| Сторінки (1/42): | « | 1 | » |
я был юн,
и в моих глазах расцветала сирень,
каждый день,
я молился как мог,
как умел,
стая птиц возвышалась под небом моим,
нужен им,
непонятно зачем и каким,
этот мир,-
бесполезный, забытый, ненужный шарнир,
между Кем-то и мной,
и наверно ещё мечтой,
целый космос покрыт загадочной тьмой,-
я один,
сам себе и токсин и морфин,
среди этих пустынь и холодных льдин,
я молился как мог,
как умел,
каждый день,
чтобы вновь увидать моей юности тень,
и сирень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908752
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.03.2021
Не можу сказати, що це все так просто,-
Любити, кохати, прощати тебе.
Пшениця так виросла в рік високосний,
розмови тепліли в доли́ні стебе́л.
Сиділи й смерка́ло повільно у небі,
і коні дзвища́ли собі́ про земне,
в жагучій до те́бе була я потребі,
а ти повторяла, що це все мине.
Як тихо у полі співали нам зорі,
і капали роси на сей чорнозем,
з очей, що для інших такі суворі,-
тобі́ посадили буке́т хризантем.
Зама́ються квіти у жовтому літі,
багрянцем зігріють самотні поля,
прийду́ я до них де б не була у світі,
спитати, як склалася доля твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Відпустити паперо́вий самокрил,
відпустити те, що зараз любиш,
й одного дня, коли ти без вітрил,
сам себе в душі-імлі погубиш.
Закохатися не в ті рядки,
зрозуміти сенс між ними інший,
і одного дня не стати з ним «батьки»,
бо для нього хтось стає рідніший.
Попросити вибачення - вкрай,
попросити, зрозуміти та простити.
А у відповідь почути: «Помира́й!»,
душу у кайдани помістити..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
У чорної гори́ були́ надії,-
у чорний, смутний, завеликий час
пофарбувати в білий сво́ї зачорнілі мрії,
сховати чорний, від усіх, окрас.
І чорний день повинен стати світлим
для чорних, змучених, зажаханих птахів,
щоб ті нарешті зрозуміли, як це бути вільним
від чорно-ву́глених минулих всіх гріхів.
У чорної гори зостались о́дні зорі
над чорним, смутним небом хвильови́м.
Невже покинути заради світлої неволі,
потрібно зорі за чорним небом штормовим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
У говорі між тим і іншим днем,
сполуки різних відчуттів спливають,
за столиком з букетом хризантем,
слова півметра відстані долають,
в надії зрозуміти в чому сенс,
а може загубитись хочем просто,
у світі щирих принців і принцес
які щодня десь там стрибають з мосту?
Холо́дно-сніжна третя ця весна́,
не дасть посіять кукурудзу в полі,
не виростуть на ньому ті моря́,
в яких колись злелися наші долі.
Чарівно як сплановане життя,-
на цій землі все кориться моменту!
Працюєм заради фешн відчуття,
яке покла́дуть нам до постаменту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Я мушу отримати сьогодні тільки тебе,-
твій янгол від мене приховує щось неземне.
Ти ж знаєш, що відчуваєш, коли бачиш мене
від дотику мо́го румянець в щока́х спалахне.
Гардини сховають порочний підспідок весни,
яка мною пестить таємні твої думки,-
винні бажанню - природи неправильні сни,
що любим подібні до нас клинові квітки...
І крок вперед, минулого у нас уже немає,-
як в біса добре без сукні ти цієї виглядаєш...
Вечірнє небо червоним у вікні смеркає,-
ревнує грізно, що ти мене одну кохаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020
Боже, як болить,
як болить і ріже,
там, де все бурлить,
там, де не байдуже,
горстку серця подали,
на бенкет кохання,
як воно, таке мале,
знає це страждання?
Боже, як кричить,
як його катують,
як без нього жить,
як відремонтують?
Боже, я одна,
і одне є серце,-
нащо ж ця весна,
моє розбива люстерце?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019
Впускала цигарко́вий дим у квіти,
крізь шибку свого битого вікна,
під ним вовтузились маленькі діти,
у тінь яких забралася війна.
І сонячно і тепло пахло кров'ю,
листки поволі падали з небес,
від когось з вулиці несло любов'ю,
від когось запахом недорогих колес.
В моїй кімнаті танцювали люди,
тримаючись за руки нижче живота,
ти сіла поруч мене, цілувала губи,
й так твоя непомітно зникала чистота.
І знову, в ще одну занедбану суботу,
і ще одне спаплюжене життя,
у простиня́х мої́х згубило цноту,
знайшло у них тілесне укриття.
Я задивилася у твої карі очі,
коли утретє видихала п'яний дим,
і тільки цей момент я згадую щоночі,
щоб серце зберегти ще молодим.
В сльозах ти бігла і на пів дорозі,
підняла камені важкі в знемозі,
кидала ними у моє вікно,
в якому з іншою вже п'ю вино...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2018
"...і це життя нічого не варте"-
вона повторяла мені день у день.
Клянуся, хоч візьміть і ударте,
нікому таких не бажаю пісень.
Нейрони, моменти і фрагменти
у жертву забрав безжальний час,
поки збирала прокляті я центи,
тріхи ближче до штату Техас.
А очі кольору синього неба,
поволі затягував сивий туман,
який і не знав, як ж мені треба,
ці очі, щоб бачити світ-океан.
Я поверну́лась просто до неї,
разом дивитись як плине життя,
глянути пару кімнат галереї,
поки не скинуло листя віття.
І це життя нічого не варте,
якщо я залишусь без неї одна.
Клянуся, хоч візьміть і ударте,
без мами не прийде до мене весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817763
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.12.2018
Душі́ своє́ї дармуєш ти простори,
шукаючи свій міддлемі́ст червоний,
по траверсу йдучи́ все вище в гори
провалишся в колодязь свій бездонний.
Не встигнеш повернутися в минуле,
щоб ще раз усміхнутись мимоволі
тим, кого мрії тво́ї відштовхнули,
на інший день, в короткій нашій долі.
Життя, на превеликий жаль, просторе,
його безмежність не лякає нас малих,
допоки вічності бурхливе море
не забере кого́сь з людей земних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018
Не покидай того, кого кохаєш,
і не важливо друг це, мати, син,
і хай образу-біль на них ти маєш,-
і простір твій малий для їх провин,
ти ж все одно у серці їх тримаєш,
де все живе в тобі, окрім брехні,-
щоночі душі їхні обіймаєш,
за ширмою в антракті в глибині...
Віддай любов, яку від всіх ховаєш,
на мить тому́, хто зараз сам один,
і кого погляд завжди оминаєш,
про кого спогади стираєш в дим.
Усе на світі з часом забуваєш,
що злилось в пуповині ще колись.
Ти час всій в гордості даремно гаєш,-
гляди, Людино, не спізнись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817472
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2018
І що за цим стоїть, мені цікаво,-
в куті де мерехтять вогні,
воно із-за спини собі лукаво
сміється у моєму сні...
"Куди ти йдеш?",- воно мене питає
"Живеш ще досі у брехні?
Безкрайності твоєї вже немає,
вона сховалася в мені!
Невже, вона ще досі і не знає,
що я усім керую тут!?",-
і голос в сміх лукавий поринає,
мене затягуючи в кут.
"Життя обчислюється вдих на видих,
і в результаті вийду я,-
ніщо не варті твої краєвиди,-
в руках моїх людське життя!
І грань тонка, сама все розумієш,-
ми бачились з тобою вже.
У дзеркалі, в якому ти старієш,
душа тебе лиш вбереже!
Вона одна могутніша за мене,
її не вб'ю ніколи я.
І навіть холод й полум'я шалене
не одбере її биття!
Я відділяю тільки душу й тіло,
і залишаю плоть собі.
Протри лице своє від болю сміло,-
прокинутись уже б тобі."
І голос стих поволі у розмові
у сні, де я тебе шука́,
мене торкнулись промені ранкові,-
тепер я знаю - це твоя рука...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817228
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.12.2018
З тобою здавалося, що жити можна вічно,
бо в вічності ти був посол.
Ми пили пиво й розмовляли не сценічно,
про те, як діє трамадол.
"Якщо погаснемо,- то ще на пів століття,
ми будем сяяти, як ті зірки...",
і просто просирали наші дні молодоліття,
і не потрібні тут лапки.
У темному під'їзді холодної зими згорали ми,
під звуки жовтої гітари,
складалися слова собі в блокноті у рядки
утворюючи вічні чари.
Я вчора була в тебе вдома у твоєї мами,
вона мені зробила чай.
Невиліковні нам лишив ти шрами
коли пішов собі у рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2018
Ангелам треба крила,
без них не літають вони.
Списались тому чорнила
так швидко твої восени.
Ангелам треба волю,
без неї не можуть вони.
В руки летять алкоголю,
якщо їм не дати весни.
Ангелам треба люди,
без них помирають вони.
Від них не тікай нікуди,
як море несеш їх човни.
Ангел живе біля тебе,
без нього не виживеш ти.
Тримай його ж біля себе,
у "вічність всього" не впусти.
бо я впустила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2018
Лишень для тебе усі мої рядки лунали,
сьогодні по обіді я зрозуміла це,
коли у сон мої думки раптово впали,
ти знов прийшов, щоб витерти від сліз моє лице.
Мої вірші́ залишились у наших переписках,
останніх вісім не прочитав ще досі ти.
Невже вай-фай не тя́гне в чорних електричках,
які курсують у невідомі нам, живим, світи..?
Який на смак останній клуб повітря, що вдихнув?
У ньому одвічну, ти, мабуть відчув весну?
На це питання у відповідь ти лиш зітхнув,
поволі падаючи вниз від мене у труну.
Ти був моїх вірші́в і критиком і рецензентом,
просив у книги їх, у майбутньому, вплести́,
а я не встигла скористатися моментом,
щоб ними ж від біди тебе земної вберегти.
Тепер у ці холодні, вересневі, мокрі дні
я хочу просто якомога більше спати,
бо голос твій, на жаль, я чую тільки уві сні
Скажи, будь ласка, які ж у тебе координати.!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2018
Серця, які ж колись з тобою приручили
ніколи не належатимуть нам,
відповідаєм лиш за їхні небосхили,-
наш вік земний належить їхнім снам.
Не нехтуй цим, душа ж ніколи не забуде,
як п'янко пахло тіло у ночі.
За ним ходити всюди після смерті буде,-
мандруючи далеко вдалечі́.
Твої прості вірші її вже не врятують,
і біль залишиться лишень тобі,
бо душі, на тім світі, більше не сумують,-
лиш тіло може бути у журбі.
Серця, які ж колись з тобою приручили,-
самих в вогні не вздумай покида́ть!
Як тільки тіло й душу їхні розлучили,-
з вас двох тобі прийдеться лиш стражда́ть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2018
Мені так втомливо повітря це ковтати,
з-під гущ водойм тяжких, морських.
Ніяк навчитися не можу в небі я літати,
над призмою своїх проблем людських.
Тримаючись уламків розбитих кораблів,
і тих, що б'ються на куски щомиті,
бурхливе море всіх моїх планет-життів,
мене підспід ховає глибше в оксамиті.
І не важливою стає моєї плоті юність,
коли душа її, як листя, падає з дерев.
Ще трохи і заповниться таємна ємність,
в якій, даремно, зберігаю сліз своїх я рев.
І я насправді знаю хто за мною ходить,
її я бачу вже не тільки в своїх снах.
Для всіх однаково світило це заходить,
за горизонт за ним пливемо у човнах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2018
Що значить бути тут і зараз,
і дихати поки́ весь світ бурлить,
дивитись на зірки і мліючи від фраз
здавати в зад, бо в серці ще болить..?
Які б не були ці думки мої тернові,
ніякі буревії не витягнуть з її зіниць
Того, в чиєму серці квіти є лілові,
слова магніти сильні всіх в'язниць.
Якщо колись тобі скажу, що я тебе люблю,
і гляну в очі, палко закохаю,-
вібрації моїх зв'язків дорівнюють нулю,
я просто досі ще себе шукаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2018
Змиває ця вода гірська
ті крихти пам'яті про тебе,
як зле, що ця вода швидка,
не повернеш її до себе.
У холод падають набої,
руйнують всі мости дубові,
позбулася залежності чужої,-
знайшла себе в неправильній любові.
І рима вже не так іде, як в школі,
і в ліфті їжджу я тепер сама,
ні болі, щоб топити в алкоголі,-
в життя приходить квантова зима.
Я пишу те, про що я знаю,
бо завтра забере і це вода,-
занадто довго я чекаю,
коли прийде наступна середа...
Три лінії життя долають,
у п'ятигранній цій неволі,
полярні звірі всім згорають,
в мільярдотисячній їх долі.
Чи правду кажуть - морок заді?
Чи "правда" - просто глузування?
Нема нікого, може, на заваді,
на стежці світосаморуйнування..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816646
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2018
Нечесно, нечисто ось тут серед вас,
блукають тумани брехні лицемірні,
в них більше не видно людей серед нас,-
невдалі магніти одні сувенірні.
Із запахом черствих китайських пластмас,
в тунелях, без світла, голодні і ситі,
мурують з води свій життєвий каркас
"високі слова",- загадкові їм в свиті.
І вдалі рядки розбивають всяк-час,
що небо клялись берегти у цім світі.
"Зразкові" міняють вночі свій окрас,
ховають чортів у чужому софіті.
На цьому ростуть всі майбутні поля,
маленьких й великих незвершень всесвітніх,
від цього чорніє ще більше земля,
і кров застигає синів їх новітніх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816365
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2018
Гориш червоним світлофором у лице?,-
Хоча ми завжди вдвох з тобою знаєм,
що вже давно мене не спинить навіть це,
бо за вікном запізно грітись чаєм,
коли вино у голові, а в серці ти,
і музика утробна не стихає,-
цей всесвіт за тобою змушує іти,
його твій присмак тіла надихає.
Лишень сьогодні я не хочу знати те,
що коло заховало від Сократа.
У мене в тілі градус крові лиш росте
коли вона так близько без халата.
Завмри момент - бо ти єдиний аргумент
що істина не у людському слові,-
тепер я бачу твій душевний інструмент,
що так давно потребував любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018
Сама собі фізичним ворогом я стала,
і плоть моя тепер зажди тремтить,-
секунд вісімдесять я смерть свою чекала,
не дихаючи більше ніж на мить.
Крізь шар води душа поволі проростала
хапаючись руками за той світ,
повільно так собі у ванні помирала,-
я бачила вверху як гас софіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2018
Мелодія, яка мене роки ці возвишала,
тепер лунає реквієм важким.
Про тебе пям'ять мене ще вчора утішала,
сьогодні очі болем б'є їдким.
Ще вчора мама колискову вечером співала,
яку тепер сховав сивий туман.
Я діду літом дім його прибрати помагала,
сьогодні домом став для нього лан.
Із братом ще малі за іграшки ми воювали,-
пліч-о-пліч зараз боремось з життям.
А друзі, що ще вчора в мене гостювали,
тепер моє ім'я змішали із сміттям.
Мій пес Мухтар, що був для мене тільки незрадливий,
сьогодні вірність віддає черствій землі.
Його малим приніс татусь, що за́вжди був вродливий,
а зараз шрами часу носить на чолі.
І з кожним днем нажаль стає все більше зрозуміло,
що ми програєм перегони ці,-
в надії вберегти все те, що в часі потьмяніло,-
бездумно губим ми себе самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018
Що гратиме в тобі,
коли земля ого́рнеться весною?
Повітря запах, квітів аромат?
Весна обе́рнеться журбою,
і вкритий пилом автомат,
який ти заховав од мене ворожбою.
стрілятиме у тишу без огляд.
Я стану тишою, ти будеш громом
У вік земний, відведений лиш Богом,
шукати будеш серед трав у полі,-
мої сліди в своїй же долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
Останнього вірша присвячую тобі,-
субстанція із зір та небокра́їв,
моїми маривами снів,
блукали серед Гімалаїв,
нічого не шука́ючи знайшли,-
піски Сахари, і марили
і бачились нам не піски,
а хмари - заповнені зірки
з кришта́лю чистої води.
Не жди, не обертайся,
я з кригою зросла́сь на вік.
Не пробуй і не переймайся,-
для того щоб зійти на самий пік,
хтось за́вше мусить відійти у бік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
Дай нам шанс знінити дні сірі,
Дай нам білет полетіти у вирій.
Ми не варті Твого прощення,
ми не варті навіть зерня.
Місяць обвуглює скроні немиті,
Сонце мурдує серця наші вбиті.
подарувавши нам мить забуття,
нею згубили ми наші життя.
Дні наші тонуть в океані зневіри,
кров нашу п'ють турботи безміри.
Скільки ж потрібно того життя,
щоби відчути щастя чуття?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2018
Не оступися,
шлях вкритий терном.
З болотом й мороком
завжди борися!
Й люби,
люби невов востаннє,-
життя ж бо не безкрайнє,
роби скарби.
Світи твори,
тим, що душу заховало,
в кайдани з плоті окувало,-
важливе говори,
І тріхи помовчи,
з тими кого кохаєш,
серце, що найбільш бажаєш,
собою огорни.
Теплом ділися,
із холодом борися,
Й завжди, завжди молися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018
Падіння вниз невідворотнє,
коли вустами віддаєш свою любов
у серце, що століттями - самотнє,
бездушно перекачувало кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2018
Я знаю, ти читаєш це,
і ти шукаєш тут мене.
Я загубила те кільце,-
у вічності заслужене.
Його забрав - той, хто шукав
пренепорочності дитя.
Дурманячи вином із трав,
він тихо крав її життя.
Брехні нема, нема і правди,-
обручка безгріховності - тонка.
Залишивши її заради зради, -
каблучку украде чужа рука.
Закована у золото душа,
півроку вже як не моя.
Новий етап, нове буття,-
тепер ти знаєш хто є я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2018
І поки ніхто не бачив і поки не бачила я,
падали грізно в море камені мого життя.
Вже не в силу тримати мури було почуття,
ти ж так бажав підірвати тіло моє - утриття.
І без жодної думки і навіть без каяття,
я впустила тебе в серце свого биття.
Потоптавши квіти, поламавши саду мого віття́,-
ти пішов горіти для іншого зовсім життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2018
Де ти, моя Джульєто липневих снів,
ховаєшся серед плащів?
Сніги, морози, вітру гнів
вичікують моїх щурів,
а ти все голими ногами лестиш
грот кобальту моїх гріхів,
охрові грати раю пестиш,
заманюєш моїх птахів,
у прочерствілу з хліба клітку,
розтоплюючи кров мов шоколад.
Нас доля інсценізувала влітку,
а я ще досі їм твій виноград.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778432
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.02.2018
Наповнює вода забуті острови душі,
і топить кораблі мої у слід ...
Хто нас намалював на цьому аркуші,
кого ж уяви ми є плід?
Впродовж життя будуєм вавилонський дім,
не знаючи його відтінок.
Для кожного ця вічність рівносильна цифрі сім,
як не крути прохромлених, піщаних стрілок.
Дійти чи впасти, встати чи померти,
знайти себе у пристані надій?
Нас запакує тихо у конверти,
без адресата лихий добродій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2017
Гарматний стріл мене розбив частинами.
Я тихо підійшла поближе до землі.
Стріляй, моя безмежносте, картинами,
які з тобою ми шукали у імлі!
Як тихо вітер віяв нам тоді вершинами,
дурманив наші голови добра,
а ми з тобою стали лиш машинами,
на захисті у чорного ярма.
Розтерзані птахи губилися між хмарами
із попелу тілесного буття.
Ось тут впаду червоними краплинами,
як та роса нічного каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714309
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.01.2017
Я обіцяла, що все зможу,
тебе не лишу ні на мить.
Тепер несу щодня я рожу
тобі в незнану ту блакить.
Я повторяла, що не кину,
і що любитиму завжди,
а зараз я без тебе гину,
шукаю стежку в нікуди.
Я думала, що так не буде:
біда не прийде у мій дім,
проте пішов ти вже із лю́де,
пригадую гримів ще грім...
Пригадую, що дощ палючий
бринів, як грізний буревій,
промінчик сонечка жагучий
блукав у тебе поміж вій.
А погляд, як і завше вгору
до неба, де пускали змій.
Я тихо підійшла, відкрила штору,
щоб ти злетів в небесний рій.
В саду, де ми колись гойдались,
на гойдалці, яку зробив сам ти,
червоні рози у траві прийнялись,
як ти пішов, щоб не прийти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
Для чого тобі кохання?
Для чого тобі пісня,
і милі о ті звучання,
небесних вогнів, вночі?
Для чого себе так мучити,
ламати кістки своїх мрій,
і так собі вірно слухати,
як Він руйнує твій "бій"?
Для чого дощі мінливості,
у спогадах й у душі?
Навіщо шукаєш сміливості
до Неї, о так підійти?
Чому дратуєшся розпачем,
і маєш водою вогні,
які живуть із збоченцем
уже в сімнадцяті дні?..
У світі достатньо зітхання,
ненависті, злості, війни,
що ще бракувало кохання,
щоб портити сни восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
І як не думать про се но́че?
Не можу я, прости дурній...
Навколо вітер той шепоче,
як шле синів у винний бій.
Не переплюне й та гроза,
озер, які тая́ть жіночі очі,
коли ще вранці є роса,
а він іде в холодні ночі...
І тихо, як востаннє, скаже:
"Ти зачекай мене, кохана!",
та й пі́де, всім отам покаже,
де є кордон і воленька жадана.
Ніхто не зна, чи він вернеться,
чи забере його земля...
Проте таке сміливе серце,
не бачили ще ті з Кремля.
Феміда, та, розставить кра́́́пки,
провчить катів мечем "хохлів"!
Історія робила вже порядки,
і зробить ще, уже без слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
Коли дощ паде і гроза гримить,
розкажи мені, як тобі болить,
намалюй мені свої почуття,
покажи усім свої відкриття.
І не бійсь, не наллю я свого вина,
хай налиє тобі "большая страна".
Лишень міцно триматиму я твою руку,
щоби часом не впав бокал у багнюку.
Й не відчують уже коліна твої
заярмованої катами землі.
Відбудую з братами свою ту руїну,
Й захищу я тебе, моя Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Моя бідна Україна,
моя вірна мати,
розтерзали солов'їна
твої білі хати.
Напоїли чорні зе́млі
виноградним соком,
мордували тим пустелі
попід сивим оком.
Відлетіли в синє море
помертвілі діти.
Задзвеніло в дзвони горе,
пожовтіли квіти...
Сієш, небо, час розлуки,
мерехтиш тугою.
Розкажи ж про наші муки
Богу молитво́ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Я хочу так упасти у руки ті земні,
і так собі лежати під листям у вогні,
і хочу так горіти, як пух горить в ті дні,
коли палають зорі на небі у ночі.
І хочу так упасти у руки ті пухкі,
і листям обкуватись і грітись під пісні,
що назову сльозами розбитих мрій й надій
минулих і майбутніх невдалих тих подій.
І хай буде́ подалі, від злих людських очей,
лежати моє тіло у небі поміж скель.
Най лиш цвітуть тюльпани червоними ночами,
і тихо плачуть хмари за моїми літами.
І буду я палати, як сонце літніх днів,
і сльози підливати гіркіші всіх світів,
які тремтять на сході холодних тих морів,
й тихо мовкнуть в то́бі, чекаючи вітрів.
Я прошу тільки цього: землі, вогню й нікого,
нікого ні душі при смертії своїй.
Хай серце помирає у самотині мрій,
що й так одні блукали по обрію надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
Не муркочи собі під ніс,
це не цікавить котів.
Вони такі смішні,
коли ховають сонце у собі.
Ти знав, що ці коти
ніколи не вмирають?
Вони блукають крізь мости,
і сни твої стрічають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
Темніє ніч і п'янко світ дурманить
в кришталях чистих струн твоїх.
Сліпий фотограф світлом манить,
софітами вкриває небо втіх.
Тремтять огні, тремтять огні,
далекоглядних днів твоїх туманних
і реквієм наповнені пісні,
що шлю тобі листами від натхненних.
Не перейти нам цю дорогу,
і не знайти води у сні.
За попелом об́́́́́́е́́рнуться в тривогу
маленькі дні, маленькі дні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013
Українська мова - се моя Батьківщина,
українська пісня - перлина єдина,
що лежить в недосяжних глибинах,
серця того, хто вічно любив,
солов'їні слова, що ростуть на тих нивах
де народ мій упав, де пролив свою кров,
де згубив своє тіло, лиш залишив любов.
І пройшли ті літа, наче їх й не було,
і ввібра земля кров народу мого,
лиш лишились слова, що співала колись
мати моя мені: "Ти за них помолись"!
І молилася я за народ, за пісні,
і за слово й любов, що лишив він мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382760
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.12.2012