Без Квітів

Сторінки (1/7):  « 1»

Чорний

І  до  смертельної  дози  їй  було  ще  далеко.
Вона  їла    шоколад,
Гіркий,
як  звук,  в  кімнаті  померлого.
Справжній,
Як  жага  до  життя,  в  самогубці  після  вистрілу.
Чорний
як  відчай  ангела  після  падіння.

І  він  танув  від  кожного  її  шепоту.
Від  випадкового  дотику.
Істерчного  нападу.
Вірний,
Як  календар  відривний  в  сирій  однокімнатній.
Тведий,
Як  граніт  з  іменами  воїнів.
Нерозгаданий,
Як  Об*явлення.  Перекладене  всіма  мовами.

І  щоразу  як  ліфт  підіймався,  щось  в  середині  
Змушувало  її  підходити  до  дверей.
Він  приносив  молочний  шоколад  великими  дозами.
А  сам  був  Чорним.
Гірким.  Спавжнім  і  Закоханим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013


……. cенес

Шукай  сенсу  тут  і  в  цю  ж  кімнату
Давай,  тягни  його  голими  руками
Натягнутими  трухлявими  гітарами
Розплавленими  свічками

Витягуй  на  світ  Божий  з  лона  матері.
Ляскай  по  ньому,  змушуй  кричати
Змушуй  жити  .
Хай  Верещить..наливаються  щоки  хай
доводить  присутність  пульсу  в  собі


Не  вір  собі  .  вір  йому.
Забудь  все  .  сновидінням  єдиним  живи
Ти  бачила  дитину  ,чужу
Ти  тримала  її.
Відчутям  цим  тримай  себе
Вище  піднімай  комірець
Вір  в  символічність  сну

Знищ  терези  в  собі
Не  відгризай  частини  тіла  заживо
Є  Ідея  вища  і  досконаліша
Від  твого  прорахованого  задуму.
Від  твоїх  людських  кросвордів
Ти  не  Творець,  
Не  твоє  це,
Знати,  як  краще.

А  між  іншим,  живи  не  так  ,як  треба
Але  давай  всім  поради.
Продовжуй  зважувати  незважуване,
Говорити  про  недозволене,
Дивись  і  твою  планету  зупинить
Чиясь  стомлена  щока  непоголена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012


Списана правою рукою лівши Душа

Прокрокована  сотнею  грубих  солдатськіх  чобіт
Списана  правою  рукою  лівши
Душа              
Відвертим  поглядом  оцінювали  всіх  в  радіусі  одного  кілометра.
Жоден  не  засвітився  зеленим
Вона  перехожого  клала  до  себе  в  ліжко  і  читала  йому  поеми.

Іноді  їй  так  раптово  кортіло  обіймати  чужих  дітей
І  Вона  не  знала  чи  кортить  комусь  обійняти  її  лише.
Вона  про  нього  колись  напише,
А  він  ніколи  не  впізнає  її  лице  і  переплутає  з  іншою.
І  не  доїде  однієї  станції
І  не  доп*є  горнятка  кави
В  кульмінації  власних  програшів  
Вона  натхненно  кричатиме  «БРАВО!»  

Вона  погляди  ловить  .на  колінах  за  помічу.
Її  хочеться  пхнути  у  спину  з  моста
ЇЇ  тіло  жадане  і  важко  збагнути,  
Як  у  тілі  її  ніхто  не  літав.

Від  тепла  того  тіла  сходили  з  розуму  
і  самі  на  коліна  ставали
Бо  так  
лиш  могли    дочекатись  
Щоб  вона  клала  голову    
На  невідомій  спині
Лишала  свій  знак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012


Встати

Пробитою  кулею,
Мокрим  метеликом,
Присяжні  склали  пальці  дульою.
Волосся  пропахло  генделиком.
В  середині  постійно
Хоч  йодом  замазуй.
З  тих  випадків  коли  по  фільму
травляться  газом.
Від  очевидностей  крутить
Від  фальшивок  верне
Мене  тут  дурять
І  я  вже  знаю  напевно
Що  для  мене  реальність
І  коли  я  дешева  скотина.
Я  впізнала  себе,
Це  хороший  знак,
Я  все  ще  людина.
Як  то  кажуть,  
Пливу  проти  течії,
Змагаюсь  з  обставинами,
Накачуюсь  філософією.
Життя  міряю  главами.

Я  впізнала  себе  
Це  хороший  знак
Я  все  ще  людина
В  картоній  коробці
Із  зав*язаними  очима.
Нігті  -лаком
біль  -розділовим  знаком
Послуги-  рахунком.
А  душу  потоптаним  пакунком!
З  кутка  в  куток  на  пошті,
ніхто  не  приходить.
І  не  крикнути  "Годі!"
Пластмаса  знущається  
ніхто  не  подзвонить.

Золотце,  це  требе  визнати
Переходити,  прийняти.
Погляд  не  класти,
Слів  не  казати.
Перевідчути
Перевіддати.

Господь  забери!
Або  дай  сили  встати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012


Падати

Говорити  з  собобю
Пригадувати
Всі  моменти  тисячолітні
Втікати  від  світла
Падати
Ловити  себе  геть
вже  в  іншому  світі
Не  дати  собі  піднятися
Саму  себе
Давай!  В  багнюку!

Так  легко  буває  лиш  здатися
Так  важко  буває  тільки  збагнути.

Відчувати  тебе  між  каплями
Шукати  під  покривалами
Покриватися  на  очах  плямами
Замотати  себе  в  ліани
Обкрутити  себе  непотрібними
Тисячолітніми  непотрібносями
Замикати  себе  в  тілі-диспансері
Як  й  тоді  забуватись  сміття  винести.

Я  завжди  обіцяла  не  здатися
Ти  завжди  обіцяв  все  збагнути

Мені  до  тебе  рватися  й  падати
Тобі  мене  ніяк  не  почути

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2012


Жоден біль не буде відміряний

Хоч    пиши    золотими    чорнилами,
Жодні    вірші    не    стануть    крилами.
Хоч    підкреслюй    грубими    лініями,
Жоден    біль    не    буде    відміряний.

Не    махати    любовними    віями
І    не    стати    душі    повіями.
Не    торкати    плечей    недозволених,
Не    цілувати    щік    непоголонех.

Відкривати    правду    без    посміху
Не    виставляти        жартом    в    поспіху.
Зняти    охорону,    і    перед        розстрілом
Піти    по    вугіллі    босою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012


Що ж ви вбили в мені?

Черства-черства
Практично  істота
Прибита  Загнана
Cпантеличена
Німа-німа
Моя  робота
це  сотні  тисяч  слів  без  звуку
Давай  без  звуку
Не  гладь  руку
Не  торкай  плечей
Пече
Не  пхай  речей
Я  не  сприймаю
Все  це  знаю
Вже  не  має  того  що  я  знаю
Що  я  знаю?
Що  я  коли  небудь  знала
Все  впало
Згоріло  розвіялось  рокралось
Безликими  мешканцями  мого  розуму
Не  знайдені  файли  і  чорні  діри
Всі  шкіри  хочуть  тепла
І  всі  мені  кажуть  що  я  ніжні  і  біла
Ще  вчора  думала  що  я  щось  знайшла
Ще  вчора  думала
сьогодні  бачу
Не  втратила
Не  отримала
Не    усвідомила
Не  загинула
Не  прийняла  рішеня
Зпсувалася
Згорділася
Зніміла
Рефлексом
Блювотним
Зводить  щелепи
Любовні  сонети
Життя  разом  до  скону
Що  ж  ви  вбили  в  мені?
Що  я  стала  якимсь  леприконом
Не  виношу  слів  по  щасливе  майбутнє
Вздригаюсь  від  суконь,  карет  коровАїв
Слів  про  спільну  постіль
Дітей  і  слів
Я  вздригаюсь  від  слів.
Несприймаючи  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2012