| Сторінки (9/887): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Він ішов багато днів. Він залишив усе, що мав. Не озирався назад, не дозволяв шкодувати за втраченим. Його вела Мета.
Він думав, що досягнувши Її досягне всього, що переступить самого себе і все стане зовсім інакшим. Нові думки і дії, відсутність вагань і перешкод. Все чого захоче надалі зможе здійснити. Тільки б дійти.
Ліси і колючі кущі, палючі пустелі і лютий холод темних ночей, Сяйво місяця і сліпучий вогонь сонця – ніщо не могло зупинити. Лютий відчай і нелюдська наснага змінювалися щоденно, та все ж зупинки не було.
Нарешті на овиді з’явилося Місто. Те, про яке слухав стільки легенд, на яке покладав стільки надій. Нарешті все вийде!
Якби міг біг би стрімголов! Та сил не залишилося й на крок. Майже повзти доводилося. Але ж Мета так близько!
От і стіни. Скільки ж людей скупчилося ! Невже всі туди? Невже всіх впустять? Не може такого бути. А як же…
Невже всі вони стільки пройшли? Невже стільки втратили? Чому ж так багато? Чому тут, а не всередині?
Скільки ж часу минуло в нескінченній черзі! Та нарешті, залишилася одна жінка. Вартовий щось питає її і впускає без перешкод. Далі вдивляється пильно в очі:
Яке твоє бажання? Чого шукаєш тут?
У галасі натовпу загубилася відповідь. Та вартовий почув. Брама зачинилася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734578
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2017
Мертвий місяць такий блідий,
Мертвий привид в глибинах ночі,
Помертвілий зсилає блиск.
Утопитися в ньому.
Північ.
Просувається водами неба
Поміж хмарами мертвий місяць,
То тьмяніє, то більш гарячий
Місяць – мертвий ліхтар.
Північ.
Закликає у темну пащу
Тим манливим молочним сяйвом,
Мертвий місяць жовтіє
Своїм оком недремним.
Світанок скоро?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734403
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 21.05.2017
Вибух реактора.
Чи наднова?
Десь у галактиці
Закрутила спіраль
Хвіст комети
Льодом опалений.
Розноситься сяйво
Отруює простір.
Закрутилась спіраль.
замкнулось кільце.
Все вужче і вужче
Кільце Уробороса.
Наближається хвіст.
Вибух реактора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734142
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2017
Порожнє місто
Виглядає розбитими вікнами
Знекровлені вулиці,
Сповнені шурхоту.
Грається вітер?
Чи голос відлунює?
Хто тут колись
Сподівався на щось?
Місто порожнє
Темними вікнами
Видивляється зорі.
Звуки незвичні
Ловить антенами,
Що для людей
Були сповнені гомону
Слів.
Тільки тепер у тій тиші пронизливій
Інша мелодія.
Місто порожнє
Боїться тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733987
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.05.2017
Магнітний полюс Місячного сяйва
Притягує безсоння.
Доріжкою,
Що вкрили матіоли,
Іти б по променю
Тих пахощів духмяних,
У сад,
Який зростило
Безсоння.
Накочується хвиля Місячного сяйва
І відхиляє стрілку
У компаса,
Що вказував дорогу
Котра вела в нікуди.
Так було
До відблиску чарівного
Блідого Місяця
І матіоли.
П'янкий нектар заповнює ущерть
Кружляє зоряно
На Колесі,
Що Місяць подарує для оглядин
Нічного царства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733834
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.05.2017
Місто заблукало у часі, Місто заблукало у просторі на межі яви й легенди. Воно охопило шпилями і високими стінами. Заховало у коконі власних мрій.
Воно зваблює формами, куполами і ліпниною, вітражами і куполами. Воно відлунює кожним кроком на бруківці і вбирає звуки, голоси, людей.
Тут, здається, все знайоме і звичне, та за декілька кроків можна зайти так далеко, що повернешся в зовсім інший світ.
Заблукати. Саме тут заблукати хочеться, щоб просто ходити по його артеріях, і відчувати, як кров наповнює Місто.
Місто знає, втішить, заспокоїть і наповнить тихим шепотом вулиць. Місто запросить на лавку, прикрашену головами Левів і заколише.
Хто схоче вирватися із його обіймів, що обплутали до глибин? Хто втікатиме із його полону?
Тільки тут не досягне нестримний час. Не знайде. Тут зависаєш десь між минулим і собою, до самозабуття, саморозчинення.
Заблукати у Місті. Так спокусливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733708
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017
Порцелянова лялька
З розбитим обличчям,
Крізь тріщини крихітні
Прозирає все те,
Що од світу ховала
В надії що зможе
Зберегти.
Розтрощена тим,
Чого зімкнуті очі
Бачити не хотіли,
Та не стулити їх.
Намальовані.
Поглядом прямо в обличчя.
Кому?
Не шкода
Павутинки на щоці,
Шраму
У ляльки,
Яку розтрощили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733580
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.05.2017
Кличе весна на порозі,
А за порогом війна,
Безмежна у лютій прозі,
Гірка та вина без дна.
Вона вибиває двері
І не пошкодує стін.
То згадкою на папері,
Чи вже тремтінням колін.
Замкнена тут на порозі,
А за порогом пустка,
А за порогом погрози,
Крику кривавим згустком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733390
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.05.2017
Застигла ранкова кава,
За вікном виглядає дощ,
Не заманить під небо.
Стукотить бульбашками в калюжах,
Для нього забавка,
Виглядає когось.
Дочекається?
Холодні його обійми.
І кава не гріє. Згіркла.
Задивилася в очі дощу,
Такі темно - сталеві
Із іскрою.
Дощ усміхнувся заплаканий,
Випив холодну каву.
Піде тепер?
Не сказав ані слова.
Лукавий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733211
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.05.2017
У чашу стікають сльози,
У чаші хлюпочуть дощі,
Наповнена чаша кров'ю
Неначе гірким вином.
Ту чашу підняти годі.
І як же донести чашу?
Наповнена вже по вінця.
Наповнена вже ущерть.
Не спиняться сліз потоки,
Дощам не знайти спокою,
Стікають у чашу грози.
Іще зупиняє грім,
Що стукає їй у стіни,
Допоки не розіб'ють.
Допоки несуть ще руки
Чаші не розтрощити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733058
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 12.05.2017
Каламутна пітьма
Піднімає стовпи.
Соляні? Туману?
Каламутного місяця око
Вдивляється з хмари
Десь в попідребер'ю.
Прокидається тихе скавчання.
Дорога межею
Поміж світами.
Розливає пітьма
Каламутну смолу,.
Чи впіймає кого?
Поміж дощами.
Повня здіймається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732925
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2017
Мовчання. Хіба важке?
Мовчання. Все ж зрозуміле.
Чи варто казати те,
Що серце в собі закрило?
Мовчання пече тавром,
Мовчання порве на клапті,
І марно шукати спроб,
Слова не знайти на карті.
Немає потрібних слів,
Ні виправдань, ні спокути,
Затято мовчить той спів,
Мовчання не відімкнути.
Мовчання не вкрасти ні
Його не назвати хибно,
Не втоплять його в брехні,
Мовчання. Його не видно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732712
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2017
Догорають каштани,
Дотліває розмова.
Зупинка.
Зронила кроки.
Випадає із ритму,
Не здіймається вихор.
Мовчання
Холодний камінь.
Свічі тануть каштанів
Пірамід порцеляна.
Останнє
Небес благання.
Не сягнули до неба
Піраміди каштанів.
Воску
Стекли струмками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2017
Місто вподобало зливи
І в небо дивилося сіре
Стуманене небо печалі.
У міста своя журба.
Місто приймає дощі,
Такі вже роками звичні,
Як стіни, що стисли слова,
Сховали між сірих хмар.
Ніхто не побачить міста,
Як хоче сховати смуток,
То просто чергова злива,
То тільки короткий дощ.
Те місто любило зливи,
Те місто чекало хмару,
Вона зрозуміє тугу,
Дощ віднесе її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732415
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.05.2017
Усе скрипить пошарпана душа,
Ще вчора квилила, хрипне вже сьогодні,
Чомусь ніяк не вмовкне. Цить же. Ша.
Вдивляється у темряву безодні.
Порепалося серце. Скільки літ?
І хто рахує ті пекучі рани?
Де загубився той маленький слід?
У мандрах недомовок і омани.
Скриплять відкриті двері всім вітрам,
Останні звуки вимітають в ночі,
Що увійдуть, щоб поселитись там.
О! Чий це голос? Хто в кутках регоче?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732263
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2017
Мій Львів замріяний сьогодні,
Все згадує ті часу зливи,
Що пролетіли над чолом.
Століття утопились в Полтві,
Сльозами утекла під землю
Вона сама.
А все ж веселий вулиць гомін
Розвіє сірі хмари - спомин
І знову рік помчить удаль.
Як шанс почати ще сторінку,
Легенди для часів прийдешніх
Ще розповісти і про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732132
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.05.2017
Розквітала весною яблуня рожевим світанком, укривала габою тонкою гілочки і листочки зелені, милувалась собою, весною стрімкою.
Лоскотав їй коси бешкетник вітер, дзвенів квітками –дзвіночками, щоб почули скрізь голос ніжний. І здавалося, що не скінчиться ця гра, бо тішилася їй яблуня.
Омивали її дощі, розчісували вітри і ставала вона все пишнішою і гарнішою. Знала, що не просто скинути її габу рожеву, коси заквітчані не розвіє легенький вітер – пустун.
Спадали з дощами перлини рожеві одна за одною. Відцвітали квіти, руйнувалась краса. Та не вся.
Та розгнівався вітер на горду красуню, що так раділа вбранню багатому і не звертала уваги ні на що навколо. Налетів дужче, смикнув сильніше, тріпонув – сипонув…
І обсипались пелюстки морем під ноги. Зірвав таки злющий прикрасу втішну. Залишилися гілочки порожні і обламані. І враз такою слабкою стала яблуня, похилила віти зламані.
Ніщо більше не могло розворушити знищену красуню. Замовкли дзвіночки. Скінчилась весна, ледь початися встигла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731971
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2017
Веселий травень піниться бузково
Шукає зірку на п'ять пелюстків
Серед тисячі квітів.
Та сховалася зірка між листям,
Забуте дитинство
Упало в траву.
Медитацію зірвано злими дощами
Ночами, побитими грозами.
Сонце як рідкісний гість
Закликає продовжити гру,
Доки квітне бузок
І травень ще тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731817
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.05.2017
Суголоссям сплітаються співи пташині,
Суголосся вплітає нитики у весни полотно,
То виводять мелодію світлої днини
І солодкої ночі ледь терпке та п'янливе вино.
Суголосся звучань заплітають у трави,
Поміж росами розсипи з крил покотились донизу,
Щоб зустріла їх ранку яскрава заграва,
Що не хоче згорати щоденно між гілками хмизу.
Розтопилися звуки, розсипали тишу,
Розлетілися снами в ранковому славні піснями
Не відпустить мелодія та, не полишу
Її тихе звучання між довгими-довгими днями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2017
Маленька блакитна квітка
Звела голівку з під снігу,
Не може чекати довше,
Бо кличе її весна.
Хотіла вона дрібненька
Відкрити блакитне око
І глянути в синє небо,
А там холоди, зима.
І хмари такі похмурі,
Не гріє весняне сонце
Маленьку блакитну квітку.
Не вчасна іще? Дрібна?
Хоча так хотіла жити
І радістю гріти серце.
Маленький блакитний вогник.
Не згасне в снігу вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731556
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 02.05.2017
Сіра мряка висить над засмученим містом,
Сіро місто судомить чекання дощу,
Сірим смогом висять сірі помисли-змисли,
Місто їх не жене. Хто запалить свічу?
Хто свічу загасив сивим мороком сірим?
Тихий вогник тремтінь зберегти не змогли.
Тепер протриматись на промінчику віри
Залишилося лиш між тумани імли?
Місто смутку чекає омитись дощами,
Та немає вологи в склубоченні хмар,
Сіре місто похмуре не плаче за нами,
Сірі хмари сповили забутий вівтар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731400
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 01.05.2017
Прощанням позначена зустріч,
І усмішка зійде дощами
У водному плинному люстрі.
Прощанням озветься стрічання
І мить відіб'ється остання
В очах і обіймах єднання.
Прощання завершує коло,
Що наче здійснилося щойно
Та все повертає. Спроквола.
Спроквола і невідворотно
Прощання приводить самотність
Прощання приходить з дощами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2017
Мерехтлива свіча колихає маленький вогник. Обережно, пів пошепки. Не задмухати б, не згасити зрадливу квітку, що спливає за воском. Хвилинна за хвилиною. Скільки залишилося?
Вітер за вікном. Не видно його, от і намагається гучно привернути увагу, стукотить по склу, шумить у хмарах. Чути його, голос ночі у темряві як знак. Не самотня. Там, за вікном не пустка. Там життя, яке не боїться того, що не бачать очі.
Мерехтіння пришвидшується, відповідає на голос за вікном, намагається вирватись. Та як відпустити маленький острівець світла, живий танець вогню, такого близького.
А відпустити все ж доведеться. От-от зірветься світлячок і полетить у ніч. Залишить тільки темряву. І голос вітру, що покличе когось іще, щоб розділити темряву, яка не подарувала ні зірок, ні місяця, заховала за хмари. Жадібна.
Мусить когось покликати. Поки не скінчилася ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731085
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2017
Втеча без початку і кінця,
Втеча без бажань і без мети,
Вигнання.
Відірвано шматок
Люблячого серця.
Приросло до дому,
Що розквітав дитинством,
Маминою піснею і садом,
Що ховав непрошену сльозу.
Розрада
Залишилася в далеких снах,
Здавалося, що на віки,
Там проросла корінням до землі.
Яблуня.
Розрили. Понесли стежками,
Одна пилюка поруч битим шляхом.
Чужа
Тільки половина
Половинна зосталася.
Втікати вічно
Від себе ранньої
Ранної.
Та не втекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730964
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.04.2017
Струм протікає потоками,
Струм тріскотить між пальцями,
Дереться крізь перешкоди
Іскрами миготливими,
Жадібно спалює межі,
Стежки по бездоріжжю,
І залишає позаду
Темряву та безсилля.
Швидко летить невпинний
І розсипає вогнями,
Доки згорить у вихорі
Те, що десь там позаду
Похапцем, втечею кинуте,
Зірване поза шляхом,
Що зупинити не в змозі
Той нескінченний танець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730820
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.04.2017
Чорно білі листи Чорнобиля,
Чорний біль, біла пустка лиха
Заховала самотній страх
Смерті.
Причаїлась у всіх кутках
Між травою Чорнобиля,
Там забуте навік
Життя.
Вирувало, врунилось веснами
Як щороку тоді воскреслими,
Так раптово загаслими
Чорнобилем.
Чорним болем гукає смерть,
Чорним болем кричить життя,
Чорний біль затопив усе.
Час мовчань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730662
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.04.2017
Зазирнути у сни. Так заманливо. Так спокусливо. Якщо потрапити у бурхливо-яскраві сни сонячні, що приходять тільки в дитинстві, солодкі і кольорові як саме натхнення. Якщо потрапити в обережні ледь помітні місячні сни, зі світлом м’яким і лагідним.
Місячні сни тремтливі, так легко пробудитися від них, так важко повернутися, бо втікають під ранок. Залишають лише відчуття. Залишають бажання невтамоване, приховане, нездійсненне.
Але якби тільки схопити хоча б слід їх місячного пилу. Залишилася б місячна доріжка вірша. Був і немає. Відлетів на легких крилах туди, куди не дістатися.
А сни темні? Такі теж бувають. Важкі як каміння, гучні як крик. Та крик той зупинили і замкнули в глибокому колодязі.
З такого сну прокинутися непросто. Видирати доводиться силою. Повіки печуть вогнем. Хочеться швидше забути, та не завжди виходить.
Чи не з таких снів приходить хорор?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730481
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017
Смиренні сутінки
Вкриваються в бузкові
Духмяні пахощі,
А завтра вже весна
Здолає мерзлий сніг
Такий невчасний.
Ніч виводить зорі
Почути солов'їв,
Котрі віщують сон,
Солодкий як зітхання
Бузкової весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730320
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.04.2017
Розкраяний верлібр,
Уламки ритму
Стихають вдалині
Під гуркіт грому,
Що глушить усіляке
Майбутнє слово.
І почути годі
У тому гуркоті
Верлібр самотній,
Що плаче так безсило.
Безкрилий.
Вітрила вітер
Не надме у штиль,
Розірве шторм
Легенький стяг,
Що вперто вів вперед.
Заціпеніла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730104
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.04.2017
Ранок стікає дощами,
Сльозами - рана
Кривавить незгоєна.
Кличуть дощі
Ідуть за туманами
Марними.
Бо утікає сльоза
Закривається простір
Забутих дощів.
Тільки мовчання
Залишиться пасткою.
Хай ще за ним заховалася
Крапля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729934
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 22.04.2017
Десь тюльпанні поля утікають за обрій
Порцелянові лілії хилять біляві голівки
Там далеко небесна блакить застигає в очах
Там здається назавжди обіймає весна.
Чи насправді було?
Чи наснилося може невчасно
Те уквітчане диво, що зветься - Земля?
Ті солодкі думки, що росли в кольорах,
Зачарованих барвах на полі тюльпанів.
Порцеляновий сон золотих пелюсток
Забринить лиш бджолою в краплині роси.
Тільки мить та дзвенить павутинкою днів
Павутинкою сонячних снів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729774
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 21.04.2017
Срібний відблиск хвоста
Під воду утік промінь
Риба майнула на дно.
Холодно.
Холод здійнявся колами
Впала під воду згадка
Втопилася в мулі.
Немає.
Сонце пронизує товщу води
Промінь втікає
У сутінки.
Риба сховалась на дно.
Заспокоїлось плесо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729628
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.04.2017
Тепло весняне ненадійне
Зірвало знову сподівання.
Проміння сонця
Не гріє цвіту.
Побитий холодом
Той ніжний пух,
Що вже укрив дерева
Бажаннями відродження.
Чи не час?
Чекали мало?
Вже кінець
І ще початок
Визирнув за травнем.
А надалі спека?
Ненадійне весни тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729459
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.04.2017
Коли сині сутінки опустяться в долину, Коли не видно буде нічого, крім тіней прийде синя імла. То час, що приховує від очей кольори, що відкриває інший бік речей. Синя імла оплутує гори, і вони стають темними, грізними, неприступними.
Тоді надходить час для страшних оповідок, що розбурхують уяву і наділяють тіні новою сутністю.
А якщо за тією густою синню щось таке, про що не розповість жодна легенда?
Ще не розгорілися ватри, стихли всі звуки. Все застигло у чеканні. Тільки скеляста стіна попереду. Відділяє ніч від денного світла.
Та вона вже прокрадається у долину. Сховалася червона заграва сонця. Сутінки все темніші.
Яка ж історія ховається у синій імлі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729321
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2017
Що це розкололось ненароком?
Що розбилося раптом.
На друзки.
Може шкодувати і не варто,
Може це оновленню дорога,
Все ж шкода.
Не склеїти розбитого,
Не повернеться в колишні межі
Розлитий світ.
Горить багаття.
Не згорить колючий спомин.
Невже залишився?
Оновленню дорога
Пролягла нарешті,
Звільнитись час.
І що ж таки розбилось?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729166
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.04.2017
Старенький лев
Утомлений віками
Грає все тихіше
Вулицями міста
Мелодію свою.
Та хоче все ще
Зустрічати сонце
Під звуки джазу.
Де ж вони колишні?
Чи утекли усі?
Ні. То все метушиться
Трамвай важкий
Наповнений металом
І спогадом солодким
Іще дзвенить по колії.
І зупинитись годі.
Скидає втому
Як важку броню
Старенький лев.
Ще не час
Весна крокує містом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728904
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.04.2017
Гіркота полину на губах
Ціна зізнання
Не зійде той палючий вогонь
Страждання
І на ранах ще сіль
Знак прощання
Знає біль, тільки біль
Мовчання.
Полиново летить весна
У літо
І минають усі слова
Закриті
Відлітає за сонцем день
У далеч
Що даремно чекала його
Не знала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728784
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.04.2017
Таємний лексикон забутих міст
Я відкриваю наче перепону,
Хоч то надійний і міцний магніт
Із власного одвічного полону.
Клубочаться, звиваються слова
Плющем зеленооким рвуться вгору,
Де світ новий і відповідь нова,
А на землі залишилось учора.
Забутий лексикон таємних міст
так прагне згадки, що освітить ночі,
Хтось віднайде сліди, почує хист
І ті слова озвуться. що співочі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728658
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.04.2017
Їх не знайти на карті. Не дістатися потягом. Навіть літак не занесе понад хмарами. Їх треба шукати самотужки.
Десь там на звичайних вулицях, на дорогах брукованих, між стінами сірими заховалися місця таємні, які знає лиш серце. Відкривають їх слова нечувані, не знайомою мовою промовлені. Та все ж знані.
Ті слова оплітають камінні стіни і вікна темні і міста оживають. Запалюються вогники, лампи під затишними абажурами, ліхтарі відбивають зорі і роблять їх ближчими. Місто впускає в себе.
Там оживають легенди і тіні стають голосом. Місто міняє обличчя. І очам відкривається те, чого не бачить ніхто.
Серце підхоплює мелодію міста і несе вулицями ритм власної пісні.
Місто побачило себе ще раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728487
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2017
Знову магнолії цвіт
Мене повертає у весну,
Що була жадана колись
І зникла у піні буття,
Та не розчинилася вщент
Десь там у тумані років.
Невже повертається тут?
Та ні. То вже інша весна
Квітує майбутнім вікам,
Мені залишає той сон,
Якому не збутися. Ні.
Нехай же ясніє вона
В небесного ока блакить
І спогадом стане чужим,
І радістю стане комусь,
Хто буде вітати її.
Той білий магнолїї цвіт
Ще впаде корабликом вниз
Як довго сподіваний лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728311
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.04.2017
Летіла зозуля понад моїм садом. Сіла на калині та й стала кувати.
Про що ж куєш зозуленько? Чого накликаєш? Чи яку недоленьку перш від мене знаєш?
Та не чує зозуленька. Голос металевий. Відлічує невблаганна все, що має бути здійснено.
Попередити хоче? Та пізно уже. Не змінити нічого, не виправити. Хіба жалю додавати. Не будила б ти того, що не встане. Не тривожила б серця.
Лети зозуленько туди, де почують, де відчитають крізь холодний ритм код надії. Там знають, що робити далі, там приймуть, привітають.
Кує зозуля. Мов дзвоном відбиває у серці. Як же гучно. Як же лунко. Розноситься голос камерою кам’яною, не втече крізь вікно заґратоване.
Як і мені не втекти до неба синього, до весни теплої.
Утечу таки. Колись.
Лети зозуленько. Неси звісточку. І повертайся до мого саду. Коли я повернуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728195
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2017
Двісті літ пролетіло як мить
Двісті літ - перервали політ,
Не наповнилась чаша
За тобою услід
Двісті літ.
Чи роковано так?
Чи змогла б зупинити сама?
Крізь буття-небуття
Простяглася струна
Мана.
За обманом услід
Крізь усі двісті літ
І скінчилася мить
Політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725857
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.03.2017
У свічаді плеса, що хвилями зрушене, не побачити відображення власного.
У свічаді плеса під небом нічним відбиваються зорі і місяця човник.
У свічаді під небом похмурим тільки хмари промайнуть сірі. Тільки каламуть здійметься з дна.
У свічаді під небом сонячним промені купаються на хвильках малих. Та у мить спокою можна побачити відображення власне, як світлину на плесі. У мить безвітряну.
Відбиває свічадо світ наче око всевидяче. Відбиває і льодом скуте, і весною пробуджене. Бачить те, що навколо.
А хто загляне у нього, щоб розпізнати що там під води товщею?
Чи далеко дно? Чи глибоке дно?
Не для того свічадо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725624
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
У малому готелі
При дорозі старій
Зупинитися мусів
Поміж темних ночей
Сподівався даремно
Що там люди й тепло
Тільки блимає пустка
Жовтим поглядом зла.
Бо те місце - привид із минулого
Час летить тут повз,
Зупинилась мить
Тільки привид спить.
Тихо - тихо відгомін з минулого
Скільки тут загроз,
Спиною мороз
Не втекти звідсіль.
Ранок кине проміння_
Тільки тіні руїн
Відриває світанок
Від примари очей
Та немає нікого
На дорозі старій
Тільки кілька уламків
Був тут автомобіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725474
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 25.03.2017
Куди пролягає дорога дощу? Куди стікають ріки небесних сліз, що проливають віки? Багато довелося бачити оку неба. А залишився тільки дощ.
Краплина за краплиною збиралися у густі хмари. Терпіння купчилося білою парою. Доки не гусло до чорноти.
І проливалися сльози. Холодної образи. Гарячого відчаю. Зливи безнадії. Текли і текли. Струмочками, вікнами, ринвами. Музикою калюж, що хлюпають під ногами.
Тільки досаду викликали ті сльози у людей. Хоча дехто мрійливо видивлявся в дощові візерунки за вікнами теплої кімнати. Добре в такі дні. З кавою.
Та не холодним вулицям. Не мокрим площам. Не притихлим голубам. Тільки небо відпускало свої жалі, щоб знайти тимчасове полегшення, відпустити дощі своїми шляхами далі.
Та дощі повертаються. Знову. Може колись у кінці шляху заясніє кольорами веселка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725300
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017
Гойдають слова-павутинки поезії ритм,
Колишуть емоцій краплинки натхнення мотив,
Вертають загублені світу й життя кольори
Поезія - захист надійний в часи самоти.
Складуться слова - намистинки мелодії сну,
А може розбудять яскравими звуками битв,
І вже не залишать страхам на поталу одну.
Поезія завжди напружений шепіт молитв.
Нехай не змовкають оті відболілі слова,
Можливо їх пісня поверне до прагнень, змагань,
Яких не уникне ніхто, доки пісня жива
Замкне у собі міліони благань і вагань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724959
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2017
З ними оживає мрія. Вони кидають у прірву і виводять на світло. Вони межа і безмежжя, вода для спраглого і пустеля відчаю. Вони – місячне сяйво і темрява ночі, Сліпуче сонячне проміння і весняна прохолода.
З ними біль і радість, спогад і сподівання знаходять свою силу. Мовчання і крик. Таємниця і прямота. Все набуває об’єму і ваги. Миті більше не пролітають одним потоком. Будь яку можна зберегти і розглянути. Пришпилити на голку.
Почуття застигають в словах. Як на вітрині виставлені на огляд. Так прозоро. Так беззахисно. Неприховано.
Без слів можна зануритися в глибини, але не повернутися назад. Вони такі гострі, але без них порожньо. Без них нічого не видно, не чути і не відчутно. Так здається. Але …
Як же не просто знайти їх. Слова. Ті. Необхідні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724777
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
Сподіваннями повниться промінь весни,
Сподівання прокинулись знову
Як бруньки,
Що готові розкритися скоро
Назустріч холодним вітрам,
Котрі не вщухають так довго,
Наче спить ще земля умита дощами.
Та бринять сподівання
У краплях осяяних променем сонячним
Маревом білим.
Здійсняться колись.
Наближається день заповітний
Весни сподівання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2017
Холодний весняний ранок. Ще не обіцяється на день, що буде теплішим. Вмиваються з ночі трави водою холодною. Пробуджує роса світанок. Краплі нагадують, що ніч закінчилася.
Умочити ноги у росі. Доторкнутися до блискучої краплі, щоб струмом енергія протекла по завмерлих жилах. Так раптово. Зненацька.
Такий новий початок. Відразу перекреслює довгу ніч. Відсікає. Межу світла і темряви.
Збігає роса долонями, як струмочки весняні розтікаються жилами. Піднімається вгору життєдайна роса, піднімається в хмару.
А сонце вже запалює обрій. А тепло вже проходить крізь шкіру.
Буде день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724352
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
По зів'ялому листю давно вже минулої осені
Залишила сліди, їх не спалить майбутня весна,
У пташиному співі що радістю зве стоголосою
По холодній росі вирушає у далеч одна.
По прим'ятій траві, в безголоссі колишньої осені
Віднаходжу сліди, що насипле майбутня зима,
І під шелест дощів, що заплутались чорними косами
До веселки дійти. Та веселки немає. Нема.
На осінній поріг та весна не приходить без просині
Сивини нездоланної , що пролягла крізь життя
І вертають з доріг поміж роки заплутані босими
Звичні думи і сни, що сплітала колись у слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724182
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2017
Мимовільний схлип. Як подих. Як кліпання. Мить і не помітно. Порошинка в око потрапила.
Було? Не було? Око вже винесло. Серце приховало.
Чи здалося?
Мовчання засипало. Час замів. Спогади розвіялися.
Що там завмерло у бурштині? Що за образ заморозився там. В глибині очей? Не роздивитися.
Чому ж завмерло усе навколо? Чому вмер сам час? Невже зупинився? Ні. Триває досі.
І все ж таки зупинився. Хоч і цокає мірно годинник. То чийсь інший час. Якісь чужі хвилини.
Чому ж і досі чую той цокіт? Як схлип. Помножений на вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724064
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Несподівано сонце сховалось за хмару
Несподіваний поштовх скидає у прірву
Несподівані зміни і долі удари
Все що було весною збудоване зірвуть.
Чи справді неждана несподівана буря?
Чи можливо минути кордон непомітно?
З цим маленьким обманом змиритись понуро.
Чи колись запалають вогні, що досвітні?
До світанку залишилась темрява ночі,
До світанку далеко. Усе до останку
Доведеться віддати в годину урочу.
Тільки як дочекатися того світанку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2017
Нібито все як завжди. Начебто все як слід. Спокійнісінько день за днем. Чи справді звично?
Та не так. Павутина якась обплутала. Як в тумані все. Чи крізь щільне полотно. Досягає здалеку. Стусає. Відчутно. Боляче, але ніби через якусь перепону, ніби не в повну силу.
А якби на повну? Тоді що? Думки про падіння кудись у прірву. Але… Наче у сні.
Складається враження якоїсь гри, правила якої також не надто справжні. Навіть якщо й не змінюються для кожного гравця. Все не справжнє.
Але ж відчуття справжні?! Емоції справжні?! Саме вони не дозволяють прокинутися. Бо ж нікуди?!
Начебто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723679
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Заборонами, оборонами
Місто повниться заполонене,
Заборонене, обеззброєне,
Може ще мине? Може й це мине?
Обезсловлені, обезкровлені
Зачаровані, замуровані,
Не вгамовані, не зруйновані.
Заборонені. Заполонені.
Поміж мурами, під колонами
Річка скована, заборонена,
Тільки зронимо, сльози ронимо
Заборонено. Заборонено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723466
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2017
Вихідний випав і мені. Зазвичай проводжу його інакше, але цього разу вирішив прогулятися у парку. У натовпі можна заховатися і спостерігати. Зовнішність, риси, розмови. Стільки матеріалу для цікавого ока.
Вмостився на лавці, у руках планшет. Наче й немає мене тут. А повз проходять люди, гомонять дітлахи, собаки радіють сонячному дню і миті свободи.
Аж ось проходить дівчина. Така заглиблена в себе, зосереджена, здається не помічає нікого навкруг. Та ні. Витягає телефон. Фотографує якийсь краєвид, що, схоже, зачепив чимось. А на руці червоний футляр. Такий яскравий, веселий, тріпотить на вітрі без ваги телефону. Зачіпає погляд. Та дівчина ховає телефон у футляр, футляр у сумку. І йде.
Чомусь і мені набридло сидіти. Та й час також вибиратися. Тільки червоний футляр чомусь не йде з перед очей.
Якийсь дивний неспокій опанував мною. Не відпускав до самого вечора. Як передчуття.
Наступного дня по обіді в улюбленій каварні побачив за наступним столиком блиснув червоний футляр. Щось здригнулося у мені. Той самий? Вона тут?
Обернувся. Ні. Дівчина інша.
А може футляр все ж той самий? Дивна фантазія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723297
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
Дощить весна сьогодні і у Львові
Йому хіба звикати? Місто сліз.
Хіба стікає бруком випадково
Та Полтва, що бетон від наc відніс?
Дощить весна, зима стікає в безвість,
Щоб місто оновилося старе,
Омитий в снах мій ефемерний всесвіт,
Також втікає за календарем.
Туманний Львів ховається за хмару,
Він так втомився гамором людським,
У нього власні мрії, давні чари,
Для тих хто хоче помовчати з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723072
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.03.2017
Піднімається вгору сіра імла. Затулила небо, закрила овид, зачорнила білі хмари.
Дим. Гіркий дим забиває подих, густий дим застилає очі. Ріже від болю сльоза. Не відмити сажу. Повисла як дощова днина. Та не дасть очікуваної вологи. Сухий дим випалює груди.
Що там за тією димовою завісою? Проглядає майбутнє полотно? Які декорації готуються за сценою?
Не видно. Не дозволяє режисер. Дозволено тільки чекати.
Та ні. Тут також своя сцена. Тут також дія. Чи співпадуть половинки? Чекати небезпечно. Чекати гірше. Невідоме не можна приймати неозброєним.
Та як озброїтися? Проти чого іще доведеться боротися?
Нічого не скаже димова завіса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722855
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2017
Утороване в безгомін,
Уроковане втратою,
В безгомінні та безвісти
Згадую.
Угорьоване веснами,
Не загачене осінню,
Під зимовими блеснами
Просинню.
Розпростерлося згубою,
Розлилося розплатою
Під змертвілою кригою
Любеє.
Чи розтопиться, збудеться?
Чи весною забудеться?
За літами крилатими
Латами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722729
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2017
Хмариться небо. Густі і похмурі хмари. Сірими купами накрили небо. Ледь — ледь пробивається промінь. Марець. Хмарець.
І все ж це весна. Найсправжнісінька. Птахи чують її. Чують і через вітер, і через мряку. Марно пускати у серце сум. Весна вже тут.
Проліски несуть звістку своїми біленькими голівками. Звістку, що це тільки початок, що весна прийшла відігріти землю від зимових морозів.
Та на це потрібно ще чимало часу. Надто глибокі морози. Надто стійка крига. Хоча й вона вже відступила.
Весна крокує землею. Обіцяє, що принесе і ясмин, і бузок, та й інші щедрі подарунки. І нехай не лякають хмари.
Марно тепер намагаються повернути важку завісу снігового смутку. То тільки мара. То тільки Марець.
Все починається знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721956
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2017
Цікавинки
Зернинки кавові
Розсипались містом
Поміж бруківку.
Стану на неї,
У небо погляд
Здіймають шпилясті
Дахів візерунки.
Пакунки солодкі
Із міста дарунок,
На згадку про диво,
Що збутися мало.
І нотами джазу
Кавові зернятка
Поселяться в серці
Під вуличний ритм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721751
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.03.2017
Вона часто згадувала домівку в селі, де минуло дитинство. Затишний будиночок бабусі з дідусем, сад , де щоосені достигали солодкі яблука і сливи, малинові кущі. В яких тоді можна було загубитися.
Родина давно переїхала в місто. Будинок продали. В село їздити причин не залишилося. В рідних колись стінах чужі люди. Тільки спогади залишилися.
Та цього літа перебирала старі світлини. Там все залишилося як тоді. Там збереглися найкращі спогади. Цікаво подивитися як змінилися рідні місця.
Вирішила і вирушила. З надіями і натхненням. З потаємним бажанням повернути до життя те, що минуло. А раптом не минуло? Раптом щось та й залишилося?
Село справді змінилося. Інші будівлі. Інші люди. Тільки вулички нагадували про колишнє. І річка тече як і тоді. А де ж дім?
Пам’ятала, що був на краю села. Знайома стежка привела туди.
Але…
Що ж тут трапилося? Замість саду пустка. А хата! Де білі стіни? Де веранда? Обгорілий дерев’яний кістяк наїжачився уламками. Порожні очниці вікон. Дверей немає, тільки порожні нутрощі випущені на волю.
Пожежа. Це все, що залишилося?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721166
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Давно
Та рука не тримала блокнот,
Не змикалися ноти в панно
Давно
Півтон
І пливе по луні камертон,
Поміж звуків мовчить обертон
Півтон
Свіча
Загорілась в сузір'ї Плеяд,
Серед сотень світлин і свічад
Свіча
Печать
То кричать відголоски. Печаль.
І відходять жалі тихо вдаль.
Печать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721010
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2017
Як просто, коли можна сховатися. Не боятися помилок. Уникати відповідальності, хоча б частково. Ховати те, що не призначене для чужих очей, а особливо осуду.
І я думав так. Не довіряти справді надійно, безпечно. Ніяких несподіванок. Якби знали, назвали б боягузтвом, але ж не знають. Думають що мені нічого ховати. Може, так і є, але ж маска додає впевненості. Така схожа на справжнє обличчя.
Чи справді не помічають? А може крізь маску проступає щось?..
Що? Чи пам’ятаю сам, що так ретельно приховував? Чи маска зрослася?Що ж там було?
Залишилася тільки непевна тривога. Щось хлюпоче всередині. Проситься вислову.
Та страшно. Вже дуже страшно. Чи варто?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720839
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2017
Сонячний промінь під повіками
Скоро весна,
Котик вербовий між пальцями
Майже весна.
Відлік на дні повернув.
Наближається.
Чую подих весняний
Шепіт шурхоче
Весна вже тут.
Скапують хвилі бурульками
Накликали весну.
Тишу розбудять дзвіночки птахів,
Тишу розкрають струмків дзвіночки.
Парує земля у чеканні.
Майже весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2017
Наповнять сльозами провалля несказаних слів. Деякі так важко сказати. Деякі неможливо. Для деяких запізно.
І очі наповнюються провиною, що не виплакана хлюпоче через провалля слів, що вже втонули. Та мосту немає.
Хто збудує човна через те море? Хто схоче дивитися в глибини тієї провини, яку не здолати?
Тільки самотність. І тиша. Слова вже не зарадять. Діяти? Час давно минув. Сміливості не залишилося. Втопилася.
Все одно розхлюпується, по вінця повне море. Куди вже більше?
Висушити його, та не наповнити звуками. Час завмирає миттю втраченою. Жаль. Як жаль.
Тільки очі чомусь ще дивляться у світ. Жадібно всотують світло. Та не розвіють темряви.
Невже справді не виправити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720386
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017
Моє зачароване місто
Не зможе здолати лукавий,
Що мороком повен і злістю,
А решта - лиш пошуки слави.
Моє забруковане місто,
Дійти дозволяє до серця,
Де голос лунає врочистий,
Де мова пророча озветься.
І сонне під зорями небо
Осяють вогні ліхтарями,
І більше нічого не треба,
Усе замовкає між нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720200
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.02.2017
Він знав, що самотність найдужче відчувається спиною. Не захищеною. Варто необережно обернутися.
Він знав, що важко тримати спину прямою, особливо, коли на ній стільки турбот.
Знав також, що за спиною можуть обговорювати, осуджувати, шпетити. Це все не лякало. Здавалося звичним, особливо, з огляду на те, що за спиною не було своїх. Ті, які були, попереду.
Спина постійно відчувала напругу, м’язи боліли, стрижень слабшав. Та здаватися не хотілося. Життя. Звична річ.
Не хотілося знати тільки одного. Цю думку гнав від себе як міг. Не сподівався тільки того, що в спину можна стріляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720053
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Лютує лютий жорстокий,
Не поспішає геть,
Ще носить зими примару
За вікнами тільки сніг
Який загубив давно
Свою чистоту білопінну,
Та спогадом ще не став.
Весна тільки світла мрія,
До неї лише півкроку,
Хіба досягти рукою.
За вікнами лютий, лютий.
Ні обійти, ні минути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2017
Вона так чекала весну, малювала в уяві перші зелені листочки, що своїм ніжним сяйвом освітлюють землю, що пробудилася до життя. Весна ніколи не втомлюється приходити, якою б довгою і холодною не була зима. Якби ж то їй так.
А зима висмоктала життєву силу. І досі вичавлює по краплині те, що ще залишилося. Хвороба залишила ще тиждень, чи два. Хоч би дочекатись. До весни тільки тиждень. Тільки б встигнути. Хоча б той день.
Ще не буде листочків, пролісків чи струмків. Ще нічого не зміниться зовні, але ж вона знає, що скоро, зовсім скоро все це вступить у свої володіння. Що відродження настало і поріг перейдено.
Тиждень – не день, не два. Сонце ласкавим промінчиком заглядає у вікно і говорить «Чекай, тільки чекай».
А хвороба наступає. Тут рахунок не на дні. Години. Все гірше і гірше. Годинник цокає. Хочеться одночасно і зупинити і пришвидшити його. Зупинити той, що безжально підганяє кінець, пришвидшити той, що запросить бажану весну.
Та не можливо це. Можна тільки чекати. А на чекання бракує і часу і сил. Та треба триматися. Будь що.
День за днем. А таки рухається час, виганяє зиму. Вже й надія зростає. Наче й краще стало. Залишилася одна доба. Тільки доба. Далі година, пів, хвилина до півночі.
Не встигла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718933
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
Ким призначена вічна спокута?
І ніхто не відверне отрути,
Ту мелодію гірко забуту,
По холодних пекельних редутах.
Відвернути, минути б вину ту,
Відболіти прокляту спокуту
Перебиті полином цикути.
По якому ідемо маршруту?
Знову ґрати за волю здобуту,
І гоніння, що названі "смута",
Пошматована пісня і рута
Не забуто, ніщо не забуто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718747
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2017
Навіщо вони сходяться в тому одному пункті? Навіщо розбігаються знову дороги? Такі чужі. Але є одна. Та, яка веде саме туди, куди повинна.
Вона поспішала. Літак чекати не буде. А ще реєстрація. І так запізниться. Та щось постійно затримувало. Перевірити, скласти, не забути. Стільки дрібниць. Ніяк не відпустить домівка.
Та треба. Таксі вже чекає. Останні приготування і двері зачинено. Назад шляху немає. Що ж так щемить у передчутті?
Ні, не вірить у передчуття. То все дрібниці. Просто хвилювання. Машина, водій вітає. Салон запрошує. Рушили.
‑ На коротшому шляху корки. Поїдемо в об’їзд. – Водій попереджає.
‑ Гаразд.
Так швидше буде. Мабуть. Водій знає краще. Тільки б встигнути.
‑ Швидше, будь ласка.
Авто набирає швидкість. Виїжджає на перехрестя. Світлофор блимнув зеленим оком і на зустріч вилетів джип.
Скрип гальм. Удар…
Перехрестя зупинило гонитву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718592
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2017
За обрієм мріє весна,
Вже видніються обриси світлі,
Зачекалися сонця
Вже чути подих
Тепла.
Вимальовує погляд весну,
Видивляє за лютим,
Скоро видно буде.
Іде весна.
І нехай ще лютує мороз
Його сила не та.
Чути весну.
І небо синіє глибоко.
Весна вже близько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2017
Вона чекала цього дня. Їй пощастило. У неї є той, з ким можна відсвяткувати цей день, хто може подарувати своє кохання і розмалювати світ яскравими барвами.
Для неї сьогодні всі серця і вітання, які побачить дорогою. А потім буде вечір з Ним. Надзвичайний, Такий, що змусить швидше битися серце і відчути себе особливою.
День минув непомітно і швидко. Вечір нарешті вів додому. Туди, де вже чекає Він.
Адже чекає?
Яскраво освітлені вітрини, валентинки навколо. Все це тішить і змушує поспішати.
Як же це буде?
Ресторани запрошують комфортом і музикою. Як же гарно навколо. За вікном пари. Уже святкують.
В одному з вікон знайома спина. Хто це сидить з привабливою білявкою? Невже Він? Здалося?
Ні. Не здалося. День Валентина закінчився. Свята не сталося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718179
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Пролилася сльоза
Із відлигою
Затопила мороз
Не зійшов опік.
Струмочки дзвенять
Не чую їх.
Чи скоро весна?
Забарилася.
Замерзала би
Та пішов мороз.
Тільки чорний ґрунт
Спить іще.
Подихом тепла
Не збудити того,
Що палить сльоза.
Повінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2017
Здавалося інколи, що простіше було б не мріяти. Для мрій завжди знайдуться якісь нездоланні перешкоди.
А серце просить, чекає. І малює – Мрію. Оту найяскравішу, найзаповітнішу, про яку й говорити не треба. Просто мріяти.
А якби її не було? Чи стало б легше?
Навряд. Адже світ втрачає тоді свої кольори. І навіть звуки. Все міняється навколо. Хоча важко повірити, але це так.
А от чи здійснена мрія така ж приваблива? Як місток для нової. Як обіцянка, що можливості є. Як те, що дозволить рухатися далі.
Мрії і є натхнення. Легкокрилі метелики, барви веселки, мелодія невпинна, що рухає життя.
І перешкоди не такі вже й нездоланні, якщо піддалися раз, вдруге, втретє. Скільки вдасться. На скільки стане мрії.
Мрії повинні здійснюватися! Мрії можуть збуватися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717764
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Пісок у очі
Неначе скло
Там, під повіками.
Засліпив
Пустелі подих.
Вслухаюсь у шепоти
Хто ж бо поруч?
Втратила певність.
Хрумтить пісок.
Під ногами, нігтями, шкірою.
Невже нікуди далі йти?
Страх не дає прислухатись.
Наче змінилось усе.
Десь в поміжпросторі.
Чи залишилось на місці?
Пісок у очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2017
Чому ніколи нічого не виходить з першого разу? Здається, що увесь світ спостерігає за невдачею і дивується, чому перша спроба відбулася так пізно?
Неконструктивні думки, але цупка тканина, яку вкотре намагаюся розкроїти спонукає і не до такого.
Контури нерівні. Тканина рветься з тріском. Вже вкотре. Ножиці ріжуть краї. Нитка зшиває роздерте шмаття.
Так, саме шмаття, яке колись було сукнею, потім спідницею. А тепер? Навіть мені не відомо чим воно буде.
Голка входить як по живому. Укол у пальці – ніби шкіру зшиваю ізсередини, щоб і щілинки не зосталося. Міцно.
Міцно не виходить. Рву, наче крик виривається із роззявленої пащі.
Але я мушу це зробити. Хоч би там що.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717431
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
Гранями темними грає пітьма,
Гранями сірими світить імла,
Білими крилами за видноколо
Світло втікає за ночі півкола.
Там за імлою ясніє зоря,
Ватра палає та десь оддаля,
Не розірвати імли порожнечу,
Чи залишилась надія на втечу?
Гранями світла поглине пітьма,
Вихори темні - розради катма,
За виднокраєм палає світанок.
Темряву згущує шурхіт фіранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2017
Він невловимий. Протікає між пальці як час. Його не спинити. Звична річ. Та й навіщо?
Він дражливо залізає в усі щілини, наповнює шпарки і діри, не залишає доступу повітря.
Такий легкий. І важкий мов каменюка.
Але. Все ж мертвий. Заліплює очі мов марево, Приховує за собою овид. Заважає і дратує.
Все це пісок. Все, що можна сказати про нього.
Та тільки, доки хтось не покаже диво. І пісок під руками оживе. Перетвориться в картини, обриси, контури. Рух наповнить малі часточки. Руки змусять їх влягтися в малюнок.
Ще кілька рухів і справжня анімація розгорнеться перед очима. Оживе розповідь, оживе слово, пісок зграє на світлі новими барвами.
Хіба таке можливо?
Виявляється так. Пісок протікає між пальці. Та залишається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717010
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
На перехрестях чужих доріг
Чужа.
І оминає людей потік
Одна.
Не зрозумілі її прості
Слова.
Тут не чекають її давно.
Шкода.
Така буденна і марудна
Іржа.
Час викидає за виднокрай
Речей.
Німу, невидиму і пусту
Ту тінь.
Порозсипалися уламки
Ідей.
У порожнечі, тій що поміж
Світів,
І понад стінами загаслих
Тих мрій.
В хитросплетінні вже забутих
Дротів
Застряг колючкою лиш сховок
Зі змій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716805
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2017
Їй подобалася її стара друкарська машинка. Хтось сказав би – ретро, вінтаж, чи ще щось схоже, та саме тихий стукіт клавіатури задавав ритм і переносив у світ її літературних героїв. То була мелодія – трагічна, весела, задумлива. Її етюд.
Мертвий пластик клавіатури комп’ютера не давав того відчуття, не відгукувався на внутрішню пісню. Екран залишався порожнім листком і тільки курсор вимогливо блимав. Та не в силі був спонукати натхнення.
Здавалося тоді, що тиша закладає вуха. Здавалося, що не скінчиться ніколи. І це було так важко.
Вона любила називати свою друкарку-помічницю літературним піаніно. Та ніколи не підводила її, весело стукотіла краплями дощу і клавіші залишали чіткий відбиток на папері. Чорні знаки по білому. Сліди, які не так легко стерти.
Декілька нот – і звучить мотив, веде стежкою далі, біжить клубочком, тільки встигай за ним.
Та сьогодні щось не так. Якась із нот вибивається із загального ритму. Щось не звучить як повинно б.
Клавіша запала? Чи фальшиво звучить вона сама?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716583
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Кола водою
Розходяться знову,
Збурене плесо
Чекає на хвилю.
Лиш кола
Приречено падають вниз.
Стихають до берега краю.
Каменем звурдити воду
Мертву, безвітряну.
Штиль.
І стихає вже озеро
Заколисане тишею.
Замкнулося коло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715107
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2017
У світанку червоному, у схлипі віолончельному, що вчувається між вітрів ховається мелодія. Чарівна, тривожна, мінлива.
А може вона на легких крильцях метелика, що спустився на плече літнього вечора. У пір’їні білій, що спускається з неба.
Чи заплуталася між квітом весняним, що пелюстки на землю ронить піною морською.
Мелодія грому гнівлива і строга. Пробуджує і омиває, щоб почати нове. Завжди на руїнах? Але з надією.
Бо далі веселка заспіває пісню життя усіма нотами, на повен голос.
І все ж. щемливий віолончельний плач найдовше залишиться в пам’яті, пожаліється, виллє біль і так тужно і гірко, наче струна от-от урветься.
Але ні. Розповідь продовжується. І руйнує тишу, яка могла б знести всі греблі.
Та мелодія триває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714914
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2017
Голкою гострою
Сколоті рани,
З'єднує важко,
Рву мимохіть.
Знову невдача
Здалася міцною,
Стьожка за стьожкою,
Вийде колись.
Всотую голку
Як скабку всередину,
Кусень металу
Не здасться чужим.
Тільки пульсує
Під серцем незціленим
Крапля гаряча.
Колись це мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714734
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2017
Біжу. Мчу щодуху. Ледь вистачає дихання. Скільки вже так біжу? Не помічаю часу. Тільки б вдалося втекти, тільки б не наздогнали.
Серце грюкотить у скронях. Ледь не спіткнувся, ледь не впав. Тоді б не піднявся. Тоді… Краще не думати.
Не бачу перед собою дороги. Як тільки не наштовхнувся на щось?
От тільки. Звуки позаду, наче змінилися? Давно?
Де мої переслідувачі?
Не чую. Вітер у вухах. Якийсь, наче дужчий?
Чи вже за містом?
Повз мене не мчать автомобілі. Бігти стало наче легше. Будинків не видно. Наче друге дихання відкрилося.
Так вільно.
Але прислухатися ніколи. Треба бігти далі.
Але… Де це я?
Відірвався? Мабуть здалося. Підводить слух.
Може пригальмувати?
Невже й справді зовсім один? Сам –самісінький.
Так незвично. І…Не тішить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714555
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
Жене кудись у ніч тривога,
Бентега виганяє з дому,
По вулицях порожніх міста
Не чути кроків.
Лиш луна
Не збудить тут нікого.
Тільки тінь,
Плететься десь бруківкою позаду
Самотніх стін,
На попіл сірих і вдень,
Вночі ж лиш відблиск тьмяний,
Від ліхтаря безсонного.
Вже скоро згасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2017
Кроки відлунюють в голові. Руйнують спокійну тишу, що встигла кошеням вмоститися на дивані. Таку звичну. Ледь теплу.
Впізнаю ці кроки. Він повертається. Непомітно минув день.
Прислухаюся. Ще не зараз. Через мить. Двері відчиняться…
Дивне відчуття. Холоне всередині. Наче за мить викриють у чомусь.
Але у чому?
Чому здається, що час минув надто швидко? Чому так хочеться відтягнути ту мить, коли на порозі з’явиться він?
Колись би рахувала хвилини. Раніше чекала б повернення.
Не тепер. Не сьогодні.
Чи все таки справді почалося не сьогодні?
Сьогодні особливо гостро відчуваю, що не можу більше так як раніше. Надто схожими стали дні. Надто швидко все закінчилося. Не встигло й початися гаразд.
Але. Двері відчиняються. Усмішка лягає на обличчя.
Звичний вечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714170
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017
Феєрверком розсипались дні,
Що було і що буде злетіло у марево ночі,
Не зосталося й сліду, що писаний білим.
Скінчився політ.
Мікровибух. На мить.
І застигла у спокої ніч.
Не стривожить ніщо того спокою,
Може, відблиск один,
Не встиг запалати і згаснути вчасно.
Тільки раз.
Стер із неба і гадку
Невпинний час.
Для нових феєрверків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713980
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2017
Як страшно спіткнутися. Кожен крок як на линві. Над прірвою. І голова крутиться. Не від того, що високо линва. Від того, що вниз глянути страшно.
А як же стриматися? Як пройти весь шлях? Знати що там внизу. І не глянути. Адже все відомо. видно ще на початку.
А далі зась. Тільки вперед. А внизу… Чи справді так, як згадалося? Чи не зісковзне нога?
В пустку. Без опори.
Є тільки тоненька линва між початком і метою. Крок. Другий. Як же довго. Так далеко до надійної опори.
А коли й вдасться. То довго не втриматися. Новий шлях попереду. линва вже натягнута.
Як не спіткнутися?
Одна помилка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713775
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017
Між зубчатими колесами
Механізму годинника
Проламався хребет
Минулого.
Залишились уламки
Між зубами з металу
Піском під маятник.
Змітає час.
А пам'ять стікає під лід.
Клепсидри давно не в моді.
Не збережуть
Сльози.
Погнулися жили
Колишніх зрад
Між коліщатами,
Що відсікають невпинно
Шматки життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713539
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2017
Гострим ножем у рану. Повернути яскравість болю, що став уже відходити. Розірвати покрови. Щоб на вістрі пульс відновився.
По лезу провести пальцем. Залишити криваву доріжку. Як від паперу.
Розпанахане словом безсоння не сховає у темряві.
Очі чиї спалахують? Вдивляються у щілини, що не сховати.
Чи не встигнути до світанку? Чи загориться той вогонь? Усередині.
Витікають слова невпинним потоком крізь рани відкриті. Як зупинити їх? Як змусити залишитися поруч? Папір не врятує. Розрізає пальці. Розрізає маленькими скибками під поглядом палаючим. З темряви.
Куди бігти по лезу? Навпіл розділить. Розірве. В акурат. Посередині.
Не страшно. Холодно. Вітер пронизує. Кров уже не гаряча. Ненадовго кровоточить рана.
Чи мало вже залишилося?
Вся не витече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713341
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Стрийський парк засипає снігом,
Припорошує пташок малих,
Що знайшли притулок
Під старими деревами.
Ті дерева витесані з інею,
Обсипані цукром блискучим,
Заповідник зими,
Музей скульптур льодових.
Палац крижаний.
Сонце танцює у льоду свічаді,
Милується небо в сніговому покриві,
В Стрийському парку.
Під захистом арки
Ховається льодяник солодкий,
Остання зимова втіха,
Дарунок дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2017
Якби можна було справді переписати хоча б один день. Як одну сторіночку. Стерти хоча б малесенький знак.
Чи справді все було б інакше? Чи легше? А пам’ять також?
Навіть якщо стерти значно більше, щось залишиться у глибинах і не дасть змінам відбутися. Зупинить. Зіпсує.
А далі? Знову стирати?
Сірі плями залишаються навіть на папері. Можна деколи й прочитати те, що так хотів приховати.
Палімпсест.
Що б не написав далі на тому місці, знак видно, прозирає крізь новий напис. Як тавро. На новому.
Чи й справді можливо написати щось інше на тому місці? Чи те інше не кричатиме, що під ним було життя, роздерте слово, яке хотіло бути прочитаним? А може змінилося? Несе загрозу?
Ілюзія. Невідома. Але явна. Щось було. Неспокій. Тривога тепер не полишать.
Що ж там було?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712990
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Загубилися сліди до води,
Зупинилися дзвінкі ручаї,
І клепсидра не відлічує час,
Мовчань.
Не розплутати ниток рій,
Тільки білий навкруги шум,
Де пропали всі слова.
Острови.
Не доплисти до чужих берегів,
Перекриті всі мости самоти,
Можна тільки заплітати нитки.
У вузли.
І вузлів отих у спогадах жмут,
Тиснуть, ждуть чи розірве їх рука,
Що несе живого серця тепло.
Чужа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712733
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2017
А я чекаю на колір зелений. Такий ніжний, майже прозорий. Такий свіжий, аж блискучий на сонці. Такий несміливий, обережний, але здатний пробити не тільки холодний лід, але й міцний асфальт.
Маленькі зелені листочки – світанок весни. Початок життя. Коло таки запускається знову.
А далі вибухне різними кольорами квітів, понесе за водою минуле і перемеле на борошно.
А зелень пером дивовижного птаха розбудить з довгого зимового сну, додасть снаги і закличе до звершень.
Зелений провіщає, що треба встигнути втілити все, чого чекав. Весна не чекатиме.
Всю веселку дарує весна протягом недовгого свого квітування. А перший таки зелений. Він відкриває усі шляхи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712471
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017
Хтось тихо торкнеться руки
І вирве з глибин зітхання,
Хтось візьме усі жалі,
Що снігом замели серце.
Зігріє своїм теплом
Якого збирали на двох,
І ніжно загорне в кохання,
Його не дістане зима.
І так перейдемо день,
І ніч перебудемо злу.
Та де він? Не йде сюди.
Чи холодно біля мене?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2017
Вона мчала як вихор. Запізнювалася. Автобус під’їжджав. Треба встигнути.
‑ Стривай!
Крикнув хтось.
Та пізно. Послизнулася на хіднику і…
Впала на дорогу.
Отямилася в лікарні.
‑ Все гаразд. У вас легкий струс мозку. Можете назвати своє ім’я і прізвище, щоб повідомили родичів.
Пригадати не вдалося.
‑ Я не знаю. Що зі мною?
‑ Не хвилюйтеся. Амнезія. Мине через кілька днів.
Не минула й за тиждень. З лікарні виписали. І куди тепер?
Було ж якесь життя, рідні. Хто тепер?
Безплідні пошуки. Намагання влаштуватися в новій ситуації. Стала зовсім іншою людиною. Тільки деколи щеміло втрачене. Незнане.
Це Різдво знову святкувала на самоті. Все чуже. Звичне, та не рідне.
А далі…
Звідки знайома мелодія? Колись сама співала. Точно. Тільки слова там були інші.
Це ж «Щедрик»! Тут, в Італії?
Вона ж поспішала тоді додому Мала повертатися в Україну тим автобусом. Довго ж довелося добиратися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712091
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017
Іще далеко до весни,
До неї дертись, як на гору,
Зимові сни, тривожні сни,
І все рефреном, все повтори.
Іще далеко до квіток,
таких тендітних, легкокрилих,
Що осипаються в садок,
Уже не снігом білим - білим.
Іще підсніжника свіча,
Не пробиває товщу снігу
Іще так хочеться плеча,
Щоб дочекатися відлиги.
Та близько мрія вогняна
Що обіцяє - будуть трави,
Струмки, що принесе Вона,
Весна яскрава як заграва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711879
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.01.2017
Я напишу ту статтю. Знаю, що небезпечно,надто часто чула про це. Знаю й більше. Це точно остання стаття. Інших не буде. Та й не повинно.
Хтось подумає, що я хотіла просто сказати правду. Так хотіла. Але більше хотіла просто сказати те, що думаю. Востаннє. Не приховувати. Більше немає від кого втікати. Все втрачено.
Залишилося зробити останній крок. Саме тому, що він останній нарешті й наважуся на нього.
Нікому б не зізналася, що якби не вважала, що після цієї статті мені не жити, то її б нізащо не було. Не змогла б. Малодушність. Боягузтво. Ніхто не повинен знати про це.
Ніхто й не дізнається. У цьому зізнаватися я не буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711721
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Леліяла зима свою красу пещену,
Лелітками обшивала білий серпанок,
Щоб білий той переливався веселкою,
Щоб виблискував на сонці всіма барвами.
А кажуть, що біла зима,
Кажуть що сувора і холодна,
У її крижинках усмішки блищать,
Поховалися хитрі у кутиках очей.
Леготом звіється сніг,
Зима грається в сніжки,
Зима бешкетує і мчить стрімоголов
На санях. У весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711459
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2017