| Сторінки (2/115): | « | 1 2 | » |
В примарнім світі із облуд й олжі
Колоси часто зліплені із глини
І пустка за лунким набором фраз
Їх сутність.
Але, це не про тебе. Ти - алмаз
Міцний, незламний, хай і з порошину
І в нім світи, що непідвладні ржі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2017
Час перемін. А ми тупцюєм все
І досі продаєм себе за гречку,
І мовчимо, неначе ті овечки,
І сподіваємось: "Мо' цей раз пронесе…"
Не пронесе. Доки й не відчахнем
Лукавої сподіванки на Бога.
Мовляв, прийде від нього допомога,
Чекаймо, лиш. Того лиш не збагнем,
Що сивий Бог давно вже спогляда
На лінощі лукаві у зажурі
І в погляді його все більш похмурім
Гроза усе частіше прогляда.
Тож, прокидаймося, братове, від облуд,
Від сподівання на небесну манну -
Розкриймо очі - бій іде останній
І в нім лукаві підпирають юд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2017
"не буду журитись нічим я
а ще закохаю у себе
якогось хлопчину з очима
відтінку осіннього неба"
(Наталя Пасічник, Спалювання Листя)
Така закохає. Не диво.
Забуде хлопчина про дійсність
І прийде до тями (можливо)
В сріблясто-блакитному місті.
В тім місті примарні бажання
Мов іній вкривають сади -
В садах тих спокуси кохання
У вічність прослали сліди.
Там листя дзвенить кришталево,
Там все еманує магічність.
О, Сніжна моя королево,
Для чого та вічність?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016
Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Але час вже, любі браття, помінять нам долю.
Чверть століття змарнувавши на догоду зухам,
Довели ми Незалежність ледь не до розрухи.
Гей, пора до справи, браття, - годі вже чекати -
Україну нашу милу час нам піднімати!
Час звільнятися від марень, від олжі й облуди,
Бо інакше діти ваші проклянуть вас, люди.
Проклянуть за пустослів'я, за мовчання нице,
За здання перлини-Криму чужій-чужаниці,
За відступництво, бо ж де ще, на якій землі
Є вітчизна для стражденних кримців-киримли!
Піднімаймося, братове, проти супостата,
Але спершу проженімо із своєї хати
Всіх манкуртів, що тут ходять, сливе, табунами -
Найстрашніший в світі ворог той, що поміж нами.
Пригадаймо, милі руси, нашу давню славу -
Хто ми є, якого роду і свою державу
Піднімаймо, мов калину, зігнутую злісно.
Піднімаймо вже сьогодні - завтра буде пізно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016
Вбережи мене доленько-доле
Від пустого словесного блуду,
Від захоплень юрми, від облуди,
Від спокуси, що рівна неволі.
Вбережи від нещирого слова,
Від примар, міражів та надій,
Дай у вирі буремних подій
Не згубити життєві основи.
Не мій вибір по лезі ножа —
Значно б краще босоніж по травах
Та коли вже палає заграва,
Я іду — притлуми лиш мій жаль.
Проведи мене доленько-доле
Ти по лезі отім до кінця,
Вбережи, щоб не втратив лиця
І не зрадив ні жінку, ні волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Чи можна в смерть рушати навесні,
Коли повітря сповнене наснаги,
Жаги творіння, повне тої спраги,
Що створює саме життя? – Ба, ні!
– То є протиприродним, то є гріх,
Шепочуть тут і там. – Терпіти треба.
Колись молитви та й дійдуть до неба.
Тоді спасе Всевишній нас усіх.
Дійдуть… Колись… Можливо… Може й ні.
Минуть роки, забудуться образи
І сидячи за кухлем пива разом
З тюремником моїм співатимеш пісні…
А може з тими, хто мене зловив –
З вчорашніми героями Луганди,
Підстилками чужої пропаганди,
Які мене в Московію здали…
Ми толерантні – розумієм ми
І суддів – ну які ж вони бандити…
Така посада. Мусять засудити
Хай і безвинну. Серце лиш щемить
Від словоблуддя, від пустих очей,
Від відчуття огидної облуди,
Від тої толерантності… О, люде –
Не вибачають деяких речей!
Таких, як непорядність, як брехня,
Як ницість, підлість, боягузство, зрада,
І вже напевно, як те робить влада –
Чужа й моя – без сорому, щодня…
Політкоректність нині над усе –
Мій маршал, що мене послав на битву
Вже тисне руку ворога, й молитва
В устах його прощення всім несе.
З-за грат непросто боронить мій світ,
Бо є межа і за межею тою
Вмира надія, вбита пустотою
У душах людських…
Скоро яблунь цвіт покриє край мій любий…
Лицедії продовжать виголошувать промови
Своїм медоточивим язиком
Про скорий рай, про ріки з молоком,
Про те, як люблять вас…
О, суєслови! Слова пусті вбивають всі надії…
Чи можна в смерть рушати навесні?
Чи можна… Наче хто питає…
Нещирість в безнадію проростає
А без Надії як же тій весні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
В цьому місті так багато листя,
Що в черлено-золоті алеї
Залітають часом милі феї
Розім'яти свої крилечка сріблисті.
В цьому місті феям завше раді,
Бо існує давняя прикмета,
Що найкраща муза для поета -
Фея, що приходить в листопаді.
Від пори цієї віє сумом
Не лише в твоїм чарівнім місті.
Геть той сум! Крізь кучері вогнисті
Посміхнися, не впадай в задуму!
Все минає, все таке нестале,
Але сум від споглядання світу
Біільш властивий смертному піїту,
А не феї з ніжними вустами .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2015
Вже й листя облетіло, і туманів
Сумну, холодно-сіру череду
Усе частіше бачимо в саду,
А я, немовби, все чогось ще жду.
Ще жду… Чого? Що зацвітуть каштани?
Що сонечко пригріє і Весна
Оберне знов цей край зеленим раєм,
Розверне річку втрачених надій,
Щоб знову ми скупались в тій воді
І сповнилися маревом видінь?
Аж є в душі оте, що не вмирає?
Чи, кажете, такого не буває?
А, певно ж, ні. Немає вороття...
І в тому мудрість, адже дар життя
Іще солодший тим, що небуття
На кожного урешті-решт чекає.
Скажи, чи став щасливішим хоч трохи
Хоч хтось, з ким ти ділив дороги?
Чи встиг ти хоч комусь знання лишити
Заради чого варто в світі жити?
І чи згадає хтось, що сам ти жив,
Кохав, захоплювався, мріяв і тужив?
Буває й так, що здичавіле поле
Затягує дебелим бур'яном
І сій-не-сій між будяків зерно,
Не проростає в хащі тій воно,
Тож, інше щось збирають у стодоли...
Поглянь на сад - он, у його гущаві
Червонобокі, стиглі золотаві
Висять плоди. Кому той сад вродив?
Нема того, хто яблуньки садив,
Хто доглядав їх, хто вкладав в них душу.
Нащадкам все те глибоко байдуже…
Вже листя облетіло і тумани,
Останні передвісники зими,
Холодної, бездушної пітьми,
Повзуть поміж байдужими людьми,
Стираючи в серцях пусті омани...
Чого ж я жду? Чого ще сподіваюсь?
Я вірю в ближніх. В вірі тій не каюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015
Було колись, напевно до пришесть,
Коли ходили ще поміж людей пророки
І совісті ще було чути кроки,
Найвище за усе цінилась честь:
"Поводься гідно, поважай старих,
Шануй батьків, будь захистом для жінки,
Не кинь в біді товариша, краплинку
Май співчуття й до ворога, бо гріх
Чинить інакше". Де ви, ті часи?
Минулися і поросли травою
Стежки до співчуття. Тепер юрбою
Керує страх, продажність. Наче пси
Гарчать на тебе нещодавні друзі.
Вони ще переповнені ілюзій...
Чекай, Ельміро, зміняться часи,
Презирством "лютим друзям" воздаси!
1.08.2015
Валентин Бут
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2015
Поетові,
якого офіційно визнано небезпечним
для підвалин російської влади.
Коли таврованим холопам
Влили у мізки чорну жовч,
Коли Зевсівна Калліопа
Шепоче: "Пережди, помовч!"
А ти продовжуєш шукати
Якусь там совість, гідність, честь
Коли ти з душ, іржаві грати
Прибрати хочеш, а з очей
Полуду, крізь яку не бачать
Раби, який насправді світ,
Невже ти вірив, що пробачить
Тобі сліпий кремлівський кріт,
Що білим не йменуєш чорне,
Що злом ти звеш лукаве зло,
І немовчання непоборне,
І нетавроване чоло?
Ні, ні… Ти знав, що все те буде,
Що будуть крики "Розіпни",
Що чорні мантії облуди
Тебе не стануть боронить.
Тож, не втрачай, мій друже, віри,
Не піддавайся тій мані
І не суди нещасних сірих,
Що геть забули у ці дні,
Що їх кайдани не прикраса,
А сите пійло не резон,
Аби наїзників Пегаса
Знов пхати до гулазьких зон.
Минає все – журба і горе,
Вчорашніх друзів падолист,
Але ти стій, мов скеля в морі,
Свого тримайся, не схились!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
Можна складати вірші
Про спів дзюркотливих струмочків,
Дзвінкую виковувать риму
До "слава российского флага"
Кохання оспівувать згагу,
Чи те, що спливає незримо,
Зітхать про вишневі садочки,
А цей... Одним словом, Бывшев...
"Это ж дойти - ну, до края,
Чтоб совесть и стыд свой утратив,
Забыв чьим ты хлебом питался
И в чьи туалеты ходил,
Народ, что тебя породил
Предал и фашистам продался -
Продался кровавой той рати,
Что малых детей распинает!
Ну, это ж додуматься только -
Бандеровцам тем недобитым,
Тем нелюдям, тем правосекам
Той хунте слагать свои оды
Желать мракобесам свободы,
Шухевича звать человеком,
Обаме продаться настолько!
А ведь, за такое бы надо
Писаку - пред дедушку Ленина
На площадь под рученьки белые
Да вслед за хохляцкою байкою
Пройтися казацкой нагайкою -
А, вот за слова твои смелые
Да плата на части филейные -
Твои гонорар и награда!
И, коль ты наш враг -
пожалте-с в ГУЛАГ!"
Оце, щось подібне, брате,
Я вичитав в вашій пресі.
В Літературній газеті -
Мов сталінське déjà vu...
Казали ж - у лісі жити,
То треба по-вовчи вити,
А не співать солов'ю.
Подібне читав лиш в клозеті,
А тут уже й судді в процесі,
Вже й клітка чекає, грати…
І підло злили стихи ru
Чого не буває в миру...
Але, я прошу тебе встоять!
Колись, в Гетсиманськім саду,
Один теж казав, що не зрадить.
Отак і москальська громада
Плете свою власну біду.
Раби ж бо не знають, що коять…
Тож, дуже прошу - не сумуй!
Розвіються хмари над світом,
Прозріють одурені діти.
Що може поет тут... Римуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015
Boots
(Infantry Columns)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Glcg95L4JK4[/youtube]
WE’RE foot—slog—slog—slog—sloggin’ over Africa!
Foot—foot—foot—foot—sloggin’ over Africa—
(Boots—boots—boots—boots—movin’ up and down again!)
There’s no discharge in the war!
Seven—six—eleven—five—nine-an’-twenty mile to-day— 5
Four—eleven—seventeen—thirty-two the day before—
(Boots—boots—boots—boots—movin’ up and down again!)
There’s no discharge in the war!
Don’t—don’t—don’t—don’t—look at what’s in front of you.
(Boots—boots—boots—boots—movin’ up an’ down again!) 10
Men—men—men—men—men go mad with watchin’ ’em,
And there’s no discharge in the war!
Try—try—try—try—to think o’ something different—
Oh—my—God—keep—me from goin’ lunatic!
(Boots—boots—boots—boots—movin’ up an’ down again!) 15
There’s no discharge in the war!
Count—count—count—count—the bullets in the bandoliers.
If—your—eyes—drop—they will get atop o’ you
(Boots—boots—boots—boots—movin’ up and down again!)
There’s no discharge in the war! 20
We—can—stick—out—’unger, thirst, an’ weariness,
But—not—not—not—not the chronic sight of ’em—
Boots—boots—boots—boots—movin’ up an’ down again!
An’ there’s no discharge in the war!
’Tain’t—so—bad—by—day because o’ company, 25
But—night—brings—long—strings—o’ forty thousand million
Boots—boots—boots—boots—movin’ up an’ down again.
There’s no discharge in the war!
I—’ave—marched—six—weeks in ’Ell an’ certify
It—is—not—fire—devils—dark or anything, 30
But boots—boots—boots—boots—movin’ up an’ down again,
An’ there’s no discharge in the war!
Ми – піхота – туп–туп–туп – тупаєм по Африці –
Ноги–ноги–ноги–ноги – тупають по Африці –
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!
Дев’ять–п’ять–дванадцять–три – двадцять дев’ять миль пройшли
Три–дванадцять–десять–сім – вчора тридцять дві втяли –
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!
Ні–ні–не–дивись, що попереду мигтить.
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Чоловіки–чоловіки глузд втрачають на той вид
І краю не видно цій клятій війні!
Пробуй–пробуй–намагайсь думати про інше щось –
О, мій–Боже–порятуй–щоб із глузду не зійти!
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!
В патронташі–порахуй–скільки–ще–лишилось–куль.
Очі–впустиш–на–дорогу, то протупають по них
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!
Так, ми–можемо–терпіти–втому, спрагу, голод – гей!
Але – Боже – не постійний, осоружний рух оцей:
Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!
І краю не видно цій клятій війні!
Вдень–іще–не–так–погано, бо удень ти у гурті,
А–прийде–ніч–і–лізуть–до–віч тупочуть, мигтять оті
Черевики–черевики–черевики – вгору–вниз.
Краю не видно цій клятій війні!
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Я–пройшов–шість–тижнів–пекла–і–засвідчую–одно:
Не–вогонь–то, не–чортиська–не могильна–тьма –воно:
Черевики–черевики–черевики–вгору–вниз,
І краю не видно цій клятій війні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Тих людей, наче в морі краплин,
Та, насправді, усяк сам-один.
Тож, солодким не вір голосам -
Все важливе вирішуй лиш сам.
А іще - ти це добре затям -
Не давай своїм гратись життям
І не смій піддаватись юрбі,
Бо те часто веде до ганьби.
Довіряй лиш своїм відчуттям,
Бо ж твоє врешті-решт це життя.
Сам плануй його, сам визначай
Як пройти по тім вістрі меча.
Так, нелегкий той шлях до мети, -
Та, як йтимеш, то зможеш дійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2015
Ну що за нація така –
Їй кров пускає кат, линчує
Вони ж – хто танчить гопака,
А хто про очерет віршує…
Одні, отримавши наказ
У супостата не стріляти,
Вмирати, коли прийде час,
Стояти, не провокувати,
Стоять, хоча їх косить смерть,
Стоять в надії – влада знає
Що чинить. Ані "град", ні "смерч"
Втекти їх не переконає.
А інші, в той же самий час,
Вирішують як здати в Мінську
Луганщину і той Донбас,
Що так не любить українську.
Он, Крим же ловко так здали –
Нащо він нашим дилетантам?
Та, зваб позбутись не змогли
І вже гендлюють з окупантом.
Везуть колони хур у Крим
Сметану, сир, свинячі плічка
Годують київські хохли
Моїх зелених чоловічків…
Ох, дуже скоро добере
Оте нездарне врядування,
Бо мій зелений очерет
Вже проростає крізь вагання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015
Так, світ безжально ловить нас в тенета
Кохання, влади, золота, розваг
І часто там, де маряться нам злети, -
Вже привидом на пласі голова…
Та бачу я, що світ оцей ласкавий
Як не ловив, а не спіймав тебе!
Іти вперед, іти і не лукавить,
А ще, тримати прямо свій хребет,
А ще, розкрилено тримати плечі,
Всміхатися, хоч сльози ллє душа,
Коли нема розрад, шляхів до втечі -
То так непросто…І не полишать
Отим мармизам на поталу Слово,
А викувати з нього гостру сталь
І нею боронити нашу мову,
Прикуту до байдужості хреста…
Ти все здолала те, поетко мила,
Та, будувати ще зарано мавзолеї -
Наснаги і добра, здоров'я, сили!
З запізненням, та все ж - до ювілею...
5 квітня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
Промерзлий час завмер посеред поля
І я,зависнувши над краєм небуття,
Дивлюсь як смерч вогню, металу, болю
За мить змете моє роковане життя.
Невже то все? А як же та зозуля,
Що обіцяла довгії літа?
Я ж вірив їй – мене не брала куля,
І як же ті дівочії вуста,
Які так і не встиг поцілувати,
Тоді, як ми прощалися в саду?
Ні, ні - чекай! А як нещасна мати
Переживе оцю її біду?
За що їй це? За віщо нам ця кара –
Нахабство проімперської юрби?
Ненавидить за що нас та почвара –
За те лиш, що не хочемо в раби?
За те, що Русь – це ми, а не Росія?
За те, що незлобиві ми, не злі?
За те, що підло вкрадена Надія
Не підкоряється вам, ниці москалі?
Чому, чому, лихі захланні зайди,
Ви прагнете сусідської землі?
Чом начиняєте її металом "градів"
Це так заведено у "братньому" Кремлі?
Забулись-те, що згине той, хто прийде
В наш край з мечем від нашого меча?
І заховатись в цілім світі ніде
Тому, на кому Каїна печать?
Моя Вкраїна є, була і буде…
Вогненний стовп шугнув, ударив, згас.
Промерзлий час свої підставив груди –
Тримайся, синку, їм не взяти нас!
18 лютого 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Привид минулого шкірить зуби,
Вкритий порохом зниклих імперій,
Сьогодні він пхнеться до мене в двері -
Вже й розкапустив слиняві губи.
Трупи, руїна,згарища, попіл,
Ось що несеш ти насправді світу
Але цей світ скуштував досита
Русскава міра смердючих утопій.
Вже скуштували твоєї сваволі -
Чуєш, ГУЛАГИ твої не для нас!
Тож, зупинися, допоки є час,
Рабе, що знехтував покликом волі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Кривава бійня , вчинена в Парижі
І знову світ стоїть на роздоріжжі
Добра і зла, ненависті й любові -
Вже й грім гримить і крячуть круки хижі.
За шарж вчинивши кровопролиття,
Лише тому, що ваші почуття
Отой малюнок болісно образив,
Ви суперечите подателю життя.
Не вчив Пророк, що нагнітання страху
Угодним є великому Аллаху.
Не можна щось із остраху любити,
Як не примусити співати в клітці птаху.
Але спитати тут хотів би разом з тим я -
А чи вважаємо ми справді припустимим
На кпини брати - хай не нашу віру ?
Поняття етики, добра вже є пустими?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
Цей вірш навіяний віршем колеги, Олени Іськової
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545327
МИ НЕ ВІДВОДИМО ОЧІ, МИ БАЧИМО ВСЕ.
Нам кажуть, що ми витрачаємо
Сотню мільйонів на день,
І то із бюджету лишень.
Ми справді той плин помічаємо
З наших кишень.
Але ж, чи то все йде на військо?
Погляньмо - оце наш солдат:
Совкових часів автомат -
Це проти "утесов"російських!
Де ж торбохват?
Чом військо вкраїнське ще й досі,
Попри людську допомогу -
Без неї вже витягло б ноги -
Все ще напівголобосе?
Влада ж убога,
Попри страшне навантаження
На Край, на знедолений люд,
Знову пустилася в блуд -
Ділить якісь повноваження…
Буде вам суд!
Плодять міністерства нікчемні
Та граються в РНБО -
Що скажеш, нещасна вдово?
Чи знайдеш слова якісь чемні?
Крикнеш "Бравó"?
Одумайтесь врешті, нездари!
Годі ганьбити наш рід,
Бо сльози нещасних сиріт
Свинцевим дощем вас ударять.
Дощ на порі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Все тимчасове - світ, серцебиття,
Тож тіш себе, допоки щастя маєш,
Спивай його, бо скоро запізнаєш,
Що дуже перемінливе життя.
Коли ж біда притисне до землі,
Впускати відчай в серце не спіши -
Зневіра - то отрута для душі.
Мине і те. Є край усякій млі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Стабільного курсу гвалтованій гривні?
Ви що там – блажені? Не будьте наївні.
Петрусь безгрошів'ям страждав ці роки
Що мав від бюджету – одні копійки !
Чим житиме наше священне теля,
Як липецький бізнес продасть москалям?
Що зрештою гривня? – Була і не буде.
Зате ми Гарантів виводимо в люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2014
https://secure.avaaz.org/ru/petition/Evropeyskiy_Sovet_Venecianskaya_komissiya_Nepriznanie_legitimnosti_vyborov_v_Krymu_iniciirovanie_peregovorov/?aAHZBgb
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Весна нарешті. Як чекав її!
Уранці в небі гуси гелготіли,
Немов комусь повідати хотіли
Про березневі радощі свої.
Їх радість зрозуміла хоч кому,
Але сьогодні інші йдуть процеси,
Адже свої "законні інтереси"
Новий адольф застоює в Криму.
Мов гицель, що заклав за комірець,
Удерся в хату до свого сусіда,
А вулиця немов того й не віда
Стурбованість висловлюють… Капець!
Щось Мюнхеном запахло у ці дні
Той дух адольфу паморочить мізки,
Зухвалість за безкарністю - так близько!
Безчестям не уникнути війни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014
© Ліна Костенко
Не пощастило нашому
народу.
Дав Бог сусідів, ласих до
нашесть.
Забрали все - і землю, і
свободу.
Тепер забрати хочуть вже
і честь.
© Валентин Бут
Ні, не забрали. Наше й досі з нами
Так само, як свобода, гідність, честь.
Немало ми пережили нашесть,
А й досі можемо пишатися синами.
Отими, хто в блокованім Криму,
Стоять в очікуванні штурму гарнізонів,
Честь не бруднять, не спорюють погонів.
Шанс дипломатам, уряду - кому?
А в Києві готуються до свята -
Святе читать Шевченкові вірші...
Чи сам Шевченко так би согрішив -
Курити фіміам, як палять хату?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
"Зима від крові тихо червоніла.
Але стоїть нескорено Майдан…"
(Немає Винних, Є Лише Убиті. Олена Іськова)
Заклали Січ, звемо її Майданом,
Є сила й воля, та одна біда -
Тьма отаманів, та нема гетьмана
Без нього військо просто череда.
Стоїть козацтво, ще стоїть, чекає,
Хоча вже уривається терпець -
Час діяти, бо братовбивця каїн
Знов точить ніж - не бачить лиш сліпець.
Стоїть козацтво, слуха отаманів,
А ті у ступі воду все товчуть.
Слова, слова - все пустоцвіт, омана
Словами слави України не зітчуть…
А гетьман… Він вже тут. Стоїть на чатах
Десь на одній з підталих барикад
Він ще не знає хто він, як почати,
Лиш знає, що нема шляху назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Oleg Rustemov
13 годин(-и) тому
Министерство Образования пытается запретить изучение творчества крымскотатарского писателя Джынгыза Дагъджы.
Ссылаясь на запрос очередного человеконенавистника из "Русского блока", некоего О. Родивилова, Министерство Образования Крыма 17.01.1014 г. направило в Крымский Инженерно-Педагогический Университет письмо с требованием предоставить письменный отчет о том, изучается ли на факультете крымскотатарского языка и литературы творчество писателя-коллабрациониста и предателя Родины (по определению Родивилова) Джынгыза Дагджы. В числе требований было также указание на предоставление учебных планов факультета для контроля по данному вопросу.
Двадцять перше сторіччя, чотирнадцятий рік
Я вже думав, сексоти потліли.
Але ж - ні! "Враг народа!" знов чуємо крик
І "по просьбє трудящіх" (ментальних калік)
Пише запит якийсь радівілов.
Міністерство той запит одразу "во фрунт"
"Чьё там творчество учат татары?
Не Дагъджы ль ? Кто позволил вкушать этот фрукт?"
- Чи почулось, чи й скрипнули нари?
Що це - влада моя ностальгує
За званнями вершителів долі?
Чи відверто аж так нудьгує
За роками, коли крамолі,
Безвідносно її особи,
Легко кулю пускали в лоба?
Русскій мір вчить весь світ затято
Що є правда, де корні облуди,
Та не люблять чогось темні люди
Той синдром "перезрілого брата",
Що сує свого носа усюди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014
Що горіло в очах, те не згасне в душі.
Відспівати мандрівця завчас не спіши.
За порогом безсмертя безмежні світи -
Де мій посох? Я далі збираюся йти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
Нешановний середнього роду,
Бо ж "адно" майже те, що г…но,
Попри надану тут вам свободу,
Не показуйте нам ваше дно,
Не ламайте російської мови
Об хохляцький свій менталітет-
Не в сортире же вы, право слово,
Вы же пишетесь гордо "поэт"
Нетерпимість до іншої думки,
Попри те, що це просто нечемно,
Притаманне лише недоумкам,
Невиправним невдахам, нікчемам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Сірий ранок. Крізь млявий ще натовп
Я спішу на блокпост. Змерз, мов німець!
Ось прохід в загорожі аж раптом:
" Я вітаю, що Ви українець!"
Сон зняло і десь холод подівся,
Зникла втома безсонної ночі,
Мов водою живою напився
Я з тих слів. О, те слово дівоче!
Вздовж по Банковій, до звіринцю
Йдуть і думи несуть свої люди
"Я вітаю, що ви українці!"
Хто скажіть те вітання забуде?!
Хлопці з Беркуту сунуть похмуро,
Наче й справді в краю цім чужинці
"Я вітаю, що ви українці!"
І вже тане ота понурість.
Миле Сонечко, тим вітанням
Ти багато більше зробила
За всі заклики, крики, благання -
Гордість в душах слабих відродила.
З Днем Народження, сірооко,
Мила дівчинко - справжня жінко!
Щастя, радості, злетів високих!
Я вітаю, що Ви українка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014
Чуєш, Брате, Майдан знов кличе,
Ми - іскринки вогнів перемог.
На скрижалях душі одвічно
Україна у нас і Бог!
(Наталія Крісман НА СКРИЖАЛЯХ ДУШІ ОДВІЧНО УКРАЇНА У НАС І БОГ!)
Чую, Сестро, я голос честі!
Гідність нарешті згадали люди
Вже до совка вороття не буде,
Хоч стоїмо ще на перехресті.
На перехресті широкого шляху
З тим манівцем, де ми досі блукали,
Але кайдани з душі уже впали
Вільного не обернути в комаху.
Сміло ж ступаймо дорогою волі
І не звертаймо нізащо убік.
То є наш шанс - он уже Новий Рік
Благословляє наш вибір і долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014
Karpa Irena
Свіжа історія від знайомої з Донецька: "Хочется уехать и никогда не возвращаться. Сегодня я впервые в жизни столкнулась с ситуацией ‘me against the crowd’. Толпой агрессивной. По-настоящему, без шуток. Я ехала на работу в троллейбусе Донецка с ленточкой желто-голубого цвета на сумке. Я так хожу уже почти месяц. Меня пару раз обозвали фашисткой, отказались продавать продукты в магазине, но это все – мелочи. Сегодня я видела искаженное зомбо-яростью лицо этого места. Началось все с тетеньки 40+, которая начала громко причитать о просранных мозгах молодежи, которая не хочет учиться и работать, а лишь бы майдаунить. Ей начали вторить такие же уставшие от жизни рабы, и уже через минуту половина троллейбуса мне рассказывала о гейропе, Донбассе, который кормит всю Украину, и прелестях обьединения с Россией-матушкой. Не уверена, что это был инстинкт самосохранения, но я молчала. В наушниках играло «Hej, hej, sokoły, omijajcie gory, lasy, doły..», в Киев уже завтра, ссориться не хотелось. В какой-то момент тетке стало ясно, что так просто меня не возьмешь, и надо переходить к активным действиям. Буквально за 30 секунд я стала лично виноватой в снесении памятника Ленину, осквернении ворот КМДА, провокациях против Беркута возле АП, да и в целом продажной шлюхой. Я до сих пор в растерянности – европейской или нацистской, хотя какая уже разница? Народ улюлюкал и поддакивал. Никто, я подчеркиваю, никто за меня не заступился, мол оставьте девочку в покое. Я молчала. Тетка резко сорвала с сумки мою ленту и начала топтать на полу троллейбуса. Втаптывать в грязь полурастаявшего снега флаг моей страны. Как-будто от этого зависело ее личное будущее. Как-будто Украина как государство принесла ей личное горе. Ей помогали. И радовались, как-будто Новый Год наступил на неделю раньше. Кто меня хоть немного знает, поймет, что тут я не могла не сорваться. Мой крик «Что же вы делаете, это же флаг государства, частью которого вы тоже являетесь?!!» я слышала со стороны. Я смотрела в лицо толпы, которая готова растерзать. Ей завтра было бы стыдно, но сегодня меня бы не стало. Меня спросили: «Сама выйдешь или помочь?». И два крепких мужика вытолкали меня из троллейбуса на ближайшей остановке. О том, что по такому делу теоретически можно обратиться в прокуратуру, я поняла спустя пару часов. Но на той же долбанной остановке я поняла, что я не в своей стране, я во вражеской стороне. Я не знаю, как это вылечить, ведь дети воспитываются так же. Это гангрена, которую можно только ампутировать, пока не поздно. Хочется уехать и никогда не возвращаться". PS. Я правда змушую себе читати й дивитися про мирні протести Ганді... Це нелегко.
Тролейбус Ваш справжня депресія,
Мила моя дівчино.
Стрічка лиш привід. Причина
В роками плеканій агресії .
Так довго її годували
Міфами про бандерів
Випхали Вас у двері?
А декого замордували.
Тут інше вражає до болю,
До крику й кривавих сліз:
Як край білокорих беріз
Тут маніпулює юрбою.
Нас зводять лоб в лоба до згуби.
Війна та вже в наших дворах.
Divide et impera -
Зійшли вже драконові зуби…
Ненависть засліплює очі,
Безмозкі не знають ганьби
І матір затопчуть раби,
І волю розіпнуть охоче.
Турнули дівчатко непутнє
Нікчемні, лукаві раби?
Ні, в ражі тупої злоби
Ви випхали власне майбутнє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013
З найщирішою пошаною до Музи і уклінним проханням не сприймати життя аж надто серйозно :)
Це, справді, дуже серйозно
З собою зійтись віч-на-віч,
Очей не склепивши всю ніч -
Вже й ранок сіріє. Так тоскно...
Так тоскно від думки , що марно
Минає коротке життя,
Все ближче поріг небуття
А тут все ще в планах примарних...
Кафе, кава, музика, кайф
І тут той замацаний стікер,
П'ять слів, мов відточені піки:
'It's not a rehearsal, it's life.'
Спішить хтось у водах індійських
Імперські омить постоли,
Для іншого - повні столи
Є сенсом житейського дійства...
Життя - то, насправді, вибір
І тут вибираєш лиш ти
Летіти, а чи повзти,
У той, а чи в інший вимір.
Але, не грішімо журбою,
У кожного божий талан.
І кожен, без сумніву пан,
Як в злагоді, в мирі з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
"А бог війни вичікує."
(Лілечка Ніколаєва, Бог Війни)
Старий Арес сумує десь на лаві,
Насправді, навіть він
Не може до кінця
Повірити , що є такі лукаві,
Що у беззбройних
Ладні вирвати серця.
Аж ті почвари в тихому народі
Десь наплодили
(Гроші - сильні чари)
Поріддя гоблінів, чуже самій природі -
Бездумних та
Безжальних яничарів.
Старий-бо звик -
Що війни честі варті
А де ж та честь
Коли в пекельнім нурті
Дітей калічать
Палиці бастардів,
Кийки до того
Навчених манкуртів?
Троянда волі,
Справді, з колючками,
Але народ не виє. Він співає
Гімн гідності, що визрівав віками,
Як спраглий велетень,
Свободи дух спиває
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013
"Ре-во-лю-ція! Ре-во-лю-ці-я! "
( муза цього вірша - Наталка Ярема з її твором "Революція")
"Революція, революція" -
Таки справді вже нас допекло.
Дехто раптом згадав Конституцію,
Мов, законом би краще було.
Воно, звісно, законом би краще,
Особливо, як суд кишеньковий,
А над ним є серйозний смотрящій,
А в смотрящєго Беркут кийковий.
"Ех, підставили владу, козляки,
Поламали спокійне життя!
Хто там бив! Все було лиш для ляку,
А вже всі: "Побиття! Побиття!"
Бач, Европи їм враз закортіло,
Наче медом намазано там...
А що ж ми? Ми ж за вами гляділи,
Щоби кльово було всім котам...
Ех, нікчеми, невдячні зрадливці!
Ви не раз ще згадаєте нас!
Ви - отара, затюкані вівці,
Що здіймають на пастиря глас..."
Ті переспіви чуєм щоднини
І як вірити тим паханам,
То це ми згвалтували країну
І що б'ють нас - то наша вина.
Може й так, бо ми довго терпіли
Там, де мали б піднятися враз.
Та коли вже дійшлося до діла,
То нічим не спинити тут нас.
Я не з тих, в кого часті полюції
Від чеснот тої сучої пані,
Та нехай буде вже революція,
Бо терпіння втопилось в чеканні.
Революція з запахом диму
В барабани нам б'є з барикади:
Гей, смотрящіє - я тут людина,
Це мій край, а от вам час втікати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2013
"Напевно, час до рук нам брати вили!"
Наталія Крісман
А, схоже, саме підходящий час!
Але не з вилами - вже досить з нас поразок,
Пліч-о-пліч станьмо. Станьмо спершу разом
Ніхто не зробить вибір той за нас.
Якщо ж дійде до діла, то не вила -
На силу й зброю треба зброї й сили.
Ці таргани не підуть просто так.
Що їм Європа - інша в них мета.
Але ж, який Майдан - кияни і з провінцій -
Як я люблю вас, любі українці!
І Прага нас підтримує й Берлін.
Геть пута з душ і зводьмося з колін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013
«Бунтарський дух, що в тисячах згорань
Щоразу воскресає Фенікс-птахом...
А Ти, Людино, в мить протистоянь
Добра зі Злом - зречешся свого Я?
В ім'я чого готова Ти на плаху?»
(Наталія Крісман, «Непокірні»)
Нізащо не зречусь! Я вигострив його,
Мов шаблю, що від прадіда і діда.
Вам може сиве лезо те повідать,
Як віддавали пращура мого
І раз і вдруге кату добрі люди
За те лиш, що не зрадив сам собі
І сподівався ще в своїй добі -
У час зневіри, розбрату, облуди
Для Краю роздобути кращу долю
Бо що ж за доля дибати в ярмі -
Вже краще скласти голову в борні.
А Край тоді впрягали у неволю,
І добрі люди (вони й нині тут),
Допомагали зайдам те робити,
Бо, що та воля - ні кожух пошити…
Візьмеш із неї пшик та суєту...
Чи пам'ята хто пращура мого,
В краю, який ще зветься Україна,
Та дуже вже нагадує руїну?
Чи є наука людям із того?
А Край, між тим, мов торба із горба,
Вже котрий рік все котиться в болото
І кліпає, мов імпотент холодний,
І влада, й недовлада і юрба…
Не жити - виживати (ось де суть!)
Навчились ми , сховавшись за завісу
Із самозречень лжі та компромісу,
Тож, вурдалаки й далі крівцю ссуть…
Ось, саме через це, поетко мила
Я не зречусь нізащо свого Я,
Бо це - мій світ, мій Край, моя сім'я,,
Це пам'ять роду, гідність, честь і сила.
Зректись того і разом перейти
В безликий стан блискучого нікчем'я?
Зійти в пігмейсько-яничарське плем'я?
Щось інше мала на увазі ти...
27 березня 2013 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2013
О, мово багатостраждальна,
Все правлять по тобі тризну -
По тобі, в віках опальній,
Пророслій крізь соцреалізми,
Вилученій із науки,
Зі світу тонких технологій,
Виставленій попід руки
З життя - не втрапляє у ногу,
Впхана в останній притулок,
Що зветься Художнє Слово -
Ось він - іуди цілунок,
Мила моя, калинова!
Можеш отут співати
Давні пісні про галю,
Можеш жалі засівати…
Сльози втираєш, скрипалю?
Вшквар же веселої, брате,
Бо ось-ось терпець урветься...
Може ж таки горбате
Кодло іуд схаменеться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Закручені у шал цього життя,
Не часто ми вертаємо до хати,
Де жде, де й досі жде нас мати,
Жде навіть на краю у небуття.
Нас, справді, дуже важко зворушить,
Але в її чекання полинове
Приходьмо і несімо тепле слово,
Підтримуймо тепло її душі.
Їй все одно - ти пан, чи козопас -
Вона нас буде все одно любити,
Бо і старі, а ми для неї діти
І тут не змінює нічого навіть час.
Не змінює аж доки й роз'єднає.
Не забуваймо ж наших матерів,
Чи молоді вони,а більш того - старі
Цей милий світ так швидко проминає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
О, яка ти доросла вже
І струнка, наче справжня грація!
Одинадцять тобі? Та, невже?
Виглядаєш на всі дванадцять!
Очі сяють, неначе зорі
Переповнені дивом вражень -
Як я жду, що ти знов розкажеш
Щось з невигаданих історій…
Щось про ельфів, про дивосвіт,
Де на стінах старі гобелени...
За ті казки віддам весь світ -
З Днем народження, мила Мілено!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
Ох, ця сива зима,
Гірше неї нема –
Іще й досі стоїть на чатах.
Не пускає весну,
На кохання рясну,
Погулять не дає дівчатам…
А була ж і вона
Не завжди крижана
І хмеліли від неї хлопці,
Я і сам з нею жив,
Своє серце лишив
У маленькій її долоньці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013
"Я душу спрятала в сундук,
Чтоб не нашли ни враг, ни друг,"
( З викладеного в Мережі. А викладають, на жаль без зазначення авторства)
Ну, що за вигадки. їй богу, ховати душі в темні скрині,
Що за фантазії, небого, життя прожити на перині?!
Поглянь на світ – що за простори, пронизані вітрами наскрізь,
Сніжисті гори, дике море, де хвилі з ревом йдуть у наступ!
Тут замість пилу й павутиння нестримні пристрасті клекочуть,
Тут замість млявенького снива на дибки доля стати хоче,
І мчить учвал коротку ниву мого життя – ні дня, ні ночі…
Тримайся лиш міцніш за гриву – впадеш під ноги, то затопче!
Скажи, як можна, покохати, коли душа твоя у скрині,
Щоб жодних прикрощів не мати, смакує спокій нафталіну?
Чим вимірятимеш Людину, чим дідька будеш спокушать
Коли лежатиме у скрині твоя безсмертная душа?
Хотів, повір, кричати «пробі!», відчувши як їй бідній там.
В тенетах тих клаустрофобій, де сумно навіть і чортам,
Аж тут, легенько так, рукою ти віко скрині підняла,
Душа зітхнула і собою весь білий світ обійняла!
8.березня 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
1Under the wide and starry sky,
2Dig the grave and let me lie.
3Glad did I live and gladly die,
4And I laid me down with a will.
5This be the verse you grave for me:
6Here he lies where he longed to be;
7Home is the sailor, home from sea,
8And the hunter home from the hill.
Notes
7] This line and the next appear on Stevenson's tomb.
Під небом широким у ніч зорепаду
В могилу мене покладіть.
Без смутку я жив і вмираю я радо,
Ось воля моя на відхід:
Хай буде на камені вибито так:
"Ось тут він лежить, саме там, де й хотів.
З морів повернувшись, вже вдома моряк,
Мисливець додому вернувся з горбів"
Попередній переклад було зроблено ще в студентські роки. Ось цей - щойно:
Під широким і зоряним небом
Покладіть у могилу мене ви.
Радо жив, радо йду до Еребу
І така моя воля остання.
На камені вибийте декілька слів:
"Ось тут він лежить, де й лежати хотів.
Додому вернувся моряк із морів,
Мисливець прийшов з полювання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
"Якщо є щонайменші сумніви щодо того, що прокладений курс веде до небезпеки, треба вважати, що так воно і є"
(Одне з основних правил хорошої морської практики)
Наталочко, як туги Вам розвіять?
Хто там посмів смутити Ваші очі?
Хто сумніви у серденьку посіяв,
Примусивши зітхати опівночі?
Є сумніви, що хтось там випадковий?
Що серденько розіб'є і забуде?
У штурманів є правило чудове -
Як маєш сумніви , то так воно і буде.
Поглянь на світ - він ширший за віконце,
За хмарами яскраво синє небо,
Крім сутінків буває ніжне сонце
Любов,- повір, чекає ще на тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
5
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2013
Не в нашій волі зупинити плин ріки,
що зветься Часом.
Спливають дні у місяці, течуть роки,
А ми, тим часом,
Поринувши у свій "реальний"світ,
В щоденні справи,
Пливемо ген за течією літ…
Якісь забави
Знаходимо собі, якісь жалі,
Картаєм долю,
Буває спалюємо наші кораблі
Не ціним волю,
Впритул не помічаємо своє
Палке кохання,
І, - ой, як часто, мрії продаєм
За виживання…
Та те, що я співав тут, - все
Те не про нього,
Бо він насправді є творцем,
Митцем від бога
То ж хай гра долі буде, ОХ,
Частіш ласкава
І на весь світ нехай звучить твоя октава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Якщо всі жалі поглине чорна Лета,
Якщо щастя стане нескінченним,
Отоді - капці усім поетам,
Бо жалі - корова їх священна.
Бо, без місяця вже не таке і сонце,
Бо, без ночі, день - неповноцінність.
Краще вже втопитись в ополонці,
Бо, життя без смерті - що за цінність?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012
"Бо справжні приходять мовчки, немов додому,
Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх..."
(Ольга Кричинська АБО)
Це в жінці існує даністю,
З дня в день, з року в рік, крізь віки -
Одвічне бажання справжності…
Ви чуєте, чоловіки?
Ви чуєте ? Все так просто,
Лиш будьте собою, не більше.
Міняється час і простір,
Вона ж не бажає інших.
Інших, насправді, багато -
Хитрих і злодійкуватих-
Успішних, всесильних, пихатих,
Державних і тих, - зіркуватих,
Гарячих, принадних і смілих,
Веселих і зарозумілих,
Вірних, надійних, рогатих,
Мудрих і мудакуватих,
Привабливих, радісних, млосних,
Смішливих і надто серйозних,
Коханих невдах і п’яничок,
І просто гарненьких сідничок,
Мерзенних, невтішних, поважних….
Та жінка бажає справжніх!
А справжні приходять мовчки,
Поперши колишніх і страх,
Бо знають бажання жіночі,
І не для спочинку у снах
Лягають до ліжка щоночі,
Зникають десь потім в світах…
Що їм за біда, як жага та
Назавтра обернеться болем
Ти згодна платити ту плату, -
Сама собі вибрала долю …
Все так, і не так, і то правда,-
За справжньої пристрасті мить
Століття віддати ми раді
Чого ж тоді серце щемить?
Чого ж тоді сумом повиті
Прекраснії очі дівчини?
Де ж справжність? – Гай–гай, там щомиті
Вже інша спливає личина…
Вже б час спокійніше сприймати
Все те, що є в людській натурі –
Все тих же мімікроприматів,-
Дворняжок у лев’ячій шкурі.
Та в жінці існує те даністю –
Крізь зради й гіркі помилки
Вона все ж шукає справжності,
Ви чуєте, чоловіки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
«Усе життя живемо на пероні
В очікуванні поїзда свого…»
(Наталка Ярема)
Цим поїздам бракує певних генів,
Бо, щойно стали, а вже знову в путь;
Гарцюють по світах, мов навіжені,
Гадаючи, що весело живуть.
Торохкотять, гримлять пусті вагони:
Не той перон їм, станція не та
І сивина вже вибілила скроні,
І шлях позаду - нивонька пуста...
Тож, натискай на гальма, машиністе,
Бо так нінащо все життя мине -
Поглянь, які там очі променисті
І усмішка - мов сонце осяйне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
«Дозволь мені прийти у тво́ї сни…»
(Щасливим дням. Марічка9)
Коли це відьми стали дозволу питати,
Як ворожить їм і коли літати?
Чаклунко мила, нащо, поясни,
Питаєш дозволу зайти в чиїсь ти сни?!
Та ж, раз заглянувши в твої бездонні очі,
Хто спатиме? Хто іншої захоче?
Для вибачень є лиш один момент:
Буває, хлопець просто ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2012
Як складно все, - як же до біса складно
Ми виплітаємо цю мережу стосунків –
Любов, кохання, підступи і зради,
А десь смердить отрута розрахунку…
Чому ж любов згасає, наче свічка,
Чом не цвіте, скажи мені на милість?
Забудь про все, хай не марніє личко –
Вмира лиш те, що звалося «нещирість».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
1 "Ти промовчиш, та не приїдеш…знову…
Лиш зконвертуєш в долари любов..."
(Олена Іськова. Лист До Мами.)
Життя складне,- що тут іще сказати...
Та не сприймаю я, хай що там кажуть знов,
Коли на заробітки їде мати,
ЇЇ в купюри скручену любов...
Чого втікаємо із власної домівки
Рудими мишами в сусідськії двори?
Невже тепер любов сягає так от мілко.
Що крадемо дитинство в дітвори?
Невже настільки втратили ми гідність,
Що згодні за жирнішу миску супу
Іспанських доглядати інвалідів,
Латинцям підтирать старечі д...пи?
Чи не чесніше, взявши в руки дрюка,
Нам власну владу привести до тями,
Щоб знали - ми не бидло, не багнюка
Під їхніми державними ногами?
Я з радістю поїду до Европи,
Відвідаю Америку, Китай
Коли там знатимуть - вкраїнці не холопи
Я ж буду знати, що цвіте мій край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
«Усе не перехресними стежками
Життя водило нас урізнобіч…»
(Ну, де ж ти був? Наталка Ярема)
Життя неперехресними стежками
Веде нас крізь буденності світи.
Червоними і чорними стьожками
Прошито долю. Куди далі йти?
Чи підкоритись долі, що звичніше,
І далі йти собі своїм шляхом,
Чи збунтуватись і піти пряміше,
Без манівців? І не пішцем - верхом!
І не тікати,- так зробить, щоб доля
Сама хотіла за тобою йти.
Тож, хай живе всепереможна воля -
Вона лиш ладна ті стежки звести!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Агов, капітане, чи вже не пора
Виводити в море твій вірний Смарагд?
Давненько чекали ми, може доволі?
Старіє Смарагд, не нова моя Воля…
То , скільки чекати ще тої пори,
Коли затріпочуть твої прапори
І білі вітрила потягнуться вгору
І румпель відчує твій впевнений порух?
Хай швидше настануть ті славні часи,
Коли ти швартови свої віддаси
І виливши з серця чекання отруту,
Свій курс прокладеш спершу до Тарханкуту
І взявши там благословення небес,
Надалі триматимеш курс Зюйд-Зюйд-Вест
І днів там за пару, у вранішню пору
Відкриєш знайомий вже вхід до Босфору.
Тримайся не надто там близько землі –
Біліє он, бач, Румеліфенері.
Тримай курс уважно і жуй свій пиріг –
Ще миль так, шістнадцять і Золотий ріг.
Тут перепочить тобі варто, хіба що.
Колись сюди чайки приводив мій пращур.
Ходили своїх з чужини визволяти
І, сповнені гнівом, чинили розплату.
Он, бачиш, - султанський палац Топкапи
Він бачив, як пращур галери топив.
Та , годі про те – то все давні події,
Хоча не давніші за Айя-Софію.
О, часу ріка, - вона швидко тече…
А, он, пізнаєш? – Так, Блакитна мечеть.
Швартуємось прямо до того причалу –
Сердару бакшиш, аби нас не повчали.
Якщо не спішиш свій продовжить похід,
Затримайся в місті, де Захід і Схід
Зійшлися так близько, обживши протоку
І мирно живуть тут по волі Пророка.
Та, що це, - я, начебто, в хмарах витаю…
Я просто сказати хотів, що ВІТАЮ
Тебе з днем народження, любий мій друже!
Будь завжди здоровий, веселий та дужий
І ще… Хай життя як собі не дуріє,
Не варто зрікатися давньої мрії,
Не піддавайся тривогам та суму –
Хай буде все так, як ти сам і задумав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012
Не ховайте любов, дуже прошу,
Ні від злих, ні від добрих очей
Несіть гордо солодку цю ношу,
не згинайте додолу плечей.
Захищайте її, якщо треба,
На всю силу гарячих сердець
Хай горить, хай палає впівнеба -
Всі інтриги зійдуть нанівець!
Та, любов, то як море безкрає,
Бо не терпить душею недужих.
А, буває, воно висихає
Через грубість, зрадливість байдужість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Певно хтось тут всесильний ворожить,
Певно тут перетнулись світи,
Бо не можу, я справді не можу
Погляд свій від твого відвести.
Невипадково тут зустрілись ми,
Тож я прошу, дозвольте, мила панно,
Мені сьогодні, на краю зими,
Вас запросить на це чарівне танго.
Очі в очі, за порухом порух,
Десь розтанули простір і час,
Танго нас понесло поміж зорі
І нема тут нікого, крім нас.
Ми летимо крізь зоряні світи
Крізь океан чуттєвого прибою -
Чаклунко мила, що зробила ти –
Як розлучитись нам тепер з тобою…
https://www.youtube.com/watch?v=F2zTd_YwTvo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
І "Глухі до волань німого,
На душах - печать рабів..."
(Наталія Крісман, Почався Зворотній Відлік)
А, що - хіба світ цей милий
Колись виглядав інакше?
Не згадуйте тільки всує
Мені про Едемський сад…
Цей світ поважає силу
Було так і буде завше
Безсилля я не потребую,
Безсилля нас тягне назад.
Жалі полинові пити
Плекати душевні рани
І солодко власну нікчемність
Мов гній виставляти на люд?
Про долю нещасну нити,
Із вечора і до рання
І вірити в нескінченність
Проклятого роду іуд?
Е, ні, моя мила паство!
Від цього усього є ліки.
І ліки ті безвідмовні,
І ліки ці - сила душі.
Вона лиш нас виведе з рабства -
Не гнити ж нам в ньому довіку!
Хай славляться непогамовні,
Під силу їм все звершить!
Не надто багато тут треба.
По-перше, незламна віра
У сили свої безмежні,
По-друге, запас доброти.
З душі геть ледачість ганебну,
Забитість принизлово-сіру …
Нум, ліво- і правобережні -
То, може, пора б вже і йти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Ну, що оце настали за часи -
Чуміють одісеї на Ітаці ,
А пенелопи - символи краси,
Ну, хоч ти плач, а не сидять в палаці!
Сьогодні Гваделупа, а завтра Сен-Мартен,
А вчора ж наче бачив на Кикладах…
Гарує на Карибах, пірнає між мурен
І вівцям на Ітаку шле поради.
Записки стюардеси на рани ціанідом
Всім нашим вайлуватим одісеям:
Гадають -"А чи в Дурбан, чи в Саймонстаун піде?"
І де потрапить в пута Гіменея…
О, білії вітрила вони неначе крила,
Що можуть нам відкрити цілий світ…
Відчуй на смак свободу, піймай за хвіст пригоду.
Не стримуй серця вільного політ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012
Злиденні, голі скелі Тарханкута,
Пливуть під сірим небом журавлі.
Ось саме тут я зайців слід розплутав,
А нині сам під скелею, в землі...
Он там я в морі ще щеням купався ,
Бивсь за хазяйку – вухо на шмаття!
Життя пройшло, а я ж ще й не награвся –
Яке ж воно коротке, це життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Від диких юрб відпочивають пляжі,
Сумні мартини на нестоптанім піску,
Все рідше серед хмар спливає просинь,
Що ж – справді осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012
Я так давно не обіймав тебе за плечі,
Не бачив блиск твоїх закоханих очей.
Живу без тебе в віртуальній порожнечі
І час рікою крізь роки мої тече…
Пр.
Зачерпни золото осіннє
І розвій – хай несуть вітри.
Пригорнись – так без тебе зимно –
Хай на час, хай лиш до пори…
Іще не всі до ніг твоїх поклав я зорі,
Не все чар-зілля випив з люблячих долонь,
Іще нас доля не винить у непокорі,
Іще палає в серці пристрасті вогонь.
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012
Збудили мертвих, чи ж я буду спать?
Тиранам бій, зігнутися негоже!
Врожай достиг – чи ж забарюсь я жать? –
Аж я не сплю, бо терни моє ложе.
Чутніш щодня спів сурм, що звуть на рать
В моїм відлунить серці...
Journal In Cephalonia
The dead have been awakened – shall I sleep?
The World’s at war with tyrants – shall I crouch?
The harvest’s ripe – and shall I pause to reap?
I slumber not; the thorn is in my Couch;
Each day a trumpet soundeth in mine ear,
Its echo in my heart...
Станси: Як Удома до Волі...
Як удома до волі не визрів порив,
Можеш битись за волю сусіди,
Можеш марить про еллінів славу, про Рим,
Стусанів заробить за їх біди.
Вболівати за людство – талан шевальє
І за нього почесна відплата;
Тож рубайся за волю де можеш, де є –
Як не вб’ють, зможеш лицарем стати
Stanzas: When A Man Hath No Freedom
When a man hath no freedom to fight for at home,
Let him combat for that of his neighbours;
Let him think of the glories of Greece and of Rome,
And get knock'd on the head for his labours.
To do good to mankind is the chivalrous plan,
And, is always as nobly requited;
Then battle for freedom wherever you can,
And, if not shot or hang'd, you'll get knighted.
George Gordon Lord Byron
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012
Минають дні, минають ночі,
Літа минають... Як охоче
Ми підганяємо їх плин,
Мов світ цей муляє нам очі...
Куди ж ми поспішаєм, брате?
Чи нас на те родила мати
Аби минув наш вік, мов сон
В гонитві за примарним златом,
В бажанні всі спізнать забави,
Засмакувать чуття яскраві,
Поїсти жирних каплунів,
За хвіст впіймати птицю-славу?
Не поспішай: весну Всевишній
Послав... Глянь, як квітують вишні,
Пухнаті бджоли ссуть нектар
І пестять квіточки ті ніжні.
Глянь, як по теплій літній зливі
Колосяться зелені ниви,
Щось тихо жебонить прибій,
А колір моря - справжнє диво!
Глянь на вогненних маків цвіт,
На ластівок стрімкий політ...
Ти встиг всім цим намилуватись?
Знай, ми лиш гості на землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012
Де джерело підлоти злої, люди?
Чому жива, чом жити їй дають,
Чом родяться на світі ще іуди,
Що за срібляник батька продають?
Шукай джерела річки у верхітті,
Смак хліба чути в зерні, далебі,
Отак і джерело підлоти в світі
Шукай по-перше у самім собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
З ним часто сперечався я
І, бачить Бог, дарма,
Аж коли глядь – нікого вже
Попереду нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Коричнювата річка,
Золотий пісок -
Вона тече тут вічно,
По берегах лісок.
Човни із листя,
Піна - мереживо просте,
Кораблики дитинства,
Куди припливете?
Все далі плине річка,
В далечину, повз млин.
Долиною, мов стрічка,
За пагорб її згин..
Десь вниз за течією,
За двадцять миль, чи й сто
Ескадрою моєю
Пливтиме інший хтось...
Where Go the Boats?
DARK brown is the river.
Golden is the sand.
It flows along for ever,
With trees on either hand.
Green leaves a-floating,
Castles of the foam,
Boats of mine a-boating—
Where will all come home?
On goes the river
And out past the mill,
Away down the valley,
Away down the hill.
Away down the river,
A hundred miles or more,
Other little children
Shall bring my boats ashore
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
* * *
Вірші наша хвороба, навік незцілима.
Ми живемо у вирі суєтних подій,
З череди сірих днів, що летять невловимо
Тротуари кладемо до сонячних мрій
Вірші наша хвороба: ніхто не врятує,
Хоч є ліки дієві з брехні й забуття,
Але душу наївну все точить, бунтує
Хіть пізнання вселенського сенсу буття.
Там, за гратами сліз, скам’янілою суттю
Поступово втрачається шлях до мети.
Усвідомленням скарані до перепуття
Нам все важче і важче спинаючись йти.
Ми жорстоко повінчані з правдою рими,
Нас в полон захопив строф музичних вінець
В’язь думок хай кипить у шаленому ритмі,
Тільки серце врятує, сказавши: “Кінець.”
В них спасіння і мука, утіха і кара
І приречені щастям ту кару нести,
Ми дорогами снів в цім житейськім обшарі
Маєм зо дня у день крізь тумани брести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
* * *
Чорними крилами збитого птаха
В нас пророста неминучая доля.
Вчора живе ще вкривається прахом,
Віщими снами засіяно поле.
Вітер гуляє в імлистім тім полі,
Щось негаразд, ніч, безсоння тривожне,
Так, наче плач по незнайденій волі
Через ці стіни пробитись не може.
Все ж щось святе проявляється в буднях,
Наперекір їм зринає і дише.
З вулиць затоптаних багатолюдних
Геть утікаєш туди, де утішать,
Не відштовхнуть, не заманять в болото,
Зцілять натомість від смутку й брехні,
Бог з ним, нехай і не ладиться щось там,
Легше все ж вірити й жити мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Малювала тебе нерівно,
М’яко, в лінії непрямій,
Контур креслила трохи дивний,
Образ створюючи живий.
І деталями проступала
Плоть із безвісти пустоти,
Світлотінями зір плекала
І відсутністю чорноти.
Я чекала, хотіла скоро
Так пришестя твого в мій світ,
Щоб порадувати простором
Щойно створених мрій політ.
Тільки щось я не так зробила,
Щось неправильно сприйняла,
Пензля розчерком неумілим
Чар-мереживо розплела...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Чи вся дорога вгору?
До самого кінця.
Весь день іти до двору?
Так, дальні ті місця.
Чи ж є там де пристати
На час, як прийде тьма?
Господу як впізнати?
Там іншої нема.
Хто стрінеться в дорозі?
Ті, хто пішли до нас.
Постукать на порозі?
Там ждуть і в пізній час.
Здорожившись з походу
Знайду спочинок там?
Там знайдеш нагороду
Чеснотам і гріхам.
Є постіль там для мене
І всіх, хто йшов туди?
Так, постіль поіменна, -
Не зволікай, іди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Смерті боятись не варто -
Звільняє від всяких проблем.
Та, пані не любить жартів, -
Не вернешся навіть джмелем.
Мчати ж назустріч хортові,
Що й так тебе наздоганя,
Повір мені на цім слові,-
То є найдурніша дурня.
І слави від того не буде
На камні нашкрябають так:
"Зробив ні собі, ні людям,
Великий він був ...ак!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
В очі вдивляюсь твої
І, наче, сам молодію:
В них золотисті рої,
Іскри знайомої мрії.
Мрія та, наче містки
Крізь океан безнадії
З’єднує давні віки,
Творить і віру, й надію
Глянула – й мов не було
Борсання в твані будення;
Золото-каре тепло
Гріє моє сьогодення.
Хтось там шука еліксир,
Той, що дарує безсмертя,
Їсть сам лиш козячий сир,
Підтюпцем біга від смерті.
Хай мені інше зоріє,
Рід наш, проте, не зачах
Доки виблискує мрія
В золото-карих очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Ти пору року бачиш у мені,
Як золото тьмяніючи летить
З гілок холодних, що на тлі стіни
Гойдаються, спів пташок не бринить
Я – вечір, сутінки такого дня:
Сідає сонце, згасла неба синь,
Яку поволі ніч заполоня,
Кладе печать, неначе смерті тінь.
В мені ти бачиш жар того вогню,
Який на попіл молодість зужив.
Згасає він, хотів би, - не спиню,
Пожертий тим, чим сам же досі жив.
І зрозумій – тим більше те ми любим,
Що дуже скоро назавжди загубим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2012
Якщо мене ти кинеш, кинь тепер,
Тепер, як до хреста мене прип’ято.
Б’є доля, гни і ти; я ще не вмер,
Не будь лише останнім терном вп’ятим.
Якщо ж у серці стане тихнуть щем,
Не вдар мене, кохана, потім в спину;
Бурхлива ніч уранішнім дощем
Хай не відстрочить долі переміну.
Якщо покинеш, то не жди кінця,
Коли дрібні нещастя візьмуть гору;
Будь першою, хай буде втрата ця
Моїм найпершим і найтяжчим горем.
Бо не існує в світі більшої біди,
Ніж розлучитися з тобою назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2012
Човни припнуті до старезних верб
Дрімають серед ряски і латаття.
Їм сняться мандри; срібний човник-серп
Їх манить, а куди – чи варт питати?
Шепоче стиха пишний очерет,
Хор жабок щось наспівує із Гріга
І, мов той час, що плине лиш вперед,
Тече ріка дитинства, мила Крига.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
Нещасний араб заблукав у пісках,
Вже при смерті з голоду й втоми,
Аж – бачить нараз, невелика, пласка
Торбинка на схилі крутому.
Бідаху од радості дрож пройняла,
Спішить ухопить, розв’язати –
Здається, горіхи, Аллаху хвала!
Та, що це? – Там перли, дукати...
Той вигукнув з горя шайтану хулу –
Відомо ж, чия то робота.
У деяких випадках має малу
Поцінність всесильнеє злото
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Нарешті розірвано пута
Брудної, липкої брехні
І впевненість знову здобуто,
І думи забуті сумні,
І віра надію плекає,
Веде і освітлює шлях,
І юності мрія чекає,
Ще жде на солоних вітрах.
Заводь же, дзвінкий трамонтане
Веселую пісню свою
Я з попелу з нею повстану
Хоч би й на останнім краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
Васькові Льоня книжку зумисне розірвав.
Васько хотів провчити, щоб Льончик совість мав,
Але сказала мама : «Не зачіпай сльоти!
Він же тебе не вдарив, а й вдарить, то прости»…
З дівчиною додому із танців мирно йшли,
Аж раптом, гульк – бандити дівчину потягли.
Василь надумав спершу дівчину захищать,
Та враз згадав – і цих нам теж велено прощать.
Зруйновано країну, гвалтовано народ,
На троні Хам царює без жодних перешкод…
Василь зітхає тяжко: «Вже тут я ні при чим.»
А ми, панове-браття, - ми теж тут промовчим?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2012
* * *
Ми йшли по стежці,
Де тисячоліття
Дрімали між запилених руїн.
Сюрчали коники, буяло в травах літо,
Зітхало море
Й гірко пах полин...
Все, як тоді...
Все так же сонце сяє,
Легенький вітер ковилу займа,
Блакить небес і моря синь без краю.
Все, як тоді,
Лишень тебе нема...
2002.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2012
Sinking to the bottom of death
I leave my immortal dreams
In the realm of neverending life.
Одцвіло, наче сад
Наше літо ласкаве.
Вже підняв якорі
І на поклик морів
Лине бриг наших втрачених мрій
Ми жили як могли,
Не шукаючи вигоди й слави.
На холодних вітрах,
На буремних морях
Нас тримали вітрила надій.
Наше літо мина,
Чайка квилить над нами,
Невблаганна, мов час
Нам несе наших мрій “незабудь”.
Біла хмарка вітрил
Мерехтить за дрібними сльозами,
Полишаючи нас
Без надій свій завершувать путь.
Наше літо мина,
Сонце сходить, згасає
Ріки часу несуть
Стиглі води в далекі моря,
Та є правда одна –
Лиш для тих, хто ще мріє й кохає
Зорі вказують путь,
Обертається досі Земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012
І знову сімнадцятиліття,
Весна підставляє крило
І знову шляхи всі відкриті,
І в серці тремтливе тепло
О, мавко зваблива, хай в світі
Все буде тобі до душі,
Хай дні будуть щастям омиті,
Хай пишуться гарні вірші!
10.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
...............................Заплутане, загублене, осуджене,
Життя моє, навіщо світом нуджу я?
Іще в душі весна буя нескорена,
Але вже крячуть, крячуть чорні ворони...
Була любов, хто скаже, що минулася?
Стелився шлях під ноги, та не килимом.
Повиростали діти і незчувся я,
Як діти в світ пішли і дім покинули..
Присп.
Гей, ви, мої журавлі,
Білі лелеченьки долі,
Ще зачекайте в імлі,
Перш, ніж полинем на волю.
Ще живе серце болить,
Плаче душа і страждає –
Аж не на день, не на мить
Тих, що люблю покидаю...
Пройтися б ще стежками та росистими,
Скупатися б у літеплі на пристані,
Роздарувати б діткам непрострочені
Літа, що їх зозуля напророчила
Присп:
Гей, ви, мої журавлі,
Білі лелеченьки долі,
Ще зачекайте в імлі,
Перш, ніж полинем на волю.
Ще живе серце болить,
Плаче душа і страждає,
Аж не на день, не на мить
Любий мій край покидаю.
Прийде весна, з беріз стече краплинами,
За ясним літом осінь промайне.
Калина спалахне в снігу рубінами,
Лиш в світі тім не буде вже мене...
Присп:
Гей, ви, мої журавлі...
Білі лелеченьки долі
Ще зачекайте в імлі
Перш, ніж полинем на волю,
Ще живе серце болить,
Плаче душа і страждає,
Аж не на день, не на мить
Тих, що люблю покидаю...
1995.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
Ще краплю боргу рідній мові,
Ще краплю чистої любові-
Живу краплину кришталю,
Без сподівання, без жалю,
Ще раз скувати крицю рими,
Ще раз упитися твоїми
Суницями солодких губ
І потонути в морі згуб,
Ще раз в обіймах ніжних рук
Забути холоди розлук,
Відчути ще раз смак жаги –
Твій поклик крізь буття круги,
А потім можна вже і в путь,
В той край усі стежки ведуть ...
9.03.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012
Найщиріші побажання міцного здоров"я, взаємного кохання і творчих успіхів!
Хай цей вітрильничок доправить Вас до Вашої мрії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Прийшла пора і час благословляти
Тебе в дорогу, у далеку путь.
Пустий гаман, катма грошей, щоб дати,
Тож хоч порад цих, синку, не забудь.
Спіши творить, бо Час – ріка стрімка,
В майбутнє поклади свої надії,
Та, далі мисль тримай від язика,
А думку недодуману від дії.
В борг не бери і сам не позичай,
Бо втратиш і позичене, і друга.
Зароблене розумно витрачай,
Та не скупись, бо то є крайність друга.
Багато друзів в роки молоді,
Та знати як, чи то є справжні друзі?
Друг – той, хто не лишив тебе в біді
І гірші вороги – колишні друзі.
Дружи ж, люби та знай – цей милий світ
На справжніх друзів був завжди убогий
І як нечастий янгола політ,
Так і з любов’ю, тою, що “від Бога”
Закоханості квітка пророста
В кохання – і то магія таємна
Із блазня короля воно верста,
Та важить щось, лише коли взаємне.
Постав мету і так зроби, аби
Дороги всі вели тебе до цілі.
Примхливу долю служкою зроби
І не слугуй ніколи вражій силі.
Не будь манірним – велич в простоті,
Та простаком не стань на посміх світу.
Вір вчинкам, не словам – слова пусті,
Але і їх не витрачай на вітер.
Будь гордим, хлопче, гордість кращий щит,
Що годен честь і гідність захистити.
Без честі, кажуть, можна краще жить,
Та, як на мене, - краще бідним жити.
Цінуй що маєш, та не забувай,
Що крім дощів буває синє небо,
Що по зимі прийде весни розмай,
Лиш вірить в те і наближать те треба.
Прийми ж оце просте благословення,
В світах батьківську хату не забудь,
Не відречись від роду і наймення –
Дай Боже, хлопче, - час рушати в путь!
9.09 1999 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012
* * *
Пролітають над степом безмежним літа,
Де буремний мій дух то вмира, то зліта.
Неозорі простори, та час швидкоплинний,
Вас пізнати не стане людського життя.
* * *
Якщо хочеш кохання, мій друже, - кохай!
Влади, золота хочеш, то, що ж, - здобувай!
А як хочеш зітхати при битому шляху,
Що ж, і те будеш мати, - сідай і зітхай!
* * *
В дощ не надто цінується крапля води,
Сніг торішній – як знову ідуть холоди,
Так і вияви дружби найбільше поцінні
Не в коньячному морі, а в морі біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
Зростає червона троянда в саду
На щастя чиєсь, чи комусь на біду:
Отак і в житті, я не знаю напевно,
Що втрачу сьогодні, що завтра знайду.
* * *
У вирій збентежене птаство летить;
Що наше життя, - коротесенька мить!
Закручений шалом буремного виру,
Чудуюсь, як доня тихесенько спить.
* * *
По ниві життя бредемо ми усі,
Не часто здіймаючи очі до зір.
То може хоч хтось би сказав нам відверто,
Навіщо буяти усій цій красі?
* * *
Зорі сяють над світом, холодні, мов лід,
Нецікаві до клопотів наших і бід;
У їх світлі закохані мріють про щастя
І Іуді блиск срібла іще не обрид.
* * *
Починаючі вдруге, чи втретє життя,
Я би знову його не довів до пуття, -
Бо й фігляр, що марнує життя на арені
Не вважає, що кинув його на сміття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2012
Я не втримав тебе, Я не зумів простити
Невинний, майже віртуальний флірт
І згасло полум’я, і вже не воскресити
Коротке “МИ” і той чуттєвий вир...
Хай стежки наші розійшлися нарізь,
Все ж ти була для мене – цілий світ,
А час летить і вже крадеться старість
Лисицею по сивих стернях літ...
Що ж, хай все буде так, як має бути,
Аби лишень і сивої зими,
Як і тепер не зміг би я забути,
Що був той час, ім’я якому – “МИ”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
Нехай те все не збудеться,
Та ж гарно як мені!
Хай потім все остудиться,
На часі ж все бринить.
Рубіж , загадка, жарти –
Що в них о тій порі?
Наївність часу варта
До ранньої зорі.
Фантастикою миті,
Несправдженістю снів,
Щемливістю знамення
Невимовлених слів
Іронія, знемога,
Ілюзій таїна
І заново знайомий
Терпкого смак вина...
Перетином площинним
Світ поринає в вир,
Мов рішенням нечинним
Невизнаний кумир,
Несправдженеє чудо,
Розвіяне, мов дим;
То, може, й я забуду,
Що хтось там сам-один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012
Відведи мене від біди
Між кущів до самої води,
Відведи мене в затишок снів,
Де кохання, де квіти ясні.
Не картай о цій пізній порі,
Що рятунок ти мій до зорі,
Проведи через зоряний шлях,
Бо ожив уже простір в полях
І забудь про похмурі краї...
Бачиш, ластівка в стрісі своїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012
For want of a nail the shoe was lost.
For want of a shoe the horse was lost.
For want of a horse the rider was lost.
For want of a rider the battle was lost.
For want of a battle the kingdom was lost.
And all for the want of a horseshoe nail. (unknown)
ГВОЗДЬ И ПОДКОВА
Не было гвоздя -
Подкова
Пропала.
Не было подковы -
Лошадь
Захромала.
Лошадь захромала -
Командир
Убит.
Конница разбита -
Армия
Бежит.
Враг вступает в город,
Пленных не щадя,
Оттого, что в кузнице
Не было гвоздя. ( Корней Чуковский)
ПРО ВАЖЛИВІСТЬ ДРІБНИЦь
Нема вухналя
І відпала підкова,
Упав вороний,
Не підніметься знову
І гине з конем
Верхівець-командир,
І військо розбите
Благає про мир...
Нема королівства,
Нема короля,
Бо в кузні в свій час
Не було вухналя... (Валентин Бут)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
You have no enemies, you say?
Alas, my friend, the boast is poor,
For those who have mingled in the fray
Of duty, that the brave endure,
Must have made foes.
If you have none,
Small is the work that you have done.
You’ve hit no traitor on the hip,
You’ve dashed no cup from perjured lip,
You’ve never set the wrong to right.
You’ve been a coward in the fight.
ВІДСУТНІСТЬ ВОРОГІВ
Ти кажеш, що не маєш ворогів?
На жаль, убога похвальба, пуста.
Якщо ти в справжній бій устрять посмів,
Де смілих доля завжди непроста,
Повинен мати їх. Якщо ж нема,
То працю й час ти витрачав дарма.
Ти зрадника за зраду не скарав,
Від вуст брехливих келих не прибрав
Збороти зло й не марилось тобі,
То ти був боягузом в боротьбі.
ОТСУТСТВИЕ ВРАГОВ.
Ти хвастаешь, что не завел врагов?
Увы, ничтожна эта похвальба.
Тот, кто ввязался в драку, а таков
Удел всех смелых : битва и борьба,
Врагов иметь обязан. Коль их нет,
То все, чем ты был занят – тени след..
Предателя не смог, не наказал,
От лживых губ ты чашу не убрал,
Не пробовал ложь правдой заменить –
Ты трусом был и некого винить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Троянду вирощую білу
Моїх почуттів запоруку
Для вірного друга, що руку
В біді простягнув мені сміло.
І нелюду, що вириває
Серце живе з мого тіла
Вирощую не будяка я –
Троянду вирощую білу.
Cultivo una rosa blanca
en junio como еn enero
para el amigo sincero
que me da su mano franca.
Y para el cruel que me arranca
el corazоn con que vivo,
cardo ni ortiga cultivo;
cultivo la rosa blanca.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
Знов чайка кружля над щоглою,
Усе вигляда – де земля.
Прийдешнє ж укрите імлою...
Отак і матуся моя:
Усе вигляда, а чи скоро
Дитя її пустять моря.
А він про прийдешнє говорить,
Забувши, що сонце її
Вже не піднімається вгору...
Нестерпне чекання землі
У морі, повитім імлою.
Ідуть все вперед кораблі,
Чайка кружля над щоглою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Тут світ без міри тихий,
Тут слід тривог земних
Мов шепіт хвиль затихлих
В примарних снах про сни.
А там все зеленіє
Для тих, хто жне та сіє
І на врожай леліє
Надію – навісні!
Обридли сміх і сльози
І ревнощі й любов,
І ті, хто жне в знемозі,
Щоб завтра сіять знов.
Обридли дні й години,
Бутони квіток тлінних
І мрії сміховинні,
Крім сну, бо час прийшов.
Життю тут смерть сусіда
І ген, від ока й вух
Хвиль сірих, вітрів біди,
Душ, суден кволий рух:
Пливуть у невідомість,
Втрачаючи свідомість,
Але отут натомість
Сам лиш спокою дух.
Ні порослі, ні злаків,
Ні мальв рум’яних щік,
Лиш плід зелених маків ,
Отут росте одвік:
Бліді сухі стеблини –
Ні листя, ні билини -
З них варить Прозерпіна
Для мертвих мертвий сік.
Без імені, без ліку
В несіяних полях
Вони дрижать одвіку
Допоки в тьмі земля.
Й мов сутність сумовита,
Ні в рай, ні в пекло влита,
Туманами сповита
Зрина з пітьми зоря.
Хай хоч сім сил хто має,
Не зборе смерті рук,
Але не жде за краєм
Ні рай, ні пекло мук.
Той вроду все плекає,
Але краса всихає
Й кохання відлітає,
Зачувши смерті гук.
Там, за порогом смерті,
За портиком розлук
Вона дарує смертним
Безсмертних дотик рук.
Вуста її холодні
Солодко-приворотні
Для тих, хто йде з безодні
Земель, епох і юг.
Вона на всіх чекає,
На кожного з людей.
Тут смертні забувають
Плин часу, смак ідей.
Істоти всі, їх біди
За радощами слідом
Сюди урешті зійдуть,
Бо все сюди іде.
Іде любов, що в’яне,
Ланцюг пустих років
Коханці полум’яні,
Мрій гордих переспів,
Жар літа, брость зів’яла,
Сніги, льоди розталі,
Плоди, на землю впалі,
Йде пристрасть, біль і гнів.
Чи знаємо смак горя?
Чи тішить радість кров?
Узавтра вмре сьогодні,
Спокуси час пройшов.
Закоханість минає,
Нам спогади лишає
І гірко так зітхає,
Що не навік любов.
Звільнившись від надії
Й чіпляння за життя,
Подякуєм на ділі
Творцям цього буття,
Що край життю настане,
Що мертвий не восстане
І ріки наостанок
В морях знайдуть злиття.
Не зійде сонце й зірка,
Ні промінь, летючі,
Шум листу, плюскіт хвильки
Тоді не прозвучить;
Ні справи пересічні,
Ні речі більш трагічні –
Лиш буде сон, сон вічний
У вічній тій ночі.
(27.06.2003)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Прихили до мене кольори,
Скільки там лишилося ще жити,
Синь небес і золотаве жито
Хай зі мною будуть до пори.
Прихили на мій короткий вік
Свіжу зелень весняного степу,
Бірюзу морської хвильки теплу
І прозору прохолоду рік
Подаруй наприкінці доріг
Пурпуровий захід сонце-світу:
Надвечір’я згадує прожите –
Хай зігріє серце до пори..
Хай зійде на край мій благодать
Ніжністю рожевого світанку,
Хай веселка із дощів серпанку
У прийдешнє міст перекида.
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Hej, tam gdzieś znad czarnej wody,
Wsiada na koń kozak młody,
Czule żegna się z dziewczyną,
Jeszcze czulej z Ukrainą.
Hej, hej, hej sokoły,
Omijajcie góry, lasy, doły,
Dzwoń, dzwoń, dzwoń dzwoneczku,
Mój stepowy skowroneczku. (bis)
Żal, żal za dziewczyną,
Za zieloną Ukrainą,
Żal, żal serce płacze,
Żal, że już jej nie zobaczę.
Hej, hej...itd
Ona biedna tam została,
Przepióreczka moja mała,
A ja tutaj, w obcej strome,
Dniem i nocą tęsknię do niej.
Hej, hej...itd
Pięknych dziewcząt jest niemało,
Lecz najwięcej w Ukrainie.
Tam me serce pozostało
Przy kochanej mej dziewczynie.
Hej, hej...itd
Wina, wina, wina dajcie,
A jak umrę pochowajcie
Na zielonej Ukrainie,
Przy kochanej mej dziewczynie.
Hej, hej...itd
ГЕЙ,СОКОЛИ!
(ПОЛЬСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ)
Гей,там десь за чорними гаєм
На коня козак сідає
Каже він: «Прощай дівчино,
Прощай мила Україно!»
Refrain:
Гей, гей, гей соколи!
Оминайте гори, ліси, доли.
Гей, дзвони, дзвони,дзвіночку,
Cтеповий жайвороночку.
Гей, гей,гей соколи!
Оминайте гори, ліси, ріки, доли
Гей, дзвони, дзвони,дзвіночку,
Степовий мій дзень, дзень, дзень.
Жаль. жаль, жаль дівчини,
Жаль квітучої Вкраїни.
Жаль. жаль серце плаче,
Що її вже не побаче…
Refrain:
Вона бідна там лишилась,
Ластівонька моя мила,
Я ж без неї на чужині
Від розпуки й туги гину
Refrain:
Скрізь палких красунь немало,
Та найбільше в Україні
Серце там моє зосталось
У коханої дівчини.
Refrain:
Вина, вина, вина дайте!
Як умру, то поховайте
На квітучій Україні,
Біля милої дівчини…
Refrain:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Нум, вперед по зрадливих пісках,
Нехай вітер захоплює дух;
Сила вся у плечах, п’ястуках –
Уперед, смерть пантрує наш рух!
Ланцюгами хай вітер дзвенить,
Хай шеренги мчить пінявих грив,
Хай розгойдуючи шаленить
Наростаючий з моря приплив.
Вітер той на горбах золотих
Розкуйовдив тремтливі жита.
Уперед, доки він ще не стих,
Доки човен на хвилю зліта .
Хай що хоче погода та коїть,
Люто хвилі жбурляє, дарма.
Там де разом тримаються троє,
Там рабів стане менше трьома.
Тож скоріш, хлопці, човна до моря!
Нумо, - геть! І забудьте жалі.
Хай царі держать землю в покорі,
Ми втекли від хазяїв землі!
В їх тенетах весь світ, в їх образах;
Їх подачками куплений Бог,
Та як троє тримаються разом,
То рабів стане менше на трьох.
Поцілунків, що жалять з нас досить,
Злодій недорахує зубів;
Кров на царських руках помсти просить
І брехня на вустах у попів.
Чи під силу їм вітер спинити?
Хабаря дати морю хто смів?
Тож, як трьом не захочеться гнити,
То на трьох стане менше рабів!
Хай наш прапор, в боях поруділий,
Червоніє на вітрі ізнов,
Раз із наших рядів поріділих
Знову точать червоную кров.
Як чортяці настане каюк,
Й папа каторгу потом скропить,
Отоді Бонапарте-байстрюк
В конопляній петлі захрипить.
Там, де пастир вовків зве в кошару,
Де король свій народ розпина –
Сором з Совістю сплять там напару,
А пан Честь там безчесний свинар.
Світ приречений пута носити
Він неволею наскрізь пропах,
Тож, - вперед і хай дощ буде лити,
Й сохнуть бризки морські на губах!
В зуби лютій ревучій негоді
Ми йдемо, наша стежка пряма:
Там, де троє у злагоді, в згоді –
Там рабів стане менше трьома!
(1997)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
“Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу і волю;
Минулося – осталися
Могили по полю.”
( Т.Г. Шевченко)
Що було – те проминуло,
Поросло травою,
Вкрилось порохом, поснуло
Сумом – ковилою.
Ходить з свічкою степами
Привид–неборака;
Волю, бач, шука між нами –
Сісти б та й заплакати!
А заплакавши, згадати,
Що на рабськім полі
Сій-не-сій, та чи діждати
Врун святої Волі?
Не діждать її убогим,
Хто співа осанну
Хазяям своїм, як Богу
І від них жде манну,
Бо ягнят з вовків не буде,-
Вірить в те обридло,
Бо потрібні ви їм люди,
Як покірне бидло,
Бо безбатченки лукаві,
Вурдалаки хижі
Луплять шкуру з вас в Полтаві
Щоб продать в Парижі.
День у день грицькам та йвасям
Забивають баки,
А тимчасом рвуть з них м’ясо,
Мов лихі собаки!
І гендлює рідним краєм,
Вашими синами
Учорашніх хтива зграя
З нувориш-панами.
Тягнуть хижі сіроманці,
Временщицькі душі,
Тягнуть людові обранці
Скільки хто подужа!
Тягнуть і не схаменуться,-
Що їм гріх, що люди!
Їм би зараз обернуться,
А там - будь що буде.
Але ж бродить ще в народі,
Зцілює недужих
Дух отой, що волю родить
В незаскнілих душах.
Ніч мине і день восстане
І розверзне хмари
Сонце вольності й настане
Час святої кари!
1998.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2012
Знов обсипало сад
Снігопадом вишневого цвіту
І у тиші ранковій
Знов туркочуть про щось голуби,
Знову повен принад
Океан непізнаного світу
І зовуть світанкові
Небокраї його голубі.
Знову сяючий шлях
Простягнувся в незвідані далі,
Де надія чекає,
Ще чека на крилатих вітрах;
Линуть на журавлях
Сподівання мої і печалі –
Ніч минула, світає
І дорога чекає – пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
РОКИ.
Які ж то прекрасні, ці юні роки:
Про що не попросиш – все їм залюбки;
Отож, ми проводимо юність свою
Так гарно і весело, наче в раю.
Та, раптом, свій норов міняють роки –
Вже їм дарувати тепер не з руки:
У борг не дають, Без кінця докоряють
І все, що давали, назад забирають.
САМОРОДКАМ.
Один сказав: “ Я не проходив школи
І майстер не навчав мене ніколи.
Тим більш далекий я від того, -
Питати у мерців дорогу.”
Отож, як я це зрозумів:
“Я дурнем стати сам зумів! “
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012