НИкнейм

Сторінки (1/5):  « 1»

Батько

Батько,  скільки  сили  в  цьому  слові
Взірцем  для  мене  є,  і  був  ти  завжди
Тримають  міцно  батьківські  долоні
Коли  здаеться  що  ніде  немає  правди

Нехай  без  слів,  та  погляд  чистий  твій
Навчив  поваги,  каяття,  свободи
Навчив  боротися  і  вірити  крізь  біль
Коли  серденько  мучать  горе  і  тривоги

Ти  говорив,  що  найдороще-це  сім'я
Що  тут  надія,  щирість  і  тепло
Навчив  гордитися  своїм  ім'ям
Віддячувати  злу  лише  добром

У  мене,  твій  міцний  характер,  тату
І  руки  твої  сильні  також
Знання  оті  бежмежні  і  багаті
Які  я  зможу  осягнути  з  часом

Без  тебе,  батьку,  я  б  не  зміг
Дивитися  проблемам  в  вічі
Знайти  свою  із  тисячі  доріг
Тепер  подяка  на  моїм  обличчі

Ти  вчив  мене  любити  рідну  землю
І  цінувати  те,  що  грішми  не  купити
Навчив  стояти  на  цім  світі  твердо
Самому  досягати  все,  а  не  просити

"Перш  за  все",  -  ти  говорив,  -  
"Людиною  потрібно  бути"
Спасибі,  батьку,  що  зростив
Повік  цього  не  забути!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2013


Будь счастьем на его лице

Слова  пусты,  и  нету  в  них  надежды
Мы  оба  знаем  что  не  будет  так,  как  прежде  
Мы  просто  сильно  заигрались,  даже  слишком
И  находясь  не  рядом,  мы  думали  что  близки

Ты  знаешь,  правда,  надо  бы  остыть
Ведь  между  нами  нечего  не  может  быть
Я  даже  не  держал  тебя  за  руку
Но  без  тебя  меня  одолевала  скука

Мы  не  бежали  вместе  по  луне
Ты  не  могла  прижаться  искренне  ко  мне
Мы  не  могли  с  тобою  обниматься
Так  почему  же  больно  расставаться?

И  между  нами  были  километры  
А  к  сердцу  стали  старыми  билеты
Не  вместе  мы,  хоть  как  бы  не  хотел  я
Тебя  поцеловать  под  дождиком  весенним  

Как  бы  хотел  я  глубоко  с  тобой
Нырнуть  в  любовь,  пусть  даже  с  головой
Хотел  бы  выше  облаков  взлететь  я
С  тобой  ценил  я  каждое  мгновенья

А  оказалось  в  сердце  у  тебя  другой
Хоть  глупо  это  кажется  порой
Он  может  горячо  к  тебе  коснуться
И  если  сплю  я,  помоги  же  мне  проснуться

Он  может  видеть  сладость  твоих  глаз
И  зная  это,  иногда  не  нужно  фраз
Он  смог  укрыть  тебя  когда  ты  замерзала
Он  смог  открыть  в  тебе  все  то,  что  ты  не  знала

Он  может  ощутить  всю  дрожь  твоего  тела
Услышать  может  как  душа  твоя  ему  пела
Он  там  с  тобой,  вблизи,  и  в  радости  и  в  гори
И  все  границы  не  удержат  ваше  море  

А  я  что?  мне  доступно  только  слово
И  верить  в  больше  не  хочу  я  снова
Но  я  смогу,  ты  знаешь,  я  сумею
Со  временем  тобой  переболею

А  ты  цени,  то  что  уже  имеешь
И  защитит  тебя  он  от  беды  надеюсь
И  будь  ты  счастьем  на  его  лице
И  подари  ему  все  то,  что  не  дарила  мне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2013


Хіба кохання-боротьба?

Говорять  треба  битись  за  кохання,
Боротись  треба  з  ночі  і  до  рання,
А  потім  із  стражданням  залишитись,
На  кращу  долю  десь  собі  молитись.

Тоді  навіщо  душу  віддавати,
Коли  кохана  не  бажає  навіть  знати,
Як  дзвінко  серце  в  грудях  б'ється,
Як  стрімко  думка  лиш  до  неї  л'ється.

В  руках  сильнішого  лунає  перемога,
А  слабший  тей  кохає,  та  не  має  змоги,
Не  має  змоги  з  щастям  полетіти,
І  тій  єдиній  дарувати  золотії  квіти.

Не  має  змоги  він  тому,  що  не  боровся,
За  черстве  серце,  за  сонячне  її  волосся,
Він  в  грудях  стримував  ті  почуття  шалені,
Хоча  й  любов'ю  дихали  його  палкі  легені.

Пройшов  тей  час,  квітки  оті  зів'яли,
Що  дарувати  щире  серце  та  надію  мали,
Погас  в  очах  вогонь  любові,
Нема  тепер  тепла  в  його  сумному  слові.  

Навіщо  боротьба  й  героя  вчинки  гідні,
Коли  твої  уста  їй  зовсім  не  потрібні,
Коли  всерівно  їй  на  те,  що  відчуваєш,
Невже  боротись  за  таку  байдужість  маєш?

Та  ні,  нехай  до  іншого  веде  її  стежина,
Пройде  зима,  розквітне  черемшина,
І  поряд  пісня  ніжно  пролунає,
То  інша  пташка,  солодко  тобі  співає.

І  битись  в  один  такт  почнуть  серця,
А  вірність  і  тепло  не  матиме  кінця,
Безмежні  будуть  ваші  ніжні  крила,
Спасибі  долі,  що  коханням  наділила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2013


Оманний світ

Всі  заклопотані,  всі  зайняті
Усім  немає  часу
Усі  загублені,  всезнаючі
Не  здатні  виділитись  з  маси.

Забули  вже  про  красу  сонця
Забули  й  спів  дощу
Не  заглядають  у  просте  віконце
Не  чують  і  лісів  плачу

Покинуть  слово  і  забудуть  почуття
Кричить  душа  у  грудях!
Усі  мовчать,  немає  вороття
Чи  є  ще  іскра  в  отих,  сонних  людях?!

Неначе  вже  минули  ті  часи  героїв
І  всі  проблеми  уже  тихо  сплять
Неначе  згас  останній  вогник  у  тім  слові
А  коли  скажеш  що-не  хочуть  навіть  знать!

Не  хочуть  чути,  знати  як  колись
Печаті  ставили  словами
За  мову  справжню  підіймали  спис
Не  можна  говорити  лиш  думками!

Тож  схаменімось  браття  рідні
Зламаємо  цей  віртуальних  світ
Покажем  всім  що  мови  гідні
Що  вище  ми,  за  соцмережний  гніт!

Що  вміємо  ми  відчувати
Безмежним  серцем,  чистою  душею
Що  не  говорять  нами  тільки  пальці
І  ми  кохаєм  як  раніш-шалено!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429379
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.06.2013


Мамо

Дорога  матусю,  рідна  моя  ненько,
Слова  найкращі  вам  сказати  хочу.
Спасибі  мамо!  Що  завжди  близенько,
Були  зі  мною  крізь  оті  тривожні  ночі.
Що  бережете  в  серці  ви  кришталь  любові,
За  те,  що  ласка  в  вашому  палкому  слові.

Моя  рідненька,  а  чи  пам’ятаєте,
Як  вперше  оченята  я  відкрив?
Моя  матусю  мила,  а  чи  знаєте,
Завдячуючи  вам,  я  зміг  почути  шелести  вітрів?..

А  знаєте,  коли  між  нами,
Волали  нескінченні  кілометри  та  шляхи.
Ваш  біль,  ваш  сум,  ваші  образи,
Крізь  відстань  й  час,  я  відчував  в  собі.

Спасибі  мамо,  що  мені  ви  світ  відкрили,
Що  дарували  шанс  вдихнути  повні  груди.
За  те,  що  не  спускали  з  рук  коли  були  малими,
Тепло  й  турбота  завжди  були  всюди.

Спасибі  мамо!  За  оті  могутні  крила,
Що  підхопили  та  тримають  завжди  мене.
Спасибі  за  любов,  що  оповила,
Простіть  за  все,  моя  рідненька  нене.

Простіть  за  те,  що  іноді  в  пориві,
Я  тяжко  раню  серце.
Для  мене  ж,  мамо,  ви  завжди  єдині,
Я  не  забуду  мудрість  вашу,  те  стрімке  джерельце.
 
Простіть,  що  часто  я  не  прислухаюсь,
До  ваших  слів  могутніх  й  щирих.
Хоч  зрозумівши  все,  я  щиро  каюсь,
Та  каяття  ті  з  гілок  пізніх.

Простіть  що  рідко  обіймаю,
Багато  болю  вам  приніс  словами.
Та  ви  пробачте  рідна  мамо,
Спасибі  що  ви  поруч  завжди  з  нами!

Я  щиро  вам  бажаю,  моя  лебідко  рідна,
Щоб  доля  ця,  частіше  посміхалась.
Щоб  ваша  нескінченна  праця  плідна,
Завжди  у  нашім  серці  залишалась.

Щоб  не  змогла  здолати  вас  ця  плинність  часу,
Щоб  пам’ятали  й  шанували  всюди.
Щоб  не  томились  працьовиті  руки  ваші,
І  стороною  обійшли  погані  люди.

Подякувати  вам  лише  словами  буде  мало,
Та  все  ж  давайте  скажем  усі  разом.
СПАСИБІ  ДОРОГЕНЬКА  МАМО!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429359
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.06.2013