| Сторінки (1/53): | « | 1 | » |
Питають мене інколи буває :
-Коли відчуваю я щастя обійми?
Я відповідаю словами простими:
-Ще радості кращої в житті немає
Лишь бачіть посмішку у неї на вустах
Буває в розмові душевній запитають :
-Що таке радість? чи жива вона в тобі?
Кажу я просто і навіть римами не граю:
-Немає кращого у цій людський юрбі
Лишь бачіть радість у її небесних очах
І все буває так що кожен питається:
-А хто така вона ? про кого говориш?
Мені казати правду залишається:
-Вона це леді, або ні , цікавитись полиш
ЇЇ я ношу в серці і хочу носити на руках...
Присвячується Д.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716474
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.02.2017
Боятися хатин серед міста
Тепла між рук в намисті
Боятися річок між мурами
Риби на вечерю
Боятися теплого світла
Дорог на водяних трассах
Боятися теплих литок
Рук холодних біля обличча
Боятися голоду ситому
Голодному ситості
Чи руки замерзнуть від холоду
Коли перестати боятися?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Ідем .Тепло і світло темне .
Ростуть вперед шляхи печер .
Тягнеться царство доріг підземне
Дороговказів не маючи ніц ...
Дерева там сірі ,босі і голі
Тримають на собі нові небосхили
Залізні кордони тримають ролі
Недаючи зростити власних крил...
Ріки,моря,озера ,тумани
Шумлять однаково,щоб ти
Сховав свої вітри омани
Проклавши понизу дроти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
нема
нестерпно без теркості
волають вітри
на горах впевненості
тепло тут без холоду
а літо з жалем сніжним
з відчуттям голоду
тут людина без тіні
а тінь на сходах
в лісовій долині
кожна самотня душа
блукає морями
і своє тіло залиша
є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590996
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.07.2015
Стадіон, життя ,затяжна гра,
Перемоги і поразки, боротьба,
Стукіт серця і в очах іскра,
Це не просто любов , це судьба,
Чорно-білі ритми серце розривають,
Чорно-білі пісні з душі лунають,
Чорно-білі стяги нас єднають,
Чорно-білі роки ніколи не минають!!!
Літо, сонце,дощ,зима, сніги,
Відстань, гроші,дороги,борги,
Не здолають нас ці вороги,
Не здолають нашої снаги.
В Чорно-біле стадіони розмалюєм вмить,
Чорно-білі зорі на шляху будуть нам палать,
Чорно-білі душі не вміють помирать,
Бо чорно-білих неможливо знищить чи здолать!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
Часописи збирають зорі ,
Слова не люблять слів,
Думки знаходять в непокорі,
Лишаючи людей без снів,
Сюди марудно тягнуться роки,
Втікаючи разом з зданнями,
І не переплити їм життєвої ріки,
Розкидуючи хитрость берегами,
Денниці будять всіх й нікого,
І тілько теплий вітер у метро,
Знайде шматок душі непізнаного,
і заховається в нутро....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2015
Вогнем сплахує місто,
Вітром їде теплий морок ,
Світло відкриває тьмяний морок,
Зла ідея рве зірок намисто
Касіопея та інші істоти, говорять,
Брехуни здихаютьз з затвердлим горлом
Бо кожне слово твердне оловом.
А правдивців ясних голодом морять
Кожен шукає любов і себе
І кожен знаходить лиш листопад
Не потрапляй під примари страт ,
Щоб не було своє ім'я забуте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
Сонце тікає від власного смутку
Небо з боєм дається зорям
Кожна літера шукає свою абетку
Кожен день підкорюється снам
Світ ілюзій і марев над нами
Ходить з вечора нашими головами
Тепло огортає думки ліжниками
Не дає відійти з смертельними ідеями
Світ не тут і не зараз
Небо давно не з нами
Душа вже не грає джаз
Відколи не машеш крилами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Безкомпромісна боротьба - це життя!
Ритм серця - вільна хода!
Стіною за своїх - без вороття!
Битва наразі - не біда!
Чорно-білий колір у душі,
Він там назавжди, навіки,
Де ми є не буде тиші,
Не залишемо Зорю без підтримки!
Чорно-біла роза з собою всюди,
На лінії фронта, в Луганську, у Львові,
І навіть піде зі мною туди,
Куди не полетить тіло в крові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
П'яним димом оповилась мова,
Темним шепотом просвистіла далечінь,
Ти ринув туди де не має жодного післяслова,
Де ти не пристосуєш своїх умінь...
Теплою росою сходить світло,
Туди де тримаєш свою пітьму,
Зайде життя у зацвіле житло,
І ще встигне задихнутися в диму.
Як би ти не хотів і не прагнув,
Ніч не зміниться днем в душі,
Але ти ще на завжди не заснув,
Шукай ,де викинути темінь туші.
Для просвітлення є і інші шляхи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014
Хапаю хвилю,
Згортаю у клубок,
Долаю милю,
Рахую кожен крок.
І що тут є,
Кого немає
А я тут знов
І марю і марю....
Тримаю час,
Ловлю зорю,
Шукаю нас,
Чи свою долю,
І що тут є,
Кого немає
А я тут знов
І марю і марю....
Кидаю краплю,
Стелю тенета,
Стягую до болю,
Душу поета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Хати ,доми ,багатоповерхівки,
І знов кудись тікають вогники-автівки,
Ці ліхтарі ,що світло дарять нам ,
І я йду в розвалку немов сам
А я ж не сам , бо поруч мої друзі,
Це вітер халамидник і зорі-ліхтарі,
І трава така зелена,немов на лузі,
А я ж не сам , не сам іду поволі.
Вперед несе мене дорога,
Така свята земля веде мене вперед,
І знову за ноги тягне засторога,
Що каже що моє життя і так не мед,
Але для мене то все є не цікаво,
З своїм життям я один по серед міста,
І не кричу я цьому місту браво,
Я знаю хто я є ,і то вже головне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Земля і вітер
ніби друзі
Ніби небо
поруч
а ми на ньому сидимо
Людина й світло
ніби поруч
І ніби дроти
друзі
а ми не мремо
Я і кохання
і ніби знову
тут
І ніби ще й далеко
в серці
Кохання і літак
і ніби щось
а вже
нічого
І ніби тут ,а вже на
небі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Чорна земля гуде під ногами,
На неї ллється братська кров.
Йде битва поміж ворогами,
Що йдуть на смерть і знов, і знов.
Ми йшли до волі несамовито довго,
Немов перепливали піщаний океан,
Знайшли не одного героя славного,
Що нам казали рвати рабський цей кайдан…
Ми чули всі ці заповіти, теплі як душа,
Душа коханої людини ,що зве додому…
Ми чули постріли із страшного «калаша»,
Але ми йшли і не боялись смерті й зламу….
Ми є не зламний народ , якого тягнуть в оману,
Ми ті ,кого хочуть поневолити, як собак у стайні,
Ми ті ,кого бояться загнавши до поневоленого стану,
Бо ми давно вже не вівці вовками окуповані…
У нас є пісні і гімни ,які писали генії історії,
Такі як сам Шевченко і Вкраїнський той народ…
І є такі усіма знані символи настраждані,
Як наш Тризуб і прапор жовто-синій ,як і наш народ….
Але завжди ми йде́мо на війну і знаємо́,
Що ми ,якщо помрем ,то не безславно,
І силою своєю ми будь-яке зламаємо ярмо,
І волю в нас забрати нікому не дамо!
Бо в серцях червоно-чорний прапор маойорить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483776
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.03.2014
Починає плакать гітара
Тими сльозами ,що рано вранці,
Обливає землю ранкова сіра хмара,
Так плачуть лише іспанці.
І так плаче, одноманітно,
Як ріки і струмки-водоспади,
І так снігом,немов, непомітно,
Неможливо спинити її балади.
Скиглить мирно і ,нібито, щиро,
Про піски, що як тіло жіноче, гарячі,
І питаючи білі камелії, прикро,
І чому вони не такі плакучі?..
Плаче і стріла без мішені,
І місячна ніч без жагучої зорі,
Мертві півні ненароком повішені,
І гітара порізана лезами
що лишилися прямо у серці!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465842
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2013
Хай грає всім нам рок н рол,
Хай буде все що не на часі,
Хай не досяжний нам є ореол,
Хай ви всі теж є не у трансі,
Але моя душа зелена не тут,
Не там, не в цьому світі,
І грає не у цей статут,
Бо я у світлі квітів,
Хай все що буде - неосяжне,
І тільки гармоніки моє звук,
Не то що є не те що знане,
Моя гармоніка це майже серця стук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013
Я чи не я,
Герой , чи вбивця,
Ніби й не кровопивця,
Але вже і не я...
Сумна історія життя,
Що б'є по померлому серцю ,
Гіркотою чорного перцю,
А хочеться каяття...
Я сижу у штабі ,
Дивлюсь у морок,
Тут пляшок корок,
Робиться з рабів...
Тут доктор Тагабат,
Ця,що сміється нестерпно, гнида,
Може застрілити тебе паскуда...
Ти ж мені не брат....
Мені відкрив двері,
Наш совєтський дегенерат,
Він не порахує втрат,
Бо він не в грі...
Андрюша, ну тебе на хрін,
Ти щось просиш в роздвоєного,
В роздвоєного ,мене, померлого,
Почуй серця мого відгомін...
В руках мою знахідка бою,
Мій маузер ,я по серед поля,
Тут і моя режимна доля,
Тут мати поруч зі мною...
До смерті ...моєї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2013
Якось ти починаєш розуміти ,що живеш між пеклом і раєм,
Тебе лякають тут і там,там і тут кожним чудовиськом-бабаєм,
Що аж смішно подумати "Де я живу?Чого я чекаю?Нащо?".
"Я живу і лякаюсь "не подумає жоден з вас - час це час.
Кожен бачить ілюзії та веснянки-пісні ,серед сонця корони,
Ти ж кажеш Бог - це дуршлак , тепло води і тягучі макарони,
А може ти також дуршлак , тепло і макарони ,тепер для нас...
Якось ти починаєш розуміти ,що весь час воюєш по життю,
З таким наче теплим і холодним мороком світла - блакиттю,
І ти зажди не за секунду до поразки програєш бездарно,
І думаєш кожен раз що переміг тепло,без програшно ,
Ти зізнаєшся що програв ,коли сміються всі Амури,
А ти не знов збудував нові, захисні, важкії стіни-мури...
Ти кожної стіни розроблюєш макети і падаєш блокадно...
Ти вже ніщо, ти просто тіні відблиск на сукні новім,
Тіні блищать хоч відблиск не побачиш в тлінні своїм,
Ти просто ніхто і ніде ,ти просто з діркою в середені нуль.
І ліпиш з лайна купу нібито вбивчо-смертельних куль,
А ти ніщо і просто каже,що ти все серед всього,
Хоча ніколи і ніде не зробив і не домігся нічого,
Серед таких великих і вкрай малих півкуль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
Привіт,Максиме,
Наш 33 номер,
Привіт, наш брате,
Ти не помер...
Я не буду ставити
на фотокартки,
Чорні стрічкі і рамки,
Ти не помер я знаю...
Ти не був Луганцем,
Ти навіки ним став,
Ти був і є Українцем,
Але Бог сказав щоб витав...
Я знаю ти в наших серцях,
Відбиваєш м'яча чекану,
Ти будеш ходити по наших серцях,
І набивати м'яча з вечора й до ранку...
Ти не помер!Ти в наших серцях!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449077
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.09.2013
Хтось колись любити навіть по смерті?
Звісно мабуть , бо життям всі потерті...
Всі хочуть правд, сил і премог,
але чи ти чи я чи він - Бог?
Всі бажають ,щоб їх пам'ятали,
але всі як дрогоцінні метали,
про себе нічого не знають звісно,
але від їх краси всім злісно і тісно...
Дороги навколо тебе, треба рушать,
А ти думаєш все чекать і чекать...
Забувати було треба раніш,
Не треба переконувати кохати все більш...
Далі фініш , мізки розтерті в кров,
А серце вже хтось не той вкрав...
Ти запам'ятай всі навколо є ,
всі знають чи ні про тебе щось,
ти не просто хтось ,
а весна ще краща мине...
Ти ж пам'ятай де ти і хто лишивсь...
А все ще буде ,на старе облиш...
Пам'ятай треба емоції ,
а дощі пройдуть ще як грації...
На нових місцях....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013
Знаєте на вулицях так багато
Хемінгуеїв, що просто краще їх
просто не бачити ,бо це просто,
трохи стрьомно , може це гріх?
Хемінгуей перший живе на моїй
вулиці разом з Миклухою-
Маклаем і в ідеї не єдиній,
сперечаються йдучи за картоплею...
На місце зустрічі усіх пароплавів,
кораблів ,автівок ,літаків.
На місце чуток річок і автобанів,
збираються разом йти...
Закупитись арматурою, думками,
картоплею і тяжкими ідеями,
щоб покорити..Ні,Ні, покарати,
Гострими перами і картопляними картками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2013
Хай він не такий теплий як інші міста,
хай він ховає паралельні провулки
там де ховаються теплі притулки,
мені здається що це не з проста.
Він віддає тепло навіть коли сніги,
він зазнає жалю коли я б'ю його стіни,
він все ж не тікає до іншої країни,
мені все ж здається він не ховає інтриги.
Інтриги життя ,можливо і смерті,
він тепло кидає на демісезонну вулицю ,
і вже інтриг нема,вони не б'ють по лицю,
і вже всі мости і сходи протерті.
Добре протерті,мабуть до блиску,
а може ще до чорноти земляної ,
що лине,коли йдеш стежкою вузькою,
мені здається дає він іграшку,
таку не зрозумілу, смурну, дитячу,
вона нікому не потрібна ,здається,
і з ніде в нікуду не адресується,
мені здається я все цьому місту пробачу.
Хоч він холодний або пекельний,
це місто,де я з'явився в перше,
і він не зробить мене гірше,
він загалом хороший чи нормальний.
Він ніколи не дарує подарунків ,
він може їх іноді просто підносити,
просто іноді люди себе поводять як ідіоти,
хоча чому як, більшість любить ідиотиків
і не бачать все ,що він робить і каже.
можливо я поїду звідси ,але я знаю,
що я повернусь ,повернусь в зграю,
я знаю моє слово не просто поляже
Але я знаю куди б мій шлях не йшов,
я повернусь до свого тепла і розуміння,
я захочу ще пройтись вулицями де витоптав,
всю вересневу траву ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
ДС присвячується...
Щось не звичне,
Пекла обличчя,
Чекають на мене,
Квіти тепличні,
Димна Суміш,
Вибиває ритми,
Все облиш,
Своїми аркушами,
Завали полиці,
Де проза і поезія,
Незрозумілі криці,
Музики ревізія,
Димна Суміш,
Дякую тобі,
За тіні облич,
За їдеї в мені,
За примари,
За сни і дощі,
Що без ударно,
Не блищать у душі,
Дякую за розвиток,
Життя мого,
Світ квіток,
Простий росток,
Ви не розпались,
Ви не пішли,
Ви залишились,
В моїй душі,
Психоделічний край,
Я назавжди в ньому,
Країна ілюзій,
В світі всесвітньому,
Хіппі - любов,
Світ зупиняй війну,
Людина знов,
Шукай мету...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438555
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.07.2013
Окна и двери забиты фанерой,
И в душе еще не июльское лето,
Тут есть опрысканные правдой ,
Моей жизни сказочные гетто,
Я живу в душе с револьвером,
Подвергаюсь опасности яркой,
Не извесным мне человеком,
Который в куртке земли черной,
Стоит белым кардиналом смерти,
С бокалом в руке мутного виски,
Джинсы его пулями протерты,
Пулями, убиты, ничтожной тоски,
Я просто жму на курок тяжело,
И иду медленным шагом легко,
Чтобы увидеть как жизнь смыло,
Волной его же поступков, глубоко,
Чтож я ушёл и меня никто не узнает,
Кто увидел не жив, а кто нет ,
Тот никогда и не увидит ,
Если за словом будет четкий ответ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437955
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.07.2013
Я люблю засинати під гуркіт доріг,
Яка вибиває блюзові ритми.
Я люблю засинати під вітер з берліг,
Де живуть мої сни з ведмедями..
Я люблю засинати під гуркіт молотів,
Що б’є з під неба без упину.
Я люблю засинати під усмішки неба,
Що тривожать землю через кожну краплину.
Я люблю засинати з посмішкою на вустах,
І з теплом на серці,
Що дарує кохана людина просто так,
Не знайдеш таку людину на кожному кроці…
Я не люблю прокидатись після романтичних снів,
Бо іноді хочеться ,щоб це було життя…
А може просто треба зробити життя ,як хтів,
Життя зі снів ,щоб не було примар і не хотілось каяття…
Треба робити життя таким ,
Щоб хотілось прокидатися щодня,
Для когось кому є коханим,
І жити, робити для цієї людини щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2013
Йдеш по вулиці нічого
не чекає особливого.
Повітря живого
хапаєш дня мінливого.
Повітря не легке
насичене свинцем.
Життя твоїх легень крихке
під сонцем...
Сонце розколює наче,
залізо і сталь на фабриці.
Через окуляри не баче
людина відблиски пекла на сонці...
Вбиває тебе серед пекла
проміння , літо.
Це вже не щастя світла,
нещастя дня і тепла.
Це те що трималось
під нами раніше.
Це те що іноді
робило землю тепліше.
А зараз це пекло,
тікай не тікай .
Життя поблякло,
Тож помирай, не помирай,
сам вибирай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2013
Я не хочу лізти в очі,
Ганджа є навіть у ночі,
На подушці хмари,
Я тримаю всі удари,
Недалеко я від ізумрудного неба,
А вже нічого нікому не треба,
На цьому океані хмар,
Еквадорні пірати тримають бар,
Бачуть всі нелюди і люди,
Оці недоліки на блюді
Поперед біса в пекло лізуть,
Ось мої всі вороги біжуть,
Себто всі тікають зі злом,
Екіпаж ховаучи за камня блоком.
Ріжуче болюче поранення,
Ефективне визискування,
Досі не має присвячення..
Хай всі просто бояться,
Майже треба об'єднаться,
Акумулює енергію зла,
Руда курва пекельного бала,
Загарбали люди все,
А до раю нікого не несе,
Білі бояться всього,
І світлі ,і темряви, і нічого..
Гадаєте нічого не бояться,
А чому за цим хочуть сховаться?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432872
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 21.06.2013
Ця розповідь ,починається з одного героя – Нонкофа. Це звичайний собі хлопець що живе серед звичних летючих потягів, автомобілів що розривають своїми надпотужними двигунами хмари посеред рожево блакитного вічно вечірнього неба, звичних хмарочосів що б’ють вітер ,який вже майже повністю підвладний людині ,звичного життя яке ступає тілько на бетон і цеглу, бо земля вже не жива і само по собі серед звичних для всіх нас думок ,роздумів що літають немов галаслива буря в мозку до якого ще повністю не дібрались гаджети .Ви скажете що все крім останнього не звично? Та то не для нас звично ,а для нього ,бо світ помер сам пособі, а чорноземи чомусь набридли люду. Він мабуть був би радий жити в такому світі як ми, живому ,бо ще в нас є зелена трава і високі тополі що стоять поруч з залізничними рейками ,бо ми ще не повністю вбили суспільство і кохання - це коли хлопець кохає дівчину ,а вона йому відповідає теплою взаємністю, що несамовито тішить серця обох ,а не якась ганджа ,що перетворилась на секс ,наркотики і обмін партнерами, які вже забули що таке справжнє почуття…
Сподіваюсь мій читачу , що ти підтримуєш мою думку, бо ти помреш відійшовши від неї, не зрозумівши що серце вже не вибиває ритми вальсу… А тілько б’ється в потугах відбиваючись від бруду ,а коли бруду стає надто багато і серце вже невзмозі битися під цією завалою ти відходиш , дивлячись на своє нікчемне тіло ,яке ніхто не поховає ,а про тебе навіть ніхто не згадає окрім патологоанатома ,який буде згадувати тебе як «Те тіло ,що було напихано стількома хворобами і наркотиками що братися за нього ,мені не хотілося ,але нажаль я сам обрав таку роботу..»
Так от історія почалась з того ,що була потреба поступити до навчального закладу і стати справжнім науковцем, бо інші професії в такому далекому 4509 році зникли , а до навчання його серце не тяглось, а просто тліло вогнем забутої інквізиції і розсипалось пеплом другого апокаліптичного приходу Іїсусу. Але якщо ставати людиною то те неодмінно треба ,щож університет один, але назвається Школою Вищого Науковця (ШкоВиНа) .
Знаєте може в вас уже таке траплялось , коли в серце потрапляє куля ,як на війні чи підчас бандитської перестрілки 90-их ,але тут куля не звична ,а приємна бо лоскоче тебе з середени, таке трапилось і з Нонкофом ,бо він ще знайшов в свому серці частку 20-21 століття ,і зрозумів що таке кохання, хоча такого слова не чув ,навіть від своїх пра-родичів ,яким було років по 200. Ця історія трапилась саме підчас вступу ,коли поруч в черзі люди підставляли особисті жетони , до сканера особистості. Він просто наклонився до сканера і ненароком зачіпив ЇЇ (поки будемо звати так цю героїню, допоки Нонкоф не вирішить запитати її ім’я) а він не встиг нічого сказати щось по типу пмб (лєнь охопила суспільство так що більшість перестала говорити повні слова ще тисячоліття тому і мова втратила ,свою ластівку ,яка літала в небі ,подавлюючи легіт тяготіння ).Нонкоф просто задивився на її очі що нагадували б нам зелені поля повні спокою, але він не міг не зчим їх порівняти, а потім трохи піднявши очі ,він все ж хоче щось сказати ,але бачивши її русяве золотаве волося ,що нагадувало б нам поле поспівшої пшениці що золотиться кожним колоском серед великого степу, він лише промовив :
-- Мгпнд – він нічого не скорочував, просто був надто зачарований, хвилину потому він промовив – Сонце… - і мрійливо впав до неба мрії, що-що а мріяти люди не втратили вміння, хоча мрії були трохи психоделічніші наших..
Вона промовила – Що ти робиш? Трохи мого костюму не порвав своїм ліктем , - але він ще не впав з неба мрій ,тому вона мовила знов – Агов ! Чого штовхаєшся? – і трохи штовхнула його рукаю..
Це був перший ЇЇ доторк до нього ,йому він здався трохи ніжним, а взагалі це був грубий поштовх, але що було робити цій чарівній дівчині, як не дати стусана.
Він все ж промовив – Вм, Ятз?
- Гаразд… вибачаю , моє ім’я Кофа, а нашо питаєш?
Він не знав ні слів кохання, ні слова подобаєшся ,ні якогось комплімента він просто щиро ,дуже незвично для того далекого часу, сказав :
- В мене зараз почуття ,яке чомусь заставляє моє серце битися сильніше ніж зазвичай, я такого ніколи не відчував …
- Хлопче , тобі погано спитала вона? – здається її серце також запалало почуттям яке вона ніколи не відчувала ,але поки що не коханням ,як мабуть сподівався головний герой ,а просто занепокоєння.
Він окрилений щастям, хоча воно мабуть заколочувало собі труну ,бо також було забуто, все ж вимовив – мені надзвичайно добре…
Знаєте ця історія здається надто банальною , але банальність просто трохи додає чарівливого запаху цій зустрічі.
Його серце все билося як відбійний молоток і трохи не вискакувало ,а він все не наважувався знайомитись далі ( все ж світ не той ,що в нас, але не все ще втрачено) ,сором’язливість ще залишилась ,але здається тілько в його серці …
-- Побігли звідси , -- мовив він з чеканням розчарування, -- всеодно з нами чи без нас нічого не зміниться…
І ці секунди роздуму в нього битися серце почало з такою силою що почули всі навколо ,навіть з космічних глибин кораблі і вона почула ,трохи почекавши ,секунди з три, взяла його за руку і линула ,як лань , а він звісно разом із нею…
Вони бігли ,знаючи ,що один хімічний елемент на другий дорівнює нуль, знаючи, що вони різні і будуть мінятися, бігли не знаючи ,що відновлюють вмерлі почуття…І все ж зупинились на пагорбі з якого виднілось небо і гаряче сонце…На пагорбі, де ще було життя, але пагорб був просто з металевого каркасу корабля стояв біля космічного перона. Цей пагорб ніхто ніколи не відвідував ,а всі ж про ного знали, все ж на нього прийшли перші відвідувачі, які просто впали на синтетичну траву і просто дивились в небо лежачи поруч…
- Знаєш, я знаю одне слово, - вона його обійняла і почула тепло кохання що билось з серця, -- це слово – кохання, воно дуже не зрозуміле і майже забуте, позначає відчуття рідного.
- Як деталі в космічних кораблів ? Одна підходить до іншої? – спитав Нонкоф
-- Майже…
Далі так лежачи вони продовжили дивитися в небо…
Знаєте люди завше не вміли визначати кінець світу, так і цього разу золотаве Сонце просто почало збільшуватись в розмірах і готувалось вибухнути…А розмова відновлювалась…
Кофа повернула голову до Нонкофа і мовила:
-- Кохаю, тебе…
А Сонце не зупинилось і взірвалось молекули розщипали все на шляху вибухової хвилі .А вони просто почали наближати вуста ,щоб сплестись в поцілунку ,і коли вони вже цілувались, хвиля розділила їх на атоми ,а атоми воз’єднались попри закони фізики…
Так і померло життя ,але кохання не померло…
Бєльський Денис 16.06.13
Для читачів :
Легіт – вітер
Ганджа – людський недолік , дефект
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432262
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.06.2013
Знаєте я ніколи не задумувався,
Що таке всесвіт і де він взагалі?
Як він і від чого відгалужувався?
Вхід до нього на якому терміналі?
Нащо він є,а взагалі чи він існує?
Якщо не існує,то нашо таке слово?
Якщо ж він є,то хто його будує?
Може просто то таке відлюдництво?
Будувати всесвіт і дивитися,
Хто його розвалить ,
Хто там ідентифікуєтся,
А може хтось з'явится на мить?
І взагалі ,всесвітом хто управляє?
Ну дуже вас прошу скажіть?
Мені здається питання це лякає,
Бо це одне з філософських жахіть?..
А я думаю,може не правильно,
Що всесвіт - це життя,
А життя в серці вільно,
Всесвітове Бога відбиття,
Покірне,православне,вірне,
Воно може правильно,
Але є щось не підвласне,
Бо найбільша істино,
Нікому не підвладна ,
Тілько Богу,
Його життя блокадно,
Кожному люду-нелюду,астрологу,
Бо не ми ,а він намт грається,
Бо не ми ,і він творе історію,
Він нас вбиває і бавиться,
Хоч дає життя кожному інфузорію,
Він безпощадне безсмертя має,
Таке мають люди які вбили долю,
Яка посланкою бога є,
Бо вона життю завдавала болю,
Залишаються з нами Володимир Великий,
Великий Че,Гітлер,Іїсус ,
І інші хто були одноликодвуликий,
Такий буду і я ,бо я вб'ю свою долю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2013
Є життя для всіх,
Народне,простолюдське,
Яке не має багато втіх,
І завжди не багатолюдне.
Ось цей герой епохи,
Народився на далечені,
Неначе ,ще трохи,
І вже накрайсвіті ,
Він шукав увесь час,
Сенс життя у народі ,
Як шукають душі в нас ,
Нелюди на дні,
Зрозумівши хоч трохи,
Писать починав,
Чувши людей кроки,
Слова римував,
Так файно і струйово,
Сказали б в наш час,
Що народу покірного,
Перетворяв у повстанський клас,
За це потрапляв у скруту,
Хоча вній весь час жив,
Забивши батьківську труну,
Як за течією плив,
А потім зрозумів,
Що жив не так як хтів,
Знаючи багато літерів,
Описать це зумів,
Потрапив в полон ,
Багатіїв ,а потім царів,
Не зробивши поклон,
Потрапив до армійців,
З забороною писать,
Коли душа хотіла,
Усе у римі записать,
А не могла,
Знайшов аркушик,
Сховавшись в кутку,
Діставши олівчик,
Вірші надіслав з каземату,
Нам ,людям простим,
Що жили і живуть ,
З бажанням українським,
Тут завжди жить і розуміть,
Що жити треба зі своїм,
Рідним і найкращим,
Вважати своїм,моїм ,твоїм,
Усе що дала нам земля, і дим,
Не закриє від ока твого,
Файне усе ,
Що бачив ,всього,
І до нас несе,
Любов до Вкраїни ,
Її степів і ланів,
У римах весни ,осіні,літа й зими,
Тарас Шевченко - батько наших віків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431221
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.06.2013
Може в когось виникло питання,
Хто такий Че чи великий Че?
Можливо від життя швидкоплиння
Вас це пече,
А я все ж таки розповім,
Що за образ це є,
Таку собі історію переповім,
Де багато що є і чого немає.
Історія про звичайного хлопця,
Що шукав життя,
Бо не має такого знавця,
Хто просто скаже що таке життя-буття,
Можливо він і відгадав,
А серцем відчував,
Що правильно знав,
І шухляди вірно відмикав,
За його пошуком, життя -
Це народження,розиток,
Кохання,забуття,
Зміни з зерна в паросток,
І далі,
Усілякі деталі,
Що впали кудись подалі,
Зламані велосипедні педалі.
Йому колись сказали,
Що хтось не може без зміни,
І в мозок його ці думки впали,
І сиділи там години,
Як людина живе без змін,
А каже що без них не може,
Може це такий адмін,
Що в своїй грі не переможе...
Але історія майже не про те,
Про те як життя мало чекань сім ,
Чекаєте ви того чи не чекаєте,
І всі хто знаходив їх володарювали всім...
Але всі їх не знаходили,
Бо мали таку ганджу,
Завше щось забували,
Неначе потрапляли до міражу,
Знаходили більшість ті хто не йшли,
За громадською думкою,
І не приходили туди звідки пішли,
Де покривалось все димовою млою,
Такий був Че Гевара,
Великий Тете,так його кликали,
Він знав що життя то гра,
До якої вже звикли...
Звикли ,
Бо гра з самим собою,
І якщо когось обіграли,
Ви все одно виграли під своєю бомбою ,
Життя закінчилось у Че Гевари,
Під відлуння пострілів,
Під хмарами пари,
Під останні звуки серця ударів,
А Че залишився живий,
Разом із новим поколінням,
Такий собі мрець не померлий,
В серцях насіння його проросло корінням,
Насіння,віри,боротьби,
Думок,війни і миру,
Великі генштаби,
Орієнтиру,
Свого ,в нікуди,
Де нема нічого,
Тільки ударів амплітуди,
Від нікого,
До когось,
Але там нікого немає..
Що ж тут адаптувалось,
Що так лунає?..
Лунає, смуток ,сором і вигнання,
Безкінечність безглуздості,
Але така тепер доля вірознання,
Що ховає людей під назвами ідеальності,
А людина що звется великий Че,
Це людина про яку я розповім далі,
Розповідь буде активнодіюче ,
Але далі не буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2013
Все ще повернется,
Світ не перевернится,
Люди перемруть,
Знов перенароджуть ,
А ти просто стоятимеш,
Солдат ..що ти ще побачиш,
Що ти ще переминеш,
Когось ще пробачиш,
Хтось може спитає ,
- А чоготи ти стоїш,
Нога твоя вперед не ступає,
Чогож ти мовчиш??.
А солдат відповість вперто,
- А чому мені не стояти ?
Я бачив відродження Гетто,
Куди не потрапив і не потрапити,
Бачив повернення свого Че,
І кров не ллється з нього,
І життя вже не болюче,
В душі майже сімнадцятилітнього,
Осі і стою солдат неповнолітній,
А що ж війна-життя,
І в горій свої гранітній,
Малюнків безквіття...
А все ще повернется,
Я знаю...
Бажаю...
Кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430773
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2013
Залізна бляшанка,
Сестра аркуша сталі,
Як якась гурманка,
Перепробувала всі в ідеалі,
Образи і деталі,
Такі собі комп'ютери і аудіоматеріали,
Що гримлять на бек-вокалі,
Як якісь провінціали,
Осі і медальйони ,
Такаж деталь ,життя,
Мабуть краси ідеології мільйони,
Таке собі відбиття,
Що красується на шиї,
Бачив все життя,
Знає різні панацеї,
Забуття,
Бачив любов і кохання,
Вміє їх розрізнять,
Бачив журбу і натхнення,
І може їх порівнять,
Знає найкраще відчуття у світі ,
Взаємне кохання,
Яке може іноді препочити в квіті,
Проблем подолання,
Спомин, згадуй,
Згадав,
Пробуй,
Нічого й не забував,
Просто в коханні іноді буває потреба,
Втікти від однотипності,
Це завше треба,
Втекти від примар ідеальності,
Хоча всі люди ідеальні,
По своєму,
І медальйон все знає через свої ідентичності,
Реквієму,
Якщо кохає повернется ,
З тиші до буденності,
Де ізолюється,
До кохання приємності...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013
Знаєте люди ,
Можно довести,
Що ви нічого не знаєте,ловлячи етюди,
До чого все це може призвести,
Всі катаклізми і розстріли,
Що вбивали людей,
Всі ці людські і природні постріли,
Розстріли великих ідей,
Всі ці смерті ,поразки,вигніння,
Перемоги природи й життя,
Поразки віри чи знання,
І віри побиття,
Інквізиції і старовинні обряди,
Нині здається одне і те саме,
Якісь старовинні техогляди,
Невідоме..
Що ж люд,
Хто є ще тут,
Ти ж не верблюд,
Ти зрозумієшь весь цей атрибут,
Цей атрибут війни та миру,
Що іде до світу ,
Просвітлює душу євродолару,
І вбиває просвіту,
Як хижак вбиває свою жертву,
Жертву життя революції,
Вчувши кров її мертву,
Входячи до еволюції,
Еволюції ,засина,
Свій спокій здобува,
Бо спокій правда єдина ,
Яка є на мить і потім в життя поверта,
Бо життя без спокою не життя,
Від нього немає вороття,
Сам з собою ...каяття...
Життя не....сміття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013
О так я небо,
Що розбилось у серці,
Грюкнувши як ядерна бомбо,
Грибом в великій табакерці,
Щож мені було робить,
Як блискавка б'є і грім гримить,
Що ж я тут б'юсь,
Інформуюсь,
Я просто небо зі скла,
Я впало на підлогу,
І само себе неначе висікла,
Тікаючи в свою барлогу,
Я небо зі скла,що схоже на дзеркало,
Я ще зберусь у купу,і щоб недорікало,
Я буду цільним,
А зараз я просто пішло до спокою,
Хай великий Че ,не сумує,
Я ще збирусь,не помру я ,
Як стародавнє статує,
І зроблю ще собі сабантуя,
Я ще виживу повернусь до життя,
Бо я вірю,бо я це я,
І мене ніхто не заблокує ,
Я своє життя якщо треба перебудую!
А покищо потрібен мені,
Небу у серці великого Че,
Спокій в своєму домені,
І ще життя вперед потече!
Я не розбилось я просто у спокої,
Я не знищусь,через помилки прикрої,
Хоча це не помилка, а час,
На відлигу серед великих автотрас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430162
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2013
В серці розбилось небо,
Мене ніхто на землі не чекав,
Намалюй мені сніг фарбо,
Щоб повітря я не налякав,
Земле не зрозуміла амебо,
Що б'ється з під ніг,
Немає в молекулех енергії турбо,
Б'є пекло ногами єдиноріг,
Щось душа пуста ,як гаманець,
Що ж таке зі мною,
І з моєю юрбою овець,
Падає дощ сльозою анонімною,
Щож навколо аеродроми,
Що літають не в небо ,під воду,
А мене валять синдроми,
Заноги в грізну пекельну погоду,
Стіни зверху,
Побоках стеля й підлога,
Поклоняюсь свому патріарху,
Що не має в житті аналога,
Стіни пусті але я ж стою ,
На них і дивлюсь,
З душею своєю безхвостою,
Індифікуюсь,
Чекаю себе з атомів,
Атоми в голем складаю,
Що страшний за п'яних військомів,
І просто думаю-гадаю,
Чого в мозок блискавка б'є,
Палюча,смертельна ,блискуча,
Мої томи думок ламає,
Аркуша залізно-ріжуча,
Аркуш тонгої сталі,
Які літали неначе Леонардо Да Вінчі,
Його великі деталі,
Думки на папері ізолюючі,
І розмова іде з великим Че,
Що гримить як сталі аркуш,
І куди вона потиче,
В потоці померлих душ?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430098
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2013
йде по полю,
Не французький легіон,
Завдає жаху і болю,
Смертний є для нього кожен фараон,
Не єгипетської країни,
Бо це біль та страх,
Не чіпає простої людини,
Бо цей меч в людських руках,
Позбавляє слави,
Князів наших,не наших королів,
Позбавляє глави,
Всіх,не простої крові,моцарів,
Як вони вважають,
Людської душі і волі,
І для себе все бажають,
Простим людям завдаючи болі,
Кров,вода,вино,похмілля,
І поновій кожен день,
Приходить одне й те саме зілля,
Бо володарює москальська "лєнь"
В їх житті імператорськім,
Побажає їм смерті,
Серцем людськім,
Не поклоняться на похованні,
Бо їде легіон,
Йде козацьке військо,
Зовсім не на поклон,
А принести загарбникам смертисько!!!
От і ти ,українець,вставай!!
Бо і зараз таке життя ,
Люто їх повикидай,
І влаштуй собі справжнє буття!!!!
Бо ти козак!!!
Нащадок аріїв і скіфів,
Здобудь життя ,без незбувшихся казок,
І вбий всіх міфів!!
Бо ти українець!!!
Полів,степів,лісів своїх!!!
Ти справжній боєць!!!
Поверни долю до ідей твоїх!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429875
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.06.2013
Кожного вражає ,як куля по війні,
Очима прорізає ,все що є в душі,
Хай то може і не так,відчувається,
А для кожного по різному вважається,
Наче струмінь по руках,
На орлячих відлітає крилах,
Я може не все знаю,але так я відчуваю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428791
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 01.06.2013
Вилиці й доми,
Квартири і мости,
Стелі та стіни,
Кроки .
Магазини й заводи,
Пароми і пароходи,
Вокзали і поїзди,
Але туди ти не ходи.
Ріки-береги,
І ти сидиш отут роки,
Нічого не побачив ти,
Тільки людей ті кроки,
Що вбили всі твої доми,
Біжали хто куди,
І присягали то не ми,
А тобі нікуди ідти,
Хоча біжать кудись,ти можеш,
До химер лісних чи до відлуння,
Тікать від цього ти не зможеш,
Бо вмерли в серці,твої бажання,
Де ти сховав своє життя,
Ніхто не знає ,
І вже згаса твоє буття,
Відлуння в морок поринає,
І в мороку згасаєш ти ,
Якщо не виринеш від туди,
Через секунди три ,
І за тобою не побіжать чорти ,
І всі в це вірять ,що ти не помреш,
І ти із мороку цього ,
Негайно виринеш,
А потім життя твоє вже нецікавить нікого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428724
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.06.2013
Рок н рольний понеділок,
І не хочеш йти до школи,
У портфелі є сніданок,
А в щоденнику не приколи,
Ти підходишь до подвір'я,
І тікаєш ти до парку,
Де дерев зелені верхів'я,
І зустрічаєш там кохану.
Мозок співає все цей рок н рол!
І це не прикол ,і це не прикол!
Це Чак Бері й Елвіс Преслі,без сліз!
І Гадікіни Брати ,грайте ще пліз!
А бо інша вистава,
Твого буденного життя ,
Це самого себе підстава,
І маленька зміна буття,
День ,може інший,тижня,
У тебе те саме свято,
Як і кожного дня,
Ти втікаєш зі школи в кіно.
Чак Бері давай,грай ,грай!
Джоні Бі Гуд не зупиняй!
І вуха з ногами з'єднались,
Затанцювались,затанцювались!
Там,у кіно ,Твоя кохана
Мабуть чекає ,давно,
Чекає тебе і сеанса,
І так думаєш і біжиш,
Щоб не чекала довго ,
І поцілувати її скоріш,
І обійняти сильно й лагідно.
Біжи ,біжи мій рок н рол у вухах,
Наркомани на городах!
Гадюкіни грайте ,грайте!
Втікайте ,втікайте,втікайте!!!
Ще є спектакль один ,
Твого життя,
Але сумний ,де ти багато годин,
В школі вбиваєш своє буття,
Ці дибільні уроки,
Право , французька і ще багато фігні,
Ти чекай звонки,
Щоб не грузнути в цьому гівні.
Грай,моє життя,запальний рок н рол,
Щоб було життя добре не в прикол,
Грай, грай ,не зупиняй!
Рок н рольну радість не спиняй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428598
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2013
Ця історія почалася з одного райтера,
Що розмальовував доми і заводи,
Не чіпав жодного гасторбайтера,
І ходив до дому через Броди,
Не залишаючи жодного місця,
Пустого і безкольорового,
Неначе з білого робив іноземця,
Його поводиря придоріжного,
На електричці Львів - Броди,
Були намальовані всі його переходи,
З тепла до негоди,
Де не знаходив доброї погоди,
Де були всі сходинки,
Його нелегкого життя,
Години й хвилинки,
Кожного самовідданого відкриття,
У житті, що має людина,
І не знає куди подітись,
А він знав нащо йому кожна година,
І неміг єю з кимсь поділитись.
І так він жив,
Хвилини на двох не ділив,
Чим далі від хати ходив,
І ноги всі свої,як вовк ,пробродив,
А історія почалася цікава із ним,
Несподівано так ,
Як в тебе влучає послідом пташиним,
Бо він ненавидів якихось писак,
І він біг і не хотів,
Нічого не вмів ,
Але щось зрозумів,
І пробачив письмове вбивство слів.
Одже ,йшов він ,центром Львова,
Шляхом до дому,
Зі розмальваного ним двора,
З таким горем,
Як прочитані "Війни й миру"
Три незрозумілі томи,
Припудрив він дім ,і наклав гриму,
Пропадавши там годинами,
І тут,зрозумійте ,така банальна історія,
Збив з ніг якусь дівчину тоді не відому ним,
Із томом у руках "Глорія"
І почалось вже таке відчуття ,коли він називає її коханою ,вона його - коханим,
Такий собі перши досвід в нього,
Кохання,останній для нього.
Була історія в нього логічна,
І майже майже вічно.
Кінець майже добрий,
Вона померла,
Він безвісті зниклий,
Така історія для нього майже безсмертна,
В завалах терактів,
І пошуку кохання артефактів...
А вона
поруч
з коханим....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2013
Поїзд Луганськ-Львів,
Стукіт кожних днів,
Все чого ти хотів ,не хотів,
Серед цих звуків,
Подорож і пригода,
Сонце і негода,
Ліси і гірська порода,
Відлуння твого старовинного рода,
Врода річок,морів,
Собачий страх блискавок, громів,
Музика легка маленьких водоспадів,
І запах відцвітаючих полів,
Удари міських молотів,
Рев голосних стадіонів,
Піраміди наших фараонів,
І вітер багатоповерхових домів,
Ти так цього бажав,не бажав,
Ти кожний кілометр прорахував,
Але всеж сюди ж потрапляв,
І знов кудись в темряву тікав,
А ти не біжи,не рахуй,не тікай,
Ти знайди ,своє,
Тепле і рідне - покохай,
Найкращу і найкращого,скажи що твоє,
Залишись в будьякому місті,селі
Або іди до свого,
Де мохом порослі,
Дерева,доми,кольору твого,
І залишись,зупинись,
Покохав -перед всіма не пишайсь,
Прокинувся - підіймись,
Знак стоп напроти - неспиняйсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
"І чому ви бажаєте смерті?..
І чому ви бажаєте життя?..
Ваші почуття не підкріплені і не набуті"-
Казала молода людина прокуреного буття
А що сама чекала
Чи сам очікував,
Він чи вона не знала,
А всеж не бажав слухати ,а тілько відчитувать,
Книжки свої пропалені млою,
Від кірки до кірки,
Спалені самим собою,
А спочатку прочитані до дірки,
А можливо пропалені дівчиною молодою,
Яка жила поруч із ним,
І не була собою ,просто босою,
В валізі жила,але з родним,
І ось у цій історії вона померла,
А він ,гіркою мадерою запивав,
І не знав ,як до нього вона жила,
Але вже не спитав...
І ось він і п'є
Й ісповідь дає,
Ніде не буває,
І тільки горлянку дере,
-"Нащо пришли,я вас не знав,
Дощі проливні і вбивчі сни,
Як ви пришли я ,дорогу вам не казав,
І в усьому винні вони,
Люди побиті ,добром і здоров'ям
Вбили її ,не в моїм сні,
А на яву,а вам дам ,своїм словесним зіллям,
Що пропливе крізь мої ріки і дні!"
А ноги пішли без відома його,
І ніде не клеїлась його розмова,
Бо не бажав він нікому доброго,
А тільки злі виринали слова,
Немов ,дим з трубки не Шерлока Холмса.
Серед дня чи ночі ,
І прокидалась окремо його голова,
Коли бачів її очі...
Але нащо ті сни ,
Що бачив в нічному мареві,
Серед дванадцятої години,
В його головному горемі,
Де думки його ,
Як гаремні жінки,
Всі бажали все замість нього,
І він знов чув кроки...
Але нащо ті спеції,
Сіль і перець гіркий,
Що немов за якоїсь традиції,
Давали болі і присмак не солодкий,
На губах на язиці,
Був солодкий хліб ,черствий,
Немов камінці,
Але вже такий собі мертвий...
І тут він волав на центральній площі,
У сумі і горі,і взагалі вже без дущі,
Коли лились проливні дощі,
І не ховались чомусь кліщі
"Я поет ,я прозаїк,
Я вже чортів митець,
І великий художник мозаїк,
Я взагалі всіх світів отець!!!"
А всеж він митець свого життя,
Знай людина ти такий самий як він і я,
В раю не він, не я не чекаєм каяття,
Бо в нас є ще земне буття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2013
І ось ти ідеш,
Із мороку в трави,
І ногами кропиву б'єш,
Болять ноги і сустави,
Але ти йдеш,
З міста в природу,
Туди,де річку перепливеш,
І пофігу буде на негоду,
Туди де весняні квіти квітнуть,
Де є що вбити ,але нехочеться,
Де птахи по небесам пливуть,
І де вовки ,не бачучи тебе,волочаться
В пошуках поживи,
І ти наляканий ховаєш всіх і ховаєшся,
І радий що всі живи,
І цим втішаєшся,
Біжиш знов до мороку,
До паралелограмів міських,
Із запахом бруду і пороху,
Щоби жити серед кас вокзальних,
Майже нікому не потрібних,
Бо нікого там немає,
І ніхто не їде на електричках приміських,
А морок всеж тебе забирає,
Але хочешь боротися,
Так чого стоїш,
Безжально борися,
Нащо життя своє кроїш,
На маленьки частини ,
Гострими ножами,
Відрубуєшь частку кожної години,
І живеш важкими роками,
І ніколи не згадуєш ,
Що є добро й кохання,
Ти зла бажаєш,
І виконуєшь наркотиків бажання,
Бо це не ти приймаєш кокс чи героїн,
Це він тебе приймає!
Приводить до чарівних долин,
І потім безжалістно вбиває!
Згадай людино,
Добро й кохання,
Прийми їх ,бажано,
І знайдеш своє безсмертя!
В серцях чужих,
Рідних,
Коханих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Життя триває ,
І ніхто не збирається цього зупиняти,
Воно усе подолає,
Якщо не зупинешся ти,
Воно дає нам сподівання,
Коли нам це необхідно,
Падають вони за бажання,
Бо це неодмінно,
Те що підримає,
Як всесвіт підримує Землю,
Бо воно її має,
І не хоче втрачати ,немов любов'ю,
Пов'язане своїм ,
Вселенським коханням,
Нині твоїм ,моїм,
Нашим почуттям,
Яке не має питань,
Що дарує всесвіт,
Через наші гортані,
З серця до мозку ,переносить світ,
Що має свої таємниці,
Але не треба відкривати ті конверти,
Кинуть краще до темниці,
Чи давай просто спалемо на вогні ми,
Тут ще є мрії,
Ось ці ,янгольськи білі конверти,
Без погані і зброї,
Ми дивимось ті листівки,
Білі ,чи прозорі ,як лід
На початку весни на річці життя,
На них не написано жодних бід,
Не відпечатане сьогодення,
А те що,ми хочемо ,
І нам потрібно,
Те що бажаємо,
І нам необхідно,
І як сказала ,одна людина,
Найкраща в світі цьому,
Мрія має звичку,та
Неодмінно збувається на перекір усьому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2013
Що сталося у житті?
Що сталося у душі?
Що перемогло ?
Кого не вбило?
Куди пішли?
Звідки прислали?
Де вбивство ?
Куди поділось злочинство?
Що кому віддало?
У кого відібрало?
Від чого смерть?
Де перервать?
Куди піти?
Що зробиш ти?
Від чого відірвешся?
Як летиться?
Де житиме зграя ?
Кого в карти переграя?
Від чого відривається душа?
Де вона знайде плюща?
Які хвороби маєш?
Чого ти відчуваєш?
Спати вже бажаєш?
Чи нове питання шукаєш?
Так,пошукай в собі?
Ні,допомогти знайти тобі?
Перейти чи ні?
Шукати крапки?
Злочину чи кари?
Померти ,жити ,бути?
Підти шукати в собі?
Знайти щось поряд в людині?
Передатись бородьбі?
Померти в самім собі?
Знайти питання #19?
Не зрозумів питання #20?
Не вдумуватись в них?
Перейти до тих незрозумілих?
Не йти далі?
Крутити педалі?
Відповідати чи ні ,
Вирішувати тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Щось неймовірне,
Нікому не вірне,
Перепливає немов,
Пісок буревіїв,
Що літає в пустелі,
На жовто-блакитному тлі,
Колір той жовтий ,
Нам не потрібний,
Наше вся є блакить,
Їі не можно розрить,
І хоч хочеш переплить,
Ти не можеш нічого зробить,
Якщо будеш старанням її бить,
Зможеш прорізать чи може розбить,
Не полетить вона на щепки,
А зхочеш зроби по ній кроки,
Вперед ,назад,вгору чи вниз,
Воно не відчуває ніяких криз,
І тому пустить усюди,
Туди куди хочеш іди,
Небо,дозволить усе,
Хмари як кров по артеріях несе,
Хоч хмари як лейкоцити ,
Небо можуть лікувати,
Від довгої нудьги ,
Яка триватиме роки,
Якщо не врятуеш його ,
Не від миру свого,
А від того ,
Нікому невідомого ,
Що ховає в собі,
Ніби люди від грязі в робі,
Те невідоме,
Кожному з нас знайоме,
Але для кожного по своєму,
Неначе невідоме посвоєму,
Небо,відкриває свої таємниці,
Тільки для людей ,які у будь якому віці,
Знаходять ,половинки щастя,
Які вбивають самотність безвороття,
Таємниця ця ,
Вже не для кожного своя,
А для двох ,як сенс життя,
Яке дає нам всім кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2013
Коли сонце,вийде за хмар,
И буде жовтогаряче,
Як яєшня на пательні ,сяйва дар,
Твій мозок, перепече,
І твої мізки будуть,
Як забуті пиріжки в розпаленій пічці,
А краплі роси, до неба відбудуть,
З шипінням пари на руці,
І твої почуття будуть линуть,
До другої половинки ,на все життя,
Так що ,канат сплетений разом не порвать,
А ви не бажатимете вороття,
А тільки вперед,
Зі своєю половинкою,
По життю ,ні кроку назад,
Найкращою і серцю найріднішою,
Коли ти будеш задоволений,
Всьому поряд, що є і чого нема,
Бо поряд половинка і ти закоханий,
А життя не потребує керма,
Коли ти схочеш підти і відірватися,
Не зважаючи ні нащо,
Кріз повітря прорватися,
Незнаючи до чого і що,
Коли руки сплетені венами,
А ти їх можеш порвать,
Зі своїми старими чи молодими роками,
Ти можешь все зірвать і поїхать,
Внікуди ,просто відчуваючи,
Що потрібний стрибок з парашуту,
Нікого не прохаючи,
Стрибнути з низу й до верху,
І коли ти потрапив під колесо,
А колесо квадатне, а Земля давно не кругла,
І твій розум , потрапив як Муму ,під весло,
І зерно всеж десь проросло,
Коли ти став Сальвадором Далі,
Не знавшим,крашого за себе ,добра,
І не бажеш йти далі,
Шукаючи свого, на роялі, Леніна,
Коли нічого в твоїх думках немає,
Як у поштовій скринці з ранку,
А здається що всеж є,
І ти наливаєш собі склянку,
Коли ,спека , а тебе це не хвилює,
Коли ,хвилювання майже нема,
Коли,кохання, все в тобі розпалює,
І коли все що відчуваєш недарма,
Тоді ти потрапив до весни,
Серед Луганських степів,
Тоді серед кращого літа ти,
Хоч і спека ще весняних Луганських променів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427691
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2013
Встав ,підіймайся,
Зуби почисть,
І вмивайся,
Далі,треба біжать,
Кожний ранок,
Одне й те саме,
Маленький сніданок,
Прощавай доме!
І не помічаєш ти,
Вулиці гарні,
Старовинні мости,
Пейзажі прекрасні,
Небесні кольори,
Тебе немов гонять кудись,
Несамовиті вітри,
А ти навіть не скажеш їм - брись!
І тоді підеш легенько,
Помічаючи все,
Сніг лягає м'якенько,
Чи літо прийшло вже!
З тобой завжди,
Міняються тільки ,
Важкі пальта чи джінси,
Окуляри, шарфи і шапки.
І ніяк не помічаєш ти,
Ті доми ,вулички, сади,
Що кажуть - прийди,
А йдеш ти куди?
Навіть якщо живеш ,
Ти, у індустріальному місті,
Ти все в собі перевернеш,
Якщо знайдеш файні місця ті.
Вони всюди,
Де є ти ,
І куди йдуть люди,
Головне себе перемогти,
Вийти, на двір,
Схопивши повітря,
Кармани не перевір,
Бо забере звідтіля,
Твій ворог по життю,
Що завжди мішає,
І не має каяттю,
Тебе він ані краплі не повожає,
Це твій ворог і друг,
Що не дає спокою,
Збирає зжатки життя немов плуг,
І заважає бути тобі самим собою,
Мобілка твоя,
Що в кармані лежить,
Гроші забирая,
Тільки може негоди пережить,
І ось ти у місті ,
Хмарки над тобою,
І люди не грізні,
Шануються з любов'ю
І ти йдеш по місту ,
І хочеться кричати,
Не перерваючи ходу,
Про те що думаєш ти,
І ти не можеш хотіння подолати,
Яке заковано в обладунки,
І ти знімаєш "намордники" і лати ,
І вже не можеш не кричати:
То є наше місто!!!!!!!!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427681
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.05.2013
Вовки ,біжать до хмар,
У гострій суперечці,
Ватажок впав у баюр,
Нічого на клиці.
А битва за життя,
Ще не народилась,
Бо немає м'ясного шмаття,
А плоть не відродилась.
Почувши шепіт ,
І вчувши плоть,
Не вкусивши рокіт,
Бо не можливо побороть.
І бігти до мети,
Вже не можливо,
Все побороти,
Біль - не боязливо.
А ось мета,
І струна, обривається,
Виття - ця пісня не почута,
І вбитим докір видається.
Психоделічний край,
Нема ватажка,
Земля вже йде закрай,
І зграя зовсім є важка.
І гори вже ,
До неба ближче,
І ноги невже,
Все нижче.
І я є вовк,
І ноги мої вбиті,
І вперед ще є крок,
І слова є не почуті.
Краї вже скоро,
А я є не людина,
Немає докора,
І вити як тварина.
Не можу жить
Чи не хочу,
Як вовк я вить,
Але повзу на гору.
Я - вовк ,
Єдиний хто дійшов,
На початок, горок,
І як корок я пійшов.
Я вовк ,без родини ,
Один я ,у степу,
Психоделічної країни,
Не має тут вже ватажку.
Але є я ,
Один я є ,живий,
Немає каяття,
Я є і степ єдиний.
Оце моя земля,
Що я шукав,
І добра ця подоба, для
Хижака що без родини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427382
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2013
Площі ,майдани,
Будівельні крани,
Різнокольрові містяни,
Що шукати ціми місцями?
Величезні хмарочоси,
Залізь на гору і впади,
І філософські думки ,
Не зможуть не померти,
Ти бачиш,за ті секунди,
Як орел що шукає жертви,
Всі химери міські,
У бізнесовом портфелі,
Якого тримає людина ,
Без офіційного костюма,
Який трима всіх у рамках,
Які перекидаються в руках,
Тримтячих на співбесідах,
Неначе всі у хворобах-Паркінсонах,
У N-них містах,
Де все народжується в грошах,
Які вбивають ,ще ненародившись,
Все людське ,не натішившись,
Від цієї смерті ,ці монети,
Знають що вже помер ти,
Вижити зможеш тільки тоді,
Як знайдеш почуття ,та й годі,
Що народилися ще до тебе ,
І були вже у Адама і Єви,
Почуття ,що чуються усюди,
У шепоті вітрів ,швидкі голоси,
Шумі хвиль морських,
Та болів сердечних,
У русі крові двигуна,
Що б'є глаткого м'яза,
Двигун сам є легким,
Але є люд без нього ніяким,
Найсвітліші відчуття душі,
Яких не зібрать в ковші,
Що є на зоряному небі,
Де є палання вогняні,
Які також тримають в себе,
Ті почуття дивні які є лиш для тебе,
Половинка мого ти життя,
І вже від долі ти не маєш вороття,
Та я не бачу в твоїх очах,
Вирій душі в інших почуттях,
Якими подолала ти мої бар'єри,
І змогла двері відкрити,
Що закривали все,
Що знаєш вже,
Бо вуста мої,
Передали у твої,
Все що зміг відчути за життя,
А головне це ти і серцебиття,
Яке чуєш коли притискаю тебе ,
Я до себе,
І від падіння з хмарочоса,
Це ,врятує тебе ,почуття,
Яке потягне очі твої до неба,
І відчуватимеш кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
Радянський трамвай,
Вечірні вулиці,
Трав'яний чай,
Нічні безсонниці,
Які є неочікувані,
Але ти й не проти,
Трохи зачаровані,
Коли кохаєш ти,
Після нічки без сну,
Ти не знаєш що чекати,
Де ти в сні чи наяву?
І куди тобі крокувати?
А ти йди до весни,
Де квіти в росі,
Де крокують її воїни,
І думки твої в хосі,
У пошуках мрії,
І тепла з рівноденника,
Де потрібні дії,
Як у ізмарагдового чарівника,
Такі чарівні ,невблаганні,
Пройдуть дні ,
Такі нездоланні,
І ти не будеш в міському багні,
А будеш з природою,
В своїм Intermezzo,
Не йдучи за модою,
Не маючи меццо,
Співати пісні,
Що друкуються в душі,
В теплі часи чи холодні,
Не вдруковані в афіші,
Сни що ти бачив раніш,
Химерні все більш,
Як індійських спецій суміш,
Не потрапляючи на фальш,
Не торкаються пальці,
Холодних літерових клавіш,
Як обідок на кільці,
Не знаходячи довгоочікуваний фініш,
А ти йди до мети!
Крізь світло весни!
Крізь промінь комети!
Йди до своєї істини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2013
Мені б,Харлея,
І відчуватиму я,
Теплий легіт,
І двигуна рокіт,
Схвилює всі,
Сни мої,
І полечу до неба,
До хмар білила,
Відчую міць і силу,
Згадаю дівчину кохану,
І полечу знов до сну,
Через рожевую хмарину,
Харлею - другу , я скажу,
Все досить ,а то я заблужу,
І він тихенько загуркоче,
Але спинитися не схоче,
Хоча його я і не попрошу,
Бо відпочинку і не хочу,
Перехоплю чогось,
І небеса знов перед очима ,ось,
Мій вірний френд,
Мов той Фрейд,
Людину знає,
Бо вік свій він ховає,
За величу ,
За силою і мужністю.
І котрий друг я внього,
Не розповість він нічого,
Зате ,життя Харлеїв інших знає,
І всі подробиці віків він пригадає,
Коли у розповіді його пролунає,
Гучний постріл,що не вбиває,
Історія нічого не зупиняє,
Хоч мов у серце ,
Пазурями влучає,
Хоч і нічого не ране,
І довгі кілометри за спиною,
Історії покриті дивиною,
Мегаполіси вже десь були,
Хоча що там я із другом робили,
Нічого ми не знаєм,
Чи не пам'ятаєм,
Ми до якогось пункту ,
Шлях шукаєм по життю,
І наче є попереду,
Щось,до чого не має ані мосту,
Це щось , душа моя,
Чекає на господаря ,
Це озеро глибоке,
Чи місто жорстоке,
Мені вже все одно ,не піду,
Я звідси, бо здається я тону,
І тут потягло щось на гору,
Моя живе думка ,що випливу,
А то не кинув мене друг,
Що клянувся, що не покине вдруг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427150
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2013