| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Зателефоную у невідомість,
Один гудок,
Другий гудок,
У слухавку покладу.
Насправді боягузка:
Всього один гудок після дзвінка,
Цей образ – тільки в моїй голові!
То що ж лякає так мене, мовчання?!
Відчуття можливої поразки
Чи інший розвиток подій…
Що втратити боюся,
Коли вкінці в усіх один кінець.
Розвіяти…не можна…залишити
Надії, Сподівання, Музу для натхнення.
Скільки нереалізованих “Якби”
Розкидала гордість позаду себе.
І скільки ран на серці від стріл Амура
І жодного – “Я кохаю тебе”,
Але це ще не кульмінація життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Чому я пишу?!
Тому що серце страждає.
Адам і Єва – не в Раю.
Книга знань.
Книга пристрасті,
Болю, кохання, обману.
Добро, яке демони
Прагнуть заглушити.
Але іскру щирості,
Тепла й любові
Ніколи не згубити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
Інколи сумую,
Що усі помрем,
Що такої історії
Більш не буде,
Що усе розтане,
Як роса на пелюстках
Зі сходом сонця.
Зникнеш ти, зникну я
У безодні снів
Нашого буття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017
[b][i]Осінь.
Хмуро навкруги.
На серці печаль.
Шоколад —
Хороша панацея,
Але найкраща — Ти…
[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Відлуння погляду твого
Озветься у моєму серці.
І проти волі хвиля відчуттів
Підніме, понесе, із ніг зіб’є…
Щастя і радість тобі несла,
А ти топив у морі позитиву.
Ні, ініціатором я не була,
Бездушна лиш залізобетонна стіна.
Відлуння твоїх почуттів
Лунало у моїй натурі,
В книжках і то простіше
Все напишуть.
Твої слова, учинки, помисли ―
І відповідь завжди була одна:
Безумством на безумство,
Правдою на правду,
Однак на хитрість і обман
Луна одразу замовкала,́́́
Бо, як не жаль, цього коварства
Пізнать було їй не дано.
Щирістю на щирість,
Мовчанням на мовчання…
Чому без дій лишаюсь я ?! ―
Бо я лишень твоя луна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
[i]Я почну знов жити стандартами.
То лиш сп’яніння,
Ковток з криниці божевілля,
Світу не до теорій Гокінса.
Буденність в панцирі зарита.
Які вершини покоряєш?!
За Гімалаї вищої нема.
Моток долі розкручуєш,
Кінця боїшся, застигаєш,
Тишина…
А серце, як серце б’ється?!
Темнота, страх, незнання,
І зоряне небо в душах,
Таємна ніжність у очах,
Пристрасть на словах,
Заплутаність в думках…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2016
Запитаєш ― хто я?!
Я ― теорема непроста.
Для когось ― трав дурман,
Хтось скаже, що проста,
Таких на світі мільйон.
Мов ангел ― сама доброта,
Немов демон ― іскра запальна?
Покладиста, як ніжне кошеня,
Чи вперта, мов брикливе лошеня?
Наївне ягня чи хиже левеня?
Яке воно, моє відлуння у твоїх очах:
Озветься квітами й морями,
Чи в навколишній тьмі розстане?!
Прокидатись поруч щоранку,
Жити, плакати й сміятися,
Ділити незгоди й щастя ―
Усе це могли б разом ми…
Як осінній лист мимо пролечу,
На долоні тобі упаду,
Приворожу.
А може залишуся ―
Однією із безлічі ―
У вихорі подій.
Для когось ― казка неземна,
Для когось ― приємна мука,
Для когось, всього-на-всього, ― не ТА.
Для тебе ж, милий мій,
Я буду вічно ― незнайомка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Рішень правильних нема.
Будуєш ілюзорний світ…
Що ближче правда чи обман?!
Коли зникає страх ―
Розова омана розстає.
Там, де любов, там нірвана,
А там, де біль, там смак життя…
Впасти, щоб піднятися,
Піднятися, щоби злетіти…
І граєшся з вогнем, мов мале дитя
Поки не згориш до тла…
І феніксом із попелу встаєш.
І знов надія, віра, і любов,
Взлети і падіння…
Сховаєшся у панцир ―
Не буде що згадати,
Над прірвою пройдешся ―
Не зможеш забути…
То був гіркий оман чи рай?!
Почуття ― кава від буденного сну.
Світом керують ідеали і шаблони,
І біла ворона змінює окрас,
Щоб бути як усі!
Народитися, щоби вмерти:
Розум бунтує,
І лиш душа знає,
А серце відчуває…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015
Тишина…
Далекий гул машин.
Невідомість…
Звук пісні під вікном.
Забуття…
Грань між вчора та завтра.
Серцебиття…
Безкінечний рух годинника.
Тьма…
Світанок все розсіє.
Марення…
Мрія замаскована у сні.
Ніч…
Там, де нас нема.
День…
Там, де ми існуєм.
Завтра…
Там, де сьогодні вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015
Будильник… Де я?!
Сон. Побудь, не йди!
Дзеркало, заспане лице.
Чайник. Кава. Круасан.
Духи. Одяг. Макіяж.
Годинник. Куди йде час?!
Запізнений вихід, двері, ключі.
Світанкове небо. Дорога. Метро.
Швидка хода. Роздуми. Сум.
Спогади. Посмішка в очах.
Веселка й проміння крізь туман,
Можливо це все є обман?!
Задимлене повітря. Дощ і сніг.
Гаряча кров. Неспинна хода.
Ліфт. Офіс. Тепло.
Робота. Рутина. Екран.
Розмови. Клієнти. Обід.
Мрії. Чай. Погляд у вікно.
Втома. Дорога додому.
Траса. Тисячі вогнів із фар.
Безкінечний рух машин…
Люди. Про що вони мислять,
Звідки й куди їдуть?!
Ліхтарі. Музика. Нічне небо.
Зелений будинок. Дім. Відпочинок.
Сімейні розмови. Родинне тепло.
Фантазії. Ручка. Папір.
Книги. Думи. Сон.
Чарівний сон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
У кожного із нас,
Допоки ми його не стрінем,
Живе на місяці кохання ―
Споріднена душа,
Що думи як скарб там закопає,
Й уві сні всі таємниці лишає.
Існує дивовижний міф,
Що колись давним-давно
Місяць заселяли людські душі,
І в кожної душі було по половинці,
Яку не замінити,
Яка давалась на віки.
Як інь та янь складали душі єдиний пазл.
Але з часом виникло бажання ―
Спробувати пожити на землі.
Й придбали матеріальну форму.
А з обліком земним другу половинку
Не так вже просто віднайти,
Бо кожна людина крилася за маскою:
Добра і зла,
Альтруїзму й егоїзму,
Простоти й лицемірства,
Щирості й цинізму,
Відваги й страху.
Й бувало не раз непохитна віра
У справжнє кохання терпіла крах.
Проте усі повинні знати:
У нас завжди є друга половинка, яку
Одні знаходять із першого разу,
Інші вдванадцяте входять в оману.
Як золотисте сяйво у ночі
Заснути не дає,
То знайте:
Друга половинка
Послання вам передає.
Від цього панацея є одна:
Будь в ліжку ви самі чи не самі,
Промовте у думках про себе:
«На добраніч, коханий»
Чи «солодких снів, кохана»,
А прокинувшись, вітайте:
«З новим днем, кохання моє!
Й неважливо, де ти є :)».
Й вас обов’язково почують!
Де б не були, в якім куточку світу, ―
Погляньте на чисте зоряне небо,
І де серпанок вогню розіллється ―
Ховається там архаїчне кохання.
І хай на землі тисячі миль розділяють,
Лиш погляд угору ― і ви єдині,
І відстані зникає крига.
[/i][i]Бо кожен з нас ―
Коханий чи кохана,
Що на місяці живе…
[/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
Самобезпечний Розум
Жив королем колись на світі,
Допоки не почув ударів гул:
― Тік, Тік, Тік-Так, Тік-Так,
Усе пришвидшувався ритм.
Не вірячи, що втратив гавань спокою,
Пробуджений Розум спитав:
― «Ти хто такий, і чому порушуєш
Закони й правила обителі?»
І звідкись стиха донеслись слова:
― «Я ― Серце твоє,
Що в темниці за гратами сидить.
Випусти мене ―
Взамін я крила подарую,
Що в райське царство занесуть»
І тут Розум саркастично сказав:
― « Хех, тобі віри більш нема,
Чи ти забуло за які гріхи тут сидиш?!
Як забуло, то я тобі нагадаю,
В минулий раз ти справді
Сонце над безхмарним небом засвітило,
І позацвітали всі дерева у саду,
Й посмішки із вуст не сходили…
Але ж яка нещадна буря потому прийшла,
Яка все під собою змела ―
Пустота накрила все кругом:
“Навіщо, куди й для кого” ―
Усе втрачало сенс.
Саме ти, Серце, тоді на краю пропасті
Сиділо й мовчало,
Не вірячи у власний крах,
У те, що за сонцем буває грози приходять,
За щастям ― смуток, за радістю ― біль.
Тоді, щоб тебе врятувати,
Посадив у безпечнім місці,
Куди не долетять ніякі урагани.
Хіба погано там живеться?!
А ти на волю яро рвешся…»
Серце все уважно вислухало,
І таку відповідь Розуму надало:
«Ти ― імператор світу земного,
Генератор мудрості й порад,
Але в душевнім світі ти ― сліпець.
Те що будуєш ― усе несправжнє.
Твої штучні квіти й дерева житимуть вічно
В раціональнім, чопорнім ландшафті,
Але чи відчуватимеш смак їхніх плодів?!
Чи отримаєш задоволення від їх аромату?!
― Ні, ні, й ще раз ні!
Розуме, ти закам’янієш разом з ними!
Так, квіти, посаджені мною,
Може негода знести в одну мить,
Але від подиху їх дух захоплює,
А все навкруги по-справжньому сяє.
Та й можливо в даний раз
Нарешті проростуть віковічні рослини,
Які ніколи не зів’януть,
Які вистоять перед любими бурями!
Повір же мені, Розуме!
Прокинься!
Не бійся, в темні дебрі я не заведу»
На що Розум важко вздихнув:
― «Серце, як хочеться вірити тобі!
Але що буде, як на бездушну пустелю
Царство перетвориш моє?! ―
Не вижити тоді вже ні мені, ні тобі.
Може й дам я тобі шанс, Серце,
Але скажи мені:
― Чи не зарано насіння садити?!
Як вдарять заморозки ― загинуть паростки,
Лишеться лиш гола земля…
А поки буду думати я:
Чи випустить тебе на волю,
Але знай ― це буде не раніш,
Ніж царицею стане весна …»
[i]Постскриптум
[/i]
Хто переміг у цім двобої,
Розум чи Серце?―
Ніхто не знає,
Кінець історії
За кулісами зникає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Здається все уже почуте,
У голові ― туман світів.
Давним-давно все сказане,
Що радості і болю серцю завдає.
Прожито безлічі життів,
А далі, далі…
Порадь мені, що далі?!
Яку ілюзію збудуєм
МИ УДВОХ,
Коли реальність наша
ЛИШЕ СОН.
А інколи так хочеться
Мовчанням говорити,
У глибині очей навпроти ―
Всі порухи душі зчитати.
Не треба, не кажи ―
Слова за вітром полетять,
І наші помисли і примхи
Розтануть в пропасті часу.
Мовчи! Дозволь побути
В колисці золота душі,
Моєї і твоєї,
І цілім Всесвіті
Навколо нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Ти зустрінеш мене у хмарці,
Що проллє сльозу тобі на лице.
Ти знайдеш мене у вітрі,
Що розкуйовдить ненароком волосся.
Я буду серед гомону бурь
І у тиші морського штилю.
Свої думки покину в сяйві місяця,
А серця стук відчуєш у рокоті коліс.
В яскравій зелені весняній розтану,
Подихом летючого суцвіття стану,
Загублюся в ароматі родючої землі,
Заховаюся в незвіданому джерелі...
Серед буденних справ,
Серед звичних речей
Впізнаєш ти мене:
За чашкою кави чи чаю
В метро за книжкою,
І навіть за робочою круговертю
В думках мимоволі пролину.
Зустрінь мій погляд на собі
крізь світло блискавки,
Почуй мої слова
у стукоті дощу по даху,
Всю ніжність і ласку відчуй
у променях призахідного сонця
Осягни мій темперамент
через полум’я і жар вогню…
Я буду всюди, завжди із тобою
У кожному порухові світу!
Замри на хвилинку,
Прислухайся до душі, вільної від дум,
Відчувай, не розуміючи нічого!
Саме тоді віднайдеш мене…
Я ― невидима опора для тебе:
Радію кожному успіху,
І переживаю за кожну поразку.
Не забувай! Пам’ятай!
У серці ЛЮБОВ живе навіки!́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
[i]Повний місяць,
Накал емоцій,
Гіркий солод,
Бажання голод,
Втома від чекання,
Сльоза кохання…
Таке минуле,
Яке майбутнє?!
Вирій думок,
Душевний крик,
Теплота ілюзій,
Холод реальності.
Невідома дорога,
Нерозгадана загадка.
Сонячне світло,
Могутність грози,
Заплутане ми...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014
Там десь місяць над гаєм
Тихо із-за хмарки виринає,
В той час як вовк у лісі завиває,
Одиноке життя оспівуючи своє.
І чути жаб’ячий квакіт в ставку,
Серед темноти моргають совині очі.
І такий прекрасний ліс панує вночі,
В той час ти десь спиш собі у ліжку.
А я все мучаюсь, шукаючи рятунку:
У думах про незвідані моря і океани,
Серед вітрів шаленства дикої природи.
І так хочеться літати в хмарах забуття:
Де метелик купається в променях сонця,
Де капля дощу візерунки малює на склі…
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2013
Своє життя я розпочав із гусіні ―
Слизької й волохатої тварюки.
Люди бризгливо оминали мене,
Неначе я міг з’їсти їх чи покусати,
Ласкавих слів ніхто не дарував,
Лиш було чути: «фу», «яка бридота»,
«Заберіть від мене якнайдалі це!»,
Аж поки час змінитися мій не настав:
Замурувався в коконі від всього світу,
Осмисливши себе, забув про зовнішню красу,
А потім враз метеликом взлетів у небо ―
Витончено, прекрасно і невловимо.
Зачаровані погляди тягнулись звідусіль,
Всі прагнули впіймати і приласкати,
Забувши якою жахливою істотою я був.
Але не так-то просто тепер мене вловити
Душа і тіло стали вільні від людських думок
І в клітку рук чужих їх вже не загнати .
І лиш тому готовий сісти я на руки,
Хто, дивлячись на мене, як на гусінь –
Розгледіти всередині метелика зумів!
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013