Інна С.

Сторінки (1/27):  « 1»

Не вічні. .

Колись  десь  там,  де  нас  не  буде,
Зустрінуться  чужі  дива…
Не  ми  всміхатимемось  людям,
Не  нам  білітиме  зима.
За  певний  час  ми  кудись  зникнем,
А  світ  залишиться  назавше  -  
Не  обіцяв  нам  бути  вічним:
Сьогодні  –  ти,  завтра  –  нема.
І  хоч  смієшся,  хоч  голосиш,
Для  Всесвіту  -  це  байдуж  завш,
Не  врятуватися  ти  просиш,
А  змити  з  серця  явну  фальш.
Не  полишай  цей  світ  похмурим,
Прикрась  його  панном  із  барв
І  невідкладних  –  у  минуле,
Лиш  подивися  ким  ти  став!
Тебе  затягує  буденність,
Раніше  ж  –  зовсім  не  такий
Відправ  до  дідька  цю  смиренність,
І  груди  сам  собі  розкрий!
І  дихай  же!  Чимдуж!  Швидкіше!
І  ні  за  що  не  відступай
У  кожного  своя  з  нас  ніша  -
Ти  ж  відштовхнися  і  літай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014


Пробач

Пробач,  напевне,  і  будь-ласка,  відпусти.
Ти  все  одно  не  зрозумієш,ні,  не  зможеш.
Коли  я  прагну  сум  в  собі  нести,
Тебе  це  ані  грама  не  тривожить.
Прощай,  напевно,  і  забудь  мене.
Ні,  я  не  та,  котру  ти  так  чекав.
Гнів,  злість,  печаль  –  це  все  з  часом  мине,
І  не  згадаєш  навіть  нас,  на  жаль.
Пусти  мене  і  більше  не  приходь,
Не  повертайсь  туди,  де  вже  не  жду.
І  погляд  якнайдалі  свій  відводь,
Не  жди  жалю.  Я  більше  не  прийду.
Пробач  мене  я  йду  ось  зараз  й  тут.
Іду  туди,  де  місця  «НАМ»  нема.
Й  разом  зі  мною  спогади  всі  йдуть.
Пробач.  Прощай.  Нас  жде  нова  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461874
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.11.2013


Мені здалось, що він не спав…

Мені  здалось,  що  він  не  спав:
Весь  час,  коли  я  прокидалась,
Він  ще  сильніше  пригортав,
І  очі  знову  закривались…
Мене  від  себе  не  пускав:
Обнявши  міцно,  як  дитину,
Волосся  й  очі  цілував,
А  я  покірно  лиш  сопіла…
Я  зрозуміла:  він  не  спав.
Лиш  сонце  у  вікні  з’явилось,
Він  усвідомлював,  він  знав!,
Що  ще  не  скоро  ми  зустрінемсь…
Нас  ранок  вперше  розлучав,
А  він  не  міг  із  цим  змиритись,
Він  нібито  мене  украв,
Наказував  нам  розлучитись!..
Я  розуміла,  він  не  спав.
Він  милувавсь,  дививсь  на  мене.
І  ні  хвилинки  не  втрачав…
Любив  мене  таку,  напевне…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013


Про почуття не сказати

Про  почуття  не  сказати
Ні  в  віршах,  ні  в  пісні,  ні  словом.
І  мовчки  тебе  цілувати  –
Це  більше  за  просту  мову.
Про  почуття  не  напишеш,
Про  них  же  і  не  розкажеш.
Лише  коли  вірші  ріжеш,
Думаєш,  що  вони  важать.
І  почуття  не  опишеш,
Їх  можна  лише  передати…
Коли  ти  поруч  дишеш,
Хочеться  світ  ввесь  віддати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013


. . Воно в мене єдине!. .


Без  підтримки,  без  розуміння  і  без  любові  –
Хіба  це  життя?
Кожній  другій  знайома  до  болі
Дорога  в  нікуди,  без  вороття.
Без  взаємності  ми  відпливаєм
Від  берегів  у  бурхливе  майбутнє.
Потім,  отямившись,  щастя  шукаєм,
З  жахОм  розумієм,  що  щастя  не  в  нім.
Думалось  якось,  що  грань  насолоди
Подих  його,  руки,  ніжні  вуста.
Та  не  знаходити  спільної  згоди
Хоч  і  дрібниця,  та  не  проста.
Як  присвятити  себе,  коли  бачиш,
Що  у  тобі  не  знаходять  душі?
Звісно  ж,  більшість  йому  ти  пробачиш,
Та  віддавати  себе  не  спіши.
Хто  ти?  Ти  зморена  долею  квітка,  -
До  цього  цвіла,  а  тепер  ніби  й  ні.
І  той  сум  в  очах,  скажи,  звідки?
Хто  затушив  жар,  скажи,  у  тобі?
Хіба  навпаки  не  повинно  все  бути?
Кохання  вдихає  у  душі  життя!
А  ти  ж  ніби  випила  келих  отрути,
Ідеш  у  нікуди,  без  вороття.
Чи  варто  триматись  тієї  людини,
Яка  не  дає  тобі  більше  злетіть?
Життя  це  –  моє!  Воно  в  мене  єдине!
А  ви  як  умієте,  так  і  живіть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013


Ти йтимеш там, всміхатимешся людям…

Ти  йтимеш  там,  всміхатимешся  людям,
Я  тут  сидітиму  з  безоднею  в  очах.
Твоєю  вже  ніколи  я  не  буду…
В  очах  злились  сум,  ненависть  та  страх.
І  покотились…  плавно,  вниз,  додолу…
Роздерта  закривавлена  душа
Влива  дешевенький  коньяк  та  колу,
Що  трохи  біль  втамовує,  стиша.
Уся  трясусь:  біль  все  ж  спішить  на  волю
Дивлюсь  на  тебе  і  сама  себе  кляну!
Це  ж  треба  у  відкриту  рану  солі:
«Бувай.Щасти.  Удачі.  Не  люблю.»
Тут  розум  тж  спішить  зайти  у  гру.
І  вже  не  сльози  у  очах,  коли  ти  поруч
Ідеш.  Але  лишаєш  все  ж  одну.
Я  йду  направо.  Ти  ідеш  ліворуч.
Проходячи,  знов  підніму  я  очі,
Щоб  глянути  ще  раз  в  твоє  обличчя.
Я  ж  знаю,  ти  давно  уже  не  хочеш
Мені  всміхатись.  Це  доволі  звично.
Я  ж  навпаки  всміхнусь  з  останніх  сил!
Щоб  бачив  ти,  що  вже  мені  не  треба!
Дешевий  алког  оль  біль    трохи  змив.
І  ніби-то  в  тобі  нема  потреби?
Подумаєш,  що  я  тепер  змінилась?
Нарешті  дала  спокій  я  тобі?
Й  молитимеш,  щоб  більше  не  зустрілась.
І  знищила  всі  думки!  І  вірші…
І  на  обличчі  вже  нема  твого  ім*я,
І  телефон  більш  не  висвічує  його,
І  ти  не  відчуваєш  те,  що  й  я:
Нема  у  серці  почуття  того.
Але  в    цім  ти  не  винен,  знаю  це,
Серця  частенько  нас  так  підставляють.
І  я  всміхаюся  тобі  в  лице,
На  людях  більше  вже  я  не  зриваюсь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437055
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.07.2013


Сильна

-  Ти  мусиш  бути  сильною!
-  Сильною?  для  чого?
-  Не  забувай:  ти  -  дівчина!
-  Ну  і  що  із  того?
-  Ти  мусиш  посміхатись,
Навіть,  коли  боляче.
-  Та  як  не  втратить  рівність?
Боротись  мушу  стояти!
-  От,  молодчина  вже,
Підхоплюєш  все  зльоту.
-  Та  це  дрібниці  все,
Душа,  як  камінь  в  воду...
Лежить  десь  там  на  дні
Й  не  може  вже  здійнятись..
Та  я  не  здамся,  ні..
Я  мушу  посміхатись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013


Тебе нема у мене, мене нема у тебе. .

Тебе  нема  у  мене,  мене  нема  у  тебе,
Чарівний  вид  стосунків,  чи  не  так?
Ні,  не  хвилюйсь  про  мене,  мені  цього  не  треба.
Серце  моє  без  тебе  уже  збило  такт.
Чому  ти  так  далеко  і  не  йдеш  до  мене?
Чому  тепло  даруєш  не  мені?
Облиш  всю  цю  банальність,  ці  вимушені  сцени.
Не  хочу  будувати  світ  свій  на  брехні.
Мені  важливий  ти,  все,  що  було  між  нами.
Я  все  ціную,  все...  Та  всьому  ж  є  межа!
Тебе  люблю  я  щиро.  Ти  ж  грався  з  почуттями.
Хотів  мене  убити.  Я  ж  -  жива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2013


Ти мені нічого не повинен

Ти  мені  нічого  не  повинен.
Можеш  взагалі  мене  забути.
Хто  ж  у  цьому  винен,  що  людина,
Діє  жахливіше  за  отруту?
Ти  мені  не  мусиш  посміхатись.
Це  так  важко  -  почуття  вдавати!
Так  повинно  було,  любий,  статись...
Щоб  бути  разом  -  треба  кохати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013


Здохнути б і не відчувати!

Здохнути  б  і  не  відчувати!
До  біса  б  відіслати  тебе,  милий!
Ти  ще  не  зрозумів  кого  ти  втратив???
Я  доброзичлива,  розумна  і  красива,
А  ти  іди  своїх  повій  втішати!

Хотіла  б  здохнути,  щоб  більш  не  відчувати,
Як  все  в  мені  холоне,
Коли  ти  поруч,  а  не  можу  обійняти,
Коли  всім  посміхаюсь  беззмістовно,
А  уночі  не  можу  навіть  спати.

Хотіла  б  здохнути  і  вже  не  відчувати...
Як  мрії  знов  реальність  покидають,
Ідуть  туди,  де  їх  вже  не  дістати,
А  демони  ідеї  підкидають,
Як  здохнути,  щоб  вже  не  відчувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013


До моєї Самотності…

Самотність,  ти  для  мене  -  муза.
Ти  надихаєш  на  поезію  та  рими,
Але,  знаєш,  я  усе  це  запросто  покину,
Якби  поруч  був,  хто  поруч  бути  мусить...
Так,  Самотносте,  я  зрадила  б  тебе!
Я  б  пішла  від  тебе  у  найпершу  мить!
Але  ти  не  хочеш  мене  відпустить!
Ти  говориш:  "Незабаром  все  мине..."
Так,  Самотносте,  я  дякую  тобі,ї
Безперчно,  що  т  завжди  надихаєш,
Але  я  б  пішла  бід  тебе,  знаєш,
Хоч  мені  ти  і  даєш  вірші...
Самотність,  зрозумій,  це  -  ненормально,  
Що  лише  з  тобою  можу  я  писати,
Якщо  так,  то  не  волію  тебе  мати!
Зрозумій,  вбиваєш  ти  морально...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013


Зачем стирать номера…

Зачем  стирать  номера,
Зная  их  наизусть?
Зачем  уходить  навсегда,
А  потом  говорить  «вернусь»?
Зачем  было  держать,
Чтоб  потом  сказать  «уходи»?
Сначала  тихо  послать,
А  потом  «не  плач,  прости».
Зачем  рвать  в  клочья  сердца,
Зачем  играешь  как  куклой?
Прости,  но  я  не  смогла,
Мне  без  тебя  очень  трудно!
Зачем  появлялся,  скажи?
Зачем  мой  покой  встревожил?
Я  теперь  не  могу  так  жить!
Я  сама  на  себя  не  похожа!
Зачем  ты  шел  ко  мне?
Зачем,  прижимаясь,  ревела?
Теперь  все  как  в  страшном  сне!
Тебе  до  меня  нет  дела!
Не  надо  меня  жалеть!
Себя  пожалей  ты  лучше.
Я  не  хочу  так!  И  впредь
Перестань,  наконец,  меня  мучить!
Зачем    ты  играешь  со  мной?
Я  что,  настолько  плохая?
Мне  не  нужен  никто  другой,
Но  тебя  к  себе  не  подпускаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388647
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.12.2012


Звони, коли скучиш

Звони,  коли  скучиш,
Я  теж,  якщо  чесно,  скучаю.
Дарма,  що  не  любиш,
Заварю  тобі  чашечку  чаю.
Прости,  що  любила,
Я  думала,  що  це  взаємно.
А  що  ти  хотіла?
Брехати  таки  неприємно!
Скажи,  як  там  справи?
Як  сам  ти  себе  почуваєш?
Мене  це  цікавить.
Що  кажеш?За  мною  ти  також  скучаєш?
Не  треба  жаліти,
Я  ж  знаю,  тобі  тепер  добре.
Продовжую  жити.
Лиш  знай,  що  так  нині  не  роблять...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012


Ти мене не любив!. .

Ти  мене  не  любив!
Зізнайся  у  цьому!
Бути  поруч  хотів,
Не  виходячи  з  дому!
Ти  мене  не  кохав!
Наді  мною  знущався!
Спокій  й  душу  украв,
Потім  -  не  попрощався...
Ти  пішов  нині  геть,
Наче  так,  як  хотіла.
Та  для  мене  це  -  смерть,
Я  неначе  змертвіла.
Любов  -  це  знущання,
Без  неї  простіше...
Не  думаєш  зрання,
Кого  він  там  потішив...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012


Діалог

"Ну  от  і  все:  забудь  мій  номер,
Забудь,  що  ми  були  разом,
З  тобою  бути  неготовий,
Забудь  усе  як  страшний  сон".

"Та  як,  скажи  мені,  без  тебе?
Без  тебе  я  не  проживу!
Не  йди,  прошу  тебе,  не  треба!
Понад  усе  тебе  люблю!"

"Не  перебільшуй.  Ми  не  схожі.
Ти  не  така,  яку  я  ждав.
Прощай.  Прошу,  зійди  з  дороги.
Тебе  ніколи  не  кохав".

"Скажи  мені,  як  ти  так  можеш:
Піти,  залишивши  мене?
Що  це  мине  з  часом,  говориш,
Тож  запевняю:  не  мине!"

"А  я  не  знаю,  що  сказати.
Ти  просто  не  чіпай  мене.
Ти  зараз  мене  тут  утратиш,
А  завтра  нового  знайдеш".

"Напевно,  ти  не  розумієш,
Що  клди  зараз  ти  підеш,
По  вітру  порох  мій  розвієш,
Без  пострілу  мене  уб’єш"..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2012


Я живу сегодняшним днем…

Я  живу  сегодняшним  днем,
Как  большинство  обычных  людей.
Я  мало  мыслю  о  том,
Что  сложного  в  жизни  моей.
Я  –  лишь  одна  с  миллиардов,
Но  я  ОДНА  –  уникальна,
Не  отношусь  к  серии  «подарков»,
Но  и  не  така  уж  банальна.
Я  –  простой  Человек,
Но  «Человек»  с  большой  буквы.
Ведь,  пока  не  сомкну  своих  век,
Буду  дарить  тепло  людям.
Да,  я  обычная,  может  простая,
Но  никогда  не  предам,  не  оставлю.
Может  и  буду  когда-то  другая,
Но  на  пути  целью  Правду  поставлю.
Я  –  всего  лишь  частичка
Этого  мира  большого.
Так  уж  вышло:  Правда  –  моя  привычка.
Объясните:  Что  здесь  плохого?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387484
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2012


Белый лист бумаги…

Мой  мир  –  это  белый  лист  бумаги,
Лишь  здесь  я  такая,  какая  есть
И  мне  тогда  никто  не  надо
Так  светло  и  уютно  становится  здесь…
Я  дышу  теперь  ровно  и  мысли  чисты.
Так  свободно,  легко  у  меня  на  душе.
И  становятся  ближе  ко  мне  те  мечты,
Что  казались  незбыточними  не  так  давно  мне.
Сквозь  незакрытое  в  доме  окно
В  комнате  свежий  воздух  врывается,
На  улице  минус,  а  мне  тепло:
От  свежести  мыслей  душа  согревается.
Мне  здесь  и  сейчас  не  нужен  никто,
Я  оставляю  здесь  душу,  меж  строк.
Но,  как  только  закрываю  окно,
Я  задыхаюсь…  мне  нужен  глоток…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387470
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2012


«Ты слабак, ничтожество, поддонок!. .

«Ты  слабак,  ничтожество,  поддонок!
Ты  не  достоин  места  в  моем  мире!»
Все  вокруг  как  будто  обвалилось!
А  вчера  ты  думал,  что  она  ребенок…
Ты  вчера  ей  говорил:  «Малышка,
Ты  забавная  и  нежная  такая.
Никуда  не  отпущу  тебя,  родная!»
Но  что  она  взрослая,  понял  позно  слишком…
«Ненавижу!  Уходи!  Оставь!
Ты  не  нужен  мне,  ведь  я  тепер  другая!»
Но  ведь  для  тебя  она  такая  же  «малая»,
Хоть  кричит,  что  повзрослее  стала!
Как  она  могла  вот  так  уйти?
Что  её  толкнуло  к  этой  мысли?
Где  романтика,  любов  и  письма,
Что  писались  просто,  от  руки?
«Уходи!  Все  кончено!  Прощай!
За  все  тебе  спасибо,  ты  прости…»
Не  обнимеш  её  больше  ты.
Просто  сдесь  сиди  и  забывай.
А  она,  не  объяснив  ни  слова,
Розобьет  на  части  себе  душу,
Но  его  не  станет  больше  слушать.
Будет  нелюбя  ити  к  другому…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386399
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.12.2012


Подивись в реальність!

Розстріляй  реальність!
Розіпни  всі  мрії!
Це  така  банальність  –
Вірити  в  надії!
Відішли  до  біса
Всі  свої  лукавства
І  розкрий  завіси
Сцени  марнотратства!
Що  для  тебе  цінність?
Гривні  та  «зелені»?
А  любов  і  вірність  –
Застаріла  схема?
Що  для  тебе  правда  –
Локшина  на  вухах?
Хто  така  Повага  –
Варто  її  слухать?
Скинь  вже  окуляри,
Що  блищать  рожевим!
Все  довкола  –  вітер,
Що  розносить  жертви.
Подивись  в  реальність
Поглядом  сарказмним!
Не  показуй  слабкість,
Щоб  вижити  в  ній!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012


Йди геть!

Йди  геть!  Іди!  Покинь  мене!
Це  ж  так  тобі  знайомо:  йти  у  важливу  мить!
Я  все  забуду!  Все,  повір,  мине!
Я  все  забуду!  Вільно  буду  жить!
Йди  геть!  Іди  до  неї  чи  до  них!
Іди  туди,  де  так  тебе  чекають!
Куди  мені  до  них,  таких  святих!
Вони  ж  тебе  в  обійми  там  приймають!

А  я  завжди  холодна  й  непривітна,
Немов  не  хочу  бачити  тебе.
Та  я  іще  просто  не  звикла,
Що  ти  нарешті  мій,  ти  в  мене  є…

Але  я  не  тримаю!  Йди,  як  хочеш…
Одна  любов  на  двох  нас  не  спасе!
Хоч  кажуть,  що  одна  любов  втримати  зможе,
Та  я  ніколи  не  повірю  в  це!

Не  жду  взаємності  і  розуміння!
Ти  не  річ,  щоб  при  собі  тримати!
Та  я  без  тебе  просто  не  зумію!
Не  втримаю  у  серці  таку  втрату!

Та  лиш  моя  любов  –  не  привід  залишатись…
Я  не  тримаю,  йди,  коли  тебе  там  ждуть.
А  я  посеред  ночі  буду  різко  прокидатись,
Звісно,  якщо  удасться    тут  заснуть…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012


Не та!

Так,  я  не  та,  з  якою  було  б  легко!
Так,  ти  за  легкістю  до  іншої  звертайся!
Ні,  я  не  дивлюсь  на  людей  зверхньо!
Я  лиш  не  бачу  сенсу  маревам  всміхатись!
Мені  обридло  дарувати  ласку!
Мені  вже  нудить  від  люб’язностей  фальшивих!
Коли  скрізь  зуби  пробивається  «будь-ласка»,
А  на  усмішці  лише  нотки  лицемір  я.
Мені  погано  від  несправжньості  відносин,
Не  розумію  я,  коли  слова  на  вітер
Жбурляють,  а  тоді  у  сміття    зносять,
Бо  ноги,  як  ганчіркою,  об  тебе  витер!
Ні!Я  не  та,  з  якою  було  б  просто!
Час  настав  нарешті  зрозуміти,
Що  коли  я  мила  й  несерйозна,
Здатна  ненавидіти  так  само  сильно  як  любити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012


Що відчуваю я, коли ти поруч?. .

Що  відчуваю  я,  коли  ти  поруч?
Коли  моя  рука  в  твоїй  лежить  тихенько,  
А  в  грудях  щось  вистукує  ліворуч
Так  гучно  й,  як  ніколи,  так  швиденько?
Коли  ти,  схилившись  наді  мною,
Губами  ніжно  доторкаєш    до  волосся,
І  все  всередині  холоне,  як  зимою?:
Ти  мене  любиш  і  мені  це  не  здалося!
Що  відчуваєш  ти,  коли  я  поруч?
Коли  тебе  щосили  обіймаю,
Або  ж  коли  кидаюсь,  як  на  здобич,
І  губи  до  болю,  не  розуміючи  кусаю?
Коли  до  тебе  пригорнуся  і  мовчу,
А  ти  мене,  мов  немовлятко,  гладиш?..
Або  коли  зірвуся  і  кричу,
А  ти  говориш,  що  мене  не  втратиш?
Що  відчуваєм  ми,  коли  разом?
Коли,  зустрівшись  після  довгої  розлуки,
Обом  здається,  що  то  був  страшний  сон,
І  ти  мене  цілуєш,  підіймаючи  на  руки?

Що  відчуваю  я  коли  ти  поруч?
Що  відчуваєм  ми,  коли  разом?
Що  відчуваєш  ти,  коли  я  поряд?
Відкрию  таємницю:  це  –  любов…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2012


Посміхнися, коханий!

Невже  тобі  шкода  посмішки  для  мене?
Ну  посміхнись  мені,  будь-ласка,
Скажи  мені  тихенько  «здрастуй»
І  посміхнись…  ніжно-шалено…
Ти  ж  також  думав  увесь  час  про  мене!..

Розлука,  милий,  добре  нам  знайома,  
А  люди  підло  виграють  на  цьому,
Упевнюють  мене  у  тому,
Що  буцім  тобі  добре  і  без  мене…
Але  їм  Бог  все  зло  їхнє  поверне…

Я  ж  знаю,  що  для  тебе  я  єдина  ,
Я  відчуваю  це,  бо  вчинки  не  лукавлять,
А  чужі  домисли,  повір,  мало  цікавлять.
Важливіше,  коли  поруч  людина,  
Що  хоче  бути  поруч  щохвилини…

Ну  посміхниь,  будь-ласочка,  всміхнися!
Я  так  тебе  чекала,  рідний,  милий,
Я  впевнена,  що  вистачить  нам  сили,  
Щоб  подолати  всіх,  хто  не  змирився
Із  тим,  що  в  нас  серця  в  одне  сплелися…
Коханий,  я  люблю  тебе,  всміхнися!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012


То в чому ж цінності?

Ми  не  цінуємо  те,  що  маємо…
Ми  в  усьому  нещирість  шукаємо…
І  тих,  хто  поруч  ми  не  кохаємо…
І  серце  в  дрібних  уламках  збираємо…
Ми  випадковим  людям  всміхаємось
І  геть  проганяємо  з  наших  сердець!
І  без  почуттів  щирих  лишаємось…
І  зводимо  долю  свою  нанівець…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012


Люди

Незамінних  людей  не  буває…
Так  влаштоване  людство  ще  з  давніх  часів
Є  такі,  яких  не  вистачає,
Але  зміна  зростає  разом  із  тим.
Ось  наприклад,  тебе  всі  так  люблять,
Поміж  тебе  не  пройде  жоден  байдуже.
Але  в  плині  часу  тебе  загублять!
Й  не  згадають  навіть  колишні  ліпші  друзі!
Ті,  хто  поруч  були  весь  час,
Ті,кому  стільки  добра  зробив!
Де  ж  вони?  Чи  згадують  Вас?
Добрим  словом  згадав  би  хоча  б  один!
А  згадайте,  як  разом  клялись,
Нерозлучними  бути  до  кінця  своїх  днів.
Але  раптом  всі  клятви  знялись
І  по  вітру  звуком  пустим  розлетілись…
Коли  кажуть:  «Такого,  як  ти  більш  не  буде!
Ти  єдиний  для  мене,  без  тебе  ніяк!»
Прослідіть,  як  швидко  він  це  забуде,
І  хто  місце  Ваше  посяде  відтак…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012


життя яскраве, що б не сталось…

Песимістом  бути  –  гріх,
Життя  яскраве,  що  б  не  сталось,
Але  в  житті  трапляла  мить,  
Коли  нічого  не  лишалось.
Коли  все  сіре  і  буденне,
Коли  депресія  шалена,
Коли  дощі  в  душі  й  надворі,
І  життя  пливе  поволі..,
Коли  близькі  не  розуміють,
І  щоки  вже  не  рум’яніють,
Коли  в  очах  немає  блиску,
І  краще  не  підходить  близько.
Коли  в  душі  меланхолія,
Коли  не  плачеш,  й  не  радієш,
Коли  життя  втрачає  сенс,
Ну  а  думкам  не  має  меж.
Життя  –  яскрава  річ,  як  не  крути,
І  це  неправильно,  що  руки  опускаєш!
Доки  вогонь  у  серці  є  –  живи!
Бо  другого  життя,  на  жаль,  не  маєм…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012


Чи ви любите дощ?

Чи  ви  любите  дощ???  Отак  просто  сісти  перед  вікном,  вдивлятися  у  сіро-зажурене  небо  і  проводжати  очима  щойно  народжені  краплинки,  які  от-от  розіб’ються  о  стомлену  землю?!?  Які  думки  з'яляються    у  вашій  голові,  коли  все  навколо  таке  похмуре?..  Звісно,  залишаючись  на  самоті  з  собою,  ви  щиро  сумуватимете,  а,  можливо,  навіть  заплачете  разом  із  небом.  І  не  обов’язково  через  те,  що  у  вас  щось  тяжке  і  незрозуміле  відбувається  у  житті,  а  це    може  трапитися,  навіть,  лише  тому,  що  вас  просто  охопив  цей  безпощадний  меланхолійний  настрій…  
Ось  так  просто  і  невимушено…  Ти  сидиш  і  відмотуєш  свою  пам'ять  до  найнещасніших  моментів.  Згадуєш,  як  лукаво  раділи  друзі  з  твоїх  перемог,  як  вороги  вставляли  палки  в  колеса,  як  зраджували  найдорожчі  люди,  як  зумів  зрадити  сам  собі…  Навіщо  далеко  ходити,  коли  найстрашніший  зрадник  поруч?  Ось  тут!  Придивися!  Візьми  дзеркало  і  заглянь  йому  у  вічі…  
Що  ти  бачиш?  Сором?!  Значить  ще  не  все  втрачено!  Просто  треба  набратись  сміливості  і  визнати  свої  помилки!  Але  де  вона?  Куди  вона  поділася?  Може,  просто  заховалася  за  похмурими  обличчями  хмаринок?  Так  іди  ж  до  мене!  Іди  сюди!  Мені  так  не  вистачає  тебе…  Як  боляче  відчувати  те,  що  і  ці  зажурені  хмаринки…  Такий  же  сум,  відчай,  безвихідь…  Цей  стукіт  по  вікнах..  Ці  розбиті  вщент  крапельки,  які  так  нагадують  мене  –  таку  ж  покірну  і  знедолену…
Але  що  це?  Грайлива  усмішка  на  вустах  неба  –  промінчик  сонечка,  котрий  так  несміливо  визирає  з  неба.  Лиш  він  промайнув,  як  все  знову  заграло  кольоровими  барвами.  А  там,  над  тим  деревцем  з'явилася  веселка!  Усе  це  зробило  світ  таким  живим!  А  я?  Я  підвелася  і  вийшла  надвір.  Цей  запах!  Цей  неймовірно-казковий  аромат  свіжості  і  легкості!  Невже  ще  мить  назад  усе  довкола  здавалося  непоправним?!?  НЕ  ВІРЮ!  Я  вдихаю  зі  звичайнісійким  повітрям  новий  ковток  життя  і  розумію,  що  я  його  господиня  і  все  залежить  лише  від  мене...
Чи  любте  ви  дощ???..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384724
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.12.2012