Laaastivka

Сторінки (1/3):  « 1»

Літнє сонце

Розпечений  асфальт  лягає  нам  під  ноги;
І  ми  ідем  на  зустріч  світлу  й  дню.
Проміння  сонця  обійма  дошки  підлоги
О,літнє  сонце,я  тебе  люблю!

Маленькі  горобці  купаються  в  калюжі
У  їх  очах  відбилися  перехожі
Ох,перехожі,ви  усі  байдужі
Усі  серйозні  й  між  собою  схожі.


Серйозні  дуже  "дядечки"  і  "тьоті"
А  хто  ж  насправді?Ви  -  дорослі  діти!
Що  топляться  у  побуту  болоті.
 
-якщо  згасати,краще  б  й  не  горіти-

Спиняйтесь  іноді  на  миті
Бо  вся  краса  у  миті  й  простоті.
Бо  всі  турботи  коли-небудь  будуть  змиті..
Та  й  чи  важливі  вони  в  нашому  житті?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013


Виишніі

Як  у  воді  незрячої  калюжі,
Як  у  польоті  крізь  зірки  і  крізь  сузір'я,
Я  відбиваюсь  у  очах  маленьких  вишень,
Що  гнуть  додолу  вкрите  листям  гілля.

Ми  мовчимо.  У  них  ж  бо  тільки  очі,
І  хвала  Богу,що  немає  рота.
Людей,які  про  щось  говорять
Цікавлять  лише  гроші  і  робота.

Поривом  вітру  з  гілль  зірветься  листя;
З  дороги  підійметься  лиш  пилюка.
Зійдуться  перехожі  під  ту  вишню,
І  простягнуть  свої  нечисті  руки.

Вони  надіються,що  в  їх  брудні  долоні
Упадуть  ці  плоди  стиглі  охоче.
Вони  ж  бо  хочуть  відібрати  душу
У  дерева,що  має  тільки  очі.

Ці  вишні  тихо  дивляться  на  мене.
Ми  мовчимо.  Бо  що  ж  іще  казати?
Про  перехожих,їхні  сірі  душі?
Дешеві  посмішки?
Краще  мовчати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013


День в кишені смерті

Іще  один  день  в  смерті  у  кишені:
Ми  всі  для  неї  здобич,ми  -  мішені.
Від  часу  не  придумали  ще  ліки
І  серце  зупиняється  навіки,

Повітря  не  проходить  у  легені.


Ти  йдеш  по  вулиці,вдивляєшся  у  лиця:
Хтось  дивиться  у  вічі,а  хтось  злиться
Й  у  очі  не  подивиться  ніколи.
Люди  смішні,вони  наївні  бджоли

Яким  на  пасіках  злотавий  пилок  сниться.

Ми  схожі  всі  на  зграйку  гончих  псів,
Ми  згусток  вже  захриплих  голосів
Які  втомилися  про  щось  кричати
Усім  навколо  вже  давно  начхати.

Індивід  всередині  підгорів

Іще  один  день  в  смерті  у  кишені:́́́́́
Повітря  вже  не  пройде  у  легені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409082
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2013