| Сторінки (1/56): | « | 1 | » |
У тиші залишусь
звалившись у чашу фальші.
Нестримним потоком проливши
чорнила на білу стіну.
Спокуса, проживши пітьму,
роками жадати вогню.
Я рвусь, розриваюсь,
жадаю, згораю.
В промінні - надія
до життя. і смерті.
Прощання з пітьмою.
Третина хвилини -
в обіймах тіні.
Жахливий. Осінній. Мій. Сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2014
знову і знову мрія в моїй голові помирає,
напившись рому, думки знесилені і похмурі,
не знаходять шляху до ліжка. розбиваються
на дрібні частинки моєї свідомості.
оголені дроти руки спокушають -
не вірити. не жити. без емоцій
сьогодні. завтра. і, мабуть, завжди.
стою перед тобою без слів.
без сліз. ще тільки почуття
від серця не забрати.
і страшно не чути
себе щомиті.
відцвітає
лілія.
і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
спокойные нередко проницают истины,
в глубинах своих мыслей взрывая корабли,
томимые давленьем действий летят они
в бушующее море на гребени волны
спокойные, раскачивая маятник ума,
бегут от смысла и к бессмыслице, стремясь
вперед, чтобы увидеть свет вещей иль мрак,
и консервируют себя в илюззию тепла
спокойные - непобедимы и легки,
без слов чудесно-сказочны творят миры,
и сверхчувствительно хранят свои мечты,
не торопясь открыть великие секреты
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481545
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2014
на горизонті зійшлися хмари
падали стріли у темну прірву
дзвінко співав на порозі марень
грім. ніч віддалась мертвому царству
упали на коліна сотні душ
у сльозах, криках; усюди розпач.
топіться, нещасні, серед калюж
дощ - одвічний рятівник і палач
усе забрала безжальна гроза -
світло кохання, емоцій сповна.
надію на щастя чи небеса
до холодного кинула дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
Завтра мы не встретимся снова,
Банальный фильм меня не спасет.
Завтра тебя (всегда молодого)
Новый день за собой унесет.
Завтра мы не встретимся снова,
Завтра я прекращаю отсчет,
Как параллели у основы
Тащимся нервно куда-то вперед.
Завтра мы не встретимся снова,
Я не открою завтра и глаз.
Мир пустой, не трать и слова,
Не выполняй чей-то приказ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469960
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.01.2014
Пекельні створивши муки,
Танцюємо на голові,
У сторону всі науки -
Уперед королі нові.
Життя тихими кроками
Зникає знову повільно.
Ховаємось за замками,
Зовсім таки божевільно.
Тікаємо від спокою
У вир бурхливих подій,
Помираєм епохами
Від власних пустих надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2014
Чіпляються люди за минуле,
І вигадані перед сном історії.
Згадують, як в почуттях тонули
На сеансі фантазії хворої.
Кохають, цілують, прощаються
Або кинуть пекучо-нещире "бувай".
Все рідше вони посміхаються -
Через хвилину приїде у них трамвай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2013
Когда-то в моей душе жила грусть,
Но потом я ее отпустила.
Странными она посмотрела глазами,
Оделась,
простилась,
убежала.
На днях вернулась. Мрачная.
Как грозовая туча. Осенью.
Напоила мечтами. Наивными.
Улыбнулась,
заплакала,
убежала.
Грусть, как опавшие листья,
Металась по городу,
Заглядывала в окна.
Искала,
ошибалась,
убегала.
Немые люди с глазами
Пустыми, уставшие,
Принимали грусть, как родную.
Ласкали,
грели,
убегали.
Тусклый свет обжигал
Кончики ресниц. Медленно
Засыпала грусть на его плече,
не злилась,
не вспоминала,
но снова убегала ко мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448393
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.09.2013
В крові вмирає мій король,
Радіють всі навколо мене.
«Зіграв чудово свою роль» -
Слова отруйні і шалені.
Сміється люд, убивця - я,
О, це видовище стражденне,
Бо волю в смерті короля
Узрів, та досі полонений.
І мій король ось-ось помре,
Сьогодні я накоїв лихо,
Та не помер гіперборей!
Він поруч, тільки ледве диха.
Яке життя без почуттів?
Така вже доля у героїв,
Що вбили власних королів,
Вони свої зіграли ролі.
Погасне світло вже за мить:
Душі немає в порожнечі.
У грудях більш не заболить,
Повір, в останній літній вечір.
Спустивсь повільно на плече
Важкий, але знайомий, подих:
То прихилився, без речей,
Король, на мій великий подив.
Скупу я випустив сльозу -
Мазок добра на тлі страждання,
У весняну немов грозу,
З душі зітерлись злодіяння.
«Ти будеш жити, мій король!
Я відчуваю - маю сили,
Не полишай-но тільки роль,
Що завжди ніс благочестиво.»
Могутній звівся мій король,
Він служить сильною душею,
І думку ставить під контроль,
Лишає біди за межею.
Малюнок Наташі Соколенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2013
(надихнув роман "Вічник.Сповідь на перевалі духу" М.Дочинця)
Спіткаючись, вандрує полонинами
Той, що живе у Чорній Хащі -
Вічний Дід, який щоднини
Дарує світло комусь з пропащих.
"Нате! - каже, - скарб моєї душі і тіла.
Тут він увесь. Кладу вам його під ноги.
Пробудіть же свою абсолютну силу.
Не піддавайтесь на інтриги убогі."
Старий Знахар споглядає світ природи,
Його мудрість захована в добрих очах.
Він знає усі таємниці свободи,
Вечорами літає, мов юний птах.
Притулок знайшов між темних смерек,
Рідною стала загусла тиша лісу.
Здалеку чув глухий клекіт лелек -
Не видно їх через дерев завісу.
Ялинові лапи у нього за постіль,
А для укривки - суха осока.
Березовий сік тамував його біль,
Прохолода спускалась від струмка.
Солодка дрімота долала страх,
Обласкана вітром усміхалась скеля.
Фосфоричні клубки-повітрулі в ярах
Колисали його. Мовчала земля.
Чорний ворон чекав його смерті.
"Брате вороне, я ще не твій."
І захотілося жити у круговерті
Серед дерев і власних надій.
І став він Новим. У всьому.
Скинувши недобрі звички вчорашнього.
Посміхнувсь, забув про втому.
Майбутнє крокувало тихо до нього.
Вистужена й спорожніла душа
Чекала нового наповнення,
Любов до лісу прийшла -
Знак йому про оздоровлення.
Дивна музика, подарована Природою,
Була і веселою, і сумною:
Від дзвону ріки до тріщання комашні,
Не втомлювала, не набридала ніколи.
Будував, майстрував власну оселю,
Сили й наснагу земля дарувала,
Не скидалось навколо вже на пустелю,
Все живе один одного тут відчувало.
Він навчивсь розуміти трави,
Читав їх, як читають книжку.
Ніякої загадки в цьому немає,
Запах людини манить її до інших.
Хмари-пересмішники гримасами
Дражнили землю, нудились вгорі,
Котилися неспішно у вигляді коліс
І сипались вогненні їх язики доріг.
Пролітали швидкі дні за роками,
Віщун мирно снував по стежках,
Слава про нього неслася містами,
Мов у добрих старих казках.
Та не казкою було його життя,
Пізнання, мандрівки, а потім -
Тюрми, катування, але не тьма.
Кожна хвилина бігла в роботі.
Рідні місця звали його серце,
Знову втечі, моря і ліси,
Руки простягались до сонця,
Він порошиною по світі носивсь.
Вчив м’якої правди й твердої любові,
Вчив зішкрібати з душ учорашній день.
І пісні співав свої кольорові,
Щиро всміхався до усіх людей.
Вічник у серці моїм навічно,
Спогади теплі взимку навіє.
З Чорного лісу він героїчно
Словом простим кожного гріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
І. Драч
Чи легко стати соняшником?
Варто заглянути у своє серце,
Вогник Мрії чекає пробудження,
Пробудження від тисячолітнього сну.
Відпусти свій страх і побачиш -
Щастя є. І живе в тобі.
Миттєво проносяться в голові думки,
У них заховані всі віки.
Шаленим стукотом серця говорить
Душа. Відкриває таємниці.
Простотою почуттів зачаровує,
І хоче до всіх пробитись.
Зневірені люди з опущеними головами
Та пронизані голками злості
Зачиняють душі в надії
Врятуватись. І забувають.
Забувають свої чудові бажання:
Жити щасливо у мирі.
Сонце, допоможи людям
Відчути їх справжню силу,
Допоможи впустити тепло
У змучені крижані серця.
Чому ми страждаємо,
Якщо можна жити щасливо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013
Я - человек, рожденный на Земле,
Я - совершенное творенье Бога.
И, как цветок, возлюбленный росою,
Дарю я радость миру и себе.
Я силой мысли одаренный,
Мечты в реальность превращаю.
* * *
О, люди, где Ваша доброта?
Где искренность в глазах?
Куда исчезла, пылающая многие века?
Вы разбудите крепко спящие сердца.
О, люди, люди, поднимитесь,
Вселенную собою озарите.
Давайте вместе чувствовать природу:
Деревьев шелест, солнца теплоту.
Давайте вместе воплотим мечту,
Проложим к вечной жизни мы дорогу.
Танцующие в небе синем облака
Всему живому принесут улыбку.
Мы вновь найдем самих себя,
Любовью жизнь свою наполним.
Она верна и терпелива,
Она давно ждет каждого из нас.
Любовь не знает мер и грани,
Лишь мы ее сумеем сохранить,
Через года любви огонь усилим.
* * *
Не много человеку надо,
И нужное имеется вокруг него,
Но все же человеку мало,
Не ценит данное ему.
Все трощит, разрушает и калечит,
О, человек, взгляни Ты на себя!
Кому нужны железные леса?
И суета? Тревожность поселилась в мыслях.
Остановись! Ты этого желал себе?
Счастливым создал мир ты детям?
У них болят глаза от постоянного сиденья
В интернете. И телевиденье приносит вред.
Задумайся, великий сильный человек,
Куда ведут твои дороги?
Каким Ты видишь будущее сыновей?
Могущество свое используешь не зря?
Себе признайся честно, не лукавь,
А я тебя уж больше не тревожу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438566
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.07.2013
Вона знову всілася біля відчиненого вікна,
Вдихає розпечене за день повітря,
Втомлено розглядає останні промені сонця,
Від яких вже не болять її сумні очі.
Здалеку долинають звуки міста,
Здавна вона ненавидить шум листя,
Звично ховається у темряві ліхтарів,
За тиждень у неї життя без змін.
Кожна клітинка її тіла відчуває спокій,
Кожній емоції відведено свій ящик.
Крижана зірка світить з надією,
Криється у сутінках остання мрія.
Часто її думки зводять з розуму,
Чудово рятує гучна музика.
Чай, залишений годину тому поруч,
Через незграбні рухи земля п'є знову.
Ядовитим поглядом вона покриває обрій,
Який її рятує у світі, хоробру.
Як і колись вона блукає тривожно.
"Я" шукає в собі і в кожнім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2013
Третій і останній день у моєму світі,
Емоціями якого хочу поділитись.
На вікнах автобуса малюнки розмиті,
Погода змушує теплого чаю напитись.
У щоденника нова порція прози -
Вітер приніс із минулого спогади.
А до дерева не дійти у такі грози,
У снах знову приходять твої погляди.
Байдуже слухаю шум із вулиці,
Все більше кутаюсь важкою ковдрою.
Сьогодні не ховають вогні столиці.
Ні, не хочу здаватись похмурою.
Засинаю. Я бачу моє дерево.
Манить рухами широкого листя.
Лікує своїм шелестом ефективно.
Ти помалу зникаєш. І ще злишся.
Продовжую жити у своєму світі.
На моєму дереві немає цвіту.
І восени не буду під ним сидіти -
Горіх на голову може звалитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Ще один день у моєму світі,
Ще одна вигадана мною казка.
На цей раз окутана сонця світлом
Або під деревом у пошуках щастя.
Сутінки ховають сумно-бліде обличчя,
Лиш ввечері можлива прогулянка містом.
Щоразу здається, вона буде вічна,
Та серед залізних істот знову тісно.
Думати й писати про тебе - звична тема,
Краплі дощу не змивають сліди почуттів.
О, ця вічна банальна проблема:
Не знаходити вчасно влучних слів.
Простіше повернутись у власний світ
Під дерево серед вулиць душі.
До речі, у мене є свій вертоліт.
Загубила тільки вчора ключі.
Щирість залишається поки що в моді,
У моєму світі це точно так.
У міському шумі немає свободи,
І кожен блукає незмінно сам.
Вже звично зачиняти свої серця,
І одягати посмішку мало хто в силах.
Та варто шукати чарівні місця,
Як дерево у моєму світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
Я буду писать під деревом у своєму світі,
Нехай у цьому мені допоможе вітер.
Дочекаюсь, коли зійде повний місяць.
Це вчора був той холодний квітень?
Пам'ять знімає ножем шкіру,
Тебе досі лякає пуста квартира.
А під деревом у моєму світі спокійно,
Я напишу про тебе й надію.
Ти не вимикаєш музику,
Проганяєш невтомно самотність.
Вночі не пишеш довгі вірші,
Та й без цього ти - не гірший.
З тобою не страшно помилятися,
І не страшно блукати вулицями.
Вулицями думок давно хворої душі,
Що замовкає під деревом у своєму світі.
І сьогоднішній дощ до мене привітний,
Приносить запахи вирощених тобою квітів.
Ніхто не зможе повірить дивним лікам,
І не повірить у наші шоколадні мрії.
Понад великим безжальним містом
Чорними хмарами проноситься реальність.
І лише під деревом у моєму світі
Спокійно. З тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2013
Странные чувства мои.
Как-будто в плену пробегают дни.
Радости не хотят придавать они.
Пора зажигать в душе фонари,
Но без любви не нужны такие огни.
Так близко мы, скорей обними.
Надоело быть чужими людьми.
Эта среда бессмысленной болтовни.
Нам стоит протянуть тихонько ладони,
Просто сказать себе - живи,
И станем совсем другими, пойми.
9.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422679
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.05.2013
Сколько бы я не говорила, что это конец,
Что легко выбросить тебя из головы,
Но вот никакой из меня беглец,
Не спасают даже придуманные миры.
Когда закрываю на миг глаза,
Я вижу твою удивительную улыбку.
Кричу душе, что надо возвращаться назад
И не совершать очередные ошибки.
* * *
Опять банальные мысли меня поглотили,
Устала их прогонять постоянно.
Главное, чтобы совсем не сломили.
Как мне потом быть графоманом?
* * *
Я возвращаюсь к твоему взгляду,
О нем, наверное, писать не устану,
Только он у меня есть, а больше ничего и не надо.
Да к черту все. Хочу в нирвану.
Планы? О, нет, мимолетные желанья,
С утра к тебе мысленно улетаю.
Я всего лишь ищу свое вдохновенье.
Подари мне его. Ты можешь, я знаю.
* * *
А критика будет? Не зря я стараюсь?
Рифмы к словам иногда подбираю.
Не нужны сейчас, никому стихи,
В инете и так полно другой чепухи.
* * *
Сложно, когда начинаешь ты говорить,
Ведь твой голос сладок для меня, как мед,
Один из лучших, бальзам для души,
Каждый влюбленный меня поймет.
Написала, будто у меня все хорошо,
А счастья – так хоть отбавляй,
Раньше радость чувства мои приносили,
Сейчас проще к стенке – стреляй.
* * *
Вообще-то писать садилась о лете,
О солнце, тепле. Вот беда.
Нарисую звезду на рекламном буклете,
Со мной бред теперь навсегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421037
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.04.2013
Лише тобі всміхається моя душа,
Коли на вулиці йдуть проливні дощі,
Коли для всіх я стала вже чужа,
І сонце промені сховало в темному плащі.
Лише один ти зберігаєш світ мій,
І при тобі не варто одягати маску,
Тебе я заховаю серед світлих мрій,
Ловити погляди буває досить важко...
Всі почуття описані давно словами,
Та не сказать ними, що діється на серці.
Щодня я прагну керувати снами,
У них з тобою ми завжди відверті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
А давай знайдемо тобі нове щастя.
Я намалюю усмішку на папері,
Потім зачиню за нами всі двері.
Ми підемо шукати тобі щастя.
А давай знайдемо тобі нову радість.
Запустимо в небо повітряні кульки,
Потім відкриємо свою парасольку.
Під дощем будем шукати твою радість.
А давай знайдемо тобі нову мрію.
У ній створиш магічний світ,
І не буде смутку. Там усі живі.
Вирушаєм шукати твою мрію.
А давай знайдемо тобі нову музу.
Вона надихне на важливі звершення,
І не залишить при різкому падінні.
Ми знайдемо тобі найкращу музу.
Ми знайдемо все, що тобі потрібно.
То нічого, що час діє так згубно.
Ти будеш щасливий, а я на крилах.
Розгорнуться білосніжні вітрила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
Ми з тобою "друзі" в соціальній мережі,
І, як колись, зовсім-зовсім чужі.
Ніколи не пишемо один одному,
Та це вже й не потрібно нікому.
У нас залишилось трішки спільних спогадів.
Кілька таких, що забути хотілося б,
А кілька - що може і повторити б?
Пам'ятаю, коми не любив ти.
Ми навіть не бачимось роками,
Ні, наче ж не стали ми ворогами.
І при зустрічі привіталися б. Мабуть.
І, як ти тоді, мене більш так не звуть.
Та від цього я рада. Дуже-дуже.
Терпіла твоє звертання, друже.
І зараз заглядаю в минуле дарма я.
А все від того, що згадала твої слова.
"Просто так в житті не буває нічого", -
Не раз дзвінко жбурляв мені їх,
Інколи навколо викликаючи тихий сміх.
Жодного сумніву, коли лунає це знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Тихим шелестом списаних сторінок
Кутаюсь, ніби мене це врятує.
І кожного дня отримую у дарунок
Погляд, який щораз по-новому чарує.
І я забуваю про все на світі,
Завмираю. Самій уже смішно.
А потім у вечірній пітьмі
Борюсь з емоціями. Неуспішно.
Шалені думки. Я світло шукаю.
Подай лише знак тихо рукою.
Не бачу. Навколо нічого немає.
Та ілюзія не зникає весною.
І ніби все так просто й добре,
А завтра тебе побачу я знову.
Одне сонце сяде за обрій,
Інше Сонце пісню зіграє нову.
Безкрилий ангел принесе надію
На одну хвилину чи цілу неділю.
Не хочу виринати з океану мрій,
Та відкриваю очі о дев'ятій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Я маю вбити короля,
І цей король занадто добрий.
Та мій обов'язок такий -
Я маю вбити короля.
* * * * *
Здається, тут добра багато,
Пора б мені попрацювати.
Я наведу порядок. Треба ж,
Щоби полинуть тихо в небо.
І ось - отримав я завдання
Від Могутніх Сил Землі.
Хочуть тонко показати,
Що добро - не ми, й не він.
Сидів, і думав, і гадав,
Себе жалів і жалюгідним став.
Який тепер з мене герой?
Та королю дісталась гірша роль.
А Сили давлять так на мене,
А Сили змушують - іди!
І вириватися не можу,
І проклинаю ці світи.
Все голосніш кричать із висоти,
Вони не відступають від мети.
Важку кольчугу кинули на мене,
У кожного з вас серце кам'яне.
А я лиш маю вбити короля,
І цей король занадто добрий,
І цей король - моя душа.
Стискаючи меча, вбиваю короля...
Малюнок Наташі Соколенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Життя перетворюється в халепу.
Чому ми, дорослі, такі нестерпні?
Сховались за ширмами сарказму,
Невже справді не страшно нам смерті?
Не бачу в собі того оптимізму,
Вдаю радість. Давно не відверто,
Бо насмітили в душі. Так щедро.
Не порівняю життя більш із медом.
Ми зовсім не тими стали,
Дитячі мрії убили словами.
Ти відчуваєш? Тікають хмари.
Знайди мене своїми думками.
Не закривай обличчя руками.
Ми сядемо на знайомий камінь.
Лиш кілька слів і мов сотні шрамів.
Відпускаю. Минуле за нами.
Постійні печалі доводять до сказу,
І вже так все це мене дістало.
Та що за дурниці я постійно верзу?
Спокійна, що тихо собі покричала.
Від того легше не стало,
Тільки емоції загнала подалі.
Так треба. Вставай помалу.
Там хтось чекає тебе на вокзалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Я не признаюсь тебе в своих чувствах,
И мои стихи совсем тебе не нужны,
Писать их больше не вижу смысла,
А строчки лезут сами у сны.
Я не хочу о тебе думать. Наверное.
И о твоих темных, как ночи, глазах,
При виде их взлетаю в небо,
Чтобы потом била сердито гроза.
Я не стремлюсь забывать тебя,
Мне так тепло вспоминать твою улыбку.
Но зачем мне все это, друзья?
Жизнь без тебя в мученьях и пытках.
Я не могу прогонять свои мысли,
Они полонили сердце давно.
И было бы как-то легко, если бы вышли
Мысли и чувства на следующей остановке.
Чуть слышно шуршат страницы,
И я по-прежнему не могу уснуть,
Разрываюсь на маленькие частицы,
Но к мыслям о тебе снова вернусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399817
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2013
Знову перегортаю сторінки блокнота,
В обіймах ночі сиджу як мала сирота.
Залишаю третю чашку чаю
Недопитою...як завжди, на краю стола.
Зранку це буде всього-навсього спогадом,
Спробую забути все під дією шоколаду.
Ну от, ще одна сторінка позаду,
Хвилюватися не варто, я дам собі раду.
Пам'ятаю, щоб не плакати, треба сміятися,
І якщо ніхто не гріє - тепло одягатися.
Та й в душі не буду запалювати вогні,
Бачу, нікому не потрібні вони.
В моїй ручці закінчилось чорнило.
Дрібничка. Сама себе роздразнила
Емоціями. Бездумно. Тепер сумна,
Ніхто не бачить, не чує, засинаю одна.
А гріє зараз лише думка, що скоро
Засяє чудова усмішка твоя десь поруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Мелодія серця не звучить дзвінко,
Її не чути з динаміка телефона,
І не наспівують її люди в метро,
Поспішаючи, мов комашки, у справах.
Мелодія серця усім знайома,
Невловимо лунає знову і знов,
Змушує боязко закипати кров,
А під вечір ми впадаємо в кому...
Мелодія серця додає проблем,
Хочеться стати старим кораблем,
Розсікати легко морські простори,
Забувати душевні страшні гори.
Мелодія серця лікує швидко,
Коли знайома тобі зірка
Палає як вогник надії,
Вона завжди зі мною, я вірю.
Мелодія серця дарує мрію,
Так себе холодними вечорами я грію.
Часом здається, це марно, наївно,
Мелодія запевняє - чарівно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
Цікавість іноді навіть вбиває,
У світі дурну брехню залишає,
Людська натура до болю кривава
Без ницості зараз просто вмирає.
Жорстокість успішно тут процвітає,
Повільно людей від людей відвертає.
Зло безжальне щиро радіє,
По-іншому ніхто більше не вміє.
І всі це давним-давно знають,
Змінити от тільки нічого не прагнуть,
Не живуть, а лише виживають.
Сумно. Безтурботність зникає.
Ризикнути б мені. Знайтись.
Без страху по лінії вогню пройтись.
Нові шляхи відкривати слід,
А чи зможу здійснити політ?
Стимул шукаю. Або блиск очей.
В уяві збережено образ безцінний.
Десь тихо блукаєш серед людей,
Та для мене ти все ж незамінний.
Звертається душа несміливо-мило,
Тримається за всі слова невільно.
І я про світ приречений бажала
Без звичних радощів казати,
Лиш у думках тебе багато...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Вірші осінні на кожнім кроці,
А в мене сплеск дурних емоцій.
Сиджу у темряві і мрію,
Та мало в чому розуміюсь.
Уже не граюся рядками,
Вони приходять лиш ночами,
Радію тихо, мов дитя,
Думки сідають, як в гостях.
Писать повільно не морока,
Ніхто не підганяє, та одиноко.
Пора сказать, що в голові?
А там вирує буревій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2012
Я бы написала чудный стих,
Но если б это имело какой-то смысл.
Ведь ты не узнаешь, что посвящаю тебе строчки,
А дождь смеется, рассыпая ядовитые листочки.
Чарівні погляди ловлю помітно,
І відразу жити є бажання.
Хай хоч таке буває рідко,
Та це мов надія для мене остання.
Иногда прокручиваю в мыслях,
Что не было бы у меня этой жизни,
Что не слышала б я голос милый
И рада, что тогда все изменила.
То лиш у мріях я щаслива,
А наяву ходжу сама й безкрила,
Існує посмішка моя ще щира,
І враз з життя зника зневіра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2012
Єдиноріг на світі жив,
Рожеві персики любив,
Після того як їх їв,
Обов'язково копитця свої мив.
Єдинорога Петрик звали,
З єнотом разом по світі мандрували.
Славком єнота цього чогось із малку прозивали,
Мабуть тому, що батьки його вишні полюбляли.
Одного разу Петрику приснилось небо
Фіолетове, бо це так треба,
І було небо те в рожеву крапку.
Сказала зранку мама: "Одягни зелену шапку!"
Руденький чубчик заховав,
Славкові персиків в торбинку поскладав,
Але не помаранчеві, і не рожеві,
А подавай йому лише зелені.
Зелені ж персики були під колір шапки
Петрушки нашого. Як в небі крапки,
Бо Петя астроном завзятий,
Він персики із неба для Славіка так любить діставати.
Ось так блукають ці два друга,
Незвідана чекає їх дорога.
Коли на прожиття їм персиків не вистачає,
То молоко із річки швиденько добувають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373711
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.10.2012
Привкус кофе на губах,
И слова нежны звучали.
Ты смотрела на уста
И душа твоя дрожала.
Глаз сомкнуть все так боялась,
Вот! - случайно затерялась
В нем. Лучистом и родном,
А порою очень странном.
Где-то силы находили,
Мир лишь на двоих делили.
Ты красиво улыбаясь,
Ссоры новые просила.
Вновь терялась и любила,
Целовала, уходила.
Утром спать опять ложилась,
Мысли же к нему стремились.
Ты тихонько покорилась,
Счастье рядом, там, где звезды,
Пледом теплым вся укрылась,
Час довольно таки поздний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373710
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.10.2012
Ти вселяєш у мою душу радість!
І знаходиш у всьому прекрасне.
Тобі не властиві агресія й злість,
Любиш дивитись на небо крізь сміх.
У твоїх словах я знайду оптимізм,
Називайте його - дурний альтруїзм.
Мені не відомий з тобою страх,
Ми напишемо свою історію з фраз.
Ти існуєш для мене у мріях,
Ідеально нереальний з усіх.
Викликаєш емоцій стіг,
А просто ж скоро піде сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012
Уже не вистачає слів,
Не описати все навколо.
Й не вистачає почуттів,
Та думка знову за тобою.
Їй добре мріяти, літати,
У небесах себе шукати.
Й відлуння подиху твого
Важливо завжди відчувати.
У голові думки крилаті,
По колу люблять покружляти.
А я ж то прагну так завзято
Їх на полички всі складати.
Ти віриш, що життя чудове,
Мене окрилює це знову.
В повітрі чутно рядки нові,
І сонце сяє кольорово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012
Осінь така Осінь...
Я відчула її сьогодні,
Я побачила пусті поля,
Де лиш стерня колить,
У повітрі ще чутно запах
Згорілого вчора листя.
Це нагадує дитинство,
Збір урожаю із городів,
Прогулянки на природі
До рідної річки,
Де помітні змахи багряних крил,
І дивні розмови з сухою травою,
Посиденьки на гіллі яблуневім...
Сумно... що час не повернути,
А осінь не дає минуле забути,
І яблунька та повалена
Вітром безжальним,
Йому всеодно на спогади гарні,
А я посиджу на місці
Старенькім і ріднім,
Можливо пущу одиноку сльозу,
І далі в життя без болю піду,
Лиш Осінь на крилах своїх
Спогади приносить буде сумні.
23.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012
Останній тиждень пролетів безхмарно,
Хоч інколи і дощик лив,
І почувалася не так прекрасно,
А лиш сьогодні зрозуміла - марно,
Так марно я на щось чекаю,
Молюсь, у вікна виглядаю,
У натовпі когось шукаю,
Нема, нікого поруч тут нема.
І скоро випадуть сніги,
Усі навколо лід одягнуть,
Без масок жити вже не вміють,
Про щирість треба тільки мріять.
Обманом душу зараз б'ю,
Сама собі придумую дурниці,
І знаю ж, що не так живу,
Маленькому радію диву
(Хоча для когось це звичайна річ).
Та я свій порятунок дочекаюсь,
І витерплю, і все переживу,
На обрії лиш сонечко засяє,
Як усмішку нову собі знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
Що було й що залишилось?
Усе зруйновано, так просто знищено.
Слова зіграють в хованки,
Не підлетять, давно вони приковані.
Хтось усміхнеться зачаровано,
І завжди буде весело вам вдвох,
Як маєш друга щирого і вірного,
Не страшно з ним і бурі пережить.
В житті чекають повороти несподівані,
Ти їх не бійся, лиш вперед іди.
Минуле у минулому, майбутнє в далині,
Теперішнє із друзями щасливо проведи.
Мої думки знесилені, і спати не дають,
Безладно розбігаються і зранку вже не знайдуть
Вхід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2012
Мить зникає... ЇЇ не зловить,
І прожити роки треба спішить.
За спиною чую невпевнені кроки,
В голові вимикаю світло,
Думки ховаю сама від себе,
Лише ясність мені треба!
І ці сірі будні без емоцій
Сили повільно відбирають,
А я тільки хочу поглянути в очі
Дивні, незвично гарні і живі.
І так повільно образи зникають,
Безслідно тануть під звуки мрій.
Сльоза солона по щоці біжить,
Душа безсила у кутку сидить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
1
Бісять незакінчені думки,
Бісить слово, що звучить нещиро,
Бісять дії, вчинені наперекір,
Бісить моє "Я".
Та є ще сили всі ці
Дописать смішні слова.
У темряві душі і муза загубилась,
Серце з жорстокістю зріднилось,
Бо навколо жалюгідна лиш брехня
Відганяє в далечінь моє натхнення.
2
І скільки слів уже сказано,
А скільки марних сліз пролито,
І серце часто латане,
А досі таке всміхнене,
І холодом чужим пронизане
Крадеться подумки в розмову,
Й від цього відбирає мою мову.
Подумалось, а, може, вже кінець?
О ні, полізу знову на стілець,
Там ніби діти віршики говорять.
3
Повільно ступаю, не поспішаю,
Мої кроки довгі, чи, може, широкі.
Комусь це потрібно?
А боса душа говорити націлена.
Та рима безслідно зникає,
Сердиться, мабуть, чомусь.
Я ж причину цього відшукаю
І до душі на стільці відправляюсь.
Чекає розгублена вона у тиші,
А каву Вам налити?
4
Немає більше слів кохання,
Їх самолюбство моє з'їло,
Я чула у душі прохання,
Що жити так не сила.
Ось бачу янгола...
Чому ти вже не білий?
Ганявсь за добротою? Бідний.
Скажені люди тебе вбили.
Грубість, заздрість, злість
Світ наший вщент розбили.
5
Спіткнулась. Розгубила всі думки.
Не хочу більше говорити.
Погана, кажуть, звичка -
Думати, так голову собі ламати.
А, може, краще вже поспати?
Відвідати Країну Снів і знову
Усістись до своїх рядків,
На волю відпустити слово,
І хай воно пусте, без сенсу,
Та я лікуюсь так від стресу.
6
Беріть у руки чашку,
Холодна кава не смачна,
Нізвідки вибігли слова...
Врятують? Так, і я щаслива.
Хіба? Ну, може, лиш на хвильку.
А як же там моя душа?
І досі на стільці усміхнено кива.
Пора. Не треба більше почуттів,
Життя й без цього не просте.
Ви скажете - пусте? Ех, ні,
Воно таке барвисте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359097
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.08.2012
А знаєш, ти мені снився...
І було все, мовби насправді,
Розмови невтомні,
Незграбнії погляди в очі,
І дотик руки як пророчий.
А знаєш, ти мені снився...
Сумний і самотній
Сидів на канапі,
Писав беззупину рядки,
Та душу вбивали думки.
А знаєш, ти мені снився...
Безтурботно веселий
Блукав провулками міста,
Не хвилювали тебе проблеми,
Уява ж була пуста,
Та дива просили уста.
А знаєш, ти мені снився...
Казковий дивак-чарівник,
У серці моїм поселився,
Чорнобривці приносиш чудні,
Наяву я сама їх зриваю,
Щоби жити у цьому сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2012
Коли всі слова втрачають сенс,
Хочеться зникнути, надовго.
Нікого не бачити, не чути,
Ні про що не думати, все забути.
Просидіти на самоті години,
А може дні, місяці...
Допоки хтось не знайде тебе,
Такого знищеного, зраненого,
Розтоптаного власними мріями.
Допоки цей хтось не навчить
Тебе знову вірити
У життя...світ...людей.
І покаже новий блиск очей
Вірних... Що мов зорі
Сяють для тебе.
І планети радіють, як діти,
Гомонять між собою: "Пора тобі жити!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Барвисті сльози на обличчі,
Без сумніву, від щастя ллються.
Усміхнені вуста до твоїх рвуться,
Поглянути так хочу в очі...
Злітаю високо... в думки,
Сміюся разом з вітром залюбки.
Гойдаюся на крилах мрії -
І вмить покличуть журавлі.
Полинемо в далекий вирій,
Та хіба зараз я тут, з ними?
Ця казка дивна, що приснилась
Хай жить залишиться...щоб я в ній розчинилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012
Покинула усе, пішла через городи,
Тихесенько голівку приклала до землі,
І чутно подихи природи -
Вони рятують від петлі,
Чарують співом солов'їв,
Лелеки змахом крил величним,
І риби плюскітом в ріці,
Та сонця дотиком палючим,
Що відчуваю на руці.
Набравшись сили рятівної,
Ступаю знову по житті,
І щойно радощі втрачаю,
Лікуюсь в рідної землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Розбушувався вітер,
Він хмари розганяє,
Складаю слово з п’яти літер,
Що в серці золотом палає.
Це слово все руйнує,
Пощади нічого просить.
Любов як опіум з’їдає
Палкеє почуття, що у мені сидить.
На мить заплющу очі,
Сльоза прозора побіжить,
Заснути серденько не хоче,
Бо вже ту мить нам не зловить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Приснилося мені, що йду я в далечінь,
За обрієм манить мерехтіння,
Там видно тіні поколінь,
А слух все ріже шелестіння…
Зашелестів калини кущ,
Хизується червоними плодами.
Десь серед гілок хрущ
Зашелестів тонкими крилами…
До обрію все манить нічний вітер,
А серцю хочеться літать.
Природи застигає витвір,
Та починає тихо вже світать…
Печальні образи ховаються у ночі,
Безслідно тануть, мов і не було,
Спокійно відкриваю очі,
Проснулось заспане село…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Застигає бурхлива кров,
Душа собі місце ніде не знаходить,
А я згадую знов і знов,
Що життя моє без тебе проходить.
Начиталась сумних поем,
Драм без хепі-енду передивилась.
Ось кину в імлу каменем,
Щоб думка сумна не поселилась.
Я буду радіти прожитому дню,
Я сонце піду зустріну,
А біль складу у кишеню свою,
З любов’ю на світ погляну.
Відкрию очі, що у тумані
Блукали ці дні й місяці,
Була я мов у дурмані,
Застигши по пояс в багнюці.
Я вирвалась з тої неволі,
І вже не в полоні збігає життя.
Набираюсь тепер я поволі
Сил, щоб іти в нове майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2012
І хочу бути доброю, а навкруги всі злі.
Допомагаю, а у відповідь - невдячність.
Дивуються: і звідки розбрат?
Де ж всі за одного, як кожен із ножем на тебе?
"Це у суспільстві так,
Ми тут не винні..." -
Кричать знервовано і кулаки зжимають.
Суспільства без людей нема,
А чи це розуміють ЛЮДИ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.07.2012
Безладно вогнище тріщить,
Лікує рани потаємні…
Шукаю істину банальну,
Насправді так нестерпно і байдуже водночас,
І хочеться кричати у безодню,
Та всі слова мої німі,
Німі до страху, сорому, до сміху…
Це моя страта! А на очах лиш крижана сльоза сія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Дивне життя… дивні почуття…
вона шукає вихід…
а поруч лише вітер…
самотність нещадна,
тамує подих…
хвилини, години, дні –
все марно!
Дивна вона!
сама… літає… далеко…
душа виринає…
світло… й немає!
Ожила! Вільна!
Ніхто не тримає…
Вперед… до мрії…
знову злітає…
падіння лише надихає…
Смілива… себе не втрачає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Я чую знайомий подих,
Та все ж проживу без тебе,
Здійсню свій останній подвиг,
Хай там бачать у небі.
Вершини високі – це є не проблема,
Коли на душі життєва дилема,
Й заплакать не в силах,
А кров б’є по жилах.
Знімаю картини, всміхаюсь ще рідно,
Щомиті стає у емоціях бідно.
Зжимається серце, нещадно зриваю
Фото з стіни, його скрепка тримає.
А вже і немає…
Лиш слід залишився, але ж вириваюсь,
Щоб щастя нарешті до мене примчалось.
Помалу збираю,
минулого рештки тихо змітаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Літо в розгарі вирує,
Бурхливо летять дні,
Сердечко ж моє за тобою сумує,
Завмираючи немов у імлі.
Твій образ перед очима
І вдень, і вночі.
Твій голос із неба лине,
Дарує мій спів душі.
Сумувати ж немає причини,
Хай навіть почуття лиш мої,
Для мене це щастя єдине
Усміхнені бачить уста твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2012
Немає більшої біди,
Ніж втратити подругу.
На серці залишаються сліди,
Немов лежать брудні сніги.
Журба безмежна ріже душу обережно,
А серце спокою знайти не в силі.
Печаль окутує навколо,
Неначе кат петлю на шию одяга.
Ти все стоїш серед дороги,
Не криючи страшенної тривоги.
Ти чуєш тихі кроки,
А перед очима довгі роки...
Ти згадуєш маленьких діток,
То ви були давним-давно.
Гуляли разом біля квіток,
Говорячи без кривд душевно.
Сьогодні все по-іншому,
Сьогодні все не так,
У світі цьому гіршому,
Тут кожен як дивак.
Зіжму свою я волю,
Пущу в безкрайнім полі.
Знайду я силу
І буде щастя тут повік.
Та лиш закрию очі
Думки біжать охочі...
Вони дають нам болю
І відпускають із неволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Світ…жорстокий світ…
Ми потопаємо у ньому,
Ми виринаємо бійцями.
Хто ми насправді є?
Як нам знайти тут свою долю?
Співає пташка на просторі,
Грім небо з тріском розсіка.
А ми працюємо у полі
До ночі… й знову нас чекає тьма…
Гудуть авто вдень й серед ночі,
Літак у небі блимає,
Біжать одні в метро,
Он ті автобус зупиняють.
У кожного своя дорога,
Та спільна є пересторога:
«Чи то у місті, чи в селі,
Чи десь далеко серед поля,
Себе лиш не втрачай,
Борись! Борись за свою долю!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Як важко знати, що розуміння немає,
Відразу бажання жити зникає,
І в’їдаються докори злісні,
Пролітають думки поки що прісні.
А ніби і добре днями,
Рятуюсь дурними піснями,
У вечері ж все навпаки,
В душі розбиваються нові літаки.
Цей спокій мабуть лиш приснився,
Чи може десь у мріях згубився,
Знайти його не в моїх силах,
Бо сум сидить тяжкий на крилах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Ти мов те світло, що в кінці тунелю
Даруєш спалахи надії,
І ностальгічні кроки у пустелі
Блаженнії не згублять мрії…
Думки задимлені летіли,
Топились в повені страждань,
А серце спомином томили
Знебарвлені від гніву почуття.
Спустошена душа переболіла.
Переродилася! Востаннє!
Одне я чую: чи не марно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
В голові дивні голоси звучать,
На думки мої кричать.
Холодні сохнуть вії,
І обпікаюсь я об мрії.
Живу в примарному ашрамі,
Та навкруги все як у драмі.
Апатія залізла в сни,
Не дочекавшись і весни.
Фальшиві тіні мерехтять в калюжі,
А поруч міражі байдужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012