Маруся Мовчазна

Сторінки (1/6):  « 1»

Надрив, частина І, "Руйнація"

Шкільний  коридор


Школа.Зал.Неприродні  фігури.
Скрізь  скривавлені  трупи  лежать.
Невичерпні,  нестерпні  тортури.
Чути  крики  смертних  проклять.

Я  неначе  в  якійсь  прострації.
Кислотне  світло  дійсність  скривило.
Йде  реальності  деформація...
...  Все  шуміло,  кричало  і  вило...

Закриваючи  рот  від  нудоти...
Стільки  крові  безформних  макетів...
Ані  радості,  ані  скорботи.
Наче  мертвий  на  турнікеті.

Це  теракт  чи  яка  ще  проява!?
Всі  ж  годину  назад  ще  жили!
Ні.Це  хвора  малює  уява.
Ні.Це  нерви  які  підвели...


Урок  смерті


Урок.  За  партами  зомбі.  Мовчати.
Не  подавати  ознак  живої  людини.
Вони  здатні  лише  вбивати.
Морально  нищити,  кожну  хвилину.

Бурмочуть.Не  слова,  а  формули  і  числа.
Похмурий  погляд  між  скляних  очей.
Система  мозку...  Здохла  чи  зависла?
Шукає  виходу.Вікна  або  дверей.

Реве  юрба:  урок,  відповідають.
Лунають  постріли  і  голоси.
Потоки  крові.Зранені  здихають...
І  сатанинські  знаки  для  краси...

...Знов  в  прострації.
А  кати  покращують  свої  вміння.
Підвищення  кваліфікації  -
Садизм  передають  новим  поколінням...

"Залиш  надію,  кожен  хто  заходить!"
Настала  паніка,  немає  порятунку.
Німіють  тіні.Голови.Об  сходи,
-  вдаряються  й  тікають  за  лаштунки...


Секунда


Єдине  свіло  в  нестерпних  днях:
кілька  хвилин  дороги.
Спокій  не  бачити  навіть  у  снах.
Відпочити  не  мати  змоги.

Техногенне  небо  роз'ятрює  очі.
Йде  потяг  смерті,  суцільний  кошмар...
Під  нього  б  кинутись.Жити  не  хочу.
Але  заслабкий  удар.

Надто  повільно  смерть  курсує.
Надто  розмитий  курс  позначаю.
Я  її  кличу    -    вона  не  чує.
А  я  і  без  смерті  давно  здихаю...

Останні  секунди  волі  примарної.
Потім  жахи  нові  почнуться.
Знайте,  в  тілі  людини  бездарної
все  ще  певні  надії  б'ються...


Моторошна  мовчанка


Похмурі  вулиці.І  тіні...  Знову  тіні!
Ти  -  також  тінь.Лиш  привид  існування.
Отак  існують  цілі  покоління:
у  товщі  марного  чекання...

Холодні  душі.І  пусті  серця.
В  нас  тут  зима  панує  цілий  рік.
Мені  мої  страждання  до  лиця.
Тут  всім  пасує  депресивний  сніг.

Ми  всі  закохані!В  ненависть...
Криваві  сльози  по  блідих  щоках...
Серця  скривавлені  і  в  погляді  безжальність:
у  нас  в  самих  перед  собою  страх...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417621
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 11.04.2013


Безнадійна Надія.



Я  лиш  фрагмент  одного  ланцюга.
Я  -  промінь  від  одного  коловрату.
Я  -  слово,  що  промовлене  Богам
відважним  воїном  за  мить  до  страти...

Останнє  слово.ніяких  надій.
Останній  постріл  у  останній  битві.
Останній  спогад  остаточних  мрій.
Останній  біль.Я  -  як  "Амінь"  в  молитві.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013


Не повертайся!

Не  повертайся.Щоб  тобі  не  сталось.
Не  повертайся.Хай  минуле  відійде.
Не  повертайся:  що,  дарма  прощались?
Ти  прийдеш  в  нікуди,в  ніщо  й  в  ніде.

Не  повертайся.Ані  в  зле,  ні  в  добре.
Нещасна  чи  щаслива  ти  була.
Не  згадуй,ані  радості  ні  горя.
Ненависть  зникла.Та  й  любов  пройшла.

Не  повертайся.Спогади  безцінні.
Не  повертайся.Та  не  забувай.
Гаряче  літо.І  вітри  осінні.
Зимове  пекло.І  весняний  рай.

Не  повертайся.Спопеляй  минуле.
Не  повертайся.Відпусти  усе.
Воно  згоріло,прогнило,втонуло...
Зотлілий  спогад  тільки  біль  несе.

Не  повертайся.Дій  сміливо  далі.
Не  повертайся:  он,  є  далі  світ.
Фортеці  щастя.Острови  печалі.
Вони  ніщо  вже  через  кілька  літ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013


Замовкнути.

шукати  тебе.а  може  вистачить?
передумати.  просто  зникнути.
дихати  знов  свободою.
жити  звичками.
затихнути,  власне,  повністю.
від  світу  начисто  відділитись.
насолоджуватись  чудовістю
в  кожній  новій  миті?
просто  стати  вогнем.
світла  багаттям.
добрим  злом.почорнілим  днем.
чорним  співом.білим  прокляттям.
втратити  всю  доброту
і  забути  всіх  на  шляху  стрітих
переслідувати  мету
не  рахуючи  вбитих.
і  як  тоді  жити  далі?
не  радіючи  твоїм  секундам?
і  ні  радості,ні  печалі...
і  життя  безнадійно  марудне.
об'єктивності  не  існує:
так  не  кращ  і  отак  не  гірш...
як  прекрасно  -  поезія  в  прозі.
як  жахливо  -  прозовий  вірш.
як  чарівно  -  нещастя  щасливе.
як  потворно  -  щастя  крихке.
я  дивлюсь  на  життя  гидливо.
воно  ніяке.
ти  ж  даєш  йому  трохи  терпкості.
й  поржавілої  позолоти.
та.принаймні  якоїсь  життєвості.
світло  радості  й  тінь  скорботи.
а  я  живу  вже  твоєю  відсутністю
тебе  поруч  не  буде.напевне.
і  ,страждаючи,  від  абсурдності
сповідаюсь  в  рядках  модерних...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013


У бій

Встало  сонце  і  так  починається  день,
я  п’ю  отруту  власних  думок,
крізь  товщу  сумних  безнадійних  пісень
я  чую  дзвінок.

І  байдуже  все  що  буде  зі  мною.
І  серце  гартоване  залізом  паленим,
готова  до  бою.  Жорстокого  бою.
Де  ваші  пащі  оскалені?

Кігтем  сталевим  вгризається  мука,
бездумна,холодна,  я  самотня.
І  в  товщі  тиші  звуку
перемогти  чи  програти  сьогодні.

Байдуже  яким  стане  той  результат:
"на  коні  чи  під  конем"  я  вернусь..
Надія  мій  лікар.  Горе  мій  кат.
Я  всеодно  не  здаюсь.

Хрест  свій  нестиму  з  кінцями  загнутими,
хрест  що  не  визнаний,  проклятий  людом.
Думки  мої  лишаться  не  почутими.
і  просто  мене  більше  не  буде.

Я  просто  страчена  втомою  всеглибинною.
Я  йду  й  не  знаю  чи  повернусь  назад,чи  зникну  з  лиця  землі
і  лавиною  безупинною
несуть  мене  секунд  кораблі  .

І  тут  напросився  епілог  настрою  інакшого,
я  йду  в  бій  без  надій  але  за  перемогою,
сил  набираюсь,стаю  безстрашною,
здивована  власною  змогою.

І  мій  щоденний  біль  переріс  у  бій.
І  я  знов  зможу  перемогти,  як  мільйони  разів.
Сотні  відкритих  воріт,мільйони  здоланих  вітрів:
чуть  переможний  спів.


Хай  народиться  заново  світ.  Байдуже  якою  жертвою,
почнеться  відлік  століть  нової  Нації,
що  буде  не  мертвою,
вільною  від  комуно-прострації....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416938
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2013


Хмарочоси

Хмарочоси.Так  звуть  коробки,
кам'яні  коробки  з  гадюками.
Хмарочоси.Вони  підробка.
Вони  створені  чиїмись  глюками.

Хмарочоси.Вони  для  хмар?
Щоби  хмари  чесали  спини?
Хмарочоси!Який  кошмар!
Треба  ж  бути  такими  тупими!?

Хмарочоси.Жахлива  річ.
Бо  об  них  забивається  небо...
Хмарочоси  пронизують  ніч...
Ви  скажіть,  а  нащо  вони  треба!?

Хмарочоси.Погане  слово.
І  звичайно  поганий  предмет.
Хмарочоси  -  лише  для  того,
щоб  розвіять  самотність  ракет.

Бо  летять  серед  ночі  в  небі
металеві  космічні  пронози.
Це  ракети.А  що  їм  треба?
Хмарочоси...Лише  хмарочоси...

Маруся  Мовчазна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416936
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.04.2013