| Сторінки (8/766): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
[i] Весні і літу, що грядуть
п р и с я ч у є т ь с я [/i]
[youtube]https://youtu.be/vn40a4uOdLU[/youtube]
[i][b][color="#800780"]Ніколи так черешня не цвіла…
То, може, на біду?.. А, мо’, на диво?
Чи то грядуть якісь тяжкі діла,
які нам вручить доля милостива?...
Такий вже жвавий сонця коло-біг,
така шпарка в Землі коло-орбіта:
недавно панував тут сівер* й сніг,
та сонце враз привітно й тепло світить!
В природи є таїни і секрет
І знати все – ще не дано нам, людям.
Сказав би нам все ж оптиміст-поет:
за всім лихим ще нам добро прибуде!
Й нехай закмітять людці, що зуспі̀т**
крутнути хід планет – “заради щастя”–,
і золоте руно у сонця й світ
старий, як правда, вкрасти їм не вдасться…
…Ніколи так черешня в нас ще не цвіла,
щоб небозвід по вінця цвітом полонити…
І ні̀де вже зимі подітись від зела,
як рине на планету переможне літо.[/color][/b]
14.04.2024
_________
*холод;
**назад.
На світлині автора - квітнуча черешня
в палісаді автора, 10.04.2024[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
[i]Усім мартівським "котам"
п р и с в я ч у ю[/i]
[b]
[i][color="#9c0b90"]Мій кіт вернувся в хату…
з вранішнім осонням!
Впустив...
Й, "спинивши" ранок,
що линув з-за фіранок,
нирнув у свій барліг,
воюючи з безсонням.
Та вже не спалося…
Й подумалось спросоння:
який дивний закон –
коли в котів сезон,
у нас, Homo-"котів",
ліниве міжсезоння… [/color]
[/b][/i]
30. 03.2024
[i][b]На світлині автора[/b] -
герой цього "роману", пан
кіт Макрон... після трудів
праведних на відпочинку.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
[i]Яка свиня, такий свин,
який батько, такий син.…
[b]Приповідка[/b]
[b][color="#04666b"]Свиня знічев’я влізла у город
й угоцала до пня незрілу ще капусту…
Та тут кмітливий до свиней народ,
далекий від свинячих насолод,
впіймав свиню у саж, що нидів пусто…
Й звернулася до ланових свиня, благаючи на волю відпустити...
Бо, бачте, дітки видіти щодня
її воліють… Звісно ж, не дурня –
хотілось бо малечі бути ситій!
Та ланові стояли, як стіна,
були ж бо ті на стороні закону:
заліз в чуже – у заперті конай
довіку і не покивайся на
сирітсво "хрюшок"
прісно і до скону.
* * *
Мораль цієї баєчки проста,
і ніде нам від правдоньки подітись:
нема скотини, ба, щоб без хвоста –
коли свиней, дай Боже, вже не ста-
не, ваш город...
дориють їхні діти.
[/color]
10.03.2024[/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
[youtube]https://youtu.be/Wf4a4fuRN0I[/youtube]
[i][b][color="#6b084f"]Приснився дивний сон:
немов вгорі віко́н
на небі кимсь начертані слова:
"Повинен твердо йти
до світлої мети,
то й правда враз появиться нова…"
І я іду…
Як на суду!
На небі вже світає…
Хмарки пливуть
в далеку путь,
а правдоньки немає…
Отак в житті буває...
А правди все немає![/color][/b]
9.03.2023[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
[i]Курка хоч і літає,
Та орлом ne стає!
Народна мудрість
[youtube]https://youtu.be/GD0Fws4iQE4[/youtube]
[b][color="#8a048a"]Дворова курка, хлопаючи крѝльми,
Зідралась якось на високий тин
Й побачила орлана в небі… Пильно
Той споглядав на грішну землю… Й кпин
У тому вдався тут,
Що муж її – когут*
Орлана не злякався,
Лиш чемно запитався,
Чи може він навчить
Його й жону летіть?..
Обом щоб вище хати
Не в сні – в яву літати,
Маленьких щоб курчат,
Коли настане час,
Із даху доглядати
Та в курник заганяти…
Орлан на тин тут ґречно сів
Й таке когуту відповів:
— Простори неба – це мої пенати,
Родивсь я тут й згорю у тім вогні…
Мені дав Бог за хмарами літати,
А вам – довіку порпатись… в Lайні![/color]
[/b]
4.02.2024
________
*Півень.
P.s. Чи не останні події...
є підгрунтям цієї баєчки?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
. [i]…йшов по ріллі,
голодній і холодній –
і впали сльози.
Спогад з дитинства.][/]
[youtube]https://youtu.be/Pu93I5B8Ywc?si=vbGe4lI8H03q002r[/youtube]
1.
[i][color="#057575"]][b]Подув москаль*– провісник холодів –
нетеч на ґрунті шерхне у калюжі…
Який байстрюк тебе на світ сплодив,
аби зюйд-весту** подихи спаплюжить?
Подув москаль?.. Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Пощо для нас жагучі холоди –
нехай би злі від холоду пощезли!
Так ні, "воно" ізнову ожило
і світом хресним про̀ростю буяє…
Аби добру наставити жало́,
аби волати світу: "Ей, ще я̀ є!"
2.
…Подув москаль – й спалив в порогах*** Січ.
подув москаль – і вирізав Батурин.
Подув москаль – й спаплюжив нашу річ****,
подув москаль – й свободі край: тортури.
Подув москаль – і в нас голодомор,
подув москаль – кроваво пали Крути.
Подув москаль – брехня, грабіж, терор,
подув москаль – трьохсоті в нас і… трупи.
Подув москаль – й ошаленів весь люд,
кермо вручивши безбах-можновладцям:
лиш дифірамби й марнослів’я ллють:
юлавовму вождю прищаві агнці!
Подув москаль – ворота в нас насті̀ж
огиидному, мов Z-мій, Zа-сранцю,
бо, бачте, має він такий “престиж”–
дітей у пекло відправляти вранці...
3.
...Природа й людство мають схожу суть.
Така суспіль! Така банальна проза...
Вітри, однак, із Заходу подмуть –
і оживе жовто-блакитна Роз**.
І розу нашу вже не відберуть –
повстав в народі хист і дух козацький!!!
Тож недарма дав Бог нам землю й путь,
"адін народ" – царя девіз дурацький!*****
4.
...І прийде час – найкращі із вітрів
пасати схлинуть з Середземномор’я.
з москви ж – ні вітру, ані москалів,
що нам принесли смуток, люте горе...
О життєдайний вітре із Балкан,
о благовісний вітре з Піренеїв!
Москаль не схопить нас уже в капкан –
не збудеться підступний бред "кощеїв"…
Карпати наші й Кристалічний щит******
навіки застовпили нам Європу…
Закмітьте це, ординні! К дідьку йдіть,
допоки вам тут не надрали ж@пу!
Звідкіль “дме” людству вІтрова біда –
гряде нарешті світу розуміння,
тож щезне тьма "кощея", як вода,
коли "нагряне" сонячне проміння!
Весняний цвіт фарбує горизонт,
подуга наша – вже не за горами…
Струсіть, о люди,
геть кошмарний сон!
Від пекла в рай ходімо!
Будьте з нами![/b][/color]
23.11.2019 – 5.01.2024
___________________
*північно-східний вітер – норд-ост –
в нашій Розі** вітрів, в якій, як відомо,
з-поміж вітрів превалює Зюйд-Вест**;
***Запорізька січ як останній форпост
козацької держави юуло знищено 1775 р.
за вказівкою імператриці Катерини ІІ;
****тут – мова;
*****йдеться про відому статтю ілеолога
рашизму путіна "Одін народ"
******Український щит – південно-західна
частина Східноєвропейської платформи
земної кори.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
[i] ...він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
Олександр Печора
1-го січня – за новим, а 14-го - за старим стилем православн миі християги святкують День Василя… Два великих співвітчизники народилися саме напередодні цього свята. Два велети Духу, котрі віддали свої життя за Україну, яку ми наразі маємо, якою пишаємось, якою, напевне, хоч не-
вповні задовольнилися б і ці веоикомученики - борці за правду, гуманізм.
Та сталося лихо – їхні життя забрала репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та Василь Стус. Тож ім. присвячено цей панегірик, вже раніше оприлюднений та відредаговапо нині у зв’язку з реаліями сьогодення.
[youtube]https://youtu.be/Yz7aFTZfajI[/youtube]
[b]1.
[color="#d60b0b"]В житті земному серед всіх професій
В найбільшій шані, звісно, ковалі…
І не попи – на кшталт еМПе-конфесій –
кували путь в майбугнє…. ковалі,
Свободу й волю неньці Україні
кували дячно й ревно Василі.
Жили ж не як чужинці-бедуїни:
сини святої Неньки – не “-огли”*
Кували одержимо… Та тирани
усяк лишали волі їх самих:
солону долю крапали на рани,
та біль за Батьківщину не затих.
2.
...Один сконав в Черкасах у лікарні
відчувши влади КГБістський плин,
як “мусора” відбили в буцигарні
печінку... Та не впав Василь у splin**,
Боровся ж бо з "косатою" щосили,
як із безкраєм утисків боровсь …
Содуха*** врешті-решт його скосила –
звізда його упала в шерхлу Рось…
3.
А ти, Василю?.. Випало спіткнутись
зорі твоїй в копальнях Воркути?..
Які тортурии і які спокути! –
чим завинив пред світлом Правди ти?..
...Та обернувся посохом твій карцер –
геройське серце наскрізь пронизав!
Ти наболіле, що сказати мався,
Вкраїні-неньці так і не сказав…
4.
Та зойк ваш, Василі, не зтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник:
на Сонці розгулялися вулкани,
й відчули ми ваш відчайдушний крик…
Той гук у Лету задарма́ не канув –
гойднула світ луна від ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
не будь таких героїв – Василів!..
Та на шляху єдиному – в Європу! –
яку б оцінку виставили нам,
й які ви ще для нас дали б уроки,
коли на долю впала нам війна?..
Не йтиме вже Вкраїна манівцями:
з тропи життя в болото не вернуть,
бо Схід і Захід – з Дону і до Сяну –
торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів –учнів Василів!!! –
з усіх відомих на війні професій
бракує в нас таких ось ковалів!
Щоб світ наставить на стежинуу істин –
змести дощенту з надр і вод Землі
диктаторів, як динозаврів істих,
яких плодять нам кляті москалі![/color][/b]
31.12. 2015 – 4601.2024
______________________
*що означає (арб.) – син.
**меланхолія, депресивний стан
***смерть. Василь Симоненко помер
після побиття у КПЗ м.Сміла 1963 року
****Всесвіт.
[/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
[i]"Memento mori "- тим, хто
страждає на безпам'яцтво[/i]
[i][b][color="#085d61"]Не топчись по могилі Людини –
Ні на йоту її ти не вартий!
Це вона у суспільстві дитиннім
як правдисвіт стояла на варті.
За твоє благоденство, щоб скривдить
вже повік вороги не посміли
й на путі переможній, як привид,
не траплялися рифи і міни?..
Не тому та – з косою – нечиста
Її рано та спішно забрала?..
І лягла в ноги рястом барвистим
тобі доля із повним забралом
Чи не то̀му твій шлях осяя̀ний
став таким і легким, і прозорим,
що вказав із відтіль “окаянний”,
маяки засвітивши як зорі.
То ж оглянься назад і молися
за того, хто пройшов тут до тебе,
до могили чолом притулися
та шукай свого ангела в небі.
По могилі Його не топчися –
його імені вкрай не затоптуй!..
Лиш згадай при нагоді – ти чИй син,
роду-племені ко́трого… Хто ти? [/color][/b]
8.12.2023
На світлині автора - обеліск на могилі С.М.
Моковця - у минулому директора Інституту
мікробіології і вірусології НАНУ, чиє ім'я
сяє в скрижалях світової науки і ЮНЕСКО...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
[i] ...Особисте, наболіле...[/i]
[b][color="#66045e"][i]Пробач, мій Удаю, що я тебе покинув
й пішов розвідати нові світи!
Та мав тебе завжди я за святиню –
своїм ім'ям ти шлях мій освітив.
Пробач мій дім, моя старенька хато,
що кинув я тебе на самоті…
Для мене ти – маяк, як рідна мати,
як світлячок в суцільній темноті.
Простіть, батьки, що вас уже немає,
й за те, що не послухався – «не їдь»…
…Не каючись, уперто я шукаю
до вас хисткий,та ще не стертий слід.
Пробач, Уда̀ю,
те, чого й не маю…
Мо’, і прожив впусту, не до пуття
(зіграв роль… не патриція – плебея),
та мав у пам’яті й душі тебе я
(прямуючи не в пекло, ні, до раю),
як репер, як мірило! Як життя…[/color]
[/b]
23.11.2023[/i]
Текст гармонує з мелодією
Сергія Голоскевича ("Анатолевича")
на слова автора "Удаю мій"
( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
Світлина ілюструє один із епізодів
розмовм Ол. Удайка з річкою Удай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
…[i]і не тільки про Нюсю Шуфрича…[/i]
[youtube]https://youtu.be/RRmq512DJHo?si=JHiaMsue6dEoylZr[/youtube]
[color="#08706b"][/color]
[i][b][color="#0a7c80"]Впіймали щуку (в залі) на гарячому,
коли та доїдала карася*...
Та видно вже, напевно, і незрячому,
про кого тут цікава причта ця.
Хоча “герой” й залишиться за кадром,
його "спінжак", як бачте, тут як тут:
ОПе й ВееР єдиним авангардом
на лацкан зірку Голкому несуть.
А як же дім?... Кишить же хижаками,
ще сотні тут таких ось ласих щук!..
…Хизується пихатий... "спінжаками",
в яких не зірка, а... трухлявий сук.[/color]
[/b]
23.09.2023
_________
*тут – свобода слова.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023
[i]…із циклу [b]“Погризлися вовки”[/b] або
[b] “finita la commedia”[/b](із останніх подій в рф)[/i]
[youtube]https://youtu.be/XkDQ8YOQAVA?si=volC7TtWOVgoX5eV[/youtube]
[b][i][color="#670669"]Погризлися вовки у вовчій зграї,
та так, що постраждав найстарший вовк,
й не бачачи в отарі слів розраю,
жорстоку мсту таємно взяв у толк.
І мста в уяві вовка буйним квітом
розквітла, мов під вікнами бузок.
Він ждав уперто вовчого просвіту,
коли обидчик сяде у "візок"…
І день настав! І здійснилась уява –
“візочок” покотився шкереберть…
Tо месник проявив убивчу тяму,
наповнивши вогнем “візок” ущерть.
Як би ж то – “ша”, а то, бач, привселюдно
(чи то, пак, на очах вовків, овець),
аби зневірі – хто “вовчіш”, повсюдно
покласти край й одіть "творцю" вінець.
* * *
Хто тут вовки, а хто, пробачте, вівці,
кумеканий читач втямкує сам!
Питання в тім – і це в любому місці –
як поряд із вовками жити нам?..
[/color]
[/b][color="#940a8b"]
03.09.2023[/i[/i]
_________
*Вірш цей - як розвиток теми попереднього вірша
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987082),
який стане основою для циклу віршів про події в РФ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
[i]Якби ми вчились т ак як треба...
[b]Тарас Шевченко[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/jqR-XEdLSLE?si=eKz8jrDhZPZXMYmg[/youtube]
УРОК З ІСТОРІЇ
[i][b][color="#078076"]Уроки із минувшини
даються нам нелегко -
бува, що спотикаємось об неї,
і не раз!
Та, видно, на крилі приніс
свої знання лелека
із сивого,
замшілого
далекого далека
важливу вість про ворога підступного…
Й про нас!
Відтак, відходячи до сну
байдужими, совковими,
прокинулись від бомбових ударів
враз…
І стали українцями,
украй військовими
стосовно етносів спорідненості
й мови
ми,
в обличчя дійсності зиркнувши
без прикрас…
Але… як дорого
нам обійшлось
оте прозріння –
втрачаємо своїх
найкращих дочок і синів!..
…І носить вітер
з краю в край нелюблене насіння,
а по кутках пустих осель –
незіграні весілля…
О! Як бракує знань – Тарасових
пророих слів!
[/b][/color]
01.09.2023
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023
Славному слобожанцю
Іванові Низовому
п р и с в я с у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/V6cbOLwswyM?si=qiL-HWTePxGEhQ40[/youtube]
[i][b][color="#6b0364"]Йван показує громаді,
що і як й кому писать…
Ми йому тут завше раді –
поетична в нього стать!
Та не всім нам піддається
гостре Йванове перо –
лиш у нього вміння є це,
як звеличити добро!
Як зганьбити ницих, лютих
й повернуть в суспільний тан,
щоби гопкати в такт людям,
знав напевно лиш Іван.
Йвану з юности відомо,
ключ в чиїх руках від щасть,
стежка рідна, що додому,
звідки в люди повелась.
Тож уклін наш Низовому,
cвітлій пам’яті його…
Недарма ж печать на ньому
світу лицарства всього![/color] [/b]
8.06.2021[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
[i][b]Ч. 2.[/b][/i]
Давня мрія С.М.Московця повернутися до Києва та впритул і масштабно зайнятися вірусними хворобами рослин втілилася лише у 1960 році, коли Президією АН УРСР за клопотанням тодішнього директора Інституту мікробіології академіка В.Г. Дроботька з метою організувати в вірусологічні дослідження у відповідних відділах. запросили його в Інститут мікробіології ім. Д.К. Заболотного на посаду завідувача відділу вірусології. Маючи на меті зміну керівництва ІМВ, кормчі АН згодом підвищили кар’єрний статус новобранця, затвердивши його 1961 року заступником, а 1962 року – директором ІМ ім. Д.К. Заболотного.
С.М.Московець у свої 60 років за плечима вже мав досить вагомий досвід з науково-організаційної та адміністративної роботи і головою поринув у свою стихію. З притаманною йому енергією і завзяттям він приступив до організації наукових досліджень з вірусології в довіреній йому науковій установі. За короткий час він спромігся організувати тут і не лише відділ, але й сектор вірусології з відділами: вірусів рослин (С.М. Московець), вірусів тварин(С.М. Гершензон), хімії вірусних білків (С.Б. Серебряний), хімії вуглеводів, нуклеозидів та нуклеїнових кислот (В.П. Чернецький), біофізики вірусів (Я.Ш.Кішко). Згодом ним було організовано також сектору промислової мікробіології на основі існуючого вже відділу промислових мікроорганізмів (чл..-кор. АН Є.І. Квасніков) та новостворених відділів хімії сировини (В.Я. Масумян та технології біосинтезу В.Ф.Семенов). Відтак реорганізація наукових досліджень в Інституті дала підстави Президії АН УРСР в 1963 р. перейменувати цю установу в Інститут мікробіології і вірусології, а організований С.М. Московцем сектор вірусології,, перейменований згодом в Сектор молекулярної біології і генетики, 1968 р. започаткував народження серед біологічних інститутів Академії нового Інституту з однойменною назвою.
Щодо фітовірусологічних досліджень, якими С.М.Московець керував в Інститут мікробіології і вірусології як директор і як завідувач відділу безпосередньо, вже написано не одне повідомлення [1-5]. Відтак тезисно цю роботу можна резюмувати за трьома основними напрямками, а саме:
1) розширення і поглиблення наукових досліджень вірусних хвороб рослин. Наковим колективом фітовірусологів уло охоплено майже всі важливі сільськогосподарські культури: зернові, зернобобові, технічні. В результаті була виявлена та ідентифікована більшість відомих у світі вірусів, що мали поширення на цих культурах. Як підсумок вперше була складена карта, що зображує фітовірусологічну обстановку в Україні;
2) поступове зміщення акцентів від описових польових і лабораторних досліджень до поглибленого вивчення механізмів репродукції вірусів, вірусного патогенезу і стійкості рослин. Уже в той період проводились глибокі біохімічні та біофізичні дослідження, що відображали різні етапи взаємовідношень вірусів з клітинами рослин-хазаїнів. Ґрунтовно досліджено структурно-функціональні особливості вірусів та системи вірус-рослина;
3) охоплення науковими дослідження в галузі вірусології все нових і нових об’єктів з нових екологічних ніш, від декоративних квіткових рослин до вірусів мікроскопічних грибів, ціанобактерій, фітоплазм. Останні напрямки стали підґрунтям для створення в Інституті нових відділіцв – вірусів водоростей (В.О. Горюшин, М.І. Менджул) і мікоплазм (І.Г. Скрипаль).
Титанічний труд С.М.Московця як вченого, організатора наукової діяльності вчених ІМВ, що працювали під його керівництвом, важко переоцінити. На його долю припав період найбільшого екстенсивного і якісного росту Інституту як провідної наукової установи в галузі мікробіології і вірусології не лише в межах України, але й на терені всього колишнього Радянського союзу. Завдяки інтенсифікації газо- та нафтовибутку в кураїну полились рікою фінансові потоки з-за кордону, що відчутно позначилось і на матеріально-технічному забезпеченні науково-технічного прогресу в комуністичній імперії. Левова частка від фінансування науки, звісно, осідала в столицях Російської федерації – Москві і Ленінграді. Однак «крихти з барського столу» перепадали інколи і союзним республікам. Але яких зусиль варто було докласти, щоб ті «крихти» попадали саме в українські, а не інші наукові установи! С.М. Московець з його хитринкою та «дипломатичним» українським характером вдавалося щоразу під час відрядження до «білокам’яної» прихопити звідти енну суму грошових ресурсів, у тому числі валютних коштів, для матеріально-технічного забезпечення роботи Інститут.
Ріст установи у чисельному стосунку особливо став помітним після того, як 1964 року вийшло відоме Розпорядження Президії АН. Однак це потягло за собою і деякі негативні наслідки… Керівництву Президії АН, вірніше її консервативному крилу (з етичних міркувань ми тут не назвемо прізвищ нині покійних “кураторів справи”) не сподобались темпи переселення ІМВ зі старої будівлі по вул.. Великій Житомирській, 26, у нову будівлю в Феофанію як таку, що зовсім не була готовав прийняти гостей. Справа в тому, що нова будівля за проектом мала прийняти біологів-ботаніків, але не мікробіологів та вірусологів, котрим окрім біологічних столів для повноцінної роботи потрібні були ще й витяжні шафи, хімічні столи та стерильні бокси, для облаштування яких потребувався певний час та відповідні додаткові кошти. Ця “тягомотина“ не сприяла доброму настрою і стосункам із “вельможами” від науки та ще й сильно підточувала здоров’я вже далеко не молодого за віком директора. З досягненням “критичного” для директорської посади віку – 70 років - Семена Микитовича перевели на ту ж посаду, але з додатком “врио” (тимчасового виконувача обов’язків), з якою він так і пішов у засвіти. Теплого погожого дня 24 вересня 1971 року С.М. Московця не стало.
С.М. Московець надавав велику увагу питанню підготовки наукових кадрів. За його ініціативи курс вірусології як факультатив впроваджено в УСГА/НУБіП та спецкурс «віруси рослин» в Київському держаному університеті ім. Тараса Шевченка. Ним особисто підготовлено більш як 50 кандидатів та 5 докторів наук з вірусології та фітопатології. За свого життя він особисто і в співавторстві зі своїми колегами та учнями опублікував більш як 150 наукових праць, серед яких 7 монографій. До кінця своїх днів на громадських засадах виконував обов’язки Головного редактора «Мікробіологічного журналу» та Голови Українського відділення Всесоюзного мікробіологічного товариства. Був натхненником і організатором шести наукових конференцій з вірусних хвороб рослин, які по суті принесли Інституту славу координаційного Центру з вірусологічних досліджень в давньому Радянському союзі та країнах соціалістичного табору.
С.М. Московець вшановував пам’ять своїх вчителів, діячів науки і суспільства – своїх великих попередників. Про це свідчать його публікації, зокрема спогади про Д.К.Заболотного, видані ним у періодичній пресі та окремою брошурою [6,7].
Пам’ять про самого Семена Микитовича Московця як видатного вченого, організатора науки, громадського діяча та як непересічну людину з загадковою, і водночас вкрай переповненою великими подіями, здобутками та планами на майбутнє біографією, жива ось уже більше як 50 років і буде жити в серцях його учнів – сподвижників вірусологічної науки, правди, соціально-наукового і технічного прогресу в Україні та й у всьому демократичному світі.
Використана література:
1. Spaar D. Semjon Nirititsch Moskowez. Nachrichtenbl. Pflanzenschutz dienst DDR. 1972. 26(5), 104.
2. Коваленко О.Г. Світогляд, коло наукових інтересів С.М. Московця: віддзеркалення його душі і часу. Пульсар. 2000. 5-6, 68-72.
3. Ковленко О.Г. Життєвий і творчий шлях С.М. Московця (До 120-річчя від дня народження). Мікробіол. журн. 2020, 82,2, 82-84.
4. Коваленко О.Г., Підгорський В.С. Від бактеріофага до вірусів росли. Пам’яті відомих українських вірусологів В.Г. Дроботька і С.М. Московця. Вісн. НАН України, 2021, № 11, 71-77.
5. Краєв В.Г. Роль Семена Мкитовича Московця в становленні і розвитку фітовірусології в інституті мікробіології і вірусології НАН України. Мікробіол. журн. 2003. 65(1-2), 59-69.
6. Московець С.М. Академік Д.К..Заболотний. К.: Знання. 1966, 32 с.
7. Московець С.М. Творчий шлях академіка Д.К.Заболотного. Вісник АН УРСР. 1969, 4, 87-93.
[i][b]Вірнмц Учень[/b][/i], докт. біол. наук, проф.
[i]Прнимітка.[/i]Автор не впевнений, що подані нижче світлини гарно копіюються і передають свій змісю Відтак автор запрошує до оригінального видання "Вісника НАН України№, що з*явиться в світ уже в цьмц році. Для цієї мети автором будезроблено відповідний анонос.
Дякую за прочитання!
[img][/img]
[img][/img]
[img][/img]
[img][/img]
[img][/img]
[img][/img]
[img][/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992215
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
панегірик члену-кореспонденту АН України
С.М. Московцю з приводу 95-річчя ІМВ НАНУ
А н о т а ц і я
В травні 2023 року Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України (ІМВ) виповнилося 95 славетних років від дня його заснування. За цей час наукова установа зазнала неодноразових реформувань, злетів і випробувань. Інститут славний своїми розробками і в низці перспективних і важливих напрямків займав провідне положення не лише в українській, але й світовій науці, координуючи наукові дослідження з фітонцидів та вірусних хвороб рослин в колишньому СРСР. Досягнення Інституту зобв’язані науковим кадрам, що працювали та почасти кувалися в цій установі. Одним із лідерів колективу, що був покликаний вирішувати нагальні наукові проблеми і за відносно короткого керівництва якого Інститут зазнав значного кількісного та якісного зростання, був Семен Микитович Московець. Як щупта вдячності, як спомин і водночас як надгробок видатному вченому, організатору науки, вчителю, славному синові українського народу, світлій і надзвичайно доброзичливій, цікавій людині є цей цілком заслужений панегірик одного з його учнів, сучасників, послідовників і шанувальників.
[b] Ч. 1-ша[/b]
Древні греки мали звичай, запозичений у єгиптян, говорити хвалебні ритуальні промови під час поховання покійних і вреті-решт цим створили особливий ґатунок літератури та ораторського мистецтва. Уже за часів Солона відомі особи виголошували такі промови під час поховань. «De mortuis aut bene, aut nihil» (Про мертвих або добре, або нічого) — вважали древні римляни, відтак їхні надгробні риторики зазвичай повнилися пафосними похвалами на адресу покійника. Метою цих промов було надихнути громадян до нових жертв для блага і порятунку своєї батьківщини. Отже, у буквальному розумнні слова панегіриком (від πᾶν — весь і ἀγορά — афінський форум, агора) древні називали усну промову перед народом на честь певної особи, міста чи нації, яка містить в собі похвалу, без жодної критики. Воістину, говорити або «щось добре, або нічого»…
Про героя нашого есе члена-кореспондента АН України Семена Микитовича Московця, відомого вченого, одного із фундаторів вірусології в Україні, колишнього директора Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К.Заболотного (1962-1971 рр.) і просто як людину є що сказати доброго, красивого, вічного. Як шанувальнику, одному із учнів і сучасників великого вченого хотілось би почати свою оповідь поетичними словами, написаними автором (під псевдонімом) у честь 100-річчя вченого, опублікованими на поетичних сайтах та в соціальних мережах, розцінивши слова ці щирі тут як епіграф до наступного тексту.
[i] …Буває часом важко — хоч померти,
залишивши немилостивий світ...
Та відступлю, згадавши, як подер ти
життя своє oб терен-живопліт.
Твоє коріння виросло з підмурків —
обагрених кровицею полів,
де Сагайдачний бив зухвалих турків,
відтак Махно — лукавих москалів...
У серці юнім ріс палкий супротив
імперії, яка душила нас.
Тобі сам Бог дорогу напророчив
в козацький стан до Нестора Махна.
Звитяжний дух незламних запорожців
проніс ти гідно через все життя
аж до часин, як в завершальнім році
нараз скорботно канув в небуття.
...Звалив ти ношу на свої рамена
і все життя своє натужно ніс…
ця працелюбність селюка знаменна
вбезпечила тобі глибинний ріст.
Ти тяг свій плуг на науковій ниві,
як орій сивий, глибоко орав,
в ріллі худій, не зрошеній, примхливій,
зростив немало соковитих трав.
Твої засіви мали буйні сходи
в когортах учнів, спраглих до пізнань:
дівчата й хлопці з Заходу і Сходу
ідейно спокусились до дерзань:
Ти мав велике, чуй не, щире серце,
проникливий, несхитний, світлий ум;
як отаман, тарпана вів у герці
і не впадав в непогамовний сум.
Любив застілля, українську пісню,
ділив із нами свято хліб і сіль...
Твоя незмінна, батьківська усмішка
нам тамувала найгостріший біль.
Твоє ім'я в скрижалях засіяло
помежи кращих дочок і синів —
в сім'ї краян, від Тереку до Сяну,
про вас лунає величальний спів!
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
Здавалося б, слова, сказані поетом, звучать занадто пафосно, піднесено, гіперболічно. Але ж пам’ятаймо — “… aut bene, aut nihil”. Та й особливості жанру (панегірик) дозволяють робити це уроче, парадно.
С.М. Московець з’явився на світ Божий 16 січня 1900 року в родині заможного селянина, що проживав у селі Санжарівка (від 1946 року – Полтавське) Гуляйпільського повіту, що на Катеринославщині (нині тут – Запоріжська область), що входила, як і більшість тодішньої України, до складу Російської імперії.. Загальну освіту Семен отримав у початковій санжарівській школі (1909-1914 рр.) та Гуляйпільському двокласному училищі 1914-1915 рр.). Потім він навчався в Преславській учительській семінарії (1915-1921 рр), що 1920 року була реорганізована в Бердянське професійне педагогічне училище. Вищу освіту обдарований учень здобуває у 1925-1929 рр., спочатку в Катеринославському (нині – Дніпропетровський національний університет), а починаючи з другого курсу – у Київському інституту народної освіти (нині – Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка – КНУ).
Роки навчання Семена Московця в учительскій семінарії співпали з буремним періодом в історії України, як і Російської імперії, в цілому: Лютнева буржуазна революція, більшовицький Жовтневий переворот 1917 року, в решті-решт – Громадянська війна. Всі ці події, безумовно, не могли не вплинути на життя і формування світогляду юнака. З лютого 1919 року він – за примусом – вояк Добровольчої армії Корнілова-Денікіна. Разом з армією він дефілює містами Олександрівськ (нині Запоріжжя), Армавір, Єйськ, Таганрог. Далі його як перспективного управлінця залишають в резерві для державницького вишколу і громадської роботи на випадок відновлення царської імперії. Та за милостивою волею долі активним «білогвардійцем» він так і не став. В архівах та музеї ІМВ збереглася довідка, що свідчить про захворювання Семена на висипний тиф, який, власне, й уберіг його від подальшого перебування у білій гвардії. Незабаром, 1919 року, Семен жениться на Уляні Клименко 1898 року народження та проживає вже окремо від батьківської родини.
Якщо з «білогвардійським минулим» С.М. Московця ми більш-менш розібрались, то нюанси можливого пересікання його шляху з махновщиною – сюжет, принаймні, детективний і утаємничений. Тут ми не можемо з упевненістю стверджувати, що Семен завдяки вітру великих перемін, який настирно дув з північної столиці Росії, потрапив таки до «козацького стану Нестора Махна». Адже жодних документальних свідчень такого крутого повороту долі запорожця за духом, але ніяк не анархіста за своїми переконаннями Семена Московця в архівах немає. Та їх і не могло бути, бо Семен в ці буремні дні, як указано вище, був студійцем (з ситуативними паузами) Преславської семінарії, а пізніше аж до 1921 року – Бердянського педтехнікуму. Водночас із анкетних даних і автобіографії героя нашого есе ми бачимо, що молодий і енергійний юнак Семен не стояв осторонь процесів, що відбувалися в «боєвой, кіпучєй» Московії, а отже, і в Україні. Уже у віці 19 років він став спочатку секретарем, а згодом і головою Санжарівської сільської ради (1919-1925 рр.). Якому “богу” молилися син заможного селяниа із Санжарівки і якому “атаману” була підпорядкована сільська рада, в якій головував Семен Московець, годі й гадати! Відтак на адресу вже зрілого вченого, корифея біологічної науки, директора великої академічної установи, від “доброзичливиx”, нині покійних, самовидців можна було почути дорікання щодо його “служіння” саме “козацькому стану Нестора Махна”…
Як би то не було, але, на нашу думку, тут є над чим попрацювати історіографам та мемуаристам, які спробують аналізувати життєвий і творчий шлях цього великого вченого!, Адже ніяк не можна обійти той очевидний факт, що молоді роки С.М. Московця територіально проходили у центрі селянського повстання, очолюваного Нестором Махном – за політичними переконаннями анархістом і водночас – українським націоналістом, який очолив селянський рух, що мав безумовний вплив на процеси формування суспільної думки і свідомість людей, у тому числі і Семена Московця. Залишається лише гадати, яка із тенденцій переважала у діяльності і подальшому житті цієї непересічної людини — антиімперська, а отже, антиросійська, чи самостійницька, на кшталт ідеології гуляйпільського вільного козацтва, рівною мірою притаманні селянському рухові Півдня України, очолюваного легендарним полководцем. За життя Семен Микитович зі зрозумілих причин, почасти особистого, але головно - політичного характеру. не міг нам дати прості та вичерпні відповіді на ці складні і ризиковані питання Йдучи у вічність, він забрав із собою і свою тайну, розкриття якої, певно, вартувало б йомуне лише кар’єри вченого, але, можливо, й здоров’я, а то й самого життя.
Навчаючись у Київському ІНО, Семен Московець з властивим йому темпераментом і кипучою енергією занурився у вир студентського і громадського життя, яке переживала тоді молода республіка Україна у складі Радянського союзу. Його активну громадянську позицію демонструють фотодокументи, де він на тлі факультетської стінівки «Освітянин», а по тому – у колі редколегії загальноінститутської газети «Кузня освіти», вірогідно, в ролі головного редактора. Знаменно, що у заліковій книжці Семена, поряд із високими («добре») оцінками майже з усіх предметів, лише «вельми задовільно» з української літератури, яку він, судячи з редакторського амплуа, таки по-справжньому любив. Але з підпису «Микола Зеров» можна було здогадатися, які високі вимоги ставив іменитий вчитель до свого, поза всяким сумнівом, вельми талановитого учня!. Вочевидь, С.М. Московцю з учителями поталанило, позаяк серед них були такі відомі особистості, як академіки І.І.Шмалшьгаузен, М.Г. Холодний, В.І. Реформатський, О.В. Фомін, В.І. Срезневський, М.П. Кравчук, професори В.М. Артоболевський, Л.Г. Лапінський, Д.О. Белінг, В.В. Фін, М.М. Воскобойников, С.М. Семко, І.В. Єгоров, С.М. Москвичов та інші.
Після закінчення Киїського ІНО С.М. Московець, набувши спеціальності викладача агробіологічних наук, за рекомендацією Вченої ради університету вступає до аспірантури Інституту ботаніки (1930-1932 рр.), яким на той час вже керував брат Миколи Зерова – Дмитро. Останній був усього на 5 років доросліший за свого учня і також закінчував Київський ІНО і якийсь період часу працював у ньому викладачем. Кандидатську дисертацію на тему: «Вплив комплексу грибків фузаріозної кукурудзи на сировину комбікормів», якою керував Д.К. Зеров, за свідченням Наркомату освіти УРСР (протокол № 15 від 17.02.1933 р.), С.М. Московець, успішно завершив. Щоправда, на той період через велику зайнятість іншими справами, що обумовлювали розпорошеність сил та гаяння часу аспірантом (чисельні відрядження на деревообробну фабрику ім. Боженка та Одеський порт для дослідження причин ушкодження деревини та зернової продукції), а можливо, й через родинні обставини (хвороби дружини та старшої доньки), опублікував лише 2 роботи по темі дисертації, що, було явно недостатньо для її захисту. Попрацювавши деякий час в Київському зоотехнічному інституті на посаді асистента, а відтак – на посаді доцента Київської вищої комуністичної сільськогосподарської школи (нині Національний університет біоресурсів і природокористування - НУЬіП), у лютому 1934 року з невідомих мотивів С.М. Московець залишає Україну та опиняється аж у Азербайджані, у місті Ждановську (нині – Бейлаган) на Мільській зональній дослідній станції Інститут бавовництва (м. Кіровобад, нині - Гянджа). Чому Семен Микитович спішно виїхав з України, маючи сім'ю, двох доньок – Галину (хвору на розсіяний склероз) та Валентину і квартиру у м. Києві по вулиці Мельникова 9? Це, гадаю, ще одна таємна сторінка з життя вченого!
З існуючих в архівах матеріалів певної відповіді на ці загадкові питання отримати неможливо. Зате з історії ми добре знаємо, що в Україні того часу вже почалися репресії більшовицької імперії проти української інтелігенції. 1934 року органами НКВД було сфабриковано справу про «об'єднання українських націоналістів», 1 грудня того ж року було виконано вирок Військової колегії Верховного суду СРСР і розстріляно учасників групи: Г. Косинку, Д. Фальськівського, О. Влизька, К. Буревія та братів Крушельницьких. Іншу «шпигунсько-терористичну» групу неокласиків, що відома під назвою "П'ятірне гроно нездоланих співців", очолювану Миколою Зеровим, в яку входили ще й Максим Рильський, Павло Филипович, Освальд Бургардт (Юрій Клен), Михайло Драй-Хмара., було арештовано в грудні 1935 року. Наступного року членів цієї групи (окрім М. Рильського, що «покаявся») було засуджено до різних строків перебування в колонії суворого режиму. Зокрема, Микола Зеров отримав 10 років буцегарні суворого режиму та відправлений на Соловки для відбування покарання. Врешті-решт 3 листопада 1937 року в Сандормосі, в ознаменування прийдешнього свята – 20-річчя Жовтневого більшовицького перевороту, карателем МГБ капітаном Матвєєвим Миколу Зерова було розстріляно вкупі з 1111 соловецькими в’язнями, серед яких було 600 українців («Розсріляне відродженн» - метафора, яку геніальний Володимир Сосюра вперше вжив у своєму творі з однойменною назвою.).
Важливо, що Семен Микитович був безпосередньо знайомий зі ВСІМА членами літературного об'єднання "П'ятірне гроно” та брав участь в дискусіях неокласиків. Центром діяльності згаданих груп був Київський університет, а їхня «підривна діяльність» проходила в період колективізації сільського господарства та штучного голодомору - інспірованого Кремлем геноциду українського народу як помсти за “нєпослушаніє” в проведенні колективізації. Звісно, члени "П'ятірного грона", як і багато мислячої інтелігенції, не мирилися з насильницьким геноцидом української нації і своєю літературною працею всіляко противились розіграному у Московії комуністичному терору.
В умовах, що слалися тоді в Україні, єдино правильним виходом для Семена Московця було – покинути Київ та виїхати подалі від біди. За деякими свідченнями, його науковий керівник Д.К. Зеров з добрих намірів, щоб врятувати свого підопічного, домовився з директором Азербайджанського науково-дослідного інституту бавовництва А.К. Оруджевим про його роботу в якості фітопатолога на Мільській зональній дослідній станції інституту, що базувалась у місті Жлановську. В своїй автобіографії Семен Микитович згадує про цей епізод як відрядження.
Слід зазначити, що за ініціативою автора ІМВ було зроблено запит до правоохоронних органів України щодо можливого переслідування молодого вченого охоронними (читай:репресивними) органами в той сумнозвісний, ризикованого періоду його життя в Києві. Як свідчить надана відповідь, в архівах КДБ-МДБ-НКВС відомості про бодай якусь «антирадянську» чи «націоналістичну» діяльність С.М.Московця, якщо вірити СБУ (лист М 24/2-1200 від 20.10.1989 р.), відсутні. Очевидно, у радянської «охранки» в той час ще не дійшли руки до молодого Семена - «білогвардійця», «махновця», нарешті «куркульського сина» (З автобіографії С.М. Московця ми знаємо, що господарство його батька-середняка було «розпорошено», тобто розкуркулено). А може, існуючі документи про С.М. Московця як «ворога народу» залишились у «білокамінній» чи замовчувались СБУ через його тодішнє промосковське боягузтво?
Перебування С.М. Московця в «добровільному засланні» в Азербайджані було, хоч і плідним у професійному, складним та неоднозначним – в особисто-організаційному сенсі,. З одного боку, там вчений зміг розпочати й успішно завершити те, чого не вдалося зробити на Батьківщині, можливо, почерез некваліфіковану роботу наукового керівника, а почасти й складні умови, що склалися в сім’ї через хворобу доньки й дружина, а може, й через надмірне захоплення молодого вченого громадською роботою в літературному об’єднанні «П’ятірне гроно», яким опікувався Микола Зерові? В усякому разі, тут, в Азербайджані Семен Микитович цілком і надовго віддався науковій роботі.
Попрацювавши деякий час заввідділом захисту рослин на Мільській дослідній станції, С.М. Московець 26 січня 1936 року переводиться у АзНДІБ на посаду завідувачао відділу фітопатології та зав сектором захисту рослин, де він залишається аж до звільнення з інституту 14 квітня 1952 року. Тут по-справжньому розкрився його талант як ученого з широким діапазоном знань, організатора науки, і взагалі, як – непересічної особистості. За ці роки С.М. Московець провів вивчення хвороб бавовнику: гомозу і вілту; відкрив нове вірусне захворювання бавовнику – скручування листя; вивчив хвороби картоплі, поширені в Азербайджані. Саме тут він опрацював декілька способів і засобів боротьби з хворобами рослин, які ретельно та досконально вивчив. 1939 року його було нагороджено свідоцтвом учасника Всесоюзної виставки досягнень народного господарства (№ 143847) з занесенням до Почесної Книги ВДНГ за розроблення способу протруювання насіння бавовнику формаліном, створення агрозаходів з боротьби проти гомозу бавовнику; встановлення ролі комах-переносників та насіння в передаванні захворювання, спричинюваного вірусом скручування листя та впровадження результатів цих знахідок і заходів у бавовництво.
За результатами цієї роботи С.М. Московець підготував та успішно захистив 1938 року в Харківському університеті кандидатську дисертацію на тему "Гомоз бавовнику в Азербайджані і заходи боротьби з ним". 1940 року на основі захищеної дисертації автором було видано монографію з тією ж назвою. Як ннаслідок практичної реалізації теоретичних положень своєї дисертації 1940 року С.М. Московець вдруге нагороджується свідоцтвом учасника ВДНГ(№188559) за розроблення системи засобів боротьби з гомозом бавовнику та її широке застосування у виробництві, а саме: через визначення передачі вірусного захворювання насінням, на основі чого було запроваджено карантин щодо вірусу; виявлення комах-переносників вірусу; розробку системи засобів по боротьбі з вірусним захворюванням. Попередні випробування розроблених заходів призвели до зниження поширюваності вірусу на 80-90%. С.М. Московцем також встановлена роль рослинних решток бавовнику в перезимівлі збудника гомозу, випробувані і виявлені сорти'в цієї культури, стійкі до гомозу. Крім того, Семен Микитович розробив методику діагностики нового вірусного захворювання бавовнику – скручування листя. На підставі морфологічних ознак, серологічних реакцій, кольорової реакції соку хворих рослин тощо вияснив спеціалізацію вірусу, вивчив значення екологічних умов для поширення хвороби та виявив стійкість до неї різних сортів бавовнику, що дало можливість селекціонерам вивести практично імунні до хвороби сорти. Ці результати стали підґрунтям для дисертації на здобуття автором ступеню доктора с.-г. Роботу на тему: "Вірусні хвороби бавовнику" він успішно захищає на Вченй раді Грузинського сільськогосподарського інституту 19 квітня 1949 року та здобуває ступінь доктора наук, а через рік, 1950 року – і звання професора. Результати докторської дисертації автор поклав в основу монографії під. назвою: "Скручування листків – вірусне захворювання бавовнику", видану ним 1951 року.
Гортаючи архівні матеріали, не важко переконатись, що у С.М. складались з керівництвом АзНДІЗ (раніше - АзНДІБ) досить непрості стосунки. Це особливо виразно відчутно в період із1944 по 1946 рр, коли Семен Микитович перебував у перідичних відряджениях до Києва, де постійно проживала його родина, та готував до захисту докторську дисертацію, водночас працюючи в Інституті ботаніки АН УРСР на посаді старшого наукового співробітника. В матеріалах С.М.Моковця є свідчення про неодноразові виклики його до прокуратури м. Києва та про оправдальний вирок Кіровобадського суду з приводу начебто "порушення трудового законодавства (прогул)" та чисельні листи-звернення «порушника» до МСХ СССР з проханням перевести на роботу в науково-дослідні установи України. Нарешті настало 14 квітня 1952 року, коли за розпорядженням МСГ СРСР С.М. Московця було переведено до Херсонуа роботу в Український НДІ бавовництва (з 1954 року – Інститут зрошуваного землеробства Південного відділення ВАСГНІЛ). Данина такого «адміністративного помилування», на нашу думку, була пов’язана з настанням «хрущовської відлихи» після смерті сатрапа всіх народів Й. Сталіна. На жаль, московські вельможі спромоглися направили його на роботу не в Київ, де перебувала його родина з хворими дружиною та донькою, а лише до. Херсону. Там він ще довгих 8 років обіймав посаду завідувача відділу фіиопатології, а вітак з 1956 і застсупника директора з наукової роботи УкрНДІБ/УкрНДІЗ.
Слід зазначити, що свої фундаментальні дослідження Семен Микитович прагнув завершувати практичним доробком, який відзразу знаходив втілення у відповідну галузь рослинництві. Завдяки цьому, зокрема, в усіх регіонах СРСР, де вирощувався бавовник, було знешкоджено захворювання культури на скручування листя, спричинюваного небезпечним і надзвичайно шкідочинним вірусним збудником. А рекомендації по боротьбі з вілтом і гомозом бавовнику застосовуються в Центральній Азії і Азербайджані і понині. Тенденцію працювати на вістрі злободенних проблемам агропромислового комплексу, впритул до вирішення практичних задач С.М. Московець зберіг і тут, оді, коли йому 1952 року нарешті вдалося вирвати із Азербайджану та переїхати в рідну Україну. Вже через рік тут він як знаний спеціаліст з фітопатології призначається заступником директора з наукової роботи та обирається голокою обласного відділення Українського товариства «Знання» при Херсонській обласній раді.
Поряд з хворобами бавовнику в УкрНДІЗЗ, С.М. Московець вивчає вірусні хвороби буряка та картоплі, культура якої на півдні нашої країни набула особливого значення у зв’язку з явищем виродження, що мало вірусну етіологію. Крім того, він досліджує і хвороби бобових культур та томатів, вивчаючи причини «стовбурної» симптоматики хвороби, яка, як стало відомо пізніше, мала мікоплазмову природу. Характерною ознакою херсонського періоду роботи С.М.Московця є її різноплановість, тісний зв’язок наукових розробок з практикою, активне поширення агробіологічних та сільськогосподарських знань серед агрономів та інших
Давня мрія С.М.Московця повернутися до Києва та впритул і масштабно зайнятися вірусними хворобами рослин втілилася лише у 1960 році...
[b][i]Далі буде...[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992005
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
[i] Такі ми є... І не більше!
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[b][color="#5c0759"]Текла сповік, нікому не мішала,
збирала води з пастовищ і лук.
А тут: де не візьмись, пес злий і шаpий*–
іржавим лезом по мені – стук-грюк….
І в церкві по мені вжє плаче свічка….
Ну, як мене посміли нищить? Як?
Я ж річ жива… Я xочу жить! Я – Річка,
стиxії Божої о к л и ч н и й з н а к!
Про це я дам вам неодмінно знати
і вже з того я дещо подаю:
оті жорстокі на асфальті знаки** –
як моніторинг вашого “ ай-к'ю́”***.
[/b][/color]
21.07.2023
_________
*сірий (діал.).
**провали асфальтного покриття дороги
в Чабанаx, що під Києвом, спричинено
тим, що при будівницві житлової споруди
було допущено порушення гідрології річки
Дніприк (притока Ірпеня): її русло закуто
в бетонну пастку – трубу, закладену під по-
криття дороги. Результат такого інженерного
рішення, як кажуть, «на лице» горе-кострукторів –
картина, зафотодокументовано автором.
***IQ – intelligence quotient (англ.), коефіцієнт
інтелекту як оцінка рівня розумового розвитку.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
…finita la commedia...
(щодо подій 24.06.23)
[youtube]https://youtu.be/OfOQKkGxjjQ[/youtube]
[i][b][color="#046e70"]Погризлися вовки у вовчій зграї:
трощили ребра, рвали животи…
Переполоx вчинили в ріднім краї
й тим досягли жаданої мети.
А що ж отара? Чим їй поxвалитись?
Який для неї припадає толк?
А отже, вовк є не герой, не витязь –
у вовчій шкурі завжди буде вовк!
Одне лишається сумній отарі –
зайняти оборону колову
й уникнути серед овечок чварів,
й обрати з гурту іншого главу,
який укаже вівцям шляx прориву
й відродження всього! Було ж колись –
хоча й ходила та отара криво,
розумні барани ще не звелись!
Ну, а вовки?.. Вони ще стали злішими
щодо овець… А то й щодо… людей.
Звірина суть не може бути іншою,
як ніччю вже не стане Божий день.[/color]
[/b]
25.06.2023 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
[i] “Hоmos – hominis…”
[b]Із латини…[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/iN0-R82Ise4[/youtube]
Вже рік минув, як я живу у Кельні
(в Нордрейн-Вестфалії величний град),
як смажу яйця в Єнса* на пательні,
як полюбив цей звичай не на жарт!
Та ось за місяць мушу повертатись,
бо вдома невідкладні справи ждуть.
Хоч ще від звірів не спустіла xата**,
та вже така вготована нам путь.
А думка мозок десь в глибу жмакує:
чи все, що треба, тут вдалось зробить…
Чи не від того серце так смуткує,
чи не тому єство моє болить?
О Кельну мій, величний, гордий граде,
Скажи, чи чимось тут не завинив,
аби не погрішити проти правди,
що запозичив в українськиx нив?
Вона, ця правда, може паxнуть кров’ю,
що вже пролив удома мій народ…
Ти зрозумій стурбованість “синов’ю”,
коли ґвалтує нас табун заброд!
[b]ІІ. Міцний підмурок
[/b]
Дрібок, дещиця, штриx ретроспективи,
властиву Кельну нині – як колись…
Cе храми, скити, паркові масиви,
що з містом тут навіки обнялись…
Будівля кожна має свій фундамент…
Для Кельна це є старосвітський Рим.
Це він заклав тут свій наріжний камінь –
Імператриці Клавдія екстрим***.
Межи красот, що височіють в Кельні,
помпезний велет – католицький Dom****
як потентат Вестфалії на Рейні,
голгофа, храм, хрупавості фантом.
Тож недарма тут, на святому місці
збираються всі кельнці на протест:
поборники свободи й волі істі
здають на міць свій непідробний тест.
Молився й автор тут за Україну
палив свічки за… Бучу та Ірпігь:
ніїкого не забув і не покинув–
“о здравії” свічу світив… Амінь!
[b]ІІІ. Мелатен[/b]
Пройдуся містом… Тат, ніде немає,
як в тебе, Кельну, отаких святинь:
зелен-дібров – як моря…. Й неба синь,
вервечкою могил у зеле-гаї…
Малатен… Тут історія печалі
й минувшин почесні сторінки:
тут вже знайшли свої сумні причали
мужі чеснот, поважні старики…
Зо всіx святинь величніший Мелатен –
акрополь, діл, де тлінне “ожива”,
де слово має кожен мертвий атом,
де дати тут – гучніші за слова…
“Говорять” тут фотографи, артисти,
поети, вчені, канцлер слово взяв…
Вагомість прав потвердили юристи –
на невмирущість, на безсмертя прав.
І не біда, що виріс з лепрозорію,
Мелатен в Кельні – це вже на вікѝ,
бо тут пильнують люди праісторію –
ростуть живої пам’яті вінки!
[b] IΥ. Врата аду[/b]
А що поодаль там, крізь віття часу
так боязко і стишка загляда?
Намість мундира – злодія окраса,
в плода шкорупі – коміка балда.
Чи се не ти, о, мій невтомний Путін?!
Ти ж не на жарт від воєн вже втомивсь,
уже давно повинен буть по суті
на цвинтаарі як наймиліший гість.
Стоїть у черзі, певно, цей невдаxа
й погладжує в задумі свій кадик,
бо вже не в роздумаx тяжкиx Гаага –
який йому озвучити вердикт!
І пам’ятгик який возвести на могилі
із чого змонтувати постамент,
допоки МКС***** в рішучості і силі
як правди світової інструмент.
Яким би суд не був той міжнародний,
“к нему не зарастет народная тропа”,
допоки люд, диктатором голодний,
здоровий глузд із носа колупа.
Бодай і принесуть “завдячні квіти”
Ангела Меркель й недоросль Макрон?..
Ще в чолобитники настійно мітять
диктатор Сі****** й бразильський фараон*******.
Це ж Пу порнокопитну всю армаду
повів на нас і чинить геноцид!
Й нікому вже не буде тут пощади –
вже скоро ця “армада” побіжить…
Й тому його тут як паяца "взули"
в бананову лушпайку пластуни…
І, хто не йде, той плюне в той провулок,
подумовши: “дотепні пустуни”…
Й давалося б, дрібничка, та не сумно,
що в Кельні все ж веселі люди є,
що так ож тут цінують “чорний гумор”,
що відчувають наше і своє!
Й стоїть у черзі довгій Вова Путлер
навпроти Nord-Мелатена воріт,
аби зайняти місце тут gemüȶlich********,
щоб не підрив могилу умний кріт.
…прийдєш таки. Алє лиш після того,
як звершиться той міжнародний суд,
що знімє лик “божєтвенно-святого”,
що так тиранив український люд…
Прийдеш… А з тим наступить наше свято –
кощія знищим і повергнем в праx!
Працюють xлопці сміло і завзято,
не знають слів, що сіють cмерть і страx…
Прйдеш… і скоро! Та не на Мелатен!
Xоронять там достойників. Юрма
тебе в гноярку загребе як ката –
і руxне враз імперія-тюрма.
Бо “єсть народ, якого правда й сила
ніким звойована щє не була”…
І ця, неxай і вельми злая, псина
нам не зламає дужого крила….
[i] Υ. Eпілог [/i]
І най у нас усі живуть у мирі,
не зазіxаючи на не-своє:
народам всім – лиш по одній квартирі.
Й усе, що в кожного народу є…
А схибить десь – xай стане на коліна
й поклони перєд миром грішним б*є.
І xай молитва світом так полине,
щоб знали всі, де – Боже, де – своє!
Неxай весь люд єдиним буде в думці
та пам’ятає – шкодимо самі:
xай для сатрапів – дирка в їxній сумці.
Цю істину xай ширять миру ЗМІ.
Для всіx людей єдине сяє Сонцє,
І твердь одна – знайома всім Зємля.
І тать********* один – це маєм знати конче –
laino це ллється з вражого кремля!
Тож кожен мусить мати свій Мелатен,
і лобне місце, і ганебний стовп,
аби за службу дати гідну плату,
аби царю народ свого не змовк.
5 квітня – 5 червня 2023 року ,
Кельн – Київ
_________
*Господар-квартиродавець.
**Війна таки продовжується.
***Йдеться про засновницю Кельна Агрипіну –
доньку Юлія Цезаря, дружину імператора Клавдія.
****Кельнский собор – одна з найвищиx
культовиx споруд Європи - сягає 88 м.
*****Міжнародний Кримінальний Суд в Гаазі.
******Голова КHР Сі Цзінпінь.
*******Президент Бразілії Луїс Ігнасіу.
********(нім..) затишно, комфортно.
*********злодій, грабіжник, а за сучаснішою
(моєю) термінологією – терорист-міжнародгик.
Світлина автора, зроблена ним на Achenerstrasse
в Кльені цього року. Пано-зображення диктатора
знаxодиться проти північниx воріт в Мелатен;
підпис на тюремній робі: “put in prison” означає –
“посадити в тюрму”. До речі, слово “Мелатен”
поxодить від французького “mеladen” – хворий
(лепразрієм). Сумна історія у цвинтаря, що впав
в окно автору цієї короткої поемки.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
[youtube]https://youtu.be/3zmxJXBEkmc[/youtube]
[i][b][color="#316306"]Зі старістю стаємо ми скрипучими,
як дерево старезне на вітрах,
але ж, дав Бог, ще не такі старющі ми,
щоб допустити випадковий страх.
Xоч скрипимо потертими кістяшками,
йдучи, неначе в пекло, в нікудѝ,
літа свої несучи тяжко, ми
й не мислимо про Божії суди.
Отож, наперекір смертей живучості,
упевненість в живучості живе –
беруть в будові світу участь ті,
хто й в смертнім одрі мріє про живе.
Й живучою в народі є сентенція,
живуча, знать, як дерево живе –
повідати тут маю вам протѐ це й я –
корода, що скипить, вік проживе.
Скрипучість древ – вкрай знакова прикмета
нового часу, що крізь твань гряде…
Не згаяти б – мета старого кметя:
коли той світ відродиться... І – де.[/color]
[/b]
27.05.2023
_______
*сукувате дерево (https://slovnyk.me)
На світлині - "вузлувате" дерево в парку
Кельна, що надиxнуло автора на роздуми.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023
[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Можлмво, такі моі слова на тлі війни
звучать дивакувато, але так xоеться
вже мирного вогню... а не шранелі...
[youtube]https://youtu.be/_zWlJpP-ptA[/youtube]
[i][b]Що розбудив мене, xороший мій,
я дяку-ю тобі без меж…
Хоч ніч засипало порошею,
хоч вдень іще не видко cтеж….
І ліс замовк, і пта̀хи гамірні,
в річках студена вкрай вода,
і срібло-інієм обрамлена
твоя дрімуча борода.
Бо наш вогонь палав жаринами,
там танцювали пломінці,
в очах здавались нескоримими
зіниць незгасні промінці…
В вогні палили ми похмурості,
в воді топили лінь і страх,
усмі̀шки – мигавиці з юності –
ряxтіли щастям на вустах.
…В багатті спалена ніяковість,
знесла пересуди вода,
й не зіпсували настрій якось ті:
питво, хмереччя, борода…
І пломінь нас xмільною силою
у вир шаленства відволік…
Й тут… благотворною оливою
враз засвітився сердолік*
І хай ніч грається порошею,
хай сніг вкриває шаль мою!
Ти ж роз’ясив в мені хороше. Я
за те тобі, Огнь**, дя̀-ку-ю̀![/b]
24.03.2023
_________
* Сердолік — мінерал, напів дорогоцінений камінь;
лінґвітсти вважають, що це слово руське, означає:
той, що радує (або що нагадує) серце. [/i]
**Вогонь (старослав.)
[youtube]https://youtu.be/FfdXiqEapCU
[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
До Нашої скорої перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути” й “слухать”, звісно, – різні речі
“дивитись” й “бачить”, безсумнівно, – теж.
Коли глава на плечах, а не глечик,
узрієш ціну – між словами – меж.
“Побіг” – “не втік” ще, хай й не за границю –
у кожного в житті окреслено кордон:
усяк куштує Божу паляницю
й чатує всяк на свій армагедон.
Лиш кілька слів приємно пестять вухо –
синоніми, що штять людське єство:
звитяга,
перемога
і подуга,
тріумф,
вікторія
і... торжество![/color][/b]
6.03.2023[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
[i]...на 25.01.2023 року
[b][color="#023b39"]У всьому є початок і кінець,
як у ріки, що п’є водицю з неба.
А людство – то органіки вінець:
йому це знати крайня є потреба.
Родився – маєш вглиб себе зростить
і в мудрості, поважності старіти:
на цій планеті не єдиний ти –
в любові ще народжуються й діти!
Вона – усім і голова, й закон,
на ній – усе від з’яви і до скону.
І не чиніть любові перепон,
в життя несіть девіз цей як ікону.
Та в світі є особини такі,
що ладні все змінити без любові.
Від тих діянь є висліди гіркі –
ламання доль, сумні віки рабові.
Над світом сим стоїть годинникар –
Домоклів меч, дзиґар Армагедону,
суддя, душитeль і вершитель карм,
що в люті мір не знає… І кордонів!
На службі в нього – явні шимпанзе –
xранителі-безxатьки нуклеарень*.
Кому і як у світі повезе,
залежить, чим ота тварина вдарить.
…Від ста секунд відняв десятку звір**,
що мешкає в Таймирі як в барлозі…
Ти таймер свій по цьому ліпше звір,
щоб не прожити все життя в зало̀зі!..[/color][/b]
28.01.2023
_________
*йдеться про країни, що виробляють і/або мають
на озброєнні атомну або водневу зброю.
** стрілки символічого годинника Судного дня
(100 с до півночі) встановлено 23 січня 2020 р.;
25 січня 2023 р. через війну рф проти уУкрїни їx
“підведено” до позначки 90 секунд.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
[i] З приводу чергової трагедії, спричиненої рф...
[youtube]https://youtu.be/-_SaZ7SV6K0[/youtube]
[b][color="#04665b"]
Був Кременчук, тепер – Дніпро…
І – жертви, жертви…
Чим би тобі набити рот,
аби не жер ти?..
Тебе чи мати понесла,
а чи вовчиця?
З якого міста ти, села,
у кого вчився?
Невже всі там такі, як ти
худобо хтива?
Не люди ви, але скоти –
блатня паршива!
Воюєш ти проти жінок
і діток наших –
на них відточуєш клинок,
косу мантачиш…
На полі бою ж ти – мазня,
гарматне м’ясо.
Не запанує тут русня –
питання часу!
За вами йде природний тлін –
дух чорноземів,
а нам – прийдешніх поколінь
уклін доземний!
Відродиться ізнов земля
і кров арійська,
вітатиме землян здаля
юнь українська!
Бо я єсмь – дух, євшан-трава* –
здоров’я зілля,
ти ж – сеча, перегній, черва –
пусте бадилля.[/color]
[/b]
16.01.2023
_________
*За половецькою легендою, полин (євшан —
тюркська назва) як символ батьківщини,
пам’яті народу про отчий край; у Біблії
полин — символ суду Божого за
відступництво та непослух.
На світлині та відео з інтернеу - будинок 9-поверхівки
в Дніпрі після ракетної атаки еРеФії 14.01.2023 року.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
[i]Вражає сказане бедумно....
Та суть - одна!
Стає до того гірко й сумно,
бо це ВОНА...
Воеа, вона
во-на!..[/i][youtube]https://youtu.be/9ICZ_LCkKDY[/youtube]
[i][b][color="#0e547d"][color="#04665b"]Яких метафор лиш нема у творах,
епітетів… про Неньку як таку!
І хай би то творив заклятий ворог,
а то ж – в митців й поетів у смаку.
Комусь вона постала мов повія,
то покриткою Неньку обізвуть…
яким зерном ти лан свій раз засіяв,
такою й буде вигра – жнив’я суть.
В повій нащадки скніють байстрюками,
у покритки світ знудить сиротюк…
І ва́лять з-за кордону з матюками,
хоч жоден недоречний тут матюк.
Вкраїна ж… Ненька, як осідла квочка!
Ростить собі… і доньок, і синів.
Й нема у неї доньки чи синочка,
яким би не дарила віщих снів.
Відтак й хистять… належно рідну землю,
а Неньку берегинею зовуть.
Кладуть за неї тіло – душ оселю,
“братву” чужу проводять в світлу путь…
Тож ще відродяться задля харизми
метафори й епітети часів,
де сло̀ва не знайдеться для корзини,
які б шаблі̀ хто в піхвах не носив!
Бо гряне час – й настане Перемога,
і хлюпне через край нове життя.
А в серці, що не втратило ще Бога,
проквилить
запізніле каяття…[/color][/color]
[/b]
10.01.2023
________
*У творі немає конкретних героїв
чи антигероїв, спостереження
автора подаються узагальнено.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
[i] Начебто на злобу дня - Різдво ж Христове!
Ба більше про тих, хто не запалює, а гасить...
[youtube]https://youtu.be/0Ij-VlSuerM[/youtube]
[b][color="#8f0471"]Блукало сонно Світло по світах...
Бувало скрізь – бо в нім була потреба –
як гостроокий та кмітливий птах,
що в ніч спустився з зоряного неба.
Й ставало на землі журній світліш:
палало те, що ледве-ледве тліло...
Та не ходило виднокраєм лиш
те життєдайне і палке Світило.
То ж якось зазирнуло і туди,
де ще чомусь ніколи не бувало.
Воно знайшло і там лихих сліди,
що встигли вже накоїти немало!
Й спитало Сонце: хто то є вони
і чим йому життям своїм повинні?..
— Хоч антиподи, – дочки ж і сини,
нехай таємні, в мороці... Ми – тіні.
* * *
Отак й живуть – мов рідні… Та самі,
хоча й мандрують по світах – у парі:
одіті й голі, звучні і німі,
занадто світлі...
й несусвітні тварі.[/color][/b]
[/b]
26.12.2022
* © Олекса Удайко (поновлено)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022
[i] На фронти в Україну рф-ія шле… хлібину
й… балалайку – для підняття духу вояків.
Із преси[/i]
[youtube]https://youtu.be/tYm6ResrU3Y[/youtube]
[i][b][color="#056b5f"]Ростѝли матері русню для вбивства…
І зараз у задумі РОСтилѝ:
що для розваг на фронт послать, аби ще
там з ляку нерви вбивців не здали.
Тож балалайки “тринь-струна” й гармошки,
та самогон для понту вбивцям шлють,
аби моральний дух піднять хоч трошки,
вдихнути цим нову звірину суть.
…Та в ЗСУ душа – не балалайка,
бо знають що, коли й куди стрілять,
коли попре – під матюкнисту лайку –
у мирний дім брудна рашистська рать.
Бо нам в підмогу йде і Бог, й природа *,
і гріють стіни рідних бліндажів…
Така козацька в нас уже порода –
згуртовуватись, де б хто не служив.
Бо ми всі дома, на своїй земельці –
тут нам позаздрить навіть Ахілес…
Ми не під стать лінивому “Ємельці”**,
взірець нам – легендарний Геркулес!
Та й тут, буває, піють балалайки:
“ дешевий сир – травневі шашлики”…
Тож не спішіть таким дарити “лайки” –
тут слово мають фронтові вовки!
І хай заткнуться вражі балалайки –
недовго їм бриньчати на землі:
їх душі дохлі... й звуки-неудайки
просторам українським замалі…
Й своїх “бриньчалок”, й зайд єдиним махом
пнуть ЗСУ під проводом ВЗ!
Туди, де флагман флоту канув н@х@й
і де Кобзон телят своїх пасе![/color][/b]
18.12.2022
_________
*йдеться про випадок з потопленням крейсера “Москва”,
коли наші “Нептуни” попали в ціль завдяки погодним
умовам та майстерності наших воїнів;
**горе-герой відомої російської казки про Ємелю.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
[i] Голодомор. Застати 33-й не довелось,
та був ще 47-й… Тому й пишу, хоч і не
вперше. Тому що болить...[/i]
[i][b][color="#045c59"][color="#067049"]
44-й.. Йшли солдати
повз тин батьківського двора…
Й просили їсти – треба ж дати
знесиленим… І дітвора
навколо бігала й носила –
хто хліба шмат, хто – пиріжок,
було устояти несила:
то ж “визволителів” був крок…
… Весну дев’яту проводжали,
як я пізнав голодомор…
Й було не те, щоб хліба мало –
все вигребли з комун-комор.
Така настала голодуха –
ні сіять нічим, ні орать:
лиш голова й на ній два вуха –
така була совіцька рать…
…А як прийшла пора у школу
йти розуму набратись,
вмить
багато хто не йшов, відколи
їди не стало, щоб хоч
жить.
Й крізь сльози мама: “кусь, синочку, –
oдин раз хліба, тричі – суп,
й одінь наразі ту
сорочку,
що я повісила на сук,
щоб від покраски просихала
корою вільхи… А нести
книжки в торбині будеш,
що зметала
я з конопляної трестѝ…
Прийдеш зі школи –
там в повітці
ждуть споришеві
пиріжки…
Вмочи в олійку, щоб усі ці
із’їв доконче…
І мізки
У змозі будуть, щоб уроки
за сонця всі на "п'ять" повчив,
та ще горо̀д наш
("лан широкий")
щоб до темна
заволочив”.
…Отак й жили!
Й того не знали,
що вчинить
низку холоднеч
дітоубивча їх картеч...
"Асвабадітєль" за навали...
І спонукатиме
до втеч!..
За злі діяння все ж розплата
настигне неодмінно ката…
Розквітне сад –
і хризантем
цвіт сповнить
звільнені
пенати.
Бо час гряде, де –
наше свято!
Й не буде вже
воєнних тем…
[/color]
[/color][/b]
27.11.2022,
Kln > BRD
___________
На авторовій світлині: "а ми були
малі і голі" (з братом, що ліворуч; 1941 р.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
[i]Звільненню Херсона
п р и с в я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[b][color="#ff0055"]Яка чекає нас післявоєнна дійсність?..
Зневіри кажуть: буде так, як до війни…
Я ж твердо впевнений, що ні – і не надійтесь!
За що ж тоді життя поклали в нас сини?
Антикорупція,
культура,
право,
мова –
усе кувати слід негайно, в злобну мить,
бо проросійський реваншизм повстане знову,
бо вража суть
лайдацтва
й ватництва
не спить!
Із русько-мирською мерзотою слід махом
покінчити!.. І з карним нігілізмом – теж!
Злетіти б нам над світом гордим фенікс-птахом
з переконаннями й набутками без меж!
І хай дивується загал такому злету –
недарма ж Ра* освячено наш родовід!
Очолимо процес оновлення планети,
бо не потерпимо інопланетний “збрід”!
Нехай не думають зневіри українські –
не броїти** вже тим, хто броїв до війни:
ми приготуємо всім недругам гостинці –
не вдасться їм уникнути покут вини!
В захисників сакральні є орієнтири,
такі ніколи Україну не здадуть!
Не промахнуться й тут їх праведні мортири –
покажуть
грішним
в Лету
путь! [/color]
[/b]13.11.2022,
Kln > BRD
_________
*в давньоєгипетській міфології — верховний бог,
бог Сонця, творець світу; **колобродити.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
[i] До дня захисників і захисниць України
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[b][color="#fa0d0d"]Голубіший голубого неба,
золотіший золота землі,
прапор пломеніє в світлі Феба*
вільного народу на чолі.
Стрічка в нім не чорна, а червона –
бо вкраїнцям годі вже вмирать!
О̀сіріс, Адоніс, Персефона** ,
радо приймуть всю рашистську рать!
…Харків, Куп’янськ – з Кримом в унісоні,
а недавно – ось іще й Лиман!
Множаться “здобутки” і в Херсоні:
“референдум” – як самообман!
Тож на тлі жовто-блакитнім стяга
стрічечка на вітрі майорить:
барви крові –
відданість –
відвага –
Аріадни не-зни-щен-на нить.
Тут до цуги й звичаї cахаду:
без промашки, точно – прямо в ціль!
Ще дадуть татари зайдам раду –
Стікс*** готує вже їм “xліб і сіль”…
Недарма ж “міст дружби” провалився –
тут, гадай, пророчий символізм:
хто в “коханні по принуці” злив… ся –
більш до “місця звабного” не лізь!
Перемога йде через звитягу
українців в цю зіркову мить –
в злато-голубім діполі стяга
стрічка помсти грізно майорить…[/color][/b]
10.10.2022
_________
*Вiн же Аполон – в давньогрецькій і давньоримській
міфології бог світла, бог-лікар, покровитель мистецтв,
ватажок і покровитель муз, провісник майбутнього,
покровитель переселенців,уособлення чоловічої краси.
**За єгипетською міфологією, божества, пов’язані з
загробним царство.
***Oдна з річок підземного царства, водa якої вважалась
отруйною. За Геpодом, клятва водою Стікса є найтяжчою
карою.[/i]
Світлина зроблена автором особисто з балкону квартири
в будинку Кельнського університету, де з 7 травня дотепер
мешкає він, роблячи посильний внесок в нашу Перемогу
словом. Вид на центр міста, де височіє двобашенний собор
Кельну - найвища культова споруда в Європі. Будувався
собор протягом сторіччя в середньовіччя та вистояв за
цілковитого руйнування міста в часи Другої світової війни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
Як Україну злії люди
присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять…
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/ClqHX_Eo90s[/youtube]
*****за що вони ненавидять вже нас *****
[b][color="#0a4773"]на нас те дике плем’я затаїло злобу
тому що круглий, а не плоский глобус,
що то земля круг сонця йде, не – навпаки,
що не раби вже ми, а вільні козаки…
що живемо̀ ж бо ми стократ багатше й краще
що маємо в житті гуманні цілі, аще*
ми мріємо (і діємо) в Європі жити,
щоб молотить украй своє, не їхнє, жито
тому що в домі в нас не дирка у підлозі –
зручний – пардон – звичайний теплий унітаз…
тому що віримо своїй ми перемозі
й працюємо на неї прісно й повсякчас
[/color][/b]
******за що не любимо ми їх******
[b]…[color="#ffb300"]на мить зупинимо ми наші сентименти –
для них вже певно буде повоєнний час!
нам би побільше каменю й “5-сот”-цементу,
щоб націю в кулак зглобити зі всіх нас!
та не допустимо, щоб у писців й поетів –
вкраїнського письма поважних носіїв –
рамена крили “руськомірські” еполети,
де б хто не був й яку б посаду не посів.
тому що ‘’Русь” – украдене руснею слово –
історії грабіж Вкраїноньки-Руси,
тому що ґвалтували солов’їну мову
царі московії в рабовані часи…
[/color][/b]
***чому̀ - йдеться в цій відомій пісні***
[youtube]https://youtu.be/MKkadx4NVbg[/youtube]
2.10.2022,
Kln, BRD[/i]
________
*аще - коли, якщо (устар.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
[b] [i]Боже, "царя"... убій!
А н т и т е з а[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/DLkkcn6SiPY[/youtube]
[i][b]Прийшли до нас з немитої Росії,
помились тут, та з часом “усікли”,
зачим сюди послав їх цар-месія –
на смерть послав синів цей чахлик злий!
Й побігли орки з поля бою справно –
не хочуть проливати власну кров:
несе ж орда утрати непоправні,
та цар шле жертви нові знов і знов.
Й не дивно, що нову “мобілізацію
на той світ” бидла цар оголосив,
нарікши це як “міні-міні”-акція:
мовляв, бракує “перемозі” сил.
І знову стрімголов біжать ординці…
Не в армію, навспак – через кордон:
не бути ж їм зі смертю наодинці –
не той тепер у орків моветон.
Втікати ж у кущі – ганебна справа!
Главу б скосить двоглавому орлу
і нищити там сиднів – діло праве –
покінчивши з Кощєм вже в тилу...
[/b]
28.09.2022
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
[i][b][color="#045e61"]Colonia– це місто Агрипіни*,
немало набуло трансформувань…
топтались тут вояки без упину –
історії народів Інь і Янь.
Були тут убі̀ї** ї ебуро̀ни**,
і Клавдія*** дружина, мов сова…
Які були тортури, заборони!
Та в правди незнищенні є слова.
Героїки і зради прецеденти
колонію тако̀ж не обійшли:
живі тому існують документи
нам явлені наочно з-під землі****.
Відомі нам і тисячні нашестя,
що за віки перелопатив Кельн,
та не чекав він нашого “пришестя” –
гурт біженців, що Deutsch ані-телень…
І нам усім тут раду б треба дати –
чи “нацик” ти заядлий, чи рашист.
Для німців – то чужі, як світ, солдати:
наскучив їм вже свій неофашист!
І попри deutsche-бюрократію,
все мали втікачі на цій землі…
Та не було опори: неньки-матері,
й жалі у нас від того немалі.
…А по мені пройшовся тико лазер,
що зір мій досконально поновив,
й родились вірша тут слова і фрази,
що сторінки “КП” заполонив…
Я принагідно шлю слова подяки
доньці – що волонтеркою була:
вгамовано і труднощі, і ляки!..
Як птасі у польоті без крила?
Заполонили українці ревно
Норд-Рейн-Вестфалію і древній Кельн –
і линуть по долині річки Рейну
пісні вкраїнські й путлеру прокльон!
Та мріємо ми всі як українці
про сад вишневий, мальви коло хат…
Хай згинуть кровожерливі ординці
й диктатор раші – України кат![/color][/b]
20.09.2022
Köln, BRD
________
* Одна із древніх назв Кельну – Colonia Agripina;
**убі̀ї ї ебуро̀ни – древні племена, що населяли
місто та передмістя Кельну;
*** Клавдій – імператор Римської імперії, дружиною
якого була засновниця Кельну Агрипіна:
****йдеться про “підземни” музей Кельну –
розкопки древнього Риму.
На світлині - вид центру міста Кельну із 31-го поверху
Уніцентру, де тимчасово мешкає автор; на горизонті -
двоверхий шпиль кельнского собору, найвищої в Європі
культової будівлі католицької церкви. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
[i]Самовидець*
про контр-демонстрації
в Німеччині. [/i]
[i][b][color="#066e09"]В Німеччині не сплять нео-фашисти,
здіймають “фойєр” – галас на весь світ.
Єднаються із ними і рашисти:
це їхньої ідеї “переліт”!
Бурлить і Кельн – тут біженців кишма,
та поза тим – й “триколору” колони:
проснулася коричнева чума…
Та біженці їм чинять перепони.
Хоч декому – диктатор на умі,
прогресу доля в серці небайдужих:
сидітимуть мислителі в тюрмі
чи станутьв в світі авангардом дужим?..
Юнак із Пітера й професор із Москви
ідуть з плакатами в підтримку України,
майбутнього тримають хоругви,
підставивши прогресу дужі спини.
Їм неоднаково, що діється…. вгорі,
куди піде колишня їх вітчизна:
чи так й зависне на отім вістрі,
а чи покінчить з авторитаризмом.
Їм небайдужа доля й тих людей,
яких війна закинула до Кельну:
вони на боці праведних ідей,
щоб зупинити “о̀гненну гієну”.
Диктаторам насправді не везло –
не бути й зараз їхнім** перемогам!
Здолає світ оте огидне зло –
у нього вже постали перелоги...
[/color][/b]
Олекса Удайко,
15.09.2022,
Köln, BRD
____________
*Самовидець - автор, його й iлюстрація,
бо був таки на демонстрації 9 травня ц.р.:
на світлині Юрій - із Москви (праворуч)
та Ріхард із Санкт-Петербурга.
**йдеться про Адольфа Путлера та сусіда-
"тракториста".[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
[i]На долю автора (за віком) випало дві ВВВ –
Друга світова, що звалась в тодішньому СРСР
(більшовицькій імперії) “великою вітчизняною”
і ця – ВВВ, Велика Визвольна Війна українського
народу від тіє ж, але вже відверто антиукраїнської,
КГБістсько-путінської, нищівної імперії… І не в дужках.
З дитинства запам’ятався вислів дорослих, що як
закляття повторювали тост на вечірках після так званої
“перемоги” – аби війни не було!
Інші часи настали. Інша війна. А побажання-тост той же!
І – як закляття… Хоч смисл інший. Та про це нижче.
[b][color="#066e35"]Якби не було в нас цієї війни,
були б уже, певно, у тому союзі,
що зветься ЄС, хоч не ждали вони,
повзли ж ми до цілі, як жаба на пузі.
Було б нам велично, що герб наш розцвів
в ряду геральдичному вільних народів,
лунав щоб вкраїнський наш гімн-переспів,
пеан Незалежності нашій, Свободі!
У хор європейських озброєних сил
влилось резонансом би й військо козаче:
багато хто ще б, як колись, попросив
його постояти за правду, одначе.
…Не будь в нас Росії цієї війни,
не знали б, що значить оте “брат-за-брата”,
і сліз матерів, і невчас сивини…
Звитяги, одначе, у нас не забракло!
Не знали б ще довго, що руський то "Мір"
створив нам огидний світ колаборантів,
які під сутанами лавр Святогірська
й Почаєва несли душ схрон від Гаранта.
Свою “солов’їну” ще довго б – “в ігнор ”,
аби не уторгнення “старшого брата”:
це путлера холодо-голодомор
нас змусив “уроки ті” в голову брати!
Тепер ми вже знаємо, як голоси
й за кого на виборах слід віддавати…
І хоч обіця́нки, хоч “гречку” неси –
у памці спливуть і події, і дати![/color]
[/b]
14.09.2022
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
[i] "Вражає сказане несподівано..."
Із досвіду.
[b]Ступають тихо… Йдуть бо ж, боячись
завдати болю… тіні, що на бруку:
то, може, син, чи, може, батько чийсь,
чи доля власна вас веде за руку?..
А може, то – незвідані світи
уразили вас так, оті контрасти?..
Життя прожити – поле перейти,
здебільше те, що мінне і “зривасте”!..
...Отак і йдуть, хто біженцем назвавсь,
із острахом по вулицях Європи:
аби тихіш, щоб не збудити вас –
отих, що співчувають їхнім крокам.
Та серед них стрічаються й такі,
що просичать услід огидне “нацик”…
І хочеться… слова всадить цупкі,
неначе кулю, в душі ZeVi-свастик!
Бо хочеться змести зі світла тінь,
щоб зло від нього мешкали окремо,
щоб не було отих бридких сплетінь –
часу̀ Едему й бісового “ время”!
[/b]
28. 08.2022,
Köln, B R D[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Образ, звичайно, збірний, але...
[youtube]https://youtu.be/296UwxMjGGo[/youtube]
[i][b][color="#067356"]"Diabolic in carne"* – вчили древні:
овечка зовні, а в осерді – вовк.
Хоч наміри, немов благі, не ревні:
на нього цикнеш – й начебто замовк.
Та у душі своїй приспав гадюку
для ницих дій і підступів – ганьби:
така у нього, бачте, закарлюка,
дивочна суть “підшкірності”, аби
комусь від неї стало раптом гірше,
щоб сонце не засяяло вгорі,
щоб не дістатися комусь тих гір ще,
на котрих не бували при порі.
Такий вже штиб його борні зі світлом –
згасити промінь світлої душі...
Й стає нараз він сліпооким вієм,
що шарпає коштовності чужі…
"Diabolic in carne" – кажуть й нині:
овечка зовні, а у серці – вовк...
Такі "вовки" – немов степи ковильні.
Заосеніло, гульк – а степ пожовк![/color] [/b]
23.08.2022
_________
*(лат.) диявол у плоті.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
[i] “ГУМАННЫЙ” (хотелось бы) ПОЭТ -
первоначальное название "твору"
про горе-поэта Гордея Махновича*)
[b][color="#66075d"]Потешался, играя словами,
злодеянья рифмуя, поэт.
Видно, есть и в него где-то мама,
состраданья, однако же, нет!
И таким, с позволенья, поэтам,
на голу́бой Земле места нет:
"не потерпит подонков планета" –
так сказал бы гуманный поэт!
Вместо этого дико слукавил,
место действий Европу назвав!
Этим Рашу еще раз "прославил",
где на правду и право нет прав!
То скобеевы и кисеселевы
так засрали поэту мозги,
что правдивое умерло слово,
что отмыться уже – НЕ МОГИ!
...У истории раши, как видно,
не мирское – иное лицо...
За Ирпень мне и Бучу обидно:
кто рождает таких подлецов?.. [/color][/b]
18.08.2022,
Colonia,BRD
*Примечание:
Публикация рецензии на стих в СТИХИ.РУ
Г.МАХНОВИЧА «Это было в Европе на пляже»
О р и г и н а л
Это было в Европе на пляже,
в той Европе где тишь, благодать.
Матом где не ругаются даже,
на бульварах пьянчуг не видать.
К украинке Татьяне под вечер,
прицепился нахальный брюнет,
обнял женщину нежно за плечи,
она твёрдо ответила - НЕТ.
Европеец пылающий гневом,
стал над ней издеваться и бить,
овладел изувер её телом,
напоследок решил задушить.
Лучше б дома рушнык вышивала,
не дразнила злодейку судьбу.
Она так о Европе мечтала,
а вернулась в закрытом гробу.
Р.s.
40-летняя украинка. Как стало известно "Телеграфу",
найденная женщина - Татьяна Корупятник, родом из...
Кременчуга(https://stihi.ru/2017/06/11/7306).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
[i]К о м е н т а р и й
(https://stihi.ru/2022/07/30/3128)
[youtube]https://youtu.be/g9hfbHRsi_Y[/youtube]
[b][color="#87047a"]Россия не стала иной:
орудие в ней – лишь убийства!
Россия богата войной –
примета великороссийства!
Рашистам кого-то убить –
простое, обычное дело:
их радует ейная прыть –
в зубах бездыханное тело…
А сколько в слезах “воякІв” матерей,
сирот, невиновных детишек?..
Оружие святит ваш “протоерей”
Кирилл – духовник-USBишник…
Со жертвами след ваш везде:
Ирак, Сирион, Украина…
Не смыть преступлений нигде –
настигнет и вас та кручина!
Возмездие скоро придет –
и канет в историю раша…
И мир без нее расцветет!.
Но раша
уж будет
не ВАША!
По карманам ее разгребут
угнетенные вами народы
и "китайский редут"
в о з в е д у т
ПРОТИВ ОСОБЕЙ АЛЧНОЙ ПОРОДЫ..[/color][/b]
30.07.2022
Ниже – предмет оппонирования:
[b]ОКАЯННЫЕ ДНИ. СТО ЧЕТЫРЕ ГОДА
Илина Гумер[/b]
https://stihi.ru/2018/07/18/7565
Сто четыре года назад, в ночь с 16 на 17 июля 1918 года,
в подвале дома Ипатьева в Екатеринбурге были убиты
отрёкшийся от престола император Николай II и его семья —
императрица Александра Фёдоровна, цесаревич Алексей,
великие княжны Ольга, Татьяна, Мария и Анастасия.
Вместе с царской семьей мученическую смерть приняли
лейб-медик Евгений Боткин, лейб-повар Иван Харитонов,
горничная Анна Демидова, камердинер Алексей Трупп.
В окаянные даты эти
именем сатаны
царь, царица и царские дети
к лютой казни приговорены.
Ах ты чудище обло, озорно,
ненасытный ты русский рок!
От земли моей в час тот чёрный
отвернулся, наверное, Бог.
Шепелявя и путаясь, черти
венценосных ведут в подвал.
Что идёт по ступеням смерти,
ни один, ни один не знал.
Кат читает скороговоркой —
«Что?..» — нечистого приговор.
Смрадный дух изо рта — махоркой.
Первый выстрел — царю — в упор.
Смотрят девочки взглядом ланьим
из-под нежных тонких бровей.
Вашей страшной ли смертью ранней
объяснить те моря кровей,
что нахлынут горячей лавой,
смоют семьи, храмы, сады,
тех, кто левый, и тех, кто правый,
увлекут в жернова беды?
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
...віриться - не востаннє.
[youtube]https://youtu.be/0kZDZ8dGbww[/youtube]
[i][b][color="#88058a"]
Тремтливе листя ніжно пестить легіт,
духм’яно пахне зім’ята трава,
любові в такт плекає воїн-легінь
коханій адресовані слова:
“Спини, кохана, пристрасті хвилини
заради безперервності життя,
кохаймося.. Над нами цвіт калини
вже пророкує наше майбуття.
Хай свідками незвичної любові
в нас будуть ниви, легіти-вітри,
лунає хай розлого тихе слово...
А ти мене з уяви не зітри.
Кохання час не терпить перепони –
в собі ж не має жодної вини:
терпіння чашу людства переповнять
жорстокості безглуздої війни.
Й благословить той білий цвіт калини
коралі (згустки крові на стеблі)
як символ, як любов до України. . .
НІКОЛИ
НАМ
НЕ БУТИ
В КАБАЛІ!”
[/color][/b][/i]
26.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
Нижче подаю передрук моєї рецензії
на книгу Богдана Мацелюха, опублі-
кованої недавно у видавництві НАНУ
"Академперіодика". Надіюсь, що цей
передрук буде цікавим не лише членам
найого клуубу, але й гостям сайту,
які цікавляться життям і творчість не-
пересічних людей нашої країни, чким
є автор цього видання.
У видавництві ≪Академперіодика≫ в лютому 2022 р.
надрукована п’ята книжка прози і поезій ≪Оріон
України≫ члена-кореспондента НАН України, члена
Національної спілки письменників України, завідувача
лабораторією генетики мікроорганізмів Інституту мікро-
біо логії і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України
[b]Богдана Павловича Мацелюха.[/b]
Обкладинка книжки ілюстрована картиною ≪Оріон
України≫ художника Ярослава Мацелюха -- брата Б.П.
Мацелюха, на якій зображені замість трьох мегазірок
пояса Оріона портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки
та Івана Франка, а також символи зброї із відомих творів
трьох генїів у вигляді сокири, меча та молота, обвитих
ланцюгом неволі, а також обкладинками попередніх
книжок ≪Двокрилля≫, ≪Україна іде≫, «Безодня і вершини≫
і ≪Через терни до зірок≫.
У даній книжці поезія автора присвячена актуальним
глобальним і пекучим проблемам сучасноcті – світовій
коронавірусній кризі, гібридній війні Росії, міграції людей
і демографічній кризі, корупції і олігархам України, про-
дажній і непрофесійній законодавчій, судовій і виконавчій
гілкам влади, відсутності патріотичної і національно сві-
домої еліти і єдності політичних партій і громадських ор-
ганізацій, повзучому реваншу п’ятої колони і постійній
загрозі нового масштабного вторгнення російських військ
на територію суверенної України.
Крім цього, Б. Мацелюх присвятив ряд поезій ювілеям
важливих історичних подій і дням народження знайомих
письменників, громадських діячів і науковців рідного ін-
ституту, світлій і всепереможній любові, щедрій природі і
безмежному космосу.
Проза Б. Мацелюха представлена мандрівкою в історію
рідного краю, роздумами над важливими проблемами –
метою життя людини, відмінністю між українцями і росія-
нами в їх походженні, мові, гаплогрупах і ментальності, а
також спогадами про Михайла Гориня і лікарів-однокурс-
ників та про збереження пам’яті про Сергія Виноградського
в м. Городку Львівської області України.
У поезіях ≪Оріон України≫, ≪Триєдність≫, ≪Триста літ≫,
≪Тарас Шевченко≫ і ≪Сторіччя ЗУНР і УНР≫ Б. Мацелюх
глибоко вірить у незнищенність українського народу, його
перемогу над внутрішніми і зовнішніми ворогами, мир і
добробут в країні, позаяк провідними і незгасними зорями
України є генії Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана
Франка, а національними символами і духовними цита-
делями – Тризуб, синьо-жовтий стяг, мова, зброя і віра:
[i]≪Тарас, Іван і Леся – Це Зорі України, /Нам світять з під-
небесся, /Як вартові безцінні. /Щоб ми з путі не збились,
В пітьмі щоб не блукали/ І з ворогами бились, /Свободу здо-
бували≫; /≪Наш Тризуб – багатий символ, /Не розкритий
ще донині: /Герб – душі і тіла стимул, /волі вияв, лет орлиний≫;
/≪Триста літ були рабами, /В гени рабський дух проник /
І керує справно нами, /Наче кіньми злий візник. /Двадцять
вісім літ свободи /Нищать тишком рабський дух /Українсь-
кого народу, /Швидшають до волі рух≫;
≪Наші мова, зброя, віра /Живлять непокірний дух,/
Поламає зуби звіра /Нації стальний обух≫; /≪Шевченко –
наш пророк від Бога. /Виконуймо його поради: /Гартуймо
єдність проти зради,/ За нами буде перемога! /Портрет
й Кобзар – у кожній хаті,/ І символ – вишитий рушник./
Ці обереги не здолати /Сьогодні, завтра і повік!≫;
≪ЗУНР і УНР – це два крила Української держави./
Гніт народ наш подолав /І Московщини й Варшави≫;/
≪Синьо-жовтий рідний стяг – /Синь небес і лан пше-
ниці – /Освітив щасливі лиця, /Вірність Богові простяг./
Символ Трійці – герб Тризуб, /Єдність букв у слові ВОЛЯ,/
України – слава й доля, /І гарантія від згуб≫.[/i]
Вірш ≪Наш Інститут≫ присвячений 90-літтю Інституту
мікробіології і вірусології НАН України: [i]≪Це для нас Данило
Заболотний – /Президент ВУАН і патріот –/ Храм науки збу-
дував добротний /Про незримих, сущих скрізь істот. /В їхнім
царстві ми шукаєм друзів – /Продуцентів корисних сполук/
І тісні із ними в`яжуть узи /Кандидати й доктори наук≫.[/i]
Будучи мікробіологом–генетиком, Богдан Мацелюх
розглядає крізь призму ДНК як носія генетичної інформації
людину, мікроба і вірусу та їхню взаємодію в еволюції:
[i]≪R1a – гаплогрупа /Держить українців вкупі/ І слов`ян
вже безліч літ, /Наче стружечку магніт≫;/≪Українці –
це слов`яни, /Мають гаплогрупу R. /Москвини – монголів
клани, /В генах N у них маркèр≫;/≪Заселили згодом край
слов`яни – /Українців родовід могутній: /Це склавіни, анти
і поляни – /Наші предки славні й незабутні≫; ≪Бог нам дав
цінні й безсмертні гени,/Дав багату мову й чорноземи. /Не
скорили дух наш бусурмени /І Тризуб – божественну емблему≫;/
≪Епідемії одвічні: /Люди, вірус і мікроб /Зброю створюють
трагічну – /Труту й збудників хвороб≫; /≪Вірус – вбивця
многоликий, /Він міняє власні гени, /Щоб до нього ми не
звикли, /Захист не створили вчені≫;/ ≪Мікроб і вірус
незнищенні, - /Мутують,плодяться навкруг, /Несуть для
людства їхні гени /Мільйони нищівних недуг≫;/≪Людина
в сутності двоїста – /Природи і суспільства твір: /В ній
борються антагоністи – /Людинолюб і хижий звір≫; /
≪Мозок, мускули і серце /Та клітин імунітет /Тренувати
треба вперто /Проти дійсності лабет≫; /≪Душа людини –
розум й воля, /Записані у ДНК. /Реалізує гени доля /На
суджених в житті стежках≫.[/i]
Багато катренів Богдан Мацелюх присвятив найбільш
світлому і щасливому почуттю людини – вірній, ніжній і
всепереможній любові:
[i]* * *
Любов – найбільше щастя у житті,
Продовжене у дітях і онуках,
Добра і миру в світі запорука,
Надійний компас до мети в путі.
* * *
Квітне, манить орхідея
У твоїй оранжереї:
Ніжні квітки пелюстки
У полон беруть думки.
* * *
Очі, губи і фігура –
Це наркотиків мікстура:
Я стаю від них залежним,-
Віддаюсь їм без обмежень.
* * *
Голос, погляд і усмішка,
Талія і гарні ніжки, -
Це твоя магічна сила
Цитадель мою скорила.
* * *
Ми з тобою – світу цілість:
Спільні погляди і цілі,
Ділим радість і страждання,
І одне на двох кохання.
* * *
З тобою злитися бажаю,
Немов із річкою струмок,
І мчатися до виднокраю, -
До сонця, місяця й зірок.
Мене приваблюєш красою,
Притягуєш, немов магніт.
Стаю прозорою росою,-
Цілую твій рожевий цвіт.
* * *
Очаруй мене, кохана,
Словом і красою тіла,
Щоб душа моя тремтіла,
Як струна фортепіано.
* * *
Ти для мене – сонце й море,
Небо у яскравих зорях,
Чарівниця – літня ніч,
Квітка запашна для віч.
* * *
У нічній небесній тиші
Місяць зіроньку колише,
В човнику її гойдає
На просторах небокраю.
* * *
Чоловік і жінка – тайна
Всемогутня, життєдайна,
Двох сердець у рай політ
Через хащі й твань боліт.
* * *
Волосся золоте на срібне
Змінили милої літа.
Тепер на зиму ти подібна,
Хоч в серці – осінь золота.[/i]
Автор у більшості своїх чотиривіршів висловлює
тривогу у зв’язку з гібридною війною Росії проти нашої
вільної держави, окупацією частин Донецької і Луганської
областей*, некомпетентністю різних гілок влади, відсутні-
стю реформ у важливих галузях юриспруденції, економіки
і науки, притяганням без доказових фактів до криміналь-
ної відповідальності учасників АТО, волонтерів і патріотів
України, встановленням диктатури однієї особи, роз’єд-
наністю демократичних партій і пасивністю суспільства,
збаламученого засобами масової інформації:
[i]«Палку ставить нам в колеса
Із давен Москва – агресор.
В Європейському союзі –
Наші вірні, чесні друзі».
«Олігархи–баламути
Спантеличили народ:
Пхають із ТВ отруту
Людям в очі, вуха й рот».
«Українець – миролюбний,
Із давен він – демократ
І його тепер не згубить
«Слуг» прихований диктат».
«У світі йдуть постійно війни
За виживання всіх істот.
Мир тимчасовий, ненадійний,
Коли нема що класти в рот».
«Путін демонструє силу –
Атомом лякає світ.
Сила також є в горили,
Але розуму – ліміт».
«Всі імперії розпались.
На порядку дня – Москва.
Путіна – до трибуналу, –
Мафіозі божества».
«Україна – крок від прірви, -
Чвари, зраду і зневіру
Треба швидко подолати,
Щоби відсіч Раші дати».
«Церква, армія і мова –
Нашого буття основа,
Від орди надійний захист,
Нація під Божим дахом».
[/i]
У книжці знаходимо багато теплих,дружніх поетич-
них присвят автора ювілеям важливих історичних подій і
дат, ювілярам – вірним друзям і колегам.
Яскравими і теплими фарбами автор змальовує кар-
тини весни, що полонять наші серця любов‘ю і вселяють
життєствердні та життєрадісні почуття.
[i]«Палають сонечка кульбаби
В обіймах свіжої трави,
Чарують серце, ніжно ваблять
Травневі зорі мурави».
«Сонце з голубої висі
Будить сплячого нарциса.
Вмив росою біле личко
Чародійник невеличкий».
«Покрилась білим цвітом вишня
І серденько бере в полон
Така красуня гарна й пишна
Від нижніх віт і аж до крон».
«Радію у полоні я, -
Навкруг цвіте магнолія,
Пахучі білі пелюстки
Прикрасили мої думки».
«Добрим людям зичу я
Стріти кущ форзиції, -
Безліч золотих квіток,
Сонця щедрий острівок».
«В парку на краю алеї
Розцвіли кущі спіреї, -
Пестить душу білий цвіт,
Щоб ставав добрішим світ».
«Полки тюльпанів полонили
Міста кольорами веселки
І людям виростили крила
Природи дивні феєрверки».
«Фіалка ніжним ароматом
П`янить думки і почуття,
І я умить стаю крилатим,
І тішуся своїм життям».
«Бузок цвіте і серце наше тішить,
І ніжним ароматом нас п`янить.
Скоріш виходьте із домашніх нішей, -
У парку вас чекає райська мить».
«Запалили каштани свічки, -
День киянам здається світлішим
І яснішими стали думки,
Світ зробився неначе милішим».
[/i]
Друга половина книжки ≪Оріон України≫ пред-
ставлена прозою: мандрівки в історію рідного краю,
роздуми над важливими проблемами – метою життя
людини, суттєвою відмінністю між українцями і росія-
нами в їхньому походженні, мові, гаплогрупах і мента-
льності, а також особистими спогадами автора**.
Після прочитання п’ятої книжку поезій і прози
Богдана Мацелюха ≪ОріонУкраїни≫, – а читав її рецен-
зент з неймовірним задоволенням і захопленням, – зали-
шаєшся під великим позитивним враженням від щирої і
вдячної любові автора до рідного краю і народу, його віри
в незнищенність української нації та перемогу її над зовні-
шніми і внутрішніми ворогами, мир і добробут в Україні.
Олексій Коваленко (Олекса Удайко),
доктор біологічних наук, професор,
провідний науковий співробітник
Інституту мікробіології і вірусології
ім. Д.К. Заболотного НАН України, поет.
м. Київ
Джерело: Світогляд, 2022, №2 (94), C.87-89.
________
*Рецензія нписана напередодні повномасштабного
вторгнення РФ в Україну, а саме: в січні цього року.
** В буремні часи боротьби українського народу за свою
Незалежність в 50-ті роки минулого століття Богдан
Мацелюх був репресований каральними органами СРСР
та відбував “покарання” в копальнях Воркути і Мордовії
аж до вимушеної реабілітації в Хрущовську «відлигу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
[youtube]https://youtu.be/KfxDBox26Kk[/youtube]
[i][b][color="#7d0765"]Світ прокидається від сну помалу,
впізнаючи себе... І – без харизм:
вже страшно жити на цім світі стало –
на горло праву наступив рашизм!
Та як не витись ниточці тоненькій,
дістатися все ж вдасться до клубка:
то наші люди й Україна ненька
зідрали з заду Путлера лубка…
І стало видно світовій спільноті
загрози від здурілого кремля –
і об’єднались люди плоть від плоті,
як дерево могутнє і гілля…
Союз Тримор’я* – як на шиї зашморг,
диктатору хронічному петля!..
Мордуєш ти весь світ, дурило, нащо –
чадиш у ноосфері, сіра тля?.
Тримор’я стерло між собою грані,
стихію зливши в грізний океан.
Й потоне Раша в гнівнім океані,
і гряне Світоєдності пеан!
Минеться довга ніч й настане ранок –
планети золотої голубінь,
й поллється благодення крізь серпанок –
творіння Ра** від Неба
до глибин![/color]
[/b]
28.06.2022
_________
* 7 років тому з ініціативи президентів Польщі Анджея Дуди
та Хорватії Колінди Грабар-Кітарович була створена група
Тримор’я. Це ініціатива 12 держав між Балтійським, Чорним
та Азовським морями, колись підпорядкованих Москві, та
зараз членів Європейського Союзу. Сьогодні до 12-ти може
приєднатись кандидат у члени ЄС Україна, утворивши “чортову
дюжину” як жупел і зашморг для рашистської РФ і її диктатора
Адольфа Путлера.
**за єгипетською міфолонією, – Бог Сонця .
Пісня Михайла Хоми метафорично ілюструє текст твору.
То ж слухаймо, читаймо, дивімося... на спільну радість.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
[youtube]https://youtu.be/SeiL6AhkAVo
[/youtube]
[i][b][color="#940a86"]Якою мовою в нас плачуть діти? –
хотілось би спитати у ООН.
Де б від війни оті плачі подіти? –
хай відповів би нам фрацуз Макрон.
Натомість він леліє "фейс” убивці*
на кшталт лиця Жаннет-Мішель Троньє**.
Пішли б ви всі: і "цар", й його ординці
туди, де Крейсер з му́шлі долю п’є***
Чи вчуло плач "всезряче" око Шольца?
Чи тугоухим став вельможний Шольц?
З Ангелою були як "комсомольці"****–
чи став би у пригоді їм Гельмгольц*****?
…В плачах дітей – ні імені, ні мови,
в сльозах же їх – ні кольору, ні слів…
Дитячий плач – як заклик до розмови
властителів,
народів
і послів!
Нехай той плач не кане в безголоссі –
набатом лине в світ дитячий плач!..
Щоб плем’я орків геть ущент звелося
й з лиця землі навіки щез палач![/color][/b]
19.06.2022
________
*йдеться про побажання “зберегти обличчя»
Путіну після Перемоги і через війну в Україні;
**відомі з інтернету колізії щодо першої Леді Франції.
***йдеться про ”трагічну кінчину" флагмана ЧФ РФ;
****однопарртійці А.Меркель і Олаф Шольц в молоді
роки були лідерами молодіжних спілок у своїх партіях.
*****Герман Людвіг Фердінанд фон Гельмгольц (1821-
1894) вважається в наукових колах піонером у
вивченні органів зору та слуху.
©Олекса Удайко
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
[i][b][color="#9c0b89"]Впав, козаче?.. Швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє незгасне й щедре сонце
путь освітить в доли і моря.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).[/color][/b]
12.06.2022[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950346
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
Дорогі друзі!
Недавно, а саме – 8.06.2022 р. мною було оприлюднено
на моїй сторінці мій вірш під назвою «Це ж треба так», в
якому йшлося про різницю між двома народами – раші
та України. Мені захотілося адаптувати його текст для
росіян та виставити на сайті на саті «СТИХИ.РУ», що було
й зроблено! Однак першоджерело в результаті таких моїх
маніпуляцій вкупі з гарними та критичними відгуками ва-
шими було втрачено. Прийшлось “передруковувати” той
варіант твору, який виставлено на Стихире.
Чи вдалося справитись зі своєю задачкою – подати
кращий та дещо “політизований” варіант – судтити вам!
Посилання:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950132
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022
[i]Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила,
та сила знову розцвіла!
[b]Павло Тичина[/b][i][/i][/i]
[i][b][color="#8a0753"]Це ж треба так
було нам “подружитись”,
щоб “дружба” дибом канула в війну,
не давши полю бавитися житом,
чим кровно, в смерть образила весну!
Чи, може, ми із різних книг учились
й черпали досвід для життя не там?..
Віддався ти чужим думкам на милість,
а я досяг життєвих істин сам.
Та в мене був іще пророк - філософ:
Сковорода бродив серед людей
та ревно вік нанизував на посох
народну мудрість звичаїв, ідей.
А ти довірився отим писакам,
які брехали ницо при дворі
царю в догоду. Й не за власним смАком
несли в народ неправди прапори.
Це ж треба, рашо,
вкрай так докотитись,
щоб нищити жінок і малюків?!.
Нехай замруть твої в утробі діти!
Задля безпеки на віки віків...
Розквітне з часом,
вірю, Правди сила,
яка для нас святинею була!
На часі в нас: "...яка чума косила,
та сила знову розцвіла!”[/color][/b]
[/i]
10.06.2022
__________
*"У піку" горезвісній статті путіна про "Один народ".
Ілюстрація з інтернету, на думку автора,
яскраво метафоризує "братерсську дружбу"
раші і України, що прагне в Європу.
І не тільки собі, але й тонкорунним.!.
[/i]
© Олекса Удайко(передрук зі СТИХИ.РУ)
© Copyright: Олекса Удайко, 2022
Свидетельство о публикации №122061000398
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022
[i] Із древності в сьогодення...
[youtube]https://youtu.be/7O195hxVbZo[/youtube]
[b][color="#830791"]В нас брехуни оділи нові тоги,
й не видно вже філософів тунік.
Горою першим є вельможні “боги”,
для інших – їм не любий TV-нік.
У моді в нас тепер аристофани*,
що прославляють те, чого нема –
кичаться “перемогами” профани,
народ локшину з вух своїх зніма.
А на фронтах в нас гинуть українці,
жінки і діти – м‘ясом у тилу.
Міста і села знищують ординці,
пусті степи леліють ковилу.
Знімкуються на фронті можновладці –
свою причетність мітять до війни,
не чуючи в своєму серці вад цих,
своєї не сприймаючи вини.
Аристофани роблять нице діло –
борні вагомість зводять нанівець,
і чуються в своєму ділі сміло,
леліючи негаданий кінець.
А ми чомусь принишкли у мовчанні,
немов на світі нас уже й нема –
скрутились у калачики печальні…
Чекає нас на зустріч Колима![/color][/b]
26.05.2022
_________
* Арістофа́н (450 — 380 рр. до н. е.) — поет Еллади,
“батько комедії”, для якої характерна гостра
політична сатира.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
[i]До дня нашої, Всесвітньої Перемоги...[/i]
[youtube]https://youtu.be/F1fl60ypdLs[/youtube]
[i][b][color="#700465"]були ми, – начебто, – брати і друзі
з лихих та незапам’ятних часів,
жили ж бо мирно в спільному Союзі
й один в одного не тягли трусів
пішли б разОм у світову спільноту
цілком достатніх, правових держав,
але ваш "цар" сфальшивив в пісні ноту –
не ту в клавірі клавішу нажав
ділити ж нІчого було народам:
землі й води у нас в достатку є –
сади квітують, зріють огороди,
і збіжжя в нас не крадене – своє…
але ваш “цар” рішив за вас, що мало
просторів, продовольства і рабів –
у нюх запало українське сало,
лоскітний аромат а-ля борщів
отож, набийте пельку вщерть сатрапу
й відправте геть його – “восвоясі;”,
бо всі ми врешті скотимось по трапу
ловити в Леті жирних карасІв
відтак покажем всі простому люду,
як по-сусідськи жити мирно слід…
не буде війн й гнобителів не буде –
смертей невинних зникне підлий слід
ця бійня стане хай жахним уроком
для планетян майбутніх поколінь:
леліймо ж всмак лілійні* рік за роком –
згорить
рашистська нечисть
геть у тлін![/color][/b]
10.05.2022
_________
*Лілія смволізує чистоту, спокій, воскресіння, мудрість.
На Заході лілія – це що і лотос на Сході. Три квітки на
одному стеблі означає: незайманість, відродження та
безсмертя. Лілія була уособленням богині плодючості
Землі, а згодом - богів Неба. Пряме стебло лілії є знаком
божественного розуму Діви Марії; її пониклі листя –
скромність; аромат – Божественність, білий колір –
чистота. У мистецтві лілія, зображена на одному боці,
а меч – на іншому, означають, відповідно, невинність і
провину. Hemerocallis graminea - різновид лілії, що вико-
ристовувалася як ліки чи талісман для відводу нещасть;
її носили в поясі жінки, бажаючою народити хлопчика як
захисника родини, де головною була жінка.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
[youtube]https://youtu.be/FIvX_7XAJqw[/youtube]
[i][b][color="#8f0c96"]За час війни ти, справжній українцю,
у світову копилку людськості додав,
мистецтва бою звідав таємницю
й додав в скарбницю войовничих справ.
Додав любові до свого народу –
невичерпній криниці дав води,
втоливши спрагу мудрості й свободи,
як пілігріму – славний поводир.
Додав і знань усім, хто зазіхає
ще на красоти нашої землі:
ніколи вам не мати того раю –
для неба ваші душі замалі!
А ще додав краплин своєї крові,
яка струмує в жилах вояка
і закипить, як над своїм покровом
нависне обсіч хмара нелегка.
Доданки ті зберуться в гарні суми,
що в добутку примножать людський рід...
І хай не крає серце ваше сумнів,
що не здолати нам твердих порід.
Бо в час біди додати кожен ладен,
хто усвідомив: спільне – то твоє…
Такий народ дасть відсіч злому гаду,
бо в нього всі оті доданки є![/color][/b]
30.04.2022
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
[i](З приводу Дня народження...)
Поету-композиторові Сергію
Анатолійовичу Голоскевичу
П р и с в я ч у є т ь с я[/i]
[youtube]https://youtu.be/4CYoZ_ducqY[/youtube]
[i][b][color="#8f0a6c"]“Шерше ля фам” –
товкмачили французи,
шукайте жінку – стверджує поет,
йому блискуче пособляє Муза,
як генерал, хоча й без еполет…
Не кожному вдається так співати,
звеличувати ніжність і красу:
“не варто Вам, міледі, сумувати –
кристальність Вашу мУжам донесу!”
І так іде життям своїм величним
cпівець la famm уже десятки літ!
Гараздів всіх йому ми щиро зичим:
нехай змахне з чола свій творчий піт!
Родився ж бо недарма трубадуром,
й віддасть сповна мистецтвом Божу дань…
Труби чимдуж: твоя “труба не дура” *–
у серця менестреля гідна длань![/color][/b]
[/i]
24.04.2022,
Duisburg.de
___________
* Наш ЛГ за незапам'ятних часів закінчив
Одеську національну академію ім. А.М.
Нежданової по класу "Духові музикальні
інструменти"...
Як ілюстрацію композиторської діяльності
наведено недвню недавню пісню Сергія
"Полинове поле"на слова автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
[youtube]https://youtu.be/Av2fLgt1Ap8[/youtube]
[i][b][color="#87077e"]Христос прийшов на нашу грішну Землю
спасати нас від наслідків війни,
бо саме зараз, й вірю – недаремно,
важлива наша тайна мова з ним.
Бо нам явив сусіда за месію –
у образі посланника пітьми
сатрапа - не спасителя – Росію,
щоб їй, а не Тобі молились ми.
"І хай мовчать Америки й Росії",
як я до неньки стиха говорю:
"ми землю всю правдивцями засієм,
аби спасенну викохать зорю!"
Зірковий знак подав Бог, Україно –
здолати ненави́сних ворогів!
Щоб світова прокинулась родина,
щоб посміхнулась сплакана дитина,
щоб кожна вдячна на землі людина
полегшено зітхнула: світ розцвів!
[/color]
[/b]
24.04.2022[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Приємно, що КП "оживає" після першофаз
нашої воістину Вітчизняної війни проти РФ
до літературної роботи повертається в с е
більше і більше петів і поеток. Хотілось б и
наше гостре слово "діставало"... кого треба
не тільки в Україні, але за її межами, зокрема
на росії. Останнім часом мені доводилось зану-
рюватись в "літературниий бомонд" СТИХИ.РУ
та штурхати його своїм "тризубцем" рашків...
В резутьтаті 16 віршів моїх антивоєннго та
політичного змісту було "забанено" ПУ-цензурою,
відтак прийшлось змінити тактику та перейти на
коментівання творів горе-поетіів, зразок одного
з них, членкині СПРосії, я наводжу тут. Судіть самі
про рівень їхнього "літературного мистецтва"
і не тільки...
[youtube]https://youtu.be/mUaWnsYvvxg[/youtube]
"Лицо истинных в кавычках украинцев
Ольга Ялош-Дядюнова
( На интервью Гордона Д. с Веркой-Сердючкой")
Никто никого не слышит.
И каждый в затылок дышит.
Как- будто сто жизней у всех
И жуткой мглы слышится смех.
Истории судеб народов забыли,
И в школьных учебниках все извратили.
И вот уже мало кто помнит- откуда
Границы возникли - похоже из « басен» ютуба.
Где каждый что хочет, лопочет.
И видео гневное бросит и Родину нашу поносит.
Вот Верка-Сердючка -персонаж музыкальный
Грудями трясла на подмостках России.
Но льётся хула из уст маской закрытых
Живой я в квартире и нет, и бомбёжки
И я не боюсь, авось отсижусь .
Здоровый детина- в бойцы не гожусь.
Маску в квартире ты собственной носишь.
Вместе с Гордоном Д. Россию поносишь.
Где на квартиру на эту сработал.
Где шоу –бизнес окружал вас заботой.
Как проститутка крутить будешь задом,
Если русский солдат вдруг появится рядом.
Стрелять языком в президента ты можешь.
Что же народу своему не поможешь ?
Мы меморандум прочтём Будапештский,
Где Украина границ не имеет
Там все живущие не разумеют
НЕТ Государства как УКРАИНА.
Это лишь область, административный район.
Никитой Хрущевым был отделен.
Да жили б и жили ,детишек растили.
Да только себя вдруг возомнили.
Европейский союз поспешил им на помощь.
Демаркацию границ чтоб они совершили.
За это ворота для НАТО открыли.
Кто же свою землицу отдаст.
И от РОССИИ получен отказ !!!!
* Демаркация- определение границ государства с согласия
соседей.
08.03.2022г." [[i]цит.:[/i] [b]Ол.Уд.[/b]]
Написать рецензию [[i]цит.:[/i] [b]самого себе[/b] дослівно]
[i]Если бы в анонсе не прочел, что дело имею с "членкиней" СПР, наверное и глаз бы не остановил на той "бредятине" которая несет тут, с позволения сказать, руссская писсятельница! А так, по меньшей мере, смогу узнать, куда скатилась литература за времена правления плешивого Адольфа Путлера! Теперь понятно, почему этот выродок полез в Украину: перевелись таланты на московии... От и полез! Иначе сгинет Империя Зла... баз адекватных людей, не говоря уже о талантах!
Я уже не говорю о качестве письма - ни рифмы, ни ритма, ни образов! Так пишут у нас дети второго класса общеобразовательной школы детей с недостатками интелектуального развития. Речь о другом. Что вы, мадам, знаете об украинцах, не побывав в этой удивительной стране! Мне тоже не нравится Гордон как журналист и Верка Сердючка как артист и его сценический образ! Но кто вам, московитам, дал космонавтику? Не наш ли Кондратюк? Авиацию - не наш ли Сикорский, Ракетостроение - не наш ли Королев, конституцию - не наш ли Пылып Орлик? математику - не наша ли София Ковалевская, наконец? И т.д. и т.п.
Обгадить, хаять - последнее дело, на что способен московит вашего уровня! Такие вот и пришли в свободную державу убивать детей, насиловать женщин, бомбить города и села свободолюбивого народа! Покайтесь! Хотя... уже поздно! 200-тые и 300-тые заполонят скоро всю вашу поганую империю вместе со своим неудачником-императором воздуха - Империи зла, ибо земли у вас уже нет - живая могила и погост из живых трупов, одураченных вашей фашистской пропагандой![/i]
Олекса Удайко 11.04.2022 19:47 • Заявить о нарушении / Редактировать / Удалить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
[i]В одному із моїх творів йшлося про етногенетику у звязку з
останніми подіями в Україні, а саме: інтервенцією "старшого
брата" на нашу землю. У вірші згадувалось і про генетику наших народів...
На прохання читачів плдаю уривок зі статті мого колеги проф. Б.П.Мацелюха
на цю тему, оприлюдненої недавно на сторінках його останньої
збірки "ОРІОН УКРАЇНИ", рецензованої мною в журналі "Світогляд".
Згоду на оголошення тексту люб'язно дав сам автор.[/i]
[b] Етногенез українців. [/b]Згідно з сучасними найбільш доказовими публікаціями українці виникли в V – VIII ст. ще до появи першої української держави Київської Русі із східнослов`янських племен, які проживали на території сучасної України і займалися скотарством і землеробством. В цьому союзі східнослов`янських племен були анти (IV – VII cт., землі між Дністром і Бугом), поляни (VI – IX ст., правобережжя Дніпра), деревляни (VI – X ст., українське Полісся) і сіверяни (VIII – X ст., басейн річки Десни та над течіями річок Сейму, Сули, Псла і Ворскли). Домінуючу і об`єднавчу роль серед названих племен відіграли поляни, центром землі яких був Київ.
Значно раніше на території сучасної України, особливо в Причорномор`ї, тимчасово проживали численні кочові племена: кімерійці (ІХ – VII ст. до н.е., між Дніпром і Доном) – давноіранський кочовий народ, генетично близький до скіфів; скіфи (VIIІ ст. до н.е. – IV ст. н.е., Причорномор`я) – кочовий іраномовний народ із Азії, який витіснив кімерійців і був знищений готами; сармати (ІІ ст. до н.е. – IV ст. н.е., Причорномор`я) – кочові іраномовні племена, витіснені готами; готи (II – ІV ст.) – союз східногерманських племен; гуни (IV – V ст.) – кочові тюркомовні племена. Азійська теорія про етногенез українців не витримує критики. Незначна роль мов кочових племен спостерігається в словниковому запасі української мови.
Належність українців до слов`ян – найбільшої в Європі спільноти однієї мовної групи, підтверджується також спорідненістю мови і генетично.
Тут слід згадати також про більш ранню Трипільську-Кукутені культуру (5500 – 2750 р. до н.е.) між Карпатами і Дніпром, землеробсько-скотарські племена якої прийшли із Балкан і асимілювалися з місцевими культурами, про що свідчить також гаплогрупа ДНК І2.
Київська Русь – східноєвропейська держава в IX-XIII ст. зі столицею Київ. Історик Михайло Грушевський спростував брехню московських вчених про «Киевскую Русь – колыбель трех народов», оскільки це держава одної українсько-руської народності. Тільки Україна є спадкоємницею тисячолітньої Русі, в якій проживав український етнос. Тому М. Грушевський перший запропонував назву даної держави «Україна-Русь».
[b] Етногенез росіян. [/b]Росіяни (москвини, московити, великороси, русскіє) – гетерогенний етнос, який утворився в XV – XVI cт. із угро-фінських і тюркських племен з незначними домішками слов`ян, що проживали на території північно-східної Європи, русифікованих імперською політикою уряду Росії і православної церкви. У літописі XI ст. перелічені дикі московські племена угро-фінського походження: чудь, лівь, водь, ямь. чухна, вєсь, пєрмь, мурома, мор¬два, мокша, мєщєра, чєрєміси, югра, пєчора, карєль, зирянь, ерзя і самоядь. Слов'янських могил до X ст. не знайдено ніде в Московщині (археолог А. Спіцин).
Московське князівство або Московія відокремилося від уділу Юрія Долгорукого Володимиро-Суздальського князівства в ХІІІ ст., найдавнішими жителями якого були угро-фінські племена. Засновником і першим удільним князем на Московії був син Олександра Невського Данило, який отримав ханський ярлик в 1277 р. і вважався васалом Золотої Орди після завоювання краю в 1237 р. ханом Батиєм. Московські князі повністю підкорялися останньому і одружувалися на татарках. Давню історію російського народу об`єктивно описав В. Білінський в трьохтомному романі-дослідженні «Країна Моксель, або Московія» (2006, 2008, 2015).
Сьогодні більшість прізвищ москвинів є фінськими і татарськими, особливо серед аристократії. Російський письменник Ф. Достоєвський вважав, що «Ми, москвини, в Європі – гості, а в Азії ми – вдома». Московські історики М. Карамзін, М. Покровський і В. Ключевський стверджують, що власне татари створили московську державу.
Згідно антропології москвини за походженням належать до молодої мисливської, а українці – до давньої рільничої культур. Ці дві культури з давен протистоять одна одній як у духовному, так і фізичному житті. Європейці українці відрізняються від москвинів азійської раси ростом (170,9 і 161,5 см в середньому, відповідно) і формою голови (брахоцефальністю і доліхоцефальністю, відповідно). Азійське походження москвинів підтверджує також переважання їхньої групи крові В над іншими групами. Українці мають в більшості групу крові А.
Більшість сучасних географічних назв на Московщині, особливо озер і річок – фінські. Назва "Москва" у фінській мові означає "каламутна вода".
Московські князі, а пізніше і прості люди масово одружувалися з татарками.
[b]Украї́нська мова [/b](історичні назви — ру́ська, руси́нська) – одна із найдавніших індоєвропейських мов у складі праслов`янської мовної
єдності, із якої вона почала виділятися і розвиватися приблизно в ІІІ тис. до н.е., остаточно ставши незалежною в VI – VII ст. Походження української мови із праслов`янської узгоджується з іншими критеріями – аналізом древньої ДНК, Трипільською культурою та іншими показниками і воно набуло найбільшої популярності серед мовознавців (Ю. Шевельов).
Відомий мовознавець К.М. Тищенко на основі об`єктивних даних прийшов до висновку, що українська мова відображає формування українців як етносу в VI – XVI ст. шляхом інтеграції діалектів трьох слов'янських племен – полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення (Правда про походження української мови // Український тиждень. – 2012. – №39. – С. 22–64).
Розмовна українська мова вживалася у щоденному побуті жителів Київської Русі і України і знайшла своє відображення на стінах Київської Софії.
Зачинателем сучасної української літературної мови був письменник, поет, драматург і громадський діяч Іван Котляревський, який у своїх творах "Енеїда", "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник" успішно використав київсько-полтавську селянську говірку.
Проте основоположна роль у становленні сучасної української літературної мови належить Тарасові Шевченкові, який поєднав народно-розмовну мову із засобами українського фольклору, розширив її виражальні можливості і створив високий і урочистий поетичний стиль.
Відомий мовознавець В.В. Німчук зробив вагомий внесок в дослідження пам`яток української мови найдавнішого періоду (Історія української мови. Хрестоматія X – XIII ст. Житомир: Полісся, 2015. – 352 с.) і в реформу українського правопису, знищеного в 1933 р. разом із розстріляними авторами Словника української мови.
У XVII – XXI ст. українська мова зазнала репресій і заборони з боку польської та російської влади. Починаючи із XVII ст. і до сьогоднішнього дня царі, вожді, правителі та уряди царської і більшовицької Росії сотні раз видавали накази і втілювали їх у життя про заборону українських книжок на території держави. Для прикладу можна привести укази Петра І (1720), Катерини П (1762), Валуєвський циркуляр (1863) і Ємський указ Олександра П (1876) про заборону друкування і ввозу з-за кордону української літератури. Ця імперська політика продовжується сьогодні в суверенній Україні представниками п`ятої колони і депутатами партії ОПЗЖ у Верховній Раді України при сприянні монобільшості «Слуг народу».
Українська мова вважається однією із найкрасивіших мов у світі і була визнана на мовному конкурсі в Італії другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
[b] Російська мова. [b][/b][/b]Ця мова походить від церковнослов'я́нської мо́ви, створеної на основі давніх болгарських діалектів Кирилом і Мефодієм як мертва південнослов'янська писемно-літературна мова (XIV – XVIII ст.), якою в ІХ ст. була перекладена Біблія. Майже половину словникового запасу російської мови становлять слова церковнослов`янської мови. Уrраїнська і російська мови споріднені лексично лише на 60 %. Розрізняють місцеві різновиди (ізводи) церковнослов'янської мови: східнослов'янський, болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний, чеський, румунський.
Церковнослов'янська мова не була розмовною мовою Київської Русі і України чи інших слов'янських держав, а виконувала лише функції уніфікованої мови літератури (як латина у середньовічній Західній Європі).
Сьогодні російські мовознавці вважають сучасну російську мову слов'яно-фінським койне з великим тюркським і монгольським впливом, а також витоком староболгарської або церковнослов'янської мови. Сучасну літературну російську мову вони вважають штучним кабінетним винаходом на основі двох вказаних вище мов-джерел.
[b]Гаплогрупи українців.[/b] На основі нуклеотидної послідовності певних пучків ДНК статевої Y-хромосоми, яка передається тільки від батька до сина, стало можливим для генетиків простежити появу окремих мутаційних змін в процесі еволюції та міграції населення на нашій планеті. Згідно даних сучасної ДНК-генеалогії населення України є носієм біля десяти гаплогруп, серед яких значно переважають за кількістю R1a (53 %) та І2 (24–27 %).
Вчені вважають, що мутація М420 гаплогрупи R1a виникла приблизно 22-25 тис. р. тому в Євразії, а субклад М417 (R1a1a1) – приблизно 5,8 тис. р. тому в степах України. У Східній Європі ця група переважає серед населення України і Польщі і вона строго корелює з поширенням індоєвропейських мов. На цій підставі гаплогрупа R1a названа вченими «східнослов’янською» і «арійською».
Гіпотеза про масове поширення гаплогрупи R1a із теренів Надчорномор’я на захід, південь і схід доповнюється також поширенням індоєвропейської мови і кераміки. Південна частина України не була покрита останнім льодовиком, який закінчився 10–11 тис. років тому, і тому тут розвинулося скотарство і землеробство завдяки одомашненню коня і освоєнню колеса, виникла Трипільська культура, що привело до значного збільшення населення і початку великого переселення народів.
Спенсер Веллс, директор Генографічного проекту в «National Geographic», і відомий генетик Пітер Форстер стверджують, що тільки на теренах півдня України або на Іберійському півострові (Іспанія) можна було сховатися людям і вижити від холоду під час останнього льодовика, а звідси здійснити широку експансію і поширити гаплогрупу R1a в Центральній і Східній Європі, а також в Середній і Південній Азії. Дана гаплогрупа зустрічається серед лижичан (63 %), поляків (56 %) і білорусів (50 %), а також кубанських ногайців (50 %).
Археолог та етнограф, знавець індоєвропейської лінгвістики Марія Ґімбутас запропонувала курганну гіпотезу про степову зону України як прабатьківщину індоєвропейців.
Вчені вважають, що саме звідси переселенці добралися до Межиріччя і створили там в 4-3 тисячолітті до н.е. найдавнішу шумерську цивілізацію.
Індійські вчені визнають, що Веди і санскрит принесені зі Сходу, і що останній має багато слів, споріднених з українською мовою. Серед вищих каст іноземних поневолювачів Індії, брахманів Західної Бенгалії і Уттар-Прадеш, носіями групи R1a є 72 % і 67 %, відповідно.
Друга гаплогрупа І2 умовно названа «балканською», оскільки мутація у цій групі виникла приблизно 27 тис. р. тому і вона зустрічається з частотою більше 50 % серед населення Боснії–Герцеговини, Сербії і Хорватії. Гаплогрупа І2а2 (М423) названа трипільською. Вона появилася значно пізніше (7,5 тис. р. тому) і поширилася серед південнослов’янських народів, а також серед румунів, молдаван і українців, тобто в межах території Трипільської культури, і з приходом індоєвропейців не зазнала пригнічення або витіснення. Серед населення північних москвинів вона зустрічається рідко (5 %).
Третьою за числом носіїв серед населення України є гаплогрупа Е1в1в1 (М35) – 7,4–8,6 %. Мутація М35 появилася 15,4–20,5 тис. р. тому у людей на Розі Африки і мігрувала із північної Африки до Європи через Синайський півострів, Середземномор’я і Балкани. Носії цієї гаплогрупи 284 переважають в Італії, Кіпрі, Греції, Македонії, Албанії і Болгарії (22–33 %).
Таким чином, дані ДНК-генеалогії в сукупності з аналізом мов і артефактами викопної кераміки дають можливість простежити за міграцією людей на нашій планеті впродовж тисячоліть. Український народ разом з іншими народами є носієм мутацій в "чрловічій" хромосомі та мтДНК, які виникли в різні часи і в різних регір=онах нашої планети, у тому числі й на теренах сучасної України. звідки ці мутації поширились на Захід, Південь і Схід Європи та Азії. Це свідчить і про можливі міграції носіїв таких мутацій - людей, як і людності назагал.
[b]Гаплогрупа росіян. [/b]За національними проектами, реалізованими американською компанією Family tree DNA – світовим лідером ДНК-тестів, гаплорупа N в більшій мірі охоплює Північ Євразії – фінно-угорські (68 %) та уральські народи (удмурти, буряти, татари та ін.) (23-56 %). Серед українців гаплогрупа N становить 6,9 %, а серед поляків – 5,3 %.
В Україні москвини «слов`янізувалися»: жінки народжували хлопчиків від чоловіків українців, а останні частинно асимілювалися і стали росіянами. Давнім прикладом може бути дружина Ярослава Мудрого Інґіґерда, онуки якої Святополк Із`яславович і Володимир Мономах мали різні гаплогрупи – I2a2 (балканська) і N (північна), відповідно. Гаплогрупа І2а2 становить 24-27 % серед українців і 5 % - серед росіян.. Потомки російської знаті від названих онуків Я. Мудрого Барятинські, Волконські, Оболенські, Шуйські, Карпови та інші мали гаплогрупу R1a1 слов`янського, а не угро-фінського походження.
Таким чином, росіяни – не східні слов`яни, а угри-фінни-удмурти-татари та інші північні народи, що мають специфічну мутацію у своєму геномі.
* * *
[b]Ментальність українців.[/b] Ментальності українців властиві такі основні риси: емоційність (домінування почуттів над інтелектом), толерантність (терпимість), працьовитість, любов до рідної землі, пошана до жінки і домашнього вогнища, мрійливо-споглядальне ставлення до оточуючого світу і тяжіння до європейського типу суспільних відносин.
Найбільш цінним в менталітеті українців можна вважати «одвічний демократизм» (роль громад у вирішенні життєво важливих проблем), органічне несприйняття тоталітаризму і надання важливого значення національній ідентичності, особистій свободі і творчому індивідуалізму. Пилип Орлик (1672-1742), генеральний писар (1702-1709) і гетьман війська Запорозького у вигнанні (1719-1742), - автор низки юридичних документів, які одержали назву Першої в світі Конституції. Цей історичний документ більше десятка років випередив конституцію шведів і значно більше часу – французів.
Поряд з позивними рисами менталітету українців існують також негативні прикмети. Юрій Шевельов у статті «Москва, Маросєйка» (1954) писав про «Три страшні вороги»: Москва, Кочубеївщина і український провінціалізм. В українському суспільстві спостерігається протиріччя між діячами культури, політиками і релігійними організаціями, егоїзм («два претенденти, а три гетьмани»), рабська психологія і байдужість громадян.
Сьогодні в час глобалізму велику роль в одурманенні громадян відіграють ЗМІ і їх власники олігархи. Яскравим прикладом «дебілізму» суспільства є обрання карлика і блазня президентом України, його успішне захоплення усіх гілок влади і намагання стати єдиним диктатором держави на зразок В. Путіна і О. Лукашенка. Оновлення української нації все-таки відбувається, хоч у дуже сповільненому темпі. Вороттю України в недалеке безправне минуле не бувати.
[b] Ментальність росіян[/b]. Стадність як тваринний інстинкт властивий росіянам, який створює оману захищеності: нещасний селянин чи робітник переповнений гордістю не за своє «заможне життя», а за велич і міць Росії, яка може за одну мить стерти з лиця землі найбільшу і наймогутнішу державу США за допомогою атомної чи водневої бомб. Така риса росіян позбавляє їх страху відповідальності за свої антигуманні вчинки.
Російські царі і правителі приписали собі і своєму народові месіанство – надзвичайну роль в історії людства: порятунок від глобальних небезпек. Протягом минулих століть і сьогодні ця роль яскраво проявляється в загарбанні чужих земель, диктатурі влади і боротьбі з демократією. Російська православна церква називає себе другим Римом, старається стати центром православної віри у світі і проводить разом із кремлівським урядом експансіоністську політику.
На всіх рівнях державної і суспільної організації з давніх часів проявляється ще одна негативна риса характеру росіян – брехливість і хитрість. Починаючи від президента РФ В. Путіна і його найближчого оточення і закінчуючи рядовими політиками і працівниками ЗМІ, щодня і щохвилини можна почути цю мерзенну брехню і незавуальовані підлість і хитрість, перекручення історичних фактів і неприховану агресивність. Росіяни без почуття найменшої ганьби і совісті приписують собі чужі досягнення в науці, релігії, історії тощо.
Підлість, ненависть і високомірно зневажливе ставлення до оточуючих країн і народів. Французький історик Ю. Міхелет вважає, що "Москвин не має найвартнішого, що має людина – це здібності відчувати моральне добро і зло. А ця здібність є основою всієї людської культури»."Ми, москвини, ані східний, ані західний народ; ми – якась нісенітниця" (О. Розанов). Московська держава протягом своєї історії постійно веде загарбницькі війни із сусідніми народами, розширивши свої кордони до Арктики, Кавказу, Сибіру, Далекого Сходу і Аляски і асимілювавши автохтонне населення. В Санкт-Петербурзі на пам`ятній металевій дошці храму Спаса на Крові викарбовано головні події з історії Росії такими словами: «Завоевание..., покорение..., присоединение... Кавказа, Сибири, Казани» і т.д. Сьогодні черговими жертвами московської агресії стали Молдова, Грузія, Україна і Сирія.
Володимиро-московські князі проявляли надзвичайну жорстокість у ставленні до завойованого населення Русі і Києва. Олександр Невський, прийомний син хана Батия, вирізав половину населення Новгорода за відмову підкорятися орді. Звірства, вчинені князем Андрієм Боголюбським, приголомшують і шокують нормальних людей. Цар Іван IV вирізав мирне населення Казані, за що його татари назвали «касаб» (живодер) і звідки пішла назва москалів «кацапи».
Договори з московськими царями, згідно заключенню Бісмарка, не вартують паперу, на якому вони написані. Переяславський договір Богдана Хмельницького від 1654 р. з царем Олексієм Михайловичем може бути таким прикладом. Письменник Павло Правий охарактеризував в інтернеті (2015) підлість росіян як ментальність нації. Український народ зазнавав численних жертв і втрат від Росії протягом всієї історії: Батурин (1708), Запорозька Січ (1775), Крути (1918), Київ (Муравйов, 1918), Соловки (1923), Голодомор (1932-33), Сандармох (1937-38), Биківня (1937-41), тюрми в Західній Україні (1941), концтабори ГУЛАГу і висилка в Сибір... є свідками десятків мільйонів жертв українців, замордованих режимами царської і комуністичної Росії.
Сьогодні значна більшість росіян вороже відноситься до українців. Я мав можливість особисто пересвідчитися у ставленні росіян до українців. В 1950-1954 рр. я відбував термін ув`язнення в концтаборах Воркути, де зустрічався з різними представниками так званої «контри» російського народу (генералами, письменниками, педагогами, робітниками і селянами) і проводив з ними відверті дискусії на різні теми. Ні один росіянин, на відміну від литовців, латишів і естонців, не погоджувався на здобуття Україною незалежності від Росії. Навіть Cолженіцин Олександр Ісайович, відомий політичний в`язень, російський письменник, громадський і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії, автор «Архіпелагу ГУЛАГ» не визнавав голодомору як геноциду українського народу, здійсненого Кремлем, і права українців на незалежну державу. Ось такий імперський і шовіністичний дух просякнув до кісткового мозку кожного росіянина.
Павло Штепа у своїй книзі («Московство, його походження, зміст, форми й історична тяглість», 1968 р., Торонто, Канада) на підставі приведеного вище матеріалу зробив такий висновок: «Ніколи не було, нема і бути не може союзу України з Московщиною. Не може бути, хоч би й хотіла Україна. Не може, бо український і московський народи — це дві протилежності, які самі себе взаємно заперечують в усіх, без винятку, царинах життя. А над усе в найголовнішій — в царині духовній. Ніхто і ніщо не зможе привести до союзу України з Московщиною, як ніхто і ніщо не зможе призвести до союзу Христа з антихристом, християнство з сатанинством, релігію з безбожництвом, добро зі злом, правди з брехнею, любов з ненавистю, жорстокість з лагідністю». Москвинам спадково притаманні ледарство, волоцюзство, безвласність, агресивність і злодійство.
Карл Маркс у своїй фундаментальній праці "Тайная дипломатическая история XVIII столетия", опублікованій російською мовою тільки через сто років, писав про Росію: "Московия была воспитана и выросла в ужасной и гнусной школе монгольского рабства. Даже после своего освобождения Московия продолжала играть роль раба, ставшего господином. Впоследствии Петр Великий сочетал политическое искусство монгольского раба с гордыми стремлениями монгольского властелина, которому Чингисхан завещал осуществить план завоевания мира".
В честь хрещення України-Руси в 988 р. росіяни поставили в Москві пам`ятник Володимиру Великому, не маючи жодного відношення до цієї події, оскільки Москви і Московії в цей час ще не існувало на карті.
В. Путін всупереч об`єктивним даним археології, історії, філології, генетики та інших наук вважає українців і росіян одним народом, які повинні жити в одній державі. Він називає Причорномор`я і східну частину України «исконно русскими территориями» і мріє їх загарбати в майбутньому. Українську ідентичність, згідно недолугим роздумам Путіна, сформували поляки на чолі з графом Потоцьким. Суверенну Україну вважає «несостоявшимся псевдогосударством» і заперечує безпосередню участь частин російської армії і російської зброї у війні на Донбасі. Російський диктатор з усіх сил старається відродити Росію як могутню імперську державу в рамках бувшого СРСР. Ні одному народу в світі не випало на долю мати такого агресивного, жорстокого і підлого сусіда, як українцям. Могутність останньої в світі російської імперії починає хитатися із-за політичних і економічних процесів, які відбуваються всередині країни, так і за її межами. В недалекому майбутньому ми будемо свідками остаточного розпаду імперії зла і тьми, яку порівнюють з країною Мордор, описаною британським письменником Дж.Р.Р. Толкіним.
Богдан Мацелюх,
чл.-кор. НАН України,
член НСПУ, професор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
[i] Трохи сентиментально...
[b]якого кольору журба,
як пахнуть вранці спілі лози
весною як цвіте верба
й гуснуть враз дитячі сльози
чому посіявся кукіль
й не родить на ланах пшениця
чому дме вітер ізвідтіль,
що спохмурніли наші лиця
я ці питання задаю
собі не вам, о злії люди,
бо я чомусь в чужім краю
й не знаю ще, як довго буду….
та хочеться, щоб цвів жасмин
й не рвались у містах гранати,
і не було ворожих мін...
вже хочу до своєї хати
бо хочеться свого борщу,
щоб парувала наша каша
й ніколи вже не допущу,
щоб це було чуже - не наше[color="#440545"][/color]
[/b]
21.03.2022,
Duisburg.de
© Олекса Удайко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2022
[i] За самими скромними підрахунками в РФ
живе не менше 5 млн українців...
До них лине серце поета.
І не тільки!
[b][color="#8a0b73"]Ви як там, доньки й пасерби* Вкраїни,
на Раші тій – ворожій – живете?
Напевно, корчите солодкі міни
й байдужістю не мислите про те,
щоб неньку вашу не зорали гради
до надр в огні згорілої землі;
що нашу поросль нищать ваші гади;
що плачуть і похилі, і малі…
Що вже за сотню немічних маляток
ми схоронили. Скільки ще крові́
проллється нашої за вірну клятву,
яку дали спільноті світовій:
на смерть стояти, щоб тому сатрапу
не розв’язати Третьої війни
та газ і нафту олігархам скраплить,
щоб не було у ворога “вини”.
То ж знайте ви, що в тому злому горі
повинні й ви – не лише ‘’Руській мір”,
як в Другій у свій час… й Голодоморі,
що влаштував нам любо ваш кумир!
То ж слід ще знати: діти убієнні
й по вашій волі ворогом у нас,
що в в нас ущент зруйновані й спалЕні
Ірпінь, Ахтирка, Харків і Донбас!
Тож як вам, доньки й пасерби Вкраїни, –
як вам в злочинній Раші?.. Чи спите?
Чи сняться вам бомбо-удари й міни?
Чи сните ви, принаймні, хоч би те,
ведмедя як прикінчити в “барлозі”,
що й вас там обіцянками приспав?...
Чи, може, вже почили всі у Бозі,
коли ви як діаспора не в змозі
змахнути в неньки виплакані сльози
й зчинити жах... караючих заграв[/color][/b]?!
8.03.2022,
Kln, BRD.
_______________
*Пасебри– сини.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
[i][b][color="#7a0667"]Впав?.. Нічо̀го, швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє невгасне й щедре сонце
путь твою освічує здаля.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона єднає нас у вузол
й зміцнює єднання до основ!
…Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнуться в полі не дадуть! [/color][/b]
12. 03. 2022 р.
Duisburg, BRD
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
[i] Актуально й корисно для
роздумів про сенс життя...[/i]
[i][b][color="#800c5d"]Не старший брат мені ти й навіть не молодший,
тамбовський вовк тобі і друг, і рідний брат.
Брати мої – каменярі і теслі – зодчі,
ти ж для руїнступав до наших мирних врат.
Немов у гості, ти прийшов у нашу хату,
надіючись на наш гостинний хліб і сіль?
Тебе ж уже з порога стали випихати:
“Іди, злодюго, вбивцю, орку із відсіль!”
Не брат мені ти – ані старший, ні молодший:
в генетиці се є незаперечний факт*,
в тобі є гени стадності й агресій. Отже,
супроти людності здійснив страшний теракт.
Й не допоможуть стаду засоби люстрацій!
І санкції звірюці дикій – не під стать.
В пригоді стануть вівісекції кастрацій,
що змінять дух, і тіло – вашу вовчу стать!
На злочин твій чекають праведні одвіти
в Гаазі і у Божому суді вгорі!
…І на могилах ваших не ростимуть квіти –
ти там в пекельному вогні ущент згорів…
* * *
Не брат мені ти – ані старший, ні молодший,
боронять бо брати від тебе цілий світ,
Як доведеться ж їм від тебе смертне ложе,
квітчатиме їх вдячний світу дивний квіт…[/color]
[/b]
11. 03. 2022,
Duisburg, BRD
___________
*Згідно з новітніми даними генетичних досліджень,
геноми росіян відносяться до гаплогрупи N, яка
охоплює Північ Євразії, разом з фіно-угорськими
(68 %) та уральськими народами (удмурти, буряти,
татари тощо, 32-58 %). Серед українців переважає
гаплогрупа R1a (53 %), характерна для слов’ян –
нинішньої територі України і Польщі, тому зветься
«слов’янською» або «арійською». Гаплогрупа N тут
сягає: 6.9 % – серед укранців; 5,3 % – серед поляків.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
[i][b][color="#66086b"]Хто сказав, що весни відмінили,
що панує в паростках війна?..
Ми засіємо ще мирні ниви –
руново всміхнеться нам весна!
Хто казав, що потьмяніло небо,
що нависли хмари грозові?
Вимрію я сонечко для тебе
й родимку – на щастя – на брові!
Хто сказав, що за рубіж – морока,
що в Європі – ми для всіх чужі?
Ми тут ближчі стали, й наші кроки
в тих країнах стерли рубежі…
Хто сказав, що згасло наше сонце,
що для нас настане вічна ніч?
Темних сил навала – вже не сон це.
знак порідь прийлешніх і сторіч!
...Чисте поле сниться нам, лелітко,
де посадимо іще свій сад.
Вже чекають нас весна і літо,
кличуть повернутися назад…[/color][/b]
9.03.2022, Duisburg, BRD
_____________________
На світлині автора: цвітіння
декоративних в Німеччині.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
[i] Просто не міг пройти мимо...[/i]
[i][color="#054d09"]З міста, що ракетами розтрощене,
До усього світу прокричу:
Цього року у Неділю Прощену
Я, здається, не усіх прощу!
Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!
Та у пеклі цих страждань-терпінь
Все ж стоїть золотоверхий Київ,
Буча, і Гостомель, і Ірпінь.
Ми усе здолаємо і вистоїм!
Потім ще і рештки приберем
Тих усіх, котрі були тут прислані
Вузькооким лисим упирем.
З вами й я і вистою, й вцілію,
Як у землю рідну міцно впрусь.
Я ніколи не прощу Росію.
…Чом відводиш очі, Білорусь?[/color]
[/i]
Ірпінь, субота, п’ятого березня 2022 р.
©[i][b]Олександр ІРВАНЕЦЬ.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022
́ Тяжко писати такі слова! Але... Далі буде.
[youtube]https://youtu.be/TB2LdtWd5aU[/youtube]
[i][b][color="#d62db7"]́
Не спиться!.. Від розпуки і безсилля!
Бо ГАЗОдихи й НАФТОжуї сплять,
а канібали в серце наше цілять –
возводять ЗЛУ мільярдами палац.
Й не спатиму, допоки сплять магнати
тих газогонів й нафтових річо̀к…
Сатрап вже вдерся до моєї хати –
заядлий, хоч віджилий, старичок*!
До скону захисник стояти буде,
окрилений ідеєю століть:
робити що – вже знають наші люди
у цю жертовну для Вітчизни мить!
Нехай не торжествують андрофаги –
неправедна у людожерів суть:
двохсоті… і трьохсоті в саркофагах
у Оркію рікою попливуть…[/b][/color]
28.02.2022,
Konin, Plsk Rpbl.
_____________
*ПТН ПНХ, а по-простому – Huylo…[/i]
© Олекса Удайко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
[i][b][color="#57082f"]Вкраїнців вам ніколи не збороти –
арійський рід по груди в землю вріс.
Земля хистить від роду і до роду
той корчуватий та міцний праліс…
Він верховіттям вперся в саме небо,
де молиться небесним всім богам,
бо в нього є нагальна в тім потреба,
щоб січу влаштувати ворогам…
Вони ж нараз підступно оточили,
узявши нас у вогняне кільце,
й шукають на́пасті сумну лучину,
щоб птаха заманити у сільце.
Не дочекатись злому людоїду,
бо він ще не всеможний Ганнібал!
З імперії не ли́шиться і сліду,
не звершить цілі лютий канібал,
Праліс розправить владні, дужі плечі
й покаже світу, чий тут богатир*!.
Уже відомо навіть і малечі,
в якому лісі потонув Батий**!
Були, одначе, й інші в нас навали –
перераховувати тут не варт –
закляті вороги в вогні сконали:
нам не звикати до побідних ватр!
Тож як з мечем в країну нашу зайдеш –
себе наразиш, вір, на люту смерть!
з часів далеких отамана Байди
тих лицарів
в Русі
сповна,
ущерть![/color][/b]
20.02.2022
_________
*Йдеться про претензії РФ на героїв відомої картина В. Васнецова
"Богатирі" ("Три богатирі"). Древні літописи Добриню Микитича
згадують як дядька князя Володимира Великого, брата Миклуші -
Володимирової матері, про Ілька Муромця – воїна з с. Муромська
з-під Чернігова та Олешка Поповича з Пирятина (див. світлину).
""Відомий історичний факт про потоплення татарського війська
гуцулами в долині Карпат, що ліг в основу повісті І. Франка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
[i]Виходив вуйко вранці по суниці,
солодкі в дуплах видирать меди...
Леонід Первомайський
[youtube]https://youtu.be/EpaMFupMfZA[/youtube]
[b][color="#086e64"]ШАНТАЖУЙКИ
Один хтось грає на роялі*,
а інший грається… в гробу*
Обом би дать вам по ...яйлі,
спинивши капосну татьбу.
Живих і мертвих катувати
в нову весняну світлу рань,
щоб в тілі множити стигмати,
щоб рушити потоки пран?
Й жуєте лячні шантажуйки,
жахаючи весь вартий люд…
Пощо йому подібні вуйки**,
на котрих кожен мускул... лют?
Прощає Бог, бо він вас любить,
як любить всіх, хто жив, людей,
та чи пробачать все це люди,
коли настане судний день?
Нехай прийдешні покоління
оцінять кожну з ваших дій:
що є брудне, а що є тлінне…
О, правдо наша, молодій!
В один бік – зраду, в іншу – кривду,
отой жалюгідний шантаж!
Хто для добра на Землю прийде –
на хліб щасливинку намаж!
16.02.2022
___________
*відомі герої-збоченці кримінального фольклору -
"нравится, не нравится - терпи, моя красавица!" https://ipleer.com/song/184539640/Krasnaya_Plesen_-_Spit_Krasavica_V_Grobu/;
**тут ведмеді, у розумінні - північні сусіди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
[i] [b][color="#f01a1a"]Щоро дякую всім, хто долучився
до створення «публічного макету»
цієї багатостраждальної пісні! [/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/4CYoZ_ducqY[/youtube]
[i][b][color="#095778"]Цікавий та вельми приємний момент –
в Криму в полинах народилося слово*,
що стріло мелодію в хвилях Дніпрових...**
Вхопив оце все наш співак й диригент***
озвучив митець як Евтерпи**** агент.
Та всіх нас з’єднала навік воєдино
умілиця кліпів – поетка Калина!
І тішимось ми – мужики -- її вмінням,
бо віримо: в жінці є й НАШЕ КОРІННЯ![/color][/b]
9.02.2022, 22.00
_____________
*Текст пісні літо написаний автором в остннє літо (2013),
Коли «Кримнаш» ще не викликав жодного сумніву…
**Композитор Сергій Голоскевич ось уже яке літо колише
свом незаперечним талантом Дніпрові хвилі в Українці.
***Володимир Сірий не лише виконавець, але й товець пісенних
текстів і музики, оранжувальник, критик і просто Асссссссссс!
****Евтерпа – муза лірики.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2022
[i]Дорогі мої друзі!
Раніше опублікований мною текст вірша з тією ж назвою
наш друг композитор Сергій Голоскевич ([b]Анатольевич[/b])
поклав на музику й вишов український романс. Як звучить
пісня - судитиа вам, мої дорогі друзі та гості сайту...
[i][b][color="#078533"]Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровиння у небі як неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
емов лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
не спасенна душа розмаїтому світу,
не розкрилена воля, незвіданий зміст –
падолист без уклінності літу… } 2 рази
Недовивчена роль, не явле́нне дитя –
мов забутий пароль, мов незіграна драма…
безутішні слова – як невлад каяття,
сіль гірка в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
як мінорна мелодія, вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс
і – вона... Як провина остання } 2 рази
Програвання:
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І – вона... Як провина остання! } 2 рази [/color][/b][/i]
6.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Шановні гості сайту та одноклубники !
Раніше опублікований мною вірш щойно... музично озвучений
нашим другом - композитором Сергієм Голоскевичем. Відтак,
текст (вже як пісні), дещо ревізований і редагований, викладаю
(повторно) на Суд Божий і ваш, дорогі друзі, з надією почути
від вас відповідні відгуки, пропозиції та поради.
[i]А priori[/i] вдячний,
Ол. Удайко
[i][b][color="#ab097a"]Коли я відійду – хай буде свято:
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище.
Це й зрозуміло – в тім життя прогрес.
не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду – не згасне сонце
в планет цнотливих не ущухне рух.
Але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у Небі так же вишколено й вдало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай пульсує в світі неперервність,
що ллється нам з космічної імли…
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
леліймо мир і щастя на Землі!
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
леліймо мир і щастя на Землі,
леліймо мир і щастя на Землі![/color][/b]
04.02.22
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
[i] Вперше на своїй сторінці
презентую цю пісню...
Музика Сергія Голоскевича
Виконання Володимира Сіірого [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00594535.mp3
[i][b][color="#800860"]Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай![/color][/b]
12.07.2013
_________[/i]
*) щоб прослухати пісню, натисніть на
посилання, подане на початку допису.
Світлина з інтернету (Вікторія Сергієнко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
[i]14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя Україні в ті нелегкі
часи «Комуністичної імперії»: Василь Симоненко та Василь Стус…
Вашій увазі пропонується балада про цих славних синів України
як своєрідне вітання всіх, кого нарекли цим славним іменем...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Qy5qnVjV-PQ[/youtube]
[i] * * *
[b][color="#68086b"]З усіх відомих на землі професій
в найбільшй шані, певно, ковалі...
І не попи Московії конфесій –
кували шлях Вкраїні Василі!
Пророчачи майбутнє Україні,
плекали Правду й Волю, як могли,
бо більшовицьким зайдам-бедуїнам*
були ми не вкраїнці, а воли.
Й вели себе чужинці як сатрапи,
загнавши нас у “компартійний хлів”.
Та не змогли свої мерзенні лапи
занурити у душі Василів.
* * *
...Один Василь сконав від ран в Черкасах,
відчув бо серцем інший часу плин -
не загубився він в “народних масах”
й не з'їв його душі червивий сплін**.
Боровсся він з кончиною щосили,
як з клятою комвладою боровсь,
та доля й влада все ж його скосили –
зоря його упала в шерхлу Рось***
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись
в копальнях і у штольнях Воркути?
Які ти мав провини і спокуту,
чим завинив перед прогресом ти?..
І обернувся посохом твій карцер,
бо горде серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
своїй ти Ненці так і не сказав…
* * *
Та зойк ваш, хлопці, в світі не розтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник –
на Сонці скресли кратери вулканів
й послали нам ваш відчайдушний крик…
Той голос Сонця в темноту не канув:
луна пішла – як клекіт жуавлів!
І не було б ніколи тих майданів,
не будь вас, відчайдухїв – Василів!..
_____
Які, о Сонце, ще дало б уроки,
аби дорогу висвітити нам?..
Єдиний шлях – це квітнуча Європа,
хоч платою за неї є ВІЙНА...
Вкраїні не блукати манівцями,
з дороги Волі й Правди не звернуть!
І Захід, й Схід – від Дону і до Сяну –
торують ра́зом вистраждану путь.
Тож xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів – нових Василів!
З усіх відомих символів професій –
нам найдорожчий молот ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015-12.01.2022
_________
*скотоводи пустель;
**меланхолія;
***як гадають експерти, Василь Симоненко помер від хвороби
нирок через побиття КГБістами (в КПЗ м. Сміла 1962 року);
****Всесвіт.
Супровід: вісня на слова В. Симоненка
"Виростеш ти, сину"[/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
[i] Новорічно-різдвяні сентименти[/i]
[youtube]https://youtu.be/Ee-0C1kUp_g[/youtube]
[i][b][color="#7a0776"]Расмуссен*, як кажуть, знає більше,
як нас вколо пальця обвели –
атом наш віддавши тупо іншим,
оголивши небо і тили;
як Вкраїні щедро обіцяли
цноту волі, суверенітет
від шакалів ласих і амбалів,
як один із них сказав нам “нет”;
як в часи майданівської скрути
таємничо Захід цикнув нам –
то були повторні наші Крррути
й уступив наш Сектор тим панам…
То ж пора і нам настійно р-рикнуть,
хто свободу нашу не зберіг:
Вінниця нам – “цоколяд” на ринок,
95-й – Кривий ріг!
Йдемо потихеньку вже до тями –
розумом прокинувсь Рорзумков.
Скоро розберемось ми й з “гостя̀ми”,
випорснем з “обіймів”… і оков!
Український дух не перевівся,
встанемо з росиці і води:
не допустить українське військо
прикрої вселенської біди!
…Екс-генсек* – є думка – має рацію:
слід ману в Європі зупинить –
не занапастити горду націю,
щоб звірів утамувати сить!
Расмуссен напевно ж знає більше,
Слів його Мовчання – золоте:
край наш – явно вже не Моґадішо**,
й ворогу Вкраїну не здасте![/color][/b]
06.01.2022
_________
*Генеральний секретар НАТО (2009-2014), який нині
виступає за прийняття України та Грузії до альянсу
в нинішніх їхніх кордонах;
**столиця Сомалі, де з 60-х років минулого сторіччя
йде перманентна громадянська війна, яка знекровила
націю, зруйнувала економіку. Голод і злидні – ознака
цієї арабської країни.
На світлині з Інтернет - НАША ялинка в столиці ЄС і НАТО.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
[i]Трохи містики та ізотерики...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/hZzjs4NbcK0[/youtube]
[i][b][color="#056f8a"]Сюніч приснився місяць молодий –
ріжок пречистий з лезом ятагана…
несе мені, напевно, знак святий
як гарну звістку з древнього кургану
довкруж того звабливого ріжка
яскраві, мов недавно з лазні, зорі,
й опанувала мозком мисль пружка́,
з якою я всю ніч лежав у зморі
в цей час прудкий відвідав я світи:
в Пегаса вже ні пут, ані уздечки –
лиш підіймися й з ним увись лети
в нірвану, а то й Всесвіту краєчок
туди, де ані тіней, ані тіл,
етеру лиш бескрайнього блаженство
і торжество божественних світил,
де Грації як суть – своє мистецтво
…сюніч приснився місяць молодий,
як меч козацький з лезом ятагана…
На Землю йде рік Тигра золотий –
рішучий вкрай і ґречно-бездоганний[/color][/b]
3.01.2022
________
*Грації — в римській міфології добродійні богині,
доньки Юпітера, що втілюють радісний, добрий і
вічно юний початок життя
© Олекса Удайко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2022
На здоров’я їжте і мені уріжте.
Приповідка
[youtube]https://youtu.be/XkDQ8YOQAVA [/youtube]
[i] [b]“на здоров’я їжте,
та й мені уріжте…”
як-то мудро скаже,
мов на хліб намаже!
цю народну мудрість
втямкували “слуги”*…
вдячні вони будуть,
не дай Боже, вдруге
хочеш обирати
слугів креатуру –
у конверті, брате,
Зѐ_Лена копюра,
а комусь лиш гречки
вповні вистачало,
а як суперечка –
докладали й сало
наші олігархи –
ті, що нас годують! –
важливіші “архи”:
як захочуть – взують
з сотню депутатів,
а то й Прєзідєнта,
хоч без автоматів –
не без резидента
то ж гляді́м закони**,
що оберігають
годівців... До скону
біс їм помагає![/b]
29.12.2021
________
* CЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві –
людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т.ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст.,СЛУЖНИ́К заст.,
СЛУЖИ́ТЕЛЬзаст.,ПОСЛУ́ГАзаст.,ПАХО́ЛОКзаст.,ПОПИ́ХАЧзаст., зневажл.,
ПОСЛУГА́Ч діал.; ДЖУ́РА іст. (зброєносець козацької старшини в 16-18 ст.) ст.),
ЦЮ́РА діал.; ЧУ́РА діал.; КОЗАЧО́К (хлопчик-лакей у поміщицькому домі часів
кріпосництва в Україні); ХЛО́ПЕЦЬ заст. (слуга-підліток, “мальчик на побегушках”);
ЧЕЛЯ́ДНИК іст.,ЧЕЛЯДИ́Н іст.,ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ іст. (належний до челяді феодала) феодала), ГАЙДУ́К іст. (виїзний лакей); ДВОРО́ВИЙ, ДВОРА́К розм., ДВОРЯ́К рідше,
О́БШАР збірн., певно, від дієслова ОБШАРИТИ, ВИВЕРНУТИ КИШЕНІ “народа”, $$).
**горезвісний “Закон про олігархів”.
На світлині автора – прилучанин Петро Сердюк
на альтернативному “параді” 24.08.2020 року.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
[i] [color="#bd0d0d"]О, ці закінчені совки!
О, діти вічного застою![/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/5QeRnCp5Xqo[/youtube]
[i][b][color="#a1067f"]Жахливий сон явивсь мені сердь ночі:
глухий задвірок, голод, Колима…
Й сховати ніде вже прозрілі очі,
й нема на чому зір свій зупинить,
й сховатися нам ніде, хоч на мить, –
темниця скрізь! Просвітку вже нема!
...Ми смажимо чомусь жовтаве сало,
щоб, певно, враз горілкою залить.
Такого зла, здавалося, замало:
округ – блатні пісні. І – матюки...
О! Краю мій – розгнуздані совки!
О! Призабута, та знайома мить! –
розгул давно минулої епохи.
Й негідний відчуваючи мотив,
тут я розлупався від сну потроху
і в підворіття стрімко шугонув,
мов в зоні тій ніколи і не був…
(Мо’, з бодуна жахіття те наснив?)
…Не Колима, а дивна річка бронзи*
і мальовнича вікова Лугань –
не сон, а яв: всесильні в світі бонзи**–
затворник сочинського замку Пу
і дядя Джо on line, але... всліпу***
"лупають" нам життя як Божу дань.
Паркан новітній нам городять
й горо̀д для за̀сіву скородять,
щоб Зе-Ко-Путінські блатні
волали звідти владне «НІ»****
майдано-виборній громаді:
“куда итдти, куда – не надо”…
[/color]
[color="#bd0d0d"]О, консервація совка!
О, резервація застою![/b]
15.12.2021
_________
*Кальміус (з латини – річка бронзи),
Лугань – відомі річки Донбасу;
**тут як чванливий посадовець;
***дійство те йшло, звичайно ж, без UA;
****одна із вимог Мінських домовленностей –
конституційна автономія псевдореспублік
ОРДЛО з правом вето у В. Р. У.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
Усе у порівнянні і...
поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ І НАШE
Своє і наше – як то все не сплутати ,
як розділити вcе у час журби?
Нам би радіти власному теплу, а ти
шукаєш ярмис від нашесть юрби.
Й безсилою здається контрацепція –
чужинське нам вже в’їлося в крові…
Нам би підняти людськості концепції –
вони ж у нас покояться в траві!
І щоб в житті ні перед ким не прогинатись,
й не бути нам такими, як ми є,
пора вже, витуривши іноземну на́пасть,
збагнути все до рисочки своє.
І жити так, щоб жоден гнус бруднющим носом
підмурок наш уже не підточив,
і щоб не пхав його у наше тепле просо –
у злодія нема на те причин!
Своє і наше! Дві, як кажуть в нас, різниці!
Своє і наше?.. Зайвий жоден спір:
своє – то благодаті Божої зірниці,
а наше – то вода з Карпатських гір!
Любімо ж ми своє, хранімо вельми наше –
обидвоє – як рідні два крила...
Щоб парувала на столі весела каша,
шануймо все, що Ненька нам дала.
[/color][/color][/b]
7.12.2021
_______
Про своє і наше краще читати в супроводі пісні
Славка Вакарчука, який підгледів задум віріша.
Світлина із мережі Інтернет...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
А таки гарчить...
[youtube]https://youtu.be/gtIKHiRnGJ0[/youtube]
[i]Як хороше, коли звучить
своє,
звучить , милуючи і слух, і серце.
Та поміж нас, гляди, ще й враже є…
Тремтять піджилки,
вкутані у берці,
коли чуже почую, що на часі:
тим "языком" вбивають на Донбасі,
дівчат і хлопців зле катують
за те, що дома не ночують.
В душі ж не той вже квас –
сплюндрований Донбас!
Гірчить,
коли за мить
почую річ ту Раші…
І хочеться такої кваші,
щоб ні один…
отой пихатий «господін»
вже не топтав
ромашки наші.
…Але в мені буває,
як почую
злеліяний в тайзі, відбірний мат,
вердикт душі напрошується
всує:
який іще буває серцю компромат?
Й спитати хочу на «общепонятном,
словесности послабив удила;,
«Какая с…
мать
в страданьях неотвратных
такого вот балбеса родила?»
Й немає вже ніскілечки надії –
Всевишній бог
мовчить!
Та на такі слова і дії
мій пес уднУ*
гарчить…
26.11.2021
_________
*всередині.
світлина автора - "мій пес",
що вже не гарчить, на жаль, -
убили такі, як "херої" мого твору.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
[youtube]https://youtu.be/817zqxLpFco[/youtube]
[i][b][color="#940c4e"]А ви, сябри – ферштеери* Росії,
куди ви юрмищем ото йдете,
Пу-й-Ло обравши за свого месію?..
Чи в памку вам, що робите не те?
Ви ж споконвік були не Раша – Руссю,
нехай білішою, аніж шпаркий сусід.
Ми ж разом, вкупі вічно бути мусим,
крокуючи на Захід – не на Схід.
Не тратьте сили на дизайн держави
на кшталт оскаженілої РФ:
в тайзі дрімучій каркаючі ґави
підносять цесаря клапатий блеф.
Проникніть глибше в корені історій:
своє коріння й корені орди…
Іще яких вам треба категорій,
щоб не ходити більше вже туди?
В імперій всіх одна прерогатива –
справляти бал на жертвених кістках.
на біса вам така ось перспектива?..
Жыве дзяржава вольная ў вяках![/color][/b]
19.11,2021
_________
*такий, влучний щодо "сябрів", неологізм я вловив у Володимира Огризка,
який як дипломат добре володіє німецькою: verstehen (нім.) - розуміти. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
…І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/5nkgfoaI_rI[/youtube]
[i][b][color="#76077a"]Ідуть вперед пригноблені народи,
звільняючись від утисків і пут,
лупають корінні й гірські породи:
базальт, граніт і кострубатий бут.
А що ж з тобою, ненько Україно,
чому спіткнулась раптом на путі?
пора вже відродить в лиху годину
на голібому барви золоті!
Згадаймо велетів борні і думки
як пркцедент незборності,звитяг...
Вже годі жабам у болоті кумкать –
пішов вперед вкраїнський паротяг!
Й нікОму нас не збити з пантелику –
з дороги волі й правди не звернуть!
Провідники і пращури великі
вказали нам оту правдиву путь.
І хай біснуються вожді імперій,
плюють услід сатрапи наддержав –
настала вже нова, свобідна ера,
плоди її свавілець вже пожав.
Плетуться у хвості цивілізацій
народи, де є кормчими царі:
Азопи і Америки локацій
цькують собак недолюдки-псарі .
А нам, вкраїнцям, будувати хату
в ряду межи успішніших держав,
щоб кожному ту насолоду мати,
яку в житті ніхто іще не мав.[/color][/b]
11.11.2021
___________
На світлині автора - один із кадріа акції
"Ні - капітуляції", що мала міце у КИЄВІ
в день Незалежності 24 серпня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
…І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/5nkgfoaI_rI[/youtube]
[i][b][color="#76077a"]Ідуть вперед пригноблені народи,
звільняючись від утисків і пут,
лупають корінні й м’які породи –
базальт, граніт і кострубатий бут.
А що ж з тобою, ненько Україно,
чому спіткнулась раптом на путі?
Невже ще не настала та година,
щоб відродити барви золоті?..
Згадаймо велетів борні і думки,
і приклади незборності, звитяг.
Вже годі жабам у болоті кумкать –
пішов вперед вкраїнський паротяг!
Й нікОму нас не збити з пантелику –
з дороги правди й волі не звернуть!
Провідники і пращури великі
вказали нам до волі й правди путь…
І хай біснуються вожді імперій,
плюють услід сатрапи наддержав –
настала вже нова, свобідна ера,
плоди її свавілець вже пожав.
Плетуться у хвості цивілізацій
народи, де є кормчими царі:
Азопи і Америки локацій
цькують собак недолюдки-псарі .
А нам, вкраїнцям, будувати хату –
одну з успішніших в ряду держав,
щоб кожному ту насолоду мати,
що ще ніхто в житті свомУ не мав.[/color][/b]
11.11.2021
___________
На світлині автора - один із кадріа акції
"Ні - капітуляції", що мала міце у КИЄВІ
в день Незалежності 24 серпня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
[i]Хрести, хрести...
Одні хрести,
хрести і стоптані пороги...
Нові життя могли б цвісти
там, в хаті, дома…
Та дороги
їх повели у далечінь
у пошуках нової долі…
Коли ж закінчується чин –
веде до скорбної юдолі
всіх блукарів…
Схилився тин,
занедбана хибнулась хата,
скучає без худоби хлів…
Не ті вже рухи й очі брата –
донизу вік життя схилив.
Немає в поглядах вже блиску –
йдемо на цвинтар…
Та нести
нелегко родову колиску…
Хрести, хрести,
хрести…
4.11.2021[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021
[youtube]https://youtu.be/EchX_gVs-Qg[/youtube]
[i][b][color="#078fb5"]Живе людина кожна в сьогоденні й потойбіччі…
І кожен може пересвідчитися сам,
коли прокинеться і, не розплющуючи вічі,
вдивлятиметься в даль, не гаючи час там.
Та кожен може зазирнути часом в інший вимір,
що там і як – пото́йбіч нашого буття.
А що казки вже різні споглядать! Візьми і вимрій
нове для тебе лиш прийнятне майбуття.
В очах заплющених побачиш рай якийсь безликий –
часу і простору дивний конгломерат:
тунель, де віддаляються, чи близяться великі
й малі різноколі́рні плями… Їх би рад
дивитись кожен – хоч би мить, чи вічність і ще трішки –
таких картин, фігур не бачити ніде,
хіба що на базарі – продаєте ви витрі̀шки,
від того час земний скоріше вам іде.
А ще цікавіше, як можете собі наснити
оте, що за тунелем – явне нежиття:
чи є там сонце, небо, люди, тварі, квіти?
Не зрозуміти вам те потойбіччя до пуття…
І хочеться усе оте прожити і відчути:
і сьогодення наше, й те, що потойбіч…
Всі виміри й координати різні осягнути
Зустрітись з долею своєю віч-на-віч.
Та не дано нам вибору в житті цьому земному,
побути поспіль чи водночас тут і там:
лишається лиш заздрити і гуліверу, й гному –
казковим образам… А ще, мабу̀ть, богам![/color][/b]
3.11.2021
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
[i]Світлій пам’яті Данила Заболотного*
[youtube]https://youtu.be/QnMw2oUH3Go[/youtube]
[b][color="#098072"]Бувають дні – весняні і осінні,
Й зимові, спохмурнілі, прісні дні…
А в нас були – насичені і чинні,
Та промайнули – що в чарі́внім сні.
Були слова там про святу людину,
яка свій хист Гігеї** віддала
та у лиху, нелюдяну годину
в серця людей навічно увійшла.
Поділля син Данило Заболотний
упорав епідемій переліг:
недуги ті – жорстокі і скорботні...
Він смерть саму собою переміг!
Життя поклав на медицини плаху,
щоб людство неушкодженим жило,
й лишив рецепт від Бога чи Аллаха,
здолати як непереборне зло.
…Пішов у вічність вчений наш, щоб жити
у вдячних, невпокорених серцях,
щоб все цвіло, щоб колосилось жито,
щоб майорів незборно рідний стяг.
Щоб ми жили, співали й веселились,
складаючи про вченого пісні,
за упокій душі його молились,
й радіили нам дарованій весні! [/color][/b]
28.10.2021
_________
*Д.К.Заболотний (1866-1929 рр.)- вчений
мікробіолог-епідеміолог, Президент ВУАН,
засновник Інституту мікробіології і епідеміологі
(нині Інститут мікробіологі і вірусології в системі
НАН України), що носить його ім'я, жертвував
собою, віддано борючись з епідеміями чуми і
холери в країнах Азії і Африки(1896-1921 рр.).
Ввійшов в історію як один із фундаторів світової
науки, засновник низки медичних установ і кафедр
мікробіології вишів України і Росії. Похований на
Батьківщині - в с. Чоботарка (Заболотне) на Поділлі.
Цього року виповнються 155 років від дня
народження вченого, на вшануванні пам'яті якого
27-28-го жовтня побувала група вчених Національної
АН та створеного акад. Заболотним Інституту, серед
яких був і автор та презентував Музею Заболотного
свою книгу "Відданість науковій істині" і цю посвяту.
***Богиня здоров'я у еллінській міфології.
[b]На світлині [/b]автора - вшанування вченого біля
пам'ятника на могилі Данила Заболотного.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
...якось так.
[youtube]https://youtu.be/rO1KXTJ_xcE[/youtube]
[i][b][color="#08728c"]Якось вже тісно стало на цім світі:
не ті слова, не ті поля, ліси…
Не тим вже квітом балки й гори вкриті –
нема тієї вічної краси.
Якісь трихѝ*), якесь дивне тусання
в громадах з кволістю живих ідей…
Як не хватає нам того єднання
з природою і поміж нас – людей!
І йде на ум одна лиш аксіома:
один же раз на світі живемо.
Для чого нам в житті закони Ома,
коли гуртом до кращого йдемо?!
Для чого нам оті блукання струмів
від опору, що стримує прогрес, –
ті запальні, незлагоджені думи,
що в людності породжують абсцес?
Нехай би плинув струмінь електронів
вільготно, тихо і без перешкод,
не збуджуючи звихрення нейронів –
діяння задля сум винагород…
Нехай би тісно стало лиш дерзанням
у руслі Неба і його послів –
для людності й природи процвітання
не слід щадити ні снаги, ні слів! [/color][/b]
18.10.2021
_________
*возня (рос.), суєта-суєт.
Світлина автора - АЛЕГОРІЯ, що уособлює часоплин.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021
[i]На майдані, коло церкви
революція іде:
«Хай чабан, – усі гукнули, –
за отамана буде!»[/i]
[b]Павло Тичина[/b]
[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]
[i][b][color="#610263"]На майдані люду лави –
революції ідуть…
- Чабани хай, – всі волають, –
за столицю нам будуть!
Хай Олекса, наш Удайко,
стане нам – як президент!
Не ковтнемо вже удавку –
той ганебний прецедент!
Слуг своїх задля опіки
зішлемо̀ у Трускавець...
Вишкіл здійме їм повіки:
владі "слуг" гряде... капздець!".
…І розквітне Україна,
запанує в домі лад,
й підем разом, воєдино,
переможно на парад![/color][/b]
5.10.2021
________
На світлині: автор вкупі з братом (справа)
в альтернативній колоні на "Не-параді",
присвяченому 29-й річниці Незалежності.
Київ, Хрещатик. 28.08.2020 року.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
[i]О, як ствердно, в унісон звучить
ця чарівна пісня на слова Л. Глібова
із уст Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе усе жадає жадно жити –
такий закон органіки… Й сміття
до глибини не здатне зрозуміти
генеалогії родинного буття
і хай стинають все живе… Під корінь –
напалмом спаленої вщент землі…
Гієна війн, і лють голодоморів
для більшості ще, певно, замалі?
На жаль, не раз
гнобили нас…
й гнобити
ще потужаться
не раз.
Міцнішими ж стаємо ми щораз,
як з ярем вириваємось нараз!
Щораз
здіймається над пнями поросль
з води живої – чистої роси…*
Недарма ж пращурами в нас є орій
і вої незвитяжної Руси!
Тож дякувати маємо уклінно
краплиночкам… криштальної води,
щоб дітям нашим прийшлим неодмінно
в майбутньому уникнути біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів «з роси та води» означає побажання
доброго здоров’я, багатства, добробуту, врожаю.
А пенечок той - спостереження і світлина автора. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
[i]Друзям по перу та однодумцям…[/i]
[youtube]https://youtu.be/datT_1I6tGI[/youtube]
[i][b]Я не нажив ніяких авуарів,
паїв земельних, на майно паїв,
бо ж мізки в добродбайстві я не парив –
валютного барила не наїв
Натомість володію гострим словом,
правдивим і, хотілося б, твердим.
За “дичиною” не ходив на лови –
глитав домівки гірко-пряний дим.
Мета моя – історія народу,
новітньої історії есе…
Не кланяюсь воді чужого броду,
бо доля ріднокраю – над усе.
Тож ранком будить морок мій неспокій –
до чину стати в зламі ночі й дня,
аби громаді дати щось, допоки
народ бідує, як моя рідня.
Не мій це звичай – злобу наживати,
в житті ж бо вабить жвавий позитив:
душа відкрита і простора хата
для друзів, котрих любо я нажив.[/b]
5.08.2021
На світлині автора: на протестній акції
під час відмітин Дня народження УПА та
Війська українського в Києві 14.10.2019.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
Десь так...
[youtube]https://youtu.be/nhV_OX6ZQ0s[/youtube]
[i][b][color="#7a097a"]Прокинусь рано з сонцем я –
життям своїм насолодиться…
……А поряд – ангелів сім’я,
і зріє за вікном пшениця.
Я вийду в поле, щоб росу
всім спраглим тілом обійняти,
вдихнути щоб оту красу,
розквітлу в полі, рути-м’яти;
щоб сонцю жаркім навздогін
про радість – жити – прокричати,
творити щоб життю той гімн,
де в нього я стою на чатах…
О Боже милий, не карай:
Хіба не рай – це одкровення,
що в сон прийшло як благодення?!
За богохульство не карай...
Хіба життя моє – не рай?
Хіба не рай? [/color][/b]
28.07.2021[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
[i][b][color="#7a0971"]Мені вже муляє
цей вірш.
його несила
більш носити.
він муляє мені
ще гірш,
як сенбернар
ліниво-ситий,
що вів мене на повідку
слів,
що нанизані на нитку –
міцну, сурову,
хоч тонку,
як та мелодія
у скрипки….
З тих пір,
як сплетена вона
у серці тихім, безпораднім,
не можу солопіти на
світ наш
красивий,
безпощадний..
Мене мелодія п’янить…
Через заплющені вкрай
очі
я бачу ту незриму нить,
яка веде крізь
дні і ночі
мене
в незвідані віки,
веде нестримно,
очманіло…
Я ще побуду залюбки
в тім сні,
до кому в горлі
милім.
…Все ж запишу,
щоб пам’ятать
(хоча б найближчим поколінням)
мелодику та благодать
життя одвічного
нетлінним[/color].[/b]
15.07.2021
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
Читаючи пресу*…
[youtube]https://youtu.be/zXJVrkhWDl4[/youtube]
[i][b]Хвалився людям білий лист:
“Коли в вас є якась мета
й творіння хист,
то не шукайте інших місць –
почніть із чистого листа.
Я чистий бо, як чисте поле, –
без перелогів, бур’янів:
й сіяч даремне лан не поле,
переживаючи в юдолі
силенну силу пражніх днів”.
…Та поки задкував наш арій ,
що з тим робити упослід,
набігли звідкись чорні хмари, –
овець нечесані отари, –
й від “чистоти” лишився слід…
Ще й тітонька – дупаста ляпка
прикрасила отой папір,
що хизувався чистотою,
“незаплямований” цнотою:
хазяїн нечистот – ser Tyr!..
О, листу чистий, не хвалися
своєю “чистотою”! В нас
знайдуться ще чубаті й лисі,
що віднедавна повелися
і роблять в Світлім сонми “клякc”!...[/b]
5.07.2021
________
*Читається екслюзивно в
аудіо-відео-супроводі...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
Трохи злободенності...
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[i][b][color="#8f0684"]Не жди дощу… Полий рослину –
вона – як ти, і хоче пити…
Господь побачить твою спину
й поллє весь спраглий огород:
хто йде – чекайте нагород!
…Такі ось візії і крипти!
Не жди із неба благодаті,
а, закотивши рукава,
усе зміни, що ради дати
не може там, де – лиш байдужість,
де в дефіциті сенс і мужність...
Не сад едемський – трин-трава…
Не жди – іди, не озирайся:
в тобі… в тобі лиш той рушій
і право виключне на рай цей,
тобі присуджена дорога,
освячена єдиним Богом.
Метою опануй мерщій!
Нема дощу?.. То буде спека –
маленька мста Природи від,
бо ж невтямки, що небезпека
у нашій, нам властивій суті –
в тарелі рай не принесуть нам.
…О, цей нещадний людохід![/color][/b]
1.07.2021
________
На світлині автора: благодатні троянди
вдячної учениці Ангеліни Кириченко....
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
[i] ...Не знаю я, что значит бытие,
хотя и знаю, что зовут Любовью.
[b] Микола Гумільов
[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/RsN-1zVPn9I[/youtube]
[i]
[b][color="#078c88"]Мені зозуля накувала
судьбу завдовж 120 літ!
І я біжу… Та без привалу
буває тяжко… Меркне світ…
І я лечу у гущу лісу,
де б'є спасенне джерело,
там кущ калини кетяг звісив
й своє натомлене зело…
Схилившись ижче ручая,
я п'ю в задуху, до смаку –
і ось зозулю чую я:
"Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку! "
І – закрутилось, завертілось,
на всі конячки завелось!
Співати в танці вже хотілось,
уповні, весело жилось...
…Та серцем раз закмітив я:
не хлюпотить життя ручай –
куди ж поділась “прить” моя?..
І, не впадаючи в відча̀й,
послідком сил своїх велю
вклонитись низько журавлю...
Тут б'ю поклони, і молю:
"Ручай мій, лий, не висихай,
І ти, куковка, не літай
в чужий, незнаний мною край –
снагою сповніть плоть мою! "
І, щоб таку уволить волю,
ручай нову розвинув силу,
і, всупереч нещасній долі,
життя знов стало любим, милим.
• • •
... О, мій ходисвіте! Є втома –
шапкуй смиренно джерелу
і, як паломнику годиться,
скуштуй цілющої водиці!..
Одвіт тобі прийде пото̀му,
як по весняному теплу
відчуєш кличі віщі птиці,
дзюрчання свіжої водиці…
Тож пий її "в задуху"! Знов…
тобі ручай воздасть сторицею,
даруючи
повік
Любов![/color][/b]
10.06.2021
___________
На світлині: куточок парку у Феофанії (околиці міста
Києва), де є кілька джерел цілющої, освяченої води
(Світлина роботи Вікторії Шепелевич). [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Славному слобожанцю,
великому українцю –
Іванові Низовому
[youtube]https://youtu.be/PqHg5CE3F9s[/youtube]
[i][b][color="#630566"]Йван показує громаді,
що і як й кому писать…
Ми йому тут завше раді –
поетична в твані гать!
Та не всім нам піддається
Йванове оте перо –
лиш у нього вміння є це:
як прославити добро!
Як зганьбити ницих лютих
чи вернути в спільний тан,
щоб не жить на шкоду людям,
знав напевне лиш Іван.
Тож уклін наш Низовому,
світлій пам’яті його…
Недарма ж печать на ньому –
риси лицарства всього! [/color][/b]
8.06.2021
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
[youtube]https://youtu.be/8Tg9O_R5WHs[/youtube]
[i][b][color="#065b6e"][color="#8a058c"]Мені болить – шматується земля…
Нехай би плуг… А то шматують гради,
не сіяні й не зорані поля –
панують там рептилії та гади.
Із поглядом у надра – самоціль:
з жадобою вплітати щедру юшку,
а в серці – пліснява, гниття і цвіль,
спустошені, змалілі духом душі!
Мені болить – не бачимо небес,
стороняться геть їх чому́сь земляни:
творять усе, на що штовхає “бєс”,
мовляв, й на Сонці є тінясті плями.
Прийдеться все ж за все колись платить,
якщо не нам – прийдешнім поколінням…
За все, що діється, мені болить,
І ятрить біль той серце і сумління.
...Руками чорні хмари розведу,
пігулку дам землі від болю в серці,
як треба буде – у вогонь ввійду
не під фанфари – мовчний голос смерті...
Візьму з собою пам’ять про біду –
кров’янобарвні символи-коралі,
в священнодійне полум’я ввійду
і сотворю ідилій пасторалі.[/color][/color]
[/b]
27.05.2021
_________
Аудіосупровід - відома мелодія пастуха...
На світлині автора - мальовничий куточок
в провінції Зееланд у Німеччині (2019 р.)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
[i] ...дещо з мемуарів.[/i]
[youtube]https://youtu.be/2s4hYZ-IDME[/youtube]
[i][b]Краснодар - то столиця Кубані,
що Вкраїну в свій час обійме́
як дочка, що заблукла в тумані,
та тепер, як розвиднилось, йме
свою віру у рідну праматір,
що під серцем колись понесла,
як і Тмутаракань, що як хата
Святославові й Ользі була*.
І тепер, коли щезнуть хозари
з споконвічної русів землі,
притаковлять ту зірку стожари,
що мигтять нам в небесній імлі.
І обіймуться мати і донька,
що чуждалися в пору розлук...
Допоможе воз'єднанню доля,
що пливе нам із Неба до рук.
І в єдиній сім'ї українці
запанують на власній землі:
"восвояси" пошлем бо ординів,
апетити в яких немалі...[/b]
22.05.2021
___________
*йдеться про княгиню Ольгу та її сина-полководця
Святослава, які "притаковили" землі Тамані, Кубані
та Північного Кавказу, потіснивши з них племена
печинігів і хозар, що надокучали Київській Русі.
На світлині: автор з Іриною Феклістовою,, завідувачкою
лабораторії генетики БГУ (м.Мінськ) в Краснодарі (2010 р.)
Хочу привернути вашу увагу, друзі, до цитованих з ютубу
аудіовідеоматеріалів, що мають прямий стосунок до піднятої
теми "Кубань - це Україна", а саме: "Заповіт", виконаний
Кубанським козачим хором у 1989-му і "Кубань - ето наша
родіна" - у 2014 році. Нетрудно замітити оту метаморфозу
в репертуарі "НАШОГО" КОЗАЦЬКОГО ХОРУ за ці роки.
Це і є інформаційна війна "хозарів" проти неньки України!
[youtube]https://youtu.be/EVaVGRg5AbY[/youtube]
© Олекса Удайко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
...вісім, хто любить...
[youtube]https://youtu.be/B42w4vZ6eKg[/youtube]
Любити так у змозі тільки [i]Та[/i],
яка в свою закохана у справу,
де царствує нездійснена мета –
квітчати землю як осердя раю.
Сади едемські посадити скрізь,
де б воля па̀ла в богочоловіка,
щоб виграти отой в природи приз,
що не старіє – золотить довіку.
Щоб у садах тих тішився Адам,
щоб Єва розквітала й грались діти…
Любов і Злагода б вселились там,
і ні̀куди від того вже подітись.
Щоб пруг веселки всіх оберігав,
Й [i]Сама[/i] в саду сіяла ясним квітом…
О, скільки ще нагальних в [i]Неї[/i] справ:
у парус їй хай дме ранковий вітер!
20.05.2021
_________
На світлині: богиня рослинності Флора
(картина француженки Луїзи Аббема, 1913 р.)
© Олекса Удайко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021
...зі сльозами до Примирення
[youtube]https://youtu.be/Gt9TS7WV3_8[/youtube]
[i][b][color="#690646"]Лютує вітер, гонить геть весну десь,
лютує вірус, косить смертний люд…
Теплу̀ земному не дає проснутись
і наша лютість, схована під спуд.
Лютує українець – брат на брата,
немає миру в світі і в душі,
а нам би все найкраще в мирі брати –
дітей родити, вабити дощі…
Так ні! Ми брата можемо послати…
(Сестру, – як матір з часом, – й поготів.)
Хай жестом ще б, а то ж – відвертим “матом”,
туди, де жоден бути б не хотів!
А нам Кобзар заповідав єднатись,
аби усі негоди побороть…
Й чуму ходячу як рашистську на̀пасть –
для того варто рвати горло й рот!
Та лють буває – мовби Божа ласка,
коли вона спонукана лихим,
коли вона, як дріжджова закваска,
хліби пече з словесної трухи!
То ж лютість наша – ворогам, не більше –
за правду нашу і за свій народ.
За цю війну уже ми стали інші –
хто вовком виє, тим затнемо рот!
...А нам – Любов!
Любов – і більш нічого!
В сім’ї, в громаді, в світі, між людьми
славімо чѝни
доброго – не злого –
й обіймемо світ білими крильми... [/color][/b]
9.05.2021[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
[i] …доборолась Україна
до самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають.
[b]Тарас Шевченко[/b]
[youtube]https://youtu.be/gvMDZag8-DE[/youtube]
[b][color="#80056c"]“я не зубрило – перфекціоніст”, –
почув слова якось у соцмережі, –
Я на роялі затанцюю… твіст
і скорчу “рожу року” на манежі;
Як треба буде, я зіграю роль
правителя, судді чи дисидента.
не Аденауер я, не Де Голь,
але ж піду – на сміх – у президенти
(В і д а в т о р а :
словесну порошу
пускає в багно –
буває хорошим,
та й то лиш в кіно…
сміються із нього,
бо де б він не був,
не видно нічого,
крім опери-буф
“Вітат, ца̀рю наший” –
волає юрма,
і в царстві вже – каша…
Чекає тюрма
І князя, і челядь,
в ком глузду – катма.
Вже скоро вечеря –
готова сума̀)
...я не П’єро* – капарний Арлекін*,
то ж плакати за царством я не буду –
свій “край чудес“ поставлю я на кін,
профукаю – невдачі всі забуду…
Бо знаю я дорогу в тихий край,
де пальми – вряд і квітнуть кипариси…
знайду там отчий і одвічний рай
і архетипу рідні, милі риси
...і хай закінчу вік у забутті –
радіти буду щиро, без угаву:
було у мене інше на меті –
знеславити й розпорошити лави.
…не Аденауер я, не Де-Голь –
не прагнув я ні перемог, ні слави.
Я там, де лісу безголоса голь,
заброда я в “краю чудес” плюгавий"
[/color]
[/b]
04.05.2021.
_________
*персонажі мандрівного театру Commedia dell'Arte: [b]П'єро, [/b]
сільський парубок, наближений до [b]Арлекі́на[/b], уособлює
спритного і винахідливого слугу. Останній, відомий ще під
іменем Труфальдіно, веселий та наївний, але не настільки
тямучий та виверткий, відтак легко робить дурню, покарання
за це сприймає також легко із усмішкою.
На світлині - "Пьеро и Арлекин" — картина, написанна
французським художником Полем Сезанном (1839—1906).
Аудіосупровід - "Боже, царя храни" - популяний гумн
еРеФії = ОСТАННЬОЇ ІМЕРІЇ в Європі (співаймо разом...
як реквяєм!).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
...присвята і - ганьба,
Ганьба і... присвята.
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM
[/youtube]
[i][b][color="#077280"]О велетні!
О мовчазні подій знаменних свідки,
могутні,
вікові,
нескорені дуби!
За що ж вони вас?..
Де взялись оті вандали?.. Звідки?
За що ж не люблять вас оті вузькі лоби?
Невже затим, що поміж них ви сильні і мудріші,
що милосердя мали до людей завжди?
Чи, мо’, тому, що зайняли звірину, темну нішу
скажені, та в людській подобі ще, хорти?!
Ви ж пам’ятали ще ходу і Лесі, і Тараса,
Лукаш і Мавка там ховалися в листві…
Кармалюка і Гонти там сягала траса,
тримав Олекса Довбуш ціль на тятиві.
Діброви, наче схрони, слугували для упівців
як рідний дім, незборний і міцний плацдарм,
текла рікою там повстанців за Вкраїну крівця,
останній дих зробив славетний командарм…
За що ж вас, велети,
так ненавидять вузьколобі?
Невже леліють мрію про старі часи?
Хистити нас від ворогів у боротьбі і злобі
вкраїнцю, велетів пралісу попроси! [/color] [/b]
29.04.2021
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
[youtube]https://youtu.be/4kKW8PjCMyg[/youtube]
[i][b][color="#700867"]Весна в мізках вирує… Свідки –
оголені леткі думки.
Роздягне їх весна до нитки –
на подив всім, на всі смаки.
А в грудях серце шаленіє:
у небо вскочить норовить –
весняні генерує мрії
у цю весняну, щасну мить.
Земля вже пахне свіжим хлібом
та кличе орачів в поля, –
стомилася від смутку ніби, –
привітно лине гук здаля.
Зимою приспані бажання,
весна дарує залюбки –
тріщать по швах, припнуті зрання,
ущент роздягнуті думки.
І хочеться вже жити знову
негодам всім наперекір –
спивати всмак нектар любові
під струнний шал небесних лір.[/color]
[/b]
22.04.2021
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021
Дорогі друзі! Вибачте за тимчасові неполадки
на моїй сторінці. Певно, це не моя вина, а мста
темних сил на цьому сайті. Я роблю все - як
завжди! Звертання моє до адміністраторів сайту
не почуте! Ну, що ж? Мабуть комусь так треба,
щоб я пішов... До речі сайт покинуло вже багато
хороших поетів! Пам'ятаю кризові часи 14-го р.,
коли адміністрація сайту боязко попереджала,
щоб поети не розміщували, не дай Боже, патріо-
тичних віршів. Тут комусь було це не вигідно...
Певно, й зараз, коли ворог однією ногою стоїть
на порозі повномасштабної війни, опановує
страх тих, хто в нашій родині є випадковим і тих,
кому треба "валити" звідси...
Дай, Боже, мені помилитись!
З повагою до всіх,
ваш Олекса Удайко.
А твір, якого я не міг оприлюднити, був із розряду
роздумів на тему сучасного стану речей в Україні.
спробую його відновити. Причому, його текст гарно
ілюструє відома стрілецька пісня "Червона калина"
[youtube]https://youtu.be/2KFmijE0Ikw
[/youtube]
[i][b]ПРИРЕЧЕНІ
[color="#910a8a"]країни, де народи
прислухаються до
дихання планети,
і де здоров’я й благоденство
ближнього і людства –
на устах,
без сумніву, всі мають
довгу перспективу –
кажуть нам поети.
Країни, де живуть
байдужі до всього,
приречені на крах!
такий вердикт собі
вони своїм життям
давно вже підписали,
“Надкусюючи” все,
що не належить їм,
але невлад лежить:
То виноград грузинський
чи вино молдавське,
українське сало,
щоб якось на дурняк,
за працю і старання
інших їм прожить.
одначе, всім, хто
на чуже пшінце
окріпцю приставляти хоче,
нагадувати варто істину,
нехай жорстоку, та просту:
мста буде вам, чужинці, люта
за дітей!
Їх виплакані очі…
Мужів, на полі брані
убієнних!
І – за кожну
сироту![/b][/color]
14.04.2021
_________
На світлині, що з інтернету - чорна діра
нашої Галактики. Вона символізує безвість,
куди потрапляє все що йде проти світла...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
[i]Що є правда, то не гріх,
Кривда - в оранці огріх!
Автор
[youtube]https://youtu.be/FzJnYKxFWVg[/youtube]
[b][color="#7a0676"]Чи то було все, “як в тумані”,
чи то првидилось йому,
чи то були від вчора п’яні ?–
Уздрів на килимі… куму!
Такі масні й…веселі очі.
а в них – одна (на всіх) любов.
До неї, бачте, всі охочі –
вона ж найкраща… із обнов
життя набридлого сумного,
одноманіття, суєти…
А тут за волею… лихого
явилося, о чудо, ти!
Й схотілось "глянути ув очі" –
чи то не марево – сова?
Діждався він, спасенний, ночі
і - геп на килим… І – ова!
...І хрюкнуло свиняче сниво
і застогнало уві сні,
і зникло враз раптове диво,
яке наснилося… Ба ні!
То не кума, вві сні відчута, –
якесь… НЕВМИТЕ ПОРОСЯ!
...Знать,
з бодуна
питцям
зіпсутим
По-роз-ма-кіт-рю-ва-ло-ся![/color][/b]
11.04.2021
___________
*Прототипів цієї байєчки кожен може
пізнати, заглянувши в ТВ та інтернет...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Кажуть, одна ластівка весни не робить. Але коли
ця ластівка летить з Подільська, що на Одещині… Хочу
спростувати це твердження приповідки!
Отож, переді мною “перша ластівка” з художньої
майстерні Світлани Пирогової – педагога-філолога за
фахом, витонченого романтика за настроєм, поетеси-лірика
за покликанням. патріота свого краю і України в цілому -
за переконаннями. Невелика за об’ємом книга (120 стор)
містить в собі твори, укладені у чотири цикли: “Мій сад
любові”, ”Поезія йде від душі”, ”Феєрія любові” та ”Ми
різні з вами”. Це – роздуми автора про найкрасивіше із
людських почуттів – кохання, непрості, часом драматичні,
взаємовідносини між людьми, що несуть в собі жіноче і
чоловіче начало – Інь і Янь, про глибокі переживання,
пов’язані з несподіваними колізіями любовної дуелі, єдності
і протиріч з природою і суспільством. Автор шукає відповіді
на ті питання, які хвилюють кожного з нас та спонукають до
благородних поривань і пошуку істини. Картини природи у
Світлани тісно переплітаються з людськими почуттями і
проблемами в єдине ціле, особливо, коли йдеться про те,
що “топче життя”:
[i]…І плачуть у небі зі смутком хмарини,
Чи буде колись каяття?
[/i]
Протиставлення “мовчазних терпінь” і ”німих безсиль” теплу́
“сонця грейпфрутового” у поетеси звучить як вирок конкретному
суспільству й людству, в цілому, що нездатні справитися з тими
завданнями і труднощами, що постали перед ними. Причини
негараздів у людини чи суспільстві вона шукає і, звісно ж,
знаходить на терѐнах моральності, любові, чистоти душі і духу,
[i]Бо у житті усе для нас можливо,
Якщо в душі любові чистий храм.
[/i]
Такий підхід до аналізу людських почуттів і вчинків,
очевидно, цілком оправданий, якщо визнати існування
категорій добра і зла, божеств і демонів, ангелів і лихих.
Саме таких концептуальних засад притримується Світлана,
наділяючи своїх літературних героїв підчас протилежних
якостей, що робить її твори динамічними, художньо цілісними
та експресивними за сприйняттям. Для втілення своїх задумів
і естетичних уподобань вона у своїх творах часто говорить
натяками, опускаючи слова та замінюючи їх тире чи трикрапками,
ніби запрошуючи цим читача продовжити думку, аби зробити
його причетним до зображуваних подій і вчинків героїв, а відтак
уволікаючи їх тим самим до поетичного процесу. При цьому вона,
тяжіючи до лаконічності викладу, надає перевагу коротким
3-катреновим віршам, оздоблюючи текст ритмами – від найбільш
вживаного ямбу до співучого анапесту:
[i]Україно моя, хоч страждала від болю,
Не зламати нікому твій вільності дух,
Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
Не здолати вкраїнської нації рух.[/i]
Наводячи вище зазначену цитату з редагованої книги,
хотілось би відмітити і її національно-патріотичне спрямування.
В цьому можна переконатись, читаючи твори, зокрема, цитовану
вже поезію “Яку заплатити ціну?”, а також:“Оті, що в камуфляжі”,
“У вишиванці і душа, і доля”, “Настане перемоги мить”, “Не зміню
маршрут життя” та багато інших. Авторові болить доля України,
доля свого багатостраждального народу.
Безумовно, не все в збірочці є однозначним, як неодно-
значним є і саме життя. Деякі спірні моменти в текстах компенсу-
ються щирістю та любов’ю, з якою поетеса змальовує своїх
героїв, особливо у частині інтимної лірики. Тут вражає читача
та глибина та інтуїція, з якою жіноча ніжність проникає в закутки
душі суб’єкта обожнювання чи емпатії. Відтак всі поезії читаються
легко, з захопленням та надією на нові цікаві вірші С. Пирогової.
Єдиним недоліком анонсованого видання, на мою думку,
є те, що в ній, за ініціативою автора, розшифровано псевдонім
редактора публікації Олекси Удайка. Одначе, це не стосується
якості та змісту рекомендованої мною книги, що, безсумнівно,
є вагомим внеском у масову українську літературу. Адже цілком
зрозуміло: те, що удалось сказати Світлані є оригінальним і
неповторним, як і та «Неповторна мить», яку пережила авторка,
створюючи дану книгу, чию перемогу ми, прихильники іі таланту,
святкуємо тут, у Клубі поезії.
Залишається лише пожалкувати, що наклад цієї книги
занадто малий – всього 100 примірників! Як казав колись один
із професіональних поетів (цитую не дослівно, по пам’яті):
“книга, видана тиражем менше, ніж 1000 примірників, є
мертвонародженою і приреченою на забуття”. Побажаємо
Світлані Пироговій спростувати це твердження “оракула” і
наврочимо її “законно народженому дитяті” цілком здорового
і, надіюсь, щасливого довголіття.
Адже нині існує альтернативний "паперовому" і більш
масовий шлях у “лани широкополі” – формат електронного
друку. Як писав колись наш Тарас:
[i] В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну…[/i]
Побажаємо ж і ми, поети “Клубу поезії”, нашій колезі
наснаги і творчого піднесення при написанні нових, цікавих
і, поза всяким сумнівом, корисних творів і книг в галузі, яка
так потрібна людям, як чудодійна пігулки від коронавірусу,
в ці нелегкі для нашої країни, але неповторні миті нашого
суспільного життя.
03. 04. 2021
© О. Удайко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909909
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
[youtube]https://youtu.be/l7XEGctmI18[/youtube]
[i][b][color="#ff0000"]Крик дитини у пустині…
Хто це чув?
Як мурахами по спині
потечуть
звуки тим, хто здатен чути
крики ті
серця матері… Дитина
в темноті
в злоби час… і злої смути
наповал
убієнна, та не винна…
Карнавал
правлять вбивці на кострищі –
кров і смерть
на штиках несуть нам прийшлі .
Повну вщерть
чащу горя п’ють і діти, й матері
вже щодня,
і не світять сонце й зорі угорі…
Солдатня
божевільна влаштувала
звіра рик:
диких військ чужа навала –
відчай...
Крик![/color]
[/b]
02.04.2921
_________
*По картині норвезького художника
а Едварда Мунка «Крик».. Картина»
відома ще й тим, що быльш 100 рокыв
не могли встановити мікронапис «таку
картину міг написати лише божевільний»,
сказану автору студентоп-психіатром при
1-шій демонстрації. Недавно встановлю.
що це зробив сам автор олівцем під
враженням сказного студентом.
Неймовірно ілюстує написане і музика;
щоб послухати, курсором наведіт на
темне поле та натисніть. НЕЙМОВІРНО!
...Слова написані мною за рік до війни. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021