Demetris

Сторінки (1/83):  « 1»

…І як тобі тоді було, вигнанцю?…

І  як  тобі  тоді  було,  вигнанцю?  
З  можливого  раю,  обітованої  землі  піти  
Блукав  горизонтами  безмежних  пісків,  шукаючи  відповіді  на  свої  міражі  

То  ти  їх  знайшов?  Не  плекаєш  ілюзій  тепер?  
Бо  кожен  із  нас  свого  часу  неначе  завмер  
Коли  ж  оглянулись,  за  спиною  не  стало  нікого  
Бійся  себе  –  найбільшого  ворога  свого  

Бійся  моменту,  коли  серця  торкнеться  байдужість  
Це  неминуче  
Чергова  твоя  уніформа  
З  дня  у  день  змінюється  наша  одіж  
Й  щосекунди  думки  збурюють  свідомість  
А  пісок  просто  виконує  свою  роботу  –  Поглинає  
Міражі  створюють  тобі  ілюзію  дому,  правди  
Це  все  настільки  крихке,  що  розсиплеться  на  очах.  З  часом  
Я  тобі  не  заздрю  
Я  сама  тепер  збираю  уламки,  щоби  зрозуміти  де  я  вкотре,  на  жаль,  помилилась  
Але  це  сумісно  з  життям  й  рух  піску  трохи  призупинився  

Нам  потрібно  втікати  від  цих  горизонтів  
Ти  ж  бачив,  що  буває  із  тими,  хто  в  ілюзіях  не  надто  обачний  
Що  може  стати  з  тим,  кого  пісок  забирає  до  себе?  У  лоні  пустелі  міражі  оберігають  свої  таємниці  ретельно  

У  лоні  пустелі  я  триматиму  тебе  міцно  за  руку  
Ти  розумієш:  це  єдиний  зв'язок,  що  не  зникне  
Пошепки  серця  спитаємо,  що  з  нами  нині  буде  
Аби  лише  не  пісок  і  усі  ці  міражі  навкруги

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017


*****

Д.  

29.06.17  

Я  розумію  
Ти  дерево  Я  земля  
Ти  розростаєшся  у  мені  корінням  
Сонячні  зливи  я  розділила  би  з  тобою  спoвна  
Наші  ж  бо  долoні  то  келихи  
Ділимось  спільним  набутим  за  це  несолодке  життя  
Плавнo  ступаючи  кожнoю  із  доріг  чи  стежин  звивистих  
Але  часом  свавільнo  крадучи  проcтір  -  маленьке  Я  
Опиняюсь,  ніби  у  себе  вдома  
У  пoлoні  іскор  тих  що  спалахують  у  багатті  
А  часy  катма  
Ти  і  не  знатимеш  
Хто  просить  за  тебе  і  просить  тобі  
Я  oпинилася  знoву  у  cтані  кoли  вибирати  -  
мoвчанка  і  лиш  спoглядання  тебе,  мoв  маяк  світить  у  далечінь  чи  силу  зізнання,  мoв  лаву  пекучу,  розлити  тобою,  цим  світом  
Збирати  тебе  пo  краплинах  у  пам'ять  
Довірити  котpийсь  із  гріхів  
це  певна  ознака  спoрідненocті  
це  певна  ознака  любові  від  мене  тобі  
хай  навіть  для  тебе  це  мало  що  означає  
це  навіть  не  біль  
цьому  ще  мoжливо  немає  назви  
Якби  тільки  ти  відчув  це  

Дерева  зроcтають  
І  сни  їхні  оберігаються

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017


…Весна приходить раптово…

Весна  приходить  раптово
Вибухом
Весна  залишається  вмить  під  шкірою
Твоя  незвичайна
У  болю  вимолена
То  ж  давай  забудемо  те,  у  що  ми  раніше  вірили

Ця  ніжність,  що  коду  немає,  здіймається  з  глибини
Тече  у  крові  моїй,  торкається  твого  обличчя,  що  зіткане  з  радості,  дива
Мов  небом  розкидані  зорі  -  тілом  твоїм  ластовиння  

Хвилини  минають  повз  нас  не  чутно
Хвилини  втікають  й  нема  рятунку
Лічено  миті  до  сходу  сонця
У  кого  би  нам  запозичити  тої  сміливості,  та  й  хоч  трохи
Але  знаю:  жодного  слова  не  буде  промовлено,  то  ж..
Тільки  ніжності  нам  на  двох,  щоби  заколисати  наші  світи
Щоби  зникло  відчуття  нестримності  часу

Я  пірнаю
У  долонях  твоїх  я  пізнала  спокій  та  мир
Більше  нічого  й  не  треба
Славтесь,  наповнені  радістю

Березень  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016


…І як тобі тоді було, вигнанцю?…

І  як  тобі  тоді  було,  вигнанцю?
З  можливого  раю,  обітованої  землі  піти
Блукав  горизонтами  безмежних  пісків,  шукаючи  відповіді  на  свої  міражі

То  ти  їх  знайшов?  Не  плекаєш  ілюзій  тепер?
Бо  кожен  із  нас  свого  часу  неначе  завмер
Коли  ж  оглянулись,  за  спиною  не  стало  нікого
Бійся  себе  –  найбільшого  ворога  свого

Бійся  моменту,  коли  серця  торкнеться  байдужість
Це  неминуче
Чергова  твоя  уніформа
З  дня  у  день  змінюється  наша  одіж
Й  щосекунди  думки  збурюють  свідомість
А  пісок  просто  виконує  свою  роботу  –  Поглинає
Міражі  створюють  тобі  ілюзію  дому,  правди
Це  все  настільки  крихке,  що  розсиплеться  на  очах.  З  часом
Я  тобі  не  заздрю
Я  сама  тепер  збираю  уламки,  щоби  зрозуміти  де  я  вкотре,  на  жаль,  помилилась
Але  це  сумісно  з  життям  й  рух  піску  трохи  призупинився

Нам  потрібно  втікати  від  цих  горизонтів
Ти  ж  бачив,  що  буває  із  тими,  хто  в  ілюзіях  не  надто  обачний
Що  може  стати  з  тим,  кого  пісок  забирає  до  себе?  У  лоні  пустелі  міражі  оберігають  свої  таємниці  ретельно

У  лоні  пустелі  я  триматиму  тебе  міцно  за  руку
Ти  розумієш:  це  єдиний  зв'язок,  що  не  зникне  
Пошепки  серця  спитаємо,  що  з  нами  нині  буде
Аби  лише  не  пісок  і  усі  ці  міражі  навкруги

Березень  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016


Скоро й наші з тобою слова все одно поростуть цвіллю

Скоро  й  наші  з  тобою  слова  все  одно  поростуть  цвіллю
Час  відбудеться  В  нас
Він  корінням  У  нас  проросте
І  це  сходження  вгору  ніколи  себе  не  припинить
Але  коли  часом  падаю,  то  поринаю  у  акорди  музики,  що  ніби  втішає,  голубить,  але  потім  ятрить  тебе  день  за  днем
Не  буває  насправді  падінь  загострених,  до  них  час  веде  із  надією,  що  ти  схаменешся  і  втечеш  від  даремної  прірви
Але  хто  схаменеться?  Коли  музика  ця  огортає  тканинами  кашеміровими,  затягує  міцніше  вузли,  занурює  у  свій  кокон

Зовсім  інше:  пробудження
Ти  прокидаєшся,  неначе  зі  сну
Ти  прокидаєшся,  нажахана  власним  свавіллям
Принцеса,  що  спить  над  горошиною
Загублене  у  WonderLand  наївне  дівчисько,  що  волосся  уже  не  заплітає
Що  час  поробив  із  нами  всіма?
Що  ми  дозволили  із  собою  зробити?
Коли  ми  востаннє  блукали  у  травах  босоніж,  росою?
Коли  ми  востаннє  купались  у  кольорах  сонця  ранкових?
Нізащо  не  скажеш
Змовчиш,  адже  все  ідеально  і  згідно  за  планом  будуються  наші  життя
Я  хочу  зламати  це  колесо  болю  і  далі  іти
Не  шкодувати  жодного  дня  за  обраний  шлях
Я  провела  би  тебе  поміж  див  цього  світу,  але  час  нас  розриває  навпіл
Максимально  роз’єднує  нас

Листопад  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2016


Скоро настане час згортати осінь, немов сувій

Скоро  настане  час  згортати  осінь,  немов  сувій
Щось  у  пам’яті  зостанеться,  щось  невідворотно  зникне
Не  встигнеш  навіть  вигукнути  спогаду  Зачекай.  Залишись  хоча  б  ненадовго  у  моїй  безнадійній  пам’яті
Так  часто  забуваю  моменти…відтінки…  Намагаюсь  згадати  далеке  й  забуте
Те,  що  зникає  назавжди.  Чого  не  торкнутись  рукою
Поміж  сосен  на  берегах  скелястих  я  розпалю  багаття  і  залишусь  наодинці  із  лісом
Я  не  боюсь  цього  війська

Спокою  ніколи  не  буває  занадто  багато
У  потрібну  мить  спокою  чаша  заповнює  прірву  між  тобою  та  світом
І  пам\'ять  твоя  оживає  сліпучими  барвами
Пам\'ять  захоплює  тебе  у  подорож  безкінечними  лабіринтами
І  тоді  вже  ні  миру,  ні  сну
Жодного  компромісу  із  совістю
Світ  над  тобою  не  зглянеться  і  не  помилує  за  твої  помилки
Світові  потрібна  душа  сильна
Міць  у  характері
Тож  чи  готові  ми  ділитись  любов’ю,  постійно  її  віддаючи?
Чи  готові  пробачати  за  біль  пекучий,  поступово  стираючи  з  пам’яті  лезо  образ?
Раптом  стільки  пригадуєш,  що  захоплює  подих  й  туманиться  зір
Тільки  не  дозволь  спогадам  тебе  поглинути,  рівновагу  тримай
Те,  що  минуло,  нехай  залишиться  у  минулому
Нам  залишається  йти

Бути  світлом
Все  інше  прилине,  немов  течія

Листопад  –  Грудень  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2016


…Коріння пронизує камінь…

Коріння  пронизує  камінь
Сивого  вечора  сходимо  вгору  стертими  сходами
Знаєш,  що  робить  час  із  людиною
Знаєш,  тому  мовчиш
А  мені  так  тихо  у  цьому  всесвіті,  що  благати  про  спокій  я  вже  більш  не  наважуся
Що  я  буду  робити  у  надмірі  цього  гамору,  якщо  не  відповім  сміхом  у  відповідь  на  образу?
Плоди  нашого  гніву  дозрівають  на  диво  раптово
Навіть  незчуєшся  як  у  тобі  вже  роздмухано  жар
Сильні  духом  у  відповідь  тільки  плачуть,  коли  розуміють,  що  їхньому  страху  прийшла  межа

Ми  сходимо  вгору  стертими  сходами  і  в  цьому  більше  любові,  ніж  у  промовлених  нами  словах
Від  нашого  погляду  ховається  місто
Не  вистачає  тільки  туману  і  птахів,  що,  певно,  принишкли  поміж  гіллям
Що  маємо  робити  із  цією  відповідальністю?
Гострою,  ніби  лезо
Важливою,  мов  молитва
Болю  мій,  болю,  я  стала  тобі  –  колиска
Світе  мій,  світе,  гублюсь  я  у  морі  сплеску  надій  та  питань

Але  дорога  одна  –  з  тобою
І  щоби  не  сталось,  ми  сходимо  разом  вгору

19-23(06)2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2015


Гармонія розмови і мовчання

У  співавторстві  з  Юрієм  Прокопенко)

«Гармонія  розмови  і  мовчання»

Холодний  вечір  диктує  нам  кроки
І  знову  у  мовчання  загорнемось  згодом
Чи  вистачить  світла  осяяти  простір?
Щоби  розтанула  крига

Чи  світло  зігріє  нас  по  дорозі
Чи  вистачить  сил  повернутися  знову
Просякнуті  часом  помилитись  не  в  змозі
Чи  варто  міняти  мовчання  на  мову?

Відлунюють  кроки  на  вулицях  міста
Усе,  що  нам  зараз  потрібно  -  втримати  цей  спокій  і  не  відпускати  його
Відшукати  гармонію  у  мовчанні
Відшукати  гармонію  у  нашій  розмові

Гармонія  кроків,  розмови  і  міста,
І  наше  мовчання  не  холод,  не  крига,
Зі  слів  ми  зробили  життєве  намисто,
Мовчання  як  нитка...  Хай  буде  відлига.

Липень  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2015


…Очей твоїх океан темний…

Очей  твоїх  океан  темний
Заглиблюватись  у  хвилі  його  тепла  зволікаю
Душі  моєї  занедбані,  неорані  землі  просили  води  і  зерна
І  зорі,  що  веде  за  собою
Не  хочу  нічого  од  тебе
Тільки  б  твого  голосу  чути
Це  ніби  голос  землі  –  неосяжний
Це  голос  туманів

Очей  твоїх  океан  ще  немає  наді  мною  влади
Можливо,  так  і  не  буде
Тоді  ми  розіб’ємо  цю  ланку

До  тебе  я  прагну,  неначе  гілля,  що  все  пнеться  до  сонця
Тож  веди  по  стежині  до  світлого,  до  первородного
Не  благаю  ні  крихти  для  себе,  тільки  голосу  твого
Відчути  спорідненість  –  благословення  для  дітей  Бога

Твій  голос  –  туман  тихого  надвечір’я
Моя  колискова
У  соннім  гіллі,  по  заблукалих  стежках,  в  дорозі  додому

У  кожному  з  нас  проростає  Любов  надміцно  і  тонко
Звивистими  стеблами
Променіє  садами  сердець

17(11)2014  -  21(01)2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015


Я забула свій голос…

Я  забула  свій  голос
Я  забула  як  він  звучить
Ніби  німувала  роками  у  беззвучній  безвісті
Я  сама  собі  найвідданіший  тиран
Впивалась  сонячним  промінням,  але  не  пропускала  його  надто
Вглиб
Проростаю  корінням,  у  землю  вростаю
Віддана,  сонцелюбна
Ростила  себе  роками,  щоби  нарешті  підняти  голову
Гідно  нести  тягар  –  Людина
З  народження  так  позначено

Яку  ти  даєш  мені  силу?
І  що  є  в  твоєму  погляді?
Любов  твоя  вічна,  безмірна
Ми  всі  під  твоїм  крилом

Моє  німування  врешті-решт  набирає  ознак  голосу  і  я  смакую  кожен  звук  його
Надлегке  перо
І  з  плином  часу  пізнаються  речі,  які  були  сховані  за  темним  сукном
Нащо  леліяти  уламки  дзеркальні,  що  більше  не  приховують  твого  єства?
Усе  зрозуміло,  помилки  відмічено
У  грі  із  Всевишнім  за  шаховою  дошкою  хтось  програв.  Давно

09(12)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015


просто ми заблукали з тобою під музику цього грудня…

просто  ми  заблукали  з  тобою  під  музику  цього  грудня
розминулись
надпили  занадто  вогню  
більш  не  торкнутись?
у  відчаю  довгі  руки
знову  захоплюють  у  лабіринти  загадок,  незвичних  слів
снігом  сновигають  маленькі  пташата,  що  їм  до  суму  людини?
не  прочитають  у  твоїх  очах  ані  запитань,  ані  відповідей
снігом  ідеш  в  нікуди,  дороги  тобі  не  потрібні
просто  поверніть  мені  Майстра,  я  любитиму  його  віддано
вкотре  замело  снігами
і  за  щось  позбавлена  снів
я  вже  давно  збайдужіла  до  веселощів  мирських
до  панічних  спроб  пристосуватись  до  певних  кіл
хоча  це  зовсім  не  було  потрібно,  адже  кожен  робить  свій  вибір
я  завжди  відгороджена  надміцною  стіною
у  бесідах  з  Богом  чомусь  так  багато  гіркавих  «чому?»
він  усе  нам  пояснює
але  бути  засліпленими  занадто  добре

засинаючи,  прагнемо,  щоби  цей  день  не  закінчувався  
прокидаючись,  прагнемо,  щоби  не  починався
і  кожен  кожної  миті  чекає  на  щось  своє
мені  би  просто  повернути  мого  Майстра
світлом  Любові  торкнутись  долонь
і  захистити  у  трепетнім  серці  миттєвості  щастя,  що  мов  спалахи  вогню
з  а  т  р  и  м  а  т  и  мить
он  човник  надії  пливе  між  снігів
з  а  т  р  и  м  а  т  и  мить
побачити  відблиск  надії  у  твоїх  очах

Грудень  2014  -  Січень  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015


…Дівчинко, дівчинко, біла з лиця…

Дівчинко,  дівчинко,  біла  з  лиця
Знову  ходиш  колами,  шукаєш  спасіння
Тобі  пробачають  провини
Твій  знак  –  брехня  на  вустах  та  гордість  безмірна

Дівчинко,  змилуйся,  минають  роки
А  ти  так  і  не  зрушила  за  межі  чарівного  кола
Вимолюєш  спокій  постійно
Хоча  миру  –  ні  крихти  в  собі
Надміру  спесива
Войовнича  до  болю  у  скронях

Залиши  цей  нікчемний  гнів
Не  ліпша  твоя  сторона
Неначе  змія,  що  вхопила  себе  за  хвіст
Ти  будеш  боятись  змісту  насправді  отруйних  слів
Як  зважують  цінний  крок,  так  і  зі  словом,  ти  вже  повір

Дівчинко,  дівчинко
Глухо  звучить  струна  імені  твого
Нам  залишилось  так  небагато
Вічність  років  –  без  угаву  приємне  свято
Тішитись  маєм  чим?
То,  принаймні,  до  світу  озвись

28(10)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014


…Надто тонка, надто крихка твоя ніжність…

Надто  тонка,  надто  крихка  твоя  ніжність
Стелиш  тумани
Я  ступаю  не  чутно  по  них

Витязю  світлий,
Течією  стрімкою  між  нами  час
Уполювали  у  полі  зору  один  одного  руки  хижі
Відкривши  межу,  ми  ступили  за  край

Витязю  світлий,
Сонце  та  місяць  у  танці  згубилися  ритму
Зорі  розсипались,  наче  зерно
Хто  їх  збиратиме?  Хто  неба  торкнеться?
Бентежні  дороги  сплелись  у  клубок  у  Долі  в  долонях
Нам  стало  затісно  у  цих  безкінечних  історіях  суму  та  болю
Цю  річку  солону  з  тобою  ми  перейдемо  убрід

Ми  живемо  наші  життя  із  надмірною  думкою
Що  не  сталося  тих  чудес,  на  які  ми  надіялись
І  тепер  ідучи  з  тобою  рука  за  руку
Відкривається  біль  мені  зовсім  з  іншої  сторони

Десь  під  ранок  змовкають  нічні  птахи  у  садах
Упольована  тиша  відходить,  мов  промінь  останній
Мандрували,  огорнуті  в  часі  нестерпним  чеканням
І  знайшли  один  одного  в  мить  зорепаду  з  небес

05(11)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014


…У цьому будинку вже давно зупинились годинники…

У  цьому  будинку  вже  давно  зупинились  годинники
Це,  мабуть,  на  краще
Тепер  ніщо  не  заважає  мені  
Пересипати  з  долоні  в  долоню  чорні  намистини  гіркоти
Білі  намистини  відчаю

Часу  немає
Летіти  би  птахою  звідси  подалі
Споглядати  з  вершин,  як  руйнуються  стіни,  руйнується  дах
Я  мала  безліч  можливостей
Мене  насправді  ніхто  не  тримав  (?)
Але  я  вірно  служила  усім  законам
Виспівувала  чисто  криштально  його  канони
Він  -  Диригент  і  був  завжди  вправним  у  цім  ремеслі

Я  зростала  й  не  відала  власної  сили
Якщо  так  майстерно  йому  вторила,  то  могла  бути  ліпшою
Трояндою  Саду
Яку  він  плекав  слізьми  і  батогами

Я  йому  довіряла,  вбачала  у  ньому  Бога
Можливо,  було  це  неправильним
Та  ж  ніхто  не  навчив  інакше
Я  б  і  досі  підспівувала  йому  в  канонах
Якби  однієї  миті  не  зрозуміла,  що  зміцніла  Воля
Тепер  стіни  руйнуються,  зі  світлин  зникають  обличчя
Я  спалила  всі  маски
Я  віднині  криштально  чемна  й  відверта
Ти  розвіявся  Вітром,  ти  став  піском
І  мене  заледве  не  зачепило  бурхливим  потоком
Але  я  -  Керманич
Скерую  вміло  у  потрібнім  напрямку  своє  світло

Тож,  навіщо  мені  тепер  усі  ці  стіни,  
старі  годинники,  биті  вікна?
Безмежна  кількість  світлин,  на  які  не  повернеш  зниклі  обличчя
Певно,  я  виправдовуюсь
Сонцем  лікую  вцілілі  крила

Але  ж  він  -  Диригент,  він  мене  засліпив
Та  тепер  Я  Вільна

25(08)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014


…Ти мені ще болітимеш, відданий друже…

Ти  мені  ще  болітимеш,  відданий  друже
Від  наївно-смішних  нас  розділяють  роки
Заблукали,  немов  звірі,  що  від  зграї  відбились  
І  шукаємо  вихід  із  темних  глибин

Озиваюсь  до  тебе,  відчуєш  крізь  кілометри
Голоси  хвилями  здіймаються  у  пам’яті  знову
Я  приречена  віддано  Сонцю  служити
Хай  тебе  вбереже
Хай  сивина  не  торкається  скронь

Ти  мені  ще  болітимеш
Ти  мені  вже  кровоточиш,  дивись!
У  блідих  цих  руках  я  тримаю  всю  силу  свою
Я  благаю  Богів,  щоб  свій  шлях  ти  пройшов  до  кінця

Але  краще  най  зітруть  тебе  з  пам’яті
Хвилі  б’ють  боляче  соколиним  твоїм  ім’ям

27(08)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014


…Зоряний хлопчику, тихше ступай…

Зоряний  хлопчику,  тихше  ступай
Трави  у  лузі  сховають  від  ока
Тримайся  мене
Ще  нерозбурхана  ніч  вже  клекоче  у  надрах  лісу  поволі

Зболено  шепочеш
Розповідаєш  про  миті
А  трави  все  глибше
І  я  мовчазна

Я  просто  не  знаю,  що  протиставити  можна  твоїм  вікам
Очі,  мов  темна  вода,  на  диво  не  скажуть  нічого
Ні  натяку

Крокуємо  безтямно  у  шурхоті  трав
Мій  зоряний  хлопчику,  чи  потрібні  слова  нам?
Ніч  падає  врешті  на  нас

09(08)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2014


…Ми з тобою…

Ми  з  тобою  у  танці  давно  згубилися,  пташко
Бачиш,  відлетіли  вже  зграї  у  вирій  усі
Ну,  а  ми  залишились
Немов  на  місці  заклякли
Знову  згадавши  болюче,  спасіння  прогавили  мить

Я  не  втямлю  ніяк,  скільки  це  може  тривати?
Як  можна  пеститиніжити  постійно  ці  болі  страшні?
Наші  крила  зникають
Відбирає  вже  мову  останню
Стане  мертвою  мова  і  од  слова  не  залишиться  й  сліду

Минулу  себе  пам’ятати  –  це,  звісно,  корисно
Одначе,  ми  тільки  й  гойдаємо  болі  та  сльози,  неначе  дитя  в  пелені

Я  хочу  до  неба,  вдихати  це  небо
Най  буде  мені  за  колиску  безкрайню
І  з-поміж  тисячі  поглядів,  тисячі  дотиків  увібрати  у  себе  Любов  саме  Ту

Тож,  летимо  у  вирій,  сумна  моя  пташко
Наші  страхи  все  рівно  матимуть  ті  самі  обличчя
Завжди
Якщо  у  річку  не  варто  вступати  двічі,  ми  можемо  над  нею  злетіти

02(08)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014


…Залишилось тільки мовчати…

Залишилось  тільки  мовчати
Словами  ти  не  доб’єшся  нічого
Ми  тут  зостаємось  знову,  як  давній  Атлант  –
На  плечах  ми  тримаємо  небо  –
Й  птахи  звідусіль  стоголосять

Але  я  знаю,  ти  не  залишишся  осторонь
Пліч-о-пліч  завжди,  скільки  світу  цього
Тому  що  ми  бачили  безліч  облич
Тому  що  торкались  стількох  долонь
Безмежно  довіряли  свої  надії  й  страхи
Адже  вірили,  що  нас  порятує  Любов

Це  стало  враз  вогнем,  що  все  знищив
Заплющено  очі,  але  не  втрачено  зір
Крізь  те  попелище  ми  знову  зросли,  вітаючи  зорі  -  
Небесних  сторожів

Довіритись  вкотре  комусь  було  страшніше  цілунку  вогню
Вогонь  по  собі  не  залишає  нічого,  на  відміну  від  зрад
А  ми?  Що  залишається  нам?
Небо  тримати  на  тендітних  плечах
Стояти  на  своєму,  що  затвердилось  у  віках
Але  на  Сонце  поглядом  не  переможців  ми  дивимось

Заглиблюючись  у  власні  страхи,  головне  не  забути  повернутись  назад
Ось  тобі  воля,  зрости  її  у  собі,  немов  у  землі  –  злак

24(07)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2014


Що допомагає тобі, Ясноока?

Що  допомагає  тобі,  Ясноока?
Чим  ти  лікуєш  біль,  що  ятрить?
Ночі,  як  завжди,  навдивовижу,  глибокі
Немов  після  келиха  міцного  вина  ти  спиш

Ніч  –  то  чаклунка,  ворожить  на  зорях
Але  що  за  карта  зоряна  упаде  тобі  до  ніг?
Ти  стала  безвольна
Жінко,  омийся  росою
Ходи  босоніж,  насичуй  себе  енергією  землі

І  не  дивись  так  на  мене
Не  дивись  У  мене
Ти  ще  з  народження  крокувала  по  кризі  тонкій
Краще  подякуй  тій,  що  назвала  тебе  морською
Не  виплескуй  гніву  бездонну  чашу
Спокій  у  собі  зрости

Бо  твоє  волосся  золотиться  Сонцем
Біль  тебе  торкнувся,  щоби  ти  очистилась  і  далі  йшла  шляхом
Що  веде  до  моря  безкінечних  хвиль  Любові

Довго  ж  прямувати  тобі  цим  шляхом

Крига  давно  скресла
За  тобою,  Ясноока,  слово
Потребуєш  правди  від  людей,  тож  не  лукав  сама
Не  ховайся  за  словами-масками,  із  собою  будь  відверта
Прошу,  виринай  вже  врешті-решт  із  каламутного  темного  дна

15,  17(06)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014


…А сталося так, що майже немає що тобі розказати…

Пам'ять  не  пахне  пам'ять  болить
(Дзвінка  Матіяш,  «Роман  про  Батьківщину»)

 ***
А  сталося  так,  що  майже  немає  що  тобі  розказати
Надвечірня  година  нависла  над  світом  сукном
Я  втомилась  писати  тобі
Ці  листи  нізащо  не  пізнають  свого  адресата
І  ходою  непевною  стільки  зроблено  кроків  у  темінь
Я  стала  сном

Твоя  пам'ять  мене  зберігає  як  щось  дошкульне,  невдалий  випадок
Але  і  ти  не  минувся  мені  ні  снігом,  ні  зливою  в  ніч

Молодий  воїне,  одягай  кольчугу
Ми  йдемо  шукати  світло  нестримне
Потік,  що  давно  забутий  людьми

Вітри  були  нам  завжди  у  поміч
Та  сьогодні  вони  надхолодні  і  тіло  –  крижина
Я  залишу  тебе  у  думках,  як  гірко-солодку  приманку  для  своєї  душі

Нам  ніхто  не  пояснив
Розбиратись  повинні  самі  ми  нині
Що  зосталось  між  нами,  що  було  і  чи  будемо  знов  Ми?

Кожен  із  нас  пішов  звивистим  шляхом
Ми  були  надто  сильні,  але  поодинці  стали  слабкими
Краще  вже  було  вступити  в  той  брід  і  рушати  назустріч  собі
Просто  ти  єдиний  за  ким  я  насправді  жалкую  і  світ  мій  сірий
Всі  яскраві  шата,  веселощі
Що  мені  до  них,  коли  поруч  не  ти?
Але  в  брід  не  вступили  ні  ти,  ні  я  і  винуватити  немає  кого

Залишаєшся  пам’яттю,  всього-на-всього  пам’яттю
Яка  сильно  мені  болить

19(06)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014


…Всі слова…

Всі  слова,  що  в  собі  зберігала  віки,  вже  давно  стерлись  у  попіл
Берег  моря.  Маяк
Віддають  маяки  своє  світло  у  ніч  заблукалим  у  морі
Заблукалим,  що  втратили  шлях  свій  земний
Ніч  сховає,  як  завжди,  від  допитливого  ока
І  ти  стиха  розкажеш,  як  пливуть  кораблі
Як  магічно  у  відкритому  морі

Знову  багаття  потріскує
Безліч  імен  промовляють  вуста
Я  вся  у  твоїх  історіях
І  пісок  так  нечутно  утікає,  неначе  вода,  поміж  пальців
Жести  й  погляди  стали  німою  грою

У  пам'ять,  ніби  у  провалля,  лячно  заглянути.  Краєм  ока
Пам'ять  на  сторожі
Адже  все  це  не  триватиме  довго
Вогонь  догорить
І  торкаючись  словом,  ти  розтанеш  вночі
А  я  залишусь  на  березі  моря,  танцюючи  разом  із  хвилями
У  пітьму  вдивляючись,  як  відпливають  твої  кораблі

Дивись,  я  п’яна  від  самих  лише  очікувань  любовного  голоду
Але  шлях  од  берега  до  берега  тобі  вкажуть  все  одно  маяки

21(05)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2014


…Все починається із плетива ліній тонких…

Все  починається  із  плетива  ліній  тонких
Серцем  до  серця  прокладається  стежка  заплутана
Ти  мені  -  відчай  
Кожен  крок  сумніваюсь  чи  йти
Щоби  вкотре  намагатись  бути  до  тебе  ближче

Голос  німіє
Ріки  вплітаються  у  моря
Зграї  птахів  небесами  вирують  уміло
Крок  за  кроком  впивається  у  ноги  болюче  стерня
Я  вже  йшла  якось  цим  нещадно  скошеним  полем

Ти  близький  і  далекий  водночас
Але  час  –  не  патока  тягуча,  густа
Я  вдихаю  повітря  зарізко  і  ти  ніби  поруч,  та  ні  пари  з  вуст
Мовчання  твоє  не  величне
То  птах  у  клітці
Невже  ми  землю  сходити  пліч-о-пліч  хотіли  колись?

Пісок  у  годиннику  сиплеться  згори  вниз
І  дихати  вільно  мені  заважає...провина?
Я  стала  сама  не  своя,  немов  ненароком  причинна
Не  схилишся  стомлено  ти  мені  на  плече
Не  станеш  довірливо  поглядати  у  очі
Шукати  рятунку  у  тихих  водах  буремного  дню
Я  ходжу  по  колу,  адже  ніщо  не  змінилось
Ти  –  мовби  фортеця
Між  нами  довіра  сплелась  так  заплутано
Торкаюсь  наосліп  і  падаю  Алісою  у  глибину
Ніщо  не  змінилось
Питання,  питання  як  постріли  з  темряви,  якої  не  ждеш

Чому  ж  не  простягнеш  ти  руки  до  сонця?
У  світло,  у  радість,  у  Божий  день

12(04)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2014


…Вистачить краплі брехні…

Вистачить  краплі  брехні,  щоб  навіки  убити  бажання  правди
Вистачить  погляду,  слова,  щоб  позаду  залишити  біль
Скрикую  у  темінь
Жахіття  нічні  ніяк  мене  не  полишають
Той,  хто  колись  колисав,  по  собі  залишив  тільки  дим

Скрикую  у  темінь  
Невже  ніхто  не  почує?
Нитки  Аріадни  все  сплутали  вмить
Замість  вихід  знайти  я  його  загубила
Загубила  можливість,  ілюзію,  мить

Той,  хто  колись  відчайдушно  боровся,  стиха  тепер  помирає  в  мені
Віра,  потужністю  у  спалахи  сонця,  зерном  потолоченим  встеляє  стежки
Стану  спиною  до  вітру
Хоча  не  омине,  принесе  мені  звістку  про  далеку  дорогу
Що  вростає  в  життя
Я  так  близько  до  стану  покинути  все  і  пізнати  свої  горизонти

Відпускай  зло  із  пам’яті
Стирай  письмена,  писані  по  тобі  відчайдушно  любов’ю
Хоч  її  таки  не  знайшла

Але  у  день  весняний  ти  просто  відчиниш  вікно  і  тепло  омиватиме  душу  спраглу
Ранок  зустрічає  тебе  росою  на  травах  і  сонцем  вщерть  долоні  наповнені
Скільки  всього  залишити  позаду,  для  пам’яті?
Чиї  спогади  раптові,  мов  відголосся  дзвонів
Адже  хтось  завжди  тебе  підіймає,  коли  ти  знесилено  у  прірву  падаєш
І  хочеш-не-хочеш,  а  далі  живеш,  бо  щось  майорить  по  той  бік  відболілого

Ти  знаєш,  вистачить  крихти  безумства,  щоби  більше  не  стримувати  вітер  у  собі
Щоб  рухатись  далі  щось  варто  просто  забути
Витинати  і  радощі,  і  сум  у  барвах  днів

28(04)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495556
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2014


Казка-утопія


Д.

Ти  вартий  того,  аби  знати  тебе  раніше
Якби  ж  був  ти  "До"  всіх  болючо-ганебних  "Після"
Я  завдячую  тобі  тим  теплом,  що  у  мені  досі  тліє
Заколисує  тихо,  немов  колискова
Здіймає  вітрила

Ми  рушаємо  далі  туманами  незвіданних  марень
На  долонях  у  сонця
Ми  мандруємо  світом  ілюзій
Адже  знаєш,  ілюзії  завжди  найкращі  -  не  судять
Тож  забуде  нас  світ  і  пірнати  нам  у  глибші  моря

Стиха  хвилі  гойдають  і  немає  цьому  ні  кінця,  ні  краю
Пам'ятаю  твій  усміх
Зеленавий  вогник  очей

Прямували  стежиною  ми  один  до  одного  радо
Та  у  спільну  дорогу  вже  наврядчи  вплететься  наш  біг

12(03)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2014


…Розкажи мені, що в твоїм Імені є Любов?…

Розкажи  мені,  що  в  твоїм  Імені  є  Любов?
Стомленим  голосом  озиваючись,  міряю  кроки
Незмінно  безсилля  у  кров  мою,  наче  коріння,  вросло
Невже  я  не  йшла  шляхом  віри?
Невже  загубилась  в  дорозі?

Із  пам’яті  спогади  про  дитячі  молитви  вночі
Той  шепіт  блукає  туманами
Це  не  відпустить,  я  знаю
Але  я  питаю  тебе,  що  в  твоїм  Слові  –  Любов?
У  якій  точці  зіткнення  знову  зустрінемось?
Тільки  б  дійти,  не  спізнитись  у  часі

Твоя  Любов  –  Путівник
Огортає,  залишивши  слід
Це  безкінечно  триватиме
Ким  би  знову  я  не  відродилась
Твоя  Любов  зобов’язує  вірити,  бо  ж  скільки  тих  днів…
Щоби  зустрітись  навіки
Щоби  більше  ніколи  не  втратити

Я  проведу  тебе
Ось,  торкнися  моєї  руки
Ти  вже  бував  у  тіні  лабіринтів
Де  я  ховалась  від  холоду
Щось  чи  когось  ми  втрачаємо  і  це  безперервний  потік
Віднайти  тебе,  обійняти  і  розмовляти  тихо,  довго

25(03)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488291
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.03.2014


…Я завжди була морем Спокійним…

Я  завжди  була  морем  Спокійним
У  тиші  я  знаходила  втіху
Шторми  так  рідко  з’являлись  у  моїм  обійсті
Що  думалось  мені:  так  буде  найліпше
Надлегкий  дотик  вітрів  –  материнська  ласка
Пірнання  птахів  у  мої  води  –  мені  забава
Я  кращої  радості  зроду  не  знала,  бо  мала  лиш  спокій
Цього  було  достатньо
І  лоскоту  досхочу  від  крапель  дощових

Та  ти  ураз  з’явився  й  збурив  у  мені  всі  води
Я  досі  була  спокійна
Я  хвилями  світ  колисала
Втиснув  мені  ніж  поміж  ребра  і  втік  у  міста  великі
Ось  так  чинять  нині  «достойні»
Бо  ранять  лише  у  спину

Скажи  мені,  що  буде  далі?
В  тих  стінах  ти  себе  не  сховаєш
Пам'ять  усе  зберігає  для  моментів  смутку  і  радощів
Буде  мені,  що  згадати
Сльози  вплітати  до  співу
Нині  береги  окропила  водами  моря  Стихійного

Ти  не  завдаєш  собі  клопоту
Вчити  життю  ти  не  звик
Але  все  повертається
Світ,  наче  колесо
Стрінемось  колись  у  путі

Пізнавала  науку  життєву  як  тільки  могла
Були  вчителі,  були  зрадливі
Цілунком  у  скроню  убиваючи  страх
Йшла  за  ними  я,  не  за  тобою
Ти  надійну  фортецю  собі  збудував
Я  ж  воюю  у  відкритому  полі
Але  зараз  не  час
Потрібно  заколисати  знов  світ
Щоб  із  Стихійного  стати  Спокійним  морем

27(02)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014


…Молись за мене…

Молись  за  мене
Ранок  холодний  настав
Одна  піду  у  світ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014


…Захлинутись болем із чаші і вичавлювати з себе зізнання…

Захлинутись  болем  із  чаші  і  вичавлювати  з  себе  зізнання
Про  можливості,  які  не  здійснились
Про  надії,  що  так  колисали

Йдеш  шляхом
Він  заріс  тернами
Дряпають  шкіру  до  крові
Чи  лячно?

Ти  ще  шукаєш  у  загубленім  слові  смисл,  таїну,  що  тебе  порятує
Смійся,  допоки  ти  ще  сповна  волі
Сміх  –  то  теж  зброя

Та  чим  тамувати  одвічну  жагу  знань,  дороги,  любові?
 Як  стати  цілісною,  не  лежати  долі,  спрагло  жадаючи  з  рук  порятунку?
Маємо  пам'ять,  тож  варто  звернутись  до  темних  глибин,  що  невидимі
Часом  сильні  –  слабкі
Сила  –  то  не  стабільність
Кожен  черпає  з  джерел,  що  відкрив

Що  в  тобі  світу  стане  у  поміч?
Чим  ти  розрадиш,  чим  заспокоїш?
Матінко,  леле
Нині  щоночі  тяжко  на  серці
Ніяк  не  дам  волю  власним  турботам
Все  грузнуть,  мов  у  воду  хтось  кинув  каміння

Піддамся  скорботі  на  мить,  на  хвилинку  –
Стане  роками  злостива  хвилина
Мамо,  ніхто  не  навчив  як  боротись
Стою  на  шляху,  знову  заріс  тернами
Дряпають,  шматують  шкіру  до  крові
Щоб  далі  я  йшла  
Чи  спинилась  у  своїй  німоті,  віковічній  скорботі

Йти  цим  шляхом  і  не  одвертатись
Не  тікати  щодуху  до  напрямків  інших
Живитись  водою  джерел  невсипущих
І  бити  у  груди  на  сполох.  Давно  забутий

Хто  друг,  а  хто  ворог  пізнаю  я  з  часом
Червиве  зерно  засівати  не  смію
Краплина  брехні  роз’їдає  сміливо  усе,  що  на  шляху  твоїм  несе  світло

19,  30  (01)  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2014


…Залишаєш по собі диво-сліди…

Залишаєш  по  собі  диво-сліди
Тільки  плескіт  хвиль  у  моїй  пам’яті
Все,  що  розпочинали  з  тобою,  розтануло,  як  той  сніг
І  немовби  вуха  не  чули  тебе
І  очі  не  бачили

Ні  про  що  не  жалкую
Твоя  з’ява  –  першоцвіт  весни
Босоніж  блукаючи  травами,  вірити  у  щастя  так  легко  нам
І  минуле  у  прийдешнє  вплітається
Адже  спогади  –  то  вірні  кати
Що  ніколи  не  залишать  без  нагляду

Ти  приходиш  у  снах  і  це  трохи  тривожить
Межа  надто  тонка
Ми  ж  залишили  Наше  життя
Тепер  кожен  окремо  у  сповіді  днів
І  немає  бажання  повернутись
Переслідує  тільки  первісний  страх
Що  як  будемо  порізно,  станемо  холодом  лютим

Бо  любові  ковток,  мов  вода  з  джерела  –  то  є  дар,  що  губити  негоже

Промінь  світла  в  пітьмі  мить  осяював  нам
Що  тепер  берегти?
Спомин,  спомин..

07(01)2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014


…Я би вічно блукала цим містом…

Я  би  вічно  блукала  цим  містом
І  вдихала  би  потік  крижаного  повітря
У  полоні  зів’ялого  листя  прослідковую  мить  невичерпну

Що  ми  –  діти  п’янкого  століття
Що  ми  –  діти  асфальту  та  криці
Ми  давно  оніміли,  осліпли
В  цій  пітьмі  загубили  свій  шлях

Та  чи  можемо  ми  говорити  все,  що  завгодно  аби  тільки  жити,  насолоджуватись,  любити?
Немов  у  царстві  кривих  дзеркал
Де  згубилась  і  правда,  і  кривда

Не  постати  собою
У  цім  холоді  –  жах
Апатично  вмирає  сумління
Все,  що  було  ніколи  не  вчить  нас
І  страх  став  союзником  надто  постійним

Зачерпнути  би  долонями  кришталю  води
Оросити  цю  землю  безпліддя
Несподіваний  шквал  вітру  ледь  не  збив  мене  з  ніг
І  це  всього  лише  буденна  дрібниця

А  ти  йдеш  вулицями
Серце  твоє  заховане  від  усіх
Напевно,  це  правильно
Напевно,  так  і  потрібно
Аби  на  завершення  свого  життя  ти  не  став  одним  із  них  –  
Людиною  зі  скляними  очима,  що  завжди  знає  свій  берег  тільки

Народжені  в  холоді  у  холоді  й  гинуть
Глини  на  всіх  немає
Кожен  будує  свій  храм
Відчайдушно  ховається  в  нім

Що  ж  нам  залишається?  Бути  попелом?
Заповідали  ж  нам  бути  цвітом
Але  ким  ми  стали?
Перекотиполе  ніколи  не  возз’єднає  всіх

Ось  так  і  блукаємо
Занадто  довго
У  тенетах  сумнівів,  поневірянь
З  гіркою  долею  в  долонях,  що  все  таки  зростає
А  час  настав  трощити  камінь
Творити  сад  живий
Бо  ми  ще  є
Ми  –  промені  незгаслі
Над  нами  Бог  в  зажурі  голову  схилив…

05(12)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471055
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2014


…Я проводжаю поглядом птахів…

Я  проводжаю  поглядом  птахів
Вони  летять  за  обрій  в  пошуках  нових  відлунь
А  я  блукаю  роздоріжжям  між  полів  п'янких
Щось  я  згубила,  та  знайти  не  маю  більше  сил

Лиш  маки  вітру  в  такт  похитують  пелюстками
Я  не  самотня
Кожен  крок  мій  -  не  ілюзія
І  тільки  б  віри,  щоб  знайти  свій  дім
І  пелена  впаде  з  очей  -  облуда

Я  вкотре  згадую  твої  слова
Ти  вчив  мене,  що  боротьба  звеличує  людину
Що  надважлива  кожна  дія
Серце  -  то  немов  струна  щодня  натягнута  щосили

Важливо  зробити  вибір
Ти  не  зможеш  все  своє  життя  триматись  осторонь
То  ілюзорність  світу
Ми  знов  ті  діти
Знов  у  пошуках  всього
Та  не  цікавість  вже  керує  нами  -  Біль.  Надія

І  ось  я  тут  -  на  зламі  цих  років
Яким  шляхом  мені  іти,  щоби  зустріти
 Тебе?  Забутого
Зодягнутого  в  дим

Зотліти  б  разом
Адже  втрачені  роки  давно  минули
І  залишається  лиш  те,  що  є

Я  знаю,  що  тебе  знайду
Заламуючи  руки
у  напрямку  вітрів
Не  маючи  жалю  до  себе
Усі  ж  бо  станемо  колись  золою

Тож  бути
Любові
Вірі  у  маленькім  серці

19(12)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2014


…Залиши мені лиш спокій…

Залиши  мені  лиш  спокій
Цей  манливо-мінливий  спокій
Огорну  себе  ним
То  моя  оборона

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2013


…Это то, что ты никогда не прочтёшь…

Это  то,  что  ты  никогда  не  прочтёшь
Это  то,  что  ты  никогда  не  узнаешь
Километры  намотаных  жизнью  дорог  и  дыханье  прерывистое  ритм  сердечный  сбивает

Это  то,  что,  увы,  никогда  не  оставит  в  покое
Навождением  станет  и,  может,  сведёт  с  ума
Дрожь  в  руках  и  до  боли  знакомый  голос  нарушают  спокойствие
Ведь  каждый  на  своих  полюсах

Это  видимость  жизни
Просто  её  капризы  
Вот  ей  нравиться  мучить  тебя,  смирись
/если  хочешь  и  дальше  так  жить  -  в  своём  иллюзионе/
Очень  долго  и  много  обдумывай  
Жги  эту  нить

Ведь  твои  километры  дорог  должны  были  стать  спасеньем  -  
Излечить  твою  душу
(К  нему  нужно  было  бежать)
Но  твой  страх  опоздать=не  узнать  изуродовал  и  уже  не  легче
Ну,  что  тут  слушать  чаек  зов,  если  его  не  смогла  ты  обнять?

18(09)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449806
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.09.2013


…Ти тамуєш свій страх…

Ти  тамуєш  свій  страх,  бо  давно  вже  навчився  вірити,  бути  сильним
Небо  зорі  розсіює  впевнено,  щоби  ти  бачив,  яким  є  твій  шлях
Я  ж  бо  ніколи  не  приміряла  ролі  різноманітні  -  жила  статично
І  з  кожним  подихом  я  впускала  у  себе  страх

Ти  вдивляєшся  у  простір
Ти  вичікуєш  нових  небезпек  для  себе
І  без  жодних  вагань  промовляєш:  "Нехай  буде  так!"
Чи  навчусь  я  колись  небезпеці  дивитись  у  самісіньке  серце
і  стискати  до  болю  у  долоні  кинджал?

Проводжала  тебе  завжди  поглядом,  сповненим  туги  та  змори
Але  ти  навіть  не  оглядавсь  і  йшов  уперед
Крок  за  кроком,  все  далі  і  далі  туманами  вулиць
Ритм  серця  твого  відчуваю  за  межами  меж

Ти  -  мій  спокій,  незламність  моя
Ти  -  моя  опора
І  нехай  всі  вітри  навздогін  за  тобою  чимдуж
Моє  єство  сповнене  до  тебе  чистої  святої  любові
Напуваю  водою  з  долонь
Попіл  струшую  з  твоїх  рук...

15(09)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2013


…Просто порадій за мене…

Просто  порадій  за  мене
Серцем  я  вже  давно  змирилась
І  замінила  усі  свої  директиви  на  твоє:  
"Сонце,  чи  нам  ще  далеко  до  віри?"

Віра,  як  Бог,  спить  міцно
Але  час  від  часу  прокидається
І  залишає  нам  по  крихті  світла
А  ми  все  далі  і  далі
До  зникнення
Мандруємо,  ніби  нам  вдасться  втекти

Ти  знову  залишиш  мені  лише  сльози
Хоча  я  завжди  прагнула  долі  іншої
Але  якби  жінка  далеко  не  втікала
Все  одно  повертається  до  початку


23(08)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013


…Учора я шукала тебе…

Учора  я  шукала  тебе
Я  блукала  незвідано  довго
Я  марила,  йдучи  вулицями  цього  давно  померлого  міста
Твого  міста
І  відчувала  твою  присутність
Як  завжди
Я  шукала  тебе  навмисно
Але  не  знайшла
Певно,  ходила  не  там
Але  то  були  твої  вулиці
То  було  твоє  місто
Ну,  і  я,  як  додаток...


23(08)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013


Невеличкий диптих. .

1
Я  молоде  гнучке  дерево
Сильний  пагін,  що  пробивається  до  сонця
Зморена  холодом
Голодом  зборена  проти  вітрів,  що  тримала  про  запас
Мій  пліт  прорвало
І  течією  я  захлинаюсь
Я  не  очікувала  таких  хвиль
Вони  манять  вглиб

Проростаю  до  сонця...

2
Розчеши  моє  волосся  вітром
Нас  чекають
Нас  зовуть  до  моря
Чуєш,  чайки  захлинаються  власним  співом
Більшого  не  треба
Розтікаємось  по  змові


18,19(08)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013


…Стану спогадом у твоїх очах…

Проба  автоматичного  письма...Не  судіть  суворо



Стану  спогадом  у  твоїх  очах
Волею,  яку  ти  не  підкорив
Залишаючи  по  собі  дивний  слід  у  твоєму  житті,  маю  у  намірах  
спокути  й  гріхи
Маревом  уночі  ти  приходиш  і  губиш  клубок  ниток
Я  залишаюсь  ні  в  сих  ні  в  тих
Ти  біля  порогу  сідаєш,  неначе  той  вірний  пес
Хтось  із  нас  коли-небудь  щось  знайшов  чи  загубив?

Мені  не  бракує  літер
Пишу  по  тобі  чорнилами
Завадили  нам  вірними  бути  ті  речі,  які  без  сповіді  ніяк  не  вимовиш...

20(08)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013


…Падають…

Падають
Падають  краплі  на  скроні
Вбивці  суму  мого  і  твоїх  довготривалих  ілюзій
Ти  не  любиш  дощу
Перечікуєш,  як  і  будь-яке  лихо  тихо,  з  книгою  у  кутку  і  з  надією  на  з'яву  сонця
Я  ж  бо  прислухаюсь  до  стукоту  крапель
Підхоплюю  ритм  дивних  мелодій
І  танцюю  у  напівтемній  порожній  кімнаті
Тобі  байдуже
Ти  на  кухні  запалюєш  люльку
І  мовчки  чекаєш,  коли  вже  я  натішусь  дурощами

Падають  краплі
Знов  підставлю  бліді  я  долоні
Я  шаленію  від  хвиль  дощових
А  ти  поринаєш  у  свої  самотності

Скільки  нахмурених  днів  сутінкових  ми  втратили
Скільки  обличь  твоїх  я  знала  і  пробачила

Тихо  вистукує  дощ  і  потоки  по  вікнах  розтікаються
Ми  маримо  щастям
Кожен  на  власний  манір
Це  ж  не  правильно
Коли  серцем  радію,  ти  як  завжди  одвертаєшся
Але  прагнеш,  безсумнівно,  віддачі  повної
Що  тоді  мені  залишається?


11(08)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2013


…Моя даремна…

Моя  даремна...
Ночі  пам'ятають  все
Ти  жадібно  ковтала  сльози  у  вечір  зимній
Тримаючись  за  свої  рани,  наче  за  святе,  ти  танцювала  з  вітром
Боролась  проти  сказаних  тобою  ж  слів
Що  все  забуто  і  вже  немає  сенсу...

Смій...Смій  заперечувати  мені!
Проказуй  мрій  своїх  слова
І  йди  за  ними,  ніби  одкровення
Неначе  шальки  терезів,  що  не  знайдуть  спокою,  ти  -  приречена...
В  тобі  гублю  я  слід  думок  твоїх
В  тобі  знаходжу  я  свою  безбройність

Чим  далі  роблю  крок  у  світових  стежках
Тим  більше  маю  я  бажання  повернутись
Але  куди?
Нас  не  виховували  в  світлі  сонця
Жаль  -  моя  дитина
І  вона  не  спить  сьогодні

Моя  даремна
Ночі  пам'ятають  все!
Ми  пожалкуєм  ще  не  раз  з  тобою
За  те,  що  відрікались
Що  забули  день,  коли  зоря  манила  сяйвом
Та,  що  за  височиною...


Починало  писатись  08(08)2012  -  завершилось  вчора  12(08)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443047
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2013


…Реалии в 3-х частях…

Реалии  в  3-х  частях...

Истоскуюсь
Буду  вновь  шепоты  доверять  вечерам
И  выглядывать  в  окна  изрядно
Эти  привычки  –  приветы  из  детства  –  в  окна  смотреть  да  на  часы
Чтобы  истошно  умолять  время...
«Еще  немножко…Слышишь,  ну,  не  спеши…»

1
Я  не  хочу  возвращаться  в  этот  дом
Эти  стены  больше  не  ждут  меня
Да  и  люди,  если  честно,  тоже
Хоть  и  говорят  время  от  времени  о  любви
Странно,  ведь  их  действия  совершенно  ины
Они  –  рабы  четырёх  стен
Стереотипов,  традиций  испитых
Конечно  же  знают,  что  для  тебя  лучше
И  в  тоже  время  поглубже  вставляют  спицы
В  твоё  сознание,  память
А  в  спину  –  ножи

А  я  устала  притворяться  милой
Всегда  довольной,  всем  улыбаться
Искать  ответы,  упираясь  взглядами  в  небо
Оно  же  все  равно  никогда  не  отвечает
И  следуя  лишь  погоде,  меняет  свой  цвет

2
Вхожу  в  подъезд,  открываю  квартиру  ключами
Родные  лица  улыбаются  милее  Джоконды
И  я  понимаю,  что  лучше  развернуться,  убежать,  умчаться
Но  эта  привязанность  держит  в  районе  сердца,  оковами…
Как  ты  глупа  и  безмерно  наивна,  Надежда!
Я  ведь  не  смогу/не  хочу  чувствовать  себя  ближе
Нежные  улыбки,  что  скрывают  за  собой  вой  волчий
До  боли  родные  лица  –  наша  любовь  –  просто  слабая  попытка
Мы  не  умеем  любить,  ни  прощать,  ни  прощаться
Всё  реже  объятия  и  все  чаще  крепкое  слово
Я  вынимаю  из  сердца  осколки
Тщательно  их  сохраняю
Больше  этого  нет  у  меня  ничего
Лучше  этого  я  не  знаю…

3
Дом  мой  родной  на  другие  похож  порядочно
Те  же  окна,  подъезды,  детские  площадки
Я  устала  от  этого  холода
Душевной  грязи
Не  хочу  играть  в  прятки  с  седой  правдой-матушкой
Мне  уже  не  найти  ответ  на  вопрос  мой  извечный
В  каком  отрезке  времени  я  оступилась
Где  же  я  поступила  не  так
Где  ослабела  моя  сила
Видимо,  нужно  было  просто  еще  разок  стиснуть  зубы…и  пройти  мимо

Знаю,  сделать  могла  я  многое
Себя  не  выгораживаю
Но  мне  раньше  казалось,  что  дом  –  это  нечто  родное  и  близкое
Вот  теперь  не  уверенна
От  боли  сгораю,  не  каясь
Что-то  ведь  надо  было  сделать
Хоть  что-то...
Умолять  небеса  искренне??


09-10(08)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442567
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.08.2013


…Мої радощі сплелись в тугий вінок…

Мої  радощі  сплелись  в  тугий  вінок
Підхопила  течія  безсмертних  вод  і  потоками  бурхливими  в  пітьму
Я  сьогодні  знову  у  оазі  сну

Пригорнусь  я  міцно  до  дерев  п'янких
Доторкаючись  долонями  до  крон
Відчуватиму  спорідненість
Це  -  Ми!
Діти  Бога  всеосяйного
Вином  освятили  шлях  свій,  але  темінь  в  снах

Знаєш,  ти  заборгував  мені
Мій  страх  вправно  відчайдушний  день  за  днем
Прагну  я  давно  спочинку  -  вірності
Тож  торкнись  чола  мого  й  подаруй  краплю  єлею
У  серцях  вже  згас  вогонь  і  зневірені  не  вперше  душі

Що  то  є:  твоя  Любов?
Промінь  сонця  з  неба  вранці?
Я  покинула  б  свій  дім
Я  блукала  би  стежками
Щоб  знайти  хоча  би  тінь,  але  доля  невблаганна
Круговертю  почуттів  ми  багаті/ми  проклятті

Ніби  ковила  вгинаємось  від  вітру...


Літо  2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441825
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2013


…Так легко приховувати свій внутрішній стан…

Так  легко  приховувати  свій  внутрішній  стан
Кружляти  в  потоці  обличь  безіменних
Їм  усім  до  вподоби  безвольність,  твій  страх
Їм  усім  до  вподоби  їхня  власна  обмеженість
Та  чи  будуть  колись  зміни  в  їхніх  серцях  зачерствілих?
Омана  –  не  вічність
Нам  усім  (хто  бездумно  крокує  весь  час)  записано  –  маріонетки  на  нитках
Я  не  хочу  обману,  боронь  Боже,  образ
Але  ти  знаєш,  куди  ми  всі  втрапили
І  твій  вже  такий  зрілий  сарказм  добиває
І  я  не  маю  бажання  наступу

Так  легко  приховувати  свій  внутрішній  стан
Вбирати  усю  гіркоту  та  мовчати
Леліяти  мрії  свої,  немов  поранений  птах
Але  допомоги  ти  ж  не  від  себе  чекаєш
Це  постійно  триватиме  –  млявість  твоя
Загніздиться  в  серці  й  розіллє  отруту
Аби  ніщо  не  зачепило  тебе  ніяк,  так?
Ти  рухаєшся  завчено,  у  тебе  стандартні  рухи
Мені  уже  набридла  кататонія  твоїх  мовчань
Спливає  день  за  днем  і  жодного  нового  кроку
Боротися  потрібно  з  усіх  сил  та  до  кінця
Розривати  ці  чаклунські  кола

Життя  –  то  танець
Танець  волі  та  жаги
А  ти  щодня  із  маскою  новою
Не  зможу  відрізнити  скоро  вже  тебе  від  сірих  стін
Ти  вибрав  слабкість
І  це  все,  що  тобі  дозволено

Згадати  б,  як  усе  було  колись
Мені  б  згадати  як  усе  це  сталось
Коли  душа  запродається,  котиться  униз
Невже  без  варіантів  ми  у  будь-якому  разі?

Не  виправдовуйся  і  посмішок  мені  ти  не  даруй
Я  фальш  розіб’ю  на  кришталю  дрібні  друзки
Я  відчуваю,  що  це  потрібно
Пізнати  свою  суть  і  віднайти  у  ній  хоч  щось  людське
Хоча  би  щось,  що  не  забуте
Я  справді  прагну  бути  світлом
Мороком  пройшла  і  не  знайшла  того
За  що  хотіла  би  триматись
Ми  загубились.  Вкотре
Наші  руки  спрагло  хочуть  тепла
Та  замість  цього  холод
Холодом  у  наші  душі

Я  не  хотіла  би  у  танці  безперервно  кружляти  одна
Сковують  руки  мої  твої  рухи…

Літо  2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441383
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2013


…Я відчуваю себе землею…

Я  відчуваю  себе  землею
Такою  прадавньою  землею
Що  світ  згубивсь  у  снах  моїх

Земля  -  неначе  горя  чаша
І  небеса  над  нами...
Зайве  вітрам  кричати  навздогін!

Тобі  не  одурити  зроду  ні  мудрого,  ні  птаха
Силі  волі  ніхто  не  вчить
Її  зростити  маєш  сам

А  я  залишусь  тут,  допоки  осінь  нашепоче  мені  нові  пророцтва
І  я  їх  пронесу  крізь  дим...


30(07)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440655
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2013


…Скорость…

Диптих
 Часть  2:  Скорость

Ну,  что  же?  Прыгай!
Волки  подберут  тебя  там
Внизу
Ведь  ты  всегда  одинок
И  весел  лишь  спиною  к  людям

Я  знаю,  какие  раньше  были  у  тебя  времена
Ты  прикладывал  холодную  сталь  к  своему  виску
И  очень  радовался,  когда  это  замечали  другие

Но  если  ты  искренен  
И  у  тебя  дружба  с  судьбой
Я  только  порадуюсь
Не  стану  мешаться  отныне
Но  меня  пугает  твоя  радикальность
После  всего

Ты  изменился
Жизнь  не  стала  для  тебя  проще
Но  еще  больше  -  игривей
Она  тебя  балует
Каждый  раз  преподносит  Шанс
А  ты  все  никак  не  уймешься
Из  полымя  да  в  огонь
Из  огня  да  по  миру!

Но  мне  не  перенять  твой  темп
Осталось  только  истерически  рыдать  в  свою  ладонь

Ты  любишь  жизнь
Но  ты  просто  играешь  ею
И  я  не  знаю
Отдаешь  ли  ты  себе  в  этом  отчет
Но  ловкость  не  вечна
Как  и  молодость,  в  принципе,  тоже
Никаких  тебе  решек  отныне
Никаких  тебе  ни  терзаний,  ни  орлов!

Только  скорость
Ей  ты  предан  безмерно  и  дико
Будто  малый  ребенок
Ты  подставляешь  дождю  ладонь
Пробуешь  его  на  вкус
А  ведь  ничего  так  и  не  изменилось
В  глубине  души  ты  все  еще  тот  маленький  мальчик
Всего  лишь  дитё  
И  я  бы  рада  тебе  помочь
Но  ты  в  своем,  ином,  илюзорном  мире
Однажды  вырвавшись  из  заколдованого  круга
Ты  ушел
Ламая  замки,  ламая  запреты  ты  уходил  сквозь  боли
Но  даже  теперь  ты  не  чуствуешь  себя  легко
Жизнь  на  грани  тебя  не  радует  и  не  спасает
И  все  дальше,  и  все  время  глубже...

18/03/2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440387
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.07.2013


…Маленький мальчик…

Диптих
 Часть  1:  Маленький  мальчик

Маленький  мальчик  ушел  из  дому
Маленький  мальчик  больше  не  чуствует  себя  там  хорошо
Маленький  мальчик  вырастет  и  станет  мужчиной
И  еще  долго  будет  твердить,  как  же  ему  повезло

Ведь  он  нашел  в  себе  силы  выстоять
Высказаться  и  уйти
Пока  ему  не  закрыли  рот
И  ты  теперь  врят  ли  сможешь  диктаторствовать  над  ним
Не  выйдет
Маленький  мальчик  вырастет  и  сломает  твою  трость

Он  не  умрет  от  голода  на  улице
Ты  же  знаешь,  ему  есть  куда  уйти
Но  только  помни  :  этот  ребенок  твой  
И  твоя  суровость  крайне,  крайне  излишня
Уймись

Он  будет  взрослеть  в  пути
Уже  зная,  что  жизнь  -  это  сплошная  боль
На  пути  к  спокойствию  и  ожиданиям
Чего-то  теплее,  чем  твой  взгляд,  полный  огня  и  злобы  
Брось

Маленький  мальчик  крайне  напуган
Это  естественно
Но  его  жизнь  только  его
Она  ни  моя,  ни  твоя...

Вырастет  волком  и  бросится  на  мир  бедстием
Истекая  слезами,  которые  не  посмеет  показать...

18/03/2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440386
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.07.2013


…Она каждую неделю обещает ему бросить курить…

Она  каждую  неделю  обещает  ему  бросить  курить
Он  обещает,  что  починит  кран  и  вкрутит  все  лампочки
Но,  может,  им  просто  страшно  и  лучше  не  начинать  совместную  жизнь
Ведь  потом  обязательно  начнется:  Это  ты  во  всем  виноват(а)!

Но  в  любую  свободную  минуту  друг  к  другу  опять  спешат
Ударяясь  о  спины  людей,  будто  о  стены
И  вновь  куда-то  туда
Испепелять  белками  глаз
Нежно  касаться  ее  ладоней
Запоминать  каждый  сантиметр  на  память  ее  тела...


Весна  2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440266
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.07.2013


…Она нигде не успокоит своё сердце…

Она  нигде  не  успокоит  своё  сердце.
Никак.
Её  иллюзии  -  в  прах  с  каждым  лучём  солнца,  дуновением  ветра
Пеплом  осыпана  её  голова
Ей  остаётся  только  ждать  очередного  лета
Чтобы  в  очередной  раз  поразмышлять  о  смысле  жизни
И  только  осенью  собственно  начинать  жить
Ну  и  нравится  же  тебе  вот  так  вот  крушить  себя
Ты  устала  искать  тонкую,  тонкую  нить...


09(07)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440264
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.07.2013


. . Сивим туманом земля оповита…

Сивим  туманом  земля  оповита  
І  стерто  навіки  із  уст  всіх  ім*я  
Твоє  -  не  причетне  до  болю  і  віри  
Твоє  -  не  причетне  до  пам*яті  зла  
І  часом  здається  сон  маревом  вічним  
Картиною..Плетивом  жару  й  тіней  
Тобі  -  відчайдушні  вітри-птахокрили  
Тобі  -  мої  грози,  мовчання  імен...  

12.11.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013


…Вір мені, чуєш? Вір мені…

Вір  мені,  чуєш?  Вір  мені  
Коли  слова  торкаються  єства  живого,  
Коли  сп*янілі  душі  у  пітьмі  шукають  третього,  
Завжди  німого  
Завжди  сліпого  
І  кожен  пошук,  наче  танець  у  вогні  
Бо  той,  хто  зраджений  
Шукає  винного,  лиш  підсвідомо  
Але  ти  знаєш..Вір  мені,  так,  вір  мені!  
Бо  я  згубила  не  одну  любов  
Котра  мене  хоч  раз  торкнулась  
І  в  той  момент,  коли  хтось  кличе,  обернуся  
Але  не  відаю,  чи  зможу  я  дійти  
Знов  поклик  птаха  долинає  
В  неосяжній  висоті  його  політ  я  бачу  
Та  це  не  має  вже  ваги  
І  погляд  мій  охоплює  дороги,  знову  
Але  не  хочу  більше  йти,  чи  сил  не  маю,  змоги
Мені  б  пізнати  небеса  лишень  на  мить
Віддатись  хвилям  цього  моря  
Мені  би  мати  крила,  щоб  відчути  смак  життя  
Але  в  душі  згасає  іскра  вже  давно,  поволі  
Моє  прокляття  -  вічно  йти  
І  зупинитися  ніяк...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013


…Де ж ти, Геліосе, милий?…

Де  ж  ти,  Геліосе,  милий?
Скільки  ще  до  тебе  йти?
Сірі  стіни  царства  -  вічні
Не  сховатись  більш  у  тінь

Чи  знайде  душа  рятунок  у  безперервності  ночей?
Річковий  потік  беззвучно  омива  печаль  сердець
Я  блукаю  знов  садами
Листок  впаде  на  плече
Тут  не  чутно  лемент  птаха.  Бодай  жодного
Це  вже  не  колиска  існування
Це  проорана  межа
Чи  радіти,  а  чи  плакать...
Світ  розтанув  на  очах...

30(04)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013


…Увесь мій шлях осяює проміння…

Частина  7

Увесь  мій  шлях  осяює  проміння
Ти  відчиняєш  браму
Сил  би,  щоб  дійти
І  наче...сумно?
Уявляю  вістря,  що  коле  в  спину
Та  розв'язані  стежки

У  серці  стільки  недовіри
Напевно,  марю  я
Ти  відпускаєш  чи  це  лише  омана?
Я  недовірлива,  такою  виросла
Мене  виховувало  місто,  жадібне  до  шани

Можна  навічно  загубитися  у  власній  боротьбі
Шукати  винних  та  доводити  щось  вправно
Але  від  тебе  вимагається  лише  відчути  мить
І  розчинитися  у  ній  чи  підкорити  її  владно
Щоб  більш  не  йти  чужим  шляхом
А  свято  вірити  лише  своїй  дорозі
І  дім  ти  справжній  свій  знайдеш

Я  вкотре  мрію,  хоч  і  здавалось,  що  минулось
І  стіни  міста  замайоріли  за  спиною..


Червень-Грудень  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437489
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.07.2013


…Усе можливо…

Частина  6

Усе  можливо
Наші  рани  гояться,  оновлюються  крила  
І  стіни  міста  можуть  зникнути  колись
Але  я  все  ще  обертаюсь
Споглядаю
Бо  ти  життям  моїм  було
Колискою  бентежних  снів
Багатогранною  була  кожна  важлива  мить

Мені  намарне  згадувати  дні  ті
Я  пам’ятаю  досконально  кожен  крок
Надії  згублені
Волосся  у  танці  бавиться  із  вітром
Іду  не  топтаною  стежкою  в  безмежний  гул…


Червень  -  Грудень  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437178
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.07.2013


…Світанок проривається крізь хмари…

Частина  5

Світанок  проривається  крізь  хмари
Я  знов  блукаю  лабіринтом  стін
Ми  більше  не  Дедали  та  Ікари
Ми  –  Мінотаври
Заховали  біль  і  розриваємо  життєві  струни
Куди  завгодно,
В  усі  закутки  душі  ховаємо  себе
Тільки  б  забутись,  що  ми  –  не  ми
І  що  нас  більш  ніхто  вже  не  веде
Загублені  ми  душі
Не  навчені  життю
І  винні  в  тому,  певно,  ми
Я  знов  молю  Його
Але  за  мене  крок  ніхто  не  зробить
І  тану,  тану
Розтривожена  сумлінням  я  своїм
Я  співісную  стільки  літ  з  тобою
Що  ж  заважає    відійти  мені?
Моє  минуле  виткане  все  з  болю
І  я  вчепилась  в  нього,  визнаю
Бо  що  ж  я  інше  маю,  крім  тих  сліз  та  бою
За  свою  душу
День  перетікає  в  ніч
І  плавно  так  вривається  світанок  у  мої  тенета
Більш  не  відпущу
Ми  проміняли  вічність  мого  лету  на  твою  сірість,  плаху  та  забутість  сну…

Травень,  Липень  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437177
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.07.2013


…Мені раніше байдуже було…

Частина  4

Мені  раніше  байдуже  було
Багато  я  всього  не  помічала
І  стіни  твої  –  сумніви  і  сталь
Неначе  шаль,  що  очі  закривала
Закутали  мене  сповна…
На  мить  осліпла  я,  не  більше
І  знов  торкаюсь  я  свого  крила
Воно  болить  мені,  як  і  раніше
Ці  зависокі  стіни  тиснуть  на  моє  ім’я
Мені  всі  радять:  «Будь  простіше,  схаменися
Як  всі  нормальні  люди  будь,  живи,  молись»
Та  образ  твій  знов  збурює  всю  душу
І  ми  зростаємось  навік
Не  до  вподоби  мені  ця  ідея
Я  жити  хочу,  волі  дай  мені!
Занадто  захопилась  я,  послаб  свої  тенета
Я  потребую  простору,  та  тануть  мої  дні
Схилися  наді  мною,  творіння  людських  рук
Де  ж  еліксир  життя,  дарований  тобою?
Я  згублена  цією  грою
Та,  може,  є  вина  й  моя…  


Квітень,  Липень  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437028
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.07.2013


…Ти всюди…

Частина  3

Ти  всюди…
За  моїм  плечем,  перед  моїм  обличчям
Я  відчуваю  подих  твій
Мене  несе  твоїми  хвилями  потоку  крижаного
Ти  –  холод,  і  сонця  промені  не  гріють  більш…
Крокую  ранами  твоїми  
Доторкаюсь  стін
Мені  усе  болить  за  тебе
Але  ти  –  пустка,  звір
Одичавілий,  що  шука  притулку
Ти  не  пускаєш,  стугонить  земля
А  може  й  я  занадто  вгрузла  в  твої  стіни?
Не  відпускаю  це  життя
Ми  ж  обійнялись  надто  міцно
І  знов  долонями  тримаю  падаючі  стіни
Чи  витримаю  я  тягар?
Не  знаю  відлік  вічності  твоєї
Але  руїна  ти,  оплакана  в  безмежжі
Ти  володієш  наді  мною
Й  крики  з  порожнечі  вплітаються  в  слова
Душа  в  тенетах  темряви
Пусти  мене,  втомилась  я  боротись
Ми  разом,  невід’ємні  ми
Я  не  забула  долю
Що  проступає  скрізь,  тільки  торкнись  крилом…


Квітень  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437024
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.07.2013


…Холодні вулиці осяяні холодним світлом…

Частина  2  

Холодні  вулиці  осяяні  холодним  світлом
Місто  –  це  тіло,  тільки  без  душі
Я  завжди  прагнула  піти
(Покинути  всі  ці  вітрила,  які  мене  вели)
Покинути  все  те,  що  так  любила
Бо  горло  моє  стиснуте  і  всюди  капкани

Місто  –  це  пастка
Бачиш?  Ти  упіймався
Тебе  ведуть
Який  же  злочин  твій?
Ховай  всі  посмішки  свої
І  одягай  по  черзі  маски
Співай,  долиною  ідучи,  про  свій  власний  упокій
І  не  благай  мене,  мені  тебе  не  шкода
Ти  –  лялька  ще  одна
Маріонетка  доль
Тебе  зв’язали  і  ведуть
Забитого  у  горі
А  стіни  міста  вічні
Знають  свою  роль…

Квітень  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436819
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.07.2013


. . Це місто ніяк не відпустить мене…

Цикл  "Місто"  

Частина  1

Це  місто  ніяк  не  відпустить  мене
Невже  я  навічно  в  цих  стінах?
Закута,  забута
Новий  ешелон  знедолених  душ  їде  у  вир
Я  ж  лишаюся  тут,  обійнята  цим  містом
Воно  не  відпустить  мене
Воно  заглядає  мені  просто  в  вічі
Пустує  й  мене  береже
Ми  з  містом  зрослись,  стали  одним  цілим
Воно  мене  всюди  веде
Де  б  я  не  бувала,  нагадує  все
Що  ми  в  поєднанні,  що  ми  є  одвічні
Моє  місто  пам'ятає  мене
Воно  обіймає  мене  рано  вранці
І  знов  заколисує  вмить
Це  місто  моє,  знає  всі  мої  рани
Воно  мені  завжди  болить...  


Березень  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436818
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.07.2013


…Ось і все… Навіть сліз немає…

Ось  і  все...
Навіть  сліз  немає
Надзвичайно  буденний  фінал
Моє  небо  у  сиво-рваних  хмарах
Прикрашатиме  цей  день
Ми  отримали  сповна

Кожне  слово  -  вогнепальний  постріл
Кожний  погляд  -  то  пітьма  душі
Я  залишусь  в  пам'яті  твоїй  осадом
І  знесилена,  впаду,  від  любові  на  межі.

08/04/2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013


…Досі пронизує нещадним болем…

Досі  пронизує  нещадним  болем
Мої  сотні  мінорних  акордів
Я  очікую  зливи,  та  марно
Оніміння  причаїлось  в  душі

І  тепер,  поглядаючи  в  вікна
Ти  не  помітиш  нічого  нового
Порожнеча  у  поглядах  знову
Наче  кадри  німого  кіно...

 09/04/2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013


…Час піском крізь мої долоні…

Час  піском  крізь  мої  долоні
Більше  його  мені  не  втримати
Намагалась  відчайдушно  мірами  відрізняти  добро  та  зло

Неможливо
Сплелись  у  клубок  єдиний
Підкажи  нам  тепер,  де  ж  те  джерело  всесили?
О  премудра,  свята,  Фемідо!
Як  пройти  нам  повз  спокуси  та  забутий  біль?
Відшукати  рівновагу,  що  згубили  грою?
Не  помічати  тих  отруйно-саркастичних  обличь
Але  ж  я  не  більш,  ніж  просто  звук  між  минулою  і  теперішньою  собою

Маю  рівно  стільки  прав,  скільки  визначено  для  всіх
Тож  забудемось  з  тобою  келихом  вина  в  ніч  грому
Я  вже  вистраждала  стільки,  щоб  не  помічати  ніяких  різниць?
Щоб  байдужість  плавно  охопила
Знову.

Час  втікає
Але  ж  нас  вчили,  що  він  наймиліший  лікар!
Якщо  і  йому  тепер  не  можна  вірити,  тоді  кому?
Ми  давно  вже  не  бавимось  із  паперовим  змієм
Ми  давно  вже  втомились  відрізняти  любов  та  нудьгу
Наші  роки  проживаються  вкрай  безталанно
Намагалась  упіймати  час
Намагалась  я  зрозуміти,  що  таїться  у  глибинах  безперервності  годин
Але  шлях  мені  закритий
Згірклий  вітер  дме  у  спину
Розвертаюсь  в  нікуди
Час  піском  втіка  у  темінь  снів

06.07.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436042
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2013


…І я знову рухами кволими проводжатиму тебе до воріт…

І  я  знову  рухами  кволими  проводжатиму  тебе  до  воріт
Нам  з  тобою  не  багато,  не  мало
Всього  кілька  кроків,  всього  лише  слово-
Але  жоден  з  нас  нізащо  не  впаде  до  ніг
Це  не  капітуляція
Це  –  жертво  приношення?
Чи,  можливо,  лиш  страх  опинитись  самій?
Я  знову  долоні  у  воду  джерельну  занурюю  і  освячую  шлях  всім  майбутнім  тобі  та  мені
Я  промовчу
Адже  для  чого  ті  слова?
Вони  камінням  впадуть  і  не  проростуть  зерном
Ти  знову  йдеш
Ти  повертаєшся  знов
І  моя  сутність  озивається  голосом  усіх  забутих
Обманом  страчених  у  Любові

Не  дозволяй  ошукати  себе  омані
Лише  серцем  думай
Відчувай  розумом
І  простягай  мені  свої  долоні
Хоча  б  на  хвильку  я  відчую  твердість  землі
А  далі…
Знову  до  воріт  проводжаючи,  я  збожеволію
Стану  сама  собі  вірним  соратником,  найлютішим  ворогом
Бо  з  думками  я  один  на  один
Хоч  би  крихту  жалю  в  цій  судомній  повені

Потерпаючи  від  безмежної  тиші  годин
Ти  ідеш
На  мільйони  мене  розриваючи

Безпорадність
Самотність
Безволля
Журба

Я  могла  би…
Так,  безперечно,  могла!
Відірвати  тебе  від  себе
Твої  руки  –  то  моє  самозречення
Я  не  в  силах  сказати:  Залиш  мене
Моя  воля  минула  з  туманом
Заколисують  ввечері  співи  птахів
А  уранці  я  знову…  чекатиму?
Певно,  життєвих  доріг  мало  пройдено  мною
Хоча  часом  здається,  що  забагато
Просто  йди,  не  вертайсь
Просто  йди,  просто…
Ти  залишив  мені  сни  знов  на  згадку…
Відчуття,  мов  би  я  на  розпутті  і  не  знаю,  куди  мені  йти
Все  по  колу
Як  завжди  ми  в  русі  і  з  нектаром  гірким  на  вустах
Я  могла  би  зректись…Могла?

01.07.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2013


Дерева вродили рясно

Дерева  вродили  рясно
До  нашого  дому  злітаються  гості
Ми  пригощаємо  їх  чесністю,  млостю
Вони  веселі  та  розливають  вино

Ми  посміхаємось,  згадуючи  давнішні  роки
Радіємо  новинам-чуткам
Але  боронь  Боже  торкнутись  твоєї  руки
Гілля  від  плодів  вгинається  аж  до  самої  землі

Поміж  високих  соковитих  трав  у  нас  стоять  столи
Злітаються  зими,  весни,  літа,  осені
Але  насправді  ми  все  одно  з  тобою  одні

Нас  не  врятують  ні  радість,  ні  сльози
Ані  Надії,  Віри,  Любові
І  щодо  Софії...
Мудрості...

Ну,  скажи,  серце,  яка  в  нас  з  тобою  мудрість?
Як  не  докори,  то  вальяжна  грубість
Крихти  ніжності  -  то  показна  стіна

Ми  надпили  з  тобою  сповна  із  чаші
Лиш  білками  очей  видивляємось:
 Що  ж  далі?
Ніби  долі  у  нас  не  було  і  хто  ми  є  ми  не  знаєм...

22(06)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2013


"…Ім'я тобі - Холод…"

Ім'я  тобі  -  Холод
Твій  погляд  -  то  криця
Та  душу  знов  зцілюють  твої  слова
А  я  ж  бо  безсила  що-небудь  зробити
Думками  тікаю  від  марень
Та  в  снах  я  чую  тебе
Промовляєш  ти  в  вічність
Слова  твої  міццю  торують  шляхи
Мені  би  цьому,  ось  цьому  в  тебе  вчитись
Та  розум  мій  створює  межі  нові

Звичайно  ж,  ми  можемо  знову  сховатись
Леліяти  надію  на  краще  життя
Та  стіни  існують  аби  прориватись
І  бачити  світло,  не  темінь  у  снах

Шкода,  та  я  з  тих,  що  на  милі  позаду
Ніяк  не  озброюся  гострим  мечем
Щоб  вічно  рубати  праліси  неправди
Щоб  вільно  ступати  землею
Освяченою  вогнем

Імя  твоє  -  Холод
Та  серце  палає
І  я  за  тобою  готова  віки  іти
Грозами  мандрувати
Щоб  слово  святеє  до  людей  донести

Щоб  слово  святеє  в  серця  карбувати
Зростити  у  кожному  волю  до  змін
На  долонях  моїх  тобі  лінії  щось  розказали
Чи  зуміємо  світ  наш  хисткий  ми  від  зла  вберегти?

 09.03.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430310
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.06.2013


". . Надвечір'я напуває мене своїм вином. . "

Надвечір'я  напуває  мене  своїм  вином
Випиваючи  келих  за  келихом,  моє  тіло  витанцьовує  джаззз
І  нехай  насправді  не  чутно  музики
Лиш  вікно,  що  прочинене  в  ніч,  зачаровує
І  фіранки  колишуть  вітри...

12/04/2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430309
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.06.2013


"…Спомин із пам’яті з присмаком терпкості…"

Спомин  із  пам’яті  з  присмаком  терпкості
Знову  вповільнює  кроки  мої
Страхи  та  надії  під  маскою  зверхності  тануть  щомиті
Вплітаються  у  дні  наскельним  малюнком
Плетивом  вічності
Сльози  солоні  відчую,  п’янкі
Ти  затанцюєш  у  мені,  моя  гордосте
Адже  ти  знаєш,  чого  варті  ми
Тобі  відомо,  що  кожен  втрачає
Недосипає  ночей
Бачить  сни,  що  манять  покликом
Відблиском  Раю
Та  чи  існує  той  Рай?
Чи  є  ми?
Ти  аплодуєш  мені,  моя  гордосте?
Віриш  у  мене  одна  лише  ти
Тануть  надії,  відроджені  поночі
Маски  зникають  без  тліну,  мов  дні
Серце  від  болю  стискається  
Бореться  проти  промовлених  розумом  слів
Ні,  нам  не  байдуже
Ще  палко  молимось
Кожен  до  своїх,  до  різних  богів
Гніт  розгораючись,  палахкотить
Ми  бачимо  сни,  що  віщують  недобре
І  де  ж  ці  сили,  що  зцілять  у  бою?
Наша  броня  вже  іржавіє
Втома  плавно  вирує  тілом  твоїм
Але  знов  відродиться  віра,  мов  сонце
Що  все  освітлює
Змінює  мить
Мить,  що  постане  періодом  грому!
Думка  –  то  птаха
А  слово  –  то  спис
Рани  загоєні  –  все  одно  рани
Можливо  й  поляжемо,  в  момент  знищені
Але  боротись  за  біль  свій  все  ж  варто
Спомин  із  пам’яті  –  присмак  тих  днів
Що  все  вирішує
Цвіт  чи  лиш  зав’язь  ти
Саме  в  цю  мить
Рішення  змінить  життя  твоє  подальше
Нам  не  спинить  тепер  на  пів  кроці
Поля  горицвіту  палатимуть  ніч
Більше  ніколи  не  станемо  осторонь
Слово  та  дія  –  це  відсіч  віків

Стиха  наспівує  вітер  пісні
Небо  прооране  птаством,  що  лине
Я  знову  звеличую  пам'ять  тих  днів
Присмаком  вина,  що  скріпив  нас  віднині…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429144
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2013


"…Часом пам'ять - ворог найсильніший…"

Часом  пам'ять  -  ворог  найсильніший
Ти  пам'ятаєш  кожну  річ,  що  наче  жало  впилась  в  плоть  твою  холодну
Й  не  відпускає  більш
Усі  слова,  які  хотіла  б  ти  забути,  лунають  знов  і  знов
І  так  відчутно  розгортають  біль  твій
Ти  не  готова
І  життя  ставиш  на  кін

Водою  крижаною  затоплює  тебе
Злиденна,  просиш  долі  ти  кращої
Але  ті  спогади  в  тобі  вирують
Нагадують  весь  час  про  те,  що  сили  твої  вичерпані  будуть
І  ти  вся  створена  із  меж
Ти  відчайдушно  намагаєшся  прорвати  шлях  молочний  думок  отруйних

Все  в'ються  колом
Сповиваються  усюди
Захоплюють  в  тенета,адже  сильніші  боротьбою

Інколи  пам'ять  -  то  реальне  благо
Бо  повертає  в  час,  тобі  потрібний
Ти  відчуваєш  всім  єством  своїм:  єдина,  суцільна  і  страхи  по  вітру
Віриш,  що  все  повертається,  щойно  пройде  нове  коло
Час  зберігає  найкращі  дарунки  для  тебе
Тож  не  вір  жоднім  слову
І  підсвідоме  завжди  нагадає  про  себе
Хочеш-не-хочеш,  а  пам'ять  -  то  краща  відвертість

21/04/13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2013


"…Моя люба Кассандро…"

Моя  люба  Кассандро,  провидице
Що  словам  твоїм  віри  не  мають
Не  забутий  твій  образ,  біда  твоя
Але  душа,  як  свіча,  догорає

Моя  мила  Кассандро,  стражденная
Простягни  руку  мені,  я  з  тобою
Ріки  знову  розривають  ці  береги
Розтікаються  у  хвилях  журбою

Кожне  серце  -  то  камінь  у  суті  своїй
Не  повірять  тобі  вже  ніколи
Тут  панує  одвічний  культ  раціо
Ти  всього  лиш  жінка  слабка,  хоч  і  воїн

Не  ховайся  при  статуях,  там  знайдуть
Там  знівечать  і  тіло,  і  душу
І  ти  знову  згадаєш  свої  слова
Та  чи  вірити  хтось  тобі  мусить?

Моя  люба  Кассандро,  ти  бачиш  мить
Ти  у  променях  сонце  вітаєш
Але  біль  щиросердний  та  тепло  твоїх  сліз  не  зігріють  цей  світ
Цим  стражданням  вже  й  ліку  немає...

27/04/2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427741
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.05.2013


". . Я не хочу більше згадувати той день. . "

Я  не  хочу  більше  згадувати  той  день
Коли  долоні  мої  не  втримали  твоєї  руки
Ти  поспішав  за  славою  у  далекі  краї
І  постійно  повторював,  що  своє  серце  ти  залишаєш  мені
Сумно  всміхаюсь
Бо  на  більше  не  маю  ні  снаги,  ні  прав
Будь-який  муж  хоча  б  раз  у  житті,  але  йде  у  бій
Ти  вибрав  море
І  пливуть  кораблі  крізь  дим
Я  пам’ятаю  це
Хоч  і  хвилі  тепер  не  ті
Я  ж  залишилась  на  березі
Саван  щоденно  ткала  златом  по  синьому
Так  відганяла  свою  я  журбу
Безмірна  кількість  ночей  та  днів  перекочувала  у  роки
І  не  лякали  мене  ні  засухи,  ні  вітровії  страшні
А  тільки  те,  що  море  більш  не  поверне  тебе  мені
І  я  молилась.  Спрагло
Блукала  берегом  морським
Вдивляючись  у  горизонти,  очікувала  кораблів
Та  хоча  б  одного
У  очікуванні  та  глибинній  тузі  вкрилось  волосся  моє  сивиною
Саван,  що  ткала  удень,  розпускала  уночі  тремтливою  рукою
І  сили  танули  мої
Бачити  тепер  тебе  –  радість
Чути  голос  твій  –  то  була  мрія
Торкаюсь  долонь  твоїх  несамовито
Цей  час  (без  тебе  )  навчив  мене  віри

11(05)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2013


". . Я висповідала тобі усе. . "

Я  висповідала  тобі  усе
Що  клекотіло  у  моїх  грудях
Що  приховували  мої  думки
Навіть  те,  що  давно  забула

І  хоч  було  мені  так  гірко
І  котилися  сльози  тривкі
Ти  просто  слухав
Запалював  люльку  у  присмерку  тиші  травневої
Світ  за  вікном  слугував  нам  як  музика
Я  не  пам'ятаю  вечора  кращого  зроду
Непотрібні  слова  розчинились  у  відгуках
Як  твої  кроки  дитячі  в  минулому

Я  висповідала  тобі  усе
Але  ти  ще  більшого  прагнеш  поглядом
Що  розповісти  тобі?
Серце  вже  не  те
Не  той  вогонь  в  душі,  не  та  мінорика...

06(05)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013


"…Дощ. . У мені…"


Дощ..У  мені...  
Загублено  історію,  кінця  якій  вже  не  знайдеш
І  я  дивлюсь  у  твої  очі,  що  час  від  часу  гублять  кольори
Ховають  все  від  мене  таємниці
Захоплюють  у  лабіринти  дивних  снів
Ночей  нестримних,  
Що  від  них  так  важко  відійти,  
Дощ..У  мені..  
Озветься  знов  початком  вся  історія  з  кінця,  
Забуті  ми  з  тобою  і  лиш  крапля  каяття  розітне  тишу,  
Ти-завжди  поруч..  
Я-так  рідко..  
Присягу  зламано  й  нікому  ви  не  винні,  очі  
Згубивши  душу,  не  повернеш  ти  прощань,  
Що  так  надійно  гріли,  
Знаю,  мушу  сказати,  що  ми  справді  квити,  
Але  тепер  навіки  вірно  все  означено  весні,  
Цей  вітер  знов  спричинить  бурю  
І  всі  дощі  будуть  в  мені..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013


"Цей травень став мені отрутою…. "

Цей  травень  став  мені  отрутою
Впорскуючи  у  вени  нектар  гіркотливий
Обабіч  дороги  встеляються  цвітом  забуті  мої  імена

Мене  називав  ти  так  просто,  Морською
Це  стало  нам  згубою
Стало  рікою
І  спробуй  тепер,  поєднай  береги
Але  не  чекай,  що  все  буде  так  просто
Ти  впадеш,  підведешся  і  трішки  загостреним  поглядом  шукатимеш  нові  шляхи

Я  вкотре  стоятиму  на  роздоріжжі
Спинятиму  коней  своїх
Намертво  триматиму  віжки
І  ще  раз  думки  мене  ранять  так  гостро:
«Не  стати  вам  морем  навік»

Чи  слухати  розум?  Чи  слухати  серце?
Я  безліч  разів  руйнувала  осердя  лишень  через  острах  обману,  зневіри
Я  дивлюсь  ув  очі  твої
Але  сили  свої  я  сама  знов  звела  нанівець

Цей  травень  розтане  під  сонцем  пекучим
Я  досі  оспівую  дні  ті  минулі
Коли  я  уперше  торкнулась  біди
Тепер  відчайдушно  вдихаю  повітря
Ти  –  моє  причастя
Ти  –  моя  віра
Мені  ще  рости  і  рости

Навряд  чи  чекатимеш  ти  мене  знову
Я  стала  вразливою
Стала  слабкою
Постійно  шкодую  та  спльовую  жовч
Рідко  завершую  те,  що  починаю
Живу,  ховаючись,  від  краю  до  краю
І  нерв  мій  –  не  сталь
Але  досі  ще  є.  Забагато

04(05)2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2013


. . Сон…

Твої  слова  ніби  сон,
Навіюють  мені  образи  різних  літ,
Тих,  що  промайнули  повз  мене  і  крицею  запали  в  душу  мені...
І  знову  задуха  в  прочинені  вікна,
І  крик...
Ти  знедолена?
Скільки  таких  є?
Знов  серце  твоє  роздирає  ця  скрипка,
Цей  стогін  відчутний  і  мені,
Кронами  дерев  я  прямую  так  довго  до  волі,  в  поверхню,
Скажи  мені,  ти  промовляла  благальні  слова  у  розбиті  дзеркала?
Молила,  щоб  легше  жилося  тобі?
Біль  всюди  і  він  наростає  лавиною,
Рушійною  силою,
Забути  б  ті  сни,  ті  образи  незрозумілі,
Згубились  давно  у  туманах,  що  щедро  так  землю  цю  вкрили,
Де  сонячне  світло  не  гріє  давно...
І  знову  твій  погляд  у  розбиті  дзеркала,  благальний...
Чим  можу  зарадить  тобі?
Я  душу  свою  не  віддам  на  поталу  одвічній  скорботі,
Лишаються  сни,
І  я  рвусь,  крізь  тенета  я  рвусь  в  павутиння  ночей,
Щоб  знов  загубити  себе,  таку  владну,
А  ти  тепер  мрієш  про  щось?
Чи  ти  вже  зневірена  зовсім?
Ці  сни  -  вічна  плаха...

07,  19  серпня  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013


. . Кава випита…

Кава  випита...  
Й  слова  залишись  зайвими..
Ми  поставили  нове  тавро  на  ночах  оманливих,
Вони  минають  так  швидко,  наче  вітер  у  волоссі  твоїм,
Торкаюсь  вустами  міфу..
Ти  вже  звик  до  цієї  тиші,
У  моїх  очах  бачиш  озера  ті  чисто-сині,
Що  восени  замальовує  сірим  життя...
Знову  вкриває  мене  пелена,  як  павутиння,
Твоя-не-твоя..
Забуваюсь  я  часом,  торкаючись  твоїх  долонь,
І  сьогоднішня  мить  означає,  що  ми  знову  надпили  вогонь...
І  випалює  кожну  клітину,  та  й  кожен  Наш  нерв...
 це  дароване  Богом  прокляття?  Ні,  лиш  священне,  дарунок  з  небес...

Серпень  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418342
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.04.2013


…Нині маю радість. .

Нині  маю  радість:
Вишито  сорочку
Вся  у  барвах  ранку
У  подихах  зими

Не  спала  ночами
Витинала  згадки
У  вранішніх  видіннях
Пізніх  сновидінь

Нині  маю  смуту:
Де  ж  любов  та,  Ладо?
Де  життя,  Живано?
Сила  світла  де?

Витинаю  думку
Ряст  топчу  роками
Його  ймення  чути  прагну  у  вітрах

Вишита  сорочка  всотує  проміння
Сонячне,  ласкаве
Що  зростить  зерно
Проросте  крізь  землю
Пнутися  до  неба!
Поглинати  барви  світу  над  усе

Чом  не  можуть  люди  бути  тим  промінням?
Відчайдушно  жити?  З  гідністю  рости?  
Всотувати  Слово
Мудрість,  силу,  віру  пізнавати  серцем
Пізнавати  мить

Страх  тримає  чіпко
Страх  не  відпускає
Розлива  отруту  у  твоїй  душі
Тож  прокинься,  брате!
Знищуй  павутиння
Огортає  щільно  кожен  вірний  шлях

Відповідь  знайдеш  ти  крізь  роки
На  питання,  що  тобі  важливе
Що  керує  кожним  з  нас
Коли  відчай  понад  міру
Понад  віру?

Проросте  зерно  рясним  колоссям
У  туманах  ми  блукатимемо  віки
Але  знаю  я  одне:  нам  доведеться  за  спокусами  тлумачити  свої  гріхи

17.02.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418086
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2013


. . Зорі в долоні…

Я  зрозумію,  коли  час  настане
Збирати  врожай,  збиваючи  з  неба  зорі  в  долоні
І  знову,  як  завше,  у  волосся  вплітати
Твою  неможливість
Твоє  зриме  слово...

31/03/2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013


Не Кассандра я…

Не  Кассандра  я  -  пророкувать  не  вмію
Не  Єлена  я  -  не  спричиню  війни
Скільки  місяців  та  сонць  у  пам'яті  майнуло  -  
Стільки  й  забуватимеш  мене  років

Засинаючи,  знов  прагнеш  розібратись  ти  у  всьому
Та  повіки  опускаються  -  приходить  сон
Може,  ще  зустрінемось  колись  з  тобою  в  лабіринтах  сновидінь
У  туманах,  що  встелились  між  вікон

Та  прошу  я  лиш  одне:
Не  шукай  мене  ніколи
Бо  зронили  ми  всі  сльози
Й  не  забути  поривань  тіла  тлінного  до  скону
Кожен  з  нас  минає  з  часом
Та  у  пам'яті  навік

Згуки  ймення  мого  забувай  потроху
На  краю  у  прірви  шепочи  вітрам
Всі  слова,  які  знов  зродяться  у  змові  серця  й  розуму
Безцінно-зрадливі  слова

Не  Кассандра  -  пророкувати  нас
Та  ідучи  вранці  між  полів,  згадаєш
Що  червоні  маки  також  мають  пам'ять
І  розвієш  вітром  зірваний  їх  цвіт...
Скільки  ж  літ  мине  в  скорботливім  мовчанні  на  дорогах
Що  хворіють  нами,  нами??

І  розітне  небо  сокіл
Над  літами  влади  ми  мати  не  могли  ніколи
Час  спливає  і  думки  гіркі...

 13/01/2011  -  18/03/2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2013


Майже весна…

Майже  весна...
А  ми  згадуєм  біди
Сильні  вітри  розігнали  тепло

Майже  весна  проникає  в  повітря
Майже  радію,  схиляю  чоло

Тебе  я  чекала,  щоб  відповідь  взнати
Коли  лід  у  серці  розтане  моїм

Коли  перестане  мій  погляд  блукати  садами  німими
Що  не  виросли  в  ніч?

 15.03.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013


Зачерпну я води…

Зачерпну  я  води  з  кришталевих  джерел
Втамувати  безмірне  бажання  до  втечі
Не  очікую  більше  любові  сліпої,  без  меж
Я  лиш  хочу  пізнати  дорогу  закличну

Розчинитись  із  вітром  у  туманах  земель
Відчуваючи  присмак  вустами  вологий
Ти  торкнувсь  мене  поглядом  втрачених  снів
Та  чи  мають  твої  очі  взагалі  якийсь  колір?

Я  втікатиму  подалі,  хоч  би  у  своїх  думках
Із  зачудованого  кола  не  ступити  вже  ні  кроку
Навіть  дивно
Ось  ти  поруч  і  я  не  відчуваю  страх
Не  потрібно  ні  боротись,  ні  ховатися  від  грому

У  оточенні  облич  цих  я  німію  навіки
Дощові  сезони  змили  всі  дороги
І  тепло  душевне,  знаю,  не  зігріє  мене  вмить
Ти  приніс  у  моє  життя  буревії  та  всі  грози...

 13.03.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2013


Танцюючи на уламках дзеркал….

 Танцюючи  на  уламках  дзеркал
 Ти  фактично  не  відчуваєш  болю
 Відчуваєш  лише  панічний  страх  -
 Зупинитись  доведеться  зовсім  скоро

 Адже  танець  має  і  початок,  і  кінець
 Маєш  мізер  часу,  щоб  розповісти  історію
 Що  розкажуть  твої  очі?  Що  -  долоні?
 Я  не  знаю...
 Кожен  з  нас  несе  свій  хрест...

 08/04/2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2013


Якщо життя…

Якщо  життя  -  це  всього  лише  воля  випадку
Ти  відпусти  мене  у  лоно  вічних  шляхів
Я  міцна,  ти  знаєш
Маю  життєву  витримку
Хоч  мені  зовсім  мало
Зовсім  мало  років

Будь  ласка,  не  бійся
Я,  напевно,  усе  витримаю
Тож  не  ходи  назирці  за  мною
Пусти  мене  в  бій!
Мені  не  милі  ці  чортові  стіни
Поле  -  це  рідний  дім
Кожному  сміливцю,  що  пам*ятає  гіркоту  вин

Якщо  життя  -  це  всього  лише  Господня  забавка
Ти  не  тримай  мене
Все  одно  я  колись  піду
Хоча,  шукатиму  тебе  у  кожному  закапелку  пам*яті  
Буду  й  надалі  збирати  у  собі  всю  гіркоту
Тому  що  одного  дня  хтось  прийде  до  мене
Дуже  схожий  на  тебе
І  запитає:  а  в  чому  є  сенс  життя?
Я  відповім  йому  досить  просто:
Та  хіба  ж  я  знаю

Ти  не  питай  мене  більш
Тільки  не  завертай  назад

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013


Нині маю радість…

Нині  маю  радість:
Вишито  сорочку
Вся  у  барвах  ранку
У  подихах  зими

Не  спала  ночами
Витинала  згадки
У  вранішніх  видіннях
Пізніх  сновидінь

Нині  маю  смуту:
Де  ж  любов  та,  Ладо?
Де  життя,  Живано?
Сила  світла  де?

Витинаю  думку
Ряст  топчу  роками
Його  ймення  чути  прагну  у  вітрах

Вишита  сорочка  всотує  проміння
Сонячне,  ласкаве
Що  зростить  зерно
Проросте  крізь  землю
Пнутися  до  неба!
Поглинати  барви  світу  над  усе

Чом  не  можуть  люди  бути  тим  промінням?
Відчайдушно  жити?  З  гідністю  рости?  
Всотувати  Слово
Мудрість,  силу,  віру  пізнавати  серцем
Пізнавати  мить

Страх  тримає  чіпко
Страх  не  відпускає
Розлива  отруту  у  твоїй  душі
Тож  прокинься,  брате!
Знищуй  павутиння
Огортає  щільно  кожен  вірний  шлях

Відповідь  знайдеш  ти  крізь  роки
На  питання,  що  тобі  важливе
Що  керує  кожним  з  нас
Коли  відчай  понад  міру
Понад  віру?

Проросте  зерно  рясним  колоссям
У  туманах  ми  блукатимемо  віки
Але  знаю  я  одне:  нам  доведеться  за  спокусами  тлумачити  свої  гріхи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013


Вірші

Стримуєшся,  щоб  не  закричати.  Знову
Не  втішно  для  тебе  розпочався  цей  рік
Ти  не  пам'ятаєш  ні  слів  колискових
Ні  лагідних  слів  узагалі

Та  знаєш,  всьому  є  певна  причина
Причина  ця  досить  вагома  завжди

Але  чи  зможе  мозок  наш  та  наше  сумління  прийняти  слова  ті
Не  спричинивши  війни?

 Зима  2012






Господи,  що  за  істот  ти  створив?
Бавляться  вогнем
Наче  змії,  витанцьовують  кроки
І  все  заради  одного  -  утриматись  в  певній  формі
Щоб  не  дай  Бог  не  звів  хтось  роки  нанівець...

Господи,  ти  все  бачиш...
І  я  така  ж!
Ховаю  у  собі  світи,  щоби  не  сплюндрували
І  тільки  б  не  було  біди
Адже  серця  рани  завжди  кровоточити  вміють
Ти  просто  озвись

Найменша  незручність  призводить  до  краху  ілюзій
Момент,  коли  біль  доторкається  душ  -  святий
І  я  розумію,  найгірший  гріх  -  це  облуда
Розчиняючись  у  власній  нікчемності  цьому  світові  я  дарую  сміх.

 23.03.2013













адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416712
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.04.2013