| Сторінки (1/49): | « | 1 | » |
іноді життя нагадує зажовану касету
я гадки не маю чому це стається, але
ніби деякі речі тебе вибраковують.
саме ті речі, які насправді заслуговують окремого запису,
переповнюють всі твої канали,
всі твої антени потім нічогенько не сприймають.
у кожного є таке кладовище душі,
котре чекає, аби щось поховати,
відібрати, притрусити сірющими буднями,
мов землею,
і з часом пролити на все це рясні дощі.
я й досі відчуваю смуток, прогулюючись старими кварталами своєї свідомості,
а інколи відчуваю, як раптом трапляю у невідомі закутки,
когось ненадовго зустрічаю і мушу йти далі.
бракує місця і повітря,
деяких слів
бракує тривоги, яка ланцюжком з'єднує відстані
А і Б
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835793
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Відносить до гавані спогадів
До щастя, в якому так муляло залишитися
Разом з тобою
У нашій гойдалці з присмаком весняних вечорів,
В які я існую лише завдяки розмаху твоїх обіймів.
Я повертаюсь до тих місць,
Які більше не зриваються від емоційного нахилу моєї стихії
Любові
До всіх серцевих надривів, перенавантажень
Від вражень, які ніхто не в змозі на мене справити більше,
Ніж навіть пам'ять про те,
Що я марно згубила.
Пробач, серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Все у тобі:
Обрії, землетруси..
Кава
Твоя постава і тисячі моїх дотиків
Ти підеш завтра за правдою
За горами вона, чи окопами
Відтоді як щось таки зміниться:
Впаде попід сніг, випарується,
Я вималюю тебе фарбою
Своїми
Легкими
Рухами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
В кожному з нас
Звір
Кожного масть
Як пасть
Розтавити крапки
Нема сил
Змінюючи шлях
Впав
І дійсно гризуть
Думки
Порівняно з минулим
Давно я вже стлів
Розкидані простирадла
Поверх могил
Аби не видно було обличь
Тобі не зачекати
Скрізь рух
А я і відстаю, і все прогавив
Хіба що б пережити
Цю війну
А потім то й нехай
Вже поховають
У серці іржавіють почуття
Відлуння їх у скроню долітають
І потім як не лусне голова
Я когось неодмінно убиваю
Як досі не посивів не збагну
Весь час нема ні сну
Самі страждання
І в спеку одяг з себе я зірву
Чекай
У попіл я пірнаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682960
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016
Вакуум вiдлюдства з присмаком м’ятного чаю i завiсами,
я позбавляюся тривоги i втрачаю страх,
я можу відкривати і зачиняти двері
Голосно шкрябати виделкою своєї байдужості
Вчора я мало не померла, але не стала швидше жити
Не встигнути - це не моя фобія
Адже рух є віра в дію
Я вірю в бездію,
Безвість, безодню, безумовність
В мені втопилося кошеня і більше не зігріває і не муркочить
Лише труп колись пухкенького та милого створіння
Яке вчаділо від марності світу раніше, ніж навіть захлинулося водою
Дарма ти плачеш, дитино
Все коли-небудь скінчиться
Все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677671
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016
втомлені очі зависли в просторі на стіні
наяву не бачу нічого, і уві сні
снів я взагалі бачити не встигаю, якщо чесно,
тому що я раб
і як у рабів водиться, прокидаюся я разом з півнями,
які ще не співали
співати уу нашій країні - це вже ніби збочення
кожного парного числа місяця у нас скорботи за загиблими,
вшанування пам ’яті жертв голодомору, чорнобилю, майданівців чи атошників
ми не виходимо з цього замкненого колеса,
тож щоб якось триматися приймаємо колеса чи колесимо
кудись подалі
дихаю я, як і всі, трохи обвугленими легенями
обвуглити їх навіть треба, аби якось зігріти внутрішні пустоти
та підстрахувати себе на випадок старкуватої самотності
при думці про старіння в цій країні в мене кліпає око
нервово здригається серце
і ганяє, ганяє кров, примушує шукати світла в тунелі
або ж занять, якими можна позайматися там без світла
але не спати, ні, спати ніколи.
хоча
ТАК
ХОЧЕТЬСЯ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016
Счастье и отчаянье - две похожие крайности,
При которых невозможно молчать.
Ты либо кричишь от радости,
Либо от горя.
А если молчишь?
Умер наверно. Или не жил.
Когда жив всегда вспоминаешь одно/другое
Что больше питает.
Никогда не сидишь на месте.
Счастье и отчаянье до того похожи,
Что мешают уснуть.
Им хочется поделиться
И если первое можно разделить,
То второе обычно разделяет тебя
В этом все отличие..
Ведь делить грусть опасно.
Ее уж лучше поливать.
Желательно спиртным.
И, знаешь, желательно в одиночку,
Тогда как никто не станет указывать твою норму.
А норма у нас у смертных одна - иллюзия.
Я отлюбила. Возвращалась к тебе, как к покойнику.
Обнимала твое тело, которое мне не принадлежало. С него вышла душа и я не помню момента, чтоб она со мной прощалась.
Хотя,может.. это было рукопожатие?
"Спасибо за любовь, на чай заскакивай"
Бестактные мужчины пытались пролезть на сердце, как будто с него открываются чудесные виды
А все что там увидали, в других видели.
И мы ищем, и не ищем, и ждем чтобы нас искали.
То активно, то пассивно,
А сердца все меньше.
Его оттоптали, как мизинчик
В общественном транспорте.
И я не столь старая, чтобы не иметь сил выйти на улицу,
Но достаточно издерганная, чтобы лишний раз себя не нервировать, а сидеть на балконе
Раскуривать сигарету
В кромешной темени
И даже не тосковать, не скучать ни по ком
А задаваться вопросом: "почему все так?"
"Что не так я делаю? "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650629
рубрика: Інше, Лирика любви
дата поступления 10.03.2016
мене поцілувати можна лише у холодного лоба. допоки сплю і нічого не бачу. та навіть коли прокинусь скоріше подумаю, що то на смерть, аніж від кохання. такого, знаєте, цілого неушкодженого серця.
в кожному сні по тобі в’яне червона троянда.
і мені самотньо, ніби в труні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637134
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.01.2016
в том-то и дело, что тебя не остановить. сколько бы рядом не идти, перебежками, догоняя. ничего не слышно, кроме сердца, стучащего на висках, кроме моей одышки.
остановиться в пути - потеряться, отстать от группы в дремучем лесу, в незнакомой местности, и петь походные песни потом одному, чтоб отпугивать зверя, наступая на пяты его одиночества.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637131
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 19.01.2016
чому твої очі стрибають по моєму тілу
чому руки твої тягнуться до моєї спідниці
чому ти такий збуджений кожного разу
коли не чуєш моєї душі
чому втікаєш, коли вона до тебе заговорює?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015
відтак тобі лишатися зовні
натягуючи на себе панцир
сторонячись галасу
розпалюючи вогонь
у домівках своїх дитячих мрій
моя улюблена мелодія буде тебе переслідувати
солодко торкаючись губ
занурюючись в глибинне
існування поза межами "я вагатимусь"
в коло"я знаю чого мені бракує" і
"я це дістану"
наступаючи на п’яти
наздоганяю тебе
(с) твоє майбутнє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2015
накопилось море неизданного
невысказанного, но произнесенного
[не вслух]
а затем иссякло
всяческое желание
перебирать в голове
доносить что-либо
[до тебя]
до себя
смотрю на ясные дни
просто смотрю.
внутри какое-то изнемождение
и все все равно.
нет ощущения тепла, холода
я такой пустой,
что ни одно занятие в мире не вытащит из этого омута
вот только плаванье на спине кита помогло
[может быть/бы]
я теперь ни за что не ручаюсь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620306
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.11.2015
повторно не разбивается стекло
пластик
техника
повторно не тонут в реках
и не сгорают до тла повторно
деревяшки да бумага
а мы можем разбивать себе сердце,
тонуть в разных людях, выныривать
и гореть, гореть, гореть
пусть и едва заметно
мне надоело желать гармонии тем,
у кого все хорошо и без моих пожеланий
я не хочу пить
за чье-нибудь здоровье и успехи
и скоро, совсем скоро
я стану бить в морду каждому,
кто застрял в моём болоте
нужно избавляться от того,
что мешает двигаться дальше,
от того, что крушит сердце,
поджигает на время и тушит,
и еще на время поджигает,
чтобы в конце-концов спалить по ненадобности
ищи себя, девочка.
пока время тебя не обезобразило.
пока тебя не сгубили
с твоего разрешения.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619484
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2015
Від нас лишалися купки гною.
Рана сочиться кров’ю.
Ми барахтаємось в багнюці,
Шукаючи серця. Серед смороду.
Мій шукач - око,
Твій - рука.
Ти віриш, що ми щось знайдем?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Я себя воспитаю
Ходить, не задевая
Тонких пальцев деревьев
Носить аптечки
Мимо аварий
И травами шепот лечить
Я буду выстилать цветами пороги
И приглашать гостей на варенье
А мальчик бежал, спотыкаясь,
И обгоняя велосипеды, Громко смеясь,
Мальчик никому не верил,
И дело не в том,
Что он давно вырос, и все ему врали,
Он слушая правду, Падал с велосипеда
И сбивал колени
Ветер любил спины,
Ветер любил челки
Ветер нас ненавидел
А мы ты он она они
Сыпали громко
Трусили тихо
Слова-обертки
Бери-разворачивай
Конфеты со вкусом жести
Конфеты со вкусом лести
Конфеты со вкусом яда
Мне от вас
Ничего
Не надо
С моей аптечки
Пробиваются хвойные ветки
Уйдем в лес
Лечить твои коленки
Воздухом без ядов
И вареньем
Старик бежал,
Задевая пальцы деревьев,
Громко смеясь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579940
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2015
Ветром распахивало створки
И скрипели апрелем и маем половицы
Пока мы вдвоем хрипели, перебегая
Из кухонь в комнаты,
Догоняя друг друга,падая на диваны и мимо диванов
А на расцарапаных иголками лицах
Блестели паутины
Будней, где ты в работе,
А я в дипломах
И вечно не хватает терпенья
Дожить до выходных дней в одиночку
Я - нить твоего моточка,
Клубочка
Я точка
С открытого гроба выглядывают кусты шиповника
Смело мне
Света мне
И вот мы ездим по городам
Лето связало руки нам
Общим загаром и запахом
Я тебе передам каждый шорох дерева,
Услышанный там,
Где ты спал
Пока ты спал
И нас вертела на боку планета
И целовала в солнечное сплетение
В знак особого расположения
И тепла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573339
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2015
А мы сидим на луне
Два белых медведя
Сегодня и тебе, и мне
Нашу землю раздеть
Стало быть
Укрыть её бережно
Покрывалами холода
И кататься вокруг
На спутниковой карусели
Мы от космоса и планет окосели
И висели
И танцевали на ней медвежьи танцы
И пели друг другу
Сказочными голосами
О том, чтоб нас больше нигде не ждали
Ведь между нами
Просторы
И галактики
И такой, знаете ли,
Хаос
Затопивший сердце
Красочными островами
И я счастливый безмерно
Сверлю глазами большую медведицу
А она мне в ответ улыбается
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569807
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2015
Столько выдохов человечности, что все люди снимали маски, что никто не боялся нового вида
Гриппа и других инфекционных и венерических
И только кашляли, кашляли,
Кашляли и много курили
А сигареты глотали.
Они потом пропаливали внутри
Огромные дыры
И выдохнув всю из себя человечность,
Падали,
Простираясь на асфальте
А после
Из этих дыр проростала пшеница
И нам казалось, что мы счастливы и богаты
Снилась утопия
И мотивирующие плакаты
Про то, как нужно любить ближнего
И смотреть на сучок в глазе брата своего,
А в своем глазе видеть бревно
Звукопоглощающие воронки
Вбирали в себя стоны и жалобы
А местные алкоголики вливали в себя вино,
Вальяжно разбрасывая карты
И мы все смотрели одно большое затянутое кино
Про то, как время достает из кармана визу
И эммигрирует,
Оставляя по себе взрывы и ураганы
И много мелких "прости" "прости" "прости"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568933
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 24.03.2015
Я села в самый темный вагон скоростного поезда. Из него иногда проростают руки и ощупывают мое скукоженное тельце. Тельце долго мерзло на станции, руки краснели от холода. Я зеленела от всей своей жизни. Мне иногда хотелось обратиться в дерево и скидывать листья. Вместо этого я сбривала волосы. Такие же яркие, такие же бледные, как губы...когда болеешь и когда здоров.
На таких как мы охотились
Иногда пронизывая плечо или бедро, хотя гораздо действенее было бы бросать ядом в сердце.
"Я добрый доктор ", - сказал Айболит, достал дрель и стал сверлить во мне отверстие
Прямо над третьим глазом
Все ставало отчетливее раз за разом, а потом я ослепла
Мы сидим в темном вагоне, а поезд не трогается
Я обливаю тебя чаем, а ты не можешь заметить. мы раз-ло-же-ни-е
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567005
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 16.03.2015
Час
Вдягнений у ранця із киснем
Потрохи збігав
Залишаючи іржаві сліди
Ворожості
На теплих пісках
Твого безкінечного літа
Та ледь помітні зморшки
На поверхні долонь
Що деколи вмивали мене флешбеками
До вранішніх філіжанок
Із кавою, що нагадує вересень
В якому
я
в’язень
Вчень
І побачень з терпкими цигарками
Розпаленими без тебе,
Твоїх сірників або запальничок
Сутінкових заражень
Ніжністю
До всіх твоїх нагромаджень,
Які я ретельно ховаю вдень
І медичних обстежень
Як наслідку повернень..або погіршень
Від цих самих повернень
Жертвоприношень
До всіх читалень
Де книга з моїм життям
В обкладинці із кісток вимагає
Сторонніх
Втручань
Безглуздий брязкіт колій
Скінчиться
І я
Вже немолодий, худий та гордий
Приїду на свою станцію
Ковтну есенцію
Розширю абстракцію
Заповню деклорацію
Пройду авторизацію
І почну дихати
Як уперше
Вдячний тобі і ввічливий
Бажаючи "добраніч" людині,
Прокидаючись зранку із нею,
Готуючи їй сніданок,
Я зрозумію щось найпростіше
І знайду відповідь
На запитання
Про життя
І його алгоритми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
Якщо в дитинстві не доотримуєш порції беззастережної любові,
інколи виростаєш безпощадним наркоманом,
Який не може впоратись із всесвітом,
Що притаївся у череві
Іншого
Ти поклав життя своєї дитини
На людину, яка щосили
Штовхає себе на узбіччя
На цей раз вони вирушать туди вдвох
Вгадай котрий не повернеться
Кого звинуватити
Де сховатись
На що спиратись
Наразі шприц адреналіну
Пробиває її грудну клітину
Я спізнився врятувати єдину причину
Мого...
А втім...
Історія про дівчинку, що ніколи не завагітніє
І чоловіка, що ніколи не вибачить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
дым от сигарет
совсем не крут
когда его прохожий
выдыхает в твоё лицо
и затем ты жадно
глотаешь снег
как бы пытаясь стереть
этот нелепый фото-
эффект существования
и важно ли, что ты уже мясоед,
когда питаешься браконьерами
они оставили в тебе след,
который за столько лет
немного присох и зарубцевался
но я так долго оставался
вдали от вечеринок,
бенгальских огней
и белых ночей,
что свет фонарей
мне стал приятнее и родней
и когда соседский терьер
не тебя уже не гавкает,
понимаешь, что ты в полном
раздрае
и мало того, в полном
забытье
суета мелькала улицами, задевая тебя за плечо,
а когда оборачивался, то не видел
ни-че-го.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554805
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2015
Что по чем?
The cost of everything and the value of nothing
Что имеем не ценим
Пока не полетят в самое сердце
Нашего скафандра
Снаряды
Уплываем от войны в сонных фазах
И приземляемся на островок метафор
Что по чем?
По чем мандарины, старушка?
Хоть чего-то светлого хочется
Сказок на ушко
Про то, что мы проснемся утром
И будут силы
И будет дом на месте
И родные живы
Про то, что не попадем в историю
Скрытого архива
Мы перспектива гнойного нарыва
Что по чем...
Он бормотал учтиво
Сквозь сон
А в сердце словно сталь застыла
Что по чем?
Верни как было
Я притворюсь
Что все забыла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554719
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2015
мы полюбим себя в зеркалах
а пока на участки дроблён:
туда не ступи, того не спрашивай
в доме нашем ремонт
и хозяин который день раздражён,
истощён и невнимателен
впрочем, по-прежнему добродушен
крик его - что стон
в темнице своей заключён
лишён солнечного света
не требуется ему ни вин,
ни барышень
это как вступить в сезон,
когда каждую ночь странный сон
и наутро помят весь, удручён
уже не влюблён,
но ещё не повешен
любого нытика превзошел
и молился при звездопаде
пади разрыдался бы
в окно глядя
радий в полураспаде
1600 лет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551775
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2015
Сколько тебя остаётся на дне
Этих живых сердец,
Которые не прекращают стучать,
Когда ты уходишь
Сколько капсул легкости мне предстоит принять,
Чтобы никого и никогда не обвинять в моих неудачах
Искоренить из себя привычку цепляться за чужие слова,
Которые ничего не значат и произносятся на эмоциях
Подавать себе указания и установки,
Которые станут рациональными и толковыми
Сколько мне ещё прозябать в этом холоде
В этой тёмной субстанции, которая меня обняла и сбила с толку
Стрелки моего компаса не указывают путь
И луна не для того вращается,
Чтобы разграничить мой день от ночи
Я не знаю что смогло повлиять бы громче,
Чем песня, пропетая тобой на кухне
Под звуки шипения кофеварок
И знаешь, друг, никаких поправок не напасешься,
Чтоб прибрать этот беспорядок
Я есть сплошной припадок
И безоружен в войну
Как лох
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551618
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2015
в один день у тебя украдут слова
и когда ты столкнёшься ещё с человеком
ты сможешь только смотреть
возможно шевельнёшь конечностями
кто-то придумал жесты
возможно его парализовало, как меня
я тобой отвержен, похлеще чем обществом,
для чего мне социум?
все - это сотни копий
вариаций на тему "что если"
что если не ты, а другой?
быть может царил бы покой
постой, дай мне расплатиться
за время с тобой
возьмёшь душой?
дыши,
пока жизненно важное кровоточит
уже не завопит и не потревожит
я, отныне вконец
добит
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550421
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 10.01.2015
А что осталось?
И верилось, и любилось, и уважалось
Вниманием и заботой повсеместно питалось
Глаза искрились чем-то добрым
И улыбалось как-то от души
И ждалось так долго, что катилось и выбиралось
Вон
Понемногу уничтожалось
Рассыпалось
Говорилось потом,
И кричалось, и плакалось,
И курилось, и выпивалось,
Долго не засыпалось
А что осталось?
И виноваты всегда другие, вот так казалось
Ни я если и ни ты,
Всё в обстоятельства упиралось.
Слова таяли
И лужи обид оставили
Грязно стало,
Будто ты распался на миллиарды рвотных частиц
Мне этой массы хватит
Чтобы к тебе остыть
И закалялось, и бунтовалось,
И возмущалось, и зарекалось,
Искажалось и вырезалось
А что осталось?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548592
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.01.2015
где то на дне ящика
ждать зимы
ключичными косточками
трещать
вникать в суть яблока
и плоть червей
в ритме повседневном
увяз
ты в паутине моей
я паук
я тебе песню спел
и охрип
по вагонам машинистов
утром стук
дрожь огня из церковных
свечей
смолк
перед тобой натяжной
потолок
снизу раскинуты
две руки
сколько мне переплыть
рек
чтобы коснуться тебя
смог
передо мной блик
нот
я оглох
передо мной чёрно-белые
сны
и смерть
горит точка
пустой лист
летит
театр замер и выключен
свет
актёр на коленях стоит
он вор
и сыпятся из него
ключи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540232
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 29.11.2014
Якщо здолані й зламані самі підставляють вени, аби ти випив із них життя
Якщо вони лягають, аби ти не забруднив черевики та пройшов по тілах їхніх зморених
Якщо все, на що вони сподіваються -це Бог/Провидець/Аллах чи монах
І коли все ж з'являються сили бігти, вони чекають коли хтось вкаже їм шлях
Чи варто допомагати їм
Чи є на світі щось більш безнадійне, ніж розмова з людиною, яка не бачить жодного сенсу у днях
Ми сиділи у колі, що трансформувалося у квадрат
Нас ставало все більше
Хтось неодмінно скиглив і квадрат виштовхував його назовні
Ми трималися за руки до тих пір, поки руки ці не зникали
Обличчя також томилися і лишали нас
Коло ставало самостійним механізмом, що обертався і знеособлював кожного
Ми не знали навіщо ми тут і що таке бажання втечі
Час і обставини потрошили нутрощі , кидалися метастазами
Та страху більше не існувало
Отрута від життя на фабриці організму
Пропонувала нові вакансії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
грешница
босыми ногами по снегу шла
к свету
таял и пачкался
луна сморщилась
сердце сжалось
скукожились в ком
топтала могилы
шагая в леса
по рельсам
низкая
приземленная
безнадега
держала руку на пульсе
отмершими пальцами вцепилась
ледяная
как скважина
бездонная
как пропасть
как бы скорее пропасть
смерть всласть
отпусти мне грехи
мои
омой кислотным дождем
сотри с карты человечества
я грешница
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500777
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 23.05.2014
обійми навколо шиї
тугі, неначе залізо.
клятви кляті.
в моїх снах
ти позбавляєш мене невинності
а в мене хтиві очі
як у дурепи, що запрошує когось на вечерю
і розстилає ліжко.
давай, підхоплюй лихоманку
стрибатимем в прірву
я тут зачекаю на тебе
навiжена
та без взуття
як тi самогубцi, що посварились i
прийшли вiшатись
а потiм зайнялись коханням
на мiченому щурами диванi,
що хтось так щедро посипав диклофосом. моя втома лишилась у капцях
пiд твоїм диваном
а земна куля вислизнула з-під ніг
та не припинила обертатись у тебе на грудях
і кожна сторінка твого життя - моя улюблена майбутня книга
із закладинками на твоїх днях народження
і помітках про довжину мого волосся
в тобі склались мої суперечки зі світом
і винирнули із надр твого єства
благородним фонтаном крові,
що блищить на твоїх вустах, а я злизую,
не знаючи кращого порятунку,
ніж подрібнення себе на шматки та подання прямо до твого шлунку
їж мене,
їж мене,
їж мене,
ЇЖ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500774
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 23.05.2014
под ногтями этого человека вся грязь мира. он подносит руку ко рту и взрывается внизу квартира.
под ногами у этого человека осколок. переступив через стекло, он возвратится поранить ногу.
над головой у этого человека гвозди. он потрошит сов и вяжет узлы.
над болотом дождь из лягушек. они мёртвыми падают в воду.
и тихо.
он сидит на берегу моря и давится страхом покоя.
это ребёнок горя. в его руках уши. в его глазах песок.
они творят добро и получают деньги. они продают свои органы и покупают иконы.
я бросаю в них грязью - они благодарят меня. они смотрят с любовью.
порочность вобрала в себя смех.
вы увидите её отражение в глазах избитой собаки.
мне должно быть вас жалко.
вам не должно быть стыдно.
подвид вегетарианства - ходить в целлофане и умываться керосином. машинное масло на обед.
смерть человечеству - благо.
ты мне скажи как использовать туалетную бумагу,
дабы не вызвать на глазах моих влагу?
дети сидят у ратуши и едят печенье правды. дети седеют и не возвращаются домой.
вы все одинаковые.
мы все одинаковые.
устанем и уснём.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500465
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 22.05.2014
персоніфікації сморід -
багаж акторів
по ліхтарику в черзі
головним героям
темрява –помічник
сцена - без куліс
сама зала
і сліпі глядачі
ми будемо шепотіти,
щоб ви прислухались,
ми будемо кричати,
щоб ви пішли
ввімкнули музику –
ви повернулись
інструменти заграли
без душі
в антракті впустили
бджіл
влаштували вогонь
з квитків
попел летів в сліпих
німіли кінечності
й озноб зник
алергіків предсмертний
хрип
додав естетики
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498725
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 13.05.2014
товче мені пігулки
у ступі
відштовхує від себе
чужі руки
сторониться і увесь час
боїться
сказом моїм
живиться
під машини стрибає
зненацька
розтає
тече течією
живе брехнею
виделки ковтає
лягає
в труну
засидівся
піду
невдовзі вогнегасником розбите скло
розірвані мотузки
вільні рухи
кинусь до тебе
впаду
в л*йно
штовхну краще в прірву
так ще не робив
ніхто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
не занадто довго, щоб стомитися,
не замало, або наважитись
вона зайшла за мною опівночі
послала червону доріжку
невимушена бесіда
впевнений крок
шана самогубцям
кінець думок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2013
давай я тобі зламаю пару ребер
і подивлюсь на твоє обличчя
а потім проткну ножем щось нейтральне
наприклад, стегно
мені нецікаві жоден із жестів
допоможемо потопаючим
йти на дно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2013
твірна основа
без закінчення.
зламана
конструкція.
на бруківці
недопалок.
байдужості
стихійна
безодня
спорхнула
з плечей,
штовхнула
чек.
до сплати:
500 ночей.
не лягай.
ти,
закохана у
неформатне
світобачення,
бачиш
морок?
не вмикай
світла.
спалах
сірника.
біля очей
сіро-зелених.
ріже
ярлики,
чіпляє собі
на шию
кохає
все,
все
ненавидить.
дихає йому
у спину,
чує зрадницькі
писки
свого его.
сама собі
інкубатор,
сама собі
навіжена.
тупа
одноклітинна
евглена,
клята зелена.
пиши її
у бактерії,
у археї пиши,
в еукаріоти
її,
до всіх
ненависницьких
доменів,
а потім
дозволь
задихнутися
власною
ковдрою
ревнощів,
бо я тупа.
людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
моє кохання було обіймою,
що обіймала мене у скроню.
і я літала навіженим птахом над містом
і какала почуттями на голови,
а потім пролунав постріл.
ти просто не любив птахів.
переродитися б феніксом,
і, зіставши з попелу,
заклювати тебе в ганчір'я,
до брунатного кольору шкіри,
до судомного болю.
моє кохання було обіймою
і цілувало мене у скроню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012
у квартирі був хтось,
усією своєю мімікою він без зусиль ґвалтував вашу свідомість,
навіжено оголюючи моторошні ікла.
мене було накурено
до стану, коли кістки перетворюються у рідкий розчин і гойдаються перед випаровуванням.
з кімнати тхнуло аристократичним пилом, зламаними трубами, травою і котячою парашою.
зустрічати тіні я могла лише НЕкліпанням розмитих і втоплених у дурмані очей.
мене було накурено
до стану гімна, коли годинники перетворюються у проституток і трахають стіни.
вікна були зачинені, хтось кайфував від всього цього сморіду,
на підлозі розстікалося вино
я нагадувала труп у калюжі крові.
мене було накурено
до стану, коли вимикаються внутрішні рецептори і не спрацьовують ніякі рефлекси,
до стану, коли телефонні дзвінки перетворюються у зламаний магнітофон
/-//-/-/-ТРІСК-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/-/--/-/-/-/-/-/
ти снуєш сусідніми вулицями, а потім кисень із твоїх легень тисне між ключиць тендітного втілення жіночності, що впивається нігтями у спину,
тиск зсередини підвищується до того, що записавши це на спеціальну машину, почнуть луснути барабанні перетинки
/-/-/-/-/-/---/ТРІСК/-/-/-/-/-/-/-
мене було накурено
я була трава.
дурман, названий твоїм ім'ям
хтось помітив, як купа снодійного, немов пісок, сипала/валила з мого спітнілого одягу,
здається,
карману,
,
,
,
я була трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
від учора я припинила мріяти.
наразі знаходжу сантиметрову стрічку,
починаю міряти свій труп
у височінь
амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
Розчиняйся у стані невагомості і труси своїми крилами по вікнах.вогонь догоратиме. Тліючий попіл розмовлятиме зі мною, блимаючи.
губитимусь
хотілося б втілити у життя все, що надумалось цим часом
запланувати дещо за взаємним бажанням і хоча б на день збожеволіти
я все продумаю або ж без галасу, кроками тиші піду геть, скасувавши заздалегідь всі вхідні двері та сплавивши ключі до калюжоподібного стану
Останнім часом самі подиви. Зустрічаю раптово тих самих, від яких віддалялася, не розуміла і котрим подобалася
справа хитка і нецікава, всі новини опадають на прозоре дно, немов осінні листки з дерева, або чайні, все ж чорний. Переважно. Дощить днями.
Ліниво проїжджаючі маршрутки і тролейбуси обирають інший напрям або мчать додому/в депо.Піздно
я нікуди не спізнюсь і не упиватимусь міцними напоями, не почну палити і не стану брудною.
П’ять місяців випробовувань своєї витримки, до плечей не буде. Обрізала. Авжеж,
яке щастя, коли не проводжатимуть.
Ловити кайф від самотності так само чудово як і тарабанити по барабанним установкам, криво тримаючи палички поміж пальців(один зламаний).
Вечірній з вогнями, молодими парами та накуреними бовдурами, сигналячими тобі пафосно зі своїх автівок, взятих у кредит, зі своїми татуюваннями і безглуздими уявленнями на життя, що плавають вулицями і шукають. Питання що і кого.
Все одно.
Коли я тримала собаку, вона шаленіла при вигляді м’яса та спішила сховати кістки у свою ничку, рила безкінечні ямки, шкрябала землю кігтями і трохи рикала, якщо вдати вигляд, що ти її суперник, кладеш око на чужі скарби. Її скарби. Можливо у снах вона складала паперові карти і напотім планувала передати їх у спадок.
А у мене є скарб? Так…
Між іншим, люблю залишатися інкогніто і не класти цукор до кави. Люблю смітити і відчувати якусь провину за забруднення навколишнього середовища, хитатися на місці у роздумах і паскудити аркуші думками. свердлити мізки давніх друзів мугиканням або наспівуванням, сидіти на асфальті, митися чоловічим шампунем і повторювати: «До біса! До біса все!»
Моя подруга любить осінь і багато уваги приділяє воронам, часто пише про них. А я трохи ненавиджу перевагу.літа над зимою, осені над весною, дощу над сонцем, когось над кимось.
Ненавиджу і мовчу.
Ковтати сонячні промені шкірою, ковтати швидкість вітром, що б’є в обличчя, ковтати самотність порожніми кімнатами, голосними звуками, навушниками,
ковтати кілометри ногами, ковтати себе без приправи, ковтати мішені пострілами в тирі, ковтати гострий перець,
ковтати сирого, ковтати отруту.
ковтати і кохати. ковтати кохання тишею.
Блювати.
Я марна трата. марно трачу. Себе на дрова. В твоїй домівці. Годуй камін, піджигай. Тікай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
хочется небрежно к тебе, с разгона в объятия бросится.
шипит пластинка вшитая внутрь, вторит: "они же полигамы полигамы"
клавиатура словно разваливается, отвергая твои пальцы, как организм отвергает раскалённый утюг к голым рукам прислонённый
сердце стучит в районе горла, мечтая выпрыгнуть из твоего дурдома
состояние помешательства как саркома, с новым днём всё глубже проростает в тебя и плетёт из тебя фенечки со скоростью самого быстрого беспилотного самолёта, что мчит высоко, опережая звука скорость
нервно курил бы в форточки, а толку?
это как на самодельной качели болтаться вниз головой с оборванной верёвкой, подметая волосами грязь после дождя и ушибиться позвоночником
как омертветь заживо
как смотреть на качельки глазами обиженного ребёнка
как носить с собой своё же сердце в коробочке с формалином, чтобы оно не стучало, чтобы к тебе не тянулось, как полевой цветок к солнцу
могу сравнить своё чувство с музыкой регги.ритм такой же рваный и истрёпанный
продолжай портить мои нервы, скорей, хэй! сошли всё на тепловой удар, не так странно пока светит солнце и дожди не начались, а потом доказывай, что не только летом рискуешь перегреться, вырежи ми-ра-жи
как над пропастью во ржи
речью грубой изъясняться не стесняться
куда уж там
нам
пьёшь воду с источника, а он вдруг кровью чей то заплывает
закашливаешься, глаза сомкнёшь - всё пропало
схоже с моими с тобой совпаданиями-не- совпаданиями, прямыми не попаданиями
с ним прощаюсь граммами и килограммами, чёкаюсь за рассудок, который стал крохмалом и осыпается через уши
хочется снять с себя кожу и залить всё подкожное ледяным, чтобы бодрости прибавило
перегнувшись висишь у обрыва, рассматриваешь скалы у берегов, солнце мигает, ты веришь что это когда нибудь...
пройдёт?
так надо...
бы
я как свитер, вывернутый наизнанку, швами наружу
позовите хирурга, он где? далеко? далеко?
так и зависла в зале ожидания и,знаете, там никогда не было комфортно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348070
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.07.2012
акварель растворяется в воде
бумага мокнет от не досушенных,
непослушных волос.
таксист опять везёт не ко мне
и ты потом подаришь мне букет алых, как кровь,
роз
в своём литургическом сне.
так смолкают города и окрестности
к ночи угасают высотки
и только на гладкой поверхности снег прописался родственником.
вечер собрал в сумку конфеты
и постучал ногой в двери
я посмотрела в глазок и закрылась
ещё на один замок
смотреть на рассвет через занавески
и скамкивать старые газетки
в комочки
поджигать и тушить
словно свечки,
будто спички.
что ты выберешь:
сгореть или намокнуть?
давай возьмём лето за руки
и пойдём гладить асфальт своими сандалями,
а остальное всё как нибудь переживём.
давай споём?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347240
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.06.2012
Тобі треба малювати
фарбами акварелі
майстерно надії
на моїх вікнах
Я вмію майстерно
псувати квіти у горщиках
готувати солоні пироги
і подавати
їх на підлогу,
годуючи себе обіцянками
і вбиваючи час
дослідами
над життям пінгвінів.
так мало у світі пінгвінів,
мабуть вони були колись
і в нашій країні
і щезли,
побачивши наші новини.
Почепи на обличчі посмішку
інакше я обіллю твій будинок
бензином і ти
прийдеш до мене
шукати світла в холодильнику
і складати зі мною
гімн про життя пінгвінів
в Антарктиді.
Це буде так само мило,
як твій подив на мої рецидиви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2012
відбиток неба осідає на дах міжміського автобусу,
трохи відпочиває перед зливою,
а ти не зрушуєшся з місця і причаровано піснею хилишся до вікна
знервований вітер проникливіший за погляд синьоокої людини
червоне волосся б\'ється у вікно, що прочинене трохи вище
допоки не почне крапати дощ і вона не притисне руки до вікна її сусід не кине свої довгі чорні вії на своє обличчя і не побачить свого першого в житті та останнього пса у своєму стурбованому короткочасному сні
швидкість думок поступається швидкості автобусу
думки розтають, не встигнувши сформуватися,
прозоро.
трохи темно.
через скло мерехтять дерева і неосяжні поля, засіяні соняшником, де-не-де поодинокі озера або ж мости і ріки, кладовища, церкви, якісь селища та біла смуга, що намагається втекти від тебе і сховатися. марно.
так само марно втекти від себе, по суті, стоячи на місці.
попереду півтори години абстрагування і втоплення себе у постпанку, інді та ранніх метал-бендах.
дощ посилюється і невдовзі стихає...
на ногу падає пляшка з мінеральною водою і оживляє її на долю секунди, втім, вона тут лише тілом та
очима, слідкуючими за білою смугою.
тінь кохається з містом через твої кеди, що крокують по мокрому асфальту за милі від твого дому.
та твій дім всередині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341416
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.06.2012
Напівсонна дівчинка по черзі відкривала й закривала очі. Годинник кліпав очима і казав щось пошепки своєю годинниковою мовою, на підлозі валялося простирадло, недбало скинуте Джесікою з плечей під гул ( потяга!? Ні,які потяги, сьома ранку і до першої ближчої колії пів міста пішки. Заводу шліфування машин чи деталей? У місті Ре нема деталей, машин нема. І мер тут їздить на самокаті або триколісному велосипеді, так, триколісному, бо справ у нього багато, а з здоровезним дипломатом рівновага – справа випадку. Тож ніхто не давить котів і не збиває зі шляху птахів. Тут бобри вилазять з шахт та люків і чистять всім ледарям зуби блендаметом. Тут навіть собаки ходять у біотуалети. НЛО? Ні, гул явно з опізнаного і, скоріш за все, нелітаючого об’єкта) чайника. Гул чайника. Коли вода досягла вже необхідної, ні, не консистенції, а стану, придатного для заварювання думок у чайних листочках. Джесіка сиділа на табуреті, вона була високою дівчинкою з синіми-синіми очиськами, що ближчали уночі. Звичайні стільці вона не любила, і, здається, останній такий ще місяць тому протріщав свою пісеньку у каміні, напханому старими невдалими п’єсами для драматичного театру, старими конвертами, дошками та залишеною від бабусі пам’яттю – людським стільцем. Стілець був майстерно вирізьбленим з рідкої породи червоного дерева, та вона все одно його не любила. Двометрова лижа. Так вона себе кликала, дивлячись у запотівше від гарячого душу дзеркало. Та попри незвичайний зріст в неї ще було нетипічне коротке, як для Ре, та синє, стовбичаще над очима волосся. Цього ранку їй не треба було йти на цукеркове поле, де вона заробляла собі на кисень тим, що підливала шоколад до підготовлених місіс Лі лунок. Їй навіть не треба було поливати розтовбучений пелюстки кактус і купувати капусту для Жеже на міському ярмарку. Жеже – розумна сіра кроляка, що слугує Джесіці запасом на чорний день, тобто шматочком м’яса на випадок лимонного дощу, коли тиждень мешканці Ре не мають права виходити з дому, бо шкіра покриється товстеньким покровом жовтого кольору, як у знайомого всім фрукта, і об неї можна буде тушити цигарки, мов об ожившу, з очиськами й ніжками/ручками попільничку. У Ре є каста лимонників. Вони, до речі, аніскілечки не страждають від своєї неподібності до нашої двометрової лижі, вони по неділям збираються на площі і організовують флешмоб для дітлахів та інших, полюбляючих забави панів та тіток, коцапів та москалів, незважаючи на колір шкіри та національність, вони просто збираються і танцюють. А тьоті Маші, Паші та Олени дивляться це все в прямому ефірі, кажуть, що лимони виїли їхні мізки, в’яжуть і жують петрушку. Так, тьоті й дяді у Ре, зазвичай, вегетаріанці, чого не скажеш про синьоголову, ту, що каже: «Лижа!» , дивлячись у дзеркало і тримає домашніх тварин на чорний день. Отже, по суті Джесіці сьогодні не штовхати свій самокат у буденних походеньках, чи поїзденьках, як вже вам завгодно. Їй треба добратися до «Синьої діжки» і вкоротити чуба. «Синя діжка» - то перукарня на розі вулиць Шахматної та Книжкової. Код «123 чуба підстриги», і ось вже товста руда тьотя Паша, чи Глаша, чи чорт її побери з її ім’ям, бризкає Джесіці в очі з пузатої зеленої пляшечки та дере чуба залізною зубаткою. У Ре всі гребінці зубаті, а коли волосся немите, то вони не лише гризуть, а ще й плюються. Плюються і сміються, тому волосся у мешканців міста чудернацьке, причісуватись вони не люблять та до «діжки» ходять раз у сторіччя, та й те, коли вже чуба повідростають по самі очі й того довше. І ось тьотя, чи дядя, чи хто там був, бере ножиці і шматує Джесічине волосся. Коли годинник, що мешкав на стіні перукарні, прокував дванадцяту годину, лижа поперемінно віддираючи пальці від очей, глянула на себе у дзеркало і побачила…їжака. Вона тепер людина-їжак з пропаленим фенами чубчиком. Так, той самий їжак з кумедної дитячої пісеньки про синього-синього їжачка, що заліз на провода, та йому током довбануло й повишибало очі. Слава дівчинки-лижі була такою, що затьмила лимонників і навіть заздрісні личка інших міст почали складати перфоманси, присвячені їжачку, й навіть зняли мультик про їжачка в тумані. Такі от справи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340653
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Простір наповнюється тишею, біля скроні пропливають німі паперові кораблі-привиди..вони перевозять малі оберемки чогось в'язкого, з гірким мабуть присмаком..і ніякий там не шоколад, дзуські, кораблі мої білі, без крил та літають, без вітрил, щоправда, та іноді зсипають з своїх плечей (а чи є у них плечі? У моїх снах є..нічого неможливого, нема граней, нічо нема, тиша.німа тиша) у мої вуха спогади.останні беруть кувалду й довбають якісь проміжні мозки, мозочки й інші конструкторські деталі, і проникають до півкуль.там щось пронизливо дряпають на звилинах, заводять якусь пластинку і це все спогадське гівно опадає до моїх солодких..(ням ням тьфу гівно) дрімів наче перший сніг у березні, так-так, не у грудні, не у січні і навіть не у лютому,а у березні. (бо ж ніяких граней, ніяких обмежень).
І от сиджу я на даху, сиджу у шапці й рукавицях ранньою весною, а попід ногами..там,на шаленій висоті паводок..гігантський потоп..,а сонечко світить..пливуть ліхтарі, чиїсь панчохи, навіть динозаври бігають, мені стає жарко, я бачу твої сині капці і втоплені книжки (це ж сон, і зір у мене там просто "Бінокль між бровами"..і тут підходить хтось..жабрами,шмабрами,шкірою,спиною,нюхом і підсвідомістю я відчуваю,шо то ти...ти підходиш, кладеш свої теплі руки на мої плечі, ніби обіймаєш, а насправді душиш і позбавляєш мене можливості доторкнутися до твого обличчя..мені не страшно померти, я навіть цього невбагненно бажаю цієї миті, і тут ти перевіряєш чи я не птаха, штовхаєш униз,а я не птаха,я навіть плавати не вмію.я тону...ніби засинаю..прокидаюся навпроти чиїх очисьок і плавників, хтось сипе якесь їдло на мою голову, скрізь водорості і камінці,я під водою, я не гину, я в акваріумі, я риба. Риба з твого акваріуму.
Ти споглядаєш за моїми рухами, підсипаєш мені їдла і вітаєшся, щось мовиш невідомою мені мовою...я риба.у мене є зябра, і дихаю я якось дивно, наче на мене вантажівка наїхала та не задавила..я бачу твою подружку..вона прийшла до тебе додому і посміхається твоїй мамі.твоя мама любить її..а я риба.тупа німа риба, як і тиша у моїй кімнаті, поки я сплю і хтось шкрябає мої мізки...музика.,якась музика.прокидаюся...музика не у сусідів,а у моєму серці..мелодія ,яку не наспіваєш , ніби купа залізних гномів фігачать хард рок. Доброго ранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340649
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Мружиш очі.
Тобі сьогодні здалося, що стався вибух. Вибух справді мав місце..у твоїй кімнаті, біля великої, захламленої потрібними непотрібностями шафи, вибухнув ТИ.
Годинник відточував далі свої монотонні рухи, сідало сонце, стара жінка з твого поверху звично вже підглядала у глазок, вітер підносив штори через прочинене вікно.
Більше не було нікого в квартирі.
Кіт не дер килима і жодного звуку, музика сьогодні мовчала, мабуть захворіла і пішла на лікарняний.
Ви помічали? таке буває...
Підхоплюєш...підхоплюєш думки...невгамовні танці...з собою? Що ж, це так само смішно як і через власну непунктуальність не прийти на свій день народження. запізнився, а що?
Запах...запеченого м'яса...(вікно ж відчинене, обо'язково знайдеться і вправний кухар)
Однак, ти не підеш сьогодні за хлібом.
Мружиш очі.
У твоїй кімнаті, біля великої, захламленої потрібними непотрібностями шафи, вибухнув ТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339194
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Сонячні зайчики приймали сонячні ванни прямо на її долоні.
На стінах домівки сперечалися тіні,
пирскаючи темними сірими плямами на спокійного відтінку шпалери.
Синя голова була розфарбована...
та пуста, а
шкіра така ж холодна, як і думки,
що занурювалися до подушки.
Думки такі самі остуджені,
заспокоєні,
приспані.
О пів на п'яту.
Саме час збирати валізи
і йти геть.
Йти, щоб не лишитися;
йти, щоб не померти.
Йти, щоб не окам'яніти.
Шукати своє відображення не у дзеркалі,
а у примарах вітрин...
Вітрин будівель...різного призначення.
Вітрин міста, де час виміряється кілобітами, гігабайтами і хвилинами.
Міста, де люди не помічають порожнечу.
Міста Че або Червече.
Свідомість гаснула в очах і на мить здалося,
що сонячні зайчики оволоділи її турботами,
приспали і залишили
сохнути
фарби
на розмитому портреті, де
царює злива
і протікає дах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012