Otmyna Oknezhka

Сторінки (1/76):  « 1»

Прокидаючись весною

Прокидаючись  весною
Пахне  кожен  новий  день!  
І  на  діда  з  бородою
Схожий  той  старий  олень.  

Ранок  грається  росою,  
Виливає  сонце  в  ліс...
Спів  розноситься  луною
Між  дубів,  осик,  беріз...  

Ледь  торкатися  рукою
До  кори  старих  дерев...
Побесідувать  з  совою
Без  зусиль  і  без  проблем...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020


легко стати психопатом

Легко  стати  психопатом,  
В  світі  "яблук",  нігтів,  вій...  
Без  душі,  та  з  автоматом,
З  фразами,  але  без  мрій.
 
Легко  стати  мізантропом
В  світі  тіней  та  інтриг.  
Йти  в  нікуди  -  крок  за  кроком,  
Розбиваючи  поріг...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020


Три имени

Три  имени  бессмертны.  Вечны  -
В  серцах  людей,    что  остаются  ими,  
Не  отрезая  нити  бесконечны,  
Средь  безразличия  и  гнили.
 
Не  принимая  искренность  и  веру,  
Плывут  в  слащавых  ароматах  лжи.  
Живя  по  литрам  и  по  мерам  -
Куда  не    встань,  как  не  кружи.  

Но  остаются  вечны  имени  лишь  три,  
чтоб  верить  и  надеяться,  любить.
Три  имени  меняют  зверя  изнутри...  
В  их  силах  человечность  пробудить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860824
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.01.2020


Я втомилася бути сильною

Я  втомилася  боротися  одна,  
Затуляти  тугу  роботою.  
Хочу  виплакати  все  до  дна,  
Не  ламати  себе  турботами.  

Так  хотілося  вірить  в  те,  
Що  я  розумом  подолаю  сум.
Помилялася...  Вже  не  раз,  проте,  
Завжди  час  є  для  болючих  дум.  

Я  нічого  собі  пророчила
І  нікого  не  брала  в  душу.  
Вже  забула  як  буть  жіночною,  
Кожен  ранок  я  бігти  мушу.

Я  боюся  слабкою  здатися,  
То  ж  колючі  слова  розкидую.  
І  так  боязко  закохатися,  
Бо  недавно  була  розбитою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017


Програми

Ми  приховуємо  любов  
У  багряному  листопаді,  
У  безглуздді  пустих  розмов,
Але  з  розумом  на  заваді.  

Ми  як  підлітки  завелись  -  
Налосоджуючись  грою...  
Врешт  колись    заведе  кудись,
Бо  життя-то  біжить  рікою...

Ми  відверті...  Все  наче  так,
Коли  бавимося,  як  діти...
Та  не  вірю  собі...  Бо  як
Відчувати  електро  квіти?  

Ми  сміємося  від  душі,  
Налаштовуючи  екрани...  
Якось  довго  загрались  ми...
Не  живі...  А  лише  програми.  

 
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017


Для себе

 паперовими  думаю  мріями,  
розмальовую  власні  шляхи
з  гобеленами,  стислими  стінами
не  протягуючи  руки.
 
я  влаштовую  цілі  і  здійснюю,
не  ховаю  вже  своїх  думок.  
вже  міцною  я  стала  і  сильною,
не  боюся  своїх  помилок.  

вже  я  скинула  камінь  з  образами,
відпустила  болючих  химер...
не  погоджуюся  з  наказами!
режисер  я  для  себе  тепер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017


Про Czarne slowa

Чорні,  чорні  слова...  
Темний,  темний  ліс...  
Перш  ніж  скажеш,  що  кохаєш
Перший  раз...  

Дивний,  дивний  шлях...
Немає  навіть  граму  пристрасті  
Його...  Крижаний...  
Вже  на  світанку...  

Він  не  кохає...  
Розповість  серце  і  час...  

Пусте,  пусте  поле,
За  ним  йде  мороз...  
З  розумінням,  більше  не  з  ним...  
Залиши  шлях  на  схід...  

Зимна,  зимна  вода...  
Вже  нервовий  тік...  
Він  не  чує  серця  крик...  
З  тобою  мені  зле,  мені  зле...
                                                                                   мені  зле...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2017


По вулиці розсипалися люди

По  вулиці  розсипалися  люди,  
Кудись  біжать,  мурахами  довкіл.
В  ранковій  тиші  мовчазні  споруди
Спостерігають  за  рікой  років.  
Змивають  сльози  маски  і  гримаси,  
І  фейкові  емоції  з  облич.  
І  неосяжним  лишилося  поняття  часу,  
Лишаючи  у  собі  масу  протиріч.
Дешеві  люди  у  дорогих  костюмах
Бажають,  перш  за  все,  заповнити  себе.  
Та  заздрощів  і  злості  повні  трюма
І  вітер  їх  горлає...  Геть  несе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742532
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2017


Як лист осінній падає печаль…

Як  лист  осінній  падає  печаль
Й  ховається  у  хвилях  сміху.  
Відносить  смуток  тугу  геть,  у  жаль,  
Будує  з  хмар  невидиму  поміху.  

У  сні  твій  профіль  мариться  мені
Без  страху  болю  і  без  перепонів,
Та  недосяжний  ти  -  у  далечині
І  я  не  доберусь  твоїх  кордонів.  

Пробачила  тебе  й  забула  я
Так  швидко,  наче  то  лиш  сон  був,
Неначе  ти  у  небі  ще  одна  зоря,  
І  геній,  і,  одночасно,  бовдур.

Ти  інколи  вриваєшся  в  думки
І  мокнуть  вії  від  дощів  солоних.
"Люблю"  й  "ненавиджу"  заплуталось  в  клубки,
А  я  вже  думала,  що  вибралась  з  полону.  

Іще  жовріє  щось  у  глибині,  
Що  так  палало  кілька  років  з  лишком.  
Туга  моя  у  молитовній  тишині,  
У  позі  ембріона  плаче  нишком.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017


Поцілунок метелика

Ніч  сьогодні  пастельними  фарбами
Вимальовує  місяць  і  зорі.  
Ми  накормлені  мелодрамами
І  зав'язли  в  етичнім  позорі.
 
Знаєш,  хочу  відчути  твій  дотик  я...  
А  палкий  поцілунок  зупинить  час.  
Обережно...  Торкнешся  волосся,  -
Спершу  злегка  вуста  об'єднали  нас.  

Я  палаю  у  твоїх  обіймах,  
Обпікає  мій  стан  твої  пальці.  
У  полоні  твоїм  наче  вільна,  
Я  скотилась  до  неандертальця.

Вже  немає  думок  тих  омріяних,  
Бо  сплелися  повстанці  тілами.  
Ти  цілуєш  мене  ніжно  віями
І  витягуєш  серце  ночами.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740836
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.07.2017


У мене немає серця

У  мене  немає  серця,
Загублена  душа,  
Сама  собі  чужа...  
Разбита  я  на  скельця...  

Не  можу  я  відчувати  -  
Всередині  лиш  зима...  
Я  скована  та  німа...  
Не  можу  себе  впізнати...  

В  очах  не  палає  сонце,  
Лиш  падають  сльози-дощі
Змивають  образи  з  душі...  
Шукають  мені  охоронця.  

У  мене  немає  серця,  
Вже  крига  забрала  все...
І  час  як  змія  повзе...  
Та  привид  мій  мріється...  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2017


Родственная душа

У  нас  похожая  судьба,  
Одна,  возможно,  на  двоих.  
Я  узнаю  твои  слова,  
Ты  видишь  смысл  моих.  
Неважно  сколько  тысяч  километров  
Нас  разделяют  в  этот  миг.  
Мы  связаны  единой  лентой...
Мы  как  герои  старых  книг...
Как  близнецы  мы,  но  чужие  -  
Преграда  только  расстояние.  
Мы  чувствуем  сердца  живые
И  нас  влечет  друг  друга  обаяние.  
Мы  прожили  с  тобою  жизнь
Когда-то...  Такое  чувство,  
Что  мы,  как  человек  один.  
Удивительное  сходство.  
Уже  сейчас  все  наши  мысли
Заполнены  тобой  и  мной.  
Мы  стали  для  друг  друга  смыслом,
Как  океан  наполненный  водой.  
Мы  вместе,  будто  сумасшедшие  -
Мы  половинки  одного  звена.  
Мы  души,  наконец  нашедшие
Друг  друга  сквозь  эти  времена.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017


Никому  не  нужны  мои  слова...  
 Никому  строки  не  адресованы...  
     И  мысль  никому  обо  мне  не  нужна,
         И  родилась  я  сквозь  слезы...  
Я  невидимка  в  мире  пустом
 И  получилась  ошибочно  я...  
     Только  никто  не  узнает  о  том,  
Как  родилась  и  пропала  как  я...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721864
рубрика: Інше, Лирика любви
дата поступления 06.03.2017


Закутана зимовою хворобою

Закутана  зимовою  хворобою

 Злягла  в  обіймах  скроневого  болю...

       Наступною  промокла  лихоманкою...

               Від  сотні  ковдр  звільнитися  б  на  волю...

             Крізь  сльози  видно  все,  наче  під  лупою  -  

                     Рясніють  голі  крона  і  дахи...  

                       Що  ж...  Насьогодні  я  стану  сполукою,

                 Яка  зневоднить  наші  береги.  

             Сухими...  
                                                 Потрісканими  землями

         Я  буду  бігти,  шукати  триптамін...

           І  глибину,  з  жалячими  рифами...

               Над  стогнучими  скелями  трамплін...

     Звільнилися  жахи  заарештовані,

         Сплелись  думки  в  залізне  павутиння...

             За  кожними  дверима  стіни  обшаровані...

         За  кожним  словом  -  змучене  мовчання...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2017


Я тобі скажу

я  тобі  скажу,  тихенько  розкажу,
як  бачу  світ  в  твоїх  очах.
І  рука  в  руці,  теплом  долонь  твоїх
стіну  із  криги  розтоплю.

як  в  моїх  очах,  ти  найвільніший  птах
даруєш  крила  і  мені
о,  пам'ятай,  лише  не  забувай
що  я  і  ти  кохані.

Закружляло  листя,  сніг  і  вітер  в  ніжнім  танці
і  тумани  літні  розляглися  для  нас  вранці.
Як  той  соняшник  і  сонце  -  
Так  були  ми  незнайомці.  
А  тепер  тримай  -  не  відпускай.

Ти  в  моїх  думках
І  від  негоди  дах,  
Без  тебе  в'яну,  як  без  води.  
Ти  в  моїх  очах,  у  серці,  й  навіть  в  снах.  
Ти  мій  світ,  ти  всюди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016


Коріння мандрагори

Знаєш,  як  вітер  б'є  у  спину
І  полюбити  щиро,  як  дитина?
Життя  моє  ти  ділиш  на  хвилини
І  це  ж  життя  бурхливою  рікою  плине.

Чи  уві  сні,  чи  у  видінні  ти  приходиш,
Чи  то  обман  коріння  мандрагори?
Туманом  з  першим  сонцем  ти  зникаєш,
Піщаним  привидом  між  пальців  утікаєш.

Знаєш,  а  спокій  твій  дратує!
Лоскоче  нерви  безкоштовна  тиша...
Чи  сльози,  а  може  посмішка  тебе  влаштує,
Солодким,  чи  гірким  тебе  потішить.

Мовчи,  бо  не  потрібен  голос,
У  цім  видінні  легко  заблукати.
Між  нами  тиша  проповзла,  як  полоз,
В  ній  легко  віднайти,  лиш  припини  гукати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016


У моєї мами

Вироблені  руки  у  моєї  мами
І  волосся  вже  торкнулась  сивина.
Серце,  загартоване  роками
Найсвятіше  -  ти  життя  дала.
Материні  очі  вже  змарніли,
Нелегким  життя  твоє  було.
І  не  раз  рідне  серденько  боліло,
Бо  дітей  змалку  берегло.
В  світі  не  знайдеться  діамантів,
Що  були  б  дороще  твоїх  сліз.
Віднайти  б  найкращих  жартів,
Материнську  посмішку  вбачати  скрізь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687106
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.09.2016


У тиху ніч

У  тиху  ніч  гудуть  електропередачі
І  цвіркуни  ледь-ледь  співають  пісню,
Завмерло  все  і  цуценя  сопе  ледаче,
Там  -  небо  зоряне  над  ним  нависло.

Вночі  ще  дужче  памне  свіжою  травою...
Все  спить...  Заснули  навіть  комарі.
В  цей  час  згадалося,  як  я  була  малою
І  як  раділа  бабця  неслухняній  дітворі.

Ця  ніч  вже  для  роси  готує  кришталеву  воду
І  перші  півні  намагаються  протерти  очка,
Сова  відспівує  міцяцеві  оду,
А  ніч  збирає  зорі  обережно,  наче  квочка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686362
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.08.2016


Старенькі олівці

Сірі  будинки,
Сірий  асфальт,
Сірі  костюми,
Слова  сірих  шпальт.
Сірі  персони
У  сірім  кіно.
Не  зрозуміло
Де  взялось  воно.

Візьму  старенькі  олівці
І  акварелі  у  шафі  знайду.
Різними  лініями  на  руці
Я  розфарбую  сіру  нудьгу.

Сім  кольорів
Дуже  мало  для  нас,
Розфарбувати
Життєвий  каркас.
Має  свій  колір
Кожен  із  нас,
Очі,  волосся,
Відтінок  прикрас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682784
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 10.08.2016


Пісня Прісцилли

Слідів  моїх  шрамів  торкаєшся  пальцем,
Щоб  шлях  наш  злився  всупереч  зіркам.
Відкрий  ці  рани,  вилікуй  їх  сонцем  —
Поки  не  сплетуться  вони  долі  вінком.

З  моїх  снів  тікаєш  на  світанку,
Терпка  як  аґрус  з  солодким  бузком.
Чорний  кучер  я  бачу  уві  сні  щоранку,
Фіалкові  очі,  від  сліз  промокли  знов.

І  в  шторм  я  буду  слідувати  вовком,
Щоб  твоє  серце  з  пристрастю  знайти
Крізь  страх  і  смуток  кам’яним  уламком.
Обійми  теплі  серед  холоду  зими…

Чи  ти  моя  доля?  —  Це  незбагненне  знання…
А  чи  сліпе  кохання  нас  зв’язало?
Ти  пам’ятаєш,  як  шепотів  бажання…
Без  коваля  кохання  нас  ніколи  б  не  звело…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016


Впіймай мої думки

Прошу,  впіймай  мої  думки
На  розі  улюблених  вулиць.
Спали  всі  непотрібні  сторінки
І  не  дивись  на  мене  як  прибулець.

Прогнало  сонце  тінь  нічних  дворів,
Змив  дощ  твої  відбитки  з  вікон.
Перелиставши  всі  календарі,
Шукаєш  день  із  недосяжним  світлом.

В  заповнених  трамваях  не  шукай.
Не  скажуть  світлофори  ані  слова.
У  стомлених  будинків  зачекай,
Залишилась  лише  одна  умова.

Розбиті  ріки,  до  яких  торкався  ти,
Засипали  сліди  піщані  бурі...
Лови  слова  усіх  перепетій,
Складай  всі  партії  у  моїй  партитурі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016


Декілька років потому

Перебираючи  думки  не  можу  розібратись,
А  ти  обвинувачуєш  у  всьому  спеку,
Говориш,  що  вона  пройде
І  буде  все  гаразд,  все  як  раніше.
Я  не  можу  зрозуміти,  де  той  час,
Коли  все  було  краще  ніж  раніше,
Бо  на  раніше  не  повернеться  язик
Сказати,  що  між  нами  не  тріщали  шви.
Давно  не  відчуваю  я  іскри,
Що  загоралась  між  поглядами,  нами...
Коли  мені  подобався  твій  силует,
Коли  не  дратували  твої  жарти.
Цієї  ночі  знову  бачу  сон,
Де  ти  на  фоні  зради  дуже  радий,
А  я  вся  оніміла  і  роздавлена  така,
Відкривши  очі  бачу,  що  ти  поряд.
Прокинувшись  так  боляче  було,
Але  твоя  присутність  була  мені  байдужа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681210
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2016


Я часто опиняюсь у гріхах

[i]Я  часто  опиняюсь  у  гріхах,
Вступаю  в  них,  неначе  у  калюжі.
Ще  з  Єви  вся  порода  в  нас  така,  
Постійно  зловтішатися  й  паплюжить.

І  порпатися  у  чужих  гріхах
Воліє  кожен,  як  за  насолоду.
Проте  розглянути,  що  на  своїх  руках,  
То  викличе  протест  і  сильну  злобу.

Хтось  вміє  в  очі  красно  говорить,
А  за  спиною  чорнотою  плеще.
Багато  люду  з  цим  вже  звикло  жить,  
Розказувати  що  й  для  кого  краще.

Що  справді  сильний  стримає  себе
І  не  припустить  він  лихої  думки.
Не  порівняє  вчора  і  тепер,
І  не  ховатиме  натуру  за  лаштунки.

І  я,  сказати  чесно,  не  свята,
І  навіть  близько  з  ними  не  стояла.
Може,  пробачать  ті,  кому  зробила  зла
Не  відаючи  того.  В  спадок  перейняла.

Я  дякую,  але  водночас  так  жалкую,
Що  навкруги  такі  подібні  всі.
Принизити  когось  сьогодні  пропонують,
А  завтра,  ті  ж,  турботи  носії.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676424
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.07.2016


Залишся (моєму коханому чоловіку)

Молю  тебе,  залишся,  не  тікай!
Без  тебе  навкруги  холодні  стіни
І  самота  розлилась  як  ріка,
Бо  я  очей  не  бачу,  що  так  милі.

Залишся.  Посміхнись  мені.  А  я  
Так  щиро  відповім  тобі  стократко.
Я  пригорнусь  до  тебе  наче  кошеня,
Твоя  присутність  буде  того  варта.

Залишся...  Побесідуємо  вдвох,
Ти  можеш  розказать  якісь  дурниці,
Я  ж  ,слухатиму,  захопивши  дух  
І  розглядатиму  тебе  до  кожної  дрібниці.

Не  йди...  Вже  на  столі  холоне  чай
Який  ти  любиш,  з  печивом  та  джемом.
Без  тебе  вдома  пропадає  рай,
Без  тебе  я  сліпа,  не  бачу  неба.

Затримався  на  хвильку,  не  біжи...
Ще  час  тобі  не  встигла  я  віддати.
Ти  поспішаєш  вічно.  Їдеш  у  таксі,
А  я  сама  лишаюсь  у  кімнаті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016


Холодні зустрічі

Ти...  Закоханий  у  себе
Дивишся  крізь  душу,
Ти  окремо,  сам  для  себе.
Я  ж  любити  мушу.
Ти  живеш  один.Здається...
Підіймаєш  очі,
Коли  хтось  проходить,  в\'ється
Як  змія.  Шепоче.
Лиш  кивнути  головою  
Можеш  як  проходиш,
Робиш  вид,  що  ми  з  тобою
Не  знайомі.  Бачу.Робиш.
Ти  боїшся  наближатись
І  очима  стрітись.
Чи  боїшся  закохатись?
Як  це  зрозуміти?
Ти  шукаєш  зустрічі,
Це  по  тобі  видно.
А  як  бачиш,  подумки,
Думаєш,  що  скривджу?
Ці  холодні  зустрічі  
Нам  неоднозначні.
Треба  подивитись  в  очі  
Чітко.  Так,  або  інакше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016


Життя іде, стіна йде за стіною…

Життя  іде,  стіна  йде  за  стіною,
Коли  навколо  лицемірство  і  обман,
Людина,  що  здавалася  зі  мною,
Весь  час  імітувала  стан.
 
Хто  кращим  другом  добре  маскувався,  
За  спинами  кидав  криві  слова,
Вживався  в  роль,  паплюжив,  насміхався,  
Придурювався  -  ніжно  називав...

Так  жаль,  що  часто  у  людській  подобі,
Прихований  перевертень  сидить.
Для  когось  це  розвага,  а  для  когось  хобі  -
Серця  і  душі  в  жмені  роздавить.

Ти  змій,  що  виповз  із  Едену,  
Так  безсоромно  брешеш  і  мовчиш.
Ти  перетворюєш  мене  у  навіжену,  
А  потім  радісний,  собі  спокійно  спиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629877
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2015


Геральт из Ривии

Ты  всеми  отвергнутый  странник,
Земель  заколдованный  зверь.
Средь  чудищ  опасных,  коварных
Твой  меч  серебром  зазвенел!

В  бушующем  море  сирены
Зовут  моряков  в  никуда.
Только  один  знает  их  напрвленье,
Со  злом  он  один  на  один.

Народ  говорит,  что  нет  чувства  -  
Нет  боли,  нет  страха,  любви.
Есть  долг,  отвага  и  средства,
Но  сердце  не  из  скалы.

В  дремучих  Веленских  гущах,
Опасен  там  даже  туман.
Знают  и  там  какова  твоя  служба  -
Защитник  миров,  людских  стран.

Где  волк  белый  мчится  навстречу,  
Где  ждет  тебя  млечный  туман.  
Всё  выдержат  ведьмачьи  плечи,  
Глаза  его  видят  обман.  

Не  нужно,  ни  славы,  ни  денег,  
Когда  за  плечом  два  меча.  
Ему  не  страшны,  ни  враги,  ни  их  тени  -  
Герой  он  с  лицом  палача.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604797
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2015


Загадка

Я  стану  краплею  у  морі,
Ти  розгадав  мене  поволі,
Геть  розкрив...
Оголив...
Ховалась  я  у  гущі  лісу  -  
ти  не  знайшов  мене  навмисно.
Не  посмів...
пожалів...
Я  стану  зіркою  у  небі  -  
Ти  розгадав  мене...  так  треба...
Підловив...
Полюбив...
Ховалась  я  поміж  дубами,
а  ти  манив  мене  вустами.
Норовив...
І  схопив...
А  я  в  очах  твоїх  блукала
І  їх  без  тями  покохала
На  весні...
Лиш  тоді...
Нас  ніжно  сонце  цілувало,
Дощами  щастя  напувало.
Боязко...
Солодко...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014


Пісня білого шуму

Тихо...  День  минає...
Ніжно...  Ніч  поглинає
тебе...
але  я  твій  шлях
не  знаходжу  в  думках...
Терпкий...  смак  на  вустах...
Важко...  Болить  у  скронях
мине...
Я  йду  по  слідах...
Я  лечу  наче  птах.
Десь  у  твоїх  думках
Пісня  білого  шуму...
Там,  танцює  на  пальцях,
Заплутується  в  клубках...
Хочеш  бігти?  -  Біжи!
Але...
мені  розкажи  про  те,
як  мене  в  думках
ти  носив  на  руках...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014


Мой сердца вор (для любимого)

Я  днем  ту  ночь    благодарю,
а  ночью  возвышаю  день.
В  одно  мгновенье  подарю
я  мир,  что  у  твоих  колен.

Ты  -  луч  любви  средь  слез  дождя,
что  согревает  кроткий  лик.  
Меня  от  боли  уводя
не  рассказал,  что  ты  велик.

Ты  мой  герой  средь  бытия,
ты  -  счастья  длинный  коридор.
Не  знаю...  кем  была  бы  я,
если  б  не  ты  -  мой  сердца  вор.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539062
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.11.2014


.

обида  -  колючая  проволока  в  горле.
злоба  -  внутреннее  перевозбуждение  от  переживаний.
ненависть  -  обида  и  злоба  вместе.
любовь  -  часто  эгоистическое  чувство.
спокойствие  -  навязанное  умиротворение.
счастье  -  умение  радоваться.
радость  -  понимание  во  всем  хорошего.
ревность  -  высшая  форма  эгоизма.
разочарование  -  неоправданные  ожидания,  надежды.
сон  -  неосознанная  реальность.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538891
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 23.11.2014


Пісня вітру

Вітер...  Теплий  вітер
Мене  гладить  по  волоссю
І  блукає  в  нім.
Чуєш,  вітре!  
Сльози  витри!
Прожени  усі  тривоги  
І  буремний  дим.

Відчуваю
сильний  запал
свіжих  трав,
зелених  яблук,
пісню  вітру.

Квіти...  Кругом  квіти.
Обіймаю  їхній  запах,
потопаю  в  нім.
Бачиш  квіти?
Кругом  квіти
лиш  дарують  кольори  тобі
і  небу  голубім.

Сонце...  Вічне  сонце!
Посміхнись  йому  сьогодні
і  залиш  все  так.
Бачиш  сонце?
Моє  сонце
І  твоє  воно,  і  ваше
завжди  буде  так.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014


одна секунда

Вже  мало  часу  лишилося  у  нас,
вже  ми  далеко,  але  в  одній  кімнаті.
Твої  слова  цінніші  від  прикрас  -  
для  мене  твої  фрази  всі  крилаті.

І  безкінечна  кількість  нескінченності  -  
хвилини,  дні,  роки  в  одній  секунді.
Ти  відміряєш  наші  паралельності,
я  розфарбовую  наші  будні.

Вже  я  навчилась  в  погляді  твоїм
читати  кожен  вечір  нову  казку.
Знайди  і  ти  у  голосі  моїм
для  себе  на  усе  життя  підказку.

Вже  кожен  день  -  то  є  нове  життя,
і  кожен  день  ліцуєш  мене  в  очі.
Ми  є  окремі  букви,  але  одна  стаття,
ми  -  поєднання  щастя  і  удачі.  

одна  секунда  лишилася  у  нас,
єдина  мить  вмістилась  в  одне  слово.
Це  все  життя.  Це  друг  і  ворог  -  час.
Це  наша  особлива  спільна  мова...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014


Забути

Ти  не  мій,
Я  не  твоя...
Ти  живий.
А  я  жива?
Хочеш  ти,
Та  я  чужа  -
Не  твоя  я,
Не  твоя...
Другом  будь!  -
Не  хочеш  ти.
Все  забудь!
Чи  хочеш,  ні?
Я  не  хочу!
Хочу  бути,
Та  сама  я,
Та  сама.
Забути,
Не  бачити  тебе,  
Не  пам'ятати  твоїх  слів....
Забути....
Без  пам'яті  тепер,  
Не  бачити  про  тебе  снів.  
Як  могла  я?
Як  ти  міг?
Я  не  знаю...
То  мій  сміх.
Наче  в  лісі
Я  блукаю,
Я  втікаю
І  шукаю...
Що  робити?  -
Хочу  жити!
Хочу  мати
І  кохати...
Я  без  тями
Наче  тану.
Вимикаю...
Я  тікаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2014


У нас така любов

Коли  тебе  нема,
То  є  твоя  сорочка,
Комірець  і  рукава,
Та  ще  якась  примочка.

У  нас  така  любов  -
Химерна  й  дуже  мила.
У  ній  нема  умов,
Щоб  я  постійно  нила.

Коли  тебе  я  б'ю,
То  ти  мене  цілуєш.
Кричу,  що  не  люблю,
А  ти  мене  лікуєш.

Тобі  я  не  кажу,
Та  ти  і  так  все  знаєш,
Що  я  тебе  люблю,
А  ти  мене  кохаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014


* * *

хвороба.
любов...
ліки  -
обман...
сумна,  мов
туман...
дорога
твоя  -
глибока
вода...
обійми.
тепло  -
тоді  так
було.
тихіше
вуста
шепочуть
"відстань".
де  наголос?
тут...
далеко
пливу...
шалене
моє  -
нестримне
твоє.
так  лагідно
знов...
немає
умов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014


внутрішній світ

[b]розчiсуєш  волосся,  як  суху  траву,
осiннiм  запахом  торкаєшся  рецепторiв...
мiсяць  обiймає  нiч  нову
й  ховає  вiд  прозорих  векторiв.

в  гарячцi  руки.  забагато  днiв
проходить  без  проблем  i  роздумiв.
чи  все  життя  пройде  так,  а  чи  пiв
в  дифузiю  iти  вiд  дотикiв?

ми  можемо  дiлитися  на  нуль,
зiрвати  голос  тільки  пошепки.
можливо,  безкiнечнiсть  земних  куль
для  когось  буде  пилом  в  старім  кошику...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526836
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2014


Я не поет

Я  не  поет.  Лиш  думаю  я  так...
Буває  недостатньо  слів,
Щоб  розказать  про  смак,  
Та  на  папері  з  летом  днів
Так  легко  написати...  так...

Гарячим  полум'ям  в  хворобі,
Чи  від  переповнення  коханням,
У  ніжності,  або  ж  у  злобі
Кожне  слово  може  стати  віршувнням,
Залишивши  гарячий  слід  на  лобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526451
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2014


СОЩ

Сновидіння  чомусь  схожі  на  реальність...
Невизначений  час...  Годинник  -  це  дурниця,
Він  може  бути  ворогом,  а  може  бути  другом...
Навіщо  ж  відміряти  нескінченність?

Життя  -  то  міф  і  казка,  правда,  сповідь...
Ти  є  у  всьому  і  все  є  у  тобі,
Ти  є  субстанція  ненависті  й  любові.
Не  треба  бігти  -  встигати  нікуди...

Ось  кожен  ранок  пахне  милом,
А  кожен  вечір  котиться  у  ніч...
Широка  посмішка  чи  дуже  гіркі  сльози  -
Це  все  нормально.  Це  міра  всіх  речей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526271
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2014


Усі почуття твої - метаморфози

Я  три  весни  тебе  кохала
І  ти  все  це  точно  знав...
Я  все  тобі  віддавала,
А  ти  зі  мною  її  чекав...

У  мене  не  те  волосся...
Терпів  мене,  чи  жалів?
Ох,  як  мені  довелося
Від  того,  що  говорив...

Я  вся  наче  та  заміна,
Ковтала  образи,  сум,
Та  доля...Чи  що?..  зміїна
Змінила  пісні  на  шум.

Нехай  буде  все  неправда,
Лиш  дуже  поганий  сон.
На  стінах  знайома  фарба,
Твій  в  пам'яті  телефон...

А  час  не  верне  ні  миті,
Самотність  бере  усе!
Вже  двері  твої  закриті,
Вже  інша  для  тебе  все...

У  темних  я  коридорах
Не  знаю  куди  піти,
А  совість  та  на  підборах
Поперед  мене  летить.

Вже  всі  закінчились  сльози...
Ховала  від  тебе  їх...
Усі  почуття  твої  -  метаморфози,
Кохати  мене  не  зміг...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524961
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.09.2014


Хто тепер для тебе я?

[color="#0015ff"]Хто  тепер  для  тебе  я?
Чи  так  далі  існувати  варто?
Я  чужа  тобі  або  сім'я?
Чи  роки  усі  пройшли  ці  марно?

Я  питання  задаю,  а  ти  мовчиш,
Та  я  відповідь  знаходжу  у  мовчанні.
Я  всю  ніч  не  зводжу  очі,  а  ти  спиш  -  
Серце  плаче,  б'ється  у  питаннях...

Застрягли  в  горлі  сльози  від  образи,
Обличчя  помарніло-потемніло.
Не  треба!  Не  жалій  мене  відразу,
Тепер  для  тебе  принизливе  це  діло.

Що  чую  я?  Ти  кажеш:
"Давай  почнемо  все  спочатку".
Та  не  почуєш  ти  "авжеш",
Я  бачу  тут  кінець  -  останню  крапку.[i][/i][/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524901
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.09.2014


Кто-то

Осень  сегодня  и  серое  небо  -
зеркальные  лужи  грустят.  
Воющий  ветер  ликует  победу,  
деревья  измучены  еле  стоят.

Люди  сегодня  дешевле  одежды,  
все  по  карманах  злобу  таят.  
Просто  у  них  не  осталось  надежды,  
они  одиноки,  глазами  скулят.

Кто  уже  сдался  и  опустил  руки,  
кто-то  еще  крепко  держит  кулак,  
кто-то  обрек  все  на  вечные  муки,  
а  кто-то  коварно  точит  тесак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523492
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 14.09.2014


де ти є

Якби  наїстися  твого  повiтря
І  випити  всi  сльози  на  очах,
Залишити  лодонi  на  плечах,
Вдихати  пил  у  лiтрах.

Зiницями  вступати  в  ауфтакт,
Вустами  вiдмiряти  кожну  долю,
А  вони  рiзнi  -  плавають  на  волi.
І  ти  вже  мiй  -  вiддався  просто  так.

Я  iмпровiзую  у  твоїм  волоссi,
І  poзiгнавшись  зупиняюся  вiдразу,
Шукаю  кисло-солодкого  джазу.
Ти  у  блакитних  вiршах  
                                   i  в  скромнiй  прозi.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014


Розділ 2

В  найтемнішій  темряві  і  в  найтихішій  тиші,  здавалось,  що  навіть  дихання  було  голоснішим  за  реактор  літака.  Не  було  ні  кордону  цього  відчуття,  ні  неосяжності.  Роберт  стояв  на  підлозі,  але  її  не  відчував.  Там,  напевно,  була  стеля  і  стіни,  але  і  цього  не  було  відчутно.  Здавалось,  що  це  коридор  темної  та  цнотливої  частини  його  пам'яті.  З  кожною  хвилиною  Робер  відчував,  наче  від  тоне,  задихається,  спускається  у  підземелля  в  темному  і  душному  ліфті.  Раптом  він  побачив  як  яскраве  світло  пробило  цю  пітьму,  або  ні.  Це  сталось  так  швидко  -  одна  сота  секунди,  та  біла  пляма  залишилась  в  очах.  Потім  Робер  почув  тонесенькій  звук  -  як    у  вухах  дзвенить.  Можливо,  він  так  його  і  сприйняв  би,  але  цей  звук  від  тихого  і  ледве  чутного  став  трішки  голоснішим,  він  наче  наближався  до  Роберта.  Згодом  послідував  наступний  спалах  світла,  також  короткий.  Йому  було  страшно...  страшно  і  цікаво.  В  голові  мішалось  і  штовхалось,  наче  в  тролейбусі  люди,  багато  питать.  Я  виберусь  з  цієї  темної  прірви?  Я  побачу  дім  з  мамою?  Якщо  я  виберусь,  то  ким  я  буду?  Чи  залишусь  я  собою?  Що  робиться?  Що  робити?  Нічого...  Відповіді  не  було.  Він  не  міг  відповісти  і  нікого  іншого  не  було,  щоб  допоміг.  Звук  підберався  все  ближче  і  ближче.  Знову  світло.
-  Що  це?!!!
Яскравий  промінь  засліпив  Роберта  і  це  було  не  так,  як  раніше.  Воно  не  згасно  в  одну  соту  секунди,  не  залишило  незрозумілості,  чи  то  воно  дійсно  було,  чи  від  темряві  в  очах  рябить.  Воно  не  счезло,  а  боляче  било  в  очі.  Через  хвилину  Роберт  став  звикати  до  яскравого  і  вже  можна  було  дещо  розгледіти.  Навколо  був  білий  сніг,  холодне  сонце  розмалювало  його  в  діамантовий  колір.  Роберт  подумав  про  дім.  Невже  дім.  В  обличчя,  руки,  ноги,  живіт  було  холодом.  
 Роберт  боявся  подивитися  на  себе,  адже  він  явно  відчував,  що  щось  всеж  не  так.  Позабу  стаяв  невисокий  дерев'яний  будиночок.  Онімівши  від  холоду  повільними  кроками  хлопець  йшов  до  будку.  Холодний  вітер  колов  спину,  сніг  рипів  від  кожного  кроку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522099
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.09.2014


Розділ 1

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         [quote]Той,  хто  не  вірить  
 Завжди  нещасний…
[/quote]

     Сьогодні,  за  день  до  свята,  завжди  відчуваєш  легке  нетерпіння.  Роберт  прокинувся  не  під  звуки  будильника  і  під  ніжний  аромат  святкової  їжі.  Його  мати,  яка  постійно  жалілася  на  втому,  як  завжди  на  передодні  свята  прокинулась  раніше,  щоб  встигнути  приготувати  побільше  страв.  Бувало  таке,  що  вона  залишала  деякі  продукти  ще  з  вечора,  тобто  готувала  вона,  якщо  підраховувати  весь  час  майже  два  дні.  
   Таке  змішане  відчуття,  сьогодні  вихідний  і  поспати  хочеться  побільше  –  очі  закриваються,  але  неслухняний  шлунок  зговорився  з  рецепторами  і  ображено  буркоче,  мол,  досить  спати!  Вставай  і  підзаряди  мене,  побільше  смачненького.  Хвала  Богу  люди  думають  мозком,  а  не  шлунком.  І  тут  Роберт  задумався,  а  що  якби  найголовнішим  органом  у  людини  був  би  шлунок?  Обличчя  дванадцятирічного  хлопчика  скорчилось  в  надутій  гримасі.  Мабуть,  такі  люди  є…  дядько  Фредерік!  Він  був  такий  товстий,  що  коли  він  ходив,  то  здавалось  ніби  у  нього  замість  пуза  був  величезний  надувний  шар,  який  наповнений  не  повітрям,  а  водою.  Робер  ще  й  уявив  себе  таким.  Через  декілька  хвилин  на  очах  з’явилась  невидима  плівка  і  хлоп’я  знову  заснуло.  
 Близько  одинадцятої,  коли  сонячні  промені  залоскотали  зіниці,  Роберт  підскочив  з  ліжка.  Під  час  прийому  туалету  перед  дзеркалом  побавився  гримасами,  одягнувся  і  весело  вибіг  до  вітальні.  На  той  час  вже  весь  будинок  був  наповнений  змішаними  ароматами,  йому  здавалось,  що  навіть  стіни  так  пахотіли,  мабуть,  сліпий  був  би  не  проти  їх  скуштувати.  
   На  здивування  з’їв  Роберт  не    багато,  хоча  колись  він  обов’язково  не  прогавив  би  момент,  щоб  не  поцупити  побільше  свіженьких  теплих  котлеток,  хоча  мати,  зазвичай,  чомусь,  не  дозволяла  багацько  їсти.  А  що,  голодним  весь  день  ходити?  Хлопчик  передбачливо  захопив  з  собою  невеликий  пиріжок,  сьогодні  можна  гратися  до  заходу  сонця.  Натягнув  на  себе  нові  імпортні    чобітки,  теплу  шапку  того  ж  виробника  і  своє  улюблене  синє  пальто.  На  вулиці  було  надзвичайно  і  дуже  світло.  Сонце  відбивалось  від  білосніжного  холодного  снігу  і  засвітлювало  очі.  Роберту  здалось,  що  мабуть  коли  людина  попадає  в  рай,  то  перші  відчуття  такі  ж.  Небо  заспокоювало  своєю  блакиттю  і  було  таке  однорідне,  неймовірне,  неосяжне,  нескінченне.  
   Недалеко  від  дому  було  замерле  озеро,  де  можна  було  пововтузитися  і  подивитись  в  його  глибини  крізь  холодний  і  прозорий  лід.  Вздовж  стояли  старі  замерзлі  верби.  Було  відчуття  ніби  вони  померли,  або  заснули.  Діти  брались  за  їхнє  довге  гнучке  гілля  і  ковзали  по  озеру.  На  другому  боці  купка  дітей  ковзали  і  показово  падали.  Після  кожного  гепання  лунав  гучний  веселий  сміх.  
Вже  через  пів  години  людей  було  як  в  школі  на  перерві.  Всі  згрупувались  в  невеличкі  кучки  і  хаотично  бігали,  ковзали,  грались  в  сніжки,  ліпили  снігову  бабу.  Було  там  повно  друзів  і  знайомих  Роберта,  але  чомусь  його  ніхто  не  помічав.  
   - Сьогодні  Роберта  нема,  -  говорив  найкращий  друг  Стіві  –  мабуть,  захворів…
- Та  ні,  його  просто  мамка  не  випускає.  -таку  теорію  висунув  Майкі.
- Хлопці!  Хлопці,  я  тут!  Я  стою  біля  вас!  Ви  що  мене  не  бачите?
- Ходімо  до  нього  додому,  покличемо?  –  запропонувала  Джек.
Роберту  завжди  було  цікаво  чому  ЇЇ  звуть  Джек.  Це  ж  дівчинка.  Може  її  батьки  чекали  хлопчика,  а  народилась  дівчинка,  та  і  ім’я  вони  вже  давно  дали  от  і  не  хотіли  змінювати?
   Всі  троє  вилізли  на  дорогу.  Роберт  йшов  за  ними.  Він  думав,  що  це  така  гра.  Вони  рушили  два  кроки  і  зникли.  Як  так?  Що  це?  Друзі!  Зникли,  розвіялись  як  дим.  Випарувались  як  крапля  на  жаркому  літньому  сонці.  
 Хлопчик  опустив  голову  і  пішов  в  напрямку  від  дому.  Сонце  вже  здавалось  яскравою  червоною  кулею.  Під  ногами  хрипів  сніг.  
- Хлопче  поділись  пиріжком!  –  весело  покликав  незнайомий  дядько.
Роберт  зрадів,  але  водночас  злякався.  Нарешті  його  хтось  побачив!  Це  був  чоловік  невисокого  зросту,  худорлявий.  На  голові  старий  капелюх  і  жменя  сивого  волосся,  в  старому  затертому  пальто  і  «голодними»  чоботами  (  так  Роберт  називав  чобітки  з  відділенням  від  підошви).  Біля  нього  стояла  дівчинка  років  десяти  в  такому  ж  старому  одязі,  але  перше  на  що  звернув  увагу  Роберт  це  її  волосся.  Він  такого  ніколи  не  бачив.  Воно  було  майже  такого  кольору  як  сніг  і  з  надзвичайними  кучерями.  Червоне  сонце  відбивалось  від  всього:  від  розтоптаного  снігу,  від  вікон,  від  скоринки  льоду  на  кучугурах,  від  очей,  від  усього  крім  її  волосся.  Здавалось,  ніби  воно  таке  м’яке,  як  павутиння.
- Не  бійся.  Ми  просто  хочемо  їсти  і  помітили,  що  в  тебе  є  такий  запашний  шматочок  пирога.
   Роберту  зовсім  не  хотілося  їсти  так  він  зачаровано  і  злякано  не  відводячи  очей  від  неймовірного  волосся  незнайомки  віддав  пиріг.
Раптом  вона  заговорила:  
- Сьогодні  чарівний  день.  Загадаймо  бажання!  Роберте,  чого  б  ти  хотів?
Може  хлопчик  і  хотів  щось  сказати,  але  все  що  відповідає  за  вимову  його  явно  не  слухалось.
Дівчинка  розсміялась:
- Містере  Крістоф,  здається  він  перелякався.  Він  такий  кумедний,  ха-ха!  Давайте  ми  йому  подарунок  зробимо?  Роберте,  ми  знаємо  чого  ти  хочеш,  але  нічим  не  можемо  допомогти,  ти  повинен  сам  це  зробити.  Але  ми  з  радістю  посприяємо  здійсненню  твого  теперішнього  бажання.
 Спочатку  Роберт  не  знав  про  що  вони  говорять.  Всі  думки  перемішались  в  голові,  як  вершки  у  маминому  міксері.  Очі  застигли  на  місті,  ноги  не  слухалися,  руки  заніміли.  Легені  вдихали  тяжке  холодне  повітря  і  здавалось,  що  все  тіло  охололо.  Хлопчик  ледь  видихнув:
-  Хочу  додому…
Незнайомці  переглянулись  і  посміхнулись.
- Дивовижний  світ.  Нас  чекає  дуже  зачарована  дорога.  Роберте,  потрапиш  ти  додому  чи  ні  –  залежить  тільки  від  тебе.  Ми  можемо  тільки  супроводжувати  тебе  і  допомагати  знайти  правильний  шлях.
   Якесь  дивне  відчуття.  Відчуття  ніби  я  заснув  на  хвилинку.  Час  наче  зупинився.  Все  завмерло,  як  та  верба  біля  озера.
 Дихання  заспокоїлось.  Він  нарешті  відвів  очі  від  волосся  і  побачив…  Мати  рідна!  Кругом  його  стояли  височезні  дерева,  наче  титани,  а  за  ними  величезні  споруди-будинки  дивних  форм.  Одні  стояли  на  кутку,  другі  верх  ногами,  а  деякі  навіть  були  такими  круглими,  що  здавалось  ніби  вони  зараз  же  покотяться.
Дерева  наче  тяжко  дихали.
- Роберте,  ти  знаєш,  що  дерева  живі?  –  запитала  кучерява  дівчинка.
- Так.  Вони  як  і  люди  ростуть.  –  нарешті  вимовив  Роберт.
- От  тільки  помирають  вони  не  як  люди,  -  буркнув  старий  –  їх  люди  вбивають.  Ви  чуєте  як  вони  дихають?  
- Авжеж.  Далебі,  мені  страшно.  –  Сказала  дівчинка.
- Не  бійся.  Я  тебе  буду  захищати.  Як  вас  звуть,  юна  леді?  –  вимовив  Роберт  наче  не  він.
- Елізабет.    Дякую.    За  цими  деревами  нас  чекають  чудеса.
   Мандрівники  вийшли  до  зачарованого  міста.  Воно  було  смішне  через  форми  споруд  і  водночас  прекрасне.  Ці  будинки  були  зроблені,  наче,  з  льоду.    Сонце  вже  майже  сховалось,  але  своє  останнє  проміння  воно  кинуло  саме  на  холодні  споруди  і  здавалося,  наче  все  містечко  було  незграбно  прошито  червоними  нитками.    Троє  підійшли  до  першого  будинку,  який  височів  як  гігантська  спіраль.  
- Зайти  ти  маєш  сам.  –  Твердим  голосом  мовив  старий.
Перед  хлопчиком  відкрились  криві  двері  і  він,  на  здивування,  рішуче  туди  ввійшов.  За  мить  Роберт  побачив  холодне  дзеркало  у  кутку  і  йому  дуже  захотілось  туди  подивитись.  Хлопчик  обережно  підійшов  і  непевно  подивився  на  себе.
 Хто  це?  Невже  я?
В  дзеркалі  він  побачив  хлопця,  якому  років  вісімнадцять.  Стрункий  красень.  
- Роб,  ти  ще  довго?
Хлопець  зайшов  в  іншу  кімнату,  там  його  чекала  неймовірна  красуня  з  довгим  сніговим  волоссям  і  надзвичайними  кучерями.
- Нарешті,  я  тебе  вже  аж  п’ять  секунд  чекаю!
- Елізабет?  Я…
- Так,  так,  не  можеш  в’їхати.  Ходімо,  там  новий  будинок.  Містер  Крістоф  на  цьому  етапі  нас  лишив.
Вони  вийшли  на  вулицю.  Перед  ними  стояла  споруда  догори  дригом.  Двері  знову  відчинилися.  Роберт  зайшов.  В  кутку,  біля  дзеркала,  стояла  вже  жінка  років  двадцяти  п’яти,  але  такої  ж  краси  як  і  раніше,  а  в  дзеркалі  відображався  аристократичний  мужчина.  
- Це  якась  маячня!  Де  я?  Що  зі  мною  відбувається?  –  сказав  Роберт  і  не  повірив,  що  говорив  він.
- Ходімо  чоловіче,  -  посміхнулась  жінка  –  час  все  йде.
- Якщо  я  зайду  ще  в  парочку  таких  будинків,  мене  що,  вперед  ногами  винесуть?
- Ми  цього  не  дізнаємося  якщо  не  спробуємо,  але  найголовніше  те,  що  ти  повинен  вірити,  що  дійдеш  до  кінця  і  потрапиш  додому.
Вони  вийшли  на  вулицю.  Сонце  вже  сховало  свій  останній  слід.  У  темно-синьому  небі  з’являлися  блискучі  зорі.  Все  було  схоже  на  простирадло  з  розкішними  діамантами.  Вдалині  було  чутно  легке  завивання  вітру  і  щось  ще.  Роберт  ніяк  не  міг  згадати,  де  він  чув  ті  звуки.  Вони  були  такі  близькі,  такі  знайомі.  Елізабет  взяла  Роберта  за  руку  і  показала  на  наступний  будинок.  Він  нагадував  рідний  дім,  але  стояв  він  досить  дивно,  на  одному  кутку.  Здавалося,  що  достатньо  одного  подиху  вітру  і  він  впаде  на  своє  місце  піднявши  у  повітря  нещодавно  упавші  легкі  сніжинки.  Двоє  підійшли  до  будівлі  і  перед  ними  відкрилися  крижані  двері.  Зайшовши,  він  не  побачив  нічого  нового,  от  тільки  в  кутку  вже  сиділа  старенька  бабуся,  від  якої  ще  віяло  красою  молодості.  
- Дзеркало,  де  дзеркало?  –  хриплим  голосом  мовив  Роберт.
- Навіщо  воно  тобі?  Вже  і  так  ясно  який  ти…
- Мені  страшно  йти  далі.  Чого  чекати?
- Тримай!  –  Елізабет  вийняла  з  кишені  маленький  старенький  годинник  з  будильником  і  простягнула  його  Роберту.  –  Це  буде  твій  талісман,  може,  він  тобі  допоможе.
- Дякую,  Елізабет.  Мені  б  хотілося  тебе  зустріти  ще…
Вони  вийшли  на  вулицю.  Ніч  покрила  все  своєю  темрявою,  але  зорі  світили  так  яскраво,  що  здавалося  ніби  небо  це  простирадло,  а  зорі    -  дірочки.    Збоку  простяглася  довга  вулиця  по  ній  крокували  якісь  істоти  і  виспівували  коляду.  Роберту  вдалося  розгледіти  попереду  козу,  бо  вона  попала  під  світло  зірки,  наче  під  прожектор.  
- Господи!  Це  наче  сон…
У  Роберта  ще  залишилась  маленька  крихта  надії,  що  це  все  сон.
     Перед  ними  стояла  споруда  незрозумілої  форми.  Здавалось,  що  у  неї  мільйон  граней.  
Двері  були  відчинені    і,  здавалось,  ніби  за  ними  одна  темінь.  Роберт  сперся  на  дерев’яну  палицю,  яку  він  тількі-но  помітив  і  не  поспішаючи  пошкутильгав  до  дверей.  Втім,  бігти  він  і  так  не  міг,  та  й  куди  бігти.  Він  не  знав  що  його  очікує,  або  смерть,  або  нове  народження  чи  переродження.  Старий  стояв  перед  входом.  Всередині  все  змарніло.  Що  ж  далі?  Страх  захопив  його  в  свої  міцні  обійми.  Роберт  закрив  очі  і  зайшов  в  будинок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518654
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.08.2014


Як пілігрім я…

[b][i]Море  сьогодні  неспинно  шумить,
Місто  у  вухах  розмито  гуде...
Чи  неможливо  згадати  ту  мить,
Де  ми  зустрілись  ніколи  й  ніде?...

Жити  не  знаючи,  що  таке  біль
І  відрізняти  реальність  і  сон.
Не  відміряти,  ні  метрів,  ні  миль,
Ажде  навколо  лиш  сірий  бетон.

Знати,  що  вчора  сьогодні  було...
Час  тягне  стрілку,  як  косу  юнак,
Боюся  спізнитись  -  не  знаю  його.
Як  пілігрім  я.  Мандрівник...  одинак...

Місяць  обніме  сьогоднішню  ніч,
Темрява  буде  ховатись  під  дахом...
Майже  почую  твій  стомлений  клич
І  обернусь  вільним  птахом.[b][/b][/i]
[color="#092f70"][/color][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014


Про любов

Знову...  знов  за  вікном
Ходить  привид  розмов...
Наші  там  голоси
В  діамантах  роси
Все  повторюють  знов
Про  любов...

На  тканинах  нічних,
У  глибинах  морських
Ти  шукаєш  зірки,
І  солодкі,  й  гіркі.
У  гарячих  пустель,
В  холоді  підземель
Ти  шукаєш  любов
Знов  і  знов...

В  лабіринтах  дзеркал
Погляд  твій  заблукав,
Але  ті  голоси,
Чутно  їх  крізь  часи
Допоможуть  лиш  раз!
Без  образ...

Перехрестя  доріг,
Де  сліди  твоїх  ніг  -
Наші  там  полюси
І  луна  голосів
Все  повторює  знов
Про  любов...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014


Ти там, де є ранкова кава…

[color="#45ed58"]Ти  там,  де  є  ранкова  кава,
Де  крізь  щілину  пробилась  сонячна  струна,
Де  цілу  ніч  пісня  міста  не  змовкала,
І  цілу  ніч  в  твоїй  руці  моя  рука.

Ти  там,  де  є  вечірня  казка,
Де  хмари,  то  лише  м'який  зефір...
У  шафі  одяг:  дві  сорочки;  праска,
А  на  екрані  завжди  лиш  прямий  ефір.

Ти  там,  де  взимку  тепла  ковдра
Нам  не  потрібна,  коли  ми  удвох,
Як  діти  бавимось,  мов  розуму  несповна.
Знайти  нас  можна  в  кожній  із  епох.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014


Дякуй!

Ти  живеш  у  демократичній  країні  -  
У  новому  сучасному  поколінні.
Дякуй,  що  дихаєш  безкоштовним  повітрям,
Що  воно  не  розділене  по  літрам.

Дякуй,  що  бачиш  ще  небо  блакитне,
Що  за  побачене  ніхто  око  не  виткне!
Дякуй,  що  можеш  іще  відчувати  -  
Кохати,  ненавидіти,  ночами  не  спати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014


Полночь

[i][color="#111973"]Не  ты,
Не  в  марте...
Цветы
И  карты...
Не  я...
Можно?
Твоя
Возможно...
Диван...
Нет  света.
Прошло
Лето...
Забудь
Запах,
Мой  путь
Закаты...
Слова
Вечны...
Твоя
Лично...
Пою
Диалоги...
Прозрачные
Блоги...
Все  ровно
Знаю...
Не  зря
Убегаю...
Как  всегда
Возвращаясь...
В  полночь...  да...
Я  признаюсь...[/i][/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515103
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.08.2014


Я так і знала…

Я  так  і  знала,  що  пройде,
Тому  нічого  й  не  казала,
Бо  знала,  точно  відчувала,
Що  без  питань  усе  піде.

Я  знала,  що  ось  так  буває,
Тому  мовчали  почуття...
Без  крихти  болю,  каяття
Про  це  ніхто  не  забуває.

А  я  це  знала  і  сміялась,
І  думала,  що  розумієш  ти  -  
Немає  шансів.  Можеш  йти.
А  ти  не  знав.  Я  помилялась...

Так  і  пройшло,  закрило  двері
І  стало  байдуже  мені,
Як  і  до  тебе  -  так  сьогодні.
Ми  -  незнайомці...
                   Не  коханці...
                       Не  друзі...
                           Не  партнери...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511374
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.07.2014


Як у снах божевільного

Cхильна  до  натуралізму,
Де  природа  -  головне;
Й  романтичного  урбанізму,
Де  все  гнівне  й  бунтівне.

Я  знайшла  у  Кандинському
Щось  знайоме  й  нове;
У  писанні  гомерівському  -  
Щось  твоє  і  моє.

У  балетах  Стравінського
Забуваю  про  час.
Вже  чекати  і  нікого
Без  мелодій  і  фраз.

Як  у  снах  божевільного  -  
Все  навиворіт  тут.
У  раба,  але  вільного
Я  питаю  маршрут.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014


Отражение тени

Грозный  город  холодными  днями,
Разговаривают  дома...
Этот  шум,  говоря  между  нами,
Сводит  массу  людей  с  ума.
Как  микробы  ползут  машины,
Суетой  наполняется  жизнь.
В  этой  яме  жилые  массивы,
Новый  день  -новая  болезнь.

Здесь  туман  поглощает  проспекты,
Плачут  камни  в  нависшей  тоске
И  за  каждой  спиной  секреты
Зарываются  в  мокром  песке.
Стук  часов  ковыряет  нервы,
Ночь  не  спишь,  днем  не  спишь  опять.
Все  слова  говорю  я  неверно,  -
Любят  тени  меня  исправлять.

Грязный  город  играет  огнями,
Провоцирует  на  миражи.
Он  все  балуется  с  фонарями
И  бросает  мне  в  спину  ножи.
Тут  богатый  завидует  нищим,
Ведь  им  нечего  в  жизни  терять...
Богачом  притворяясь  приличным
Любит  совесть  по  клетке  гонять.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506456
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.06.2014


А може реальність - це сон. . ?

А  може  реальність  -  це  сон,
А  сон  -  це  можлива  реальність?
У  всьому  житті  я  лиш  курсор,
Який  визначає  фатальність.

А  може  ми  лиш  магніт,
Важлива  лише  сторона?
У  нас  невичерпний  ліміт
І  в  кожного  сво́я  вина.

Я  мрії  зібрала  в  долоні,
А  вони,  як  вода  утікають.
Я  в  клітці  і,  наче,  на  волі
І  "ми"  мені  дорікають.

Я  радикальна  і  цього  боюсь.
Чи  правильно  жити  неправильно?
Від  правди  ховаюсь  чомусь  -
Легально  це,  але  аморально.

Якби  я  не  знала  тебе,
То  й  далі  жила  як  примара?
Ти  є  навкруги  і  немає  ніде...
Чи  це  подарунок,  чи  кара?

Ось  так  потопаю  в  собі
Без  будь-якого  вагання.
А  що  ж  чекає  на  дні?  -
Там  давно  затонулі  питання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014


Виправдання

Невже  ти  забув  про  мене?
Я  підтягую  свій  стілець,
Я  ділюсь  про  свої  проблеми.
Нас  поглинув  побут.  Кінець...

Чому  все  не  так  як  бу́ло?
Де  пристрасть?  Де  наш  сміх?
Це  все  відійшло  в  минуле?
Мені  шукати  десь  утіх?

Чому  не  лягаєш  спати
Зі  мною  у  пізній  час?
Не  хочеш  розмовляти
Про  душу?  Про  мене?  Нас?

Чому  ти  мене  не  чуєш?
В  очах  істеричний  крик!
Ти  що,  мене  ігноруєш?
Чи  прикусив  язик?

Надія  моя  єдина,
Суддя  усьому  -  час...
Він  все  моє  поглинув
Як  легковажний  джаз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2014


Туман

Густий  туман  на  кінчиках  трави,
Він  покриває  нерухомі  крона.
Так  ніжно  починає  день  новий,
Як  сповідь,  як  виснажена  втома.

Туман  украв  думки  мої  і  мрії,
Пролив  на  душу  світлую  печаль,
А  потім  легко  здмухнув,  наче  пір'я  -
Мені  про  це  ні  крихточки  не  жаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505878
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.06.2014


4-вірш

У  шелестi  листя
Холодного  мiста
Дощем  ти  умийся
I  в  мить  схаменися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014


ми блукаємо

ми  блукаємо  у  повіні  весняній,
таємно  тихо  нас  гукає  ніч.
І  місяць  так  незграбно,  наче  п'яний
все  вказує  на  дивну  річ.
А  нам  у  цьому  лісі  усі  сови
співають  чарівний  таємний  блюз.
А  чути  ми  їх  можем  при  умові,
що  здатні  розумітися  без  мови.
Гойдає  в  ритмі  вітер  нічні  хмари,
крізь  крона  пробивається  луна.
І  наші  кроки  залишають  тінь  примари;
дзеркала  ночі  надає  вода.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014


Зрозумієш тільки ти

Сонце  на  небі  згасло  вже  давно  -  
чутно  запах  твого  сну...
Втечу  від  тебе,  піду  далеко  -  
це  в  останній  раз  я  лечу!
Піду  далеко.  піду  за  гору,
де  не  побачить  мене  сонце.
Де  трава  свіжа  наші  розмови
тихим  шелестом  шепоче.
Десь  моя  душа  плаче  по  тобі
та  ховає  сльози  в  росі.
Губляться  слова,  не  знайде  ніхто  -  
зрозумієш  їх  тільки  ти.
Ті  слова  пройшли  й  пролетіли  скрізь
вже  давно  забутих  століть.
Ти  прокинешся  і  почуєш  їх  
як  шепочуть  трави  в  цю  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504890
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.06.2014


Теплий вітер. .

Теплий  вітер  по  лісу  гуляв,
Світлі  джерела  у  сонці  бриніли  -  
Ти  світ  мені  таким  намалював,  
Щоб  повернутися  туди  ми  знов  хотіли.

Усе  навколо  радісно  цвіло,  
Мелодії  весни  птахи  співали.
Тоді  і  нам  з  тобою  хороше  було,
Немов  в  чарівнім  сновидінні  ми  літали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504888
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.06.2014


Для Марини

Навіщо  тобі  сльози  
Прозорі  і  солоні?  
Навіщо  ці  погрози  
На  зрадницькому  лоні?  
Ми  ходимо  по  колу,  
У  скрорнях  вічні  болі-  
Ти  знаєш  свою  долю,  
Але  не  чуєш  волі...  
Навколо  одні  люди,  
Куди  не  глянь,  повсюди,  
Напевно,  добре  буде,  
Як  віру  хтось  розбудить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014


Для Світлани

Ти  неприступна  і  сама  
Здолаєш  усі  біди  і  незгоди.  
Кругом  людей  багато,  а  одна,  
Коли  піддаєшся  настрою  негоди.

У  кожного  у  пам"яті  залишила  ти  слід,  
Підтримавши  у  будь-якому  ділі,  
Розтопила  в  душах  лід  
Байдужості,  нестерпності  і  ліні.  

Ти  наче  квітка  серед  людей  цвітеш,  
Даруєш  всім  довіру  і  любов,  
Своє  дівоче  плече  підтримки  надаєш,  
Щоб  не  сталось  знов,  і  знов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014


Искусство Возможности

Предположим,  что  за  пределами  Мира  
Находится  Вселенная  Возможности.  
В  любой  момент  -  захочешь  пира,  
Изобилия  введет  в  радости,  благосклонности.  

Мы  сами  себе  создаем  впечатление,  
Что  Мир  тщательно  разбит  по  иерархиям,  
Не  осознавая  серьезность  нашего  заблуждения  -  
Поддаемся  слабостям  и  парафиям.  

Кто-то  привлекателен  и  могуществен,  
Другой-то  уродец,  нищий,  шут.  
Один  надежен,  безопасен,  доброжелателен,  
Другой  погруженный  в  злости  пруд.
 
Все  вынуждены  бороться  за  место  под  солнцем  -  
Против  неравенства,  диких  инстинктов.  
С  шаблонами  -  против  господства,  
Все  должны  ждать  великих  триумфов.
 
Независимо,  беден  ты  или  весь  в  роскоши  -  
Просыпаешься  по  утрам  в  объятьях  предположения,  
Что  жизнь  борьба  с  ограничением  возможности,  
Но  это  игра  подсознания  -  заблуждение.  

В  момент  полного  единства  с  Миром,  
Мы  откладываем  проблемы  выживания,  
Объединяемся  с  красоты  естественной  видом,  
Забываем  себя,  становимся  частью  существования.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504550
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.06.2014


Я не плачу, я не зла

хай  там  що,  а  я  не  здамся
у  полон  болючих  ран,
кривдникам  я  не  віддамся
у  роздоріж  закритих  брам.
вдарив  вітер  по  обличчі  -  
я  не  плачу,  я  не  зла,
подивлюсь  йому  у  вічі
і  сміятимусь  до  дна.
він  принижений  й  безсилий
десь  полине  у  часи,
я  лиш  поглядом  сміливим
проведу  його  в  ліси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014


Наче

прояснiлось  сонце,  
де  журбою  хмари  затягли.  
зловленi  в  долонi  променi  
прогрiвають  до  кiнчикiв  пальцiв.  
далебi,  воно  так  завжди  трапляється...  
потрiсканi  землi  дихають  вiтром,  
а  вiн  з  ними  грається,  як  дитина  -  
дратує  своєю  наполегливiстю,  
ховає  усмiшки  сарказму,  
будує  пiщанi  iлюзii,  
а  потiм,  руйнує  обережним  подихом.  
нахабно  день  проходить,  
заплющуючи  очi  всiм,  
хто  не  встиг  дожити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014


" Квітами…"

Квітами...  
гуляє  вітер.  
Росами  вмиває  ранок.  
Сльози  вечірні  витер.  
Тумани...  
настав  світанок.  
Дуби  стоять,  титанами,  
Твердо  й  непорушно.  
Неначе  вкриті  ранами,  
Мов  бились  відчайдушно.  
Картини  малює  хмарами  
Небо  на  власнім  тілі,  
А  море  своїми  чарами  
Багатшає...  
в  чужім  ділі.  
Туман  відверто  грається,  
Ховає  далекі  обрії.  
І  все  так  забувається  -  
Минуле...  
вчорашнє...  
пройдене...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014


"Без пам'яті…. "

Без  пам"яті  напитись  незнайомим  димом,  
Відкрити  очі,  що  закрилися  на  вік,  
Підняти  все,  що  вкрилось  густим  пилом,  
Забути  погляд,  що  залишив  слід.

Купатися  в  озерах  синьооких,  
Розтерти  вітром  їхні  береги,  
Щоб  висохли  усі  гіркі  потоки,  
Які  лишають  вічні  вороги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2014


Меланхолія

босоніж  холодноми  кахлями,  
навколо  зв"язані  мрії,  
думки  у  хмарах  диму,  
стіни  глухі  й  занімілі.  
падають  краплі  із  крану  
на  кожну  останню  хвилину.  
чітко  себе  відрізняєш  -  
лід  у  руках  закипає.  
червона  злива  у  жилах,  
розбиті  очі  в  дзеркалах,  
старий  одяг  у  сплячих  шафах...  
зачинені  останні  двері.  
прозорі,  холодні  вікна...  
вічність  зависла  в  повітрі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014


Роланд

Солнце  уставшее  ушло  
В  объятия  тяжёлых  туч.  
Оно  в  них  что-то  нашло  
И  спрятало  последний  луч.  

Мерцающий  небесный  океан  
Поглощает  своих  светил  -  
Несущий  тайну  в  них  титан,  
Не  чувствует  великих  сил.  

Луна  огнём  холодных  льдин  
Всю  ночь  на  страже  у  тебя,  
В  мирах  блуждающий  один  
Теперь  не  веришь  и  в  себя.

Забытой  ночью  видишь  сон,  
В  сопровождении  холодных  скал;  
И  слёзы  вызывает  он,  
Но  в  нем  находишь,  что  искал.

Безумие  шагает  рядом,  
Но  нет  отчаяния  в  глазах  -  
Твоя  душа  омыта  ядом  
И  ты  с  ним  в  разных  временах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503824
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 07.06.2014


ми так з тобою схожi

ми  так  з  тобою  схожi,  подивись,
в  холодних  дiамантах  ранкової  роси.
у  пiснi  вiтру  тихо  одзовись,  
в  очах  твоїх  незнаної  краси
ти  небо  зоряне  бентежне  принеси.
ти  мiсяцем  для  мене  обернись
i  вранцi  спогадом  тендiтним  повернись.

ми  схожi,  але  й  рiзнi  водночас.
теплом  своїм  ти  вiдганяєш  холод  мiй,
я  намагаюсь  зупинити  час,
а  ти  несеш  його  на  крилах  вiй,
та  iнколи  вдаю,  що  ти  єдиний  -  янгол  мiй.
я  хаотична,  я  розриваю  нас,
а  ти  до  купи  все  збираєш  враз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014


Ти

Верніть  мені  сни  
у  танцях  весни,
в  озерах  ясних
залиште  одних.
Ти  в  моїх  очах,
у  срібних  сльозах,
в  томлінні  нічнім,
у  сенсі  пустім.
В  заблудлих  думках,
в  холодних  зірках  
проноситься  час,
лишаючи  нас.
В  холодних  руках,
на  теплих  вустах.
Ти  в  бiлих  вiршах,
в  забутих  речах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014


Не вбивай мене так повільно


Не  вбивай  мене  так  повільно,  
Із  рухом  годинника  стрілки...  
Цілишся  правильно,  вірно,  
Не  даєш  мені  імені  зірки.  

Пророкуєш  загибель  тілесну,  
Роздираєш  мій  дух  на  шматки.  
Кожен  рік  народження  -  весни,  
То  надія,  душевні  кидки.

Ти  смієшся,  із  захватом  плачеш  
І  кидаєш  у  мене  любов.  
Кожну  ніч  уві  сні  мене  бачиш,  
Проклинаєш  мене  знов  і  знов.  

Намагаєшся  мене  згадати,  
Але  кажеш  собі:  "Забувай..."  
Ти  хотів  навіть  душу  продати,  
Пам"ятай  я  є  всюди  -  ти  знай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503669
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.06.2014


"Погляди"

Не  ловлю  на  собі  твої  погляди
І  крізь  пальці  зворушливі  подихи.
Всі  листи,  що  не  були  надіслані
Залишились  тобі.  Непрочитані...

Проганяю  тепер  твої  дотики,
Та  для  мене  вони  як  наркотики.
Розчиняюсь  в  тобі,  як  в  тумані,
Так,  як  губиться  дощ  в  океані.

Бачиш,  ніч  наді  мною  схилилася,
Коли  я  лиш  про  тебе  молилася.
І  твоїх  лишень  прагнула  поглядів,
І  жахалась  від  них  як  від  опіків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503095
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.06.2014


Ніхто не сказав ні слова

Ніхто  не  сказав  ні  слова,  
Не  було  ніяких  фраз...  
Ти  хочеш  почути  знову  
Всю  правду  своїх  образ.  
у  серці  живе  надія  ,  
у  серці  живе  любов  -  
Вже  завтра  нова  подія,  
Повторюється  знов.  
Це  та,  від  якої  щастя,  
А  слідом  за  ним  журба;  
Ти  хочеш  здаватись  кращим  -  
Шукаєш  нові  слова.  
Але  все  не  там  шукаєш,  
Занурившись  в  глибину,  
Бо  правду  свою  минаєш  
І  кидаєш  в  рідину.  
Вона  обпікає  душу,  
Руйнує  твій  організм,  
Повільно  тягнеш  ношу  
Із  написом  "Фашизм".  
Але  це  колись  скінчиться  
І  буде  спокійний  час  -  
Головне  лише  навчиться  
Не  бути  відходом  мас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503094
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2014


Грандіозно

Грандіозно  ти  сьогодні  завітала
З  відкритим  серцем  і  світлою  душею,
Якісь  незрозумілі  жарти  розказала
і  я  в  омані  став  тобі  мішенню.

Ти  так  невинно  з  мене  насміхалась,
В  очах  бринів  давно  забутий  блиск.
В  любовних  поглядах  моїх  кохалась  -  
Це  передбачений  тобою  приз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014


Я?

Я  звичайна  пластмасова  іграшка,  
Що  боїться  вогненного  жару.  
Я  краплинка  великого  озера,  
Яка  з  часом  обернеться  в  хмару.  
Я  тендітний  пелюсток  квіточки  
Із  коротким  життям  рослини.  
Я  камінь  морської  скелі,  
Який  не  позбудеться  піни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014