Олена Собко

Сторінки (1/80):  « 1»

Люби!Як вмієш ти любити…

Люби!Як  вмієш  ти  любити.
Твори!Як  все  в  останній  раз.
Не  вчи  ніколи  інших  жити,
І  дякуй  за  життя  щораз.

Пиши!Про  що  душа  бажає
Їж!Те  що  хочеться  весь  час
І  мрій  про  те,  чого  немає
Бо  ти  живеш  один  лиш  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844747
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.08.2019


Посміхайся мила! Сонце тебе любить…

Посміхайся  мила!  Сонце  тебе  любить.
За  твою  усмішку  так  тебе  голубить.
І  для  тебе  має  щирий  подарунок
Ось  тобі  веснянки  -  сонця  поцілунок.

Посміхайся  мила!  Сумувать  не  треба
Сонце  тебе  любить,  завжди  біля  тебе.
Сонце  тебе  любить  і  теплом  зігріє  
Під  крилом  у  сонця  -  здійсниш  свої  мрії.

Посміхайся  мила!  Дощик  накрапає?
Сонце  біля  тебе,  завжди  обіймає  
Посміхайся  мила!  Посміхайся  всюди
На  твою  усмішку  відгукнуться  люди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844271
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.08.2019


Дитинство)

Моє  дитинство  пахне  пирогами,
Гарячим  м‘ятним  чаєм  на  столі.
Моє  дитинство-колискові  мами,
Історії  і  радісні  й  сумні.

Моє  дитинство  
Килими  на  стінах
Бабусин  борщ  і  дідуся  пісні.
Моє  дитинство  -  шрами  на  колінах
І  сльози  градом  котяться  рясні.

Моє  дитинство
Швидкісні  санчата
Женуться  так,  що  не  догнати  їх.
І  сніг  такий  м’який  ,неначе  вата,
Так  проситься  до  рук  дітей  для  втіх.

Моє  дитинство
Хованки,  лічилки
Ніхто  не  відав  слово  «інтернет»
Уявні  кухні  і  такі  ж  тарілки
Моє  дитинство  любе.  Крапка  net.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844053
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.08.2019


Моє село

Моє  село
Там  вранці  пахне  м‘ята
Вишневий  усміх,  солов’ї  в  саду
І  де,мене  чекають  мама  й  тато
І  де,підтримку  завжди  я  знайду.

Моє  село.
Левади  й  тиха  річка,
Поля  широкі  і  безмежна  синь.
І  ніч,  яка  ж  чарівна  нічка
Так  і  шепочуть  «трохи  відпочинь».

Моє  село
Верба  стара  крислата
Ставок  і  луг,і  батьківський  поріг
Своє  село  завжди  буду  кохати
Моє  село  -  мій  вічний  оберіг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843778
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 02.08.2019


Ромашка (жартівливий віршик)

-  Де  сьогодні  ти  ходив?
   Що  ти  бачив,  що  робив?

-  Запитала  мама  сина
   Кароокого  Максима.

-  З  Петриком  гуляв,  матусю,
А  тоді  зустрів  Ганусю
Ми  у  хованки  пограли
Кішку  потім  здоганяли
Розігнали  всіх  курчат,
Полічили  поросят.

-  Потім  ми  в  садок  ходили
Там  ще  й  зайчика  зловили
Ну,а  потім,  -  зіхнув  важко
Я  зірвав  тобі  ромашку.
Та  тепер  чомусь  мій  носик
Вже  не  дихає  нітрохи.

-  Що  ти,сину,  як  це  сталось?
-  Мама  дуже  налякалась.

-  Здогадатися  не  важко
Просто  нюхав  я  ромашку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843595
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.07.2019


Ромашка (вірш для дітей)

-  Де  сьогодні  ти  ходив?
   Що  ти  бачив,  що  робив?
-  Запитала  мама  сина  
   Кароокого  Максима.

-  З  Петриком  гуляв,матусю,
А  тоді  зустрів  Ганусю
Ми  у  хованки  пограли,
Кішку  потім  здоганяли.
Розігнали  всіх  курчат,
Рахували  поросят.
Потім  ми  в  садок  ходили
Там  ще  й  зайчика  зловили
Ну,а  потім,  -  зітхнув  важко  
-  Я  зірвав  тобі  ромашку.
Та  тепер  чомусь  мій  носик
Вже  не  дихає  нітрохи.

-  Що  ти,сину,як  це  сталось?,-
І  матуся  так  злякалась.

-  Здогадатися  неважко
Просто  нюхав  я  ромашку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843567
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 30.07.2019


Ромашка (вірш для дітей)

-  Де  сьогодні  ти  ходив?
   Що  ти  бачив,  що  робив?
-  Запитала  мама  сина  
   Кароокого  Максима.

-  З  Петриком  гуляв,матусю,
А  тоді  зустрів  Ганусю
Ми  у  хованки  пограли,
Кішку  потім  здоганяли.
Розігнали  всіх  курчат,
Рахували  поросят.
Потім  ми  в  садок  ходили
Там  ще  й  зайчика  зловили
Ну,а  потім,  -  зітхнув  важко  
-  Я  зірвав  тобі  ромашку.
Та  тепер  чомусь  мій  носик
Вже  не  дихає  нітрохи.

-  Що  ти,сину,як  це  сталось?,-
І  матуся  так  злякалась.

-  Здогадатися  неважко
Просто  нюхав  я  ромашку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843566
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 30.07.2019


Не йдуть листи…

Не  йдуть  листи.  Немає  адресатів...
Загублені.  Пожмакані.  Пусті.
Бракує  слів...  і  варто  написати,
Але  у  відповідь  лиш  стогони  самі.
 
Не  йдуть  листи.  Ніхто  їх  не  чекає.
Кому  потрібен  згорточок  німий?!
Нема  про  що.  І  з  ким...  тепер  немає
Один  для  одного  є  кожен  теж  чужий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843446
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.07.2019


Він не забуде її очі…

Він  не  забуде  її  очі
Глибокі,  сині  як  вода
І  іноді  п‘янкіше  ночі
Так  вабили  його  уста.

Він  не  забуде  вже  ніколи
Її  усмішку  осяйну
І  запах  квітки  матіоли
Йому  нагадував  весну.

Він  не  забуде  те  кохання,
Що  зародилось  в  ньому  знов
І  такі  щирі  сподівання,
Що  принесли  йому  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843096
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2019


Бережи її!

Бережи  її!  Спробуй  не  впустити.
Покажи  як  сильно  можеш  ти  любити.
Бережи  її!  Як  зіницю  ока
Бо  її  кохання,  як  ріка  глибока.

Бережи  її!Кривдити  не  варто,
Бо  дівочі  сльози  -  це  тобі  не  жарти,
А  якщо  заплаче,  то  бодай  від  сміху,
І  тоді  обоє  матимете  втіху.

Бережи  її!  Не  глузуй  ніколи,
Бо  її  серденько,ніби  голка  колить.
Бережи  її!  Не  принось  страждання  
Покажи  яке  ви  маєте  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842127
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2019


Зустрілись двоє. Тиша. Все мовчало.

Зустрілись  двоє.
Тиша.  Все  мовчало.

Ще  бились  розчаровані  серця.
Поглянув  в  очі  він,  а  ти  сказала:
«Давай  навіки.  Разом.  До  кінця».

У  нього  серце  ледь  не  зупинилось
Забило  подих...  Мало  не  кричав,  
Вщипнув  себе.  Це  дійсність.  Не  наснилось.  
І  притулив  її  він  до  плеча.

У  неї  сльози  капали  на  плечі
Сорочка  змокла.  Він  все  обіймав.
Стояли  мовчки,  тільки  тихий  вечір
Їх  ніжністю  своєю  огортав.

Зустрілись  двоє.  
Тиша.  Все  мовчало.
Калатали  закохані  серця
Він  їй  сказав:  «Мене  ти  врятувала»
Вона  -  «Мені  ти  врятував  життя».




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840429
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.06.2019


Не знущайся наді мною, доле

Не  знущайся  наді  мною  ,доле!
Май,бодай,краплину  співчуття,
Обминай  ти  стороною  горе,
Щастя  принеси  в  моє  життя!

Не  спіши!  Присядь  хоч  на  хвилину
Гомонімо  зараз    в  самоті
Пам‘ятаєш  ще  мене,малу,  дитину
Ти  гойдала  тихо  в  темноті.  

Ти  була  мені,  як  рідна  мати,
Як  сестра  й  порадниця    була
Ти  повинна  дати,  а  не  брати
Але  ти  збрехала  і  втекла.

Сироті  без  матері,  без  роду,
В    тебе  є  хоч  трохи  почуття
Так  навіщо  дарувала  вроду?
Якщо  нищиш  ти  моє  життя?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839948
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2019


У нашому світі, на жаль, співчуття…

У  нашому  світі,  на  жаль,  
Співчуття  -  це  рідкісне  зовсім  
Для  нас  почуття.
Кохання  -  це  дар,  що  так
 важко  знайти,  
Отримати  легко,  та  як  зберегти?!
І  жар  поцілунку  що  довго  горів,
Щоб  він  не  потух,  не  забувся,  не  тлів.
Щоб  наші  серця  не  червствіли  ні  мить,
Лишаймось  людьми,  бо  так  варто  нам  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839823
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2019


Привітання з днем народження

Дорогий  і  любий  тату!
Слів  красивих  є  багато,
Та  одне  сказати  маю
Щиро  я  тебе  вітаю.

День  народження  -  це  свято!
Тож  не  будем  сумувати.
Зичу  радості  і  щастя
Обминали  щоб  нещастя.
   
Щоб  коліна  не  боліли
Ноги  ще  сто  літ  ходили,
Щоб  завжди  ти  посміхався
І  на  краще  сподівався.  

Обминали  щоб  турботи
Зичу  легкої  роботи.
Щоб  успішним  був  і  всюди
Поважали  тебе  люди.

Щоб  в  кишенях  шелестіло
Справи  щоб  робились  вміло.
Щоб  усе,  усе  вдавалось
І  достатку  прибавлялось.

Не  хворіти  ще  бажаю,  
Що  ж  і  ще  сказати  маю?!
Я  кохаю  тебе  тату,  
Гарно  день  відсвяткувати)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839822
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.06.2019


Я хочу… я хочу кохати!

Я  хочу...я  хочу  кохати!
Шалено.  Назавжди.  Щомить.
Я  хочу  тобі  показати,
Як  серце  моє  стукотить.

Я  хочу  тебе  обіймати,
Так  міцно,  так  сильно  щораз
Я  хочу  про  все  розказати,
І  те,  що  відбулось  до  нас.

Я  хочу  твоїх  поцілунків,  
Що  так  обпікають  уста.
Не  треба  мені  подарунків
Скажи,  що  «та  сама»,  що  «та».

Я  хочу...  я  хочу  кохати!
Шалено.  Назавжди.  Щомить.
Я  хочу  тобі  показати,
Як  серце  уміє  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839232
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2019


І тільки тато вміє так любити…

І  тільки  тато  вміє  так  любити
Обняти  міцно,  втішити  на  мить
Уміє  він  так  щиро  говорити
І  в  нього  серце  теж  за  нас  болить.

Свою  любов  ми  віддаємо  мамі,
А  що  ж  тоді  отримують  батьки?
Вони  бажають  бути  теж  кохані
Подякуймо  їм  щиро  по-людськи.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838993
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 16.06.2019


Був сірий день. Дощило зранку…

Був  сірий  день.  Дощило  зранку
А  він,  мов  кошеня  на  ганку
Шукав  все  прихистку  усюди.
І  думав  що  ж  з  ним  далі  буде?!
Утік  й  сльози  не  проронив.
Як  у  в'язниці  хлопчик  жив.
Не  мав  окремої  кімнати
Не  міг  спокійно  ,навіть,  спати.
Там  діти  злі,  не  співчувають
І  кожен  день  вони  страждають.
Мов  дикі  з  лісу  вовченята
Все  виглядають  маму  й  тата.
І  я  спинилась.  Що  ж  це  Боже?
Хто  цій  дитині  допоможе?!
Як  ця  дитина  буде  жити?!
Щоб  людям  злого  не  вчинити?
Бо  скільки  горя  вже  зазнала
А  доброти  ще  не  пізнала.
І  як  любов  їй  скуштувати
Якщо  пішла  на  зраду  мати?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774822
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2018


Життя студента, ніби кара…

Життя  студента,  ніби  кара
Сьогодні  знову  п'ята  пара.  
Сьогодні  знову  все  гуляю,  
Бо  геть  нічого  я  не  знаю.  

Я  ще  за  пари  не  сідав  
Бо  все  в  контакті  зависав.  
І  знову  мій  живіт  болить  
Бо  хоче  їсти  і  бурчить.  

Уже  наївся.  Знову  мало,  
У  холодильнику  ще  сало  
І  він  ніяк  не  помовчить,  
Поки  не  зникне  сало  вмить.  

Все.  В  холодильнику  вже  пусто  
Тепер  дієта    часто-густо  
І  от  питання  виникає  
Куди  ця  їжа  вся  зникає?  

Усі  думки  про  "передачу",  
Та  треба  йти  на  перездачу,  
І  треба  вміти  так  здавать  
Що  знав  на  2,  отримав  5.  

Нарешті  знову  вихідні,  
І  буде  весело  мені.  
Студент  забув,  студент  гуляє  
Про  пари  навіть  не  згадає.  

Сьогодні  п'ятниця  ,  субота  
Яка  іще  там  лаб.  робота?!
Уже  й  минули  вихідні
Усе!  Капут,  мабуть,  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774769
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.02.2018


Присвячено Голодомору

Сивіє  дим,  кричать  ворони
І  трупи,  трупи,  трупи  скрізь
Лежать  опухлі  і  голодні
Людей  не  смерть  -  а  голод  їсть!

Три  колоски  розвіяв  вітер
Сльозами  землю  оросив
Ну  хай  дорослих,  нащо  діток?!
Без  крихти  хліба  залишив.

Шматочок  хліба  -  це  багато?!
Три  колоски  -  мішок  зерна?!
Хіба  ж  за  це  все  помирати?!
Яка  ж  то  смерть  дурна  й  страшна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762456
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.11.2017


Котик Мурчик

Котик  Мурчик,  тут,  на  ганку
Виглядав  щенят  щоранку
З  ними  він  хотів  пограти,
Та  доводилось  тікати.
Бо  якби  його  зловили,
То  й  хвоста  б  не  залишили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761204
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 19.11.2017


Вже не качатиме нашу любов….

На!  Моє  серце  ще  б'ється.Тримай!  
Хочеш  розбити  його  ?  Розбивай!  
Хочеш  розкласти  на  дрібні  шматки?!  
Склеїти  потім,як  рвані  листки.  

Все  що  захочеться,  воля  твоя  
Більш  не  відчую  нічого  вже  я.  
І  заніміє,  загусне  вся  кров  
Вже  не  качатиме  нашу  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736491
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2017


Скарбниця серця - спогади мої

Скарбниця  серця  -  спогади  мої
Верніть  мені  утрачене  минуле!
Пролийте  світло,  щоби  я  відчула
Колись  давно  вже  пережиті  дні.

А  що  в  тих  днях  ?
Чи  радість,  чи  печаль?
Чи  те,що  мою  душу  зігрівало?
О  спогади,  о  як  же  мені  жаль,
Що  все  минуло  і  його  не  стало.

Ніщо  не  вічне  і  не  вічний  час,
Та  спогади  нам  душу  зігрівають
І  люди  тишком,  знову  раз  у  раз
До  них  зі  смутком  в  серці  повертають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714790
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.01.2017


Потрібен той…)

Потрібен  той,  хто  буде  зігрівати,
Хто  буде  поряд  кожен  день  і  час,
Хто  буде  віддано  і  щиро  так  кохати,
Не  завдаватиме  гірких  образ.

Потрібен  той,  хто  міцно  обіймає,
І  хто  тебе  підтримає  завжди,
Біда  на  двох,  в  біді  не  залишає,
І  з  ким  так  хочеться  свій  шлях  пройти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709028
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2016


Твій ранок не осінній… - він не мій!

Твій  ранок  не  осінній...  -  він  не  мій!  
Твій  ранок  ніжний,  ласкою  повитий  
В  нім  стільки  щастя,  він  неначе  літо  
Затьмарене  все  пошуками  мрій.  

Твій  ранок  не  осінній...  -  він  не  мій!  
Він  вміє  так  надійно  обіймати  
І  зовсім  він  ніякий  не  сумний,  
Не  любить  про  любов  книжки  читати.  

Мій  ранок  інший...  -  зовсім  він  не  твій!  
Мій  п'є  завжди  гірку  холодну  каву  
Шука  тепло,  якого  йому  мало,  
І  йде  з  душею  знову  на  двобій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688080
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.09.2016


Подаруй мені щастя

Не  даруй  мені  сонця!
Ні,  його  не  даруй...
І  ясною  зорею
Ти  мене  не  чаруй...

Не  даруй  мені  квітів,
І  ні  неба  блакить.
Подаруй  мені  щастя
На  хвилину,  на  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680645
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016


Квітує волошкова поле…

Квітує  волошкове  поле,
Тихенько  гомонять  гаї
І  котить  хвилі  Чорне  море
До  матінки  його  землі.

Верба  схилила  довгі  коси
До  батька  синього  Дніпра,
І  достигають  абрикоси,
В  садках  їх  трусить  дітвора.

І  я  присяду  відпочити,
«Зберу  намисто»  із  роси,
Довіку  тут  я  буду  жити
Серед  безмежної  краси.

Моя  земля  ти,  Україно,
Я  щиро  так  тебе  люблю!
Щоб  процвітала,  мов  дитина
Щодень  у  Бога  я  молю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677061
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.07.2016


А їй всього не вистачало ласки…

А  їй  всього  не  вистачало  ласки,
Любові  в  його  пристрасних  очах
Вона  хотіла  ніжності  і  казки
І  тихий  вечір  на  його  плечах.

А  їй  всього  потрібна  лиш  увага
І  звук  мелодій  голосу  його,
Проста  людська  така  собі  "  повага"
І  поцілунку  щирого  того.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673137
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016


Твої слова мене печуть…

Твої  слова  мене  печуть
І  завдають  нестерпні  рани,
Вони  ввели  мене  в  оману,
Зробити  подих  не  дають.

Твої  слова  мене  печуть,
Та  я  їх  викинуть  не  сміла,
Немов  полин  гіркий,  я  з'їла,
Ну  як  же  їх  мені  забуть?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672446
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.06.2016


А ти кохай…

А  ти  кохай,  так  сильно,  донестями
Цілуй  її  до  болю  у  вустах
І  хай  усе  передане  словами
Проявиться  тим  блиском  у  очах.

А  ти  кохай,  даруй  її  півсвіту
Усі  троянди,  зоряну  блакить,
Усмі́шку  щиру  першого  привіту
І  вічності  ту  таємничу  мить.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662896
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2016


Мій сірий день!

Мій  сірий  день!
Пишу  тобі  листа.
Замерзли  без  тепла  мої  долоні.
Ти  посміхнись!  Нехай  твоя  краса,
Розтулить  знову  мої  очі  сонні.

Ти  посміхнись!  
Мій  сірий  "друже"  день!
Твого  проміння  так  чекають  люди.
А  ще  чекають  голосних  пісень,
Якими  соловейко  ранок  будить.

Ти  став  хмурнішим,
Плакса-сльозодень!
Ну,  годі,  вже  тобі  вередувати!
Ти  не  сумуй,  бо  до  твоїх  кишень,
Впустила  мишку  цю  журбу  згризати.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651672
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2016


Дідусеві….

́Кажуть,  люди  приходять  у  світ,
не  для  того,  щоб  просто  прожити
і  для  когось  ці  відліки  літ
так  призначені  Богом  -  творити!

От  і  ти  мені  казку  творив,
А  я  плескала  у  долоні
І  потрохи  життя  учив,
Поглядаючи  в  очі  сонні.  
 
Я  заснула  солодким  сном,
Бо  мене  захищали  руки
Ті  дбайливі,  сильні,  міцні,
і  ласкаві  були  до  онуки.

І  крізь  сон  відчувала  тепло
І  розмірені  серця  удари
Пульсувало  і  билось  воно,
Розсипаючи  всюди  чари.
 
Ти  невтомний  був  трудівник
Я  на  тебе  за́вжди  рівнялась
Ти  кудись  заховався,  втік,
А  у  мене  рана  зосталась.

Як  ти  смів  залишити  так?
Де  ж  оці  твої  дужії  руки?
Вже  не  знають  вони  тепер
і  ні  болю,  ні  кривди,  ні  муки.

Вже  не  зможуть  вони  мене
так  за  плечі  міцно  обняти!
Ну  а  хто  ж  тепер  бу́де  тепло
тих  долонь  мені  дарувати?!

Мій  дідусю,  спасибі  тобі!
Я  тебе  усім  серцем  любила!
Я  прошу́  тебе  вибач  мені
Я  тепер  це  усе  зрозуміла!























адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628785
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 15.12.2015


А в чому щастя?

А  в  чому  щастя?
В  першому  коханні.  
В  тремтливому,
непевному  зізнанні  
В  дитячій  щирості,  
усмішці,  в  теплім  слові  
В  відвертій  і  палкій  
між  двох  розмові.

В  гарячім  чаї  
в  тихий  зимній  ранок  
І  в  ніжнім  поцілунку
наостанок,
У  здатності  
кохати  і  творити  
Радіти  миттям  й  просто,  
просто  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619650
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2015


You heart smiles

Your  heart  smiles
But  now  you  may
You  sit  and  cry
But  it  is  okey.

You  will  forget
You  need  and  so
You  have  you  ought
You  must  to  go!  

And  all  your  words
What  you  will  say
The  life  is  cheap
But  have  to  pay.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617853
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 02.11.2015


Він заплітав її волосся

Він  заплітав  її  волосся,
Любив  торкатися  веснянок,
Мабуть,  йому  це  все  здалося
І  поцілунок  наостанок.

Він  так  любив  її  усмі́шку
І  цілувати  до  півночі.
Такі  знайомі,  щирі,  вірні
До  болю  рідні  карі  очі.

Він  дарував  їй  ніжні  квіти,
Варив  їй  каву  в  зимній  ранок.
Він  так  любив  її  любити
І  поцілунок  наостанок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614092
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015


На греблі верби коси заплітали…

На  греблі  верби  коси  заплітали
І  тихо,мов  дівчата,розмовляли,
А  надворі  стояло  тепле  літо
і  заздрили  тим  вербам  спраглі  квіти.

Лише  одна  верба  собі  мовчала,
Та  якось  осторонь  від  інших  та  стояла
На  неї  поглядав  в  осонні  вітер
І  все  чекав  від  неї  хоч  привіту.

Вона  пишалась,  горда  і  прекрасна,  
Здавалось,  що  нікому  не  підвласна
І  тільки  вітер,  той  нещасний  вітер
Він  міг  її  так  просто  підкорити.

Та  він  не  знав  про  щире  те  кохання,
Її  прирік  він  тільки  на  страждання,
Її  хотів  він  тільки  показати
Як  можна  ненавидячи  кохати.

Як  можна  ненави́діти  й  любити,
В  коханні  все  згораючи  горіти;
Не  відчував  взаємної  любові,
А  серце  лиш  бажало  знову  волі.

А  серце  вже  не  може  розлюбити,
Шалений  стук  не  можна  зупинити,
А  серце  ще  й  тамує  і  образу
Любов  й  нена́висть  кривдять  серце  разом.

Отак  на  світі  всякого  буває
Один  кохає  й  інша  теж  кохає,
Та  не  з'єднати  їм  наві́ки  серця,
Що  повні  сліз  солоних  два  озерця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607328
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2015


Не залишайте друзів у біді…

Не  залишайте  друзів  у  біді
І  будьте  вірні  у  своїм  коханні,
Та  рідше  залишайтесь  в  самоті,
Плекаючи  свої  розчарування.

Не  забувайте  батьківське  добро,
Бабусину  чарівну  щиру  казку,
Дитинства  свого  любого  тепло
І  неньчину  палку  любов  і  ласку.
 
Не  байдужійте!В  світі  і  для  вас
Знайдеться  кожному  якась  розрада
І  кожен  день,хвилину,кожен  час
Творіть  добро  -  це  вища  всіх  посада!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607327
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2015


Важко

Втратити  важко...
А  повернути?
Важко  чекати
і  важко  забути.
Легко  при  зустрічі  
знов  обіймати,
Важко  надії  
марно  плекати.
Важко  кохати
і  розлучитись
Легко  зустрітись
І  важко  проститись.
Легко  бажати
і  важко  творити.
Важко  чи  легко  
життя  це  прожити?!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594758
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2015


Верби мріяли довгополі…

Верби  мріяли  довгополі
їхній  братик,  вітрець,у  полі
проводжав  тихо  ве́сну  я́сну,
зустрічав  в  степах  літо  кра́сне.

Я  вітаю  тебе  тепле  літо!
Вже  колоситься  яреє  жито
і  виблискує  неба  заграва,
молодіє  в  леваді  ота́ва.

Усміхається  сонце  я́сне
Ой  прийшло  до  нас  літо  кра́сне.
Наділило  усе  красою,
Незрівнятись  весні  з  тобою!

Повиходили  в  поле  люди.
От  тепер  веселіше  буде,
Бо  ж  у  полі  кипить  робота
Працювати  тепер  охота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587993
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 17.06.2015


Байдужі не уміють співчувати…

Байдужі  -  не  уміють  співчувати,
А  черстві  -  не  кохають  взагалі.
Самотні  -  не  зазна́ють  болі  втрати
І  радості  невідають  сумні!
Поразка  переможців  не  здолає,
І  грішники  не  знають  каяття.
Несмі́ливих  -  сміливість  не  шукає
І  мертві  не  верну́ться  до  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587441
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2015


В повітрі запахло весною…

В  повітрі  запахло  весною.
Прийшла  для  кохання  пора
Піде‘мо  і  ми  із  тобою
До  синього  батька-Дніпра.

Піде́мо  і  ми  із  тобою
В  вишневий  садочок  гулять
Ти  чув  як  самі  між  собою
Тихенько  лани  гомонять?

Буде́мо  і  ми  із  тобою
Пісні  про  кохання  співать,
Буде́ш  ти  цією  весною
Так  ніжно  мене  цілувать.

В  повітрі  запахло  весною
Співають  чарівно  пташки
А  ми  нарівні́  із  тобою
Схрестили  обидві  руки́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587440
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.06.2015


Одна весна пройшла між нами

Одна  весна  пройшла  давно  між  нами
вчепилася  колючими  гілками,
Мене  й  тебе  вже  міцно  так  тримає  
нікого  з  нас  усе  не  відпускає.  

Я  так  хотіла  вже  розправить  крила,
Та  знов  вона  мені  їх  обломила
Встелила  всюди  все  уже  квітками,
Та  мов  колючий  дріт  вони  між  нами.

І  міцно  вже  за  душу  так  тримає
Мені  тебе  давно  вже  обіцяє
А  я  стомилася  обіцяне  чекати
Тебе  не  можу  навіть  обійняти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576194
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.04.2015


Не закохуйся в мене ніколи!

Не  закохуйся  в  мене  ніколи!
І  не  думай  про  мене  згадать.
Я  не  буду  твоєю  навіки,
Я  не  вмію  так  сильно  кохать.

Не  закохуйся  в  мене,  не  треба,
Бо  як  вітер  моя  та  любов
І  в  свободі  моя  вся  потреба,
А  без  неї  я  в  клітці  немов.

Не  закохуйся  в  мене,  не  треба
Ще  нап'єшся  кохання  сповна,
Бо  кохання  то  чисте,  як  небо,
А  моє  вже  в  отруті  до  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569101
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2015


Цієї весни вже інакше все буде…

Цієї  весни  вже  інакше  все  буде,
Дороги  топтатимуть  іншії  люди.
І  поглядом  погляд  не  будуть  шукати,
Будуть  до  нестями  і  палко  кохати.

І  сварок  і  криків  вже  більше  не  буде,
Землею  ступатимуть  іншії  люди.
І  більше  нічого  не  будуть  втрачати,
І  час  ,немов  вічність  буде  їх  тримати.

Цієї  весни  вже  інакше  все  буде,
Стежини  протопчуть  щасливії  люди.
Щасливії  люди,  що  вміють  кохати
Без  смутку,  без  страху,  без  болю  від  втрати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565862
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.03.2015


Оберег життя

«Андрію,  невже  ти  підеш  у  такий  буревій?»  –  говорила  Марина  своєму  чоловікові.
«  Піду,  люди  потребують  моєї  допомоги»,    –  відповів  чоловік,  похапцем  одягаючи  шапку.
«Але  ж…»  -  і  жінка  не  встигла  вимовити  далі,  як  грюкнули  вхідні  двері,  і  Андрій  вискочив  прожогом  на  вулицю.
«Ну  хоча  б  перекусив,  але  ні,  він  -    упертюх,  чиєсь  життя  дорожче  свого,  не  має  часу  навіть  на  обід»    –  розмірковувала  далі  Марина.
     Андрій  був  сільським  лікарем  і  жив  на  околиці  села  зі  своєю  сім’єю,  жінкою  Мариною  та  маленькою  донечкою  Ліною.  Невеличка  хатина  гарно  вибілена  завжди  зустрічала  і  гостей,  і  чужинців.    Їхню  хату  знав  кожен.  Станеться  яке  лихо  чи  біда,  і  всі  звертаються  по  допомогу  до  Андрія,  а  той  ніколи  не  відмовить.  Добре  було  у  нього  серце.  Кожен  людський  біль  переживав  як  свій.  За  це  й  ,напевно,  кохала  його  дружина,  і  по  своєму  розуміла.
- Уже  повернувся?  Ну,  як  там  справи  у  Микитівни?  
-  Слава  Богу,  їй  ліпше  ,  виписав  ліки,  але  серце  щось  трохи  підводить,  хвилюється  часто.  Та  хіба  ж  вона  спокійно  буде  жити?  Як  не  син,  то  невістка  додають  їй  болячок.  Ох,  і  втомився  я..
- З’їж,  хоч  трохи,  а  то  де  в  тебе  та  сила  візьметься,  як  тільки  бігатимеш  туди  сюди.
- А  де  наша  Ліна?
-  Та  вклала  її  спати.  Все  випитувала,  куди  її  тато  подівся.  Ти  ж  обіцяв  її  повести  до  річки.
- Знову  забув,  стільки  справ.
- Ти  з  цією  роботою  забуваєш  про  головне,  про  сім’ю.
-  Ну  не  сердися,  я  все  розумію,  але  що  я  можу  вдіяти?
- Добре,  лягаймо  спати.
       Село  поснуло.    Лише  де-не-де  кричали  сичі,  мовби  сповіщаючи  про  те,  що  прийшла  пора  їхнього  панування.  Аж  ось  недалеко  почулось  човгання  чоловічих  чобіт,  що  підходили  до  чиєїсь  хати.
-  Ей,  Андрію,  чуєш  чи  ні?  Прокинься!  Хтось  ніби  стукає  у  двері.
-  Що?
-  Та,  стукає,  кажу,  хтось.
Андрій  швидко  підвівся.  На  годиннику  пробило  три.
-  І  кого  це  ще  принесло?    –  кинула  невдоволено  жінка.
     На  порозі  стояв  чоловік,  років  сорока,  озяблий,  червонощокий  від  морозу,  в  темному  бушлаті,  з  повними  чобітьми  снігу.
- Андрію,  вибач,  що  розбудив.  
- Що  трапилося?
- Ох,  не  знаю  вже  що  робити,  Христя,  моя  меншенька,  марить,  температура  піднялась.  Ми  з  жінкою  і  компреси  ставили,  і  що  тільки  не  робили.
- Добре,  зараз  тільки    накину  на  плечі  щось,  а  то  завірюха  розходилась,  як  бачу  не  на  жарт.
- О,  добряча  цього  року  зима.  Крепка.
   Андрій  зайшов  до  хати  і  почав  шукати  в  темноті  свою  куртку.  На  порозі  кімнати  стояла  його  дружина.
- Хто  приходив?
- Матвій.  Треба  терміново  йти.  Його  донька  захворіла.
- Коли  вже  той  спокій  тобі  буде?  
- Та  заспокойся,  скоро  повернусь.
   Андрій  поцілував  дружину,  і  вийшов  на  двір.  Хата  Матвія,  була  далеченько,  на  кінці  села,  то  йти  довелось  довгенько.    Сніг  сипав  і  сипав,  і  здавалось,  що  кінця  йому  і  краю  не  має,  вітер  не  вщухав,  і  ще  більше  розходився,  задуваючи  у  всі  щілини  одежі.  Нарешті  добралися.  Біля  хати  стояла  розхристана  жінка  Матвія.
- Де  ви  так  довго  барилися?  Місця  вже  не  можу  собі  знайти.
- Та  дорогу  замело,  ні  пройти,  ні  проїхати..
- Добре,  заходьте  вже  до  хати.
- Ну,  як  там  поживає  наша  маленька?
- Кашель,  і  температура  не  спадає.  Мабуть,  учора  на  ковзанці  в  ноги  промерзла  та  й  снігу  наїлась  поки  ми  не  бачила.  От  і  випускай  її  на  вулицю,  не  вгледиш  за  нею
- Та  заспокойся,  зараз  зробимо  укол,  їй  стане  краще.    Зіб’ємо  температуру,    дасиш  їй  випити  ці  ліки.    Думаю,    вранці  буде  все  гаразд.  Якщо  ж  щось  не  так  буде,  пришлеш  знов  Матвія,  чи  я  забіжу.
- Дякую,  тобі.    Візьми  ось  меду,  літом  трохи  накачали,  липовий.  І  цукерок  твоїй  Ліні.  
- Навіщо?
- Це  від  серця.  Візьми,  візьми.
- Добре.
- Може,  залишишся?  Дивись  яка  завірюха  розходилась.  Все  замело,  як  ти  йтимеш?  Жінка  постелить,  отам  на  лежанці.
- Та  якось  доберусь,  спасибі.
Десь  в  селі  кукурікали  півні,  сніг  ущух,  а  на  дорогах  залишились  перемети.  Сонце  поволі  загоралось  на  небі,  густі  хмари  розійшлися  і  десь  зникли.
- Марино,  агов,  Марино.
- О,  Ганно,  що  вже  трапилось?
- Андрій  твого  знайшли.    Мій  Семен,  ішов  до  кума,  і  надибав  його.    
- Ой  лишенько.  Живий  хоч?
- Так,  але  замез  сильно.  Перемети  ж  вночі  сильні  були,  погода  ще  та.  Збило  з  ніг,  дороги,  каже,  не  видно  було.  Занесли  хлопці  його  до  моєї  хати,  бо  не  підводиться.  Там  розтирають.
- Божечко,  що  ж  це  буде?
Марина  взяла  себе  в  руки,  швидко  знайшла  якесь  розтирання  і  поки  Ліна  ще  спала,  пішла  до  Ганни.    
- Андрію,  як  ти?
-  Мариночко,  все  добре,  не  плач…  Все  буде  добре.  
-  Я  ж  хвилююся  за  тебе,  а  ти…  Ти..  Не  шануєш  себе..  
   Марина  заходилась  його  розтирати.  
   -  Оце  біжиш  на  перший  поклик,  а  ні  хто  не  спитає,  чи  ти  лягав  спати  чи  їв?  А  дяка?  Яка  тобі  дяка?  Що  лежиш  отут  тепер?  
   Жінка  захлипала.  До  неї  прихилилося  горе  і  лягло  на  її  важкі  плечі  ,  і  вона  вперше  зрозуміла  ,  той  розпач  людини,  що  будь-що  шукає  надію,  чи  порятунок  у  її  чоловікові.    І  чаша  якогось  тепла  розлилася  гарячою  рікою  і  зігріла  її  любляче  серце,  що  так  прагнуло  підтримки  і  розуміння.  Але  водночас  її  сповнювала  гордість,  гордість  за  свого  чоловіка,  що  був  оберегом  життя  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562492
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.02.2015


Осінь тихо зійшла на перон

Осінь  тихо  зійшла  на  перон
Серед  натовпу  знов  заблукала,
В  слід  дивився  їй  сірий  вагон
На  який  я  вже  довго  чекала.

В  слід  дивилась  їй  сірая  тьма,
А  над  нами  пронеслися  грози,
І  десь  там  ще  побігла  вона
Босонога  і  простоволоса.

Поїзд  мій  вже  відходив  у  даль
І  у  шибку  заглянули  очі,
І  в  очах  тих,  ховалась  печаль
Та  печаль  ще  темніше  від  ночі.

Я  дивилась  на  неї  з  вікна
Й  не  могла  вже  нічого  збагнути,
Бо  вона  була  мною,  а  я,
Не  могла  ж  я  так  схожою  бути?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560936
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.02.2015


Хм, як дивно, сьогодні випав сніг

Хм,  як  дивно,  сьогодні  випав  сніг
і  я  не  вибігла  уперше  зустрічати,
а  він  ступав  тихенько  напоріг
і  з  чобітьми  заносився  до  хати  .  

А  я  дивилась,  й  не  могла  збагнуть,
як  прудко  вкрив  сліди  людської  крові
і  це  здалося  злочином  мабуть,
і  в  нім  відбились  стогони  нервові.

А  він,  мов  лагідний  старенький  сивий  дід
всміхався  й  заглядав  у  мою  шибку,
і  слав  свій  «щирий»  заплямований  привіт  -  
його  було  далеко,  мабуть,  видко..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558302
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2015


Ховалась тінь минулого в майбутнім

Ховалась  тінь  минулого  в  майбутнім
Так  тихо  причаїлась,  мов  змія,
І  поштовхом  тим  сильним  і  могутнім
Десь  вибило  із  мене  моє  «я».

Десь  вибило,  і,мабуть,загубило,  
Бувають  же  вибо́їни  в  шляхах,
У  вир  понесло,  знову  закрутило,
Залишило  туман  в  моїх  очах.

І  пусто  стало,  порожньо,  байдуже,
Можливо,  це  моєї  долі  знак
Хотіла  бути  квіточкою  дуже
Та  стала  схожа  тільки  на  будяк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556795
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 03.02.2015


Бентежить душу батьківська земля

Бентежить  душу  батьківська  земля,
До  неї,  звернені  усі  мої  тривоги
І  ще  десь  там,  видніються  здаля,
До  болю  рідні  вибиті  дороги.

Там  рідний  край,  отам  моя  земля,
Де  змалечку  іще  я  виростала,
І  мов  росу,  що  п'ють  пташки  щодня
Я  день  за  днем  у  себе  все  вбирала.

Тут  рідний  дім,  тут  батьківська  земля
І  я  на  ній  довіку  буду  жити,
Її  краса  усіх  нас  окриля,
Дає  наснагу  й  силу  нам  -  творити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556794
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.02.2015


Сплітаються думки…

Сплітаються  думки  поміж  рядками,
як  в  просторі  сплітаються  шляхи
і  знову  причаровані  словами,
любові  випиваєм  келихи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552612
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.01.2015


Колись ми надсилатимем листи

Колись  ми  надсилатимем  листи,
будем  безмежно  віддано  любити
колись  навіки  станем  я  і  ти,  
ту  казку  ще  не  писану  творити.

Колись  ти  скажеш  «я  тебе  люблю»
і  будеш  міцно  -  міцно  обіймати,
але  це  слово  ,  слово  це  «колись»
не  смій  мені  ніколи  ти  казати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542703
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2014


Прошу, тебе, мамо

Прошу́  тебе,  мамо,  прийди,  подивись,
як  плаче  гіркими  сльозами  дитятко
Матусю,  згадай,  ще  не  пізно,  вернись
Ми  можемо  разом  почати  з  початку.

Ти  бачиш,  що  в  стінах,  похмурих,  тісних
сумує  заплакане  мамине  сонце
ти  бачила,  мамо,  хоча  б  хоть  колись,
як  знов  виглядає  тебе  у  віконці.

І  у  коридорі  пустім,  мовчазнім
шукає  ласкаві  матусині  очі
«  Матусю,  поглянь,ну  хоча  б  оглянись"
Я  думаю,  мамо,  про  тебе  щоночі.

Мабуть,  в  тебе  очі,  ясніше  зірок,  
що  світять  в  моє  запітніле  віконце,
а  голос  ніжніший  за  спів  тих  пташок,
що  будять  ранесенько  заспане  сонце.

Прошу  тебе,  мамо,  прийди,  подивись,
як  плаче  гіркими  сльозами  дитятко
Матусю,  згадай,  ще  не  пізно  вернись,
Ми  можемо  разом  почати  з  початку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541271
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.12.2014


Маленьке сонечко заснуло

Маленьке  сонечко  заснуло,
свій  носик  в  ковдру  загорнуло.
Заснули  мами  оченятка,
і  губки  і  долоньки  татка.

Заснули  ніжки-дріботушки,
заснули  пальчики-подушки,
заснули  щічки-веселушки,
мов  дві  пухкенькії  пампушки.

І  бровки  теж  уже  заснули,  
а  вушка  й  казочки  не  чули,
а  чули  ніжну  колискову,
матусину  ласкаву  мову.

Бо  малюкові  треба  спати,
щоб  сили  вдосталь  знову  мати..
Ой  леле  щось  до  нас  біжить
Це  наш  малюк  уже  не  спить.

Знову  відкрились  оченятка,
і  вже  шукають  очі  татка
Бо  малюка  чека  «робота»
оглянути  усе  охота!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541270
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.12.2014


Я ним перехворіла

Я  ним  перехворіла,
Мабуть,  і  це  на  краще,
А  пам'ятаю  мліла
І  запитати  нащо?

І  запитати  нащо
За  ним  я  умлівала?
Йому  було  байдуже  -
А  я  його  чекала.

Йому  було  байдуже,
А  я  шукала  очі,
І  слізьми  напувала
Подушку  в  кожній  ночі.

Я  ним  перехворіла
Тепер-я  вільна  птаха
Я  знаю,  я  красуня,
А  він  якийсь  невдаха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535213
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.11.2014


Я буду землею, а ти будеш небом…

А  може  так  треба?
Напевно,так  треба
Я  буду  землею,
А  ти  моїм  небом.

Я  буду  тянути
До  тебе  ці  руки,
А  ти  спохмурнієш  -
Бо  довга  розлука.

Я  буду  тягнутись,
Бо  я  не  здаюся
Коли  спохмурієш
Тебе  не  боюся.

Я  буду  землею,
А  ти  будеш  небом,
Усе  що  лиш  треба
Це  бачити  те́бе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535212
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.11.2014


Не плачте, мамо

Не  плачте,  мамо,
Гойте  рани,
І  я  не  вернусь  -
Бо  біда.
Та  завжди  знайте,
Бу́ду  з  вами  -
Одвічна  істина  проста.

Не  плачте,  мамо,
Не  ридайте.
Я  буду  завжди  біля  вас!
Я  буду  жити  в  вашім  серці,
А  ви  згадайте  повсякчас.

Я  тихим  вітерцем  прилину,
Торкнуся  ніжно  ваших  скронь
Буду  дивитись  безупину
І  черпати  тепло  з  долонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531364
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.10.2014


Так швидко плине час…

Так  швидко  плине  час
Ідуть,  біжать  роки,
І  хтось  замінить  нас
Згорять  життя  листки.

Колись  не  стане  нас,
Та  інші  будуть  жить
Будуть  іти  як  ми
Творить,  співать,  любить.

Оце  життєвий  вир
Життєвий  кругобіг
Були  колись  людьми  -
Тепер  не  стало  їх.

Лиш  пам’ять  ще  жива,
Витає  серед  нас
Ви  згадуйте  людей,
Що  вже  забрав  їх  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531360
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.10.2014


Посивіла старенька давно…

Посивіла  старенька  давно,
Біля  хати  сидить,  виглядає
Чи  не  йдуть  онучата  малі?
Ні,  не  йдуть  все  немає  й  немає.
Закувала  зозулька  ку-ку
Чом  зозулько  сюди  прилетіла?
Чом  співаєш  ти  пісню  таку?
Чом  на  хату  мою  тихо  сіла?
Виглядає  бабуся  дітей,
А  зозулька  все  пісню  співає
Те  ку-ку  і  ку-ку  і  ку-ку
Так  далеко  лунає  й  лунає.
Біля  хати  бабуся  сидить,
Сонце  лагідно  їй  пригріває
Все  чекає  бабуся  дітей
А  дітей  і  онуків  не  має.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531248
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.10.2014


Молюся Боже…

Молюся,  Боже
Хоч  мене  й  не  чуєш,  
Чому  людей  ти  
наших  не  рятуєш?
Кому  потрібна  
ця  посмертна  слава?
Хіба  розквітне  
спалена  держава?
І  на  руїнах,  згарищах
 і  крові
Не  буде  злагоди  
і  щастя,  і  любові.
А  буде  кривда
у  серцях  і  душах
Та  зупинити
хтось  усе  це  мусить.

Усі  ми  люди!
Схаменіться  діти!  
Бо  з  вогника
пожежу  розпалити,
Так  просто,
Ну  а  потім  попіл
розвіють  «добрі  люди»  
по  Європі.

І  зникне  та  країна
 і  держава
Кому  тоді  дістанеться
та  слава,
Ще  предків  наших,
зупиніться  люди,
Бо  дуже  гірко,  
гірко  дуже  буде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531245
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.10.2014


Це боляче, мамо, не бачити світ?

Це  боляче,  мамо,  не  бачити  світ?
Це  боляче  бути  незрячим?
Сидіти  в  самотності  цій    стільки  літ
І  знати,  що  вже  не  побачу.
Це  боляче,  мамо,  не  бачити  світ!
І  тиша  німа  огортає
І  мріяти,  мамо,  про  те  стільки  літ
Яким  же  наш  світ  виглядає.
Так  хочеться,  мамо,  людського  тепла
Побачити  їншії  очі
Я  вірю,  що  в  світі  є  стільки  добра
І  ним  поділитися  хочу.
Я  знаю,  матусю,  мабуть  уже  я
Ніколи  тебе  не  побачу
На  бачить    -  не  жити  матусю  моя
Я  марно  літа  свої  трачу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530962
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.10.2014


Прости, мені, мамо, прости….

Прости  мені,  мамо  прости
За  те,  що  так  рано  загинув,
На  пам’ять  мені  збережи
Ті,  сльози  з  гіркого  полину.

Прости,  мені,  мамо,  прости
За  те  що  не  встиг  обійняти
За  те,  що  пішов  назавжди
Й  за  те,  що  не  вернусь  до  хати.

Прости,  мені  мамо,  прости,
Що  землю  так  рідну  кохаю
Не  зміг  на  війну  не  піти
Я  ж  син  українського  краю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530961
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.10.2014


В ту ніч зацвіли вишні…

В  ту  ніч  зацвіли  вишні
Рожевим  й  білим  цвітом,
Шепнув  ти  їй  так  ніжно
«Буду  завжди  любити».

Та  не  судилось  долі
Звести  обох  їх  разом,
Закралася  зненацька
Війна  страшна  тимчасом.

І  він  пішов  до  бою
Її  оберігати,
В  останню  зустріч  з  нею
Лише  зумів  сказати.
Що  любить  її  щиро
І  палко  так  кохає,
Заплакана  дівчина  
Його  випроводжає.

Ішла  війна  кривава,
Усе  палахкотіло,
І  серденько  в  дівчини
За  милого  боліло.

Зійшла  зоря  вечірня
Й  в  селі  у  крайню  хату,
Зайшов  німецький  воїн
І  змусив  всіх  страждати.

Господарі  впустили
Людину  проти  ночі,
Не  відали  нещастя
Батьківські  ніжні  очі.

А  вранці  з  криком  півня
Усе  село  вставало,
Нічого  ще  страшного
Ніщо  не  сповіщало.

Та  якось  понад  ранок
Сусідка-молодиця,
Спішила  в  крайню  хату
Про  звістку  поділиться.
Що  пишуть  з  поля  бою
Усі  бійці-солдати,
Уже  відходить  ворог
Не  довго  ще  чекати.

І  пише  ще  хлопчина
Дівчині,  що  чекає,
Що  любить  її  сильно
Зосталось  трохи,  знає.

Зайшла  вона  весела
В  оту  сусідську  хату,
Побачила  убитих
Й  давай  лементувати.

На  крик  той  збіглись  люди
Й  мов  вкопані  стояли
Кому  ж  оце  сімейство
Погане  що  сказали?!

А  дівчина,  мов  квітка  
Вже  вічно  спочиває
Не  відає    хлопчина
Вона  -  вже  не  чекає.

А  він  пішов  до  бою
Кохану  захищати,
Та  не  зумів  її  він
Від  смерті  заховати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420237
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.04.2013


Осінній дует ( за картиною Д. Кустановича)

На  папір  упали
У  багрянці  квіти,
І  виводить  пензлик
Сині  мотилі.
Вже  у  даль  відходить
Тепле,  тепле  літо
Золотава  осінь  
Ходить  по  землі.

І  рожевий  ранок
Їх  усіх  вітає,
У  дует  осінній
Осінь  кличе  всіх.
Все  у  лісі  всюди
Барвами  заграє,
Тільки  вітер  грізний  
Відпочити  ліг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403550
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.02.2013


Юнак і Русалка

У  теплу  погожую  пору
Сидів  біля  ставу  юнак,
Вдивлявся  у  глиб  він  прозору
І  тішився  тихо  дивак.

Любив  він  дивитись  у  воду,
Далеко,  в  річну  глибину  
Дивився  хлопчина  на  вроду
На  вроду  прекрасну,  ясну.

Дивився  на  очі,мов  небо
Й  червоні  гарячі  уста,
Чекав  він  прекрасної  долі
Та  доля  його  не  проста.

Ще  змалку  йому  прирікали,
Що  щастя  собі  не  знайде,
Полюбить  з  водиці  царівну
І  в  царство  її  попливе.

І  роки  невпинно  спливають,
Підріс  наш  прекрасний  юнак.
Забув,  що  на  нього  чекає,
Не  відає  лиха  дивак.

Сидить  біля  ставу  хлопчина.
Співає  пісень  про  весну,
Вдивлявся  у  глибвін  простору
Й  побачив  дівчину  ясну.

У  неї  волосся,  мов  нічка,
Солодкі  і  ніжні  уста
Вирує  замріяна  річка,
Краса  в  ній  така  неземна.

"Ти  звідки  дівчино  приплила?  
З  моїх  нездійснених  ще  мрій?
Серденько  моє  ти  зігріла.
Ти  -  марево  світлих  надій!"

Домівка  моя  -  то  водиця,
Сама  я  русалка  річна
Була  ще  колись  я  дівиця
Прекрасна  дівчи́на  одна.

Жила  я  в  хатині  з  батьками,
Любила  у  всьому  я  лад.
Не  вміла  пробачить  хлопчині
Болючих,  пекучих  тих  зрад.

Здійснилося  давнє  пророцтво.
Чому  все  це  сталося  так?
Сидить  біля  ставу  щоночі
Закоханий  гарний  юнак.

І  враз  в  сонній  зоряній  ночі,
З  води  ще  долинув  той  звук.
Його  поманили  ті  очі
І  ласка  русалчиних  рук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403000
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.02.2013


Думка про життя

Ех  життя  молоде  
у  полоні  надій
ти  біжиш,  ти  летиш  і  злітаєш.
До  небачених  хмар,
до  небачених  зір
десь  прекрасної  долі  шукаєш.
Десь  і  справді  з-за  гір
і  ясна  й  молода
випливає  та  сонячна  доля
та  ті  мрії  твої  розбиває  ущент
й  залишає  тобі  слово  "воля".
Серед  тихих  полів
і  широких  ланів
ти  у  безвісті  щастя  шукаєш
та  згадавши  тоді,  
що  крім  вільних  пісень
ти  у  світі  нічого  немаєш.
Що  здаєшся  мій  друг?
Чи  ідеш  до  мети?
І  чого  від  життя  ти  чекаєш?
 Ти  не  стій  на  шляху
уперед  все  іди
і  сильнішим  вже  бути  ти  маєш!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391114
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2013


Я - українка!

Я  -  українка!  Я  донька  народу
Сягаю  корінням  глибин  родоводу
Де  кожная  пісня  -душа  ніжна  щира
і  де  колисанка  -  матуся  то  мила.

Де  вітер  і  поле  -  то  чиста  свобода
де  карим  очатам  нема  переводу
де  завжди  із  хлібом  людей  зустрічають
де  кожну  людину  за  ближнього  мають.

Де  стелить  барвінок  свої  ніжні  квіти
де  кожен  із  нас  вміє  митті  радіти
де  кожен  калину  за  символ  свій  має
і  де  соловейко  пісень  нам  співає.

Де  колос  пшениці  і  річка  бурхлива
відбилися  в  прапорі  жовтим  і  синім
і  де  чорногузи  ключем  відлітають
із  тугою  в  серці  свій  дім  залишають.

Де  кожен  воліє  із  нас  сильним  бути
де  кожен  воліє  і  щастя  відчути
скажу  я  вам  чесно  -  такому  народу
у  цілому  світі  нема  переводу!

Бо  ми  українці  -  козацькая  слава,
Бо  ми  українці  -прекрасна  держава,
Бо  ми  українці  -  ми  нація  світу
Я  вірю,  що  будем  щасливо  всі  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384680
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 13.12.2012


Нiч, лiхтарi i сон

Ти  бачиш?  Вже  погасло  сонце,
десь  там  зайшло  за  небокрай,
й  останнiй  промiнець  в  вiконцi
так  сонячно  кричить:"бувай".
Вже  тихо  вечiр  догорає
i  заступа  його  пiтьма,
так  тихо,  темно,  вже  немає
того  рятунку...лиш  вона
Блукає  у  просторi  вулиць,
ховається  вiд  лiхтарiв
i  свої  темнi  очi  мружить
мов  кiшка  та,що  я  зустрів.
Ця  ніч  туманом  оповита,
закутана  тонким  шатром,
не  люблю  ніч,  за  що  любити??
хіба  вже    за  солодкий  сон.
Так,  так  її  нiхто  не  любить
вона  в  серця  вселяє  страх
нiкого  справдi  не  голубить
лиш  залишає  блиск  в  очах.
А  сон?Хiба  вiн  не  милiше?
Тих  потаємних  всiх  бажань,
тому  iди,  лягай  скорiше
i  cпи  до  сонячних  свiтань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380726
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.11.2012


Я не поет!

Я  не  поет!
не  маю  сили
я  ще  літати  в  небесах.
немаю  птахів  щоб  носили
мені  поезію  в  листах.

я  не  поет!
немаю  ліри
щоб  нею  скликати  усіх,
я  маю  лиш  слова-сапфіри
лиш  моє  серце  знає  їх.

я  не  поет!
проста  людина
я  маю  теж  просте  життя.
та  хоч  воно  і  не  картина
Та  це  є  краще  не  буття.

я  не  поет!
мені  ще  рано
оці  слова  вам  говорить
але  я  вірю  Бог  дасть  сили
усе  прекраснеє  творить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372450
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2012


Розмова матері з сином

На  могилі  лежать
свіжі  маки  одні
і  на  них  вітерець
повіває,  
а  обабіч  ,он  там
стара  жінка  
сидить
і  сльозами  могилу  
вкриває.
"Сину  мій,  як  поліг
я  ж  не  знала  тоді
я  ж  тебе  виглядала,  чекала."
"Сину  мій,  як  ти  ріс  -
я  плекала  тебе,
та  ця  клята  війна  відібрала."
Ще  не  було  тобі
вісімнадцяти  літ,
як  прийшла  
та  біда  в  нашу  хату
і  пішли  на  війну
і  старі,  і  малі
і  сказав  ти:
"  піду  воювати!"
Я  ж  тебе  берегла
і  просила  тебе:
"  Не  ходи  на  війну  
ти  мій  синку!"
ти  ж  не  слухав  тих  слів,
все  ж  пішовши  на  бій,
й  повернувся  в  могилі  із  цинку.
І  ще  стільки  як  ти
полягло  на  війні,
а  тепер  у  землі  спочиває
ой  страшна  ж  та  війна
та  жорстока  війна
"  найдорожче  в  людей  відбирає!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363398
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 10.09.2012


Українська мова

Українці!  Любіть  вашу  мову!
В  ній  і  ніжність,  і  ласка  звучить,
Має  безліч  пісень  калинових
І  у  кожному  слові  бринить.

Ваша  мова  все  квітнути  буде
Лише  ви  розвивайте  її
Та  плекайте  -  і  кожен  здобуде
Найсвятіший  цей  скарб  на  землі.

Кожне  слово,  мов  чиста  росинка,
Кожне  слово  -  прозора  сльоза,
Бо  без  мови  народу  немає!
Без  народу  -  держави  нема!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361751
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.09.2012


Чудеса

Я  вітер  погойдує  листя,
тихенько  і  ніжно  вмовля:
"Погляньте  жовтенькі  -  це  чудо,
що  шепчу  казки  на  ніч  я?"
чи  те,  що  осіннії  квіти
уміють  співати  пісні?
Кому  ви  повірете  діти,
повірте  благаю  мені.
Чи  чудо,  що  знову  морозко
змалює  нам  все  на  вікні.
чи  те,  що  нам  жити  всім  просто
чи  скажете  це  ви  мені.
У  чому  ж  тоді  незвичайне
в  казках  лиш  творяться  дива.
Яке  ж  тут  є  диво  й  останні
там  осінь  листки  відрива.
І  падають  тихо  на  землю
червоні  і  жовті  листки
Де  чудо  скажіть  нам  востаннє?
дивіться,  які  ми  сумні.
От  бачте  чудес  не  буває
навіщо  на  світі  вони
ніхто  їх  ніде  не  шукає
промову  вели  ясени.
Та  хлопчик  ішовши  тим  лісом
промову  почувши  лісну:  
не  смійте  казати  так  квіти
лишень  як  побачте  весну.
Самі  зрозумійте  хто  правий  
самі  ви  і  є  чудеса
адже  красивіш  не  буває,
бо  світ  порятує  краса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354057
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.07.2012


Подяка Україні

Я  чую  Україну  в  колосках,
У  хлібові,  що  пахне  тільки  з  печі
В  дитячій  усмішці,  в  устах,
У  першім  слові"мама",  в  кожній  речі.
Так  гарно  процвітає  Україна,
Її  ми  берегти  заприсягались
Колись  ще  скажуть:"ця  країна
Свободи  й  волі  дочекалась".
Та  скільки  завдавали  їй  печалі
Вона  пройшла  усе  це  гордовито
Тож  скажемо  усі  ми  хором  й  гарно:
"  Спасибі,  що  ми  українські  діти!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354005
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.07.2012


Веселі звірята

Виють  вовки  день  при  дні
Грає  білка  на  сосні,  
А  зайча  мале,  сіреньке
Спить  під  кущиком  тихенько.

На  калині  пташенята
Вчаться  до  неба  злітати,
А  стара-стара  сова
Вчиться  гратись  у  слова.

Ведмежата  разом  всі
Грають  вальси  на  трубі
В  жабенят  ідуть  змагання
Хто  не  квакне  аж  до  рання.

Ну,а  мудрий  наш  ведмідь
Під  березою  він  спить.
Отакий  чудесний  ліс
Скільки  радості  приніс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353752
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.07.2012


Співанка до повісті М. Коцюбинського

Був  Іванко  з  Черемошу,
а  з  гір  та  потічка
полюбилась  тиха,  ясна
дівчина  Марічка.

Із  дитинства  полюбились
вівці  припасали
як  хотіли,  не  судилось
щастя  незазнали.

Доля,  доля  тиха  доля
що  ж  ти  наробила?
їхнє  щастя,  їхню  радість
та  й  занапастила.

А  Марічку  тиху,  ясну
та  й  вода  забрала
і  життя  оте  веселе
Йванкові  зламала.

Ой  співала  та  співала
співанки  Марічка
та  й  понесла  із  собою
тиха,  швидка  річка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353303
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.07.2012


Намалюю…

Намалюю  шелест  вітру,
крапельків  дощу
намалюю  подих  квітки
ось  оцю  красу.

Намалюю  звук  струмочка,
гомін  тих  дібров
намалюю  усміх  сонця,
що  леліє  знов.

Намалюю  сум  берізки,
плач  в  калині  солов'я
намалюю  небо  чисте
виросла  ж  бо  тут  ось  я.

Намалюю,  намалюю
ось  оту  любов
ту  любов  до  України,
що  в  серцях  в  нас  знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353301
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.07.2012


П'ятнадцять юних літ

В  п'ятнадцять  юних  літ
у  нас  ще  стільки  сили.
Для  того,  щоб  творить,
Шляхом  безмежним  йти,
І  щоб  зробить  усе,
Аби  збулися  мрії.
Дивитися  вперед,  
життя  в  руках  нести.

П'ятнадцять  юних  літ!
Адже  це  так  ще  мало?!
Та  вступиш  в  корабель
і  попливеш  в  життя.
Так,  юні  діти  ми!
Багато  ще  не  знали.
З  далеких  тих  стежин
Немає  вороття.

В  п'ятнадцять  юних  літ
життя  таке  прекрасне!
Дитячі  мрії  в  нас  
такі  легкі,  легкі...
І  думки  світлі  ще,  
у  головах  тих  ясних.
Та  щоб  дорослим  стать
багато  треба  йти!

В  п'ятнадцять  юних  літ
дорослим  мріють  стати.
Та  кажуть  нам  батьки:
"ще  встигнеш  підрости".
Як  увійдеш  в  життя,
то  пожалкує  вчасно.
Не  солодко  тоді
важку  вагу  нести.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353005
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.07.2012


Війна

І  скільки  
безіменних  їх
на  фронт  пішло  
старих  й  малих.  
І  теплота
 ота  в  серцях
за  Батьківщину  
гнала  страх.
І  кожен  звук,
той  чорний  дим
все  пам'ятали  
й  батько  й  син.
Все  віддаляла
 їх  війна
ота  страшна,  страшна,  
страшна...
Згоріло  безліч
 паспортів
І  зникло  стільки
 ще  життів
навіщо  все
 це  принесла
безжальна,  
нищівна  війна.
Криваві  юності  
сліди
студентам  принесли
 біди
Плачі  нещасних
 матерів
ох  скільки  тих
 страшних  слідів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353002
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 26.07.2012


Цвіт яблуні

Вона  так  любила  цвіт  яблуні.  Його  аромат  нагадував  їй  про  роки  щасливого,  безтурботного  дитинства  поряд  зі  своєю  сім'єю.  Так,  саме  цей  цвіт  приносив  їй  безмежну  радість,  але  водночас  і  гіркий  смуток.  Дівчина  обожнювала  весну,  тільки  тому,  що  в  цей  час  зацвітали  яблуні,  а  її  цвіт  був  найкращим  спогадом  дитинства.  Він  був  символом  родинного  тепла,  доброти  та  щирості.  Саме  яблуневий  цвіт  давав  їй  змогу  жити.  Здавалося,  без  нього  дівчина  задихнеться.  Цвіт  давав  спогади,  у  які  вона  поринала,  ловлячи  тонкий  його  аромат.  
Так,  вона  згадувала  ту  весну...  Страшну,  безжальну...  Саме  тоді  цвіли  улюблені  яблуні  посаджені  всією  родиною.  Здавалося  усе  йшло  як  завжди.Та  ж  пора  року,  ті  ж  турботи,  але  ні...
Того  вечора  в  їхню  хатину  постукав  незнайомець  і  попросив  дозволу  переночувати.  Батьки  цієї  дівчини  впустили,  адже  були  надзвичайно  добрими  людьми.  Ніхто  не  здогадувався,  що  один  вечір  міг  так  змінити  життя.  Уся  родина  вечеряла.  До  столу  запросили  й  незнайомця.  вечеря  закінчилася  тихою  розмовою.  Усі  ладналися  спати.У  одній  із  кімнат  постелили  й  незнайомцеві.  Стало  тихо...
Ранком  прокинулася  дівчина.  Як  завше  вона  зайшла  в  кімнату  до  своїх  батьків  і  жахнулася.  Як  вона  тоді  кричала,  побачивши  холодні  тіла  своїх  любих  батьків.  Повсюди  була  кров,  розкидані  речі.  Лише  на  столі  стояв  непорушно  цвіт  яблуні.  Він  бачив  події  тієї  жахливої  ночі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329811
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.04.2012


9 травня!

Вже  тюльпани  зацвіли,
їх  у  школу  принесли
На  веселе  й  добре  свято,
Де  людей  усіх  багато.
Всі  в  святковому  одіті
І  промінчиком  зігріті
Свято  травня  ,свято  миру
Свято  дружби,  свято  дива.
Свято  сонця  й  перемоги,
Тож  гайнемо  всі  з  дороги
Бо  крокують  молодці,
Всі  солдати  ,всі  бійці.
Що  несли  нам  перемогу,
Не  лякались  куль  тривоги,
Тож  усіх  ми  привітаєм
Миру  й  злагоди  бажаєм.
Щоб  країна  досі  жила,
Процвітала  й  багатіла,
Щоб  її  ми  захищали
волі  завжди  вдосталь  мали.
І  щоб  більш  уже  не  було,
 Ні  війни  ,ні  болю,
Щоб  всі  наші  хлопчаки
мали  щастя  й  долю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321582
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 13.03.2012


Вірш до новели Ольги Кобилянської

Лунає  вальс  в  пустій  кімнаті.
Як  він  зажурено  звучить!
І  слухає  його  вдесяте
Та  тиша,що  ось  тут  стоїть.

Легкий  початок,  граціозність,
А  далі  ціла  боротьба.
І  хочеться  лиш  крикнуть:"Досить",
Та  не  скажу  оці  слова.

Софі  створила  із  печалю,
І  смутком  знов  оповила,
І  стільки  горя,  стільки  жалю!
Вона  в  ньому  передала.

Нема  Софі.  Та  ще  витає
Її  неспокій  раз  у  раз
Ніхто  вже  більше  не  зіграє
Отой  "меланхолійний  вальс".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321537
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2012


Школа

Сумно  стоїть  наша  школа,
Віти  верба  похилила
Треба  прощатися  з  нею,
Хоч  і  іти  нам  несила.

Ключ  журавлиний  у  небі.
Ми  тим  ключем  і  полинем
Всі  вже  покинем  домівки
І  полетимо  у  вирій.

Мамі  і  батьку  вклонюся,
Що  хвилювались  всі  ночі
Нас  виглядали  зі  школи,
Ваші  ласкавії  очі.
 
Руки  тепло  дарували,
Навіть,  в  лихую  годину
Ви  завжди  пригортали,
Як  ту  маленьку  дитину.
 
Вже  підросли  ми  так  швидко,
Стежка  свій  шлях  прокладає
Ми  вже  дорослі  лелеки!
Нас  ще  багато  чекає!

Мудрість  учителя  знову,
Буде  тепер  межи  нами  
І  теплоту,  що  лишали
В  наших  серцях  Ви  роками.

Край  і  калину  з  вербою
Будем  завжди  пам'ятати
І  повертати  додому,
Знову  до  рідної  хати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321312
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.03.2012


Верба

Стояла,рипіла  осіння  верба  
І  листя  її  опадало.
Вже  літ  з  пятдесят  
Десь  мала  вона;
Ось  -  ось  її  смерть  вже  чекала.

А  вітер  шумів,  її  не  жалів,
Хитав  він  старою,що  світ  аж  тремтів.
Неначе  природа  його  попрохала,
Бо  так  хилитав,  що  ледь-ледь  не  упала.

Сердитий  вітрисько  ще  більш  зашумів,
Стару  залишати  ніяк  не  хотів.
"Нехай  помирає  ,чого  тут  стоїть?
Хай  світ  покидає  і  більш  не  рипить".

Аж  ось  в  цю  хвилину  упала  верба,
Додолу  упала  на  землю.
Скінчилось  життя...
Скінчилось  життя!
Та  скільки  нещастя  зазнала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321305
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2012


Мамина вишня

Мамина  вишня  в  саду  проростала
Догляд  і  радість  завжди  вона  мала.
Хоч  і  не  чула  від  діток  ні  слова:
Вдячного  "дякую"люба  та  мова.

Вишні  щорічно  родили  у  неї
Гарні,  червоні  і  темно-вишневі.
Користі  людям  принесла  багато,
Та  повсякчас  сумувала  щось  мати.

Мамина  вишня  усе  відчувала,
Ніби  із  ненькою  цілим  та  стала.
Кожна  тривога  і  кожна  образа
Все  хвилювало  обох  і  одразу.

В  неньки  за  діток  серденько  боліло,
В  вишні  всередині  все  аж  горіло.
Часом  буває  скрикує  мати  -
Вишня  гілки  починає  ламати.

Старість  до  неньки  в  вікно  заглядає,
Вишня  потроху  в  саду  вже  всихає.
Ось  відцвіло  все  життя  у  матусі
Корінь  у  вишні  усох  та  погнувся.

Так  швидкоплинно  життя  відцвітає
Неньки  нема  та  і  вишні  немає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321001
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2012


Весна

Вона  прийшла  жаданна,  тиха
Принесла  барви  чарівні
І,  не  бажавши  того  лиха,
Вселила  у  серця  пісні.
 
Красиво,  ніжно  розсипала
Травинку  кожну  по  землі,
Здається,  що  усі  чекали
Її  приходу  день  при  дні.

І  засвітила  радість  в  душах,
У  серці  запекла  вогонь
Та  роздмухати  його  мусить,
Щоб  не  погаснула  любов.

Завжди  прихід  її  хвилює,
Дарує  часточку  тепла
І  заворожує  й  чарує
Та  врода  чиста  й  неземна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320990
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 11.03.2012