| Сторінки (1/40): | « | 1 | » |
У маленьких людей маленьке життя
Маленькі сходи до маленьких квартир.
Маленька площа маленького житла
Із маленьких дрібниць і маленьких картин
Маленькі коридори маленьких кімнат,
Маленька кухня і маленький балкон,
У маленьких ліжках маленькі люди сплять
Маленький затишок від маленьких розмов.
Маленький годинник має маленький циферблат,
Маленьке взуття для маленьких доріг,
Маленькі люди на роботу спішать
Де потім чекають на маленький обід.
Маленькі вікна із маленьких світлин
Там маленькі стелі, маленькі столи,
У маленьких будинках маленькі світи
І маленькі книги пишуть про них.
Все настільки маленьке і меншого нема,
Та великі не побачать цей маленький рай
У великих зовсім інша мита
Хоч душа у всіх вагою 21 грам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
І поки ти посміхаєшся мені -
В світлі надходять дні…
Журба не може бути й на відстані пострілу -
Я стану повітрям твого простору,
Стежкою простелюся під твоєю ходою,
Триматиму тінь твого тіла собою.
Нестиму кожне твоє слово дбайливо,
Не пропускатиму жодний твій рух,
Житиму тобою, поки це можливо,
Ловитиму миті переплетіння рук.
Блукатиму в пошуках для порятунку
У безкінечності осіннього трафіка,
Шукатиму ліки найвищого ґатунку
І зрозумію, що ти – моя знахідка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400935
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.02.2013
Ну не тряси мною!
все… зносився…
сірими хмарами набив кишені і за пазуху…
напхаю листя сухого,
зранку сонцем похмелився
хоч не розумію, кому я це розказую?
Тротуари краще підмітатиму – руками
Ну, і приблизно через десять років
Прочитаю Харукі Муракамі
Про пісню вітру, -
а поки одиноко…
Та ні не в тому сенсі, що спустошений!
Тому зловживаю багато алкоголю в кабаку
Скоріше правда в тому,
що я зношений
Емоціями, які спалили в мені доброту!
Сумний виходить опис, -
ну як інакше?
Брехати собі, а потім одягнутись «модно»…
В накуреній кав’ярні не стане краще,
Але і за відвертість тут не гордо…
Мені б хоч раз написати пісню,
Або вірш чи фразу –
Про любов – взаємну!
Тоді поділюсь цією вістю
З усіма, хоч цим зроблю приємно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Ця торба не вміщує мене,
Коли моє слово зле,
Думка негатив несе,
Торбина моя не витримує
Цю ношу, тимчасову, хорошу.
Матеріальним себе не оточуй, прошу…
Хто чув?
Про мудрого, який живе бажаннями,
Якщо так, то поділіться його тайнами.
Та й на мить…
Моя торбина розірветься від мене -
В ній драбина схована, компенсована
Сходами жалю, співчуттям, напевне,
Емоціями проанонсована.
Хто вона?
Яка одягнула на мене багаж?
Моя вина,
Якщо не бачу, що цим я багач.
Принципи й погляди,
Статеві потяги
Врятують протяги,
Щілини в душах
Із свистом потягів
Щільно душать
Одну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
У мене є страшна таємниця,
Яка висмоктує життєві соки.
Її не візьме жодна в’язниця -
Це тішить і завдає мороки.
Вона ніколи не буде в полиці -
Занадто свіжа, актуальна занадто;
За неї не раз ще дістану по пиці
І отримаю купу питань і загадок.
Таємниця, яку розкрити не в змозі
І назвати проблемою, тим паче,
Дилетантом почуваюсь в облозі,
Бо неосвічений - через це не бачу
Полон, грати і прокльон!
Це все настільки слабко,
Коли нікчемність посідає трон,
То бездарність відчувається так палко!
І сховати голову між плечі,
В легені, а краще відрубати -
Сором, за кожне слово, до речі,
Яке солодко можна проплювати.
І ніхто не збагне, чим тхне
Й назве безглуздям.
Крайнощі не покидають мене,
Прокляття мого людства -
Таємниця чаклунства,
Болі, гіркоти приторної;
І не збагну, як у лють став -
Прийняття буття зі сторони вивернутої,
Ну ось, видав ще один пайок -
Таємниці і полегшало,
Отримаю розуму чистого ковток
І окутаюсь в приземленість неперевершено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Гавкіт, гавкіт…
Ви чуєте гавкіт скаженої собаки?
Яка забиватиме вам баки
Своїм «лаєм»!
І виклик батальйону порядку не збентежить,
Брудний пес за собою вже давно не стежить.
Вічний пошук, одна ціль,
Одна їжа – спирт чи хміль
Без моралі в який спосіб
Сам пожне приватний посів,
Роздобуде хоч і босим,
Звик до блювоти й передозів,
Самокруток паровозів,
До сечі хоч на порозі,
До ударів у провулках.
Звик, що знову роздерта куртка.
Пес гарчатиме – Шакали
Що ж ви по мені стрибали!
То кидаєте чекушку?
То б’єте так, ніби в грушу?
Сплюне кров’ю на подушку
Бо й плита зігріє душу!
Скрутиться біля бордюру -
Рафаель ліпи скульптуру!
Тільки без епох відродження
Собака не згадає й дату власного народження.
Гавкіт зранку й скавуління,
Знову прийшло це зло – похмілля.
І над тілом перехожі,
Невдоволенням всі схожі,
Світло сонця палить в очі,
Й продавщиця щось торочить,
Заважає пес проходу,
Тому б’є ногою в морду!
А вдогін прокльони й лайка
Ех яка прекрасна байка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Втрачення контакту, порозуміння із оточуючими
Відображається у безглуздому загублені сновидінь,
Фрази стають занадто довгими, надто відточуючими,
Густослівність прикриття, пишномовність тінь.
Ковток кришталевої води з - під крану -
В наших землях така розкіш – пісня,
Поверхівки тимчасово - ступінь клану,
Для людей безземельних це шпаківні, звісно.
Гнізда із фундаментом синтетичним -
Поетично,
Лаємо, накриваємо сусідів,
Чистимо пір’я на подвір’я, із балконів -
Запах зневір’я, хоч
В домівках в християн – ікони.
На руках окови -
Сліди пива й коли…
Хто ви?
Ті, які живуть в повітрі,
Люди, врешті решт з арешту вийдіть,
Дзьоби із корму вийміть.
Активне каркання і зазіхання -
Інстинкт зміни, міграції відсутній.
Об ті ж самі камені довічне спотикання,
Довічні в’язні, блазні, судді…
Хіба настільки?
Лише про власні гнізда -
Піклування,
Так мало місця
для клювання,
Так мало серця?
Будь-ласка, більш не сердься…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012
Небо не дозволь зіпсувати голосом
Цю музичну композицію
Коли припиню змагання із космосом
То не шукатиму позицію
У чому бачити щастя
І не приносити шкоду?
Як не піддатись спокусі
І не розмножувати драму?
Життям вкотре надасться
Путівка у школу,
Відразу будеш у курсі,
Як відчувати карму?
Знову запитання веде в оману
Створюючи об’єкт незадоволення
Цей острів, живе без обману,
Бо допускає матеріальне знедолення
Самотність на вічність, на всесвіт, на завжди
Самотність, як крок на вихід у вимір!
Де життя не кидає ящик вантажний
Тут де б не був ти постійно вільний!
Роками шматуєш реальність
Блокуючи іскру в середині приховану
Острів поки триматиме лояльність
То шлях відкрито, як пляшку відкорковану.
Терпкими напоями не вгамовуєш спрагу
Ними отруюють прісні водойми
Лікар для порції відкриє справ
Шукає діагноз у піснях відомих!
Я тримаю Творця у своїх долонях
Він відчуває мене у бездонному
Яка б не була написана доля
Я більше ніколи не лишусь без дому!
Сповідь у серці, затиснута у вилиці
Лікоть чіпляє життя обумовлене
Вкотре повторю слова вилий ці,
Бо в розумінні буде відмовлено!
Ось він страх у протиріччі!
У невпевненості, як у пробіли!
Апостол відмовлявся тричі,
А залишився святим і білим!
Бути чесним хто з тобою чесний
Найлегше, найкраще…а справедливо
Йти добром навіть на лезо
Я помирати хочу тверезо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012
Я намагатимуся,
Менше всіх тебе торкатимуся,
Не зізнаватимуся,
Як часто сняться твої вуста;
Хоч і описую,
Що захворію твоєю рисою.
Це втаємничую -
Тебе приховую
від себе,
Дні вираховую
Й хвилини нашого знайомства,
Не піддаватимуся,
Коли побачу твою постать.
Я намагатимуся,
Щоразу більше з тобою розлучатимуся
Без твого відома…
Ох, це безглуздя!
Ось там, де серце,
Так треба сенсу
Наповнити тобою порожнечу, ями…
Окрилена, чекаючи твоєї з’яви
Неспокій, бо слід твій на одязі моєму.
Тепер не пратиму -
Я намагатимуся,
Тебе до серця більш не братиму -
Як так втручатися
В твоє життя
Егоїстичними бажаннями…
Жадана мить - це ти,
А я лечу,
Коли тебе почув -
Прошепочи свої рядки
Мені, будь ласка, мені, будь ласка
(твоїм волоссям так ідуть квітки)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Давай посидимо тихенько, мовчки,
Це буде ритуал.
Твій подих переніс до себе,
Твій дотик врятував.
Як чути гомін?
Я списую тисячу листків -
Сітківка серця чиста
Малюнками з намиста
Закреслених рядків
Тебе в них відтворив.
Ось чути спів!
Веселі сумніви постійно гострі
Відсутність кальцію єства ламає кості.
Я хочу краплю губ,
А бачу тільки шибки;
Вже вкотре день майнув,
Настала ніч; в листівки
Помилки в просторі строкаті
Ми бідні, бо багаті -
Багаті бідні, рідні
Й різні…
Тож падай, падай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Зіграй на моїй душі музико
Розвій печаль і біль кинджальний
Болегамуючу дію духмяного базиліку
В пісні спокійній, надзвичайній
Чайний запах задурманить в котре
Та другий день поспіль хочеться спиртного
Звідки беруться спокусливі акорди?
У композиціях, які від Бога!
Якщо відвертість збудить совість
То струна кожна заграє чисто
Нехай серця відчувають невагомість
Коли побачать, що добро є дійсно
Зіграй на моїй душі востаннє
Я все віддам за оту секунду
Коли по всьому світі мир настане
І цю мить ніколи не забуду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381887
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 02.12.2012
Це так приємно
Коли для вас не рідний,
В серці коле
Повторю чемно,
Що коли не рідний
В серці коле
В серці вітри
Витри попіл
Знов побачимось о котрій?
Це бездарність
Випускати рими в простір
Цей пес дар ніс
А його поранив постріл
Тих хто любить м’ясо й кості
То ж тепер іде наосліп
Чагарник, бур’ян, узбіччя
Ми побачимось, о котрій?
У володіннях потойбіччя
Знаю зустрічі короткі
Всюди бридко і огидно
Всі зважають, все не рідне
Сам осуджую, не видно?
Чагарник, бур’ян ще й квітне
Все змішалось гори дригом
Все змішали м’ясоїди
Якщо будеш проти криком
Знову постріл ясно в’їде
В серці коле
Й так приємно
Добродію
Так соромно й боляче
Добро дають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
Чавити музику слів у смітник
Там не один самородок зник!
Б’ючись у екстазі від власних досягнень
Творіння-дитя померло від прагнень
Нездійснених мрій, зашкалу бажань
Прикро коли володіє печаль.
Починай хворіти на тавтологію
Водночас зраджуючи власну логіку
Так легко коли сліпий провидець
Натякає тобі, що ти очевидець
Джерела п’янкої музики слів
До якої причаївся, притерся, присів
Тут запашні сторінки подарунків
Видавництва списують нас із рахунків
Гонитва даром для задоволень,
Як загнаний мисливцем олень,
Як битва континентів за нафту
Задовольнити б хватку загарбну
Залити б алкогольними порціями
Славу, яку не вимірюють пропорціями
Наснагу вдихнути у самородок
Проти волі, вирок не ворог
Стіна упереджень, коментар ярликів
Соц.мережа головний креатив?
Круговерть ця нагадує пастку
Хоча не хоча обиратимеш частку
Клавіатуру або чорнильну пасту
Цитують Ремарка, цитують і Баста
Нові вподобання, покоління то свіже
Музику слів для них і посій же
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377817
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 14.11.2012
Де мій метелик?
На відстані руки. Картини малює.
Підбирає фарби надзвичайні. Метелик, я ж ніколи в житті не буду з тобою
Не обійму, не доторкнусь…лише милуватимуся
Спостерігатиму очима.
Ловитиму твої погляди, хай не в мою сторону,
Яка різниця?!
Де мій метелик?
Він там кружляє, ох який же легкий вітерець з під крил
Мій, мій, єдиний
Я ніколи не буду із ним і не потрібно!
Бо не для тебе такий як я.
Бо вже осліплений малюнками твоїми.
Метелик, звідки таке вбрання?
Хоча ні…
Ні не відповідай…
Не треба, лише літай
Так легко, так пристрасно і м’яко
Небо відкриває всі свої простори тобі
Небо створене для тебе, для твого стану
Блакить обіймає крила твої,
бо ними ти лоскочеш серце ніжністю
дякую тобі, що ти мій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2012
А я дійсно, як часто себе переконуємо – мені не болячи. Чи ти від удару - фізичного контакту, або від удару по грудній клітці. Вірніше по тому що вона ховає.
Тільки не хочеться називати його, щоб зберегти те місце в святості, бо ним сприймаємо всі емоції, враження, почуття…
Забуваємо слухати його, чи протилежно тільки ним і керуємося. А потім не можемо зрозуміти, що саме робимо не так. Балансу часто не вистачає. Теплом окутаний в одну мить від приємної новини і тоді навіть здатний подати бідному, якого завжди обходив через сморід. Білю вражений і все, ховайтесь ті хто поруч бо буде атака для того щоб викинути свою негативну енергію. Або впадаємо у відчай чи то й депресію. І свідомо чи підсвідомо жаліємо себе або жаліємось про себе. Шукаємо вільні вуха, для нещасної історії моєї персони. Десь так. Десь близько. Десь погоджуюсь. Тут пахне ще розрадою – інколи. Та в захоплені своєї історії все частіше женимося за новими мотивами та інтригами про те як не зручно, як не справедливо, як класно було. І тільки дай можливість розказати. Прям бачив, як аж декламують свою сувору оповідь партнеру по нещастю, другу по біді, або співрозмовнику. Інколи самі із задоволенням слухаємо чужі оповідки і також отримаємо масу вражень, які знову ж таки проходять крізь нас. Тільки ось чи через середину чи тільки поверхнево, а той гірше через вуха мозку. Який вже встиг навісити кучу суджень і ярликів про конкретну ситуацію. І можливо судження будуть максимально позитивного характеру, та така вже наша природа, коментувати!
Коментувати в голос, подумки, віртуально, але так чи інакше демонструвати емоції. Або ж думки, які в основному відштовхуються від вражень.
От як сказати мені не болячи? Коли тобі з одного смачного удару вибивають пів челюсті. Хто стерпить? Здається навіть «найпрошареніший» аскет згадає всі матюки всіх народів світу.
От як сказати мені не болячи? Коли ти не підіймеш п’яного велосипедиста, який впав посеред дороги і вже камери мобільних фіксують нову «сенсацію» для «ютуба». Не зможеш, бо не хочеться чути «коменти» про свої дії, які гірше інколи того удару у пів челюсті.)
От як сказати мені не болячи? Коли ти сидиш майже поруч і боїшся промовити слово, бо невпевнений як сприймає зараз тебе? Собою слухає чи через ввічливість або образа не дає чути нічого.
От як не крути та все в середині. І туди так важко…иииии… ну не те що достукатися, а хоча б зазирнути краєчком своєї середини. Яка б також хоча б на краєчок була відчинена. Того тоненького проміння, теплого світла вистачило мабуть щоб поєднатися із двох сторін. Поєднатися не в спільні половинки а в одне. Одне ціле, одне разом, в один.
А так і надалі дії якісь один проти одного занадто злочинні. І не про фізичний прояв зараз. Дії аморальні самих до себе. Знущаємося над джерелом почуттів. Пхаємо в нього гнів. Трамбуємо образою. Ріжемо незадоволеннями власних потреб, амбіцій. Копаємося в собі, хоча всім і в першу чергу перед самим собою вже 100 раз оправдалися, що таким безглуздям не страждаєте! Брутальне ставлення до близьких. Тут маю на увазі близьких всіх. Всіх це всіх хто є на Землі, ну хай для початку будуть тільки люди. Хоча ми ніколи не вважалися Всі близькими! Ось тут і прикол цього пафосу! Це не зрозуміють…ні тобто зрозуміють та не всі. І це не відчай, або невпевненість у поглядах. Просто це дуже помітно наскільки ми ще не готові до таких великих дій. Із благородності зараз часто кепкують, тільки знаю це роблять слабаки, які себе такими ніколи не вважатимуть.
От як сказати мені не болячи? Коли кохаєш, а мудрості не вистачає, щоб кохати без віддачі, і тоді крайчик і твій і її відкриється прям там в середині, в самій середині, звідки ллється чистота наша природня.
3:43 01.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375523
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.11.2012
сьогодні о котрій почнеться кашель відвідувач не знав. та й виходити з дому особливо не хотілося. вагався й надалі прибирати мертвого крилатого із підвіконня. нещасний залетів через кватирку в цю убого-забуту квартирку...
вагався, сидячи навпроти вивчаючи кожну його пір’їну. машинально права рука шукала цигарки. ліва в кишені запальничку.
о котрій з’явиться кашель і нагадає про звичку?
кашель який не можна втримати, від нього тріщали стіни. тріщини й так не було видно через димну коаліцію туману. а можливо крилатий задихнувся? Та ну! відразу думки відкинулись... сам же дихаю! задовольнивши себе, вкотре закортіло піднятись на горище. тільки згадав що там ти які літають, хоч відрами збирай. проходу від них немає. а бажання добратися до скрині давило в скроні. цигарок катастрофічно не вистачало. крилатий і надалі не рухався...
сутеніло. телефонна слухавка монотонно повторювала короткі гудки. як добре, що й сьогодні не телефонуватимуть. ух яке довге слово згадав! нарешті намацав запальничку в задній кишені, дивно сидячі на ній, нічого не відчував. з вулиці птахи знову оточували будинок. це тепер буде помста? та вони тільки цвірінькали та каркали. як можна розібрати цю пташину мову? та й скільки можна сюди заходити? невже їх приваблює дим? вікна були обліплені вітражами пірїних. в такій оселі про сон тільки згадуєш!
захотілось дощу! о як сильно захотілося дощу! Так само сильно захотілось підвестись. спроби тільки нагадали про ноги - кожна вагою в мільйон кілограм. каліка для самого себе, в’язень туману. у вікна стукали. та є правило: відвідувач відвідувачів не впускає!
від цього потужна посмішка налякала власне відображення у вікні. світло було вимкнуто, отже до темряви й не так багато. відвідувач її солодко полюбив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374894
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.11.2012
У мене тільки один крок, щоб не забруднювати планету. І потрібно починати із себе! Сумніви хробаками риються в моїй голові, не даючи тверезо сприймати реальність. Реальність у будь-якому прояві.
Є тільки один крок не забруднювати Землю. І почну із себе.
Чесно зізнатися, що оточуючі причиняють дискомфорт моїй «персоні», яка вимагає, щоб «її» ніхто не чіпав.
Залиште мене в спокої!!!
Роздратованість. Починаючи від дрібниць, які закінчуються «проблемами». Зауважу слово «проблеми» в лапках. Оскільки негативна реактивність згодом спричиняє так звані «проблеми». А по сутті тільки «Я» керую цим процесом, який проходить крізь мене промінням, скоріше негативу ніж промінням сонця.
Є тільки один крок. І поки «Я» буду сприймати Оточуючого, як ворога, то буду вести війну,сутичку, бійку, суперечку. Без користі, без радості, без добра. Ні! І користь і радість і щастя то будуть присутні під час цих баталій та зовсім ненадовго, лише щоб задовольнити моє «Я».
Є тільки один крок у мене, щоб врятувати Планету. І почну із себе. Почну собі вичитувати моралі, давити на совість і вказувати на недоліки. Почну програвати війну, програвати бійку, сутичку, суперечку. Почну програвати нерозумну бійню. Не чикаючи порозуміння! Оточуючий сам піде мені на зустрічі тоді реальність проходитиме крізь мене промінням сонця. Зупинюся вимагати від Навколишнього щастя, адже він мені ні краплі не винен. Перестану очікувати радість і шукати задоволення. Я починаю розуміти, що ентузіазм в тому і полягає, щоб я приносив щастя у Світ, щоб я давав радість і наділяв все можливе задоволенням. Кожного разу, кожного моменту і тільки в одному кроці.
Це добре, що я починаю це розуміти та все таки порошу у Навколишнього одне – дай натхнення це усвідомити! Адже ти надихнув в мене життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374760
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.11.2012
Ми так часто один одного не розуміємо! Так часто один від одного далекі! Так часто граємо в ролі! Так часто вживаємо ці вислови! Так часто це розуміємо і так часто робимо так само…
Перед батьками одні, в магазині перед продавцем інші, в компанії друзів веселі, на роботі треті, і так далі, і так часто, і так завжди!
Свідомо чи підсвідомо…неважливо…
Ігри? Все навколо ігри – відносні. Все в порівнянні. Все в розподіли між нами у всьому! Від найменших дрібницях до найбільш важливих речей. Свої / чужі. Рідні / стороні. Друзі / вороги. Коханні / зрадники. І залюбки все бачити в таких формах. Так часто охоче вішаємо ярлики. Підковані тільки поглядами суспільства, сформованим тисячоліттям. В одному русі, все в одному русі. Всі в одній течії. Русло під назвою – моє, або Я.
Відношення моє до них, до цього…
Конкретика. Дані одні й ті ж самі. Не чуємо так часто один одного! Вдаряємося об якісь відстані, в стіни, в холоди, а то й взагалі в байдужість.
Фанатики конфліктів. Наркомани болі. Вболівальники нервових збуджень. Пацієнти стресів.
Не усвідомлюючи підживлюємось драмами. Хоч майже всі в один голос крикнуть ні, такого немає!
Так не вистачає спостережливості, кожному! Заклопотані собою – задоволення власних потреб і + щоб хтось не зачепив власний «простір». І це не камінь в чиюсь конкретну сторону!
Якщо болячи то не терпимо – біжимо, відповідаємо білю. Терпимо?
Якщо радісно – радіємо, веселимося. Ділимося? Тупо питати про таке…знаю
Так часто не йдемо один одному на зустріч. Не хочеться розуміти. Бо спочатку повинні «мене» порозуміти. Максималізмом пахне, правда?))
Як хочеться помилитися стосовно цих всіх речень…
Як хочеться бачити щирість і не чекаючи відповідь на щирість. Давати і не чекати віддачі.
Як хочеться бачити чесність і не тривожитись про підлість. Усміхнутись побаченому зустрічному.
Як хочеться насолоджуватись простими розмовами і не копатися в шафах минулого!
Як хочеться, щоб від цих слів не несло утопією, а пахло правдою добра.
Як хочеться побачити ту мить коли всі почнуть бачити добро в собі! Абсолютно всі!
Як хочеться цю наївність матеріалізувати в реальність. Реальність не майбутнього, затрамбованого обіцянками. А реальності в зараз, в тут і тепер. Навіть коли це і станеться в «майбутньому» - той так буде ця мить зараз. Гадаю тоді всі будуть більш спостережливіші. ))
А то так часто ми присутні в минулих образах, спогадах, вражень чи в майбутніх сподіваннях, очікувань. Від цього тільки породжуємо фобії!
Добро в собі. Любові всім вистачить
дякую 22:22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374758
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.11.2012
Ти хрестишся на битій дорозі біля церкви?
Мукачево ніколи не буде Всесвіту центр!
Ти можеш злитись на «понятія» застарілі
І сприймати спальні райони
клеймом алко-нарко сп’яніння
А можна радуватись друзям, які тебе зустріли
Бо в кожному із них знаходиться душі мерехтіння
Тут можна шукати місце на площі Миру
В тіні каштанів побуває кожний охочий,
особливо в літку
Ти все життя проживеш тут у квартирі
І милуватимешся Карпатами, у кухні, через кватирку
А можеш ненавидіти одяг (на людях)
куплений на ринку
Або поношені кеди із стокового магазину,
За те пам’ятаєш кожну маршрутну зупинку
Свою школу, свій двір, першу кохану людину
Ти можеш дорікати на відсутність місць відпочинку
Водночас на набережній, у річки, розпивати до ранку
У місті принципів розбігаються бажання і вчинки
І майже всі пам’ятають світанок сонця на замку
Ти можеш розчаровуватись у мешканцях
цього дивного міста
І закривати від них чарівний свій весь світ,
Хоча можливо збагнути, що якщо ми в одному місці
Значить так повинно бути, так пише Всесвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374192
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 29.10.2012
Прочитай Його книгу
Не шукай там відповіді
Хай притчі підштовхнуть
Вказівником до сповіді
Прочитай Його книгу
Всі глави і розповіді
Там багато пишуть,
А навколо говорять – Господи,
Хіба багато благаю
І молю в поклонах каючись?
Прочитай Його книгу
Сутність в собі відчуваючи
А коли не прийняти страждання
То мимо цілі життєвий твій біг
І будеш в полоні бажання
О це й означатиме гріх!
Почитай Його книгу
Та не находь там висновків
Запам’ятовуй її вчення
Закарбовуй її вислови
І хай пузаті ченці
Тільки доллють масла в вогонь
Проповідники Бога також молодці
Критикуючи їх – потрапляєш в полон
А ще, самогубців тут не ховають попи
І загалом цей обряд погребіння
Проходить в траурі чорної юрби,
А смерть це ворота у просвітління
Прочитай Його книгу
Ні слова не коментуючи
Пронеси її в себе
Збагни цей момент хвилюючий!
Адже в історії були божевільні
Які спаплюжили її трактування
Штучно творили суперечки і війни
І віра перетворилась у катування
А зараз, свідомі ясно говорять –
Четверта не офіційна гілка влади
І як найбільше прихожан підкормлять
Цим посилюють власні лати!
Прочитайте Його книгу
І на подальші слова не будьте злісними
В ній не схована суть
Вона є вказівником до істини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374191
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2012
Ці слова ніколи не дійдуть до друку
Мої рими вростають в руку
У венах яких тиче чорнила сонця
Для янгола-охоронця
Це благословення
Життя несе вчення
Від всього навколишнього
Абсолютно коли з чого
Черпаю натхнення
І більше не питаю де я?
Хто я? в якій ролі?
Сприймаю увесь світ в радості і в болі
Зізнаюся це важко
Усвідомлювати і визнавати
Але в кожному це є
Глибину лише треба розпізнати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373976
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2012
Я був там де ловили тишу
Де куполи чіплялись в хмарах пишних
Там ллється молитва спілої вишні
За на наші гріхи, щоб ми із них вийшли
За нашу сонливість, лінивість
Простору власного приріст
Являється світло
На мілі-секунду я став отим свідком
Де в піднебесній ловлячи тишу
Побачив тих слова яких пишу
То вітер нишком крізь мої вуха
Продиктував Його Присутність –
є у нас духом.
Який можна почути хоч коли, як і будь де
Уважними до явного будьте
Навіть у днях які «величаєте» будні
Крізь думки ви є присутні
В спокої і тиші
Без суперечок, війни і без бою
Настільки це близько!
Якщо чесні з собою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373974
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.10.2012
Ми всі квартиранти своєї глибини
В свідомість через сни,
Ліси теплі
Надихають птахів принести зерна,
які замінять меблі,
Родючі квіти - одяг темний
Засіють камні мансарди побуту
Тоді у перше буття і спробую
Пахнючі землі війдуть підлогою
І відпочинемо у Богові
Ми всі квартиранти свого простору
Відчувайте в собі і в кожному
перехожому
Знімайте замки, засуви минулого
Відкривайте вікна
Впускайте повітря
Кожний кожного
Не ототожнюймо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373803
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2012
Люди знають собі ціну
Мої руки вростають в стіну
Стій, ну!
Спосіб яким сам себе зцілю
Бо цілую її серце,
Ради неї
Почервоніти ладен
Чую запах це ладан
Він відчистить свідомості забруднений клапан
Спаплюжений навпіл падав сніг,
Чи можливо це дощ капав
Супроводжував слово «мораль»,
Яке у стіні рукою надряпав
Прямий спосіб нагадувати власноруч
Які цінності повинні бути поруч
Тут задушно я знаю
Тут задушно настільки,
Що свободи свідки забираються звідси
Туди де дорогою світить
Незалежність життя
Мої руки вростають в стіни
Я забув як це бути постійним
Пропишіть хтось режим постільний,
Щоб звільниться від масок сумлінних
Я ніколи не буду із стада
Я піщинка у світі моя власна посада
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Ви Всі кричите, що пишете від душі
Самі ж тонете в а....і
Про що ваші вірші?
Зрілим Головам Ви смішні...
Л....о собаче
Попса смердюча
Душить душу
Д.....ь розум
Звільніться я вас прошу!
Хіба сопливі слюні написані для коштів
І рейтингів розпусти
За теплі почуття дорожчі?
Висловлювати із вуст їх
Просто
Якщо в твоєму серці густо
Кошти
Шкода, що майже кожний це у себе впустить
Які б вислови не були літературні
Закохані часто ведуть себе, як дурні
За дрібниці нісенітницю утнути,
Яка стає гірше отрути -
От тут ти, біля самої шиї ...
Водночас в серці почуттями шиєш
4-та ранку після 3-го робочого дня
Розум не спить, тіло просить відпочинку
Інформаційна мережа задовольняє моє я
У цьому безладі душа шукає спокою хвилинку.
Супутник подає сигнал крізь ніч
4-та ранку! Хвилями цунамі!
Уже не спиться через о цей вірш,
Бо так не хочеться жити у дурмані...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373479
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.10.2012
Він цей цілий день у роздумах згубить
На слово яке у кубі
Солом відчують люди
Можливо відео з ютуба буде,
Яке крутить творчість,
Якщо життя в письмі то новела, а не повість
А не треба, якщо низько під тобою сором
Був закопаний разів сорок,
Посилатися на муки?
Що ж про тебе скажуть твої внуки?
Відвертатимеш обличчя?
Слабкість розуму не личить!
Забув коли рідний голос додому кличе
Тепер цінності купюри тичуть
Вільний спосіб життя ніколи не вивчу
Такі часи залежні всі
Та не вихід залишатися на дні
Вавилон продумовує ходи,
Системні кроти, хто ти?
Ну звісно, що людина
Та яка в середині у тобі сила –
Темна, світла?
Твоїм поглядам відповідна?
Твоїм вчинкам вигідна
Совість так часто буває вихідна
Шукати вихід на ступень вище
Коли свобода вагітна мрії нищить!
Стій,
Будь впевненим, що встигнеш
І ти теж, якщо п.....ь вимкнеш
Світло емоціями прийде,
Ну що ж ти
Не бачиш, добро не міняється на кошти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2012
Це повернення сезону дощів
Вікна кричать моєї домівки
Хто ж ти така яка без ключів
Входить до оселі чоловіка і жінки?
А давай без імен
Коливають парфуми урбану образ
У вікнах вогонь дає Прометей,
Щоб відчепити груду образ
Суєта це не ми, німий
Той хто метушню відчуває, як спокій
Своїм повсякденним словом не мий
І зустрічатимеш простору дотик
Галасливі квартири в полоні сімей
Паливом тхнуть гнітючої сірки
Вікна кричать стоном людей
Миттю від цього падають зірки
Б’ють капюшони кайфом на сполох
Крони дерев активують багаття
Найкращим вчителем стане ворог
Погляд ведеться на спокусливе плаття
Буря спокою кидає зародок
В глибинну ущелину засухи везіння
Це посилання винагорода
Без оголошення на потрясіння
Спасибі, спасибі за кожну мить
За кожну новину, за кожний подих
Навіть коли нестерпно болить
Я споглядатиму Єдиного дотик
І не в сліпу, ніякому разі
Авангард вірний вказує напрямок
Смакую буттям в нічному джазі
Яке показово виставлено на ярмарок
Тут безкоштовна осіння цнота
У струнах незграбного контрабасу
Кожна краплина це нота
Яка змиває будь-яку образу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2012
і в цей момент який вона спіймала
я був присутній.
Нас розділяють тисячі років і жодного фото спільного
мільярди кроків
до тієї світлини твоєї
там дах під кінець дня стомився
антенами заходу сонця схилився
сотні хвилин розмовами до ранку.
Без сну,
своїм волоссям на моїх колінах
часи невчасні, там ми були.
Шепіт окутала кімната темна
і спільна тема
Тебе до себе притулив!
проґавив...
а ти щаслива?
Бачив фото, значить так
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2012
І окутаюсь блакиттю небесся
Під ногами простори травневі
Мені сонце в обличчя сміється
Окуляри занадто дешеві
Тут змагання кожної днини
Малювати на власних полотнах
Озерніться, на щирість дитини
Саме цим накривайте болота!
Тож, зіграємо по правилах Бога!
Я ковтаю краплину повітря
Підіймаймося в гору по сходах
За добром, яке в пахощах квітня
Ось зізнання, ніби пігулка
Новий день пролунає оркестром
Хай промокне наскрізь моя куртка
Тільки, щоб вберегти твоє серце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
Я готовий до зустрічі з тобою
Тому не описуватиму тебе
Якою б ти не була
Ти вже цінності набула
А чому б і ні
Розділити цей солодкий плід
Мені б і тобі б
Шмат радості приніс б цей хліб
Вікно мого серця відкрите вже в котре
Збережи цей подих короткий,
Щоб подив не видав погляд
Відчувай емоціями, як пульсує потяг
От кожного ранку випадає по вії
Знаменує здійснитись загадковій події
І щоб нам на шляху перепони повії
Не будували підступи
В контакт вступи
Типічна фраза не вистачає часу
Не зупинка чекати тебе кожного разу
В січні, в квітні, в червні, в жовтні
Азимут вказує на поля жовті
На моря первісні
Де хвилі передають хороші вісті
Що бути разом в одному місці
Це істини вісник
Я готовий до зустрічі з тобою
Тому не описуватиму тебе
Здивувати б тебе, вподобати
Якою не була б ти
Чаруй доле, чаруй смертних
Усмішку успіху даруй, даруй вперто
Хочеш то будь примхливою
Але простягни долоні
В мої скроні
Пасмами волосся прямо в груди
В кімнаті заряджене повітря тобою буде
Запашне єство присутністю твого руху
І піщаний замок мого его рухнув
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2012
В моїй голові ліга чемпіонів покоління
Поетів розстріляного відродження
Заходжу в їхню творчість крові по коліна
Там у самосвідомості закарбоване походження
Знаю боялись їхнього слова і поважали
Тільки соромилися цьому зізнатися
Тому всілякими способами творців ображали
І до кожного окремо зуміли дібратися
Система боїться вірних, для тих словом сильних
Система знайде засіб руйнування
Безпощадний графік – страчення суцільне
Замордує освіту сяйва катуванням
Свіча наївності, щирого просвітництва
Довірливості, вірою освітлена діянням
Була спаплюжена, розстріляна, розірвана
Презирством безглуздя катуванням
Доведена до крайнощів, до самогубства
Та не до самознищення
Митці. Для людства –
Ліга чемпіонів, які дарують вище нам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372483
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2012
Мене надихає ніч
Довга дорога додому
Над головою зорі
Впускають й опускають додолу
У довгу дорогу до себе
У віддзеркалені космосу
Який впіймати й тримати
Без рухів, без фокусів
Я знаю це можливо
Але так багато галасу
Через те що не важливо
Через це стільки пафосу
Рівно в четвертій ранку
Я втікаю шляхом молочним
Галактики вказівники
Серцем хоча б бути молодшим
За мною стежать
Режисери «Шоу Трумена»
У цьому світі тихо
Моєї форми тут нема
Якщо болить то окремо
За цим спостерігаю із глибини
Мої ноги дерево
Коріння звідти, де до появи ми були
Довга дорога до себе
У віддзеркалені Всесвіту безмежного
Я тільки передаю послання
Надіслане із веж його
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372246
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.10.2012
Вже майже рік не вживаю тютюн
чи цей табак, чи той нікотин
Коли один я в роздумах був
То мною очолював дим
Вже майже рік не вживатиму бруд
То це означає що десь переміг?
Та іншими стежками заходжу у блуд
Забруднюю розум, хоч тіло зберіг
На один атом
Зустрічатиму фатум
Власну поразку
Вередливо-прекрасну перемогу
Бути вільним водночас ставити себе у рамки?
Заборони залишають уламки?
Чи зашивають рани?
Як кратер вулкану
Ось-ось зірвешся
Але живеться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Де я? Десь з боку із Богом в суперечці
Ви вправі вважати цей спір недоречним
Збір речень підкріплений римою
Стає релігією тільки одного і цього вдосталь
І не суттєво чи запам’ятається моя постать
Головне чи я встиг
Добро принести
В цей світ, мовчіть, без показухи!
Краще навчи, як не падати духом
Решту сліпців, загнаних псів
Я душею сивів та зрозумів
Це не вас осудження,
А поглядів збудження
Новий завіт переобладнав світ
Божий заповіт став, як банківський звіт
Скільки в нас релігій які керують віру?
Бачу неосяжне та Біблію трактують в міру
Якщо є Творець де навчився творити?
Бо моє творіння вже про сказане говорити!?
Де я? Боже звідки такі думки беруться?
Звідки сумніви в мені в’ються?
Податки сплатити і данину на церкву
Наскільки бути чесним, щоб знати свою чергу
Мудрості б черпати та інформаційна сітка
Вводить у оману кожну мою клітку
Де я? Десь з боку із Богом в суперечці
Ви вправі вважати цей спір недоречним
Збір речень підкріплений римою
Стає релігією тільки одного і цього вдосталь.
Ці власні життєві роздуми
Наводять на питання, а хто б з вас
Без причини, подарував би
В чуже серце теплі фарби?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372240
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.10.2012
Ні слова назад не заберу
Це мій Бермуд
Слухач ти друг
Єдиний гість присутній тут
З тобою чесний і відвертий
Хоч ми і перехожі
Тобі даю всі почуття хороші
І не важливо, твоє ім’я
Положення в суспільстві
Тут ціль одна
Коли прозора відстань
Не припиняти скарг
І збільшувати власний простір
Або шукати скарб
Як жити просто
Невимушено…
(тук-тук)
Відчинено у мене
Ось тут в кутку
Тримаю жадність, її лілею
Або тримаю за горлянку
Цю панянку,
Яка із скупістю заводить п’янку
Не вірю, в жодний їх останній раз!
Ось тане рай!
В іншому кутку засипаний осудливістю, грубістю!
Засуджую всіх підряд,
Без винятку!
Отримую від цього кайф!
Аж лячно…
Бо в третьому кутку Бурмуда – смуток
Пропасти, зникнути
Упасти й вимкнути,
Так легко
Борсатись в болоті
Так просто
Піддатися під вплив
Лише, щоб прийняли!
Відчути важливість власної персони
А я не можу так
Не можу бути сонним
Й боротися не можу
Я мирний воїн
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372239
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2012
Я супутник, який через тенета
Приймає клієнтів, людей із планети
Віддаючи себе у користування
Спочатку у безвідсоткове кредитування
Потім віддаю себе у борг
Без права на повернення і це не виняток!
Я супутник але більше без я
Тому, що втрати несе цей із’ян
Я супутник тільки я це ярлик
Супутник тіла і розуму – сполучник
Ученик вічний учасник
Боротьби у самому собі
Ввічливий хіба тоді коли тіло у біді
Де була голова?
Спокуслива тьма у розумі –
Це сиропне болото, солодка конкретика
Супутник лікує діабетика!
Спрямована енергія проб’є заметіль
Ввійти у реальність, думки саме ті
Свободи ученик від негативних емоцій
Доброзичливість на першому кроці
Співчуття завжди в яскравому боці
Порозуміння мудрості шукають і досі
Я супутник, яким керує організм –
Тіло і розум, душею у сльози
Через вірші, через прозу
Через радість за інших,
за всіх інших присутніх на планеті
ллються вірші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2012
Тут зізнаюсь чесно це під впливом емоцій
Рука виводила літери в блокноті
До речі дякую за нього, в цьому році
Впевнено питатиму у тебе хто ти?
Надихнула не на одну пісню, звісно
Перебіг подій ці соплі не змінили
Я до тебе чи до себе ставлюсь злісно?
Бо слова пускають яд зміїний
Тендітний стан твій захищений нікотином
Поглядом керує мою зрадливу душу
Яка продалася емоціям уклінно і покірно
Знову кричатиму – таке я більше не допущу!
Балабол! Як тільки попадаєш в поле зору
То вся планета проходить крізь моє тіло
Тоді здається, що всю її підкорю
Та тебе зачепити і подихом не смію
О силу забирає весь твій запах
Прокльони ллються градом кулемета
Цілував би твої руки чи давив у лапах!
Звільни мене благаю, ненавиджу тенета
Боротися з поразкою виглядає жалюгідно
Та новий день оплакує вчорашнє черство
Коли нарешті поведу себе я гідно
То випущу обойму всю у серце…чесно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2012
Ну привіт мурахи буденні
Кави, чаї щоденні
Метушливі життєві моделі
Семи ранкові суєтні
Гаманців пріоритетні
Офісні, магазині
Весняні, літні, осінні, зимні
Ранково-автомобільні
Пішохідно-дебільні
Пасажиро-транспортно повні
Сніданково-голодні
Он-лайн активні, соціально-мережні
Гармонійно відсутні, гормонально залежні
Нікотино-тютюні,
Алко-нарко отруйні
Позиційно-ліниві трутні
Життєво-ліниві – тут ми
Легко керуючі, сміттє збираючі
Цинічно-пихаті, кредито-упаковані
Конвеєрно-споживчі
В бетонних коробках сховані
Ну привіт мурахи занудні
Рекламно-комфортні
Ідейно-одноманітні
Брендо-ідольно-модні
Ну привіт Без ГМО голодуючі, жиріючі
Атеїсти, віруючі
За хаос воюючі
Живуть мурахи мурахами керуючи
Ну привіт марафоні
Про добро забувші
Ні, воно у всіх є
Тільки пахне бувшим
Ну привіт критико-егоїстичні
Привіт не вічні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2012
Занадто багато цигарок
Дешеву лють дешево ллють
Холодні сходи оббивати босоніж
Вистрибувати в холодну ніч
Шукати відлік примирення нитками
Лініями на тілі виткали
Мереживо суперечок уникнути
Світло так легко вимкнути
Штовхнути це не можливо забути
Просити чи це можливо простити?
Вийти із власного тіла
Горіти на ґрунті спритно
Знаю такого ти не хотіла
Скоріше на рани наливайте спирту
Балкони, коридори, кімнати
Квартири, квартири, квартири
Більше не здатні таємниці тримати
Загубити себе, себе змінити
Звільнити. Де гаснуть іскри?
Ми навіть вживаємо напої різні
Я здатний так писати вірші
І мити посуд власних вчинків
Твій ризик врізається вітром
Кожний вимагає дихати вільно
Стереотипи вкриваються цвіллю
Смолоскипи сердець горять цілю
Сіллю посмішки, слова крики
Обійми дають невагомість
Повість не існує без інтриги
Зорі не допускають збіги
В горі пізнається радість
І знову вигадую солідарність
Занадто багато цигарок
Вільні хвилини із павутини
До світла залишатись на крок
Світанком зустрічати любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371387
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.10.2012
Крізь мене пролягає дорога
Яка кожною клітиною проявляється.
Зі мною воюють люди – тривога!
Та я програю їм, не опираюся
Мені б не воювати із собою
Бо негативом оточуючим відбиваюся,
Я протікаю атомами матеріалізму
Який тут характер, яка тут харизма?
Крізь мене проходять океани,
Які породжують сумніви,
сумно їм
Війна продовжує війну – божевільну…
ось суть війни
Мені б не воювати із собою
Бо тоді на мене постає світ суворо!
Який іде впевненою ходою
Я зупиняю його словами написані рукою худою,
І намагаюся бачити Бога всюди,
А не треба намагатися,
Треба дарувати добро людям
Навіть коли битимуть і насміхатимуться
Тому бути чесним із собою спочатку,
Бігти на осліп жаданням відмовляюся,
Забути про мрію залишити на землі печатку…
Крізь мене пролягає дорога
Кожною клітиною проявляється
З твоїх очей ллється долина,
І сяйво її обов’язково до лине
У світ до таких самих посланців,
Які описують тебе – Життя, не жаліючи пальців?!
Крізь мене проходять морозом
Енергії емоцій людей не рідних і близьких
Не сприймати їх, то бути ні з ким
Бути низьким
в безкінечному міліярднику
У цьому шумі впізнати тишу
Не ховаючись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012