| Сторінки (2/157): | « | 1 2 | » |
у страрості люди згадують
молодість
також мріє і старіє
усе пережите переживається знову
багато розмов про усе на світі
насправді
у світі багато світів
люди змінюють їх зі швидкістю вітра
інколи стрімголом, інколи усе без змін
у старості хочеться бути молодим
у молодості - вітер в голові
минуле здається близьким
майбутнє - невідомим з проясненням
бо є розмови з друзями і родиною
є здійснені мрії
є жарти і печаль
у старості люди люблять
проникливо і глибоко
врізається в пам'ять молодість
ми заплющуємо очі, щоб на мить
стати собою
згадати те, що не забувається
забути те, що ніяк не виходить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834461
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2019
Коли я була дитиною
Уявляла місяць пломбірним морозивом
Сипався з небес сріблястий пил
І я ставала чарівницею
Усе довкола кружляло під мелодику зір
Звуки переливалися відблисками тіней
Лічити їх до безмежності улюблене заняття
Гвоздиковою поливкою поверх пломбірного морозива
Космос ласував новим ароматом, невідомим порухом
Манлива незвіданість мандрувала у просторі
Морозиво починало танути
Мов мрії сипало гранулами
Спокою, затишшя та легкого занепокоєння
Хвилюйся зачаровано, відкривай світила помадним начинням
Смакуй чудесами, облизуйся від вдоволення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757006
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Гра на роззброєння та постправду
Виграє той, хто програє
Затоплювати втому, що мовить про пощаду
Благає не благати її більше боротися далі
Чи їсти мікс салати з гострим соусом карі власного приготування -
ОбрАзи та Образи прадійсності затуманеної
Кажуть, раніше сонце гріло, а тепер від сонця мокрі
Конденсат довіри перетворився в згусток нечесних слів
Що виринають, мов птахи за обрієм, на видноколі красномовності
Діти плагіатять мрії дорослих
Дорослі прагнуть мрій дитячих
В епоху демократів не люди, а інформація править
На лаві підсудних присуджені на вівтарі чинять свій суд
Невинні звинувачують собі подібних
Бо у винних репутація гідна
І немає жодного трикутника, замкненого кола чи іншої фігури
Є світ і люди в ньому
Є шеф та інгредієнти
Боротьба продовжується на кухні
Бо всі прагнуть ласувати десертом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756792
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Оголеність розмов, а розмова - поглядом
Оголяти уявно один одного
Без уперечень, з дюжиною компліментів
Зріло і по-дитячому невинно
Невпевнено
Спілими цілунками ранити тіло гаряче
І проникати в святую святих, середину гріхів непокаяних
Нападати з наміром захисту
Любити заради того, щоб не ненавидіти
Двоє дорослих - це одна дитинка
Як мінус на мінус дає плюс
Грайливо лише кидають не м'ячик
А сподівання, мрії, спільні плани на завтра
Ця дитинка росте, розвивається, розширює любов свою у системі координат
По вертикалі - до партнера
По горизонталі - до життя
І коли більше сил нема тягнутися вверх, дорослий починає повільно опускатися
Закони фізики і тяжіння твердять
Що швидкість збільшується з падінням
А от незважаючи на бризи, бурі чи шторми
Людина повсякчас старається йти уперед
В результаті, любов до партнера згасає, А до життя розгоряється в значних масштабах
Дитинка має берегти свою систему координат разом
Самовіддано, з пожертвою
Якщо дитинка гнатиметься у різні сторони, то вона щезне
І кожен дорослий повернеться в світ самовдоволення
Без жодного задоволення себе
І перед тим, як оголяти іншого
Спершу оголіться самі самостійно під наглядом того єдиного погляду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755182
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2017
А вона буде диміти, тліючи
Крихка, мов динаміт
Вона крихтами збиратиме спогади
Що увінчані в малюнках з дитинства
Коли мрії були далекими
Коли назавжди було правдою
Ранок починає золотитися
Проміння сонця засліплює сни
Вона бореться, мов вікінг
З останніх сил черпає сили нові
І знову малює дитячу амбіцію
Коли віку ліку нема і на ліжку
Мов стріла, гостро врізається дійсність
Крізь сон вона живе
Дихає, плаче, їсть і дружить з іншими
У мареннях марить
І уже не розуміє, де вхід, а де вихід
Докурюючи останню цигарку
Під ліхтарем з яскравим світлом
Вона свято вірить у добро і ласку
Слідує стежині яка веде вверх вулицею
І наближається до мрії, і продовжує правду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754885
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
вона була настільки безстрашною
що апріорі відчувала ніщо
забувала боятися у моменти
коли увесь світ, здавалось, заховався в кутку кімнати
вона повинна була навчитися боятися
на вершині вулкану відчуваєш менше страху
ніж біля підніжжя
у неї насправді лише одна спроба
щоб здивувати
один шанс щоб здивуватися
усі фібри душі молять про страх
щоб вона почала його відчувати
вона була настільки безстрашною
що сама стала страхом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725760
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017
корозія часу
вона все ще думає про ранок
коли прокинулася від його будильника
від пальців на своєму волоссі
знову заплющила очі
вона тремтіла
коли побачила його брови та провела між ними пальцями
корозія ранку
він не зварив їй кави
сухо усміхнувся та провів до зупинки
дочекався автобуса
вона зникла
на губах залишався пересмак його губ
у пам'яті виринає передніч
революція похоті, темені, заплющених очей, розрізаної довіри
в яку вона пустила його спілість
тепер довіра у неї зріла
він зорить зсередини
він дихає
пам'ять усе пам'ятає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706623
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2016
Вона є його первозданна. Вона створила себе, виростила в собі Жінку, про яку він навіть не наважувався снити. Коли і тіло, і душа зводять з розуму, тоді відбувається створення його нового, з її принципів, приписів та помислів.
Вона ним владарювала.
Зоріла світлом, окрилена пристрастю, вона стояла нерорушно і змушувала його божеволіти. Її очі бігли марафон по тілу чоловіка, який бажав оволодіти розумом цієї Жінки.
Вона, що ладна віддати себе на розтерзання плотські, ридала щосили, коли він наважився поцілувати її долоню та лікоть.
Він завертав очі від блаженства, що хвилею миттєво накрило його свідомість та занесло у світ спокуси та бажання. Вона його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702301
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
ти наче сонце посеред ночі
кришталь крізь який видно небо прозоре
ти шукаєш музу ти знаходиш спокій
наче динаміт вибухає ідилія першооснови
ти уладаєш парі угоду між вами
спонтанність то товариш
а все запланове краще було б не планувати
ти наче сонце посеред ночі
ти найяскравіше світло посеред усіх світил
мікросповідь першооснови
це ти - сонце
це ти - посеред ночі
бо саме тоді укоалатимеш парі
любити - до клубка у горлі
ненавидіти - до клубка у горлі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698450
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Воювати за мир? Давайте зраджувати в ім'я Любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697104
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016
Якщо понад усе чогось хотіти, то страху немає. Він ніби непроханий гість, а таким точно не місце у країні стосунків. Це країна велетнів своєї справи. Там є найміцніші двері, пробити які силою точно не вдасться. Ключ можуть отримати лише двоє разом. Країною править Любов. Тобто в кожного мешканця свій правитель – друга половинка. Ця країна процвітаюча, бо жителі живуть зі згодою володарів своїх почуттів. Тут панують милосердя, довіра. Хімічні елементи щастя викарбувані у кожного в серці.
Країна Любові має визначені кордони, але без географічних територій. Закони написані в душі чорнилом слів та вчинків. Правителеві допомагають радники – Розуміння, Сприймання та Повага. Міністр – Взаємність.
Громадянство цієї країни отримати надзвичайно важко. Треба пройти безліч процедур, випробувань та вчинків. Є загальні питання для усіх бажаючих – як от, наприклад, знати слова ніжності чи вміти по-справжньому піклуватися. Але більшість завдань є індивідуальними. Звісно, у кожного своя любов. Це як унікальний інтер’єр помешкання – пара сама обирає те, що найбільше до вподоби, адже жити вони будуть разом, тому треба, щоб обом було добре та комфортно.
І якщо вам поталанило мати таке громадянство у цьому світі спокуси та розбрату, тоді ви справжні переможці у цьому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696931
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
віват елітній любові
не тій що у багатіїв звісно
вона не вихваляється багатсвом почуттів
ніжністю чи піклуванням
елітній любові віват
бо перебуваючи на п'єдесталі
вона не дивитися звисока
на тих хто потерпів поразку
любов взагалі поняття синусоїдне
лавина пристрасті накопичується
стає гаряче
все тане і треба знову починати спочатку
любов між нами бо любов в кожному з нас
статки любові це тремтливе тіло від щастя
ми багаті бо елітна любов з нами
бо ми любимо незважаючи на нещастя
віват закоханим
віват коханню
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689931
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016
розплющи очі голубко лети
попереду позаду збоку і в бік
край світу то край уяви
а на краю як правило все продовжується
далі
ти лети голубко крила в боки і голову прямо
високо ні не зазнавайся
летіти вміє не кожен
і ти цим не вихваляйся
тільки не заплющуй очі
бо очі заплющують від задоволення
а люди нині лиш пильнують тих кому добре
і собі в серце вганяють гостру стрілу смутку
голубко
життя то ліс де кожен собі господар
де в кожного своя хата і своя здобич
для когось дощ спасіння для інших кара небесна
а в тобі тече кров кольору неба
розплющи очі голубко лети
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684764
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
ти мені сонцем зимою у вікно
ніжністю пахнеш
смуток розсипав на околицях душі світу
і тонеш у мілкій воді
бо стихія твоя - то дельфіни і небо розтерзане
байдужістю що вміє любити і відчувати
ти мені шипами у руку з обіймами
ти мені спокоєм у серце вриваєшся
щоб чинити бунт і розсіяти паніку
до безмежності крок до мистецтва подих
шепіт співає оди про кохання із ребуси
ти мені шепотом скрегочеш потаємне
сяйвом заливаєш околиці
твориш суміш лихих і добрих
сил прикладаючи безліч зусиль дарма
ти мені зорями світиш удень
ти мені ставиш підніжки щоб я начилася
протистояти й вистояти проти
любові яка оніміє від терпкості байдужості
я роблю крок ти дихаєш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674944
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
ти - чоловік вищої якості
завдання твоє - засівати поля ласки
на тілі Жінки
щоб опісля збирати багатий врожай
бо чоловік ти мужній
що оперезався надійністю
ти спиш з нею і з нею ж прокидаєшся
коли поряд Жінка
романтика для тебе, чоловіка
це жарене м'ясо і розстелене ліжко
це хвилясте волосся і ніжні плечі Жінки
ти - створіння вередливе
бо задовільняє тебе тільки сім'я і діти
ти - чоловік справжньої породи
який готує сніданок і цілує пристрасно
при зустрічі і на прощання
бути чоловіком - місія тобі підвладна
коли за руку міцно Жінка тримає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637320
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
твій погляд спраглий, очі сухі
бракне поверхні, щоб розлягтись
розстелити спогади зранені
що вкроїлись в життя твоє
і пустили корені і розрослись
афектація щастя - нещастя найгучніше
бо життя у кадрі фотоплівки
вкриється пліснявою і пожовтіє
в минулому очі твої жевріли надією
сьогодні ж ти заплющуєш очі на будь-які події
проживати спогади - ліки і депресія
творити заново їх - в минувшину регресія
поки погляд спраглий, життя триває
якщо очі сухі, заплач і покращає
лягай на поверхню, не ворушись
спогади - це тут і зараз
і так було завжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606787
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
заплющувати очі та бігти
серце тремтить коли
виринаєш з-за обрію
жити
зустрічати світанок на найвищій точці
світу
і боротися за своє місце під сонцем
подорожі у себе дають розуміння
хто ти і чого вартий насправді
літати з людьми - любов'ю вкриватись
тому що літати можна лише з
особливими
говорити про серйозні речі
мовчати про дрібниці
дивитися мліло очима сяйва
ронити дотики по рідному тілі
в кінцевому результаті
людей завжди треба відпускати
завжди треба відпускати
свободу
бо найгірша залежність - залежність від людей
треба відпускати звичку
улюбленого голосу і щоденних питань "Як ти"?
Відпускати людей треба завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600744
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
Дівчинко чужа всім, ніколи не смій вести щоденник.
Дівчинко, не пиши про людей і про себе, про сонце за хмарами і про дощ за вікном, не пиши про вечір, який переходить у ранок, і про випитий алкоголь у барі.
Закріплювати смуток на шматочку паперу, щоб продовжити його життя на твою вічність? Скільки вона триватиме в тебе? До наступного світанку? На перетині ночі і ранку ти захочеш написати про відчай і душу, про відчайдушність, про чай і душевність, про відносність і задуху.
Дівчинко чужа кожному, живи з високо піднятою головою, перебирай цукерки у пошуках улюбленого, цілуй незнайомців і гуляй з повітряною кулькою.
Дівчинко, ти навіть не помічаєш, як проходиш повз людей, крок за кром віддаляєшся від світу, стаючи окраїною. Ти замикаєш себе від всього, без чого жити тобі так добре.
Чужа дівчинко, не пиши щоденника, бо за своїми простацько-аристократичними рисами обличчя тобі не вдасться сховати т р а г е д і ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588675
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2015
буває, інколи навмисне хочеш спізнитися на потяг
перед поєдинком (з собою) завчасно витягти
білу хустинку
буває, кидаєшся з заплющеними очима в обійми
незнайомої людини
і тремтиш від страху, коли за плечі обіймає
щастя
буває, навмисне гуляєш під дощем
співаєш караоке самотньо у барі
бо всі події громіздкої ваги відбуваються без
участі дорогих нам людей
буває, якось потайна сила штовхає нас
вперед
а ми воліємо не робити ні кроку назустріч
буває, важливі моменти без важливих людей
стають нам поперек горла
бо вони насправді прагнуть один одного
P.S. Обирайте дорогу, де важливі будуть ступати поряд, за руку взявши іншу руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588483
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
найкращий час для всього був учора
коли падав дощ і світило сонце
коли на розі чекала доля
а на перехресті зіткнулись щастя і нещастя
учора зірки розташувались за фен-шуєм
дощ падав в іншій частині півкулі
а сонце проклало тобі червону доріжку
найкращий час ти оминув за власним бажанням
тебе не прив'язали до електричного стільця
автобус прибув на зупинку за графіком
настрій налаштувався на плідну роботу
відносини з усіма були на вищому рівні
а ти просто не повернув за ріг
і залишився стояти на місці
а хтось відібрав в тебе частинку того
що ти вирішив знехтувати
найкращий час для всього був учора
це ти знову скажеш завтра
після обіду
коли щось піде не за планом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585397
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.06.2015
хлопчику мій, ця дорога додому насправді
веде не туди
світ повний спокуси і непотрібного краму
(а в тебе повні долоні його)
хлопчику мій, повертатись насправді варто
не самому (навіть якщо додому)
крізь стіни чути звуки сусідньої кімнати
вона там дивиться фільм і сумує за екраном
а в тебе дорога додому
а ти знаєш, що йти треба через пам'ять?
топтати помилки забутні і воскресні
переступати обман і зневіру
бігти через луги зради
і закривати очі на перешіптування позаду
треба чути серцем
ти ж маєш знати дорогу додому напам'ять
витягти руки і мчати наосліп
хлопчику мій, дорога додому теж заростає
високою травою
туди ще ніхто ніколи не повертався
бо одного разу покинувши домівку
всі забули про дорогу до неї
хлопчику мій, а ти згадаєш?
в о н а ж бо в с е р ц і
а в тебе збоку сусідня кімната
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583934
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.05.2015
як риба без води
стою перед морем і дивлюся вгору
де плавають хмари у мілкому небі
вони ховаються від очей чужотворних
бо сім'я для них - це небо і море
бо насправді прагнуть польоту
зійти з небес на землю
і плавати у морі
P.S. Ми подібні цим хмарам. У нас є все для щастя: інша людина поряд (нас сім мільярдів на цій планетній Землі!), радість можна спіймати в долоні і носити з собою в кишені, ми здатні любити натомість, коли нас люблять, ми вміємо усміхатися, і цим уже даруємо крихітку утіхи комусь, ми знаємо, як отримувати насолоду, і від цього черпаємо натхнення, ми здатні танцювати, коли нам заманеться, ми співаємо в такт свого серця.
Але ми забули про це. Земля насправді вкрита оберемками квітів, і ми їх топчемо. Хочемо заХМАРного всього, а самі ж вкриті цими хмарами, бо під ними ходемо.
Я впевнена, що за твоїм вікном знайдеться щось прекрасне. Бо ти дивишся прекрасними очима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
і якщо сумніваєтесь кого вести під вінець
то нехай з ласки всевишніх сил це
буде Любов
у Неї лико красою насичене
і Вона теж с а м о т н я
левітування в обіймах серпневих ночей
змусило Її бути заручницею межичасся
без зайвих слів
без непотрібних рухів
Любов любить і змушує любити Себе натомість
самотність - матриця
на якій виткано все що болить кожному
ведіть Любов під вінець
щоб залишитись удвох
коли більше нікого не залишиться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580100
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.05.2015
- Просто мій.
- "Мій" - це зовсім не просто.
Кожен приймає свою дозу наркотиків. Хтось п'яніє від сонця і його проміння, заплющує очі і стає частиною вітру, відчалює в далечінь, залишаючись на місці. Хтось, збуджений, піднімає келих за радість, щоб оточуючі не помітили горя в душі. Дехто подорожує, щоб не відчувати себе самотнім. Інші насолоджуються улюбленим морозивом у всі пори року.
У любові, мов у кішки, дев'ять життів. Утворення, народження, дозрівання, перетворення, розростання, настигання, довершеність, в'ялість, перестиглість. І все знову спочатку.
Атараксія з тобою. Цілковита і беззаперечна.
Ти - моя (не)залежність. Ти - моя найсонячніша зірка. І найтепліше літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576417
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.04.2015
їхати нічним містом у спорожнілому трамваї
в невідомому напрямку
поряд з незнайомою людиною
і сидіти у незручному кріслі
краще стояти позаду всіх і всього
споглядати їхні рухи
дивитися в чужі очі сповнені наготи
що врізається в твої очі
і тебе прорізає насрізь
любов насправді географічно прокреслена
початки бере від серця і звивається аж до
погляду
роздягайте один одного відвертими розмовами
роздягайте один одного
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575224
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.04.2015
він дивився у вікно і хотів літати як птахи
в будь-який час дня чи ночі
прокидався зі сну і сновидів тим що було навколо:
старою гасовою лампою на краю стола
обдертими шпалерами кольору трави
скрипучою підлогою на якій часто любив засинати
і хитаючою єдиною лампочкою яка от-от хотіла покінчити життя самогубством
і впасти
і він падав коли йшов вулицею
коли зіштовхувався очима з іншими очима
і коли возвеличував своє нікчемне існування
а за вікном літали птахи
відчалювали у теплі краї і верталися назад
додому
він приходив зазвичай пізно ввечері
включав занедбаний елекричний чайник
і дивився у вікно
він відводив душу коли бачив птахів
тоді зводив свої крила і немов дитина вчився літати
тому найдужче він любив підлогу
засинав на ній часто від болю
всередині
що викручував його і скрипів у ньому
а за вікном літати птахи
і він був птахом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574604
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.04.2015
поруч об поручні обійматися з тобою
міцно
виглядати веселку весною опісля дощу
вслухатися в звуки звичайної розмови
і дорікати сонцю за зраду
бо воно здається кожного дня
ховає
проміння від видіння людей
тиняється попідтинню тишком
і гасне знову і знову знов
споглядати спочинок спокійно удвох
з каруселі
виднокіл видається видовищним
сонце себе переможе
і зійде на землю
знову
з тобою цей день став неповторним
ніщо більше не повториться
нізащо. ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572796
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Попереду - темно-зелене море, всередині якого плавають птахи, а на дні живуть люди.
Загорнена у гірське сновидіння, перекочуюсь з одного місця на інше, щоб сповна відчути вітрові хвилі.
Коли навколо колотнеча думок, серед гір цей безлад перетворюється в гармонію. Гармонію, яка заспокоює, обеззброює, зводить з розуму.
Ти вглядаєшся в смуток і бачиш радість. Дивишся в темінь, а заплющуєш очі від світла. Здається, що падаєш, а таке враження, що злітаєш.
Ти крокуєш, і кожен крок наближає тебе до омріяння - солодкого, заворожуючого, свіжого. Ти стоїш на місці, і час стоїть разом з тобою, взявши тебе міцно за руку. Ти не один.
Але ти самотній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572516
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.04.2015
Творіть спогади.
ошатно вдягайте їх на плечі
щоб гордо тримати голову
коли йдете на дно але видно вам
небо з єдиною зіркою
з ким ви запікали ті спогади
Творіть спогади.
вмикайте емоції на повну гучність
і живіть
бо жити можна лише зараз
навіть якщо прочитати навпаки
все одно зараз
Творіть спогади.
не спалюйте мости
а
руйнуйте стіни
прокидайтесь без обмежень
будьте у русі і засинайте
засинайте удвох під місяцем
Бо все, що залишиться, - спогади, вимащені медом і перетертим склом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572287
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.04.2015
у світі квітів самітність не помітна
тут люди люблять літо
їм до снаги спів птахів
і ненависті тут не існує
у світі квітів люди люди
але ми живемо у світі бур'янів
де ждемо дощу щодень
де проти течії пливемо в невідомість
де шум пліток наша улюблена мелодія
і те що красиве здається потворним
у світі квітів замикається світ
тоді світло розплющує очі
час відходить у вічність і стає безсмертним
але ми живемо у світі бур'янів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571534
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.04.2015
Якщо хочете, щоб мрії здійснювалися, мрійте. Мрійте широкими кроками, без угаву, нашвидкоруч і добірливо.
Знайте, в людині завжди сходить і заходить сонце. В людині завжди народжується і помирає мрія. От наскільки сильно вона буде палати, залежить лише від людини. Будьте тією людиною, яка буде світитися найякравіше.
Повірте, крізь стіни можна проникати. Чим мрія в людини сильніша, тим швидше вона це зробить. Мрії для того і створені, щоб долати бар'єри, а опісля приймати блаженну ванну задоволення від їх досягнення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570986
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.03.2015
йому хотілось вірити
зі всіх сил
наповал
напролом
бо очі добрі бо серце як очі
залиті сонцем весни
бачили квіти які ще навіть не
проросли
дивилися наскрізь до самих кісток
і поливали ще не бачені досі квіти
бо серце плакало усмішками
бо таке відчувається з першого
дотику поглядом
і останнього прощання
коріння прийнялося
йому ще знову вдалося
прощання останнє то знову зустріч
але вже
завтра
і нові квіти
доброти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569884
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.03.2015
на кінчиках її носику рухається в такт вітрових хвиль
кульбаба наче пушинка що загубилася
відбилася від зграї
і тепер шукає прихистку
на кінчиках її пальців тремтить
вчорашній аромат його парфумів
на дотик її пальці наче поранена
пташка
квола сердита і з поглядом того хто
просить милостині
на кінчиках її потрісканих губ можна розгледіти
картину Далі
а може Веласкеса
її ніколи не захоплювало мистецтво
вона ненавиділа іспанських художників
бо сама мала талант малювати
на кінчиках її ліктів затаїлась безстрашність
завжди розводить їх в сторони
коли відчуває загрозу
або коли їй страшно
на кінчиках її повік помітна її історія
потріскана склеєна і прожита
пережита по кілька раз
і назавжди забута
на кінчиках все забувається і стирається швидше
бо все справжнє - в нутрощах заховане
закопане і засипане
на кінчинах - лише видимість
всередину нікому не заглянути
так і живемо
творимо видимість
видимість що переростає у справжнє
життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568857
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2015
дорослі також грають у "класики"
старанно кидаючи палочку в квадратик
дорослі також вміють
усміхатися
радісно пускати бульбашки
дорослі також люблять "хованки"
і пінтіти під час їзди на роверах
але...
дорослі грають у "класики"
щоб
виграти і показати свою зверхність
дорослі усміхаються лише із
ввічливості
грають у "хованки" для того щоб
сховатися від світу бодай на мить
сховати свої страхи і свої трагедії
дорослі їздять на роверах
щоб втекти від людей
від друзів і ворогів
і щоб знову показати свою першість
але...
дорослі спотикаються
спотикаються
коли скачуть на скакалці
коли грають у "класики"
коли їздять на роверах
і навіть коли усміхаються
вони спотикаються через свої
дитячі страхи які творять їх
через невміння бачити прекрасне
і через власну
дурість
дорослі - не діти
і ніколи їм ними не стати
і якщо дорослі грають у ігри
вони це роблять спотворено
дорослі також грають
і ігри грають у них
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568848
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2015
на земній кулі сьогодні зіткнулись планети
зітхнулись так тихо, що навіть
нікого не розбудили
це сталося трішки далі за північ
на одній із вулиць
поблизу богадільні і старого цвинтаря
він вижив, а вона... залишилась пораненою
планета кілких почуттів наніц розколася
вони намагалися їх зцілити, але...
почуття самі вирішили померти
P.S. На земній кулі щомілісекунди зустрічаються й розходяться планети. Лікуйте те, що можна врятувати, і ховайте з почестями те, чого давно варто позбутися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566403
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2015
Дарувати натхнення - ось що приносить натхнення тобі. Усміхнувшись людині, ти вселиш в її вразливу душу надію, що зміни на краще можливі; підмогнувши при цьому, ти доведеш, що зміни ці відбуваються в даний момент у житті кожного з нас.
Слідувати мрії - ось де потрібно шукати натхнення. Кроки до мрії крихітні, але в ширину вони розтягаються так далеко, що сягають на своєму шляху відкриті серця, переповнені співчуттям і добротою, відкривають тобі істину, що не завжди ми обираємо час; інколи час вибирає нас. Мрія обов'язково знайде свого власника. Але вона лише обітає обабіч дороги натхнення, вздовж неї.
Любити - час, в якому нам треба жити і творити. Коли ти любиш, ти натхнений.
Рухайся. Навіть якщо проти течії, в негоду чи коли високо світить сонце, самотужки чи за допомогою когось/чогось. Рухайся вперед. Вправо. Вліво. Але не розвертай човен і не греби в протележну сторону. Ми вийшли з одного місця (пункту А), і нам треба неодмінно досягти пункту Б. Натхнення - то весь час дорога. Рухайся і ти знайдеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563785
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.03.2015
[i]- Що ти хочеш?
- Бути собою, а ти?
- Бути з тобою.[/i]
ти паралельна моїй паралельній
ми обов'язково перетнемося
на краю землі
або ж
у тебе під дверима
ти моє сонце що сходить на
заході
кожного вечора я зустрічатиму
з тобою світанок
ти моя солодка морська вода
я питиму тебе замість кави
ми поруч один одного
мов Венера і Земля
моє тіло дорівнює температурі космосу
з тобою
у пеклі рай стає едемно-пекельним
зв'язок між нами такий же міцний
як мобільних під час шторму
ти холонеш від теплоти мого погляду
я тану від холоднечі твоїх очей
ми обов'язково перетнемося
перетнемося обов'язково ми
обо'язково
P. S. Чекатиму у тебе під дверима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560221
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.02.2015
він засинатиме десертно на її крихких
колінах
бачитиме сни кольору її волосся
усміхатиметься проникливим запахом
її шкіри
він засинатиме під музику її подиху
цілуватиме повітря яким вона
дихає
обійматиме її руку своїми руками
він боятиметься вітру бо вона його
боїться
любуватиметься зорями в калюжі
і слухатиме шелестіння сонячного проміння
він танцюватиме під звуки дощу
ховатиметься в затінку від підлості й
обману
вдихатиме голос природи на повні груди
він засинатиме... якщо вона у нього буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560202
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.02.2015
робити справи від душі не затьмареної
вірити в віру і бути закоханим в любов
поширювати смуток, від якого б усміхалися
(все)світ обов'язково здригнеться хоча б на мить
якщо таких, як ми, буде безліч
і ця мить стане рушійною
осягнути сенс сенсаційно неможливо
у кожного своя правда, до болю правдива
вдягати маски, влаштовувати маскарад
і ховати себе у шафі за сімома замками
жити, щоб плакати і радіти
щоб по-справжньому жити і по-найсправжнісінькому вмирати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558928
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.02.2015
Мій коханий тепер кохає іншу
грайливу
карооку
дарує їй оберемки квітів
і проводить вечір з нею затишно удома
Мій коханий кохає іншу ще сильніше
обіймає її міцно-міцно
за руку тримає постійно
і чимдуж мчить за нею на край світу
Мій коханий кохає іншу при свічах
трепетно ранить своїми цілунками
шепоче зізнання на вічність
дихає в такт биття її серця
і відчуває себе найщасливішим
Мій коханий колись кохав мене
сильно-сильно й, здавалось, назавжди
кохав вірно
кохав правдиво
тепер мій коханий кохає іншу
сторону мене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558251
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.02.2015
очі кольору кориці пахли медом і
чорним шоколадом
ходили на прогулянку у пошуках
відвертості і
знати не знали що таке
лукавство
очі кольору брунату їли смуток і
пили лимонад
вчилися літати понад горбами
падали повзли вставали і
знову взлітали
дружили сім'ями назавше
очі кольору смаженої кави співали і
вкладали в свої пісні душу
турбувалися один про одного
плекали затишок і
заплющували очі коли
соромилися при людях
очі справді були справжніми
мої і твої
наші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555412
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.01.2015
бо все, що потрбіно, то знайти
спокій
у собі
і з легкістю у серці
осягнути неосяжне
черпати натхнення повні долоні
пити сльози свої солоні
і заблукати бодай раз з незнайомцем
щоб опісля стати нерозлийвода
і знайти себе у собі
бо все, що зветься красивим
заховане під поверхнею
смутку
і щоб віднайти ту ділянку площі
спершу відправся на пошуки
красивого
у собі
бо все, що ти хочеш так палко
то є краса і спокій
натхнення приходить під час
пошуків
а ти - то насправді гладінь всього
красивого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554353
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Пишу у темряві ім'я твоє.
Пишу, що люблю тебе.
І про це намагаюсь зізнатися темряві.
Молю, щоб ніхто не дізнався,
щоб жоден не узрів мене о третій ранку,
коли я, мов п'яний від любові, ходжу туди-сюди,
божевільний, повен тебе, закоханий.
Осяяний, осліплений, тобою залитий і по вінця сповнений.
Промовляю твоє ім'я тишею ночі,
і серце, що на замкУ, гукає його теж.
Повторяю ім'я твоє, знову вивожу його літери,
воно невпинно з моїх уст летить,
проте, схоже на те, що починає світати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553782
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.01.2015
зберігати спокій - надто тривожне заняття
тоді ніби весь неспокій виливається назовні
і тече крізь тебе
бо коли тобі кажуть зберігати спокій
ти чимдуж починаєш хвилюватися
про все на світі
про зовсім непотрібні речі
і про те, чого очікуєш найбільше
і для того, щоб когось заспокоїти
слід мовчати
бо зберігати спокій - то значить ніби
є причини для занепокоєння
мовчати - це коли в душі спокійно
але ніби от-от станеться вибух
і щоб разом зберігати спокій
краще разом хвилюватися
про безпотрібні речі
і про те, чого дожидаєтесь здавна
зберігати спокій - заняття бентежне
хоча мовчати таке ж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540942
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.12.2014
стАрець ішов собі вулицею
розглядав вітрини новомодних краниць
і дивувався цим обрисам світу
коли це він раптом встиг перейти той рубікон
і перетворитися на світ без атрибутики совісті?
бо люди немов навіжені від тих вітрин
чи ще від якоїсь новомодної оказії
втратили добрі очі що бачили біду і були милосердними
втратили чисте серце наповнене утіхою
люди згайнували свій час, - подумав стАрець
вони виховали світ як-небудь
а тепер диву беруться чому їхнє чадо
будує свою анатомію почуттів з злості і обману
крутячи харамана власній душі
бо так він вихований
бо так його виховали ми
а стАрець дійшов вже в кінець вулиці
але вітрини отих крамниць вилися ще попереду
він повернувся назад навідліг обертаючись
у нього була надія що світ ще дитина мала
і його можна передати в руки справжніх вихователів
але світ виріс давно
тому можливо треба перевиховатися нам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539389
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Вранці, як тільки прокинулася чи може кількома хвилинами пізніше, вона виявила, що їй зовсім не до снаги робити що-небудь сьогодні. З плином людей, які проходили повз, з плином років, що то додавали їй віру, то забирали назад сили, вона перестала вірити в казку чи швидше в чудо, що так було їй необхідне. Вона давала відсіч всім сумнівам і відчувала себе переможницею в поєдинку з життям, а згодом опускала руки додолу і вся її наснага тікала геть.
А того ранку, кілька років тому, вона не знала, що її чекало ввечері. Невідомість? Та ні, якраз все навпаки: вона знала напевно, що сталося, от тільки ще не йняла цьому віри. Бо вона була безстрашною. Але чомусь всередині була величезна дірка.
Щоранку вона вставала після того ранку, який подарував їй філософію життя: [i]не будь певний про будь-що на цьому світі білому. І те, що здається таким далеким чи нереальним, обов'язково достигне і тебе. Обов'язково.[/i] Вона вставала, щоб заповнити ту дірку: посміхалася, мріяла, дружила і закохувалася, ображалася, замикалася в собі, але не... плакала. Майже. Лише через дрібниці. Але жодного разу не через те, що сталося того ранку.
А життя продовжувало нагромаджувати її своєї філософією: [i]всім байдужі твої негаразди, і радість теж.[/i] Всім-всім байдужі, чесно. Бути сильною - це бути замкненою в собі і бути товариською водночас. Вона мала бути сильною, щоб заповнити ту дірку.
Життя казало їй: тобі не вадило б навчитися любити. Не закохуватися, а любити. Нехай та любов буде карликова, нехай строката, але щоб це була любов. Нехай любов з маленької літери, але любов чесна. Ти, проте, можеш знавісніти від того, як це важко, а насправді... Насправді, це навіть простіше, ніж закохуватися. Ось побачиш.
А вона продовжувала прокидатися кожного ранку після того ранку і не плакати. Зовсім-зовсім. Вона чепурилася кожного разу перед тим, як пройти повз людей, щоб вони теж її запам'ятали і щоб згадували, коли відчують, що нікому не потібні ні вони, ні їхні справи. Це ж філософія життя.
Вона хотіла, щоб ті, хто насміхався з неї, кусали лікті. І навіть якщо вона не переможе, то щонайменше вона боролася. І хоча важливо, що подумають інші, вона навчилася дивитися на них згірдливо, але в душі збереглося потурання, яке загадковим чином опинилося в ній. Схоже, це було ще до того ранку. Бо життя наділило її ще однією своєю філософією:[i] бути байдужим до себе - злочин проти себе. Бути байдужим до людей, які проходять повз, - мистецтво.[/i] Це життя зробило її талановитою. А той ранок був лише пунктом відправлення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538317
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.11.2014
йти до тебе назустріч
й упиватися твоїми п'янкими очима кольору
небозводу
бачити тебе так зрідка та ще й
крадькома
йти до тебе й тебе не знаходити
вітражний розпис твого карколомного
погляду
закарбувався в мені, схоже, надовго
бо коли говорять очі
світ належить тобі й тільки тобі, чуєш?
очі говорять, буває, годинами й вечорами
бо їм справді є про що говорити
а твої очі - то король розмов
бо колір їх - то приманка на живця
і буду пійматися на них завжди
йти до тебе назустріч
щоб вивчити мову твою особливу
твою смачну й таку манливу мову
погляд - то ніби літери
а от очі... очі
є тим, чим ти би писав на аркуші паперу
я хочу мати почерк небозводу
і бачити тебе вкрай часто
втім, я вже йду тобі назустріч
і ти ходи, чуєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538150
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.11.2014
Того підозріло тихого вечора від знавіснів від звістки, яку щойно почув. В такі хвилини все стає невагомим.
- Я напропале відчував, що чужий.
Далі він поспіхом натягнув на себе куртку і вийшов надвір. Вулиці здавались наче плетиво різних думок: кожна вуличка розповідала щось нове і водночас вже відоме, щось потаємне і щось лакоме. Він зрозумів тоді, що при світлі ліхтарів життя міняє свій відтінок. Час рухається в ритм твоїх кроків.
Він зупинився на розлогій людній вулиці і усвідомив, що він там перебуває один-єдиний. Стало приязно і лячно. Місто теж має свою харизму. Воно вміє обеззброювати. Місто сміє закутувати тебе у свої обійми і сміє піклуватися про тебе.
Він хотів позбутися своєї облудної зовнішності. На площі багато людей. Чию зовнішність він собі вподобає?
Того самотнього вечора він був не один. Бо коли вийшов надвір, то не знав, якою вуличкою піти. Так і тинявся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537146
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.11.2014
час довготерпить бо він можний.
ми народжені під щасливою зіркою
бо кожна зірка насправді є щасливою
але ми вибираємо в житті хтозна чому кропіткі шляхи
незвідані шляхи
і крокуємо життя навпростець
ми робимо все що нам заманеться щоб звести
навівець
все наше щастя
а опісля знемагаємо від того що сонце
припікало надто сильно
пройти чи радше проповзти життя навпростець
і зрадити щасливій зірці?
нам подаровано крила щоб ми навчилися
падати
віковічно так є навтіки ми
куди очі зирнули подаємося в краї які
пролягають навпростець
час довготерпить але він не всевладний
щаслива зірка теж гасне на небі
і паде
і тут ми використаємо свої крила щоб спіймати її
і якщо падати то
тільки разом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537137
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.11.2014
хилитися в обійми її погляду кольору грації
і витати перед її ромашковими очима
я усміхався сміло і усолоджувався нею
що є сил
а вона чомусь тихіша тиші
сидить і скитається в мріях
сахається вітру і заплющує очі
щоб побачити зірки на небі
коли я з нею, то чую потаємне звучання музики
тоді цілую її шовкову душу
і заплющую очі, щоб бачити її
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530421
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Колись давно, сьогодні вранці, знову і ще раз він був наявним прикладом болісті. А бачити її - ось що воістину болить. Бачити наживо. Дивитись на неї крізь неї. В очі яких не існує.
(А йому чимраз далі було важче дивитися на людей, які проходили повз нього, дивилися на нього і його не бачили).
Болість така неждана ламає роздирає розбирає на шматки. І болить. Болить бачити очі яких не існує. Болить до кісток.
(А він продовжував дивитися на тих, хто поспішно минав його. Він знайшов у собі відвагу дивитися вперед чи вгору, головне - не додолу. Він знайшов у собі мужність лицаря дивитися на млистих людей, які продовжували проходити повз чи навіть навмисно оминати його).
Болість наївна незграбно оточила всіх, в тому числі тих, хто навіть підозри такої не мав. Болість шириться світом, і ми самі роздмухуємо той вітер. Біль невгамовна без погляду. Але ми його бачимо. Бачимо крізь зашморг на наших очах, що зветься не-помічати-навколо-нікого-хто-страждає-щоб самому-потім-не-страждати.
(А він ще трошки відтоді стояв там. Ще десь місяць і десять днів. І зник. Мов його і зовсім ніколи не було. Не було очей яких не існувало, але які бачили).
І ми йдемо тими шляхами вітру. І рухаємося за ними, і самі дмухаємо, щоб рухатися швидше. Щоб боліло більше, щоб боліло сильніше.
(А на його місці з'явиться хтось інший, обов'язково з'явиться. А люди залишаться тами ж боягузливими, щоб бодай стримано подивитися в о чі яких не існує).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527469
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.10.2014
норовливі неродливі люди
зрозумійте зрештою
життя проходить незабаром
розумієте?
життя проходить не_за_баром
і всі сказані вголос чи прожиті всередині
зізнання
вийдуть за стійку барну
і рознесуться світом
а ви будете продовжувати думати
що життя зрештою проходить за баром
в якомусь кафе чи вдома на кухні
життя проходить
і ви люди
сприймаєте його то як якусь почвару
то як платину
і кожного разу ви розповідаєте комусь
за стійкою барною
як вам важко зрозуміти
що життя пройде незабаром
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014
чудо_висько гніздиться у кожній живій істоті
то як набрід і еліта в одному флаконі
вельми швидко вилазить назовні одне із двох
або чудо або _висько
і тоді жива істота квітне чи починає поволі гнити
бо надто солодке виявляється палко гірким
бо ніхто навіть в подумках уявити не міг
що потворне на вигляд є миловидним в душі
чудо_висько полонить істоту живу
і сидить по обидві сторони її плечей
куди вона поверне голову те собі присудить до скону
і те буде вирощувати у собі щодень
або чудо або _висько
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525892
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.09.2014
у цього чоловіка були крила що
б
повзати по землі Божій
а час дано щоб роважатися і шпурляти у
безодню
щирістю була ознакою дурості
і не зрадити означало не любити
для цього чоловіка дар мови
був
для того щоб ображати й висміювати інших
очі щоб бачити пороки
а руки щоб ламати все раніш зведене
чоловік цей високий на зріст
дужий
і часом неприборканий
у нього завжди погляд скоса
але чоловік цей у центрі уваги опиняється
що є нагода
він любить плітки (що дивно може здатися)
любить і товаришів (якщо так їх можна назвати)
чоловік цей живе скрізь куди не глянь
подивися, він і поруч тебе сидить зараз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524973
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.09.2014
Очікування - то світлосяйне відчуття, допоки воно вдержує на своїх плечах увесь небозвід радісного смутку. Але чомусь обов'язково наступає такий момент, коли отой смуток вже звив мотузку завдовжки майже безмежності і простягається на весь душевний простір.
Очікування зрідка удостоює свого лорда такою річчю, як дочекання. І щоб незійти з розуму чи щоб не ховати в затінку своє здуміння, лорд збайдужіло прожовжує чекати. І виголошує оте очікування своєму господарю лестощі, мовляв, воно саме передуває в постійному єдиноборстві з різними обставинами, тому чекати чогось істинно важливого треба століт.
Очікування, мов стріла зі швидкістю світла, мчить через нічвидні місця лиш для того, щоб набридати своїм лордам пекельним очікуванням чогось воїстину особливого для них.
І опиниться на вівтарі лорд з докорами очікування, отого нарочитого відчуття, яке не давало спокою допоки він не дочекється. Допоки ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524965
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.09.2014
Коли ненависть обступить тебе, люби чимдуж сильніше, люби так, ніби любити ти більше не зможеш, і це твій останній шанс любити когось, що є сил. Якщо часник відлякує нечисть, то любов відштовшує ненависть. Але лише на крок. Тому люби відважно повсякчас. Люби відчайдушно. Люби з останніх сил. Люби триста шістдесят п'ять днів на добу. Люби так гаряче, як палає Сонце.
Тримайся ненависті, навіть крихітної, осторонь. Бо в неї щупальця довші за дорогу до неба. Бо в неї хватка сильніша, ніж у хижого звіра. Бо вона така ж оманлива, наче те заборонене яблуко в райському саді.
Любов - це коли між клавішами чути потаємне звучання музики. Ненависть - це коли всі клавіші чорні.
Любов без ненависті - Ніщо.
Тому люби з надією, що ненависть тебе не настигне. Ненависть поруч. Вона - основна комплектуюча любові.
Просто коли ненависть тебе поцілує, тікай від неї. Хоча відмовитися від найсолодшого поцілунку важко, пам'ятай, після його наступить найгіркіша мить - окаяння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523386
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.09.2014
Надворі підозріло пахне медом. Надворі медом.
Незвіданість як якась патаємна рушійна сила під'юджує тебе на ветхі вчинки, які згодом можуть виявитися чи не найміцнішою опорою. І ремствувати опісля чергової нагоди пройти повз цієї незвіданості ти будеш лише на себе.
Мрії відчайдушні - то є мрії від пульсуючого на повну гучність серця. Сумніви - ніби опік довіри, зрада - пожежа для неї.
Все на світі цім дивовижнім є тлінним, але завжди залишається попіл. Історії ніколи не закінчуються, усе лише продовжується. І затяті зрадники теж бажають довіри, бо всі ми створіння людей.
Світ - то герой, що не хоче бути знищеним, тим паче - забутим. Світ прагне бути схожим на орла, бути там же граціозним і прикутим до свободи. Він переживе зраду, але без довіри, навіть вутлої, до краю спуститься. І в
п
а
д
е.
Коли пахне медом, чекай зради. Бо життя - то платна послуга. І довіра завжди йде з додатком поцілунку Юди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523248
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.09.2014
вони зустрілися.
він - ветеран у цій справі
вона - новачок без жодного досвіду
вони покохали один одного
він - щоб не залишитися самотнім
вона - для того, щоб віддати себе комусь
вони були щасливі
бо він - ветеран любові
а вона - цнотлива була у ній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519727
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.08.2014
Я б воліла не любити. Ніколи. Зовсім. Ні на мить.
*
Деколи і Любов лежить на лікарняному ліжку, без макіяку і хриплим голосом промовляє: "Це все одно нічого не означає". А насправді, таке означає все. Організм Любові вражений цілком екстрактом запроданства. Вона вчинила злочин проти Себе, Вона опустила руки перед найважкою з усіх слабістю.
І коли Любов вже на порозі смерті, їй соромно. Бо такі, як Вона, не виносять терпіти фіаско.
Любов вмирає. Зі зморшками в душі. Від осуду й досади.
*
Щонайменше, що Вона могла просити у мене, - це простити. За те, що Вона не прийняла бій. А я, у відповідь, воліла не любити. Зроду. Повік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519498
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.08.2014
Бувають такі дні, що ніби випадають із календаря. В такі дні людина зазвичай присягає собі, що обов'язково зробить все те, що хотіла робити з чергового наступного понеділка. Такі дні, здавалось, мерехтять якоюсь потаємною надією, якоюсь утаємниченою переконанністю, що все коли-небудь, хоча б на крихітний проміжок часу буде гаразд.
Такі дні особливі. Вони ніби якорем тягнуть людину до дна, щоб там вона знайшла діаманти. Отак легко, без особливих зусиль такі дні врізаються в людину наскрізь. Тоді хочеться, щоби усесь-увесь світ належав тільки тобі.
Такі дні обкутані панциром спокою і водночас тривожного смутку. Людина навіть доконечне не може стверджувати, що це за день: будний, вихідний чи свято. Він просто є і просто є зараз, в цю важливу мить, а не у спогадах.
Такі дні, звісно, минають, але лишають по собі щось істинно особливе, щось звичайно-містичне. Такі дні відчувають себе радіантом енергії і втоми в одному флаконі.
Бувать такі дні, що ніби якорем випадають із календаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517902
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.08.2014
бо коли прокинутися і пропустити
світанок
сумно-солодкий присмак витатиме в повітрі
пропустити світанок лиш тому що
тоді розкриваються квіти
оживають і тягнуться до сонця
вверх
бо їхня фривольність досягає зеніту
неба
а у тебе агнофобія
бо у тебе страх до тих квітів
і щоб прокинутися ти пропускаєш світанок
одурманена сумно-солодким присмаком
ти добила до копила свою нетерпимість
до тих хто завжди тягнуться вверх
до квітів світанкових
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517079
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.08.2014
? страх починає хрустіти при крихітній
непокорі
твоєму м'ятному погляду, в якого
горіхові очі
ще кілька таких днів як "вчора"
і я потраплю в едем твоєї індиферентності
у мене вже садно від твоєї любові
а ти продовжуєш бігти риссю
у пошуках того погляду
що ламає між нами лемніскату
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516813
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.08.2014
це була любов під вигаданим іменем
так любити виявилося простіше
лише тлінність відчуттів емоціювалася
гостріше
коли один з них викрив цю невідданість
жаль
не людям дано вибирати час
хронометражність любові вимірюється
чесністю
а під вигаданим іменем
час вибирає людей
це справді була любов у
вигаданому часі
(але любили вони один одного
справжнім
серцем)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516187
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.08.2014
людина насправді те
що вона в і д ч у в а є
і позаяк ми перестали по-справжньому
співчувати
людина зараз те
що вона н е н а в и д и т ь
отак просто людина
з маленької літери
без будь-яких почестей
але по-справжньому страждає той
хто
ненавидить
але вступереч цьому якраз він і
найменше
вміє співчувати
людина зараз без жодних ознак
Людини
з великої літери
і щоб не перейти з однієї категорії в іншу
потрібно навчитися співчувати
без ненависті в серці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511786
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.07.2014
писати листи відійшло у вічність
бо
терпіння людей наповнене по вінця
коли вони їх чекають
(і, на додачу, їх охоплює
страх
не-до-че-ка-ти-ся)
але ж ти втрачаєш відчуття страху
коли поруч з тобою боїться того ж
дорога тобі людина
а з втратою часу
люди
втрачають терпіння
і так все по коло
по вже звичних миршавостях
і раптом тебе ошелешує звістка
про те, що тобі прийшов
л и с т
в яких спогади недільні - не-ді-ли-мі
стають героями отих листів
[i]листи-спогади[/i]
листи юродливої душі
що прагне свободи
(але досягла лише відчаю)
л.и.с.т.и. у. в.і.ч.н.і.с.т.ь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510976
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.07.2014
Віддай життя мріям, які живлять душу,
не сплутай їх з порожньою реальністю.
І хоча твій розум відчуває необхідність людську,
досягати цілей і підкоряти вершини гір потребу,
ніколи не опускай руки, бо таким чином ти знищуєш душу.
Віддай життя мріям, навіть якщо тебе звуть божевільним,
не покидай тих, хто страждає від досади, крок за кроком,
не обрізай їм крила, вони - це вигадака,
і залиш тих, хто літає з тобою пліч-о-пліч.
Присвяти життя мріям і, літаючи з ними,
ти торкнешся до зірок, а вітер шепотом тихим
розкаже секрети, які зберігав лише для тебе,
ти відчуєш безмежну ласку і потонеш в ній,
ласку відкритої душі, ключ якої тільки у долоні твоїй.
Віддай життя мріям, які все ж мають свої таємниці,
ти відкриєш для себе, що ти - частина цих моментів,
з відкритими очима і сонними страхами,
з очима заплюченими і живими мріями.
Dale vida a tus sueños
Dale vida a los sueños que alimentan el alma,
no los confundas nunca con realidades vanas.
Y aunque tu mente sienta necesidad, humana,
de conseguir las metas y de escalar montañas,
nunca rompas tus sueños, porque matas el alma.
Dale vida a tus sueños aunque te llamen loco,
no los dejes que mueran de hastío, poco a poco,
no les rompas las alas, que son de fantasía,
y déjalos que vuelen contigo en compañía.
Dale vida a tus sueños y, con ellos volando,
tocarás las estrellas y el viento, susurrando,
te contará secretos que para ti ha guardado
y sentirás el cuerpo con caricias, bañado,
del alma que despierta para estar a tu lado.
Dale vida a los sueños que tienes escondidos,
descubrirás que puedes vivir estos momentos
con los ojos abiertos y los miedos dormidos,
con los ojos cerrados y los sueños despiertos.
Mario Benedetti
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506447
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Ніч - то прихисток мрій, всього того, про що душа воліє мовчати. Ніч - це коли думки збираються в оркестр і під музику фортепіано (білі - то зірки, чорні - то частинки небесного простору) грають щораз нову симфонію.
Ніч - то ніби утопія, і ти тонеш в її бездонності.
Вона була народжена в утробі ночі, вона чула її сльози і з тих пір зненавиділа темряву. Місяць - її лікар, той, хто подарував їй любові (так і лікує). Зірки - її Оранта (вони моляться за неї). Ніч - її страх.
Вона ніколи не знала свого батька. І ніколи не питалася свою ніч-матір про нього. В неї були брати і сестри (то зірки). Але батько завжди був поруч. Просто не наважувався зізнатися в цьому.
Вона не відчувала своїх ступнів, коли ступала по цій землі. І просила у неба спокою. У неба (а воно так хотіло, щоб вона назвала його татом). Але вона просила у неба.
Ніч ніколи їй не перечила, завжди вклонялась перед її примхами і страждала, коли вона нічого не жадала.
Її ім'я - невагомість.
P.S. Щойно закінчилась нова симфонія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506086
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.06.2014
Ти закохувався хоча б одного разу?
Це жахливо, правда? Стаєш чутливим відразу.
Оголюєш душу і вдкриваєш серце,
це означає, ніби хтось має право вдиратися
в тебе і спустошувати всередині все.
Споруджуєш всі ці оборонні вали,
облаштовуєш обладунки для того, щоб
ніхто не мав змоги причинити тобі біль,
але згодом якийсь дурень,
не відрізняючись від інших
дурнів, завдасть тобі болю,
і життя стане таким же дурним.
Ти віддаєш їм шматочок себе.
А вони цього навіть не просили.
Зробили якусь дурницю,
щось на кшалт поцілували тебе чи посміхнулись,
і тоді твоє життя перестає належати тобі.
Любов бере собі заручників.
Потрапляє до тебе всередину.
Живиться тобою, в той час як ти плачеш у темряві,
така проста фраза "давай краще
залишимось друзями"
стає шматком скла,
що вривається в твоє серце.
Болить. Не тільки у мріях.
Не лише в думках.
Це біль душевний, справжній
"вторгатися в тебе і тебе руйнувати" біль.
Я ненавиджу любов.
¿Has estado alguna vez enamorado?
Es horrible, ¿verdad?, te hace tan vulnerable.
Abre tu pecho y abre tu corazón
y significa que alguien puede meterse
dentro de ti y echarte a perder.
Construyes todas esas defensas,
te fabricas toda una armadura para que
nada te pueda hacer daño,
y entonces una persona estúpida,
que no es diferente de cualquier
otra persona estúpida, entra como si tal
cosa en tu estúpida vida...
Les das un trozo de ti.
Ellos no lo pidieron.
Hicieron algo estúpido un día,
como besarte o sonreírte,
y entonces tu vida deja de ser tuya.
El amor toma rehenes.
Se mete dentro de ti.
Se alimenta de ti y te deja llorando en la oscuridad,
una frase tan simple como "quizá
deberíamos ser sólo amigos"
se convierte en un trozo de cristal
introduciéndose en tu corazón.
Duele. No sólo en la imaginación.
No sólo en la mente.
Es un dolor en el alma, un verdadero
“se mete dentro de ti y te destroza” dolor.
Odio el amor.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505475
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.06.2014
Я прощав те, що не прощають інші,
намагався знайти заміну незамінним
і забував незабутніх людей.
Я робив спонтанні речі
і розчаровувався в людях,
коли зовсім не очікував розчарування,
а, крім того, розчаровув сам.
Я був відкритий для обіймів,
я сміявся, коли робити цього не міг,
і друзі в мене були справжні,
я любив і був любимим,
але також почував себе зайвим,
мене любили, а я не вмів любити у відповідь.
Я стрибав від радощів, як дитина,
я жив з любов'ю в серці і присягався навічно,
але також розбивав колінка багато разів!
Я плакав від музики і переглядаючи фото,
я кликав, щоб почути голос,
я закохувався в усмішку,
здавалось, ностальгія поглинула мене і...
... я боявся втратити когось важливого
(а закінчувалося тим, що все-таки втрачав).
Але я вижив!
І живу дотепер!
Я не пройшов повз життя...
і ви також не повинні цього робити.
Я жив!
Треба боротися рішуче і впевнено,
чіплятися за життя й бути пристрасним,
втрачати з надією, а перемагати з відвагою,
тому що світ імпонує сміливцяв.
І...
Життя - це все,
щоб бути неважливим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504943
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.06.2014
- Кого ти любиш найбільше?
- Себе.
- Неправильна відповідь.
Але ж на це питання правильності не існує. Любить найбільше той, хто на це здатен і того, кого хоче. Згусток любові накопичується без часу. Обивателі - то ніби птахи, що літають за вікном. Їх так багато, що не злічити. Їх так мало, щоб бути справжніми. Любов не вміє лічити, тому любить лише один раз.
От йдеш ти вулицею, а продавчиня, сумуючи, що немає покупців, спостерігає за тобою із-за вітрини. От ти йдеш собі спокійно вулицею, а чоловік з маршрутки зупинив на тобі погляд.
В цьому світі ми не самі. Якби хтось з перехожих мав сміливість підійти до тебе й просто запитати, котра година. Нехай це буде банальна однохвилинна розмова чи ласкава усмішка у відповідь на чиюсь посмішку. Ми самі створили ілюзію, ніби ми всім байдужі, ніби весь світ проти нас. А реальність така, що ми проти цілого світу. Самі.
На жаль, любов не має пуантів для захисту й стійкості, як балерини. На щастя, любов відкрита всім. Любов не вміє цитувати класиків. Любов любить. Тебе. Її. Його. Любов не веде правильного способу життя, бо правильності не існує. Взагалі. Любов не вміє загоювати рани чи створювати нові. Любов веліє жити. Насолоджуватися й страждати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504607
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.06.2014
прощатися - то ніби заново знайомитись
гіркота розлуки - то ніби солод спогадів
згусток хронік минулого
кишить незабутнім
прощатися - то тавро повічне
але життя зі своїми колізіями
дарує події з начинками млості
неповторний момент повториться
забута усмішка воскресне
і ми
залежні від незалежності
знову зустрінемось
щоб опісля попрощатися
прощатися - це коли на серці солодко і гірко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502677
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.06.2014
Просто так влаштований світ. Жити, щоб любити, і любити, щоб жити.
Просто більшість не відає всіх див людського кожнодення, просто більшість сама так налаштувала світ, щоб в жодному разі не бачити за вікном те, що в середині царини, в якій ми "ніби" живемо.
Шукати горе у радості чи навпаки, влаштовувати беззаконня душі і молотити самому чужі долі стало вибором першої необхідності отої "більшості".
Вони ніяковіють від заздрості інших, бо самі не в змозі заздрити іншим.
І чомусь нас так тягне магнітом до нетих людей. І чомусь зневага - найгірша річ: можна пробачити все, окрім неї. Але зневага - це завданий біль, пролиті і непролиті сльози; зневага - це виїмка в душі, на дні якої розсипані потерпання.
Моралізаторство апріорі не є догмою вищих цінностей. Воно навіть не вчить усміхатись. Лише кланятись моралістам.
Просто так влаштований світ. Ми прощаємось з надією на бодай ще одну зустріч. Просто варто додати любові в життя і життя в любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501168
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.05.2014
я заховаюся за сонцем
щоб бодай трохи зігріти душу
та кишить вже столітніми пориваннями
бутафорної нутрості
а ти шукай мене там, де
загубив
щоб теж опинитися у
підневільному становищі
ми обидва опинимось на судилищі
і нас засудять за нашу нелюбов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500209
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.05.2014
порожня чаша терпіння.
і сухі очі.
сльози вже не течуть
(вони в стадії затишшя)
Це почалось раптово і тоді ж закінчилось.
Зрада.
Віроломство довіри
віроломство тебе як друга і як людини
дитяча простосердечність змита обрАзами
просто все, що залишилось -
гріховна святість.
і ніби ми друзі
але десь
де пробуджується все лихе
ми стали спинами один до одного
так і дружимо
святою грішністю.
ти, мій милий друже
озброєний раболіпством
це рівносильне любити море і ненавидіти хвилі
порожня чаша терпіння.
і сухі сльози.
я неВірю
що я - зраджена
я невірю
що твоє серце уражене
порожня чаша терпіння.
затишшя зради
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496841
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2014
влюблена в нелюбов
вона молилася до грішних
щоб ті її зрозуміли
бо вже так набридли клопоти щодо своєї душі
її святість припинила своє існування
ще дуже давно
коли вона була ще ангелом
влюблена в нелюбов
вона карала праведних
щоб самою бути ними ж покараною
бо любов - найвищий прояв ненависті
а вона не вміла любити серцем
і душа її спасена
бо спасіння - найвища кара
влюблена в нелюбов
вона проклинала себе
щоб бути мучинецею і щоб
грішні її почули
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493575
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.04.2014
розлюби мене одного разу тихим ранком
коли
прокинувшись ти зрозумієш
що життя вже
ніколи
не стане попереднім
розлюби мене тихо одного ранку
подивившись у дзеркало
ти більше не побачиш в ньому
любові до мене
медових снів вже не відчуєш
і більш ніколи не смій дивитися
отим зрадливо вродлими поглядом
очима дитини
[i]світ манливий[/i]
розлюби мене без крику
ніби ти дорослий
хоча я завжди знатиму тебе як дитину
дитину зрадливо вродливу
від щік до погляду
від погляду до голосу
від голосу до щік
розлюби мене бо скоро ранок
подивись у дзеркало і відчуй нічого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492646
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.04.2014
- Це було дуже складно.
- Але ніхто не казав, що буде легко.
- Так, але й ніхто не попереджав, що буде так важко.
Життя ніколи не перестає дивувати нас, грішників й покаяних, циніків й ентузіастів, скептиків й наївних. Життя, буває, змінює нас, але й саме теж міняється.
Просто час вимагає часу. Ось проста істина, ось секрет звичного нам сум'яття.
- Життя мене любить?
- А ти його?
- Я настільки любила життя, що стала до нього байдужою.
Коли кидає в жар від холоднечі подиху, від бажаного погляду, коли совість втомилася від боротьби за твою чистоту й незалежність, тоді ти є лише серйозною наївністю, тільки робиш вигляд, що ти ніби чесна, сувора й витривала, коли ж ти насправді є гостем власної душі, коли ж ти ще не залишила в собі дитину.
І не повинно бути виправдань, коли хочеш чогось досягти. Ось правило номер один, ось єдине правило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481790
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.02.2014
В нього було сім четвергів на тиждень, бо в цей день він зустрів її. Всі події він вимірював хвилинами, проведеними з нею в той незабутній четвер.
Це не була любов, звісно. Чергове захоплення, наплив давно забутих почуттів, та й вона була не ідеальною. Але після того, як кілька червергів пройшло з того карколомного, він випадково признався собі: це щось більше, ніж він гадав.
[i]Проведені на самоті хвилини більше не потривожать його. Він зробить крок назустріч, обов'язково зробить...[/i]
Але йому чомусь не давало спокою терзання: що краще - бути любимим чи любити? Здавалось, таке просте питання. Але він все ніяк не наважувався зробити вибір: [b]бути щасливим в стажданнях чи страждати від щастя[/b]?
Насправді, розповісти про свої почуття комусь набагато легше, ніж сказати протилежне. Хіба він зможе, отак просто, прямо в обличчя, сказати, що не любить її, хіба зможе, дивлячись на її ніжні повіки, сказати, що це була тимчасова історія для них обох?
Вона лише на деякий час заполонила його розум, вона подарувала йому той особливий четвер, а ще якусь дилему: любити чи бути любимим? [u]страждати, від того, що ти любиш, чи почуватися щасливим та водночас нещасним, що люблять тебе?[/u]
-------------------------------------------------------------------------
Сьогодні знову четвер. Сьогодні він скаже їй те, що не наважувався. Що він її любить і що хоче страждати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477160
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.02.2014
забуті всіма
ми залишились дорослими дітлахами
що ховають у собі свої страхи
і які наосліп вибирають улюблені тістечка
ми, великі малята
все ще радіємо першому промінчику сонця
і засинаємо лише під мамину колискову
нишпоримося у старих речах на горищі
щоб дізнатися більше таємниць дорослих
(бо самі вже по вуха занурені у заурядність)
бо насправді ми зіткані з дитинства
і всі наші подиви й суперечності походять від смаку
улюбленого тістечка
того, що ділили навпіл з найкращим другом
і, якщо чесно
у нас погано виходить грати роль у дорослих дітлахів
бо все справжнє
(щиру молитву і вірність мрії)
ми залишили у забутій всіма колисці
в тій, в якій клялися на вірність мрії у щирій молитві
дорослі діти це ніби зрада улюбленому тістечку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473935
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.01.2014
білий - то колір твоєї гордості
мінорний - скрип твоєї душі
[i]в неї двері виламані[/i]
бо туди ти пускала всіх без винятку
всіх...
(і його в тому числі)
***
стосунки між вами були схожі на гру пантонімів
та й самі ви - актори німих почуттів
синій - то колір його відчуженості
вщент натягнуті струни скрипки - стан твоєї душі
***
і все, що ніби було між ними -
[i]це був змах крил метелика [/i]
і всі ті крижані цілунки у біло-синій тиші
залишились на одній із вулиць
де своїх прихильників до сих пір збирають
актори-пантоніми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471656
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.01.2014
ти моя особиста "персона нон-грата"
(шпигун
сакрального і найсокровеннішого)
ти моє покарання й покаяння
і той, хто оголосив мені єпитимію
назавжди.
----------------------------------------
вечір.
безмежжя простору для думок про тебе
безладдя слів, рейвах дій
напій з твоїх сліз як солод митарства
вечір. рана і сміх
твої сльози і моє розп'яття
--------------------------------------
ти знову вриваєшся в зачинені двері
(за ними п у с т о ...
ти віщуєш сумбурне передчуття
бажаного дотику
і залишаєш опісля
шрами на спині, долонях й під серцем
---------------------------------------
ніч в обіймах світанку
я в приторку твого дихання
ти моя особиста "персона нон-грата"
в тебе мої сльози, в мене напій мого серця
той вечір.
.назавжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470145
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.01.2014
мрії набувають чинності лише опівночі
коли всі сили вичерпані
лише тоді вони відкривають завісу своїм скигленням
і вриваються в кімнату з силою демона
мрії ж насправді є відлунням страхів
бо коли [i]- Ти мене любиш? - запитав він.
- Я боюся твоєї любові, - невпевнено відказала вона.
- Але ж я не сказав, що тебе люблю, - знову він.[i][/i][/i]
те, що прийнято вважати за покарання
одного разу може виявитися пропуском в кімнату
туди, де всі мрії вирують у злиднях
бо їх покинули їхні власники
мрії навгад збивають з пантелику своїх покровителів
щоб не піддатися згубному впливу демона
вони зачиняються в кімнаті
ці мрії - [s]нездійсненні,[/s] залишені напризволяще
і щоб не вмерти через свою недієздатність
мрії втілюють себе бодай у цій кімнаті
мрії теж хочуть подорожувати
мрії теж хочуть мати своїх коханих
і якщо ти набрався сміливості взяти під своє крило певну мрію
будь добрий, не залишай її на дорозі на ласку долі
тим паче, не передавай в інші руки
бо мрії теж вміють давати здачі
і одного разу ти можеш помінятися з нею місцями
і буди замкненим у кімнаті
у кімнаті спантеличених сподівань
у кімнаті з демоном-покровителем
[u].мрії набувають чинності лише опівночі.[/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464839
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.12.2013
він любив її до втрати свідомості
все сподіваючись на спонтанне прощення
він затьмарився нею по самі вуха
і вірив, що світло в кінці тунелю - страждань continuation
він намагався вистояти у поєдинку з нею
бо вже дуже кортіло нових емоцій
і щоб не прогавити отой переломний момент -
[i]коли життя стає суцільною сірою лінією[/i]
(без радості і сонця, з transparent феєю)
він розчинявся серед світських суєт
і ховав в собі трагедії, обвінчені її іменем
і лише одну річ він засвоїв напевно
[i]без потрібної людини поряд ми калічимо свої, мабуть, найщасливіші миті[/i]
звичайно, все таємне становиться явним
і також буває, що вони міняються місцями
просто він любив її до втрати свідомості
а вона його vise versa
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460129
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.11.2013
біль
біль
якщо зробити люстрацію моїх почуттів
тобі буде справді соромно і ... тобі буде боліти
обіцяю
я тебе переконаю, що a gift of love once can be changed to tragedy
і люстрація підтвердить мої слова
вона - найжахливіша річ для винуватця і найганебніша для того, кому присвячена
[i]присячено тобі[/i]
стражданням і свідомій болі, внутрішньому розбрату й ... загалом, тобі
це все - тобі
картини, вимащені мрякою твоєї любові
кактуси, даровані ласкою твого погляду
і біль, біль
ребра, що промокли під твоїми об́іцянками
ламай мене
але я обіцяю, тобі воістину буде боліти
чуєш, буде боліти
продовжую люстрацію своїх поривань до тебе
ламай мене
я в біді
рятуй
[i]ламай
ламай[/i]
pain
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453728
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.10.2013
якщо ти мене любиш, то ридай
ридай допоки не розлюбиш
Богородиця Марія казала: "Just have faith in my son"
а ми чомусь проливаємо кров за нашу віру .. бути разом
не здаваймося.
давай продовжим.
залишилася ще одна стація до завершення наших страждань
тримаймося за руки.
за тим поворотом буде схил додолу, тож скоро ми полетимо
головне, тримаймося за руки.
мені чомусь лячно повертатися спогадами в гріхи
і перед очима вперто вирує біль
в цьому натовпі паломників ми ніби чужі
чи напевно одні відчуваємо на собі силу Духа Святого?
тримай мене сильніше за руку.
рухаймося далі.
все, кінець, а після нього - впадина в серці
ступай, ще крок - і ми одержимо душу
не бійся. то позаду.
під нами - небо.
тримай мене за руку, чуєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453039
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Вона непомітно проникнула у своє затворництво і ще довгий час пробула там (здається, це тривало вічність і 73 секунди).
За характером ця жінка була хитрою й непохитною у своїх переконнях і , на диво, без зубожіння в душі та ще й без жодного остраху в оманливих отих очах. Крім того, її благоумство помічалося з першого дотику її хтивої уяви про устрій навколишнього світу.
Рано-вранці завжди прокидалася від нав'язливих снів, а потім ще довго не могла заснути, бо ... очі страх не видають - страх витає у серці, і, як виявляється, боятися можна без остраху в тілі.
[i]Її ніколи не звинувачували у грабунках чи вбивствах[/i], проте ніхто не знав, що вона має здатність викрадати чужі погляди, які опісля спалювала в собі. Ця жінка не любила гармонії з оточуючими, але чомусь була для них прикладом для наслідування. Тільки їй одній було відомо: як це - бути всім для інших і ніким, найпорожнішим місцем для себе. Через те, що [s]в неї не було не мрії.[/s]
Бувало, вона спокутувала провину за свою безгрішність, що було для неї найболючішим процесом, коли по його закінченні вкривалася плямами покарання: [b]бо вона не мала мрії.[/b] Небо жодного дня не задовляло її своїм виглядом, вітер ніколи не розсікав її волосся, навіть ворони - ті чорнезні створіння, які не знали про помилування, уникали її.
Роль існування в її світі доходить до закінчення, залишилося ще 58 мілісекунд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452619
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.10.2013
[i]про її народження вперто мовчали зірки[/i]
вона з'явилася на світ о 7:14 полудня
з закритими очима та розгубленістю на устах
в руках вона тримала сльози
і голосила що було сили невідомі слова своєю мовою
оточуючі її чи то остерігалися, чи то хотіли розглядіти якнайкраще
бо така диковина буває на щастя не щодня
і всі гори з її народженням зрівнялися з рівнининами
а всі неприторенні зненацька стали сумирними
бо гордовито йшла та, що ще завтра була спороджена
і всім подорожнім дарувала цілунок краху
[i]її народження провокує тільки те, що всередині серця[/i]
вона з'явилася на світ за проханням Всевишнього
щоб покарати людей за піднещирі вираження вимащені зверху підлістю
вона була імпульсом до виверження погромних ажитаційних станів
і альтернативою до її утихомерення було спожити її суть і проковтнути суєтність
вклякати на коліна, просити вибачення і знову набридати своїми візитами -
ось що було в її життєвому ритмі
допевне вона була фетишом при найменших потрясіннях
бо помітно багато розколів на серці
і все, що там всередині правиться нею - б о л і с т ю
вона з'являється, щоб ми були спроможні відчути серед лементу биття себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450567
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.09.2013
коли Сонце замерзне в тобі
коли світло зорей у твоїх зіницях буде відлунням льоду
коли твої вилиці стануть ще більш виразними
коли мелодія твої ступнів перестане звучати
тоді ти шкірою вп'ялась в мою
тоді ти просто з'явилася в новому тілі
а я - десь там, де Сонце вкрите льодом
де зорі замерзли
де мелодія моїх ступів стала ще більш виразною
де твої вилиці перестали звучати ...
ми - в кожному з нас
коли чорноту розбавити теміню
коли світло зовсім не світить
коли обривки світу не видно зблизька
коли обривки світу - це ти і я
тоді світло розчиться серед непроникності
тоді чорний колір буде нашим світлом
бо ми відсутні в кожному з нас
[i]бо ми покарані за любов[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449041
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.09.2013
http://www.poemas-del-alma.com/defensa.htm - оригінал
Захищати радість, як рів
захищає її від сварки й ритуни
від страждання й нещасть
від тимчасових відсутностей
і від остаточних.
Захищати радість, як принцип
захищає її від здивування і жахів
від нейтральностей і від нейтронів
від солодкої ганьби
і від тяжких ситуацій.
Захищати радість, як прапор
захищає її від променя і меланхолії
від наївності і від негідників
від риторики і зупинок серця
від ендеміки і академій.
Захищати радість, як пункт призначення
захищає її від вогню і пожежників
від суїцидів і вбивств
від канікул і тягару
від зобов'язання бути веселим.
Захищати радість, як впевненість
захищає її від оксиду й парші
від славнозвісної патини часу
роси та опортунізму
від сутенерів сміху.
Захищати радість, як право
захищає її від Бога й зими
від писаних літер і смерті
від прізвищ і болі
випадкової
і також від самої радості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448714
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.09.2013
http://www.poemas-del-alma.com/corazon-coraza.htm - оригінал
тому що ти в мене є і тебе нема
тому що думаю про тебе
тому що ніч з розплющеними очима
тому що ніч минає і я кажу "любов"
тому що ти прийшла, щоб забрати свій образ
і ти найкраща з усіх своїх образів
тому що ти красива від ступнів до душі
тому що ти є прекрасна від душі до мене
тому що ти приховуєш себе солодко за гордістю
маленька і солодка
оболонка серця
тому що ти моя
тому що ти не моя
тому що дивлюся на тебе і помираю
і найгірше, що помираю
якщо не дивлюся на тебе, любов
якщо не дивлюсь на тебе
тому що ти завжди є де завгодно
тому ти що ти існуєш, де я хочу
тому що твій рот є кров'ю
і ти замерзаєш
я вимушений любити тебе, любов
я повинен тебе любити
хоча ця рана є вдвічі болісною
хоча тебе шукаю і не знаходжу
і хоча
ніч проходить і ти в мене є
і нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448701
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.09.2013
вона була тою єдиною
в яку він закохався з останнього погляду
на прощання він кусав собі лікті
бо не зміг її приручити до себе
вона натомість була милосердною
не пред'явила йому жодних пренетзій
чому
він
поводив себе з нею таким чином
чому він
так безжально різав по найболючішому
по вщент розбитому серці
і хоча вона не виявила свого нерівнодушя
всередині все було поранене
вона пішла звичайною ходою
в якій він помітив її граціозність
вона обернулася тоді ввостаннє
а він вперше в ту мить закохався
вона це дивним чином відчула
ребрами
і здавалось, готова повернутися до нього
але він так і не покликав її за собою
вона навіки залишеться тою
яку він покохав з останнього погляду
і це закарбувалося на її ребрах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447429
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.09.2013
так нестерпно хочеться
[i]літати[/i]
але нема з ким
ти десь по ту сторону барикади
я десь нижче поділки нуль
сьогодні наше знову пройшло
безслідно
і ми знову залишемося
неніким
ми з тобою схожі на невільників
обоє ховаємо під ковдрою
свою правду
незграбність довіри полягає у тому
що твою рану не посипають сіллю
а беззвучно лоскочуть
ми з тобою два цілих
однієї половини
це, безумовно, дико
це, безумовно, велично
так нестерпно хочеться
літати
але нема з ким
відсутність зайвих помічати не варто
чому ж тоді потрібних катма?
боротися треба до останку
боротися треба некрадькома
задарма бувають лише світанки
бо вечерами ми розплачуємося
почуттями
відчутятми
бо вечорами всередині нас
юрма безголосся
юрма, що є отрутою для недуші
юрма, яка зникне при першій ж
появі [i]життя
[/i]
з тобою хочеться
тебе нема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446589
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.09.2013
за словами очевидців
вона надіялася на краще очікуючи гіршого
просто коли вона прогулюється закинутими вулицями
то
уявляє себе несамотньою, уявляє його
того
неєдиного
якого не любить так сильно, що готова
цілувати без зупину
бувають моменти, коли їй здається
[i]він
щез
[/i]
тоді відбувається виверження страху назовні
ганьба - їй
перемир'я - душі
і навіть немає людини, в якої можна було б
попросити пораду
немає навіть такої, хто б турбувався про неї
як про дитя беззахисне
на вигляд вона - простацька дівчина
в глибині - мучинеця
на дні - передпокійниця
пригноблення почуттів не входить в її плани
просто щоб жити далі
вона повинна бути замкненою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446414
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.08.2013
Ти так любиш проводити час на самоті в компанії псевдодрузів, які обожнюють твої оголені плечі. Вони зводять з розуму всіх, кому випала можливість бадай раз поглянути на них. Здалеку виглядають тендітними, ніби потребують порятунку, а зблизька є такими пристрасними, що всі забуваються в той момент, коли споглядають їх. Але лише обраним можна доторкнутися до них, на секунду, і ти знаєш, що більшість продала б душу дияволу, щоб відчути їх на кінчиках своїх пальців.
Ти зуміла переконати оточуючих бачити в собі тільки дивні речі. Навіть ходять чутки, що ти можеш зникнути, якщо на тебе подути, як на кульбабу. І всі бояться це робити, вони в це вірять, а ти посміхаєшся з цього. Хоча так і не навчилася це робити від душі: ти усміхаєшся через стадний інстинк, проте сама ненавидиш тих, хто пливе за течією, називаєш їх слабкими, невдачниками, безхарактерними. Буває, ти терпіти не можеш формальностей, зате продовжуєш жити за розробленим графіком.
Багато часу вже пройшло з тих пір, коли ти ще була чистою, а ти так і не навчилася сперечатися, говориш, що сором'язливість для тебе є своєрідним ритуалом втечі від світу, ті, хто тебе оточує, твердять, що розгубленість є твоїм вердиктом. І ти не суперечиш цьому.
Завдяки тобі люди навколо перебувають у цілковитості бездій, бо лишень артобстріл твого мислення може розсіяти все першорядне. Здається, скоро тебе зненавидять. Але ти цим не переймаєшся, ти - планета себе, ті, хто поруч - зірки. Без них тобі сумно, страшно, з ними - легше.
Ти справді дивна. Писати листи давно вийшло з моди, а ти пишеш їх до когось нікому невідомого, і пишеш їх лівою рукою, хоча насправді ти правша.
В тебе є таємниця, і це не може бути помилкою. Просто твоя мітка у вигляді душевної роздвоєності ще не досягля свого апогею, тому не кидається в очі. І знову лише обраним відомо, що вона розказує про тебе більше, ніж всі слова всіх мов разом узяті. Знаєш, ницість тобі зовсім не личить, тим паче, якщо вона породжена власним егоцентром, вона в будь-якому випадку проголошує себе невдахою. Саме тоді відраза відразу стає візитною карткою у життя з драматичним ефектом.
Люди - твоя слабкість.
Ти ненависна їм.
Через те ти сама у компанії псевдодрузів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445898
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.08.2013
http://www.poemas-del-alma.com/mario-benedetti-conjugaciones.htm - оригінал
5 (після)
Майбутнє не є
білим аркушем
воно є вірою
помилковою
8 (прогноз)
Іноді варто
бути свідомим
сьогодні
зараз
ми самі створюємо
ностальгію
яку розмножемо
в майбутньому
9 (множина)
Є
вчора
і завтра
але нема
сьогодні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445651
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.08.2013
http://www.poemas-del-alma.com/mario-benedetti-arco-iris.htm - оригінал
Іноді
звісно
Ви посміхаєтесь
і не важливо, приємно
чи некрасиво
як якась стара
чи як дитина
багато
чи мало
Ви справді
є
Ви посміхаєтесь
як ніби це було
одкровенням
і Ваша посмішка скасовує
всі попередні
спливають миттєво
всі обличчя як маски
Ваш рот, щоб вкусити
Ваше підборіддя є примхою
Ваші вилиці ароматні
Ваші повіки
Ваш страх
Ви посміхаєтесь
як щойно народились
приймаєте світ
дивитесь
без погляду
незахищені
оголені
прозорі
і в кращому випадку
якщо посмішка походить
із глибин
всередині
Ви можете плакати
просто
без розриву
без відчаю
без заклику смерті
щоб не почуватись спорожнілою
плакати
тільки плакати
і втім, Ваша посмішка
якщо ще існує
перевтілюється в веселку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445503
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.08.2013
http://www.poemas-del-alma.com/mario-benedetti-tiempo-sin-tiempo.htm - оригінал
Точний час, я потребую тебе,
що інші залишають залишеним
через те, що їм цього вистачає чи вони не знають,
що з тим робити
час
в білому
в червоному
в зеленому
в темно-коричневому
мені не важливий колір
наївний час,
який я не можу відкрити
і закрити,
як двері
час для того, щоб подивитися на дерево при світлі,
щоб ходити на краю під час відпочинку,
щоб подумати про те, що сьогодні вже зима,
щоб вмерти трохи
і відродитись негайно
і щоб усвідомитись
і щоб потурати комусь
точний час є необхідність для
балачок годинами про життя
і для того, щоб вияснити, чому я сумний
і щоб звикнути до свого старого скелета
час для того, щоб сховатися
у співі півня
і щоб нову з'явитися
у радісному іржанні
і щоб бути днем
і щоб бути вечером
час без стриманості і без годинника
краще б точно сказати
чи бути потрібним
скажете, що роблю помилку
час без часу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444661
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.08.2013
http://www.poemas-del-alma.com/mario-benedetti-utopias.htm - оригінал
Коли я уявляю собі, сказав хлопець,
що світ тоне без утопій
коли я уявляю,
що надія є лише забуттям
чи смутку задоволенням
коли я уявляю собі, сказав хлопець,
що світ є руїною,
хоча він нею є
чи що смерть - це тиша
хоча насправді це її визначення
коли я уявляю,
що горизонт є межею,
що море є ніким,
що ніч є ніщо
коли я уявляю собі, сказав хлопець,
що твоє тіло, як імярек,
воно є ніщо іншим, як щупальце
чи що твоя любов,
ця віддалена любов, що мені призначена,
не є оголенням твоїх очей,
скупістю твоїх рук,
коли я уявляю, імярек,
що ви є тільки тим, що бачу
пестощами чи проникливістю
коли я уявляю собі, сказав хлопець,
що утопії не існує,
якщо ви, солодкі хтось,
сміливі, вічні,
якщо ви, є моєю утопією
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444649
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.08.2013
світ хвилюють дрібниці
тебе - тільки масштаби
і навіть серед уламків усіх катастроф
ти визнаєш свою грішність
на випадок
якщо ти - наступна жертва
твоє мислення особливого покрою
а світ запрограмований на
неунікальність
тобі швидко набридають сльози
але плакати твоє улюблене заняття
ти не любиш розгадувати головоломки
проте для інших залишаєшся
цілковитою загадкою
у тебе не буває стану "крик душі"
бо завжди почуття зупинялися
перед тим, як ти щось відчувала
"сьогодні" для тебе не існує
бувають лише сни, бувають мрії
але ти по невідомій причині
в них не віриш
а надія живе в твоїх долонях
і ти тримаєш її міцно, озброївшись кулаками
кажуть, дівчині не личить героїчність
але ти готова боротися за свою незалежність
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444460
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.08.2013
http://www.poemas-del-alma.com/mario-benedetti-espero.htm - оригінал
Я чекаю тебе, коли ніч стала днем
і втрачаються останні зітхання надії.
Я переконаний, ти не прийдЕш,
я знаю, ти точно не прИйдеш.
Знаю, що відстань тебе болить,
і ночі щораз холоднішають,
знаю, що ти вже не тут, немає тебе.
Я думав, що знаю про тебе все.
Знаю, як день раптом для тебе може вечером стати:
знаю, що мріяла про мою любов, але ти чомусь мовчала,
знаю, що схожий на ідіота, коли продовжував тебе чекати,
і знаю, що ти не прийдЕш.
Я чекаю тебе, коли ми дивились на зоряне небо:
ти там, а я тут, сумую за тими моментами,
де поцілунок означав прощання,
можливо, той був на решту нашого життя.
Я чую, як сум пробудився.
Коли мій день перетворюється в ніч,
тоді місяць приховує те променисте сонце.
Я самотній і я це знаю.
Ніколи не відчував нічого подібного,
але зараз самотній "я" повністю огорнув мене
і забрав до себе назАвжди.
Я приношу вибачення за такий стан.
Просто ніколи мій намір тебе не образить.
Я навіть не мріяв любити тебе,
натомість себе не відчуваю.
Моє повітря закінчується, як вода в пустелі.
Моє життя скорочується без тебе всередині.
Моє бажання жити - це ти,
але мене тут нема.
"Чому так?" - спитаєш.
"Чому я не сів в автобус, який відвезе мене до тебе?"
Через той світ, що поруч, він не дозволяв мені.
Тому що ніч - як тортура думок про тебе.
Чому я тебе забути не можу?
Чому не живу, як хочу?
Чому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443759
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.08.2013