| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Вона - така проста і одинока,
Засліплена любов'ю до життя.
Вона - така мілка й така глибока,
Вернулась звідти, звідки вороття нема.
За маскою веселих жартів
Ніхто не помічає сум в її очах
І мільйонів слів невартих,
Вартий лиш той, хто у її думках.
До світла не привикли її очі,
У долі вона не просить нагород.
В її душі живуть вітри і ночі
І кожен день картається народ.
Є стільки тих питань у нього:
У чому ж суть її страшна?
Чи є в ній щось таке від Бога,
Чи від лукавого її душа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Серед голосного шепоту людей,
Розумію, що я уже не я,
Що це вже не прожитий день -
Це уже історія.
Що разом легше все забути,
Що час - це для одиноких,
Що хочеться лише тонути
В твоїх очах, таких глибоких.
Я розумію, що моя душа
Душі твоєї половина
І що не з неба я зійшла,
І мати моя Україна.
Що раз за разом із життя
Ідуть чудові люди,
Що прийде час і піду я
І сміху мого вже не буде.
Розумію, що всі сказані слова -
Це якась пуста теорія.
І що навіть така маленька я
Це вже якась історія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Наші шляхи незбагненні,
Не знаємо де будемо завтра.
Та інколи хочеться покинути дні ці буденні,
Залягти десь на дні океану,
Загубити свою душу, заснути навіки,
Упасти до неба...Стоп! А як же рідні?
Мама хоче щоб я була вчителем,
А я від цього згнию,
Візьму себе в руки , на все наплюю.
Всупереч долі, мамі і всьому
Літатиму в хмарах, по небі голубому.
А потім ти скажеш: "Спускайся!
Скільки можна літати від хмари й до хмари?"
А я відповім:"А куди спускатись?
Хіба ти не бачиш? Немає землі під ногами.
Усе опустіло, зникло, вийшло із моди,
Навколо нас тюрма і колючі дроти.
Ми в’язні засуджені на довічне,
А я так не хочу! Я хочу пізнати одвічне.
Зупинись на хвилину, відчуй запах волі,
А там, дасть Бог, по небу разом підемо поволі.
Ти зрозумій, наші шляхи незбагненні,
Ми каторжники-бранці,
В серцях наших рани смертельні.
Ти міг би бути кимось інакшим,
Але ж ні!
Ти як і всі хочеш бути відважним.
Прийшов спускати мене з неба,
Ні! Мені цього не треба...
Лиш Бог єдиний знає що в мені ховається,
Талант, розум, краса, божевільність.
А, може, злість і гнів?
Тебе це не торкається... Вас всіх це не торкається!
Якщо я існую, то існую для чогось.
Скільки разів просила Бога...
І досі жива... Для чого?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013