Iryska1997

Сторінки (1/12):  « 1»

Так треба!

Ну  от  і  все!  Скажу  лише:  "Бувайте",
і  вам  подякую  за  все..
Ви  тільки  друзів  не  ламайте,
як  поламали  ви  мене.

Усе  було  колись  між  нами:
і  сльози,  радість,  зрада,  й  сміх.
Але  все  сплинуло  між  днями..
Забудем  це,  як  страшний  гріх!

Так  треба!

Я  в  цьому  впевнена,  я  знаю!
Нам  Бог  шляхи  такі  обрав:
Вам  зраду  й  ненависть  безкраю,
Мені  -  життя  нове  надав!

Лише  уроком  вас  замап*ятаю,
а  ви  -  перевіряйте  понад  все:
як  членів  знайдете  у  зграю,
не  зрадять  вас,  як  ви  мене?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014


вокзали

Заплакані  вокзали,  
Ти  покидаєш  зали,
Ти  покидаєш  її.

До  зустрічей  скорих,
До  нових  відчуттів,
Лише  б  не  забути  основи,
Тих,  кого  покидати  не  хтів.

Заплакані  вокзали,  
Розірвані  усі  звязки,
Ти  хотів  відносно  мало,
Я  хотіла  спільні  думки.

До  зустрічей  скорих,
Крізь  пройдений  час
Коли  набудемо  новий  
душевний  каркас.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013


думки

знаєте,
насправді  людину  від  деперсії  може  спасти  лише  вона  сама,  
читаючи  влучні  книжки,  які  допомагають  вибратися  з  цього  кутка
п'ючи  теплий  чай,  що    огортає  тебе  зсередини,  ніби  знайомий.
слухаючи  музику,  яка  ще  більше  завдає  шкоди.
пишучи  вірші,  якісь  фрази,  що  в  принципі  роблю  і  я..

навправді  в  такі  хвилини  навіть  не  хочеться  дзвонити  до  найрідніших,
вони  все  одно  тебе  не  зрозуміють
(що  найгірше  в  такі  хвилини)..
і  ти  залишається  сам,  наодинці.

беручи    в  руки  теплі  книги,  
огортаючись  палкими  спогадами,  
ніжними  словами,
красивими  фразами...

ти  починаєш  усвідомлювати  життя,  
всі  його  сторони,  всі  його  виямки,  
всі  його  промахи,
надорахунки,  прорахунки,
провали,
несправедливість.

саме  в  такі  хвилини,  години,  дні  
народжується  та  істинна,
якої  ти  прагнеш,
провалюючись    і  "депресію".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395486
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.01.2013


ти

кожного  разу,  коли  у  тебе  проникає  зима
в  усі    куточки    твоєї    душі    і    твого    смутку,
вона  повинна  приносити  радість,  щастя,  дива,
але  мене  охоплює  депресія,  і  дуже  хутко

мабуть,    це    від    того,    
що  для  мене,  ти  є  прихисток  останній,    
такий    близький    та    далекий.
я  нікого  не  маю  окрім  тебе,  коханий

особливо  важко  стримати  себе  в  умовах  зради,  
зради  друга,  який  так  віддано  дивиться  в  очі,  
і  не  здогадується,  скільки  ти  знаєш  правди.

ти  не  скажеш:  "ну?  
і  як  воно  зраджувати  та  брехати?",  
адже  ти  пообіцяв  мовчати.

ти  дивишся  в  лице,    і  відчуваєш  огиду,  
і  ховаєш  її,  ніби  серце  твоє  покрите  в  кригу

важко  зрозуміти,    що    останній    порятунок    може    піти,
немає    кому    розказати,    аби    заспокоїтись.    
і  вперше    перед    лицем    постає    самотність.
вона    приємна,    коли    маєш  кому  про    неї    розповіст́и.

ти    скажеш    :    
"не    сумуй,    все    добре,    з    тобою    я    ".
"так-так,    звичайно",    -    відповім    я.


 і    так    воно        і    буд́е.
 я    перестану    сумувати,    
 а    точніше    говорити    тобі    про    це.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012


захворювання

не  відчувати  твоїх  рук,
присмаку  твоїх  вуст,
не  бачити  твого  погляду,
не  відчувати  твого  запаху,
твого  тепла.
і  кожного  разу,  
ненавмисне  торкаючись  когось,
марити  тобою,
проступати  спогадами,
які  запам'ятало  моє  тіло,
пахнути  ними,
вивільняти  їх  через  повітря,
яке  видихаю.
це,  мабуть,  захворювання  -  
захворювання  тіла  -  
гіперпам'ять  на  твої  дотики.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2012


ти втратиш дар говорити

І  саме  найгірше,  що  ти  вже  до  цього  звик,
найгірше  те,  що  ти  вже  нічого  не  відчуваєш.
Ти  ні  на  кого  не  реагуєш,  зови  тебе  чи  не  зви,  -
типу  "контроль"  над  собою  тримаєш.

Апатія,  якою  ти  прокурений  наскр́ізь,
беземоційність,  яку  ти  видихаєш
і  спогади,  що  оточуюють  тебе  скрізь  -
це  все,  що  при  собі  ти  маєш.

Жити  без  неї  протягом  такого  часу
виявляється  повністю  реальним.
Лише,  кожного  разу  біля  каси,
ти  купуєш  щось  аморальне.

в  повітрі  пахне  її  волоссям,  її  вустами,
очами,  тілом,  руками,  ногами,
її  теплою,  м'якою  шкірою,
якої  торкаєшся  -  і  поринаєш  у  прірву,
її  словами,  спогадами,  інтонацією,  вимовою,
її  усмішкою,  яка  найбільше  тебе  зачаровує.

ти  можеш  без  неї  жити,
ти  можеш  це  витримати,
можеш  вулицями  ходити
і  д́умки  про  неї  не  мати.

Але  ці  дні  -  дні  очікування,
завжд́и  матимуть  її  запах,
будуть  з  функцією  гальмування,
усвідомлення  відстані  на  мапах,
будуть  приємними  і  гидкими,
солокими    і  бридкими.

ти  втратиш  дар  говорити,
а  може,  навіть,  і  любити..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2012


прихисток для самотніх

За  вікном  знову  дощ.  Він  -
прихисток  для  самотніх.

Каплі  води  вдаряються  об  шибки,
Ніби  щось  стукає  в  душу.
Він  хапається  за  будь-які  ниточки,
Запевняючи  себе:  "я  повинен,  я  -  мушу"

Він  знову  листає  записник,  
шукаючи  кому  зателефонувати,
Згадує  свої  ідеальні  сни
і  йде  по  келих  до  шафи.

Сп'янілі  думки  уже  в  голові,
і  руки  тянуться  до  ручки  й  паперу,
Вірші  пишуть  самотні,  коли  зовсім  одні,
заспокоюючи  надію  померлу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2012


Осінь

Знаєте,  коли  закінчується  літо  і  починається  осінь  -  це,  мабуть,  найгірші  дні  за  рік.  От  так  вже  останні  дні  літа,  початки  осені;  вже  вся  твоя  меланхолія  починає  переважати;  вже  починає  дощити,  погода  псується,  ночі  стають  ходними,  слизькими,  ніби  слимаки,  нерідними,  ніби  вороги..  Вже,  начебто,    і  повинно  все  стати  на  свої  місця,    і  ти  правильно  готувався,  ти  вже  себе  налаштував  на  осінь,  але  тут,  як  завжди...  Вересень  починається  теплими  днями,  повертається  на  декілька  днів  літнє  повітря,  літній  настрій,  і  все...  Все  йде  наперекосяк..  Погода,  атмосфера,  люди..  Все    починає  виносити  тобі  мозок.  Твоє  м'яке  меланхолічне  нутро  починає  вилазити  назовні,  коли  інші  в  той  час  ще  веселяться,  ще  згадують  літо,  ще  ним  живуть,  не  приймають  осінь,    і  тільки  ти  ходиш,  наче  якийсь  неправильний,  не  свій...  Ці  перепади,  ці  повернення,  ну  от  навіщо?  Ну  чому  вони  приходять  і  виносять  тебе  з  колії,  з  твого  обраного  напряму?  Ну  що  це  за  ***ня?  По  мені  так  літо,  то  літо,  то  три  місяці  радості,  щастя,    а  от  осінь...  Вона  повинна  йти  вслід,  а  не  переплетами,  міняючи  все...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361512
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.09.2012


Знову

Знаєш,    і  ось  знову  сиджу,
знову  пишу  про  тебе,
по  ́одному  колу  ходжу,
припинити  б  це  треба.

Я  знову  сумую  і  знову  реву,
а  ти  вперто  не  чуєш,  рвеш  серце  по  шву.

Я  знову  все  згадую,  я  не  живу.
Існувати  пам'яттю  -  це  божевілля,
але  я  переживу.

ти  в  сотий  раз  кажеш  слова  про  любов,
я  вкотре  мовчу,  питаю  себе  знов:

-  Дівчинко,  люба,  навіщо  ти  це  робиш?
Може  ти  любиш,  але  чи  так  зможеш?
А  може  нічого  і  не  треба  тобі?
Може  ти  просто  собі  нав'язала?
мабуть,  ти  як  завжди:  сама  по  собі.
можливо,  він  не  потрібен  тобі...
хоча,  розберися  в  собі!
Не  край,  не  рви  душу  нікому,
нічого  хорошо  не  вийде  з  того.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012


Я люблю тебе

пробач,  що  я  інша,  що  не  така,  як  ти
може  це  добре,  але  скоріш  навпаки.
ти  п*єш  вранці  каву,  солодку  й  міцну.
я  люблю  чай,  щоб  позбутися  сну.

ти  любиш  зірки,  такі  світлі  яскраві,
я  люблю  темряву,  густу  й  без  краю.
ти  любиш  фізику  -  науку  природи,
я  -  математику,  точну  і  строгу.

Ти  любиш  мріяти,  але  не  плануєш,
я  -  навпаки,  ти  з  цього  жартуєш.
ми  різні  з  тобою,  але  ми  одне.
час  пливе,  а  я  досі  люблю  тебе..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012


Сидиш собі, мрієш. .

Сидиш  собі.  Мрієш  про  життя,  
мрієш  про  кохання,  друзів,  сім'ю,  
про  своє  благополуччя,  про  буття...  
сидиш  собі,  мрієш..  про  неї,  одну.  

Таку  близьку  тобі  і  рідну,  
згадуєш  змах  її  повік,  
як  стрибали  разом  у  прірву,  
а  потім  виринали  у  світ.  

Її  теплі  й  вологі  у  стужу  вуста,  
які  затишно  тебе  цілували..  
знаєш,  а  ти,  мабуть,  єдина  така,  
що  в  серце  настільки  запала.  

Я  б,  мабуть,  тебе  вбив,  розірвав,  
на  клаптики  тіло  розрізав  б  твоє,  
а  потім  з  сльозами  в  очах  би  збирав  
твою  фотографію  у  ціле,  одне.  

Дивився  б  на  тіло  твоє  і  знову,  
знову  морив  би  годинами  пам'ять  й  себе.  
Настільки  прекрасна,  реальна  й  чудова  
краса  твоя!  Вона  втілена  у  живе!  

Торкався  тебе,  цілував.  Відчуваю  
приливи  крові  й  адреналіну.  
Я,  мабуть,  тебе,  справді,  кохаю  
й  красу  твою,  що  ллється  невпинно!  

Я  все  відчуваю  і  досі,  до  самих  кінчиків  вій  
і  марю,  марю  тобою,  де  тільки  в  змозі..  

Усе  оце  відчуваю  щодня  
з  моменту,  коли  попрощались....  
дівчинко,  люба  моя,  
прошу,  поскоріш  повертайся!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012


Надія

дай  мені  хоть  крихту  надії,
дай  малесеньку,  хоч  одну,
щоб  вгамувати  колишні  мрії,
щоб  придумати  собі  нову.  

Щоб  полинути  в  небо,  
щоб  відчути  в  долоні  хмарки,  
щоб  зрозуміти,  що  треба  
сенс  у  житті  знайти.  

Де  його  тільки  б  набратися?  
звідки  і  в  кому  знайти?  
може  ти  допоможеш  мені  вгамуватися?  
може  відповідь  станеш  ти?  

А  може,  ти  -  просто  примара,  
що  в  душі  поселилася  моїй?  
Ідеєю  фікс  вона  стала,  
вона  -  не  потрібна  мені..

І  взагалі,  що  це  коїться  у  житті?
Що  зі  мною  сталося?
Навіщо  душу  відкриваю  тобі?  
Навіщо  її  калічу  собі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012