Гучномовець Київський

Сторінки (1/31):  « 1»

Щось не так

Його  годинник  показував  13:45.  Вони  домовились  зустрітись  о  14:00.  Якось  нетипово,  як  для  осені,  світило  сонце,  яке  вже  не  гріло.  Він  стояв  біля  виходу  з  метро  на  давно  знайомому  місці.  Місце,  яке  ще  декілька  років  тому  він  проходив,  коли  йшов  на  свої  пари  в  університет.  Макдональдс,  поворот  ліворуч,  ресторан...  Дорога  до  нового  корпусу  університету,  яку  можна  пройти  навіть  зараз  із  заплющеними  очима.
Університет.  Він  якось  ледь  помітно  посміхнувся  згадуючи  ті  веселі,  –  а  інколи  і  не  дуже  –  дні  навчання.  Пари,  заліки,  екзамени,  якісь  смішні  й  веселі  жарти  з  дівчатами  та  хлопцями.  Походи  в  піцерію,  закриття  сесії,  –  все  як  у  всіх...
Люди,  машини...  Ценрт  міста  жив  буденним  недільним  днем  зі  своїми  притаманними  лише  йому  ознаками.  Діти...  Він  уважно  роздивлявся  дітей.  Дітей  було  багато.  Діти  усміхнені,  зовсім  не  напружені,  незвично  якось...З  мамами,  татами,  бабусями  та  дідусями.    
–  От  йо!  Там  через  дорогу  ж  суперський  дитячий  магаз  “Антошка”.  Як  я  одразу  не  згадав!  –  подумки  про  себе  сказав  він.  Він  глянув  на  годинник  –  14:15.    –  Цікаво,  яка  глибина  залягання  станції  метро?  Зовсім  забув.  Потрібно  буде  глянути  в  мережі,  про  всяк  випадок...
–  Привет!,  –  вона  легенько  смикнула  його  за  лікоть  і  розвернула  до  себе.  –  Давно  стоишь?  Извини  что  опоздала.  
Вона  заглядала  своїми  зеленими  очима  в  його  обличчя  і  як  завжди  щиро  посміхалася.  Вона  з’явилася  як  зажди  непомітно  і  незрозуміло  звідки.  Він  одразу  згадав  вислів:  „Про*бал  вспышку”!  І  як  їй  вдається  кожного  разу  так  непомітно  підійти;  „старєєш  сєржант,  старєєш...”  –  зробив  він  висновок  але  не  сказав  цього  в  голос.
 -  Та  ні,  ось  хвилин  п’ять  як  прийшов.  Все  ОК.
 -  Куда?  В  кино?
 -  Ага.  Давно  не  був.  Давай  прогуляємось  до  Бесарабки,  а  там  вирішимо  куди  і  як.
 -  Давай.  
Вона  взяла  його  за  руку  і  находу  почала,  як  завжди  із  запалом,  розповідати  якусь  робочу  історію.
 -  Представляешь,  Машка,  ну  Машка,  помнишь  ведь  ее?  
 -  А,  ота  така  смішна  руденька  мала,  що  немогла  зняти  вазон  з  шафи  і  розридалася  через  це?
 -  Ничего  себе  “мала”,  ей  25  лет,  просто  невысокая  девушка.  Ну  у  тебя  и  память  на  женщин.
Вона  почала  сміятися.  Він  дійсно  чомусь  запам’ятовував  якісь  дрібні  деталі  та  незвичні  і  не  типові  речі  в  людях.
 -  ...  Маша  пыталась  заправить  касету  в  принтере  и  случайно  опрокинула  баночку  с  краской  себе  на  руки.  Она  такая  смешная  была,  как  кошка  с  черными  лапами.  Мы  ее  потом  весь  день  утешали  и  отмывали  руки.  
 Вона  продовжувала  посміхатися  і  жваво  розповідати  далі  історію.  Він  раптом  відчув,  що  її  голос  стишуєтья...  Її  майже  не  було  чути.  Він  бачив  як  вона  смієтья,  жваво  жестикулює  і  заглядає  в  очі,  але  майже  не  чув  її.  Щось  заглушало  її  голос,  ніби  переводячи  на  другу  лінію.  Це  “щось”  було  дуже  знайоме.  Звук.  Просто  звук.  Десь  знизу  по  бульвару  Лесі  Українки  долинав  все  гучніше  звук  машини  швидкої  допомоги.  Він  раптом  відчув...  Якийсь  спалах  спогадів...
...  Весна  2016,  узбіччя  дороги,  друга  ночі,  його  підрозділ  маскуючись  чекає  команди  на  виїзд.  Там  під  НП  знову  загострення...  Повз  них,  по  битій  дорозі,  із  включеними  сиренами  знову  пролітає  чергова  швидка  у  напрямку  міста.  Майже  всі  з  сигаретами  у  роті,  всім  зрозуміло  що  піхоту  знову  криють...  Зранку  по  телебаченю  звісно  все  як  завжди:  “Наші  війська  в  зоні  проведення  АТО  знову  були  обстріляні...  Відсіч  дали  згідно  умов...  Поранених  немає,  ніхто  не  загинув...  Ситуація  під  контролем...”,  ну  і  така  знайома  муйня...
 -  Давай  перйдемо  на  інший  бік  бульвару.  –  Він  показав  рукою  на  протилежну  сторону.  
Нарешті  машина  швидкої  була  у  зоні  зорового  контакту.  Звук  сирени  став  ніби  ще  гучніше,  чи  це  просто  йому  так  здавалося?  Машина  різко  пригальмувала  на  повороті  і  обережно  повернула  на  Щорса.  Далі,  зкинувши  швидкість,  авто  зникло  у  внутрішньому  дворі  Центрального  військового  шпиталю.  Він  помітив,  що  ніхто  з  перехожих  не  звернув  на  це  увагу.  Буденне  і  нічим  не  примітне  явище  для  великого  міста...
 -  Зачем  переходить?  Та  ну,  посмотри  сколько  назад  топать…  
 -  Давай  перейдемо  на  інший  бік  бульвару!  –  сказав  він  і  в  його  голосі  вона  одразу  відчула  роздратування.
 -  Ты  опять?!  Ты,  и  такие  как  ты,  не  виноваты,  что  вы  живы,  а  кто-то  погиб!  Вам  теперь  что,  не  жить  из-за  того,  что  вы  вернулись  не  покалечены?  –  вона  одразу  здогадалася  в  чому  справа.  
 -  Тобі  важко  просто  перейти  на  інший  бік  бульвару?  
 -  Дело  не  в  “тяжело  или  легко”!  Дело  совсем  в  другом!  –  вона  раптово  змінилася  в  обличчі.  
 -  А  в  чому  тоді?
 -  Ты  не  можешь  постоянно  “переходить  на  другую  строну”,  как  только  увидишь  скорую  или  военного  в  коляске!
 -  В  чому  проблема?  Перейти  бульвар  та  й  всього?
 -  Ты  упрямый!  Ты  даже  не  хочешь  видеть  проблему!  Я  не  хочу  уже  в  кино.  –  Вона  забрала  свою  руку  з  його  долоні  і  зупинилася.
 -  Я  еду  домой.  Наберу  тебя  послезавтра.  Может  тебя  отпустит  тогда.
 -  Маєш  на  те  повне  право.
 -  Вот  всегда  у  тебя  так!
 -  Як  “так”?
 -  Нельзя  быть  таким  упрямым,  бронелобым…  Во  всем  видеть  только  черное  и  белое.  В  жизни  есть  много  оттенков.  Нужно  двигаться  дальше.  Вы  там  свою  роботу  делали,  вернулись  домой…  Зачем  уже  тут  себя  держать  постоянно  в  режиме  stand-by?!  
 -  Та  який  до  біса  режим?!  Просто  попросив  перейти  на  іншу  сторону  бульвару!  –  він  вперше  підвищив  на  неї  голос.  
 -  Я  послезавтра  тебя  наберу…  Рада  была  видеть…  
 -  Вибач,  я  не  хотів  гримати  на  тебе.
Вона  вдягла  колись  подаровані  ним  її  улюблені  навушники  і  пішла  у  зворотньому  напрямку  до  метро  „Печерська”.  Він  проводжав  її  поглядом  і  все  ніяк  не  міг  зрозуміти  тієї  фрази:  “Вот  всегда  у  тебя  так!”...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815042
рубрика: Проза, Воєнна лірика
дата поступления 24.11.2018


Таке щастя

Давай  разом  створимо  щастя
ось  таке,  тендітне  й  смішне,
щоб  на  крилах  літати  як  в  казці
і  в  колисці  гойдати  мале-золоте.

Подаруй  мені  скарб  сокровенний
так  щоб  літати  і  тільки  для  вас,
щоб  тримати  в  руках  дар  незбагненний
і  проводити  з  вами  весь  час.

Увімкни  вже  раніше  поламані  лампочки
стань  зі  скарбом  сенсом  життя,
щоб  тримати  в  обіймах  дві  лапочки
і  розом  до  забуття.

8.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2018


Розкажіть мені

Розкажіть  де  берете  своє  повітря?
Я  за  нього  віддам  вам  все,
але  ж  ні,  ви  берете  вже  гостре  вістря,
ви  готові  боронити  тільки  своє.

Розкажіть  де  берете  стільки  люті?
Я  теж  хочу  жити  як  ви.
Але  вже  начепили  дроти  колючі...
...таємниці  свої  бережете  як  сни.

Покажіть  як  ви  носите  маски?
Я  так  хочу  навчитись  давно.
Але  ви  вже  готуєте  пастки...
...потягнули  тихенько  на  дно.

Ну  візьміть  вже  до  кола  свого!
Вже  втомився  робити  я  помилкИ.
Я  відмовлюсь  взагалі  від  усього...
...покажіть  тільки  дорогу,  увімкніть  маяки...

6.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018


Ми серед вас

Ми  серед  вас.
Ну  ось!  Погляньте,  зовсім  близько,
такі  колючі  в  мирний  час
і  з  поглядом  в  очах  без  блиску.

Топіть,  топіть  нас  швидше!
Тягніть  із  силою  на  дно!
Ми  лиш  подивимось  на  сонце...  вище,
вже  звично  байдуже...  давно.

Ми  повертаємось  додому
на  своЇх  плечах  втримавши  там  зло,
ми  сподівалися  забути  втому...
Від  вас  -  вимоги,  докори,  лайно...

То  звична  справа,  то  знайомо
ми  розуміємо,  такі  не  всі.
Не  перейматесь,  ми  всі  з  бетону
все  "переваримо"  в  собі.

5.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018


Що бачиш ти?

Скажи  що  бачиш  ти  в  моїх  очах?
Що  видно  в  тій  блакиті  океану?
Чи  лють,  чи  зло,  чи  просто  страх
за  розуміння  свого  стану.
Що  скаже  посмішка  моя  тобі?
Що  я  ховатиму  за  нею?
Можливо  спалахи  з  війни  страшні
чи  почуття  залишені  за  східною  межею.
Що  відчуватимеш  від  дотиків  моїх,
від  незнайомих  рідних  пальців?
Чи  теплий  спомин  наших  втіх
чи  страх  за  невідомість  вранці.

Рік  2017,  місяць  грудень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771811
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.01.2018


Повернутись

Ми  всі  повернемось  додому
не  завтра  правда  а  колись,
в  очах  ховаючи  невміло  втому
і  витираючи  події  що  відбулись.
Ми  всі  повернемось  обов'язково,
осіннім  вітром  тих  степів
де  все  живе  розквітне  так  раптово
що  непомітиш  зміни  днів.
Ми  всі  повернемось  раптово  
дощем  рясним  десь  восени,
щоб  хоч  на  мить  де  все  знаймо
і  зазирнути  рідним  краплею  в  шибки.

2017  рік,  грудень  місяць.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771666
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.01.2018


Мои герои

Я  yтpoм  нe  кpичy  coceдям  "cлaвa"
и  фoтo  Гитлepa  я  нe  нoшy  c  coбoй,
тaк  ктo  жe  дaл  "дpyзья"  вaм  пpaвo
peшaть  ктo  вpaг  мнe,  ктo  гepoй.

Дa,  мнe  нeнaвиcтны  кoммyниcты.
Дa,  я  считaю  иx  тoтaльным  злoм.
Ho  для  мeня  тaкиe  жe  нaциcты
чтo  пoзжe  шли  c  кopичнeвым  "дoбpoм".

Дa,  для  мeня  гepoй  ктo  в  18-м  гoдy
в  бopьбe  c  кoммyнoй  жизнь  oтдaл.
Скaжy  вaм  бoльшe,  дa  пpocтo  пoтoмy
чтo  нa  зeмлe  cвoeй  oн  вoeвaл.

Мoи  гepoи  нexoдили  c  тoпopoм  к  coceдy.
Мoи  гepoи  нeгoвopили  вceм  кaк  быть.
Мoи  гepoи  вepили  в  пoбeдy,
oни  в  cвoeй  cтpaнe  xoтeли  жить.
27.2.2014
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498585
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.05.2014


Быдла засталося быдлам

Вы  нам  тлумачыце:  "усё  нармалёва",
і  дорыце  ўсмешкi  па  ТБ,
а  нам  ужо  не  бачыць  Крым  ды  мора
і  верым  мы  цяпер  толькi  сабе.  

Навошта  нам  цяпер  размовы?
Ужо  абрыдла  гэтая  хлусня!
Вы  пачынайце  танчыть  карагоды,
а  мы  далей  працягваем  бойку  з  дзятлам,  што  з  крамля.

23.4.2014

Карэктары:  Мария  Буко  ды  Марына  Качановіч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014


Крысиный король

Смотрю  воруете  да  пьёте,
всё  вертите  своё  кубло.
А  как  же  чернь?  В  пролете?
Ах  да  забыл,  им  все  до  лампочки  давно.

Вы  делите  что  неделимо
и  рвёте  дальше  полотно.
А  "пассажирам"  что?  Терпимо...
Ведь  рвут  все  те  кто  с  вами  заодно.

Всё  не  нажрётесь,  не  упьётесь
да  с  кровью  делите  трон  короля,
как  гадина  у  тела  слабого  всё  вьётесь
а  помощь  ваша  чернь  да  тля.

Всё  теже  крысы  лезут  выше,  выше...
Ведь  так  охота  очутиться  у  руля.
А  чернь  и  тля  все  также  ровно  дышат
и  ждут  теперь  спасителя  царя.

21.4.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494253
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2014


Чорна зима

Koли  бopoтиcь  вжe  нeмaєш  cили,
кoли  плюють  y  cпинy  вopoги,
ти  пpигaдaй  лютнeвi  тi  мoгили
вcтaвaй  i  пpocтo  дaлi  йди.

Koли  здaєтьcя  вcюди  лиxo,
кoли  здaєтьcя  вce  дapмa,
ти  yяви  як  xлoпцям  зapaз  тиxo
i  пaм'ятaй  якa  бyлa  бiдa.  

Koли  бpexaтимyть  coбaки,
кoли  шипiтимyть  paби,
ти  вiдcилaй  ycix  дaлeкo  ...cпaти
a  xлoпцiв  тихо  пoм'яни.

Koли  cтpaшними  бyдyть  нoчi,
кoли  зaгyбишcя  в  життi,
ти  вмить  зaплющyй  cвoї  oчi
a  тaм  вoни  ycмixнeнi  й  живi.

27.2.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014


Дай Божа сябрам моцы!

Дай  Божа  сябрам  моцы
забіць  пачварнага  быка.
Калі  дабра  не  бачаць  вочы
ты  дай  братам  надзеі  і  цяпла.

18.2.2014  
 
Коректори:Мария  Буко,  Vadzim  Minčuk,  Марына  Качановіч,  Андрусь  Цянюта  та  Наташа  Рева.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014


Холуи

В  борьбе  страна  родная,
в  борьбе  все  верные  друзья.
А  вы  рабы,  "зверья"  не  замечая
поклоны  бейте  у  царя.

Царю  кровавые  целуйте  мрази  руки
и  поспешите  возносить  дары,
ведь  вы  намучились  от  скуки
так  долго  ждав  отмашки  для  стрельбы.  

Кого?Куда?Какая  разница  теперь?
А  псам,  подавно  безразлично.
Ведь  знает  каждый  как  тот  зверь  
приказ  хозяина  исполнил  механично.
20.2.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481700
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2014


Хопіць сілы!

Узгадайце  браты,  калі  ласка,
хто  вам  дапамагае  дрэнна  жыць,
ці  падабаецца  так  цяжка
з  быкамі  побач  быць!

18.2.2014

Коректори:  Мария  Буко,  Vadzim  Minčuk,  Марына  Качановіч,  Андрусь  Цянюта  та  Наташа  Рева

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014


Давай-но поговоримо…

Давай-но  поговоримо  вiдверто
розставимо  усi  крапки  над  (і),
бо  вже  набридло  так  все  ревно
щораз  доводити  тобi.

Я  не  за  бiлих  чи  червоних
мене  болить  за  наш  нород,
тi  зверхники  розiйдуться  по  вiллах
а  нам  з  тобою  жити  в  борг.
 
Не  важливо  з  якого  ти  краю,
не  суттєво  розмовляєш  чи  "гавариш",
пам'ятай  що  рабiв  непускають  до  раю
i  свободи  не  буде  якщо  ти  мовчиш.

Не  можна  на  брата  гострити  вила  
i  до  пiдступних  втрапляти  пасток,  
у  той  час  як  виконують  наказ  командира
що  покласти  нас  мрiє  всiх  пiд  каток.

Маємо  разом  з  тобою  країну
є  копалини,  гори  й  моря,
то  навiщо  нам  землю  дiлити  єдину
через  "звiрiв"  пiдступних  та  короля.
17.2.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2014


Пакуль жывуць у сэрцы ўспамiны

Пакуль  жывуць  у  сэрцы  ўспамiны,
пакуль  браты  працягваюць  барацьбу,
жыццё  аддам  за  родную  краiну
i  нават  крок  не  адступлю.

Зусiм  не  ведаю  навошта  
нам  усё  гэта  трываць,
колькi  можна  хадзiць  крокамi
i  чакаць  калi  прыйдзе  канец.

Можа  час  успомнiць  нам  вёскi
без  віны  забiтых  жыхароў,
можа  час  для  новых  калiноўскiх*
веру  хопiць  нам  нажоў.

Пойдзем  хлопцы  супраць  ката
угару  бел-чырвона-белы  сцяг,
станем  побач  брат  за  брата
да  канца  будзем  ваяваць!

*Касту́сь  Каліно́ўскі  (1838  —  1864)  —  нацыянальны  герой  Беларусі,  адзін  з  кіраўнікоў  нацыянальна-вызвольнага  паўстаньня  1863—1864  гадоў;  рэвалюцыянэр-дэмакрат,  публіцыст,  паэт.

16.2.2014

Коректори:  Андрусь  Цянюта  та  Наташа  Рева.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014


Я из Донбасса! Здрасьте!

Эх  Донбасс  страна  родная
что  же  сделали  с  тобой,
нет  ворью  и  быдлу  края
не  узнать  свой  дом  родной.

Под  землей  "живут"  ребята
добывают  уголь  всем,
есть  казалось  бы  зарплата
только  жизни  нет  совсем.

Выжимаем  мы  что  можем
и  при  этом  непонятно  мне,
почему  вылезаем  мы  из  кожи
а  живем  как  на  говне?

Говорят  страну  мы  кормим,
говорят  нам  все  должны,
только  мы  скорей  запомним
кто  вчера  давал  взаймы.

Нет  дорог,  стоят  заводы
в  Мариуполе  давно  уж  черный  снег,
где-то  принимать  боятся  роды
а  в  Донецке  на  Артема  предлагают  мех.

Говорят  всему  виной  фашисты
что  в  горах  известных  мне,
а  друзья  у  них  нацисты
эти  в  Киеве  засели  все.  

Непонятно  только  малость
как  фашисты  режут  наш  цветмет,
а  столичные  нацисты
все  везут  сдавать  в  РосМет?

Вот  к  примеру  главный  шахты
уважаемый  Смирнов  И.В.,
за  20-ку  лет  у  власти
третий  домик  прикупил  себе.

Сдесь  все  ясно,  все  понятно
правит  тут  ЕГО  "Семья",
а  с  бендерами  занятно,
все  их  ищут,  но  не  я.

Якуневич  тут  поет  нам  песни
как  улучшыть  быт  нам  свой,
только  мы  опят  все  вместе
увидали  как  ТТ*  Смирнова  "полетел"  домой.

Как-то  странно  на  Донбассе
всю  роботу  делает  "Семья",
потому  что  всей  шахтерской  массе
невидать  "пакращень"  ...ничего.

Может  мне  пора  подумать,
может  хватит  мне  молчать?
Время  есть  вопросы  ставить,
есть  кому  и  отвечать.

*TT  -  автомобіль  Audi  TT
15.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479730
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.02.2014


Я - коммунизм!

Я  создан  был  обиженым  народом
и  на  борьбу  я  знамя  красное  поднял,
дабы  над  всей  больной  Европой
мой  коммунизм  торжествовал.

Не  все  меня  хотели  видеть
и  не  хотели  в  доме  принимать,
но  я  не  дал  себя  обидеть
И  стал  всем  очень  "помогать".

Я  шел  спасать  свой  хлеб  на  Украину
хотя  меня  никто  и  не  просил,
и  всюду  нес  кровавую  руину    
пока  там  всех  не  приручил.

Я  был  и  на  Дону  и  на  Кубани
там  тоже  сильно  я  помог.
Бывало  правда,  умирали  сами
так  ведь  к  коммуне,  не  всяк  привыкнуть  мог.

Я  шел  красивым  сказочным  полесьем,
ведь  должен  был  сябрам  помочь.
Но  не  встречали  там  меня  веселой  песней
и  мне  чуток  пришлось  их  потолочь.

Я  был  в  Суоми,  на  Кавказе  
Прибалтам  тоже  помогал,
я  шел  неся  кровавые  приказы
и  людям  спуску  не  давал.  

В  дома  ломился,  нес  террор
а  дурачкам  заводы  обещая,
держал  в  руке  увесистый  топор
которым  правду  шел  вбивая...

...Пройдут  года,  пройдут  десятелетия
создатели  мои  уж  будут  не  нужны,
а  быдло  есть  и  будет  в  поколениях
ведь  партии  моей  нужны  рабы.

Пока  живут  мои  рабы,
пока  жива  слепая  быдло-масса,
я  делаю  уверенно  свои  шаги!
Я-коммунизм!  Погибель  ваша.
12/4/2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479071
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2014


Для тих хто боровся за українське національне майбутнє (1917-1923) .

Для  тих,  хто  ворогам  дивився  в  очi
i  в  повний  зрiст  у  бiй  ставав.
Для  тих,  хто  у  холоднi  зимнi  ночi
в  походах  довгих  замерзав.

Для  тих,  кому  слова  "вiдвага"  й  "гiднiсть"
були  не  просто  звук.
Для  тих,  хто  змалку  знав  що  то  є  бiднiсть
i  пережив  нестерпних  мук.

Для  тих,  хто  у  17-му  роцi
важкий  для  себе  шлях  обрав.
Для  тих,  хто  воював  на  правильному  боцi
i  ворогiв  до  23-го  рубав.

Для  тих,  хто  у  лук'янiвськiй  в'язницi
своє  життя  в  бою  поклав.
Для  тих,  хто  вiру  й  тiло  мав  iз  крицi
i  нам  свободу  здобував.
30.11.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014


Діалог двох друзів

-Привіт.  Як  справи?
-Та  все  по  старому.  А  ти?
-А  я...  Та  все  зализую  болючі  рани.
 Потрібно  ж  далі  якось  йти.

-Ну  як,  забув  її  чи  ні?
 Чи  досі  колупаєшся  у  власній  голові?
-Незнаю  я.  Не  видалив  ще  й  досі  номера  її
 Ще  й  докучають  спогади  дурні.

-То  ти  б  сходив  у  клуб,  на  танці
 Знайшов  би  собі  іншу  вже.
-А  потім  що?  Вертатись  знову  вранці
 А  вона  вперто  з  голови  не  йде.

-Не  знаю  що  й  казати.
 Тоді  навіщо  розійшлись?
-А  ти  у  неї  можеш  сам  спитати.
 Характерами  мабуть  не  зійшлись...
21.5.2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2012


Допитливий їжачок

Їжачок  жив  на  Поліссі
В  гарнім  чистім  лісі,
В  лісі  довго  міг  гуляти
Все  нове  хотів  він  знати.
Запитанням  легко  друзів  міг  дістати:
“Щоб  нового  почитати?”
“Вже  дістав  своїм  читанням!”
Чув  від  друзів  нарікання.
“Якщо  хочеш  все  так  знати
В  школу  книги  йди  вивчати,
Там  кмітливим  завжди  шана
А  ледачим  лиш  догана”
“От  халепа,  що  ж  робити
Як  у  школу  цю  вступити
Я  ж  маленький  їжачок
Мені  шостий  лиш  річок”
І  з  такими  от  думками
До  своєї  мчав  він  мами.
“Мамо,  мамо!  Що  робити?!
Хочу  в  школу  я  ходити.”
Їжачка  за  руку  взяла  мама
І  спокійно  так  сказала:
“Пані  Білку  я  попрошу  нашу
Щоб  взяла  тебе  до  класу”
Їжачка  взали  до  школи
Там  вивчає  різні  мови
Став  старанно  все  вивчати
Щоб  про  все  ще  більше  знати.
27.5.2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012


Роману Шухевичу

Ти  присвятив  життя  запеклiй  боротьбi
За  волю  рiдного  тобi  народу.
Ти  був  тим  променем  в  пiтьмi,
Що  освiтив  для  всiх  дорогу.
Ти  свято  вiрив  в  перемогу
Вiддавши  сили  боротьбi,
Ти  висував  солдатам  лиш  одну  вимогу
В  бою  загинути  нiж  жити  у  ярмi.
Ти  не  тiкав  вiд  складнощiв  нiколи
А  з  гiднiстю  їх  завжди  зустрiчав.
Так  було  у  Карпатськiй  Українi
Де  ти  з  мадяром  воював.
Вже  маючи  свою  родину
Ти  за  кордон  нiколи  не  тiкав,
А  у  важку  хвилину
Без  страху  труднощi  долав.
Ти  "Нахтiгаль"  вiв  за  собою
I  надихав  хоробрiстю  солдат  своїх.
Ти  готував  їх  всiх  до  бою
Який  мав  стати  головним  для  них.
Ти  смерть  зустрiв  свою  в  бою
Як  це  належить  командиру,
I  совiсть  не  зганьбив  свою
В  останньому  бою  за  Батькiвщину.
Такi  як  ти  не  помирають
Вони  в  серцях  живуть  у  нас!
Таких  як  ти  не  забувають
Вони  героями  лишаються  для  нас!
14.5.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012


Сховатись в шафу як в дитинстві

Сховатись  в  шафу  як  в  дитинствi
І  думати  про  щось  своє,
Про  кораблi  що  ходять  в  море  поодинцi
І  тих  птахiв  котрих  так  манить  сонце  золоте.

Згадати  теплi  лiтнi  зливи
І  як  радiли  тим  дощам  коли  були  малi.
Згадати  смак  достиглої  тiєї  сливи
Що  невмiщалася  вся  зiбрана  в  бабусинiм  вiдрi.

Забути  клятi  негаразди
Затори  зранку,роботу,цiни  на  бензин.
Пройти  дистанцiю  цю  зранку  i  не  впасти
А  повертаючись  додому  зайти  ще  в  магазин.

Нехочу  слухати  полiтикiв
І  бачити  на  "аудi"  попiв,
Нехочу  нацiю  iз  бидла  пiдлiткiв
І  цiлу  армiю  пенсiонерiв  жебракiв.

Вже  на  базарi  я  купую  сливи
Невлiзти  в  шафу  бiльше  вже  менi,
Я  не  чекаю  бiльше  теплi  зливи
А  тiльки  спогади  тримаю  в  головi.
10.09.2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012


Котикова наука

Котик  в  школу  йти  не  хоче
До  науки  не  охочий,
Числа  й  букви  недаються
Всі  над  ним  сміються.

"Нащо  вчити  ті  карлючкм
Лиш  болять  від  цього  ручки,
Краще  в  хаті  погасати
Сірих  мишок  полякати".

"Вчитись  котикам  всім  треба
Бо  важлива  то  потреба".
Грізно  це  сказала  мама,
Та  й  за  хвіст  стягла  кота  з  дивану.

Взяла  котика  за  лапу
Відвела  в  шкільну  кімнату.
"Будеш  гарно  тут  ти  вчитись,
Обіцяй  в  навчанні  не  лінитись".

"Обіцяю  добре  вчитись
На  уроках  не  лінитись,
Арифметику  любити  буду
Про  письмо  я  не  забуду".

"Вчу  я  числа  і  письмо
На  перервах  п'ю  я  молоко,
Гарно  я  тепер  навчаюсь
І  нічого  не  лякаюсь"
5.4.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012


Сумна сиділа на даху…

Сумна  сидiла  на  даху
На  вулицю  дивилась  без  упину,
Себе  питала:  "Ну  чому?"
"I  нащо  вiн  мене  покинув?".

Вона  кохала  просто  так
I  подумки  майбутнє  їхнє  малювала.
Тепер  сама  гуляти  ходить  в  парк
Де  у  вуста  його  так  нiжно  цiлувала.

З  думками  сiрими  сама
Згори  людей  квапливих  розглядала,
Тепер  залишилась  одна
I  як  без  нього  далі  вже  незнала.

Напiвпорожня  пляшка  терпкого  вина
Десь  з  краю  на  даху  стояла,
Думками  й  хмелем  зморена  вона
Лежала  вдома  i  дрiмала.
18.6.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012


Корабель "Україна"

Повiльно  йдем  на  дно
I  важко  щось  тепер  змiнити.
Тут  всiм  вже  байдуже  давно,
Лиш  капiтан  продовжує  щось  весело  бубнiти.
Команду  всю  з  середини  стравили
Заслуга  офiцерського  це  складу.
Самi  ж  для  порятунку  нiчого  не  робили
А  капiтан  продовжує  спiвати.
Матроси  люто  б'ють  лоби
А  пасажири  продовжують  з  човна  стрибати.
I  тiльки  офiцери  продовжують  збирати  всi  скарби
А  капiтан  продовжує  спiвати.
Та  що  тим  офiцерам,капiтану?!
Їм  непотрiбен  корабель  давно!
Ввели  матросiв  всiх  в  оману,
Самi  ж  врятуються  а  корабель  на  дно.
5.6.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012


Запізнилась мишка в школу

Сiра  мишка  засмутилась
Бо  до  школи  запiзнилась,
Вийти  з  нiрки  не  виходить
Бiля  нiрки  котик  ходить.
Сiрий  котик  цiлий  ранок
Стереже  свiй  любий  ганок,
Мишку  дуже  це  хвилює
Школа  ж  бо  знання  дарує.
Школу  мишка  полюбляє
Там  знання  всi  здобуває,
Любить  спiви  й  малювання
I  спортивнi  всi  змагання.
Кожен  день  до  школи  ходить
Днi  цiкаво  там  проводить,
Всi  вiдвiдує  уроки
I  немає  там  мороки.
Котик  сiв  помити  лапки
Вмив  ще  вушка  та  й  лiг  спатки,
Мишка  сну  цьому  зрадiла
I  до  школи  "полетiла".
6.4.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012


Хитрий котик

Кiт  руденький  на  подвiр'ї
Миє  лапки  свої  бiлi,
Котик  мрiяв  про  ту  пташку
Що  живе  пiд  самим  дашком.
Цiлий  день  вiн  чатував
Але  пташку  не  спiймав,
Потiм  бiгав  на  горищi
Думав  знайде  мишок  з  двiстi.
Сiрi  мишки  всi  ховались
В  бiлi  лапки  не  давались,
Кiт  руденький  засмутився
I  до  хати  вiн  спустився.
Тут  згадав  вiн  про  сметану
Та  й  подумав:-"Я  дiстану",
До  стола  вiн  пiдiйшов
Стриб  нагору  i  знайшов.
Довго  їв  вiн  ту  сметанку
З'ївши  всю  побiг  до  ганку,
Швидко  з  хати  i  в  садок
У  травичку  в  холодок.
5.4.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012


Спи, малий наш, засинай!

Спи,  малий  наш,  засинай!
В  сні  міцному  сили  набирайся.
Тато  й  мама  поруч,  пам'ятай,
І  нічого  не  лякайся.

Хай  тобі  насниться  -
Ліс  могутній  на  Волині.
Хай  тобі  насниться  -
Кінь  козацький  у  долині.

Над  Дніпром  кружляє  птах,
Ти  побачиш  це  у  сні.
Тим  Дніпром,  в  швидких  човнах,
Йдуть  козаки,  чути  сміх  там  і  пісні.

Хай  тобі  насниться,
Нашого  Поділля,  неймовірна  та  краса.
Може  в  сні  ти  вже  навчишся
Плавати  у  водах  чистого  Дністра.

В  сні  побачиш  ти  Карпати  -
Велич  гір  цих  не  забудь.
Річка  в  горах  рве  загати,  -
Черемошем  всі  її  зовуть.

Хай  тобі  насняться
Півдня  нашого  степи.
А  над  степом  літать  орли  не  бояться.
В  цих  степах  гуляли  славні  вої  козаки.

Ще  побачиш  ти  Полісся...
Спокій,  тиша  -  мальовнича  там  краса.
Вийдеш  тихо  на  узлісся,
Де  біжить  швидка  Десна.

Землю  рідну  вчись  любити,
Міцно  спи  і  підростай!
Ворогів  ти  легко  будеш  бити
Боронити  станеш  рідний  край!
4.4.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012


Кудлатий пес

Пес  кудлатий  коло  хати
Стереже  нові  лопати,
Він  свою  роботу  знає
Хоч  і  котик  докучає.

Пес  важку  роботу  має
У  дворі  котів  лякає.
В  темну  ніч  завжди  на  варті,
Уночі  вже  не  до  жартів.

На  чужих  буде  гарчати
Хазяїв  радий  завжди  зустрічати,
За  хвоста  не  дасть  чіпати
Лиш  за  вухом  можна  почесати.

Вдень  як  хвильку  вільну  має
Вже  тоді  відпочиває.
Лапки  сірі  поскладає
На  подвір'ї  він  дрімає.
5.4.12.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344214
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.06.2012


Хворий тобою

Хворий  тобою  вже  давно,
Не  пам'ятаю,  коли  я  був  здоровий.
А  що  тобi?  Та,  ти  забула  все  давно,
I  кажеш:  "Будь  здоровий!"

Покличте  лiкаря,  чи  що?!
Хай  робить  щось  iз  головою...
Хтось  запитає  тихо:  "Ну,  ти  що?"-
Мовчки  сиджу,  сумую  за  тобою.

Хтось-десь  казав,  що  час  лiкує.
А  мiй,  мабуть,  прострочений  давно.
Тебе  давно  це  не  хвилює,
Мене  ж  постiйно  тягне  це  на  дно.

Та,  ти  знущаєшся  мабуть!
Ти  надсилаєш  повiдомлення:"Як  справи?".
Коли  тi  клятi  лiки  вже  дадуть
Пiду,  нап'юся,  мабуть...кави.
8.5.2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2012


Вона закохалась

Вона  носила  квіти  у  волоссі
І  завжди  бачила  його  у  сні,
Замріяна  лежала  на  підлозі
Складаючи  йому  вірші.

В  печі  вогонь  палкий  танцює  танець
І  тихо  заколисує  її,
Вже  сну  міцного  ніби  бранець
Вона  лягає  в  ліжко  знов  на  самоті.

У  ковдру  ніжно  огорнулась
І  засинатиме  одна.
Їй  байдуже,  йому  в  думках  своїх  вже  посміхнулась
І  ніжно  обійняла  свого  пухнатого  кота.

Ногою  босою  ступала
По  вранішній  росі,
Вона  б  будь-кого,  красою  власною  зачарувала
Та  непотрібні  їй  "усі".

Їй  непотрібні  "інші"  й  "всі"
Вона  тремтить  лиш  біля  нього,
Вона  все  бачила  в  своєму  сні
І  дочекається  лиш  свого.
6.5.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012