Макс Тиде

Сторінки (1/2):  « 1»

Моя планета

[img]http://nua.in.ua/wp-content/uploads/2013/01/11.jpg[/img]
Моя  планета  загубилась,
В  безмежності  твоїх  світів,
Я  в  небі  десь  над  океаном,
Жадно  ковтаю  спів  китів.
Я  пам’ятаю  всі  орбіти,
Куди  літали  грати  ми,
В  ті  ігри  що  не  грають  діти,
Ти  так  любила  смак  пітьми.
Коли  на  сонці  ми  лежали,
Без  страху  крила  обпекти,
Вдивлялись  в  невідомий  космос,
Нас  вабили  нові  світи.
Я  мріяв  що  ми  створим  зірку,
Яскраву,сильну,молоду,
Вкладем  у  неї  всі  бажання,
Життя  довести  до  ладу.
Та  мої  мрії  просто  попіл,
В  безкрайнім  просторі  планет,
Не  розумію  як  Я  втратив,
Твого  обличчя  силует.
Я  залишився  сам  з  собою,
Зі  мною  лиш  мої  думки,
Всі  спогади  калічуть  душу,
На  неї  покладу  замки.
Я  сам  привів  себе  до  цього,
Дурним  бажанням  мертвих  фраз,
Я  зрозумів  для  себе  хто  Ти,
Ти  дар  який  дають  лиш  раз.
Згадав  як  Ти  мене  кохала,
У  попередньому  житті,
Всі  таємниці  мої  знала,
Вклоняюсь  твоїй  доброті.
Я  знов  один  в  своїй  пещері,
На  місяць  вию  наче  вовк,
Я  вбив  у  собі  того  звіра,
Навіки  він  в  мені  замовк.
Померло  все,живе  надія,
На  те  що  все  забудеш  Ти,
Постукаєш  у  мої  двері,
Або  сама  скажеш  зайти.
Я  знаю  почуття  як  рани,
Сьогодні  є,завтра  нема,
В  моєму  серці  Ти  назавжди,
Та  чи  назавжди  в  твому  Я?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013


Я прошу у Тебе пробачення

Я  прошу  у  Тебе  пробачення,
Словами  що  втратили  значення,
Та  слово  єдине  втілення,
Надії  духовного  зцілення,
Набридло  вже  серцю  спустошення,
Розвішую  Я  оголошення,
Де  прошу  забути  образи,
Нікчемні  поступки  та  фрази,
За  які  заслуговую  зречення,
Я  негідний  твого  оточення,
Висуваю  собі  звинувачення,
Та  давно  відбуваю  ув’язнення,
В  тих  спогадах  де  ми  з  тобою,
Одні  на  весь  світ,  кохаєм  до  болю,
Волосся  твоє  ніжно  грає  зі  мною,
В  очах  я  тонув  вони  були  рікою,
Смаку  твоїх  губ  Я  не  можу  забути,
Тепло  твого  тіла  знов  хочу  відчути,
Обличчя  твоє  знову  перед  очима,
Пробач  мене!Чуєш!Пробач  моя  мила!
Я  досі  не  можу  нічого  збагнути,
О  Боже,Дай  шанс  мені  все  повернути!
Все  б  я  віддав  щоб  її  пригорнути,
Для  неї  готовий  всі  гори  звернути,
А  зараз  лежу  та  не  можу  заснути,
Дай  змогу  мені  час  назад  повернути,
Ще  раз  аромат  цих  парфумів  відчути,
В  обійми  ЇЇ  хочу  знову  пірнути,
Поцілувати,теплом  огорнути,
О  Боже,  ну  чому  ж  Я  не  можу  заснути?!
І  знов  важкі  очі,і  знову  сльоза,
І  знову  у  серці  лютує  гроза,
Я  не  можу  без  Тебе,  прошу  повернись,
Хоча  б  уві  сні  Ти  мені  посміхнись,
Своєю  рукою  моєї  торкнись,
Скажи  що  кохаєш,назад  озирнись,
Ти  ангел  для  мене  десь  там  в  небесах,
Я  знизу,  Я  смертний,Я  в  твоїх  руках,
Не  знаю  що  робити,  куди  мені  йти?
Я  сам  скував  цей  камінь,  мені  його  нести,
Пробач  мене  кохана,і  знов,і  знов  пробач,
Загояться  всі  рани  від  моїх  невдач,
Я  хочу  щоб  Ти  знала,як  Я  тебе  люблю!
Лиш  дай  мені  надію,все  решту  я  зроблю,
Казала  не  романтик,  казала  що  сумна,
Ось  бачиш  Я  змінився,  і  Ти  всьому  вина,
І  знов  щоки  мокрі,  нікчемний  поет,
На  мокрих  листках  не  допишеш  сонет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013