Fairytale

Сторінки (3/209):  « 1 2 3 »

не розказали

якби  вона  тільки  знала,  скільки  всього  їй  досі  не  розказали.
якби  вона  тільки  знала,  чому  завжди  приїжджає  на  вокзали,
автостанції,  навіть  просто  зупинки  зарано,  занадто  квапливо.
якби  вона  тільки  знала,  скільки  всього  змогла,  скільки  всього  пережила.

якби  вона  уявляла,  як  багато  попереду  буде  доріг,
ніколи  б  не  сумувала  за  тими,  хто  її  не  вберіг  або  не  зберіг,
ніколи  б  не  пам'ятала  минуле,  яке  застрягає  під  нігтями,  тисне  на  неї  снами,
ніколи  б  не  була  рибою,  що  не  може  прихистити  себе  між  двома  далекими  берегами.

якби  вона  мала  життя,  у  якому  б  вдавалося  менше  опиратися  на  "якби",
у  якому  б  основою  було  не  "думай",  а  як  максимум  -  "люби".
усе  би  могло  бути  не  так  пусто,  не  так  трагічно,  не  так  зухвало,
якби  вона  тільки  знала  
скільки  всього
їй  
не
розказали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578540
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.05.2015


до ста

вона  співала  вдома,  молилася  на  акваріумних  риб,
завжди  казала,  що  якщо  жити  -  то  тільки  наскрізь  і  тільки  вглиб.
кожна  друга  трамвайна  зупинка  знала  колір  її  пальта,
до  кожного  з  її  вицвілих  снів  не  лишилося  жодного  моста.

коли  вона  мовчала  про  свої  погожі  сни  чи  похмурі  дні,
кожен  нерозказаний  день  окремо  й  нестерпно  тобі  болів.
то  ж  вона  лишалася  з  тобою,  бо  ніяк  не  могла  дорахувати  до  ста.
і  якщо  щось  було  надійним  у  її  житті  -  то  хіба  що  нові  міста.

і  тому  вона  досі  йде  й  ніколи  не  хреститься,  коли  бачить  хрести.
вона  скаржиться  на  те,  що  світ  її  так  і  не  намістив,
хоча  добре  знає,  що  вміє  намістити  себе  сама
і  що  з  нею  все  буде  добре.  так  само,  як  з  усіма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575217
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.04.2015


2:22

світ  зупиняється  о  другій  двадцять  дві.
я  не  знаходжу  його  там,  де  ми  ще  живі,
я  не  знаходжу  його,  навіть  коли  маю  від  кожного  ключа  дублікат.
він  десь  є,  просто  його  життя  -  послідовність  кімнат.

світ  зупиняється  і  тримається  на  його  журбі.
деякі  з  нас  занадто  слабкі,  аби  зізнатися  в  цьому  собі,
деякі  з  нас  занадто  сліпі,  щоб  боятись  його  великих  літер.
мені  щастить,  бо  я  знаю:  біля  нього  не  в'януть  квіти.

мені  щастить,  бо  якось  я  вмію  вчасно  приходити  й  вчасно  йти,
бо  десь  прочитала,  що  справжній  злочин  -  говорити  до  нього  на  "ти".
але  поки  я  себе  переконую  в  кожному  "I  just  wanna  be",
світ  і  далі  зупиняється  о  другій  двадцять  дві.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568836
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.03.2015


шах і мат

ти  тікай  звідусіль,  моя  святосте,  все  не  те.
надто  терпко  тут,  краще  зріж  мене,  розітни.
я  занадто  пустельна,  аби  уриватись  в  сни,
я  занадто  складна,  щоб  ламати  усе  просте.

ти  тікай,  моя  святосте,  я  тобі  не  суддя.
тут  давно  кровоточить,  бракне  підлоги  й  стін.
не  любов,  а  в'язниця:  в  кожній  з  твоїх  країн
я  вбивала,  немов  приречена,  мов  не  я.

ти  тікай  звідусіль,  моя  святосте,  всі  не  ти.
не  лишилося  тут  для  тебе  пустих  кімнат.
я  не  молюсь  тобі.  отримай  свій  шах  і  мат.
я  не  молюсь  собі.  та  й  інколи  краще  йти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555248
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.01.2015


тепер

бо  хто  ти  тепер?  неначебто  потойбічний,
поділений  неділимим,  примарно  марний.
а  я  ж  тоді  вірила:  істинний,  легендарний.
лишився  одним  ефектом.  і  той  -  побічний.

і  що  вже  тепер?  пророцтва  про  неприсутність?
я  ж  стелюся  жовтим  листям  містам  під  ноги,
не  в  силі  давно  відриватися  від  підлоги.
куди  мене  заведе  не  моя  могутність?

а  де  я  тепер?  так  мило  в  твою  немилість.
молитися  невмолимо  і  не  вмолити.
усе  повернулося.  визнай:  нарешті  квити.
нарешті  навчились  вірити  в  неможливість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529449
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2014


як місяць

і  їсти  тебе,  забувши  про  кожне  свято,
бо  ж  ти  непристойно  святий,  як  на  сіре  місто.
і  я,  така  (само)закохана  в  егоїста,
диктую  собі,  із  чого  тебе  почати.

я  ж  бачу,  що  ти  як  місяць  -  чужий  до  смерті.
аж  падають  стіни  -  так  хочуть  тебе  тут  чути,
а  ти  непристойно  далекий.  протиотрути
надіслані  поштою  в  знайденому  конверті.

то  кому  лишити  твої  нульові  результати
й  оці  карнавали  -  вкрай  вишукані  тортури?
мені  би  тебе  торкатись,  як  клавіатури.
мені  би  в  тобі  завбачливо  проростати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514186
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.07.2014


тут

тут  не  кожен  не  спить  і  не  покладає  рук
і  не  кожного  ріжуть  букви,  як  мертві  душі.
тут  ні  слова  про  те,  хто  щохвилинно  душить,
тож  лікуй  мене  хоч  сам  Хаус,  хоч  Вакарчук.

надто  терпко  терпіти  ліки  із  диких  міст:
переконливо  ж  б'ються  Варшави  і  Будапешти.
ти  такий  дорогий,  що  я  вимагаю  решти,
бо  ж  купила  тебе  і  поглядом  їла  в  піст.

тут  не  кожен  стріляє  й  не  пише  комусь  листи
і  не  кожного  зброя  ранить,  вбиває,  тисне.
тут  же  все  підлаштовано,  зіткано,  все  зумисне,
але  якось  відверто  хочеться  більш  не  йти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511829
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.07.2014


Зі сходом вулиць

Ти  втрачав  значення  щоранку  зі  сходом  вулиць,
Коли  навмисне  заходив  не  в  ті  коричневі  двері.
Про  все  найважливіше  брешуть  в  очі  або  на  папері.
У  все  найважливіше  вірять  ті,  котрі  не  відбулись.

Сонце  забувало  тебе  щодня  і  завжди  під  вечір,
Коли  ти  вирішував  гратися  в  невидимку,
Поки  ворони  мовчали  над  твоїм  будинком
І  хтось  інший  спирався  на  твої  плечі.

А  ти  часом  вірив  в  плацкарти  і  свою  втечу,
Поки  вона  намагалась  зробити  тебе  щасливішим.
Та  хіба  може  бути  щось  набагато  гіршим,
Коли  вона  закохана  все  одно  що  у  порожнечу?

І,  якщо  ти  прокидатимешся,  думаючи,  що  все  завершив,
Бо  тебе  шукали,  не  знаючи  навіть  адреси,
Пам'ятай:  коли  про  тебе  писатимуть  поетеси,
Вона  залишиться  тією,  що  написала  перша.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503864
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.06.2014


Несполучені Штати

Ти  закінчишся  знов  -  я  навчуся  ходити  по  стелі.
І,  давно  окупована,  лізтиму  в  твої  ґрати.
Ми  глобально  чужі:  нетривкі  Несполучені  Штати,
І  у  нас  не  країна,  а  просто  терпкі  пустелі.

Тут  пророчать  нам  неминучість  та  непогоду,
Експонатно-музейні  війни  з  синдромом  казки.
Що  під  силу  мені  -  близьке  надто  до  поразки,
А  ти  лишишся  ворогом  вічно  свого  народу.

І  доводиться  бути  самій  собі  терористом.
У  новинах  говорять  про  крахи  і  неврожаї.
До  зупинки,  де  ти,  небезпечно  не  йдуть  трамваї.
Я  закінчуюсь  знов.  А  решта  все  особисте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495216
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.04.2014


Не за адресою

Хтось  затіяв  таке,  що  я  досі  тебе  спокутую.
Кращим  другом  стає  не  осінь,  а  орфографія.
Час  від  часу  тепер  у  мені  прокидається  мафія,
І  я  так  полюбила  у  лютому  бути  лютою.

Ти  не  мною  хворів,  тож  я  вкотре  ставала  вовчою.
Так  кидалася  в  стіни  вокзалами,  циферблатами,
Що  навчилась  губити  себе  за  координатами
І  знаходити  знову,  допоки  тебе  замовчую.

У  якомусь  житті  я  була  би  стюардесою,
Щоб  подалі  від  (с/т)ебе,  землі  і  втрачати  значення,
Аби  кожен  рядок  звучав,  наче  звинувачення,
Але  завжди  пишу  (прокляття!)  не  за  адресою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481973
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.02.2014


В конфлікті

Ти  не  віриш  в  милі,  числа  і  втрати.
Я  не  вірю  в  столиці  і  справедливість.
І,  коли  би  була  така  можливість,
Я  би  обіцяла  не  обіцяти.

Нас  не  будуть  гріти  і  понеділки.
Хай  там  що  диктують  твої  зап'ястя  -
Я  не  вірю  в  жодну  з  казок  про  щастя
І  тепер  завжди  переводжу  стрілки.

Неминучість  ця  не  минула  й  досі.
Твої  тіні  все  ще  кусають  лікті.
Я  сама  з  собою  давно  в  конфлікті,
І  мене  листопадить  не  через  осінь.

Набагато  більше  не  відбулося.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478394
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.02.2014


Бордове небо

Я  не  вмію  про  тебе  будь-що  писати
Чи  кричати  в  нікуди  на  перехрестях.
І  не  те  що  тобі  забагато  честі:
Просто  зрадницько  скиглять  річниці-дати.

Так  токсично  тонути  у  назвах  вулиць,
В  тьмяних  спогадах  вбивці  серійного  -  міста.
Все  одно,  із  якого  ти  зліплений  тіста:
Головне,  що  ми  колись  (!)  розминулись.

Перестань  не  снитись  бордовим  небом,
Заливати  виходи  кислотою.
Я  люблю  прокидатися  не  собою,
Прикидатись  крихкою.  І  це  ганебно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473687
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.01.2014


Осторонь

Де  дороги  перетинаються,  перекреслюю.
Від  відвертості  до  мовчання  –  півкроку  гострого.
Я  б  воліла  тепер  завжди  залишатись  осторонь,
Поза  межами  доступу  і  мінімально  чесною.

Бо  ти  знаєш:  це  вже  абсурд,  аби  ти  був  підметом.
Мене  з  часом  почнуть  пекти  односкладні  речення.
І  вже  зовсім  не  гріє  те,  що  я  знов  приречена.
Це  ж  як  самозречення  –  бути  собі  нерідною.

Тут  від  твого  “колись”  хронічна  інтоксикація.
Ти  пульсуєш  в  мені  не  раною,  а  суботою.
Я  б  воліла  лишитись  тобі  максимально  сотою.
Тільки  всотує,  наче  губка,  твоя  руйнація.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464493
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.12.2013


Титри

Забагато  тебе  на  квадратному  метрі  зневіри.
Переконливо  брешуть  тут  титри,  що  ти  далекий,
Та  й  усе,  що  між  нами,  аж  рветься  до  небезпеки,
Щоб  до  крові  й  синців  без  казок  про  любов,  що  без  міри.

А  про  тебе  мовчать  всі  блокноти,  столиці  і  стелі,
Називають  тебе  лиш  кимось  з  галюцинацій.
Та  й  усе,  що  між  нами,  ховається  від  овацій,
Щоб  не  вірилось  навіть  у  світло,  що  в  моїм  тунелі.

І  неспокій  давно  вже  на  пальцях,  немов  рукавиці.
Скоро  твоє  ім'я  надрукують  якісь  газети.  
Та  й  усе,  що  між  нами,  лиш  ки́дає  в  нас  сюжети,
Щоб  до  сліз  і  подряпин.  Та  зраджують  вперто  зіниці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459552
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.11.2013


Incomplete

Розминатися  в  часі  і  просторі.  Без  мети.
І  блукати,  хоча  й  не  загублена,  між  планет.
Вічно  марити  тим,  що  не  можна  так  просто  йти,
Сонно-стомлено  вірити  тому  "I'll  never  forget".

Божеволіти  б  тільки.  Снити  всім  неможливим.
Дуже  трепетно  й  терпко  стає  від  свого  "incomplete".
Я  б  носила  всі  тіні  сонця,  вітри  і  зливи.
А  натомість  я  маю  що?  Паралельний  світ.

І  не  знаю  нехай,  коли  спалиш  усі  мости
Чи  де  будеш,  як  Всесвіт  час  перепише  твій.
Тільки  я  все  частіш  спотикаюсь  об  тихе  "ти"
Тільки  я  все  частіш  задихаюсь  оскомним  "стій".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458322
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.11.2013


28. 10.

Я  б  віддала  цю  осінь  тобі,  мій  жовтневий.  Навгад.
Попри  всяку  різницю  у  просторі,  часі,  віці
Фанатично  в  повітрі  виводила  б  «двадцять  вісім»,
Та  натомість  ще  душить  твій  перший-останній  склад.

Я  би  понад  усе  берегла  у  тобі  дитину,
Бо  для  тебе  це  все  пожовкло-зів’яле  листя.
Твоя  осінь  така:  виривайся  або  скорися,
І,  як  бачиш,  я  міцно  вплелася  в  цю  павутину.

І  нехай  ти  залишися  Всесвітом  всіх  моїх  мрій,
А  кінець  твого  жовтня  приречено  рватиме  хмари,
Пам’ятай:  попри  всі  істерики  і  удари,
Я  віддала  цю  осінь  тобі,  мій  жовтневий.  Не  мій.

#HappyBirthdayMattSmith  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457182
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.10.2013


Божевільному в будці

Божевільний  у  будці,  а  я  б  за  тобою  наосліп.
Кожне  слово  про  нас  розтікалось  б  ефектом  плацебо
В  моїх  венах,  допоки  вростала  би  я  в  твоє  небо.
І  без  влади  над  часом  ти  вартий,  щоб  бути  "назовсім".

Божевільний  у  будці,  ти  знаєш:  у  мене  тут  осінь.
Хоч  твої  пори  року  змістились  у  вирі  алюзій.
Ти  -  єдина  з  історій,  де  я  би  молилась  на  "друзі".
В  тобі  всесвіт  такий,  що  ніколи  б  не  мовила:  "Досить!"

Божевільний  у  будці,  заплутатись  б  в  твоїм  волоссі
Або  листям  влетіти  у  твій  неозначений  простір.
А  не  знати,  чи  є  ти,  -  то  начебто  віру  на  розстріл.
Але  ж  я  хочу  вірити  в  тебе!  Дитинно.  Наосліп.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455066
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.10.2013


Контрасти

Обпікай  мене  поглядом,  подихом,  крок  за  кроком.
Заморожуй  словами,  бо  я  ж  так  люблю  контрасти.
І  не  знаю,  що  ще  про  тебе  напишуть  фантасти.
Ти  поріжеш.  Нехай.  Я  не  скажу,  що  це  жорстоко.

Півстоліття  тебе,  а  у  мене  вросте  вся  вічність.
Ти  з  самого  початку  був  більше,  ніж  персонажем.
Алкоголем,  наркотиком  -  всім,  про  що  не  розкажем.
Я  триматиму  в  собі  лиш  твою  непересічність.

Покусай  мої  сни  і  вривайся  в  мої  суботи.
Хочеш  -  стань  галактичним  морем  або  океаном.
Я  залишусь  з  тобою,  хоч  будеш  хіба  обманом.
Я  залишуся,  так!  Мені  буде  байдуже,  хто  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453019
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.10.2013


Цвях

Я  ледь  вириваюсь,  а  ти  мене  тягнеш  на  дно.
Знов  ки́даєш  в  спину  усе,  що  не  зміг  сказати.
І  кожне  твоє  "Привіт"  -  мої  нові  ґрати.
І  мантра  (стара  як  світ)  про  "усе  одно".

Ти  ж  бачиш,  що  я  вже  пожовкла,  я  майже  листя.
Та  струмом  по  нервах  і  цвяхом  мені  по  шкірі.
І  це  божевілля  ґрунтується  на  довірі.
Колись  я  воскресну  байдужістю.  Ти  молися.

І  солодко  так  у  єдиноважливім  пеклі.
Вселяється  віра  у  те,  що  ти  ще  потрібен.
В  в'язниці  німих  "якби"  і  омріяних  "ніби"
У  нас,  як  на  осінь,  всі  спогади  надто  теплі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452695
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.10.2013


Дівчинка, що чекала

Твоя  інопланетність  ужалила  кожен  знак:
Кожну  крапку,  тире  і  болючий  хиткий  апостроф.
Я  твій  космос  тепер  відчуваю  занадто  гостро,
І  без  нього  вже  все  якось  прісно,  усе  ніяк.

І  отак,  оголеним  нервом,  до  листопада
Всю  нестачу  тебе  в  персональну  скриньку  Пандори,
Крізь  весь  простір  і  час  галактично  і  без  опори.
Ти  отруйна  і  наркотична  моя  розрада.

Ілюзорність  твоя  -  то  беззаперечна  стала.
Ти  вростаєш  у  серце,  подихи,  навіть  у  шкіру.
Місяці  викликають  сліпу,  фанатичну  віру.
Перетворююсь  тихо  в  [i]Дівчинку,  що  чекала[/i].

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450756
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.09.2013


Оскомне

Я  нічого  про  тебе  не  знаю.  Ти  просто  є
В  тому  місті,  де  мрії  в  долонях  або  під  ногами,
Де  стирається  все  навіть  з  тижнями  -  не  з  роками.
Ти  собі  там  живеш  під  вже  звичним  тавром  "не  моє".

І  не  хочу  про  тебе  писати  ніяк  і  ніде
Або  знати  іще,  хто  оскомний  тобі,  як  вишні,
Хто  десь  поруч  сидить,  чи  теперішні,  чи  колишні.
Раптом  щось  тебе  також  із  всіх  моїх  снів  вкраде?

Хай  же  нас  розділяє  завжди  не  одне  шосе.
І,  між  іншим,  прошу:  залишайся  таким  байдужим.
Чи  за  крок,  чи  за  сто  -  все  одно  я  сумую  дуже,
Хоч  не  знаю  про  тебе  нічого.  А  може,  все?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450414
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.09.2013


Якби

І  якби  ти  був  книгою,  я  би  читала  з  кінця.
Виривала  сторінки,  щоб  ти  не  почався  ніколи.
Ти  як  п'ять  ложок  цукру  у  склянку  солодкої  коли.
Було  б  добре  вже  знати:  для  тебе  не  та  і  не  ця.

А  якщо  ти  мов  фільм,  я  б  лишила  на  паузі  вічність.
І  не  треба  вже  кінотеатрів  чи  телеекранів.
Хай  би  йшов  ти  без  титрів  із  нашої  битви  титанів,
Я  б  заплющила  очі  на  всяку  безглузду  трагічність.

А  якби  ти  був  віршем,  то  ти  би  лишився  без  рим.
Потонув  би  в  верлібрах,  згубився  десь  поміж  складами,
Чи  рядками,  чи  строфами,  тільки  б  не  дихати  "нами".
Я  благаю  тебе:  перетворюйся  швидше  у  дим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450312
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.09.2013


Абсолютно спокійна

Абсолютно  спокійна.  Від  страху  не  лізу  на  стіни,
Не  стрибаю  з  четвертого  поверху  свого  трагізму.
Навіть  дивно  закохана  в  свої  вже  звичні  руїни.
І  не  б'юся  в  істериках  з  смаком  твого  фаталізму.

Я  не  брешу,  що  все  ж  відпустила  твоя  нереальність,
Не  пірнаю  в  минуле,  не  дряпаю  більш  підвіконня.
Та  й  відверто  якщо,  ти  -  моя  небанальна  банальність.
Навіть  рада  тепер,  що  для  тебе  одвічно  стороння.

Це  давно  не  самотність.  Це  просто  тотальна  залежність.
Всі  минулі  роки  я  викашлюю  в  кожну  застуду.
Ти  вмістився  в  мою  персональну  пекельну  безмежність.
Абсолютно  спокійна.  Колись  я  тебе  (не)  забуду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448897
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.09.2013


Прірва осені

Осінь  знов  увірветься  у  твою  реальність  бронхітами.
Тож  купуй  вітаміни,  ковтай  механічно  їх  зранку.
І  не  смій  задихатися  більше  отими  привітами,
Що  кидають  щоразу  у  прірву  й  нову  лихоманку.

Осінь  зіткана  з  листя,  а  ти,  люба,  сплетена  з  дротиків.
Тож  рятуйся,  як  можеш.  Тікай  в  паралельні  світи.
Забувай  переваги  дозовано-трепетних  дотиків.
Хай  хтось  інший  сповзає  зі  стін,  але  тільки  не  ти.

Осінь,  знаєш,  звучатиме  в  тобі  пустими  оркестрами.
Тиша  стисне  зап'ястя,  мовчання  затягне  в  обійми.
Виривайся  від  нього  із  вереском,  криком,  протестами.
Він  хронічно  не  твій.  Ти  сама  закохалась  у  війни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447275
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.09.2013


Аби забути

З  ним  було  тепло,  трепетно,  міжпланетно.
Легко  змогла  б  ти  вічно  його  терпіти.
Попри  оце  зарано  зів'яле  літо,
Він  був  водночас  всім  і  нічим  конкретно.

Поки  тримайся  міцно.  Твої  маршрути
Ще  не  написані.  Краще  купи  чорнила,
Ким  би  ти  не  жила,  аби  пережила.
Іноді  треба  просто  це  перебути.  

Можеш  втрачати  далі  свою  опору,
Різати  знов  повітря  шаленим  криком.
Ти  таки  любиш  безглуздо  і  майже  дико.
Вкотре  виводь  його  ненадійним  хлором.  

Скоро  усе  мине,  як  завжди  минало.
Ти  його  бачиш  в  кожній  розмитій  тіні,
На  стелі  і  стінах  в  кожній  із  кривих  ліній,
Але  тобі  його  так  пекельно  мало.

Раджу:  вдихай  частіше  -  і  стане  легше,
Чула,  що  світ  -  це  театр,  а  ми  -  актори?
Просто  якщо  забути,  то  без  повторень.
Просто  аби  забути.  Хіба  ж  це  вперше?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444695
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.08.2013


Панічно-істеричне

Ще  таких  кілька  днів  -  і  у  мене  почнеться  вже  паніка.
Кілька  митей  без  тебе  -  і  знову  тут  нова  істерика.
А  трагічність  між  нами,  немов  катастрофа  "Титаніка",
Не  лікує  мене  ані  містика,  ні  езотерика.

І  твій  погляд  екранний  -  найгірші  мені  вже  наркотики.
Рятуватися  можна  сюжетами,  снами  і  звуками.
А  яка  там  різниця,  що  з  серця  виймати  всі  дротики
Доведеться  так  скоро?  А  потім  звикатись  з  розлуками.

Ні,  нітрохи  не  страшно.  Я  граюся  з  головоломками,  
Отакими,  як  ти,  із  якими  лиш  мрія  -  не  практика.
Я  не  знаю,  чи  є  ти,  чи  що  десь  є  за  оболонками  
Твого  світу.  І,  врешті,  яка  там  у  тебе  галактика?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443183
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2013


Космічно чужий

Літо  кашлем  застрягло  у  горлі.  Гортаю  сторінки.
Дочитати  б  його  якнайшвидше,  крізь  сон  пережити.
Наші  всесвіти  мають  на  диво  несхожі  відтінки,
Але  в  них  вибухають  секундами  метеорити.

Ти  –  космічно  чужий.  Це  ховається  в  кожному  дотику,
В  кожнім  погляді,  схрещених  пальцях,  в  оцій  атмосфері.
Я  смертельно  закохана  в  твою  хронічну  екзотику.
Сліпо  вірю  тобі  –  найхимернішій  моїй  химері.

Все  ж  мовчу  лиш  тобою,  і  хай  там  між  нами  планети
Нездійсненності  снів,  ілюзорності  літніх  сезонів.
Я  ніколи  не  знатиму,  хто  ти,  для  кого  і  де  ти,
Бо  у  всесвіті  звично  не  бачити  твоїх  кордонів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442502
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.08.2013


І ти будеш мені

Ти  –  пісок  на  долоні.  Я  знаю:  втечеш  разом  з  літом.
А  тоді  тебе  знову  ковтати,  немов  ліків  дозу.
І  ти  будеш  мені  особливим  неторканим  світом,
Про  який  би  писати  й  писати  поезію,  прозу.

Моє  море  –  це  ти.  І  в  тобі  я  вже  встигла  втонути.
Знову  врізалась  хвилею  в  берег,  вогнем  кудись  в  воду.
І  ти  будеш  мені  міліграмом  смертельним  отрути,
Поки  вивчу  тебе  –  наймінливішу  в  світі  погоду.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441455
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.08.2013


Досить. Досі. Осінь.

Чуєш,  а  скоро  сюди  знов  прийде  осінь,
Знов  зав'яже  шарфи  нам  занадто  туго,
А  ти  ще  будеш  мені  хорошим  другом,
А  я  не  скажу:  "Досить.  Розійдемо́ся".

Я  ж  не  встигла,  я  так  багато  мовчала,
Загинала,  як  пальці,  усі  столиці.
Любов  до  тебе  завжди  була  в  теплиці,
І  їй  ще  аж  ціла  вічність  до  причалу.

І  навіть  страшно  якось  буде  без  тебе.
Бо  почнуться  светри,  пальта,  черевики,
Самотність,  листя  і  придушені  крики,
І  уже  звична  порожнеча  між  ребер.

Чуєш,  а  скоро  сюди  знов  прийде  осінь
І  вдихатиме  повітря  з  твоїх  легень,
А  я  благатиму  про  ще  один  хоч  день,
А  потім  розійдемо́ся.  Досить.  Досі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440125
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2013


Без тебе, від тебе

І  не  дихати  навіть.  Впускати  тебе  лиш  в  легені
Без  ключів,  без  дверей,  без  гарантій  на  завтрашнє  диво.
Ти  пришив  мене  міцно,  напевне,  до  серця-кишені.
Ти  пришив  мене,  знаю.  Та  вийшло  занадто  аж  криво.

Знов  без  тебе,  від  тебе  –  і  це  так  мені  наркотично.
Я  не  класик,  не  вмію  мовчати,  впадаючи  в  прозу.
Свої  вірші  збираю  з  підлоги  завжди  хаотично
І  несу  вже  тобі  неймовірну  душевну  загрозу.

Не  читай  мене  більше.  Залиш  просто  десь  на  полиці.
Я  не  хочу  врізатися  в  тебе.  Мені  би  у  рими.
В  мене  лічені  поки  сторінки,  століття,  столиці.
В  мене  лічений  ти.  І  найкраще  нам  бути  чужими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439521
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.07.2013


2100

Я  не  проти  мовчання.  Від  нього  у  мене  синці
І  подряпане  серце,  що,  втім,  і  не  надто  важливо.
Всюди  чути  твій  голос,  не  бачити  світла  в  кінці  –
Боже,  як  же  це  звично!  І,  згідна,  цілком  справедливо.

А  що  далі  буде  і  яка  там  наступна  пора  –  
То  не  наші  питання.  Для  нас  це  занадто  буденно.
Ти  –  звичайна  самотність,  банально  пропущена  гра.
В  мене  ж  напрямок  новий.  Ще  трохи  –  і  стане  південно.

Обіцяю  втопитись.  Не  в  морі  –  хоча  би  в  собі.
Ну,  полегшає,  може,  без  тебе  на  кожному  кроці.
На  покусанім  щасті  помітний  слід  твоїх  зубів.
Певне,  зникне  із  нього  в  дві  тисячі  сотому  році.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438875
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.07.2013


Автострадне

Знов  тримаюся  міцно  за  крила  дороги,
Засинаю  в  обіймах  чужих  країн.
Повернутись  до  тебе  не  маю  змоги.
І  ти  знаєш:  не  хочу.  Не  бачу  стін.

Чесно,  жила  би  так:  автостради,  готелі.
І  не  вірила  б  вперто  у  кілометраж.
Центр  всесвіту,  любий,  -  не  твої  пустелі.
То  лиш  в  мене  на  них  псевдоажіотаж.

І  не  знаю,  в  якому  прокинуся  місті
Чи  що  вміститься  в  простір  всіх  моїх  валіз.
Тільки  б  їхати  далі.  Хай  швидкість  не  двісті.
Тільки  б  не  зупинятись,  не  бачити  сліз.

І  лишити  б  позаду  ці  кляті  кордони,
У  кишені  стискаючи  карту  доріг.
Віриш,  твої  обмеження  і  заборони
Лиш  самого  тебе  і  збиватимуть  з  ніг.

Не  рахую  години,  кусаючи  пальці.
Знов  прокинуся  завтра  в  якійсь  із  країн.
Божеволіють,  сонце,  не  від  дистанцій.
Божеволіють  завжди  за  крок  до  змін.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437453
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.07.2013


Пиши йому прозу

Пиши  йому  прозу.  Він,  мабуть,  не  любить  ці  вірші,
А  ти  дарма  б'єшся  об  вікна,  шукаючи  рими.
Ковтаєш  минуле  і  брешеш,  що  найщасливіші.
Та,  люба,  отямся!  Ви  стали  хіба  що  чужими.

Дорогу  до  серця  не  викладеш  все  ж  олівцями,
Картоном,  папером  чи  де  ти  там  щось  йому  пишеш.  
У  тебе  від  нього  вже  шрами,  у  віршах  -  вже  ями.
І  врешті,  зізнайся,  його  це  таки  не  колише.

Пиши  йому  прозу.  Від  слів  нехай  рвуться  сторінки.
Змирися,  що  ти  в  його  книжці  -  хіба  що  закладка.
Тобі  не  потрібно  високої  в  щастя  оцінки.
І  як  увірватись  у  нього  для  тебе  -  загадка.

Ковтай  знов  повітря,  кусай  собі  губи  до  крові.
Збирай  по  частинках  усі  неіснуючі  дати.
Йому  твої  драми  безглузді,  лише  паперові.
І  байдуже  зовсім,  чиї  ти  там  любиш  цитати.

Пиши  йому  прозу.  Забудь  ти  про  розміри,  ритми.
Кидай  у  шухляди  свої  оберемки  секретів.
А  віршами,  справді,  тобі  його  не  підкорити.
Втопи  себе  в  прозі.  Чи  ж  комусь  бракує  поетів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435637
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.07.2013


Майже дико

Серед  сотень  нервових  зривів,  всіх  істерик  і  зайвих  кроків
Рахувала  б  я  твої  вії  й  все,  що  нам  не  вдалося  поки.
І  чекала  б  тебе  годину  на  вокзалі,  на  лавці,  вдома,
Щоб  ти  знав,  як  то  -  просто  бути  і  яка  від  щастя  оскома.

Нам  лишилось  багато  вулиць,  є  ще  час  приховати  шрами.
В  дефіциті  вакцини  віри,  а  самотності  -  кілограми.
Я  втікаю  сама  від  себе,  щоб  знайти  десь  тебе  у  зливах.
Ти  заплутався,  певне,  в  мріях,  в  пурпурових  моїх  вітрилах.

І  в  якійсь  із  твоїх  історій,  у  котромусь  з  рядків  про  весни
Моє  щастя  здригнеться  тихо,  моє  щастя  в  мені  воскресне.
Ти  блукатимеш,  мабуть,  поруч,  за  воротами  безнадії,
Я  ж  мовчатиму  майже  дико,  рахуватиму  твої  вії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434787
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.07.2013


Риторичність

Грій  повітря  своїми  криками.
Утішайся  кіноафішами.
В  мене  манія.  Я  з  безликими.
Сни  стають,  безумовно,  гіршими.

Побивайся  за  нездійсненністю.
Починати  потрібно  з  зачину.
Огортаюся  знов  буденністю.
Ти  мене  коли-небудь  бачив?  Ну?

Я  сповзаю.  Я  переможена.
Залишились  в  душі  недопалки.
Ця  любов  -  моя  вада  вроджена.
Богом  кинута,  мабуть,  зопалу.

Тамуй  спрагу  хіба  трагічністю.
Напивайся  моїми  ранами.
Я  тебе  нагодую  вічністю.
Поживу  ще  самообманами.

Не  звикай  до  моєї  звичності.
Я  -  то  виняток,  а  не  правило.
Помилився  ти  в  риторичності.
А  коли  уже  буде  правильно?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434198
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.06.2013


Давно

Увірвавшись  в  спустошене  літо  чужими  словами,  
Ця  покусана  відстань  змістилась  до  позначки  "нуль".
Але  я  вже  навчилася  жити  без  тебе,  без  драми.
Не  заплутаюсь  більше  в  безмежності  кинутих  куль.

Навіть  дихати  легше,  хоч  з  часом  не  гояться  рани.
Їх  зализує  вічність  на  тлі  випадкових  прощань.
Після  всіх  катастроф  ще  не  зникли  кудись  океани,
Тож  й  не  втонемо  ми  в  атмосфері  пустих  запитань.

Ти  давно  розучився  писати  в  блокнотах:  "Додому".
Я  давно  перестала  шукати  повсюди  тебе.
А  продовження  буде  з  поміткою  "майже  нікому".
А  продовження  буде..  А  інше  все  час  зішкребе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432715
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.06.2013


Вчора

Ти  знайшов  її  вчора  на  дні  десь  десятої  склянки.
І  неначебто  завжди  хотів  цілувати  їй  руки.
Та  стрічаєш  без  неї  світанки,  готуєш  сніданки,
Не  здригаєшся  більш  при  думках  про  можливі  розлуки.


А  вона  відшукала  тебе  і  здалася  без  бою,
Не  топила  у  склянках  своє  заспокійливе  "вчора".
Вона  марила  тільки  тобою,  лишилась  лиш  грою.
І,  напевне,  вже  була  смертельно  від  відчаю  хвора.


Ти  пішов,  обіцяючи  палко  назавжди  забути,
Знов  знайдеш  її  завтра  на  дні  десь  десятої  склянки.
А  без  неї  вже  бути  -  то  нібито  в  рани  отрути.
Допивай  свої  мрії.  Залий  своїм  горем  світанки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432502
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.06.2013


А давай…

А  давай...  Ти  підеш,  наче  спогад,  розбитий  до  крові,
Як  останній  листок,  упадеш  на  моє  підвіконня.
І  залишиш  на  пам'ять  мені  вірші  кілометрові
І  себе  в  сновидіннях.  Хоч,  знаєш,  вже  краще  безсоння.

І  не  хочеться  чути  фатальних,  затертих  історій,
Тільки  б  трохи  страждань,  щоб  відчути  твою  нескінченність.
Я  належу,  мабуть,  до  одної  із  тих  категорій,
Які  б'ються  об  лід,  щоб  збагнути  свою  незбагненність.

А  давай...  Я  піду.  І  заллю  твій  неспокій  чорнилом
Всіх  забутих  рядків,  всіх  написаних  мною  ілюзій.
Я  залишусь  для  тебе  розвіяним  зоряним  пилом.
Я  залишуся,  чуєш?  Бо  ми  ж  із  тобою  лиш  друзі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431047
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.06.2013


Скажи чесно…

Скажи  чесно:  тобі,  от  тобі  не  набридло  чекати?
Рахувати  всі  миті  до  болю  у  кожній  клітині,
Всюди  бачити  очі  чужі,  давно  завчені  дати,
Рятувати  книжками  себе  десь  о  другій  годині?

Не  бреши.  Ну,  не  треба.  Тікати  від  себе  так  смішно.
Малювати  чиїсь  силуети  на  вікнах  розбитих.
Ти  її  забував,  та  от  бачиш,  чомусь  безуспішно.    
Втім,  будуй  своє  щастя  на  власних  надіях  убитих.

Скажи  чесно:  ти  ще  не  втомився  від  присмаку  казки?
Червень  вміє  ламати  ілюзії.  Справді.  Я  знаю.
Може,  поки  не  пізно,  не  будем  вдягати  ці  маски?
Може,  просто  підемо  знов  разом?  Хоча  би  до  краю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429089
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.06.2013


Сни сповзають із пліч

Сни  сповзають  із  пліч,  простирадла  ховають  сумління.
Загорни  оцю  ніч  і  ще  довго  десь  поруч  тримай.
Я  чекала  тебе,  як  єдиного  свого  спасіння,
Та  згорає  усе.  І  на  черзі  вже  мій  небокрай.

Ти  розкажеш  мені,  як  всміхається  сонне  світання,
Як  минають  всі  дні  і  безболісно  нишкнуть  вітри.
А  між  нами  -  вірші.  Тільки  трішечки  рим  і  питання.
Всі  питання  про  вічне  в  моїй  порожнечі  зітри.

Сни  сповзають  із  пліч.  Прокидається  сплетене  щастя.
Залишайся  на  відстані  доторку  тихих  доріг.    
Кожна  зустріч  з  тобою  -  неначебто  віри  причастя.
Сповідайся  собі.  Головне  -  аби  ти  це  зберіг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427789
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.05.2013


Дощем на плечі

А  ти  якось  захочеш  дощем  на  мої  впасти  плечі  -
Я  сховаюся  під  парасолею  псевдотепла.
Повернутися  можна.  Та,  мабуть,  це  все  не  до  речі.
Відображення  снів  навіть  не  бережуть  дзеркала.

А  ти,  звісно,  захочеш  ще  випасти  снігом  на  плечі,
Та,  як  завжди,  запізно.  Між  нами  зростає  стіна.
Знаєш,  якось  втечу  від  кімнатної  вже  порожнечі
І  погляну  на  світ  із  нового  нарешті  вікна.

А  ти  точно  захочеш  обняти  туманом  ці  плечі,
Але,  справді,  це  смішно.  Тоді  буде  нова  весна.
Все  ж  мовчання  рятує.  І,  мабуть,  той  втомлений  вечір
Сповістить,  що  нарешті  закінчилась  наша  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427160
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.05.2013


Колись

А  колись  я  ж  піду  і  залишу  свої  катастрофи
Поза  межами  доступу  навіть  для  тебе.  Навік.
Вимовляючи  в  тиші  напам’ять  вже  завчені  строфи,
Не  згадаю,  як  ти  всю  мою  незалежність  обпік.

А  колись  я  ж  забуду.  І  знаю:  цього  буде  досить,
Щоб  упевнено  всоте  сказати:  «Мені  треба  йти».
Заплітай  комусь  іншому  всі  свої  вигадки  в  коси.
Та  й  зі  мною,  напевне,  не  варто  ділити  світи.

А  колись  ж  стане  легше.  Я  більш  не  проситиму  в  неба
Хоч  опори  в  тобі.  Бо  надійніше,  врешті,  -  асфальт.
Ти  залишишся  всім.  Інший  хтось  –  невагомим  ким-небудь.
Я  ж  закутаю  душу  в  тепло  кашемірових  пальт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426918
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.05.2013


Музей

Ти  носиш  у  серці  свій  власний  маленький  музей.
Фігури  із  воску,  карткові  будинки  і  лід,
А  ще  тьмяні  спогади  майже  забутих  людей  –
Твої  експонати,  які  викидати  не  слід.

І  хай  ти  старанно  виводиш  вкрай  дике  «Зникай»,
Колишні-теперішні  гріють  ще  своїм  теплом.
Колись  ти  знайдеш  персональний  відчинений  рай.
Колись  перестанеш  шукати  його  за  вікном.

У  серці  своєму  ти  маєш  навіки  музей.
Пускай  туди  тих,  хто  не  дряпає  більше  небес.
Надалі  тримай  й  надто  міцно  до  себе  приклей
Отих,  хто  для  тебе  у  серці  назавжди  воскрес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426420
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.05.2013


Порції щастя

Починаю  свій  ранок  із  ложки  твоєї  відсутності,
Що  розчинна,  як  цукор,  хоча  гіркувата  на  смак.  
Неодмінно  звикаю  до  тебе.  Та  до  самобутності
Твоїх  скреслених  слів  я  не  вмію  звикати  ніяк.

Нам  неначебто  легко  вливати  у  банки  лиш  спогади
Замість  меду,  і  ті  вже  давно  не  солодкі  для  нас.
Ми  римуємось  з  метрами  й  досі  на  відстані  поглядів,
Та  не  вміємо  бачити  душі  крізь  тонни  прикрас.

Я  б  навчилась  ковтати  твою  загадковість,  як  порції
Уже  звичної  тиші  або  сонних  сонячних  днин.
Та  не  можу,  на  жаль,  своє  щастя  тримати  в  пропорції:
Чи  разом  назавжди,  чи  окремо.  Один  на  один.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426242
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.05.2013


Морем

Я  б  хотіла  тебе  огорнути  у  снах  тихим  морем,
Втамувати  твій  біль,  обіцяти  ледь  теплі  світанки.
Було  б  добре,  коли  б  ти  на  миті  міг  стати  прозорим,
Коли  б  можна  тебе  заховати  було  у  фіранки.

Я  б  хотіла,  щоб  ти  був  не  морем,  а  крихітним  світом,
Щоб  тебе  вистачало  на  вічність  всіх  моїх  ілюзій.
Було  б  добре  тебе  римувати  постійно  із  літом
Чи  й  надалі  висіти  на  нитці  та  жити  в  напрузі.

Я  б  хотіла  втопитись  у  нашому  морі.  Безмежно
Чомусь  хочеться  мрій,  як  тебе  огортаю  туманом.
Доторкнися  до  нього  хоч  поглядом.  Так  обережно
Наше  море  стає  найтендітнішим  слів  океаном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425211
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2013


Паперове серце

Не  скаржся  на  моє  ти  серце:  воно  ж  із  картону,
Подерте  й  заляпане  позаторішнім  чорнилом.
Мені  його  шкода:  чекає  нового  сезону,
Неначе  спасіння,  а  поки  що  вкрите  цим  пилом.

І  не  обіцяй,  розриваючи  серце  з  паперу,
Повітряних  замків  без  будь-яких  залишків  льоду.
А  краще  обходь  мого  серця  пекельну  печеру,
Заходь,  щоб  зігрітись,  хіба  що  у  справжню  негоду.

І  все  ж  не  тримай  моє  списане  віршами  серце
На  нитці  тоненькій:  його  і  так  легко  роздерти.
Шукай  неіснуючу  вічність  мінорних  там  терцій
І  слухай  його  нелогічно-класичні  концерти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424516
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.05.2013


Ти ніколи не вміла…

Ти  ніколи  не  вміла  лиш  бути  ляльково-тендітною,
Бо  у  тебе  завжди  землетруси  душевних  світів.
Ти  б  воліла  лишитися  римою,  хай  непомітною,
Та  такою,  яка  б  не  вбивала  твоїх  відчуттів.

Ти  ніколи  не  вміла  ще  бути  казково-щасливою,
Бо  сама  -  ураган,  без  якого  не  жити  тепер.
І  якби  ти  могла,  то  би  впала  на  вірші  лиш  зливою,
Поки  хтось  розривав  би  частинки  твоїх  атмосфер.

Ти  ніколи  не  вміла.  Ніколи  вже,  мабуть,  не  вмітимеш
Просто  йти  назавжди,  не  чекати  нікого  й  ніяк.
Ти  горітимеш.  Так,  ти  занадто  яскраво  горітимеш
І  для  когось  ти  станеш  спасінням,  неначе  маяк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423881
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.05.2013


Коли світ…

Коли  світ  задихається  в  музиці,  хочеться  тиші.
І  такої,  яка  б  довела  до  істерик  чи  сліз.
Тут  крізь  тебе  минають  роки  -  уже  навіть  не  тижні,
Ти  ж  приречена  досі  на  вірус,  що  в  душу  заліз.

Коли  світ  захлинається  сміхом,  потрібно  мовчати.
Ти  життя  не  поставиш  на  паузу,  як  серіал.
І  у  душах  теж  є  затісні  лікарняні  палати.
Ти  навіки  у  них.  Це  як  звичка  або  ритуал.

Коли  світ  переписує  вічність,  лишатись  не  треба.
Твоїх  виправлень  він  не  читає.  Ти  врешті  повір.
Часом  краще  іти.  Знаєш,  людство  -  велика  амеба,
Ну,  а  ти  і  не  винна,  що  ти  тут  -  єдиний  лиш  звір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2013


Пунктуація серця

Ти  би  міг  і  втопитись  у  ліриці  нашого  світу,
Задихнутися  від  маринованих  вічністю  рим.
Ти  не  вивчив  ні  букви  з  моєї  душі  алфавіту,
Тож  нічого  страшного,  що  ти  так  і  будеш  чужим.

Ти  б  заплутався  у  пунктуації  мого  лиш  серця,
Збожеволів  від  звичного  надлишку  твоїх  цитат.
Як  би  нас  не  ділили,  та  ти  з  мого  світу  не  стерся.
В  мене  віри  у  тебе  десь  так  на  мільярд  кіловат.

Ти  б  розтанути  міг  у  транскрипціях  нашого  світу,
Розчинитися  у  атмосфері  кислотних  образ.
Та  ти  досі  ще  носиш  у  серці,  лиш  мною  зігріту,
Припорошену  часом,  безглузду  надію  на  "нас".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422729
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.05.2013


Всього лише

Ти  всього  лише  точка  на  карті  моєї  самотності.
Розчиняєшся  в  метрах,  як  цукор.  І  в  кожнім  рядку
Мене  знов  лихоманить  від  тиші  та  невідворотності
Чергової  розлуки  і  звичної  втрати  зв'язку.
 

Ти  всього  лиш  знак  оклику  у  недописаних  реченнях.
Емоційно  забарвлену  вічність  ти  ділиш  на  два.
І,  напевно,  усі  наші  сни  несвідомо  приречені
На  мовчання.  Ти  ж  бачиш:  нічого  не  значать  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422389
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.05.2013


Душа-квартира

Ти  зайшов  в  мою  душу,  немов  в  трикімнатну  квартиру,
Залишив  в  коридорі  пошарпану  свою  валізу.
Нагадав  мені  вкотре  назавжди  забуту  сатиру.
Не  доїв  моє  щастя,  законно  отримавши  візу.

Вже  й  розбиті  всі  вікна  -  мені  лиш  збирати  уламки
І  робити  ремонт,  знов  здирати  потерті  шпалери.
Ти  будуєш  лише  хмарочосно-повітряні  замки,
А  мені  лікувати  ще  душу  до  нової  ери.

Все  ж  не  можу  піти.  Заселяйся  у  душу-квартиру.
Можеш  дряпати  стіни,  білити  зчорнілу  вже  стелю,
Годувати  голодних  мишей  лиш  шматочками  сиру.
Можеш  жити,  та  не  нарікай  на  цю  мою  пустелю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421523
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.04.2013


Щось неземне

Ти  прочитана  книга.  Цитую  на  кожному  кроці
Привокзальну  спустошеність  вічно  чужої  душі.
Вириваюся  всоте  із  виру  застиглих  емоцій,
Тільки  ношу  у  серці  нагострені  твої  ножі.

Переплавнену  ніжність  і  дику  хронічність  історій
Зберігаю  в  шухлядах  і  зрідка  впускаю  у  світ.
Ми  обрали  найгіршу  з  можливих  усіх  траекторій,
І  не  бути  нам  разом,  хіба  через  тисячі  літ.


Ти  напам'ять  завчений.  Не  треба  тут  жодних  повторень.
Те,  що  так  закарбоване,  через  роки  не  мине.
Ти  у  серці  без  змін  і  без  будь-яких  вже  перетворень.
Все  звучиш  у  мені.  Знаєш,  ти,  мабуть,  -  щось  неземне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421351
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.04.2013


Мої вітання

Мої  вітання.  Це  уже  твій  рай.
Долий  ще  трохи  спогадів  до  кави,
А  потім  підпали  свій  небокрай
І  не  забудь  просити  в  когось  слави.

Чому  б  і  ні?  Допий  холодний  чай,
Лікуй  застуди  або  свою  душу.
І  більш  чудес  ніколи  не  чекай.
Впади  із  неба  на  пекельну  сушу.

Мої  вітання.  Це  уже  фінал.
Пограйся  в  вічність,  викинь  сподівання.  
Гортай  життя,  немов  старий  журнал.
Забудь  усе.  Перебинтуй  чекання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421162
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2013


Дихати містом

Відпусти  вже  реальність.  Подихай  вечірнім  містом.
Вибухай  міріадами  тихо  покинутих  слів.
Хай  життя  не  здається  тобі  листковим  лише  тістом.
Врешті-решт  виривайся  з  торішніх  своїх  недоснів.

Забувай  про  кордони.  Побільше  повітря  в  легені.
Ти  ж  бо  вільний,  душа  у  тобі  звучить  криками  мрій.
Перестань  обіцяти.  Закресли  вже  зими  шалені.
Залишайся  собою.  І  ще...  Повертатись  не  смій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420955
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2013


Якби…

Кілька  тижнів  -  і  я  не  впізнаю  твоїх  інтонацій.
Лиш  шукатиму  десь  у  очах  щось  знайоме  мені.
Час  минув,  відболів.  І  не  треба  шалених  овацій,
Як  тебе  забирають  буденні  вокзальні  вогні.

Що  ж...  Тікають  усі.  Врешті  мушу  звикати  до  істин.
Ти  б  лишився,  та  більше  немає  дороги  назад.
А  якби  всі  емоції  можна  було  просто  з'їсти,
А  якби  хтось  дозволив  надалі  вже  жити  навгад...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420091
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.04.2013


Якщо перестанеш писати…

Ти  ж  вибухнеш,  люба,  якщо  перестанеш  писати.
Всі  твої  дуелі  безглузді  без  доторку  рим.
І  хай  твої  вірші  немовби  з  солодкої  вати,
Римуй  і  надалі.  Життя  без  мистецтва  -  то  дим.

Пиши  якнайшвидше,  бо  скоро  скінчиться  чорнило.
Ти  ж  можеш  не  встигнути  вилити  все  на  папір.
Бо  поки  ти  пишеш,  хоч  як  би  в  душі  там  дощило,
Ти  житимеш,  дівчинко,  всіх  не  латаючи  дір.

Знай:  ти  збожеволієш,  щойно  закінчаться  рими.
Без  них  ти  не  зможеш  у  світі  штампованих  душ.
А  з  віршами  ти  перебудеш  замріяні  зими.
Ти  тільки  пиши,  люба,  тільки  цю  тишу  поруш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419825
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2013


Рахувати до ста

Я  багато  не  прошу.  Впади  на  долоні  дощем.
Якщо  йдеш  назавжди,  віддай  тишу  осінніх  хвилин.
Безперечно,  я  виживу.  Стану  твоїм  міражем
І  залишуся  тільки  фрагментом  забутих  світлин.

Я  багато  не  прошу.  Лиш  вічність  мою  не  чіпай.
Відшукай  мене  десь  в  павутинні  чужої  весни.
І  не  треба  прощань  або  слів.  В  мене,  може,  свій  рай.
Врешті-решт  я  втомилася  від  чергової  війни.

Я  багато  не  прошу.  Лиш  кілька  римованих  днин
Без  повернень  в  минуле  і  віри  у  різні  міста.
З  неба  падаєм  ми  тисячами  прозорих  краплин.
І  усе,  що  лишилося  нам,  -  рахувати  до  ста.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418412
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.04.2013


Кімнатне

Ці  кімнати  іще  пам'ятають  твої  тихі  кроки,
Що  розмиті  тепер  філігранним  чеканням  дощів.
Ти  мовчатимеш  вічність  чи  дві,  десь  приблизно  допоки
Не  зустрінеш  мене  на  кордоні  не  наших  світів.

Ці  кімнати  тебе  пам'ятають.  Та  я  вже  не  з  ними.
Лиш  нестачу  тебе  виливаю  іще  на  папір.
Консервую  про  тебе  думки  несвідомо  у  рими
І  собі  не  шепочу  отак  безнадійно:  "Повір!"

Ці  кімнати  шалено  сумують.  І  не  безпричинно
Їм  бракує  твоєї  присутності  в  стінах  чи  снах.
Ти  щоразу  так  близько  й  далеко.  І  вкрай  безупинно
Я  укотре  шукаю  тебе  в  неримованих  днях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418172
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.04.2013


Я зів'яну

Я  зів'яну,  як  тільки  постукає  осінь  у  двері.
Вона  спалить  мене  і,  напевне,  всі  мої  листи.
І  чи  зможу  тоді  розчинитись  в  її  атмосфері,
Коли  поруч  зі  мною  хтось  буде,  та  точно  не  ти?

Я  зів'яну.  Моє  воскресіння  лише  календарне.
Все  почнеться  спочатку,  як  ти  восени  знов  підеш.
Але  поки  усе,  що  між  нами,  -  не  зовсім  ще  марне.
Але  поки  я  вірю  у  краще.  Ти,  зрештою,  теж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416901
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2013


Простір

Ти  у  серці  минуле  ще  носиш  зів’ялими  квітами.
Відболіли  ці  метри,  і  ви  збудували  мости.
Ти  вимірюєш  доторки  щастя  його  лиш  привітами
І  незграбно  малюєш  казково  буденні  світи.

Через  місяців  кілька  не  снитимеш  більше  кордонами.
Він  повернеться  в  сни  й  не  ділитиме  свої  слова.
Ти  ж  шукатимеш  рими  для  нього  центнерами,  тоннами.
Ти  ж  повіриш,  ти  справді  повіриш  в  безглузді  дива.

І  на  пам'ять  залишиться  ваза  з  зів’ялими  квітами.
Буде  легко  забути.  Ти  байдуже  глянеш  назад.
Той  поділений  простір  між  вічно  чужими  орбітами
Перестане  боліти.  Скінчиться  в  душі  листопад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416817
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2013


Не шукай

Не  шукай  більше  рим.  В  мені  надто  багато  поезії.
І  навряд  чи  та  зіткана  з  мрій  чи  дитячих  казок.
На  частини  розбита,  немов  острови  Індонезії,
Вже  не  може  зробити  назустріч  минулому  крок.

Не  шукай  більш  весни.  В  мені  надто  багато  від  осені.
То  вона  ще  звучить  у  моїх  недописаних  снах.
І  ці  спогади  знову  прийшли,  хоч  не  були  запрошені,
Відчуваю,  що  досі  не  вірю  у  світ  у  рядках.

Не  шукай  більше  слів.  Я  занадто  пов'язана  з  тишею.
І  у  мене  душа  -  то  неначе  забутий  вокзал.
Я  лиш  слабшаю,  бачиш?  Стаю  майже  сірою  мишею.
Але  що,  як  насправді  поразка  -  новий  п'єдестал?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416374
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.04.2013


Відлуння

Усі  твої  рядки  вже  відлунюють  в  серці  цитатами.
Календарні  вогні  ще  шматують  уривками  фраз.
Повертаюся  знов  з  нульовими  чомусь  результатами
І  уперто  не  вірю,  що  все  лікуватиме  час.

Забувати  так  легко.  Безмежність  лишилась  до  осені.
Циферблати  рахують  хвилини,  які  не  для  нас.
Мої  мрії  зів'ялі  та,  мабуть,  давно  уже  зношені,
Тож  невже  треба  вірити  в  те,  що  немає  образ?

Твої  кроки  відлунюють  в  тиші  безжальними  римами.
І  нічого  нема  дивовижного:  просто  ти  йдеш.
Я  постійно  лікую  себе  лиш  надмірними  зимами.
Твої  кроки.  Рядки.  Циферблати.  Вітри.  Ти.  Без  меж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415040
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.04.2013


На межі

Знаєш,  як  боляче  падати  вперше  із  неба?
Крила  ламаються,  й  варто  іти  по  землі.
Та  перемога  -  єдина  безглузда  потреба,
Хай  би  все  інше  розтануло  десь  уві  млі.

Думаєш,  легко  свої  забувати  поразки,
Ті,  що  руйнують  хвилинні  усі  міражі?
Тижні  останні,  немовби  з  невдалої  казки,
Майже  вбивають.  І  все.  Я  таки  на  межі.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414558
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.04.2013


Крах

А  ти  знаєш:  депресії  вже  не  лікуються  римами,
Хоча  ті  були  часто  бинтами  для  втомлених  душ.
Більш  не  хочу  писати  про  щастя  чи  віру  годинами.
Мені  краще  шукати  себе  поміж  темних  калюж.

А  ти  бачиш:  дощі  залишились  навік  календарними
І  усе,  що  було,  ще  болітиме  тишею  в  снах.
Наші  мрії  вмирали,  а  дні  знов  здавалися  марними.
І,  напевне,  отак  починається  вічності  крах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414080
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2013


Неначе застуда

Я  лікую  залежність  від  тебе,  неначе  застуду.
Хоч  сама  розумію,  що  зовсім  не  зможу  втекти.
Я  би  стала  для  тебе  безглуздою  лялькою  Вуду,
Аби  тільки  міцніше  зв'язати  ці  наші  світи.

І  від  тебе,  я  знаю,  мене  не  врятують  лікарні.
Там,  на  жаль,  не  лікують  запалень  чужої  душі.
Ноти  щастя  в  моєму  житті  тепер  лиш  календарні,
Зате  їх  не  змивають  холодні  осінні  дощі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411533
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.03.2013


Краще

Краще  впусти  в  своє  серце  весну  на  хвилини.
Твій  календар  не  рахує  всіх  втрачених  днів.
Просто  між  нами,  як  бачиш,  -  одвічні  лиш  зими,
Тиша,  яка  не  об'єднує  кволих  світів.

Краще  пиши  незавершені  свої  романи,
Хочеш  -  закресли  минуле.  Лиш  не  відпускай.
Душі  не  вміють  прощатись.  Німі  океани
В  наших  думках  не  розкажуть,  де  вічності  край.

Краще  вплети  в  свою  тишу  загублені  рими.
Наші  раховані  миті  носи  у  душі.
Метри  кусають  і  роблять  нас  майже  чужими.  
Все,  що  між  нами  лишилось,  -  осінні  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411315
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.03.2013


Разом

Давай  хоча  би  разом  замерзати,
Бо  ж  нам  не  обіцяють  потеплінь.
Ми  можем  будувати  замок  з  вати,
Лишати  від  минулого  лиш  тінь.

Давай  хоча  би  разом  рахувати,
Бо  скільки  ще  вбиватиме  нас  час?
Зима  уже  дописує  сонати,
А  в  нас  натомість  знов  душений  сказ.

Давай  хоча  би  разом  римувати,
Допоки  місто  у  полоні  снів.
Нас  душать,  певне,  класиків  цитати,
А  може,  лиш  нестача  щирих  слів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2013


Надто багато півслів

Ти  говориш  годинами  -  я  би  воліла  мовчати.
Відчуваю,  що  надто  багато  в  повітрі  півслів.
Нам  рахують  хвилини  лише  мовчазні  циферблати,
Хоча  їм  і  набридло  життя  у  полоні  дощів.

Ти  ідеш  так  повільно.  Тобі  уже  близько  до  раю.
А  мені,  відчуваю,  ще  йти  кілометрами  снів.
Це  банально  звучить,  але  я  тебе  досі  чекаю,
Хоч  мені  і  залишилось,  певно,  лиш  декілька  днів.

Ти  шукаєш  баланс,  відпускаєш  минуле  безжально.
Я  ж  фрагмент,  тільки  спогад,  що  досі  не  знає,  де  ти.
Мабуть,  краще  піти,  бо  лиш  так  буде  все  ідеально,
Бо  лиш  так  збережуться  назавжди  забуті  світи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410680
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2013


Душа на морозі

Намалюй  мою  тишу  на  вічно  зимових  фіранках
І  мовчи  філігранно,  допоки  згоратиме  рай.
Я  втомилась  шукати  тебе  у  холодних  світанках.
Та  і  ти  не  знаходиш  мене,  тож,  напевно,  це  край.

Опиши  краще  вічність,  яка  завмирає  у  прозі.
Це  ж  не  наше  буття,  та  і  що  тепер  значать  слова?
Ще  раховані  дні  –  і  замерзну.  Душа  на  морозі.
Календарність  вбиває,  і  віра  немов  нежива.

Розкажи  про  дороги,  якими  хворію  хронічно
І  які  починають  боліти  не  лиш  восени.
Я  лишаюсь  з  тобою.  І  байдуже,  що  не  логічно.
Ти  –  єдиний,  з  ким  зможу  втекти  до  нової  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410204
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.03.2013


Недонебо

Пам'ятай,  що  поети  для  нас  не  шукатимуть  рими,
Бо  про  недолюбов  все  ж  не  пишуть  величних  поем.
Тому  краще  лишатись  одразу  хронічно  чужими:
Тільки  так  ми  уникнемо  вічно  безглуздих  дилем.

Нам  не  треба  стирати  кордони.  Я  знаю:  надалі
Краще  просто  піти,  як  руйнуються  всі  міражі.
Бо  усе,  що  між  нами,  -  не  зовсім  потрібні  деталі,
Які  ріжуть  свідомість  ще  гірше,  ніж  гострі  ножі.

Пам'ятай,  що  усе  -  випадковість.  Нікому  не  треба
Розбивати  укотре  і  так  наболілі  світи.  
Ми  далекі,  і  я  ...  Я  за  крок  до  його  недонеба.
Більше  не  повертаюсь.  Пускаю.  Назавжди.  Лети!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409687
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.03.2013


А у мене тепер…

А  у  мене  тепер  переповнені  тишею  вірші
І  закреслений  спогад,  який  розділили  на  два.
Ти  ж  помітив,  що  рими  без  тебе  насправді  ще  гірші,
Але  просто  мовчав.  Та  й  чи  комусь  потрібні  слова?

А  у  мене  тепер  пораховані  недосвітанки.
І  не  треба  весни,  бо  у  місто  вернулась  зима.
Ти  ж  тікаєш  укотре,  тебе  так  лякають  ці  рамки,
Та  й  чи  знаєш  вже  ти,  що  та  відстань,  по  суті,  німа?

А  у  мене  тепер  дві  хвилини.  Дійду  вже  до  краю.
Якщо  чесно,  то  досі  бракує  твоїх  нарікань.
А  крім  тебе,  у  мене  ще  небо.  Це  все,  що  я  маю.
І,  напевне,  це  перше  з  усіх  напівщирих  зізнань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409116
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.03.2013


Повітряні замки

Я  не  хочу  до  моря:  ніколи  його  не  любила.
Чомусь  легше,  коли  огортають  холодні  дощі.
Я  не  вмію  літати,  хоча  таки  маю  ще  крила.
Просто  знаєш,  їх  завжди  ховають  ці  сірі  плащі.

Я  не  хочу  кричати  або  зустрічати  світанки.
Справді  краще,  коли  не  пускає  мене  тиха  ніч.
Я  не  вмію  тебе  забувати.  Повітряні  замки.
І  для  мене  ця  недолюбов  -  то  уже  звична  річ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408206
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.03.2013


Авітаміноз

Весна.  В  емоцій  авітаміноз.
Не  хочеться  торкнутися  до  стелі.
Твої  слова  -  найкращий  мій  гіпноз.
Я  знов  програла  наші  всі  дуелі.

Весна.  У  душах  авітаміноз.
Лиш  календар  рахує  ще  години.
І  мої  вірші  досі  рве  мороз,
А  нам  лишились  лічені  хвилини.

Весна.  У  мріях  авітаміноз.
Тікай,  допоки  ще  не  задощило.
А  знаєш,  час  -  насправді  віртуоз.
Минуле  знову  повернув.  Як  мило!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2013


Несказанне

Спогади  дряпають  знову  несказану  осінь.
Тиша,  як  завжди,  тремтить  у  моїх  півсловах.
Вперто  доводжу  собі,  що  забула  назовсім.
Кажу,  що  це  вже  кінець.  Розумієш,  це  крах!

Вірю  у  тебе  ще  трохи.  Лише  календарно.
Ти  зачепив  за  живе  і  порвав  міражі.
Знаю,  що  ти  все  ж  пішов.  І  насправді  так  марно
Вкотре  писати,  що  я  вже  давно  на  межі.

Скільки  несказаних  слів  і  безглуздних  поверень,
Віршів  і  метрів,  що  тонуть  в  полоні  чекань.
Віриш,  я  досі  пишу  ще  мільйони  цих  звернень.
Віриш,  ти  -  перша  піврима  у  списку  бажань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406627
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.03.2013


Я втомилася вірити

Я  втомилася  вірити.  Мабуть,  це  все  нездійсненно.
Не  сплетуться  дороги,  коли  поміж  нами  стіна.
І,  напевне,  безглуздо  ще  досі  чекати.  Даремно
Сподіватись  на  те,  що  мене  знов  врятує  весна.  

Я  втомилася  вірити.  Справді,  немає  причини,
Щоб  і  далі  іти  уперед.  Більше  хочу  назад.
Рахувати  години  набридло.  Рятують  хвилини.
Знов  надворі  весна,  а  у  мене  в  душі  листопад.

Я  втомилася  вірити.  Краще  піти  вже  навічно.
Тиша  душить,  і  хочеться  вкотре  втекти  в  нікуди.
Та  я  досі  ще  поруч.  Іду  просто  так,  механічно.
Мабуть,  бути  з  тобою  -  мій  вирок.  Невже  назавжди?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406165
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.03.2013


А я звикну…

А  я  звикну  до  тиші  так  само,  як  звикла  до  кави,
Хоча  завжди  нестерпно  любила  лише  чорний  чай.
Просто  справді  набридли  до  болю  дешеві  вистави,
Не  наблизили  нас  ще  до  пункту  призначення  "Рай".

І  що  далі  -  не  знаю,  та  поки  рахую  години,
Що  лишились  до  літа  чи,  може,  усе  ж  до  весни.
І  щоб  жити  тобою,  записую  навіть  причини,
Але  як  бути  поруч,  коли  поміж  нами  -  півсни?

А  я  звикну  до  цього  чекання,  як  звикла  до  метрів,
Хоча  ті  часто  ділять  людей,  та  не  завжди  навік.
Треба  душу  закутати  в  ковдри  чи  в  кілька  ще  светрів,
Рахувати  секунди  та  порухи  твоїх  повік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405050
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.02.2013


Останній недодень зими

А  завтра  переддень  недовесни.
І  спогади  ховаються  у  римах.
Мені  б  до  тебе.  Краще  поясни,
Чому  отак  нестерпно  жити  в  зимах.

А  завтра  зможуть  дихати  слова
Недовесною  чи  іще  зимою.
Я  буду  підсвідомо  ще  жива,
В  своїх  думках  блукатиму  з  тобою.

Завтра  останній  недодень  зими.
Я  знов  втечу,  згадавши  мою  осінь.
Вже  будуть  інші,  зовсім  нові  "ми",
Хоч  ролі  наші  не  зіграли  й  досі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404730
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.02.2013


Так безглуздо

Так  безглуздо  нестачу  тебе  римувати  з  зимою.
Знай:  вона  догорає.  І  скоро,  вже  скоро  весна.
Треба  визнати  те,  що  без  тебе  не  стала  б  собою,
Що,  напевне,  зруйнована  вічна  між  нами  стіна.

Так  безглуздо  узимку  постійно  шукати  розвагу,
Недоречну,  слабку  і  таку,  що  згорить  до  весни.
Я  сприймаю  тебе  як  хронічну  свою  перевагу,
Божевільно  малюю  осінні  свої  недосни.

Так  безглуздо  чекання  завжди  римувати  з  дощами,
Відчайдушно  щодня  шепотіти  тобі:  "Відпусти".
Я  змогла  би  піти  і  лишитись  хіба  що  з  снігами,
Та  чи  треба  узимку  лише  руйнувати  світи?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404208
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.02.2013


Шукаю

Я  шукаю  опору  у  цьому  хиткому  півсвіті.
Сподіваюся  лиш  на  власні  повітряні  замки.
Я  не  вірю  нікому,  хіба  що  ще  своїй  орбіті,
Тільки  з  нею  стрічаю  майже  весняні  світанки.

Я  шукаю  минуле  в  осінніх  ілюзіях  світу.
І  мені  не  бракує  вже  слів,  скоро,  мабуть,  фінал.
Я  не  вірю  нікому,  хіба  що  тобі  і  ще  вітру,
Але  ж  скільки  триватиме  цей  надчужий  карнавал?

Я  шукаю  дощі  у  краплинах  зимового  крику.
Поспішай,  бо  тепер  нам  лишилися  лічені  дні.
Я  не  вірю  нікому,  ховаю  любов  уже  дику,
Але  досі  не  можу  піти  чи  сказати  все  ж:  "Ні".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403907
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2013


Ти - моя книга

Ти  -  моя  книга,  кращий  мій  роман.
Тебе  писати  буду  я  завжди.
Ти  -  справді  основний  самообман,
Тобі  лише  кричатиму:  "Зажди".

Ти  -  моя  книга.  Все,  що  в  мене  є,  -
То  тиша  і  твої  в  душі  сліди.
Ти  -  просто  те,  що  завжди  лиш  моє.
Тобі  би  я  сказала:  "Назавжди".

Ти  -  моя  книга,  моя  пустота,
Яка  не  дозволяє  вже  втекти.
Між  нами  лиш  дороги  і  міста.
Ти  -  все,  чого  бракує.  Тільки  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2013


Не вистачало…

Мені  не  вистачало  лиш  тебе.
Даремно  доля  гралась  з  небесами.
Я  ж  загубила  осінь  і  себе,
А  доля  розділила  нас  містами.

Мені  не  вистачало  твоїх  слів
І  голосу,  який  болів  дощами.
Ти  ж  викреслив  мене  із  своїх  снів,
Залишив  наодинці  із  вітрами.

Мені  не  вистачало,  як  завжди,
Твоїх  очей  і  мрій  тих  вересневих.
Тікай  від  мене.  Але  ні,  не  йди!
Лишися  в  постнадіях  березневих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403692
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.02.2013


Ти мій лиш трохи

Ти  мій  лиш  трохи,  на  одну  десяту.
Я  інколи  тобі  все  ж  необхідна.
Ми  ділимо  весь  світ,  а  не  кімнату.
І  скажеш  ти  колись,  що  я  потрібна.

Ти  мій  лиш  трохи,  тільки  на  години.
Бо  згодом  ти  втечеш  вже  без  повернень.
З  тобою  я  рахую  дні,  хвилини.
Для  тебе  тільки  пишу  сотні  звернень.

Ти  мій  лиш  трохи,  лиш  на  кілька  віршів,
Які  дощами  впадуть  на  папір.
З  тобою  навіть  рими  щасливіші.
Ти  мій  лиш  трохи.  Але  мій.  Повір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403408
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.02.2013


Пустеля

Я  відпустила,  та  досі  неначе  в  пустелі.
Трохи  бракує  твоїх  напівсказаних  слів.
Треба  звикати.  І  мої  постійні  дуелі
Дряпають  знов  кілометри  осінніх  віршів.

Просто  чекаю.  І  це  уже  стало  хронічним.
Зовсім  ще  трохи  лишилося  нам  до  весни.
Що  буде  далі?  Чи  ми  це  назвемо  вже  вічним?
Може,  мене  забереш  у  свої  недосни?

Нібито  звикла,  та  кисню  замало  в  пустелі.
Знаєш,  без  тебе  -  ніяк.  Рахую  кімнати.
Ти  просто  зник.  Давно  висохли  всі  акварелі.
Ти  повернешся?  Чи  вірю?  Якби  ж  то  знати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403145
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.02.2013


Забуваю.

Я  тебе  забуваю  щодня,  починаючи  з  ранку.
В  понеділок  себе  переконую  просто  піти.
Та  чекаю  тебе,  я  чекаю  тебе  до  останку.
І,  напевно,  усе,  що  лишилося  в  мене,  -  це  ти.

Я  тебе  забуваю  щодня,  коли  пишу  про  тишу.
Обіцяю,  що  не  надсилатиму  більше  листи.
Але  знов  розумію,  що  просто  тебе  не  залишу,
Що  занадто  пов'язані  наші  червневі  світи.

Я  тебе  забуваю  щодня.  Я  таки  забуваю.
Вже  не  можу  згадати  твій  голос,  мільйони  півслів.
Я  без  тебе  навряд  чи  знайду  цю  дорогу  до  раю.
Я  без  тебе  навряд  чи  повірю  в  римованість  днів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401682
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.02.2013


Зачекай

Ти  закутав  мене  в  божевільну  свою  атмосферу.
І  на  серці  ти  хрестиком  вишив  оте  "Зачекай".
Щоб  писати  про  тебе,  не  вистачить  й  пачки  паперу.
Я  іду  механічно,  хоч  зовсім  не  знаю,  де  край.

Ти  заплутав  мене,  і  це  моя  не  перша  поразка.
Я  програла,  та,  бачиш,  не  маю  тепер  нарікань.
Залишися  дощем  або  вітром.  Не  йди  лиш,  будь  ласка.
Ти  -  моя  нелогічність,  частина  усіх  сподівань.

Ти  закутав  мене  у  холодні  осінні  тумани
І  лишив  десь  позаду,  забравши  з  собою  весь  рай.
Я  напишу  про  тебе  поеми,  а  може,  й  романи,
Поки  ти  вишиваєш  на  серці  своє  "Зачекай".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2013


Все добре.

Все  добре.  Лиш  запалення  душі.
Ускладнення  торішньої  застуди.
Я  хочу  в  осінь.  Де  мої  дощі?
Вони,  повір,  більш  щирі,  аніж  люди.

Все  добре.  Тільки  знов  чогось  чекаю.
Запалення  душі  уже  хронічне.
Я  догораю.  Скільки  там  до  раю?
А  може,  поговоримо  про  вічне?

Все  добре.  Я  тримаю  рівновагу.
І  день  у  день  пишу  тобі  листи.
Знайти  б  собі  нову  недорозвагу,
Але  душа  уперто  каже:  "Ти".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399978
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.02.2013


Знову криза

Знову  криза.  І  вкотре  думки  не  вплітаються  в  рими.
Треба  звикнути.  Знаю,  та  все  ж  повертаюсь  туди.
Ми  з  тобою,  напевне,  завжди  були  надто  складними.
І  терпіння  тремтить,  але  знов  механічно:  "Не  йди".

Вкотре  криза.  Вже  навіть  зима  починає  боліти.
Забагато  думок  і,  мабуть,  забагато  чекань.
Треба  кисню  і  поруч  тебе,  щоб  хоч  хтось  вмів  зігріти,
Та  натомість  повітряні  замки  з  пустих  сподівань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013


Навряд чи

Я  навряд  чи  писатиму  рівним,  красивим  почерком
Кілометри  усіх  моїх  снів  чи  про  тебе  думок.
Якщо  чесно,  то  хочу,  щоб  ти  в  житті  був  не  прочерком
І  щоб  тільки  тобі  був  присвячений  кожен  рядок.

Я  навряд  чи  писатиму  тихі  поезії  в  прозі
Чи  туманні  і  дуже  осінні  про  нас  етюди.
Якщо  чесно,  то  хочу,  щоб  нам  було  лиш  по  дорозі
І  щоб  нас  не  лякали  звичні  душевні  застуди.

Я  навряд  чи  писатиму  вічно  про  тебе  романи,
Як  би  я  не  старалась  –  завжди  бракуватиме  слів.
Якщо  чесно,  то  хочу,  щоб  нас  оминали  омани
І  щоб  тиша  була  лиш  фрагментом  із  всіх  наших  днів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399102
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.02.2013


Треба вірити

Треба  вірити  трохи,  хоч  трохи  у  все  несказанне.
Бо  чекання,  по  суті,  вбиває  хіба  що  слабких.
Моє  щастя  тремтливе  і,  знаєш,  мабуть,  філігранне.
Воно  просто  живе  і  тікає  від  всіх  "не  таких"

Треба  вірити,  вірити.  Просто  це  те,  що  лишилось.
І  шукати  тебе  серед  цих  неримованих  днів.
Поки  щастя  в  руках,  поки  небо  іще  не  розбилось,
Залишатися  разом  й  тонути  в  полоні  цих  снів.

Треба  вірити,  чуєш?  Лиш  вірити  в  те,  що  все  буде.
Просто  йти  вже  вперед  і  тримати  щастя  за  руку.
І  зима  ця  ніколи,  ніколи  більш  нас  не  забуде.
Ми  ідемо,  а  поки  навколо  не  чути  й  звуку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397677
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.02.2013


Ти таки повернувся дощем

Ти  таки  повернувся  дощем,  повернувся  додому,
Увірвався  в  цю  зиму,  а  потім  пішов  без  прощань.
Ти  поставив  три  крапки,  а  я...  А  от  я  лише  кому.
І,  насправді,  нікому  не  треба  було  нарікань.

Ти  таки  повернувся  дощем  і  порушив  цю  тишу.
Я  забула  про  спокій,  закреслила  той  листопад.
Знаю:  ти  не  читатимеш  те,  що  тобі  я  напишу,
Ти,  як  завжди,  заплющивши  очі,  щось  скажеш  навгад.

Ти  таки  повернувся  дощем,  і  до  чого  тут  рими?
Ти  підеш  в  нікуди,  будуть  мерзнути  знов  зап'ястя.
Але  поки  всі  дні  не  здаються  до  болю  пустими.
Ти  таки  повернувся.  Знаєш,  напевне,  це  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396872
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.01.2013


Звикла

Я  звикла,  та  все  ж  так  бракує  катастрофічно
Цих  слів  і  піврим,  і  дощів,  й,  мабуть,  трохи  тебе.
З  тобою  б  лишилась,  думаю,  навіть  навічно.
З  тобою  би  більш  не  губила  ніколи  себе.

Я  звикла,  що  ти  таки  йдеш.  І  знаю:  так  треба.
Та  досі  ще  пишу  одвічні  листи  в  нікуди.
Без  тебе  у  місті,  насправді,  замало  неба.
Я  просто  дивлюся  на  твої  осінні  сліди.

Я  звикла,  та  повертаюсь  до  вічної  теми,
Хоч  вкотре  втрачаю  слова  і,  напевно,  себе.
Не  знаю,  що  далі,  лиш  вгадую  завжди,  де  ми.
Та  досі  бракує  дощів,  а  найбільше  -  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396310
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.01.2013


Знаєш, січень…

Знаєш,  січень,  мені  тепер  треба  писати  про  зиму.
Серед  вічних  істерик  ти  змусив  шукати  себе.
Хоч  у  моїх  думках  забагато,  як  завжди,  лиш  диму,
Знаю  точно:  мені  бракуватиме  навіть  тебе.

Чесно,  січень,  ти  трохи  по-іншому  віриш  в  цю  казку.
І  чомусь  надто  дивно  малюєш  мені  напівсни.
Я  сприймаю  тебе  як  до  болю  потрібну  поразку
І  чекаю  дощів  чи  туманної  зовсім  весни.

Віриш,  січень,  ти  вмієш  усе  відпускати  так  вчасно
І  мовчати,  коли  розриватиме  тишу  мій  крик.
Ти  заплутав  мене,  щоб,  як  завжди,  все  було  "прекрасно",
А  тепер  я  одна:  ти  чомусь  несвідомо  вже  зник.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395704
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.01.2013


За півкроку до тебе

За  півкроку  до  тебе  почали  боліти  кордони.
І  насправді  хотілося  просто  тікати  подалі.
Я  не  знаю,  чи  ще  повернуться  чужі  нам  сезони,
Чи  даватимуть  за  несказанне  фальшиві  медалі.

За  півкроку  до  тебе  минуле  кусало  свідомість.
І  хотілося  креслити  вічність  чи  дерти  шпалери.
Це  шаленство,  повір!  Я  мовчала,  а  ти...  Ти  натомість
Забував  про  міста  і  подряпав  шари  атмосфери.

За  півкроку  до  тебе  чекання  закреслило  тишу.
І  хотілося  рвати  думки,  римувати  моменти.
Я  не  можу  піти.  Я  нізащо  тебе  не  залишу!
Ти  не  звичка.  Ти  -  той,  хто  не  має  тавра  "лиш  фрагменти".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395207
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2013


Ейфорійне

Минуле  тремтить  від  несказаних  слів  ейфорійно,
Бо  все  надважливе  ховається  завжди  в  очах.
Я  дивлюсь  на  зиму  крізь  пальці,  чомусь  ностальгійно,
А  спогади  ще  реставрую  хіба  що  у  снах.

Рядками  про  щастя  змиваю  чужі  постнадії.
Дороги  в  минуле  освітлюють  лиш  ліхтарі.
Попереду  що?  Трохи  неба,  вірші,  мрії,  мрії!
Раховані  дні,  безкінечні  ще  календарі.

Минуле  тремтить  від  несказаних  слів  ейфорійно,
Мовчання  малює  дощі,  римовану  осінь.
Лишитись  з  тобою?  Хіба  так  логічно?  Надійно?
Назад  не  піду.  Я  поруч.  Хронічно.  Назовсім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2013


Забагато "не"

Хочу  танути,  чуєш,  по  стінах  стікати  водою.
Утікати  подалі  від  рим,  чужих  декорацій.
Залишитися  в  осені  і,  якщо  можна,  з  тобою.
Головне  -  не  зламатись,  коли  бракує  овацій.

Було  б  легко  на  карті  між  нами  накреслити  межі.
Зараз  ти  майже  поруч,  та  є  так  багато  цих  "не".
Очевидно,  нас  душать  не  спогади  -  просто  мережі.
Сподіваюсь  на  те,  що  ця  віра  хоча  б  не  мине.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013


Хронічне

Хронічна  осінь  вкотре  влізла  в  рими.
І  вихід  очевидний:  треба  йти.
Залишимось  не  друзями  -  чужими.
Мені  ще  хтось  потрібен.  Та  чи  ти?

Я  б  відпустила.  Знаю,  що  безжальна.
Та  не  горять  до  тебе  всі  мости.
Минула  осінь,  мабуть,  ідеальна.
Самотність  у  квадраті.  Де  був  ти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393682
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.01.2013


Несвідоме

Спогади  врізались  в  цю  вкрай  пусту  несвідомість,
Били  фрагментами  фраз  із  тавром  "дежа-вю".
Я  б  довела,  що  попереду  вже  невідомість,
Але  я  досі  нестерпно  тебе  лиш  люблю.

Треба  боротись  було  за  свою  незалежність
І  шепотіти  цим  вулицям  не  про  дощі.
Я  б  довела,  що  попереду  тільки  безмежність,
Але  усі  півнадії  згорають  в  душі.

Дряпало  знову  чекання  і  так  слабку  тишу.
Гріло  тепло  батареї  -  не  твої  слова.
Я  б  довела,  що  назавжди  тебе  вже  залишу,
Але  про  нас  не  дописана  досі  глава.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393327
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.01.2013


Досі

Мене  досі  тримає  за  руку  не  наша  осінь.
І  на  відстань  між  нами  я  все-таки  дивлюсь  крізь  пальці.
Знаєш,  деякі  люди  будуть  з  тобою  назовсім.
Знаєш,  їх  не  злякає  ні  дощ,  ані  струм  цих  дистанцій.

Мене  досі  тримають  за  руку  колишні  рими.
І  розкидані  спогади  часто  морозять  тут  душу.
Чомусь  завжди  найближчі  здаються  справді  чужими,
І  я  йду,  хоч  не  хочу,  та  рухатись  якось  вже  мушу.

Мене  досі  тримають  за  руку  нездійснені  сни.
Наша  недолюбов  -  то  неначе  повітряний  замок.
Механічно  чекаю  тебе  чи,  напевне,  весни.
А  попереду  в  нас  ще  фінал.  Чи,  по  суті,  світанок?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393025
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2013


Післязавтра

Післязавтра,  я  знаю,  всі  мрії  торкнуться  до  стелі.
І  тоді  я  напишу  тижневий  сценарій  вистав.
Обіцяю,  що  лишу  позаду  набридлі  дуелі.
Вони  -  квола  заміна  того,  що  у  мене  ти  вкрав.

Післязавтра  не  буде  віршів  про  дороги  між  нами.
Ти  писатимеш  сни  із  осінніх  рахованих  рим.
І  тоді  я  не  скажу  ні  слова  про  те,  що  містами
Володіють  не  спогади  -  лиш  календарний  цей  дим.

Післязавтра  усе,  що  вбивало,  вже  буде  позаду.
Не  назавжди,  звичайно,  на  десять  рахованих  днів.
І  тоді  мені  зовсім  не  треба  буде  шоколаду.
Післязавтра  я  знову  порину  у  світ  недослів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393023
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2013


Коли тепло…

Коли  до  повернення  можна  лічити  вже  дні,
Коли  зовсім  трохи  лишилось  до  звичного  щастя,
Так  хочеться  просто  мовчати,  без  "так"  або  "ні",
Любити  цю  тишу  і  римами  гріти  зап'ястя.

Коли  замість  вічного  чаю  все  ж  п'єш  шоколад
І  просто  радієш,  бо  врешті  не  холодно  в  руки,
Тоді  розумієш,  що  сказане  навіть  навгад
Не  є  випадковим  і  не  прирікає  на  муки.

Коли  відчувається  літо  десь  там,  у  душі
З'являється  віра  в  химерні  для  тебе  ще  речі,
Уже  відпускаєш  цю  осінь  й  одвічні  дощі,
Сезонні  турботи,  що  завжди  лягають  на  плечі.

Коли  не  дратують  кордони  або  області
І  дихати  вже,  як  на  диво,  нерешті  простіше,
Тоді  очевидно,  що  поруч  тепер  -  саме  ті.
А  з  ними  спокійно  і  все  ж,  якщо  чесно,  тепліше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392740
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.01.2013