| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Поки ти туч читаєш ці слова,тебе я двічі обійшла.
Ти дивишся у чесні очі,і дуже вірити в них хочеш.
Та ти не вір ніколи їм,бо зраджуєш ти цим усіх.
Себе ти зрадив уже двічі,коли влюбився й покорився…
Ти х то такий,щоб себе картати,
Для цього мучилася мати?
Ти хто такий,щоб нас судити,
Не виросли твої ще діти.
Неправильно ти всесвіт бачиш,
І сам собі ти не пробачиш.
Вбиватися ще й за ніщо,ти хто такий???
Ти цар,ти Бог???
Ти ж сам собі не можеш вірить,бо лицемірні твої мрії,
Кричиш про правду й про брехню,
А чи де бачив правду ту???
ТИ обмануть себе зумієш,і зрадиш разом наші мрії,
І вже не бачити нікому,все те що видно було Богу!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373006
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2012
Мільйони років тому,ми змирилися з тим,що багатші –сильніші,бідніші –не мають права голосу!
Так,можливо,всім і не подобається це все,але ніхто...ніхто не хоче відстоювати своє право голосу.... А чому??????? Бо народ боїться,боїться відстояти «своє»,те що належить йому!!!
А по-моєму це просто тупо,боляче,і взагалі по-ідіотськи! Чому ми добровільно-примусово вітдаємо те,що наші предки заробляли сотні років тому?!
Народе,милий-прокинся!! Зніми з себе полуду і обман ,який подарували тобі твої «добродії»!!
Я не буду говорити того,чого вже й так наслухалась досить....
Хай «простять» мене наші політики,але мене зовсім не хвилює їхня доля після їхнього «позору»,а наше покоління має жити по-справжньому класно у «справжньому світі»,а не в ілюзії того,що зроблять колись у майбутньому наші «обранці»,молодь,час іде,а ми марнуємо час на те,щоб догодити комусь,і зовсім не думаємо про своє здоров»я,свою долю,своє майбутнє!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320021
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.03.2012
Не спіши жити-життя коротке
Воно як промінь сонця в темній безодні
Мов щастя мить в день прохолодний
Не бійся жити ти для того щоб полюбити світ жорстокий
Не будь простим не будь мінливим
Живи як янгол на землі
Живи для Бога,для мами й брата для усіх
Просто живи,життя-не гріх
Один такий ти в цьому світі ,у всесвіті й світах
Світанком світлим прогуляйся туди де водограй
Подумай що усе живе і ти старайся жити
Не будь для кого а для себе старайся полюбити
Згадай той гомін диких трав,квіток гаї пахучі
Життя то є незведений храм
Який ти зводиш трудно
Нехай там що чи дощ чи сніг,бурі й хуртовини
Просто живи,живи для всіх
Ніхто тому не винен,що може тяжко десь колись прийдеться до нестями,але прости за все усім нехай заради мами
І засміється у блакиті сонечко ласкаве
Просто живи-життя не гріх
І не спіши вмирати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
Забутая річка,закинута річка,задумливий погляд,відкрита душа,наївная вдача,цнотливая врода,і тиха мов нічка тепленька вода.
У воду заходжу і згадую руки
Згадаю вуста,згадаю тебе
Коли ти любив і ніжив губами
А сьогодні назавжди покинув мене.
Коли я для тебе мов сонце горіла
І серце вітдала і душу дала.
Сьогодні ж залишилась лиш спогадом дивним
Та я вже не вірю що знову сама
Ти добрий,ти щирий,ти ніжний,ти справжній,найкращий і класний,умієш любить
Назавжди я буду тебе лиш кохати,а завжди-хвилини мовчання води,не думай,не страшно
Ще вогник жевріє,а може врятуєш,спасеш від біди
Я думала,справді любити умієш,хвилини печалі…прощай назавжди..
Проходять години,тижні,місяці,шукатимеш довго,та більш не знайдеш
Роками любитимеш…лиш мрія жевріє
А я й справді вірила що любити умієш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
Ніч,зірки на небі сяють
Я дотик відчуваю твій
Ти б знав як я тебе кохаю
І як я хочу разом буть
Я хочу,правда дуже хочу любити лиш тебе повір
Той ніжний погляд й ніжні очі
І губ солодких дотик твій
Який ти ніжний,щирий,класний
І просто добрий котик мій
Моє зайчатко,кошенятко,тебе лише люблю повір
Зірки,вода,трава і небо і у обіймах як в раю
Нічого більш мені не треба
Бо я лише тебе люблю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319992
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.03.2012
Знову вечір,знову ми,в обіймах твоїх знову тану
Зустрілись ми серед зими-і досі я тебе кохаю.
Про зустріч ту напевне знали
І Бог , і пекло,і душа
Щоб наші серця покохали то була мрія їх життя
Демон з янголом зустрілись
І перший раз не розійшлись
Так полюбити ми зуміли-союз той вартий сотні літ
Кохали довго,щиро,ніжно
І досі люблять,перший раз зуміли два світи
з'єднати.
Та не відомо хто із нас кохав сильніше,хто горів,а хто любов дарив ніжніше,і душу продав за любов,а хто із нас любив жаркіше.
Одне скажу я що кохаю,тебе не хочу я втрачать.
Одна я знову засинаю,хоч справді хочу разом спать.
Щоб ніжив,пестив,щирим був ти
Бо ти для мене все і всі
Хоч ти із раю,я із пекла,та краща пара в світі цім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319480
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.03.2012
Був вечір,зірки давно уже погасли,і небо ніби вкрилося ковдрою. Група підлітків зібралась на прогулянку,як на шестеро людей компанія досить навіть галаслива. Дві сестрички,одна з яких із своїм коханим хлопцем,друга прсто за компанію,і троє спільних друзів. Вони сиділи розмовляли,дуріли,сміялися…. Та ось сталося те,чого і уявити не могла молодша ,самотня лебідка Улянка,до їхньої і без того шумної компанії приєдналося ще декілька хлопців,один із яких просто зачарував серце юної красуні .
-Привіт,мене звати Роман,а тебе як моя юна зіронька???
На мить її щічки зачервонілися і здалося що світ навколо зупинився..
-Мене Улянка,через хвилювання прмовили її ніжні вуста.
-Ти,я бачу,тут зовсім засумувала??? Давай знайомитись???
Ці слова вона чекала,і снрцн її тьохнуло,коли вона нарешті їх почула.
-ну давай,чим цікавишся,де навчаєшся,що в житті тебе цікавить???
-я займаюся легкою атлетикою,цього року закінчив школу,планую поступати на професію юриста!!! А ти чим плануєш зайнятись у майбутньому??
-ну перш за все закінчити 9 класів,а зараз я перейшла лише до 9. ну а далі буде видно,немає таких занять які б мене не цікавили,мистецтво,танці,комп’ютери,техніка-усе!!!
-що ж бачу ти дуже цікава особистість!! Мені б хотілося і надалі з тобою спілкуватися!!
Ця відвертість ніби медом,таким солодким і пахучим мастила її ще зовсім юне серденько!!
-що з тобою зіронько??? Запитав він її.
-та так нічого задумалася просто…. А можна тебе щось запитати???
-так звісно сонце!!!
-а ми з тобою завтра побачимося???
В дші її гоів ураган,і замерзали ріки протягом тих кількох секунд,що вона чекала його відповіді,і врешті-решт вона її дочекалася:
-сонце,що за дурні питання ти задаєш?? Звісно так,так,і ще багато-багато раз так!! Ти настільки заполонила моє розбите серце,що я і не міг відповісти тобі ні!!! Тільки скажи де і коли ми зможемо побачитись,і я тут же мов на крилах прилечу до тебе.
-нуу давай тут же о 21,00 добре??
-звісно!!!
На тому і розійшлися,наступний день був наповнений серцерозриваючою радістю,і солодким очікуванням,і ось нарешті вечір,вона літає по хаті мов навіжена з дурним питанням що одягнути!! Поки одягнулася,поки зібралася,було далеко за 21,00,Уляна виходила з великим страхом,що Роман її так і не дочекався,але ні чекає,чекає значить сподобалась,якщо сподобалась значить полюбить,ось які думки маячли у її маленькій голівонці.
-привіт,вибач що запізнилася,я просто хотіла…
І тишина,він приставив вказівного пальця їй до вуст,і прсто дивився у її світло зелені оченятка. Вони були сповнені любові,щирої довіри до нього. Він просто милувався нею,і для них на ту мить цілого світу було мало!!
-Я хотів ще вчора тобі сказати що… я як маленьке хлопчатко закохався у твої добрі очі,милі вуста,і ніжні рученята!!! Я прошу тебе,молю будь моєю дівчиною!!! Що ти скажеш???
На мить запанувала тиша…
-ну …не муч…не мовчи,скажи!!!
-так,я згодна,так,так,таааак!!!
В очах обох засяяло щастя,і здавалося нема щасливіших за них,тепер вони гуляли лише вдвох,йшли місяці…одного сонячного ранку їй,як і завжди радісній позвонив Роман,і з стривоженим голосом запропонував зустрітися,Уляна без жодної поганої думки погодиласяя,вона ж бул впевнена що любить він лише її.
Вона прийшла до нього,вони сіли попили чаю,він поцілував її,і тремтячим голосом сказав:сонце,зіронько пробач,але ми вже не можемо бути разом,я останній тиждень не приходив лише тому,що боявся дивитися тобі твої чесні очі,прсто я ……так я зрадив тобі…пробач…. Я більше так не можу….
-і давно ти з нею???
-три тижні,,, пробач…та так буде краще для нас обох
-ні,ні,ні я не вірю тобі,але якщо це так то я піду,і піду назавжди з твого життя,ти не вартий мене!! Прощавай!!!
-пробач!!пробач лебідко!!!
Ніби вимерло все,вона не хотіла нічого,але як на зло яке б велике не було місто,Ульяна вічно бачила його з іншою,ніби ніж проймав її розбите серце,та час все рівно минав,серце потроху заживало,і згодом все зажило,вона знала про нього все,згодом на одній із зимових вулиць міста він зупинив її і захотів просто поговорити,проте,її відповідь була для нього несподіваною,бо крім пробач я тебе не знаю віе не почув нічого,можливо це гордість,а може її серце насправді для нього зачинилося назавжди….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319478
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2012
Спасибі за недоспані ночі
Спасибі за нерви твої
Спасибі що любиш охоче
Й приходиш до мене ввісні.
Спасибі що палко жадаєш
І бачиш мене в своїх снах
Спасибі тобі мій коханий
За довіру,любов і життя.
Я дякую Господу Богу
Що подарував мені він тебе.
Лиш йому добре відомо
Як насправді люблю я тебе.
Спасибі що терпиш всі бзіки.
І дурість мою ти прийняв.
Я дуже рада,рідненький,що в моє життя ти попав.
Хоч може і не зрозумієш
Всієї сили чуття
Та всерівно,коханий,мій милий
Ти дорожчий мені за життя.
Хоч буває ,що сварюсь з тобою
То повір в мені не зі зла
Просто хочу бути з тобою
Лиш тобою зайчатко жива.
Ти пробач мене милий
За горе,що може тобі принесла.
Я знаю,ти всього не говориш
Та справді лиш тобою жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2012
Бережіть своє кохання...
Вечір.Сумно,Боже як сумно,та й ніби все добре,але чому тоді на душі так важко,чому хочеться всю душу назовні випустити.А ти мовчиш,мовчиш бо любиш,мовчиш бо втратити боїшся.В голові вже безліч разів промайнули всі образи,вже всі озера сліз висохли,ще чучуть і ,здається, кров"ю плакати почнеш,а ти мовчиш.,Та де там осяйнути всю мораль,коли людині боронь Боже вказати на її недостаток,вічно хвалиш,без кінця хвалиш,а як тільки натякнеш на її мінус,так образи такої,що далі нема куди,візьме заб"є на тебе,та й по всьому....Цього вона й боялася,хоча здоровий глузд мав би підказати, що якщо любить,то не кине,а навпаки зрозуміє і зміниться,але не з її по-дитячому щирим почуттям,і по-дорослому сильному потягу до нього,до нього єдиного,так сильно його ,мабуть,ще ніхто не кохав,якби він ще тільки це оцінив. Звісно як і більшість хлопців,він любив бути з нею тоді,коли вона ластилась біля нього як маленьке кошеня,і ледь трішки вона починала псіхувати,він теж дувся як індюк,в нього ніби логіка була обідити її,обідитись самому,і сидіти чекати вибачень від неї. А вона сиділа і терпіла,в той час коли йому було весело з усіма окрім неї.Так,вона не дурна,вона усе розуміла але терпіла,бо любила. "не даремно"-думала,думала що зміниться,сподівалася,і бачила це у своїх рожевих мріях,бачила його у образі нареченого.І от одного дня,коли вона дізналась що вагітна,позвонила йому,в надії що він буде щасливий,та він сказав їй,що якщо вона залишить цю дитину,то їхнім відносинам прийде кінець.І тут ,перший раз в житті вона зрозуміла,що любить когось більше чим його,і на одному з побачень вона сказала йому,що він нехай робить що хоче,а дитину вона залишає.Нічого іншого вона й не очікувала,він розвернувся і пішов,та в середині в неї ніби вмерло все до нього,вона погладила себе по животику і сказала-"Не сумуй малюк,усе в нас буде добре,я тебе люблю і це головне!". Без сліз,без болю,і її рідні її підтримали.
Ось і пройшли ті щасливі 9 місяців,вона приїхала в пологовий щоб народити найголовніше чудо у своєму житті.П"ять годин вона мучилась,на щастя пологи приймав професіонал.Вона народила синульку,на наступний день до них зайшов лікар ,який приймав пологи,по сумісництву директор пологового,спитати як у них з малюком справи,потім вони розговорилися,вона розповіла йому свою історію, він вислухав її і зрозумів.Пізніше знову і знову аж до виписки заходив до них,і в день виписки запропонував відвезти їх додому,вона погодилась,так він почав навідувати їх вдома,а ще через два місяці запропонував одружитися.Вона погодилася,бо також встигла полюбити його і прив"язатися до нього.
Весь цей час її колишній пив,гуляв,весь час міняв дівчат,підсів на наркотики.Пройшли роки.Своє кохання він так і не знайшов.Одного разу,коли вона привела свою дитину до лікарні,вона зустрілась з ним поглядом(він працював там електриком),розкішна,самодостатня,красива,щаслива дружина і мама не зразу впізнала його,але коли впізнала то жахнулась,худющий,зморений,відсутній погляд,з головного красунчика,в якому вона душі не чаяла,перетворився на те,на що їй навіть бридко було дивитись.Він теж впізнав її,впізнав і сина,підійшов до них,спочатку кинувся до неї з вибаченнями,потім до сина,хлопчик здивованим поглядом подивився на маму,вона вдала вигляд ніби зовсім не знає цього чоловіка,і вони з сином пішли далі. І тільки тоді,коли пройшло стільки років,він зрозумів яким він був ідіотом,і як він помилявся,та було вже пізно.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319291
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.03.2012