Людмила Мартиненко

Сторінки (1/84):  « 1»

Сто три

Коли  викликаєш  "сто  три"
зникає  вчорашній  крик
і  все  те  до  чого  ти  звик,
байдуже  -  іди  бери!
Тоді  серед  ста  речей
вдягаєш  якийсь  халат,
літають  кутки  кімнат
й  обличчя  чужих  людей.

І  світ  із  вчорашніх  цін
стає  на  ваги  нулем.
Позаду  лишився  дім,
думки  з  теорем  і  лем.
Спадаєш  із  таких  висот
на  перший  абзац  життя...
Палати  не  знані  доти,
години  не  так  летять.

А  там  за  дверима  хтось
тримає  долоні  вгору...
"Єдине  б  лише  збулось  -
чим  довше  побути  поруч".
🙏❤

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021


Ти чуєш

Ти  чуєш,  поволі  підходить  зимова  казка.
І  десь  у  думках  миготять  кольори  гірлянд,
у  тихім  чеканні  надія  на  Божу  ласку,
 що  гірші  часи  у  минулому  міцно  сплять.

Двірники  заметуть  останнє  опале  листя,
яскравість  його  сьогодні  втрачає  міць.
Мрійливо  мені  снігопад  вже  укотре  сниться,
реальність  трима  ж  свою  непохитну  вісь.

Алеями  ніч  розсипає  кришталю  іній
і  знаєш  від  того  чомусь  в  душі  тепло.
Загорнеш  мене  у  обійми  свої  так  сильно,
щоб  в  ніжності  тій  спокійно  мені  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021


Час

Час  лікує  нам  рани  душевні  й  тілесні,
протікає  крізь  пальці,  тягнеться  в  роки.
Він  вирішує  все,  навіть  те,  що  нечесно,
що  мов  карма  життя  нам  дана  з  висоти.

Час  стирає  і  так,  він  дарує  безмежне,
розставляє  усе  на  потрібні  місця.
Ми  ж  у  часі  ростем,  ми  від  нього  залежні,
лише  він  зводить  нас  у  великих  містах.

Час  зникає  коли  так  бракує  хвилини
і  в  секунді  буває  рятує  життя...
Його  мало,  якщо  поруч  рідна  людина
і  багато  у  день  співчуття  й  каяття.

Час  не  вернеш  назад  перевівши  годинник,
стрілки  мляво  крути,    але  толку  нема.
Він  рахує  за  нас  кожен  подих  людини,
він  вимірює  все  і  сваритись  дарма,

він  не  чує...  Іде,  щось  бере,  щось  дарує,
а  от  скільки  піщинок  лишилось  -  ніяк
не  дізнатись  і,  мабуть,  єдине  дивує,
що  ми  часто  його  витрачаємо  так

ніби  жити  нам  вічно,  ніби  ще  здоженемо,
десь,  колись  скажем  слово  вагоме  одне...
Але  час  про  своє  все...  І  колись  ми  збагнемо,
що  зникає  він  з  кожним  проведеним  днем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021


Доросла дівчинко

Проводиш  пальцями  по  склу,  холодна  мряка
змиває  дрібно  звідусіль  вчорашній    пил...
У  відображенні  дзеркал,  чомусь  "ніяка",
щось  глибше  душить,  ніж  завжди,  бракує  сил.

Занадто  димно  і  вина  порожня  пляшка
по  тілу  тихо  потече  теплом,  у  скроні
не  так  вже  тисне...  Лиш  слова  забути  важко,
такі  терпкі,  немов  вино...  А  ще  долоні...

Доросла  дівчинко,  поплач,  лікують  сльози.
Вчорашній  досвід,  часом,  -  щеблями  у  гору
і  знаю  завтра  ти  міцніше  заговориш,
ввібравши  в  себе  ту  гірку  сьогодні  дозу...

Проводиш  пальцями  по  склу,  не  лячна  тиша
і  вже  не  губляться  слова,  коли  навпроти...
Ступаєш  гордо,  бо  життя  все  ж  кращих  лишить
і  теплим  стане  не  його  долоні  дотик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021


...А  восени  їй  хочеться  тепла,
щоб  подихом  зігрілися  долоні,
терпкий  глінтвейн  і  плед  на  підвіконні,
дощу  струмочків  з  того  боку  скла...

   Збирати  листя  паркових  алей,
і  безліч  фото  у  його  смартфоні...
Лишити  поруч  тих,  хто  завжди  "взоні"  -
з-поміж  мільярдів,  нібито  людей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021


Я майже така, як ти…

Я  майже  така,  як  ти,  нічим  не  гірша,
а  можливо  й  у  чомусь  краща,  де  є  знання.
Бач,  кожен  в  собі  ладнає  окрему  нішу,
єдину  з-поміж  подібних  до  їх  звання.

Ти  мабуть  у  чомусь  більший,  коли  про  віру,
хоч  часом  в  мені  молитви  ростуть  зерном
та  поруч  тебе  відчую  таку  довіру,
що  слово  моє  міцніє  легким  теплом.

Ти,  знаю,  на  кілька  кроків  за  мене  ближче
до  слави,  пошани,  честі  яскравих  слів,
і  я  б  не  здолала  й  крихти  твоїх  мостів,
лиш  тому,  що  тут  потрібна,  на  ступінь  нижче.
 
Я  майже  така,  як  ти  -  незначна  людина,
із-поміж  мільярдів  інших  подібних  тіл.
Для  когось  чужа,  як  ніч,  а  комусь  єдина,
хтось  лишив  мене,  а  хтось  віднайти  хотів.

І  в  цьому  потоці  руху,  кого  б  послухать?!
Крізь  час,  а  чи  то  розруху  знайти  ім'я
людини,  що  над  усім  має  силу  духу*...
Та  правда,  тут  ще  таких  не  стрічала  я...

                 Над  усім  має  силу  духу*    -  мати  вміння  у  всьому  (ідеальна)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021


Як хочеш іти забери своє

Як  хочеш,  ось  тут  забери  своє  -
красиві  слова  і  безмежну  тишу,
усе,  що  колись  загубив  чи  лишив,
бери...  Пробачай,  маєм  те  що  є.

Усе  забирай:  світлий  день  і  ніч,
прозору  до  склянного  тону  браму,
що  вперто  стояла  між  нас.  До  храму
вже  краще,  ніж  рватись  крізь  неї.  Річ

у  тім,  що  давно  припадає  пил
на  ранки  проведені  разом,  каву,
розвіяну  вітром  піщану  славу
стосунків,  яких  час  за  обрій  сплив.

Як  треба  бери,  хай  тобі  твоє.
Коли  б  ще  усе  змити  це  водою,
із  тіла,  думок  -  скинути  горою...
Лишити  собі  лиш  саме  своє...

Як  хочеш  іти,  відрубай  межу,
щоб  більше  ні  кроку!  І  слів  не  треба!
Лишиться  для  нас  одне  спільне  -  небо...
На  згадку  розбитого  вітражу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021


Душа оголюється разом з тілом…

Душа  оголюється  разом  з  тілом  -
у  розмовах  нічних  зникають  маски.
Відверті  слова...  Говори  будь  ласка,
бо  в  світі  проміння  все  надто  біле.

У  світлі  проміння  лягають  тіні,
збираєш  їх  міцно  в  кулак,  стираєш,
а  ніч,  ніби  кожну  ту  грань  ламає,
мов  рамку,  що  втисли  у  неї...  Ліній

між  нас  так  багато,  давай  словами
лиш  тільки  нічними  пропишем  вічне,
так,  буцім  на  лаві  підсудних  свідчим  -
відверто-правдиво  без  блиску    драми.

У  сповіді  ночі    розмиє  гордість
і  сорому  сліз  не  знайти  чи  сміху,
тоді  не  відчуєш  отого  вдиху,
що  часом  страху  видає  убогість.

"Душа  оголилась,  а  завтра???"  -  Завтра,
ти  знаєш,  не  рушить  зненацька  стеля.
Можливо,  лишень  поміж  нас  дуелі
зійдуть  на  ніщо,  як  схолола  ватра...

І  часом,  якби  до  рання  не  спати,
ми  б  стали  на  добрий  шматок  рідніші...
Не  тямивши  дива  за  інших  інші.
Оголивши  душу,  зламавши    ґрати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021


Словопад

Хотіла  облишити  це  писання,
щоб  вітром  гуляли  тяжкі  думки,
щоб  рими  забути  й  нічні  рядки
змінити  на  тепле  й  глибоке  спання.

Щоб  спокійно  так  -  лягла  і  сопеш,
забувши,  що  десь  у  душі  шкребеться  -
чиєсь  чи  своє,  щоб  не  ранить  серце,
бо  часом  до  сліз  ті  слова  несеш.

Хотіла  облишити,  як  той  кіт,
дрімати  на  кожній  зручній  канапі,
щоб  рій  тих  думок  залишить  на  мапі
і  забути  де,  щоб  затерся  слід.

До  вчора  терпіла.  Зганяла  з  плеч
ті  роздуми:  "  бути  чи  не  бути?..."  ;)
Та  мов  наркотик,  уже  надвечір,
писала  своїм  словам  маршрути.

Хотіла  спати...  Сміялась  з  того  -
лічба  слонів  не  рятує  зовсім...
В  блокноті  тихо  лягала  осінь,
тим  словопадом  з  безсоння  мого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021


Безмежжя годин

Так  люблю  ті  ранки,  що  можна  поспати,
не  квапитись  гори  долати...Лишень,
в  ті  ранки  люблю  прокидатись  о  п'ятій,
щоб  часу  набрати  ще  більше  на  день.

Щоб  світ  малювати,  або  ж  споглядати
дива,  що  створила  вже  інша  рука.
І  знаєш,  буденність,  що  досить  легка,
заслуга  творців,  що  хотіли  віддати.
Щось  надто  своє,  що  лилося    за  вінця,
що  крила  ростило  між  ребрами  десь...
Хоч,  мабуть,    ті  крила  у  добрих  сердець,
бо  світлом  лягають  на  чистій  сторінці.

Й  нема  тому  краю...  Початок  десь  був...
Творців  надихали  такі  ж  невгамовні;
цей  світ  за  вікном  надихав,  безумовно  -  
хтось  бачив  в  нім  більше,  хтось  більше  в  нім  чув...

Так  люблю  ті  дні  де  безмежжя  годин,
щоб  встигнути  кожне  творіння  спіймати,
утримати  тут  і  хоч  трішки  віддати,
тому,  хто  чекає  в  задумі  один...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021


Чужими дорогами

Чужими  дорогами  їхати  вкрай  цікаво,
в  чужому  житті  нам  легше  й  простіше  йти,
страхи  там  не  ті:  ні  образ  вже  нема,  ні    слави...
В  чужому  житті  є  вміння  "кудись"  рости.

Чужими  дорогами  ноша  легка,  і  віра
незламно  тримає  кожну  болючу  мить.
В  чужому  житті  вже  не  має  лихого    звіра,
що  душу  дере  і  вперто,  десь  тут,  сидить...

Там  іноді  просто  так,  -  "нам"  таки  видніше,
бо  ж  "нам"  панорамні  вікна  відкриті  всі...
Та  світ  тих  життів,  часом  аж  настільки  інший,
що  губить  в  глибинах  світло...  То  ж,  мабуть,  стій!

Хоч  кожен  зіграє  сотні  разючих  ролей  -
чужими  дорогами  пройде  свої  шляхи.
Можливо  і  знайде  знаки  усих  паролей,
або  ж  розіб'ється  вщент  і  від  чужих  лихих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021


Маленькі дрібниці великого щастя

Маленькі  дрібниці  великого  щастя  -
це  зовсім  не  кава  у  ліжко  зрання
і  навіть  не  почесті,  гучні  звання,
це  щирі  слова  і  цілунок  в  зап'ястя.

Смішні  подарунки  і  теплий  пиріг,
прогулянки  парком  чи  затишок  лісу,
пахучі  долоньки,  цукерками  звісно,
світлини  старі,  що  так  вміло  беріг...

В  маленьких  дрібницях  -  кохання  і  сум,
та  зустріч  тримка  і  болюче  прощання,
чиєсь  особливо  вагоме  зізнання,
що  іноді  душу  торкає,  мов  струм.

Збирай  його  вміло  з  усього  й  завжди,
у  скриньку,  мішок  -  по  крупинці...  Ділися...
Хоч  комусь  те  щастя  і  справді  дрібниця,
велике  ж  з  малого  зростає...  Зажди...

Великого  щастя  торкнеться  душа,
коли  віднайти  його  в  собі  зуміє...
І  кожен  збере,  що  насправді  посіє,
і  прийде  тому,  хто  по  собі  лишав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021


Коли тебе я люблю

Знай,  коли  тебе  я  люблю
стають  за  спиною  крила,
я  маю  над  силу  духу
і  світ  мене  манить:  "йди".
Я  в  собі  зневіру  гублю,
ладнаю  міцні  вітрила,
що  схоплять  стежини  руху,
піднявши  мої  сліди...

Коли  мене  ти  кохаєш
в  словах  і  обіймах  ніжних,
мій  світ  відчиняє  вікна
у  простір  без  дивних  меж,
я  в  собі  немов  зростаю,
хоч  ми  у  колонці  грішних,
де  сотні  ж  таких  безрадних,
що  прагнуть  любити  теж.  

Коли  я  на  тебе  злюся,
спиняється  світ  довкола,
зникають  тендітні  мрії
і  ніжність  моїх  думок.
Знайди  в  собі  сили  зрушить
моє  хвилювання  словом,
бо  в  тім  чоловіча  сила  -  
зробити  на  зустріч  крок.

Коли  я  тебе  дратую
ти  маєш  збагнути  всесвіт,
жіночих  гормонів  грання
й  буденність  цього  життя.
Бо  як,  коли  я  відчую,
що  ти  не  мені  озвешся?
У  чому  ж  тоді  кохання
і  серця  твого  биття?

Коли  світ  зупинить  подих,
твого  чи  мого  цвітіння,
тоді  вже  на  цих  сторінках
порожні  гучні  слова...
Лишиться  на  згадку  сполох  -
душі  особливе  вміння...
І  лячно,  бо  час  по  ріках
все  швидше  чомусь  сплива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021


Не шукай мене в них… (мотивація)

Не  шукай  мене  в  них  -  я  інша,
ні  не  краща  лише  особлива,
не  порівнюй  -  бо  надто  щаслива,
хоч  правий,  у  чомусь  я  грішна.

Когось  вабить  безмежжя  тиші,
мене  ж  манить  величність  неба.
Мені  більше,  ніж  іншим  треба,
бо  я  більше  за  всіх  залишу...

Не  шукай  мене  в  них,  хоч  часом
нас  лікують  чужі  обійми,
помилки  ми  цінуєм  власні
загубивши  вагоме  "стіймо".

Нам  високе  дарує  крила,
і  тепло  підіймає  ...жити...
вже  навчилась  зібравши  сили
не  волію  тебе  спинити.

Не  шукай  в  мені  інших,  знаєш,
в  мені  надто  себе  багато,
і  я  більшого  справді  варта...
Відпусти...  Бо  коли  тримаєш
у  задусі  стискає  груди,
а  життя  то  просторі  вікна...
Я  малюю  стежинки  віку
де  коритись,  пробач,  не  буду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021


Лише б не запізно постукати в двері

Лише  б  не  запізно  дістатись  до  щастя,
щоб  змога  була  ще  його  огорнути
і  з  ким  поділитись,  кому  підморгнути,
та  щоб  у  кишенях  ще  років  із  двадцять.

Лише  б  не  запізно  збагнути,  що  кроки
до  когось  ведуть,  а  від  інших  втікають
і  поки  слова  захололі  дрімають,
минають  для  слів  тих  відведені  роки.

Лише  б  не  запізно  про  мрію  згадати.
Значну  чи  мізерну  -  важливо  здійснити
і  хоч  на  годину  тим  душу  сповити...
Буває  за  мить  усе  ладний  віддати.

Лише  б  не  запізно  постукати  в  двері,
зробити  дзвінок,  обійняти,  зустріти.
Навчати  дітей,  але  вміти,  як  діти
любити  й  радіти  без  зайвих  критерій...

Лише  б  не  зарано  поставити  крапку
ще  там  де  писати  в  дві  сили  потрібно,
і  хоч  без  абзаців,  розсипано,  дрібно...
Й  читати  того  хто  полишив  вже  згадку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021


Ранкова казка

Розповім  тобі  дивну  казку,
що  мене  розбудила  зранку,
вона  сіла  на  край  фіранки
й  гріла  ніжки  ввімкнувши  праску.

Варіант,  як  мені  не  дуже
бо  ж  рахунки  прийдуть  на  світло,
але  раптом  усе  розквітло,
на  платіжки  лягла  байдужість.

Поливала  на  вікнах  квіти,
малювала  сердечка  й  стріли,
потім  ближче  таки  підсіла,
пила  каву...  і  ми,  як  діти
реготали  на  кухні  нишком
про  амурні  буденні  справи...
Вона  трішки  хотіла  слави,
щоб  про  неї  писали  в  книжках.

Я    їй  дала  маленьке  слово,
що  колись  у  віршах  напишу
про  казкову  любов  і  лишу
всім  на  згадку  ось  цю  розмову.

Казка  мріяла  про  акторів,
вибирала  сюжети  вперто,
дивувала  її  відвертість
і  мрійливість  отих  просторів.

Дарувала  слова  тендітні,
загортала  в  долоні  ніжність,
в  ній  була  неосяжна  вічність,
що  теплом  зігрівала  літнім.

Як  на  мене  -  амурний  геній,
а  не  просто  ранкова  казка...
Десь  по  черзі  вмикались  праски,
у  віконцях  зникала  темінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021


Химерний кіт. Зима.

Це  ж  треба  так  закутала  зима,
пухнастим  -  білим,  аж  по  самі  вуха.
Мабуть  стомилось  небо  мене  слухать:
"Так  хочу  снігу,  а  його  нема."

Зібрали  там  засідання  святих!))
За  круглий  стіл  -  хто  хімію  вивчає,
як  сніг  створити  кожен  чітко  знає,
та  щось  пішло  зовсім  не  так  у  них.

Виходив  дощ,  туман  і  зорепад,
а  сніг  ніяк,  не  вистачало  духу...
Химерний  кіт  (святих)  усе  пронюхав
і  ніченькою  зплутав  все  підряд.

На  ранок  вуаля  -  мете  з  небес,
і  вдень  мете,  і  ввечері,  по  колу...
Святі  рахують  збитки,  як  ніколи,
 і  мріють  зупинити  цей  процес.

А  на  землі  ну  точно  не  до  них...
Цікаво  лиш,  кота  не  будуть  бити?
Хоч  я  йому  вже  ладна  заплатити,
щоб  часом  рятував  своїх  святих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021


Різдвяна зірка і молитва

Різдвяна  зірка  і  молитва.
Сім'я,  кутя,  вечеря  тиха  -
ось  так  усе  зникає  лихо.
Лише  солдатів  грізна  битва
на  серці  каменем  лежить...
Порожнє  місце  за  столом.
Усе  наповнене  Різдвом,
коли  чатують  кожну  мить.
Коли  цінують,  бережуть  -
у  спокої  стрічають  ранки  
і  не  втискають  дні  у  рамки,
кохають,  мріють  і,  живуть...

Яскрава  зірка  та  молитва.
І  віра,  що  таки  з  Різдвом,
усі  зберуться  за  столом,
останню  завершивши  битву.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021


Новий рік не про когось… десь…

Це  не  входило  в  його  плани,
за  вікном  розсипати  сніг.
Хуртовини  із  ста  доріг,
він  не  кликав,  запрягши  сани.

І  не  прагнув  ось  так,  як  всі,
не  хотів,  щоб  було,  як  звично.
Лише    щиро  везіння  зичив
і  цікавих  гламурних  снів.

Лив  у  келихи  терпкий  дим,
притаївши  п'янке  ігристе,
дав  у  руки  сторінки  чисті,
щоб  писали  самі...  та  з  ним...

Марив  стати  новим  по  суті,
не  за  звичкою  -  бо  вже  час.
Ладен  він  ще  прийти  не  раз,
щоб  його  все  ж  змогли  почути.

"Новий  рік  не  про  когось...  десь...
Починай  щось  нове  із  себе,
як  в  тім  є  хоч  мала  потреба,
 й  поки  час  не  добіг  увесь."

будь  класним)))  -  рядок  від  сина))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021


Світ чарівний



Світ  чарівний  в  заторах  доріг...
Хтось  малює  на  вікнах  сніжинки
і  в  чеканні  своєї  зупинки,
марить  дивом,  що  випаде  сніг.

Я  грайливо  тримаю  кермо,
розглядаю  фарбовані  нігті...
Час  затих.  Він  відмовився  бігти...
Рідко  так,  коли  ми  стоїмо.

Ловлю  погляд.  Всміхається...  Мить,
теплий  подих  на  скло,  знак  питання,
дивні  смайли,  сердечка,  прохання...
"Ти  нахаба)"...  пишу...  смайл  летить...

Збайдужіла  гримаса  за  склом.
Знову  подих  -  яскрава  усмішка...
Хтось  минає  наш  месенджер  пішки,
ми  ж  заручники...  Пахне  різдвом.

Десь  у  душу  закралася  казка...
І  цей  милий  з  маршрутки  актор,
його  теж  не  бентежить  затор,
в  нім  щось  є,  загравання  чи  ласка.

Він  кумедний...  Я  тисну  на  газ,
на  прощання  махнувши  рукою,
смайли  сипались  ще  за  спиною,
витираючи  скло  в  котрий  раз.

Світ  чарівний...  Маленькі  дива
ми  несемо  самі,  хто  як  може...
Вії  раптом  сніжинка  тривожить,
гріють  душу  вже  стерті  слова...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020


Коли випаде сніг

Коли  випаде  сніг,  місто  згубить  сліди  метушні,
огорнеться  бульвар  у  м'яке  і  пухке  покривало.
Вона  зробить  глінтвейн  і  тепло  розіллється  зухвало,
втамувавши  думки,  що  сльозили,    а  нині  смішні.

Коли  випаде  сніг,  у  гірлянди  вдягнуться  шибки.
Хтось,  колись  так  схотів  розбавляти  усе  чорно-біле.
Їй  здається  зима,  хоч  сувора  та  надто  несміла,
має  пряжу,  в  якій,  лише  білі  і  чорні  нитки.

Коли  випаде  сніг,  вона  знову  напише  листа.
Раз  на  рік,  як  і  всі,  хоча  так  їй  далеко  не  вісім.
Дивна,  вірить  у  те,  що  отримає  той  в  закуліссі,
бо  ж  ця  магія  в  ній  оселилась  колись  неспроста.

Щось  напише  своє,  і  дарунків  захоче  своїх:
трішки  більше  тепла  і  надії  для  тих  хто  схилився...
Сніг  впаде,  щоб  цей  світ,  чогось  ніжного  в  нього  навчився...
Щоб  зігрілась  вона,  за  вікном  у  обіймах  твоїх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020


Це був день…


День  колись  починав  все  вперше,
хтось  велів  йому  тут  ступати,
він  так  боязко  йшов  від  хати,
ледь  від  того  страху  не  вмерши.
Знав  увесь  розпорядок  зміни,
заучивши  його  до  зерен:
мав  тут  бути  таким  мізерним,
а  ось  тут  підіймати  стіни.
Десь  світити  палючим  сонцем,
за  версту  ж  розливати  зливи,
бігти  полем,  зривати  сливи...
Зачиняти  чиєсь  віконце...

День  трудився  щосили  й  духу,
втілив,  мабуть,  з  півсотні  планів.
Навіть  довге  бурчання  слухав.
Хоч,  поправді,  оте  бурчання
віднімало  і  час,  і  віру,
бо  ж  старався  він  ще  з  порогу,
оминувши  тяжку  дорогу,
що  прямісінько  йшла  до  прірви...

Він  у  кожну  дрібну  шпаринку
зазирав,  утішав...  Рішуче
двох  привів  на  одну  зупинку,
закохавши  -  блаженна  участь...
Ніби  кинув  у  грунт  насіння,
знав,  що  буде  із  того  диво...
Він  хотів,  щоб  його  уміння
проросло,  і  тоді,  можливо,
ще  про  нього  колись  згадають.
Запаливши  свічки  надвечір,
огорнувши  у  ковдру  плечі,
він  почує  її:  "кохаю..."

День  уперто  гортав  години.
Йому  часом  ставало  млосно,
від  лікарень  такий  був  острах,
там  ціну  віддають  хвилині.
Там  надії  сягають  світу,
дітлахи  зазирають  в  очі...
Його  ранив  найтяжчий  злочин,
загасити  маленьке  світло...

День  пройшов  незбагненні  далі,
стер  три  пари  чобіт,  стомився...
Він  навчав,  рятував,  молився,
міцно  так  пригортав  скрижалі.
І  йому  було  так  важливо,
прочитати  у  книзі  свідчень:
"Це  найкращий  був  день  за  вічність!
Це  був  день,  з-поміж  тих,  щасливих..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020


Осіння ніжність

Відчиняю  на  розпах  вікна,
щоб  впустити  осінню  ніжність,
серед  цього  стрімкого  віку
в  ній  своя  особлива  вірність.
В  ній  чиїсь  незабутні  тіні
і    твої  митушливі  кроки...
Шум  дощів  навіває  спокій,
наливає  в  горнятко  ліні.

Містом  листя  мете  вітрисько,
щось  його  розігнало  зранку,
кріпить  лист  на  віконну  рамку
і  втікає  на  землю  низько.
Бешкетує  і  злиться,  мабуть,
що  працює  сьогодні  в  зливу,
я  ж  на  нього  дивлюсь  щасливо
і  так  хочу  його  погладить.
Пригорнути,  налити  кави,
щоб  зігріти,  а  ще  почути,
чом  ламає  чиїсь  маршрути
і  шукає  для  себе  слави.
На  екрані  світлин  чекає
про  свою  клопітку  роботу...
Він  хотів  вихідну  суботу,
а  натомість  бульвар  змітає...

Осінь  ніжно  стікає  з  неба,
підвіконня  манить  присісти
і  блукати  думками  містом,
зачекавшись  ось  тут  на  тебе.
Шкода  лиш,  що  змокріло  листя
так  хотілось  його  зібрати
і  почувши  всю  точність  мантри
 по  осінній  дорозі  плисти...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020


Ти чуєш, це Осінь

Ти  чуєш,  це  Осінь.  Вона  норовлива  хоч  ніжна.
Поглянь,  як  ступає  вузькою  стежиною  дня.
У  ній  є  щось  власне,  високої  почесті  гідне,
лише  погляд  один  -  марсала  терпкого  грання.

В  ній  фарби  бринять,  у  пристрасть  фарбуються  губи
і  скромна  вуаль  ховає  вчорашні  сліди.
Гримує  печаль,  ворожить  думками:  "чи  любить?"
Штовхає  й  манить,  зникає  і  просить:  "знайди."

Ти    знаєш,  вона  не  терпить  покірливих  зроду,
властива  їй  гра  і  чесні  у  неї  призи.
Торкнеться  душі  -  утримай  щасливу  нагоду,
а  зрадиш  її  не  пустить  дрібної  сльози.

...Милується  з  веж  просторами  свого  паланку,
уперта  й  легка,  у  ній  безкінечнісь  думок...
Зустрінеш  її  у  бронзі  холодного  ранку.
Зчитаєш  її  з  пожовклих,  крихких  сторінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020


Буде море і келих вина

Буде  море  і  келих  вина,
довгі  бесіди  не  телефоном,
там  буденне  зупиниться  коло,
бо  будильників  звуку  нема.

Трішки  димно  і  гори  думок,
потривожать  іх  іноді  хвилі,
розганяючи  вічності  милі,
хоч  і  вічність  вона  ніби  крок.

Буде  білий  крізь  пальці  пісок,
а  на  ранок  терпка  прохолода,
лише  дні  метушаться,  так  шкода,
прив'яжи  їх  ось  тут,  до  гілок.

Блискіт  фар  і  улюблений  хіт,
замальовані  в  пам'яті  миті,
нічне  море  у  келих  налите
і  розмитий  на  березі  слід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020


Для тебе красива

Я  трішки  доросла.  Собі  молодій  посміхаюсь.
Уперта  й  відверта,  бо  легше  -  все  прямо  й  без  бруду.
Життя  щось  ладнає  та  я  по-своєму  пручаюсь,
не  хочу,  як  інші,  як    в  інших  не  хочу  й  не  буду.

Я  дещо  зухвала,  до  тих,  що  без  дозволу  в  душу,
хоч  часто  на  грубість  долоні  стискаю  до  болю...
Для  мами  маленька...  Для  сина  всі  камені  зрушу,
хоч  й  він,  як  дитину,  закриє  буває  собою.

Я  трішки  щаслива,  та  голосу  в  щасті  не  треба,
своє  заховай,  і  замки  навісні  начепи...
Я  плачу  ночами,  вдивляюся  часто  у  небо,
і  ще  не  навчилась,  ось  те,  що  болить  відпустить.

Для  тебе  красива...  Хоч  сиве  фарбую  волосся,
не  люблю  підбори,  яскравий  не  мій  макіяж.
Я  часто  мовчу,  щоб  почути  чиєсь  відголосся
І  читаю  людей,  яких  відкарбовує  стаж.

Я  знаю  про  себе  не  скажеш  так  гарно,  як  люди,
бо  й  справді  чиїсь,  в  рази  виростають  гріхи...
Я  трішки  доросла...  Життєві  шукаю  етюди.
На  радість  тобі    я  всі  подолаю  страхи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020


У кожного в цім світі власний світ

У  кожного  в  цім  світі  власний  світ,
у  кожного  із  вікон  своє  сонце...
Комусь  важливо  бачити  політ,
комусь  летіти...  Інші,    незнайомці,
у  своїм  світі  вічне  щось  несуть
і  мабуть  їм  від  того  таки  сила...
Бач,  маю  думку,  виростають  крила,
коли  твій  світ  знайде  у  чомусь  суть.

Хтось  має  світ  молитви  й  сповідань,
у  іншого  прокляття  і  зневіра,
і  він  не  знає  тому  всьому  міри,
і  кожен  ворог...  Хтось  шукає  грань
серед  зірок  і  чисел,  все  рахує.
Бо  світ  такий  -  чатує  свою  лань...
І  скільки  ще  світів  таких  існує?

Хтось  світ  наповнив  квітами.  Вони
дарують  втіху,  і  краса  довкола
зімкнулась  тихо  в  неосяжне  коло
та  не  бентежить  подих  від  зими.

Одним  важливий  спокій  за  столом,
а  інших  тішить  вкотре  оковита
і  байдуже,  що  зовсім  драна  свита,
що  діти  не  огорнуті  теплом.

Чийсь  світ  німий...  Незримий  серед  фарб
та  дух  у  нім  змагається  за  право...
Він  надихає!  Та  хіба  ж  цікаво,
комусь  буденне,  мати  такий  скарб.

Цей  дивний  світ  у  кожному  вікні...
За  безліччю  дверей  нові  актори.
Світи  чиїсь  немислимі  мені,
Комусь  мої  негадані  простори.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020


Всьому свій час

Усьому  час  свій,  місце  і  причина.
Для  когось  межі,  інші  ж  на  межі,
хтось  тішить  нас,  хтось  ріже  з  половини,
комусь  ми  рідні,  рідним  ми  чужі.

Все  випадкове  ні  не  випадковімть  -
дарунок  долі  чи  невдалий  жарт,
життя  дарує  зустріч  серед  втрат
і  пише  тихо  найсильнішу  повість.

Все  має  сенс.  У  злетах  чи  падіннях
знаходять  друзів,  інші  ж  ворогів...
Хтось  все  ще  проклина  своє  коріння,
комусь  для  вдячності  бракує  днів.

Все  має  зміст...  В  читанні  пізнається
величність  чи  мізерність  авторів...
Всьому  свій  час...  І  лише  тим  вдається,
хто  має  все  збагнути  з  поміж  слів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020


Положиш в долоні сонце

Положиш  в  долоні  сонце,
щоб  душу  зігріла  трішки,
маленьке,  а  ще  смугасте
таке  вже  воно  твоє...
Колись  я  розкажу  донці,
що  варто  ходити  пішки
і  зовсім  не  страшно  впасти,
бо  ти  поруч  мене  є...

Малюєш  мені  усмішку,
коли  нагорнулись  сльози,
бо  знаєш,  що  так  буває,
в  якісь  особливі  дні.
Хоч  каву  не  носиш  в  ліжко,
як  я  не  читаєш  прози
та  сина  завжди  навчаєш,
що  мами  добріють  в  сні.

Що  мамі  вже  час  спочити
і  щось  солоденьке  з'їсти,
що  більше  таких  не  буде
жінок  у  його  житті.
І  знаєш  так  легко  жити,
бо  є  поруч  кого  сісти,
схилитись  кому  на  груди...
Бач,  істини  всі  прості...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


Обійди стороною заздрість

Обійди  стороною  заздрість
та  за  приклад  візьми  сильніших,
коли  серце  огорне  слабкість,
нарікати  не  смій  на  інших.

Загартує  життя  мов  камінь
та  в  душі  не  гаси  надії,
 бо  вона  найсильніша  з  храмів,
та  душа,  що  стерпіти  вміє.

Обійди  стороною  бідність,
бідність  вчинків  і  певне  слова.
Ти  в  собі  віднайди  ту  гідність,
що  тримати    тебе  готова.

Знайди  сили  ставати  кращим,
не  за  друга,  себе  вчорашнього...
Не  з  роками  ти  будеш  старшим,
а  з  умінням  підняти  слабшого.

Обійди  стороною  осуд,
не  зносивши  чужого  горя
І  наповни  порожній  посуд,
пригорнувши  того  хто  поряд...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020


Якби зупинити ріки

Якби  зупинити  ріки,
Щоб  всю  каламуть  віддали,
он  ту,  що  згортали  дружно,
завзято  з  усих  воріт.
Хіба  ж,  люди,  ми  каліки?
Чи  мізки  давно  зів'яли?
Та  було  б  на  разі  слушно,
нам  жити  три  сотні  літ.

Щоб  в  тому  лайні  по  вуха
і  ми,  й  наші  вже  онуки,
і  їхні  онуки,  мабуть,
тонули  й  на  саме  дно.
Нам  враз  би  промило  очі
і  стали  б  на  місце  руки...
Не  було  б  ось  так  байдуже,
начхати  і  все  одно...

Якби  зупинити  ріки...
Із  лісу  дмухнути  вітру...
Ввірватись  у  наші  вікна,
прикути  всим  брудом  тим...
Які  б  ми  шукали  ліки?
Згадали  б  кінцеві  титри...
І,  мабуть,  уже  до  віку,
кляли  себе  словом  злим...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020


Кохання вмирає тихо

Кохання  вмирає  тихо,
або  ж  галасливо  б'ється.
Шукає  собі  куточок
в  кімнаті  її  душі.
І  знаєш,  єдине  прикро,
вона  вже  не  так  сміється...
Та,  мабуть,  на  ступінь  вища,
тримає  тяжкий  важіль.

Віднині  відверті  поруч,
а  інші,  не  так  цікаво...
Довіру  втрачає  слово,
бо  скільки  довкола  слів?!
Кохання  вмирає  тихо...
Хоч,  певне,  не  в  тому  справа.
Вона  цінувала  спокій...
А  вогник  поволі  тлів...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020


Ти їдеш собі за місто

Ти  їдеш  собі  за  місто,
бо  там  зачекалась  мама...
Накрите  зростає  тісто
і  борщ  на  плиті  кипить...
Усе  набуває  змісту...
Комусь  будувались  храми,
для  тебе  ж  цей  храм  у  домі,
де  кожна  цілюща  мить.

Ти  їдеш  собі  за  місто,
вділивши  оту  хвилину,
забравши  рюкзак  тривоги
і  гору  всіляких  справ,
аби  пригорнути  міцно,
єдину  свою  людину,
що  пройде  усі  дороги,
аби  ти  ще  ближчим  став.

Ти  їдеш  собі  за  місто...
І  борщ  той    найкраща  страва,
і  ти  смакувати  будеш
та  схочеш  додати  ще...
Ти  їдеш,  бо  з  нею  поруч
ладнається  кожна  справа,
тривоги  змиває  серце
весняним  рясним  дощем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020


Все гладко

На  моєму  узбіччі  танки,
я  не  можу  пройти  бо  міни...
Затискають  колючі  рамки
недожитих  життів  руїни.

Запалила  вже  соту  свічку,
а  від  болю  не  гасне  рана.
Комусь  славу  б  здобути  вічну,
в  когось  свита  остання  рвана.

Мати  Бога  молила,  вила...
Лікувати  не  має  статків...
Син  єдина  опора  й  крила...
А  у  них  наразу  все  гладко.

Проплатили  за  нову  зброю,
гради,  міни,  гучні    гранати...
Їм  твоєю  б  таки  рукою,
ось  ще    трішки  землі  забрати.

Схаменіться,  протріть  вже  очі,
нагулялись  в  царів  могучих.
Прибиріть  свої  лапи  вовчі!
Відверніть  свої  очі  злючі!

Чи  вам  люди  забракло  волі?
Чи  в  проклятті  живеться  тепло?
Ви  кому  віддаєте  долі?
Обираючи  щораз  пекло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020


Книжкові магазини

Я  так  люблю  книжкові  магазини,
у  них  свій  власний  дивний  аромат.
Там  стоси  свіжих,  щойно  з  друк  машини,
гарячих  ще  і  складених  у  ряд.

Їх  сторінки  хрустять  немов  скоринка,
а  літери  ще  тільки  підійшли,
у  кожної  своя  п'янка  родзинка,
манять,  лиш  тільки  б  мимо  не  пройшли.

Люблю  ту  здобу  довго  вибирати,
читати  зміст  закритої  душі.
Гортати  кожну,  поглядом  блукати,
без  зайвої  важкої  митушні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020


Пожежник

"Як  бути  відважним,  кмітливим,  завзятим?
І  скільки  ще  років  тут  має  минути,
Щоб  міг  я  найкращим  пожежником  стати?"
Мій  брат  не  давав  мені  вчора  заснути.

Знайшов  в  інтернеті  жахливі  картинки,
Де  бідні  звірята  в  спекотній  задусі
І  все  торочив  про  одне  без  зупинки:
"Я  буду  пожежником!  Я  не  боюся!

Навчуся,  як  тато  автом  керувати,
В  спортзалі  гантелі  усі  я  осилю.
Мені  ж  доведеться  людей  підіймати,
Це  ж  знаєш,  яким  маю  бути  я  сильним."

Створив  він  затори  з  автівок  в  кімнаті,
Завив,  як  могуча  пожежна  сирена
І  мчав  до  дивана,  мене  рятувати,
Бо  ж  там  все  палало,  така  ось  вам  сцена.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020


Білі маки

Лиш  білими  квітами  поле  засію
І  буду  чекати,  щоб  влітку  розквітли.
Спекотної  ночі  на  нім  буде  світло,
Так  ніби  у  літо  хтось  снігу  навіяв.

Там  ніжно  цвістимуть  ромашки  і  маки,
Ти  бачив  їх  в  білім,  тендітнім    цвітінні?
Зірки  розсипатимуть  відблисків  тіні,
Це  будуть  лиш  їхні  казкові  ознаки.

Лиш  білими  квітами  -  море  із  піни,
Купатися  в  них  всі  охочі  захочуть,
А  я  милуватимусь  з  ранку  до  ночі,
На  їхню  красу  незрадливо  покірну.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020


Пожежник

"Як  бути  відважним,  кмітливим,  завзятим?
І  скільки  ще  років  тут  має  минути,
Щоб  міг  я  найкращим  пожежником  стати?"
Мій  брат  не  давав  мені  вчора  заснути.

Знайшов  в  інтернеті  жахливі  картинки,
Де  бідні  звірята  в  спекотній  задусі
І  все  торочив  про  одне  без  зупинки:
"Я  буду  пожежником!  Я  не  боюся!

Навчуся,  як  тато  автом  керувати,
В  спортзалі  гантелі  усі  я  осилю.
Мені  ж  доведеться  людей  підіймати,
Це  ж  знаєш,  яким  маю  бути  я  сильним."

Створив  він  затори  з  автівок  в  кімнаті,
Завив,  як  могуча  пожежна  сирена
І  мчав  до  дивана,  мене  рятувати,
Бо  ж  там  все  палало,  така  ось  вам  сцена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864796
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020


Пожежник

"Як  бути  відважним,  кмітливим,  завзятим?
І  скільки  ще  років  тут  має  минути,
Щоб  міг  я  найкращим  пожежником  стати?"
Мій  брат  не  давав  мені  вчора  заснути.

Знайшов  в  інтернеті  жахливі  картинки,
Де  бідні  звірята  в  спекотній  задусі
І  все  торочив  про  одне  без  зупинки:
"Я  буду  пожежником!  Я  не  боюся!

Навчуся,  як  тато  автом  керувати,
В  спортзалі  гантелі  усі  я  осилю.
Мені  ж  доведеться  людей  підіймати,
Це  ж  знаєш,  яким  маю  бути  я  сильним."

Створив  він  затори  з  автівок  в  кімнаті,
Завив,  як  могуча  пожежна  сирена
І  мчав  до  дивана,  мене  рятувати,
Бо  ж  там  все  палало,  така  ось  вам  сцена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864792
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020


Пожежник

 
"Як  бути  відважним,  кмітливим,  завзятим?
І  скільки  ще  років  тут  має  минути,
Щоб  міг  я  найкращим  пожежником  стати?"
Мій  брат  не  давав  мені  вчора  заснути.

Знайшов  в  інтернеті  жахливі  картинки,
Де  бідні  звірята  в  спекотній  задусі
І  все  торочив  про  одне  без  зупинки:
"Я  буду  пожежником!  Я  не  боюся!

Навчуся,  як  тато  автом  керувати,
В  спортзалі  гантелі  усі  я  осилю.
Мені  ж  доведеться  людей  підіймати,
Це  ж  знаєш,  яким  маю  бути  я  сильним."

Створив  він  затори  з  автівок  в  кімнаті,
Завив,  як  могуча  пожежна  сирена
І  мчав  до  дивана,  мене  рятувати,
Бо  ж  там  все  палало,  така  ось  вам  сцена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864791
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020


Пожежник

"Як  бути  відважним,  кмітливим,  завзятим?
І  скільки  ще  років  тут  має  минути,
Щоб  міг  я  найкращим  пожежником  стати?"
Мій  брат  не  давав  мені  вчора  заснути.

Знайшов  в  інтернеті  жахливі  картинки,
Де  бідні  звірята  в  спекотній  задусі
І  все  торочив  про  одне  без  зупинки:
"Я  буду  пожежником!  Я  не  боюся!

Навчуся,  як  тато  автом  керувати,
В  спортзалі  гантелі  усі  я  осилю.
Мені  ж  доведеться  людей  підіймати,
Це  ж  знаєш,  яким  маю  бути  я  сильним."

Створив  він  затори  з  автівок  в  кімнаті,
Завив,  як  могуча  пожежна  сирена
І  мчав  до  дивана,  мене  рятувати,
Бо  ж  там  все  палало,  така  ось  вам  сцена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864789
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020


Пожежник

"Як  бути  відважним,  кмітливим,  завзятим?
І  скільки  ще  років  тут  має  минути,
Щоб  міг  я  найкращим  пожежником  стати?"
Мій  брат  не  давав  мені  вчора  заснути.

Знайшов  в  інтернеті  жахливі  картинки,
Де  бідні  звірята  в  спекотній  задусі
І  все  торочив  про  одне  без  зупинки:
"Я  буду  пожежником!  Я  не  боюся!

Навчуся,  як  тато  автом  керувати,
В  спортзалі  гентелі  усі  я  осилю.
Мені  ж  доведеться  людей  підіймати,
Це  ж  знаєш,  яким  маю  бути  я  сильним."

Створив  він  затори  з  автівок  в  кімнаті,
Завив,  як  могуча  пожежна  сирена
І  мчав  до  дивана,  мене  рятувати,
Бо  ж  там  все  палало,  така  ось  вам  сцена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864788
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020


Пожежник

"Як  бути  відважним,  кмітливим,  завзятим?
І  скільки  ще  років  тут  має  минути,
Щоб  міг  я  найкращим  пожежником  стати?"
Мій  брат  не  давав  мені  вчора  заснути.

Знайшов  в  інтернеті  жахливі  картинки,
Де  бідні  звірята  в  спекотній  задусі
І  все  торочив  про  одне  без  зупинки:
"Я  буду  пожежником!  Я  не  боюся!

Навчуся,  як  тато  автом  керувати,
В  спортзалі  гентелі  усі  я  осилю.
Мені  ж  доведеться  людей  підіймати,
Це  ж  знаєш,  яким  маю  бути  я  сильним."

Створив  він  затори  з  автівок  в  кімнаті,
Завив,  як  могуча  пожежна  сирена
І  мчав  до  дивана,  мене  рятувати,
Бо  ж  там  все  палало,  така  ось  вам  сцена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864787
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020


Пожежник

"Як  бути  відважним,  кмітливим,  завзятим?
І  скільки  ще  років  тут  має  минути,
Щоб  міг  я  найкращим  пожежником  стати?"
Мій  брат  не  давав  мені  вчора  заснути.

Знайшов  в  інтернеті  жахливі  картинки,
Де  бідні  звірята  в  спекотній  задусі
І  все  торочив  про  одне  без  зупинки:
"Я  буду  пожежником!  Я  не  боюся!

Навчуся,  як  тато  автом  керувати,
В  спортзалі  гентелі  усі  я  осилю.
Мені  ж  доведеться  людей  підіймати,
Це  ж  знаєш,  яким  маю  бути  я  сильним."

Створив  він  затори  з  автівок  в  кімнаті,
Завив,  як  могуча  пожежна  сирена
І  мчав  до  дивана,  мене  рятувати,
Бо  ж  там  все  палало,  така  ось  вам  сцена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864786
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.02.2020


Тяжкий недуг

Як  подолати  цей  тяжкий  недуг?
І  чом  мені  на  те  не  має  сили?
До  долу  гне,  жбурля  і  бач,  як  хилить,
Мов  по  камінню  я  тягну  свій  плуг.

Здобула  все,  і  владу,  й  визнання,
Достаток  маю  (і  не  маю  його),
Хоча  би  Бог  дав  чоловіка  злого,
Щоб  не  тягло  до  шопінгу  щодня.

Щоб  наказав  не  тринькати  грошей,
Забрав  картки,  готівку  і  автівку,
Щоби  купив  буресеньку  корівку
І  повен  хлів  курей,  гусей,  свиней.

Щоб  поле  він  засіяв  буряком,
Звелів  мені  сапати  ті  гектари,
У  мріях,  щоб  я  бачила  Канари
І  спала  міцно,  тихим,  мертвим  сном.

Я  б  до  крамниць  не  мала  сил  дійти
І  захотілось  так  борщу  і  сала,
Я  певна,  що  б  навік  щаслива  стала
Й  не  було  б  часу  зрозуму  зійти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020


Не маєш бути

Не  маєш  бути  ти  кращим  всіх,
чи  ж  перевершити  тобі  гожого,
і  подолати  непереможного,
щоб  полюбитися  ними  міг.

Не  маєш  стати  єдиним  тим  -
надійним,  вірним  усім  і  кожному,
хоч  в  різні  руки  одне  положимо,
приймають  різне.  І  знай  "святим"

не  всі  сьогодні  схиляють  голови,
бо  кожен  цінність  свою  несе,
і  навіть  в  русі,  що  по  шосе,
комусь  завадиш  промчати  колами.

Не  маєш  бути  зручним,  гнучким,
бо  в  судний  день  не  усі  помилують,
бач  є  такі,  що  твоєю  ж  силою,
тебе  зітруть,  хоч  би  був  яким.

Не  маєш  знати  з  усіх  джерел,
але  навчатись  при  змозі  в  сивого,
і  не  вдавати  таки  щасливого,
а  бути  тим,  ким  ти  є  тепер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020


Мені б тих квітів

В  кишенях  вітер,  а  мені  б  квітів  купити...  Чуєш?
В  моєму  світі  вони  єдині  сплітають  суть.
Це  знаєш,  ніби  крилатий  витвір,  якщо  малюєш,
Бо  ми,  як  діти,  коли  щось  вабить  -  не  каламуть.

В  кишенях  вітер,  а  я  б  алеї  розфарбувала,
Із  ніжно-білих,  або  ж  бузкових,  рожевих  хмар.
Сиділа  б  тихо,  і  мабуть  довго  б  таки  чекала,
Коли  б  створили,  тендітний  звісно,  квітковий  храм.

В  кишенях  вітер,  і  то  не  смуток,  як  підеш  лугом,
Знайдеш  тих  квітів,  за  безцінь,  тільки  не  сполоши.
Та  мабуть,  знаєш,  щоб  залишитись  навіки  другом,
Візьми  їх  трішки  та  й  по  кімнаті  розпороши.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020


Які вони, жінки за тридцять?…

Які  вони,  жінки  за  тридцять?!
Одні  заміжні,  інші  ні,
У  час  журби  вміють  журиться,
Де  смутку  час,  вони  сумні.

Жінки  за  тридцять  мають  досвід,
Давно  борщі  у  них  смачні,
Вони  вставати  вміють  вдосвіт,
Ночей  не  спати  в  дні  тяжкі.

Жінки  за  тридцять  вже  жартують,
Про  вік,  коханців  і  життя,
Ще  сукні  звабливі  купують,
Вже  цінять  щирі  почуття.

Жінки  за  тридцять  давно  мами,
Є  й  ті,  що  марять  ними  стати.
Своїми  ніжними  руками
Можуть  зігріти...  ляпас  дати...

Які  вони,  жінки  за  тридцять?!
Відверті,  стримані  чи  ні?!
Уміють  в  горі  веселиться
І  на  одинці  не  одні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020


Я пишу вірші…

Я  пишу  вірші,  видершись  на  хмари,
Бо  знаєш  краще  пишеться  здаля...
З  благословення  Божого  чи  кари,
Та  день  поволі  рухає  знуля.

Я  пишу  вірші...  Поміж  тихих  вулиць,
Вдивляюсь  пильно,  бродить  чорний  пес.
Спросоння  місто  трохи  потягнулось,
Кудлатий  ж  марить  кісткою  з  небес.

Я  пишу  вірші...  Чую  пообіді,
Біля  підїзду,  з  двору  шум  і  гам...
Сварились  чемні,  мирливі  сусіди,
А  хтось  їх  постив  нишком  в  інстаграм.

Я  пишу  вірші...  Місто  закипіло,
Кільцем  надвечір  кинувши  маршрут,
В  турботах  сонце  трохи  згодом  сіло...
А  я  пишу...  Так  зручно  мені  тут...

Я  пишу  вірші...  Ліхтарем  смартфону
Собі  свічу...  І  знову  дивний  пес...
(-  Вже  злазь,  кумедна,  хмари  не  вагони...
Хоча  й  бредуть  по  коліях  небес.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020


Із Різдвом (колядочка)

Я  колядок  не  учила,
Бо  багато  мала  справ,
Та  у  Бога  попросила,
Щоб  він  щастя  всім  нам  дав.

Щоб  приніс  до  цього  дому,
Миру,  затишку,  тепла,
Щоб  не  знали  більше  втоми
І  щоб  радість  тут  жила.

На  столі,  щоб  мали  вдосталь,
І  для  себе,  й  для  гостей,
Щоб  ще  років  зі  сто  поспіль
Вам  лиш  радісних  вістей.

Із  Різдвом  вас,  посміхніться,
(Бо  ж  Різдво  всім  до  лиця.)
На  гостини  не  скупіться,
Щось  несіть  до  гаманця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2020


Мандарини

Дощі,  дощі,  то  йдуть,  то  ллють,
Зима  весною  стала  нині,
Мені  ж,  як  більшій  половині,
Хотілось  шубу  одягнуть.

Сіріють  будні  за  вікном,
Природа  нами  стала  сита,
То  сніг  зірветься  серед  літа…
Чиїм  це  писано  пером?

І  все  б  нехай,  та  ж  Новий  рік,
А  настрій  хоч  ліпи  із  глини…
Одна  лиш  втіха  –  мандарини,
Моїй  душі  і  серцю  лік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019


Я не вмію писати вІрші

Я  не  вмію  писати  вІрші,
І  читати  я  їх  не  вмію.
Та  скажу  я    вам  навіть  більше,
Буває  їх  не  розумію.

Я  не  вмію  писати  вІрші,
Про  шум  вітру,  красу  навколо,
Про  чиєсь  бездоганне  солло...
Щира  правда,  без  перебільшень.

Я  не  вмію  писати  вІрші,
Як  пишуть  відомі  поети...
І  рядки  в  них  такі  відверті,  
Доторкаються  звуків  тиші...

Я  не  вмію  писати  вІрші...
Нехай,  таланить  не  в  усьому...
...Вітер  тихо  гілля  колише,
Навіває  осінню  втому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2019


Тебе чекати…

Тебе  чекати  вміла  і  хотіла,
Лиш  закрадалось  в  душу  каяття...  
Коли  торкалась  до  твого  я  тіла,
То  відлітала  в  чисте  небуття…

Тебе  чекати  і  шукати  спокій?..
Не  тяжко  було  …  Сміхом  залилась...
У  тих  блаженно  безкінечних  років
Я  сил  й  терпіння,  мабуть  напилась.

Тебе  чекати…  Вічність  розгулялась,  
Химерна  злість  пронюхує  стежки…
Ступати  слідом  я  вже  не  боялась,
Не  малювала  крапки  і  дужки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2019


Коханка

Боляче  знову  тебе  відпускати  до  іншої,
Стукіт  замків,  а  далі  по  дверях  вниз  спиною.
Ти  поспішаєш  у  дім  до  своєї  безгрішної,
Та,  що  між  іншим,  зветься  твоєю  дружиною.

Стомлює  час,  в  графік  складені  наші  побачення,
Все  впорядковано,  стисло  закріплено  рамкою.
Знаєш,  це  іноді  навіть  не  має  тлумачення,
Поруч  з  коханим  себе  називати  коханкою.

Так  недоречна  печаль,  сльози,  сварки  спустошені
І  каяття,  та  назад  уже  як  повертатися?
Іноді  доля  нас  зводить,  ось  так,  без  запрошення...
Іноді  просто  не  маємо  сил  прокидатися...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2018


ТВОЯ…

...А    я  тобі  писатиму  вірші,
Чіплятиму  по  ниточці  рядочки,
Від  буднів  відриватиму  листочки  -
Маленькі  краплі  щирої  душі.

А  ще  я  малюватиму  кіно,
Відбивки  мрій,  забарвлені  сюжети
І  наші  бездоганні  силуети,
Шкода,  що  не  побачиш…  Все  одно…

Розпорошу  словами  почуття,  -
Крихкі,  тонкі  -  сплітатиму  нитками,
А  там  де  доля  пролягла  крапками,
Там  напишу  без  гордості  -  ТВОЯ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016


Долетіти б до хмар.

Долетіти  б  до  хмар  і  пірнути  в  м’яке    покривало,
Доторкнутись  крізь  пух  до  безмежжя  блакитних  доріг.
Колисати  думки  і  чекати,  щоб  сонце  сідало,
Проводжаючи  день  за  далекий  багряний  поріг.

Долетіти  б  до  хмар,  зазирнути  хто  ж  їх  розстилає,
Хто  пряде  й  звідкіля  білосніжне  таке  полотно?
Хто  фарбує  грозу,  блискавицями  вись  розсікає?
І  створити  своє  незабутнє  пухнасте  панно.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2016


На пальчиках…

А  я  на  пальчиках  до  твоїх  снів,
Щоб  ненароком  їх  не  сполошити,
Я  не  надовго  –  ніжність  залишити…
І  зняти  втому  безкінечних  днів.

Я  їм  віддам  долонь  своїх  тепло,
Знизавши  по  краплинці  вир  кохання,
Заколишу  до  терпкого  світання,
Тендітний  всесвіт  тиші  –  ніби  скло.

Дозволь  ,  я  лиш  на  хвильку  в  твої  сни,
Щоб  оксамитом  їх  розфарбувати,
Безмежний  простір  мрій  своїх  віддати…
Ти  лиш  не  проганяй  мене  із  них.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016


Ріка.

Поволі  течуть  ріки.  Вода  віддається  плину  часу  –  кудись  біжить,  мляво,  спішно.  Обходить  перепони,  омиває  мільярди  піщинок  і  знову  мчить.  Звідки?  Чому?  Навіщо?  А  якщо  прислухатись?!  Вода  несе  тисячі  історій,  наспівує  чи  викрикує  їх  дорогою.  Не  стоїть  на  місці,  не  тримає  чужий  сум  чи  радість.  Все  біжить,  клопочеться,  розповідає,  живе.
     Ти  послухай  хоч  одну  історію.  Ріка  не  приховає  жодних  дрібниць.  Вона  по  краплині  збере  всі  слова  і  тримає  їх,  міцно  тримає.    Десь  омиє  коріння  похилої  верби,  змиє  з  її  листя  втому,  дасть  спраглому  корінню  життя.  А  що  йому  треба?  –  лишень  напитися  досхочу  і  зігрітися  під  теплим  промінням  сонця.  А  стільки  верба  розповість  -  все  вислухає.  Чому  так  похилилася,  що  її  гне  до  долу.  Чи  то  лютий  вітер  плутав  її  гілки-коси,  та  нікуди  від  нього  сховатися,  чи  то  старість  хилить  так  низько-низько…
     А  що  коли  зима  ?  Скам’яніла  крига  ховає  думи,  історії.  Ховає,  бо  годі  слухати,  відпочити  час.  Вода  спить  і  всі  слова  вкрито  тоннами  морозної  ковдри.  Та  не  зникають  вони.  З  першим  теплом  враз  зашумлять,  понесуться  за  течією.  І  нема  їм  кінцевої  зупинки.  Біжить  ріка,  метушиться,  слухає,  розповідає,  замовчує,  приховує  чи  розносить.  Щось  тихо,  інше  жбурляє,  жене  слова  хвилями,  б’є  порогами.  І  тяжко  їй  від  того,  хоч  яка  сильна…  А  далі  тиша…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665912
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016


Лимонного кольору сніг.

Лимонного  кольору  сніг,
Шепоче  щось  ніжно  ,  чарує,  
Затримує  подих    -  милує
І  стелиться  хутром  до  ніг.

Лимонного  кольору  сніг,
Між  нас  розгортає  завісу
Та  вабить  торкнутися,  звісно,  
Долоні,  в  які  щойно  ліг.

Лимонного  кольору  сніг,  -  
Його  ліхтарі  фарбували,
Хоч  й  гадки  про  теє  не  мали,
Сторожі  алей  та  доріг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2016


Змарнілі трави.

Змарнілі  трави  в  кіптяві,  золі,
Котили  полем  сум,  нестримні  сльози.
Ти  зупинись  на  тій  лихій  дорозі,
Вклонись  від  болю  стомленій  землі.

Стискатиме  у  грудях  гомін  трав,  
Бо  буде  правда  гіркоті  полину,
В  жалобі,  тихо  впавши  на  коліна,
Згадаєш  тих,  кого  щодня  чекав.

До  неба  підійматимеш  чоло…
Смиренний  біль  по  ниточці  з’їдає,
Бо  схочеш  обійняти  –  та  немає…
Лиш  поле,  що  золою  поросло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2016


Надмірні статки.

На  серці  туга  залягла,  стискає  міцно,
Ще  один  день  календаря  суцільно  чорний.
Дотепно  вибране  вбрання,  що  навіть  смішно,
На  інших  рваний  камуфляж  і  погляд  сонний.

Давно  відміряне  життя  чужим  завзяттям,
На  дошці  шахів,  як  завжди,  змітають  кволих.
Чи  то  так  доля  пролягла,  а  чи  прокляття?  –  
Надмірні  статки...  Нині  гра  бездушно  хворих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2016


Ми Вас чекали…



Ми  Вас  чекали  в  мріях  про  майбутнє,
В  уяві  малювали  світлі  миті
І  спогади  гортали  незабутні,
Ми  вчились  жити,  як  ніхто  на  світі.

Ми  Вас    чекали  –  звісточкою…  Тихо
Щоночі  в  Бога  прихистку  шукали.
В  молитвах  ніби  відверталось  лихо,
Ми  кожне  Ваше  слово  пам’ятали.

Ми  Вас  чекали…  Не  таких…  Навіщо?…
Не  в  домовинах  бачити  хотіли…
Здригнулось  небо,  лютим  болем  свище…
Ви  журавлями  з  дому  відлетіли…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014


Спиніться благаю…

Суворими  хмари  довкіл  покривають  блакить
І  сонця  здається  замало  чи  й  зовсім  не  гріє.
Куди  іде  тато?  Чому  так  у  грудях  щемить?
Спиніться  благаю...  Все  ніби  довкола  німіє.

Хустинкою  сльози  зі  щічок  матусі  стирав,
Сестричка  сумує,  я  їх  що  є  сили  втішаю.
"Лишаєшся  старшим"  -  так  тато  мені  наказав.
Я  мужній,  лиш  тільки  щодня  у  вікно  визираю.

Думками  між  нами  стираю  безмежжя  доріг,
Я,  тату,  навчився,  як  ти  -  ні  сльозинки  від  болю.  
Благаю  у  Бога,  щоб  тільки  від  кулі  вберіг,
Ти  зараз  далеко  та  серцем  ми  поруч  з  тобою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014


Ми вдячні Богу, що у нас є ти…

     (моїй  мамі,  до  дня  народження)

Ми  вдячні  Богу,  що  у  нас  є  ти  ,
За  материнську  лагідну  турботу,
За  те,  що  так  чекаєш  щосуботи,
За  людяність  і  серце  доброти.

Ми  вдячні  долі  за  твоє  життя,
Хоч  пролягло  тернистими  шляхами
І  сліз  багато  стерто  рушниками,
Стерпіла  все,  падіння,  небуття.

Ми  вдячні  ,  мамо,  за  твоє  тепло,
За  покарання,  клопітку  науку,
Ми  маємо  в  житті  надійні  руки,
Які  підтримка,  що  б  там  не  було.

Летять  роки,  не  зупинити  час…
Та  річ  не  в  тім,  вік  не  такий  важливий…
Лиш  поруч  будь,  лиш  будь  завжди  щаслива,
І  щосуботи  ,  ти  чекай  на  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014


Намалюй Весну для мене…

Намалюй  Весну  для  мене
Із  бузкових  кольорів,  
Запитай  порад  у  клена,  
Не  потрібно  малярів.

Намалюй  дзвін  птахів,  тихо,
Не  полохай  їх,  молю,
Бо  Весна,  вона  так  звикла,
Чути  звуки  кришталю.

Намалюй  луги,  спросоння,
Вкриті  подихом  роси,
Промінь  сонця,  крізь  віконня,
У  долонях  принеси.

Намалюй  Весну,  дощами,
Напуваючи  поля,
Райдуг  вир  під  небесами,
Хай  прокинеться  земля…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014


Прощання час.

Непомітно  Новий  рік
Підкрадається  до  хати,
Щось  в  мішечку  приволік  ,
Не  спішіть  його  впускати.
Бо  настав  прощання  час,
Рік  Старий  йде  в  далеч  тиху.
Попрохайте,  щоб  від  нас,  
Він  забрав  байдужість,  лихо,
Неприємності,  хвороби,
Заздрість,  лінощі,  напасті,
Щоб  в  житті  нового  року,
Було  більше  місця  ЩАСТЮ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2013


Так хочеться казкової зими…

Так  хочеться  казкової  зими…
Сріблясто-білих  за  вікном  сніжинок,
На  склі  морозу  ніжних  павутинок,
Снігову  бабу,  лижі,  ковзани…

Так  хочеться  заметів,  хуртовин,
Картонно-паперових  годівничок,
Для  тих  маленьких    снігурів,  синичок
І  мішуру  прикрашених  вітрин.

Так  хочеться  чарівних  кольорів,
Мережива  вузьких,  дрібних  стежинок,
Відблиски  діамантів  із  крижинок
І  світло  ялинкових  ліхтарів.

Так  хочеться  казкової  зими…
На  підвіконні,  огорнувшись  пледом,
Зігрітись  чаєм  з  ароматним  медом,
Спостерігати  міста  дивні  сни.

Так  хочеться  казкової  зими...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013


Пробач мені , милий!

Пробач  мені  ранки  з  моїм  галасливим    «ВСТАВАЙ»,
Той  чай  до  сніданку,  де  сіль,  а  не  цукру  пів  ложечки.
В  аптечці  авто  –  три  помади  і  туш  –  вибачай,
А  ще  повідомлення  «  донька  чи  син?  -  в  нас  дві  смужечки..."

Пробач  мені,  милий,  зіпсований  новий  піджак,
Тих  пару  сорочок,  що  праска  спалила  –  трапляється,
За  те,  що  у  борщ  не  поклала  я  знову  буряк,
Шедеври,  мій  любий,  приблизно  ось  так  і  з’являються...

Пробач  мені,  рідний,  що  вчора  накрився  футбол,
В  моїх  серіалах,  як  завжди,  останні  дві  серії.
Хіба  ж  це  важливо  -  пінальки,  пенальті  чи  гол?
Куди  цікавіше,  як  ділять  нащадки  імперію...

Пробач,  мій  коханий,  капризи,  упертість  мою,
Надмірну  турботу,  дзвінки,  повідомлення  з  жартами.
А  ще,  знаєш  дуже,  безмежно  тебе  я  люблю
І  хочу  каблучку,  маленьку  таку,  з  діамантами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456572
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.10.2013


Така любов…

Я  на  світанок  -  теплий  промінь,  тобі  в  долоні…
Можливо  й  так,  побути  поруч,  хоч  зовсім  трішки.
А  на  щоках,  як  завжди  сльози,  такі  ж  солоні,
Така  любов...  Колись  про  неї  читала  книжки...

Не  поруч  ще  та  вже  не  разом,  і  так  щоночі,
Я  перед  сном,  в  молитвах  знову,  тебе  згадаю.
Буває  люди  говорять  з  дива:  «хтось  наврочив»,
Та  я  не  вірю  …  Бо  лиш    в  книжках  ось  так  буває...

Знімають  будні,  під  вечір  тихо,    безмежну    втому  ,
У  вікнах  місто  малює  світло,  яке  зникає...
Закрити  б  книгу  таку  відверту,  таку  знайому,
Не  вийде  мабуть,  вона  так  міцно  мене  тримає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013


Вітер…

Вітер  тихо,  з  весною  в  розмові,
Білий  цвіт  мов  сніги  розмітав,
На  ніч  пісню  співав,  так  по  волі,
Лише  сам  ні  хвилини  не  спав.

Вітер  тихо  блукав  між  полями,
Він,  здається,  щось  вічне  шукав,
Те,  про  що  люди  мріють  роками,
Те,  що  іншим  так  легко  віддав.

Вітер  тихо  вплітав  вербам  ніжність,
Потім  люто  гілля  обривав,
Розмінявши  кохання  на  вічність,
Він  блукав…  Безкінечно  блукав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013


СНИ…

Сни…      В  них  тебе  вже  немає…    Не  звично  чомусь…
Все  ще  дивуюсь…    Повітря  не  бракне  у  грудях…
Інші  ?..    –    Та  ні…    Досить  щиро  тепер  посміхнусь…
Так  не  можливо…    Шукати  тебе  в  інших  людях…

Спогади    гріють…  Та  спогади  це  не  життя…
Іноді  серце…  Так  сильно…  Та  я  не  зважаю…
Інші  ?..    -    Та  ні…  Залишила  тобі  почуття…
Щастя…    Я  дещо  по  іншому  нині  сприймаю…

Тихо  …  Не  треба…    Тривожити  душу  -  дарма  …
Мрії…  Тепер  не  такі  вже  захмарні…  Змінились…
Інші  ?..  –  Та  ні…  Хоч  насправді  давно  не  сама…
Легко…  Нарешті…    Без  тебе  я  жити  навчилась…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013


Так може лише він любити…

Так  може  лише  він  любити,
Щоранку,  крізь  привітний  сон,
Не  прокидаючись  зігріти,
Легеньким  дотиком  долонь.

Після  роботи  зустрічати,
Ледь  не  зваливши  в  дверях  з  ніг
До  болю  ніжно  обійняти,
Якби  ж  і  ще  сильніше  міг.

Так  може  лише  він  жаліти,
Коли  водночас  сльози  й  сміх,
І  хочеться  ще  більше  жити,
І  хочеться,  щоб  так  у  всіх.

Сваритись,  хитро  вибачатись,
Знайшовши  безліч  ніжних  слів,
І  найщиріше  хвилюватись,
Ніхто  б  так  інший  не  зумів.

Так  може  лише  він  любити,
Щоб  поцілунки  без  причин,
Лише  один  на  цілім  світі
Так  може  мій  коханий  син.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013


*******

...нехай  колись,  упавши  на  коліна,
 схиливши  злій  біді  своє  чоло,
 десь  поруч  буде  та  одна  людина,
 яка  підніме,  щоб  там  не  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422210
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 01.05.2013


"Я сама"…

                               (моїй  маленькій  племінниці)

По  доріжці,  кроками  дрібними,
Наша  доня  впевнено  ступає,
Ручками  розмахує  своїми,
Допомогу  вперто  відвертає.

В  оченятах  стільки  щастя,  дива,
Світ  стає  дедалі  цікавішим.
Тільки  не  тримайте…  Вередливо  –
"Я  сама"…  -  щоразу  голосніше.

Одяг  в  шафі  складений  уміло,
Светрики  й  штанці  перемішались,
"Я  сама"  -  з  під  лобика  несміло,
Тільки  б  всі  подалі  заховались.

"Я  сама"  –  тримає  міцно  ложку,
Нагодує  всю  сім`ю  завзято,
Кицю  –  Муру  і  собаку  –  Тошку,
Поспішає  модно  причесати.

На  ніч  казочок,  напевне  з  десять,
За  хвилинок  п`ять  перечитає,
Мовою,  що  проситься  до  серця,
Та  переклад  тільки  мама  знає.

Іграшки  стомились,  сплять  тихенько,
Зайчик  на  столі,  а  Вовчик-братик,
В  мами  на  подушці  –  там  зручненько,
"Я  сама"  лягає  теж  там  спати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416529
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.04.2013


Навряд чи хтось зможе…

Навряд  чи  хтось  зможе  колись  пояснити,
Чому  в  серці  ніжне  тепло?
Чому  мрієш  час  на  віки  зупинити?
Щоб  завжди  кохання  жило.

Навряд  чи  хтось  зможе  колись  описати
Безмежність  п’янких  почуттів,
Коли  є  слова  та  не  можеш  сказати,
Усе,  що  в  душі  затаїв.

Навряд  чи  хтось  зможе  колись  відшукати
Палітру  замріяних  фарб,
Щоб  тихі  кохання  думки  змалювати…
Який  колір  має  цей  скарб?

Навряд  чи  хтось  зможе  колись  передати
Кохання  розлучного  біль.
Так  ніби  шматочками  серце  порвати…
Навряд  чи  достатньо  цих  слів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2013


Хоч іноді…

Хоч  іноді  просіть    в  батьків  пробачення,
Нехай  прощаєтесь  лише  на  день,
За  біль  у  серці  –  ззовні  не  побачений,
Вони  ж  одні  у  нас  серед  людей.

Ви  іноді  цілуйте  скроні  морщені,
І  ніжно  обіймайте  повсякчас,
Та  в  гості  поспішайте,  без  запрошення,
Батьки  –  вони  завжди  чекають  нас.

Хоч  іноді  схиляйте  низько  голову,
Перед  батьками  сліз  не  покажіть,
Вам  боляче,  нехай  за  щось  вам  соромно,
А  ви  у  їхні  душі  зазирніть.

Їм  іноді  кажіть  що  дуже  любите...
Життя  летить,  спливає  швидко  час,
Ви  обійміть,  скажіть,  що  не  забудете,
Бо  лиш  батьки  не  забувають  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013


Здається, можна все чоловікам…

Здається,  можна  все  чоловікам...
До  друга  десь  поїхати  на  дачу,
Там  випити  дві  літри  -  по  сто  грам,
І  пивом  закріпити  –  за  УДАЧУ.
Додому  через  два  дні  приповзти,
Постоявши  у  дверях  -  руки  в  боки,
Хто  в  цьому  домі  Ти  розповісти
І  що  за  рік,  з  Тобою,  йде  два  роки…

Здається,  можна  все  чоловікам...
Не  знати  у  якому  класі  діти
І  збори,  що  присвячені  батькам,
На  них  Їм  можна  точно  не  ходити.
Щомісяця,  в  день-гожий  зарплатні,
Донести  Вам  хто  цю  сім`ю  годує,
А  вистачить  тих  грошей  Вам  чи  ні,
Це  Їхню  велич  просто  не  хвилює…

Здається,  можна  все  чоловікам...
У  Них  весь  одяг  сам  завжди  переться,
У  домі  нема  місця  павукам
І  на  плиті  все  вариться-печеться…
Помиті  сплять  рідненькі  діточки…
А  Їм  ще  на  ніч  ніжність  необхідна…
Шануйте  Їх,  терплячі  жіночки,
Вони  ж  тендітні,  берегти  потрібно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403368
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.02.2013


МАМО…

Мамо,  чуєш,  боляче  чомусь,
Обійми  мене  ніби  в  дитинстві,
Я  крізь  сльози  тихо  посміхнусь,
Страшно  так  з  бідою  наодинці…

Мамо,  знаю,  сильною  була,
Завтра  теж  я  не  скорюся  лиху.
Я  ж  завжди  терпіла,  я  ж  могла,
Лиш  сьогодні  я  поплачу  тихо…

Мамо,  згадую  себе  малу  -
Вперто  ні  на  крок  не  відступала,
А  сьогодні  ніби  на  краю,
Та  тримаюсь,  я  ще  ж  не  упала...

Мамо,  ти  пробач  мені,  пробач,
Що  так  легко  руки  опустила…
В  відповідь  почую  :  "Ти  поплач…
Потім  ще  віднайдеш  в  собі  сили…"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013


НА РОЗДОРІЖЖІ…

На  роздоріжжі  зупинилась  Осінь,
Одягнена  у  золотаві  шати.
Між  двох  доріг  поради  серця  просить,
Не  знаючи,  куди  ж  то  їй  ступати.

Одна  дорога  кликала  дощами,
Розмитими  стежинами  блукала,
А  інша  вдаль  багряними  садами,
Ніби  манила,  ніби  проганяла.

Одна  зривала  листя  обгоріле
І  все  під  ноги  килимом  розлогим,
Стелилась,  щось  тихенько  шелестіла
І  дощ  підряд  змивав  її  тривоги.

А  інша,  мов  ріка  зливалась  з  небом,
Прикрашеним  чарівним  зорепадом,
Ховалась  між  горами  зелен-степом,
Алеями  троянд,  затишним  садом.

Стояла  Осінь  в  золотавих  шатах,
На  серці  тихо  затаївся  смуток.
Їй  було  байдуже  куди  ступати,
Лише  б  надійно  хтось  тримав  за  руку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013


Братик чи сестричка…

В  животі  у  мами  поселився,
Менший  братик  мій  чи  то  сестричка,
Я  сьогодні  увесь  день  дивився,
Бійка  у  маляти  перша  звичка.

Знову  це  дитя  безперестанно
Штовхає  в  животику  нівроку.
Ох  нехай  тебе    лишень  дістануть,
Знатимеш  тоді  мою  науку.

Вихованням  я  твоїм  займуся,
Враз  забудеш  свою  першу  звичку.
Хто  ж  тобі  дозволив  так  матусю
Штовхати,  мій  братик  чи  сестричка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398771
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.02.2013


ПАДАЄ СНІГ…

В  ніч  чарівну,  зимою  засніжену,
Ти  без  мене  прошу  не  сумуй,
Я  сніжинками,  білими-ніжними,
Прилечу,  ти  лиш  тільки  відчуй.

На  губах  розстелюся  цілунками
І  в  обійми  свої  огорну,
Я  на  віях  твоїх  візерунками,
Незабутніми,  враз  промайну.

Я  на  щічки  твої  буду  падати
І  розтану  в  долонях  твоїх.
Нам  ніхто  не  зуміє  завадити,
Бо  для  інших  це  падає  сніг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2013


Я давно не кохаю тебе…

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Це  лиш  час  нам  поєднує  долі,
Проганяє  та  кличе  поволі,
Та  колись  все  напевне  мине.

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Взагалі,  поясни,  як  кохати?!
Відпускати  і  завжди  тримати,
Коли  ти  забуваєш  мене.

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Не  шукаю  у  натовпі  очі,
Ти  пробач,  але  я  так  не  хочу,
Це  щодня  убиває  мене.

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Ці  слова  намагаюсь  відчути…
Але  як  ?  Як  себе  обманути  ?
Коли  серце  тобою  живе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012


Малює дощ.

Дощу  краплиночки  на  склі,
малюють  віти.
Тобі  так  зимно  на  душі,
Гуляє  вітер.
Морозить  в  серці  почуття,
Морозом  лютим
І  ніби  все  твоє  життя  
Під  кригу  скуте.

Малює  дощ  із  небуття
Твої  печалі.
В  душі  довічні  каяття:
-  Як  жити  далі?
Коли  вже  сонячне  тепло  
Не  гріє  тіло,
Коли  на  серці  -  «все  одно»,
Переболіло.

Дощ  намалює  не  на  склі,
А  сліз  дороги,
Які  на  стомленій  щоці
Благають  Бога.
Щоб  ця  байдужість  відійшла
Й  не  повертала.
Щоб  сили  у  собі  знайшла,
Щоб  вибачала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012


ЗАЧЕКАЙ

Загубились  стежки  дрібним  маревом,
Ти  мене  більше  в  них  не  шукай.
Я  в  майбутньому,  десь  поза  хмарами,
Зачекай  мене  там,  зачекай…

По  маленьких  спустошених  вулицях,
Не  блукай  –  розгубились  сліди.
Я  в  майбутньому  –  серцем  почується…
Ти  мене  лише  трішки  зажди.

На  дорогах  закиданих  каменем  -
Болю  й  заздрощів,  ти  не  зважай,  -
Ми  з  минулого  вічність  дістанемо…
Зачекай  мене  лиш,  зачекай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012


Боляче…

Боляче…  Очі  навпроти,
З  каменю  майже  живі…
Ніби  пронизливий  дотик  -
Холодно,  страшно  мені.

Знову  у  спогадах  хмарних,
Біле  розкішне  вбрання.
Мов  наречена  убрана,
Тільки  зовсім  нічия…

Боляче  …  Вкотре  з  гранітом,
Тиху  розмову  веду.
Як  повернути  те  літо?
Щоб  відхилити  біду…

                                     (  п-ю  Степурі  Н.О.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369521
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.10.2012


Безхатченко…

-  Мамо,  що  за  хлопчик  це  такий?
І  чому  убраний  так  негоже?
Одяг,  он  поглянь,  який  брудний,
Босий,  що  він  взутися  не  може?

І  чому  у  баках  із  сміттям,
Він  без  сорому,  ввесь  час  "гребеться"?
Бачу  тут  його  майже  щодня,
Щось  собі  буркоче  і  сміється.

Що  ж  він  так?  Додому  хай  іде,
Вмиється,  батьки  його  чекають.
Запитай  його  -  живе  він  де?
Може  всі  його  давно  шукають…

-  Ей,  малий:  –  хлопчина  той  озвавсь,  -
Вже  сто  літ  немає  в  мене  дому.
Я  батькам  давно  до  біса  здавсь
І  мені  спокійніше  самому.

Ти  іди  собі  куди  ішов,
Це  за  тебе  можуть  хвилюватись.
Вдалих  Бог  тобі  батьків  знайшов…
Йди,  на  мене  досить  озиратись…  

Син  поглянув  й  слова  не  сказав
І  за  руку  взяв  мене  щосили…
Потім  тихо-тихо  "прокричав":
-  Мамо,  знаєш,  я  такий  щасливий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012


НЕВДАЛА ДОРОГА… (казка)

До    Серця    просилось    Кохання,    так    чемно:
 -  Впусти,    так    благаю,    впусти…
 -  Я    хочу    де    люди,    я    хочу    на    землю,
 -  Я    буду    лиш    радість    нести…
 -  Я    тепле,    привітне,    Я    щире,    відверте.
 -  Дарую    п’янкі    почуття…
 А    поруч    стояла    Розлука,    і    вперто:
                       -                Якщо    ввійдеш    Ти    –    то    і    Я    !!!
                       -                Я    буду    щокроку    тобі    в    допомозі,
                       -                Мов    друзі    –    ми    поруч    завжди.
                       -                Я    буду    на    кожній    невдалій    дорозі
                       -                Змивати    сльозами    сліди…
 Кохання    на    дружбу    відверто    зітхало:
 -  Не    знаю    невдалих    доріг..
 -  Але    мені    дуже    при-дуже    цікаво…
 -  Йдемо    на    Сердешний    поріг…
 Всміхнулося    Серце    і    двох    привітало:
 -  Ви    ж    тільки    у    дружбі    живіть.
 -  От    тільки    для    двох    в    мені    місця    замало,
 -  Та    якось    містіться,    ідіть…
 Кохання    принесло    дарунки    і    квіти,
 Чарівні    і    ніжні    слова.
 І    Серцю    так    тепло,    і    стало    радіти…
 Розлука    ж    –    чатує…    Дарма…
 Кохання    і    Серце    -    веселі,    жартують,
 Довкола    них    радість,    тепло…
 Розлуку    їх    пестощі    дуже    дратують…
 І    зникло    ураз    що    було…
 Взялася    Розлука    до    звичної    справи,
 Створила    безмежну    пітьму.
 До    Серця    нові    відчуття    завітали,
 Так    боляче,    прикро    йому...
 Усе,    що    так    тішило,    гріло    Серденько,
 Розлука    прогнала    й    мовчить…
 Кохання        упало    додолу    низенько:    
 -  Серденько,    пробач    що    болить…
 -  Пробач,    моє    рідне,    за    друга    такого.
 -  Мені    дуже    прикро,    пробач!!!
 Та    Серце    уже    не    зважало    на    нього:
 -  Невдала    дорога…    От    бач…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342808
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 08.06.2012


КАРТИНКА….

Для  тебе  я  просто  Картинка,
Тобі  так  приємно?!  –  дивись.
От  тільки  в  житті  -  Невидимка,
Це  ж  правда,  не  треба,  не  злись.
Малюєш  напевне  в  уяві
Безмежні  бажання  думок.
Солодкі  слова  і  цікаві,
З  життєвих  нічних  сторінок.
Щось  пишеш,  а  потім  стираєш  –  
Таке  віртуальне  життя.
Сумуєш  –  Картинку  чекаєш,
Яка  ,  коли  треба,  зника.
Сумуєш  –  «Привіт,  Невидимко,
Скажи  мені  щось,  напиши…»
А  сам?!  Ти  ж  і  сам  та  Картинка,
Яку  я  малюю  завжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012


Єдиний день…

Я  хочу  знову  в  наш  останній  день,
Щоб  гордості  й  байдужості  набратись.
Щоб  вміти  проганяти  тих  людей,
З  якими  серце  хоче  залишатись.

Щоб  впевнено  ступати  кожен  крок,
Без  хвилювань  –  "Можливо  зупинитись..."
Без  домислів  докірливих  думок…
Це  все  не  так…  Я  хочу  там  лишитись…

Я  хочу  знову  в  наш  останній  день,
Замовчані  слова,  щоб  всі  сказати.
Пробачення  просити  в  тих  людей,
Яких  змогла  з  життя  свого  прогнати.


Як  повернути  той  єдиний  день?…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012


Він так кохав…

Він  соромно  дивився  їй  у  очі
Та  гордість  не  дозволила  йому,
Хотів  сказати  він  тієї  ночі,
Що  так  кохає  лиш  її  одну.
Та  все  ж  змовчав.  Так  билось  серце  в  грудях
Від  тих  думок:  “  Вона,  не  зрозуміє  …’’
І  бачив  її  образ  в  чужих  людях.
Та  замінити  кимось  не  зуміє.
Чому  ж  так  легко  іншим  це  сказати?
Чому  для  інших  серця  не  існує?
Він  сотні  раз  хотів  її  обняти,
Сказати  як  кохає  і  цінує.
Весь  час  мовчав.  Змінити  щось  вагався.
Весь  час  чекав,  а  що?  –  і  сам  не  знав.
Для  інших  без  усмішки  посміхався.
Та  не  помітив,  як  її  втрачав...
Він  соромно  дивився  їй  у  очі.
Він  плакав,  він  кричав:    “Я  так  кохав.”
Але  то  було  фото  в  світлі  ночі.
Він  так  багато  років  промовчав.
І  лиш  тепер,  в  молитвах  ,  так  відверто,
В  коханні  зізнавався  він  щодня…
Кохання  –  лиш  воно  було  безсмертне,
А  не  вона  ,  так  прикро,  не  вона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012


Я ЛІТАЮ - ХОДИТИ НЕ ВМІЮ… (аборт)

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
в  теплоті,  був  таким  щасливим,
та  сьогодні  щось  сталось  з  вами
ненароджену  радість  вбили.
А  у  мене  вже  ручки  й  ніжки,
і  серденько  –  таке  маленьке,
зачекали    ще  б  зовсім  трішки
й  чули  б  стукіт  цього  серденька.

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
вже  сьогодні  –  сміття  шматочок.
Ви  зламали  життя  руками,
а  я  ваш  маленький  синочок.
Ви  на  мене  зовсім  не  чекали,
це  був  просто  дарунок  від  Бога,
адже  ви  так  багато  втрачали,
я  ж  дарований  був  в  допомогу.

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
а  сьогодні  я  -    АНГЕЛ  –  літаю.
Та  були  б  ми  разом  щасливі,
я  не  думаю  ,  точно  знаю.
Я  б  так  радісно  вам  посміхався,
не  тривожив  би  сну  ночами
Та  сьогодні  я  сам  зостався
і  не  буде  вже  тата  й  мами…

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
був  під  захистом  кожну  хвилину,
вже  сьогодні  я  вас  захищаю
і  на  себе  беру  цю  провину.
Не  хвилюйтесь  ,  я  все  розумію,
та  й  болить  мені  зовсім  трішки.
Я  ЛІТАЮ  -  ХОДИТИ  НЕ  ВМІЮ…
Хоч  були  в  мене  ручки  й  ніжки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2012