| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
я кричала тебе віршами поміж рядками
затуляла від сонця від злив і граду
намагалась життя своє привести до ладу
і тобі присвятити його як роблять це мами.
я в очах твоїх зустрічала світанки
лінії рук приймала за меридіани
ти для мене як біблії був як корани
гоїв усі незагоєні ранки.
розчинялась в тобі як зоря у небі рання
переймала всі звички , стала твоїм фанатом
віддала тобі кожен нейтрон, кожен свій атом.
Автономна республіка «Я» припинила своє існування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2013
Як тоді було прекрасно:
Я, ти й чотири стіни!
Без метушні та буденщини,
Коли все з одного погляду ясно.
Як ж то було чудово:
Мовчати і просто дивитися,
Хотіти в тобі розчинитися,
Цілувати знову і знову.
Як то було незабутньо,
Коли я могла не думати зовсім,
Коли день здавався найдовшим,
А за годинник було серце у твоїх грудях.
Такі дні неповторні, вони бездоганні .
Тоді пам’ять фіксує кожну секунду,
(Які пам’ятати завжди я буду),
Вони гріють серце, вони унікальні.
Я згадую той день,
Коли мені тебе бракує,
Коли надворі буря вирує,
Коли душа банує, я згадую той день…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013
Я б не приносила тобі кави у ліжко,
не цілувала б твоїх слідів.
Лише кохала б віддано і ніжно,
подарувала б тобі синів.
Я б не тримала тебе біля себе,
не прив’язувала ланцюгами пристрасті.
Ти б не був на сьомому небі ,
лиш у небесній всевишності.
Ми б на зиму крутили варення яблучне
і сушили білі гриби.
І маля чорняве і радісне
тобі б кричало «Татку, лови!».
А ввечері , вкутавшись в ковдри
і гріючи руки об чаю горня,
ми б дивились як мирно і солодко
посопує збоку чорняве маля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013
До тебе так далеко,
як до Марсу пішки.
Такий ти рідний,
як горнятко кави зранку.
Я на ліжку у тебе
Клубочком згорнуся мов кішка,
чи голубкою ждатиму
твоє «гулі» на ґанку.
У очах твоїх стільки написано,
що читати їх можна до смерті.
І навіть якщо прочитаю –
я знати тебе не буду.
Тому ти настільки далекий,
хоч й обійми такі ніжнотеплі.
Хоча й очі глибиннотемні
я ношу з собою повсюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Я люблю роздирати
старі ранки −
тоді з них з новою силою
починає текти кров,
нагадуючи, що старе теж
має силу,
що про старі рани не варто
забувати.
А сиві волосини
я не видираю –
кажуть, що разом з ними
ти забираєш свою силу.
Але я не тому це не роблю –
не люблю самообман.
Якщо вже старієш –
то процес пішов,
ні фарбування, ні видирання
не допоможе.
Дай Боже, прожити хоча б
із сивою головою,
аби не боліли старі рани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Що може бути гірше за холодне ліжко
Таке вузьке, односпальне, в якому
Тобі самій забагато місця?
Хіба буває гірше, коли заснути важко,
Бо під головою подушка замість рідного плеча?
Коли від нудьги, розпуки
Починаєш тріщинки на стелі рахувати,
І хочеш кричати, а звуки не йдуть,
коли не можеш випити і чаю, бо потерпли руки,
а годинники у голові як гармати б’ють.
Чи є щось страшніше від мертвої тиші,
Такої гучної, що не чути і власних думок?
Чи ранить щось більше байдужості ,
Коли чужими стають найближчі
Через припадок ревності чи дурості.
Немає гіршого нічого за розчарування
І за брехню, що з вуст твоїх лунає.
Як страшно самій спати й знати,
Що та вчорашня мить була остання.
Як страшно жити й пам’ятати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012
Роки, віки, століття, ери,
Мільйони днів і тисячі ночей
Твоїх очей небесні сфери
Вбирали синяву моїх очей.
Світали ранки й вечоріли ночі
І сонце знову починало день,
А ми сиділи й думали, що хочем
Усе життя просидіти, співаючи пісень.
І щоб віки минали і слідів не було
Ні на руках у нас ні на лобах,
А лише радість, бо життя минуло
Моє в твоїх, твоє в моїх очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012
Я б так тобі хотіла написати
Про темну ніч у мене за дверима ,
Про збиті ноги , дерті рани,
Про страхи із великими очима ,
Як занімілі руки грію до горнятка чаю,
Як розмальовую папери аквареллю,
Виписую графічно «я скучаю»
І заздрю мусі що сидить на стелі.
Я б докричатись так хотіла
До всього всесвіту з планетами,
Я б заспівала якби вміла
І контральтами й фальцетами.
Я б все віддала щоб тобі сказати :
Я вже фантом, я нереальна!
Але мовчу, сідаю лист писати:
Привіт, як справи? Я нормально.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
а ти не слухав і не чув, коли слова мої кричали.
стояв ,дивився на мене німими очима,
стояв й дивився мовчки як дитина.
мої слова тебе не пробивали.
а я тебе вбити хотіла ,задушити, щоби почув
як не спиться мені ночами ,
плачеться сухими сльозами,
як вітер мене наскрізь продув.
спустошена спустилася я з неба -
із сьомого на шосте і так далі.
аж поки не полинула у далі ,
подалі від думок, від тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012
Твоя усміхненість як крила ангела.
Вона свята і щира, так мені здається.
Коли я вже надію бала втратила,
Твоя усміхненість мені почала снитися.
Ми йшли дорогою угору
І краплі дощові вкривали нас.
Нам не хотілося давати їм відпору -
На це потрібен був такий дорогоцінний час.
Коли моя туш потекла струмками,
Проорюючи під очима борозни й рівці.
Твоя усміхненість в мені створила гами,
А дощ і туш – картини на лиці.
Наш сміх лунав гучніше грому,
А блискавки тьмяніли перед іскрами в очах,
Ми йшли в нікуди як додому,
І та гроза не викликала страх.
І я ловила усмішки щасливі ,
Тримала їх у серці як коштовні камінці.
Ми йшли у сні , ховаючись у зливі,
Твоя усміхненість святою здалася мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012
Учора сушили цибулю.
Її полисілі боки сміялись до сонця,
Грілись, впивались теплом.
Вона загравала з стареньким котом,
Не знаючи, що завтра Льонця
Вкоротить їй життя в борщу каструлі.
Льонця очищала цибулину :
Роздягнула, а потім дрібно-дрібно посікла,
Обличчя скрививши, одначе,
Й ридаючи немов дитина,
В якої мама щойно цяцьку забрала.
Не кожен вбивця над своєю жертвою так плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2012
За мною бігав ніби пес Сірко,
В ногах лежав і руки цілував,
Слова мої мов перли в коралі збирав,
Складав десь у душі шкатулочку на дно.
Ти був і вчителем моїм, і учнем,
Карав й жалів , боявся і любив,
Ховав від сонця і від злив.
Ти катом був моїм і мучеником.
Користі не було у твоїх діях,
А лиш сліпа якась жага,
Яка тебе немов раба
Тримала біля мене наяву і в мріях.
Такі були думки мої, гадалося – правдиві.
Але не в силі людям заглядати в душу
І я перед собою визнати те мушу,
Що і жага і відданість твої фальшиві.
Такі ж несправжні, як слова,
Що ти казав мені так щиро,
І ними щедро ніби миром
Душі моєї кухоль наповняв.
Ти щиро зрадив нас обох:
За тридцять срібних ти себе продав
А потім поцілунком і мене прокляв.
Ти Юда, але ж я не Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2012
А хмари ніби віщували,
Темніючи і мінячись .
Їх вітер гнав на північ,
Постійно підганяв.
Теж напевно відчував щось,
Бо спішив втекти
І хмари із собою забрати,
Щоб не стали свідками біди.
І води грали-хвилювались :
То здіймались,то злягали.
І теж втекли б напевно,
Та куди ж?
А хмари не хотіли йти на північ,
Їм було добре тут.
Вони заплакали,
Вода прийняла їхні сльози.
А люди думали собі,
Що ось гроза мала
Легенько землю скропить,
А потім сонце буде і веселка.
Вони не вміють відчувати,
А помічати теж їм лінь,
Хіба лише собаки їм підкажуть
Наближення великих змін.
Та що вони вже зроблять?
Ні собаки, ні коти, ні люди
Не зможуть врятувати світ
Від рук великої біди.
І люди дивуватимуться,
Як так швидко все,
Що створювалось роки
За мить земля прийняла.
А все з тієї ж легкої руки
Якогось генія,
Що вирішив новий експеримент
Поставити над людством.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Розкладаюсь на молекули,атоми,
Задихаюсь у місті пилу і смогів.
Тону у мріях своїх фіалкових,
Приземляюсь на м’якість сінних стогів.
Ловлю спогади,згадки в сачок,
Щоб з них потім пазли складати.
Хочу тебе як рибку на любові гачок
Без болю в обійми спіймати.
Бо що то життя і спогади, й мрії,
І що всі образи й жалі,
Коли я живу і не маю надії,
Що мої молекули знайдуть твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Ти не тут, а я не там.
Між нами тисячі хвилин.
Я приходжу у пусту кімнату,
Ти лягаєш спати один.
Я малюю, щоб втекти від себе,
Та до тебе повертаюся у снах.
Ти читаєш, щоб піднятися до неба,
Мене знаходиш на пожовклих сторінках.
Зранку кава від істерики лікує,
Ввечері коньяк заливає рани,
Сигарета вбиває-рятує,
Музики не дають заснути гами.
Ти десь там, а я ось тут.
Нагадує про нас лише портрет в зеленій рамці.
Та знаю, що колись все ж разом будем –
Ти залишив зубну щітку в мене у склянці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
І знов усі ті самі болі,
По неволі зламані мости.
І як по них нам далі йти
До щастя ,до німої долі?
Та сама ніч без вітру й зір –
Без вір дає глуху надію,
Любов ту перетворює у мрію,
Яка не збудеться,вір в неї, чи не вір.
І пишеться не те, що треба
Бо як амеба не живу - існую,
На клітинному рівні собою керую
І дивлюся у дзеркало на амебосебе.
Аби не вмерти, я малюю.
Милуюсь тим, бо то все ти
Тим пензлем пробуєш вести.
Ведеш ним лінію і я існую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012
Ти пішов…Сказав, що перспективи немає, що у нас немає майбутнього. Ти не думав, що так буде, але, все обдумавши ,прийняв рішення…Ти не хочеш робити мені боляче, тому просиш все зрозуміти і прийняти так як є…Ти сказав, що я знайду собі ще в сто разів кращого, з яким мені буде добре…Ти прийняв рішення за нас обох, і я вже нічого не можу змінити…Ми не можемо залишитися друзями, бо це буде занадто важко для нас двох, краще просто не бачитися. Краще все забути і вдати, ніби нічого не було…А час, він лікує…Ти все говорив, говорив, а я не могола слухати, і не могла говорити, бо сльози душили. Я хотіла щось сказати, хотіла накричати на тебе, вдарити міцно-міцно , щоб ти зрозумів, як мені боляче…А ти посміхнувся і сказав :” Не плач, все в тебе буде добре…”…і …пішов …назавжди…А я залишилася сама: порожня, розбита, розтоптана, понівечена, ніби стара лялька , якою набридло гратися; ніби квітка яку зірвали, понюхали і викинули, а після цього ще й потопталися по ній.
Минали дні, тижні, життя тривало…для когось, та не для мене. Я не жила, я існувала. Я не дихала, я пропускала повітря через легені…я жила минулим, нами, тобою. Я починала божеволіти…ти був у кожному зустрічному, твій голос …я його чула, точно чула… у своїй голові.
А одного разу я побачила тебе…ти був не сам. Ви трималися за руки і ти їй посміхався так щиро, так гарно, як колись мені…О Боже…я ледь не вибухнула …хотіла підійти , та не могла зрушити з місця, ніби мене зацементували. Я постояла, подивилася на вас і пішла, вийшла на восьмий поверх…і … полетіла…Було так добре, зовсім не страшно, я уявляла, що лечу до тебе…Та тебе там не було, там було боляче і твердо…
Я розплющила очі. То це був лише сон?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012
На моїй шкірі вже давно немає слідів
Твого доторку. Вони змиті, розтерті,
Розвіяні подихом днів.
Вони присутні, й палюче нестерпні.
Моя ковдра все ще пахне
Твоїми духами, не вивітряться ніяк.
А може й не пахне , а може і тхне,
Та я не можу навдихатися . Факт.
Ці картинки не вміщаються більше
В моїй голові. Ці моменти , уривки,
Шматки минулого, ні, швидше
Болючі й приємні уламки…
Вони є, вони живі, і я живу
Ними ,згадую їх, радію, що вони були,
Прокручую щоразу кожну нову
Картинку. А на ній щасливі – ми.
На моїх губах вже давно відсутній
Смак губів твоїх. Я й забула вже який він.
А в моєму серці все ще присутній
Шрам від тих щасливих днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Тобою дихала, як асматична.
Трималася, як за мамину руку на базарі.
Летіла до тебе на швидкості світла,
Не зважала на зебри і світлофори.
І цілувала тебе як нікого - без ніжності.
З відчаєм й страхом, що завтра не буде,
Що то останні наші миті разом –
Так цілувати не вміють люди.
І серця так я ніколи не слухала як твоє,
І не чула такого як в тебе.
І в очі так не заглядала нікому
Й себе не бачила такою як в тебе в очах.
До тебе приросла всім тілом –
Так жоден паразит до дерева не приростає.
То вічний союз як в Адама і Єви
Та про те лиш ми обоє знаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Я не буду ночами неспати,
твої очі мені не потрібні.
Я промрію, що маю сказати,
я забуду всі Півночі й Півдні.
В захід сонця згорю від утоми,
удари грому розчеплять надвоє.
І божок, зроблений із соломи
нагадає мені щось твоє.
Нагадає про ночі і ранки,
запах кави і диму на вологих устах.
І малі, незагоєні ранки
на твоїх, таких рідних руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012
Повзуть трамваї по залізних рейках,
Летять авто по горбиках доріг,
А ми живем, немов на батарейках,
Видавлюючи з себе істеричний сміх.
Всміхаються з білбордів напомаджені дівчата,
Лунає музика весела у вухах,
А в нас в душі у кожного своя граната,
Яка лишень й чекає, щоб зробитм "Бах!".
Щоб розірвати душу на дрібні кусочки,
Які до купи лиш на сповіді збереш,
Не треба нам шукати вихідної точки,
З якої на дрібніші роздереш.
Щоб поділити душу на шматки й уламки
Не треба прикладати надважких зусиль,
Лишень гріхи у неї наскладати, як у банки,
І закатати, щоб не перетворилися у гниль.
Летять роки,стираючи епохи,
І люди на землі усе нові й нові,
Але гріхи не помінялися нітрохи,
Лиш не спішать їх люди видаляти із душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012
Розтечусь по тобі сонячними променями,
Загорну тебе в казку вічності,
І зліплю з тебе власними долонями
Суміш пристрасті й дикої ніжності.
Поцілую тебе ніжно віями,
Розкажу, що в снах тебе бачила.
Розкажу, що жила не мріями,
Що жила, бо для тебе щось значила.
Й неважливо, що на все те скажеш ти,
Загарчиш, чи замуркаєш котиком,
Я буду знову тебе віями гладити,
Буду з розуму зводити дотиком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2012
Кусаю нігті-лікті,
б’ю коліна.
Мізки забиваю і тобі й собі.
Волосся рву на голові
немов причина,
зриваюсь, зариваюсь, замикаюся в собі.
То в жар кидає,
то в ознобі б’юсь.
І не борюсь і не боюсь.
І ніби щось забула ,
а згадати годі,
хоч головою бийся об стіну.
Зіниці вже такі як горошини,
мішки кубинські під очима,
І шкіра жовта як церковний віск.
Це божевілля нескінченно-вічне
мене до дошки гробової
(а в тобі того є причина) доведе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2012
Щоразу зустріч і розлука,
Як хліб і сіль.
Тебе нема - нестерпна мука,
Приходиш ти- пекучий біль.
І знову осінь на порозі,
У двері стукає дощем
Лежу як листя на підлозі,
Кричу віршем.
Що бачу в сні - не пам’ятаю,
Бо я ж не сплю.
Я десь по небу сновигаю,
«Прийди» - кричу.
Ти не приходиш ні на крики,
Ні на істерики й плачі.
Вглядаюся у незнайомі лики
Як мертва ходжу, живучи.
Знов осінь стукає у двері –
Не відчиняю.
Вона спізнилася, у цій оселі
Мене уже давно немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012
Літали до хмар й не боялись,
Що крила опустяться вниз.
Пірнали на дно і сміялись,
Коли нас вкривав й ховав бриз.
Ми життям своїм сповна впивались
І раділи цьому як могли,
І від долі в підвал не ховались,
А до неї ми в ногу ішли.
Ми сміялись і плакали вірячи,
що життя лиш для цього дано.
Ми кричали й мовчали вдвох лежачи,
Запивали всі біди вином.
Ми вважали хвилини годинами
І за ними ніколи не гнались,
Ми кохали і були щасливими,
Позавчора і вчора і зараз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012
Розбиваючись об асфальт,
мрії стають зірками.
Із газетних шпальт
Слова полюють за нами.
Життя- це пазли
з мільйона шматків.
А дні- це фрази
Із чиїгось життів.
А ми – це гості
Із інших планет.
А світ – це простір
Для пасток і тенет.
Слова – то звуки,
Морфеми й склади.
Жива, якщо руки
Ще втримують склянку води.
Жива, якщо мрії
Ще розбиваються об асфальт.
Жива, якщо мрієш
на рядочках газетних шпальт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
Це такий ритуал:
довго так запускати нігті,
щоб потім раптово обрізати під корінь.
Я так завжди роблю.
Потім такий дискомфорт,
потрібно знову звикати як це –
бути без них.
Але я не журюся, бо знаю :
трохи часу, і все повториться знову,
та сама процедура…
це така процедура –
Зрощення називається.
Приростати до тебе
клітина за клітиною,
перебирати собі всі твої звички, проблеми,
думати, як ти,
лягати спати на тому ж боці,
читати ті ж самі книги.
А потім різко так відірвати тебе від себе,
щоб із коренем, із всіма твоїми клітинами.
Я так завжди роблю.
Потім такий дискомфорт.
Як це – жити без половини тіла?
Але воно з часом заростає
чимось таким неживим, атрофованим.
Та я не журюся, це ж такий ритуал…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
присмаком гіркого шоколаду
живеш у мене на губах.
І не заїм тебе ні солодким морозивом,
ні соленим сиром.
Не зап'ю ні кавою, ні водою.
Запах твій кисло-солодкий
поселився у мене на ковдрі.
І не переб'є той дух ні мій парфюм,
ні тайди з арелями не виперуть,
а ковдру міняти не хочу.
Смішними рядками живеш
на моєму телефоні.
З гнітючими думками
твій образ змішаний у голові -
болючо-рідний і завжди присутній.
Ти скрізь зі мною, де б я не була:
в трамваї голосом кондуктора говориш,
на вулиці у кожній чорній куртці ти.
під подушкою маю футболку, у якій ходив.
Ти всюдисущий як і гріх. То де ж ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012