Кришталь

Сторінки (1/9):  « 1»

Ненавмисно розбилися глечики

Ненавмисно    розбилися  глечики.
Хочеш  склеїти  дзуски  малі:
Цілуєш  в  шию  і  в  плечики,
В  оченята  кохані,  сумні.

Слізки  котяться  щічками.
Серце  завмерло  в  журбі.
Не  прямий  масаж  ручками.
Все  повітря  ,хороша,  тобі...

Ненавмисно  розбилося  серденько,
Затріщало  по  швам  і  все,
Все  омилося  кров.ю  з  серединки,
Захлинулось  повітрям  усе....

Засіяла  болем  з  вечора
Не  зоря-  пухлина  в  моєму  чолі.

Так,навмисно  розбилися  глечики,
Щоб  не  псувати  долю  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012


Не вбивця я

Не  залишай  мене  на  самоті:  
Мені  ж  насняться  діти,
Такі  малесенькі,  мої
Й  твої.  Заживо  убиті...

Так,  я  боюсь  щоб  було  так  !
Не  хочу  вибирати..
Їх  доля  буде  у  моїх  руках-
Чи  дати  життя  чи  відібрати...

Покаже  час..
Та  що  він  може  показати?!
Маленькі  вироку  чекатимуть    від  нас-
Не  вбивця    я  -  не  хочу    убивати  .

Не  залишай  мене  на  самоті,
Бо  коли  "нас"  не  буде
Твої  малята  спокійно    спатимуть    в  моєму  животі...
ВСЕРІВНО  ЩО  КАЗАТИМУТЬ  ЛЮДИ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012


Вдова

Як  хочеться  тихо  заснути
Маленькою  пташкою  
В  твоїх  долонях.Всю  повноту  відчути
Тепла,  зморившись  працею  тяжкою.

Як  хочеться  забути  образи,
Спогади  чумні,жорстокії.
Все  відпустити  без  образи
Гнів  кинути  у  води  широкії
(Щоб  віднесло  кудись)

Тебе  не  стало.Я  мовчала.
Пекла  вуста  ця  німота.
Ти  чув,  що  вслід  тобі  кричала.
В  житті  ж  кричала  пустота.

Колись  щаслива,  посміхалась...
Тепер  усмішка  вже  не  та..
Щоніч    сльозами  умивалась
Зі  мною  самота.

Якби  могла  тоді  віддати  серце...
Я  б  віддала...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012


Розбились вікна на горищі

Розбились  вікна  на  горищі-
Сон  зцілували  сонячні  вітри,
Замиготіли  вії  шовковисті,
Злетіла  крапля  зі  щоки.

Ніч  розлилась,злилась,упала,
Повисла  стрічками  в  листві,
Немов  би  знов  когось  гукала,
Немов  би  плакала  в  мені.

Вологі  зорі  затремтіли,
Їх  тільця  замерзли  в  вишині.
В  розбиті  вікна  полетіли,
Малі,  сполохані,  чумні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012


Так близько світанок незборимий

Так  близько  світанок  незборимий.
Сумирно,  лагідно  з  contra-вітрами
Дихає  принадно  на  дно  нічної  глибини,
Чаруючи  зором  і  останніми  снами.

У  боротьбі  світила  з  тьмою
Засяяли  сильніш  світлячки  нічні  .
В  мить    пломінь  сонця  наді  мною
Розлив  осінні  квіти,  запашні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012


Тобі у мозок

Гілка  тіла  вже  поістину  млость.
Зрізав  білий  квіт  Сонцекрад.
І  як  тепер  вернутися  назад,
Щоб  мить  в  любові  пригорнулась?!

І  ріже  душу-  чую  знов:  
"Іди  до  мене  мушу  тебе  вбити"
Мовчала  я,  моя  любов  
Хотіла  жити...

Невже  ведеш  ти  на  розтріл,
Рахуєш  кроки  до  мети?
Зробив  в  житті  збагацько  кіл
Любов  не  зміг  оберегти...

Ударив  грім-душа  як  лист  замиготіла,
Любов  забилась  у  куток.
Мені  у  серце  куля  полетіла,
Тобі  у  мозок.

Живими  стрічками  від  гілок,суміш    крові,
Пекучий  голос  млості  ...
Я  -новий  цвіт  :  У  моїй  мові
Болючий  гніт  співдружності...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012


Жовті жертви жовтих жриць

Жовті  жертви  жовтих  жриць-
Все  горять  тіла  у  упириць:
У  квіток,  роси,  трави.
Що  ж  горять  твої  раби!

І  воскресли  твої  раби,  дивись!
Ніби  голі  і  ніби  у  свиті.
Крапають,летять  кудись,
Твоїм  безглуздям  ситі.

Я  -  твоє  безглуздя,  кохання,  омана.
Не  всі  думки  про  мене  вбиті...
Чи  ж  бо    це  не  мої  торкання  чудесного  стану
 Від  твоєї  крові  гарячої  тануть?!

О,  не  залишай  мене  на  самоті.
Я  все  без  тебе  не  зпочину.
І  все  є    у  відчутті,
Що  тебе  залишу  в  серці  до  загину...

Відкрий  очі,  відчуй  в  мені  Людину.
Відкрий  серце  почуй  плач,
Нехай  долине.
Чи  ж  бо  це  ти  той  жовтий  палач?!

Жовтіли  жовті  рожі.Твої.У  свиті.
Гнили  тіла,  немов  квіткові  упириці.
Я  закопала  їх  на  ганку  без  водиці,
Бо  були  кволі,дрімотою  вбиті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012


Вільний раб

Ні,  ні  !Це  не  спів  у  бездонну  глиб  невдах!
Та  так  журно,  що  без  бою  вільний  раб
Приспав  химеру  в  безгрішних  думках
В  ту  мить  як  душею  зів*яв  і  ослаб.

І  не  помітно  ні  гуманності  ,ні  каяття
В  мучителю,  що  над  душею  став
І  робив  підніжки,  щоб  раба  життя
Було  важчим  і  горецвіт  в  нім  буяв.

Бив  його  в*їдливими  словами,аж  до  болю.
Слухняний.Мовчав-  що  як  завжди.
Такий  сполоханий  соціальною    роллю,
Де  скільки  сліз,  безнадії  й  ганьби.

Очевидно  це  облуда  будемної  прози
Болюче  ранила  незрілу  ,  молоду  суть
І  зміст  життя,  фарбуючи  в  грози,
Замкнула  в  рівняння,щоб  йому  не  збагнуть.

Мабуть  марення  душі  від  кошмарів
Є  тим  що  навіяло  його    будням  той  страх
І  змило  глузд....ще  з  дитячих  дворів
Обмежило  покірного  в  снах.

Тому  він  здався  так  просто  без  бою
Самоповагу  кинувши  в  смітник  ,
Заручився  з  буремною  журбою,
Зробив  крок  у  прірву  і  кудись  з  життя  зник...

Такий  сполоханий  соціальною    роллю
Шкода,Йому  не  було    виправдання...шкода...
Творчість  замазана  брудом  і  кров*ю...
Хоч  поруч  текла    кришталева  вода...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012


Постали Ви перед моїм взором

Постали  Ви  перед  моїм  взором
Душею  спраглою,
Як  не  надовго  дим,
Як  взір  Людини.І  не    сором
Вам  бути  Янголом  без  крил?

В  ту  мить  серце  буйне  і  шалене  
Заграло  сотнями  вогнів  
В  нім  почуття  ,допоки,  незгасенне
Манило  іреальністю  з-під  брів.

Ми  надто  гайно  скотились  в  захват.Душний!
А  Ви  бентежили  бувало  так  до  глибини
Й  хапали  за  горло  одчайдушне  
Шаленство  юної  струни.

Щось  необорне  тоді  киптіло
У  серці  духмяне  і  п*яне.
Дослухайтесь...тепер  заніміло,
Спокійне  тихе  валер*янне...

Чи  варто,  друже,  казати    більше
Коли  правда  на  очі?
Обіймайте  її  сильніше,
Цілуйте  її  щоночі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012