| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Думко
Чому ти мене гризеш
Чому не даєш заснути
Чому птахами летиш у ті ночі
Чому знову сплітаєш наші руки
Думко це ж нестерпно
Нестерпно згадувати ті погляди
Погляди при заході сонця
Тільки погляди
А ти думко хочеш чогось більшого
Мовчи думко
Давай спати
Завтра зранку все одно нагадаєш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571780
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.04.2015
Я падаю в небо
Розчиняюсь в повітрі
І засинаю в краплях дощу
Я слухаю зорі
Обіймаю місяць
І далі снами лечу
Я задихаюсь від шторму
Танцюю в заметілі
І знову тебе люблю
Я стою розхристана
Вдихаю марево
І тихо кричу
Я залишаюсь ві сні
Зливаюсь з тобою
І наяву сню
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571488
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.04.2015
Ти дивилась на мене вранішнім сонцем
І росою стікала по моїх щоках
Ти співала для мене весняними вітрами
Й цілувала пелюстками фіалок
А я
А я розбивав тобі соте серце
Яке ти все одно зашивала з місяцем в усмішці
Ти літала осіннім листям і кульбабовим пухом
А я
А я топив їх в калюжах
І яке я маю право далі прокидатися з твоїм сонцем
Чуєш сонце
Як ти терпиш такого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569654
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.03.2015
Ось так лежиш в ліжку туманними, дощовими зимовими ночами та й думаєш. Думаєш до болю в голові про прожитий день, тиждень, місяць. Прожитий мною, а кимось не прожитий...
Думаєш про Схід і часті з'яви свічок у кутку екранів...
Думаєш про бруд: на вулицях, під нігтями, в серцях... І чому в тих людях (чи то пак - нелюдях) стільки бруду? Запитуєш себе і розумієш, що не тільки в "тих", а й в "цих" сірих масах, що сновигають неначе тіні та обпікають тебе поглядом недовіри, злості та байдужості. І чому ці сірі люди насправді такі сірі? Чому з перекривленим обличчям вони дивляться на салатовий берет чи веселкову парасольку і ставлять діагноз: дивний? І ця дівчина в маршрутці теж дивна: читає книгу; а що не можна хіба, як усі, "зависати" в телефоні?
Забагато бруду, країна просто-напросто потопає в цій багнюці безсердечності та байдужості. А блідий промінець марно намагається розвеселити її з-за хмари.
Але, може, він все-таки розвеселить небайдужі душі, які зможуть щось змінити не тільки у державі, а й у серцях людей, які заблукали в темному, смердючому лабіринті.
Прошу вас, небайдужі душі, ніколи не відкидайте від своїх зіниць і сердець того промінця, бо він - дитина всього сонця, що має освітлити нашу дорогу.
Воно освітить, я вірю. Просто не треба забувати про бітлівське "ол ю нід із лов" і про клаптик полотно, оспіваний Бредбері. І ще не забувати думати зимовими ночами про весняні дні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554901
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.01.2015
А я не любила міста
Там забагато солі в очах
Шуму матюкливих машин
Купа іржавих дощів
Воно з'їдало моє серце розпеченим залізом
Холодними руками
Навіть не скориставшись серветкою
Щоб витерти ріки крові
А вони стікали на мокрий асфальт
І утворювали величезні калюжі
А в них відбивалось блакитне небо
Небо
Там попри все видно небо
Я полюбила місто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532046
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2014
ми б слухали деревами
ми б текли водограями
ми б літали лелеками
ми б співали вітрами
ми б засинали зорями
ми б сплітались промінням
ми б мовчали руками
ми б чекали дощами
ми б зустрілись...
якби не умовний спосіб...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522685
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.09.2014
Прийшла весна, а ти її не бачиш:
повсюди тільки море сліз та крові,
а на підвіконні свічечка горить
й у молитві стиснуті долоні.
А всі кричать, що ваша смерть немарна,
хоча й не зрозуміли всі ще втрати.
А інші запевняють, що чесні їх думки,
та насправді всі ці "бідняки" - багаті.
Та знаєте, ви завжди будете живі
у хмарах, у тополях і світанку,
і ваші душі тихо будуть тут
заколисувати нас мріями до ранку.
I ваші щирі, чисті очі
дивитись будуть із любов'ю зі світлини,
а наше серце буде так пишатися довік,
за те, що ви є справжні діти України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482724
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2014
тримай мене
тримай мене цієї висохлої ночі
і ніжно ці коліна обвивай
розхристані об пазурі колючі
тримай мене
так просто без будь-яких турбот
нашіптуй мені тихо колискову
просто ніжно неси мене до висот
до самого сонця-покрови
до самого сонця-перлини
і там бережи мене від ватри неба
і там тримай мене у ті хвилини
коли повсюди кров і жах війни
просто
тримай мене
щоби я знала
що хтось мене в цім світі любить
що в цьому світі заслуговую життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2014
Йду...
Дощі...
Похилені смереки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368450
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.10.2012
Йшов дощ.
А ти сиділа тиха і смутна,
Казала, що не любиш,
Казала, що хочеш буть сама.
А я мочав і… пив,
А що ж робити в цю хвилину?
Якщо ти кажеш: «Розлюбив»,
А може, це ти мене убила?
Звичайно, ти звикла всіх винити,
А ти свята, тобі поклони б’ють,
А я хотів тебе любити,
А я хотів твоїм коханим буть.
Я знаю: у тебе хтось ввійшов,
І ти вже віриш у його кохання,
І ти вже віриш у його любов,
І чекаєш щирого зізнання.
Та хто ще може так любить, як я?
Та хто ще може цілувать твої коліна?
Це ж я казав, що ми – сім’я,
А ти у мене – ніжна та єдина.
Та ти забула. Ти вже зараз з ним.
А ти для нього – вже давно прочитана газета.
І лише я вночі тихесенько скажу: «Люблю»,
Та це почує вся наша планета!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358159
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.08.2012
Я тут, перед Тобою,
Правдива й чиста, як сльоза.
А й,справді, сліз тут вистачає,
Неначе та роса,
Вони в моїх очах.
Ще мить – і вже на скронях,
А потім – на руках.
Збираю все в долоні,
Це все, що я маю, візьми!
І ходімо зі мною.
Я покажу любов, я покажу життя,
За яке ми так довго боролись,
За яке проливали цю кров
І ці сльози…
В ці сльози я вклала всі сльози жінок
І всіх тих дівчат,
І всіх тих дітей,
Що невинно вмирали
З ім’ям країни на вустах.
Та вони – герої,
Адже тепер ми – держава,
Красива, сильна і єдина.
Хоча для когось це – ніщо,
А для мене?
Для мене – це життя.
І Тобі молюся я за нього,
Молюся й плачу,
Але не боюся.
Я знаю, що є Ти у нас,
Я знаю, що все ще нас любиш,
І я також все ще люблю,
Хоча і плачу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346538
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2012
Було село…
Цвіли сади,
Й джмелі літали над бузком…
Прийшли кати –
І всі були на шиї з мотузком.
Було село…
Пишалася весна,
Сніги текли струмками…
Прийшла війна –
І кров текла ріками.
Було село…
Співали солов’ї,
І зорі падали в тумани…
Та повмирали молоді,
Старі пішли самі до ями.
Було село…
Цвіла калина,
І чути було пісню про любов…
Але прийшла хвилина –
І видно було тільки кров.
Було село…
Сміялись діти,
І дідугани усміхались в вус…
Але прийшли бандити –
І сміху вже не було чуть чомусь.
Було село…
Ішли дощі,
В барвистих росах колихались квіти…
Прийшли людці –
І чути було тільки плач та крики.
Було село…
Стояла пара,
І місяць крадькома на них дививсь…
Та прийшла покара –
І матінка просила: «Дитя, молись!».
Було село…
І чарувались ночі,
І тихо шепотіли ниви…
Та закрились навік очі –
І впала мати над єдиним сином.
Було село…
Біліли хати,
І тихо жили в затінку дерев…
Та прийшли вбивати –
І все спалили дочиста вогнем…
Нема села…
Пройшли часи,
І загоїлись рани,
І знову зацвіли луги…
Та все-таки лишились шрами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.06.2012
За вікном тихо падає дощ,
За вікном…Там усе незвичайне й чудове,
Там немає неправди і зла,
Там – неначе в країні казковій.
Краплі струмками стікають по листі,
Внизу десь ріка дзюркочить,
Квіти в росі, неначе в намисті…
На небокраї вже сонце горить.
Все стало чистим та свіжим,
Тільки-но дощ цей пролив,
І мревом чарівним та ніжним
Поля і долини покрив,
Якби оцей дощ покропив усіх нас,
Можливо, ми б стали добрі та щирі,
Та це лише мрії, на жаль,
Ми по-своєму дуже «щасливі»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341994
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2012
Не йди! Чуєш: не йди
Адже ще не все втрачено…
Надворі розпочинався новенький день. Цвіти радісно розкривали свої пелюстки-обійми назустріч сонцю. А воно в свою чергу виблискувало на пуп’янках сріблястої роси. І тепер на листі, пелюстках і навіть на павутинах світили малі сонечка. Ти колись помічала, як у цих краплинах роси могло поміститися все,що є навколо них; усе: дерева, цвіти, трави,небо – усе відбивалося у цьому непримітному дзеркалі. Ніби ціла планета, яка може вміститись на пелюстці будь-якої цвітки…
А як прекрасно зліталися зі своїх нічлігів усяка різна комашня. Гордовито прилітали метелі і вибирали собі з-поміж цвітів теж най гордовитіших - троянди. Простіші ж вибирали собі скромніших - ромашки, кульбабки, волошки…А як весело гудять бджоли, джмелі під високим небом над білоцвітними вишнями та яблунями.
День починався прекрасно, адже мав благословення від самого Всевишнього. Ніхто не мав права не подякувати Йому за цей день.
Дивись: усе усміхається. Усе радіє цьому сонячному дню. Усі пташечки співають своїх хвалебних пісень, звеселяючи усе й усіх до глибини душі. Чи ти чуєш цей прекрасний спів птахів, бджіл, цвіркунів, навіть метеликів? Не віриш, що ці створіннячка теж вміють співати? А я вірю; вірю, що всі створіння, які хоча б один раз у житті любили, просто-напросто не можуть не співати.
Ти теж любила співати, знаю. Я ж виросла на твоїх піснях; завжди співала, коли заплітала мої коси і прикрашала їх цвітами. Погладь мені ще раз волосся, заплети його; бачиш: воно потребує твоєї лагідної руки. Тобі заспівати? Хоча в мене зовсім не такий солодкий спів, як у тебе. Не брешу: справді солодкий.
І твої зморшки солодкі. Не бійся: вони тобі до лиця; справді, вони, як маленькі ниточки, сновигають по твоєму лиці. Вони вказують на твій вік. На твій поважний і чарівний вік: адже ти пережила усі бурі та грози життя, не просто пережила: ти їх перемогла.
Дякую… За все, що ти мене навчила і чого ще не встигла навчити. Але ти встигнеш, я впевнена! Я зітру тобі сльозу, будь ласка, не плач. Все буде добре. Не віриш? Я вірю. Цієї віри стане на двох.
Ми разом ще зробимо багато чого, ми змінимо цей світ на краще! Щоби тільки ти усміхнулась; усміхнулась, поборовши злу недугу.
Я люблю тебе. Я знаю, що дуже рідко це тобі кажу. Але всі, хто торочить ці банальні для них слова, насправді не люблять. Адже справжня любов повинна йти із самого серця, і тільки тоді це буде відчутно. Обіцяю: буду це говорити тобі частіше, аби ти тільки була жива. Ти будеш живою – я вірю…
Пробач… Пробач мені за все, я знаю, що багато чого робила неправильно. Але ти ще мене навчиш, чи не так?
Поспи трішки, сон завжди цілющий…
Мамо! Я ж казала тільки трішки, я не казала, щоб ти спала вічно!
Мамо!.. Не йди...
Та її груди вже не підіймались…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341842
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.06.2012
Так, я був мертвий,
І кров змішалася з слізьми.
Не чув ні пострілів, ні болю,
Неначе ти вже не з людьми.
Але чомусь десь іздалля
До тебе линуть крики, плач, мольба.
Кудись зникає те блаженство,
І ти вже знаєш: ще війна.
Війна страшна,кривава, довга,
Війна без розділів і сцен.
Вона іде, вбиває все,
І , зрештою, мене.
Так, я вмер…і снилися мені
Моєї вірної пісні
І наша хата коло тину,
і у колисочці дитина…
Та ні, я ще живий,
Я ще люблю, я ще молюся Богу.
Нема очей, нема руки,
Та я збираюся в дорогу.
Стрічай же, милая моя,
З війни того, хто любить…
І з твоїм дотиком руки
Дишу на повні груди…
Встаю і йду додому,
Біжу, спішу, лечу,
Щоб привітать її уклоном:
Щасливу зіроньку мою!
Люблю,
Ти знаєш…
Твій… живий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341461
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.06.2012