Надія Гуржій(Свинар)

Сторінки (2/118):  « 1 2 »

ЧОРНИЙ ВОРОН В НЕБІ КРЯЧЕ

Чорний  ворон  в  небі  кряче,  біду  накликає
Давній  ворог,  мов  той  кібець  по  небу  літає.
Плаче  тихо  Україна,  гіркими  сльозами
І  хоронить  своїх  діток  поміж  осоками.

Москва  «гради»  розкидає,  кулями  годує,
І  касетними  ракетами,  мир  нам  пропонує.
Матері  ураз  сивіють,  і  ніякі  ходять,
Кожен  день  у  Бога,  за  синочків  молять.

Свою  землю  захищають,  воїни  –  солдати,
І  боронять  Батьківщину  власними  життями.
Не  здається  Україна,  а  недруг  -    лютує,
Бо  на  нього  в  наших  землях  смерть  давно  чатує.

Переможе  Україна,  голови  не  схилить,
І  Захисників  наших,  ворог  не  осилить.
Переможе  Україна,  і  розквітне  знову,
Просто  знаю,  що  не  може  бути  по  другому.
                                                 Надія  Гуржій
               18,04,2022р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022


Колихала мати сина

Колихала  мати  сина,  раділа,  співала,
Колихала  мати  сина,  надію  плекала.

Коли  виросте  синочок,  буде  помагати,
Буде  матінка  старенька,  онуків  гойдати.

Підростав  її  синочок,  а  мати  раділа
І  у  Бога  для  дитини,  доленьку  просила.

Душу  в  сина  укладала,  мужнього  ростила
На  невісточку  чекала,  щастячка  просила.

Війна  клята  прийшла,  син  землю  боронить,
Не  спить  мати  бідолашна,  за  всіх  діток  молить.

Не  зуміла  вберегти,  молитва  синочка,
Положила  на  могилу  мама  вже  віночка.

Розривалось  її  серце,  боліла  душа,
Залишилась  бідна  мати,  на  світі  одна.

Задрімала    бідна  мати  –  в  сні  колише  сина,
І  не  вірить,  що  на  Небі  вже  її  дитина.

Колихає  мати  сина,  співа  колискові
І  не  хоче  повертатись  у  цей  світ  жорстокий.

Колихала  мати  сина,  сльоза  покотилась,
Прокинулась  -  сиротою,  вона  залишилась.

І  не  миле  їй  життя,  немає  надії
Залишилася  сама,  розбилися  мрії.

Колихала  мати  сина,  в  сні  з  ним  залишилась,
А  на  небі  десь  нова,  зоря  народилась.
                                                   Надія  Гуржій
22,04;  29,07,2022р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022


Сум за коханим


(Присвячується  моїм  свекрам)

На  столі  не  допите  вино,
В  серці  біль,  б’ється  дощ  у  вікно.
Час  біжить,  та  коханого  її  вже  не  має
І  вона  так  сумує,  її  біль  не  минає.

Скільки  літ  прожили,
Душа  в  душу  були.
Він  її  ж  так  кохав
І  до  серця  свого  пригортав.

І  вона  дуже  сильно  любила,
Доню  й  сина  йому  народила.
Вони  разом  життя  прожили,
Навіть  в  старості  поряд  всюди  були.

Та  одного  липневого  дня,
Залишилась  без  нього  вона.
І  холодним  цей  світ  тепер  став,
Не  прокинувся  той,  хто  її  так  кохав.

І  змінилося  все  навкруги,
Бо  без  нього  немає  жаги,
Бо  без  нього  самотня  вона,
А  в  душі  поселилась  зима.

Час  біжить,  час  минає…
А  вона  його  й  досі  кохає,
В  своїх  мріях,  у  снах  із  ним  розмовляє
І  ночами  в  подушку  так  гірко  ридає.
                                               Надія  Гуржій
               03,01,2022р.
                           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022


ДОРОГЕ СЕЛО

(Присвячується  –  Худякам)
Є  сіл  багато  на  Землі,
Та  два  з  них  дорогі  мені.
В  Березовій  Рудці  я  народилася,
А  в  Худяках  моя  мрія  здійснилася.

Із  Худяками  доля  поєднала,
Кохання-крила  мені  дарувала.
І  діточок  мені  Бог  також  послав
Назавжди  мене  з  цим  краєм  з’єднав.

Вам  про  село  я  хочу  розказати,
Хоча  красу  його  словами  важко  описати.
У  вздовж  Дніпра  розкинулися  Худяки,
Колись  тут  славні  козаки  жили.

Із  давнини  тут  люди  працювали,
Його  любили  і  про  нього  дбали,
Від  ворогів  його  обороняли.
Аж  поки  затопить  верхи  не  забажали.

Але  воно  не  зникло  –  ні!
Перенесли  на  верх  вже  Худяки.
До  них  Талдики  приєднали.
Село  вже  на  горі,  розбудували.

Багато  літ  вже  промайнуло,
Коли  село  прадавнє  потонуло.
Село  з  нуля  відбудували,
Своє  уміння,  душу  вклали.

Яка  тут  велич,    знали  б  ви
Які  тут  краєвиди,  та  ставки.
Довкілля  нам  потрібно  захищати,
І  не  смітити,    цю  красу  оберігати.

Тут  Кучугури  є,  й    Шевченкове  Дніпро
Тепер  для  мене  рідним  стало  вже  воно.
А  люди  тут  і  добрі,  й  працьовиті
А  люди  тут  такі  талановиті.

Які  таланти  в  селі  люди  мають,
Пісні  співають,  шиють,  вишивають
Торти  чудові,  дивовижні  випікають,
 А  із  стрічок  красу  виготовляють.

І  знали  б  ви  який  у  Худяках  садочок,
Тут  для  малечі,  затишний  куточок.
А  школа  в  нас  –  троянди  всюди
Працюють  віддані  своїй  роботі  люди.

Які  тут  вихователі,  які  учителі
Для  наших  діток  кращих  не  знайти.
Своє  уміння,  всіх  себе  вкладають
Всьому,  що  знають  нове  покоління  научають.

Про  лікарів  і  медсестер  не  забуваю,
Я  їм  від  всіх  подяку  виражаю.
І  продавці  в  нас  ввічливі  й  привітні,
Вам  продадуть  товари  необхідні.

Захисникам  я  хочу  вдячність  передати,
Там  тяжко  їм  країну  захищати.
Та  всі  ми  знаємо  –  Ви  переможете,
І  ворогів  Ви  подолати  зможете.

А  Худяки  я  знаю  –  будуть  процвітати,
Із  кожним  роком  будуть  розквітати,
А  ми  про  нього  будем  разом  дбати,
Від  різних  бід  його  оберігати.

Тут  другий  дім  в  житті  я  маю,
Про  Худяки  цей  вірш  складаю.
Люблю  село,  за  нього  вболіваю
І  процвітання,  й  миру  я  йому  бажаю
                                   Надія  Гуржій
   03,10,2020р
                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021


Присвячується селу

Худяки!
Худяки!  Худяки!  Худяки!
Вздовж  Дніпра  з  давнини  пролягли
Ви  на  кручі  тепер,  на  горі
Хоча  давнє  село  вже  вводі.

На  Дніпрі  ГЕС  робили
Скільки  сіл  затопили
Скільки  їх  навіки
Зникло  вводах  ріки

Водосховище  як  розробляли
У  людей  їх  думок  не  спитали.
Худяки  і  Талдики  зв’язали
У  одне  їх  село  поєднали.

І  вже  внуків  навчають,
Що  дітьми  пам’ятають
Як  село  будували
Як  внизу  затопляли

Скільки  часу  пройшло
Знов  розквітло  село
І  з’явились  нові
Діти  в  цьому  селі

Худяки!  Худяки!  Худяки!
Дали  крила  мені
І  щаслива  я  вам  завдяки
Бо  кохання  з’явилось  в  житті

Долю  з  вами  навік  поєднала
І  серденько  своє  вам  віддала
І  вже  діти  мої  підростають
Батьківщиною  вас  називають.

Худяки!  Худяки!  Худяки!
Вздовж  Дніпра  з  давнини  пролягли
Люди  добрі  та  мужні  жили  і  живуть  
Дбають,  люблять  й  село  бережуть.
                                                   Надія  Гуржій
                                                     03,06,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021


ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА

Перша  вчителька  ніжна,  ласкава
І  для  всіх  вона  друга  мама.
Серце  діток  малих  покорила,
Й  дарувала  кожному  крила.

Нас  маленьких  надихала,
Нас  маленьких  окриляла.
Ніжні  спогади  лишила,
І  основ  життя  навчила.

Вчила  літери  перші  писати,
Перше  слово  натхненно  читати.
Перший  приклад  в  житті  розв’язати,
І  все  те,  що  словами  не  передати.

Роки  швидко,  мов  мить,  пролетіли.
Та  знання  в  наших  душах  лишили:
Всі  ж  ми  пишемо,  й  всі  ми  читаємо,
І  як  гроші  рахувати  ми  знаємо.

Ті  знання,  що  малим  нам  дали,
З  нами  всюди  в  житті  помогли.
Тож  подяка  Вам  ВЧИТЕЛІ,
Сил  й  здоров’я  на  довгі  роки.
Надія  Гуржій
               19,09,2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021


ТАТО ВИНОГРАДАР


Виноградар  наший  тато,
Знає  це  людей  багато.
Зранку  раннього  клопоче
Виноград  ростить  охоче.

Розкриває,  поливає,
Птахів  різних  відганяє.
Обрізає,  пасинкує,
Від  хвороб  його  лікує.

А  коли  він  достигає,
То  мішечки  надіває.
Ми  йому  допомагаєм,
Бур’яни  разом  долаєм.

Восени  його  зриває,  
Виноградом  пригощає.
Обрізає,  поливає,
І  на  зиму  укриває.

Всіх  сортів  не  пригадати,
Всіх  їх  добре  смакувати.
Особливо  любим  ми,
Виноград  серед  зими.
             Надія  Гуржій
               08,04,2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021


ЙДЕ СИНОЧОК У САДОЧОК

Повз  розсипаний  пісочок,
Йде  синочок  у  садочок.
Дитсадочок  відчиняють,
Вихователі  чекають.

Хвилювання  ніде  діти
Перший  крок  ступають  діти.
У  садочку  сльози  й  гам,
Плачуть  дітки  тут  і  там.

Наш  синочок  вже  ридає,
Маму,  тата  не  пускає.
Як  же  страшно  одному,
Крок  ступати  в  новизну.

Вихователь  обнімає,
Сльози  тихо  витирає.
В  руку  іграшку  вкладає,
Щось  йому  розповідає.

Буде  трішки  важкувато,
Буде  друзів  тут  багато.
Світ  відкриється  тут  новий,
Загадковий  і  казковий.

Будуть  свята  і  пісні,
Ще  не  вивчені  вірші.
Будуть  ігри  розвивати,
Будуть  діти  підростати.

Вперше  зошит  відкривати,
Ручку  правильно  тримати.
По  весельці  мандрувати,
Вчитись  в  перше  рахувати.

А  як  роки  пролетять,
Будуть  знову  всі  ридать.
З  вихователем  прощатись
І  до  школи  готуватись.
                                                 Надія  Гуржій
29,08,2020р,  18,08,2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021


40 ДНІВ ЯК ВАС НЕМАЄ

(Присвячується  моєму  другому  татові,  моєму  свекрові)

40  днів  як  Вас  немає,
Серце  туга  огортає,
Не  навчились  без  Вас  жити,
І  не  знаєм  що  робити.

Життя  всяке  підкидає
Кожен  виходу  шукає,
А  були  б  із  нами  Ви,
Разом  вихід  всі  б  знайшли.

Коли  з  нами  були  Ви,
Ми  вважалися  дітьми.
«Як  робити?»  -  ми  питали,
Завжди  відповідь  Ви  знали.

З  Вами  весело  було,
З  Вами  легко  усе  йшло.
Дуже  всіх  Ви  нас  любили,
Доброту  усім  дарили.

Вас  ми  любим,  пам’ятаєм
Щодень  Божий  споминаєм.
Учимося  без  Вас  жити,
Хоч  не  знаєм,  що  робити.
             Надія  Гуржій
               08,08,2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021


УСЕ НІБИ СОН

Усе  ніби  сон,  життя  пролітає,
Людина  радіє,  людина  страждає.
Людина  усе  так  прагне  зробити,
В  щоденній  роботі  забуває  пожити.

А  долі  пісочний  годинник  збігає,
Й  людина  неждано  навік  засинає.
І  їй  не  потрібні  щоденні  турботи,
Не  треба  спішити,  не  треба  роботи.

Усе  полишає:  чим  жила,  що  було,
З  собою  взяла,  що  з  душею  пішло.
Щасливі  хвилини,  і  болі  хвилини,
Із  нею  у  інший  світ  полетіли.

Людина  пішла…  За  нею  сумують,
А  далі,  без  неї,  свою  долю  карбують.
Ми  всі  на  щоденні  турботи  свій  час  витрачаємо,
А  просто  пожити,  чомусь  не  встигаємо.
                                                     Надія  Гуржій
                                                               15,07,2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021


ЯК БОЛЯЧЕ ТАТУ, ЩО ВАС ВЖЕ НЕМАЄ

(Присвячується  моєму  другому  татові,  моєму  свекрові)

Як  боляче  тату,  що  Вас  вже  немає,
Вся  наша  сім’я  від  горя  страждає.
Ви  тихо  пішли,  ми  лишились  одні,
За  Вами  сумуємо,  рахуючи  дні.

Про  Вас  тату  дуже  онуки  питають:
«  А  де  наш  дідусь?»  -  вони  виглядають,
А  ми  тихо  плачемо.  Дідусь  вже  пішов,
У  вічність  дорогу  собі  він  знайшов…

Сумуємо,  плачемо,  від  горя  страждаємо,
І  Вас  ми  постійно,  весь  час  споминаємо.
«  Те  тато  зробив…  Те  тато  любив…
Оте  він  хотів,  та  нажаль  не  дожив…»

І  вогник  десь  зник  у  мами  в  очах,
Змарніла  вона,  не  спить  по  ночах.
Вона  так  за  Вами  дуже  сумує,
І  тугу  роботою  тихенько  лікує.

Ми  любим,  сумуємо,  плачемо  всі.
Чому  Ви  так  рано  від  нас  всіх  пішли?
             Надія  Гуржій
               08,07,2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021


ВІТЕР ГРАЄ З ЇЇ ВОЛОССЯМ (Варіант №2)


Вітер  грає  з  її  волоссям,
Вона  в    світі  для  нього  одна.
І  голубить  лице  шовкове,
І  цілує  його  сповна.

Вона  тоне  в  його  обіймах,
Прохолода  її  огортає,
І  життя  всю  її  наповняє,
Й  літня  спека  кудись  відступає.

І  танцює  вона  разом  з  вітром,
З  вітром  разом  вона  кружляє.
І  природа  у  цю  мить,  в  цю  хвилину,
Диво  пісню  для  них  співає.

Вітер  грає  її  волоссям,
Вітер  пестить  її  одну.
Прохолодою  ніжно  торкає,
І  на  вушко  шепоче:  «Люблю…»

Вітер  грає  її  волоссям,
Вона  в    світі  для  нього  одна.
Ну  а  що  буде  потім  ?..
Що  буде  потім  –  доля  лиш  зна.

Та  в  цю  мить,  вони  разом,  єдині,
І  щаслива  в  обіймах  вона.
І  радіють  вони  цій  хвилині,
Насолоджуються  нею  сповна.
             Надія  Гуржій
               28,05,2021р;    05,06,2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021


ФОТО ІЗ РІДНОГО КРАЮ

Фото  із  рідного  краю,
Нас  переносять  до  раю.
В  дім  повертають  на  мить,
Щастя  у  серці  дзвенить.

Фотографії  з  рідних  країв
Радують  душі,  навіть  без  слів.
Хтось  в  інтернет  виставляє,
Хтось  з  нетерпінням  чекає.

Для  когось  фото  –  просто  світлина,
Для  когось  –  радості,  щастя  хвилина.
Спогади  в  серці  зринають,
Ніжним  теплом  огортають.

Хочемо  час,  відстань,  перепони  здолати,
І  в  отчий  дім  завітати.
Рідних,  близький  своїх  обійняти,
Миті  щасливі  згадати.
             Надія  Гуржій
               12,05,2021р
Фотограф  -  Віктор  Роговий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021


"Тату! Знов без вас весна наступає"

Тату!  Знов  без  вас  весна  наступає,
Різнотрав’ям  на  вашій  могилі  буяє.  
Ви  –  пішли.  В  серці  в  нас  залишилась  печаль,
А  в  душі  невимовний  відчай,  жаль.
Тату!  Час  невгамовно  біжить.
А  роки  пролітають,  як  мить.
І  навколо  змінилося  все,
Та  життя,  без  оглядок,  далі  йде.
Вже  дорослими  з  братом  ми  стали,
В  серці  біль  уже  трішки  приспали.
Й  слово  «тато»  не  так  уже  серце  ятрить
Й    слово  «тату»  знову  я  змогла  говорить.*
Тату!  Я  кохання  своє  пострічала,
І  весілля,  без  вас,  вже  гуляла.
Як  хотілося,  тату,  мені,
Щоб  із  нами  раділи  і  ви.
Ваші  внуки  уже  підростають,
І  потроху  про  вас  вже  питають.
Та  нажаль,  не  судилося  вам,
Усміхатися  їхнім  словам.
Тату!  Вас  ніколи  ми  не  забудемо,
Пам’ятати  ми  вас  завжди  будемо.
Дітям,  внукам  про  вас  ми  розкажемо,
Й  фотографії  ваші  покажемо.
(*  примітка  –    мається  на  увазі  «тату»  до  свекра)
                                                 Надія  Гуржій
                                                 Квітень  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021


ВЕСНА ІДЕ!

Весна…  і  щось  тріпоче  в  грудях.
Пробуджує  надії  в  людях.
Весна…  і  розпускаються  бруньки,
Й  птахи́  співають  пісеньки.

Весна…  і  прилітають  ластівки  додому,
Відгонять  люди  з  серця  втому.
Весна…  і  вже  взялися  за  роботу  у  селі,
А  в  небі  веселяться  журавлі.

Зламавши  кригу,  річенька  хлюпоче,
Й  весняні  трави  «руки»  тягнуть  догори,
На  крівлі  голуб  до  голубки  щось  вуркоче,
А  в  полі  радісно  гуркочуть  трактори.

Весна  іде…  на  дворі  діти  галасливі,
Стрибають,  бігають,  радіють  поклику  весни.
Весна  іде…  і  всі  такі  щасливі,
Кохають,  мріють,  і  женуть  від  себе  сни.
                                                 Надія  Гуржій
Весна  2011р;  05,04,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021


ВЕСНА


Весна.  Струмки.
Щастя.  Думки.
День.  Тепло.
Зелень.  Стебло.

Сонце.  Ясно.
Життя.  Прекрасно.
Слово.  Дитина.
Сміх.  Родина.

Ліс.  Квіти.
Радість.  Діти.
Дерева.  Птахи.
Далеч.  Дахи.

Стежка.  Круча.
Поляна  квітуча.
Небо.  Блакить.
Тиша.  Мить.

Далеч.  Човни.
Сліди.  Кабани.
Чарівність  весни.
Запах  сосни.

Радість  дітей.
Безліч  вістей.
Неспинна  розмова.
Не  вставити  слова.

Рука.  Допомога.  
Час.  Дорога.
Браво!  Домівка.
Кінець.  Мандрівка.

Ноги.  Біль.
Радість.  Постіль.
Хвилини  минули.
Діти  поснули.

Фото.  Думки.
Згадки.  Струмки.
Серце.  Радість.
Життя.  Цікавість.

Щастя.  Душа.
Спогад.  Краса.
Весна.  Полон.
Ліжко.  Сон.
                 Надія  Гуржій
                   Березень  2021р
                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021


ПРОКИДАЄТЬСЯ ВЕСНА

Пташиний  спів  пробуджує  весну,
І  розкриває  нам  вона  свої  блакитні  очі.
І  прокидається  усе  живе  від  сну,
Під  крик  котячий  серед    ночі.

Зелені  шати  одяга  земля,
Й  могутня  річка  знову  оживає,
І  прокидаються  скрізь  заспані  поля,
І  барвами  природа  розквітає.

Міняє  всюди  килими  весна,
Й  весільні  сукні  на  дерева  одягає,
Й  повсюди  лине  пісня  голосна,
І  щастям  людям    душі  наповняє.

Крокує,  йде  до  нас  весна,
Теплом  найпершим  зігріває.
Чарує  ніжністю  краса,
Надія  серце  огортає.
           Надія  Гуржій
               22-25,03,2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021


ЛЕГЕНДА ПРО ЖІНКУ

Захотів  Сокіл  –  Род  красу  жінку  створи́ти,
І  почав  з  Білобогом  про  це  говори́ти.
В  Святе  Озеро  Сина  попросив  Він  пірну́ти,
Із  дна  Озера  глини  золотої  добу́ти.

І  почав  Білобог  з  глини  першу  жінку  твори́ти,
А  Творець  підказав,  як  це  має  роби́ти.
І  прекрасна  скульптура  перед  ними  стояла,
Щастям  їхні  серця  вона  наповняла.

Сокіл  –  Род  першу  жінку  тихенько  торкнув,
І  життя  у  вуста  красуні  вдихнув.
І  сказав  їй  Творець:  «  Маєш  діток  родити,
Захищати,  ростити  й  понад  все  їх  любити.»

І  ще  в  пару  для  неї  чоловіка  створили,
І  на  Землю  обом  їм  іти  повеліли.
Із  тих  пір  на  Землі  жінка  всіх  зігріває,
І  сімейний  вогонь  вона  зберігає.

Хоч  немало  від  тоді  в  світі  часу  мину́ло,
І  давно  всі  забули,  чи  на  насправді  то  бу́ло.
Та  жінки  і  тепер  усім  серцем  кохають,
В  сім’ї  затишок  й  досі  вони  зберігають.

У  молитві  до  неба  своє  серце  звертають,
І  для  діток  вони,  в  Бога  долю  благають.
І  з  далеких  доріг,  їх  додому  чекають,
Так  жінки  добротою  цілий  світ  прикрашають.

(*  примітка  –  за  книгою  С.  Плачинди  «Міфи  і  легенди  Давньої  України»)
                             Надія  Гуржій
03,03,2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021


ЗИМОВІ СПОГАДИ.

Білий  сніг  тихенько  падає,  іскриться,
Кіт  присів  низенько,  з  ним  він  веселиться.

На  санчатах  дітям  радісно  кататися,
А  мені  із  милим  добре  в  сніжки  гратися.

Вечір  огортає,  тіні  пробігають
«Зайчики»  останні  по  стіні  стрибають.

Десь  побіг  мурлика,  залишив  сліди,
Залишив  у  серці  спогади  ясні.

Ніч  прийшла  тихенько,  біла  вся  від  снігу,
А  у  хаті  затишно,  радісно  від  сміху.

Скільки  треба  щастя,  щоб  не  сумувати,
Лиш  потрібно  близьких  своїх  обіймати.

Що  для  щастя  треба  –  милого    близенько,
Щоби  тріпотіло  у  грудях  серденько.

Скільки  треба  щастю  –  котика  і  діток
І  розквітнуть  в  серці  безліч  гарних  квіток.

І  душа  зрадіє,  згинуть  всі  турботи,
І  на  мить  забути,  скільки  є  роботи.

Поки  ще  маленькі  –  батьків  обіймають
І  про  все  на  світі  в  нас  вони  питають.

Час  швидко  збігає,  діти  підростають
У  моєму  серці  спогади  лишають.

Як  по  відлітають  –  я  буду  чекати,
І  в  своєму  серці  спогади  гортати.
                                                   Надія  Гуржій
15,02,  2021р
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021


УСІ МИ МАСКИ ОДЯГАЄМО

З  нас  кожен  маску  одягає,
Себе  від  інших  цим  ховає
Сказати  вам  погано  це  чи  ні,
Вона  буває,  що  рятує  від  біди.

Маска  скажуть  –  лицемірство,  
Й  хтось  задумав  лихе  дійство.
Це  не  завжди  так  буває,
Просто  душу  хтось  ховає.

Душу  ранять  є  слова,
Але  маска  це  хова.
Не  дає  всім  показати,
Коли  хочеться  ридати.

Всі  ми  маски  одягаєм,
Всі  себе  бува  ховаєм,
Й  душу,  й  серце  від  людей,
Від  не  прошених  гостей  .

Щоб  ніхто  не  запитав,
Щоб  до  серця  не  дістав.
Щоб  не  бачили  як  тяжко
Усміхнутись  бува  важко.

Знаю,  маски  всі  вдягаємо,
Всі  почуття  свої  ховаємо
Щоб  поранити  ніхто  не  міг,
Маска  в  нас  як  оберіг.
                                     Надія  Гуржій
             26,10  –  27,12,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021


КОХАНОМУ

Я  на  тебе,  коханий,  так  довго  чекала
Я  тебе,  мій  коханий,  у  Бога  благала.
Я  тебе,  мій  коханий,  кругом  виглядала
Я  тебе,  мій  коханий,  по  світах  всіх  шукала

І  коли  я  знесилена  на  коліна  упала
І  коли  я  вже  мріяти  в  душі  перестала
І  коли  я  втомилася  і  заридала
У  січневий  мороз  тебе  доля  послала.

Лід  у  серці  моїм,  ти  зумів  розтопити  
Нові  мрії  в  душі,  ти  зумів  запалити
Ти    мене  обійняв,  ти  мене  врятував
Ти  з  собою  позвав,  ти  любов  дарував

І  від  тоді  разом  ми  надії  плекаємо,
І  від  тоді  разом  перешкоди  долаємо,
І  від  тоді  разом  по  життю  ми  йдемо,
Вдвох  ми  мрієм,  кохаєм  й  дітей  ростимо.
                               Надія  Гуржій
05,10,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021


ХУДОЖНИК.

Малює  на  вікнах  узори
Художник  із  давня  знайомий.
На  тих  малюнках  є  усе,
Що  світ  чарівний  нам  несе.

Простори  дивні,  не  обзорі
Ліси  чарівні,  загадкові.
Невідані  нам  досі  звірі
Всі  вікна  всюди  полонили.

Художник  завжди  щось  малює.
Сніжинки  гарні  нам  дарує.
Водойми  всі  він  покриває
І  дивний  світ  нам  відкриває.
                                                 Надія  Гуржій
11.12.2013р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021


НА НОВИЙ РІК

На  Новий  рік  +10  обіцяють,
І  дощик,  а  не  сніг,  передбачають.
І  не  ялинку  будем    наряджати,
А  підемо  підсніжники  збирати.

На  Новий  рік  +6  у  нас,
І  дощ  іде,  не  під  заказ.
А  в  травні  снігом  замете,
І  на  весні  мороз  прийде.

Про  -30  вже  не  вірять  діти,
І  не  навчилися  зимі  радіти.
Не  знають  сніжок  і  санчат,
І  не  побачать  білих  зайченят.

На  Новий  рік  +6  у  нас,
І  все  змінив  прийдешній  час.
Про  сніжні  зими  тільки  пам’ятаємо,
Коли  дитячі  фотографії  гортаємо.

«12  місяців»  в  віконце  зазирають,
Хто  має  йти,  мабуть  не  пам’ятають.
У  січні  світить  сонечко,  чи  дощик  йде,
А  в  травні  –  сніг  буває,  що  мете.

Все  час  міняє  –    і  погоду,  і  людей,
Та  всім  бажаю  гарних  я  вістей,
Любити  всі  дива  природи,
І  мужньо  всі  долати  перешкоди.
                         Надія  Гуржій
01,01,2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021


ЗИМА СПИТЬ

Повсюди  лине  дзвінкий  сміх,  
Що  наступає  Новий  рік.
Та  я  дивуюся…  Не  вже?
Чому  сніжок  тоді  не  йде?
Чом  не  покриє  він  долини?  
Чому  не  свищуть  хуртовини?
Чому  зима  ще  й  досі  спить,  
Коли  ялинка  мерехтить?
Чому  душа  не  відчуває,  
Що  Новий  рік  вже  наступає?

Та  серце  каже  зачекай  
І  так  ти  думати  не  поспішай.
Зима  вже  скоро  залютує  
І  кучу  снігу  подарує.  
Й  душа  відчує  Новий  рік,  
Що  наступає  на  поріг.
Здоров’я,  щастя  побажає
Той  дід  Мороз,  що  завітає  
У  Новорічну  ніч  казкову
І  подарує  щастя  й  долю,  
Багато  радості  й  тепла,
І  скаже,  що  прийшла  зима.
                                               Надія  Гуржій
22.12.2003р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020


ЧИТАННЯ «БУКВАРЯ»

Ми  «Буквар»  читали  з  сином,
Що  аж  очі  пішли  тином.
Кіт  тихенько  втік  із  хати,
Не  схотів  тут  ночувати.

Від  Алана  та  Аліма,
Голова  в  усіх  боліла.
І  в  бабусі,  і  у  тата
Слів  не  було,  окрім  мата.

Валер’янки  не  хватило,
Моє  серденько  схватило.
Знову  сили  наберуся,
За  «Букварик»  знов  візьмуся.

Поки  син  слова  читав,
То  язик  собі  зламав.
Як  закінчить  син  читати,
Буду    сльози  я  ковтати.

Довго  ми  тоді  не  спали,
Бо  «Букварик»  всі  читали.
Хто  «Букварик»  цей  складав,
Рідну  мову  той  не  знав.

Валер’янки  запасемося,
За  науку  знов  візмемося.
Поки  рік  цей  пролетить,
Всі  успієм  посивіть.
                                       Надія  Гуржій
17,11,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020


МИ «БУКВАРИКА» ЧИТАЛИ

Із  синочком  не  гуляли,
Ми  «Букварика»  читали.
Двері  знань  ми    відкривали,
Щось  новеньке  пізнавали.

«Мама»  там,  а  там  «Аліна»,
А  там  книжечка  в  Аліма.
Там  Олена  щось  тримає,
Там  малина  дозріває.

Там  «синочок»,  там  «ставочок»,
І  «грибочок»,  і  «горбочок».
Там  пташки  он  прилетіли,
Букви  дивні  утворили.

Ми  читаємо,  радіємо
І  писати  трішки  вміємо.
Рідна  Вчителька  навчає,
Стежку  знань  нам  відкриває.

Ми  «Букварика»  читаємо,
Перші  літери  вивчаємо,
Палички  в  руках  тримаємо,
Різні  букви  ми  складаємо.

Рік  швиденько  пролетить,
Діток  Вчителька  навчить.
Будуть  всі  вони  писати,
І  читати,  й  рахувати.

Сил  й  натхнення  Вчителям,
Ще  й  велика  ДЯКА  Вам.
Бо  без  Вас  не  зможуть  діти,
Шлях  до  мрій  своїх  здійснити.
                                     Надія  Гуржій
17,11,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020


ПОПРОЩАЛАСЬ ОСІНЬ

Попрощалась  осінь  вранішнім  дощем,
Краплею  росою  впала  під  кущем.
Потім  запросила  у  гості  сніги,
Щоб  не  сумували  люди  навкруги  .

Відчинила  двері  сестричці  зимі,
Спогади  дитинства  ожили  в  мені:
«Укутали  землю  білі  килими,
А  у  хаті  пахнуть  мами  пироги»

Все  це  проминуло,  ніби  не  було,
Та  в  душі  щось  тепле,  тихо  ожило.
Ніжно  посміхнулась,  діток  обняла,
Бо  тепер  вже  мамою,  стала  я  сама.

І  тепер  вже  пахне  дітям  мій  пиріг,
І  кортить  торкнути  їм  холодний  сніг.
Дивимось  в  віконце,  сніг  тихо  лягає,
Так  зима  тихенько  землю  огортає.

По  біленькій  ковдрі  котик  наш  стрибає,
Всю  родину  нашу  цим  він  звеселяє.  
Так  прощалась  осінь  з  нами  навкруги,
В  спогадах  лишила  злато  килими.
                                             Надія  Гуржій
30,11,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020


ЗАПАЛИЛА СВІЧКУ…

Запалила  свічку,  сльозу  витираю
Розповідь  бабусі  тихенько  згадаю.
Трагедію  нашу  завжди  пам*ятаю,
За  душі  загиблих  я  в  Бога    благаю

Розриває  серце,  покотились  сльози
І  душа  у  мене  в  смутку,  і  тривозі
Від  голоду  люди,  діточки  вмирали
У  своїх  катів,  хліб  -  зерно  благали.

Та  кати  жорстокі,  хати  розбирали,
І  людську  надію  вони  відбирали.
Та  за  колосочок  на  місці  стріляли,
А  зерна  отії    ногами  топтали.

Отак  в  Україні  геноцид  робили,
Так  Голодомором  людей  погубили,
Зерно  і  картоплю,  свиней  і  коней,
А  також  всю  їжу,  забрали  в  людей.

А  люди  тримались,  що  могли  те  їли,
За  своє  життя,  боролись  щосили.
Діток  хоронили,  до  Бога  благали,
На  їжу,  останню  одежу  міняли.

А  ті  хто  все  ж  вижив,  долі  не  скорився
Назавжди  із  горем  у  серці  лишився.
Нам,  малим  онукам,  це  розповідали,
І  крихту  до  крихти  в  долоні  збирали.
                                           Надія  Гуржій
26,11,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020


ЛАВОЧКИ.

Яке  це  диво  лавочки́,
На  них  які  йдуть  балачки́.
Сидять  бабусі,  гомоня́ть,
Про  всіх  усе  вони  дзвеня́ть.

Вони  все  знають  навкруги́,
І  в  кого,  й  що  там  на  душі.
Всім  «перемиють  кісточки́»,
Ці  милі,  добрі  жіночки́.

«У  телеві́зорі…  О,  Боже…
Там  переда́ча.  Як  так  мо́жна?́
…Що  ж  та  мо́лодь  виробля́є…
Що  не  можна  так,  не  знає.»

«Чому  вони  за  ручки  ходя́ть?
Хоч  вже  дітей  до  школи  водя́ть.
Чом  гомоня́ть  вони  ласка́во?
Щось  там  не  так.  А  що?  Ціка́во!»

«Хтось  за  кордоном  заробля́є,
Мамо́н  грошей  напевно  ма́є.»
А  чи  це  так?  Ніхто  не  зна́є,
А  завить  в  душу  зазира́є.

«Ті  вже  он  те  зроби́ти  вспі́ли.
Коли  ж  вони  це  так  зумі́ли?»
«Та  завагі́тніла.  А  та  роди́ла.
А  та  дочку́  не  угляді́ла.»

«А  ті  Ковідо́м  захворі́ли,
Хоч  дома  дня́ми  всі  сиді́ли.»
«Той  лікува́вся.  Той  поме́р.
Як  будуть  жи́ти  там  тепе́р?»

«А  мо́лодь  за́раз  вже  не  та,
І  ста́рших  більш  не  поважа́…»
І  свою  молодість  згада́ли,
І  як  свекру́сі  догоджа́ли.

І  кожна  да́ма  усе  зна́є,
Розкаже  те,  чого  й  нема́є.
Про  всіх  там  ходять  балачки́.
Які  ж  чудові  лавочки́.
                                   Надія  Гуржій
14,11,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020


Я НЕ ЛЮБЛЮ

Я  не  ганяюся  за  одежа́ми,
За  манікю́рами  і  сумочка́ми
І  телефон  у  мене  з  кнопочка́ми,
І  інтернет  у  мене  з  провода́ми.

Я  не  люблю  вдавати  там    кого́сь,
І  часто  в  мене  не  виходить  щось.
Боюсь  я  публіки,  і  компліментів,
І  не  зручних  мені  моментів.

І  не  люблю  я  фарбуватися,
І  супер  модно  одягатися,
І  не  люблю  у  себе  нігтів  із  геля́ми,
Й  мені  не  треба  телефони  з  сенсора́ми

І  не  люблю  я  джинси  із  дірка́ми,
Й  авто  з  всілякими  «понта́ми»,
Люблю  я  музику  спокійну  –  для  душі,
Й  комфортний  одяг  по  мені.

Люблю  я  простір  і  чудові  краєви́ди,
Люблю  дерев  я  різнови́ди.
Люблю  я  все,  що  надихає,
Люблю  коли  душа  співає.

Усіх  людей  я  поважаю,
Та  жити  хочу  як  вважаю.
Хоч  я  ще  жінка  молода,
Та  не  лежить  до  модного  душа.
                                   Надія  Гуржій
14,10,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020


ХТО ТАКИЙ ВЕТЕРИНАР?

Внук  бабусю  запитав:
«Хто  такий  ветеринар?»
А  бабуся  розказала,
Як  корівок  лікувала.

А  бабуся  пригадала,
Як  на  фермі  працювала.
І  як  чай  вона  варила,
Як  теляток  ним  поїла.

Скільки  нічок  не  доспала,
На  роботу  поспішала
Як  тварин  вона  спасала,
Як  уколи  їм  давала.

І  не  раз  в  селі  в  людей,
Піклувалась  про  свиней.
І  корівок  лікувала,
І  до  кіз  теж  заглядала.

Як  бабуся  засумує,
То  кота  тоді  лікує,
А  як  кіт  усе  ж  тікає,
До  собаки  приступає.

Всі  бабусю  в  селі  знають
Всі  бабусю  поважають,
Знає  навіть  і  комар,
Що  вона  ветеринар.
                                       Надія  Гуржій
15,10,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020


СУМ ЗА РІДНИМ СЕЛОМ

Я  за  селом  своїм  засумувала,
Його  я  пошук  в  інтернет  набрала,
До  мами  також  подзвонила,  
Аж  туга  серце  полонила.

Сум  моє  серце  огортає,
Моє  село  занепадає,
Хоч  люди  в  ньому  працьовиті,
Прості,  відверті,  і  талановиті.

Хоча  працюють  люди  до  упаду,
Та  все  ж  в  селі  немає  ладу.
Багато  хто  поїхав  із  села,
Між  тих  людей  була  і  я

Я  фотографії  дивлюся,
А  із  очей  так  сльози  ллються.
Село  потроху  вимирає,
Краса  його  занепадає.

Колись  було,  колись  цвіло
І  розвивалося,  й  жило.
Була  і  ферма,  і  ставки
Літали  всюди  ластівки.

А  зараз  –  все  занепадає,
Ставки  і  озеро  –  все  висихає.
А  ферма  –  вже  її  немає,
Вона  бур’яном  заростає.

Маєток  рушиться  і  піраміда,
До  них  немає  тут  нікому  діла.
Начальство  щось  собі  рішає,
Село  ж  по  троху  вимирає.

Я  все  ж  звертаюся  до  Вас  «вершки»
Мій  рідний  край,  прошу  Вас,  зберегти
Березову  Рудку,  прошу  Вас,  врятувати
Народ  цей,  натруджений,  не  ображати

Село  з  колін  на  ноги  підіймайте
Його  любіть  Ви,  розвивайте.
У  нього  душу  Ви  вкладайте.
Його  прошу  –  оберігайте.
                                             Надія  Гуржій  
13,10,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020


ВІЙНА ПАНУЄ У РІДНІЙ КРАЇНІ

Війна  панує  у  рідній  країні
Війна  руйнує  всі  наші  надії.
У  когось  сина,  у  когось  тата
Лишились  двір  та  рідна  хата.

Війна  панує,  війна  лютує
Життя  забирає,  долі  руйнує.
Війна  –  пощади    не  знає,
Вона    калічить,  вона  убиває.

Кулі  та  гради  летять  кожну  днину,
Воїни  мужньо  захищають  країну.
Наші  герої  відпочинку  не  знають,
Наші  герої  рідний  край  захищають.

Мати  в  тривозі  дзвіночків  чекає,
Мама  з  АТО  дітей  виглядає,
Молить  у  Бога  дітей  захистити,
Молить  у  Бога  війну  припинити.

Її  молитви  Бог  ще  не  чує,
Кожного  дня  долі  руйнує.
Молить  у  Бога  ціла  країна,
Боже,  хай  вільною  буде  Вкраїна.

Прийміть  подяку  нашу  герої  АТО,
Ви  нас  захищали,  хоч  тяжко  було.
Чи  ви  добровольці,  чи  призовники
Для  нас  ви  герої  –  ЗАХИСНИКИ.

Велика  дяка  вам  захисники  Батьківщини!
Хай  Бог  захищає  вас  щохвилини!
Доземний  уклін  вам  і  вашій  родині!
Героям  слава!  Слава  Україні!
                                                                     Надія  Гуржій
                                                                                             20,07,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020


Синам

Я  дітей  своїх  молила,
Я  під  серцем  їх  носила
На  весні  синів  родила.
В  Бога  долю  їм  просила.

Щоб  сини  мої  росли
Доброту  у  світ  несли.
Щоб  любили  працювати
Рідну  землю  захищати

Я  ночами  недоспала,
Годувала,  пеленала
З  татом  на  руках  носили
Кашу,  супчики  варили.

Сини  наші  підростають,
Перше  слово  вимовляють
Перший  крок  в  життя  ступають
Маму  й  тата  обіймають.

В  школу  піде  старшенький,
А  в  садочок  меншенький.
Будем  разом  всі  навчатись,
Веселитись  та  сміятись

Будем  дружно,  мирно  жити
Світ  навколишній  любити
Будуть  діти  підростати
В  господарстві  помагати

А  коли  їм  прийде  час  
Підуть  в  світ  вони  від  нас
Я  за  них  молитись  буду
Виглядатиму  повсюду.

Буде  в  кожного  родина,
Буде  в  кожного  дитина.
В  гості  будуть  приїжджати
Нас  з  коханим  звеселяти.

А  коли  мене  не  стане
Я  залишуся  віршами,
А  любов  моя,  сини,  до  вас
Буде  захистом  весь  час.
                                   Надія  Гуржій
                                         17,05,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020


КОЛИСКОВА №2.

Баю,  баю  діточки
Баю,  баю  квіточки
Вас  Господь  мені  послав
Немов  цінний  дар  подарував.

Баю,  баю  малесенькі
Будьте  здорові  ріднесенькі,
Щасливі  будьте,  мої  любі
Нехай  вас  поважають  люди.
Несіть  добро  усім  й  завжди,
Добраніч,  любі  діточки.
                                                 Надія  Гуржій
Січень  2010р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020


КОЛИСКОВА ДЛЯ СИНА

Наш  зайчик  маленький,
Наш  котик  гарненький.
Ти  спи  засинай
У  сні  підростай.

Ти  будеш  здоровим  і  справедливим,
Розсудливим,  мудрим,  любимим.
Ти  зробиш  багато  добра,
Піднімеш  країну  із  дна.

Тож  спи  наш  синочок
Й  рости,  розвивайся.
Тож  спи  наш  маленький
І  сил  набирайся.

А  в  ранці  прокинешся
Здоровий,  щасливий.
А  в  ранці  прокинешся
Любов’ю  зігрітий.

Тож  спи,  засинай
Добро  ти  вбирай.
Як  виростеш  сину,
Країну  із  дна  підіймай.
                                                 Надія  Гуржій
13.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020


Жінки!

Жінки!  Жінки!  Все  нам  цікаво,
І  посміхаємся  ласкаво,
І  співчуття,  підтримку  виражаєм,
А  потім  за  спиною  обмовляєм

Жінки!  Жінки!  Ми  всіх  обсудим,
І  всюди  «носа»  свого  ми  всунем
Ми  розпитаємо  :  «  Що?»  ,  «  Де?»  і  «  Як?»
І  хто,  і  що  зробив  щось  там  не  так.

Жінки!  Жінки!  Все  нам  цікаво,
І  посміхаємся  ласкаво
Коли  щось  цікавеньке  дізнаємось  ми
Нам  так  кортить  розповісти  юрбі.

І  тяжко  втримати  нам  за  зубами  язика
Й  мені  хтось  скаже:  «  Ти  ж  така!»
Я  сперечатися  не  буду.
Бо  жінка  я!  Такою  є,  такою  буду.

Кого  нема,  того  ми  пригадаєм
І  «кісточки»  усім  перемиваєм.
Прошу!  Не  ображайтеся  на  мене.
Я  жінка!  Й  розповідаю  це  про  себе.

Чужі  скелети  в  шафах  потривожимо,
В  сім*ї    «порядки»  навести  поможемо.
Але  про  себе  –  ми  святі  та  божі
А  дай  мітлу  –  на  відмочок  похожі

Я  жінка!  Я  така  як  всі  буваю.
Та  іноді,  як  всі  я  на  «мітлі»  літаю
За  вірш  я  прошу  вас  не  ображатися,
Як    неправа,  то  можемо    посперечатися.

Прошу  вас,  дами,  зуб  на  мене  не  точити,
Бо  іноді  і  я  люблю,  як  та  змія  шипіти,
Бо  іноді  і  я  бува  «  кусаюся»,
Хоч  дуже  часто  помиляюся.
                                                                         Надія  Гуржій
                                                                                                   11,06,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020


СУМ.

Я  до  людей  привітно  посміхаюся,
Я  до  людей  по  щирому  вітаюся,
За  посмішками  і  розмовами  ховаюся,
Бо  біль  душевний  приховати  намагаюся.

Чого  душа  хвилюється?  –  не  знаю.
Сама  себе  про  це  питаю.
І  діти  є,  й  коханий  чоловік,
І  проживаю  я  щасливий  вік.

І  ніби  все  в  житті  у  мене  «клас»,
Та  на  душі,  щось  негаразд.
І  вечорами  сльози  ллються,
Мої  вуста  –  теж,  не  сміються.

Коханий  все  питає:  «Що  зі  мною?»,
Чому  я  укриваюся  журбою?
Сама  не  розумію  і  не  знаю,
Сама  себе  про  це  питаю.

Життя  живу,  чогось  чекаю,
Депресія  ніяк  не  подолаю.
Та  час  біжить.  Він  все  покаже,
Бог  допоможе  і  підкаже.

Журба  пройде,  весна  настане,
Депресія,  мов  сніг  розтане.
Все  буде  добре  у  житті,
Надія  все  ж  живе  в  мені.
                                                 Надія  Гуржій
12,09,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020


ДІСТАЛО ВСЕ!

Дістало  все  –  що  гинуть  хлопці,
Що  у  тюрмі  сидять  атовці,
Що  нам  «намордники»  наділи,
Що  всім  мовчати  повеліли.

Що  наші  маски  віддали,
Що  нам  китайські  продали.
Що  скрізь  обмеження  вставляють,
Самі  ж  вони  на  них  «чихають».

Що  медицину  розвалили,
Багато  шкіл  кругом  закрили.
Що  у  громади  об*єднали,
Аж  в  селах  люди  заволали.

Що  депутати  там  голосували,
Що  наше  слово  не  вчитали.
Що  землю  нашу  вже  продавали,
Думок  народу  не  спитали.

Що  нам  кричать  скрізь:  «Криза!  Криза!»,
Самі  ж  «вершки»  всі  по  круїзах.
Що  люди  всюди,  скрізь  «пахають»,
А  в  них  останнє  відбирають.

Що  Україну  обкрадають,
Про  пандемію  нам  розповідають.
Що  нам  «лапшу»  на  вуха  одягають.
На  нас  мільярди  заробляють.

Що  в  МВФ  кредитів  на  греблися,
А  ми  ж  у  найми  подалися,
Що  цій  війні  краю  немає,
Що  Україна  помирає.

Дістало  все  це  вже  мене.
Та  хто  ж  порядки  наведе?
Чи  буде  далі  Батьківщина  процвітати?
Чи  буде  рідна  мова  скрізь  звучати?

Час  все  покаже.  Будем  жити,
Свою  Вкраїну  ми  любити,
А  ворогів  ми  подолаємо,
На  рідній  мові  заспіваємо.
Надія  Гуржій
27,07,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020


МАМА ЧЕКАЄ

Березова  Рудка
Мов  та  незабудка
У  серці  моєму  
На  ціле  життя

Посивіла  мати.
Старенька  хата.
Дітей  немає
Пустка  блукає.

Далеко  діти.
Мати  чекає.
Дзвінка  від  них
Вона  виглядає.

Приїдуть  нескоро
Кругом  карантин
Далеко  доня
Закордоном  десь  син.

Дзвінки  через  вайбер
Онуки  махають
Бабусю  свою  
Вони  так  вітають.

Усмішка  ласкава
На  щоках  сльоза
Дітей  пригорнути
Так  хоче  вона.

Матуся  рідненька
Не  хвилюйтеся  ви
Мине  пандемія
Приїдемо  ми.

Наповниться  радістю
Рідненька  хатина
І  разом  збереться
Вся  наша  родина.

Засяє  у  мами  
Усмішка  щаслива
Мине  на  душі
Сумна  оця  злива.
     Надія  Гуржій
     14,05,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020


БУДЕНЬ

Будень.  Ранок.
Душ.  Сніданок.
Вело.  Робота.
Шиття.  Насолода.

Дорога.  Обід.
Діти.  Сміх.
Цілунки.  Прощання.
Вечора  чекання.

Знов  робота.
Шиття.  Турбота.
Одяг.  Оверлок.
До  закінчення  крок.

Час  підганяє.
Нитка  тікає.
Пінцет.  Окуляри.
Шию  далі.

Одяг  готовий.
Радіє  душа.
Щира  усмішка.
Старалася  я.

Вело.  Дорога.
Хвилини.  Я  дома.
Коханий.  Діти.
Разом  радіти.

Вечір  біжить.
Час  летить.
Ніч  наступає.
Сон  огортає.

Знову  ранок.
Душ.  Сніданок.
По  колу  все.
Час  пливе.
     Надія  Гуржій
     14,05,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020


БУДЕНЬ В ЛІКАРНІ

Лікарня.  Ранок.
Душ.  Сніданок.
Лікар.  Питання.
Коханий.  Чекання.

Зустріч.  Радість.
Обійми.  Вдячність.
Обід.  Прощання.
Знову  чекання.

Ліжко.  Стіни.
Мені  набридли.
Телефон.  Розмови.
Ліки.  Прийоми.

Вечеря.  Мрії.
Бог.  Надії.
Люди.  Драми.
Сон.  Кошмари.

Знову  ранок.
Знов  сніданок.
Все  по  колу.
Коли  ж  додому?
                                                       Надія  Гуржій
14.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020


ВИХІДНИЙ У ЛІКАРНІ.


Вихідний.  Лікарня.
Палата.  Чекання.
Вітер  гуде,
Коханий  не  йде.

Телефон.  Розмова.
Милий.  Хвороба.
Простуда.  Лікування.
За  чоловіка  хвилювання.

Лікар  не  відпускає.
Розпач  поглинає.
Болить  душа.
На  щоці  сльоза.

Ворони.  Каркання.
Собаки.  Гавкання.
Тривога.  Думки.
Нотки  самоти.

Далеч.  Дзвони.
Пологи.  Стони.
Крик.  Дитина.
В  серці  надія.

Чекання.  Час.
Все  буде  клас.
Подалі  тривогу,
Дякувати  Богу.
                                                     Надія  Гуржій
10.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020


В ЛІКАРНІ.

Осінні  квіти  хризантеми
Стоять  в  палаті  номер  два.
Тут  на  збереженні  в  лікарні
Лежать  жінки  і  молять  Бога  за  дитя.

А  за  вікном  голі  дерева,
Й  на  дворі  місяць  листопад.
І  завіває  вітер  з  поля
І  дзвонять  дзвони  йому  в  такт.

І  я  лежу  у  цій  палаті,
Дитя  під  серцем  бережу.
А  по  щоці  збігають  сльози,
А  я  у  Богородиці  прошу.

Щоб  добре  все  було  з  дитятком,
Щоб  виносити  і  родити  я  змогла,
І  щоб  його  життя  дорога
Була  з  любові  та  добра.

У  цій  молитві  є  тривоги,
Благання  перші  за  дитя,
У  цій  молитві  перші  ноти
Великої  любові  до  маля.
                                                 Надія  Гуржій
03.11.2013р
P.S.  З  дитятком  все  добре.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020


КОХАНОМУ САШІ…

Січневий  день.  Люта  зима.
Холодне  сонце.  Снігу  тьма.
Із  неба  ангел  споглядає.
Він  і  вона.  Він  їх  єднає.

Ті  перші  погляди.  Надія.
Невже  здійснилась  наша  мрія?
Мені  так  в  очі  сонечко  світило,
А  в  грудях  серце  тріпотіло.

Та  піцерія.  Той  музей.
Той  храм.  Молитва.  Сльози  із  очей.
Дорога.  Перший  дотик  і  розмова.
Листочок.  Ручка.  Номер  телефонна.

Гуртожиток.  Поріг.  В  щоку  цілунок.
Прощання.  Вдячність  Богу  за  дарунок.
Комп’ютер.  Скайп.  Добраніч.  До  побачення.
Щаслива  я.  Мені  назначив  ти  побачення.

Субота.  Хвилювання.  Час  назначений.
Мені  ти  Богом,  долею  призначений.
Букет  троянд.  Цукерки.  Дивно.
У  грудях  щось  за  лоскотіло.

Кінотеатр.  Гуляння.  Парки.
Я  закохалась  без  оглядки.
Та  перша  зустріч  із  батьками,
Те  хвилювання  до  нестями.

Той  переїзд.  І  ми  разом  живемо,
Закохані  ми  по  житті  пливемо.
Та  нам  для  повної  картини
Не  вистачало  лиш  тільки  дитини.

І  щось  під  серцем  занудило.
Тест  на  вагітність.  Радість.  Диво.
УЗО.  Малятко  нас  вітає,
А  в  грудях  щось  нове  літає.

Весілля.  Рушничок.  І  ми  одружені,
Від  хвилювання  нібито  сконфужені.
А  самі  близькі  нас  вітають
Всього  найкращого  в  житті  бажають.

Тож,  любий  Саша,  я  тепер  твоя.
Тепер  у  нас  своя  сім’я.
В  житті  все  буде  –  ми  це  знаємо,
Пліч  о  пліч  все  ми  подолаємо.

Повагу,  доброту,  кохання
Нести  нам  разом  до  остання,
І  зберегти  огонь  в  очах,
Крізь  всі  роки,  крізь  довгий  час.

І  навіть  осінь  золота,
Разом  бажає  нам  прожить  до  ста.
Зустріть  весілля  золоте
Й  хороше  пам’ятати  все.
                                                 Надія  Гуржій
21.09.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020


ТЕБЕ ШУКАЛА…

По  всіх  світах  тебе  шукала,
Тебе  у  Бога  я  благала.
Коли  вже  руки  опустила,
Мені  тебе  доля  явила.

Тебе  мені  доля  явила,
Щоб  із  тобою  була  я  щаслива,
Щоб  у  душі  була  завжди  весна,
Щоб  я  не  ходила  сумна.

Щоб  я  не  ходила  завжди  сумна,
До  тебе  стежина  мене  привела.
Для  нас  тепер  світять  зорі  в  ночі,
А  я  все  дивлюся  в  твої  карі  очі.

А  я  все  дивлюся  в  карі  очі  твої,
І  бачу  кохання  на  довгі  роки,
І  діток,  і  щастя,  і  затишний  дім,
Цього  усього  я  бажаю  усім.
                                                 Надія  Гуржій
28.05.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020


ЧОТИРИВІРШ (про кохання)

***
А  я  така,  закохано  щаслива,
І  мені,  здається,  що  я  маю  крила,
І  мені,  здається,  що  умію  я  літати,
Бо  поряд  той,  хто  вміє  надихати.
                                                 Надія  Гуржій
14.02.2013р.
***
А  на  душі  –  метелики  літають,
А  на  душі  –  сади  буяють,
А  на  душі  –  цвіте  весна,
А  я  від  щастя  вся  хмільна.
                                                 Надія  Гуржій
25.02.2013р.
***
Вже  місяць  –  як  з’явились  «крила»,
Вже  місяць  –  я  ходжу  щаслива,
Вже  місяць  –  ти  в  думках  моїх  
Вже  місяць  –  я  тону  в  очах  твоїх.
                                                 Надія  Гуржій
26.02.2013р
***
Поряд  з  тобою  добре  спиться,
В  твоїх  обіймах  хороше  сниться.
З  тобою  ранки  усі  чудові,
За  зустріч  з  тобою  я  дякую  Богу  і  долі.
                                                   Надія  Гуржій
20.03.2013р.
***
На  роботі  усі  в  «шоці»,
Невідомо  що  творю,
Дах  вже  їде  остаточно,
Просто  я  когось  (тебе)  люблю.
                                         Надія  Гуржій
24.04.2013р.
***
Тихо,  тихо  підійду.
Ніжно,  ніжно  обійму.
Пристрасно  в  вуста  я  поцілую,
Море  щастя    подарую.
                         Надія  Гуржій
26.04.2013р.
***
Я  хочу  в  обіймах  твоїх  тонути,
Тебе  до  свого  серця  пригорнути.
Любов  і  ласку  твою  відчувати,
Своє  кохання  взамін  віддати.
                                                 Надія  Гуржій
22.05.2013р
***
Як  добре  находитись  поряд  з  тобою,
Радіти,  сміятись,  бути  собою.
Кохати,  щасливою  себе  почувати,
І  разом  з  тобою  на  крилах  літати.
                                                 Надія  Гуржій
12.04.2013р.
ТРИ  МІСЯЦІ…
Три  місяці  знайомі  ми,
Три  місяці  ти  вже  в  моїй  душі,
Три  місяці,  мов  одна  мить,
А  цілий  світ  ти  мій  зумів  змінить.
                                                   Надія  Гуржій
26.04.2013р.
Коханий!
Ти  надихаєш  писати,
Ти  допоміг  на  вершини  злітати,
Ти  научив  моє  серце  кохати,
Щастя  своє  у  долонях  тримати.
                                                 Надія  Гуржій
                                                                   17.07.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020


ОСІНЬ НЕПОМІТНО ПІДКРАДАЄТЬСЯ

Осінь  непомітно  підкрадається.
Листячко  кружляє  між  дерев.  
Сонечко  не  так  уже  всміхається
Й  догорає  швидко  літній  день.

Відцвіли  в  гаю  зелені  трави
Й  пожовтіли  від  холодних  днів,
Бо  нема  кому  поцілувати  
Їхніх  променів  –  листів.

Не  літають  в  небі  ластів’ята  
Відлетіли  в  теплий  край  вони
Не  цвіте  в  саду  зелена  м’ята  
І  не  чути  співу  солов’їв.

Замерзає  у  гаю  сумна  береза  
Облетіли  всі  її  листи.
Лише  десь  у  висоті  небесній
Журавлиний  ключ  нам  шле  
Прощальний  свій  привіт.
                                                   Надія  Гуржій
08.10.2004р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020


Присвячується пам’яті однокласниці

ДАЦЕНКО  ЛЕНІ
(Присвячується  пам’яті  однокласниці,
Яка  загинула  в  автомобільній  аварії)
Вона  ніколи  не  одягне  
Ні  сукню  білу,  ні  фату  
Її  навіки  положили  
У  дерев’яную  труну.

Забили  дошки  дерев’яні,
Курган  землі  тепер  на  ній.
А  мати  гіркими  сльозами
Горює  по  дочці  своїй.

Пробач,  Олено,  що  не  знала
Коли  тебе  ховали  всі,
Та  хочу  я  подарувати
Прощальнії  слова  тобі:

«Ти  в  класі  в  нас  була  світанком,  
Ти  староста  навік  для  нас.
Пробач,  що  пізно  ми  збагнули
Кого  немає  серед  нас.»

Я  на  могилу  покладу  
Троянду  білу  та  червону.
Хай  бачить  світ,  що  тут  заснула
Ще  не  розквітла  твоя  доля.
                                                   Надія  Гуржій
27.09.2003р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020


ЗОЛОТА ПОРА.

Золотить  дерева  осінь,
Листя  тихо  опада.
На  душі  у  мене  пустка,  
Хоч  прекрасна  ця  пора.

Листячко  кружляє  з  вітром,
Манить  погляди  людей,
А  я  все  дивлюся  доле,
Може  стежкою  ти  йдеш.

Зачарують  твої  очі,
Ніжність  слів  і  доброта
І  для  нас  не  буде  краще,
Чим  осіння  золота  пора.
                                                   Надія  Гуржій
15.09.2007р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020


КОЛИСКОВА №1.

Баю  ,  баю  дитино.
Бог  захистить  у  лихую  годину
В  тяжку  хвилину  Він  допоможе,
Спи,  мій  синочок,  (моя  доне)
Ангел  стоїть  на  сторожі.
Сни,  він  недобрії  від  тебе  відгонить,
Ангельську  пісню  свою  він  заводить.
Від  тієї  пісні  ростеш  щохвилини
Завтра  прокинешся  здоровий,  щасливий
(  Завтра  прокинешся  здорова,  щаслива)
Баю  дитино,  час  засинати,
Завтра  прокинешся  й  будеш  світ  пізнавати.
                                                 Надія  Гуржій
23.07.2007р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020


ТИ ПРОСТО ЖІНКА!

Ти  просто  жінка!  Загадкова,
Для  когось  ти  така  казкова.
Життям  наповнена  криниця.
Що  на  душі,  то  таємниця.

Для  інших  ти  просто  красива,
Для  інших  ти  просто  щаслива,
Для  інших  ти  просто  любима,
Для  когось  омріяна,  ніжна,  ранима.

Коритись  долі  не  хотіла,
Крізь  біль  сміятися  зуміла.
Мене  в  душі  ти  поразила,
Цінить,  що  маю  я,  навчила.

Свої  думки,  свій  біль,  ховаєш
Мене  на  вірш  цей  надихаєш.
Любові  двері  відкриваєш,
На  своє  щастя  ти  чекаєш.

До  всіх,  сердечком  співчутлива,
Я  знаю,  будеш  ти  щаслива.
В  очах  твоїх  живе  надія,
Я  знаю,  що  здійсниться  твоя  мрія.
                                                                           Надія  Гуржій
                                                                                             02,08,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020


ПОНЕДІЛОК.

Сон.  Будильник.
Їжа.  Холодильник.
Понеділок.  Ранок.
Душ.  Сніданок.

Коханий.  Поцілунок.
Солодощі.  Дарунок.
Автобус.  Робота.
Далеко  субота.

Голка.  Нитка.
Тканина.  Квітка.
Сукні.  Чекання.
Думки.  Кохання.

Кінець.  Робота.
Автобус.  Дорога.
Саша.  Щастя.
Племінниця  Настя.

Виноград.  Краса.
Пасинкування.  Лоза.
Розмова.  Кохання.
Цілунки.  Бажання.

Спогади.  Зустріч.
Усмішка.  Вечір.
Душ.  Кабачки.
Комод.  Очки.

Акваріум.  Рибки.
Ліжко.  Обійми.
Спокій.  Сон.
Ніч.  Полон.
                   Надія  Гуржій
12.06.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020


СУБОТА.

Субота.  Ранок.
Робота.  Ґанок.
Машинка.  Жакет.
Обшивка.  Манжет.

День.  Обід.
Коханий.  Поріг.
Букет.  Троянди.
Обійми.  Мандри.

Музей.  Холод.
Живіт.  Голод.
Вечеря.  Чай.
Поцілунок.  Рай.

Час.  Дорога.
Автобус.  Тривога.
Сум.  Сльоза.
Далеч.  Душа.

Вечір.  Ліжко.
Спогад.  Усмішка.
Ніч.  Сон.
Очі.  Полон.
                                                       Надія  Гуржій
26.02.2013р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020


Братові!

Як  швидко,  брате,  час  минає,
По  світу  доля  розкидає.
Дитинство  в  спогадах  лишилось,
Вернуть  його  нам  не  судилось.

Життя  пливе  само  собою,
Ми  зрідка  бачимось  з  тобою,
Сім*я  у  кожного  своя,
Робота,  дім  і  метушня.

Ми  дзвоним  рідко,  спішимо,
«Привіт!»,  «Бувай!»  -  так  живемо.
А  час  летить,  а  час  минає,
Так  рік  за  роком  пролітає.

Нам  зупинитись  хоч  на  мить,
Поговорить  як  час  біжить,
Як  посивіла  наша  мама,
Як  вже  давно  немає  тата.

Розповісти,  що  в  кого  як,
І  може  щось  в  житті  не  так.
Що  на  душі.  Що  де  болить,
За  що  душа  вогнем  горить.

Дитинство  пригадати,  посміхнутись,
У  спогадах  на  мить  туди  вернутись.
І  обійнятись,  попрощатись,
І  знов  на  певний  час  розстатись.


У  ріднім  селі  нас  мама  чекає,
З  далека,  уже  не  самих,  вона  виглядає.
Нам  дзвонить,  нам  пише,  вісточки  жде,
Можливо  колись  в  село  шлях  приведе.

Обніме,  пригорне,  усе  розпитає.
Додому,  нас  брате,  мама  чекає.
                                                 Надія  Гуржій
30,08,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020


Перший дзвінок при карантині

Перший  дзвінок  при  карантині
Як  же  нестерпно  вдома  дитині,
В  хаті  портфелик  лежить,
Онлайн  дзвіночок  дзвенить.

Перша  учителька  діток  вітає,
Перший  урок  онлайн  починає,
В  школі  порожні  парти  учнів  чекають
Книжечки  перші  їх  там  виглядають.

Вчителька  діток  хоче  обняти,
Вчителька  хоче  їх  в  школу  забрати.
До  гурту  хоче  зібрати  усіх,
Хоче  щоб  в  класі  лунав  їхній  сміх.

Діти  хочуть  до  школи  ходити,
Діти  так  хочуть  портфелик  носити,
Дітям  так  хочеться  за  партами  вчитися,
Дітям  вже  хочеться  разом  зустрітися.

Час  пролетить,  згине  Covid  
Без  пандемії  відновиться  світ
Школа  свої  знову  двері  відкриє
Дітей  жагою  до  знань  знов  зігріє.

Буде  у  класах  гомін  стояти,
Зошити  будуть  на  партах  лежати.
Будуть    учні  цікаві  завдання  рішати,
Будуть  вони  навколишній  світ  пізнавати.

(примітка  «Covid»  -  мається  на  увазі  пандемія  короновірусу  Covid-19)
                                                                     Надія  Гуржій
                                                                                             07-21,07,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020


ОСІННІЙ ПОДИХ

Ще  лише  серпень,  та  вже  чути,
Як  осінь  в  груди  дише  нам.
Бо  опадають  жовті  груші
І  достигає  виноград.

День  меншає,  а  ніч  росте
І  ранки  стали  прохолодні,
А  ластівки  своїх  дітей
Готують  до  далекої  дороги.

Хоча  стоять  ще  в  зелені  дерева,
Та  ніби  пасма  сивини
У  їхніх  кронах  появились  
Пожовклі  від  вітрів  листи.
                                               Надія  Гуржій
28.08.2005р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020


Вихователям.

Як  швидко  час  минає  і  підростають  діти
І  випускний  настав  в  дитячому  садку
Усі  схвильовані:  учителі,  батьки  і  діти
І  час  настав  –  зробить  наступний  крок.

Ми  вдячні  вам,  що  їхні  сльози  витирали
Коли  з  тривогою  лишали  їх  на  вас,
Що  ви  навчали  вимовляти  перше  слово
І  першу  букву  вправно  вимовлять.

Ви  рахувати  вчили,  олівець  тримати
Любить  довкілля,  в  ігри  грати.
Як  правильно  ходить  на  унітаз
Учили  ви  багато  раз.

Гуртом  співати,  танцювати  і  радіти
І  як  за  столиком  сидіти
Ділитися,  миритися,  дружити
У  злагоді  й  любові  жити.

Казки  читали,  віршики  учили
Про  космос  їм  ви  говорили
Про  кольори,  про  світ,  життя
Й  проводили  для  всіх  свята.

Ми  вдячні  вам,  що  їх  любили
Тривоги  пополам  ділили
Що  з  нами  піклувалися,  ростили
Чудовий  світ  ви  їм  відкрили
Знання  свої  передавали
Дорогу  у  життя  підготували.
                                           Надія  Гуржій
                                                       08,05,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020


В НАШ ЧАС ПРОГРЕСУ І НАУКИ

В  наш  час  прогресу  і  науки
Прості  вірші,  прості  рядки
Не  зачіпають  людські  душі
Й  не  викликають  в  них  «грози».

А  я  пишу  й  сама  не  знаю
Для  кого  і  чому  я  це  роблю
Чом  на  папері  розкриваю  
Свою  я  душу  і  мету.

І  все  ж  надіюся  і  вірю,
Що  хоч  один  з  моїх  віршів
Зачепить  душу  і  зігріє  
Потоком  добрих  простих  слів.
                                                 Надія  Гуржій
02.06.2005р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020


Киця чорна, шия біла

Киця  чорна,  шия  біла
Мій  клубочок  покотила
Я  прийшов  його  забрати
А  вона  зі  мною  грати

Грались  з  нею  аж  до  ночі
Поки  сон  зморив  нам  очі
А  тоді  ми  полягали
Сон  цікавий  споглядали.
               Надія  Гуржій
                 08,05,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020


ВИХІДНИЙ

Неділя.  Ранок.
Гуртожиток.  Ганок.
Зима.  Сніг.
Собор.  Поріг.

Священик.  Спів.
Молитва.  Спокій.
Очі.  Сльоза.
Радість.  Душа.

Мороз.  Красота.
Дерева.  Дрімота.
Натхнення.  Політ.
Творчість.  Зліт.

Гуртожиток.  Кімната.
Комп’ютер.  Розвага.
Телефон.  Мама.
Розмова.  Драма.

Вечір.  Чай.
Книга.  Рай.
Ліжко.  Сон.
Ніч.  Полон.
                           Надія  Гуржій
24.12.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020


Псевдо-патріот

Він  виставляє  про  патріотизм,
Про  вишиванку  і  націоналізм,
Що  вірний  син  свого  народу,
Що  українського  він  роду.

Його  ім‘я  і  прізвище  вкраїнські,
Але  написані  в  мережах  на  російській,
І  дописи  російською  він  робить,
«Мне  так  удобней!»  -  він  говорить.

Із  діда  прадіда  він  українець,
Але  веде  себе  немов  чужинець,
Що  любить  Україну  він  розповідає,
Та  інколи  про  це  він  забуває.

Хіба  не  бачить  він,  хіба  сліпець,
Що  Україні    буде  так  кінець.
Хіба  ж  так  люблять  Україну,
Що  зраджують  і  мову,  і  родину?

Такі  як  він  десь  виступають,
Народ  вкраїнський  ображають,
Державну  мову  зневажають,
Державний  прапор  оскверняють.

А  потім  в  очі  нам  всміхаються,
І  патріотами  уміло  прикидаються,
Розповідають,  що  вони  за  Україну,
Самі  ж  вже  риють  їй  могилу.
                                           Надія  Гуржій
27,08,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020


ОДА ВИНОГРАДУ

(Цей  вірш  я  присвячую  усім  виноградарям)

Грона  виблискують,  кетяги  манять,
Китиці  красою  своєю  так  ваблять.
Ягоди  такі  соковиті,  смачні
В  душу  негадано  запали  мені.

Знаю,  як  тяжко  ростити,
Скільки  сили  потрібно  вложити.
З  року  у  рік  працювати,
З  пагона  кущ  винограду  плекати.

Мужні  руки  садили,
Мужні  руки  ростили,
Сили  у  його  вкладали,  
Від  усього  захищали.

Щоб  виноград  гарний  мати,
Душу  у  нього  потрібно  вкладати.
Працю  таку  потрібно  любити,
Своїм  натхненням  всіх  заразити.

Серце  радіє,  серце  співає,
Як  виноград  підростає.
Як  він  цвіте,  ніжно  пахне.
Душа  від  щастя  аж  ахне.

Як  він  росте,  виростає,
Радість  всіх  нас  огортає.
Як  він  уже  дозріває,
В  нас  на  обличчях  посмішка  сяє  .

До  рота  ягідку  береш,
Смакуєш…  Вау!  Ти  живеш.
Пів  гроно  наче  не  було,
Де  ж  подівалося  воно?..
                                                   Надія  Гуржій
14,08,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020


Чоловіковим батькам

Я  свекрухоньку  люблю
Дуже  я  її  ціню
А  мій  свекор,  наче  тато
Завжди  дасть  мені  пораду.

Я  їх  дуже  поважаю,
Сина  їхнього  кохаю
Хоч  буває  все  у  нас,
Їм  завдячую  щораз.

Завжди  нам  допомагають,
Хлопців  наших  доглядають.
Я  ціную,  що  я  їх  маю
Про  них  віршик  цей  складаю.

Дуже  вдячна  їм  за  сина.
Справжня,  мужня  він  людина.
Я  за  ним  як  за  «стіною»,
Скрізь  за  мене  він  «горою»

Других  тата,  маму  маю,
Наче  рідних  їх  сприймаю
Як  до  рідної  доньки
Теж  відносяться  вони.

Вони  в  мене  просто    «клас»
Заглядаю  повсякчас.
Одним  словом,  їх  люблю,
Хоча  рідко  говорю.
                         Надія  Гуржій
                                                     25,05,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020


За Україну серцем вболіваю

За  Україну  серцем  вболіваю,
І  процвітання,  й  миру  їй  бажаю.
Прошу  у  Бога,  щоб  війна  скінчилася
Щоб  Україна  знову  відродилася.

Щоб  знов  у  лузі  розцвіла  калина,
Щоб  мати  із  війни  діждалась  сина.
Щоб  знов  літала  в  небі  зграя  журавлина,
Щоб  знов  лунала  пісня  солов*їна.

Щоб  не  лилися  материнські  сльози,
І  не  ходили,  щоб  батьки  в  тривозі.
Щоб  пандемія  в  Лету  спрямувала,
Щоб  Україна  горя  та  біди  не  знала.

Щоб  знов  звучала  рідна  мова  всюди,
Що  українці  ми,  гордились  наші  люди.
Щоб  за  кордон  ніхто  не  виїжджав,
Про  розквіт  Батьківщини  дбав.
                                                   Надія  Гуржій
21,07,2020
                                                                     
(ПРИМІТКА:    Ле́та  —  річка  забуття  в  Аїді.  Коли  померлий  пив  з  Лети  воду,  його  душа  забувала  все,  що  пережила  й  бачила  на  землі.  Звідси  постав  вислів  «канути  в  Лету»,  тобто  «піти  в  небуття,  зникнути  назавжди»)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020


Натруджені руки (Варіант №2)

(Присвячується  всім,  хто  працює  на  землі)

Натруджені  руки  роботу  робили,
Натруджені  руки  розсаду  ростили,
Натруджені  руки  все  укривали,
Натруджені  руки  все  поливали.

В  ночі  не  доспали,  усе  доглядали
У  праці  щоденній  деньочки  минали,
Пололи  бур*ян,  рослини  кропили.
Про  них  піклувалися,  з  любов*ю  ростили.

Усі  так  раділи,  надії  плекали,
Натруджені  руки  врожаю  чекали.
Ще  трішки  і  будемо  ми  смакувати,
Ще  трішки  і  будемо  на  зиму  катати.

Там  перець,  а  там  -  томати  зростають,
А  там  виноград,  а  там  абрикоси  вітають.
Там  он  картопелька,  там  бурячки,
А  там  огірочки  і  кабачки.

Та  як  у  природі  буває,
Стихія  пощади  не  знає.
В  ночі  ливень  був,  падав  град,
Розбитий  город,  розгромлений  сад.

Погасла  надія  у  людях,
Горіла  душа,  кололо  у  грудях.  
Сміялися  чайки  над  нами,
А  ми  умивались  сльозами.

Стихія  в  ночі  лютували,
Всі  мрії  людей  змарнувала.
Побила,  порвала,  у  кашу  змішала,
А  в  декого  навіть  дахи  зруйнувала

Натруджені  руки  до  Бога  молились,
Натруджені  руки  до  землі  опустились
Уже  не  радіють,  лиш  порядки  наводять,
А  ноги  уже  не  «літають»  -  ледь  ходять.

P.S.  Я  висловлюю  співчуття  всім  постраждалим  від  негоди.
                                                                         Надія  Гуржій
                                                                                             08,07,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020


Натруджені руки (Варіант №1)

 (Присвячується  всім  виноградарям)

Натруджені  руки  роботу  робили,
З  любов*ю  для  всіх  виноград  цей  ростили
Його  укривали,  його  поливали,
Кропили  його,  пасинкували.

Натруджені  руки  відпочинку  не  знали
Щодня  бережливо  виноград  доглядали.
Ще  місяць  і  будемо  ми  смакувати,
Ще  місяць  і  будемо  виноград  продавати.

Та  як  у  природі  буває,
Стихія  пощади  не  знає.
В  ночі  ливень  був,  падав  град,
І  вибив  весь  наш  виноград.

А  вранці  сонечко  зійшло,
І  до  очей  щось  підійшло.
Дощами  –  краплями  ридав
Побитий  градом  виноград.

Натруджені  руки  до  Бога  молились,
Натруджені  руки  до  землі  опустились
Страшного  лиха  завдала  нам  стихія,
Палала  душа,  погасла  надія

Кололо  у  грудях,  котилися  сльози.
Чому  Бог  послав  страшні  оці  грози?
Чому  винограду  не  дав  Він  поспіти?
Чому  Він  не  дав  людей  пригостити?

P.S.  Я  висловлюю  співчуття  всім  постраждалим  від  негоди.
                                                                           Надія  Гуржій
                                                                                             07,07,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020


ЗАГАДКА В КОЖНІЙ ЖІНЦІ Є

Загадка  в  кожній  жінці  є,
І  кожна  з  нас,  своє  щось  береже.
Така  прекрасна,  проста  ніжна,
Ласкава,  просто  дивовижна.

Буваємо  різні:  привітні  і  ні,
Веселі  буваєм,  буваєм  сумні.
Буваєм  красою  умиті,
Думками  своїми  оповиті.

Буваєм,  слова  ми  не  скажем,
Буває  лишнє  щось  розкажем.
Хтось  плаче  тихо  у  подушку,
А  хтось  розшукує  подружку.

Хтось  відкрива  любові  двері,
Чиїсь  думки  на  білому  папері.
Хтось  щастя  тихо  пригортає,
А  хтось  його  іще  чекає.
                                                                       Надія  Гуржій
                                                                                             02,08,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020


Літо в селі.

Усе  цвіте,  усе  буяє
Город  бур*яном  заростає.
Жара  стоїть,  сонце  пече
Струмками  піт  з  лоба  тече.

У  ранці  ледь  розкрили  очі
Всі  за  сапу,  і  так  до  ночі.
В  селі  пахають,  в  селі  сапають,
Аж  поки  комарі  в  хати  не  заганяють.

То  люди  косять,  то  рубають,
То  дрова  до  зими  складають.
А  господині  про  запас
Закрутки  роблять  кожен  раз.

То  на  роботі,  то  у  дома
Аж  поки  нас  не  звалить  втома.
Ось  так  проходять  літні  дні,
Ось  так  ми  живемо  в  селі
                                                                       Надія  Гуржій
                                                                                               20,06,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020


СЕРПЕНЬ.

Цвітуть  ромашки  в  чистім  полі
І  трави  буйні  п*янять,
І  десь  в  гаю,  вже  на  якійсь  тополі
Листочки  жовті  гомонять.

Лиш  серпень…Пахне  стигла  груша
І  зазиває  її  підняти,  
А  в  голубіні  десь  небесній,  пташа
У  перше,  вчать  літати.

Лиш  серпень…  Ранком  прохолодним  
Далека  прокидається  долина,
А  десь  збирає  вже  медок  останній,
Натруджена  сім*я  бджолина.

Не  так  щебечуть  соловейки,
Не  так  буяють  квітники
І  в  володіння,  ледь  помітно
Ступає  осінь  по  стерні.
                                                   Надія  Гуржій
27.07.2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020


КОХАНОМУ!

(Присвячується  моєму  чоловікові  )

На  дорозі  життя,  моя  ти  підтримка.
У  річці  буття,  моя  соломинка.

З  тобою  цікава  кожна  хвилинка.
Розрада  моя,  ти  моя  половинка.

З  тобою  мені,  немає  коли  нудьгувати,
З  тобою  захоплююче  цей  світ  пізнавати.

В  розлуці  з  тобою,  час  довго  біжить,
А  поряд  з  тобою,  мов  мить,  так  летить.

Як  тяжко  мені  –  плече  ти  підставиш.
Як  сльози  біжать  –  ти  їх  витираєш.

Як  бурі  в  душі,  ти  словом  бадьориш.
Як  розпач  у  серці,  мене  заспокоїш.

Ми  разом  йдемо,  перешкоди  долаємо,
Ми  разом  сумуємо,  і  разом  співаємо.

Дітей  ми  разом  на  ноги  здіймаємо,
Ми  разом  живемо,  взаємно  кохаємо.
                                                   Надія  Гуржій
19,07,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020


МОЛИТВА

Господи  пробач,  Тебе  благаю
Ти  все  знаєш,  що  на  серці  маю.
Научи  мене  терпінню
Навіть  в  скруті  поклонінню

Ти  пробач,  що  я  Тебе  турбую,
Завжди    допомоги  потребую
Що  молю  Тебе  я  захистить  країну,
Рідну  неньку,  славну  Україну

У  ясні  години,  в  радості  хвилини
Віру  в  Тебе,  Боже,  щоб  я  зберегла.
В  миті  скрути,  і  в  похмурі  днини,
Щоб  з  колін  піднятись  завжди  я  змогла.

Будь  зі  мною,  Боже,  в  сонячну  погоду,
Щоб  змогла  я  дякувати,  навіть  в  непогоду.
Я  без  Тебе,  Боже,  і  слабка,  й  в  тривозі
І  творить  без  Тебе,  Боже,  я  не  в  змозі.

На  стрімкій  стежині,  в  миті  сум*яття,
На  крутій  дорозі,  серед  бурь  життя.
Дай  моєму  серцю,  не  черствіть  –  любити,
Дай  мені  смиренно  з  людьми  в  мирі  жити.
                                                                       Надія  Гуржій
                                                                                                   червень,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020


ЛІТО!


Літо!  Ура!
Сонце!  Трава!
Полуниця!  Малина!
Квітне  калина.

Сіно.  Солома.
Відпустка!  Я  дома!
Велосипед.  Кладка.
Друзі.  Палатка.

Пляж!  Ставок!
Рибак.  Поплавок.
Юшка!  Уха!
Обертом  голова.

Багаття.  Шашлик.
Ігри.  Сміх.
Картопля.  Каша.
Смакота  наша.

Ніч.  Романтика.
Жабине  квакання.
Гітара.  Пісні.
Зорі    ясні.

Ранок.  Комарі.
Дзвінкі  солов’ї.
Свіжість.  Роса.
Всюди  краса.

Літо!  Ура!
Кринична  вода!
Ліс!  Ожина!
Зелена  ліщина.

Кава.  Чай.
Сонячний  гай.
Рюкзак.  Дорога.
Череда.  Корова.

Літо!  Ура!
Нива!  Жнива!
Молоко.  Пиріг.
Рідний  поріг.

Огород.  Кабачки.
Сапа.  Бурячки.
Салат.  Квас.
Літо!  Клас!
                     Надія  Гуржій
23.05.2012р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020


Ранок. Село.


Ранок.  Село.
Трава.  Роса.
Парне  молоко.
Літає  оса.

Сонце.  День.
Трактор  оре.
Пень  зеленіє.
Засівається  поле.

Квочка.  Курчата.
Кішка  біжить.
Вигін.  Дівчата.
Сміх  стоїть.

Огород.  Картопля.
Ломить  спина.
Відпочинок.  Тополя.
Біль.  Кропива.

Сонце  сідає.
Весна.  Тепло.
Ластівка  співає.
Вечір.  Село.

Коза  мекає.
Корова  реве.
Собака  гавкає.
Комар  гуде.

Буяють  вишні.
Кизил  цвіте.
Літають  хрущі.
Все  росте.
                         Надія  Гуржій
28-30.04.2012р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020


Люблю село.

В  селі  працюю  і  живу,
Село  я  так  дуже  люблю.
Як  навкруги  все  розквітає,
Моя  душа  тоді  співає.

Як  над  сапою  розігнуся  –  
На  захід  сонця  подивлюся.
Як  очі  з  грядок  підіймаю  –  
Зелене  поле  споглядаю.

Як  по  земельці  я  ступаю,
То  ніби  сили  я  вбираю.
Як  краєвиди  оглядаю  –  
Я  ніби  серцем  оживаю.

Тяжкої  праці  не  боюся,
Що  я  в  селі  живу  –  горджуся.
Земля  натхнення  мені  дала,
Своє  я  місце  тут  знайшла.

Тут  люди  добрі,  працьовиті,
Серця  для  інших  їх  відкриті.
Уміють  плакати  й  любити,
Уміють  словом  бадьорити.

Хто  любить  добре  працювати,
Той  у  селі  все  буде  мати,
Той  виростити  зможе  все,
Той  смакуватиме  своє.
                                                                         Надія  Гуржій
                                                                                               22,06,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020


ВІЙНА!

Війна!  Яке  страшне  те  слово.
В  ній  –  жах  віків,  ненависть  –  поколінь.
В  ній  –  дух  відважного  народу,
В  ній  –  кров  синів  і  сльози  матерів.

І  знову  в  країні  лютує  війна.
З  лиця  стирає  села  і  міста.
Війна  у  вічність  забирає,
Серця  усім  нам  розбиває.

Знов  капає  кров  і  гинуть  солдати,  
Знов  діти  продовжують  тата  чекати,
І  ллються    сльози  в  посивілих  батьків,  
І  ждуть  вони  дзвіночків  від  своїх  синів.

А  наші  герої  відпочинку  не  знають,
У  сонце  і  сніг  всіх  нас  захищають.
А  наші  герої  втомившись  від  втоми,
У  день  і  в  ночі  пильнують  кордони.

Лунають  постріли,  рвуться  гармати,
Молиться  дома  за  кожного  мати.
Молить  за  кожного  ціла  країна,
Хочемо  ми,  щоб  вільна  була  Україна.

Лунають  постріли  із  автоматів,
Ранять  вони  героїв  -  солдатів.
Відважні  медики  до  них  поспішають,
Рани  кожного  з  них  обробляють.

Кулі  літають,  відпочинку  не  знають
В  захисників  життя  відбирають.
В  когось  вони  забирають  дитину,
На  маму  вдягають  чорну  хустину.

Час  пролітає,  навчання  триває,
Зміна  нова  на  кордон  приїжджає.
Рідні  героїв  додому  діждалася,
В  ніжних  обіймах  діти  купалися.

Смачним  захисників  нагодували,
В  м*яку  і  теплу  постіль  поклали.  
Сльози  лилися  і  радості,  й  болю,
Кохані  нарешті  дочекалися  долю.

Вдячні  вам  герої  –  солдати,  
Що  можемо  спокійно  ми  спати,
Ми  перед  вами  голови  схиляємо,
Здоров*я  міцного  вам  бажаємо.
14,07,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020


П*ять років без жодного слова

П*ять  років  без  жодного  слова
П*ять  років  боліла  душа
Синочків  свої  я  родила
А  у  когось  забрала  війна.

Ця  війна  незбагнена,  сувора
Їй  здається  немає  кінця
Хтось  на  крові  заробляє  мільйони
Але  хтось  своє  віддає  і  здоров*я,  й  життя.
11.06.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020


ЛЮБОВНА НАУКА…

Полягали  молодії  «  Камасутру»  вчити,
Як  правильно  потрібно  діточок  робити.

Роздягнулись.  Книжечку  читають.
Так  ретельно,  в  окулярах,  її  розглядають.

На  лоб  оченьки  полізли,  аж  позеленіли,
А  чи  можна  оті  пози  без  травми  зробити.

Покрутили.  Почитали.  Геть  її  відклали,
Обнялися  обоє,  та  й  позасинали.
                           Надія  Гуржій
03.04.2013р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2013


Діалог закоханих

- «  А  я  тебе  бачив  у  сні.»
- «  І  я  тебе  там  зустрічала.»
- «  Я  кликав,  я  звав  крізь  роки!»
- «  А  я  тебе  в  лузі  чекала.»

- «  Я  бачив  як  ти  радієш  весні,
Пожовклому  листю,  зеленій  траві.»
- «  А  я  відчувала,  що  рядом  десь  ти,
Не  можеш  дороги  до  мене  знайти.»

- «  І  ось,  дві  стежини  зійшлися  в  одну.»
- «  І  ось,  у  обіймах  твоїх  я  тону.»
- «  І  ось,  поєдналися  душами  ми.»
- «  Зустрітись  змогли  лише  в  середині  зими.»

- «  Змогли  розтопити  холодні  сніги,
Щоб  разом  побачити  розквіт  весни.»
- «  Змогли  подолати  самотності  роки,
Тепер  нам  для  щастя  відкриті  дороги.»
22.05.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2013


На дворі все цвіте, буяє

На  дворі  все  цвіте,  буяє
Із  будки  цуценятко  вибігає,
На  сіні  кішка  із  малечею  дрімає,
Лелека    над  гніздом  літає.

Щасливий  чоловік  у  дім  іде,
Дружина  в  хаті  пиріжки  пече.
В  дворі  дитячий  сміх  лунає,
Бабуся  на  онуків  поглядає.

Розквітли  квіти  у  саду  духмяні,
В  печі  вже  пахнуть  пироги  рум’яні.
Дідусь  щось  грає  на  баяні,
Всі  веселяться,  ніби  п’яні.

А  все  цвіте,  а  все  буяє
Коханням  світ  весь  накриває,
На  п’ятки  літо  наступає,
Дурманом  землю  наповняє.
09.05.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2013


ВЖЕ ЗАВТРА…

Вже  завтра,  коханий,  я  буду  з  тобою,
Вже  завтра,  мій  любий,  ти  будеш  зі  мною.
Вже  завтра  щасливими  будемо  ми,
Вже  завтра  зникне  тінь  самоти.

Вже  завтра  у  мене  з’являться  «крила»,
Вже  завтра  тобою  я  буду  любима,
Вже  завтра  тебе  я  в  обіймах  зігрію,
Вже  завтра  тобі  своє  серце  відкрию.
14.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013


Без тебе година, мов вічність

Без  тебе  година,  мов  вічність,
І  час  мов  на  місці  стоїть.
З  тобою  година,  мов  мить,
Немов  би  ракета  летить.

Без  тебе  десь  зникають  «крила»,
Без  тебе  мене  туга  полонила,
Без  тебе  я  сумна  ходжу
І  вісточку  від  тебе  жду.

Без  тебе  дні,  немов  роки,
Пусті,  холодні  й  одинокі.
З  тобою  –  все  це  навпаки,
Що  дихати  так  хочеться  мені.

Для  тебе  серце  б’ється  в  грудях,
І  відчуваю,  що  я  ще  жива,
Я  біля  тебе  розквітаю,
Немов  від  сонечка,  весна.
14.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2013


БУЛА Б Я…

Була  б  я  птицею  –  до  тебе  полетіла,
Від  всіх  турбот  крильми  б  закрила.
Була  б  я  сонечком  –  тебе  б  зігріла,
І  вітру  сильного  до  тебе  не  пустила.

Була  б  я  щастям  –  вік  жила  б  з  тобою,
Не  підпускала  горя  із  журбою.
Була  б  любов’ю  –  твоє  серце  полонила,
Від  всього  злого  б,  в  світі  захистила.

Була  б  удачею  –  то  поруч  я  б  ходила,
Була  б  я  долею  –  то  вік  тебе  любила.
А  так,  всього  лиш  я  проста  дівчина,
Без  захисна,  немов  у  лузі  та  калина.

Якби  могла  б  до  тебе  полетіла,
І  всі  турботи  я  б  з  тобою  розділила.
Від  хвилювання  я  не  знаю,  що  робити,
Лише  любов’ю  душу  обігріти.
19.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2013


Без тебе

Без  тебе  день  розлуки  –  ніби  рік,
Без  тебе  сонце  –  не  так  світить,
Без  тебе  я  жила  багато  літ,
Та  все  життя  змінила  одна  мить.

Тепер  тобою,  занята  моя  душа,
Тепер  тобою,  я  живу  щодня.
Тепер  лиш  ти  в  моїх  думках,
Ох,  любий,  все  тепер  в  твоїх  руках.
13.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2013


ГОВОРЯТЬ.

А  кажуть  –  в  рабство  нас  не  заганяють,
За  все  на  світі  обдирають.
За  власну  хату  –  маємо  платити,
Аби  чиновники  могли  прожити.

А  кажуть  –  все  в  нас  по  закону,
Здирають  з  бідного  і  за  комору.
За  все  беруть  із  нас  податки,
Хоч  відкидайте  свої  п’ятки.

А  кажуть  –  в  нас  країна  вільна,
Але  лиш  тільки  божевільна.
Народ  у  ярма  запрягають,
Та  люди  ніби  це  не  помічають.

Говорять  –  чесна  у  нас  влада,
Лиш  тільки  трішки  жаднувата.
Усі  закони  створюють  під  себе,
Їй  все  одно,  що  відбувається  у  тебе.

Говорять  –  демократія  в  країні,
Говорять  –  люди  в  ній  живуть  щасливі.
Де  ж  демократія  у  нас  скажіть,
Коли  за  все  приходиться  платить.
08.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399412
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2013


Хочеться сказати

Є  те,  що  хочеться  сказати,
А  не  словами  написати.
Відчути  дотик  ніжних  рук,
Що  захистять  від  різних  мук.

Є  те,  що  хочеться  сказати,
А  не  словами  написати.
В  твоїх  очах  бездонних  потонути,
Любов  віддати  і  любов  відчути.

Є  те,  що  хочеться  сказати,
А  не  словами  описати.
Без  слів  з  тобою  розмовляти,
Без  слів,  лиш  душами,  співати.

Є  те,  що  хочеться  сказати,
А  не  словами  описати.
З  тобою  бути  все  життя,
Тебе  підтримувать  щодня.

Є  те,  що  хочеться  сказати,
А  не  словами  описати.
Без  слів,  лиш  серцем,  тебе  чути,
Для  тебе  всім  я  хочу  бути.
06.02.2013р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2013


Вишивала мама рано на зорі

Вишивала  мама  рано  на  зорі,
Вишила  для  доні  долі  –  рушнички.
Лебедя  з  лебідкою  на  ставку  з  малими,
Біля  дуба  вишила  червону  калину.

На  світанку  мама  рано  на  зорі
Виблагала  в  Бога  всього  для  доньки:
Чоловіка  мудрого,  пару  діточок
І  щасливих  років,  мов  тих  зірочок.

Вишивала  мама  рано  на  зорі,
Вишила  для  доні  долі  –  рушники.
Щастя  і  кохання,  творчості  політ,
Злагоду  в  сім’ї  на  багато  літ.
05.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2013


КРИК ДУШІ.

О  доле,  доле!  Де  блукаєш
Тебе  я  жду  багато  літ.
Чому  у  снах  надії  дариш,
А  не  в  реальному  житті.

Раді  тебе  найкращою  стану
І  навчуся  писати  пісні.
Ти  до  мене  прийди  я  благаю
Разом  будемо  радіти  весні.

Я  втомилася  щастя  чекати,
Й  без  кохання  по  світу  блукати.
Що  тебе  я  зову  ти  почуй
Крик  моєї  душі  ти  відчуй.

Я  на  тебе  так  довго  чекаю
І  щодня  у  Бога  молю,
Щоб  послав  мені  зустріч  з  тобою,
Бо  без  тебе  існую,  але  не  живу.

Знаю,  будемо  разом  щасливі
У  коханні  купатись,  діток  ростить.
Знаю,  здійсняться  всі  наші  мрії,
Тільки,  доле  благаю  озвись.
01.02.2012р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013


ЕМІГРАНТИ.

Емігрантами  звемося  ми,
Виїжджаємо  в  різні  країни.
Кажуть  люди,  що  зрадили,
Що  не  любим  свою  Батьківщину.

Але  той  кому  довелося  бувати,
За  кордоном  своєї  держави
Добре  знає,  що  серце  страждає,
Воно  плаче  по  рідному  краю.

Сниться  нам  Батьківщина  у  снах.
В  серці  пісня  звучить  не  забутня,
Сниться  тато,  дім,  мама,  брат,
Чуємо  рідні  з  дитинства  нам  звуки.

Ні,  не  зрадники  ми  України.
Її  любим  всім  серцем  своїм
Просто  склалася  так  наша  доля,
Що  в  чужій  стороні  доводиться  жити.
28.07.2007р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013


За високим парканом!

За  високим  парканом
У  Верховній  Раді
Заховались  від  народу
Наші  депутати.

Думали,  гадали
Приймали  закони,
Що  плачуть  селяни
В  себе  на  городі.

Чи  то  навіть  не  своєму  –  
Землю  їм  не  дали.
Не  всю  землю  народну
Ще  розпаювали.

Мабуть  там  і  паювати
Вже  нема  нічого,
Бо  земля  вже  не  належить
Нашому  народу.

Загребли  її  повсюди
Руки  загребущі
Тепер  сидять  і  сміються
«Сини  всемогучі».

Такі  створюють  закони,
Щоб  землю  продати.
Хочуть  простий  народ
У  рабство  загнати.

А  як  тільки  доходить
Діло  до  закону,
Показують  свою  хату
Пусту  і  холодну.

Нема  в  ній  ні  чого,
Лише  старі  речі.
Софа  давня  та  дірява
І  якийсь  там  глечик.

Клянуться,  божаться:
«Не  брали  нічого.
Навіть  душу  продали
На  благо  народу.»

Отак  то  ми  і  живемо,
Бідні  люди  плачуть,
А  багаті  від  жиру
Бісяться  і  скачуть.
06.11.2011р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394919
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2013


ВСІМ НЕВИННО ЗАСУДЖЕНИМ!

Присвячується  Павличенкам  та  всім  невинно  засудженим  та  потерпілим.
Невинних  –  судять,
Відбирають  житло.
В  очі  сміються,
Суддям  –  все  одно.

Підроблені  докази,
Залякані  свідки.
Чекати  допомоги  –  
Немає  звідки.

Продажна  влада,
Правди  –  немає,
Підкупна  феміда
Взятки  приймає.

Невинні  –  за  ґратами,
Злочинці  –  ходять,
Державні  чиновники,
Нічого  не  роблять.

За  правду  боролись,
Строки  їм  дали,
На  зло  напоролись  –  
Життя  поламали.

Вважаєте  вас
Не  стосується  це?
У  нашій  країні  –
Можливо  все!  
23.01.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394914
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2013


ЗАРОБІТКИ.

Якось  за  кордоном      працювала  я,
В  Чехії,  а  фірма  та  німецькою  була
Керували  нею  дами  із  Росії,
А  словачка  «хвостиком»  бігала  за  ними.

Чехам  мило  посміхались
І  щодня  до  них  вітались,
Коли  ж  хтось  приходив  з  України
Косий  погляд  нам  кидали  в  спини
І  наказували  довго  працювати,
Бо  заказ  повинні  вчасно  здати.

Працювали  з  ранку  і  до  ночі
Опухали  пальці  і  боліли  очі
Спини  розгинатись  наші  не  хотіли
Набрякали  ноги,  голови  боліли.

Молили  просили  відпустить  додому
«  Сядьте  и  не  рыпайтесь!»  чули  ми  лиш  знову.
Ми  сиділи  шили  байдужі  до  всього,
На  весну  чекали  і  марили  домом.

Пролітають  тижні,  місяці,  години
Пролетить  пів  року,  вернусь  на  Вкраїну
Буду  я  щаслива,  знайду  свою  долю,
І  за  своє  щастя  буду  вдячна  Богу.

Буду  працювати  у  своїй  країні,
Буду  я  радіти  прожитій  годині,
Будуть  в  мене  діти,  буду  просить  Бога,
Щоб  не  заробляли  вони  за  кордоном.

Ну  а  фірма  буде,  як  життя  уроком,
Що  не  завжди  добре  поза  рідним  домом.
Жовтень  –  листопад  2007р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394388
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2013


ОДА ВОДІ

Жива,  цілюща  і  смачна
Куди  не  глянь  і  скрізь  вона.
В  тобі,  в  мені,  у  полі  й  річці
У  кожній  гілці  і  травинці.
У  голубім  далекім  небі
У  лісі,  птиці  і  пустелі.
Жагу  людей,  жагу  землі,
Жагу  усього  на  Землі
Задовольнить  вона  змогла,
Бо  це  і  є  вода,  вода.
Їй  шану  всі  ми  віддаємо,
Її  з  жагою  всі  ми  п’ємо.
Із  неї  варимо  й  премо,
Із  нею  просто  живемо.
Вона  й  електрику  дає,  
І  корабель  по  ній  пливе,
І  ніби  птахи  в  вишині
«Літають»  риби  в  глибині.
На  шість  материків  розподіляє
З  усіх  сторін  їх  омиває.
Вона  то  ростить,  то  вбиває,
То  спрагу  вуст  задовольняє,
То  ливнем  може  за  топити.
То  пагін  може  оживити.
Вона  то  дяка  на  молитву,
То  Божа  кара  на  всіх  нас.
Вода  то  зцілює  людину,
То  убиває  її  враз.
На    цій  планеті  все  з  води:
Моря  і  ріки,  і  ставки.
Тварини,  люди  і  дерева,
І  навіть  будь  –  яка  пустеля.
У  всьому  можна  віднайти,
Хоча  б  молекулу  води.
Вода  буває  у  трьох  станах:
Рідка  –  долиною  тече,  
Тверда  –  на  полюсі  живе,
А  також  паром  в  небесах
Вона  літає,  ніби  птах.
Вода  –  це  Божа  благодать,
Збагнуть  її  –  не  просто  так.
Цілюща,  добра,  прохолодна
В  спекотній  літній  день  з  криниці
Благословенная  водиця.
12.11.2005р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394382
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 21.01.2013


Ця весна наступає без вас.

Тату,  ця  весна  наступає  без  вас
Різнотрав’ям  буятиме  вже  на  вашій  могилі
Ви  –  пішли.  В  серці  в  нас  залишилась  печаль,
І  живеться  без  вас  не  так  як  жили  ми.

Ми  сумуємо  без  вас,  та  не  дивно.
Хоч  які  не  були  ви  в  житті
Ми  любили  вас  дуже  сильно,
Хоч  ховали  любов  у  собі.

Але  ви  лежите  у  могилі
Не  почувши  жаданих  цих  слів.
Що  вам  сниться  у  темній  гробниці?
І  чи  бачите  нас  уві  сні?

Не  почуємо  голос  рідний
І  побачимо  вас  лише  всі,
Але  спіть  в  домовині  спокійно  
Пам’ятати  вас  будемо  завжди.
11.04.2006р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013


ТАТУ!

Та  стежина,  якою  ходили  з  роботи
Вже  давно  заростає  споришем
Й  не  ревуть  від  радості  корови
Вже  інші  доять  їх  тепер.

На  фермі  виросли  й  влюбились
З  коровами  пов’язане  усе  життя.
Вас  поважали  у  селі  й  районі.
За  те,  що  ви  любили  працювати.

Тапер  ви  лежите  у  домовині
Спочивши  вічним,  тихим  сном.
Вас  не  забудемо  ніколи
Крізь  час  пронесемо  свою  любов.
20.08.2006р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013


ТАТОВІ.

Знайомою  стежиною  до  ферми  прямували
Любов*ю  до  корів  усіх  ви  дивували.
Як  часто  вас  питали:  «  Василю,  навіщо  тобі
Потрібна  та  ферма?    Те  взуття  у  грязі?»

Ви  ж  просто  свою  любили  роботу,
І  до  тварин  проявляли  турботу,
Ви  просто  нас  вчили  корівок  доїти,
Парним  молочком  теляток  поїти.

Після  школи  хлопчиськом  бувало
Повз  левади  і  верби  старі
Поспішали  туди,  де  чекало
Все,  що  миле  вашій  душі.

Все  життя  на  фермі  промайнуло,
Мов  та  мить  воно  війнуло,
Скільки  ж  рік  молочних  надоїли,
Скільки  ж  грамот,  тату,  заслужили.

Вас  не  стало,  але  люди  в  селі  гомоніли,
Й  моя  пам*ять  несе  крізь  роки,
Що  корову  доїти  ви  вміли,
Лише  пальцями  однієї  руки.
24.04.2008р,04,08,2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2013


МОЄ РІДНЕ СЕЛО.

Присвячується  Березовій  Рудці.

Моє  село  –  чарівна  казка.
Його  всім  серцем  я  люблю.
Там  доброта  і  материнська  ласка,
Там  все,  чим  в  світі  дорожу.

Там  мама  нас  малими  колихала,
Там  я  в  дитинстві  бігала  до  тата
На  ферму  вчитися  доїть  корів
І  шанувати  працю  трударів.

Там  з  братом  вчилися  любити
Людей  і  Землю,  й  поважати
Всіх  тих,  хто  працею  своєю
Допомагає  село  з  колін  підняти.

Краса  Березової  Рудки
Давно  оспівана  в  піснях,
Та  все  одно  вона  чарує
Не  лиш  гостей,  але  й  всіх  нас.

І  піраміду,  і  Закревського  маєток,
Й  ставки,  діброви,  і  поля,
Сади  зелені  технікумські
Люблю  всім  серцем  дуже  я.

Люблю  берізок,  що  на  повороті
Стрічають,    чи  то  проводжають  в  даль
Люблю  село,  його  пісні  і  звуки,
Люблю  я  дуже  свій  чудовий  край.
15.07.2007р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2013


Мама

Зморена  тяжкою  працею
Мама  стоїть  край  воріт
Сонце  за  липи  заходить
Світло  в  вікні  мерехтить.

Жде  мене  мама  додому
Радість  у  серці  бринить
Жде,  виглядає  з  любов’ю  
Доню  свою  край  воріт.

Йду  і  хвилююсь  від  щастя
Серце  моє  щось  співає.
Мама,  моя  трудівниця,  
Біля  воріт  зустрічає.

Ніжно  пригорне  до  серця,
Згинуть  турботи  ту  ж  мить
Радість  з  любов’ю  зіллється  
Щастям  у  дім  залетить.
02.02.2005р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013


Чому сумні у мами очі?

Чому  сумні  у  мами  очі
І  по  щоці  біжить  сльоза?  
Чому  на  скроні  підступає
До  мами  біла  сивина?

Не  знала  щастя  і  любові,
Не  знала  радості  й  тепла.
І  навіть  власна  її  доля  
Із  мамою  суровою  була.

Ох,  скільки  ночей  не  доспала
Мама,  голубка  моя.
Серце  малим  віддавала  
Долю  для  нас  берегла.

Завжди  привітна  і  мила,
Тільки  печаль  у  очах.
Завжди  співає  й  радіє,
Тільки  болить  щось  душа.
02.02.2004р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013


ГОЛУБОНЬКИ.

На  край  села  до  хатини,
Де  жила  дівчина
Рано,  рано,  ранесенько
Голубки  летіли.

Прилетіли,  виглядають,
Стукають  в  віконце.
Просять,  бідні,  і  благають
Хліба  в  дівчиноньки.

Напекла,  нагодувала
Хлібом  замашненьким.
Крихти  кидає  й  співає,
Що  болить  серденько:

«Їжте,  їжте,  голубоньки,
Воркуйте,  співайте,
Та  полетіть  у  світ  Божий
Мою  долю  відшукайте.

Мою  долю,  моє  щастя
Хлопця  молодого.
Не  багатого,    не  бідного
Хороброго,    доброго.

Відшукайте  мою  пару,
Хай  до  мене  лине.
Нехай  мене  покохає,
Як  вітер  билину.

Нехай  мене  приголубить,
До  серця  пригорне.
Нехай  щастя  повінчає
Й  в  колиску  положить.»

Їдять  голубоньки  і  співають,
Що  вже  до  дівчини
Із  далеку,  чи  то  з  близька
Козаченько  їде.

Козаченько  їде,
Виспівує,  свище
Везе  сватів  із  собою
До  її  обійстя.

Повінчались  молодії,
Щасливі  обоє.
Подарував  Бог  на  радість  їм
Маляточок  двоє.

Дочекалась  дівчинонька
Хлопця  молодого.
Те  що  мріяла  й  ждала
Дав  їй  Бог  з  лихвою.

Тож  не  треба,  дівчаточка
Плакати  й  журитись.
Треба  просто  сподіватись
І  Богу  молитись.
2011р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013