Плискас Нина

Сторінки (6/567):  « 1 2 3 4 5 6 »

Це ж треба….

Це  ж  треба  вміти  голови  дурити,
Поставити  в  довіру  нас?...
За  наші  кошти,в  руки  автомати
І  нашими  слізьми  вмивати  нас?...

Це  ж  треба  вміти,політтренінг,
На  нас  із  градів  в  рикошет?...
Щоб  за  політику  ганебну
Побити  лоби,в  кров  ущент?...

Це  ж  треба  вміти,в  котре,в  котре!,
Сліпцями  видатись  до  нас?...
Ні  слова  про  жаркіші  будні,
А  що  в  пожежі...і  не  розбереш?...

Це  ж  треба  вміти  голови  дурити,
Намалювати  план  рожевих  мрій?...
Крізь  окуляри,паничі,  вам  і  не  видно,
Змініть  на  лінзи...узрійте  смуту  днів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598999
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2015


До Тебе…

До  Тебе,  Боже,я  на  поклоніння,
В  проміннях  сонця,в  зливу  дощову...
Хіба  що?...тілові  байдуже,
Це  лиш  скафандр  для  душі.

До  Тебе,Боже,На  Голгофу,
Відчути  невагомість  скель.
Та  мало  знати...грішна,грішна...
Прости,що  Єви    ДНКвиток.

До  Тебе,Боже,я  на  прощу,
Де  подих  Вічності  чеснот
Свобода  душ  зніме  печалі,
Де  вершиш  праведні  суди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598896
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2015


Найкращий вірш ще блудить…

Найкращий  вірш  ще  блудить  там,
У  вишуканості  вічності  мостами.
Така  собі,  музована  примара  чар,
Десь  мрійозріє    у  свободі  хмар,
У  золоті  проміння  сонця.
Прозорою  незримістю  крізь  час,
Метеликом  чарівності,
Незапаливши  слово  честі.
Зіткале    вишиванку  стіб  в  стібок,
Від  подиху  у  простір.
Від  сміху    ,шелесту  листа
усе  римоване  строфами  вірша.
Найкращий  блудить  по  між  нас!...
У  сотах  зріє  лірично-медоносно.
Як  виліт  бджіл  молодняка,як  меду  
на  петрівку.
Найкращий  блудить    в  гірчаках,
Плодом  для  матері  дитини,
Його  народження  у  потугах  епох
Поєднана  незрима  пуповина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2015


Моїй любій подрузі.

А  Ти  поплач,поплач  у  тишу
Хай  сльози  змиють  всю  біду,
Хай  біль  замерзне  і  в  останнє
Забуде,що  присутній  був.

А  Ти  посмійся,Ти  посмійся...
Так  звершно,лиходійці  в  фейс.
Хай  йде  собі  на  дикі  верхи
Де  не  ступає  рід  людський.

А  Ти  борися,що  є  сили
Життя  вартує,більш  того...
Несіть  же,воронії    долі
На  ще  не  сходжені    шляхи.

Все  буде  добре,знаю.знаю!  
Рука  на  сьомім  почутті...
ТИ,  станеш  твердо,моя  люба,
Надію  й    віру  залиши  в  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2015


Мої літні перли.

Не  одягнувши  сорочку  голого,
не  оціниш  життя.
*******
Не  почнеш,не  закінчиш,хоч  
і  навколо  будеш  ходити.
*********
Не  зрозумівши    Грааль,ми  народимось
знову.
*********
Не  завжди  пізнання  істини  на  
користь  людині.
**********
Психічно  хвора  людина  під  дією
ліків,розказує  те  що  бачить  внутрішній
світ,та  її  не  чують,на  жаль.(є  виключення).
**********
Когось  ніч  присипає,когось  надихає,
та  однаково  дає  прихисток  темряві.
**********
Не  буде  боліти  тіло,не  почнеш  
чистити  душу.
***********
Все,що  вражає,як  правило,спонукає  
до  дії.
***********
Не  відчувши  природи,прожив  даремно.
***********
Не  впадай  в  сплячку,можна  проспати  долю.
***********
Косар  раненько  косить,соловей    пісню  зносить.
***********
Страх  людину  покидає,коли  невагомість  
її  шлях.
***********
Людина  в  більшості  згадує  минулі  події
життя,теперішні  схожі,як  близнята.
************



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592004
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2015


*******

Любов  була  і  є,і  знову  буде,
Вона  буяє  нижче  передпліч,
Хто  з  нею  під  руки́  крокує,
Розтопить  вічний  льодовик.
********
Не  залишайте  друзів  у  біді,
Хоч  і  сліди  замерзлі,
Душею  відігрійте  їх,
Щоб  приземлитись  знову.
********
Розбите  дзеркало  колись
Сьогоднішнє  вже  не  відтворить...
Вчорашнє  незабуте  майбуття
Уламків  відображення  у  зорях.
*********і
Ох  квітка,квіточка  зроста
В  натурі  справжній...
Брехун  фарбує  в  котрий  раз
А  квітка  цвіту  не  міняє.
**********

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591922
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2015


Фокус неба.

Десь  фокус  неба,  спрямував  в  вікно,
Все  повернулось  з  ніг  на  мозок...
Мій  білий  штрих  в  озонну  ніч,
візит  в  зіницях  зорепаду...
Вся  тиша  подруга  у  снах,
вклонялась  мило  сплячим...
Лиш  Всесвіт,  ока  третього  єства
підсвічував  із  п"єдисталу  ночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2015


Сон…

Собі  наснилась  я  в  думках,
далеко  від  сузір"я  Діва...
Що  на  Планеті  протиріч,
двійнята  душ  з"єднались.
Неначе    уві  сні  зоря,
що  мріє  в  океані  неба.
Неначе  в  мушлях  перл,
Зронили  у  широке  море.
Неначе  там  Да  Вінчі  розглядав,
портрет  у  профіль,що  намалювала...
І  так  котилась  краплею  води,
із  бані  вічності  простОру...
Летіла  довго  до  землі    
і  на  іскрі  комети,
Упала  друзкою  у  Льодовик
до  сходу  другого  Пришестя.
Р.S.
А  що  скажу?...
І  сон,і  яв,  і  навколо  планети...
Народження  свого  незнаєм
до  кінця  ,  не  варто  зневажати
душі  своєї  цвіту...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591142
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2015


І Музи терплять перепони.

Чи  мудрість  кинула  мене,
Чи  старість  гримнула  у  спину?...
Поети  пишуть  завитки  життя,
А  в  мене  у  бігах  десь  рими.
Гроза  бентежить  хмарочос
І  блискавиці  всюди  ріжуть,
Пегас  поранив  там  крило
І  Музи  терплять  перепони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2015


Сонце, що обертається.

За  східним  пагорбом,
де  дихає  земля  лісом,
сходить  радість  безмежжя
величного  тепла  душ,
які  були  покриті  мерзлотою  скель,
незнаючи  бодай  моху  
на  своїй  поверхні.
Витягує  себе  за  золотаве  волосся,
прогріває  вчорашнє,розігріте  потім,
випалює  відживше.
Теплоізолює  майбутнє,без  журби,
що  випала  попілем
на  посивілу  траву  минулого.
Зійшло  сходами  врожаю  на  колись,
заломило  промінці  у  каплях  
призми  смарагдів.
Пройшлось  лісником  
по  верхів"ях  дерев,
залишивши  золотаву  сітку
спокою  володінь.
Перебігло  садівником
соковитості  до  кісточки  відродження  
з  тепла  долонь  Всесвіту.
Біжить  тінню  сьогодні,ось  тепер,
заходить  за  західну  гору  предків,
де  розкидані  невідігріті,
недоживші  кістки.
Зігнані  у  яри  каторги  нікчемами,
що  не  відчують  тепла  Світила  повічно.
Пливе  кораблем  пустелі,
шепоче  хмарам,  вітру  
і  схиляє  розкалену  свідомість
у  міжпростір  кола  безкінечності  чар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581061
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2015


Любов не буханець….

Любов  не  буханець,
з"їв  і  не  згадуєш,коли  неголодний.
Мовчанням  її  виношував  Христос  
у  пустелях  сну.
ЇЇ  пролила  солодом  солі  роси,  
Пречиста,яка  залишилась
на  уламках  Хрестів.
Що  повсякчас  своєю
незграбністю  і  кострубатістю  
вп"ялюються  у  чорні  думки  гріхів  
і  глибокі  рани  повсякдення.
Любов...
напнуті  вітрила  свідомості,  
несуть  до  спасіння  
сутінкових  реальностей.
У  звільненя  всього  і  всяк,
але  не  порожнечі.  
Відродження  пагінця  послідовності,
алфавіту  сіргучових  штемпелів  канцелярій.
Любов...
Ковчег  врятованих,промінь  тепла
обледенівшим  стовбурам  впертості.
Соломина  судомовтягуючому,
що  є  Всесвітом  розумного
і  якорем  коравел  надій,
Які  пливуть  за  обрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581029
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.05.2015


Той, що шукає славу…

Той,що  шукає  славу  
серед  квітів,серед  людей,
серед  снів,серед  віщунів,
знайде  серед  ляльок,
де  смикають  руки  камінні  тіні.
Серед  листя,
що  падолистом  закриває
неусвідомлену  брехню  свого  буття.
Запонтамінене  життя,  
стане  правдою  сього  світу,
де  списом  сухого  дуба
списані  сувої,  
клапті  тимчасового,
що  шукали  собі  слави,
а  прийшли  у  осінь  істини.
Де  вічно  зеленіє  трава,
яка  має  душу  і  не  гине.  
У  ній  дивляться  квіти-очі,  
нескінченої  радості,  
у  самісіньке  лоно  неба,
без  слави  і  докору  сумління.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581002
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.05.2015


У антиквар злягли полотна.

Мої  далеко  десь  вже  двадцять,
А  я  люблю  свої,як  є
Обпечені  шаленим  вітром
Ізніжені  потоком  весняним.

Я  не  жалкую,  ні  про  що  у  світі!
Рої  нектар  носили  в  медонос
В  руках  печуть  неспіймані  жар  птиці,
Повінця  молодість  в  душі.

У  антиквар  злягли  полотна.
Розоблачила  суть  мораль  життя
Я  до  цих  пір,така  наївна...
Ще  вірю  у  порядність  і  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015


"Для щастя так потрібно мало". .

У  котре  хочеться  напитись  словопаду,
Що  линуть  у  серцеву  піч
Все  застаріле  випало  у  водопади
Печеться  новий  із  любові  ківш.

Змальований  розкішно  в  мальви,
Що  пелюстками  падають  в  вино,
На  ньому  виграють  коралі  із  кохання
Немов  душі  краса  єство.

Вже  по  дорозі  цокають  підкови
В  сідлі  так  гордо,мрії  принц
Для  щастя  так  потрібно  мало
Розкішний,щедрий  бриз  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2015


Проміння сонця. ломиться крізь час.

Дзюрчить  печаль  у  медоносі  трав
І  посипає  солодом  із  солі,
Проміння  сонця,  ломиться  крізь  час
і  вертиться  життя  платівкою  на  патіфоні.

Полин  пробився  знову  з  під  землі
Туманносизим  листтям  мрієсонним.
Віддасть  весь  мед  із  гіркоти,
Щоб  плотю  зміряти  висоти́.

Верба  одвічно  зацвіта
Сережками  настою  заповіту,
Земля  покрилась  квітом  доброти
на  стеблах,сонечок  із  первоцвіту.

Усе  привітно  гойдають  вітри
На  гойдалках  березового  віття,
напившись  соку,вічності  із  чистоти,
Зникають  печалі́,самоошукані  розп"яття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576539
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2015


Подаруй мені, Всесвіте Весну.

Подаруй  мені,Всесвіте  Ве́сну!
Рікою,смарагдів  прозорості  з  гір.
Подаруй,я  прошу,теплу  шовкову
свиту,виткану  мріями  із  сонця  потік  ...
Загорни  мене,Всесвіте  в  Весну!
Я  ж  бо  донька  твоїх  володінь.
Огорни,  я  прошу,в  оду  радостей
співану  вітрем,щебетанням  твоїх  солов"їв...
Запроси  мене,Всесвіте  в  Весну!
В  терпко-п"яний  запах  цвітів.
Запроси,  я  прошу,  в  піднебесну  
незабу́ткових  провеснів  снів,
запої  мене  легким  солодом  щастя...
Знаєш,Всесвіте,батько  галактик,
Що  Весна,то  любов  моїх  житніх  років?,
Обійми  мене,Всесвіте,ситими  зливами  спокою,
досхочу,просто  так,омофором  твоєї  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576512
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.04.2015


Поперли перли. 2

Жоден    розтин,жодна  ексгумація  не  вивчить
до  кінця  мольфара,як  і  мольфар  не
 відає  Промислом  Божим.
--------
Зозуля  не  хизується  першістю  повернення  
з  вирію,людина  крокуючи  в  досягненях,
кричить  на  весь  світ,хоч  вони  йому  
ніколи  не  будуть  належати.
---------
Спокуса  похідна  кісточки  яблука,
що  заперечує  кардіограмі  майбутнього,
але  дає  спасіння    душі  на  
переродження  саду  воскреслого.
-----------
Замки́  на  скелях  непорозумінь,можна
відкрити  терпінням  болю,що  випалює
серцевину,яка  стане  деревом  мудрості.
----------
Не  завжди  змінивши  взуття,можна  полегшити
ходу.Протоптане...впевненість.
----------
Лінзи  тільки  допомагають  взріти  навколишнє.
Зіниці,визріти  відображення  сокровеного.
----------
Підвіконня,  сходинка  відображенню  у  шибці  з
простору,а  простір  у  склі,  п"єдистал  вічності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575381
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2015


Поперли перли.

Як  було  солодко,коли  кричали  гірко
Як  же  гірко,коли  всі  думають,що  солодко,
Але  зайвого  зясь.
-------
Чекання  окрилює,ошпарює,вбиває,всім  байдуже...
Воно  за  декілька  хвилин  зустрічі,прокапає  слізьми
трьох  крапок...
--------
Серцебиття  запального  кохання,
що  впливає  на  гіркоту  думок,
на  якість  макаронних  виробів,
що  звисають  з  вух,можна  запити
чайною  м"ятою  спокою.
---------
Не  всі,кому  падають  яблука  на  голову,
стають  геніями,але  всі  генії  гинують  з
його  плода,до  кінця  незроумівши  його.
--------
Секрети  бункерів  життя,які  були  залиті
кровавою  брехнею,стали  черствими
хлібами  пекла,що  пече  душі  вічно.
---------
Буревії  завжди  нізвідки  несуть  в  своїй  пащі
сміття  епох  в  нікуда,що  проросте  білими  ліліями  початку.
--------
Зачепившись  в  горах  свідомістю  за  виток  хмар,
що  на  сувої  життя  ближчі  до  Всесвіту,
приземлившись,ніколи  сурогатні  долини  не
стануть  рідними.
----------
Трава  має  душу,зім"явши  її,вона  знову  підіймається,
незважаючи  на  свій  вік.
Не  всяка  людина  впавша,хоче  підійматись,
зважаючи  на  життя.
----------
Не  всі  мушки  подразники  зарази,є  такі,що  
очищають  її,а  люди  є  осередком  всякої  зарази  
для  своєї  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2015


Сад снів.

Мій  сад  обтяжений  у  снах
Стоїть  у  пишноцвітті,
А  я  тримаю  у  руках
Загадку  Книгу,  Ноєва  Завіта...
Куди  мені...і  грішній  і  земній?!
І  шо  робити  з  Нею?...
Я  ж  так  люблю  свої  сади
У  них  переплились
суниці  і  каміння.
Все,що  покрилось  мохом  вже  давно
Коріння  вперто  ще  тримає,
Кроти  сліпці,  порили  саме  дно
І  чернозем,як  смакоту
Із  ніг  на  голову  зложили....
А  що  сліпцям?!...
хіба  їм  до  вітрів,що  всі  пилинки
в  павутиння  здули....
Мої  сади  в  полоні  снів,
а  я  над  ними  все  літаю.
Там  райські  яблучка,то  сонця  плід
Черешні...зорі    некостляві
І  мудрість  Книги,то  відгадок  Світ,
Де  істини  блукають  вічні  тіні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572388
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2015


Відповідь на пісню"Од Донецка до Кремля"

74-річна  мешканка  Луганська  написала  вірш-відповідь  на  пісню  Віки  Циганової  "От  Донецка  до  Кремля  –  это  русская  земля"  
Слухай,  Віка  Циганова,лро  що  буде  тут  розмова:  
Від  Донецька  до  Кремля  –українська  це  земля.  
Наш  князь  Юрій  Долгорукий  підкорив  болота,  луки
 Він  Москву  вам  заснував,щоб  нечистий  вас  забрав!
 Ще  в  Москві  хор  жаб  співав,Київ  наш  вже  процвітав.
 Жаль,  що  путін  це  не  знає,на  Вкраїну  зазіхає.
 Де  стояли  шахт  громади  він  поставив  свої  "Гради".  
Зруйнував  наші  мости  і  наставив  блокпости.  
Там,  де  соняшник  в  нас  ріс,поле  топчуть  "Стрілок",  "Біс".
 Де  були  сади,  левади,зараз  там  його  гармати.  
Де  хліба  росли  високі,вирви  там  навкруг  глибокі.
 Де  малеча  тягла  санки,розчавили  гірки  танки.
 Розбомбив  він  наші  хати,вимусив  людей  страждати.
 Надсила  на  нас  конвої  найсучаснішої  зброї.
 Він  мінує  лани  чисті  –так  робили  лиш  фашисти.
 Ллється  кров  в  моїй  країні  та  не  вмерти  Україні,
 Не  здамо  землі  ні  клапоть  –пам’ятай  це,  руський  лапоть!
Вірю,  знаю  –  прийде  час,відповість  він  за  Донбас,  
За  землю  мою  святую,за  пролиту  кров  людськую,
 За  могили  в  чистім  полі,за  всі  зламанії  долі,  
За  скалічених  людейі  за  смерть  малих  дітей.  
Чуєш,  віко,  стерво  сите,Україну  вам  не  вбити!  
І  земля  моя,  Донбас,прокляла  давно  вже  вас.
 Я  благаю  на  колінах:"Мир  дай,  Боже,  Україні!"  
Щастя  дай  захисникам,її  донькам  і  синам.
 Матір  Божа,  я  благаю,спокій  дай  моєму  краю,  
Дай  загиблим  місце  в  раю  –я  молю  тебе,  благаю!
 путіна  я  проклинаю,"щоб  ти  здох",  йому  бажаю.
 В  небуття  підуть  кобзони,путіни  і  циганови,
 Та  залишиться  країна,наша  ненька  Україна.  
Вільная  і  працьовита,не  раз  кровію  полита.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568126
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2015


Так день по дню…

Так  день  по  дню  і  чи  в  останнє?,
Як  недописане  сказанне,
А  все  сказанне  у  листах  мовчить.
Вже  листоноша  став  У  Брами,
Як  все  минуле  ,з  білими  крильми.
Якесь  магічне  гіпносьогодення,
Все  з  надвечір"я  в  ніч  глуху,
У  мирихтінні  ще  Галактик    неіменних
Ми  просто  тіні,то  уже  не  ми.
Сказанне  хочеться  зітерти,
А  невимовне  в  тишу  віднести,
Сім  пядей  в  лобі....
Чи  джекпот  для  смерті?!
Та  глибину  душі  не  вимірять  і  цим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564683
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2015


Сів голуб на мою долоню.

Сів  голуб  на  мою  долоню
Дві  ніжні  цяточки  очей,
А  я  стою  на  авеню-  балконі,
І  сизокрилий,вніс  своє  єство.
По  вулиці  проходять  люди  різні,
Думки  у  когось  ,аж  скриплять,
А  птах  сидів  в  моїй  долоні
Із  іншої  поживне  все  клював.
Комусь  це  видається  смІшним,
А  правду,правду,  Люди  смійтесь!!!
Це  ж  краще,ніж  вмиватися  слізьми!
У  птаха  у  очах,весь  світ  світився,
А  він  зумів,  його  вділити,  і    мені...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2015


Неділя прощення.

Простіть  мене,  колеги  по  перу,
Якщо  образила  Вас  словом,
Хай  у  серцях  скориться  мир,
У  душах  спокій  за  основу.
Хай  Всім  прощає  Бог,
Я  відпустила  гнів,мої  Всі  любі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2015


Громадянин Росії присвятив вірш нашій Надії.

Житель  России  посвятил  стих  летчице  НАДЕЖДЕ  САВЧЕНКО:  
Я  пишу  из  холопской  России,
 Где  все  смерды  поджали  хвосты.
 Дорогая  Надежда-Надiє,  
Разрешите  быть  с  Вами  на  ты!  
Вий  пускай  на  тебя  поднял  веки,
 -  Дух  бесстрашия  неодолим.  
Восхищён  и  сражён  я  навеки  
Героизмом  неженским  твоим.  
Словно  ты  из  металла  такого,  
Что  не  знает  износа  в  борьбе.  
Знаменитая  В.Терешкова  
Не  годится  в  подмётки  тебе.  
В  плен  брала  тебя  чуть  ли  не  рота.  
(Трусы  действуют  исподтишка.)  
Твою  волю  сломить  им  охота,  
Но  тонка  у  пигмеев  кишка.  
Мстят  здесь  смелым  со  злобой  слепою,  
Исступлённо  грозя  и  кляня.  
Потому  и  воюют  с  тобою,  
Что  боятся  тебя,  как  огня.  
Над  тобой  измываются  вдосыть,  
И  вопят  лизоблюды:  "Ату!.."  
Все  они  рождены,  чтобы  ползать.  
Не  дано  взмыть  червям  в  высоту.  
Что  тебе  их  решётки  и  роба  
И  "крутой"  фээсбэшник-следак?  
Ведь  не  зря  окрестила  Европа  
Украинской  тебя  Жанной  Д`Арк.  
Вот  кто  воин!  -  Учитесь,  мужчины,  
Асы  битв,  ратных  дел  мастера!  
За  свободу  и  честь  Батькiвщини  
Встала  храбрая  ваша  сестра!  
Пусть  клеймит  тебя  жалкий  невежда  
И  расправу  готовит  Москва.  
Ты  не  сдашься  -  и,  значит,  надежда  
На  победу  сил  света  жива!
 
(14  февраля  2015  г.)  С  уважением,  Александр  Бывшев,  Орловская  область,  пос.Кромы

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561405
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2015


Зміліла і душа у Музи…

Вже  позолотом  відлестіла  осінь,
Різдвяні  мрії  згасли  в  небуття,
Верба  насочила  листок  у  бруньку,
Дощам  із  градів  ще  нема  кінця.

І  не  лягає  тиша  вже    нікуди
Ні  в  рими,а  ні  сон,і  не  в  думки...
Зміліла  і  душа  у  Музи
На  кожний  постріл  вцілений  у  мир.

Дозвольте,я  в  приціл,  у  груди!,
Гаранти  чортові  чини,....
Засвічу  свічку  за  любов...
 й  заупокійну  службу
Та  довга  тінь  гріхів,покриє  вас  самих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559663
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2015


Просто Кузьмі.

Кузьма,ти  не  загинув,ні
Хіба  вмирає  совість  України?!
Ти  лиш  залишив  світ  на  мить
Співати  в  Небесах  для  Сотні  й  Батальйонів!

Кузьма,ти  не  пішов  з  життя,
Ти  загубивсь  мовчанням  у  Галактик,
Залишив  нам,свій  дух  пісень
Любов  і  простоту  життєвих  істин.

Який  же  парадокс  життя,
Щоб  оцінити,так  важливо  втратить?!!!
Твій  слід...незгаснута  зоря,
вона  палає  у  серцях  гарячих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557810
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.02.2015


Свідомість.

Хвацько  вхопившись  в  пам"ять,свідомість  буренно  довбе  щось  своє.
Намагніченими  хвилями  ковиляє  космічним  сміттям,між  звилинами  мозку
правої  півкулі,малює,пише  тільки  їй  відоме  і  вправно  вирулює  в  лівій  півкулі
теоремами  і  інтегралами  безкінечності.
Свідомість...існуваня  репродуктивності  інформації  з  енного  коліна  родоводу.Вона  є  особистість,бо  не  дає  спокою  фізичному  тілу,що  ще  перебирає  непокрите  мохом  каміння  під  ногами  буття.Дана  Всесвітом,що  крокує  слід  в  слід  і    висвічується  горизонтом  майбутнього,дає  дозвіл  на  її
взлети.
Свідомість...оголена  душа,яка  ще  не  визріла  в  шкарлупі  пізнання,а  вже
зашкарубилась  від  мізерності  життя,що  лупає  горіхами  гріхопадіння.Великими
очима  повернутими  у  глибину  душі,вдивляється  у  паралелі  багатоповерхівок
простору,що  є  єдиним  цілим  єством.Вириваючись  з  тіла,як  з  кафтану,долає  з  легкістю  тенети  інформаційних  торів,що  застигли  від  ребра  Адама
 і  виринули  загубленістю  Ноєвого  Ковчега,що  дав  ще  один  шанс.
Свідомість...загрубіла  в  потрісканій  скелі  впертості  і  уособлення  в  собі  слави,
вигоди,бризкає,тече    желеподібною  кров"яною  жадібністю,безглуздого  
звірячого  інстинкту.Вона  запущена  в  нас  без  болі,без  погодження,але  доведена  нами  до  інфарктного  стану,маємо  шанс  на  її  одуження  без  фальші.
З  чистої  льяної  білої  одежини,як  на  початок  у  ви́ток,що  є  втіленням  мирного,
розумного  співіснування  на  благо  цивилізації  людства.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554219
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2015


Світ, що визріває в сотах….

Джмелями  роє  мозок,наче  дзвіницю  квітки,що  пахощами  ладона  дає  напрямок  нектару  дорослій  думці.що  визріла  в  сотах  правди,а  мо  ́  їй  спокусниці  словесниці  щирості.
 Зіткана  паралель  думок  тягнеться  крізь  призму    роси,що  вмиває  нас  сльозою  вічності  і  прозріває  глибше  геолорозвідки.
 Зовні  ми  якісь  схожі,які  ж  ми  різні  з  сере́дини.Не  ободовою  кишкою,чи  
яйцеклітиною,що  визріває  в  нас,щоб  відтворитись.Навіть  не  дзеркальними  вродженями  внутрішніх  органів...ні,ні,ні.
 Наш  внутрішній  світ,калейдоскоп  неповторності.Душа,що  дивиться  очима
всього  внутрішнього,видає  себе  непомітно.Тут  немає  метеозалежності,але  
вона  настрійноподібна  до  сталої  космічності.З  глибиною  незайманості  міжбрівної  зіниці,все  глибше  проникаємо  в  надри  свого  Я,розуміючи,
що  нишпорити  у  власних  кишенях  своєї  свідомості  незручно.Ми  закриваємось  мушльою  Всесвіту  недоторканості  і  наче  стабільнотсті  нашого  часу.
Та  чи  це  було  б  нам,постійністю  маятника  нашого  бажаного  чи  байдужого?...
     Дерево  дозрілість  плода  визначає  саме,скидаючи  його  в  простір  для  самозбереження.  
 Ми  є  і  плід  і  дерево  в  однчасі.Плодом  прийшли,відійдем  деревом,що  доповнило  гіллям,відродило  вже  свої  плоди.
 Допоки  вібраційно  наш  внутрішній  світ,вулканічно
шарпає,підгукує,тріщить  горіхами  над  гріхами,попахує  ладоном  правди,символізує  незвіданість,  доки  і  не  перечить  нашому  співіснуваню.
   Джмелі  нароїлись  вдосталь,зібрали  пилок  з  квіток-дзвіниць,що  притрусить  всі  види  квіткового  раю,мирно  покидають  мозок,для  дозрівання  думки  молодняка,що  завоскований  надійно  в  сотах,а  словесна  щирість  буде  надійно  вигрівати  до  подальшого  взлету.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2015


Чорна війна між білими снігами.

Заціпінило  чорне  небо,  гаптоване  білою  пелиною
портретів  не  художньої  виставки,а  галереї  Небес
Воїнства  неодної  сотні,чорно-білого  фото,засмучених,
усміхнених  в  нікуда.Білі  хмари  стікають  чорними  слізьми
невинних  душ,  що  плавляться  чорним  димом  ,і  білими
тінями  ходять  поміж  нас.
Чорна  війна  між  білими  снігами,залишає  інтуєтивні  кров"яні  малюнки,
зойками  в  просторі  і  глухим  відлунням  летить  в  призачинені
двері  будинків  східнозахідних,північнопівденних  напрямків  журби.
Чорні  вітриська  несуть  білий  аркуш  паперу  в  безпорядному  списку,
стікають  чорнилом  імена  юних  і  зрілих  постатей.
 Підстрілений  смуток  заплітає  чорні  стрічки  між  квітучими  трояндами  і
 сухими  тополями,що  білим  пухом  печалі  снують  рушники
самоти  і  журби.
 Стигле  зерно  у  підстрелиних  покосах,сходить  панахідним  хлібом  честі,загиблим  за  спокій,  ціну  миру  нашого  з  вами  життя.
Гроном  кагору,зтиче  вічною  раною  долі  причастя.
Вічний  спокій  всім  загиблим  в  непрошеній  війні.

СЛАВА  УКРАЇНІ!  
ГЕРОЯМ  СЛАВА!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551449
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.01.2015


Зима сніжила словом.

Вершиться  суд,
чи  майбуття  здуріло?....
А  то  антихрист  на  землі,
обледенілі  душі,костеніють...
*****************
Сказали...вже  метеорит  горить,
чутки  людські  брехливі....
Запекла  боротьба  із  Сил  Добра  і  зла,
а  засвітилась  вічність  правди.
*****************
Розбилась  амфора,а  їй,
ще  вік  ніхто  не  нотував,
збирають  рештки,як  коштовностей
каміння...
Минулого  це  прах  зійшов,щоб
показати  силу  невловиму.
******************
Крутив  же  перстень  Соломон
Що  все  минеться...точно.
Щоб  не  судилося  вже  нам,
І  надпис  із  лиця"  і  це  минеться  також"
*******************
Звіздар  аж  препрепредок  мій!!!
Любив  безмежно  небо...
У  спадок  залишив,  любов  мені,
тому  безмежно,  підіймаюсь  в  ньому.
*******************

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551068
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2015


Розхристана стою я на дорозі.

Розхристана  стою  я  на  дорозі
Поміж  вітри  стікає  час,
Заліплюють  сніги  душевні  прози
Вже  збитого  у  чорнослив  життя.

Змудрована  стою  така  стареча,
А  між  прожитого...вже  там,
Тепер  так  сміло  вже  на  взлеті
Ніхто  не  втримає  мій  час.

І  ось  мале  уже  дівчисько,
Ступає  босе  по  стерні,
А  на  плечі  Янголик  божий,
Все  так  дано,як  і  колись  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015


Закоханий. . (переспів"Закохана" Марко Кайдаш)

Ти  полонила  весь  мій  світ
Душа  у  сонце  загорнулась,
Я  переходив  всі  віки,
Такої  там  не  було...

Всі  ночі  стали  вже  твої
І  дні  тягучі  довгі,
Я  віддаю  акорди  самоти
Де  я  не  знав  кохання.

Повір,я  залюблю  тебе,
Відлунням  незгасимого  блаженства
І  чарами  накрию  чебрецю,
І  язиків  вогню  шаленства.

Співати  будемо  у  двох
Весняні  арії  кохання,
Ця  мить,як  сон  у  забуття
Пересіклась  у  зорях  сяйвом.

Чи  повернусь  в  своє  життя
Юнацької  свободи  суті,
Слідамии  залишилася  гроза
І  снігом  випала  іскристим.

Душе  моя,негаснучий  політ
у  шлейф  до  небокраю,
У  щастя  келиха  немає  дна,
Щоб  спити  все  до  краю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2014


Дитинство із Різдва.

Так  гучно  в  скронях  гупають  підкови
Далекого  дитинства  із  Різдва,
Шишками  ліхтарі  розгойдували  зими,
І  хуртовини  завивали  в  димарях.

А  я  собі  малесеньке  дівчисько,
На  припічку  вдивляюсь  у  вогонь
Мої  ще  приспані  і  мрії  і  надії
Злітають  з  вітром  до  зірок.

І  віхола  здіймається  думками
Гіпюром  вимальовує  шибки,
А  фантики  цукерок  кольорові
Веселкою  всміхаються  з  гілок.

А  місяць  все  мольфарить  небо,
Санчата  розрізають  шлях,
У  вузлику  засніженому  білім
Вечеря  для  бабусі  й  дідуся.

Чумацький  шлях,всміхається  морозом
Зірки  в  смарагдових  світах,
Минуле  розтопилось  шоколадом
Загорнутих  у  доброту  Різдва.  


Навіяно  віршем  Наталії  Данилюк  "  Різдвяно-спогадне"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545063
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.12.2014


Слова скриплять…

Достатньо  ми  з  тобою  вільні...
Не  сором,не  печаль,не  сміх.
У  тебе  почуття  і  досі  невагомі,
А  я  шукаю  пристань  для  своїх.

Так  протягом  прошиє  плечі,
На  дотик  ніч  холодна  і  пуста
Від  себе  не  втечеш  далеко
Закриті  вікна  в  інших  вже  світах.

Ми  разом,  дві  чужі  планети....
Назад  оглянешся  сухий  лісоповал,
А  ти  близький  і  водночас  далекий
Та  наче  я  і  близька    та  чужа.

Слова  скриплять,миропомазані  у  єлій,
Безсоння  зводить  ніч  до  самоти,
У  шибках  вітер  вовком  виє
А  ми  не  ми,і  не  належимо  собі.

Усе  хороше  топчемо  ногами
Поганий  гніт  запалюємо  знов....
Ігнор  ремнів  безпеки,вада  є  невдала
Щоб  в  спекоту  летіть  за  Вище  нас...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2014


Мої осінні роздуми4

Неможливо  вдосталь  нажитись,можна  вдостль
завантажити  життя.
**********
Угорці  багато  споживають  гострої  приправи,
чим  і  хизує  їхнє  здоров"я.
**********
Надлишок  речей,  кладова  негативної  енергетики,
від  якої  варто  позбавлятись.
**********
Дякуй  за  все,незнаючи  молитви,дякуй,навіть  за
втрачене.Небесні  терези  завжди  на  осі  норми  і  справедливості.
**********
Багато  молоді  впадають  в  депресії,зашторюються,неварто,  це  тільки  мілкі
неузгодження  з  собою.Сліпий  ,який  живе  у  вічній  темені,бере  ціпок
і  рухається,бо  він  знає,що  він  йде  до  світла.
**********
Не  бійтеся  після  50-ти  років,розпочинати  щось  нове,
справи  для  себе,ви  заслужили,а  роки  формальність.
***********
Красу  вбирають  лиш  у  вінець,а  розум  веде  до  
старості.
***********
Не  завжди  світло  це  день,лучинка  віри,світліша  темені.
***********
Не  докопуйтесь  до  того,що  зкрито  від  вас,воно  тільки
на  шкоду.Тому  портал  Всесвіту  закритий.
***********
Беззаперечно  вечірні  вагання  ,ніч  перетрушує.
**********
Коли  вас  образили,мовчки  побажайте  обідчику
тричі  здоров"я  і  йдіть.
**********
Добрі  друзі,йдуть  пліч  о  пліч,лихі  друзі  злодії
часу  твого  життя.
***********
В  житті  дуже  важко  покоритися,але  саме  покора  
розбиває  бетонні  стіни  непорузуміння.
************
Кажуть,що  вчитися  ніколи  не  пізно,вчімся  до  смерті,
Бо  вічний  вчитель  життя.
************
Біблійні  слова:"не  допустіть  гнів  у  серця  свої"...
А  його  вогнегасник  мовчання.
***********
Ніколи  не  можна  підганяти  пору,яка  відведена  на  всякий  час
у  житті.Розмірено  і  спокійно  вона  знайде  вас,хоч  і  видається
наче  запізно  .
************
Продуктивне  творення  благе  до  останнього  дня  нашого
життя.Той  що  Творить,допомагає  творящим.
************
Ми  всі  зернята  Неба,будьмо  дарунками  собі,землі  і  іншим.
*************

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539392
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2014


Корисне безсоння.

Чомусь  пішов  від  мене  сон,
Так  тихо,по  англійськи,
Чи  відлякав  латаття  запах  в  унісон,
Чи  просто  не  хотів  голубить  більше?..
Експрессо  кави  заварю,
Собі  під  сіль,тобі  під  цукор,
Замінимо  моїм  віршам  фасон,
а  застарілий  викиним  на  смітник.
У  фрак  одягнемо  рядок,
У  стиль  ампір...солідно  риму
Ва  банк...  метафор  в  кутюр"є,
А  епіцентром  буде    п"єдистал,
Всіх  генїв,філософів  відомих...
Гарцюй  Пегасе,ніч  мовчить!,
всі  рештки  перлів.висип  в  небо
Є  Муза  в  кожного  своя,
Моя  із  простору  зірок,
вже  стукає  до  мене...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539279
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2014


Все добре вилито із воску…

Все  добре,  вилито  із  воску,
Найкраще  злито  з  хрусталя,
Погане,як  відносне,звідкись?,..
Найгірше,рештками  із  нас...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538216
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2014


Ми полюса блаженні…

Я  не  потухла,  не  здувай  жаринки,
Візьми  в  долоні,не  гаси!...
Не  обпечеш  ні  душу,  а  ні  руки,
Вона  неначе  зірка  мерехтить.

Ти  роздягнув  любов,як  жінку,
Залишив  босоногу  на  снігу.
Згубилось  тіло,а  душа  лелітка,
Чому  ще  зрячим  ,став  сліпцем?...

Мені  наснились  Небеса  відкриті
З  гори  дали  Коня-сліпця,
Я  вперто  відкида  вуздечко:
-Візьми,веди,наказ  відвертий,
веди,не  відпускай-...

Іду,  веду,чудес  чекаю  знову...
Не  запитаю  я  про  щастя  Вас?...  
Хоч  ноги  до  кісток  скололо  терня,
Ми  полюса  блаженні...і  Любов  і  Я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2014


Матерія хай буде за основу…

Я    хочу  починати  заново  і  знову
Я  хочу  відлік  від  нуля...  
Матерія  хай  буде  за  Основу
Політ  на  повних  два  крила.

Я  хочу  починати  все  з  остатку
Це  буде  в  котре,  витвір  від  нуля...
Не  буде  результату  у  відкатку,
Та  я  у  русі  простору  буття...

Хай  буде  знову,заново  і  ново,
Хай  буде  все,а  я  не  інші,а  така...
Моє  бажання,то  моя  Основа
Ресурс-  реактор  внутрішнього  Я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538144
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2014


Роздуми в осені 3.

Вірте  в  чудеса,чудеса  найбільші  від  Бога.
*********
На  самоті  найкраще  зливатись  із  світом,
тоді  серце  у  спокої.
**********
Людина  людині  ніколи  не  була  вірна,
постійний  і  вірний  Всевишній.
*********
Думки  потрібно  тримати  на  чистоті  доброти,
вона  допомагає  зберегти  пам"ять.
***********
Дерево  не  шкодує  за  скинутим  листям,
і  людині  неварто  шкодувати  за  прожитими  
роками.Для  нас  нове  вже  сьогодні.
***********
Зрізане  дерево  збирає  довго  сили  від  землі,
щоб  відродити  бодай  гілку.Вчімся  у  природи  відновлюватись,
навіть  після  втраченого.
***********
Всяка  прожита  невдала  година  життя,це  завжди  початок
нового  потоку,сильнішого.
***********
Водопад  чим  ближче  до  прямого  потоку,тим  сила  води  більша,
вливайтесь  у  широкі  ріки  життя,це  рух.
***********
Чим  частіше  споглядаєте  у  дзеркало  ,тим  більше  залишаєте  
свого  потенціалу.Більше  дивіться  на  гладь  води,вона  очистить,
надасть  тонусу  життя.
************
Не  бий  себе  в  груди,що  ти  всезнайка,світ  дає,
але  й  має  право  забирати.
************
Ніколи  нефутболь  в  лісі,тим,що  росте  в  нім,  ти  в  гостях.
Те  що  ти  зіб"єш  ногами,може  когось  спасти.
************
Брехня  заради  спасіння  чужого  життя,стає  правдою  брехні.
***********
Всі  ми  бажаєм  собі  і  іншим  здоров"я,а  воно  кругом  нас,
потрібне  бажання  його  взяти  у  руки.
***********
Ніколи  непізно  починати,гірше  ніколи  не  починати.
**********
Наша  суєтність  пуста  про  примхи  погоди.У  Бога  все
під  рукою.
***********
Якось  на  конкурсі  краси,де  була  учасниця  моя  донька,
куратор  дуже  хвалила  її.Стороня  людина,яка  почула,зауважила  мені,
на  мою  просту  подяку  куратору.Моя  відповідь  їй,стала  моїм  афоризмом:

В  те  що  нам  дано,ми  додаєм  свої  труди,що  і  є  результатом,який  
плодоносить.А  трудами  восхвалятись  негоже.
***********
Піст  це  не  тільки  очистка  всього  організму,але  продовження  
стану  молодості.
************
Мудрості  неможливо  навчитись,її  потрібно  нажити  і  
додавти  в  раціон  буття.
*************

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537999
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2014


Не вернеш…

Не  вернеш,той  час,  не  вернеш,
Пожовтілим  листком  впав  під  ноги,
Хтось  у  зорях  його  гаптував,
Шлейф  спокути  залишив  на  спомин...

Не  вернеш,той  цілунок  терпкий
Розітлівся  на  мілкі  жаринки,
Поміж  вітром  гойдається  в  них
Віра  зтерта,закохана  в  себе...

Не  вернеш,ті    обійми  палкі
Обпікало  пристрасне  бажання,
Згасло  полум"я  сяйвом  чистот
Вилито  келихом  безнадійним...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2014


Ти прости, Ти повір, Ти почуй…

Я  б  хотіла  напевно  сказати  тобі,
Ти  прости,Ти  прости,Ти  повір...
І  з  прицілом  десятки  із  десяти,
Цінувати  уміла  твій  подих  на  вдих
До  безлічності  митів  своїх  в  передих..
Без  означень  розбитись  у  скель  пустоти,
У  сказане  втопитись  у  хвиль  німоти,
Затирати  всі  фрази  шліфовані  в  блиск...
Я  хотіла  б  невинно  сказати  тобі,
Ти  повір,Ти  повір,Ти  почуй...
Починати  з  нуля  ,  безчисле́ність  доріг
понад  все...доки  в  серці  щемить,
Доки  пульс  у  сплетінні  горить
І  прямою  тримається    путь  у  кудись.
Поки  варто,розтопим  замерзлі  сліди,  
І  мусонним  чуттям  зміним  простір...
Ти  почуй,Ти  почуй,Ти  поглянь...
Ми  у  гавані  цінностей  видихів  наших.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2014


Чомусь незмінно?!…

Хлюпоче  мозок  в  кисні  кров
І  строки  нитоструння...
Хотілось  вже  ліричного  труда,
Але  чомусь,як  Дауна  хвороба...
І  вітер  наче,все  ж,як  був,
Та  лиш  туману  трішки.
А  постріли  все  не  дають  почуть
Із  забуття,  пророчя  тиші  миру.
Хтось  в  ній  шукає  самоту,
А  хтось  із  рими  фразу,
Як  паморозь...
Холодний  слід  в  поту
Кантузія  війни,панно...
пейзажні  драми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535948
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2014


Нерви в"яжуть мотузки-драбини.

Нерви  в"яжуть  мотузки-драбини
Розплітає  нестерпне  мозок  судине.
Все  приречене  беззаперечне
У  долонях  пульси́  невловимі.
Павутиння  всьому  так  доречно,
Та  немає  господаря  в  ньому  і  нині....
Я  під  враженям  схибним,знівеченним
Перемир"я  вбиває  серце  би́тками,
Сльози  падають  на  могили  рештками
на  поверхні  віри  згубної...
А  думки  вириваються  воронем
Крики  мовчки  лягають  у  схованки.
Сонце  хоче  мільйоно  всміхатися  ,
Та  скорбота  тріскою  в  міжребрах...
Як  у  просторі...  час  летючістю,
В  навігаціях  спільність  абсурдністю,
Зпопілить  вас  брехня  вулканами,
І  повстане  скелет  несхоронений,
вірою  правди  могучістю..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2014


Роздуми в осені 2.

Світ  ніколи  не  належав  людині,ми  в  ньому  до  тих
пір,поки  потрібні  йому.Світ  Господар,а  ми    гості.
Гості  належним  чином  повинні  себе  вести,ми  
забуваємось,тому  катаклізми  нагадують  про  правила.
**********
Внутрішній  наш  світ,як  скло,чим  більше  треш,
тим  прозоріше.Чим  чистіша  душа,тим  більше
зігріє  інших.
***********
Мозок  наш,як  скринька  скарбів...
Чим  глибше  покладеш,тим  зовні
скорше  дістанеш.
***********
Якщо  взяти  людину  її  внутрішні  органи,
то  можна  знайти  подібності  з  овочами,
фруктами,а  кровоносна  с-ма,як  потоки  підземних  вод,
мозок,як  половинки  горішків,це  нам  підказка,
де  треба  черпати  здоров"Я...
**********
Коли  людина  робить  щось  нетак,це  її  помилка,
але  це  її  рух  до  пізнання.
**********
Вслухайтесь,як  тріпоче  листя  осики
(тополя,осокор,теж  має  щось  подібне),
Коли  зільється  цей  шепіт  у  вас,
ви  відчуєте  трепіт  своєї  душі.
**********
Ми  завжди  є  і  будемо  піщинками,дрібними
камінцями  безкінечної  ріки  часу,що
вчасно  змінює  своє  русло.
**********
Кажуть..."що  ворон  воронові  око  не  виклює",
мудрий  птах...в  людей  навпаки,
син  батька  ножем  проткне.
**********
Тварина  заболівши,шукає  траву  і
п"є  воду,нічого  не  їсть,вони  нас  вчать.
**********
Людина  народжуючись  тісно  тримає  
зажаті  кулачки,а  в  них  світ  в  який  прийшов.
Покидаючи  його  розкриваєм  руки,віддавши  все,
що  тримали.
***********
Прийшовши  в  світ,  ми  кричимо  і  плачемо,це  сльози  
радості,відійшовши  з  нього,за  нами  плачуть,
останні  сльози  печалі
*************
Хто  вміє  чекати  ,той  вміє  отримувати.
**************
Дурніший  мудріший  за  розумного,його
вчинки  з  дитячою  наївністю,а  людина  при
розумі,хоче  вижати  з  каменя  воду.
************
У  воді  завжди  сила....
Я  завжди  п"ю  відстояну  воду,так,як  
джерельної  немаю.Може  комусь  знадобиться.
З  вечора  набирю  в  3-х  літрову  банку  з  під  
крана  воду,в  нею  кладу  кусок  кремнію(знайшла  
у  себе  на  городі),срібло.Ставлю  чотири  свічечки  з  церкви
біля  банки,читаю  "Отче  Наш",обнявши  банку  руками  бажаю
добра  і  здоров"я  всьому  світу.Повірте,вода  набуває  смаку
джерельної  мягкості.Випиваю  на  протязі  півтора  суток,на  дні
десь  на  два  пальці,залишаю  і  поливаю  квіти.Мию  і  знову
набираю.Всім  на  здоров"я.
***************



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2014


Посипте солі, щоб ятріш.

Хіба  від  болю  втриматись...прошу,
І  від  душі  подяка,що  є  сила.
Я  відриваюсь  з  ним  у  сни,
 У  них    німіє  він  й  не  крає.

Посипте  солі,щоб  ятріш...прошу,
Хай  буде  терпко  і  нестерпно.
Я  не  подвижник  і  не  Жанна  Д́́  ́арк,
Та  я  від  того,  лиш  сильніша.

У  росах  я,  на  крок  води,краплинка  
Пливу  в  незвідну  даль  німої  самоти  
Де  пів  ступні,найважчий  слід  вперед
Де  вічності  ще  не  відкриті  брами....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2014


Роздуми в осені.

Ніщо  не  втомлює  пам"ять  так,як  брехня...
І  ніщо  її  не  освітлює  так,як  правда.
**********
Не  обростайте  мохом,як  камінь,який  не
рухається,будьте  завжди  в  русі,думка  теж  рух.
************
Не  можна  бути  чистішим,як  вода,
але  коли  влитись  з  нею,можна  досягти  блаженства.
*************
Ми  старіємо  і  не  хочемо  чути  про  смерть,вона  
приходить  до  нас  від  забуття.
************
Світ  від  нас  бажає  покірності,  а  нескупої  суєтності.
************
Навчіться  слухати  природу  і  природа  почує  вас,
ми  піщинка  її  Вічності.
************
Мудрець  не  визнає  себе  мудрим,але  сіє
зерно  мудрішого  пізнання.
************
Міра  у  чекання  одна  ...терпіння,яке  нагороджене
бажанним.
***********
Не  світ  змінюється  ,змінюємось  ми,нам  все
більше  потрібно  від  нього,а  він  просто  
самозбережується.
************
Коли  Бог  дав  людині  талант,Він  дав  долі  вибір.
************
Зрізавши  одне  дерево,посади  два,удвічі,
додавши  чистоти  повітря.
*************
Не  шукайте  крила  своїм  творчим  доробкам,
(не  всім  це  вдається)  у  свій  час  вони  знайдуть  
свого  птаха.
*************

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535540
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2014


Я хочу залишитись поза кадром.

Я  хочу  залишитись  поза  кадром,
Де  мертві  ходять  між  живим,
Де  все  живе  не  хоче  смерті,
А  вистріл  тут,як  головний...

Я  хочу  залишитись  поза  кадром  
Де  зорі  підіймаються  у  вись,
Де  ніч  здається,що  розп"ято,
Де  чути  стогін  неживих...

Я  хочу  залишитись  поза  кадром,
Від  градів,шуму  і  кострів,
Вони  давно  не  гріють  душу,
Вона  зхолола,як  двобій...

Я  хочу  залишитись  поза  кадром,
Я  хочу,хочу,  миру,як  ніхто,
Не  вмію  вічність  цілувати,
Вона  пуста,мені  ніхто...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533184
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2014


Роздуми першої паморозі осені . .

Ейфорії  думок  байдуже  до  нашої  свідомості,навіть,
якщо  вона  у  стані  вічної  мерзлоти  почуттів...
*************
Боюсь  залишитись  у  застояному  нафталіні  перфекту,
незнаючи  чи  вистачить  життя,вдихнути  елію  правди  і  її
свободи.Свобода  тікає  крізь  пальці  брехні,поєднує
хамство  і  кров  стогнацій  націй  і  антинацій.З  мірки  математики,
мінус  на  час,повз  якого  проходимо,вплететься  вінком  
клишнього  майбуття.З  розбіжністю  років,збігом  обставин
і  дат,  біологічних  наших  помилок  до  безкінечності...
***********
Війна  у  минулому,  гірка  пам"ять  історії,
страшніше  і  гіркіше  полину  від  війни  до  війни,
гіркотою  жовчі  страшніше  страшного  у  війні,
дарма,що  це  завиток  історії...
***********
Тиша,якою  ми  насолоджуємось,насолоджується  нами
ще  більше,вбираючи  позитив  нашого  мислення...
***********
Теперішнє...  відроджене  майбутнє,минуле...  забуте  теперішнє
з  похибкою  дискримінації  часу...
***********
Людина...  біологіно  день  і  ніч...у  день  ритм  тіла  у  своїй  епостасії,
у  ніч...буйство  Душі  у  своєму  лоні  ...
***********
Книга  Життя  відкрита  для  кожного,а  чи  кожний  відкритий  для  її  Буття?,
щоб  доторкнутись  мякішем  грішної  руки  і  кістками  відчути    твердість  ЇЇ  породи....
***********
Думка  позитиву,  незнайшовши  свого  гнізда,не  стане  мудрістю  в  майбутньому....
***********
Генії  відкривали  мудрість  світу,а  ми  в  геніях  шукаєм  світ...
***********
Скло  лишень  прозорість  у  світ,а  Душа  прозорий
 горизонт  Вічності...
*************
Перша  паморозь  осені,ще  не  зима,але  далеко
не  літо    сповнених  днів  щастя,що  осипались
листям  в  паморозь  вперше.
*************
Не  бійтесь  не  виспатись,бійтесь  проспати  життя...
*************
Любов  завжди  знаходить  свого  поціновувача,
навіть  на  смертному  одрі
*************

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533015
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2014


У жорнах вічності зерно.

Одвічно  круговерть  свідома
У  жорнах  вічності  зерно,
Хай  буде,люди  мої  добрі
Все  хай  буде...
Змінити  вже  не  зможе  і  профан.

Кістки  ламає,колить  в  грудях
І  вістря  під  лопаткою  сидить,
А  ми  пробачим  схибність  згубну,
Допоки  не  забрала  дика  смерть.

Буває  так,та  хай  уже  не  гірше
Ще  поки  є  суглоби  і  кістки
У  осені  завжди  у  смутку  очі,
А  ми  танцюймо,люди  гопаки.

Хай  буде  все,війна  лишень  застигне
Хай  буде  так,як  Бог  звелів
Єдине  нам  терпіння  без  облуди
Чи  не  Іуда  вдруге  зрадив  нас?...

Хай  буде  так  і  жорна  вічно  мелять
Усе  доречне  не  перечить  нам
Перетерпене  буде  хай  спасене
Хай  буде,люди  мої  добрі
Все  хай  буде...
Воскреслим  стане  майбуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2014


Політика осіння.

Змішала  осінь  рими  з  листопадом
Вже  у  повітрі  пахне  зимовій,
А  я  зробилась  черствою  такою,
Політики  ненавиджу  чомусь.

Ось  деревце  зростає  під  балконом
Вбирає  силу,в  радість  нам  росте,
як  тільки  впреться  у  вікно  вельможе,
віді́тнуть  голову,незапитавше,що  живе.

Політика  і  нечистот  закони,
далеко  фараонів  меч,
в  окопах  вже  говорять  мертві,
а  небо  озивається  живе.

Вібралися  чини  у  пір"я,
а  тіло  дрябле  і  старе  
на  плесо  доходяги-  пенсо  лізуть
на  біговій  доріжці  з  гаманцем.

А  що?..корито  те  державне,
напхав  кармани  і  біжи,
рашизм,путізм  і  українські  "янки"
змішали  грішне  і  святе.

А  генерали  з  медом  в  баньку
Вони  без  них  і  не  в  АТО  і  нікуда
Та  їм  і  смерть  чужа  незгуба,
немає  гідності  і  там...
 
Політика  терпкая  штучка,
тернівка  відихає  у  корчах,
Політика  імперія  у  слові,
чи  просто  фаворитка  без  ума.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532193
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2014


І жінка зовсім, зовсім не стара…

Так  недоречно...стара  жінка,
Я  вислів  хочу  розтушить,
Немає  старості  у  неї,
А  просто  недолюблена  в  житті...

У  вечір  запаху  азалій,
Стікає  свічка  догора,
Нема  пустого  в  тім  такого,
Коли  від  неї  інша  загора...

А  звук  кришталю  у  її  бажаннях
Яких  не  меншає,повір...
Немає  в  жінки,стертого  терпіння,
Печаль  старіє,а  душа  ще  молода...

Брехливий  світ,світ  у  дзеркалах
Як  кактус  кігтями  із  я...
Він  зацвіта  завжди  нежданно,
Як  огорнуть  любов"ю  і  тепла...

Ту  видумку    я  затушую  знову
І  жінка  зовсім,зовсім  не  стара
Любіть  її,вона  ж  з  Адамового  ребра,
Вона  є  Берегиня,хоч  і  не  свята.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014


Блажен же той…

Хтось  вже  писав,як  жити  поетесам,
Як  бути  тут,без  Музи,разом  в  ній,
Сторінку  білого  паперу,
Заповнює  старішин  алфавіт...

А  середину  роє,ро́стить
ще  ненаписаний  сирець,
У  Андромеди  є  свої  закони
Всі  зорі  між  собою  мерехтять...

А  я  згораю,та  не  Фенікс,
А  він  повстане  із  вогню...
А  я  приземлена,мізерна,
Палахкочу  у  попіл  тут...

Несуться  колії  вітрами,
А  поміж  ними  шпали-дні
Відстукують  колеса  долю,
А  я  в  супроти  вкотре  їй...

Все  в  снах  малюють,  і  пророчать,
латині  телеграми  в  небесах
Кругом  мене  джерела  піктограми,
А  в  жилах  кров  аристократа  і  раба...

Кудись  лечу...є  інші  далі
І  сяйво  у  тунелях  пустоти,
Комусь  осяяна  дорога,
Мені  лиш  тінь,із  слави  німоти...

Десь  там...  мої  є  предки,
Що  рід  показують  у  снах,
А  я  б  хотіла  всіх    вас  обійняти,
Все  що  у  недотлівших  є  кістках...

Там  Небо,то  без  рам  картина,
І  зовсім,зовсім  то  не  синь,
Той  колір  попілу,  гріховної  печалі,
Необпалити  крила  б    поміж  тим  ...

Зоря  моя,  неначе  жар  у  п"єці,
То  притухає,то  взгорає  знов,
А  я  в  душі  блаженно-неіспита
В  житті  мисливець,все  не  той...

Та  не  лякайте  мене  звірем
Я  помолюсь,пробачу    знов,
Той  світ  в  якому  поетично  млію
Мене  не  визнав,  в  тому,  як  своя.

Блажен  же  той,хто  в  Бога  менше  просить,
А  віддає,найбільше  і  сповна,
А  я  прошу  свого  Хреста  донести,
і  випити  наснаги  з  Джерела...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531797
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2014


У флейти є свій звук.

У  флейти  є  свій  звук,
У  скрипки  неодмінне  соло,
Трембіта  відгук  верховин,
Дудук    в  тиші  розмова.
А  балалайка  три  струни,
без  слова  і    не  Муза.
Бандура  мудрість  з  вічної  сльози
на  струнах  з  тридцяти,
гармонії    душі  живого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014


Осіння ярмарка.

Сьогодні  ярмарка  осіння,
Тут  джем,  картопля,  бринза
Цукати,крупи,цукор...мрія
Буряк  і  морква,риба  свіжа.
Стегенця,крила  і  обіди,
Цвітна  капуста,  пізня  й  синя.
Весела  сонячна  і  колоритна
осіння  ярмарка  всевмійка,
корзини,кошечки  і  плед,
гірський,подільський  світлий  мед.
Тут  свято  поля  і  врожаю,
труди  на  благо  продавали,
кролі  і  кури  при  породі
і  гарбузи  городні  дивні,
квасоля,перець  ,помідори,
тапинки,камезелі,ковдри,
і  клоун  з  виграшним  буклетом,
шашлик  вже  пахне,носом  вертить.
Тут  мека,скаче,кудкудаче
зустріне  той,кого  не  бачив,
тут  по  сто  грам  із  перцем  вип"ють,
прославлять  рідну  нашу  Неньку
і  український  снігерс  знайдуть
шматок  цибулі,хліба  й  сала.
Молочний  тут  в  бутилках  шлях,
горох,як  зорі  у  мішках.
Тут  гречка  чиста  наче  совість  
ячмінь  для  нашого  приплоду.
Чого  вже  тільки  тут  немає?!..
Чого  вже  люди  забажають.
Тут  паляниці  з  духом  поля  
і  з  гаманцем  усі  знайомі.
Купуйте  всякого  і  все
Брати,  куми,  і  незнайомі  ,
і  просто  люди  звичні  добрі
та  споживайте  на  здоров"я!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014


Подрузі по перу Юліанці Бойчук.

Ти  юна  панянка,  осіння!,
Несила  війну  зачіпать?!...
Не  зважай...це  не  казка...
Ти  тиші  послухай  відлуння,
Розкажи,  що  ти    не  одна.

Ти  юна  заручниця,часу  догматів!,
Не  хочеш  у  думку,  війну  допускать?!...
Не  варто...можливо...
Ти  знаєш,у  осені  сховане  таїне  й  вічне.
Порада  душі  і  тепла.

Ти  юна  красуне,шахтарських  колисок!
Так  лячно,полинове  слово  війна!.
Не  переймайся...простимо...
Вона  приговором  із  пекла,
Кричала  у  осінь  сама.

Ти  юна  східнянка,  Вкраїни!
Початку  нема  без  кінця...
На  вистріл  мудріша  ,основа
На  вибух  війни  ти  зросла,
Все    зійде  в  безмежжя  незримо,  
У  ранках  життя  зустрічай!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529146
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.10.2014


З перепойного конфузу.

Хтось  у  вікнах  очі  свердлить,
Хтось  із  зір  мигає  в  них,
Ще  комусь  не  спиться  вперто,
як  Омелькові  в  дворі.
Вітер  б"є  у  глузди  биті
Хлистом  хлюпче  дощовій
у  ночі  всього  вже  стільки,
хтось  пече  в  ній  колачі,
хтось  ридає  у  подушку,
хтось  регоче,як  здурів,
і  йому  не  спиться  вперто,
грузить  пам"ять  наче  віз.
Гарбузи,картоплі,  сіно,
і  дівочі  пампухи,стегна,
губи,мотлох  різний,
все  було,  як  молодий?!..
Та,скажи,якого  фені
роєш  в  голову  свердлом?..
Феєрверки  скрили  писки,
тільки  пси  іще  не  сплять,
Ходять  нишпорять  по  кістку,
чи  не  зломлена  в  кущах?!...
А  коти  з  бігбордів,чесно!..
Лижать  лисину  комусь,а
навпроти  чорні-чорні
крутять  фіги  в  темноту.
Вітражі  скривили  рожі,
наче  ніч  їм  не  сестра,
з  перепойного  конфузу
місяць  роги  наставля.
Все  звихнулося  у  разі  
з  ніг  на  голову  хмільну,
То  Омелько  брів  додому,
У  Ганнусі  свято  дибцем,
сорок  ві́дроду  було.

І  скажу  вам  чесно  ради,
бо  мораль  є  тут  така,
Якщо  гостем  був  ти  званим
залишайся  чемним  до  кінця

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528777
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.10.2014


Я від тебе в відстані зорі.

Небо  гралось  подивом  погоди,
Сонце  дратувало  слякоту,
А  душа  наповнювалась  дивом,
День  згубивсь  в  зело  осету.

Спомином  у  сноведіннях  ночі,
Златопромінем  у  смуток  днів,
Ти  від  мене  так  далеко,
Я  від  тебе  в  відстані  зорі.
06.10.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014


Сьогодні плакали свічки…

Сьогодні  плакали  свічки,
У  Храмі  особливо...
Фітілем  падали  у  ніц
Сльозима  воскували  сповідь.

Крутивсь  підсвічник  у  руках
Горіла  плоть  із  воска,
Топилась    у  вогню  гріха
Догматом  вічним...

Сьогодні  плакали  свічки
Нетак,як  завжди...
В  епітімію*  покаянь,
Спасти  би  Неньку  нині.

Епітімія*-церковне  покарання,його  проходять
                     покаяні  вірючі(молитвами,постами  і  т.д.)
             05.10.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528058
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2014


А мрії ходять поміж нас.

А  мрії  ходять  поміж  нас
Навшпиньках  босі  в  росах,
Під  парасольками  в  дощах
У  світлофорах,змінюючи  простір.

А  мрії  випещені,як  дитя
Молочні,теплі,незбагненні
В  колисці  гойдає  їх  час
У  пергамент  чорнилом.

А  мрії  зношені  до  дір
Латає  посох  неба.
Вертає  істин  дивосвіт,
Літописом  у  падолист  осінній.

А  мрії  доль,  туманів  сизь
Стібком  навхрест  в  сута́ну
Летять  до  вирію  фортун  птахи  
Хранителі  і  сподівань  і  таїн.

А  мрії  бродять  поміж  світ
Схиляють  голови  хрестами  
Скидають  паранжу  століть,
Їх  стогін  виросте  садами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528037
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2014


Вібралась вишня у гранат.

В  саду  вібралась  вишня  у  гранат
Вбрання  розкішне,  вітром  зшите,
Притрушене  в  янтар-розмай
Підшите  в  мельхіорове  намисто.

А  стан  ізніжена  кора
Каштанова  зітка́нна  у  основу,
Підморгує  їй  безсоромник,дід  горіх,
Плоди  скидаючи,  додолу.

Багрянцем  чорнобривці  по-під  низ,
Зіткали  рюш  махристий,
Сам  Рафаель  хотів  би  змалювать,
Мистецькі  схованки  чаклунки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527107
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2014


Ти обійми , оголене страждання.

У  осені  нема  вогню  кохання
У  осені  немає  самоти.
Ти  огорни  мене,  у  шовк  бажання,
Я  затамую  в  персах  вдих.

У  осені  немає  вороття  бажання,
У  осені  є  шелест  з-під  листви.
Ти  обійми  оголене  страждання
І  відлюби,за  все  прожите,відлюби!

У  осені  є  скельця  відображень,
У  ній  є  смак  неспитого  вина.
Візьми  мене,  на  жертвеник  кохання
А  я  готова  в  нім,  згоріть  дотла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2014


Доля.

                                                                                                   О,доле,доле  чи  ж  подруга,
                                                                                                   Чи  ж  ворожбія  ти  моя!...
                                                                                                     Ти  знала  все  і  не  сказала
                                                                                                     І  мовчки  під  руку  вела.
                                                                                                     Хіба  пройшовши  лан  широкий,
                                                                                                     Стоптати  ноги  в  мозолі,
                                                                                                     Неправду  кинути  глибоко,
                                                                                                     Щоб  згнила  десь  у  цій  ріллі.
                                                                                                     Хай  терня  виросте  у  ярі
                                                                                                     Щоб  брехні  всі  заклякли  в  нім
                                                                                                     Хай  згине  в  нім  усяк  лукавий,
                                                                                                     Що  ставив  палки  в  колії.
                                                                                                     А  ми  з  тобою  доле,люба
                                                                                                     Убогі,грішні  і  смішні
                                                                                                     Невинні  ми  ніщо  нікому,
                                                                                                     Хіба,що  душеньку  для  Бога,
                                                                                                     Про  це  Він  знає  і  без  нас.
                                                                                                     А  вже  хвилин  міняють  ночі
                                                                                                     Все  ближче  дні  в  розкат  гріха
                                                                                                     Ходім  же  доленько,сестричко
                                                                                                     У  зорі  шлях  шукати  нам.


Доля...вона  у  кожного  своя,від  весни  до  зими,від  слизивості  осені  до  усмішки  сонця  в  літі.Терпка  терново  і  грушево  соковита,тьмяно-сіра  і  веселково  барвиста,мозолиста  і  пишноручка.
Тавже!,з  якою  кожний  із  нас  прийшов  у  цей  світ.....Вона  в  нас  уже  була,відтоді  ,як  ми  в  утробі  матері  смакували  свої  пальці,в  лоні  гріха,від  Адама  і  Єви,дарма,що  гріховне,зате  з  Едемового  Саду!...
       Доля...  причіпком  реп"яха,  народжується  з  першим  криком  і  смаком  її  сутєвості.Перші  синці  на  ній  особливі,притаманні  тільки  особисто  їй.
     Доля...чи  ми  власнолюбці?...Думаю,що  на  половину...
Ту  дощечку,невидих  форм,яку  за  благо  нам  уготовлено,змінити  неможливо
та  якраз  на  ту  половину  хмара  в  наших  руках.Коли  доля  надумала  собі
відлежатись  ,зашторитись  ,стати  кволою  і  лінивою,  і  якоюсь  сумбурною.
Отут,  якраз  наша  участь  вартує  самої  себе  і  причетності  у  квадраті,бо  доля  є  одиничка  у  квадраті.Старі  мудреці  казали,якщо  їй  не  дати  причухана,згине.Беріть  ціпа  і  лупцюйте  так,щоб  не  показалось  замало,
повірте  з  однієї  дві  не  буде.Ген  і  прокинеться,захоче  діяти  і  жити.Побачить  світ  безликий  і  чарівний,з  гіркотою  полину,але  з  лавром.Піде  в  ньому  шукати  себе,бодай  щось  трапиться,защось  перечепиться  і  укоріниться.Бач,бур"ян  і  той  сидить  в  землі,як  виплодок,нема,  нема  і  вилізе,і  вже  розкидає  насіння,не  так,щоб  до  врожаю,а  для  збереження  генетичного  роду.
         Доля...  не  терпить  страху,він  її  недруг,який  затягує  у  схованку  порталу,вона  вагітніє  від  нього  і  ніяк  не  відчуває  її  цнотливу  біль  переродження.
Хто  зна,хто  зна,як  зазміїться  її  стежка  у  скелях  прогонистих  вітрів,і  як  пристане  до  простору  тиші,що  в"їдається  у  мякіш  незвіданого.Чи  розтичеться  біллю  чорнила  на  білесенький  папір  і  ультрофіолетовими  ознаками  протеодолітить  прірву.Вона  індіго,ракурсом  невідомої  свідомості  злазерує  пісчинно-росяне  майбутнє,при  цьому  міцно  тримаючи  час  за  руку.
Доля...розпікається,як  сонце  і  охолджується  льодовиками,шматками  відколюється  і  дрейфує  айзбергами  в  океанах  життя..
Для  чого  це  все?...Можливо  краще,щоб  була  доля  прісна,як  нічна  проскурочка,біліша  білого,чистіша  чистого,з  неповторним  смаком  правди  заповідей?...Не  дадуть,ой  не  дадуть...О,вже  думка  влізла  в  нею,як  оголена  доска,яка  на  виході  струхлявіє,навіть  на  риштування  не  згодиться,бодай,для  підпори  гноянки.
А  долі  що?...,чіпляє,будує,руйнує,підсолоджує.підсолює,навіть  квасить  себе  смятінням  і  своє  Я,як  особистість,бо  у  неї  фізичне  тіло.
     Долі...рояться  бджолами,виживають  осами,гудять  джмелями,навіть  оселяються  шершнями,бо  вони  народжені  і  є.
Але,якби  доля  почала  самогубство  над  своїм  пізнанням,світ  би  з"їхав  з  глузду.Бо  що,  вона  себе  не  прикрашала  б  вишиванкою,ніхто  не  співав  би  пісні,не  грав  би  їй  на  бандурі,чи  сопілкою  розповідав  їй  про  неї?!...Та  натомість  її  секрети,течуть  гірськими  потічками,що  беруть  початок  під  самісіньким  небом,любові  простору,гармоній  стихій.
Любов  її  огортає  довгополими  руками  Всесвіту,і  міцно  тримає  її  в  нас.
       Доля...у  свою  прикрість  має  час...місце...Найгірше,ще  непоживши,  здається  досхочу  ненаяївшись,  смаку  хліба,що  від  лану  і  до  столу  вирощений  з  її  прямою  участю,вже  шукає  зірку  у  Шляху  Молока.
Вона,як  олімпійський  вогонь,наздоганяє  наступного,щоб  передати  факел  переродженого  вогню,вічної  долевої  сутності  існування.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526677
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2014


Животворящий Хрест.

Животворящий  Хрест  у  Храмі  Божому  по  середині,
Вінком  уквітчаний  святковим  і  християни  на  поклін
прийшли  до  нього.
Животворящий  Хрест...Божественна  у  нього  сила,
Дороговказ  життя...  і  вічного,  земного.
Розп"яттям  муки  всі  терпів  Спаситель  наш,
і  вмив  своєю  кров"ю.
Животрворящий  на  устах,живий  і  творить
Таке  те  дерево  Хреста  ,зцілило  жінку  від  хвороби,
Померлий  воскресінням  здивував,
коли  поклали  Хрест  на  нього.
Він  запорука  перемоги  і  життя.
Мойсей  з  Хрестом  в  руках...О,Чудо!
він  роз"єднав  й  з"єднав  велике  Чорне  море...
Іван-Хреститель  люд  хрестив  з  знаменням  Божим  у  руках,
Хрестом  із  дерева  життя,спасіння  і  безсмертя.
І  Троїци  повічний  знак,дістався  всім  народам  світу,
Схиляєм  голови  над  ним  і  Господи  помилуй!.


Всіх  зі  Святом  Воздвиження  Хреста  Господнього!
Миру  на  Україну,затишку  в  серцях,всеблагої  любові,Вам!



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2014


Мої роздуми

На  всяку    думку...  своя  хула,
На  всяке  слово...своя  сокира,
На  всяку  висоту...свій  птах,
На  всякого  миропомазанця-писаря,
Свій  читач...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526129
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2014


Осінь.

Осінь...  мжичкою  прибила  незавершені  мрії  до  оголених  стовбурів  дерев,хлистом  заплаканих  гілок,пройшлась  по  свідомості,насунулась  старим  друїдом  на  минуле  спекотно-сонячної  пори.
Немає  запитань  і  зайві  відповіді.Пора  ніколи  не  запитує,коли  їй  стати  на  порозі  буття,коли  закінчити  виживанки  суперниць.Все  придумано  без  нас,
без  наших  гримас,що  вневдоволено  вдивляються  у  горизонт  жарких  днів,чи  в  імлу  сьогодення.
Осінь....  прохолодними  рукаи  вітру  обмацує  небо,землю,влізає  без  наркозу,під  шкіру  настрою  і  вислизує  звуками  крику,скрипу.Серпантином  листтяного  віхора,що  несе  сальсою  в  гарячі  спогади  літа.
Пасадобілем  жине  спеку  наших  життєвих  доріг,незважаючи  на  показники  температури  свого  осіннього  Я.
     Чито  вона  в  нас,чито  ми  в  ній,як  у  породі  велетня  каменю,від  дрібязка  золотих  пісчинок  до  чорного  граніту.Все  вживається,чекаючи  своєї  пори,
чито  для  витонченості  прикраси,чито  дя  надгробної  плити.
     А  можливо  все  навпаки?...Ми  меланхолічно  вдивляємось,у  струмінь  заграв,у  рогонзу  звабливості  пори,що  залишились  на  водяній  гладі  і  яка  манить  до  себе,але  вже  в  іншому  репертуарі  і  за  новими  сценаріями  майбутнього.
     Осінь  вдивляється  у  нас,як  ми  своєю  схололістю  ходим  поміж  нею,бризкаєм  мовчанням  і  незадоволеністю  її  мокрому  фейсу.
Вона  ж  бо  винна?...свідомо...  так,реально...  ні.
Ми  самі  собі  чіпляєм  трафарет  збліділості  буденності,сліз  позавіконного  дощу  і  якогось  бетонного  смутку,що  затягує  свідомість  веретою  навиворіть.
     Осінь....вона  собі  живе,володарка  свого  часу  послідовності,що  спочатку  осипала  палітрою  розлитих  фарб  на  панно,мистецькою  рукою.Зіткала  собі  срібну  легкість  павутинок  і  покрила  чарам  закоханності  в  себе.Вона,як  ми,від  кольорів  веселки  і  до  сірості,від  засмаги  до  насморку.Ми  її  відображення,а  вона  наш  настрій  і  ще  один  чирк  пера  нашої  зрілості  незалежно  від  віку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014


Нечувана ганьба.

Нечувана  ганьба,запроданці,засранці
Олійник,Повалій  і  ваша  когала
Остання  Муза  постмодерну,  
Для  вас  упала,як  згорівшая  звізда...

Пролита  кров,не  зупинила  ваші  чиннодуші,
Збирати  срібло,вийшли  на  плато,
Черствіші,черствого,ви  красномовні  герці
І  вчасі  не  відмиє  вас,ніякеє  добро!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2014


Невже…

Невже,ми  у  просторі  однім?,
А  може  він  ,між  нами?...
Вплітає  зоряне  плато,
Що  вікувало  завжди.

Невже,ми  на  однім  шляху?,
А  може  шлях  між  нами?...
Єднає  долю  не  одну
у  вічність  небокраю.

Невже,  ми  завжди  поряд  десь?,
І  погляди  на  межах  далі?...
Невже,  з  тобою  вічні  пастухи,
Своєї  долі  не  зженем  в  кошари?....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014


Квітує квіточка одна.

Ох,квітка  в  полі  зацвіла,поміж  засохші  трави.
Вже  осінь  в  пору  одяглась  бурштинозолотаву.
Квітує  квіточка  одна,поміжсезонням,
Рожева  цяточка  мала,дарма,що  осетова.
А  світ!,жахливий  світ,підпалений  брихнею....
А  правда,правдонька  у  нім,зарожевіла  в  полі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523764
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.09.2014


А осінь уже боса.

Ще  сіно  сохне  у  садах
І  стрибунець  цвіркоче,
Ще  оси  роять  виноград.
А  осінь  уже  боса.
Ступає  тихо  на  вшпиньках,
дмухне  у  айстри,
І  мило  з  вітром  з-під  тішка
Жоржин  вплітає  в  коси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523754
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.09.2014


А ви сліпці у єврах.

Стоїть  же  Сталін  у  котлі,
Горить  душа  у  пеклі..
Я  знаю,вам  до  фені  все,
Бо  ще  ви  тут,  не  в  бездні...

А  час,в  кровавій    сивині
Вісочний  дим  у  постріл
І  двадцять  перший  вік  у  зламі  сім
Трьома  стовпами  впертий..

Шикує  смерть,    іржою  тінь
І  чорт  грабує  душі.
Вже  гидко  до  без  тями  всім,
Отямся,ти,в  чужому  ложе    ...

І  прикрість  ця,поезія-метіска
І  пензель  осені  з  гори,
А  вам    етично  хочеться  крові
Щоб  стати  в  німбах  пекла.

Все  мчать  вас  на  дорожній  полосі
А  охоронці,постаті  із  мертвих...
А  ви  промчали  повз  мене,
Бо  ви  сліпці  у  єврах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523623
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2014


"А вічність десь, не в гарбузах"…

Тумани...осінь  під  дверми
В  городі  жовті  дива,
Поспіли  гарбузові  кабани,
І  мати    поміж  них  ходила.

Сльозу  зронила  за  труди,
Між  ними  виглядає,
А  осінь  доленьки  життям,
Всихає  гарбузинням.

І  час  минув,  зійшла  печаль
Роки  полущились  насінням,
А  вічність  десь,не  в  гарбузах,
Хоч  і  туди  котились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2014


Вічності Божа скрижаль.

Шукали  шляхи  досконалі....
Сховались,згубились  у  тіні  гріха.
Вони  маскувались  у  грим  первозданний,
На  твій  ускринькований  жаль...
 
Шукала  у  зорянім  небі,розраду...
Світився  у  вічності  Шлях  молока,
А  більше,все  більше,нічого  не  треба...
За  ґрати...навічно  печаль...

Шукала  я  сяйва,душевні  проміння
В  далеких  і  ближніх  світах,
Відкрились  міражні,  прозорі  пустелі,
А  дійсність...вічності  Божа  скрижаль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523355
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2014


"Повітря осіннього картопляного диму. "…

Гливке  повітря  осіннього  картопляного  диму  робить  їдким  погляд  на  повсякдення,яке  стелиться  по  землі  і  ліниво  підіймається  в  повітря.Спопеливши  не  до  кінця,сіра  завіса  затуляє  чумацький  шлях,який  на  ранок  росяними  зірками  засяє  на  охрозеленому  полотні  трави.
       Задихаючий  простір,  таки  мурахами  перетрушує  все,що  увійшло  в  календар  перегорнутого  життя  і  те,що  рахують  по  осені,залишилось  в  минулому.
         Відцвіло,відзеленіло,перекотилось,скупалось,відродило  в  полі,висохло  сіном,зійшло  засмагою  флісове  літо.
         Ходою  вагітної  вічності,все  більше  застрягає  в  дзеркальному  відображенні
зморшками,які  видають  схожість  на  старість  і  виблискують  очима  дітей  відтворення.
             З  різницею  врожаю  білих  грибів  і  незрівняною  красою  мухомора,зводять  миті  забуття  реального.Скрип  дерев  вдаряє  магічністю  тиші  і  ходи  стрімкочасу    від  чого  ніде  не  дітись,тільки  слухняно  йти  в  ногу,  бодай  не  збитись  з  ритму  ходи.
             Поміж  тим  всього,тумани  мутністю  житнівки,вступають  в  суперечку  з  димом,що  усамітнює  навіть  вітер,який  замовкає  перед  його  їдкою  тягучістю.
Медовухою  стелиться  у  вересі  подій  і  журавлиною  тужить  поміж  віттям  труйним  вуглецем.
               Все,що  зайшло  за  круте  піке  сірості  диму,було  вперше,але  тисяч  раз  повторене,незайве,благо  непозичине,збліділо  вершником-фонтома  реальності.
               Таки  ніхто  інший,а  осінь  видихає  рештки  літа  нашої  діяльності  і  споживчого  кошика,летючим  картопляним  димом,видавлюючи  кисень  природи  і  нашого  буття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522028
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.09.2014


Туринська плащаниця

Ти  дивишся  крізь  час,
Пролиту  кров  і  терня...
І  Лік...довершеність  добра!...
Всі  неповторні  риси,
Святості  життя  і  смерті,
І  канувше  навічнеє  злоба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014


Позапазушний…

Позапазушний  закуток  круч
Притаївся,як  в  лісі  дрімучім
Зігріває  його  дум  сонцесвіт
І  від  того  стає  він  розкутим.

Позапазушний  камінь  розлук
Ледь  торкнувся  до  спраглого  тіла
І  колишнім  любовним  крилом
Проти  течії  плив  в  океані.

Позапазушні  викрути  слів,
Що  ще  вчора  ніч  розіп"яли
Спепелила  серпнева    пора
У  любовній  мінорній  заграві.
 малюнок:  Заграва(до),Павутиння...
                             гуаш.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2014


Війна, воля, свобода.

Війна...жіночого  роду,але  не  має    в  собі  нічого  жіночого,крім  здатності  плакати.Маючи  жіноче  ім"Я,немає  жіночого  обличчя.Хто  вона?...  політика,історичний  перехід,чорна  гра  оскаженілих  мільярдерів,чи  задум  з  Вище  на  поповнення  Єрархії  Небес,можливо  ще  щось,чого  недано  знати?.
Війна...чорний  колодязь  затухлого  пекла,яке  не  вміщає  незрозумілих  за  копійки  проданих  душ.Вона  снарядами  влучає  у  будь  що,у  будь  кого́,а  насамперед  у  цноти    нашого  зізнання,з  запереченями  не...  не  хочемо,з  швидкістю  сталої  зомбованості  не  знаємо.Вона  немає  похибок,а  має  цілеспрямоване  вбивство,виградовує  очі  мирного  життя  і  невинних  жертв.
Війна...тримає  вирвану  чеку    над  волею,яка  в  невидимих  таможнях  своєю  
відданістю  покриває  ненависть  і  злобу.
     Воля..той  сухий  порох,який  чекає  свого  часу,щоб  вибухнути  феєрверком
геройства,  незадумуючись  над  ним.Вона  прадідами  нагартована  в  наковальнях,влилася  з  згорнованою  кровью,яку  ворогу  не  влити  в  келих,вона  гаряча,об  нею  можна  обпектись.
     Воля...  в  ній  особливість  жіночності,  матері,дружини  і  коханки,яке  робить
її  самогубцею  в  боротьбі  за  свою  незалежність  до  троякості  жіночого  роду.
     Воля,те  коріння,яке  не  викорчувати,бо  залишивши  корінець,воно  відроджується,ще  з  більшою  родовою  силою  і  жагою  до  свободи.
       Свобода...    чи  у  війні  можна  передати  її  описати,змалювати?.Її  стан  у  кожного  свій.Це  якраз,той  пафос,який  війну  робить  переможною.
     Свобода...вона  також  має  жіноче  ім"я  з  різницею  її  вбрання  і  розуміння.
Вона  у  вінку  перемоги,  з  поконвічного  кольору  до  нас  простору  синьоблакиті  і  сонячного  тепла  і  всього,що  під  ними  квітне,живе.Гардероб  війни  скудний,  чорна  вуаль  смутку  і  не  має  калейдоскопу  барвів  її    безмежжя,межа...вдова.Свобода,це  те,що  дано  зовні  і  живе  в  нас.Її  не  можливо  розстріляти,ув"язнити,знищити  нанівець.Вона  спорами  гриба,розпорошується  свободолюбивем  вітром  у  наші  серця.Вона  в  наших  нейронах,вона  в  нашій  цитоплазмі,вона  в  снах,вона  наяву  нашої  землі.
           Земля,це  якраз  те,що  наділено  Богом,але  людство,зробивши  коктелі
з  жадності,гріхів  і  збожевілля  розпочинають  атаки  війнами.Вона  виснажена,просочена  кров"ю,ще  розділяє  з  нами  свою  участь,свободу  і
волю.Земля  теж  жіночого  роду,  мати  хліба,вона  віддає  протест  завойовникам,перестає  бути  родючою.Дає  поштовх  нашій  свідомості,про  
закономірний  поділ.Вона  є  свідок  тисячолітніх  війн  в  яких  лилася  кров  свободи,волі  і  смерті,що  не  має  своєї  подоби  шизофренічного  реготу  в  безодню  пустоти.Війна,це  безмежне  казено  політиканів,які  з"єднані  послідовно,засвітився  один,будуть  світитись  всі,згасне  один,згаснуть  інші,
розложуючи  пасьянси  на  невинні  душі,знайдуть  збій  системі.Не  одною  Сотнею  Небес  буде  застопорено  рулетку  в  кармічному  ув"язнені  поколінь  цих  іграків.
           
Малюнок"Христос  Пантократор"6ст.
Цвітні  олівці.
P.S.
Я  навмисне  не  вписала  любов,любов,яку  кожний  із  нас  має.
Навіть  вбивці,які  напоєні  опієм  черствості  і  байдужості,колись
було  дано  це  почуття,бо  вбивцями  не  приходять  в  цей  світ,ними  стають...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515285
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2014


Вічність

Вічність...гучна,тиха,незвідана,вдавлена  дикістю,оптично  неминуча.
Спіралить  надії,закручує  фітілем  вічного  полум"я  роздуми,обручу́є  далекі  взлети  і  опускає  драбиною  просте  звичайнісіньке  буття.На  брусиках  дивовижності,залишає  відбиток    крил,гіпсує  політ,зносить  вершини  слави,гіперболою  затягує  і  вирівнюється  білоокриленими  легендами  доторканості  богів,символізує  їх  просторість.Вона  відзеркалює  сяйво  ідеального,незрозумілого,прозріває  сліпих,осліплює  зрячих.
       Вічність...всмоктується  в  нашу  свідомість  крапльоросами,вливається  потоками,пробивається  джерелами  гірських  витоків,вулканічною  магмою  дихає  в  спину,виливається  змішаними    породами  таємничого  походження  всього.
       Вічність...без  хірургічного  втручаня  лазероскальпує  внутрішній  світ,підм"язевих  протоків,звилин,що  інфолокаціють  непрохідні  гущавини  таємного.Балансує  теперішнє  з  минулим,минуле  з  прийдешнім.Вона  сама  рівновага,яка  терезує  себе  саму,при  цьому  тримає  найдважче,  Всесвіт.
       Вічність...спалює,покриває  скоєне,звершене,недопите,недобуте...,
зашкарублою  поверхнею  вічної  скрині.Монотипує  себе,єство,знає  незрозуміле,індиговуалює,щоб  закам"яніти  в  шахтах  пам"яті  особисто.
         Вічність....розрекошетить  зболіле,впритул,  без  прицілу  влучить  в  оголену  свідомість,без  аерозйомок  зробить  висновки,вибудує  склепи  майбуття  відомі  тільки  їй.Спише  пергаменти  сувоями  давнини,перенесе  крізь  просторові  гори,що  впираються  у  небосхили  думок,просвітить  ультропромінне,засіргучить  пірамідальним  штемпелем  надмайбуття,яке  вже  закостеніло  в  минулому,пазлами  астральності  омитого  промінням  чистоти.
           Вічність...посріблить,позолотить,затушує  в  чорне  життя,яке  дано  за  просто  так,яке  підвласне  їй  з  безкінечністю  і  всіма  логарифмами  снів.  багатопунктирністю  меж  пізнаня  всього.
           Вічність...мольфарка,необмежена  в  віці,розкішна,непідвласна,
непідкупна,протягується  шовковими  веногоризонтами  між  хребцями
скелету  життя.Вона  маневрує  в  колуарах  пізнаного  і  невідомого.Не  вступає
в  кланову  залежність  з  дійсністю,вона  є,була  і  буде  на  осі  Абсолюту.
           Вічність...флорофауніє,виливається,розпорошується,випадає  на  дно  
океанів  перлами,сперматозоїдом  проникає  в  саму  середину,щоб  відродитись  і  бути  вічною  в  зоряному  макраме  паралелів,які  втягнуті
бермудною  бездною  розуму  Всесвіту.
01.о8.2014.

Малюнок  "Вічність"
власний.Акварель,цвітні  олівці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514900
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2014


Жорстокість правди у чеснотах.

Жорстокість  правди  у  чеснотах
У  осередку  брехунів...злидар
Ізгой...  у  людства  смертний
Запазушний  ти  Бога  раб...
Дарма,що  совісті  не  чують,
Нема  ні  віри,  каяття,
І  їхній  сміх,  крізь  твої  сльози
Колючим  терням  у  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2014


Хіба війна, це статус миру?…

Хіба  про  смерть,колись  хтось  мріє,
Вона,як  блискавка,  звідкіль?...
Хіба  війна,це  статус  миру?,
Це  поле  брані  і  могил...
Хіба  народжені  із  лона
вже  кулеметили  у  нім?...
Хіба  у  світ,  прийшовши  з  криком
І  відійти  із  нього  в  нім?...
О,руссо,руссо-Бермудо  тіні
Багатоликий,світе  мій!...
Безодня  днів,  чорніша  чорна,
Пекелиш  душі  за  гроші́....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513229
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.07.2014


О, Боже, дозволь самосуди…

Цей  ранок  холодний,із  запахом  крові,
За  снами,безсоння  закрилися  брами  вітрові,
А  день  розтуляє  заплакані  очі,
Що  закохатись  в  нікого  не  хоче.
Так  сум  огортає  і  простір  і  думи,
О,Боже,дозволь  самосуди,
Позбав  Україну  від  русооблуди,
Бо  ідолопутін  із  царства  пітьми,
Напився  вже  крові,вдосталь,як  є.
Замало  вкраїнської,європейську  вже  п"є.
Свічки  на  покуті  за  нього  горять,
Не  за  здоров"я,на  Розп"яті  Хреста...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512107
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.07.2014


Тиша

Не  знаю  чи  є,щось  інше  в  житті,як  тиша,яка  дає  про  себе  кричати,неподаючи  голосу,тільки  акустично  бринить,наче  засохший  цебер.
Вона  відкорковує  куций    і  вселенський  простір  захопленням,байдужих,
страхом,який  лізе  холодом  мжички  і  дістає  скронь,після  чого  напрочуд  
компенсує.Огортає  закутки  всього  внутрішнього  світу,вдавлює  в  тім"я,
яке  згортається  в  зерня  польового  маку,якому  байдуже  де  прорости.
     Вона  дріб"язком  і  слонячою  ходою  б"є  в  свідомість,змішуючи  власні  
коктелі  з  сонетів,шансонів,оперет  і  чаардашу.Альтуючи  псалми,
вдивляється  образами  різних  століть,проникає  невидим  прицілом
в  півкулі  невідомого  того,що  нам  належить  в  фізичнім  тілі.
       Тиша...гарант  творчості,яка  фарбує  сіре  в  семиколір,що  поєднує
земне  і  небесне.Є  ініціатором  геніїв,художників,поетів,філософів...,але
найбільше,  пронизує  списом  дипресії  реального  і  ешофотує  слабаків.
         Тиша...подруга  німоти,що  зашморгує  світ  думок  і  в  одночасі
розправляє  їм  крила  до  незвіданих  злетів.Вона  бар"єр  мовчанню,натомість
говорить  нутро,яке  вслухається  в  шкиреберть  розкидає  слова,що  летять
наче  з  гучномовця  без  заперечень.
           Тиша...поїдає,як  міль  все,що  зайве  в  її  володінях.Перетишує
і  перетрушує  всі  звуки  життєдіяльності  і  відносить  на  розправу  простору.
             Тиша...  постійний  і  незмінний  слухач,який  поділяє  з  нами  стан  Душі
і  доносить  її  огонічними  хвилями  адресату.Невидима,тиха,але  не  глуха,поділяє  наше  життя  і  дає  зрозуміти  себе  самого  у  співавторстві  із  сурогатом  буденності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509141
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2014


Щоночі…

Щоночі  плетиво  з  думок
Гачком...сіробуденне.
Десь  Всесвіт  грає  в  казено  Зірок
І  рештки  мідяків  скидає.

Щоночі  я  малюю  полотно,
Як  сонце  засідає  в  небокраї,
Думки  над  згарищем...  не  сон,
Вінком  покрию,  з  сотень  небайдуже.

Щоночі  граю  на  дудук,
Гойдають  хмари  чари,
Зімною  зорі  у  танок,із  легкістю...
В  чужій  душі  ,знімаю  грати.

Щоночі  з  краплями  в  дощах
Стікаю  по  холодних  шибках,
Закручує  тайфун  то  там,  то  там,
І  в  нім  чомусь  живуча...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508996
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2014


Туман

Туман  кличе  розгорнутим  згустком  вивороті  ранку.Де  вскупчив  міжпростір  землі,вліз  під  кору  дерев,обтягнув  вивехи  гілок,бінтуючи  м"ягкою  вологістю.
Над  долиною  перевтілився  в  завурденіле  молоко  і  невидимою  пащею  прокотнув  її.Затуманіла  свідомість  з  усієї  сили,витріщила  очі  крізь  сіру  завісу,
що  ще  більше  випливала  з  льоху  простору  і  розповзалася  слизькою  медузою.
Тягуча  реальність  намотувала  павутиння  зору  макового  насіння,  міжбуття  і
повсякдення.Дисперсна  морока  повітря  підсирі́ла  надможливе  і  вбила  в  реальне  сіре  буденне.
     Густими  віями,вібравши  махру  вологи,розкривав  очі  ранок,який  з  відьомських  переступів,струшував  туманний  купель  і  підіймався
у  незвидане  майбуття  дня.Фабулою  свідомості,  зачепився  за  іржавий  цвях,що  вбитий  в  пліт,колишнього  живого,серцевини  чи  її  поверхні.
Закривалися  діри  хмарами,що  напилися  застояної  вологи,сивої  дійсності  ранку.Сонце,що  випікає  брехню  пустелі,висушувало  реальний  початок  дня  і
його  неповторність  існування.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508989
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2014


"Знімайте облудні маски…"

Ставали  грішні  ми  щодня
І  щохвилини  й  щосекунди,
Війна  згрішила  всіх  зповна
На  цілу  вічність  овдовіла...

 Чорнилом  можна  зупинить
В  паперах,в  долях  на  секунди,
Бо  тож  бо  золотава  мить
Бронижелет  під  шкіру...

Свавілля,божевілля,страх...
Зкревавлений  у  зломаних  подіях
Перевертнів  дурний  вже  знак,
Ще  вчора  вклонялися  Вкраїні...

І  що?,на  крок  від  пекла,чи  на  три?
Задурені  за  гріш,  марихуану,
Знімайте  облудні  маски́,
Пока  ще  терплять,  Духи  склепів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508729
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2014


"Сьогодні у душі сквозняк…"

Сьогодні  у  душі  сквозняк
І  вікна,  двері  навстіж,
Не  буде  в  ній,  ні  пустоти  образ
Усе  навпроти...

А  храм  душі,руйнують  все  не  ті,
Любові  заповіти  скальпелюють
У  ружі  виривають  пелюстки,
Не  камінь  серце...вічно  гоє...

Сьогодні,віриш...ми  не  ті...
І  словоблудно  не  зачепить,
Хоч  двері  на  одній  петлі
Ми  з  Музою  удвох,Венера  слуха..

Ти  не  читав,ні  жодних  із  рядків
Стоїш  на  протязі  в  тумані,
Ти  зрозумієш  їх  тоді,
Як  світ  прикриє  Сяйвом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2014


Не розчиняй Душі.

Не  відкривай  дверцята,що  скриплять,
Не  розчиняй  Душі,бо  зробиш  протяг
Хай  залишається  все  сам  на  сам,
Душі  моєї  не  розкритий  простір...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508554
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2014


"Давай накриємось зорею. . "

Давай,  накриємось  зорею,
З-під  ніг  зберемо  сум  минулих  днів,
Розчинемо  його  липневим  медом
І  вип"ємо  в  хмільнім  Раю...

Давай,  спливемо  в  ніч  багатооку
Керманич-місяць  хай  несе.
У  даль  незвідану  глибоку,
Без  пекла,ворожнечі  і  мостів...

Давай,  умиємось  густим  туманом,
Тайно́ю  млою,що  сховала  все.
Ми  будемо  з  тобою,білий  парус,
Де  скель  нерозумінь  розбилися  вітри...

Давай,  загорнимося  тишею  німою,
Де  стук  сердець  завершує  прибій,
Де  щастя  необмежено  щасливе,
Як  із  причастя,  дзвін  прозорої  Душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2014


******

Ти  поглядом  у  мене  кулеметив,
Напів  дорозі  ,навпіл  по  душі.
Немає  більше  тихів  злетів,
Все  зморщилось  в  двобій...
Мовчання  вивертає  тишу.
А  німота  у  сум  дзвенить,
В  тумані  пліснявий  діалог,
Все  поверта  в  круги  свої...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2014


Розхристані думки.

Розхристані  думки  
у  пошматованому  світі,
Гойдає  еліпс  хвиль,
Сліпці  блукають  поміж  сіті,
Невиваженість  зв"язана  в  куски.
Дрімота...  йой  у  тілі,
Так  ниє,  вивертаючи  кістки,
Немає  досконалості  свободи
Пошарпані,оголені  думки.
Так  завивають  кулі  у  прицілі
Так  моторошно,кепсько  в  пустоті,
Немає  ніц,  безликої  свободи,
Розправа  доганяє  на  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505683
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2014


"Все з"їдає у світі буденнім…"

Все  з"їдає  у  світі  буденнім...
Вода  зводить  іржу  нанівець,
Хробак  точе  плід  видозрілий,
А  як  бути  з  осібномечем?!...
 
І  у  сіль  мочать  рани  відкриті...
Фото    пам"ять  зікрає  в  куски,
Ідол  скинув  гранату  у  скерцо,
Засмерділо  вже  пекло  у  нім...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2014


Крізь призму…

Реальність...лід,який  викапає  крізь  пальці  брехнею  життя.
                                   увійде  в  землю  правдою  через  цівку  життєдайності
і  випаде  снігом    надій,що  ще  живими  замерзли.

Безмежжя...безодня,що  ховає  всі  прорахунки  можливого,що  
                                   висить  дрантивим  ситом,над  закутками  нашого  життя.
Ніщо  кому,  до  того?...Нікому,ніщо?...Хіба  щоб?!...
Воно  ж  бо  безмежжя,шлейфує  незвіданістю  відблиску  метеориту
по  ту  сторону.

Життя...прокат  з  Вище,бо  що  хіба  знаєш,що  кармічного  в  нім?!.
                               Пережило,не  дочекалося,постукало...відчинили...зайшло.
Переступило,не  дійшло,не  добажало,не  долюбило,скоїло,зникло...
Залишилося  трафаретом  в  минулому  з  розбитою  амфорою  тягучого  
молодого,а  можливо  визрілого  напою  забуття.Цвітом  яблунь,
спокуси  первозданного,воскреслого.

Мозок...секрет  правди  з  мільйонними  ходами  в  тонких  світах,відображений
                                 у  призмі  ментальності.Він,як  пафос,який  дає  Всесвіт  в  аренду,
але  до  кінця  не  відкриває  своєї  суті.Хтось  чіпляє  ярлик  всезнайки,
з  пультом  керування  агрегату,але  насправді  невіглас.

Духовне...дане,вибране,не  розуміє...  Ні.Ментальне  особисто  незалежне,
                               незрозуміле  всім,але  поєднує  вибілене  полотно  середини,
того  в  кому  є  потреба.Витягується  тонкою  паралеллю  свідомості
в  Світ  Світла  Таїн  і  Єства...




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505155
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2014


Люблю у Храмі загубитись. .

Люблю  у  Храмі  загубитись,
Поміж  Святими  височінь,
Молитвою  із  хором  злитись,
Із  тайнами  богослужінь...

Люблю  у  Храмі  свічі  тріск,
І  тишу,що  читає  думку.
Сльозу  восковану  вже  впрок.
І  ладана  димок,що  чистить  іновірок...

Люблю  Євангіліє  чит,
Що  заново  укотре,
Вечірній,ранній  передзвін,
Що  вибиває  попіл...

Люблю  дитячий,особливий  ойк,
Що  Хрещенням  зоветься,
Лікують  радості  без  меж.
О,Алілуя,    у  Благословінні...

Люблю  у  Храмі,сповіді  сльозу,
Причастя  живить  таїн...
У  Куполі  Голгофа  вся
Іісуса  свиток  у  руках"Я  Є  ДВЕРІ".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503965
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2014


З тобою ми. .

Без  тебе  я  летючий  дим.
Що  поїдає  подих,
Без  тебе  згусточок  в  крові,
Що  ритми  забиває...

Без  мене  ти,відцвівший  цвіт,
Що  не  дає  насіння,
Без  мене,ти  летючий  передих,
Що  неритмує  в  повну...

З  тобою  ми,нектар  надій
Життєвих  медоносів
З  тобою  ми,  рапсодій  дзвін
І  незримовані  всі  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2014


Так мало всупереч любить.

Так  мало  вирости  в  собі,
І  так  багато  зрозуміти...
Горіх,що  відродив  віки,
всихає,відпадає  віття.

Так  мало  відболіть  печаль,
І  так  багато  взріти  оком...
Садами  вквітчена  земля,
 Біліють  цвітом  коси.

Так  мало  всупереч  любить,
І  так  багато  її  втратить...
Дорога  Всесвіту  цнотить
Ховає  зорі  в  росах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503661
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2014


У долі є противоріччя.

У  долі  є  противоріччя,
Зламавши  крила,
можна  відростить.
Хто  баче  прівру,а
кого  любов  покличе,
Та  річ  у  тому,
чи  достиглий  плід?!
У  долі  ви́верти  хребтові
Не  замінить  один  із  них
Живем  і  вигинаєм  спину,
В  залежність  вдарену  мечем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503348
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2014


А небо плаче. .

А  небо  плаче  краплями-слізьми.
Оплакує  Вкраїну-Неньку
Нема  в  війні,всіх  істин  простоти,
Могили  досі  дихають  у  квітах...

Воно  сльозить  із  сумом  за  життям
Історія  комкує  в  пам"ять,
А  пулі  змочені  в  страхах
Зависли  у  повітрі  увдовівшім...

Так  плаче  зсиротілеє  дитя
Безвинно  дивиться  у  небо...
Політика...розправа  над  життям
Воно  не  казено,не  виграєш  за  срібло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502133
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2014


"У Альфи довіра ще є, , , "

Летіти  у  гнучкості  мрій
Поміж  павутинь  паралелів
Свідомість  в  реформі  надій
Ментальності  тіла  скрежалів.

Спіралі  у  зморшках  чола
Гібриди  клоновані  млості
Борделі  суєтних  життя
І  їх  безнадійності  острів.

І  відблиск  Омега-Очей
Зіниці  блакиті  із  неба
У  Альфи  довіра  ще  є
Тримає  відкритими  Двері...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502086
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2014


Гроза

Гроза  має  здатність  змивати  ейфорію  думок  у  воронку  потоку  світів,
випаровуватись  туманом  сивої  давнини  і  відроджуватись  крапелькою
у  насінні  нового  первозданного.
       Блискавка  запалює  факел  простору,нагадує  що  ми  не  одні,самоспалює
емоції  повсякдення,відображає  миті  непізнаного.Виконує  кармічні  фотознімки
землі  і  реально  фіксує  фізичною  розправою  над  живим.Одних  лякає,інших  приваблює  бездоганістю  розрядів.Особлива  металіка  додає  палітри  створеної  невидимою  силою  і  сприйнятя  взірця-ока,що  реагує  на  світлову  мозаїку  гри    стихії.
         Грім.як  ехо  колісниць,що  котяться  між  окопів  хмар,перегортаючи  сторінки  минулого.Служить  акустичним  відгуком  Всесвіту,що  час  від  часу  пробуджує  нас  у  поєднанні  нашої  ментальності  з  стихіями.
           Вітер  в  зговорі  з  стихіями.Він  чемпіон  любязності  дерев  і  їхньої  непокори.Своїми  довгополими  обіймами  розчісує  дощові  парчі.Веде  перемову  з  світами,доносить  перегуки  крапель,які  з"єднують  живе  в  один  потік  життєдайної  сили  природи.
     Ніч,яка  відкрила  завіконну  панораму,змилась  грозою,перегорнулась  колісницями  грому,сховалась  у  блискавичні  тріщини  потужньої  свідомості.  
Надсадний  Дух  озону  збалансував  ейфорію  думок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2014


*****

А  переможені  стають  непереможні
Їх  Вічність  має  за  своїх,
Шлях  недозрілий,неосяжний
Малює  спогад  на  Землі..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500956
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2014