Oleg Gavrilevich

ТАК І НАЗВАВ…

Пишу  листа  прощального  для  тебе,
Без  заперечень  й  дивослів.
Бо  між  лікарнями  і  дивним  небом,
Лиш  Бог  мене  на  цій  землі  зустрів.
О,  мухо,  чом  жалиш  так  добре,
Немає,  певно,  в  почутті  любові?
Чи  аргументний  чистослів
Тебе  впроваджує  у  крові?
І  так  прощаємось  навіки  і  назавжди,
Без  почуттів  і  мореплавнивх  сіть.
Ох  ти  закохана  кохана,
О,  мухо,  ти  собі  заміть…

28.  07.2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2018

Перед Різдвом…

В  зимові  почуття  весна  прийшла,
Перед  Різдвом  усім  дивам  бувати.
І  мрія  давня  в  далечінь  пішла,
Хоча  з  любов’ю  повернулася  у  хату.

Хіба  зимою  тепло?  Сніг  навколо,
Мороз  малює  скрізь  свої  дива.
Передріздвяна  казка  в  стилі  соло
Розкрашує  картину,  що  жива.

У  цім  Різдві  тепло  прийшло  у  гості,
На  дворі  ані  снігу,  ні  дощу.
Зніяковілий  січень  на  помості
Зустрів  свою  наречену  весну.

Ну  як  скажіть?  Хіба  таке  буває?
В  зимових  почуттях  весна  настала…
Коли  душа  на  відстані  кохає,
Любов  між  них  давно  не  перестала.

Перед  Різдвом  усім  дивам  бувати,
Якщо  у  січня  є  своя  весна…
Чому  тоді  тебе  не  покохати,
Моя  любове,  ніжна  і  ясна?..

6  січня  2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018

Випробовування самотністю…

А  скільки  для  щастя  треба,
Щоб  було  його  вдосталь?
Через  відстань  чи  є  потреба,
Щоб  вгатити  апостоль?

Виправдовування  самотністю,
А  скільки  для  щастя  треба?
Між  простотою  й  гордістю
Є  земля  і  відкрите  небо...

7.12.2017  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017

Від слів слив’янкою бортовий апогей

Від  слів  слив’янкою  бортовий  апогей,
Таланту  бриски  впали  у  болото.
Між  двох  світів  провів  бо  паралель,
Між  смертю  і  життям  існує  злото.
З'їдає  душу  ніщо,  воші  кращі,
І  гнидів  забагато,  де  вони?..
Колись  в  цементі  помирали  наші,
Й  ніде  ніхто  не  знав  руки  війни.
А  тут  Талант,  що  верне  душі  грішні,
Я  що  завинен,  певно,  з  тих  світів?
Не  винен  я,  що  пиші  вірші  наші,
Хотів  я  того,  може,  й  не  хотів.
За  «Правду»  ви  заб’єте  навіть  Сина,
І  Матір  ви  повісите  в  устах.
Проїде  в  мізках  «погоріла  шина»,
І  всі  діла  пошлете  просто  «нах..».
Таланту  впали  бриски.  Це  –  болото?
І  де  оте,  що  все  вже  відбуло?
Не  кличте  ви  святих  «сволото»,
Вони  для  душів  ваших  полотно.
--------------------------------
Між  двох  світів  не  буде  паралелі
І  смерті  час  вшанує  вічну  біль,
Та  не  шукай,  ти  міль  у  розумі  своєму,
Бо  віднайдеш  замучений  плей-бой.
Не  допоможуть  воші  на  шинелі,
Не  подолає  той  вогонь  -  цемент.
А  гнидів  забагато!  –  краще???
І  ось  війна  сьогодні  кожний  день.
А  тут  Талант,  напевно  вірний  дуже,
Ти  завинив,  що  вмієш  так  творить.
Кого  любив,  кого  пробачив,  друже,  
Кого  хотів,  а  може  й  не  хотів.
За  «Правду»,  -  кажеш  ,-  продадуть  і  матір,
Синів  своїх  абортами  зміцнять!!!
Проїде  по  мізгах:  «Ну  повна  чаша»!
Напившись  вдосталь,  пошлете  всіх  ви  «нах...»
А  тут  Талант,  не  піде  у  болото...
І  прагне  йти  долеко  до  мети.
Його  Святі  покликали  посмертно,
А  він  пішов  дорогою  –  ЛЮБИ!!!!!!
Автори:  Олег  ГАВРИЛЕВИЧ
Жанна  НАМЧУК.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760658
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2017

Я хочу тебе…

Я  хочу  тебе…  взяти  за  талію
І  любити  у  травах  осені.
Покладу  весною  в  конвалію,
А  літом  –  в  покоси  косіні.
А  зимою  тебе  не  любитиму,
Ми  двоє  у  пледі  вірності.
Перед  каміном  грітиму
Твої  руки  в  долонях  ніжності.
І  ми  падаєм  один  на  одного,
доторком    губ  торкаюся.
Ти  мене  зовсім  не  бариш,  
Бо  ми  в  кріслі  так  колихаємся.

02  жовтня  2017р.  

Автор:  Олег  Гаврилевич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2017

Ангел надій…

Я  в  цім  світі  не  вчився  брехати,
Про  кохання  безмежне  до  рим.
Добре  знати  чи  краще  не  знати,
Де  із  нього  туман,  а  де  дим?

З  димом  штучно  вересень  стелиться,
Бо  з  туманом  жовтень  прийде.
Ти  не  йди  до  мене,  хурделице,  
Хай  листопад  спочатку  йде.

І  не  дуй  щораз  прохолодою,
Бо  туманами  жовтень  стелиться.
Осінь  я  візьму  лише  з  вродою,
Хоч  і  грудень  зустріну  у  жерлицях.

І  у  всіх  цих  добрих  місяцях,
Ти  весни  пошукати  посмій.
Тільки  місяць  у  небі  світиться,
Як  мій  ангел  у  світлі  надій.

02.10.2017  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2017

Сторінка у нове життя…

Пригадати  зі  старого  важко,
Бо  минуле,  як  дим  зі  сміття.
Як  із  трини  залити  стяжку?
Без  бетону  хіба  то  життя?

Ну  й  бетон  появився,  панове,
В  другий  раз  затягнуло  чуття:
Не  старе,  ну  і  зовсім  не  нове,
Через  що  і  змінив  я  взуття.

Походив  зі  сміттям  по  бетону,
Нестандартно-поривчастий  хіт.
Потягнув  дим  зі  стадіону,
Й  зупинивсь  вблизь  бетонних  воріт.

І  подумалось:  точно  не  дремлю,
Післявчора  –  без  вороття.
Я  вибираю  землю
І  сторінку  у  нове  життя!

7  серпня  2017  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2017

Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ СВОЮ!

Україно  моя,  помолися,
Бо  якби  воно  не  було.
Вже  не  треба,  будь  ласка,
Не  злися.  Поплачу  в  твоє  чоло.

Вже  не  треба  писань  сігнатургів,
Вже  не  треба  злих  простирік
Може,  я  і  знатурив,
Лише  Бог  спасає  калік.

Ти  прости  за  АТО  і  за  ліки,
За  Президента  молюсь  і  амінь.
Боже  нащо  ті  ліки,
Які  маму  ведуть  на  вдовінь.

І  не  впертий  я,  і  не  злющий,
Тільки  кажуть,  що  вже  -  брехун.
Скільки  спас  Ти,  Боже,  цілющий,
І  мене  спас,  Боже,  АМІНЬ.

Бо  колись,  кажуть,  все  починалось,
І  Обама  і  Трамп  і  Ху.ло.
Лише  Путін  на  Україні
Знає  душу  порха  і  чоло.

Хоч  я  егоїст,  не  писатель,
Я  до  тебе  Путін  пишу,
Якби  знав  ти  чиюсь  матір,
То  не  вбивав  би  свою.

І  не  писав  снистих  одів,
Де  зупинка  в  Москві  і  твій  «фарш»  ,
Я  був  у  Казані.  Це  твій  -  Демарш.
І  одного  разу,  люди,
Невірте-повірте
Фальш?
Не  буде  пити  зі  мною  Путін,
Якому  співаєте  хальш.
Вони  брехуни  і  зрадники
Своїх  країн,  і  мою,
Так  поставили  в  наймити,
Що  не  знають  де  і  чию...

Апостол  казав,  що  пробачте,
І  Бог  казав,  що  любіть.
Бо  здохнуть  пройдисвіти  сланіїї,
Я  ЛЮБЛЮ  УКРАЇНУ  СВОЮ.

02.08.17  р.  автор:  Олег  Гаврилевич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744485
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.08.2017

Моя весна

Посніжні  коси  зеленню  накрились,
Цілую  їх  вустами  доброти.
І  наші  душі  відсьогодні  злились  
Вже  я  не  я  і  ти  не  ти.

Обійми  палкі  сонячним  пожаром
Тобі  дарую  вартістю  життя.
Я  напою  тебе  своїм  нектаром,
Хвилина  –  час.  Серцебиття…


Беру  тебе  розхристану  і  теплу,
А  ти  оголена,  відверта  і  ясна.
Відкинь  подалі  снігового  «епла»,
Нарешті  ти  прийшла,  моя  весна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2017

Моє Різдво проведене в окопі

Вже  мінус  двадцять,  завтра  -  "Рождество",
На  Сході  кажуть  так,  а  не  інакше.
І  скільки  б  не  вдягав  старе  пальто,
У  новій  формі  краще,  все  -  інакше.

Війна  і  кров.  Сьогодні  тут  святвечір.
Стріляють  з  всіх  усюд  навсюдибіч.
В  окопі  сніг.  Із  пароварних  речень
Собачий  холод  вже  показує  на  ніч.

Малює  знов  незнані  дві  години,
Бо  далі  вже  наступить  нам  Різдво.
Колись  палив  я  на  Майдані  шини,
Сьогодні  вже  не  так,  бо  всеодно...

Я  так  стремивсь  потрапити  в  Європу,
Попав  під  кулів  тиходальній  свист.
Моє  Різдво  проведене  в  окопі
Сьогодні  -  правда,  бо  по  завтрі  -  вірш.

7  січня  2017  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710906
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.01.2017

Проскочила…

Якщо  і  сніг  впаде  тобі  до  ніг,
Не  величайся,  йди  -  тобі  зарано.
І  рани  рвані  хмарою  доріг,
В  тринадцятий  квартал.
Усе  весняно.

Ну  майже  все,  а  що  в  отім  окопі?
Не  Валувайськ,  і  не  ота  дуга.
Невже  нас  продали?  І  куля  боком
Проскочила...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710334
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.01.2017

І за красу любити також можна

І  за  красу  любити  також  можна,
Вона,  як  цвіт  троянд  і  пелюсток.
В  душі  стає  чомусь  тоді  тривожно,
Без  неї  ця  любов  –  простий  листок.

На  цім  листі  потрібно  малювати,
Творити  колорити  з  теплослів.
Красу  дівочу  можна  відібрати
Душі  –  ніколи,  якби  не  хотів.

З  душі  любов  окрасою  буяє,
Краса  із  серцем  створює  баланс.
Люба  троянда  взимку  розцвітає,
Коли  усі  утрьох  танцюють  вальс.

Автор:  Олег  ГАВРИЛЕВИЧ.
14  жовтня  2016  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016

За святу, єдину Україну!

О  Боже  мій,  скажи  мені  відверто,
Для  чого  скільки  болю  і  жалю?
Для  чого  стільки  люду  вперто
Руйнують  Україноньку  мою?

У  дев’яностих  вражих  боронили,  
Щоб  незалежність  свято  зберегти.
А  нині  патріотів  схоронили,
Щоб  з  ними  в  полі  часом  не  лягти.

Моя  країно,  скільки  ж  натерпілась
Образ  і  зречень,  брехунів  і  зрад.
У  двадцять  п’ять  ти,  мов  би  зашарілась,
Мов  дівчина  в  зимовий  снігопад.

Та  не  від  щастя,  Україно-мамо,
А  від  знущань  бандитів-дикунів.
Тоді  і  зараз,  всеодно  так  само,
Тобі  вселяють  непотрібний  гнів.

Тебе  продати  хочуть  вже  за  безцінь,
Як  непотрібен  ласий  шмат  землі.
А  люд  простий  за  тебе  б’ється  вперто,
Бо  береже  святі  традиції  свої.

Нову  історію  твою  переписали,
Пішла,  як  правда  ходить  по  селі.
Бабуся  й  дід  мені  давно  казали:
«Не  відрікайся  матінки  землі.

Бо  лиш  тоді  ти  будеш,  сину,  жити,
Коли  у  серці  буде  простота.
І  Україну  треба  всім  любити,
Вона  –  любов,  не  пустка-самота.

Люби  батьків,  прийми  пораду  старших,
Так  будеш  довго  жити  на  землі.
Й  не  будь  отак,  що  вашим  й  нашим,
Бо  так  загубишся  в  отій  світській  імлі».

Чому  ж  знедолена,  моя  ти  Україно?
Тобі  сьогодні  двадцять  п’ятий  рік.
Ти  молода  й  водночас  у  руїнах,
Так  зустрічаєш  свій  юнацький  вік.

Прости  отим  бездарам  і  хапугам,
За  рани  у  душі,  яких  багато.
Я  краще  буду  йти  в  землі  за  плугом,
Аніж  стріляти  завтра  в  брата.

Нас  знову  ставлять,  люди,  на  коліна,
Їм  мало  крові,  ріжуть  наш  кордон.
І  в  кабінетах  справно  хляють  вина
Й  утверджують  державності  закон.

А  ти,  як  дівчина,  цнотлива  й  заповзята,
Терпиш  й  чекаєш  двадцять  п’ятий  рік.
Бо  той,  хто  проти  тебе  вже  проклятий,
Настав  той,  рідна,  вже  нарешті  пік.

Вовки  в  овечій  шкурі  повтікають,
Якою  б  це  ціною  не  було…
Тебе  сьогодні  генії  вітають
Й  твоє  Тарасове  заквітчане  село.

Прости  й  прослався,  встань  і  йди  навіки,
Благословенна  ти,  Країно,  між  усіх.
Повір,  тобі  Господь  створив  такії  ліки,
Що  ворог  твій  впаде  тобі  до  ніг.

Герої,  слава  вам  і  слава  Україні!
Подяку  шле  той  ваш  скалічений  народ.
Хто  довго  ждав,  проживши  у  руїні,
Достойний  той  найвищих  нагород.

12  серпня  2016  р.  Автор:  Олег  ГАВРИЛЕВИЧ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683222
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.08.2016

ПОЕМА "КОРОННІ ДИСКОПЛЯСКИ". ЕПІЛОГ.

ЕПІЛОГ
 
Хотів  почути,  друг,  пробач,
А  замість  цього  –  тихий  плач.
Я  плакав,  бо  провчив  його,
Отого  друга  свойого.  
Він  вибрав  шлях  собі  поганий,
Дорогу  темну  й  ніч  погану.
Накрився  дурощів  периною,
Я  так  хотів,  щоб  став  людиною.
І  вірю,  що  одного  разу,
Він  зрозуміє  Божу  фазу.
Так  ми  зустрінемось  знов
І  поговорим  про  любов,
Надійність,  вірність,  і  кохання,
Бо  тим  ціную  життя  це.

Згадав  колишні  дископляски,  
І  мотоциклові  коляски.
Що  кожен  сам  творець  себе,
Та  не  кипить  в  душі  все  зле.
Сьогодні  я  вже  втратив  друга,
Через  його  похіть  натури.
Через  його  пусті  слова
Сторінка  йде  в  життя  нова.

Травневе  небо  нахилилось,
Щоб  зрозуміть  мене  й  його.
Земля,  немов  би  притаїлась,
Щоб  сина  охрестить  свого...

Травень  2016  рік.  Автор:  Олег  Гаврилевич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665221
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 11.05.2016

ПОЕМА "КОРОННІ ДИСКОПЛЯСКИ". ЧАСТИНА V.

Хітняк  лише  посміхається,  а  Блатняк  тим  часом  рушає  до  машини,  ненароком  перший  бере  другого  за  руку  і  ...

-  Ой,  Блатняку,  то  ти?  Привіт!
Здоровий  маєш  вже  живіт.
За  красномовне  слово,  друже,
Тобі  б  медаль  з  дерева  дужу.
Хітняк  був,  ніби  вже  змінився  -  
І  тут  моральності  лишився.
В  душі  лунав  пекельний  стогін,
А  злість  росла,  як  тонкий  пагін.
-  Вліпи  ж  йому,  -  душа  гукала,
Щоби  мудрості  припало.

-Занадто,  Блатняку,  ти  гордий,  -
Та  так  вліпив  йому  по  морді,
Що  вся  його  блатняцька  пиха  
Йому  й  вернулася  на  лихо.
Він  застогнав  із  того  болю,
Що  викривав  його  сваволю.
Завів  свою  він  іномарку
Та  прогарчав,  як  пив  десь  чарку:
"Ти  не  чухнув  вже  біля  мене  сісти,
Блажен  хто  їсть,  коли  захоче  їсти".
Хітняк  гукав  в  пилюку  вітру,
Немов  давав  свисток  арбітру.

-  Ти  думав,  друже,  це  мине?
Де  ж  твоя  совість,  а  де  сором?
Живеш  одним  лише  ти  горем.
З  грошима  ти  прийшов  до  мене,  
Мені  ж  твоїх,  повір,  не  треба.
Пустий  і  досі  ти  живеш,
В  тобі  немає  світлих  меж.
Чого  ричиш  на  мене  ти?
Поглянь  хоч  раз  в  свої  понти!
Посмійсь  із  себе  "добрий  друже",
Бо  став  ти  лопухом  недужим.
Своє  життя  я  так  прожив,  
Як  один  Бог  мені  велів.
І  одружився  вже  давно,
Але  тобі  це  всеодно,
Бо  то  моє,  а  то  -  твоє.
Шануєш  лиш  себе  паскудо,
Пуста,  захекана  занудо.
Ти,  ще  питав,  як  твої  друзі?
Живуть  собі  в  своїй  заслузі.
Не  маю  я  і  тих  пухлин
Про  які  ти  брехав  один.
Якби  не  другом  був,  а  врагом,
Я  би  навчив  тебе  «батагом».
Але  таких,  як  ти,  Блатняче,
Стріляти  в  голову,  бо  йначе
Зганьбиш  людей  своїм  прикидом
Та  ще  й  назвеш  їх  потім  бидлом.
І  почуття  для  тебе  -    сором,
А  гідність  кличеш  тільки  горем.
Тобі  настав,  мій  друг,  кінець,
Бо  зняв  я  з  тебе  лавр-вінець.
Не  вмієш  ти  людей  цінити,
Лиш  тільки  у  розкошах  жити.
Ти  друг  є  мій,  і  мій  ти  –  ворог,
Хоч  років  знаю  я  під  сорок
Тебе  такого,  яким  є,  
Хоч  виросли  в  однім  селі.
Простив  для  тебе  я  сьогодні
Провини  преді  мною  годні.
Живи,  як  хочеш,  але  знай,
Мене  отак  не  попускай,
Ось  так  настав  йому  і  край…

2016  рік.  Автор:  Олег  Гаврилевич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665220
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 11.05.2016

ПОЕМА "КОРОННІ ДИСКОПЛЯСКИ". ЧАСТИНА IV.

Через  десять  років,  випадково,  Блатняк  бачить  на  лавочці  Хітняка,  який  скорчився  від  сільської  праці  та  сумним  виглядом  дивиться  на  нього.  Блатняк  тільки-но  підпалив  цигарку,  закрив  крутезну  машину  на  сигналізацію  і  прямує  до  дружбана  з  єхидною  усмішкою  в  розмір  телячої  пащі.  

-  Привєт,  дружбан,  ти  чьо  ше  п’яний?!
Ти  ж  між  людей  святеник  званий.
Ти  ж  так  мені  колись  гласивсь,
Що  ледь  пред  Богом  не  хрестивсь,
Що  вся  твоя  наука  з  часом
Заграє  в  гуслях  з  контрабасом.
Ось  тут  сидиш,  скоцюрбивсь  весь,
О,  Боже,  дай  для  нього  днесь.
Хай  хоч  отим  він  буде  радий,
Що  не  гуляв  тоді,  як  треба.
Лише  в  науці  морочивсь,  
І  марно  в  небо  все  дививсь.
Чого  ж  мовчиш,  хай  тобі  грець?!
Прийшов,  Хітняк,  тобі  капець.
І  в  молоді  літа  сидів,  
Неначе  вже  вообще  здурів.
І  не  прожив  й  не  нагулявся,
Бо  лиш  в  землі  ти  чорній  шлявся.
Робив  на  ній,  у  ній  купався.
На  схилі  літ  уже  і  здався?
Сидиш  під  плотом,  як  ганеба,
Що  помудрішав?  Став,  як  треба?
Працюєш  «безотказно»  ти,
А  перестав  себе  нести?  
Я  ж  був  казав,  що  ти  не  прав
Качав  мені  тут,  бляха,  нрав.
Немов  би  гідність  є  та  честь  
І  ще  якась  твоя  вересть.
Ну  пік  отой,  куди  так  перся,
Що  зараз  он  де  як  роздерся:
Не  маєш  ні  дітей,  дружини,
А  тільки  ракову  пухлину.
Прожив  ти  добре,  ніц  немаю,
Та  за  життя  не  поважаю.
Ти  міг  прожитии,  немов  бог,
А  тут  сидиш,  як  смертний  лох.
А  я  розжився,  бабло  маю,
І  не  ковбашуся  я  скраю.
А,  ти,  лиш  крок  до  свеї  смерті,
Штани  твої  і  ті  роздерті.
Заріс,  як  бомж,  отой  шваляй
Так,  друг  же  ти,  хоч  і  ...  валяй.
Чого  ж  добився  ти  в  житті,  
І  де  ж  твій  "Розум  на  путі"?
Скажи,  тебе  хтось  поважає,
Чи  просто,  блін,  за  тряпку  має?  
Дожився  ,  як  до  цього,  як?
Ти  ж  в  школі  був  завжди  бистряк.
Встигав  у  зібрані  літклуби,  
А  зараз  тут  сидиш  без  зубів.
Сидиш  ти  так  собі,  без  друзів,  

Й  себе  він,  ляпнувши  по  пузі,
Сказав:
"А  я  в  житті  свого  досяг,
Хай  скаже  з  неба  мій  Аллах.
Чого  ж  мовчиш,  сидиш,  як  лось,
Скажи  хоч  щось,  скажи  хоч  щось!
Твої  усі  мятежні  тупо
Вже  скоро  полетять  до  дупи.
Ти  не  дратуй  мене,  дубасе,  
На  ...  Почитай  "Кур’єр  Кривбасу".
Там  такі  самі,  як  і  ти,
Моралі  стверджують  мости.
Клотраубнів  мені  рисують,
Культуру  буцім-то  будують.
З  твоєю  Хітняку  мораллю
Накритися  б  лише  вуаллю.
Щоб  не  дражнити  мас  пародніх  
І  дядьків  вибраних  народніх."

А  пам’ятаєш  дископляски,
І  мотоциклеву  коляску?
Як  ти  боявся  поджиганить,  
Казав  "внутрі"  тебе  болить.
Чого  ти  втік  тоді?  Базар!
Прошу  тебе  не  хар,  не  хар.
Давай,  валяй,  свою  науку,
Почую  хоч  тебе  по  звуках.
А  я  ж  давно  тебе  не  чув,
Ти,  що  зовсім  мене  забув?!

2016  рік.  Автор:  Олег  Гаврилевич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664262
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 06.05.2016

ПОЕМА "КОРОННІ ДИСКОПЛЯСКИ". ЧАСТИНА ІІІ.

ЧАСТИНА  ІІІ
 
Хітняк,  перед  наступними  дископлясками,  говорить  Блатняку  істину  за  його  словами.  Танці.  Враження.  Сутність  побаченого.  Роздуми  і  запитання  у  власному  "Я".
 
-  А  знаєш,  Блятняку,  сучасність  -  це  не  повний  прояв  нації,  
Яка,  згорнувшися  винтом,  зазнала  деградації.
Сучасність  -  то  лише  інтимні  марення,  
Це  теми  для  осібного  обжарення.  
Ти  ж  деградуй,  полковнику  безчестя.
В  твоїх  словах  я  не  знайшов  для  себе  Еверестя.  
Посидь  ще  трохи  й  згодом  зрозумієш,
Як  з  вчинків  власності  дурієш.
Ось  тут  в  глуші  для  тебе  Еверестя,  
Твої  тут  дублікати  совісті  і  честі.

Я  йшов  -    і  знав  куди  іду,  
Що  станеться  зі  мною,
Зустрінуся  з  бідою  на  ходу.
Дух  демонів  сьогодні  там  витав,
Нових  екстрімів  від  рабів  жадав.
Пройшлися  ми  по  стежці  стадіону,
Сам  вечір  вже  навіював  мелодію  притону.
Схилилась  мовчки  липа  і  берези,
Небо  сичало,  аби  всі  були  тверезі.
Лампа  світила  близько,  наче  день  останній
Навіював  етюд  природи  ранній.  
А  молодь  вся,  як  ті  жуки-комахи  
Злізалася  на  танці  махом.
Мені  не  жаль  отих  старих  дідів,
Які  бухали  й  визивали  гнів.
Мені  лиш  шкода  тих  маленьких  лиць,
Яких  поводив  безум  й  дим  п'яниць.
Уже  спочатку  їх  життя  побило,
А  люди  у  селі  хвалили.
Невже  більше  зайнятися  нічим,
А  нащо  накладать  на  очі  грим?
Для  чого,  друже,  брешеш  ти  для  мене,
Що  тут  усе,  як  рай,  а  все  те  згине.
Побродиш  ти  отак  хай  років  десять,
Вони  тебе  облесливо  попестять.
І  зробишся,  як  той  валяй,
Скоцюрбишся,  як  шапокляй.
А  потім  скажеш,  що  життя  погане.
Ти  зрозумій,  воно  завжди  загнане.
Хоч  ти  й  з  дівчатами  гуляєш  десь  у  гай,
Чому  й  не  пекло,  а  чому  й  не  рай?
Розплющи  очі,  добре  подивися,  
Подумай  тричі,  а  тоді  несися  
До  вівтаря  добра  чи  зла,  
Чому  стаєш  відпущенням  гріхів  козла?
Чому  тягнутися  ще  більше  у  болото,
Коли  і  так  назвуть  тебе  сволота?
Так,  Блатняку,  у  тому  справа,
Що  та  чехня  -  твоя  забава.
Чи  просто  то  дурня  без  меж,  
Що  викрадає  тебе  теж?
Признаюсь,  друже,  ще  для  тебе,
Бо  ти  лиш  вірний  є  у  мене.
За  тебе  я  ще  поборюсь,
Бо  просто  так  я  не  здаюсь...

Тим  часом  підійшли  вже  інші,  
З  привітом  радості  й  гріха.
Маленькі  хлопчики  й  дівчатка,
Неначе  білі  янголятка,
Скидалися,  дубасять  реп,
Щоб  був  пропав  той  ді-джей  степ.
Мудріші  світу  цього  тут,  
Сиділи  дивлячись  у  кут.
Були  й  такі,  що  на  принаді
Вже  роздягалися,  як  бляді.
Але  про  це  писати  сором,
Бо  це  назву  я  другим  горем.
Не  дискотека,  а  притон,
Закручений  в  пустий  фантом.
Був  вийшов  раз  на  коридор
Та  й  тут  чекав  мене  "позор".
Прийшли  хлопаки,  як  бики,  
Їх  потягнуло  на  дівки.
І  рушив  далі  на  подвір'я,
Де  блимало  чиєсь  "узгір’я".
Машини.  Банки.  І  "бутилки",
Усіх  наповнювали  в  жилку.
Народ  гудів  і  веселився,
А  згодом  трохи  не  побився.
Але  ж  усі  веселі  й  раді
Та  я  лиш  став  для  них  в  заваді.
Бо  думав  був  не  так,  як  всі,
Побачило  це  небесі.
То  я  із  того  вже  був  радий,
Бо  лиш  один  стояв  в  заваді,
Життя  ж,  як  пар,  скажу  лиш,  друже,
Пройде  злетить  і  більш  не  буде.
Мені  не  шкода  тебе  нині,
Бо  сам  впинився  на  долині.

Гукнув,  гребем  додому,  друже,
Та  й  голова  болить  аж  дуже.
Та  глянув  ти  на  мене  так,
Немов  я  справжній  шапокляк.
Ну  що  ж,  для  себе  розважайся  -
Життя  навчить,  хоч  і  не  кайся.
Неквапом  рушив  до  дороги,
Минув  усі  тяжкі  пороги.
Блатняк,  неначебто,  озвався,
І  мовчки  у  кущах  він  здався.
А  інший  біля  тачки,  з  боку,  
З  дівчиною  стоїть  нівроку.
Подався  до  сільськради  хтось,
А  хтось  готовий,  як  той  лось.
Музон  дубасить,  всі  танцюють,
Солодкий  смак  собі  гаптують.
Повітря  вже  вдихнув  у  груди
І  сумно  подививсь  на  юдів.
По-барабану  їм,  напевно,
Для  чого  ж  я  стремивсь  даремно?
Хотів  для  них  добро  зробити,
Вони  вже  чухають  побити.
Дружок  проспиться,  може,  й  ні
Та  всеодно  було  мені.
Була  диявольська  то  казка,  
Де  кожен  був  не  в  своїй  масці.
Що  говорити  тут  про  гідність,  
Про  братську  зліплену  спорідність.
Що  кожен  сам  творець  себе,
Це  так,  але  й  мене  гребе.
Не  від  біленької  в  "бутилці",
Що  стрімко  шарудить  у  жилці.
А  від  отої  аморалі,
Що  тут  висить,  як  десь...  коралі.
Й  мандруючи  під  плотом  далі,
Я  йшов  додому,  йшов  чимдалі
Від  тих  осатанілих  вчинків,
Які  гули,  немов  на  ринку,
Горланять  грізні  продавці.
Усе,  що  думалось  -  забулось,
Усе  в  душі  перевернулось.
Від  тих  коронних  дископлясок,
Від  мотоциклевих  колясок,
Де  оживала  плідна  лава
В  якій  жила  своя  «шалава».
Чомусь  так  кожен  вихідний
Всі  розважались,  як  один.
А  в  масці  всіх  дітей-п'яниць
Ховався  демон  без  зіниць.
На  щастя,  брат  якийсь  озвався,
Напевно,  він  в  кохані  клявся
Для  білолицої  дівчини,  
Що  б  з  нею  утекти  в  хатину.
Всіх  помислів  за  раз  замало,
Щоби  обдуматись  кагалом.

Дорога  з  ям  і  світлий  місяць,  
Мене  чекали,  щоб  осмислить
Теорію  свого  життя.
Воно  ж,  мов  дим,  воно  ж  буття.
Холодні  зорі  з-попід  хмари  
Вже  не  шаліли  від  забави,
А  блимали  вогнем  небес,
Чекаючи  нових  чудес.
Радіаційний  вітер  жалом
Кусав  й  чіплявсь  нічним  кошмаром.
Тяглась  у  даль  нічна  дорога,
Був  в  серці  жаль,  була  й  тривога.
Як  можна  з  дурощів  радіти,  
А  потім,  як  бомжам  бродити?
Але  ж  вони  отак  і  роблять:  
Гуляють,  п'ють,  і  себе  "бомблять".
Своє  нутро,  свої  вогні,
А  істину  ганьблять  в  вині.
Мені  їх  шкода,  що  ж  зроблю?
Себе  для  них  лиш  погублю?
Хотів  оце  сказать  для  всіх,
Панове,  знаєте,  є  гріх
І  він  в  душі  закам'янився.
А  розум  аж  схмелів,  зжмурився.
Не  весь  народ  в  житті  правий,
Є  більш  розумний,  й  менш  дурний.
Не  я  скажу  вам,  скаже  Той,  
Про  кого  говорив  був  Ной.
Та  правим  вухом  залітало,
А  лівим  в  чагарник  тікало.
Мої  слова  для  когось  знані
Й  висвітлюють  для  нього  грані.
Для  вас  вони  ж  холодна  крига,
І  недобачена  інтрига.
Холодний  танців  манівець
Він  поведе  всіх  навпростець.
Через  любов  і  люту  вражду
І  холод  дикий  й  любу  "жажду".
Колись  побачать  той  квітник,
Де  походив  був  садівник.
Здобути  власную  оселю
Й  сидіти  вихідні  в  прителях...
Чекати  щастя,  що  знайде,
Повірте,  так  воно  не  йде.
Для  чого  в  світі  живете,
Коли  його  ви  ганьбите?

Блатняк  спочатку  ще  десь  змився
І  мідним  тазиком  накрився.
Бо  начубасився,  як  рак,  
Та  знов  хотів  повзти  в  кабак.
А  нація  шаліла  в  танцях,  
В  паскудно-босих  обніманцях,
Чекаючи  нових  думок,
Джеганячи  свій  стильний  рок.

2006  рік.  Автор:  Олег  Гаврилевич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664255
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 06.05.2016

ПОЕМА "Коронні дископляски…" ЧАСТИНА ІІ.

Блатняк  на  наступні  вихідні  розказує  Хітняку  про  своє  марнотратне  життя  і  чомусь  плаче...


-  Ти  чуєш,  Хітняку,  як  дубасить  басом?
Так  минулих  вихідних  нас  звалило
також  з  часом.
А  хоч  прикол,  який  тебе  здивує?
Багато  що  мене  у  цьому  світі  не  хвилює.
Гуляю  і  живу,  живу  й  гуляю,
А  ти  говориш,  що  ніби  я  блукаю.
Так,  в  суботу  був  хороший  день.
Всі  відірвались  класно  й  по-порядку.
Отак  й  живу  і  в  серці  в  мене  немає  
більше  вже  догадків.
А  щодо  "водки",  то  лише  випадок
І  він,  як  знаєш,  навіває  згадок.
В  нас  кожен  третій  так  собі  радіє,
Що  з  тої  радості  у  надвечір'ї  подуріє.
Невже  ти  думаєш,  Хітняк,  що
хочу  так  робити?
Життя  іде-біжить,  потрібно  жити
У  задоволення,  у  гарні  ті  приколи,
Коли  й  потрібно  повклякати  біля  школи.
А  моя  честь  -  душі  провіщий  розум.
Вона  дурманиться  п'янким  вишневим  бозом.
До  речі,  а  чому  ти  так  вважаєш,
Що  ніби  совість  мою  блюзом  називаєш?
Для  мене  такі  гульки,  то  приплив  думок.
Тащуся  сам,  коли  послухаю  шикарний  рок.
Туманить  він  мої  страхи,
Бо  від  проблем  зриває  всім  дахи.
Мені  так  файно,  хоч  не  хоч,  а  вір,
Можливо,  й  виросту,  як  пострадавший  звір.
Ходитиму,  ригатиму,  то  ж  кори.
Надихаюсь  –  і  спати  до  комори.
Чого  ти  хилиш,  друже,  ти  ж  бо  бач,
Що  усі  люди,  як  один  палач?
А  ти,  Хітняк,  подумав,  може,  то  є  поклик,
Душі  бажання  й  тіла  втіхи?
Щодо  гріхів,  то  в  нас  їх  повні  міхи.
Не  хочеш    -  не  гріши,  не  жий.
А  хочеш  бути  моїм  «братом»  -
По  вінця  і  собі  налий.
Для  чого  тягнеш  свої  йдеї  тупо?
Послати  б  їх  усі  до  дупи.  
Ти  хоч  сказати,  що  ти  прав,  чуваче?
Програв  сьогодні  ти,  або  інакше
Ти  погорів  на  цьому,  як  солома.
Не  бачив  ти,  напевно,  рук  моїх  прийома.
Хоч  покажу  безплатно,  як  для  тебе.
Не  будеш  більше  втягувать  до  себе
Моїх  чуттів  шести  із  трьох.
Чого  ти  корчишся,  як  лох?
А  та  зоря,  що  догоряє  в  небі  
Погасне  при  своїй  потребі.
Сьогодні  є,  а  завтра  вже  немає.
Для  мене  то  "канає",  для  тебе  не  конає.
Скажи,  Хітняк,  а  істину  ти  бачив?
Що  ти  так  очі  на  мої  ручища  врячив?
А  істина  моя  це  -  порвана  струна
І  вигляд  в  неї  пустий,  як  пуста  труна.
Нащо  ти  колупаєшся  в  мені  з  усіх  химер?
Мене  болить  і  так  у  грудях
Зі  шкіри,  крові  та  ребер.
Що  за  фігня  і,  що  це  за  водиця,
Яка  тече  з  очей  моїх,  неначе  там  криниця.
Ти  що  зробив  зі  мною,  шутий  цапе?
Й  без  слів  твоїх  прожив  багато.
Ти  ще  питаєш,  що  зробив  для  сірих  мас?
Ніц  не  зробив  я,  чесно  зізнаюся,
Бо  весь  цей  час,  
Лиш  вигрівав  свій  дорогий  для  мене  таз.
І  подивися  сам,  приблудний  сину,
Чи  можу  бути  ще  я  схожий  на  людину?
Мій  час  пройшов  і  трохи  запізнився.
Осінній  лист  летів,  кружляв,  вертівся.
А  я  чекав,  можливо,  хтось  прийде,
Мені  поможе  і  мене  знайде.
А  скільки  часу  пролетіло  даром,
Що  уві  сні  вважається  кошмаром.
Усе,  що  мав,  здається,  розгубив,  
А  зараз  усе  добре  виклика  в  мені  против.
Хітняк,  а  чуєш,  як  музон  на  диско  зажигає?
Так  й  наша  молодість  летить,  минає.

Ти  шо  мутиш?..

Чого  я  говорю  вже  не  чисто  блатувальним  "язиком?"
Згадав,  як  склепував  був  мати,  мов  па  асфальту  патиком.
На  мозок  мій,  бува,  склероз  не  всівся,  
Бо  розум  мій  наоборот  обрівся.
Але  сьогодні  погуляю  за  всі  роки,  
Станцюю  так,  що  вийдуть  усі  соки.
І  нині  від  життя  візьму,  що  схочу.
І  заповідь  собі  складу  охочу:
Гуляй,  радій,  до  смерті  веселися,
Щоб  секс  й  бажання  в  небо  аж  неслися.
Вставай,  ходім,  інакодумний  друже,  
На  дискотеку  вихвалятись  дуже.
Та  збийся  з  тяги,  атмосферний  гноме,
Лиши  того  руля,  білоголовий  астрономе.
Лиши  мораль  просту  на  завтра,
На,  закури  цигарку  "Ватра".
Ой,  я  забув,  не  "Ватра",  а  сокира,
Щоб  відрватися  не  прямо,  а  на  криво.
Світ  наш  -  прикол,  якого  докололи,
Нашпигавши  в  нього  уколів.
Чого  сумний  сидиш?  Не  весело  тобі?
Ой  був  забув,  шукаєш  правду?  
Вона  в  трубі.
Сьогодні  совість  перейшла  у  острах,
Що  породив  дебільний  пострах.
Де  ж  твій  модерн,  судде  душі  моєї?
Застряг  під  ліфчиком  у  матінки  твоєї?
Ой  не  сміши  мене,  заразо,
Пішли,  впіймаєш  парочку  екстазів.
От    і  побачиш  там,  як  нація  шаліє
У  шаленстві  гріхів,  як  впевнено  воліє.
Побачити  все  те,  що  розповів  для  тебе  вище,
Лишися,  Хітняку,  отого  свого  хвища.
Не  з  розумом  ти,  друже,  поживаєш
Хоч  і  надію  й  віру  маєш.
Поклич  ще  матінку  Софію!
Подай  води,  бо  зараз  вмлію...

Відписую  віршем  зі  стилоса  
Старому  другу  Філосу.    

2006  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664017
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.05.2016

ПОЕМА "Коронні дископляски…"

ПОЕМА

Коронні  дископляски

Пролог

Друзі,  якщо  ви  хочете  знайти  в  цьому  творі  таке,  що  розбещує  помисли,  то  краще  не  читайте  його.  Цю  поему  я  не  створив  для  того,  аби  просто  заповнювати  пусті  рядки  листків  паперу,  а  писав,  щоб  донести  вам  мікрочастиночку  істинності  людського  буття,  показати  наше  з  вами  багно  у  якому  ми  плаваємо,  як  риба  в  намулі.  Але  справа  не  лишень  в  цьому.  Річ  в  тім,  що  всю  свою  «мазанину»,  як  дехто  назве  після  прочитання,  присвячую  однодумцям.  Зокрема  моїм  покійним  друзям  Миколі  Намчуку  та  Андрію  Перетові.
Нехай  для  вас,  читачі,  це  буде  приклад  вірної  дружби.  Коли  здається,  що  маєш  усе  і  це  все  по-барабану,  і  ніби  хочеш  за  один  раз  змінити  побачене,  тоді  зрозуміти  написане  не  важко,  бо  таке  просто  було.  Акі  б  обставини  не  траплялися,  але  саме  вірна  і  міцна  дружба  є  головним  аспектом  нашого  життя,  людяності  та  честі.
Не  йдіть  за  чиїмось  світлим  ліхтарем,  а  розпаліть  у  собі  його  вогонь  любові.

21  травня  2006  р.


ЧАСТИНА  І

Двоє  друзів  сидять  і  розпивають  самогон,  запивають  холодною  кавою  з  автомата,  смокчуть  по  цигарці,  сидячи  під  липою  посеред  Миколаївського  стадіону.  І  тут  Хітняк  розпочинає  говорити  сп'янілим  голосом  про  те,  що  побачив  на  дискотеці.  Неподалік  будинок  в  якому  гупотить  музон.

-  Блатняк,  ти  чуєш  музику,  що  торохтить,  як  зерня  в  маківці?
Згадай-но,  як  пожили  ми  з  тобою  на  Миколаївці.
А  хоч  прикол,  який  тебе  здивує?
Без  тебе  клуб  сьогодні  не  сумує.
Вся  справа  в  тому,  що  одного  разу
Ти  нащось  набухався  до  відказу.
Повишивавши  хрестики  в  хрести
Натанцювався  так,  що  потім,  
Прийшлося  знов  тебе  нести.
"Ось  тут  і  суть?",  -  питаюся  тебе.
Та  всеодно  з  тобою  нас  обох  гребе.
У  голові  свистить,  як  бомба  там  рвонула,
А  совість  наша  там  давно  заснула.
Таких,  як  ми,  там  бігало  чимало,  
А  скільки  молоді  поблизу  нас  бухали?
Одні  в  кущах,  бо  інші  десь  під  "кашою".
Оце  й  звемо  ми  культурою  нашою.
Дівчата,  як  зозулі,  класно  кукали,
А  потім,  вже  догнавшись,  тихо  гукали.
Де  ж  їхня  гідність,  а  де  сором  дівся?
Лише  той  біс  у  них  сидів,  вертівся.
Тоді  вже  став  для  тебе  братом,
А  хтось  віднині,  може,  й  сватом.
Он  той  вже  п'є  чарчину  за  ту  "зірку",
Що  причаїлася  під  клубом,  на  узгірку.
Сьогодні,  Блатняку,  усе  й  усім  до  фіг.
Каліка  клуб  схилився  і  приліг.
Кажу  я  досить  так  його  хвалити,
Скоріше  б  амораль  оцю  закрити.
А  де  та  влада,  що  в  каптьорочці  сиділа?
Надихалась  від  нас,  напевно,  і  сп'яніла.
Петлю  б  повісити  для  них  на  шию
Та  скажуть,  що  під  них  закруто  рию.
І  про  сільраду  не  достойний  я  сказати.
Чим  далі  від  гріху,  тим  легше  помирати.
Мовчить,  як  бидло,  хай  собі  й  мовчить.
Найдуться  люди,  щоб  її  провчить.
Не  будем,  Блатняку,  про  це  базарить,
Мене  від  цього  нудить  й  харить.
Ти  чуєш,  як  дубасить  фанерою?
Та  це  вже  стало  нашою  манерою.
Бо  кожен  вихідний,  ну,  може,  і  не  кожен
Провадить  отак  праведник  побожний.
На  свято  в  церкві  Бога  так  хвалить,
Що  вечором  від  матюків  в  душі  болить.
"А  що  робити?"  -  чую  в  запитання.
Та  відповім  я  на  твоє  питання.
Розріж  стилетом  Нікуба  ту  сіть,
Не  стій,  не  жди  свою  похіть,
Біжи  до  серця  істину  шукати,
Бо  лише  з  нею  будеш  спокій  мати.
"Куди?  До  кого?  І  навіщо?"  -  кажеш.
Прикольні  все-таки  язиком  ти  картини  мажеш.
Почув  -  ще  день,  що  кожен  отак  робить.
"Отак  роблю  і  я!"  
Дивись,  бо  з  кожним  днем  горить  твоя  зоря
І  те,  що  зробиш  в  ім'я  нації  -
Не  скажуть  всі,  що  зовсім  ти  не  маєш  рації.
Бо  занедбаний  дух  -  душі  трансплантація,
А  у  кожній  душі  говорить  нація.
Якщо  для  тебе,  то  хет  рік,  нормально,
Тоді  тобі  повісили  ярлик  брехні  формально.
Блатняк,  ти  чуєш,  вже  півні  співають.
А,  може,  мами  наші  десь  і  нас  шукають?
Та  ось,  дивись,  чиясь  уже  прийшла
Й  дриняку  добру  віднайшла.
Для  когось  зараз  буде  дискотека
Й  закінчиться  вона  походом  у  аптеку.
Вставай,  ходімо,  досить  вже  лежати,
Душі  твій  голос  радить  пошукати.
Не  тут  у  цій  трясовині  з  болота,
Де  кожен  думає,  що  ти  сволота.
А  ця  трясовина  затягує  все  далі.
На  шию  вішає  гальмісів  лиш  коралі.

І  ранок  наступив,  як  то  весна  прийшла  до  хати,
Ходімо,  друже,  в  путь  душевну  істину  шукати.
Вона  для  тебе,  ніби  транс,
А  то  душі  і  тіла  є  баланс.
Вона  є  там,  куди  ми  не  зайшли,
А  ми  її  шукали?  Просто  так  пройшли.
Такі  ваканти  довго  пам’ятати  буду,
Пейзажу  клубних  лазерів  я  не  забуду.

Прости,  що  висловився  трохи  препогано,
Зате  ти  зрозумів  наскільки  все  загнано.
Шукай  ключа  не  до  поразків  час:
Перемагай,  радій,  борися.
Життю  радій.  Ти  просто  ас.
Написав  тобі  вірша  з  білого  чорнила,
Щоби  у  тобі  життя  розгорілося  й  ожило.

с.  Підбрусинь.  2006  рік.  Автор:  Олег  Гаврилевич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664011
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.05.2016

Апатія скоро мине

Місто  Дубно,  навпроти  Ікви,
І  розмова  за  чашкою  кави.
Добрі  думки  проплили,
Неначе  скуйовджені  хмари.

Не  сумуй,  все  буде  добре,
І  апатія  скоро  мине.
Тільки  серце  простенно-хоробре
Оцю  істину  справжню  збагне.

Хай  було  все  у  нас  і  не  гладко,
А  що  далі?  Весни  течія?
Наша  доля  людям  -  загадка,
Бо  ти  завжди  будеш  моя.

Може  зміниться  щось,  я  не  знаю,
Але  хочу  сказати  одне:
Я  твій  сум  від  душі  відпускаю,
Та  й  апатія  скоро  мине.

22  квітня  2016  р.  Автор:  Олег  Гаврилевич.

Не  відчинені  двері  мовчання,

Не  відтворені  фрази  в  очах...

Ти  не  хочеш  сказати  :  "Прощаю",

Я  не  можу  сказати:  "Прощай".

Тихі  погляди,  зустрічі,  віра,

Та  кохання  у  вірності  рук.

Залетіла  метіль,  залетіла.

Але  лишилась  в  злагоді  мук.

22  квітня  2016  р.  Автор:  Жанна  Annag.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016

Коли знайду я сам себе…

Коли  знайду  я  сам  себе,  повірте,
Вернусь  і  поклонюся  низько  знов.
Казав  Господь  ви  добре  слово  сійте,
Не  егоїст  я,  де  мій  є  покров?

Писав  колись  про  Мене  Мирний,
І  батько  ще  казав  не  перескоч.
Коли  везли  у  фурі,  то  й  не  дивно,
Бо  перша  скибка  хліба,  то  -  не  борщ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2016

Колись мою бабусю били…

Колись  мою  бабусю  били
За  те,  що  годувала  хлібом  у  тюрмі.
За  те,  що  Бог  давав  її  найбільше  сили,
За  ті  страждання  страшно-пресвяті.

Якось  ударили  ножем  у  спину,
Бо  дід  мій  прадід  "зарозумним"  був.
Якби  ви  знали,  як  за  України,
Втрачали  ми  улюблених  синів.

За  ті  написані  диктаторські  закони,
За  ті  неписані  незвані  імена.
За  релігійні  правлячі  канони
Й  несправедливо  дані  ордена.

Одна  брехня,  одна  брехня  навколо,
Хаос  і  порожнеча  знову  й  знов.
Ця  дупутатсько-вбрешена  країна
І  винна  непролита  кров.

16.02.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647786
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.02.2016

Ніякі духи не замінять тобі людини

Ніякі  духи  не  замінять  тобі  людини,
Ту,  що  виростив,  ту  що  кохав.
Скільки  ти  не  міситимеш  глини
Ніколи  не  кажи,  що  пропав.

І  скільки  тобі  не  казатимуть,
Хто  б  не  був  ти  і  ким  не  родився.
Тебе  всеодно  возвишатимуть,
Бо  ти  Богом  єдиним  хрестився.

Щоб  не  сталося  і  як  би  не  було,
Всеодно  твій  шлях  єдиний.
Навіть  чиясь  патронація
Не  замінить  тобі  людини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647785
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 29.02.2016

Як не легко дається прощення…

[b][/b]
Як  не  легко  дається  прощення,  
Коли  зуби  обсіла  оскома.
Коли  мозок  з  межею  зрощення,
А  життя,  як  суцільна  втома.

Дуже  важко  сказати  людині,
Що  будь  вільна  раз  й  назавжди.
Коли  любов  на  волосіні,
А  злоба  волає:  «Зажди.

Переріж  тую  нитку  надії,
Все  одно  вже  назад  не  вернеш.
Твоє  слово  мертве  без  дії
І  хтозна  ти  про  що  верзеш».

Ой  не  легко  приходить  прощення,
Коли  любов  на  волосіні.
Ніби  й  шукаєш  воплощення
Не  у  собі,  а  у  тіні.

Ніби  й  сам  стаю  тою  тінею,
Манівцями  блукаю  природою.
І  без  прощення  я  стаю  лінею,
Рабом  чужого  господаря.

Дуже  важко  шукати  прощення
У  цім  світі  безпам’ятства  й  ледарства.
Між  тунелями  воєн  і  жорсткості
Лиш  любов  світлом  застелиться.

І  не  важко  шукати  прощення,
Його  завжди  треба  давати.
Бо  для  чого  себе  у  безодні
За  життя  живцем  поховати?

Хоч  не  легко  дається  прощення,
Та  спішімо  найшвидше  туди,
Де  в  сімейному  вулику  звощення,
Де  джерела  живої  води…

25  липня  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602022
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.08.2015

Хіба це байка про гроші?

Хоч  ручка  напише  простори  мене,
Але  розум  побоїв  душі  не  мине.
Лишиться  щось,  хай  бодай  камінець,
Застряне  у  серці  і  біль  напростець
Поведе  у  глибини  пліток  і  доносів,  
Чекаючи  нових  людських  покосів.
І  що,  коли  скажуть,  що  ти  є  не  ти,
Несхитнусь  і  не  гляну  у  злобні  понти.
Не  хочеться  бачити  захеканих  чар,
Коли  у  душі  не  вогонь  -  лише  жар.
Хтось  покличе  в  дарунки  зігріті  теплом,
А  в  дарунках  оскверниться  їхній  облом.  
Хто  ж  тоді  ті,  хто  названі  хтось?
У  пам'яті  їх  я  збираю,  ось-ось.
То  думки  не  погані  й  не  зовсім  хороші,
Вони  про  багаті  і  збіднені  гроші.  
Залишає  "бабло"  у  душі  камінці,
Хоч,  на  диво,  вони  лишень  папірці.
Сьогодні  їх  досить,  а  завтра  -  нема,
На  горло  наступить  холодна  зима.
Покалічить  язик  тієї  розмови,
Розіпнеться  зола  нестатків  й  промови.
Намалюється  щастя  з  козлом  і  без  рогів,
Зачнеться  есе  невблаганних  порогів.
Та  ну  їх  до  дупи  ті  нарвані  гроші,
Бо  для  них  порівняння  -  незлічені  воші.
Навіть  для  грошей  покірна  любов,
А  де  тоді  серце?  А  де  Божий  зов?
Як  кажуть,  любов  навіки  не  зла,
Хіба  можна  за  гроші  полюбити  козла?
Хтось  тільки  за.  Хтось,  може,  й  ні,
А  боси  за  "бабки"  полежать  й  в  труні.
Усе  бо  підвладне  грошам  у  цім  світі:
Пройдисвіти,  лярви  і  бари  зігріті.
Купляється  щастя  за  мішок  чи  за  два,
Купується  й  смерть,  а  за  нею  й  труна.

Де  правда,  де  кривда,  очі,  дивітесь,
Бо  без  "бабла"  нема  й  де  зігрітись.
Сидить  Баба  Ліда  й  збирає  АК  (47)
Моя  мораль  байки,  друже,  така:
Театри  й  дороги  у  світі  життя,
А  блукаючий  з  грішми  прийде  в  забуття.
Копни  у  дупу  замурзані  гроші.
Зароби  їх  шляхом  чистим,  хорошим.
А  не  хоч  бути  чистим,  то  будь,  як  свиня,
Бо  гроші,  то  попіл,  то  лише  фігня...

24.  11.  2006  р.  
Автор:  Олег  ГАВРИЛЕВИЧ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572910
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 08.04.2015

СМС зі Сходу

Мене  зігріють  спогади  приємні,
Де  мама,  жінка  і  удома  син.
Надворі  нині  холодно  і  темно,
А  в  ніздрях  запах  від  горілих  шин.

Пробач,  матусю,  мила,  рідна  нене
За  ті  образи,  що  зробити  встиг.
У  мене  усе  добре,  хоч  й  буденне,
А  я  в  окопі  знову  в  ніч  простиг.

Прости,  кохана,  що  я  знов  далеко,
Ти  вір  і  я  приїду  вже  Герой.
Ти  жди  мене,  як  літа  ждуть  лелеки
І  нашого  малечу  заспокой.

Все  буде  добре,  мій  любимий  сину,
Я  скоро  буду  дома.  Ти  чекай.
Обняв  боєць  зіжмакану  світлину
Й  останнім  подихом  полинув  тихо  в  рай.

Олег  Гаврилевич,  18  лютого  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015

Воєнний рай

Хлопцям  з  Дебальцевого

На  згарищі  возродиться  життя,
Коли  від  «градів»  падають  будинки?
Коли  «піоном»  пахне  майбуття,
А  вас  в  котлі  шматує  на  частинки?

Із  Вас  одні  залишаться  живими,
Бо  другі  задрімали  вічним  сном.
Чи  всі  готові  ради  України
Трощити  нині  путінський  шолом?

Не  всі,  бо  зрадників  багато,
Кому  потрібен  наш  народ?
Для  брехунів  війна  –  це  свято,
То  рай  для  грошей  й  нагород.

Олег  Гаврилевич,  20  лютого  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561052
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.02.2015

Постріл Афгану

За  ніччю  ніч  –  і  знову  день,
Від  обстрілів  душа  ледь  не  згоріла.
І  скільки  не  рахую  вже  й  не  лічу
Від  мого  друга  лише  рештки  тіла.

Там,  на  війні,  дружили  ми  удвох,
Сміялися  і  плакали  в  кровавім  полі.
А  потім  ніч,  та  клята  ніч
Й  донині  спогадом  пече-мозолить.

Він  встав,  підвівшись  поміж  листям.
Сказав:  «Прощай  й  вернись  назад,
У  рідне  Дубно,  рідне  місто,
В  пшенично-чистий  водоспад».

Нізвідки  вибух  прямо  в  спину,
Це  болі  й  мук  пекельний  яд.
Коли  Афган  стріляв  у  спину,
Й  його  життя  забрав  снаряд.

Олег  Гаврилевич,  7  лютого  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560358
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.02.2015

Зайвий…

Відчуваю  у  душі,  що  зайвий,
І  не  треба  більш  обманювань  мене.
Був  я  перший,  залишився  крайній,
Нині  серце  це  усе  збагне.

Вірив,  що  любов  горить  пожаром,
А  насправді  в  тебе  випав  сніг.
Усі  незгоди  промайнуть  кошмаром
Та  я  більше  не  впаду  тобі  до  ніг.

Знаю,  винен  трохи  сам  в  усьому,
Є  й  неправди  із  твоїх  епох.
Шкода,  що  в  щасті  нашому  земному
Ти  не  зрозуміла  нас  обох.

30  січня  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2015

Розділений маятник

Мій  маятник  розділений  тривогою  майбутнього
Дощі  із  липоліта  знову  в  душу  потекли.
Наступне  завтра  -  тінь  з  нічого  путнього,
Бо  день  вчорашній  грози  червневі  потовкли.

І  сколихнувся  час  рутиною  небесною,
Зі  схилів  і  стежок  ловлю  потік  думок.
Мій  маятник  згубився  в  очах  середохресної,
Бо  далі  за  дорогами  -  спасіння  острівок.

Тернисті  паралелі  прокладуть  шлях  до  ватри
Зугрію  руки  я  теплом  пречистих  днів.
Настане  знову  тихо  вже  енне  післязавтра.
А  маятник  зупиниться  вже  осінню  віків.

Поверне  ще  раз  вліво  -  той  холод  тормозне,
Оглянуся  назад  -  дороги  вже  нема.
Ще  маякнеться  вправо  -  і  те  не  новизне,
Попереду  лиш  острів,  а  по  боках  зима.

Нечувано-негадано  пройдуть  усі  тривоги,
Мій  маятник  майбутнього  не  ходить  в  два  боки.
Я  довго  таким  шляхом  ішов  до  перемоги,
Коли  до  мого  острова  палили  всі  мости.

23  липня  2014  рік.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014

Цілую твої губи

У  житі  колихаю  знов  колосся,
Велике  і  густе  воно  завжди.
Цілую  твої  губи  і  волосся
І  ніжно  шепочу  тобі  зажди.

Не  йди  і  не  тікай  уже  нікуди,
Я  -  поряд,  ти  зі  мною  поруч  тут.
Заобіймаю  легко  твої  груди
Й  звершу  над  нами  світлий  самосуд.

Він  -  це  жага  бажань  любові,
Бо  де  б  ми  не  були  -  завжди  удвох.
Твоя  душа  вустами  в  моїм  слові,
А  я  в  твоїх  цілунках,  дивний  круг.

Ми  закрутилися  у  вирі  почуттів,
У  таїнстві  відносин  не  зламати.
Нове  життя  між  двох  палких  світів
Лишається  чекати  й  знов  чекати.


9  липня  2014  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2014

Я напоїв би тебе…

Я  напоїв  би  тебе  знову  кавою,
Та  розумію,  що  день  пройшов.
Для  тебе  я  був  лиш  уявою
Серед  світських  заплутаних  сов.

І  зустрілися  через  світроки,
Де  так  довго?  Тебе  переждав?
Віджила  ти  своїх  вже  два  боки,
А  я  третім  і  нині  не  став.

Я  напоїв  би  тебе  знову  кавою,
З  пишних  зерен  моєї  тиші.
Не  шкода,  що  наснилась  уявою,
Й  стала  жінкою  моєї  душі.

Не  прощаємось,  сон  закінчився,
На  твоєму  серці  вінця.
Не  шкода,  що  кордон  розійшовся,
Зато  щастю  нарешті  не  буде  кінця…

9  липня  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2014

Що з тебе зробили, Вкраїно?

Що  з  тебе  зробили,  Вкраїно,
Роздерли  тебе  на  шматки?
Тирани  хотіли  руїнів
А  ти  лиш  ридала  в  хустки.

Не  Сотня  пішла  з  України,
Це  душі  з  застрелених  тіл.
На  Майдані  стояли  руїни,
Коли  нас  підібрали  в  приціл.

Нас  вбивали,  а  ми  не  боялись,
Нас  хотіли  навіки  вморити.
Попри  все  це  ми  залишались,
Бо  нам  треба  ще  жити,  і  жити...

18  травня  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507703
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.06.2014

Моя муза

Ірусі  Денисюк

Надулося  небо  знов  грозами,
Зараз  лопне  ця  хмара  над  нами.
Люди  ходять  своїми  позами
Хтось  дорогами,  інші  -  стежками.

А  ми  ждемо  цієї  ідилії,
Надприродних  баталій  дощу.
Розціловую  душу  незримую
І  тебе  я  не  відпущу.

Обіймаю,  притягую  поглядом,
На  тобі  свіжа  крапля  роси.
У  траву  знову  падаєм  стогоном,
Розціловую  й  ніжно  несу.

З-поза  обрію  дивиться  сонце
На  веселощі  наших  сердець.
Ти  -  моя,  а  за  віконцем
Друг  наш  дощ  закінчує  герць.

За  мить  засміялась  веселка
Твоя  посмішка  краща,  повір.
Ти  для  мене  поема  й  новелка
Моя  муза,  найкращий  мій  твір.

22  серпня  2017  р.


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2014

Вітер святості

Чорнильниця  наповнена  життям,
А  ручку  цю  ти  від  душі  принесла.
Ти  знаєш  я  скажу,  а  ти  -  затям,
Що  вчора  разом,  двоє,  ми  воскресли.

Не  будем  більше  марити  добром,
Бо  свято,  значить  свято  і  усе.
Якщо  мені  призначений  шолом,
То  вітер  святості  корону  принесе.  

Вінок  терновий  сяятиме  вічно,
Чорнильниця  наповнена  життям.
І  не  святий  я,  трохи  навіть  грішний,
Бо  цю  корону  називаю  каяттям.

23  квітня  2014  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014

Весняний дощ

Весняний  дощ,  ти  краще  змовчи
І  падай  тихо  у  розталу  землю.
Ти  не  банальний,  і  не  зовсім  зодчий,
Холодний  і  в  душі  недремний.

Не  напишу  листа  вже  ні  до  кого,
Моя  в  дощі  остання  крапля  зову.
Холодний  і  холодним  вістрям  знову
Речеш-печеш,  хоча  мовчу,  поплач.

Та  говори,  не  бійся,  а  зроси
Усе  навкруг,  весняну  яревицю.
Крізь  їдкий  дим  ти  лагідну  косу
Прикрась  водою  й  сонцем,  як  суниці.

А  ти  не  плач,  не  варто,  не  журися,
В  холодних  струнах  гарячковий  мед.
Хоча  ти  березнем  мені  і  досі  снишся,  
Квітковим  пилом  вирушаю  в  лет.

Лети  і  падай  у  розталу  землю,
Весняний  дощ,  без  слів  і  зазіхань.
А  я  словами  знов  тебе  розкремлю,
Бо  у  тобі  краса  людських  бажань.

06  березня  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486753
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2014

Моя сповідь для тебе

Моя  сповідь  сьогодні  для  тебе,
Друже  любий,  знайомий  блокнот.
Між  волокнами  й  пальцями  -  небо,
А  у  вуликах  -  тисячі  сот.

Між  просторами  свіже  повітря
Та  душа  переповнена  злом.
Воно  устромило  все  вістря,
Бо  я  убивав  все  -  добром.

Може,  його  вже  не  треба,
Бо,  мабуть,  для  всіх  ідіот.
Я  не  зрадник,  не  ховаюсь  від  себе
І  не  юда  за  тисячу  злот.

Лиш  любов'ю  окутував  сонце,
А  місяцем  дальнім  ходив  до  зірок.
Чому  в  рамки  мене,  як  віконце,
Запихають  усі  крок  за  крок?

Ну  скажи,  мій  блокноте,  кажи
Чого  весь  цей  світ  здибілів?
Білизною  паперу  розкажи-підкажи?
Чи  я  просто  кімарю  між  снів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486752
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2014

Напиши йому…

Напиши  йому  прощального  листа,
Розкажи,  що  так  не  можеш  жити.
Що  душа  твоя  зневірена  й  пуста,
А  ти  хотіла  так  його  любити.

Він  забрав  твою  дівочу  душу,
Твій  блокнот  списала  просто  так?
І  словами  болю  ніби  мусиш
Згадувать  й  казать,  що  він  -  дурак.

Познущався  з  тебе,  люба  доле,
Перший  твій  цнотливості  юнак.
А  тепер  з  любовю  кличе  й  горе
Й  кожен  день  пригадує  твій  знак.

Скільки  слів  любові  в  цім  блокноті,
Просто  книгу  з  нього  напиши.
Другий,  третій,  і  останній  потім,
Ти  йому  всю  правду  розкажи.

Ти  для  нього  -  юне  простирадло,
А  проплакала  не  знати  скільки  днів.
Потім  думала  і  обзивала  падлом,
Хтів  він  того,  може,  й  не  хотів.

14  березня  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2014

Я можу вбити ручкою

Я  можу  вбити  ручкою,  як  треба,  
А  словом  воскресити,  чи  не  так?
І  не  чекаю  просто  ману  з  неба,
І  не  дивлюсь  на  те,  що  я  простак.

Якщо  не  йшов,  то  вже  і  піду
До  тих  проступків  хитрості,  підлот.
У  простоті  завжди  себе  знайду,
Бо  в  новизні  років  давно  пілот.

14  березня  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486525
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 18.03.2014

Народжені в Едемі

Зіниці  твої  бездоганні  і  чисті,
Ти  стоїш  у  вишневому  саду  думок.
І  усмішка  твоя,  як  завжди,  колосиста,
Я  ступаю  до  тебе  останній  мій  крок.

Ще  один,  не  вагаюсь  і  впевнено  йду,
Бо  в  обіймах  у  тебе  я  -  сонце.
За  цей  крок  назавжди  тебе  віднайду,
Хай  загляне  і  місяць  в  віконце.

І  ця  ніч  -  наш  початок  із  лаврів  вінець
Повінчає  нас  вірністю  "слему".
Бездоганність  й  краса  -  це  зовсім  не  кінець,
Адже  ми  народились  в  Едемі.

01.  02.  2014  р.  

Lada-Annag,  Олег  ГАВРИЛЕВИЧ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2014

Підписаний мною Завіт

Підписую,  Боже,  з  Тобою  Завіт,
Бо  Тебе  віднайшов  через  26  літ,
Як  на  землі  народився.
Ти  мене  вберігав  від  отих  ворогів,
В  чистоті  покупав  і  правдивості  слів,
Я  тобою,  Господь,  охрестився.
Ти  давав  мені  все,  що  я  хотів,
Хоч  в  заблудші  сини  я  залетів
Та  завжди  лиш  до  Тебе  молився.

Ти  дав  мені  все,  щоб  від  Тебе  пішов,
Бо  добре  знав,  що  вернуся.
Походив-поблукав  і  себе  не  знайшов
Тож  для  тебе  віднині  клянуся.

Я  вернувсь  в  рідний  дім,
І  відкинув  буденні  турботи.
І  хліба  кусочок  та  келих  вина
Притулив  ти  до  мого  рота.

Стаю  на  коліна  із  своїм  каяттям,
Ложиш  руку  на  голову  нині.
І  просиш,  щоб  встав  Твій  син  із  колін
За  правду  у  нашій  Вкраїні.

Посміхаєшся.  Бачу  добром,  що  ти  дав,
Твою  волю  тепер  -  своїм  власним  життям,
Бо  ти,  Батьку,  давно  усе  знав...

Попри  все:  спаси  мою  душу.

20.  12.  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478570
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2014

Новий подих зими

В  останній  день  січневого  світанку
Замети  й  кучугури  з  біли  снів.
Позаду  залишилися  осінні  ранки,
Попереду  -  весна  з  чарівних  дивослів.  

Не  буду  розвертати  кучугури,
Під  ними  злато-блата  не  знайти.
Сьогодні,  як  ніколи,  твої  губи
Цілую  інеєм  своєї  простоти.

Попереду  весни  чарівні  роси,
Зима  вдихає  новий  хід  думок.
Сніжинкою  ввіп'юся  в  твої  коси,
Хоч  осінню  я  був  простий  листок.

Сьогодні,  як  ніколи,  твої  губи
Цілую  інеєм  людської  простоти.
Пройшли  часи  суцільної  загуби,
Бо  ти  -  це  я,  а  я  це  -  ти.

Не  буду  розвертати  кучугурів,
А  далі  йтиму  над  крилом  замет.
І  не  поставлю  сотні-тисяч  мурів,
А  просто  піднімусь  в  зимовий  лет.

В  останній  день  січневого  світанку,
Де  просто  в  світі  є  лиш  слово  "ми".
Я  попрощався  із  сумбурним  ранком,
Бо  далі  -  новий  подих  від  зими.

02.  02.  2014  р.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478299
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2014

Т. Г. Шевченку

Присвячується  до  200-ліття  від  д.  н.

Здригалось  небо  з  чорних  хмар
І  в  жилах  кров  текла  струмками.
Де  по  землі  ходив  Тарас
Своїми  босими  ногами.

Текла  ріка  неправди  й  зречень,
Вогонь  не  згас,  погас  ліхтар.
Ах  Україно  моїх  приречень,
Тебе  прославив  Син  –  Кобзар.

Родивсь  він,  Мамо,  патріотом,
І  патріотом,  Ненько,  вмер.
Хоч  кидали  в  нього  болотом,
А  він  терпів,  бо  –  наш  Гомер.

Грім  його  слова  –  землі  зітхання,
Кайдани  тяжкій  в  тюрмі.
А  серця  сльози  у  стражданні
Лилися  радісні  й  сумні.

На  муках  долі,  Україно,
Й  життя  на  нитці  він  не  згас.
Народ  підняв  він,  Батьківщино,
Твій  гордий  й  змучений  Тарас.

Він  словом  розбудив  Свободу,
А  серцем  линув  в  небеса.
Сьогодні  став  Орлом  народу,
А  ми,  шануєм  Батька,  Тараса?  

Олег  ГАВРИЛЕВИЧ,  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478298
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2014

Cин України

Т.  Г.  Шевченку

Дочитаю  слова  Заповіту  Твого
Й  подивлюся  для  тебе  у  вічі.
Моя  Батьківщино,  мого  серця  снаго,
Сьогодні  йдуть  до  тебе  віщі.

Вставаймо,  браття-українці,
Зі  сну  свого,  кайдани  рвімо.
Бо  завтра  прийдуть  «тиранійці»
І  нас  розвіють  назовсім.

Вигоньмо  лінь  із  свого  тіла,
А  честь  пустімо  в  небеса.
Брати  мої,  усі  до  діла
Звеличмо  нині  Тараса.

Хай  він  всміхнеться  до  нас,  люди,
І  заридає  хай  також.
Нехай  подивиться  на  юдів,
Що  в  нас  крадуть  усе  без  меж.

Та  скільки  можна  сльози  лити,
Хіба  не  соромно  їм  всім?
Ходім  боротись,  а  не  гнити,
Тарас  противиться  же  їм.

Та  піднялися  одиниці,
В  душі,  у  серці,  у  біді.
Кобзарю  мій,  ми  наодинці,
Нехай  їм  Бог  віддасть  в  Суді.

Дочитав  я  слова  Заповіту  Твого,
І  по-правді,  дивлюсь  тобі  в  вічі.
Ти  Пророче,  і  Батьку,  моя  ти  снаго,
За  нас  ти  пішов,  бо  ми  –  віщі.

Олег  ГАВРИЛЕВИЧ,  9  березня,  2006  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478141
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.02.2014

Лист Тарасу Шевченку

О  Кобзарю  величний,  звертаюсь  до  тебе,
Бо  для  мене  давно  ти  уже  чоловік.
Якого  ангели  славлять  на  небі,
А  Ненька  твоя  тебе  –  цілий  вік.

Для  чого  ти,  Батьку,  за  правду  боровся?
Для  чого  ти  потом  землю  скропив?
Коли  твоя  правда  аж  до  Заросся,
А  бур’ян  нашу  землю  давно  полонив.

Невже  говорив  так  для  свого  народу,
Що  серце  у  нього,  як  щебінь  в  душі?
Та  діло  всихає  в  похмуру  погоду,
А  маму  твою  добивають  в  тиші.

Шевченку  Тарасе,  нема  того  духу,
Що  ти  розповів  в  Заповіті  своїм.
Брати  підіймаються  тільки  слуху,
А  падають,  неначе,  Єршалаїм.

Розумні  гетьмани  були  того  часу
І  ти  серед  них  добрий  світла  пучок.
На  нашу  Вкраїну  кидали  гримаси,
А  зараз  її  ведуть  на  гачок.

Ти  в  нашій  шані,в  повстаннях  Майдану,
А  ті  –  наче  віття  сухої  верби.
Для  чого  тебе  скатували  тирани?
Скільки  сліз  ти  ковтнув  у  гіркої  журби?

Я,  Кобзарю,  звертаюсь  до  тебе,
Бо  для  мене  давно  ти  уже  чоловік.
Якого  ангели  славлять  на  небі,
А  Ненька  твоя  тебе  –  цілий  вік.

Олег  Гаврилевич,  10  березня  2006  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478140
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.02.2014

Сніг та кохання

Рядки  вірша  вже  снігом  замітає
Старі  сліди  хурделиця  жує.
Натхнення  з  сумом  розмовляє,
Вогонь  морозу  став  кує.
В  повітрі  жаль  гаптує  гіркі  сльози,
Чиєсь  кохання  бродить  манівцем.
А  світ  все  сипле  сніжні  грози
І  я  пишу  це  синім  олівцем.

Зима  схолодить  дотик  почуттів,
Кохання  сильне  ще  горить  вогнем.
Й  любов’ю  Бог  моє  село  зігрів
Оцим  пройдешнім  сірим  днем.

Стіжок  соломи  красить  цю  природу,
Холодний  вітер  сварить  мій  садок.
Він  закохався  в  надзвичайну  вроду,
Бо  вдалині  –  засніжений  горбок.


29.01.2007р.  Підбрусинь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464026
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.12.2013

Геноцид

О  доле  мила,  віднеси  мене  туди,
У  зодчий  сорок  сьомий  біля  хати.
Де  близь  порога,  де  відро  води,
Стоїть  бідненька  сивочола  мати.

Де  босоніж  пробігло  дитинча,
Що  у  дебелих  десь  просило  хліба.
Розпухле  тіло  й  чорний  аж  зачах  –
Держава  назове  –  народна  хиба.

Там  батько  з  вечора  й  до  рання
Спасав  думками  сина  в  голові  –
Держава  назове  -  це  соцзмагання,
А  хліб  –  у  експорт,  в  гроші  трудові.

Бабуся  витерла  згорьовано  сльозину,
У  рот  дитині  впхнула  три  зерна.
До  ранку  щоб  відвести  гірку  слину,
Й  в  могилу  скласти  це  мале  терно.

Ридає  матір  з  втягнутим  обличчям,
Вибиває  ще  раз  жовтий  колосок.
Розпалить  грубу  садовим  хамличчям,
Щоби  почути  ще  раз  сина  голосок.

Так  кожен  день  хилився  під  укіс,
Вмирали  люди  за  кусочок  хліба.
Держава  скинула  мільйони  кіс,
А  коси  –  спухлі  люди  просто  неба.

О  доле  мила,  віднеси  мене  туди,
У  зодчий  сорок  сьомий  біля  хати.
Де  на  веранді  воркували  голуби
І  радісна  стояла  моя  сива  мати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464022
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2013

Мій світлий друг

Присвячую  світлій  
пам’яті  Миколи  Намчука  

Ну  що  ж,  Миколо,  сядем  поговорим?
Розказуй,  друже,  як  твоє  буття.
З  тобою  ми  ділилися  і  словом
Чого  покинув  ти  світське  життя?

Не  думав  я  писати  тобі  вірші,
Хотів  для  тебе  прочитати  їх.
Ти  знаєш,  так  усе  не  втішно,
І  говорити  нам  про  це  не  гріх.

Не  так  все  мало  бути,  добре  знаєш,
Згадаю  нашу  зустріч  й  не  одну.
Ти  серед  друзів  мовчки  лиш  витаєш
У  пошуках  життя,  але  не  сну…

Заснув.  Не  вірю!  Слізно  попрощатись,
Забути  важко,  що  я  й  не  зроблю.
Тобі  ще  тільки  жити  й  зустрічатись
І  говорити  рідним,  що  люблю.

Ах,  Колю,  роз’їдає  думка  серце
Сльоза  скорботи  падає  у  вірш.
Ти  знаєш,  що  не  дам  тобі  померти
У  пам’яті  я  воскрешу  тебе  скоріш.

Я  напишу  тобі  одну-єдину  пісню,  
Ти  будеш  жити  в  пам’яті  світів.
Ти  друг  для  всіх  один,  навскрізьний,
Хотів  ти  того,  може,  й  не  хотів.

Ще  напишу  багато  що  про  тебе,
Нехай  цей  приклад  буде  багатьом.
Нехай  тебе  приймає  світле  небо,
Та  всеодно  не  вірю!  Це  був  сон!..

1  грудня  2013  р.


   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013

Культурникам!

Агов,
культурники,  ви  всі  разом  озвіться,
Виходьте  в  люди  хоч  на  вихідні.
Агов,  культурники,  ви  трохи  
                                                               протрезвіться,  
Щоб  дні  робочі  не  були  нудні.
Ідіть  у  люд,  збирайте  нашу  
                                                                                       Цінність
Не  крийте,  що  за  слово,  то  і  мат!
Творіть  культуру  не  збира  
                                                                         відмінність,
А  то  все  дивитесь  у  непотрібний  
                                                                                                       пат.
Ковтаєм  нині  сленги,  як  котлети,
Жуємо  мову  –  наш  найбільший  
                                                                                                 скарб.
По  –  барабану  давні  арбалети,
Візьміть  тональність  наших  фарб.  
Ви  не  беріть  слова  лишень  у  супи,
Ідіть  на  компроміс  від  дивних  вад.
Бо  молодь  скоро  вас  пошле  до  
                                                                                                 дупи,
Коли  в  культурі  буде  тільки  чад.
Робіть  культуру  не  лише  у  місті,
Ви  виїдьте  ще  трохи  у  село.
Не  так  то  добре  у  старому  тісті
Пригадувать  усе,  як  це  було.
Чого  ви  ждете,  мудрі  Д’артаньяни,
Ви  хочете  отого,  що  колись?
Чи  просто  ждете,  щоб  тирани
Повішали  вас  догори,  увись?
Навчіть  нас  правди  на  майбутнє,
А  не  сидіть  в  м’яких  кріслах.
Так  зробите  із  нас  непутніх  –  
Для  вас  один  то  тільки  мах.  
Скажіть  мені,  читали  ви  газети?
Ви  ж  бачите  що  робиться  навкруг!
Не  допоможуть  нам  старі  сонети,
Які  закручені  в  єдине  щось,  у  круг.
Скажіть,  
Культурники,  ви  добрі  люди?
Тоді  ідемо  разом  всі  у  світ!
Заскоро  прийдуть  нові  Юди
Й  складуть  для  нас  новий  завіт.
О  мудреці,  нещасні  ваші  брехні,
Навчіть  людей  любити,  жить!
А  наш  Шевченко  був  із  Верхніх,
Як  ви  його  збиралися  душить?!
Чи  він  ходив  із  кожним  селянином
І  словом  теплим  підпирав  народ,
Чи  він  катався  в  мерсі  із  бензином,
Чи  був  мандатом  із  Верховних  вод?
То  де  ж  він  був,  культурники,  «хелов»  –  
І  відповідь  я  вашу  переслухав:
„Та  де,  той  час  давно  пройшов,
А  я  цю  тему  зовсім  недослухав!  ”  

Ідіть  в  народ,  бо  горе  буде  нам,
Невже  так  тяжко  побороть  натуру?
Коли  ви  там  сиділи  по  кутам
Тоді  народ  творив  свою  культуру!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460820
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2013

Прийшов до вас

Кує  нам  щастя  у  веснянім  небі
Повітря    полюбовних  почуттів.
Доспів  же  я  у  Боговій  потребі,
Я  біг  до  Нього,  так  до  Нього  хтів.

І  хочу  так  змінити  світ  на  краще,
Але  у  нім  себе  не  віднайшов.
Ти    скажеш,  що  людина  я  пропаща
Та  довго  я  до  цього  дня  ішов.

В  цім  дні  моє  життя  і  моя  радість,
Цей  день  настав  тоді,  як  народивсь.
Не  має  права  наді  мною  жадність,
Бо  лиш  для  Бога  одного  скоривсь.

Земля  і  небо  хай  мене  засудять,
Коли  лиш  зло  у  світ  цей  принесу.
І  люди  хай  зовсім  мене  осудять,
Якщо  не  знають  Біблії  красу.

Господь  віддав  Себе.  І    ви  віддайте
На  тяжкий  труд  своє    нове  життя.
Любов’ю  ранки  світлі  зігрівайте,
Крокуйте  сміло  у  Його  буття.

І  разом,  може,  знищим  порожнечу,
Яка  у  світі  ходить  лиш  в  омані.
Зруйнуємо  всі  разом  ворожнечу,
Бо,  як  приблуда,  пхається  в  тумані.

Прийшов  до  вас  –  і  знайте,  люди,
Що  світ  безмежний  нині  не  змінить.
В  цім  світі  зрадників  і  ситих  Юдів,
Лиш    з  Богом  нам  потрібно  жить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2013

Скажи, чому?

Сумною  хмарою  закрився  небозвід,
Розкидав  вітром  пожовтіле  листя.
П’ять  років  за  тобою  біг  вперед,
До  твого  серця,  де  немає  місця
Для  мене,  хоч  би  на  хвилину
Закрию  очі  на  прийдешній  день.
Без  тебе  я,  як  без  надії,  згину,
Чекаючи  новий  пустий  будень.
Так  хочу  випадково  й  тихо
Зустрітися  в  осінньому  саду,
Де  замість  щастя,  лиш  зустріну
лихо,
Бо  в  нім  тебе  не  віднайду.
Я  ж  не  зганьбив  тебе  душею,
Чому  ж  мовчиш,  сумне  твоє
обличчя?
Чого  ж  не  будеш  тільки  мею,
А  з  ним  шукаєш  ти  дворіччя?
Лиш  в  думці  обійнять  тебе  посмію
За  ці  роки  рукою  й  не  торкнувся.
Кохаю  просто  якось  без  надії,
Бо  трохи  пізно  я  вже  схаменувся.
Скажи  чому  притягує  до  тебе,
Хмелію  усмішкою  твого  тепла.
Я  кохаю  тебе,  мені  світу  не  треба,
Адже  світ  у  тобі,  а  ти  щастя  дала.


м.  Львів  2006  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2013

Убиваю добром

Хватить  писати  рими
Безпробуно  проскнуті  болем.
Я  пережив  свої  зими
Пропахнуті  алкоголем.

Достатньо  мене  картати,
Хватить  марити  любов’ю.
Я  зумів  тебе  прощати
І  говорити:  «I  love  you».

Відпусти  ти  мене  від  себе
Більш  не  буде  пустих  обіцянок.
І  не  буде  відвертих  зречень
І  дорогих  панянок!!!

Відпусти  і  про  мене  не  згадуй
Я  завжди  ішов  на  пролом.
Ти  чоловіка  порадуй,
Бо  я  убиваю  Добром!..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2013

Де моя любов, ну де любов?. .

Де  моя  любов,  ну  де  любов?
Я  не  знаю  де  її  уздріти.
Душа  моя  свідомо  дає  зов,
Що  ти  люби,  бо  треба  ще  любити.

Ти  не  спіши  вона  ще  не  прийшла
І  так  листки  посписую  я  римами.
З  усього  свого  доброго  єства
Лиш  виживаю  знов  своїми  силами.

І  дуже  добре  знаю  круговерті
Затягують-заманюють  так-сяк.
Моя  любове,  я  не  грішний  смертник,
Тож  покажи  для  мене  свій  маяк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2013

Я чекаю від тебе дзвінка…

Я  чекаю  від  тебе  дзвінка,
Наче  Бога  вичікую  з  неба.
Моя  осінь  печально-п’янка,
Як  води,  зрозумій,  тебе  треба.

Ти  для  мене  усе  понад  світі,
Так  тепла  не  хватає  твого.
Лиш  пригадую  руки  зігріті
В  протиріччі  щастя  свого.

Бо  для  мене  ти  –  подих  життя,
Мій  останній  листок  на  долоні.
Заримую  я  знову  наше  буття
Та  й  закусую  сльози  солоні.

І  жалію  нестримні  роки,
Та  вчинками  знову  пройшовся.
Оцінив  за  цей  час  два  боки,
А  з  любов’ю,  на  жаль,  розійшовся.

Я  закрив  усі  двері  поганого,
Ти  прийди  й  залишися  навік.
І  поклич  мене  іменем  званого
В  мені  щастя  твоє  вже  без  лік.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2013

Моя конвалія

Зірвав  я  запах
дивний,
Поставив  у
стакан.
Та  запах  –  пан
великий,
ілюзії  капкан.
В  цім  запаху
мелодія
Й  звучить  вона
життям,
Надії  званим
подивом
І  радісним  буттям.
Та  квітка  ця  –
Конвалія,
В  шикарному  ранні,
Гнучка  у  неї  талія
В    біленькому
вбранні.
А  запах  її
видивом
Чарує  мої  скроні.
Чомусь  глибоким
подивом
Беру  її  в  долоні.
Пишається  в  руках,
Красується  не
звично.
Й  турботу  по  щоках
Дарує  феєричну.
І  райським  днем,
щовечора,
Пахне  моя
Конвалія.
І  мій  букет
лиш  вручений
Найкращій  в
світі  талії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2013

Не йди від мене вранці…

Не  йди  від  мене  вранці,  на  світанку,
Побудь  ще  в  сні,  ще  трішки  залишись.
Зустрінь  зі  мною  сонце  тут,  на  ґанку,
І  ніжним  поглядом  очей  озвись.

Побудь  хоч  хмарою  у  синім  небозводі,
Лишись  весною  ранньою  ось  тут.
Тебе  крізь  час  дала  мені  природа,
Щоби  лишився  повсякденних  пут.

Куди  ти  йдеш?  На  що  мене  лишаєш?
Постій,  любове,  хоч  би  повернись!
Скажи  чи  ти  бодай  мене  кохаєш?
І  сонце  каже:  „Ти,  мабуть,  проснись.”
             
Відкрив  я  очі  з  трепетом  у  серці,
Пішло  кохання,  сон  в  душі  зостався.
Ось  так  любов  пішла  у  інші  дверці
Я  ж  тільки-но  у  неї  закохався...

27  жовтня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2013

Моя любове

Моя  любове,  ти  мій  ніжний  дотик,
Торкаєшся  до  губ  своїм  цілунком.
Ти  на  галузці  нерозцвілий  котик,
А  в  сні  стаєш  моїм  лише  малюнком.

В  тобі  все  найдорожче,  що  я  маю,
В  тобі  і  доля,  і  живе  чуття.
Я  до  непам’яті  тебе  одну  кохаю,
З  тобою  я  іду  в  моє  життя.

П’янка  в  тобі  усмішка  матіоли,
Мене  сприймаєш  доторком  руки.
Твоя  любов  солодка  й  трохи  гірка,
Бо  я  тебе  зустрів  крізь  всі  роки.

27  жовтня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2013

Кохаєш чи покидаєш?

Щось  сталося,  кохана,  із  тобою,
Чомусь  весь  час  сумуєш  мовчки  ти?
Чи,  може,  сталось  щось  зі  мною?
Давно  вже  я  не  я,  не  ті  мости.

Чого  твій  сум  безмежний  нині,
В  устах  нема  мого  кохання?
Скажи  мені  у  цій  чудесній  днині,
Де  твої  юні  і  прості  бажання?

Сьогодні  мрієш  про  багате  щастя?
Для  тебе  став  гірким  я,  як  полин?
З  кохання  мого  хай  тобі  воздасться
Безенна  кількість  люблячих  годин.

Чого  ж  ти  так  далеко  за  кордоном?
Чому  ж  ти  продаєш  сама  себе?
Я  розмовляю  із  самотнім  клоном
І  згадую  привабливу  тебе…

Не  зійде  сонце  вже  таке,  як  вчора,
Не  буде  вже  такого,  як  колись.
Зустрілися  ми  зовсім  випадково
Й  кордоном,  випадково,  розійшлись...

21  жовтня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2013

Чи подаруєш ти мені кохання?

Моя  любове,  осінь  на  дворі!
Ти  така  ніжна  і  тужлива.
Так  мрію  прогулятись  при  зорі
З  тобою  вдвох,  любове  бистрокрила!

Не  можу  й  дня  без  тебе  існувати:
Розгублююсь,  тривоги  й  коливання.
Зумів  тебе  в  безмежності  кохати,
Чи  подаруєш  ти  мені  кохання?

Багато  слів  і  всі  вони  для  тебе,
Багато  речень  –  почуття  одні.
Світанок  сонця.  Сизооке  небо.
Й  розбита  відстань  твого  слова  „ні”.

Лиш  прошу  щастя  із  тобою,  люба,
Так  хочу  міцно  обійнять  тебе.
З  останнім  поцілунком  прийшла  згуба,
Бо  лиш  з  тобою  я  знайшов  себе.

21  жовтня  2013  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2013

Моїй коханій…

Пробач  й  озвися  лебедем  світанку,
Прийду  з  букетом  квітів,  роз.
Не  полишу  тебе  в  вечірнім  ґанку,
І    захищу  від  неба  дивних  гроз.

Веди  мене  у  даль  своїх  світів,
Кохай  мене,  як  я  тебе  кохаю.
Прости  коли  образив.  Не  хотів,
Але  без  тебе  я  чомусь  страждаю.

21.  10.  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2013

Веди мене

Твої  чарівні,  Доле,  коси
Мене  тривожать  кожен  день.
Чи  віднайду  тебе  я  в  осінь,
Чи  віднайду  тебе  в  будень?

Давно  я  вийшов  на  дорогу
Блукав,  ходив  не  віднайшов.
Забув  старі  нужди  пороги,
Й  у  пошуки  вернувся  знов.

Не  знаю,  як  тобі  сказати,
Прости  мене  за  ці  слова.
Я  научивсь  тебе  кохати  –
Сторінка  ця  в  житті  нова.

Та  де  ти  є,  бодай  озвися  –
І  я  прийду  до  тебе  знов.
Багато  душ  тебе  зреклися,
Змішали  молоко  і  кров...

21  жовтня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013

Лондонський дощ…

Тільки  Лондонський  дощ  падає  в  моїм  Підбрусні,
Із  Венеції  в  снах  ти  приходиш  до  мене  щоніч.
І  від  крапель  дощу  горіхи  отримують  стусні,
Покохав  я  тебе,  моя  добра  Ніч,  віч-на-віч.

Хоч  на  відстані  йдемо  з  тобою  знову  і  знову
Я  –  в  тобі,  а  ти  сьогодні  просто  в  мені.
Із  Венеції  ти  вже  не  йдеш  отак,  випадково,
Бо  цей  Лондонський  дощ  навіє  будні  сумні.

Бо  він  падає  нині  в  просторім  й  багатім  Підбрусні,
А  на  ранок  туман  лише  з  наших  думок.
Моя  осінь  дощу,  ти  додому  падати  мусиш,
Бо  зимою  я  холод  весною  прощу.

Тільки  Лондонський  дощ  падає  в  тихім  Підбрусні
Й  ти  у  мене  в  обіймах  уже  кожну  ніч.
Та  й  горіхи  давно  вже  отримали  стусні,
Ти  –  Моя.  А  я  –  Твій  між  усіх  протиріч.

18  вересня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013

Не чіпайте Її…

Не  чіпайте  її,  бо  вона  вже  його  Вовчиця,
І  він  вибрав  її  з  усіх  зграїв  вовків.
Й  не  питайте  мене,  бо  це  зовсім  не  сниться,
Я  не  винен,  що  доля  обрала  мене  владарЕм.

Не  чіпайте  її,  бо  вона  все  йому  розкаже
У  контактах  і  крапках  після  суцільних  ком.
Поважай  те,  що  маєш,  мій  білий  світе,
Бо  нарешті  я  став  твоїм  Вожаком…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449671
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2013

Наші бажання

Розгойдалися  наші  бажання
До  потоку  безпомічних  сліз.
Ми  хотіли  лиш  просто  кохання
Біля  наших  вечірніх  беріз.

Ми  просто  сиділи  у  травах,
Вірніше  –  у  запахах  трав.
Кохання,  немов  би  забава,
Наче  рими  збіднілих  октав.

Ми  просто  чекали  світанку,
Ми  нині  були  в  однині.
Бо  із  першим  промінчиком  ранку
Ми  стали,  як  всі,  в  множині.

06.06.2007  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2013

Сумний поет

Сумний  поет  сьогодні  зранку,
Адже  згадав  минулу  ланку  
Свого  пройдешнього  пуття.
Пішло,  як  дим,  у  забуття.
Згадав  дівчину  добру  й  ніжну,
Приємну,  лагідну,  надіжну.
Але  не  був  ще  час  кохати
Й  він  захотів  її  згадати:
Її  вуста,  її  усмішку,
Згадав  своє  порожнє  ліжко.
Вона  пішла  давно  й  далеко,
Зігріта  ковдрою  лелека.
Любив  поет  її  лиш  тілом,
Любив  її  відверто  й  сміло.
Але  життя  змінилось.  Так!
Поет  був  хлопець  лиш  простак.
Не  вмів  кохати,  а  писав,
Що  він  усе  її  сказав.
Душа  зовсім  ще  спала  в  нього,
І  в  серці  лиш  була  тривога.

Не  знав  же  він,  що  все  так  стане
Й  кінець  всьому,  мабуть,  настане.
Пройшло,  либонь,  чимало  часу,
Шкільні  розводили  їх  класи.
Зустрів  поет  давно  вже  іншу:
Сумну,  безрадісну,  невтішну.
І  день  за  днем  приходить  в  очі
Той  жар  минулорічних  ночей.
Сьогодні  все  уже  не  так,
Ц  дівчина  гірка  на  смак.
А  спогад  їх  удвох  щоночі
Веде  на  зустріч  в  сни  пророчі.
Зсипає  споминів  слова.
Але  любов  у  них  –  нова.

А  цим  осіннім,  світлим  ранком
Поет  зустрівсь  з  самим  світанком.
Кохання  в  юності  –  мости,
Прости,  пробач,  прости,  прости…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013

Задощило твоїми сльозами

Задощило  твоїми  сльозами,
З  неба  грози  скропили  мене.
Чи  то  місць,  чи  сонце  кохані
Їхній  спокій  на  душу  гряне.

Не  плач,  осене,  хай  стихне  вітер
І  дерева  зупинять  свій  лет.
Жовтим  листям  і  сумом  літер
Я  для  грому  напишу  сонет.

Не  класичний,  таких  бо  не  вмію,
А  природи  лісним  рукавом.
Грім  пробив  і  дощ  пересіяв
Не  сльозою  твоєю  –  добром.  


16.08.2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2013

Не твоє котеня…

Не  твоє  котеня,  не  твоє,
Коли  гладиш  мене  проти  шерсті.
Відпусти  у  життя  моє
Із  своєї  ручної  жесті.

Ну,  не  муч  ти  мене,  не  муч,
Заплакано  дивлюся  в  очі.
Ти  хазяїну  свому  озвуч
Як  любуємось  ми  щоночі.

І  не  твій  я,  не  твій,  пробач,
Для  кого  ці  ніжності  цілі?
Ти  не  смійся,  а  потім  не  плач,
Як  зостанешся  спомином  в  мрії.

31  березня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446898
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.09.2013

Мені треба твойого тепла

Мені  треба  твойого  тепла,  
Але  ґердів  ніяких  не  варто.
Бо  моя  королева  зла,
Та  й  люблю  її  не  на  жарти.

Мені  треба  мою  Королеву,
Я  не  принц,  може,  й  не  паж.
Хоч  люблю  тебе  нині  занадто
Та  пробач,  Королево,  пробач…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446895
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.09.2013

Жар любові

І  день  у  день,  початок  у  кінець,
Очі  для  неба,  плакати  не  треба.
Руки  до  Бога,  славу  в  вінець
Мудрості,
Мудрість  візьмімо  ж  до  себе.

А  Бог  –  любов
В  душі  лиш  зов.
Шумить  верба  і  плаче.
А  з  ніг  Ісуса  Капа  кров
В  твоє  життя,  юначе!
Іде  біда,  а  з  нею  сум
Біжать  тебе  смутити.
Ісуса  кров  вбиває  глум,
Що  так  хотів  зганьбити.
Пройде  біда  уся  бліда,
Уклін  складе  для  Бога.
Так  горе  світ  весь  поїда
Й  в  душі  жеврить  тривога.

Свою  душу  ложи  на  Ісусів  янтар.
Ти  ж  крокуй  з  Ним  нога  за  ногою.
І  з  дитинства  виховуй  любові  пожар,
Що  при  смерті  не  згасиш  водою.

05.  05.  05.  р.  Підбрусинь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013

Скажи, Господь…

Скажи,  Господь,  що  буде  із  Землі
В  якій  зросли  покірні  Тобі  люди?
Скажи,  Ісус,  в  якій  світській  імлі
Зросли  гонителі  і  кривдники,  і  Юди?

Ти  бачиш  все.  А  все  зовсім  погано.
Погано  й  те,  що  словом  зветься  все.
Хтось  мріє  влізти  у  гарячу  ванну,
А  хтось  Твоє  імення  в  світ  несе.

Ти  дав  пізнати  добре,  але  світ…
Не  прийняв  слів  Твоїх  у  люте  серце.
І  полину  гіркий,  пожовклий  цвіт
Сльозою  скапує  в  гріховності  відерце.

А  гріх  –  гарячка  слів.  Діла  пусті,
Знеславлять,  Господи,  твоє  імення.
І  поряд,  Боже,  юди  здирані  ті,
Що  змарнували  ніч  благословення.

Скажи,  Господь,  що  буде  із  людьми.
Які  заліплені  собою  на  вустах?
Чи  довго  будем  жити  й  ми,
Коли  Земля  –  суцільний  жах?

21.  02.  2007  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013

Де ти є?

Я  пишу  тобі  листа,  життя  моє:
Що  без  тебе  вже  не  можу  жити.
Полюби  мене  таким,  яким  я  є
Всеодно  тобі  самотньою  тужити.

Та  признайся,  любиш  ти  мене,
Ці  рядки  душі  пишу  у  слові.
Знаю,  що  грядуще  не  мине,
Возродивсь  в  нашій  палкій  любові.

І  свідомо  йшов  до  цього  часу,
Малював  долонями  цю  весну.
Щоб  з  тобою  вдіти  спільну  расу
Й  знов  без  тебе  нині  не  засну.

Де  ти  є,  моя  кохана  осінь?
Барвою  листків  мене  прийми.
Хай  моя  любов  тебе  возносить,
Ти  ж  візьми  і  просто  обійми.

Знаю  я,  наречена  весною,
Взимку  пережив  тяжкий  удар.
Та  й  нас  червень  обвінчав  красою.
Я  з  тобою  рай,  а  не  кошмар.

Вертайся  здалеку,  кохане  зайченя,
Беру  до  рук  я  лише  наші  фото.
Коли  ти  скажеш  знов  мені:  «Твоя!
То  що,  ти  забереш  мене  з  аеропорту?».

16  серпня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2013

Пригадаю усе, що сталося…

Подобаєшся,  всміхаєшся,  цілуємось,
Знов  збілієш  вишневим  цвітом.
Тільки  жовтою  осінню,  а  не  літом
Я  тобою,  а  ти  мною  милуємось,
Бо  невдовзі  зима  піде  світом.

Ти  любов’ю  хворієш  сумливою,
Почуттями  тебе  не  змаячити.
Що  для  тебе  я  можу  значити?
Як  була  ти  зрадливо-тужливою,
То  я  зміг  тебе  пробачити.

Якось  дивно  усе  це  сталося,
Що  без  тебе  не  бачив  реальності.
Жив-вмирав  у  своїх  банальностях,
Потім  ти  взяла  закохалася
І  ми  стали  в  коханні  тональності.

Пригадаю  усе  те,  що  сталося,
Не  забуду  вишневого  цвіту,  
І  того,  що  було  теплим  літом.
Я  у  тебе  знов  закохаюся
Й  ми  підемо  з  тобою  цим  світом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2013

Україно свята

Так,  на  людях  зізнатися  мушу,
Доки  голос  мій  не  затих:
Україно  свята,  моя  душе,
Ти  гойдаєш  нас  –  вічно  живих.
Ти  могутнім  прадавнім  корінням
Напуваєш  щороку  плоди.
Для  сімей  оберіг  і  святиня,
Що  лишили  на  пам'ять  діди.
Хоч  слова  я  промовлю,  як  звично,
Хай  почує  весни  течія:
Хай  святиться  ім’я  твоє  вічно
Україно  моя!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443693
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.08.2013

Шалава

Шалава  –  це  не  проститутка,
Як  всы  змальовують  її.
І  не  сопілка,  і  не  дудка,
Хоча  й  подібна  до  змії.
Із  виду  нібито  нічого,
Спідничка  вище  від  колін,
Нема  нічого  в  ній  святого,
Є  кілька  імпортних  кофтин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443690
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.08.2013

Поет…

Поет  не  той,  хто  добре  пише,
Не  той,  хто  книги  в  світ  несе.
Лиш  той  любов  в  руках  колише,
Хто  їй  віддав  життя  усе.

Це  не  ілюзія  старання,
А  доля  крізь  усі  роки.
Поет,  любов,  палке  кохання,
Це  русла  даль  і  глиб  ріки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440359
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.07.2013

Навіть ранки вже пахнуть тобою…

Навіть  ранки  вже  пахнуть  тобою,
Бо  без  тебе  вони  йдуть  туманом.
І  тобою  живу,  мов  росою,
Як  повітрям,  а  не  обманом.

Цілий  липень  ти  місяцем  ясним
В  мої  сни  ти  ходила  щоночі.
Була  зіркою  з  сходу  дочасно
Й  зазирала  в  мої  карі  очі.

Ти  спускалася  димовим  літом,
Пахла  дольками  спілих  яблук.
Заглядала  у  душу  крізь  сито
Полюбовно-нескінчених  мук.

Я  тебе  обіймав  та  й  лілеяв
На  долонях  любові  носив.
Бо  тебе,  закохана  феє,
Ранок  сонечком  теплим  змив.

Хай  пропахнуть  всі  ранки  тобою,
Добра  феє  природних  туманів.
Я  ж  тобою  живу,  як  водою,
Як  повітрям,  а  не  обманом.

30  липня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2013

Жорстокий світ…

Жорстокий  світ  бажає  новизни,
Яка  була  б  солодша  вже  від  меду.
Не  хоче  пити  вже  поганої  казни,
А  преться  тільки  в  політичне  кредо.

От  ті,  які  були  найліпші  люди,
Зробилися  ярмом  самих  себе.
А  деякі  похожі  вже  на  юдів
Й  затягують  до  себе  ще  й  тебе.

Чудний  цей  світ  не  знати  по-якому,
І  важко  жити  в  ньому  кожну  днину.
Та  треба  модно  жити  в  пеклі  цьому,
Й  провадити  наступную  годину.
Куди  не  гляну  –  всюди  лихоманка
Гризе  поволі  душу  і  мораль.
І  всюдисуща  думка-наркоманка
Прикрасить  коси  білолицих  краль.

Куди  спішить  оце  халявне  чудо,
Куди  дійде  із  темпом  на  всі  п’ять?
Не  треба  нам  фальшивих  юдів,
Що  не  говорять,  а  лише  трендять…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439366
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2013

Не живем, а існуєм

Кожен  день  не  живем,  а  існуєм,
Жити  хочем,  геть  думи  сумні.
І  мудруєм,  мудруєм,  мудруєм,
Й  з  кожним  днем  стаємо  дурні.

Поміж  хмарів  ми  вибрати  хочем
Лиш  найбільші  краплини  дощу.
Та  давненько  уже  ми  не  можем
Із  кропиви  зварити  смачного  борщу.

Навіть  дощ,  коли  падає,  дивний.
Він,  мов  плащ,  з  етилену  граніт.
Тут  і  цезій,  і  стронцій,  актиній
Із  чола  витирають  свій  піт.

Кожен  день  не  живем,  а  існуєм,
Жити  хочем,  геть  думи  сумні.
І  мудруєм,  мудруєм,  мудруєм
Та  давно,  мабуть,  стали  дурні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439364
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2013

Генерація

Надворі  генерація  процесів,
В  повітрі  революція  умів.
Політика,  як  проміжок  ексцесів.
Народ  його  збороти  не  сумів.

Народ,  ціна  кому  тільки  гроші,
Продасть  своє  нутро  за  півціни.  
Моралі  не  клюють  і  воші,
А  ти  попробуй  це  усе  якось  зміни!
Хто  винен,  правді  глянь  у  вічі,
Той  вигляд  дивний  подає  якраз.
Такі  ще  заколотники  із  Січі
Паплюжать  і  банкротять  нас.
Але  народ  пробудиться,  панове,
І  дасть  бо  відсіч  аж  за  пів  ціни.
Постане  щастя  в  правді  новій
Й  піде  у  пошуках  забутої  вини.

Надворі  генерація  брехні,
В  повітрі  революція  процесів.
Без  грошей  купиш  бідне  «ні»
У  пошуках  оправданих  ексцесів.

15.05.2007  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439343
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.07.2013

Солодкий сон нації

Я  хочу  написать  слова,
Які  водою  віддзеркалять,
Що  наша  слава  не  нова,
Й  брехню  навколо  сміло  спалять.
Бо  правда  –  є!  Хоча  б  –  мов  сон…
Олійним  спалахом  світанку,
Просочується  джерелом
І  усміхається  на  ґанку.

Чомусь  сьогодні  важко  жити.
Можливо,  завтра  стане  легш?
Як  важко  з  правдою  дружити,
Коли  в  душі  лиш  дим  з  пожеж.
Не  будем,  друже,  язик  гладить.
Давай  поколемо  його.
Хай  нація  по-правді  марить
Від  сну  солодкого  свого.

1.04.06  р.  Львів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439339
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.07.2013

Усе пройде

Усе  пройде.  Не  лишиться  нічого,
Пройде  життя  за  лічені  роки.
Живемо,  ніби  якось  випадково,
Й  жуєм  старі  загойдані  думки.

Хоч  на  дворі  весна,  весняні  дні
Вже  скоро  відлетять  у  літні  ночі.
А  літня  ніч  промовить  просто:  «Ні»
Й  погляне  просто  у  осінні  очі.

Злетить  листок  пожовклий  від  жалю,
Прийде  мороз  в  віконнім  візерунку.
В  старій  кімнаті  я  сльозу  проллю
Та  заховаю  у  січневу  сумку.

Усе  навкруг  ще  крутиться,  гуляє,
Женеться  полем  вітер-дідуган.
А  лютий  свій  відхід  справляє
В  весні  не  чути  щоб  собі  доган.

Усе  пройде.  Не  лишиться  нічого,
Лиш  пам'ять  скаже,  як  було  колись.
Згадаю  мить  дитинства  свого
І  смерті  крикну  гірко:  «Озовись…».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2013

Напасть душі

Все  тихше  й  тихше  у  кімнаті,
Де  Дух  у  істині  лишивсь.
Як  гірко  сидячи  у  хаті
Штовхать  народ,  щоб  не  спізнивсь.

Куди  іти,  як  всюди  морок?
Туман  надії  може  дасть?
Чи  доживемо  за  літ  сорок,
Коли  нас  поїда  напасть?

Не  та  напасть,  що  світ  губить,
Не  та,  що  виїдає  людські  очі.
Пора,  нам,  друзі,  світ  будить
Та  плани  рухати  лиш  зодчі.

А  ми,  неначе  ті  примари,
Гаптуєм  смутку  сорочки.
Війни  вивчаємо  кошмари
Й  від  правди  носимо  очки.

Чогось  спізнивсь  народ,  одначе,
Вертає  в  гідності  русло.
А  Україна  мати  плаче,
Бо  щастя  терном  заросло.

Та  все  одно  сьогодні,  завтра,
Повернеться  народ  назад.
Запалиця  у  серці  ватра
Й  згадаєм  ми  той  листопад.

А  ватра  ця,  той  листопад
Від  революції  річниця.
Народ  хотів  би  ще  назад,
Бо  у  душі  любов  жевриться.

Напасть  душі  –  страшенне  діло,
Не  зневіряймося,  народ!
Ступаймо  лиш  із  Богом  сміло,
Не  біймося  холодних  вод!

06.04.04.  Львів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438742
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.07.2013

О, скільки сіл…

О,  скільки  сіл  занедбаних  навколо!
Кусає  серце  невимовний  жаль.
Зоря  самотня  заспіває  соло,
Й  на  землю  ляже  вечору  вуаль.

Душа  ридає  мовчки,  серце  плаче  –
Краса  пройде  за  мить  –  і  буде  все.
Повітря  вальс  танцює  –  так,  неначе
Життя  моє  на  крилах  хтось  несе…

29.03.07.  Підбрусинь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438735
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.07.2013

Несе нам щастя

Несе  нам  щастя  у  веснянім  небі
Повітря  полюбовних  почуттів.
Дозрів  уже  я  в  Боговій  потребі,
Я  біг  до  нього,  так  до  Нього  хтів.

Земля  і  небо  хай  мене  засудять,
Коли  я  зло  у  світ  цей  принесу.
І  зовсім  люди  хай  мене  осудять,
Якщо  не  знайдуть  в  Біблії  красу.

28.03.07  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438734
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.07.2013

Скільки ще дітей моїх в труні?

Ти  мені  являлася  у  сні,
Що  прийдеш  з  дитиною  в  руках.
Потім  скажеш:  «Відпусти  –  не  треба»,
Нащо  був  той  біль?  Це  просто  –  жах.

Потім  засміялася  здалеку
Сміх  той  сльози  передав  мені.
Ми  хотіли  щастя  задалеко,
Та  я  бачив  це  усе  вві  сні.

Так  і  сталось,  що  тут  поробити
Ти  була  усім  моїм  життям.
Наше  спільне  буде  жити  й  жити
Та  чому  вагітна  ти  чужим  дитям?

Твій  –  аборт,  а  потім  –  порожнеча
Не  дзвони  й  пиши  тепер  мені.
Дізнаюсь,  що  ти  брехала  клято
Скільки  ще  дітей  моїх  в  труні?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2013

Твою любов

Твою  любов  беріг-зберіг,
Чомусь  тобі  всього  було  замало.
Для  мене,  як  ікона-оберіг
Твоє  єство  в  житті  постало.

«Я  не  виню  себе,  бо  ти  у  цьому  винен»,  -
Ти  так  казала  вже  давно-давно.
В  твоїм  житті  я  опинився  клином
Й  тобі  на  це  вже  всеодно…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2013

Краса і біль

Як  вийду  із  хати  в  засмучене  поле,
Погляну  в  широку  зажурену  даль.
А  серце  озветься  палаючим  болем,
Й  на  душу  впаде  невимовна  печаль.

А  жайвір  по  небу  розводить  сонату,
Й  у  хмару  пірнає  далеко  ген-ген.
Погляну  на  білу  і  батьківську  хату,
Погляне  на  мене  розхристаний  клен.

Душа  захлюпоче  від  сліз,  але  вітер,
Попестить  повітрям  і  витре  щоку  –
Сльозу,  написану  з  авторських  літер,
Сльозу,  наче  доля,  важку-преважку…

07.04.2007  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437605
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2013

Лиш любов пробачати уміє

Коли  вечір  схолодить  росу,
Жовтий  лист  упаде  на  долоню.
Тихо  осінь  зів’ялить  красу,
А  розлукою  вичорнить  скроні.
Не  сумуй,  що  біжать  так  роки…
Сповільнити  ніхто  їх  не  може,
Бо  життя  –  швидкоплинність  ріки
Без  кохання  на  засуху  схоже.

А  без  тебе  душа  заболить,
Запече  і  снігами  завиє.
Можна  й  гнівом  себе  погубить,
Лиш  любов  пробачати  уміє.
Не  кажи:  «Прощавай».  Не  кажи.
Не  пророчмо  сузір’ями  долю.
Бо  в  коханні  удвох  –  не  чужі,
То  чому  ж  завдаєм  собі  болю?..

15  липня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2013

А я? А ти? А ми?

А  я?

Пишу  тобі  відвертого  листа,
В  далеку  і  чужу  тобі  країну.
Моя  кохана,  україночко,  проста,
Без  тебе,  я  не  виживу  й  години.

Кохана,  знаю  всю  твою  тональність,
Ми  злилися  душею  в  унісон.
Для  когось,  може,  це  тупа  банальність,
Але  для  тебе  й  мене  це  –  не  сон.

Кохаю,  бо  у  пошуках  завжди,
Шукаю  те,  чого  душа  воліє.
Кричу  до  серця:  «Трішки  підожди»,
Коли  воно  самотнім  вовком  виє.

Кохаю,  значить  хворий  на  любов,
Вона  приходить  в  зорянім  вечірку.
Й  відроджує  надії  тихий  зов,
А  потім  ніжиться  в  захмаренім  затінку.

Тебе  кохаю,  значить  житиму  вовік,
Надіюся  на  краще,  щоб  не  сталось.
Твоя  ж  сльоза  фарбованих  повік
У  душу  падає,  аби  у  нас  все  склалось.

А  ти?

Кохаєш  перед  склом  в  своїм  вікні,
Чекаєш  вже  прийдешню  зустріч  знову.
По  телефоні  чую:  «Тугі  дні»
І  я  пишу  тобі  свою  промову.

А  ми?

Кохаєм  –  значить  знаєм  всю  тональність
І  стверджуєм  собі,  що  це  –  не  сон.
З  натхненням  чуєм  новизни  охайність,
Й  зливаємось  душею  в  унісон.

15  липня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2013

Воля

Безмежний  край  степів,  лугів,
Порослі  бур’яном  поля.
Ширококрай  густих  лісів,
Поорана  плугом  земля.
Кропива.  Біля  хати  сад  –
То  рабство  чи  душі  неволя?
Із  гордістю  й  душею  рад,
Адже  назву  це  просто  –  воля.
Широка  виднокіль  горбів.
Трави  наміряні  покоси.
Жайвір  по  небу  полетів
В  хмаринок  білосніжні  коси.
Тремтить  холодний  вітер  зранку,
І  запах  літа  так  п’янить.
Роса  дзеркальна.  А  на  ґанку
Проміння  сонечка  блищить.
Попереду,  в  далі  –  світлиця,
Мов  простирадло,  біла  вся.
І  на  дворі  чиясь  криниця,
І  риси  в  ній  мого  лиця.
Понять  безмежний  світлий  сад
То  рабство?  Чи  душі  неволя?
Я  серцем  і  душею  рад,
Адже  назву  це  слово  –  Воля!

23.08.06  р.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437173
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.07.2013

Сльоза Афгану

Сльоза  скотилась  матері  додолу,
На  фото  сина  впала  ось  в  цю  мить.
Я  ці  слова  пишу  не  випадково,
Ох,  як  болить.

-  Я  не  вернусь,  матусю,  більш  додому
Не  жди  мене  у  липовім  гаю.
У  тому  краї,  завжди  пресвятому,
В  Шевченковім  заквітчанім  раю.

Афганська  кров  далеко  і  усюди  –
Запечена,  озлоблено-гірка.
Крізь  рвані  рани  подихом  облуди
Текла  так  правда  тверда  та  крихка.

-  Ти  спи,  синочку,  спи,  коханий  сину,  -
Пливе  сльоза  скорботи  і  жалю.
Стоїть  старенька  й  нині  у  куртині
У  липовім  й  калиновім  краю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437162
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.07.2013

Дансер-Мерію…

Серпанок  ночі  –
                         Твої  лагідні  карі  очі.

Ніч  золота  –
Твої  рожеві  скам’янілі  вуста.

Небо  зорне  –
                         Твій  подих  зморений.

Вечірня  гілка  берези  вузька  –
Твоя  світанкова,  приємна  рука.

Зерно  з  обважнілого  колоса  –
Твоя  русява,  сплетена  коса.

Душна  біла  конвалія  –
Твоя  зачаровано-гнучка  талія.

Дзеркально-гаряча  вода  –
Твоя  споважніла,  струнка  хода.

Над  світанком  цілюща  краплина  роси  –
Твоя  вбивча  магія  цієї  краси.

Я  кохаю  твою  загадкову  феєрію
Й  досі  зву  тебе  Дансер-Мерію.

28.05.2004  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2013

Поклич мене

Поклич  мене  у  сни  свої  прийдешні,
Зігрій  теплом  своїх  пречистих  рук.
Скажи,  що  буду  навіть  нетутешній,
В  душі  сховай  мене  від  дивних  мук.

Суди  ж  мене,  любове,  по  обличчю,
Хмільним  вином  цілунків  насити!
Мені  не  можна  бути  протиріччям,
Тебе  до  іншого  у  світ  я  відпустив.

Скажи,  що  буду  навіть  нетутешній,
Зігрій  теплом  своїх  пречистих  рук.
Поклич  мене  у  сни  свої  прийдешні,
В  душі  сховай  мене  від  дивних  мук.

Львів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2013

Ти чуєш?. .

Ти  чуєш,  як  вітер  шепоче  вночі,
Вдаючись  в  симфонію  літа?
Як  липень  для  серпня  дарує  ключі
І  радісно  моляться  квіти?

Ти  бачиш,  як  хмари  пливуть  в  небесах
Тендітні,  просторі  й  лахматі?
Відчуй,  як  життя  пливе  у  руках,
Як  плаче  зажурена  матір.

Ти  знаєш,  як  пташка  складає  свій  спів?
У  неї  ж  немає  слів  й  нотів.
Як  бджілка  не  бачить  буденності  днів
В  своїй  повсякденній  роботі?

Ти  бачиш,  як  подих  дарує  тепло,
Як  ніч  навіває  світанок?
Я  видів,  як  в  снах  все  у  тебе  було,
Бо  далі  настав  новий  ранок…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436141
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.07.2013

Я хочу впасти

Я  хочу  впасти  в  глиб  твоїх  очей,
У  світ  таємних  помислів  і  знаків.
Де  у  любові  видимість  речей,
А  у  зіницях  поле  з  чистих  маків.

Я  хочу  впасти  у  твої  вуста,
На  присмак  слів  солодко-гіркуватих.
Хоч  ніч  безмежна  і  така  пуста,
А  сніг,  всього  лиш  тільки  вата.

Я  хочу  впасти  у  твою  красу,
Милуючись  гармонією  слова.
Світ  зорів  у  руках  тобі  несу  –
Для  тебе  ж  тільки  це  проста  промова.

Я  хочу  бути  поряд  і  в  нещастя
В  твоєму  світі  помислів  і  знаків.
Та  це  ніколи  більш  мені  не  вдасться,
Хіба  в  зіницях  поміж  білих  маків.

Автор:  Олег  ГАВРИЛЕВИЧ.

P.  S.  Присвячую  ці  слова  моїй  коханій,  котра  вже  встигла  оцінити  пісню  на  цей  вірш.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2013

Весняна любов

П’ятий  місяць  зими  минає,
У  природі  такого  ще  не  було.
Чого  ждеш,  на  кого  чекаєш?
Те,  що  було  –  давно  вже  пройшло.

Позавчора  було  все  добре,  знаєш,
Час,  мов  сніг,  розтанув  і  що?
І  чому  ти  у  сні  мені  сновигаєш,
Куди  тягнеш  мене,  безцінна  душо?

Крізь  усі  запитання  в  життєвім  тунелі
Ти  показуєш  ще  раз  як  далі  іти.
Ти  –  моя,  а  я  –твій.  Ми  обох  –  паралелі.
Ми  –  разом  –  незаймані  цілі  світи.

Пробиваєш  мені  стежину  вперед,
Замість  квітів  зима  надворі.
Я  замерз,  тож  кидаюсь  в  обіймів  лет,
Назустріч  весняній  любові.

6  квітня  2013  р.


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2013

Скульптор

Я  виліпив  тебе  за  кілька  років,
Твій  образ,  руки  ніжні  і  вуста.
Залишилось  вдихнути  кілька  кроків,
Щоб  не  була  оголена  й  пуста.

Хоч  пробував  вдягнути  дуже  гордо,
Вдихав  у  тебе  все  своє,  що  мав.
А  ти  взяла  і  вдарила  по  морді,
Щоб  я  –  відстав.

Ти  йшла  все  далі  й  далі  в  досконалість,
Уздрів  тебе  незайману  митець.
Лиш  постріл,  куля,  погляд,  жалість.
Запам’ятай:  для  тебе  я  –  творець.

Усіх  частин  не  хочу  вже  й  збирати,
Бо  виліпив  тебе  за  кілька  років.
Я  ще  б  пустив  би  чергу  з  автомата
За  тих  твоїх  «невинних»  пару  кроків.    

31  березня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2013

Ти снишся мені опівночі

Ти  снишся  мені  опівночі,
Який  дивовижний  сон.
Мимоволі  беру  телефон,
І  дивлюся  крізь  заспані  очі.

«Люблю  тебе»,  -  ти  відказала,
Ці  два  слова  –  живильна  вода,
Моя  ти  кохана,  моя  молода,
Ти  на  мене,  мабуть,  чекала.

Привіт,  Суботіно,  я  тут,
А  ти  й  не  знаєш,  що  сказати.
Ти  попросила  зачекати
І  зрозуміть  любові  суть.

Це  вже  не  сон,  і  не  банальність,
Кохаю  я  без  заборон.
Кажу  тобі  у  телефон.
Така  реальність.  


7  липня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2013

Ода моїй коханій Суботіні

Давай  згадаєм  з  чого  починались,
Суботіно,  усі  наші  стежки?
А  скільки  раз  у  слово  закохались
Твої  подруги,  а  мої  –  дружки?

Пригадую,  як  кілька  років  там,
У  рідних  селах,  ми  зустрілись  вперше.
Холодні  руки,  самоти  вігвам,
Я  ж  допоміг  тоді  для  тебе,  перша!

Твоя  краса  зітліла,  як  ніколи,
Вуста  засохли,  вітер  їх  обпік.
Сьогодні  для  обох,  то  лише  спомин,
Ми  збережем  його  уже  навік.    

А  знаєш,  зустріч  ця  недарма
Нам  показала  ціль  між  двох  вогнів.
Твоє  минуле,  як  зима  кошмарна,
І  я  прожив  не  так,  як  того  хтів.

Три  зустрічі  давай  згадаєм  разом,
Їх  було  стільки,  точно  так?
Прости  мене  за  ті  мої  образи
Ну  що  сказати,  це  був  просто  знак.

Це  місто  Дубно,  центр  і  готель,
Ми  за  межею  слів  і  значень.
Мій  погляд,  усмішка,  дуель
Двох  тіл,  і  тінь  майбутніх  ще  побачень.

Той  номер  «Люкс»,  вода  у  душі,
Безмежність,  поцілунків  ніжність.
П’янкі  обійми  й  з  двох  нас  суші
Зробила  так  наша  невірність.

А  потім  міст,  замерзлі  руки,
В  обіймах  тепло,  як  завжди.
Твоя  й  моя  любов  розлуки
В  майбутньому  сказала:  «Жди».

Ми  розійшлися,  як  зустрілись,
І  сум  на  серці  знов  і  знов.
Один  без  одного  лишились
Й  в  чеканнях  застигала  кров.

Здавалось  вже  ніколи,  знаєш,
Нам  із  стежками  не  зійтись.
Я  знав,  що  ти  мене  кохаєш,
І  я  коханням  поділивсь.

Кордон,  роки  і  знов  розлука,
Дзвінок,  що  знову  ти  тут  є.
Для  мене  ти  –  солодка  мука,
Для  мене  ти  –  життя  моє!

7  липня  2013  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435734
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2013

Суботіна

Суботіна,  Суботіна,  Суботіна,
Твоя  надія  –  це  моє  життя.
Суботіна,  Суботіна,  Суботіна,
В  тобі  моє  закохане  чуття.

Ти  є,  була,  й  для  мене  завжди  будеш
Не  лише  героїнею  в  кіно.
Моє  тепло  ніколи  не  забудеш,
Хоч  як  тобі  й  не  буде  всеодно.

Суботіна,  Суботіна,  Суботіна,
Твоя  надія  –  це  моє  життя.
Суботіна,  Суботіна,  Суботіна,
Ти  воскресила  мертве  почуття…

31  березня  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2013