| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
ти йшов не оглядаючись.
ти взагалі перший, хто не оглядаючись прощався з нею і йшов. додому мабуть.
а ти би міг вдихати холодне повітря з нею десь у горах. розпалювати вогонь,ділити спальний мішок. влітку ніжитись на сонці, перебираючи піщинки. траплялось ж у людей багато тяжких історій, коли налагоджувалось. але навколо шептали,що таке чинити не личить...
тому я прошу тебе. пообіцяй. як будеш з ним, ти стань позаду нього навшпиньки
і обов’язково будь з ним до самого закінчення. а я вже якось навчусь сама.
без планів,питаєш?
так, навіть поїзди іноді сходять з колій, незаплановано. буває. ти просто шепчи йому ніжно, кажи, що любиш коли він засинає.
навіть якщо і не чує. навіть якщо й так це знає.
дивися на нього з найбільшою любов’ю у світі,бо більше цього я сама сказати не зможу.
бо навіть якби хотіла, якби тільки випав шанс,не підібрала б і слова.
якби ще був такий рік, що колись зведе нас живими...
чи ще настане той час, щоб сказати люблю? посміхається...
найважливіші слова так і залишаються непочутими.
є люди яких хочеться відчути.
вона сумує за поглядом і понад усе боїться. що залишиться для тебе ніким.
ти тільки пообіцяй, що останнього разу
підеш,так як і завжди. не оглядаючись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499904
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Вона не зовсім знає ким ти є,
ким ти був,
хто розділяв з тобою кімнату
ковдру та подушку,
хто обіймав тебе за плече.
Але її дні закінчуються тобою
і земля осипається з-під ніг.
Ти ще не відчував
як пульсує її тіло
як стискаються руки
від тривожної насолоди.
Ще не обпечені зап'ястя,
шия та губи
гарячими поцілунками.
Але ти ж знаєш, вже зовсім скоро
розпочнуться усі ці неспокійні війни
і битви,
впадуть перегороди і стіни.
вона твоя нагорода
чи повітря?
Якщо хочеш - літай.
але знай
сам для себе
чи ти метелик
що зачаровано летить на вогонь,
чи пташка в небі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499903
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.05.2014
Тобі зовсім не хочеться
жити у кам’яних джунглях
великого міста,що ніколи не спить.
ти не хочеш смакувати каву з самотністю
яка би напевно застигла
поки ти б рахувала численні висотки
із балкону власного хмарочоса.
ти б ні на що не проміняла
ту пахучу кав’ярню за рогом
де вперше зустріла його посмішку.
і тих червоних троянд,
що він посадив
коло твоєї білої веранди.
твій дім саме тут,
де він цілує тебе в лоба
і каже, що ти світла та літня.
де ти щоранку наливаєш чай
у дві салатові чашки.
де в стаканчику в ванній
туляться дві зубні щітки.
твій дім саме тут,
де повіки увечері стомляться
і розкриються знову
у преранніх оранжевих променях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419721
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.04.2013
Так,саме у поетку. Бо поетесса то вже жінка, а вона ще ж тендітна дівчинка.
Вона говоритиме до тебе метафорами і загадками, і очікуватиме, що ти все зрозумієш або навіть так само відповісиш. Якщо вона тебе кохає,то можливо навіть скаже, що твої обійми це ковток свіжого повітря, а твій дотик не проміняла б ні на що.
Їй ніколи не буде достаньо того, що ти скажеш яка вона красива, вона ж прагне сяяти та просвітлювати. Вона віддасть перевагу тюльпанам й фіалкам, а не яскравим трояндам. Вона захоче щоденних іскринок у твоїх очах, але ж ти не бенгальський вогник. Вона вибере вишеньки, а не шоколад, і бігатиме босоніж по траві між квітками, а не вечерятиме з тобою при свічках у ресторані.
Якщо ти її розізлиш, вона не заплаче, а візьме ручку і все опише. Тоді ти подумаєш, що було б простіше, якби вона просто злилась. Натомість ти станеш лише темою її наступного шедевру. Тому, краще не закохуйся у поетку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419461
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.04.2013
В дівчат повинно бути довге
і блискуче волосся,
щоб вони могли його заплітати,
крутити,вирівнювати,
щоби воно літало на вітрі,
а крізь пасма пробігали сонячні промінці.
Дівчатам краще,
коли в них худенька талія,
тоді вони влізають
в вузенькі платтячка, туніки
та одяг менших розмірів,
ніж носили раніше.
Дівчата наносять макіяж
щоб підкреслити очі
і зробити так,
щоб губи виглядали більшими.
Дівчата носять взуття
на високих підборах,
роблять так,
щоб ноги виглядали стрункішими,
довшими і взагалі просто так.
Дівчата говорять
про симпатичних хлопців,
що заставляють їх танути
як морозиво на сонці,
наче вони якісь боги.
Дівчата повинні показувати
свою жіночність
та ніжність.
Ну,я дівчина.
І пішло це все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397084
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 31.01.2013
Я не склеєна з сонетів Шекспіра і не слухаю вечорами Баха. Рими не сплять у мене у венах, не ловлю метафори як сніжинки, й не купаюсь у океані натхнення.
У мене як і у всіх, метелики в животі та вітер в голові. Я так як і всі, приклеюю пластирі на рани, снідаю та іду на зупинку. У мене як і у всіх, іноді піднімається температура і я хворію.
Я так як всі, гуляю в парку по алеях, і усміхаючись кажу, що люблю цю пору року. Я так як всі, іноді складаю комусь компанію
за чашкою кави у тихому кафе.
У мене не всі вірші мають риму, не всі мають навіть заголовок,
але я все ще іноді поет. Я не приховую сум чи біль за написаними літерами. У мене немає старих шрамів на душі, а от паперові порізи справді болять.
Я - іноді поет і залишусь ним. Можливо я і не гуляю вночі під зірками чи повним місяцем, можливо я і не мрію про чиїсь відчайдушні зізнання,
чи про стопку старанно написаних листів у шухляді.
Хоч я не склеєна з сонетів Шекспіра, і не слухаю вечорами Баха,
але я все ще кохаю крізь букви. І іноді для тебе, я буду поетом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397082
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 31.01.2013
Так не виїдатиме зсередини пустота,
Наче замість чаю п’єш кислоту.
І не болітиме так,
Наче розбиваєш коліна в кров
Щоранку та щовечора
Знову і знов об асфальт.
Серце не вискочить
З бажанням знайти тихе місце
Проламуючи ребра.
Цього не треба.
Не почнеш спотикатись на рівному,
Не почнуть заплітатись слова,
Наївно не віритимеш людям
І голова не тріщатиме від болю.
Головне випадково не забути
Своє тепло у чужих пальцях.
А то люди губляться
Як розділові знаки у текстах,
І вже не пам’ятають
кого насправді люблять.
Вони біжать не в ті рядки,
Не в ті книжки
І не на ті сторінки.
Знаки питання.
Крапки, коми як пір’їнки.
Головне щоб не було три крапок.
Я їх не люблю. Якісь трагічні.
Приходь, хоча б на вечерю,
Хоча б на вічність.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386250
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.12.2012
бути тою дівчиною,
на яку ти витріщаєшся на декілька секунд.
І от вже знову
Про суху рутину, чергова розмова.
Ти не ділишся своїми
найбільшими мріями,
Страхами найглибшими,
Та я не проти, вже звикла,
розказуй швидше.
Краще скажи,
що в тих скринях старих,
у тих, що ховаєш під сходами.
Зморщені часом листи?
Чи якісь давні секрети?
Я чую як твої книги припадають пилом,
як солодкі запахи з кухні
Пробираються у кімнату,
Чую твій голос рідний, незабутній.
Він клеїть слова докупи краще,ніж мій.
Ті скрині несправжні, нереальні,
Ховаєш їх в куточках свого розуму,
Кажеш, що буде фатально,
Якщо я їх відкрию.
Іноді кінчики твоїх пальців
були теплішими за обійми.
Цікаво, а обійми були здатні обпекти?
Так,що хотілося б подалі втекти?
Твої слова були глибокі
(вже не кажу нічого про очі)
Глибші за океан
Там можна прочитати все,навіть обман
Час сипався крізь пальці,мов пісок
Підійди ж ближче і тримайся
Бо це в один кінець квиток.
А хочеш,то на декілька секунд
як і раніше, далі витріщайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385800
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.12.2012