| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Однажды встретил ведьму с волосами
оттенка умирающей весны
и цвета лета, выжигания пожаром,
с глазами безпредельной глубины.
Огонь тот дивный в почву шёл корнями,
живился от подземных сил воды.
Велес там правил, тьмы глухой хозяин
и сил, держащих древний хлад Земли.
Колдунью от земли не оторвать,
Рогатого так просто не обманешь.
Но сможем на поверхности взорвать
всю жизнь господ, а раб пускай воспрянет!
Мы гордые потомки праотцов,
основы угнетения взрывали.
Как предки - разрыватели оков,
так мы свободу кровью пропитаем!
Союзом нашим начата война
народа с вырождёнными богами.
За нас восстали Солнце и Земля.
Но преданы своими лжедрузьями!
Её защитник, тёмный бог Велес,
чьи ветви бьются с вольными ветрами,
укроет ведьму в тихий древний лес,
нетронутый небес тепла лучами...
Не проломать тогда мне твой покой
ни топором, ни вздохами буранов.
Окован занебесною тюрьмой,
где ветры - как кнуты моей охраны.
Есть тот один, тобою кто любим.
Мы вместе все запреты разрушали.
Мы те, кого не смогут позабыть.
Люблю тебя, цепями громыхая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492545
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.04.2014
Есть та, которую я не люблю,
но чьими околдован волосами.
Есть та, с кем под венец я не пойду,
но кто меня сильнее стать заставит...
И та, кому никак не стать моей
(другими жизнью ведома руками),
сделала мой мир чуть-чуть светлей,
но станет на душе моей рубцами...
Её защитник, тёмный бог Велес,
чьи ветви бьются с вольными ветрами,
укроет ведьму в тихий древний лес,
нетронутый небес тепла лучами...
Не проломать тогда мне твой покой
ни топором, ни вздохами буранов.
Могу тебя и лес смешать с золой,
но не нарушу взросшее веками...
Есть тот один, тобой кто не любим,
но чьими ты поражена глазами.
Есть тот, кого обязана забыть,
но кто в тебе останется жить снами!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463002
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2013
Я буду в пеклі політв’язнем,
для бога-пана сіллю в оці,
за те, що був з народом чесним,
що я стояв на Сонця боці.
Що чхав на \"божі\" заповіти,
що не ховав я світу вад,
не зміг покірно, смирно жити,
повстав супроти всяких влад.
Повір: ти стерпиш всяку муку,
впадеш і встанеш кожен раз,
не видасиш катам ні звуку,
допоки віриш в правду в Нас!
Усяка влада - тимчасова,
свободи дух - живе в віках.
Нема первинності в Єгові,
коріння наше - в прабатьках.
В родах, посаджених на палі,
у сім’ях, висланих в Сибір,
в лісах, що воїнів ховали,
в степах, верхів’ях сивих гір.
Всілякій владі час виходить,
і вийде строк хреста богам.
Впадуть усіх царів чертоги,
серця підпалять небеса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013
Нечасто думаю: для чого живу?..
Стою, вдивляюся похмуро у обрій...
Чи маю сумніви, за що я борюсь?..
Стискаю ніж в кишені. Що таке воля?
Чи мій товариш знає, про що вітання "по венах"?
Чи з нами правда... і як далеко зайду?
Чи вбережусь, коли завиє сирена?..
Чи після нас продовжать нашу війну?
Ми чхать на заборони призвича́їлись сильно,
пускати фарбу в стіни, псувати їх за́мість сну.
Вдягати чорну маску і почуватися вільним,
йдучи́ по батьківщи́ні - по соціальному дну.
В повітрі ненависть, безвихідь та відчай
мого народу, що в кайданах живе.
Я ледве стримую сльози, коли згадую рідних,
про їхні злидні й віру ТБ.
Нікому іншому цей світ не змінити.
Нікого іншого наш біль не гребе.
Ніяк інакше життя не перетворити.
Ми заряджаємо. Світанок іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406706
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2013
В своїх незграбних пориваннях,
в твоїх безглуздих почуваннях,
роби дурниці. Червоній.
Вслухайся в голос. Тихо млій.
Усе одно тобі не жити,
усе одно ти будеш снити
волоссям виразу (не)послуху
і станом вислову (не)остраху,
глибоким поглядом - блуканням,
білим обличчям у веснянках.
Ти закохаєшся в шалену,
в вогненний вихор навіжений,
в троянду, вкриту колючками
й немов наждачними листками.
Але пелюстки - не для тебе;
той погляд далі зрить у небо,
їй до тебе немає діла,
і мрії лишаться у мріях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Втопись у чашці дешевого чаю,
розбий висок у край стола.
Розкрай вздовж вени... Вже звикаю
про Мару думать без встида.
Малюй червоним свою шкіру,
пали холодним олівцем.
Хай музика оживить віру
у самострату без проблем.
Хай Місяць світить всю дорогу,
хай ноги будуть нас тримать.
Хай руки не тремтять ще трохи,
хай очі бачать цей фінал...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Цей дім давно без скла у вікнах.
Цей двір давно не зна тепла.
Ці квіти без турботи жити звикли.
Ці двері лиш від вітру скреготять.
Колись на цій траві заграють діти,
колись ці всохлі груші зацвітуть.
Та поки - ніде в стінах холод діти,
тут поки тіні спати не дадуть.
Тут кожен лист паперу - цвинтар
чуттів та дум, та ран митця.
Струни душі - в тих лабіринтах,
там спосіб оживить мерця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013
Приємно буть веселим вкупі.
Так гидко хмари гнать самому,
шукати вихід з туги-згуби,
не відкриватися нікому.
Умієш вигляд мать веселий,
журбою гризений водночас,
коли тебе проклята меле,
перетирає, нутро точить?
Наш шлях - боротися до страти.
Мій путь - це жити й не зламатись.
Скрегочу, мучуся, мій кате.
Я вмію з болю посміхатись.
Мій вибір - волю воювати,
свободу тисячам сердець.
Не страшно жити і страждати,
страшне - самотньо стріть кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013
Плюючи на усі змагання,
стоптавши власні поривання,
зневірившись у власній ролі,
не захотівши більше болю,
всю віру стратити.
Не запиваючи страждання,
зубами глушачи стенання,
вглядаючись у прірву долі,
в відкриті рани сиплю солі, -
цього не згладити.
Навіщо рватись і нестись,
для чого вмерти? Родитись
і знову йти, і знов плестись,
летіть, мов вітер, чи крастись,
в майбутнє ринути.
Та смерть не змінить сподівання
на справедливість, на світання.
Ми мрієм, сльози все ллючи.
Лупаєм ґрати, виючи.
Духу не згинути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Тремтінням у подиху, тріпанням вій
у душу збентеження, жевріння сій.
Зерно, що народиться світлом, теплом.
Когось пригорнути ніжно крилом.
Співати балади, дивитись у очі.
Триматись за руки, пірнати у ночі,
у місячнім небі душами плисти,
в нічного безкраю зірки красти,
красти й відпускати: додому лети!
Що мені тая зірка, коли поруч - ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405095
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.03.2013
Минають дні, спливають ночі.
Забути це не маю мочі.
Через футбольні перемоги,
відремонтовані дороги,
я не загублю застороги
про те, що пан - поборник мови,
читач гарячої промови -
за волю для людей - про слово.
Бо коли люди стануть люди,
як сонця в душах ми пробудим,
мечами волю роздобудем, -
нову систему складем так,
щоб кожний русич став козак,
що лишиться панам?.. Стодоли,
склади та фабрики, престоли,
так само - церкви та костьоли,
усе народові! Ні кроку
врагу новітньої епохи
землі Вкраїни не дамо!
На вищий шпиль підіймемо
червоно-чорне знамено!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404804
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2013
А я поезій не любив,
топив емоції в стакані.
Шаленим тоном говорив,
зливав в повітря думки рвані
й паперу справді не цінив.
Аж поки почуття весняні
усіх старих, все тих же слів
дали нове використання.
І став інакше світ звучати,
інакші барви проявляти,
інакше я до нього мовлю,
інакше хвилю Духу ловлю,
щоб чітко в слові передати.
Втікає сон, блідіє світ,
коли безвістя надихає,
в удари пальцями штовхає.
Не треба пам’яті в віках,
я чхав на всю шкільну програму.
За кров в міністрів бородах,
боріть - поборете. В рядках
кладу лиш це: дух ладу зламу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Я хочу знову закохатись,
на зорі-очі милуватись,
Місяця холод споглядати,
собою гріючи, тримати...
Писати прозу та вірші,
рядки лиш щирі та прості,
як вітерець легкий, бездумні,
мов вітер з Півночі, безумні.
Триматись за руки вночі,
любити літнії дощі,
і рамки часу кленучи,
один у одній танучи.
Ніколи про кінець не думать,
повітряні зводити замки,
життя збираючи уламки,
не мріять про великі статки,
а лиш про щастя для нащадків.
Про волю люду від отрути,
від душ мерзенної облуди,
від паразитів, що жирують -
тої мерзоти, що панує.
Виходить, потяги простії
не мають сенсу без надії
на світле завтра, на свободу
для всенького людського роду.
На кожен дім польоту думки
знайдеться привід для грабунку.
Усі ми знаєм, де жиєм.
Чому все легко віддаєм?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Ми крокуєм вперед і тратимо сили,
щоб колись нас стало хоч більше, ніж два.
Нехай ворога лють охоплює біла,
коли бачить наші справжні діла.
Аж ось нас вже троє, і ми йдемо далі,
бо ми маємо мрію, обиватель - не ма.
До мети приведе нас воля зі сталі,
в нього ж - волі немає, він не скинув ярма.
Тепер нас десяток, і нас стали боятись,
бо наш бог є свобода, а моралі - катма.
Дехто має зухвалість проти нас сперечатись,
та ідея без чину, мов склянка, пуста.
Наша сотня крокує, в нас камінням кидають.
Хтось додолу упаде, хтось когось підійме.
Нехай шляху нам ліпше не перетинають,
бо ми всім хочем волі, та хтось просить про смерть.
Коли нас стануть тисячі, проти нас підуть в наступ.
Не зможе до цілі ввесь дійти легіон.
Але за омріяне сяйво Світанку
у борні ми живем, поки десь ще є трон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404550
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.02.2013
Я хочу з вами попрощатись, браття,
сказати "дякую" за дружнєє багаття!
Я ще не йду, та попрощатись хочу...
Від горя плачу, з дурощів регочу!..
Таке життя - мов шахи проти Долі.
Учора - жив, кохав, радів, боровся,
сьогодні - мат, і ти позбувся ролі.
А Доля - лагідна; я дякую тобі
за всі прокльони, що від нас стерпіла,
за барство, що осточортіло,
за ворогів, чий труп я не сплюндрую,
дівочі губи, що не поцілую,
Додоло, знову дякую тобі.
А я кохав, не бувши в тому впертим,
і я щасливий був... Колись далеко.
Не забуваю дні пурги і спеки,
коли за брата брат би міг померти.
Заповідаю всім, хто далі буде жити, -
багато не прожив, та можу вас навчити:
коли на покидька руками вкажуть діти -
убить, не думаючи, ворога в пелені.
Нехай міста колись будуть зелені,
нехай би паросток ви кожний берегли.
Якби слова були у вас всі щирі,
якби ви бути чесними могли,
маля, рождаючись, не стало би ревіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2013
Я сплю... Я бачу сірий ранок
у полі, що поросло бур’яном.
Сюди стиха прийшов світанок,
від Сонця війнуло теплом.
У сні тім бачу твої очі,
зелені, серед моря бур’яну.
Бодай би ті слова були пророчі:
"Мовчи. Я спокою хочу."
Аж раптом - небо засиніло,
і Сонце грає, Вітер - спить.
Нехай мовчить! Ти спокою хотіла.
Нехай спиниться ця прекрасна мить...
І знову сон, і знов у сні світанок,
і очі серед поля бур’яну.
довкола нас цвіте, мов квітка, ранок,
і Сонце пробудило нас од сну.
Дивлюсь на очі, на вуста, на брови,
гледжу блідий пейзаж довкола нас.
"Дощу", - аж раптом ти вронила слово.
І хмари линуть, гуде вітер враз.
Сховалось Сонце, вщухнув вітер...
Розслабся, духу дихання втамуй...
О життєдайний, змий думок наших гармидер,
душі дві неспокійні угамуй...
І втретє... Ох, різкий світанок,
болючий вхід у новий сон.
"О ні! Зарано ще! Ще рано..."
Терпи ще трохи мій полон...
Нехай по твоєму. Стемніло,
за ранком сутінки прийшли.
Відпочивай, лежи: стомилась,
усе для тебе: далі спи.
А я милуюся, сиджу сам,
аби твій спокій споглядать...
Молитись Місяцю і зорям,
в дурне майбутнє заглядать...
------------------------
Присвячено одній чудовій сонцесяйній людині... Написано у 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404236
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.02.2013
Прогнилий розум, ти не вислизнеш із лап Ісуса.
Останній хліб, останній одяг ти віддати мусиш
для блага обраних, за бога посланців примусом.
Рабою зроджений, для тебе щастя вже обрали.
Живи і жди лиш своє місте в раю обійняти!
Через таких, як ти, моя країна потерпає
від рабства в тих, хто ваші ярма сам виготовляє,
хто тисячами років стаду роги затупляє!..
Я - особистість, в мені дух живий, я рухаюся для пізнання!
А ти - скопець душі, твій бог вам шле лише мовчання.
Слугою Сатани назви мене за ці повчання.
Твій бог спокусою назвав усе високе й чисте.
Убий себе: ти пшик, усі ви для планети - глисти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2013
Чому сію знання, а збираю - смуток?
Я став відлюдьком, - в цьому мій здобуток?
Став зневажати всіх, хто з плоті й крові,
приховуючи це в простій розмові.
Я люблю всіх, я всім бажаю світла,
усі б знання віддав, якби хто попросив.
Та їм не світло треба - миска їдла...
А їм віршів не треба - треба сексу!
Їм мудрість замінить диплом.
Не почуття зігріють їх теплом.
Їх хворим душам вистачить \"Фервексу\".
А тих, хто мене чує - раз і два.
Всім дякую, хто бачить сенс в розмові.
Хто душу роздає у чеснім слові.
Хто думки зброю часто шле до бою!
Хто губить тіло для душі розвою!..
У цьому світі досі я не сам... Дива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013