Yana Тymur

Сторінки (2/142):  « 1 2 »

Шиття

Я  вплела  тебе  у  свою  систему.
Ти  вишився  гладдю  у  моє
Шиття/
Життя.
Твої  узори  у  мені  колоссям
Співають  весняних  пісень.
Ти  в  полі  моєму/
Долі/
Цвітеш  волошками
І  пахнеш  осіннім  дощем.
Я  не  в  змозі  розплести
Витвір  гачка/голки/
Тонкого  сукна,
Не  витягну  твоїх  ниток
Зі  серця,
Прошитого  мережкою,
Пронизаного  твоїм
Існуванням/снованням.
Якщо  я  розпорю,
То  зникне  все  разом
І  ти  ...
І  я...
Неіснуючі  ми...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016


Вперше

Цей  хлопчина  закохується  
(...знову),
І  для  нього  це  так,  як  ні  в  кого,
А  у  Всесвіті  засвітилась
Нова,
Ще  одна
(...вкотре)
Зірка  любові.
Це  для  нього  все  невідоме,
Що  вражає  на  повну,
Кладе  на  лопатки  без  бою.
Для  нього  вибух  вулкану
І  виверження  лави  у  зорях,
А  для  інших  -  
Все  та  ж  пресловута
Кара  любові.
Інші,  бувалі,
Знають,  що  буде
Потім,
Тільки  хлопчина  вірить,
Що  у  нього  так,  як  ні  в  кого.

Але  Землю  крутять  хлопчини,
Які  люблять
Уперше,
Бо  і  Земля,  
Мільйони  років  проживши,
У  нього  повірить
І  помолодіє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700285
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.11.2016


осінь-плакса

Синьо-сиза  осінь,
Туманна,
На  хмарі  всілася,
Ноги  звісила,
Очі  викотила
І
Заплакала
Гірко-голосно,
Аж  із  захлипом.

А  під  покривом
Туги  хмарної
Тротуари-вулиці,
Поля-ліси
Сумом  сталися,
В  душі
Прохожих-перехожих
Дівчаток-хлопчиків,
Молодих
І  постарших
Він  кисільною  рікою
Прокрався.

Їм  і  так
Важко  плинеться,
Горе  виситься,
Хоч  не  кажеться,
Пластом  накладається,
Ще  й  ця  плакса-осінь
Попалася.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698562
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.11.2016


Проміння жовтня

Ловлю  сонячні  промені
Жовтневого  ранку,
Переломлюю  їх  плин
Присутністю  свого  тіла  
На  подвір'ї  осінньої
Меланхолії.  Збираю
Сонце  кінчиком  носа
І  помахом    вій,
Обіймами  і  цілунками,
Снами  й  пробудженням.
Ніяк  не  хочу  прощатись
Зі  золотими  потоками,
В  яких  розчиняюсь  і  зникаю,
Перетворившись  на  саме
Осердя  тепла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697177
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 28.10.2016


Ііііі (Sketch)

Іііі....
Знову  ранок,
Ранок-сніданок,
Кава-помчали,
Маршрутки,  метро  і  трамваї,
Іііі...
Завдання  дня
Переробити,  збудити,  віджити.
Люди-приблуди,
Добридень,  будь  ласка,  спасибі.
Іііііі...
День  цей  відчути,  моменти  зловити,
Не  буде,  не  буде,  не  буде
Такої  днини-години.
Ііііі...
Стоячи  на  останній  сходинці  трамваю,
Встигнути  це  все  записати,
У  серці-папері  сховати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697027
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 27.10.2016


Дощ у місті

Дощ  
Осені
По  місті  
Постійний,
Проливно-моросливий,
Неспинний
Омиває  місто,
Не  очищаючи-прикрашаючи,
А  знімаючи  полиск,
Мов  макіяж  з  кінозірки,
Накладений  літом
З  сонця  і  квітів.
Дощ
Смути  й  прозріння,
Ні  яскравих  паросольок
Ні  елегантних  гумачків,
Лише  обдертий  тролейбус
І  бабці  з  пакетами  на  головах,
З  неодміними  непідйомними
Сумками,  торбами  ,  мішками.
Дощ,
Що  витягує  на  поверхню
Забуті  в  теплі  неполадки,
Відкладені  до  наступного  сезону,
Що  так  раптово  настав
У  моїй  країні  осінньою  смутою.
Країні  з  обдертим  транспортом
І  мужніми  бабцями.
Країні,  що  жахливо  виглядає
У  дощ,
І  яку  залишається  любити
У  будь-яку  пору...

Вересень,  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693010
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.10.2016


Упускаючи моменти

Я  все  відкладаю  у  довгий  ящик
Цю  коротку  фразу.
Ще  стільки  життя  попереду  -  
Встигну.
Тільки  не  зараз,  не  сьогодні,  не  завтра,
Десь  потім.
Коли  вже  не  буде  вибору
І,  можливо,  й  шансу,  снаги,  сили.
Коли  знеможеною  мудрою  совою
Сидітиму  в  гнізді
І  багатодумно  і  глибокорозсудливо
Жалітиму  про  незроблене
І  критикуватиму  ту,  що  мала  можливість,
І  її  свідомомисляче  впустила,
Мов  дорогоцінну  китайську  вазу.
Тобто  судитиму  себе  сьогоднішню.
Адже  це  саме  я  в  кожну  мить  теперішньості,
Мов  у  сповільненій  зйомці,
Впускаю  коштовність  додолу
І  чекаю  її  дзенькоту  
Й  осколків...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016


Післяподійність

П’яний  вітер  за  вікном
Бушує  листям,
Зайнялось  сірістю  небо,
У  прірву  летить
З  прискоренням  
Світ
Невблаганно  
Без  докору  й  страху,
Ламаючи  все  підняте,  
Прощене,
Відновлене
Свіжовизріле,
Побудоване
Двома  тремтливими  життями
Вщент  ,
До  дна,
До  кореня.
І  лиш  облущеним  камінням
У  тому  зрушеному,
Вивернутому,  спустошеному  
Світі
Капають  сльози.
Коли  задимленим  світанком
Розквітає  новий  день
І  цей  дикий,
Ще  необжитий  новий
Світ  
Захоплює  в  полон
І  заставляє  у  ньому  жити…


Липень,  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016


Відстані

120  кілометрів  сну,
1200  -  наземних  доріг,
А  я  все  ще  ловлю  твій  подих,
Мов  мильні  бульбашки.
Я  все  ще  чекаю  знаку,
Написом,  звуком,  ультрафіолетом,
Що  здатний  розбити
Відстані,  ширми,  маски
І  екран  монітора.
Я  все  ще  шукаю
Ту  квантову  реальність,
Яка  складе  часову  стрічку,
На  кінцях  якої
Ти  і  я,
Воєдино
І  ми  зустрінемось...
...  в  іншому  вимірі,
в  іншому  житті,
інші  ми....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016


Куди подіти

А  її  куди?
Куди  її?
Золотаво-легку,  повнокрилу,
А  подекуди  –  
Розпечено-гарячу,  багряну,  пекучу,
Що  виїдає  всю  середину,
Чи  текучо-блакитну,
Мудро-плавучу,
Що  Альпійською  річкою
Прибуде  і  піде,
Залишивши  мокру  траву  
І  каміння.
Куди?
Ні  лелекою  в  небо  пустити,
Ні  мотузково  замкнути  у  хаті.
Ношу  її
Легкістю  /  важкістю,
Тепло-гарячістю,
Гладко-колючістю,
Світанковою  світлістю.
Не  відпущу
І  не  тримаю,
Сама  не  піде,  то  й  не  заставлю.
Живу  із  нею,
Ранки  стрічаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016


МОЖЕ ВСЕ

Вінець  творіння  Господнього
Може  все.  
Може  Землю  покрити  трупами
І  кров'ю  напитись.  Може
Сонце  закрити  клубами
Випару/пороху/  мерзлості.  А
Може  квітами  застелити
Площі  безмірні,  може  здійняти
В  повітря  гіганта,  може
Життя  виривати  зубами
З  іншого  світу,
Виходити  з  полум'я,  піни  морської,
З  ущелин,  із-під  завалля,
Може  любов'ю  міняти
Маршрути  небесного  тіла.
Може  народи  підняти  над  світом,
І  стерти  їхні  останні  згадки.
Може  заставити  маси  ридати,
Крушити  і  помирати,
Може  з  болота  зробити  ниву,
А  з  чорнозему  -  пустелю,
Милуватися  крилами  чайки,
Заслухатись  гудінням  бджоли,
А  потім  -  бабах,  і  лише  уламки
Руїни,  відірвані  крила...
Може  ...

Може  життя  зародити  з  пробірки,
Лиш  одне  запитання  -  
Хто  душу  у  нього  поставить?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683244
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 12.08.2016


Володіння


Прошу  тебе/себе/,
Тільки  не  повір,  
Що  ти  щось  маєш
На  цій  примхливій  землі.
Ти  метелик,
Що  радує  око
Красою  і  легкістю,
Що  проживає  свій  
Блискучий,  яскравий,
Мов  спалах  бенгальського  вогника,
День.
І  коли  ти  повіриш  у  відсутність,
Ти  тремтливими  крилами
Охопиш  весь  світ
І  матимеш  все,
Але  воно  тобі  не  буде
Потрібно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682526
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 08.08.2016


Краплі моря

Люди  -  краплини  солоної  води,
Частини  океану  -
Узбережжя  й  глибини,
Припливи  й  відпливи.
Кожен  ніщо,
В  сукупності  сила  -  
Непереможна  стихія  морських  хвиль.
Люди  -  частини  мене,
Приходять  зі  своїм
І  в  мене  вкладають,
Вишивають  бісером  моє  обличчя,
Дотик,  думку,  душу,
Мов  Нептуна  творять
Гранули  моря.
Люди  мого  забирають
Часу,  і  сили,  і  серця.
Кругообіг  води  у  природі  -  
Випаровує  і  випадає
Дощовою  свіжістю  напровесні,
Грозовою  силою  
Серпневого  повечірря.
Люди  приходять  і  відлітають,
Мої  живильні  частини  води
Без  яких  мене  немає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680571
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 28.07.2016


Розбитись

Боюся  розбитися  
І  черепками  керамічної
Чашки  покотитись  
По  підлозі.
Боюся,що  хочу
Розбитися
І  дрібнини  друзками
Склянок  і  келихів
Розсипатись  усюди,
Бо  хочу  бути
Не  келихом  і  чашкою,
Хочу  іншості,
А  може  й  безформності,
Але  боюся,  що  
Мене  не  стане
У  повітрі
Без  об'єму.
Боюся,  що  не  склею  
Навіть  кособокої  миски
З  крихт  кераміки  і  кришталю
З  себе  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016


Пораховано


У  них  пораховані  не  дні,
А  години,
Коли  ми  кажем  за  тиждень,
Вони  промовчать
Та  подумають  -  
Якщо  Богдастьдожити.
У  них  пораховані  усмішки
На  зморшкуватих  обличчях,
Де  у  кутиках  губ
Причаїлася  мудрість.
У  них  пораховане  кожне    слово,
Бо  що  скажеш
Тим,  що  у  миру,
А  сам  уже  на  межі  світів
У  них  інший  відлік  -  
Не  дні,  а  години,
І  кожне  слово  -  
Нерозказана  сповідь,
Яку  забирають  з  собою,
Без  сліз  залишають
Метушливу  суєтність.

У  них  пораховані
Подихи  -  
Вдихи  і  видихи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016


Чорно-біле

Два  
світи
в  один  момент  між  ними  
лиш  
людина.
Тонка  грань  –  
світло  і  темрява,  смерть  і  життя  –  
і  одне
слово
людини,  що  рівно  на  межі  світів.
Вибір  
розуму
серця
людини,  яка  в  якийсь  момент  вирішує  
між
добром  
злом.
Вона  одна  в  цей  момент  змінює  все
в  собі
в  світовороті
один  вибір  переважує  вісь  Землі
і  немає
компромісу
лише  біле  і  чорне
і  людина  між  ними

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2015


SMS-ка (Sketch)

«Мені  здається  я  тебе  люблю  менше».

…  люблю  тебе
менше
здається  мені
я  тебе
менше  …
Мов  набридлива  мелодія  в  голові.
Та  на  відміну  від  цієї  злодійкуватої  гості,
що  паразитом  висмоктує  силу  з  думок,
ця  потрапляє  у  саму  серцевину  світотворення
його
її  …
Натиском  смартфонної  кнопки
знищує  існування.
І  якщо  їй  здається,  що  вона  любить  його  менше,
то  йому  здається,  що  його  кинули  в  безодню
без  води,  повітря,  ознак  життя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015


І якби не …

Смарагдові  гарбузики
На  сходах  брендового  шопу,
Опале  скручене  листя
Під  ногами  зимового  взуття,
Осінні  продимлено-сірі  сутінки,
Що  тривають  від  ранку  до  вечора.
І  якби  не  ґаджет  що  змінює  зображення
Від  блакитного  в  день
До  насичено  ґранатового  вночі,
Я  не  розпізнала  б  частин  доби.
Молочною  блакиттю  туману  закутана
Душа,  розум,  мрії,  надії,
За  інерцією  робота
Живу  зранку,  в  обід,  ввечері.
І  якби  не  сон  раз  в  півроку,
Де,  мов  на  екрані,  з’являються  
Твої  очі  сапфірового  блиску,
Я  забула  б,  що  існує  у  всесвіті
Щастя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619081
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.11.2015


… або люби…

…  або  забудь  все,  що  я  до  цього  казала,
люби  його  тихо,
як  сонце  землю
травневим  ранком,
люби  попри  розум  і  логіку
і  поради  усіх  сторонніх,
люби  його  мужньо,
бо  саме  вона  тобi  найбільш  необхідна,
коли  все  і  всі,
і  навіть  ти  сама,  проти  себе,
люби  його  безнадійно,
бо  надія  найбільш  оманлива,
заводить  в  безвихідь  і  так  залишає,
люби  його  всупереч  всьому
і  з  усвідомленням,  що  він
цієї  любові  не  заслужив,
люби  заради  самої  любові,
тої,  від  якої  літаєш  над  життям
і  без  якої  не  було  б  життя,
люби  його
скільки  хватить  сил,
а  потім  перестанеш,
віддавши  останні  каплі,
мов  вино  з  келиха,
бо  тоді  все  відійде
без  останку  і  жалю,
люби  його,
знаючи,  що  він  не  любить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2015


Як сонце

Щастя,
Як  сонце  на  захмареному  небі,
Завжди  є
Десь  там,
Про  його  існування  
Можна  здогадуватися,
Лише  твердження,
Що  за  сірими  клаптями
Вологої  атмосфери  
Є  сонце
Рятує  від  повної
Безнадії.
Щастя
Виглядає
Одним  променем
Часами,
Розсіює  мряку,
А  інколи  злегка
Відчувається  
На  інтуїтивно-підсвідомому  рівні,
Коли  на  швидкості  входиш  
В  поворот,
Коли  випив  найсмачнішої  кави
І  твоя  улюблена  пісня
Хриплим  голосом
Шепоче
Банально-солодко  –  
Щастя  є,
Його  не  може  не  бути  –  
Заховано  за  ковдрою  хмар...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2015


Можна. . ?

Боже,
Може
Я  заслужила  на  крихітку  щастя?
Подихати  весною  ві  снi?
Може
Можна
Менi  посмiятись,
Тихим  усміхом  ранку
У  спокої  своєї  душi?
Я  знаю,
Знаю,  що  вже  не  буде  як  було,
У  мене  поселене  горе,
I  я  його  ношу,
Дощами  у  квiтнi  
Полощу.
Я  вже  не  буду  собою,
Я  вже  не  буду  без  нього,
А  в  вiкна  простягують  вiти
Тополi
I  манить  тепло.
А  можна,
Можна  менi  порадiти
Спiву  і  цвіту,
Що  круговоротом  носить
Пора  весняна?
Лиш  відпустити  на  хвильку
Ту  ношу
І  безтурботно  
Розкинути  руки  в  повітря
За  птахом  взлетіти…
Можна..?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015


Що то було

Що  то  було
Між  нами?
Лиш  сова,  що  на  дереві,
Підглядала,
Щось  та  й  знає…
І  місяць  –  
Круглий  великий  –  
Зрадник  літньої  ночі
Байдуже  до  нас  посміхався.
А  ми?..
Ми  
Як  захочем:
Можемо  спогад,
Як  перстень  коштовний
У  серці-шкатульці  носити,
А  можемо  все  з  вітром,
Мов  попіл
Пустити,
Щоб  літало,
Світ  звеселяло.
І  самі  собі  повірити,
Що  сон-заспокійник
Чарівник-непокірник
Приходив,
Лиш  сон…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015


За дверима

За  натиском  дверної  ручки
чекає  осінь
в  перисто-тремтливих  хмарах
і  димкою  замість  хустки  на  голові.
Ще  вересневе  зелене  вбрання
модними  коричнаво-жовтими
крапочками  передбачає  зміни,
ті,  що  лякають  неминучістю,
ті,  що  дають  рух  й  розвиток,
в  передчутті  нового  народження  
опісля  
опадання
відмирання
вспокоєння
узимнення.

Осінь  світла  і  темряви
стукає  в  двері  будинків,
випадає  домосидським  дощем
за  вікнами,
кличе  пташиними  гаслами
і  парасольними  транспарантами.

За  натиском  дверної  ручки
виходжу  в  осінь
приймати  її  дари  
з  пелюсток  хризантем,
чекати  на  подвір’ї  
з  подувом  прохолодного  вітру
змін…


картинка  зі  ссайту  www.topbaby.com.ua/uk/hands/53001/98001

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2015


Не вмикай

Не  вмикай  телевізор,
Давай  нап’ємося  тиші
І  чорничної  ночі  з  вікна.
Не  включай  –  
Я  тобі  натомість
Казку  розкажу,
Стару  і  сумну,
Написану  дядьком  
У  далекій  щасливій  –  тепер  –  
Країні,
А  таку  для  нас  близьку  –  тепер  –  
Нещасливих.
Про  любов  і  життя,
Війни  і  радість,
Що  назавжди  поселені  в  нас.
Не  дивися  новин  –  
В  цьому  світі  усе  воно  було,
Обернеться  круг  сонця  Земля
Й  не  помітить,
Як  новий  відтінок  почне.
Не  дивися  в  екран,
Давай  дозволимо
Жити  нашим  тілам
Окремо  від  себе,
Дихати  щастям,
Нехай  ілюзорно-примарним,
Як  туман  на  високій  горі,
І  відчутно-тремтливим,
Мов  казка,
Написана  дядьком
Сторіччя  тому…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2015


Якась така …

Якась  вона
Без  минулого
Лиш  краплі  вина  у  воді  –  
Розплились  –  і  все  стало
Рожевого  кольору.
І  вона  майже  без  теперішнього  –  
Спогади  лампами  ліхтарів
На  затемнених  вулицях
І  теплих  хвиль  накат.
Вона  без  майбутнього,
Бо  я  так  
Собі  вирішила,
Лиш  тепло  вивільняється
З  серединого  того,
Що  залишеться  без  назви,
І  мимовільно  появляється
Усмішка  на  моїй  душі.
І  я  їй  дозволю  житии,
Гріти  вогнем  за  термостійким  склом,
Щоб  не  обпектися,
І  не  напитись  вином,
Розведеного  рожевого  відтінку.
Я  її  збережу  –  
Так  у  ящечку,
Для  себе  –  
У  зимові  беззіркові  вечори
Руки  і  серце  відтеплити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2015


Карусель

…  життя  на  до  і  після
пройде
залишиться  
відбиток
пропущений  крізь  усвідомлення.
Карусель
весела  з  дзвониками
каретами-кониками
світло  дня  і  ночі
і  зашторені  вікна
зранку.
І  було  до  і  після
і  минучість
що  переходить  у  потік
змиває  межі
і  все  одною  плинністю
проходить
морським  прибоєм
ластівкою  липня
рожеві  вкраплення
пелюсток-спогадів
у  дні  круговерті.
Каруселі  
заржавілі  коники
в  старому  парку
що  ніби  до
а  потім  вже  і  після
ніщо  не  вічне
у  струмені  життя  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2015


ІСТОРІЯ

Це  могла  б  бути
Одна  з  найкрасивіших  історій,
Вистояна  роками,
Як  добре  вино.
З  тих,  що  западають  в  душу
І  ніколи  з  неї  не  виходять.
Історія  без  початку  й  кінця,
Просто  плинність  життєва,
Велична  в  своїй  простоті.
Він  любить  її,
А  вона  його.
І  вони  навчились  з  цим  жити.
Не  розтрачають  намарне  сил.
Історія  без  жанру,  часу  і  напрямку
З  відміткою  безсюжетно
І  навіть  безсловесно.
Новий  роман.
Зі  змістом  лише  для  двох
І  для  тих,  хто  не  стомлюється
Відчувати
Тонко  і  глибоко,
Знаходити  радість  у  листі  весни,
Як  вони  в  півсвідомих  дотиках
Душ.
Це  була  б  прекрасна  історія  
Для  німого  кіно,
Де  почуття  зашкалюють
І  з  надривом  мовчать.
Історію  можна  було  б  розказати,
Якби  було  що.
А  так  вона  пропонує  лише
Відчувати  аромат
Нездійсненого...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2015


Забуваю, сутулячись на холодному вітрі

Забуваю,  сутулячись  на  холодному  вiтрi,
Що  життя  означає  ходити  прямо
I  усмiхатись  у  вiдповiдь
I  на  запитання
Говорити  завжди  правду,
Окрiм  тих  випадкiв,  
Коли  хочуть  знати,  
Як  у  мене  справи.
Жити.
Бо  коли  перед  тобою
Розiйшовся  ґрунт
I  розкрились  небеса,
А  рай  i  пекло
З’єдналися  в  одне,
Ти  розумiєш,  що
Найкраще  жити  на  землi.
Жити  на  повну,  на  швидкостi,  
На  гранi,  на  струні...
Як  генiальний  актор...
Бо  все  решта  –  лише  iснування
Не  варте  нi  пекла,  нi  раю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2015


Про холод, несправедливість і життя

Перший  холод  осені,
Мов  гнітючий  вияв  несправедливості,
Мов  перша  зустріч  з  жорстокістю  світу
Для  дитини.
Різким  подувом  вітру
Заповзає  під  куртку,
І  життя  перестає  бути  казкою.
Зіщулене,  скручене  щастя
Ховається  вглиб,
Шукає  залишки  тепла,
Наче  ніколи  звідти  не  вийде,
Наче  ніколи  не  буде  сонця  й  усміху,
Дитячих  облич.
Але  і  осінь…  і  світ…  і  життя
Багатобокі  –  
Загорнувшись  у  шарф
Можна  збирати  листя,
Що  гарячими  млинцями  обпікають  руки
Своєю  жовтотеплістю,
Набивати  каштанами  кишені  штанів,
Дихати  димкою  і  дощовою  свіжістю,
І  попри  зрадливий  холод,
Гнітючу  несправедливість,
Всепроникну  жорстокість
Любити  життя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014


Добро…

Ніби  одчинилися  ворота  пекла.
Ніби  всі  монстри  Середземномор’я,
Нарнії,  Зачарованого  лісу
Ожили  й  вийшли  на  волю.
Ніби  відкрилась  безповоротно
Скринька  Пандори.
Ніби  всі  затаєні  болі,
Страхи,  хвороби,
Косо-боко-криво  
Примирено-стерплені  конфлікти
У  світововому  просторі  
Вибухнули  гноєм,  гнівом,
Боєм.
Ніби  переважили  ваги
У  сторону
Зла…
І  навіть  коли  ти  пацифіст,
 І  слово  «війна»  відсутнє  у  
Твоєму  лексиконі,
Ти,  кожен,  всі,
Повинні  взяти  зброю      -
Світло  своєї  душі,
Промінь  воїна  Добра      -
І  боротись
Всією  міццю  внутрішньої  сили,
Частинами  неба,
Присутніми  у  тобі,
За  світ,
За  життя,
За  добро
На  вселенських  терезах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014


…коли…літо

…  коли  настає  момент,
що  хочеться  закоркувати  літо
у  пляшку  з  кульбабовим  вином,
у  засушений  липовий  цвіт,
у  баночку  малинового  варення,
то  відчувається,  що  літо  проходить,
зловити  його  і  залишити,
для  срібло-облудного  дня  зими,
та  це  ніби  законсервувати  сонце  –  
засушене,  заморожене,  проварене  
сонце  не  несе  тепла,
так  літо  у  банках  не  буде  літом,
а  буде  частиною  хатньо-невиглядної
зими  …
літо…
лови  його  частинами  тіла  
без  надриву  загару,
фотографуй  пам’яттю
без  пікселів,
відчувай  хвилини  
відлічені  променями  –  
раз,  два,  три  –  
і  літо  червоніє  заходом  сонця,
та  воно  залишилось
там  де  не  вийметься
і  не  з’їсться
у  серці  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014


І посивіли матері

І  посивіли  матері      
Враз,  в  одну  секунду,
І  не  одна,  а  сотні
Одягли  на  голову  чорне.
Мов  суха  земля,
Вкрились  їх  обличчя
Морщинами  горя.
Від  болі  не  сховатись,
Не  втекти,  не  втекти
В  чужі  землі,
Паралельні  світи.
Біда  стелиться  
Сизим  туманом
Долом  країни,
Отруює  чадним  газом
Весну  і  літо
Стражденного  року.
Війна  ще  ніколи,  ніколи
Не  створила  нічого,
Лиш  розруху  
На  землях  і  в  душах.
Заставляє  усіх
Ставати  не  по  роках
Дорослими,
Самотньо-сиротними
Дітей  
Зі  страхом  
Смерті  
І  життя  
Лишає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2014


Мої запитання

Чи  існує  ліміт  любові,
Виданий/отриманий  людиною?
Як  підрахувати  баланс  почуття
В  простір  випущеної  енергії?
Чи  існує  ліміт  щастя,
Виділений  за  картковою  системою
Чи  живою  чергою  в  одні  руки?
І  коли  використав,  тоді  що?
Жити  без  щастя
Другу  смутну  частину  
Відведеного  земного  часу?
Чи  існує  межа  довіри
Однієї  повноцінної  особистості
Іншій?
До  розчинення  в  комусь?
Чи  залишити  комірку,
Квадратний  метрик
Площі  самості,
Лише  для  себе?
Чи  це  зрада  довіри?
Чи  існує  межа  болі
Нетілесної?
Якщо  так,  то  що  за  нею?
Смерть?
Больовий  шок  в  душі?
Операція  на  серці
Без  анестезії?
Крик  з  фільму  жахів
Без  жаху?
Чи  існує  межа,  після  якої  ти
Не  людина?
Тоді  що?
Щось  менше,  щось  тваринне,
Щось  втрачене?
Коли  твоє  темне
Тебе  перемогло?
А  ти  не  помітив…
Чи  щось  вище,  світліше,
Коли  не  зачіпає  ні  щастя,  ні  горе,
Ні  баланси,  ні  межі,
Коли  ти  любов…?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2014


Випадковості

Твоєї  заслуги  немає,
Ти  просто  в  той  день  був  на  моєму  шляху,
Переходив  його,
Проїжджав  своїм  возом,
А  мені  конче  треба  було  віддати
Шматочок  любові,
Шматочок  себе,
Огорнути  когось  теплом,
Оглянулась  –  а  там  ти
Випадково  на  моєму  шляху.
Твоєї  вини  тут  немає,
Просто  в  мені  роками  кипіли  вулкани
І  не  було  куди  лаві  відійти,
Я  оглянулась  –  
Неусвідомлено,
За  покликом  інтуїції,
Чи  якогось  іншого  внутрішнього
Механізму,
А  на  дорозі  був  ти.
Твого  вибору  тут  немає,
І,  можливо,  мого  теж,
Доля  за  принципом  
Дії  найменшого  опору
Підібрала  особу,
Що  випадково  проходила  шляхом,
І  це  був  ти.
Твоєї  дії  тут  немає,
Склались  куски  давно  запущеної
Нашими  мріями  і  бажаннями
Головоломки  у  єдине  ціле,
Випадком  неба  у  ній  опинився  ти.
Хоча…  я  не  вірю  у  випадковості,
Притримуючись  іншого  принципу,
Випадковості  не  випадкові,
Я  усвідомлюю,  
Що  це  міг  бути  лише  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014


Листя на вітрі

Вітер  з  моря  розрухав  листя  минулої  осені.
Воно  піднялось  сухими  золотавим  спогадом
І  трималось,  поки  вітер  з  моря  жив  на  його  шляху.
А  потім  опало  ...
І  лежатиме  для  утворення  нової  форми  життя,
Поки  новий  вітер  чи  щось  інше  не  порушить  його  улежаності.
І  буде  згадувати  зимовими  ночами  один  момент,
Спричинений  незнайомим  пустотливим  вітром,
Наче  хлопчиськом  з  сусіднього  двору.
Політ,  який  приніс  гармонію  у  всесвіт,
Коли  щастя  крутило  невідомістю  і  неможливістю,
А  це  лиш  примхливі  пустощі  якогось  вітру  з  моря
Тривалістю  у  хвилину...

Вітер  -  це  те  чого  немає
І  від  чого  затамовує  подих,
А  інколи  збиває  з  ніг...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014


Червоне…

Коли  одна  половина  цілісності
Червоніє  вишневим  соком,  
Що  оскомою  тече  по  устах,
Руках,  підборідді,
І  попадає  кислинкою  всередину,
Друга  половина  червоніє  кров’ю
Вбитих  і  поранених
В  руки,  ноги,  легені,
Всередину  самого  існування  їх  світу.
Червоним  охоплена  земля.
Нехай  перші  моляться  
За  життя  і  душі,
Нехай  другі  пам’ятають,
Що  ще  є  на  землі
Вишневий  сік  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014


Без умовностей

Немає  часу  на  умовності,
Все  прораховано  до  піщинок,
Що  осипаються  з  неба
Цього  весняного  вечора,
Коли  ми  забуваємо  про  
Все  що  ззовні,
Все  що  хоч  на  мілісекунду
Може  завадити  спробі
Побути  ….  начебто  разом.
Не  залишилось  часу  на  ігри
Словами,  очима,  почуттями,
Є  зараз  і  вічність,
Що  зорить  без  тебе.
Є  ти  і  я  у  цей  вечір,
Що  ще  не  прощання
Та  близько  …
Не  залишилось  нічого
На  порозі  у  невідомість,
І  те  що  було  не  важить,
І  те  що  не  буде  
Не  має  сили,
Милує  те  що  ми  маєм
Невловимими  крилами  
Метелика  на  коліні
Пролітає  весняний  вечір
І  ми  у  ньому  ще  є…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014


Раціо…нально

Зміню  каву  на  зелений  чай,
Почну  бігати  зранку  
У  парку,
Буду  їсти  капусту
Замість  чорного  шоколаду,
Зроблю  генеральне  прибирання
На  кухні,  в  кімнаті,  на  стрисі*,
В  думках…
Усе  по  поличках  з  наліпками
«Було-минуло».
Фільми  про  любов  
Делітну.
Фотографії…  ні  залишу
У  віддаленій  пам’яті  комп’ютера
І  свого  мозку,
Займусь  основною  роботою,
Закину  рифмоскладання,
Підкручу  звивини  до  робочого  стану,
Попередньо  вимкнувши  серце,  емоції,
Душу…
І  коли  я  це  все  зроблю…

Я  собою  не  буду…


*Стрих  –  горище

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014


Тонко-найтонше

Ця  тонкo-найтонша  оболонка  світу,
Делікатніша  ноосфери,
Не  лише  на  поверхні,
А  й  променями  до  глибин.
Цей  світ  зобов’язаний  їй
Своїм  існуванням.
П’ять  органів  людського  чуття
Занадто  грубі,  щоб  її  охопити,
Розум  надто  обмежений,  
Щоб  її  зрозуміти,
Лише  тонка  матерія  людини  –  
Душа  –  чуття  –  частка  Бога,  –  
Зроблена  з  такого  ж  тонкого
Матеріалу,  здатна
Її…
Що?
В  мові  немає  слова
Для  пояснення  дій
З  тонко-найтоншими  всеохоплюючими
Нитками  всесвіту,
Якось  ніби
Відчути,  
Проникнути/сь,
Теплом  
Ниток  невидимих
Оповитись,
І  тим  розумом  даним
Усвідомити,
Що  недаремно  живеш  на  землі,
Коли  є  таке  
Тонко-найтонше  чування…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014


Усім…

Я  хочу  сказати  спасибі
Усім,
Хто  проходив  по  моїй  долі.
Усім,
Хто  лишався  у  ній  на  годину,
Місяць,  роки.
Усім,  
Хто  їхав  зі  мною  в  вагоні
І  зійшов  на  своїй  стезі.
Усім,  
Хто  ходив  зі  мною  по  мості
І  зустрічав  мої  сни.
Усім,
Хто  залишив  засушені  квіти
Чи  книгу  на  полці,
Чи  написаний  в  гніві  лист.  
Усім,  
Хто  віддавав  нам  свої  творіння,
Хто  зламував  душевні  замки.
Усім,
Хто  торкався  до  серця,
Хто  доходив  до  самого  дна.
Усім,  
Хто  бачив  нас  в  щасті  і  горі,
Хто  плакав  із  мною,
Хто  довіряв  мені  своє  життя.
Спасибі  
Усім

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014


паралельні прямі

наші  реальності  паралельні
не  перетинаються  у  денному  світлі,
наші  життя  лиш  дотикаються
інколи  на  відстані  помаху  вій,
лиш  рідкісні  букви,  що  мають  
утворити  зміст,  до  мене  приходять
святом  у  гості  з  далечини,
твоя  присутність  більше  уявна,
ніж  реально  існуюча,
болючо-прекрасна,
і  спогад  мій  до  струн  душі
тебе  воскрешає  в  реальність,
та  коли  заходить  світило  і  у  полон
ночі  ми  попадаєм,  все  змінюється  –  
наші  світи  розбивають  закони  геометрії,
і  паралельні  прямі  перетинаються,
твій  голос  у  вухах,  дотик  на  руках,
твоя  присутність  відчутна,  
хоч  все  ж  майже  болюча
і  так  же  ж  неймовірно  прекрасна,
і,  як  виявилося,  …  потім  …  зранку
така  ж  уявна…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014


Крайнебо

Я  піднесу  тебе  в  невагомість,
Прочитаю  тобі  молитви,
На  грані  моєї  думки
Покажу,  що  може  бути,
Коли  просто  любиш,
Коли  у  тобі  цвітуть  каштани
(І  ти  не  можеш  їх  показати).
Я  проспіваю  тобі  казки
Про  літні  ночі  країни
На  півдні  Європи,
Вознесу  свої  мрії
У  стратосферу  виссі,
Підкажу  тобі,  що
Робити  з  небаченим
Рідкісним  дивом,
Що  стало  між  нами.
І  прірвою,  нею  теж,
Але  й  радістю,  
Божественними  діяннями,
Дзвонами  возвеличення.
Я  тобі  просто  прошепочу,
Що  нам  так  дано  –  
Нести  і  лише  піднімати  –  
На  землі  нас  немає,
Лише  на  крайнебі,
Бо  величне  існує  лиш  там.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014


Повітряне

Наче  вся  пульсація  світу  
Зібралась  у  серці  одному,
Я  тобою  живу  вже  не  день
І  не  ніч,  а  сотні  миттєвостей
Спогадів-вічностей-спалахів
Незабутньо  прекрасних  очей.
Я  з  тобою  літаю  насвітранку
В  обіймах  крилатих  вогнів
Ти  мені  кожним  часом
Даруєш  світанки  на  проміннях
Вчорашніх  подій.
Кожен  вигин  прощання
Ми  з  тобою  минали
На  стику  ночі  і  дня,
На  півдотику  вечірнього  чаю
Ти  мені  побажання  складав.
Ми  існуємо  в  цвіті  мовчання,
Ми  пливемо  в  глибини  чудес,
Що  збуваються  світлом  полудня,
Наче  незворотній  життєвий  процес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014


Чаша

Кап-
Кап  
Дощ  по  даху,
Рідиною  з  серця,
Хлопці  молоді
Знову.
Знову
Чашу  наповнюють
Своєю  кров’ю.
І  цяп-
Цяп  
Сльози  по  обличчю
Іншу  чашу  
Сповнюють
По  вінця.
А  може  втопити/ся
У  крові-сльозах,
У  горі
Затулити
Очі  крайкою-бідою
І  пережити
Минувші  і  прийдешні
Смерті
Хлопців  молодих.
Знову…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014


Весна з тобою

Я  проживаю  весняний  неспокій
З  внутрішньою  покорою
Спостерігаю  її  пролітаючий  хвіст
Білого  вишневого  цвіту.
Цей  час  пробуваю  з  тобою
Без  тебе,
Кожен  день  переходжу
Проміння,  що  невпинно
Тече  з  висоти.
Першою  зеленню,  співом  пташиним
Я  проживаю  спалах  весни
У  твоїй  відсутності.
Цей  день  перебуду  й  наступний,
Може  дощ  надійти,
Може  все  затуманить,
А  в  моїй  весні  ти  живеш  
Безперервною  явністю.
Всі  дні  я  ділю  на  рівні  частини,
Як  себе  і  дії  потік,
В  одній  –  поміщаються  звичні  події,
А  в  іншій  –  
Образом  дозволеності  …  собі
Світаєшся  сонячно  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014


Дід та баба

Укупці
Сорок  з  лишнім  літ
Прожили  баба  й  дід.
На  лавочці
Сиділи  на  осонні,
Розповідали  про  роки  булі,
З  любовю
Спогладили  правнуків  проворних,
Які  кричали:  “Діду,  та  ж  лови
М’яча”.
Дід  палкою  підкине
Го-oй,  аж  до  неба,
Зіб’є  горіхи  на  гіллі.
А  баба  напече  оладків,
Їдять  їх  діти  без  оглядки
Хоч  і  солодощі  є  нові.
У  свято
Одягав  парадного  камзола
Чіпляв  здобутих  орденів
І  святкував  “дев’яте  мая”  –  
Вони  цей  день  пережили.
У  літню  спеку
В  прохолоді  хати
Ще  слухали  Верховну  Раду
І  вболівав  дід,  як  за  своє,
Бо  він  таки  поклав  звитягу
За  краще  правнуків  життя.
Казали  дідо  й  баба
“Ще  трошки,  і  вже  тоді…”.
Не  стало
Діда  
В  листопаді
Холодним  днем  на  підступі  зими.
За  сорок  днів  померла  й  баба
Не  було  їй  нічого  на  землі.

Укупочці
На  небі
За  ріднею,  любим  краєм
Споглядають,
Як  було  на  осонні,
Дід  та  баба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498465
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2014


Протиріччя (Я)

Я  
На  кінчику  голки
Яка  з  вибухом  тріскає  кульки
Сама  розлітаюсь  клаптями
Кольорового  щастя
Я  
До  повного  розчинення
В  чужих  долях  
Не  пускаю  їх  в  свою
Боюсь  не  оправдати  надій.
Я  
До  розпилення  піску  на  вітрі
Шукаю  близьку  душу
Що  кажуть  завершить  цикл
Перероджень
Боюсь  розчару-
Вати
Розчару-
-ватись
Я  
Відкритим  космосом
Приймаю  всі  
Різнопрояви  життя
Боюсь  загубитися  в  теоріях
Розбитися  об  протиріччя
Об  відсутність  керунку.
Я  
Просякнута  вірністю
Залиша-

Залиша-
-юсь  позаду  
Тих  кого  приручила
Я  
Готова  кричати
Міццю  душі
Про  важливість  прощення
Не  можу  простити  ту
Людину
Одну
З  половини  свого  життя
Я  …
У  діях,  думках,  віршах,
У  людях,  у  вірі,  у  собі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014


Навіювання

У  весняній  тиші  бринить  буря,
Колишеться  на  зломі  підлість,
І  гримить,  і  громовить
Під  небом  голос  всепереконання,
Що  зробить  з  білого  чорне,
І  навіть,  зелених
Крокодилів  на  чоловічків
(гномиків  –  чи  що?)
Перетворює.
І  голос  зверху,
Ні,  не  неба,
А  дна-попелища-пекла
Просторічить  владно,
Що  наше  сонце  не  наше,
І  весна  не  весна,  а  так…
«Вам  показалось»,
І  взагалі,  се  зело  неправильне,
І  промінчики  замовлені,
І  квіти  фашистські,
А  вам  всім  все  просто  здавалось,
Що  у  вас  є  свобода,
Що  у  вас  є  країна,
Що  ви  є  народом  ,
Що  ви  маєте  право  на  рішення.

Та  весна  завжди  буде  весною,
А  квіти  квітами,  а  сонце  сонцем
Основоположні  поняття  існування
На  землі  незмінні,  як  і  закони
Людські  та  Божі
І  ніяке  само-  чи  людо-  навіювання
Їх  не  змінить  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496964
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2014


Мрії з пір’ям

“[i]Hope”  is  the  thing  with  feathers  -  
That  perches  in  the  soul  –
Emily  Dickіnson

Мрії.
Субстанція  з  пір’ям,
Може  у  формі  жар-птиці,
Може  –  обриси  журавля,
І  ніколи  –  у  руці  синиця,
Що  дійсністю  забавля.

Мрії.
Невловимі
На  горизонті  блиск  крил  жар-птиці,
Помах  нереальності  журавля,
А  справжня  лише  трепетлива  синиця,
Що  завмерла  у  тебе  в  руках.

Мрії.
Манять  
Золотом  сяйва,  розсіком  крила,
То  ближче,  майже  поруч,
То  знов  маленька  крапочка  здаля.

Мрії,
Без  них  не  можна,
Затягує  кругообіг  життя,
Виглядати  варто  жар-птицю,
Милувати  в  синьодалі  журавля,
І  дбайливо  доглядати  синицю,
Поки  вона  у  тебе  в  руках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014


Глина

Глина
Небесного  чану.
Шматочок.
Надана  форма,
Загострена  ціллю,
Переділена  завданнями.
Дрібка  чи  жменька,
Чи  ціла  купа
Таланту-талантів
У  середину  форми  із  глини.
Ще  трошки,  а  може
Багато,
Десь  більше,  ніж  треба,
Любові  –  
Туди  ж,  у  глину.
Пару  всезмінних  моментів,
Удачі  чи  просто  шансів,
Загорнутих  у  свободу  вибору,
З  вказівниками,  відчуттями,
З  визначальними  фігурами,
З  мудрими  словами  і  помилками.
І,  звичайно,  множино  –  
Перепон,  страхів,  комплексів,
І  …  вміння  їх  подолати,
Щоб  глину  загартувати,
Зміцнити,  не  розпорошити
У  надрах.
Все  це  у  вузлик  зв’язали,
Печатку  життя  поставили,
Кинули  вниз
До  інших  вузликів  глини
З  набором.
Послали
З  метою  зробити
Все  можливе  з  кожного  компоненту  
Глини.
У  вузлику  нічого  лишнього.
Зроби  з  нього
Людину.
Проживи  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014


Запитання

Маленька  дівчинка
Серед  серйозних  розумних  людей,
Дівчинка  з  тисячами  запитань
Про  світ,  про  себе,
Про  серйозних  розумних  людей,
Які  знають  відповіді  на  всі  запитання,
Бо…  ніколи  їх  не  задають.
Маленька  дівчинка
Вільна  у  своєму  незнанні,
Щира  у  запитаннях  до  себе
І  серйозних  розумних  людей,
Які  воліють  обмежитись  розумом
І  вдавати,  що  знають  усі  відповіді
На  запитання  маленької  дівчинки.
Вона  шукатиме  відповіді
Про  світ,  про  себе,
І  …  можливо,  їх  не  знайде.
Вони  не  знають  відповідей,
І  не  шукають.
Вона  щось  відкриє
У  запитаннях.
Вони  втрачають  себе
У  знанні  …  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014


Парасолька

Подібно  до  механізму  парасольки,
Але  в  протилежності  до  її  принципу  і  завдань
Відкривається  і  закривається  моє  серце.
Сонце,  на  небі  ні  хмаринки  –  і  пуф
Я  розплескуюсь  всіма  барвами
На  проміннях  вспокоєння  і  вмиротвореності,
Приймаю  чужі  біди,  готова  віддавати  себе
По  кусочку  кожному  чи  цілком  одному…
Парасолька  наче  сито  –  просіює
Впускає  інформацію,  людей
До  мого  світу  сонця  під  парасолею.
Дощ,  сльозами  омивається  світ,
Моя  парасолька  закрита  на  всі  защіпки.
Дощ  по  тілу  й  душі.
Нікому,  нічого,  ніколи.
Я  сама  в  собі
Закрита.
Та  більшість  часу  парасолька  в  шафі
На  гачку  –  ні  сонця,  ні  дощу,  
Захмареність,
Закрито-відкрито-медитативний  стан,
Аналіз  життя  перед  наступним  дощем
Чи  сонячним  запамороченням.
Висить  у  шафі  …  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2014


З-за рогу…

З-за  рогу  будинку  навпроти,
Несміло  підкравшись,
Висунуло  промінчик
Сонце.
Подало  грамик  надії
На  світло  і  щастя,
Самоствердження  і  свободу.
З-за  рогу  несміло  
Просовує  ногу
«Можна,  можна
Нам  побути
У  злагоді,  мирі.
Собою?
Українцями
Себе  назвати,
Пісень  поспівати?»
Хмара,
Ні,  не  з-за  рогу,
А  просто  посеред  неба
Закриває  сонце,
Ховає  промінчики
І  навіть  їх  обриси.
«Ні,  не  можна»
Чоботом  мілітарним
На  горло.

Ми  знову  з-за  рогу  вишневим  цвітом  –  
А  нам  морозом  в  коріння.
З-за  рогу  зеленим  листом  –  
Сокирою  при  основі.
З-за  рогу  трепетом  до  землі  своєї  –  
Потопчуть,  сплюндрують,  спалять:
«Ні,  не  можна»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014


Якось так про життя

Якось  так  –  
Життя  дзвоном  віддзвонює,
Дні  несе  річка  карпатська  в  потік,
Не  встигаєш  сказати  «І  вас  з  новим  роком»,
А  ти  уже  сивочолий  дід.
Якось  так  –  
Ходить  людина  горбами  й  долинами
В  пошуках  істини  і  себе,
Спотикається,  падає,  підноситься,
Ловить  прояви  святості,  що  вознесе.
Якось  так  –  
Все  проходить  і  плавиться,
Мерехтять  люди  зорями  в  небессі,
Хтось  не  випутується  з  першої  впадини,
А  хтось  досягає  духу  розвитку  висоти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014


Весняна замальовка (Sketch)

Накладаю  фарбу  
Синю  для  неба,
На  неї  золота
Сонячний  диск,
Малюю  обличчя,
І  бачу  –  дитинка  
Стоїть  на  зеленій  траві.
Створюю  усміх
І  примружені  очі
Від  сяйва  весни.
Видихаю  любов  –  
І  сміється  дитинка
На  синьому  фоні,
Обрамлена  сонцем
По  коліна  в  зеленій  траві.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014


Дозволь

Я  залишусь  –  
Дозволь,
Мені  нема  
Куди  піти,
Я  втратити
Боюсь
Хоча  б  краплину
Того  що  не  було.
Я  розіллю  оте  
Нічого  в  твоє
Плесо  
Істиною.
Дозволь
Cкладати  віршами
Tобі  несказане
Hіколи  про  ніщо,
Що  існувало
В  просторі  
Між  нами,
Про  те,  що  синій
Вогник  мерехтів,
Запалював,
Співав
Нечувані  тони,
І  я  …  a  я
Ставала  вище,
Підіймалася  до  сфер
Невпізнаних,
Бо  там  не  діє  розум,
Лиш  все  що  поза  ним.
Виходила  за  межі
Буднів,  бу-рих
Днів,  основаних
На  знаному,
Прийнятному.
Лиш  ти  робив  
Можливим
Почуття,
Ні,  не  лише  
До  тебе  –  
До  світу,
До  величного.
А  ти  не  знав,
Що  можна  так
На  зламі  
Відчувати.
Не  відмовляйся  –  
Ти  можеш,  як  завжди,
Мовчати,
Але  в  душі  
Дозволити  собі  щоб
Я  була.
Не  відмовляйся  –  
Мені  потрібен
Просто  дозвіл
На  життя,
І  я  вічності
Віддамся
Залишуся,
Де  скажеш,
Де  знайдеш  
Сховок.
Лише  дозволь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014


Ліхтар для двох

Я  притиснуся  носом  до  твоєї  спини
І  послухаєм  вдвох  казки  ліхтаря,  
Що  шепоче  серед  ночі  і  дня,
Вигнувши  боязко  шию,
У  дощ  і  морози,  і  вітру  зриви.
Ти  візьмеш  мою  руку  
І  я  навзаєм  віддам  свої  сили,
Лиш  ми…    у  себе…    у  своїм,
Нехай  завиває  вітер  у  комин,
Нехай  осипає  снігом  дороги,
Ми  з  тобою  за  руки  …  поруч
Ловим  розмову  зірок  й  ліхтаря.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014


Краплина крові

Краплину  крові
З  людського  серця,
З  цілого  космосу
Світотворення
Не  можна  пролити.
Краплина  крові
Стає  вибухом,
Пострілом  у  основи
Хиткої  будови.
Краплина  крові
Зрушить  світи,
Поверне  історію
Невідомо  куди.
Краплина  крові
Молодого  щастя
Мрій  на  завтра
Покриє  землю
Висипом  гніву.
Краплина  крові  
На  руках  в  пострілі
В  головах  задана
В  душі  вирішена
Буде  відплачена
В  сто  крат…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014


Запитання-крики

Що-що-що  це,
Чому-чому-чому  це,
Як-як-як  так?
Так  боляче
Вдаряти  по  лиці,
Прибити  чоботом  до  долу,
Щоб  не  піднеслась,
Щоб  ніколи
Не  бачила  життя,
Свободи,  волі,
Воленьки  святої,
І  щоб  вмирали
Твої  сини,
І  не  піднімала  ти
Голови  до  неба,
Щоб  під  коліном
Його  галіфе  була.
Хто-хто-хто  наврочив,
Чим-чим-чим  заслужила,
Які-які-які  думки
Це  спричинили?
Слова  жорстокі  в  очі  –  
«Тебе  нема  й  не  було».
І  знаєш  ти,  що  він  
Від  тебе  похідний,
І  що  боїться  воскресіння
Твого  духу  на  зорі,
І  силу  явиш  світові
І  йому  протиставиш.
Як-як-як  це  побороти,
Які-які-які  слова  
Це  можуть  відмолити,
Що-що-що  нам  всім  робити?
Коли  тобі  плюють  
У  душу  і  рвуть  святу
На  клапті….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2014


Поговорили…


Про  війну,
Якої  нібито  немає,
Про  мир,
Який  ніяк  не  наступає,
Про  політику  і  владу,
Про  все  можливе  їх  діяння,
Про  майбуття,
Що  блискає  на  горизонті,  
І  про  надії
На  світло  на  порозі,
Про  життя
У  всіх  його  аспектах,
Про  сонця  день  –  
Недільний  березневий,
Про  почуття,
Лиш  так  здалека,
Про  роботу  –  
Куди  без  неї  –  ,
Про  справедливість,
За  яку  боролись,
Про  страхи  ночі  …
Про  війну  ….
Ні,  вже  краще  про  роботу,
Почуття,  переживання,  
Душевні  болі  виливання…
Вернулось…
Про  війну,
Що  наступає,
Про  мир,  якого  всі  чекають…

Поговорили…

Про  те,  що  б’є  мою  країну,
Про  те,  що  затискає  у  лещата
Розквітлі  весни  в  піднебессі,
Про  спазм,  що  ніяк  не  відступає,
Про  розуміння,  що  все  навкруг  вертає,
Про  те,  що  виходу  не  бачим,
Про  те,  що  лише  вболіваєм
В  молитві,  в  сні,  у  мрії…

Помовчали…

9.03.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2014


Безсилі найкращі…

Нею  хворіють  навіть  безгрішні,
Нею  грішать,  в  основному,  кращі.
Оманливо  підкравшись,
Стоїть  за  спиною  великих  умів.
Вона  –  там,  де  слава,  успіх,  досягнення,
Там,  де  поборені  інші  гріхи.
Коли  у  спочинку  заслуженому
Людина  чекає  на  Бога,
На  благодать  і  восхвалення,
Ось  тут  і  вона
Улесливо  шепоче:
«Ти  великий,  найкращий,  могутній,
Чесний,  моральний,  святий».
Після  важкої  праці
Чи  відкритого  бою
З  ворогом  …  і  з  собою,
Де  все  зрозуміло  –  
«Ось  це  зло,  я  його  борю»,
Перемога  приходить,
Розслаблення.
Не  ждеш
Підступності  хижої
З  самого  дна  людського,
З  маленької  чорної  плямки,
На  тлі  загального  вознесення,
На  фоні  радості  
Зростає  найтихіше
Лиходілля
В  самій  людині,
Її  темне  єство  піднімає  голову
І  возсідає…

Перед  нею  безсилі  найкращі,
І  навіть  ангел  не  встояв,
І  так  воно  сталось…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2014


рвана душа

рвана  душа
колючими  гіллями
по  обличчю  в  зимовому  бігу
рвана  душа
бомбою  зсередини
на  шматки  синьої  тканини
звисають  з-під  шкіри
душа  проглядає
надірваним  криком
затихлим
сльоза  не  проллється
біль  зконцентрований
атомом  
у  рваній  душі
бродить  
шукає  відходу
атомного  вибуху
падає  пір’їнкою  кружляє
сила  життєва
навколо  скупчення  болю
не  торкнеться
комом  наростає
душа  рветься
нитками  хірургічними
що  у  тіло  врізаються
вживаються
з  ними  душі  жити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2014


Не вийде deus ex machina

Не  вийде  dues  ex  machine,
Вийде  кров’ю  і  ранами,
Промоленими  ночами,
Посивілими  головами.
Все  дароване
Підлягає  поверненню.
Сплачуємо  борг
Двадцятирічної  давності,
Свободу  завиграшки
Діставши,  ціни  не  спитавши,
Жили  на  позику.
Скаржились.
Тепер  постріли  
Серед  темряви  танки  у  гості
«Пожалували».
Заплативши  життям
Цвіту  нації,
Що  творити  історію
Назначені,
За  свободу,  за  країну,
Дорого  розраховуємось…

Ті,  що  не  б’ються,  -  
Молімося…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014


Країна з невизначеною особистістю*

Країна,
Розмінна  монета
На  політичному  полі,
Дрібна  карта,  хоч  козирна,
У  великій  грі.
Середина,
Міст  возз’єднання  
Між  культурами  сходу  і  заходу,
Між  колективним  й  індивідуальним,
Тому  й  сама  в  собі  неідентифікована,
І  смикають,  смикається
У  пошуках  майбутнього.
Шмат  поля,  шмат  люду
І  жменька  при-владних,
Що  наче  за  бороду  схопили,
Рай,  думають,  собі  створили
Серед  земних  хоромів,
Хоч  самі  –  карти  у  руках
Великих  тузів,
Самі  –  розмінні  копійки
Крупних  купюр
У  вселенських  махінаціях,
Маніпуляціях
З  країнами  в  центрі
І  на  марґінесі,
З  картами,  шахами,  фінансами.
Вони,  вхопивши  топ  піраміди
Країни  з  невизначеною  долею,
Не  дають  їй  розвитку.
За  свої  тридцять  срібних,
А  чи  й  золотих,
Готові  всіх  інших,  дрібніших
Гнобити,  щоб  себе  і  своїх
Накормити.
І  у  країні
З  невизначеною  особистістю,
З  роздвоєними  бажаннями,
З  подвійними  планами
Все,  на  жаль,  можливо.

*Фраза  взята  з  книжки  Анни-Лєни  Лаурен  "Невідома  ціна  свободи.  Демократичні  революції  у  Грузії,  України  та  Киргизії".  Лише  ця  фраза)))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478938
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2014


Сніг паде

Грає  музика,  сніг  паде,
А  життя  іде,  іде,  іде.
Тут  проблеми,  там  незгоди,
Але  все  воно  проходить,
Як  вчорашній  талий  сніг.
Застелає  білим  листом
Шлях  блукання  й  незнання,
Грає  музика  десь  близько,
Сповільняється  хода,
Пролітає  тихим  свистом,
Все  ж  триває  це  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014


Неможливо

Якщо  ти  в  своїй  далині
Подумав,  що  тобі  усе  здавалося,
Що  це  був  сон,  міраж,  ілюзія,
То  я  воліла  б  не  виходити  із  них,
Не  прокидатись,  не  реальністю  не  жити.
Я  воліла  б  залишатися  в  межі  
Твого  блаженства,  твоєї  сили.
Якщо  ти  прагнеш  все  забути,
Як  помутніння  сонячної  спеки,
Як  спалах  літньої  грози,
То  я  залишусь  громом,  
Теплими  дощами  на  провесні.
Я  співом  птаха  нагадаю  про  
Вогники,  про  дотики,  про  постріли
Кулями  із  запалу,  невагомості,
Сонячної  покірності,
Курком  просвітку  натиснуті.
Якщо  тобі  промайне,  що  примарилось,
І  вернешся  у  звичність,  життя  за  розкладом,
За  суспільно  написаним  планом,
Я  просто  прагну  хоч  десь  у  тобі
Зостатися,  як  можливість,  що  може  бути
Інакше  ….  неможливо…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014


Новий день.

В  такій  морозній  тиші
Я  зустрічаю  день.
Чекаю  нових  звершень,  подвигів,
Нечуваних  пісень.
Я  жду  початку  і  кінця,
Кохання,  осені,  прозріння.
Я  щось  чекаю  з  дня  у  день
І  з  неймовірним  трепетом  ловлю
Хвилини,
Ні,  мабуть,  секунди  щастя.
Я  ходжу  по  снігу  мовчання
І  лиш  здогадуюсь,  що  це
Намарне.
Життя  спадає  сніжним  ряснопадом,
І  у  містичних  візерунках  долі
Воно  ще  щось  для  нас
Ховає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014


йдуть люди (Sketch)

люди
йдуть
із  нашого  життя
як  вислизає  
з  рук
мокрий  келих
із  тонкого  скла  
бажаєш  втримати  
мокрими  руками
силами  всіма
та  розумієш
зараз  буде
-ДЗЕНЬ-
і  на  друзки
мокрий  келих
з  тонкого  скла

йдуть  люди  з  нашого  життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014


У лютому сніг

У  лютому  сніг  –  не  дивно,
Хурделиця  виє  немило,
Розійшлися  вітри  не  на  жарт,
Зима  протестує  –  «Не  дам».

Не  дам  ці  міста,  і  ріки,  і  гори,
Не  дам  і  людей,  що  сховались  в  комори,
Все  сидять  у  кімнатах  і  мріють  про  літо,
А  я  скажу  «Ні»,  і  з  цим  нічого  не  вдіять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476411
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.02.2014


…син помер…

І  сходить  сонце
І  світлом  день  пливе
І  лиш  для  неї  ніч
У  неї  син  помер
І  ходом  йде  життя
Інертністю  бреде
І  всі  слова  пусті
У  неї  вбитий  син
Перейдена  межа
     не  вбий  –  
Ця  заповідь  свята
Порушена
Убитий  в  неї  син
Людського  вже  нема
І  піднімається  рука
На  ЛЮДИНУ
Чийсь  син  
Помер

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014


Як сказати…

Як  сказати  “здаюся”,
Коли  б  здавалося  все  за  тебе  –  
І  правда,  і  віра,  і  сила  духу,
Коли  любов  і  надія  у  воз’єднанні,
Коли  не  можна  падати  силами
І  показати  зневіри,
А  проти  тебе  морози  й  погрози,
І  без  прикриття  –  ти  і  ті  тисячі  поруч,
Для  когось  лише  біомаса,
Без  права  на  долю,
Без  вибору  шляху.
І  серце  не  чує  морозу,
Стоять  люди  не  за  когось,
Шукають  часточки  щастя
Й  свободи,  як  її  мечем  шукали,
Предки  без  втіхи  й  перерви.
Перемога  за  нами,
Бо  життя  все  ставить  на  місце,
Кожному  за  діяння  його  воздасться,
Питання  –  як  довго
Стояти  за  можливість  жити
Вільно  ….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014


Стіни…. стінки

Між  нами  возведенні  стіни
(чи  може  стінки)
З  соціальних  умовностей,
Норм,  правил,  обов’язків.
Не  дають  нам  на-близитись,
Стати  поруч.
Стіни,  та  ні,  мабуть  таки  стінки
Зі  звуконепроникного  скла  –
Бачимо,  не  чуємо,
Розуміємо  відчаєм  –  
Нічого  вдіяти.
Стінки,  таки  вони,
Пропускають  запахи,
Дозволяють  натяки
На  дотики,
Без  плоті,  без  чуття  –  
В  невагомості.
А  коли  …  в  ті  рідкісні  моменти  –  
Один  на  тисячу  –  
Наші  зіниці
У  воз’єднанні  німому,
Випадковому,
Неусвідомленому,
Спалюють  стінки  і  навіть  стіни,
Випаровують  скло
І  між  нами….стає…  лише  повітря  –  
Видих  місяця  –  
Ми  збентежені  не  знаємо,
Що  нам  робити
З  простором
Між  нами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014


Синім індіго

Життя  розмальоване  щастям      
Незвично  синім  індиго,
Напоєне  сонцем  і  вітром,
Парковим  простором,
Рука  у  руці  по  алеї,
І  п’ятірня  кленового  листя
У  калюжі  листопаду.
Життя  пофарбоване  спокоєм      
У  тишині  тишина  причаїлась,
Просякнуте  прийдешнім  і  відбулим,
Відчалене  від  острова  –  
Ще  у  плаванні,
Самою  собою  окутане,
Мов  шаллю  з  ворсом,
Життя  накрите  капюшоном
З  самонапоєння,
Самодостатності,
Красою  лісу  проспіване,
Прокручене  кінофільмом,
Настоєм  зілля  заспіване.
Зупинилось  у  шурхоті
Гілля  у  піднебессі  –  
Чекає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014


Безсніжжя

І  
Сніг  
Не  випав,
В  калюжах  роздумів  минається  Різдво.
І  
Чорнотою  
Блимають  дерева,
В  болоті  спогадів  застряло  колесо  життя.
І  
Осені  
Хвости
Вітають  нас  з  зимовим  святом.
І  
Вітер
У  шпаринах
Просить  ложечку  куті  із  медом.
Він  
Свічку
Загасив,
Зберігши  досвітню  первобутню  темінь.
І  
В  ній
Стрічаємо
Таїну  життя  -  народження  Христа  –  
Дароване  із  неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014


Sketch № 5

За  вікнами  –  сніг  і  засвічені  вікна,
За  вікнами  -  долі,  за  кожним  своя,
За  очима  -  душа,  одна,  незбагненна,
Не  тільки  чужа  –  темний  ліс,
Але  й  своя,  злободенна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014


Провітрювання

Відкриваю  вікна  і  впускаю  осінь
Пізньостиглу
Огортаюсь  тишею  холоду
І  кисень  заповнює  легені
Піднімається  вгору
Клац  –  прокидається  розум
І  ланцюжок  асоціацій  веде
До  тебе
І  клац  –  потягується  серце
Від  сну
Воно  шепоче  відсутніми  словами
Ти  є
У  просторах  землі
Поки-що  цього  досить
Ти  існуєш  у  моєму  минулому
Не  забереш  не  підвладне
Змінам  і  часові
Майбутнє  як  добра  історія
Майстерного  автора/режисера
Читаєш/чекаєш  закінчення
Та  у  житті  коли  знаєш  
Події  наступних  кадрів/сторінок
Втрачаєш  дивовижність  і  зміст
Існування  на  землі
І  тому  кожного  разу  заново
Починаєш  
Хід  по  невідомій  місцевості
З  рідкими  деревами  з  мохом
І  випадковими  вказівниками
Заповнилось  свіжістю  помешкання
Тіла  й  душі
Закриваю  вікна  зі  смаком  осені
Залишаю  назовні  сірі  крила  туману
Я  з  роздумами  пізньостиглими
Всередині
Дому  й  себе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2014


У голці, яйці, шкатулці

А  я  тихо-тихо,
Немовби  підкравшись,
Згадаю  про  тебе
І  зловлю  цей  спогад  словами.
Сховаю  у  голку,  яйце,  у  шкатулку
І  нікого  до  нього  не  впущу.
Там  житиме  місяць,
Що  ми  бачили  двоє,
Лежатимуть  пісні,  
Випадково  почуті,
Нанизаю  слова-намистинки,
Рідкісні,  мов  діаманти,
Притрушу  все  сріблом,
Що  сипалось  з  неба,
Коли  ми  дивились  на  зорі
(пам’ятаєш,  на  задньому  дворі).
Промінчик  поставлю,
Що  твоїх  рук  торкався
(а  я  все  боялась).
Накрию  образом  твого  обличчя,  
Що  на  склі  відбивався.
На  самому  дні  приховаю,
Що  я  це  все  пам’ятаю.
І  так  перезимую  з  тобою
У  голці,  яйці  і  шкатулці,
В  найдальшім  куточку  
Себе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014


… лиш момент…

А  життя  нічого,
Лиш  момент  між  мною  й  тобою,
Мінливий  момент  у  вічності
Між  пройденим  і  вимріяним.
А  життя  каже:
Воно  плине  самотністю,
Прагне  сталості  збудованої,
А  виходять  спогади  запорошені.
А  життя  шепоче
Ясністю  знаків  зверху  поданих,
Співом  уст  ранішніх,
Ластівок  тепла  перелітних.
А  життя  плаче
Спокоєм  душ  стражденних,
Рухом  сердець  втомлених,
Ніччю  птахів  переспіваних.
А  життя  ховається
Від  зору  допитливого,
Розкривається  полю  чистому,
Красі  людській  внутрішній,
Торкається  снів  вкрадених.
А  життя  минається
Під  звуки  щоденності,
Шляхом  воїнами  світла  втоптаним,
Церквицею  перестрілою,
Снігом  прозрінь  випалим.
А  життя  пливе
Сфінксом  пустельним  нерозгаданим,
Місячним  світлом  невловимим,
Вірою  в  краще  небаченою,
Страхом  неможливості  пробите.
А  життя  –  любов,
Цінністю  людству  дароване,
Містикою  зорі  вималюване,
Невловимістю  зіткане.
А  життя
Мить  між  тобою  і  мною
На  самоплив  пущена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2013


Боротьба між зимою й весною

Березень  ступає  важкою  ходою,
В  нім  йде  боротьба  між  зимою  й  весною.
В  нім  точиться  бій  за  володіння  
Землею,  повітрям,  водою  і  дітьми.
А  він  безневольний  не  знає,
До  кого  пристати  –  ну  хай  та  зима,  
Хоч  зла  і  холодна,
Та  не  хоче  від  нього  нічого,
Лиш  спокій  і  сон  у  білім  заметі,
Лежать  кучугури  –  нехай  ще  полежать,
Засипані  снігом  поля  не  просять  у  нього  тепла,
Немає  роботи,  коли  панує  зима.
Та  десь  у  глибинах  замерзлих  льодами
Ворушиться  совість  –  хіба  це  так  гарно:
«Ти  ж  березень,  місяць  весняний,
Помагай  їй  свободу  дістати.»
Це  важко  скидати  окови  –  чи  снігу  чи  гніту,
Потрібно  порушить  могутню  картину,
Потрібно  ламати  усталені  строї,
Потрібно  бороти  залежані  льоди.
І  березень  йде  з  головою  важкою
У  ньому  йде  боротьба  між  собою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468779
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.12.2013


ПРАВДА

А  зараз  той  час,  коли  не  можна  ховатись  за  спини,
Коли  ти  визначаєш  свої  сили  і  з  ким  ти  йтимеш.
Просте  рішення  –  за  чи  проти  –  і  неможливість  середини.
Зло  має  різні  обличчя  –  лукаві  усмішки  і  кістки  собакам,
Надбавки  до  зарплати  і  куплені  навпроти  палатки,
Зло  може  з  себе  вдавати  незнання  і  непричетність,
Байдужим  поглядом  дивитись  на  тисячі  непідлеглих
(Мріяти  щоб  якимось  дивом  вони  стали  полеглі),
Не  помічати,  не  пробачати,  не  відчувати,  не  впускати.
І  лиш  правда  одна  –  пряма,  проста,  без  прикрас,
Без  пишності  слів,  без  подачок,  без  карнавалів
За  неї  вмирали,  її  прорікали,  її  виборювали  віками.
Ти  або  чуєш  ту  правду,  ту  істину  і  дієш,  йдеш  за  нею,
Або  закриваєш  вуха,  поселившись  в  ivory  tower*,
Або  ти  зі  злом  і  цього  не  приховаєш,  обдурюєш  себе,
Видумуєш  причини,  прикриваєш,  крутиш  своєю  душею,
Бо  вона  знає  правду,  її  не  обдуриш  –  
Правда  одна,  іншої  немає.

ivory  tower  -  прихисток  митців,  що  втікають  від  реальності

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013


Німі слова

Слова  легкі…  важкі,
Прекрасні  …  чи  банальні.
Слова  –  верхівка,  видимість
Глибин,  крижин.
Слова  пливуть,  вкладаються
У  рими,  фрази,  крики.
І  якось  їй  прийшлось
Дістатись  дна,
Добратись  до  основи,
Де  не  живуть  слова,
Де  не  буває  краще  …  гірше,
Де  тишина  і  лиш  вона
У  справжності  існує.
Слова  вмирають  в  глибині,
Зникають  в  променях  прозріння,
Там,  де  немає  протиріч,
Слова  стають  німими

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2013


Пост-образи, пост-спогад

Туманним  сяянням,  нічним  спалахом,  
Світлим  променем
Ти  в  мені  бродиш,  не  полишаєш.
Не  забуваєшся.
Ті  очі-красені  мені  ввижаються
В  чужому  шепоті,
Ти  не  збуваєшся,  в  польотах  маришся,
В  справжності  пропадаєш.
Ти  в  снах  являєшся,  як  моя  істинність,
Та  й  там  лишаєшся,
В  ранок  вертаюся  тебе  не  бачачи,
Лиш  спогад  вибухне,  не  розігріється
І  ллється  полум’ям,
Що  завжди  тлітиме  в  обіймах  пам’яті.
Тебе  не  чую,  лише  любую
Обличчя  крапельки,
Що  розтікаються  по  мені  прісними
Твоїми  образами.
Ти  існуватимеш,  як  піски  Африки
То  легко  й  розсипчасто,
То  дюнами  складений
І  вітром  поверху  розвіяний.
Та  глиба  влежиться  і  не  розкинеться
Ні  часом  майстром  
Усе  змінювати
Ні  перемінами  у  людських  цінностях,
Бо  є  нетлінне
В  просторах  космосу.
Давай  залишимось  там  надписом  
Не  витертим,
Існуючим,  мов  перше  й  останнє
Створене

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013


ДАРУНОК

Те  що  між  нами  –  дарунок  долі,
Його  не  розвіяти  пухом  тополі,
Не  зібрати  купою  листя,
Бо  воно  чисте,  кристально  чисте.

Те  що  між  нами  послане  небом,
Його  не  запхати  в  папку  «Не  треба»,
З  ним  треба  жити  мов  з  вічним  болем,
Ми  ще  не  знаємо,  що  ми  зможем.

Те  що  між  нами  існує  в  тиші,
Живе  у  наших  серцевих  нішах,
Його  не  віддати,  не  розігнати,
Треба  навчитись  дарунки  приймати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013


Sketch № 4 (Вона)

Вона  відчайдушно  завойовує  світ,
Вона  мужньо  б’ється  з  млинами,
Вона  хоче,  щоб  всі  любили  її,
А  в  результаті  –  сама  від  себе  втікає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013


Народження дива

Вже  зараз,  секунду,  ось  скоро
Народиться  диво  на  нашій  землі,
Просуне  голівку  підсніжник  з-під  снігу,
Почується  плач  дитинчати  –  
Хвилюючий,  перший,  з  любові,
І  усміхнеться  утомлена  мати  –
Вже  є  ради  кого  співати  пісні.

Складеться  рядок  –  і  виходить  поема,
Хвилює  миттєвість,  застиглу  в  красі.
Підходять  акорди  –  і  мелодія  лине,
Огортає  прекрасним  думи  сумні.
Митець  ловить  фарбою  вічність  –  
Шедевр  кольору  і  світла  встає.

І  кожну  хвилину,  і  кожну  секунду
Повниться  світлом  людська  душа.
Вогник  творіння,  як  іскорка  Бога,
Встеляє  нам  шлях  земного  життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2013


Рідкісне … вимираюче

"It  is  not  only  species  of  animal  that  die  out.  But  whole  species  of  feeling".
                                                                                                                               John  Fowles  "The  Magus"

…  можливо  саме  невідомість  не  дає  нам  розпастись
лише  таємниця  в  очах  робить  нас  можливими
мов  небачений  фрукт  ми  виростили  почуття
яке  не  достигає  в  нормальних  умовах  дозволу
коли  ми  думаємо  що  ось  якби  ми  не  берем  до  уваги
що  ми  не  знаємо  іншого  середовища  розвитку
зросло  щось  тонке  і  рідкісне  можливо  викручене
як  все  чому  створюють  перешкоди  у  рості
але  незвичне  і  своєю  незвичністю  привабливе  й  солодке
заборонене  глибоке  бо  не  виходить  до  спостереження
залишається  в  корені  –  можливо  існує  а  можливо  –  ні
і  ми  у  всьому  цьому  загублені  мов  садівники  космосу
не  зустрітись  не  попрощатись  не  розстатись  не  зрадіти
витаєм  в  ірреальності  снах  мріях  ілюзіях  мареві
ось  наші  місця  побачення  де  росте  те  небачене
рідкісне  вимираюче  чисте  навіть  думкою  не  заплямоване
почуття  між  двома  всесвітами…


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2013


Прощальне

Нема  його,  нема  й  не  буде,
Пішов  і  задимівся  слід.
Поніс  у  торбі  думи  про  розлуку
І  все  моє  бажання  бути  з  ним.
І  не  подав  він  на  прощання  руку  –  
Невільний  дотик  почуттів,
Лиш  поглядом  обласкав  душу  –  
Чекати  більшого  не  смій.
Я  поклонюся  долі  за  навчання,
Я  відшукаю  сотні  слів,
Щоб  відпустити  те  жадання
Побачити  його  хоча  б  у  сні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2013


Sketch № 3

Обвіваюсь  вітрами,
Омиваюсь  дощами,
Я  неспокій  життя  
Ловлю  губами.
Сміюся  і  плачу,
Молю  і  прощаю,
Я  просто  сутність
Буття  відчуваю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2013


Ролі

Грай,  
грай,  
грай,
Не  забувай  ти  в  ролі,
Пекучий  біль  і  
Пустка  на  душі  
Не  грають  ролі.
Усміхайся,  
Усміхайся,
Усміхайся
Допоки  ти  на  людях,
Ховай  свою  тугу,
Подальше  в  серці
І  в  погляд  не  пускай.
Кажи,
Кажи,  
Кажи
Усе,  що  в  тексті
Не  виходь  із  ролі,
Закрий  думки,
Щоб  не  прорвались
Необережним  словом,
Необачною  сльозою.
Сховай,
Сховай,
Сховай  
Обличчя  в  маску
З  усміхом  і  блиском,
Все  скомкай  у  листок
Прожитої  долі
З  фарсом  і  лиском.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2013


Ритм дощу

Бразильський  ритм  дощу  
На  моїм  підвіконні,
Ірландська  тишина  в  моїй  душі,
І  я  на  вічнім  роздоріжжі
Думок,  занять  і  почуттів.
Я  ніби  вже  перегоріла,
Я  ніби  відрядила  в  далину,
Та  все  спиняю  очі  знову
До  днів  у  літню  давнину.
Я  знов  сплітаю  сумнів  ночі
У  Аріадни  нитку-вказівник,
Що  з  лабіринту  не  виводить,
А  в  глибині  тебе  сидить.
Я  свою  долю  вже  не  прошу
Мені  сказати  до  пуття,
Яку  вона  тримає  карту,
Щоб  склалась  вдала  в  мене  гра.
І  дощ  б’є  ритмом  на  осонні,
І  тишина  бринить  в  моїй  душі
І  не  дано  мені  нічого  знати,
Бо  це  порушить  магію  в  дощі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2013


Притча. Прийняття себе.

У  лісі  росли  дерева  -  високі  і  сильні,
Шептали  гіллям  у  верховині,
Внизу  гомоніли  верби  й  горобини,
Красою  блищали  ліщини,
Шипшини  й  малини  вирішували
Свої  проблеми  у  лісній  долині.
І  гармонія  жила  між  ними
Жителями  деревними.
І  де  не  візьмись  гординя  
Появилась  в  одної  шипшини:
«А  чому  це  над  мною  росте  горобина?»
І  горобина  теж  засмутилась:
«Чому  я  не  виросла  така  красива,
Як  он  та  зелена  ліщина?»
І  ліщина  вся  в  сльозах:
«Я  хочу,  щоб  я  була  струнка
Як  наша  красуня  сосна.»
Та  сосна  теж  ридає,
Що  вона  сили  дуба  не  має.
Але  й  дуб  до  пуття  не  зна,
Чому  він  не  гнеться  як  верба.
І  лиш  мох  сміявся  у  вус:
«Вам  всім  наче  відібрало  дух.
Ой  дубе,  дубе  не  гнися,
В  твоїй  природі  корінням  впиратися,
І  спиною  мужньо  від  бід  захищатись.
А  ось  на  вербі  де  сядеш,  там  й  злізеш,
Вона  так  сотворена  вище,  це  її  доля  і  щастя,
І  комусь  іншому  така  гнучкість  нащо?
А  красуні  мої,  у  кожної  своя  принада,
У  цьому  вся  суть  і  правда.
Кетяги  гнуться  лише  в  горобини
Зате  горіхи  солодкі  у  зеленої  ліщини,
Стрункість  дарована  нашій  сосні,
Зате  ліки  живуть  в  шипшині.
Тому  що,  коли  вас  садили,
Хотіли,  щоб  ви  були  саме  такими.
А  я  ось  прекрасний  –  зелений
Виткий,  оксамитовий  і  пухнастий.
Я  тут  для  того  щоб  північ  вказати
Мандрівнику,  що  шлях  не  хоче  втрачати,
А  ще  роблю  ковдру  на  дереві  твердому.
На  більше  в  мене  немає  дару,  
Тому  виконую  те,  що  знаю.»

А  може  серед  лісу  людського  
Є  ті,  хто  хоче  бути  лиш  не  собою,  
Хтось  хоче  кетягів  замість  грона,
Чи  стану  стрункого  замість  листя  густого.
О  людські  дерева!  Як  вам  не  знати,
Що  кожному  з  вас  є  що  світові  дати,
І  замість  того,  щоб  свою  суть  заганяти,
Можна  просто  все  своє  краще  дарувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458454
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.11.2013


Час (sketch)

Я  відчуваю  час  на  вістрі  ножа,
Скапує  кров’ю  з  картин  експресіоністів,
Як  деколи  важко  надходять  слова,
І  як  шумлять  в  голові  картини.
Ось  так  я  бачу  наш  час  –
Так  гостро,  як  лезо  ножа,
Так  боляче,  як  капельки  крові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013


…дерева за вікном…

мені  сподобались  дерева  за  вікном
безлистяні  і  нерухомі
огорнуті  тумановим  вінком
чіткі  у  сірій  павутині
і  водночас  розмиті,  загадкові
мені  сподобався  їх  спокій
їх  покора  долі
і  сивому  туману  за  вікном

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458142
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.11.2013


Пряжа й динаміт

Життя  втікає  з  рук,  мов  нитка  пряжі,
Не  можу  стримати,  спинити,  зрозуміти,
Все  сипеться  в  мені,  мов  дім  під  динамітом,
А  я  стою  лиш  осторонь  і  просто  споглядаю.
Не  можу  я  зв’язати  нитки  пряжі,
Не  можу  зупинити  динаміту  хід,
Якийсь  десь  запустився  механізм,
Що  не  дає  зворотнього  шляху.
І  я,  мов  іграшка  заведена  ключем,
Живу  і  прагну  щось  зробити  
З  пряжею,  що  миттю  з  рук  втікає,
І  динамітом,  що  зриватись  звик.

А  я  візьму  та  й  відпущу  ту  нитку  пряжі,
І  подивлюсь  на  феєричний  динаміту  зрив,
Можливо,  перетворю  життя  на  розруху,
А,  можливо,  щось  нове  вибудую  в  нім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013


Було … забуду…

Все  що  роками  в  мені  сном  предвічним
Проживало,  сиділо,  тліло,  бродило,  
Чекало,  дрімало,  пилюкою  припадало,
Все  що  мріялось,  думалось,  маялось,
Все  що  бурлило,  мене  на  шматки  рвало,
Все  на  тебе  злилось  водоспадом,
Все  збулося  на  тобі  забутим  бажанням,  
Все,  мов  конечність,  в  тобі  обірвалось.
Я  не  хотіла,  та  так  воно  сталось,
Тобі  під  зливу  моєї  жаги  попалось.
Та  ти  не  бійся,  пройде  все  снігом  талим,
Тебе  десь  зачепить  й  на  тому  стане,
В  мені  буревій  на  дно  осяде.
Впаде  тихим  листом,  осіннім  сумом,
Весняним  красенем  і  загубою,
Зимовим  спокоєм  морозяною  тишею.
Тебе  забуду,  тебе  забуду  …  
З  тобою  буду,  буду…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013


Мовчали

Коли  ми  з  тобою  не  випили  й  чарки,
А  лиш  пильно  дивились  y  вічі,
Для  чого?  Щоб  нічого  не  пропустити.
Твоєї  думки  –  щоб  відгукнутися  зором.
Коли  ми  з  тобою  мовчали,
Хоч  могли  розповісти  романи
Незгірш  від  Толстого.  Для  чого?
Може  щось  прочитаєм  із  мовчазного.
Коли  ми  з  тобою  боялись  сказати,
Щоб  не  полилось  із  серця  сокровенне,
Яке  не  спинити  ні  часом  ні  кров’ю.
Коли  ми  з  тобою  нічого  не  знаєм
До  сих  пір,  бо  надто  довго  мовчали,
Заглядаючи  пильно  у  вічі.
Коли  ми  з  тобою  стільки  знали,
Що  могли  навчити  ученого
На  німо.  Коли  все  існує,
А  заправду  нічого  нема.
Коли  на  нас  дивляться  і  бачать
двох,  що  не  говорять.  Чому?  –  
Може  посварились  телепатично?
А  ми  надто  помирені  й  змирені
Неможливістю.  Лише  відчували.
І  коли  б  на  суді,  тому  суді,  спитали
Звичне  усталене  –  «Підсудний,
Ви  хочете  щось  сказати?»
Я  відповіла  б  –  «Ні,  за  цей  час  
Я  навчилась  говорити  очима
Тому,  можу  лише  подивитися».  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2013


Щось песимістичне

Це  був  шлях  до  розтавання,
ми  думали  –  ми  жили,  
а  виявилось  –  прощались,
не  цінували  радості  мовчань
і  відчуття,  що  ми  є  разом.
Ми  думали  –  назавжди,
а  вічність  була  не  для  нас,
лиш  частку  видихнув  нам  брахма,
а  потім  враз  –  життя  –  
це  ж  просто  шлях  до  помирання,
у  кожній  зустрічі  закладене  прощання,  
в  дитині  –  старість,
у  щасті  є  страждання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013


Затискую волю в кулак

Затискую  волю  в  кулак  –  
Вона  якраз  там  вмістилась,
Заховую  сльози  під  сміх,
Хоч  вони  вийдуть  на  волю.
Живу  не  життям  не  своїм,
Граю  чужі  мені  ролі,
Зривається  глухо  протест,
Задавлює  можновладне  ТРЕБА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013


Я тебе виселяю із серця

Я  тебе  виселяю  із  серця,
Ну  іди  вже  скоріш.
Ні,  почекай  хвилиночку,
Скажу  ще  одну  річ

Маю  місце  у  своїх  спогадах,
Можеш  побути  там,
Хоч  вони  зв’язані  з  болісним,
А  це  вже  край.

Тобі  треба  жити  реальним,
Це  я  лиш  марю  в  думках,
Я  вертаю  тебе  до  розуму,
А  сама  сяду  і  в  плач.

Я  тебе  виганяю  повністю  –  
Не  приходь  в  моє  життя.
Я  знаю  –  це  дуже  боляче,
А  просто  інакше  ніяк.

Я  віддам  тебе  розповідям  –  
Може  зникне  цей  щем.
Я  знаю  –  не  по  дорозі  нам,
Іди  вже  скоріш,  прощай.

Ні,  почекай  ще  хвилиночку
Спасибі  тобі,  що  прийшов,
Я  хочу,  щоб  ти  щастя  мав,
А  за  все  решта  пробач.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2013


Я люблю ранки

Я  люблю  ранки  –  
Вони  обіцяють  життя,
Я  люблю  сонце  
Усміхнене  з  Сходу,
Я  люблю,  щоб  просиналась  земля
І  вступала  у  звичну  роботу.
Я  люблю  передчуття  дня
Багатого  на  нові  події,
Я  люблю  чекання  
І  незнання  –  куди  повернуть
сьогоднішні  ріки.
Не  треба  планувати  життя,
Тим  більше  день  прийдешній
Вслухайся  у  спів  солов’я
Він  проспіває  тобі  сьогодення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2013