| Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
Дивлюся я крізь дзеркало у очі
І думаю, чуваче, вибачай,
Що ніби добра ти людина,
Але тобі якась скотина
Долила гальмівної рідини у чай.
Але сумісні тут експерименти,
Ба навіть в мене є один каприз.
Я не бідак останній,
Але кільком би паням
Я влив би в серце антифриз.
Про що тут говорити є в достатку,
Але як би десь, та й перестріне мене джин,
Я хоч не є останній вже бідак,
Але загляну у пустий свій бак,
Й попрошу, щоб підкинув на бензин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Не тіште надто своє его
Немає ніц в тому́ крутого
То лиш моральні онанізми
Не допускайтеся сього цинізму
Та ще й натерти можете мозолі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Як людям не до смаку інтер'єр,
То люди шо? Міняють меблі.
Якшо в людей хом'як помер,
То люди шо? Ховають в землю.
Й немає змісту совати картини,
Й немає сенсу сипати ще корм -
Хом'як помер. То треба розуміти,
Хоч як не вирував в душі ще шторм,
Хоч як не згадуй радісні моменти,
Як він крутився в своїм колесі',
Хоч як не сунь в кімнаті стару шафу -
То є не відповідь на біль у голові.
То треба шось вже начисто міняти.
Хом'як помер. Таке життя.
Що сяє - має і згасати.
Купляй комод. Заводь кота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
0:06. Повітря, зупинка.
Чувак, СТУДИ ГОЛОВУ!
Поїзд не чекає,
Але є заминка –
Чи ти не туди сів,
Чи ти вже проїхав,
Чи ти запізнився.
Так не буває,
Потрібна розминка,
Чувак, СТУДИ ГОЛОВУ!
Там в тебе не таргани,
Там в тебе літає
Довбаний дракон.
Який то вагон?
Не важливо,
Головне, що доїдем.
Звідки запах анаші?
Тутешні алкані
Не дадуть вмерти з голоду.
А поки зупинка –
ЧУВАК, СТУДИ ГОЛОВУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Пусті вагони ніколи не були пустими
в них є як мінімум одна душа
Провідника
Що дивиться в вікно,
Пробиває білети
Сварить підлітків, що курять в туалеті
Іде в інший кінець поїзда
І рахує до ста
І коли поїзд прибуває на станцію
Кінцеву
І навіть машиніст зникає з етеру
І виконано не обов'язок, а частину життя
В поїзді залишається душа провідника
Підходить до вікна
І до наступного відправлення
рахує до ста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
банальне вокзальне життя -
буфет працює, бігають собаки,
люди ховаються від дощу і мряки,
хлопці дивляться, як малюються дівчата
і співають пісню "117 стаття"
тітка в довідковій наводить марафет,
таксисти на дворі рубаються у карти,
студенти збирають гроші на плацкарти,
дядько із візком пропонує бартер,
справно тут працює лиш один буфет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013
усім траплялись рецидиви,
все ніби добре і красиво.
але закінчується криво,
коли надія лиш на диво.
усім траплялись рецидиви,
усім здавалось все щасливо.
та рідко так траплялось диво.
та ну їх, кляті рецидиви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013
чесно кажучи, я не знаю хто ти.
ти приходиш просто так,
ніби ти приходиш в гості.
я налию чаю, як гостинний чувак,
на твоєму обличчі
ніби радість, і ніби-то немає злості,
і, чесно кажучи, мені це довподоби
я поставлю на стіл печиво,
так, для естетики і насолоди,
але ти мовчиш, а я говорю,
ловлячи себе на думці,
попри те, що ти мовчиш,
що ми наче однодумці,
ти похвалиш мій чай,
бо хоч щось робити я навчився,
потім скажеш "вибачай",
і погляд, як і ти, вже розчинився.
я трохи тугий на натяки,
і чесно кажучи, я мало зрозумію
але я сьорбатиму чай.
о так, я чай робити вмію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013
Я не дракон. А жаль,
з мене вийшов би класний дракон,
я б вдирався в твій сон
і викрадав, як зазвичай
дракон викрадає принцесу
і летів назад, у свою фортецю
і спалював відважних героїв,
з купою холостих набоїв
і дихав вогнем,
закривав тебе крилами
він усіх цих нікчем,
які із ножем
Або з вилами
приїжджали під мою фортецю
щоб забрати у мене принцесу
і називали мене, як ящірку
А назад вже поїхали в ящиках.
так, я би був непоганим драконом,
в піднебесному замку
зі своїми законами
але поки не виросли пазурі
і доки не виросли крила
і вогонь лише у середині
я хотів би зібрати всі сили
і залізти до тебе у сон.
лише так собі, пересвідчитись,
що я в тебе єдиний дракон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Чай охолов. Холера, вже пізно.
та часу багато, з іншого боку.
часу для думки
про рану наскрізну,
навіть не глибоку,
і навіть не в серце,
і не в печінку,
а просто крізь голову,
з усім її вмістом,
в картину на стінку.
не кров'ю, а так,
кусками свідомість -
давайте оцінку,
пишіть коментарі,
щось радьте натомість.
загостряйте краї,
зробіть нову драму,
шукайте по серцю
мені нову даму,
охочі, хто хоче,
хай ще по стакану,
й рятуйтесь
в понеділок
він суботніх химер,
не забудьте, вставляючи
новий барабан
в револьвер -
усі хочуть драми,
усі хочуть чаю
і трохи видовищ
про чужих чудовищ -
свої ж завжди з нами
посміхаються, гади…
поки зі стінки
ніхто свідомість не стер,
і поки химери
ще трохи позаду…
збігай за чаєм,
заряджай револьвер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
падав літак, рятувався хто-як -
хтось хрестився, хтось чпокав стюардесу.
пілоти забрали усі парашути,
я писав вірш, романтичний мудак,
про життєві й загробні маршрути.
я дивився з вікна і не бачив крила.
а утім, на 'кий біс на то треба?
нарешті все чітко, унизу океан,
і мало кому колись тут щастило.
та й літак - то не поїзд, не зірвеш стоп-кран.
якось довго до низу. нудно якось.
вірш дописав, ще кричить стюардеса
від актів любові передсмертного стресу.
і так вже не довго, хоч розслабся якось...
бо вже налітались, жертви прогресу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013
Хтось вигулює своїх китів
У океанах коханих очей,
І ударами могутніх хвостів
роблять з себе не просто гостей.
а чиїсь потрапляють у море,
і чекають так довго прибоїв,
а натомість, у полі зору,
появляються лиш китобої.
Вони тікають, здіймаючи хвилі,
Але давно вже кинуто жереб.
Бо плавці – це далеко не крила,
І їх знов викидає на берег.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
моя кров - твоя отрута,
для твого білого світу
в моєму забагато бруду.
мої зінниці - твоя ніч.
вони утоплені в безсонні,
коли ти спиш.
ти п'єш до дна,
якщо життя солодке.
ми навпроти. вікно й стіна.
коли всі дивляться у тебе,
на мене вішають дзеркала,
щоб було трохи більше неба.
і суть завжди була одна.
одна гармонія.
як два крила одного літака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
хвіст комети
серед спеки
розвіяний,
як і прикмети,
які давали
зміст безпеки.
ми не спали.
іпотеку на кохання
чи хоча б натхнення
вже не видавали.
на прощання
ми стояли
серед спеки
й розділяли
сум комети.
видані дикрети
відмовлялись розуміти
стомлені поети.
сподівання,
спресовані в брикети,
як паливо
останньої ракети,
в тіні хвоста комети,
в орбітах
ще невідомої планети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
забутий час, ганяючи крізь простір
слова, які забули й заховали
лиш так, щоб не далеко і дістати,
зробив утретє свій контрольний постріл,
щоб стати кимось новим,
змусив спати.
коли у сніг, холодний, як вино,
яке колись текло у жилах
й недавно було ще гарячим,
впаде з кишені випадком зерно
то зрозуміло стане,
хто ще був незрячим.
і чи крізь час у власній голові
ще хтось повернеться назад.
навряд чи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Із неба падав сірий сніг,
Встеляв собою терті тротуари.
Хто що прагнув, хто що міг,
Ввійшло у довгі мемуари.
В приміщенні, серед німих картин,
Диміла спогадами чорна кава,
Із порваних віршів частин
Душа проснулась і на ноги встала.
Звелись химерні у її очах
В альбомах чорно-білі фото.
Душа літала тільки по ночах
Під музики негу́чні ноти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Кожного ранку після світанку,
Коли бракує слів описати кольори,
Проходячи під'їзду ганок
І дивлячись, як завжди, догори,
Шукаєм слів, яких завжди бракує,
Й хоча, здавалося б, розумні люди
І кричимо всередині, так що ніхто не чує,
Йдемо й лишаємо сліди
Які зітруться, лишиться лиш спогад,
Лиш враження й гучні деталі.
А ми, щоранку, кидаючи погляд,
Знову не знайдемо слова вдалі.
Багато ще зустрінемо світанків
Один в один, але по свому трохи різних.
Лиш кольорами заліковуючи ранки
Від того, як між слів знайомих тісно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
щастя - це те що не можна продати,
одного разу пізнавши - так просто забути,
ми бігаємо по кінцях свого міста
довго ніде неможливо пробути
щоб не почати дивитись крізь себе
і читати розділ, давно табуйований
ти книжка, і в тебе дивні секрети
не зрозуміло, хто на обкладинці намальований
і скільки ще хвилями теплого неба
ти будеш так далі вперед серфувати,
дивлячись униз на нову безодню
під хмарами крижаної солодкої вати
стомившись достатньо, опуститься ще раз
старий горизонт знову донизу
у голові гарячій відкрутиться гайка
і ти подивишся трохи вище карнизу
на розділ, який треба просто перебути
на небо із хмарами крижаної вати
багато чого нам ще треба здобути,
бо щастя - це те, що не можна продати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Щось містичне у повітрі,
Воно густе, неначе кров.
У ньому плавають примари,
Які ожити хочуть знов.
Неначе ожили дерева,
І звір, що вийшов з-під гілля,
Завив на повний дикий місяць,
Відчувши поряд смак життя.
І світло відблисків не має
В густому мороці води.
У ній побачив звір обличчя.
І він таким був не завжди...
Приречений на це прокляття
Звір втік подалі від людей.
Під місяцем він досі вірить,
Що облич свій колись знайде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012
чому з життя
не можна витерти помилки,
як із шиби плями?
так надоїло чути
їхні кроки за спиною.
щоразу, приходячи до тями,
і відкривши свої,
так наче безсонні очі,
ховаємось в тіні сумління
і чекаєм ночі.
бо там, коли помре проміння,
є хоч надія. на ілюзію.
просту і марну.
зняти із душі контузію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
А що, власне, змінилося? Буває, приходить в голову таке питання. І починаєш думати. Бо кожен день щось міняється. Але ж можна сказати : ні, життя кожен день - така ж рутина. Ти просинаєшся невиспаний, їдеш у свій універ, чи то на роботу, запихаючись у переповнену маршрутку, чи сідаючи в своє авто. От змінилося ж в когось - з маршрутки перейшов на машину. Але з іншого боку - коли це було? Ну катаєшся ти на роботу на машині. Але й це приїдається. Ні, все одне й те саме. Але якщо дивитись з іншого боку - змінилось. Ти ще більше стаєш в'язнем рутини, ніж колись. Або міняєш одну рутину на іншу. І переходити з однієї на іншу - теж стало звичкою.
А може ми сліпі? Звичайно не в фізичному значенні. Бо в цьому випадку тобі просто не залишається вибору. А "сліпими" ми себе самі робимо. До певних речей, подій, людей. Починаємо не помічати нових деталей, нових дрібниць. А життя і складається з дрібниць. Бо навіть коли погано, дрібниця може заставити тебе посміхнутись. Дрібниця, а приємно, як кажуть.
Так може ми мазохісти? Та ні, чого б то. Тоді чому ми самі собі робимо погано? Самі собі заклеюємо очі, чи робимо перешкоди, щоб не бачити нічого навколо. Життя - як дорога. Попереду ти бачиш тільки дорогу, закатану в асфальт, місцями діряву дорогу, яка веде кудись в кінець. А на узбіччі ж все найцікавіше. Те що вартує побачити. Вказівники якісь, в кінці кінців. Хоч трохи орієнтуватись, куди їдеш. Зупинитись, вийти з автівки, роззирнутись. Цікаво ж. Тому що ти розумієш, що зрячий, і дивишся на життя.
А може ми не хочемо бачити більше. Може когось влаштовують слайди, які нам запихають в голову з телевізора, інтернету та просто ті, хто зацікавлений в створенні біомаси схожої на нас, біомаси, що їде в маршрутках, живе своїм асфальтним життям і не дивиться по сторонах.
Окей. Ми розуміємо свою помилку. Просвіт в голові, ми навіть впевнені, що знову зрячі. Зрячі, коли зробивши усю довбану рутину, побачивши достатню кількість дірявого асфальту, задаємось питанням : " а що, власне, змінилося?". І думаємо. І тільки коли починаємо дещо розуміти, стає важко. Не вміщається в голові. Як так? А хоча... Може менше з тим?.. Треба лягати спати. Завтра зранку знову в універ. Треба встати раніше, щоб влізти в маршрутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373956
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.10.2012
Тиша. Інколи здається, що тиша включає в себе безліч звуків. Ніч, балкон. І вроді тихо. Тихо, доки свідомість не починає розповзатися по просторі довкола. Починаєш чути, що десь між будинками гавкає пес. Щось його тривожить. Гавкіт все гучніший, проте чомусь гармонічний. Отака дивна гармонія, коли без цього гавкання важко уявити кожне перебування на балконі. На сусідній вулиці час від часу проносяться машини. Куди вони їдуть о другій ночі? Їхні проблеми.
Свідомість розширюється. Закриваю очі. Вуха вловлюють ледь чутні кроки на витоптаній посеред пустиря перед будинком стежині. Слухаю далі. Починаю відчувати вітер. Тобто не саме вітер, а те,як він згинає траву на пустирі, перебирає листя дерев, що ростуть там, внизу, майже біля будинку. Уява починає відтворювати усе, що я чую, пов'язуючи його із кинутим раніше поглядом з вікна. Переді мною постає усе. Ліхтарі, що завжди освітлювали цей віддалений куточок спального району, дев’ятиповерхівки, з їхніми поодинокими вогниками вікон, дерева, пустир, зі стежкою та імпровізованим футбольним полем, село, що мирно спить по праву сторону нашого будинку. Починаю розчинятися у просторі, починаю розуміти речі, які за іншого випадку навіть не помітив би. Стає тепло. Тепло з середини. Думки стихають і течуть одним потоком. Вони є і їх немає. Вони перестають вдарятися об стінки голови і утворюють гармонію. Ти починаєш розуміти. Розуміти наскільки обмеженим інколи буваєш. Утворюється якесь почуття смутку, чи то сорому, але і воно розчиняється у голові поміж інших почуттів, емоцій, думок. А ти ніби споглядаєш за ними. Висиш у повітрі над ними, і як втілення абсолютного спокою та розуму лише споглядаєш. Не час для слів. Слова обмежені. Складається враження, що ти ні про що не думаєш, і думаєш про все одночасно. Час зникає. Чи то навпаки, лише появляться. Наче перехід у інший вимір. Все робиться таким простим і очевидним. Зливаєшся із часом і простором.
Проте з'являється відчуття, що чогось не вистачає… Воно також не є окремим, як і решта. Воно не видається суттєвим, ти зберігаєш спокій. Проте чомусь раптово ти виходиш із цієї медитації. Тебе навіть не виривають назовні, ти просто раптово виходиш. Відкриваєш очі, знову налаштовуєш усі відчуття на реальний світ. Ось чого не вистачало до цієї гармонії – вигуки якоїсь п'яної компанії на качелях по ту сторону пустиря. Вона ніби і заважає, і доповнює цю ніч одночасно. Ось така недосконала людська гармонія.
Знімаю окуляри, протираю очі. Дивлюся в небо своїм кепським зором, потім трохи нижче, на таку знайому панораму. Люблю я цей вигляд. Компанія з качель зникла в напрямі нових пригод на свої нетверезі голови, собака затихла. Тиша.
Хоча годинник показує протилежне, але щось в мені каже зсередини, що ще не час іти спати. Починають згадуватись слова. Присів на стільчик на своєму улюбленому балконі. Натхнення. Почав обмірковувати, який з двох світів реальніший. Спокій так і залишився в мені,хоча думки почали рухатись жвавіше і більш хаотично.
Згадуються різні моменти життя, ситуації,які можна було вирішити по-інакшому. Докори, хоча і не суттєві. Слова єднаються в рядки, виходить якийсь вірш. Перечитую. Треба буде допрацювати. Слова таки обмежені.
Встав, знову протер очі. Напевно вже час. Скоро мабуть почне світати. Тиша, прекрасна насичена тиша. Покидаю свій улюблений балкон. Цікаво, чи мені сьогодні щось присниться?
Цікаво, як я проснусь? Треба буде повторити. Ще одна чудова ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373687
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Я не хочу знати, що там попереду, я хочу не згадувати, що там позаду. Навіщо знати майбутнє? Знати заздалегідь, для чого жити? Тоді навіщо? Нема змісту. Принаймні для мене. Життя без несподіванок - як плеєр без пісень – безглузде. Ніякої користі. Експонат, просто річ. Хоч на полку клади, хай пилом припадає. Хоча ні, навіть не експонат – в експонатів є якась історія. Містерія, яка захоплює. Коли ж все дізнаєшся, навіть яким красивим він не був, все одно він не буде надто цікавим знову. Тоді тягне до чужих. Прямо як людей, які не знаходячи в своєму житті нічого цікавого починають псувати чуже своїми догадками. Нав'язують щось.
Все життя дізнаємось. Можливо кожен помирає, щось таке дізнавшись, що далі і сенсу великого жити нема? І чи це знання дозволяє померти щасливим? Та ні, люди і просто так помирають. А може просто так і помирають, що навіть не починали пошуки, чи просто в певний момент закинули то все? Перестали шукати дива, нового. Почали зазирати наперед. Захотіли знати все наперед. Дізнались. Прямо картина – сходив успішно до ворожки і здох. Хохма.
Не можна ж все розпланувати. І я так думаю не тому, що лінивий і взагалі недалекоглядний, а тому що рідко таке трапляється. Життя тим і цікаве. Більше завжди запам'ятовується не виконання запланованого, а долання чогось несподіваного, відхилень якихось. Вчишся більше. Розумієш ширше. Хоча чому ж долання… надто складно звучить. Долають халепи, алкоголізм і кризу, а відхилення від плану і приємні можуть бути. Відхиленням приємним може бути й трохи алкоголізму, але то вже окремі випадки. Хоча й їх можна прорахувати. Я таки лінивий. Напевно тому і капець весело живеться.
Хм… Плеєр без пісень. Пусто, нецікаво. Варто закинути кілька пісень. Кілька сотень. Так двадцять сотень. Інша справа. Слухаєш, мрієш, уява працює, весело. Чи сумно. Кому що треба. Є ж така штука – посумувати хочеться. Навмисне длубатися в минулому чи надто нереальному, чи що там наснилось фантастичне, а ти проснувся таким же ж лузером, як і був. Тобто ти не зовсім невдаха, так, везе через раз. Просто ти навряд зможеш змінити все настільки, щоб сон справдився. Або можеш,але ж нє – ти ж лінивий, тобі й так весело живеться. Менше з тим. О, свіжа музика. Цікаво, скільки разів ми слухаємо якусь пісню,що нам сподобалась, допоки нас аж тошнити від неї не почне і мозкові клітини не почнуть відмирати від твого ж таки внутрішнього голосу, який заїв наспівуючи цю пісню?
А представте, що у вас нано-гіпер-якийсь-там айпод з чорною дірою пам'яті, і вся вона забита такими піснями. Всіма, які придумали і придумають. І куди не клацни – грають ці ж пісні, деколи всі нараз. Знімаєш навушники – далі грає. Трощиш плеєр – грає. Куди не йдеш – по другому колі грає. Заграло. Внутрішній голос послав тебе матом і почав вдавати німого. Хоч йод пий, хоч карбід жуй. Ти переслухав усі пісні. Під зав'язку. Час помирати?
Так, життя не завжди складається, як нам це подобається. Не завжди, як сказати, під настрій. На плейлист схоже. Бо події – як пісні. Таааакс… нецікаво, далі, вже було, далі, вже приїлась слухати кожен раз, далі, далі, далі… хм, не кепсько, але не під настрій… далі… далі… О! ось вона – та сама пісня. І тащишся під неї, поки нарешті не почнеш знову клацати, шукаючи САМЕ ТУ пісню. Потім знову клацаєш. Потім знову. Знову. Поки батарея не сяде. Єдине жаль – цю батарею вже не перезарядиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373685
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.10.2012
in the name of the heart
for the sake of the brain
don't let it hurt
don't play this game again
in the name of soul
for the sake of your mind
just let it go
just let it burn in the sunshine
walking down the street
everything's so sweet
people passing by
and the sky is so deep
imagine how it feels
when the love just heals
and you wanna fly
without taking pills
that's where rainbow starts
that's where fear ends
if you have a belief
flowers can grow through sands
you can change your world
just change your state of mind
don't be a blindman
face whatever you need to fight
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012
коли вперед наш поїзд їде
позаду ми лишаєм свої біди
і наше серце в ритм колесам
попереду все буде чесно
попереду доріг багато
і хоч знайоме кинули багаття
тепла достатньо нове пробудити
достатньо сили наново прожити
дорога завжди дасть нам простір
на другому кінці можливо гості
але до часу того ти господар
хоч лиш собі, але володар
ми рушили, можливо щось тримає
це означає - ми там відчували
це означає - ми там справді жили
в свій час ще вернемось, можливо
замовте чай, стеліть постелю
дорога - це часткова панацея
зупинка кожна - як нові трофеї
аж поки прозвучить "ну все, кінцева"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Давай ми не подивимось назад.
Хоча чого б то -
Там красиво.
Ми ж тіки звідти.
І там знайомо, не важливо,
Чи то був сон, чи то наживо...
А, знаєш, все ж не варт.
Можливо.
Чи сумно знову, чи радіти -
Ми пережили той азарт.
Давай мінятись з понеділка.
Плювати, що то тільки середа.
Ще трохи часу для старого.
І не не важливо, із якого
З усіх майбутніх понеділків
Ми втілимось в нове життя.
А поки ще мабуть зарано,
Там все ж обдумати,
там що і як.
В неділю. Вечором.
А поки так.
Нам добре жити. У омані,
Що помінятись можна просто так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Не кажи що ти ніколи не мріяв
Стати кимось іншим
Кращим, чи гіршим,
То є твоє его, твоя справа.
Хоч як не міняйся -
Зліва на право,
Чи в іншу сторону,
Із любого боку,
Більшості то є просто глибоко
Десь і без пояснень чому,
Не питай, що ти винен кому,
Бо ціле життя будеш винен.
Не залишиться простору
Між твоїх звивин.
Відпливе останній човен
А ти простоїш всю ніч
Німих поглядів повний
Кричатимеш в слід,
Якого вже давно немає.
Є лише ти на причалі.
Стоїш, дивишся на ліхтарі
Із неба. Небесні такі ліхтарі.
Люди якісь прийдуть,
Просто люди,
Не хороші і не злі.
Витіснять десь назад,
Хтось кине байдужий погляд
І вони чекатимуть.
А ти підеш пити каву.
Чи чай. Чи просто пити.
Ти знаєш, що ти хочеш жити.
Не мусиш. Хочеш.
Мусиш через когось,
Хочеш через себе.
Чи якось навпаки?
Підсвідомість знає,
Що насправді треба.
Але в неї примхи.
Вона любить сон.
Коли навколо ледь тихо.
Все життя проспав би.
Бо інколи мрія,
Щоб зі сну
Все було насправді.
Один великий сон.
На все життя.
А коли помреш –
Просто прокинешся,
Перша думка – хто я?
Дві секунди, загрузка.
Все ніби стало на свої місця.
Середина дня,
Будемо жити аж під вечір,
Позгрібаєм улюблені речі
І нас занесе туди,
Де все закінчилось,
І хтось знову почав.
Завари чогось в термос,
Буде певно людно,
Нас чекають ліхтарі
Із неба,
І знайомий причал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
спраглі до вражень,
забуті повсякденням,
прилипаєм до вікон
своїх обмежень
і дивимось вгору.
там видно хмари.
скоро світає.
ми прагнемо вражень.
ми прагнемо чарів.
ми прагнемо дива,
ми спраглі до того
чого не пізнали.
та чи готові
відкрити ці вікна?
яка буде жертва?
чи буде там світло,
яке ми шукали?
питань забагато,
скоро світає.
вікна відкриті.
нарешті. злітаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
дірява свідомість
натхнення натомість
мовчати нам зручно
під музику гучну
ще три таких ночі
і загаснуть очі
дивися на обрій -
там зміст зійде новий
під небо глибоке
над втрачений спокій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2012
кожного разу, коли "ніколи більше"
не здогадуючись, коли ще стане гірше
натягаючи на себе красиві окуляри
ігноруючи життя по лиці удари
закрий свої очі і звикай до думки
що б ти з світом не робив - легше вже не буде
і не дивно, що настрій знову, як простуда
попиваєш з пляшки рятівного трунку
щоб дещо не гарчало в середині
відчувши смак твоїй старій провині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2012
Була така легенда, одного разу
Один такий чувак до сонця досягнув
Це було дуже дивно і не одразу
Він сонця у долоні свої зачерпнув
І у цій легенді багато не відомо
Але на те й легенда, щоб було \"але\"
І так або інакше, проте свідомо
Він знайшов у світі цьому місце своэ
Багато він раз обпалював долоні
Не раз кривив від світла своэ лице
Злі голоси давили на його скроні
Багато днів потратив на діло оце
Аж поки не прийшло йому просвітління
І припинились його усі муки
Потрібно пустити у серце проміння
І зразу до сонця досягнули руки
А що було потім - казати не треба
А лише здобули ми істину просту
До щастя далеко, як рачки до неба
Багато ночей у нас пройде без сну
Не кожен чувак усього досягне
Відразу по дорозі до своэї мети
Можливо лиш той, хто справді прагне
І знаэ по якій дорозі й як треба йти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2012
Не вартує нічого життя без кохання
І як хмари, злі сумніви
І страх миттєвого зізнання
Пусті з-під алкоголю посудини
Нічого вже давно не вирішать
Видумані історії і діалоги
Пусто на свідомість давлять
Написані під місяць монологи
Кому ти хотів їх присвятити
Чи просто уважно прочитавши
Урочисто їх спалити
До зірок на сантиметр не діставши
Боячись зробити гірше
Нічого не роблячи натомість
Думав, що так буде ліпше
Якби не зламана свідомість
Не робити висновків ніяких
Бо життя не вчить нічого
А просто пити свій коньяк
І по можливості судити строго.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
припустимо, признаюся тобі в коханні.
і що робитимеш тоді?
западе довге незручне мовчання,
ти посміхнешся чи одразу скажеш ні?
припустимо, я вірш тобі напишу.
між іншим то далеко вже не перший.
знайдеш в ньому́ мою відкриту душу,
чи викинеш,собі зробивши легше?
припустимо, ти скажеш "друзі".
а чи не скажеш, зразу й не вгадаю.
я змучився від загадок і слів.
тут без припущень - я тебе кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Вирви моє серце знову,
Роздави в долонях.
Напиши своє ім'я
Кров'ю в моїх скронях.
Не давай мені надії -
Це болить ще більше.
Просто вирви моє серце.
Може стане ліпше.
Не кидай мені усмішок,
Не дивись на мене.
Я не хочу так лиш жити,
Тінню біля тебе.
Я дивитись хочу вгору.
Сонце, зорі й хмари.
Я весь біль забути хочу,
Хочу жити далі.
А десь світло прийде знову,
І засвітить небо.
Я не хочу далі жити
Тінню біля тебе.
Забери неясний спогад,
Забери до себе.
Я не хочу далі жити
Тінню біля тебе.
Я не хочу далі жити
Тінню біля тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012
Навіщо нам когось завжди обсирати,
Заходити ще дальше в словесну дилему?
Давайте всі присядем, і будем співати,
А потім під вином продовжимо тему.
Навіщо ви забули, про те як любити?
Про те що ми усі, як сестри і браття?
Відкриємо вино, яке варто загріти,
І кинемо проблеми у високе багаття.
А потім будем разом дивитись у небо,
Прекрасне і синє, глибоке-глибоке.
Відмовимось від всього, чого нам не треба,
А надто від пальної огидної водки.
А так лише хотілось усіх вас зібрати,
Пуститись у мандрівку чи на фестивалі.
І по-дружньому біситись, бешкетувати,
Не думати про те, що буде далі.
Бо все буде файно і все буде добре,
Ми будемо жити, ми будем радіти.
А поки витрем сльози, частково і соплі,
І будемо дорослі, які знову діти.
А так лише хотілось усіх вас зібрати,
Пуститись у мандрівку чи на фестивалі.
І по-дружньому біситись, бешкетувати,
Не думати про те, що буде далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2012
відкриті двері,
сходи вниз.
всі кольори
на неба стелі
і нехитрий хист.
***
згасаюче сонце
породжує тіні.
відтінки мети
красиві,
як старі графіті
на лиці стіни.
***
світло живе
дарує радість
сірим кольорам.
зміст,
попри свою старість
ще досі належить
лиш старим дворам.
***
щастя нікуди не втекло,
залишивши сліпим
сліпу надію,
несе своє тепло
крізь ледь помітний дим.
***
не стало світла,
залишився хист.
сходи вгору,
замкнені двері
і безсмертний зміст
із голови картини
й до слова на папері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012
давай жити далі.
чуєш, і тобі й мені не легше з того.
бо немає після всього
на наших серцях живого місця.
просто давай жити.
при нагоді будемо радіти.
і покажем всім,
що все не так погано.
кожен вернеться у свій дім,
щоб не мінятися місцями,
і там, можливо,
коли прийдем до тями,
нарешті зможемо радіти.
просто так радіти.
що одне одного
колись могли зустріти.
жити далі.
минуле ж так нас всіх дістало,
весь цей бардак у голові.
й не тільки в ній.
і ні тобі і не мені
цього більше вже не треба.
ми зупинились на дорозі
за кілька кроків
до чистого неба.
й радіємо кінцю
без всього,
чого не було ще з початку.
давай на серця наші
ми поставимо печатки.
і не будемо їх розкривати,
поки так щиро
не доведеться відчувати.
а там, коли зустрінем своє щастя,
тоді й забудемо,
що було нам незручно.
і те, як душі наші
мовчали надто гучно.
про що не говорили
і чому мовчали.
чому великого міста
нам для двох було замало.
а поки все.
слова нарешті зникли.
і знову тиша.
і все навколо нам на руку
стало також тихше.
а далі - в різні сторони.
на думці в кожного мета своя.
та все ж я радий,
що хоч не дуже вдало,
але колись та й перетнулися
такі не схожі наші два життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Треба почуття покласти
До затертих своїх полиць,
Щоби не хотіти впасти
знов на дно і знову ниць.
Щоби не спіткнутись знову.
Хоч що не пробуй - не поможе.
Хоч в серце ти заший підкову -
Але щоразу все так схоже.
Так писано було не нами,
Але написано для нас.
Плювати, що ще свіжі рани,
Так станеться ще сотні раз.
Бо ми незмінні до безсилля,
Дороги іншої нема.
Хтось думає, що це є доля.
Хтось розуміє - це чума.
Але хто знає - панацею
Ще може хтось колись знайде.
В пігулках, краплях, чи патронах,
Як на війні -усе зійде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Пророкуєш мені щастя,
Бо для нас усе по масті,
І буде все в нас справді добре,
Поки серця наші хоробрі.
Як пройде дощ і буде сонце,
І ти подивишся в віконце,
Так щиро сонцю усміхнешся,
Нашвидкуруч ти зберешся,
І підеш гріти вулиці собою.
Все станеться саме собою,
Ти затанцюєш свої танці.
Чи просто протирати штанці
В місцях, де чути джаз
На вулиці, посеред нас.
Там де життя цілодобово,
Де пролунає щире слово,
І буде чути знову радість,
І що колись чекає старість
Забудемо у ці весняні дні,
Ми будем вічно молоді.
Погане все залишим на замку́,
Забудемось у своєму танку́
І будемо пісні свої співати,
Щоб не забути, як то - відчувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Скільки людей проходить повз нас.
Що всі ці люди роблять навколо?
Нас не змінить нічого, пройде тільки час,
І всі ці обличчя замкнуться у коло.
Ми самі будем йти, замкнуті у себе,
У мріях під музику зі світлом у очах.
Нас осудить чи підне́се справедливе Небо,
І залишить в душах збайдужі́лих жах.
Пройде повз нас мимо ще одна Весна,
На яку ми так щиро поклали надії.
Альбоми залишать лиш спогад, як в снах,
Що Щастя робили маленькі події.
Не думати, як далі й навіщо з цим жити-
Шкідливо, напевно, так багато гадати.
Будемо музикою знов по собі бити,
Ще одну весну повз нас пропускати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Як мовчить саксофон
і як скрипка плаче -
все я бачу крізь сон.
І там осінь бачу -
Мертвим листям все плаче вона.
Моя осінь - то Львів,
то є небо без краю.
То верхівки домів,
тихі пахощі кави,
недосяжний, сліпий ідеал.
Я шукаю його,
щоб життя відчувати.
Осінь вибачить все,
час коханих прощати
і забути про сутність людей.
І хай музика б'є
на всю силу.
І хай осінь не йде
надто довго.
Надто пусто у вікнах твоїх,
Та вогонь у очах ще не стих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
На місяць вискалити зуби,
Я хочу вити що є сил...
Фальшиву здерти з себе шкуру,
Що надто довго я носив.
І в землю пазури загнати,
І очі в небо підвести.
Забути, нащо народився,
І все навколо проклясти.
А потім - впасти у безсиллі
З безмежним докором в очах.
Собі самому не пробачу,
Що досі маю в серці страх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
Скажи мені, чого так холодно?
Й не справа у німій зимі.
Літати також не навчились,
Хоч крила видали тобі й мені.
Ти уяви, як було би чудово,
Якби летіли вище всіх дахів,
Туди, де є весна й немає снігу,
Де музика, нема старих гріхів.
Де ранок зустрічаємо під каву
Біля вогню із купою пісень,
З гітарою. А потім розігріє
розмову нашу з казанка глінтвейн.
А поки холод і нездарні крила.
Ми досі ходим по землі.
П'ємо із із термоса солодкий
З лимоном чай з надією на дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Забагато тексту між рядками.
Все те, чого не висловиш словами,
Запхали в два банальні речення.
Прикро, до непорозуміння ми приречені.
Все те, що хотів би я сказати,
Не буду у собі тримати.
Кажи усе, що хочеш. Це буде поміж нами.
Як хочеш - віршами, прозою чи матюками,
Лише кажи хоч щось. Кричи, як хочеш.
Хіба що поглядом все передати зможеш.
Очі скажуть більше, я у це повірив.
Тепер боюся лаконічних лицемірів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Ти не знаєш, як тяжко буває прокинутись,
Коли сон - це життя, і ти чомусь не розумієш,
Що скоро тебе вирвуть у світ де немає нічого.
Лиш слабке мляве світло - те, про що мрієш.
Твій поцілунок у мрії настільки реальний,
Настільки солодкий, скажено забилося серце...
Не тільки моє, але й твоє, тендітне.
Проклинаю той час, коли прокидалося сонце.
Я бачив ці очі, в яких билося наше кохання.
Я забув, що це сон, посланий кимось із неба.
Я прокинувся, але сам собі не повірив.
Я ще досі тобі не сказав, хто ти насправді для мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012
Усе навколо - наче гра,
І на лиці у тебе маска.
Тебе дістав реальний світ,
Чи це лише відмазка?
Втікаєш знову від життя,
Лишаєш все за головою.
Реалії мозолять мізки,
Доводять почуття до збою.
Сьогодні знов серед своїх.
Загнав себе у нові стіни.
Ти навіть вже не пам'ятаєш,
Чому ще досі поміж ними.
Коли скінчиться маскарад,
Впадуть брехні дешеві маски.
Жахнеться хтось свого обличчя,
Комусь забракне ласки.
Ти вийдеш дихати на двір,
Від правди ледь не задихнешся.
В калюжі бачиш здивоване лице.
Це справжній ти. Ти посміхнешся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012
повторюю твоє ім'я.
щось клемонуло в голові.
мабуть тому, що не моя.
повторюю твоє ім'я.
повторюю твоє ім'я.
іду під вікнами твоїми.
я знаю - там тебе нема.
повторюю твоє ім'я.
повторюю твоє ім'я.
подумки тебе шукаю.
і не знайшов - глуха стіна.
повторюю твоє ім'я.
повторюю твоє ім'я.
стираю кров із кулаків
під тьмяне світло ліхтаря.
повторюю твоє ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012
Це більше не моя війна.
На нашій крові виросла трава
І дерево, в тіні якого
Я зрозумів, що вже весна
Немає більше битись сил,
І не бажання йти у тил.
Навіщо щось вбивати за ідеї,
Які прикрив старого часу пил?
У чисте небо подивився знов.
Не всі звільнились від своїх оков.
Потрібен час, щоб зрозуміти -
Навіщо вам війна? У вас ще є любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012