| Сторінки (1/54): | « | 1 | » |
Ніколи не страждайте потроху. Віддавайтесь відчуттям повністю, всією душею. Не дозволяйте собі роскоші переживати за те, що серце може не витримати. Воно може не витримати, звісно. Але Ви не мучитиметесь ПОТРОХУ. Страждання припиняться одразу із ковтком повітря та останнім стуком серця.
Але якщо Ви припуститесь слабкості і не віддастесь у руки горю... Вас чекає в'язниця. Ви копатимете собі могилу і помиратимете заживо. Щодня потроху. Воно з'їдатиме Вас із середини. Потроху, непомітно, поступово. А коли буде пізно, коли Ви зрозумієте, що у полоні, - буде нікуди бігти, нікуди втікати. Ви будете вже не Ви. Це буде людина із виїденим серцем, що калантає з усіх сил і захлинається своїм же стукотом.
Тому НІКОЛИ не страждайте потроху. Плачте, кричіть, пускайте біль на волю - лиш тоді здобудете щастя і свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398293
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Очень понравилась характеристика ТИМа "Есенин". Отличное описание!
---------------------------------------------------------------
У Есенина есть одна очень характерная черта. Фактически у любого.
Видно это, правда, только при длительном общении.
Они любят, прямо-таки обожают, делать следующее - в объекты "любви" выбираются персоналии относящиеся к ним или равнодушно или плохо. Прикладываются огромные усилия, что бы это отношение к себе поменять.
В эти моменты более "прогибающегося" человека вы не увидите нигде.
В ход идет все. Дорогущие подарки, одолжения, любые услуги, многочасовые беседы с вами на только интересные вам темы, заверения в верности, дружбе, родстве душ и тд.
Когда цель достигнута - то случается то самое, о чем я, собственно, и говорю.
"Объект вожделения" становится для Еся "объектом экспериментов". На него "вдруг" и без причины вываливают огромный вагон агрессии или негатива. Полярность отношения к вам меняется на 180%.
Есь, если к нему начать относить с любовью, больше всего становится похож на второквадрового агрессора.
Если образном на примере, то это выглядит так
- Я тебя люблю, - наконец говорите вы Есю .
- Люююбишь ? Правда ? Да? - Есь белый и пушистый, как и был до этого всего, вдруг меняется и внезапно бьет вам совковой лопатой прямо по морде.
И пока вы валяетесь в грязи, выплевывая зубы, обязательно наклонится и спросит - И теперь любишь, да?
Автор Жуков (c).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387587
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 25.12.2012
Якби ж справдилось те, про що говорять.... Кінець світу - велично і моторошно. Але цей день став би спасінням... Спасінням моєї душі... Вона без тебе зникає... Мені більше правда немає, чим дихати... Я без ТЕБЕ помираю....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386479
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Where did you go? Where did you go?
Where did you go? Where did you go?
Из картин позапрошлых фрагменты
Как частицы старой фотоленты
Раскаляют сознание в зинтер
С Hurricane композиции квинты.
Содрогаюсь невольно от боли
Вспоминая ожившие роли
Что преднаписанны нам были мною
С того танца - сраженья с судьбою...
Полумрак, белизна лиц смертельна,
Я - у пропасти, шаг до забвенья..
Не пустил... Умолял... Убегала...
Но... о, как я тебя обожала...
Я хотела любви, приходила,
В нелюбви, беразличьи винила,
Радость, слезы, улыбки и ссоры,
Возвращения как рай! И все снова...
Ты устал, я устала - расстались
Но потом каждый раз возвращались.
Убиваясь, бежали от света,
Нам чужой стала наша планета.
Ты бежал, говорил, что не любишь
Я кричала: меня ты погубишь!
Убивала... спасая, спасаясь...
Изнуряла, винила, не каясь....
Я лежала, не спала, рыдала,
От чего? Я сама то не знала.
Я дышать не могла - задыхалась,
Как... о как я тогда ошибалась...
Где мой Бог? Где же вера? - Не знала
Я тогда просто-просто кричала...
Я сейчас умираю в мучениях
Вспоминая о НАШИХ мгновеньях...
Ты ушел... Ты все знал... Я - причина...
Лишь теперь между нами пучина...
Лепестки роз с ладонь уронила -
Как же сильно тебя я....
Running away from the Night, running away from the Night.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384014
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2012
Сни... Як же я люблю сни.
Ось ти у ньому. Ні! Не треба. Не підходь. Всі бачитимуть, що ми знову разом. У мене зовсім немає сили волі. Але ти мене взяв за руку і ми пішли. Я же це чудово) А я тебе люблю, знаєш?=) Я тебе дуже сильно люблю!=) Так прижмусь крепко-крепко) І стане так добре) Як у дитинстві, пам'ятаєш?) Ти теж бігав босоніж по траві?) А качелі) У мене їх довго не було і таке щастя, коли з'явились. Щастя) Правда?)
Я тебе обійму, можна?) Звісно можна - дозволяєш) Це сон, тут можливо все) Навіть минуле і те, чого ніколи не буде. Але мені так добре. Не думаймо ні про що) Такі барви усередині) Тобі завжди було від цього смішно) Як так, що усередині та й щось є) Мені зараз і саму забавляє це - я тебе розумію, як по-дурному виглядає усередині щось неясне і кольорове. Та нехай) Я ще така дитина. Та й буду нею) Просто поряд з тобою я щаслива) У сні) Обожнюю, коли ти мені снишся) Я прошу Бога про такі дарунки) Це все, що у мене залишилось)
Адже я навіть не маю права комусь розповісти про усе це) Всі думають, що мені все рівно. Що я тебе забула. Та нехай думають) Я все рівно знатиму, що у всіх обіймах у світі ти існуєш) Просто так мені сниться) Божевільна?) Може, трохи)
Але це сон) Хоч у ньому розслаблюсь і не думатиму ні про що.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375519
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.11.2012
— Я не привык обсуждать подобные вещи... В большинстве случаев это ведь ничего не меняет.
— Да многие разговоры ничего не меняют. Так можно вообще молчать. Одно дело, если тебе не интересно, а так говорить можно о чем угодно, узнавать мнение других.
— Да какое тут может быть мнение? Ну была у меня когда-то школьная любовь... Ничего хорошего не вышло. Я вроде-бы как к ней остыл... Прошло много лет с тех пор как я ее видел в последний раз... Вот только эта дрянь мне по-прежнему сниться... Забудешь тут...
— Ну… вот мне мой бывший парень постоянно снится. Хоть я о нем и не думаю. А разошлись мы уже давненько.
— Я и сам толком не знаю что я в ней нашел... Когда меня к ней начало тянуть, мы были совсем детьми. Она ничем сильно не выделялась. Ну, были у нее хорошие оценки, не глупая была, но внешне тогда все ее принимали за мальчика. Ее женственность выдавали только сережки. Просто это был тот случай, когда ты влюбляешься в кого-то просто так.
— Такое бывает.
— Я не знаю что я в ней нашел... и не знаю чего не хватило во мне для того чтоб она ответила взаимностью...
Я не долго в облаках летал. Ты ведь знаешь, дети жестокие.
Первое время я обращался с ней как с принцессой. Помню однажды ей сломали спинку стула. На следующий же день я с дедом выточил новую и прикрутил на место. Она меня тогда кокетливо поцеловала в щечку, в знак благодарности. Но в этом было что-то особенное. Меня никто никогда так не целовал. От этого я просто воспламенился. Я был всего лишь ребенком, ничего не понимающим ни в любви ни в людях. Я был мечтателем, счастливым от того что просто сидел с ней за одной партой. Мне было хорошо, и я хотел рассказать всему миру о том, как сильно я ее люблю. Думаю сама догадаешься что произошло дальше....
— Расскажи.
Ты знаешь как 8-ми летние дети относятся к влюбленности?
— Но ты же отнесся серьезно?
— Да, но я был единственным... В один миг я превратился в посмешище. Ну а моя принцесса, как оказалось, очень сильно зависела от мнения окружающих. Ей было необходимо, чтоб ее все любили и уважали... Ее репутация для нее оказалась важнее. Она решила устроить театр. Стала вести себя так, будто у меня был горб на спине и перекошенное лицо.
— Тебе с тех пор покоя нет?
— Это еще не все. Через несколько лет она начала цвести. На моих глазах она превратилась в самую красивую девочку в классе, а может и во всей школе... Любить ее становилось все легче и в то же время быть отвергнутым ею — все более невыносимым. Какое-то время я стелился перед ней, в надежде, что смогу ей угодить и она увидит во мне что-то большее чем двоечника из неполной семьи. Природа наградила ее всем. Красотой, умом, талантом... Ей все давалось легко и она во всем стремилась быть лучшей. Вот только все это было ценой ее доброты. Чем красивее она становилась, тем больше в ней умножались высокомерие и эгоизм. Теперь она меня не просто отвергала, а стала насмехаться над моими чувствами. Вытирала об меня ноги. Наверное в какой-то мере я внес в это свой вклад. Если б я не бегал за ней может быть она б не была такого высокого мнения о себе... правда я был далеко не единственным поводом. Она была любимицей у всех. Наверное можешь представить себе как это было. Любить до безумия и искренне ненавидеть.
— Это кошмар.
— За школьные годы мы успели наговорить друг другу много гадостей. О чем-то сказанным мной я жалел. Помню однажды зимой у нас в очередной раз случился конфликт и я с горяча залепил ей снежкой в голову. Ухмылки в мою сторону тутже прекратились. Держась за висок, она медленно пошагала домой. Всего на пару секунд я почувствовал облегчение, а потом у меня все сжалось внутри. Я чувствовал невероятную горечь и стыд от того, что сделал ей больно, намеренно. Мои чувства к ней были очень сложными…
В итоге я убрался из школы. За время учебы я нажил себе врагов среди всех. И учеников и учителей. Больше я не мог этого выдержать. У меня небыло поддержки даже моих родителей. Они, как и все, хотели чтоб я хорошо учился. Никого не волновало что со мной происходило. Все считали, что я просто проблемный ребенок а мои чувства никак не могут быть настоящими. Наверное так думала и она…
С тех пор я видел ее только в снах...
— Все те же чувства?
— Она мне снилась то дрянью, какой была, то принцессой, какой я ее считал когда-то... Но это не важно.
Как-то, в очередной раз увидев ее во сне я решил ее найти. Узнать чем она жила все это время. Я думал так она наконец перестанет мне сниться... У нее простая фамилия, которая врезалась мне в память довольно сильно. Такчто найти ее страницу в Вконтакте было не проблемой.
К моему удивлению, ее угораздило влюбиться. Причем довольно серьезно. Я до сих пор не уверен, притворяется она или и впрямь на любовь оказалась способной. Насколько я ее помню, она кроме себя никого никогда не любила. Для нее все были грязью, опавшими листьями у ее ног. Да и сейчас в какой-то мере это так.
Ее избранник оказался далеко не принцем. После нескольких лет отношений он ее просто бросил. Нашел себе новую подружку. Деталей я не знаю, да и мне это незачем собственно.
— Тоесть, ты ей написал тогда?
— Да. Но об этом позже.
Теперь она себе места найти не может. Все время мечется, при этом пытаясь строить из себя «железную леди», делает вид что ее это совершенно не волнует, что итак счастлива... Но я то чувствую, что она до сих пор не в силах пережить то, что с ней произошло. Она стала уязвимой, утратила свое жало. Раньше от ее острого как лезвие взгляда стыла кровь. Теперь в нем отражается безысходность, томление, измученность. Всякий раз, когда она пытается изобразить на фотографии циничную ухмылку, ее глаза все выдают. Не знаю как у нее теперь получается уживаться среди гадюк, которыми она себя окружила когда сама была одной из них…
Судьба преподала ей урок, которого удостаиваются редкие люди. Она почувствовала все на собственной шкуре. Она обрела любовь, чтоб навсегда ее потерять. Она даже не подозревала, в какую ловушку попалась. Наверное она все еще верит, что он к ней вернется. Хотя очевидно что он ей был дан только в наказание.
В школе все считали что она «далеко пойдет». Была круглой отличницей, ездила на олимпиады… Как же сильно они ошибались. Насколько я знаю, теперь она живет одна, зарабатывает себе на жизнь сама. И ее зарплаты уже не хватит чтоб особо шиковать, одеваться в дорогие наряды… Так когда-то жила моя семья. Все так, будто в наказание за надменность ей дали отхлебнуть от моей судьбы. Увидев ее такой измученной и несчастной мне, как ни странно, стало ее жаль.... Даже после того как она посмеялась надо мной и приложила руку к тому чтоб сломать мою жизнь, все-таки я все еще помню каково это — любить до безумия и быть отвергнутым. И такого даже ей я б не стал желать... Я решил с ней поговорить...
Я знал очень мало о том, что она чувствовала на самом деле. Мне хотелось понять каким человеком она стала и насколько подлинными были ее переживания. Поначалу я ей написал, но она не ответила. Тогда я сказал «очень жаль, видимо я ошибся». Это ее зацепило. Она не сумела удержаться и не съязвить. Так завязался разговор. Она не знала кто я и, как выяснилось позже, совершенно ничего не помнила (или может намеренно сказала что не помнит). Как невинное дитя, она думала-гадала за что судьба так с ней жестоко обошлась. Конечно же она потребовала чтоб я представился. Что я и сделал, освежил ее память. Она решила что я хочу ее убить) Обидеть в лучшем случае.
Конечно было наивностью ожидать, что она будет со мной искренней. Она тут-же надела маску. Начала рассказывать мне как у нее все замечательно. Сказала что все плохое в прошлом и что она чуть ли не счастлива. Стала изображать саму любезность и желала мне только лучшего... Не нужно было быть детективом чтоб понять насколько все это было фальшиво.
Я напомнил ей о том что я так же страдал по ней когда-то, а теперь она знает каково это. Но я не собирался над ней глумиться... Сквозь ее показательную жизнерадостность я видел всю эту боль, которая съедала ее изнутри. Ей итак было тяжело. Кем бы я был, если б стал потешаться над ее агонией? Для меня это было б как перечеркнуть все, чему я научился на собственном горе.
Вобщем, добиться ее искренности у меня так и не удалось. Хоть я и пытался дать ей понять, что несмотря на все, я ей не враг. Но что самое печальное - я не услышал от нее тех слов, которые ожидал. В ней небыло ни капли сожаления. Все что она сказала это сухое «прости, если чем обидела» добавив что «насмехаться над чужими чувствами – дело неблагодарное». Я так и не понял, была ли это просьба о прощении, или своеобразный способ себя снова пожалеть. В любом случае сложилось впечатление, что прощения ей вовсе не нужно. Она наверняка считает что это была только «детская влюбленность», которая с ее муками не сравнима.
— И вы перестали общаться?
— А был ли смысл? Что я буду к ней приставать? Она счастлива, ей нравиться врать себе и убеждать что у нее все замечательно. Зачем мне цепляться и мешать? Я понял, что ее жизнь ничему не научила. Она осталась прежней. Ее самооценка существенно упала после разлуки с парнем, но она по-прежнему все та же самовлюбленная эгоистка. Просто теперь она приняла на себя роль жертвы и постоянно себя жалеет, сочиняя слезные стихи о разрушенной любви и публикуя их в интернете. У ее творчества немало поклонников. Она по-прежнему стремиться всем нравиться, удовлетворяет свою необходимость быть обьектом всеобщего восхищения.
— Но тем не менее ты не можешь ее забыть…
— Она не перестала мне сниться... После всего этого, смотря на ее фотографии, видя на них глаза полные горя, я все еще чувствую, что где-то очень глубоко она все еще мне не безразлична.... Я наверняка был единственным, кто любил ее не за ее красоту и таланты, или статус популярной девочки-отличницы. Я любил ее просто так… даже когда она превращала мой каждый прожитый день в кошмар только самим своим присутствием.
Теперь мы оба на одной обочине. Я конечно научился жить со своим прошлым. Время от времени что-то внутри по-прежнему ноет, когда я в очередной раз засыпаю один. Но это мелочи по сравнению с тем как паршиво и тяжело мне было раньше. Правда в такой жизни тоже мало радости. У меня больше нет ни сил ни желания покорять вершины. Это скорее компромисс, способ пройти свой путь, оставшись непобежденным судьбой. Но если б я увидел в ней живую душу, я может быть и простил бы ее. Я может быть и принял бы ее. Мы все-таки во многом похожи. Но она почти не изменилась. И со мной не заговорит. Она никогда не увидит во мне человека, способного сделать ее счастливой. Способного дать ей то, что она так отчаянно теперь ищет, не находя себе места. Она всегда считала что слишком хороша для такого как я.
Я понимаю, что с этой девушкой у меня никогда не будет общей судьбы, но всеже я б хотел чтоб она хоть раз со мной искренне поговорила… Все что я хочу это чтоб она осознала, какой я есть на самом деле. Пускай и нельзя восстановить то, что было разрушено.
Ладно. Надеюсь, тебе понравилась история. И что мораль ее ты поймешь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371009
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 15.10.2012
Для нее закат предстал последним боем
Закровавленым пятном на белой шерсти.
Вырвутся из горла хриплым воем
Стоны боли от жестокой мести.
Ночь смягчает холодом мучения,
Шерсть от крови очищая ливнем.
Принося мгновенья исцеления
Ранам нанесенным острым бивнем.
Дикий вой застыл раскатом грома...
Холод ветра пронесется дрожью
Провожает мертвым взглядом
Белая волчица выход солнца...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363254
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2012
Thank you so much! There are no coincidences! All will be the way it should..!
p.s. ..............so far away is your home, but in my heart you'll stay................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Дню вечер вновь затянет путы.
Все мчится жизнь неудержимо.
Песком посыпятся минуты
И, как всегда, неумолимо.
Так нужно помнить (отрицая
и грусть, и злость, и ликование:
от них никак не будет рая):
Значимо каждое деяние.
Найти себя - вот это важно,
Сыскать средь всех своё призвание
(пускай до слез наступит страшно -
таков уж принцип мироздания).
Идти сквозь страх умеет каждый
И каждый может быть счастливым.
От изобилия иллюзий
(что водит по следам фальшивым)
Укрыться можно проницанием,
Внимая слушать ритмы сердца.
Любви наполниться сиянием,
Открыв душою миру дверцу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341373
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2012
Я безсило тебе відпустила.
Почуттів не було і нема.
У собі я нарешті відкрила,
Що роками у серці несла.
Я відкрила у со́бі змагання,
Сильну душу. Й сповна протирічь
Лиш недбало змахну на прощання -
За душею порину в блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2012
Сльозами навзрид у подушку, та так, щоб не чули знайомі.
У мене серденько шматками: ось так помираю поволі.
Назовні стараюсь ні звуку, останки душі поховаю.
Та так, щоб нікому не видно, я рану омию слозами.
Тепла для душі не знайду я посеред побоїща духу.
Навколішки мовчки присяду - душею більш жодного руху.
Її порубали обоє: один ще раніш, цей учора.
У мене не стало більш серця, жаринка душі захолола...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Гранична виснага, у нуль спадуть сили.
Душа і свідомість збігаються в сон.
У синапсах кілька сигналів застигли,
В судинах бурлить кофеїн в унісон.
Щоночі у чашці із гущі мотиви -
Малюнок із кави, немов лабіринт.
Розсіяні думки увагу втопили -
В калюжах поміж гущових пірамід.
Нарешті рука намалює безсило
Малевича міні-квадратик в листку.
Доведення міцно папір охопили -
Хілле-Іосіда програла війну!
*примітка: Хілле-Іосіда - теорема функціонального аналізу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337945
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2012
Ніч, коли мене покинув, пам'ятає наші сни.
Кольорові. Багрянистий залишили слід на склі.
Від подріблених емоцій відтепер лише сліди.
Нас на небі розділили, більш не рідні. Ми чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2012
Упали спогади в портрети,
Лиш їх з любові залишу.
Старі запилені макети
Я подарую стелажу.
Любов сангіною з ескізів
Давно утратила вагу.
Ніяка в світі експертиза
Коханню не верне ціну.
Затерті часом сірі плями
Колись були твоїм лицем.
Розкішні кольорові гами,
Штрихи звичайним олівцем -
Тепер це просто мазанина,
Пробрався в контури туман.
Півтони перелізли в тіні,
А замість посмішок - обман.
За перспективу щастя миті
Перетворилися у фальш.
Міражем спогадів сповитий
Кохання стертого пейзаж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2012
Не скажу тебе ни слова - молча обниму.
Сердце счастливо в истоме - стук все не уйму.
Ты прижмешь меня так нежно. К волосам слегка
Прикосается неспешно ласково рука.
Затеряю в шею носик и забудусь в сне,
Колыбельную как котик промурлычешь мне.
Для меня ты самый нежный, милый мой, родной!
И неважно, что там прежде - я теперь с тобой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335647
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.05.2012
Неважко мріяти про щастя,
Нелегко стримувати сон.
Одна лиш мить що не упасти
Й розчути в шепоті півтон.
Неважко прагнути любити,
Та закохавшися страждать.
І легко відчуття впустити,
Серденько не тому віддать.
Нелегко помилки не взнати
І через терен не пройти
А може б просто не кохати?..
Для себе душу берегти?..
Тоді б настало менше болю,
Але й поменшало б добра.
Так що ж? Із ризиком неволі
Чужим серденько довірять?..
Хотіла більше не любити,
А просто жити для мети.
Та ти зумів мене спинити
І кроку більше не пройти.
Чому я знову не для себе
Думки присвячую свої.
Я знову споглядаю небо
Крізь призми світу не свої.
Я знов розмінююсь даремно,
Я знову й знов живу не тим,
Я знов повірила даремно
І знов закута в ланцюги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2012
Я боялась тебе розбудити,
Ворухнутись невчасно у сні.
Не хотіла - боялась згубити
Крихти снів на твоєму плечі.
Я боялася вірить в реальність -
Раптом знову це тільки вода.
І можливо це просто недбалість
І наївність у передчуттях.
Я боюся навколо усього,
Що нашкодити може душі:
Найщирішого дотику твого
І цілунків твоїх на щоці.
Я повірити ще раз посміла,
Ще боюсь, та душа вже твоя...
Я серденько відкрию несміло
І в цілунку зімкнуться вуста.
Я боялася ще раз кохати,
Та чуттів не стримати потік
І я заново вчуся літати -
За собою зовеш у політ.
На плечах тепер нові крила:
Нещодавно раптово зросли.
На твій поклик душа затремтіла
І не в силах триматись землі.
Я б хотіла з тобою літати...
Ти мовчиш, про що інші кричать
І без слів вмієш щиро співати
І любов без "ЛЮБЛЮ" дарувать.
І невже мій дуал все ж існує...
Ти в душі зачинаєш чуття...
Я не знаю, як далі все буде...
Та зустрілись ми все ж неспроста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2012
Спалахнув і загас геть безслідно.
Ні пилинки, ні шуму, іскри.
У моєму житті непомітно
Ти прибрав за собою сліди.
Обійняв, цілував із хвилину...
Лиш на день засія́в, мов зоря.
А на ранок думки всі покинув:
Ти наснився мені, тобі ж - я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2012
Я навчилася жити без тебе,
Вже кохала і ще полюблю.
А від тебе нічого не треба,
Біля себе тебе не стерплю.
Я навчилася жити без тебе,
Я простила обра́зи й слова,
Та немає у то́́́́бі потреби.
Я віднині щаслива сама!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2012
Ти немов посміявся навмисне,
Обійняв і цілунок впустив.
Ще ж учора до себе притиснув,
А сьогодні за двері провів.
Я ж хотіла всього небагато:
Кілька згусточків теплих з душі.
Та єдиний цілунок став святом
З фотоспогадів мрій на стіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2012
Завітаю до тебе ніколи.
І наві́ки не стану вогнем.
Відтепер не засяю довкола.
Більш твоїх не дізнаюсь проблем.
Ти пішов і туди, дай же, Боже!
Де знайдеш ти себе у собі.
І молюся нехай допоможе
Дух Святий у нелегкій путі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2012
Дивилась у його очі. Він сказав, що ніколи не кохав. Я повірила. Правда. Він і не кохав. Він не вміє кохати, власне, як і я. Він лиш вчив мене. Усі два роки. Вчив, як потрібно жити. Я хотіла чогось. Чого? Колись, коли мені було одинадцять, я йшла по вулиці і розуміла, що я не знаю, що таке кохання. Боялась, що ніколи не відчую цього. Я знаю, що з тієї ж хвилини я увійшла у свою роль. Заставила себе повірити, що можу любити. Хороша спроба. Та невдала. Коли хтось починає займатись невластивим йому, то виснажується, стає голою нервовою струною. Деякі так і живуть, нарікаючи, що доля з ними погано поводиться. А насправді не доля, а просто не їхнє життя, чуже. Так само було і зі мною.
Зараз ожила. Я знову можу летіти. Я нікому не належу, непостійна. Моє життя - у змінах, у постійному русі.
Я просто вітер. Вільний. Непомітний. Незамінний. Самостійний. Просто вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326270
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.03.2012
Вже немає значення,
тепер немає...
Сказали до побачення:
минуле відлітає.
Шукаю я тлумачення
до тезису "Люблю".
У словниках пояснення
ніяк я не знайду.
Як ти прийдеш прошу -
біжи тепер назавжди!
Й хвилини не займу,
що ти їх заощадив.
От тільки як пройду
випадком біля тебе...
Обличчя вбік зверну
на мить: змахну сльозину...
Це все не має значення,
колишня ця сльозина.
Таким нема пробачення,
таким, як ти, хлопчино...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2012
У діях більше не вагалась,
Крізь коридори серця мчалась -
Хотіла віднайти любов.
Я добивалась у кімнати
Заковані в сталеві ґрати -
Не бачила сімох замків.
Мільйони прутів розламала
У кров я руки роздирала,
В натузі рвалась кріз метал.
А сльози щоки роз'їдали,
Метал в багряне малювали,
Лишали по мені сліди.
Я загубилась у тунелях,
Чорнющих помислів оселях
Твоїх запутаних бажань.
Мій любий, знаєш: я не в силах,
У мене вже бурлить у жилах
Тягуча, ядовита кров.
Скуштуй-но крапельку, мій милий,
Що вийшло із твоєї сили,
Якою ти вбивав мене.
Давай! Я більше не вагаюсь!-
Якщо з тобою я зостанусь,
Душа хворітиме завжди.
Від тебе більше не зомлію!
Ти стер в мені усю надію.
До себе більше не впущу!
Отож забудь свою байдужість
І нашу дивну рідку схожість.
Як я піду - затру сліди.
Не думай навіть пам'ятати
Чи наші спогади дістати
З далеких закутків душі.
Міражні рідкісні хвилини
Що нас щасливими ростили
Із спогадів зітри у прах.
Тебе я викреслю із мрії
І серце вже сама зігрію
В холодний час мого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2012
Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочащая слякоть
Весною черною горит.
Достать пролетку. За шесть гривен
Чрез благовест, чрез клик колес
Перенестись туда, где ливень
Еще шумней чернил и слез.
Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.
Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.
Борис Пастернак, 1912
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Я лишилась одна серед круків -
Чорносмолих у небі птахів.
Більш тривожних і пагубних звуків
Не стрічалось у світі мені.
Сніг пішов... Ближче навіть до зливи
Став подібним, аніж до дощу.
Мов пекельні убивчі мотиви
Душу жадібно стисли мою.
У відчуженій болю натузі
Серед парку у сніг упаду,
Я розплачусь в шаленій напрузі
І до неба в мольбі закричу!
Я шептатиму Богу молитви!
Вже й не знаю, чого я прошу...
Резонують в душі усі ритми -
Я й незчуюсь, як очі стулю.
Так чудово!.. Тут криги немає,
Й наче легше я стала ступать.
Над воло́шками жайвор співає,
Все навколо - одна благодать!..
Та чомусь стало раптом колю́че
У нозі, у руці, в голові,
Розразився по тілу пекучим
Лютим жаром мороз уві сні.
Вже не стало ні співу, ні поля.
Вже я бачу не сон, а себе
У морозі смертельній неволі -
Холод жаром у жилах росте.
Я забудусь в жахливому бо́лі
У незмозі нічого зробить...
Не відчую холодні долоні -
Більш тепло у руках не біжить...
Я здригнуся - останнє що чула...
Загасились іскринки в очах.
І замерзла краплина на скулах -
Не з'явлюся я більше у снах...
Відновилася пам'ять в думках -
Наче блискавка... Знову жива!
Хтось, розбивши сльозину у крах,
До тепла міцно лід пригорта...
Я не знаю: чи в серці, чи в мозку
Народився в мені знову вік.
Я з душі болю горстку
Упустила з минулим у сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
Спасибі за чудовий вечір,
Спасибі за прекрасний день,
За компліментів купу
І списочок пісень...
Ти спалахнув промінням
У серці темноті...
Щось раптом затремтіло
Тихесенько в душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Згубилось у сво́їх пір'їнах
Таке янголятко мале.
Ніяк не розпутати крила -
Ще поки не знає про те,
Що вмітиме в хмарах літати
Горта́ти під сво́є крило́
Людей. Чисті душі спасати,
Для них дарувати добро.
Неле́гке то буде завдання
Та все це не зараз. Маля
Розчісувать вчиться кохання
Незграбно ще так - янголя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Віршів не буває поганих -
Бувають тільки німі.
Такі, що вони, як без смаку:
Відчужені й лячно пусті.
Від них не погано на серці -
Одна німа тиша в душі,
І струни чуттів не озвуться -
Не то́ркнуть словами вірші.
І строфи живуть повсякденно,
Не думають бідні рядки,
Що поклик їх не здійсниться
Ніколи в рифмо́вім житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Моя невпевнена зоря, і мої кроки ледь чутні́.
Моя душа, мої вірші, моя любов і мо́ї сни.
Я вірю в вас задля мети! Мої надії і світи!
Мої шляхи, мої вповання, мої життєвії стежки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315610
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.02.2012
Ти знаєш... я ж тебе любила...
Кохаючи, серденько віддала,
Немов доріжку для душі стелила,
Твоїми радостями й болями жила.
А ти немов павлін топтався,
Своїм сарказмом й пихою ступав,
Опісля слід брудний лишався
На почуттях - не прибирав.
Тобі я присвятила вірші...
А по ночах оберігала сон,
Ніколи ласки не жаліла,
Щораз старалась буть добром...
Одного тільки не зуміла...
Не зразу бачила в тобі
До мене ненависть... Безсила...
Лиш пустота тепер в душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2012
"Просвистіла" стала рідна,
У душі щораз бриніла
Сподіванням...
Щосвітанку нас будила...
Кожен день для нас свистіла...
Наш будильник...
Тільки зараз... це лиш спогад,
У минуле тихий погляд...
Вже у вічність...
Мов картинка із булого:
В ній багато незначного,
Але рідного...
Відкривала нам повіки,
А на душу - наче ліки
Розливалась...
Я квиток куплю в минуле,
Й повернусь, де ми заснули
Під будильник...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2012
Ти зробив у серці рану
Зовсім свіжу, сильно рвану.
Не загля́нув в оченята -
Захопився та завзято
Різав-різав на полоски
Співу мого відголоски.
Так фігурно і красиво
Вийшло дійсно наче диво.
Невеличкі, багровисті
Склав краплиночки в намисто.
Із душі моєї грони -
Не повернуться ніколи,
Звідки впали у долоні
Каплі крові із любові...
Лиш залишиться на шиї
В когось непідробне диво...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
Я вільна! Я вільна!
Я, Боже, БожеВільна!
Не хочу, не забуду!
Хвилини не пробуду!..
Емоцій більш не стало -
В душі усе пропало...
Легендами предстануть
На дно провалля кануть...
Душа моя простилась
Сама перехрестилась
Й злетіла вверх до краю
Шукать притулок в Раї...
На сповідь я..ні звуку
В очах лиш трохи муки,
Мов ноша непосильна...
Я просто, Боже, Вільна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
Слова мене більше не слухають,
Всі вірші у тихій журбі.
Вони, як за́вжди, підтримують
І пишуть: "Поете, прости...
Пробач, що не можемо золото
Розлити по тво́їй душі
Для того, щоб викинуть мо́лоти,
Якими хтось все потрощив...
Ми можемо стати молитвою,
Звернути слова до ікон...
Просити, благати Спасителя
Відродження духу твого́...
Ми можем звернути всі літери,
Упасти рядками на зло!
Й молитись, молитись, молитися!
За те, щоб усе ожило..!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Ти біль, моє терзання,
Коли ти вже пройдеш?!
Зостав, остав негайно!
І душу вже облиш!
Не можу більше муку
Терпіти я оцю!
Я хочу вже співати,
А ти хутчіш в траву,
Немов трусливий воїн.
Ні! Вийди і добий
Серденько. І весь гомін
У горлі обірви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Усе пробігає... на щастя...
А може уже й на біду...
А раптом мені би схотілось
Назавжди лишити красу?
Красу, що відчую у серці,
І душу до світла зверну,
Простягнуться руки доверху -
О, Боже! Тебе я молю
Залишить мені цю хвилину
Назавжди у серці в росі,
В яку із світанком порину...
Назавжди забуду світи
Ось ті, що я бачила досі, -
Жорстокі, холодні, німі.
Й постану, немов на порозі,
До Раю... Прошу Вас, Святі...
Тепер все побачу інакше,
Немов немовля,закричу!
Із подиву того, що серцем
Тепер я інакше живу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313510
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.02.2012
Хочу плакати - сльози не ллються,
Сьози радості - він не дає:
Пригортає так ніжно до серця.
Сум і ту́гу рукою займе.
Я у нього одненька, єдина,
Мов у небі зоря провідна.
Він кохає мене! Як зіницю,
Ніжно й лагідно оберіга́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2012
Я прийшла до тебе, милий,
Із дарунком на прощання.
Носову тримай хустинку,
Огорну́ту у кохання.
Щоб в далекій у дорозі
Почуття мої і д́умки
Стали світлим оберегом
У маленькому пакунку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2012
Майнула тінь від птахи
І скрилася в тіні́,
Від дерева що пада
І губиться в траві.
Десь там, в дрімучім лісі,
Сидить тінь хижака,
В німому зціпенінні
Тінь здобичі чека.
Промчиться тінь від зайця
В колоссі польовім.
У кожній тіні чути
Дзижчання цвіркунів.
Біжать мурахи дивні
Між квітами в стежках -
То просто тіні з неба
Літаючих комах.
Так чудно кошенятко
Все пробує піймать
Незграбно тінь у лапки
Й продовжує стрибать.
І в солов'їнім співі,
І в повісті струмка
Літають тихо тіні, -
Більш хазяїв нема...
Запам'ята́є простір
Тінь кожної ходи,
Бо тіні ще вернуться
Колись. Через роки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313080
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.02.2012
Я знову бачу сни -
Вони такі незвичні.
В них знову я і ти,
Такі, немов колишні.
Моя рука в руці
Твоїй завмерла. Дивне
Тремтіння на душі,
Немов дитя, наївне, -
Чекає - обіймеш...
До себе сильно-сильно?..
А ти, немов й не ждеш,
Й розтанула безсильно
У тебе на руках.
Такі приємні миті!
Немов на небесах
Думки мої сповиті.
Так добре у твоїй
Залишитись усмішці
Краплиночкою з вій.
І мило, мов у книжці,
Ти мовиш, що твоя...
Та я й не суперечу,
Бо ти - моє життя,
І я - твоя. До речі,
Я бачила у сні
Колись твоє обличчя...
Я знаю! - Так! Це ти!
Наснився якось ніччю.
Я стрепенусь в душі,
По тілу дрож проллється.
Турботливо мені
Накинеш плащ на плечі.
Чому тремчу - не знав,
Але відчув причину -
Напевне, теж пізнав
Із снів своїх дівчи́ну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2012
Як же я тебе кохаю!
І від плачу розквітаю
Сльозами щастя...
Ти моє всесвітнє щастя
І не буде більш ненастя
Поміж нами!...
Ми одне велике ціле
Навіки́ нерозділиме
У світанках...
У світанках сметанкових й
На галявинах казкових.
Наче квіти,
У віночок заплелися
Між собою порослися
пелюстками.
У кохання відлітаю
Із тобою. Забуваю
Вирій туги.
З гротів мрії загадкових
Та із спогадів раптових
Ми ожи́ли.
Повернулись із блукання
Й перекинулись в кохання
всього світу.
Ми неначе дві комети
Подолаємо парсеки
Задля зірки,
Що спалахує коханням,
Як загадують бажання
Дві людини.
І цієї ночі знову
Хтось чарівним тихим словом
Змінить долю...
І займеться квазаро́вим
Небо світлом кольоровим.
І загинуть світороки
В білій дірці між от тими,
Хто з закритими очима
Бачив тої ночі зірку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2012
Я хочу впасти в сніг й лежать!
Тебе не хочу я любити!
Тебе не хочу я стрічать!
Від тебе серце зачинити!
Цей біль, цей жах, цей ніж в душі
Піди дістань! Дістань й собі,
Собі уріж, що в мене хтів...
Облиш, забудь, прощай, пусти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Я затухаю... Ти не любиш... Ні, ти не любиш... Я
одна..................
Що ж робить? - Мене не любиш...
Б'юсь лицем як риба в лід...
Вже нічого і не скажеш...
Коли з тобою - все як слід.
Відчуваю - ти колючий,
Ти колючий як їжак.
Тільки-от їжак - він добрий
Ти ж у нас на злість мастак!
Ти хлопчина в душу всівся
І вмостився позручніш.
Тільки от для мене місця
Ти залишити не зміг.
Ні - я скаржитись не буду
Лиш тут справа у мені.
Однак й покинути не можу...
Бо все одразу, як в пітьмі.
Колись при зустрічі одразу
Одну людину нагадав...
А, знаєш, це була та Юля
Яка любити не могла...
Вона тоді не знала звіра,
Але й любов'ю не жила.
А тут - неначе нові крила:
Взлетіла і забула я
Про те, що я одна злітаю,
Що радість лиш моя була.....
Вона затьмарила весь розум,
І жити більше не змогла
Без звіра... Та дурненька та,
Що вірила в небесні сили,
Які б з'єднали їх обох
Любов'ю... Не одной навіки
Любов'ю тою не земной.
А той любов'ю, що не знає
Ні болю, зради, ні тривог.
Хоч і у звіра є ті крила...
Та він літає до кількох.
Кількох одразу -
Він же хлопець
А хлопцю можна й багатьох....
Йому прекрасно: десь погано -
"Забуду цю, є ще ж одна..."..........
За що це, Боже, покарання -
Любити цього юнака?!....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2012
Сьогодні прожила ще день.
Любов забилася у скроні.
І наче паровоз, гуде:
Так надокучливо доволі.
Хотілось би прогнать її,
Як надоїдливу комаху,
Із серця, мозку і душі,
Але шкодую бідолаху...
Вона ж тепер, як сирота -
Немає дому і притулку.
Господав вигнав на хліба
З одним лише плащем із смутку.
Ну що ж... Нехай ще поживе.
Не буду гнати байстрючисько!
Ще трохи хай-но підросте,
Тоді й спрощаємось навічно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2012
Не приходь до мене ніччю -
Не чекаю я тебе.
І твоя жага із злістю
Більш мене не доторкне.
Охолола я, коханий.
Зрозумій й забудь усе.
Ти в мені убив печалі,
Ти в мені втопив мене.
Не благай і не вертайся -
Більше шансів не даю,
Більше, сонце, не старайся -
Більше мук я не стерплю.
Ти мені байдужий, милий.
Хоч - іди, а хоч - сиди.
Хочеш - душу мені вилий,
Хочеш - казку розкажи.
Але більш в моєму серці
Не запалиться іскра,
Не залишиться й на денці -
Всю любов ти розплескав.
Не шукай в мені знов світла -
Я колись все віддала
У твої чорнющі руки,
Як любити ще могла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2012
Я домножую рядки,
Їх у мене мало стало.
Збільшу поки їх у три,
Ну а потім ще у пару.
Зразу більше слів у два,
Ну а може і в чотири
Рази. Виберу із ста,
Мабуть, тільки половину,
Бо багато потрохів
В тому, що не догледіли.
О! Тепер давай у сім
Збільшу першу четвертину.
Буду множити на три,
Щоб закинути частину
Слів забраклих у вірші,
Що про почуття людини.
Треба також у п'ятсот.
Щоб одразу не замало!
І додати їх в шматок,
Де любові крихта стала.
І розважливо домнож
В триста дев'яносто дев'ять,
Щоб усіх проймала дрож,
Як читають вірш від тебе!
Вчіться множити усі!
Це буває так корисно!
Ой!.. Відкрила вам секрет...
Випадково... ненавмисно..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312147
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.02.2012
Ти ще чекала всереди́ні
Того, що він прийде назад,
Того, що скаже: "Серцю нині
Тебе милішої нема".
Однак хвилина і година
Тебе закутали у сон,
А зранку ти відкриєш очі
І зрозумієш - не прийшов...
Кудись подінеться надія,
З собою віру забере...
І ти нарешті зрозумієш:
Він більш ніколи не прийде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2012
Я малюю вірш за віршем,
Бо не хоче Муза спать
Я її вкладаю в постіль,
А вона мене - назад!
Що за діло?! Що робити?
Уночі - відпочивать!
Зранку праця й до обіду...
Тільки ж Музу не приспать!
Що ж... Беру папір і ручку
Сяду в крісло проганять
Сни, що вже зібрались в кучку
В голові бешкетувать.
Ну і що ж ти скажеш, Музо?
Як мені тебе занять,
Щоб прийти до симбіозу?
Вдень творити, вечір спать?
Я себе вже пересилю
І ще трохи попишу,
Та наступного вже разу
Спать-таки тебе вкладу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311792
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.02.2012
Відкрила серце - защемило
Та так стиснулось всередині,
Що дихати не стало як.
Один другому поцілунки,
Один другому подарунки,
Мене тут наче і нема!
Е ні, я горда! Я не стану
Благати Вас латати рану,
Що залиши́ли у душі.
Ви черстві, злобні і брехливі.
Вам честь і вірність не по силі!
Вбивати душі Ви мастак.
Ось так! Ось так! Давайте! Далі!
Ви гру свою ще не дограли!
У Вас ще карти на руках.
Давайте! - Трефи! Бубни! Піку!
А хочеш - так давай в відкриту,
Із Suit Queen в твоїх руках!
Ну що ж, Гравцю! Давай! Догрався?!?..
І на наживу ТИ попався,
Яку для мене готував.
Тепер пручаєшся - не в змозі
Звільнитися. І по підлозі
Звиваєшся, немов змія.
Тобі я не бажала болю,
Однак ти сам себе в неволю
Жалкими пастками загнав.
Тепер ТИ - раб у тій любові,
З якої мо́ї калино́ві
Точились крапельки душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2012
Анні і Віталію присвячується
Забув про все... Про те, як звуся, про те і хто я,
І куди летіли мрії, поклик, ніжність, бажання, цілі, спів душі.
Тобі не треба мого світла.
У тебе є ВОНА одна
До тебе в поїзді підсіла
Й тепер ВОНА вже не сама.
Віталій й Анна - так красиво!
Ти вірш за віршем пишеш їй.
Вони чудові, мають силу,
Тамують спрагу, гасять біль.
Моя ж душа тобі не треба.
Ти не самотній - є ВОНА.
І приголубить, й пожаліє
І теплим словом, й заспіва.
От лиш прокляття - так далеко
Один від одного! На два
Єднання душ. Немов комета
Сердечка ваші розділя.
Іди собі - мені не треба
Чуже. Чи будуще чуже.
Ти вже не мій, своє серде́нько
Сховав подалі від мене́.
Твої вірші, твою надію
Читає з радістю ВОНА.
Від них ВОНА тепер вже мліє.
Вона! Не я... Тому прощай!
Присвячуй їй вірші, Віталій!
Любити ти не вмів мене.
Зі мною вчився зуби скалить,
А з нею ти знайшов себе.
Прощай! Прощай... Прощай навіки.
Була лиш сном я,
А вона - НЕВІДПУСКАЮЧА ВИПАДКОВІСТЬ, -
Прийшла до тебе у життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2012
Великий вибір - жить чи смерть!
А білий сніг все пада й пада...
Зі мною ти пробув ще мить...
Й ця мить пронеслась, мов примара.
Була весна... Такий політ...
У пам'яті безсонні ночі.
От тільки вірш дурний не спить,
Що ти віддав за карі очі!
Що ж буде з нами - хто це зна?!..
Пройдуть часи, роки, століття...
О, вічність, де ж знайшла
Ти нас обох як протиріччя?!
Нема ціни і нас нема.
Немає більш нічого в світі.
А сніг все йде... І я одна
Приношу в жертву часу миті.
Нема вже сну. Нема життя -
Усе несеться в існування.
Мене прижмеш, немов дитя,
У сні на цей раз вже востаннє...
Минуть віки, пройде життя,
І попелу мого пилинки
Здіймуться вітром в небеса,
Займуться... й знов затухнуть в мрії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2012
Чому стала знову твоя,
Рабою у тво́їх обіймах?
Чому серце знову дала?
Воно вже ж і так у порізах.
Яка же колюча рука!
Але мені рідний душею.
Мабуть, любий, знову прийшла,
Щоб ще на мить стати твоєю.
Нехай добиває вона -
Моя одуріла безпечність.
Умерти на твоїх руках
Й щасливою впасти у вічність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2012
Душа застигла. Краса ховає
Час ненависті, злоби.
До себе кличе. Забирає
Усі печалі і незгоди.
Стало тепло на душі...
Зима зігріла
так нежданно...
І Холодна, принесла надію,
Що сніг -не просто так.
Навіяв спогади...
Десь там у комірчині
Сидить моє майбутнє...
Тихо, ніжно пише мрії
На листочок, як оце я -
Поспіхом і чуть незграбно,
Але...
У сні зімлію
Й стану морем - великим, просторим,
безкраїм...
Стану сонцем і закину всіх промінням.
Люди...
Гори...
Пролітаю, наче птаха.
Сон несе мене у хвилі сині неба-океану...
І...
все вище....
Зорі... Ось вони!
Такі далекі... Я дістану пензль і намалюю
Зіроньку... У іншім кра́ї неба - де немає.
Ось так краще.
А що далі?
Стану вітром, вітром в полі неспокійним,
Щоб летіти повз ромашки.
Волі!
Волі!!!
Так!
Уверх - у білі хмари...
А внизу струмочок мліє
В ніжних митях поцілунку...лісу...
Знов на поле! Так! Купатись у волошках!
Ах! Щекочуть ручки-ніжки.
Так приємно і співоче...
Я б подалі... У печери,
Щоб закинути побільше... Світла!
У самі куточки...
Там здійняти вирій пилу,
Завертіти і надути
більше ЩАСТЯ...
У віночки, що на полі їх лишили
Дівчиноньки ненароком,
як косили...........
...........
...........
Я б злетіла вище себе,
Вище себе,
У надії...
Де мене
уже й немає.....
Де лише солодкі хвилі... Сну...
Підхоплять...
Я засну... у сні...
засну...
і знову, знов!..
Засну...
Чимдалі....
В сон....
Чимдужче занести себе
від себе
в небо...
Щоб відчути край... Там,
Де щастя не хвилини - ВІЧНО...
Там застигну і порину... В миті...
Стану часом...
прийдешнім...
цим і тим, що буде...
що настало...
що ніколи вже не буде...
Але... прекрасним!..
Точно - снігом! Так!
Впаду в долоні і...
розтану на хвилину...
Далі знову. Без зупину!..
Буду вічно я любов'ю. Тільки нею -
Інше все прийде за мною...
Так незванно впригну в мрію
І забуду там про небо - стану ним самим...
просторим...
Розпахну усім навколо
ЩАСТЯ!
Та й побільше!
Більше щастя!!!
Щастя мало не буває!
І... навчу усіх ЛЮБИТИ...................
...........................
..........................
........................
......................
Сну не стало... Світло... Сонце...
Ніжний промінь відкрив віко. Одне... Друге...
Так ліниво потягну́ться мрії...
і поринуть в товщу сну...
в квітучу зиму...
Сніг... І я уже не сплю. Але...
я ВСЮДИ...
я в УСЬОМУ...
я в ЛЮБОВІ...
Адже щастя в нас...
це звуки серця...
сни...
надії...
мрії...
Справжні ми, коли...
заснули....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311339
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.02.2012