оптимист

В Країні мрій (кіносценарій)

2.  НАТ.  ВСЕСВІТ  -  НІЧ

Всесвіт.  Поміж  галактиками,  через  чорні  дири,  воронками  часових  переходів  в  напрямку  Землі  летить  ПЕГАС  (муза  автора).  На  орбіті  Землі  знаходить  супутник  інтернетзв'язку  і  на  його  антені  перетворившись  в  електроімпульс  через  декілька  серверів  потрапляє  на  монітор  АВТОРА.


3.  ІНТ.  ОСЕЛЯ  АВТОРА  -  ВЕЧІР

Автор  сидить  за  компютером  в  пошуку  натхнення.  На  єкрані  монітору  з'являється  Пегас.

ПЕГАС
Привіт!  Дружище.
(б'є  копитцем  по  ту  сторону  екрану)  

ПЕГАС
 Це  знову  я    заплутався  в  цій  павутині  щоб  на  хвилинку  завітати  до  друга  вірного  квартири.

АВТОР
Привіт,  крилатий  бродяга.

Автор  проводить  на  клавіатурі  кілька  маніпуляцій  і  Пегас  з'являється  в  кімнаті  у  вигляді  голограми.

АВТОР
(продовжуючи)
Яким  вітрам  часопростору  мені  казати  дякую  за  твою  появу,  друже?

Автор  встає  з  крісла    підходить  до  голограми  і  гладить  по  гриві  крилатого  гостя.  

Пегас  від  задоволення  тихенько  ірже.  

ПЕГАС
Ти  не  повіриш.  Всесвітом  лунає  чудова  пісня,  мов  казковий  сон...  такої  ніжності,  натхнення  і  кохання  що  в  серці  почуттів  армагедон.

АВТОР
Розповідай  вже.  Не  ятри  мені  душу.  Бачу,  аж  світися  від  задоволення,  що  приніс  гарну  тему  і  натхнення.

Пегас  спочатку  розправив  крила,  потягнувся  потім  охайно  склав  крила  і  почав  розповідати.

 





ПЕГАС

В  країні,  де  Веселка  зберігає
Свої  тендітно-ніжні  кольори,
Де  уночі  відпочиває  Сонце,
Де  у  річок  кисільні  береги.
Там  де  Весна  живе  в  своїй  хатинці,
Її  сусіди  -  Літо  і  Зима.
Де  Місяць  в  гості  інколи  заходить,
Коли  на  небі  ще  його  нема.
Там  де  живуть  всі  музи  і  натхнення,
Волхви,  русалки,  ельфи,  чаклуни  ,
Де  із  казок  збудовані  палаци,
якОсь  недавно  познайомились  вони.


4.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  ВЕЧІР

Відкриваються    ворота  часопростору  і  з  них  в  Країну  мрій  в'їзджає  на  КОНІ      БОГДАН.  Спішився.  За  вухом  Коня  нажав  кнопку  і  звірив  свій  часосканер  з  часосканером    Коня.

БОГДАН
Ми  тут  відпочинемо  недовго.  Злітай  на  луки  радості,  покуштуй  тутешніх  трав,  заряди  свої  батареї  просто  відпочинь.

Кінь  блиснувши  очима-відеокамерами  покивав  головою.

КІНЬ
Гаразд,  Богдане,  чекатиму  сигналу.

Кінь  поскакав  на  луки.  Богдан  неквапливо  почав  прогулюватися  по  алеї  кохання.


5.  ІНТ.  КІМНАТА  НАТАЛКИ  -  ВЕЧІР

НАТАЛКА  сидить  за  ноутбуком  і  замріяно  читає  вголос  вірш  про  кохання.

НАТАЛКА
Що  ти  робиш  зі  мною,  дівчино,
Я  не  вірю  чуттям  своїм…
Не  пройшло  і  двох  днів,  а  я  знову
Мрію  бачити  облік  твій.
Мрію  вести  ласкаву  розмову,
Мрію  в  очі  дивитись  твої,
Мрію,  так  я  завжди  з  журбою,
Сказати;  -  Додому  йди.
Не  лякає  мене  моя  доля,
Не  лякає  й  самотність,  повір,
Бо  вже  звик  я  до  кари  коханням,
Та  за  що  не  збагну  до  сих  пір.
Може  це  і  не  кара,  а  долі
Серцю  палкому  дар,
Може  це  і  не  біль,  а  радість
Сонечка  промінь  з-за  хмар.
Я  не  знаю  що  буде  далі…
І  від  долі  посмішок  не  жду,
Тільки  з  радістю  в  серці  бажаю,
Зустріти  кохану  свою.

Замріяно  кладе  голову  на  руку  і  засинає.  Від  тіла  відділяється  астральне  тіло  Наталки  і  просочується  через  монітор  і  клавіатуру  ноутбука  в  мережу.


6.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  АЛЕЯ  КОХАННЯ  -  ВЕЧІР

На  задньому  плані  Сонце  з  хмар  збиває  собі  перину  і  вкрившись  ковдрою  із  хмар  лягає  спати.  Богдан  безцільно  гуляє  алеєю  кохання.  Недалеко  від  нього    на  алею  спускається  Наталка.  Побачивши  Богдана,  Наталка  ніяковіє,  посміхається

НАТАЛКА
Добридень!  
(зачаровано)
Яка  тут  неповторна  красота...

Богдан  дивиться  на  Наталку.  На  лиці  з'являється  посмішка.  Він  легенько  зітхає.  Мимо  пролітає  Амурчик.  Стріляє  по  молодій  парі  і  однією  стрілою  пронизує  серця  обох.  Стріла  зникає.

БОГДАН
Будь  здорова,  королево.  

Стає  на  одне  коліно.  Цілує  руку  Наталки.

НАТАЛКА
Ви  помиляєтесь.  Яка  я  королева?
Я  інколи  відпочиваю  тут,
У  неті  тісно  вже  мені  буває,
Мої  думки  лиш  тільки  тут  живуть.
Я  дуже  рада  нашому  знайомству,
Та  королевою  мене  тут  не  зовуть,
Наталкою,  Веснянкою,  Чудною
Руденькою  -  частіше  кличуть  тут.

Наталка  засоромилась  і  на  декілька  кроків  відійшла  від  Богдана.

БОГДАН
Повір,  я  мандрував  по  паралелях,
В  майбутніх,  незавершених  світах,
Шукав  тебе,  твої  зелені  очі,
Та  зустрічав,  лише  в  щасливих  снах.

Богдан  підійшов  до  Наталки  легенько  взяв  за  плечі.  Подивився  їй  в  очі.  Наталка  підняла  голову.  Їхні  погляди  зустрілись.



БОГДАН
(продовжуючи)
В  далекім  часі,  де  я  народився,
Де  залишилась  матінка  моя,
Де  люди  всі  в  один  народ  злилися,
Де  квітне  в  злагоді  твоя  планета  вся,
Де  вже  забуті  війни  і  конфлікти,
Де  цінувати  ми  навчилися  життя,
Я  не  знайшов  тієї  королеви,
Що  зустрічав  у  найсолодших  снах.

Богдан  піднімає  руки  на  висоті  плечей,  повільно  розвертається

БОГДАН
(продовжуючи)
І  раптом  тут,  в  Країні  Мрій  щасливих,
Як  від  богів  Всесвітніх,  щедрий  дар…
Я  бачу  облік  твій,  волосся,  погляд  милий
І  серце  охопив  тремтливий  жар.

Наталка  слухала,  затамувавши  подих.  Богдан  підхопив  її  і  вони  понеслися  в  танці.


7.  ІНТ.  КІМНАТА  НАТАЛКИ

Тіло  Наталки  в  тій  же  позі.  Ще  лунає  музика  танцю,  а  астральне  тіло  повертається  в  тіло  Наталки.  Вона  просинається.


8.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  АЛЕЯ  КОХАННЯ  -  ВЕЧІР

Богдан  танцює  з  Наталкою.  Під  час  танцю  Наталка  зникає.

БОГДАН
(у  розпачі)
Чому?

Опанувавши  себе  дістає  сопілку.  Грає  в  неї.

Через  мить  прибігає  Кінь

БОГДАН
(до  Коня)
Я  в  розпачі!  Не  знаю  як  вчинити.
Щось  неймовірне  діється  в  душі.
Я  ладен  пронести  її  на  крилах.
Здолать  всі  заборони  на  землі

КІНЬ
Не  поспішай  із  висновками,  друже,
реальність  нині  нам  не  подолать.
Вона  у  сні,  а  ти  в  далекім  часі,
який  прийде  віків  так  через  п"ять

БОГДАН
Країна  мрій  -  цей  паралельний  вимір
єдине,  що  нас  може  поєднать...
лиш  віртуально,  правда,  але  можу
я  їй  програму  входу  завантажить.



Богдан  помітно  веселішає

БОГДАН
(продовжує)
Тоді  вона  завжди  дізнатись  зможе,
де  і  коли  відкритий  перехід  …
в  Країну  мрій  заходити  безпечно
і  залишатись  в  ній  хоть  цілий  рік.


9.  ІНТ.  КІМНАТА  НАТАЛКИ  -  ДЕНЬ

На  столі  лежить  ноутбук  підключений  у  мережу.

На  екрані  з'являється  повідомлення.

За  мить  до  кімнати  входить  Наталка,  не  звертаючи    уваги  на  ноутбук  сідає  в  крісло  і  починає  читати  книгу.  

З  динаміків  ноутбука  лунає  голос  Богдана

БОГДАН
Наталочко,  кохана,  де  ти?

Дівчина  стрепенулася,  підійшла  до  столу.  Сіла  за  ноутбук  і  відкрила  повідомлення.

На  екрані  з'явилась  голова  Богдана

БОГДАН
Привіт,  кохана,  серце  знову  рветься
тонути  в  глибині  твоїх  очей.
Почути  голос  милий,  сміх  веселий.
Тоді,  коли  захочеш  ти  тепер.

Наталка  розцвіла  в  ніжній  посмішці.

БОГДАН
(продовжує)
Відкривши  лист,  ти  завантажила  програму,  яка  тобі  відкриє  перехід  в  Країну  мрій,  щоправда  віртуально,  але  завжди  як  я  пришлю  привіт.

На  екрані  появилася  велика  зелена  кнопка  з  написом  "привіт"

Наталка  навела  на  неї  курсор  і  клацнула  "Enter"

10.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  ДЕНЬ

Країна  мрій  -  напрочуд  казкове  місце.  На  другому  плані  видніються  хатинки  кожної    пори  року,  які  легко  пізнати  де  чия.  Он  довгобородий  чаклун  в  ковпаку  грає  з  волхвом  у  шахи.  Он  де  славнозвісний  дуб  з  котом  і  русалкою.  Скрізь  метушаться  жителі  країни  і  кожен  займається  своїми  справами.

Трохи  осторонь  стоїть  Богдан.  

Наталка  повільно  проявляється  на  алеї  Кохання  і  прямує  до  Богдана.

Богдан  побачивши  Наталку  помітно  зрадів  і  кинувся  їй  назустріч.  

БОГДАН
Вітаю,  моя  зіронька  ранкова!

Стає  на  одне  коліно,  цілує  дівчині  руку.  

Наталка,  поклавши  руки  на  плечі,  легким  жестом  просить  його  підвестись  і  сором"язливо  цілує  в  губи.  

НАТАЛКА
Привіт,  мій  соколе  коханий.  Яке  це  щастя  бути  тут.

Беруться  за  руки  і  біжать  по  алеї  Кохання.  

Зупиняються.  Крутяться  в  парі  під  приємну  музику.

На  розлогій  гілці  дерева  сидить  два  ЕЛЬФА  і  милуються  парою  закоханих.

1  ЕЛЬФ
(другому)
Яка  чудова  пара  закоханих.  Яка  ніжність.  Які  почуття.

2  ЕЛЬФ
(першому)
Мабуть  що  так,  та  все  даремно  нині.

Робить  задумливо  паузу

2  ЕЛЬФ
(продовжує)
 Він  знає,  що  з  мережі  не  можливо  Створити  дім  в  Наталкиному  світі,  У  свій  -  її  забрати  він  не  може  ,  Бо  парадокс  тоді  не  зупинити.

1  ЕЛЬФ
Важке  завдання  випало  на  плечі  Закоханому  в  вічність  юнаку  


2  ЕЛЬФ
Чи  впорається  з  викликами  долі?

1  ЕЛЬФ
Повинен.  Їхня  доля  на  кону.


11.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  АЛЕЯ  КОХАННЯ  -  ВЕЧІР

В  кінці  алеї  Кохання  височіє  Вежа  вірності.

Недалеко  від  неї  на  лавочці  сидить  пара  закоханих.

Богдан  ніжно  обняв  Наталку  за  плечі.  

Вона  поклавши  голову  йому  на  плече  тихенько  всхлипує.

БОГДАН
Зіронько  моя,  пробач,  але  я  мушу
у  наше  щастя  вірний  шлях  знайти...
Поради  запитаю  у  АТЛАНТІВ.
їх  мудрість  пронеслася  крізь  віки.

Дістає  сопілку.    Грає  на  ній.  Через  мить  на  алеї  появляється  Кінь.  Підбігає  до  закоханих.

КІНЬ
Привіт,  Наталочко.  Як  справи?  Чому  це  на  очах  сльоза?

БОГДАН
(коню)
Зрівняти  вирішив  можливості  й  бажання

НАТАЛКА
(до  коня)
Тому  й  розлуки  підкотилася  пора.

Богдан  підвівся,  обняв  дівчину,  ніжно  поцілував.

Сів  на  Коня  і  не  оглядаючись  поїхав  по  алеї.

Через  мить  вершник  зник  у  часопросторі.


12.  НАТ.  ВСЕСВІТ  -  НАСТУПНОЇ  МИТІ

Богдан  на  коні  летить  у  всесвіті.  Робить  маніпуляції  на  наручному  часосканері.  

Попереду  тоненькою,  але  добре  помітною  струною  світиться  Промінь  часу.

Часосканер  коня  посилає  до  променя  часу  сигнал  і  через  секунду  отримує  відповідь.  


В  ГОЛОВІ  КОНЯ  ПРОВОДИТЬСЯ  РЯД  СКЛАДНИХ  МАТЕМАТИЧНИХ  ОБЧИСЛЕНЬ.

З  рота  коня  виривається  пучок  енергії  і  перетворюється  в  воронку  часового  переходу,  яка  поглинає  коня  разом  з  вершником.


13.  НАТ.  ВСЕСВІТ  -  ПРОДОВЖЕННЯ

На  зоряному  небі  з"являється  маленька  зірочка.  Вона  кожної  миті  збільшується  і  збільшується.  Зрештою  перетворюється  в  перевернуту  воронку  часового  переходу.  

З  переходу  появляється  вершник.

По  курсу  вершника  голубою  кулею  світиться  планета  Земля.

Щомиті  куля  збільшується,  набирають  обрисів  материки  і  океани

Посеред  Атлантичного  океану,  в  районі  мексиканської  затоки  група  островів.  

Кінь  приземлився  на  один  із  них.

ТИТР;  Атлантида.  30  віків  назад.


14.  ІНТ.  АТЛАНТИДА  -  ДЕНЬ

Богдан  стоїть  посеред  великої  зали  оздобленої  з  допомогою  надзвичайних  технологій  в  стилі  доісторичних  традицій.

Відкриваються  двері.  В  залу  входить  СТАРЕЦЬ.  Обійшовши  хлопця  по  колу,  уважно  вивчаючи-скануючи  його  думки  і  наміри...  Появляються  напівпрозорі  картинки  життя  Богдана.  (Матір.  Наталка,  Країна  мрій,  країна  Завтрашнього  дня  і  т.д.)  

СТАРЕЦЬ
Ти  закохався…  Це  похвально,  друже,
Допомогти  ми  можемо  тобі.
Та  не  надійся,  що  це  буде  легко,
Всі  перепони  з  честю  перейти.
Їх  буде  безліч,  всі  назвати  важко,
Та  крок  за  кроком  мусиш  ти  пройти
Без  зустрічі  з  коханою  дорогу,
Що  наші  пращури  на  жаль  і  не  знайшли.
Там  помилятись  ти  не  маєш  права,
Твоє  кохання  –  твій  надійний  щит,
Її  кохання  –  то  надійна  зброя,
Що  переможе  крицю,  сталь,  граніт.

Богдан  уважно  слухає  Старця.  В  його  руках  з'являється  щит,  що  щільно  облягає  тіло  і  меч,  який  нагадує  потужний  пучок  енергії.


СТАРЕЦЬ
(продовжує)
Твій  вірний  кінь  залишиться  у  часі,
Де  ступиш  на  Дорогу  Правоти,
Вона  коротка,  якщо  віриш  в  Правду,
І  нескінченна,  як  з  Брехнею  дружиш  ти.
На  ній,  лише  вперед  хода  можлива,
Бо  там  назад  немає  вороття,
Кінець  -  в  Країні  Мрій,  там  де  чекає  мила,
Там  де  кохання,  щастя  і  життя.
Помилка  –  стане  вічністю  в  дорозі,
Яку  можливо  тільки  раз  пройти.
Вирішуй  –  найважливіше  завдання:
Ти  маєш  вирішити  йти,  або  не  йти.

Старець  підійшов  до  Богдана,  поклав  на  плечі  руки  і  уважно  подивився  йому  в  очі.

БОГДАН
Піду.  Не  буду  і  вагатись.

СТАРЕЦЬ
Не  поспішай.  Кладеш  на  долю  все,
Тебе  спокуси  будуть  там  чекати,
Там  зрада,  кривда,  ненависть  живе.
Дорога  Правоти  не  всім  під  силу,
Слабкого  духом  викине  вона
Десь  на  узбіччя  вічної  провини,
За  долю  згублену,  кохання  і  життя.
Ти  маєш  знати,  що  пройшовши  шляхом,
Який  собі  ти  вибираєш  сам,
Ти  викривиш  ваш  простір  й  час  у  кулю,
Яка  покориться  навіки  лише  вам.

Старець  замислився.  Зробивши  декілька  кроків  по  залі,  продовжив...

СТАРЕЦЬ
(продовжує)
Але  помилок  не  повинно  бути,
щоб  ви  не  розминулись  у  віках,
Її  ти  голос  в  серці  маєш  чути,
не  допускаючи  у  нього  тільки  страх.
Будь  певен  в  правоті  своїх  бажань,
своїх  думок  і  вчинків  до  кінця.
Кохання  там  у  всьому  допоможе.
Аби  не  втратив  ти  свого  лиця.
Ти  вирішиш  –  чи  жити  віртуально,
чи  будувати  нову  паралель,
В  ній  буде  все  для  вас  матеріально,
Як  у  щасливих  в  вічності  людей.

БОГДАН
Піду!  В  якому  вимірі  початок?
Де  починається  Дорога  Правоти?
Не  буду  гаяти  я  і  хвилини  часу,
Її  повинен  неодмінно  я  знайти.

Старець  по  батьківському  пригорнув  Богдана.  Мовив

СТАРЕЦЬ
Тримайся  курсу  на  долину  Долі,
А  в  часі  сто  віків  тому  назад,
Там  буде  вхід  в  печеру  Непокори.
З  неї  Спокуси,  лине  аромат.
В  останнє  ти  там  матимеш  ще  вибір,
І  втретє  вирішиш  іти,  або  не  йти
Коня  відпустиш.  Як  в  печеру  ступиш
Ти  станеш  на  Дорогу  Правоти.

БОГДАН
(кланяючись)
Низький  уклін  вам,  старче  за  пораду  і  прощавайте  бо  вже  мушу  йти.

Розвертається  і  йде  до  дверей

СТАРЕЦЬ
Щасти  тобі  юначе

Посилає  вдогін  своє  благословіння


15.  ІНТ.  КІМНАТА  НАТАЛКИ  -  ВЕЧІР

На  столі  відкритий  ноутбук.

На  екрані  кнопка  з  написом  "Привіт"  рожевого  кольору.

Наталка  сумна  ходить  по  кімнаті  заламуючи  собі  руки.  

Підходить  до  столу  сідає  за  ноутбук.  Водить  курсором  по  кнопці  "Привіт"

 НАТАЛКА
(до  ноутбука)
Відкрито  перехід  в  Країну  мрій...  Але  Богдана  там  чомусь  нама...  Щемить  за  милим  вже  моє  серденько.  Чи  не  стряслася  з  ним  яка  біда?

Нажимає  "Enter".  Зникає.


16.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  АЛЕЯ  КОХАННЯ  -  ВЕЧІР

Наталка  зажурена  іде  алеєю  Кохання  на  лиці  помітно  діамант  сльози

Скрізь  метушаться  жителі  країни  мрій.  Дехто  вітається  з  нею.  Вона  відповідає  ледь  помітним  укліном.


17.  НАТ.  БІЛЯ  ПЕЧЕРИ  НЕПОКОРИ  -  ВЕЧІР

На  камені  сидить  Богдан.  Біля  нього  стоїть  кінь.  Богдан  перевіряє  своє  спорядження.  Зброя,  часосканер,  їжа.  Все  складає  в  великий  рюкзак,  який  після  того  я  Богдан  натиснув  кнопку  перетворився  на  маленьку  зручну  сумку.

БОГДАН
Мій  вірний  друже,  вибач  за  розлуку,
І  дякую  тобі  за  все,  за  все…
та  ради  неї,  не  для  себе  мушу,
пройти  в  житті  випробування  це.
Можливо  не  зустрінемось  ніколи…
А  ти  в  Країну  Мрій  лети  мерщій.
Зустрінь  її,  і  не  кажи  коханій
чому  не  можу,  зараз  я  прийти.
Не  варто  знати  і  про  те  Наталці,
що  звідси  вихід  можу  не  знайти,
скажи  лиш:  -  Дочекайся  і  ніколи
Розлуці  більше  нас  не  розвести.
Скажи  Наталці,  що  настане  свято.
Збудуємо  ми  власну  паралель,
в  коханні  вічність  маємо  здолати…

Богдан  підводиться  і  йде  до  входу  в  печеру,  який  закритий  щільним  зеленим  туманом.  З  пам'яті  випливають  слова  старця

СТАРЕЦЬ
"В  останнє  ти  там  матимеш  ще  вибір,  і  втретє  вирішиш  іти,  або  не  йти"

БОГДАН
(коню)
 Бувай.  Я  мушу  йти  тепер.

Богдан  підійшов  до  входу  в  печеру  і  зловіща  синьо-зелена  димка  ніби  проковтнула  його.


18.  НАТ.  ПЕЧЕРА  НЕПОКОРИ  -  ВХІД  -  НІЧ

Виставивши  перед  собою  щит,  освітлюючи  дорогу  мечем,  який  створив  навколо  Богдана  незриму  кулю  захисту,  ніби  проштовхуючись  в  натовпі  душ,  що  полонила  Непокора  навічно,    крок  за  кроком  іде  по  печері  Богдан.

Іти  важко.  За  ноги  постійно  чіпляється  якась  мерзота.  На  світло  від  Богданового  меча,  з  відусіль  злітається,  сповзається  різноманітна  нечисть.

Інколи  Богдан  махає  мечем,  щоб  відбити  дуже  надокучливу  нечисть.


19.  НАТ.  ПЕЧЕРА  НЕПОКОРИ  -  БІЛЯ  УРВИЩА  -  НІЧ

Дорога  все  ще  липка,  але  нечисті  вже  набагато  менше.

Богдан  підходить  до  краю  урвища  в  якому  на  дні    тече  розпечена  лава  із  грішних  душ.  Світло    від  пекельного  дна  тьмяно  освітлює  контури  урвища.

Неподалік  видніється  місток.

Богдан  поспішив  до  містка.  Перед  входом  на  місток  стоїть  сторожка.  З  неї  на  зустріч  Богдану  виходить  вродлива,  чорноволоса,  одягнена  у  відверте  вбрання  ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ.

Побачивши  Богдана  Дівчина-охоронець  замахала  руками,  закликаючи  Богдана  до  себе.

ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ
Іди  до  мене.  Я  вже  вік  чекаю...
Давно  тут  подорожніх  не  було.

Проводить  руками  по  своєму  стану.

ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ
А  хто  і  був…  то  все  не  ті...

Закусивши  нижню  губу,  поглядом  намагається  звабити  Богдана

ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ
А  знаєш,  як  пекуче  не  під  силу,
Цвісти  отут  у  повній  самоті.

Богдан  підходить  ближче.  Його  меч  змінив  колір  світла  з  сліпучо  білого  на  червоний,  подаючи  знак  небезпеки.

Він  зупинився.

БОГДАН
Ні,  пропусти,  всім  серцем  я  благаю.  Дозволь  мостом  це  урвище  пройти.

ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ
Пройдеш  мостом  лише  за  поцілунок,  Палкий,  і  ніжний,  як  цілуєш  ти  її.

БОГДАН
Е  ні,  дівчино,    не  того  ти  хочеш.  Мої  цілунки  не  належать  вже  мені.

ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ
Тоді  назавжди  залишайсь  на  тому  боці.  Або  цілунок,  або  ти  на  дні.

Показує  на  глибину  урвища.

БОГДАН
Я  бачу,  ти  по  доброму  не  хочеш...  прийдеться  знову  брати  в  руки  меч.

Богдан  бере  в  руку  меч,  який  ще  більше  набував  червоного  кольору.

В  ту  мить  дівчина  перетворилася  на  страшного  монстра.  Великі  ікла,  чорна  голова,  жахливим  жаром  загорілись  очі,  в  руках  сокира,  біля  ніг  коса.  Сміється,  по  мосту  товче  копитом.

ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ
Ну  що,  красунчику,  цілунок,  а  чи  смерть?

БОГДАН
Ти  що,  потворо,  білини  об'їлась?  Зійди  з  дороги.  Не  боюся.  Геть!!!

Над  Богдана  головою  пролітає  сокира,  але  меч  уміло  відвертає  удар.  Продовжується  поєдинок.

З  кожним  випадом    монстр  слабшає.  Меч  поступово  втрачає  колір  крові.  Останнім  випадом  Богдан  скидає  дівчину  -  монстра  в  урвище.

Богдан  дивиться  на  свій  меч.  Він  сяє  сліпучо  білим  світлом.

Тільки  но  Богдан  ступив  на  місток,  як  все  раптом  змінилося,  закрутилося,  щезло.


20.  НАТ.  ПЕЧЕРА  НЕПОКОРИ  -  БІЛЯ  ЛІГВА  ВОВЧИЦІ  -  ДЕНЬ

Дорога  в  печері  Непокори  схожа  на  її  відсутність.  Ледь  помітний  напрямок  вказували  валуни  в  ряд  розкидані  по  узбіччю.

Богдан  з  цікавістю  роздивляється  все  навкруги.

Згадуються  слова  Старця.

СТАРЕЦЬ
На  ній,  лише  вперед  хода  можлива,
Бо  там  назад  немає  вороття,

Втомлений  Богдан  пройшовши  з  десяток  кроків    по  печері,сів  на  камені  перепочити.  

Дістав  з  рюкзака  окраєць  хліба  шмат  м"яса.  Обідає.

Вдалині  чути  дитячий  плач.

БОГДАН
(з  тривогою)
Ото  халепа.  Де  йому  тут  взятись?..

В  кілька  рухів  склав  рюкзак.  Пішов  на  плач  дитини.

За  найближчим  пагорбом,  на  галявині  стоїть  ХЛОПЧИК  років  5  і  голосно  плаче.

В  кущах  сховалася  вовчиця,  готова  до  нападу.


БОГДАН
(без  люті  в  голосі  до  вовчиці)
Облиш  його,  ти  ж  також  вовча  мати…

ВОВЧИЦЯ
Розумний?  Їх  аж  четверо  у  мене,
І  всі  чекають  –  їсти  принесу,
Та  вже  не  здожену  прудкого  зайця,
Мисливець  ранив  лапу  ось  оцю.

В  уяві  Богдана  появився  спочатку  заплаканий  образ  мами  хлопчика,  потім  вовчий  виводок  у  лігві.  

Хлопченя  притихло.

БОГДАН
Я  хлопченя  це  відведу  до  мами.
Своїх  ти  нагодуєш  м'ясом  тим,
Що  я  припас  собі  ще  на  дорогу,
Тут  вистачить  надовго  їсти  їм.

Знімає  свій  рюкзак,  включає  збільшення.  Дістає  з  рюкзака  пакунок  з  продуктами  і  віддає  вовчиці.

БОГДАН
(до  хлопчика)
Пішли  вже,  розкажи  де  твоя  мама.
Не  бійся,  не  чіпатиме  вона.

Киває  на  вовчицю,  яка  взявши  в  зуби  шмат  м'яса  потягла  у  лігво.


21.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  АЛЕЯ  КОХАННЯ  -  ВЕЧІР

Наталка  зажурена  іде  алеєю  Кохання  на  лиці  помітно  діамант  сльози.

Ледь  чути  стукіт  копит.  Стукіт  наростає.  Наталка  пізнає  цей  стукіт  і  помітно  веселішає.  

На  горизонті  появляється  силует  Коня.  Та  чим  ближче  підбігає  кінь,  тим  більш  смутніє  лице  Наталки.  

Кінь  біжить  без  вершника.

Наталка  піднявши  руку  до  чола  похитнулася  мало  не  зомлівши  

Зібралась  з  силами,  кинулась  до  Коня.

НАТАЛКА
А  де  Богдан?  Що  сталося?  Кажи.
Як  ти  посмів  його  в  біді    лишити?  

Кинулася  з  кулачками  на  Коня.


КІНЬ
(винувато  опустивши  голову)
Я  робот,  я  творіння  поколінь,
Там  де  Богдан,  мені  немає  місця
Та  він  прислав  низький  тобі  уклін,
І  зараз  вже  нічого  не  боїться.
Пішов  тудою,  де  немає  часу,
Де  відстані  складаються  в  віки,
Щоб  збудувати  простір  в  тому  часі,
Де  ви  щасливі  будете  завжди.

Наталка  важко  зітхнула.  Обняла  Коня  за  шию,  притуливши  до  неї  голову.

НАТАЛКА
Мій  конику,  зі  мною  тепер  будеш,
Чи  полетиш  до  Завтрашнього  Дня?

КІНЬ
Залишусь.  Тут  велів  чекати,
На  Луках  Радості  найсочніша  трава,
Тримай  сопілку,  як  заграєш  в  неї  –
Прибуду  миттю,  власнице  моя.

В  руці  Наталки  появляється  сопілка.  

Наталка  на  крок  відходить  від  Коня  і  вішає,  як  амулет,  сопілку  собі  на  шию.

КІНЬ
Богдан  просив  тебе  не  залишати,
Бути  підтримкою  у  щасті  і  біді,
А  зараз  вибач,  зарядитись  треба
Акумулятори  розряджені  мої.  

НАТАЛКА
Біжи.  Велике  дякую  за  звістку,
Не  знаю  як  сприймать  її  мені…
Щемить  моє,  заплакане  серденько
І  не  радіє  сонячній  весні.
Боюсь  і  припустити  випадковість,
Найменшого  вагання  у  пітьмі
Якби  могла  –  летіла  б  вже  на  зустріч,
Та  Непокора  не  покориться  мені.

Наталка  з  сумом  опускає  очі.  Через  мить  високо  піднімає  голову  і  дивиться  в  сторону  вежі  Вірності.  

Вежа  Вірності  ніби  отримавши  цей  погляд  стала  дещо  вищою  і  засвітилася  в  короні  мільйонів  промінчиків.

НАТАЛКА
Але  Кохання,  Віру  і  Надію,
Я  берегтиму  у  своїй  душі,
Світи,  кохання,  вогнищем  свідомо,
Як  маячок  в  безмежній  далечі.
22.  НАТ.  ПЕЧЕРА  НЕПОКОРИ  -  БІЛЯ  ЛІГВА  ВОВЧИЦІ  -  ДЕНЬ

Богдан  з  Хлопчиком  іде  по  Непокорі.

ГОЛОС  ЗА  КАДРОМ
(жіночий  в  розпачі)
Матвійко,  сину,  де  ти?

ХЛОПЧИК  
(до  Богдана)
Це  моя  мама.  

Хлопчик  подивився  Богдану  в  очі.

ХЛОПЧИК
Можна  мені  до  неї?

БОГДАН
(посміхаючись,  лагідно)
Ну  звичайно  ж.  Біжи

Хлопчик  замелькав  п'ятами.

БОГДАН
(в  слід  хлопчику)
І  більше  ніколи  не  блуди  сам  по  хащах

Дитя  зникає  за  кущами.  

Піднявся  вітер.  Все  закрутилося  в  вихорі.  


23.  НАТ.  ПЕЧЕРА  НЕПОКОРИ  ЛІС  -  ДЕНЬ

Вихор  залишив  Богдана  в  лісі.  Ні  дороги  ні  стежини  нема.

Віковий  ліс  вороже  зашелестів  листям,  закриваючи  від  Богдана  сонце.

ГОЛОС  ЗА  КАДРОМ
(Богдан  думає)
Так  ось  воно  -  чому  не  повернутись,
Чому  дорога  тільки  лиш  вперед…
Тому,  що  час  і  відстань  тут  безмежні…
Лиш  мить,  лиш  крок,  і    вічність,  або  смерть.
Тут  нинішня  реальність  невблаганна,
Тут  час  стоїть  і  не  летять  думки,
Тут  відстані  рахують  добрі  справи,
Тут  без  страху  потрібно  далі  йти…

Богдан  озирнувся  навколо.  Погладив  рукоятку    меча  і  рушив  далі.  Пройшовши  кроків  десять  зупинився  біля  двох  берізок,  які  чудернацьким  образом  сплелися  стовбурами  і  ростуть.  Подивувався  диву  природи  і  пішов  далі.

Богдан  іде  далі.

Ліс  повний  голосів  пташок.

Пробиваючи  мечем  собі  дорогу  в  хащах  Богдан  іде  і  іде  далі.

Темніє.


24.  НАТ.  ПЕЧЕРА  НЕПОКОРИ  ЛІС  -  ВЕЧІР

Богдан  вкрай  втомлений  пробирається  лісом.  

На  руці  задзижчав  часосканер.

Богдан  не  звертаючи  на  нього  уваги  вперто  просувається  далі.

Виходить  на  ту  саму  галявину  де  ростуть  чудернацькі  берези.

Часосканер  звучить  вперто  і  дотошно.

Богдан  піднімає  руку.  Дивиться  на  прилад.

БОГДАН
(до  часосканера)
Та  що  з  тобою?

Підняв  кришку  дисплея.  Натиснув  кнопку.

ЧАСОСКАНЕР
(металевим  голосом)
Введіть  код  доступу  до  Променя  Часу.
Введіть  код  доступу  до  Променя  Часу.
Введіть  код  доступу  до  Променя  Часу.

Богдан  знову  натиснув  кнопку,  закрив  кришку.  Почулось  дотошне  дзижчання.

Замислився.

ГОЛОС  ЗА  КАДРОМ
(Богдан  думає)
Діла...  Чи  варто  перейматись?
І  де  подівся  вічний  часу  нуль?
Кому  потрібно  код  йому  міняти?
Як  вийти  з  Непокори  в  Паракуль?

Богдан  підійшов  до  берізок.  Ніжно  погладив  покручені  стовбури.

БОГДАН
Ох  вас  і  закрутила  Непокора.
Чим  завинили  перед  нею  ви?


БЕРІЗКА
Ми  людям  вказували  в  Паракуль  дорогу.
А  крутимось  -  у  пошуку  води.

Богдан  знову  збільшив  свій  рюкзак.  Дістав  з  нього  флягу  з  водою  і  вилив  під  корінь  дерев.  

Рюкзак  зменшився  без  команди  господаря.

Дерева  повільно  розкрутилися  і  розступилися.

БОГДАН
Так  Паракуль,  мабуть,  десь  недалеко  без  мапи  відшукаю  туди  шлях?

1  БЕРІЗКА
 звичайно  -  Вхід  перед  тобою.

2БЕРІЗКА
Проходь  між  нами.  Залишиш    Непокору  лиш  в  думках.

Богдан  зробив  крок  між  деревами.  І...

Переступив  у  другий  паралельний  вимір.


25.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  -  РАНОК

Богдан  іде  по  дорозі  наспівуючи  веселу  пісеньку.

Часосканер  дзижчить.


26.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  -  ДЕНЬ

Богдан  іде  по  дорозі.

Часосканер  дзижчить.


27.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  -  ВЕЧІР.

Богдан  іде  по  дорозі

Часосканер  дзижчить.


28.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  -  НАСТУПНОГО  ДНЯ

Богдан  іде  по  дорозі.  Часосканер  дзижчить.

Пейзажі  повторюються.

БОГДАН
(роздратовано)
Та  що  воно  за  напасть?
Відкриває  часосканер

ЧАСОСКАНЕР
Введіть  код  доступу  до  Променя  Часу

Богдан  вимкнув  звук  приладу.  Замислився.

ГОЛОС  ЗА  КАДРОМ
(Богдан  думає.)
Скривився  простір.Час  пішов  по  колу

БОГДАН
(бубнить  собі  під  ніс)
Ото  халепа…  Що  ж  робити  далі?
Так  зупинитись  в  кроці  від  мети…
Та  в  розпачі  купатися  не  варто,
Потрібно,  якось,  часу  нуль  знайти.

Богдан  встромив  в  землю  меч  і  міркуючи  про  своє  становище  став  походжати  біля  нього.

БОГДАН
(сам  до  себе)
Нулю  шукати  треба  новий  вимір.  сигнал  від    часосканера  -  маяк.  якщо  ти  знаєш    точний  час  і  місце  то    визначиш  і    вісь  координат.

Перед  Богданом  пропливають  уявні  картинки  людей  із  Завтрашнього  дня  -  власників  часосканерів.  Батька,  брата,  друзів.

Богдан  відмахнувся  від  видінь.

БОГДАН

То  все  не  те,  бо  не  відомо  де  зараз  хоть  один  із  них.

Богдан  звернув  увагу  на  свій  меч,  який  чомусь  спітнів.  По  лезу  клинка  потекла  росинка  схожа  на  дівочу  сльозу.

БОГДАН
Кохана!…  Знаю  час  і  місце…
Але  вона  без  таймера  душі,
Та  коник  мій  -  напевно  з  нею  рядом
Або  гуляє  по  Країні  Мрій.

Богдан  відкрив  часосканер  швидко  почав  вводити  координати.

ЧАСОСКАНЕР
Введіть  код  доступу  до  Променя  Часу.
Введіть  код  досту...
Дякую.  Координати  змінено.



29.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  ЛУКИ  РАДОСТІ  -  ДЕНЬ

Наталка  з  Конем  стоять  посеред  квітучого  поля.  Наталка  розчісує  гриву  Коня.  Співає.

Кінь  стрепенувся.  Почувся  тонкий  писк  із  голови  Коня.

Очі  Коня  блиснули  вогником.

Кінь  почав  стригти  вухами  ніби    прислухаючись  до  ледь  чутного  шуму  що  лунає  з  його  голови.

Наталка  припинила  розчісувати  коня,  затихла.

Кінь  не  голосно  заіржав  у  простір,  повернув  голову  до  Наталки.

КІНЬ
Ну  що,  красуне!
Прийшла  і  наша  вирішальна  мить.

Кінь  опустив  голову.  Поковиряв  копитом  землю.  Повернувся  до  Наталки.

КІНЬ
Коханий  твій,  мій  вірний  друг  і  власник
Завис  у  часі,  не  пройшовши  шлях.
Якась  потвора  з  нашої  епохи,
Руйнує  Всесвіт  в  людства  на  очах.
Нам  завдання;  -  Залишивши  тут  відлік.
Летіти  до  Богдана  на  сигнал,
Слабкий  він,  легко  можна  заблудитись,
Та  в  Паракуль  я  інколи  літав.

В  голові  Коня  відкрилась  ніша.  З  неї  виїхала  панель  на  якій  лежить  портативний  часосканер.

КІНЬ
(продовжує)
Тому  тримай  оцей  нехитрий  прилад,
Знеси  на  вежу  Вірності  мерщій
І  повертайся  бо  вже  час  летіти,
Тепер  наш  відлік  –  це  Країна  Мрій.

Наталка  бере  в  руки  прилад,  роздивляється.


30.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  АЛЕЯ  КОХАННЯ  -  ДЕНЬ

Наталка  біжить  до  вежі  Вірності.


31.  ІНТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  ВЕЖА  ВІРНОСТІ  -  ДЕНЬ

Наталка  біжить  вверх  по  спіралі  сходами.
Зупиняється  на  самій  верхівці  споруди.

Обережно  кладе  на  п"єдистал  часосканер.  Вмикає.  

З  приладу  вгору  іде  тоненький  промінь  світла.


32.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  -  ДЕНЬ

Богдан  втомлений,  виснажений  без  їжі  і  води  з  надією  поглядає  на  часосканер.  Тінь  від  щита  -  єдиний  захист  від  палящого  сонця.  Меч  поблискує  рядом  біля  щита.


33.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  ЛУКИ  РАДОСТІ  -  ДЕНЬ

Наталка  підбігає  до  Коня.

НАТАЛКА
Я  все  зробила.  Полетіли  друже

КІНЬ
Сідай.  Щоб  вилетіть  за  дня.  


34.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  -  ДЕНЬ

Відкривається  часовий  перехід.  З  переходу  вибігає  Кінь  з  Наталкою  на  спині,  пробігає  декілька  кроків.  З  рота  коня  виривається  пучок  енергії,  формується  в  часовий  перехід  і  вершник  зникає  в  часопросторі.


35.  НАТ.  ВИХІД  ІЗ  НЕПОКОРИ  -  ДЕНЬ

Відкривається  часовий  перехід.  З  переходу  вибігає  Кінь  з  Наталкою  на  спині,  пробігає  декілька  кроків.  З  рота  коня  виривається  пучок  енергії,  формується  в  часовий  перехід  і  вершник  зникає  в  часопросторі.


36.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  -  ВЕЧІР

Відкривається  часовий  перехід.  З  переходу  вибігає  Кінь  з  Наталкою  на  спині,  пробігає  декілька  кроків.  Зупиняється.

КІНЬ  
Десь  в  розрахунках  є  помилка.  Я  відчуваю  він  десь  близько,  але  не  знаю  де  шукати,  сигнал    не  відчуваю  тут.

НАТАЛКА
(в  сльозах)
Конику,  рідненький.  Давай  же  далі  десь  шукати.  Ну  й  що,  що  ми  у  мертвій  зоні.  І  відстань  цю  вручну  долати.
37.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  БІЛЯ  БОГДАНА  -  НАСТУПНОЇ  МИТІ

Богдан  втомлений,  виснажений  без  їжі  і  води  з  надією  поглядає  на  часосканер.  Сонце  опустилося  нижче.  Меч  рясно  покрився  росою.  Богдан  подивився  на  нього  і  в  кожній  краплині  побачив  заплакане  обличчя  коханої.

БОГДАН
(щосили)
Я  тут...

Вдалині  почулося  іржання  Коня.


38.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  -  ВЕЧІР

Наталка  заплакана  пішки  веде  по  дорозі  Коня.

Здалеку  як  з  під  землі  чути  голос

БОГДАН
Я  тут...

Наталка  миттю  скочила  на  Коня.  Кінь  пішов  галопом.


39.  НАТ.  ДОРОГА  В  ПАРАКУЛЬ  БІЛЯ  БОГДАНА  -  НАСТУПНОЇ  МИТІ

Богдан,  Наталка,  Кінь  разом.

Наталка  кинулась  до  змученого  Богдана  

Зустріч  закоханих  супроводжується  взаємними  обіймами  та  поцілунками.


40.  ІНТ.    ОСЕЛЯ  АВТОРА  -  ВЕЧІР

Автор  сидить  перед  голограмою  пегаса  в  кріслі.  Уважно  слухає  свою    музу.  

ПЕГАС
Радіти  щастю  може  й  ранувато,
Та  почуття  сильніш  понад  усе.
В  обіймах,  поцілунках  їх  кохання
Трояндою  яскравою  цвіте.
Наталка  ще  не  вірила  у  щастя,
Їхнє  кохання  радістю  лилось,
Їй  вже  здавалось,  що  воно  в  безпеці…
Але  найважче  тільки  почалось…  

Пегас  переступив  з  ноги  на  ногу.  Розправив  крила  і  знову  ретельно  склав.

ПЕГАС
(продовжує)
В  далекім  часі,  на  Земля  планеті,
Де  народився  і  змужнів  Богдан,
Навчились  люди  цінувати  Вічність
І  Промінь  Часу  відліком  їм  став.
Збудовано  потужний  комутатор,
Щоб  всі  бажаючі  зв'язатися  могли
З  великою  всесвітньою  стрілою,
Яка  прошила  всі  віки  й  світи.
Доступний  всім  і  кожному  окремо,
Безмежної  потужності  сигнал,
Хтось  захотів  привласнити  зухвало…
Поганця  вирішив  шукати  наш  Богдан.


41.  НАТ.  КРАЇНА  МРІЙ  -  АЛЕЯ  КОХАННЯ  -  ВЕЧІР

Богдан  і  Наталка  сидять  обнявшись  на  лавочці  під  розкішним  дубом.  Вчений  кіт  з  ввічливості  відійшов  в  сторону  і  притих  на  своєму  ланцюгу.  Русалка  вдає  що  спить  прислухаючись  до  щебетання  Наталки.  Наталка  ніжно  тулиться  до  коханого  грудей  і  питає.

НАТАЛКА
А  це  обов'язково?  Я  знову  тут  залишуся  одна.  Країна  мрій  без  тебе  вже  порожня  і  не  важливо  літо  чи  весна.

БОГДАН
Я  маю  все:  машину  часу,  відлік
Всю  мудрість  паралелей  і  віків.
Я    мушу  відшукати  Промінь  Часу
Щоб  повернути  його  світло  всім.

Богдан  підводиться.  Дістає  сопілку  ,  грає.  

Через  мить  появляється  Кінь.  Кінь  мовчки  підходить  до  закоханих  і  мордою  треться  об  плече  Наталки.  Наталка  обнімає  Коня  за  шию  і  треться  щокою  об  його  щоку.

НАТАЛКА
(до  коня)
Бережи  себе  і  свого  власника  благаю  без  нього  більш  до  мене  не  біжи

 Потім  повертається  до  Богдана.  Обіймає,  цілує.  В  голосі  бринить  сльоза.

НАТАЛКА
До  віку  буду  вас  чекати.  Ну  все,  Богданчику,  іди.

Богдан  сідає  на  Коня.  Їде.  Наталка  проводжає  їх  поглядом  і  хрестить  в  слід.

Відкривається  часопросторовий  перехід  в  якому  вершник  зникає.



42.  ІНТ.  КРАЇНА  ЗАВТРАШНЬОГО  ДНЯ.  ДІМ  БОГДАНА.  -  ДЕНЬ

Богдан  заходить  до  світлиці  рідного  дому.  Скляні,  не  прозорі  стіни  прикрашають  світлини  рідних  господарю  людей.  Стеля  світиться  приємним  ніжно  голубим  світлом.  В  зручному  кріслі  сидить  заплакана  не  молода  жінка  уважно  вдивляючись  в  голограму  всесвіту.  Це  МАМА  Богдана.

БОГДАН
Добридень,  мамо.  Я  вже  повернувся.

Жінка  стрепенулася  вся.  Миттю  підвелася  і  побігла  на  зустріч  Богдану.  Богдан  обійняв  матір.  Вона  ніжно  розцілувала  його.

БОГДАН
Що  сталося  у  вас.  Чому  ти  плачеш?

МАМА
Все  навалилось  якось  водночас.  Поїхав  ти  і  батько  з  братом  слідом  майнули  вештатись  по  зоряних  світах.

Мама  відступивши    від  Богдана  на  відстань  витягнутої  руки  не  може  на  нього  надивитися.

МАМА
(продовжує)
І  як  на  гріх  нас  всіх  спіткало  горе.  З'явились  Сво  і  Лоч  тут  серед  нас.Укравши  десь  свою  машину  часу,
Сво  прилетів  до  Завтрашнього  Дня
Із  часу,  де  вся  сила  й  влада  в  грОшах,
Де  честь  і  совість  –  то  лише  слова.
Ради  наживи,  ради  влади  в  світі,
Зламавши  захист  комутатора  часУ,
Змінив  всі  коди  і  за  Промінь  Часу
Усі  повинні  сплачувать  йому.

БОГДАН
Його  повинен  хтось  переконати,
Відкрити  відлік  для  мандрівників.

МАМА
Але  усі,  хто  йшов  на  комутатор,
Вертались  звідти  з  гнівом  і  без  слів…

Богдан  пригорнув  матір  до  грудей.

БОГДАН
(з  посмішкою)
Усі  не  я.  Я  не  один,  матусю!  Зі  мною  Коник  і  кохання  щит.  Ще  маю  меч.  Могутнішої  зброї  не  мав  напевне  ні  один  джигіт.

Виходить  з  світлиці.


43.  НАТ.  КРАЇНА  ЗАВТРАШНЬОГО  ДНЯ.  БІЛЯ  КОМУТАТОРА  -  ДЕНЬ

Богдан  з  Конем  проходять  біля  комутатора.  Кінь  тихенько  ірже  киваючи  головою  на  будівлю  схожу  на  півкулю  усіяну  мільйоном  тоненьких  голочок-антен.  В  центрі  півкулі  височіє  золотий  шпиль  з  величезним  діамантом  на  кінці.

КІНЬ
На  комутатор  вимкнемо  напругу,
Система  Промінь  Часу  відімкне,
А  перезавантаження,  можливо,
Програму  Сво  у  карантин  вжене.
Тоді  з  ним  буде  легше  розмовляти,
І  Промінь  Часу  дещо  погорить,
Багато  хто  змінити  зможе  відлік
На  допомогу  швидко  прилетить.

Богдан  і  Кінь    звернули  з  дороги  і  пішли  до  комутатора.

БОГДАН
Чудово  мислиш.  Видно  не  даремно  тебе  прозвали  "штучний  інтелект"

Хлопає  коня  по  шиї

КІНЬ
Ображаєш,  друже.  Я  інтелектом  копія  твоя.

Підійшли  до  дверей  входу  в  комутатор.  Богдан  набрав  на  панелі  код  і  двері  відчинилися.  


44.  ІНТ.  КОМУТАТОР  -  ДЕНЬ

Переступивши  поріг  Богдан  опинився  в  величезній  залі.  Серед  зали  стоїть  пульт  управління  комутатором  в  ручному  режимі.

Богдан  підійшов  до  пульту  перевів  управління  в  ручний  режим  і  вимкнув  напругу.

Стало  вмить  темно.  Богдан  в  темноті  намацав  вимикач  повернув  його.  Знову  все  засвітилося.

Вийшов  на  подвір'я.


45.  НАТ.  КРАЇНА  ЗАВТРАШНЬОГО  ДНЯ.  БІЛЯ  КОМУТАТОРА  -  ДЕНЬ

Богдан  підійшов  до  Коня.  Озирнувся  на  комутатор.  З  золотого  шпиля  тонкою  сліпучо  білою  струною  горить  Промінь  часу.

БОГДАН
(коню)
Нам  це  вдалося.
КІНЬ
Так,  друже.


46.  ІНТ.  КАБІНЕТ  СВО.  -  ДЕНЬ

Посеред  кімнати  стоїть  письмовий  стіл  з  мрамору  і  скла.

За  ним  стоїть  розкішний  диван,  на  якому  сидять  Сво  і  Лоч.

Лоч  напівлежачи  поклала  голову  Сво  на  коліна.  Не  далеко  від  дивану  стоїть  невеличкий  столик  на  якому  парує  обід.  На  столі  серед  інших  столових  приборів  лежить  бойовий  ніж.  

СВО
Настане  час.  Ми  запануємо  у  світі.  Покоримо  мінливий  простір,  час.  І  перетворимо  віків  усіх  безмежність  у  золотий  та  діамантовий  запас.

ЛОЧ
Щось  примітивно  ти  міркуєш  Своле...  Безмежна  влада  над  скарбами  всіх  світів,...

Від  удару  ноги  з  гуркотом  відчиняються  двері.

В  кабінет  впевненою  ходою  заходить  Богдан.  

Безцеремонно  сідає  в  крісло  боса.

Сво  різко  піднявся.  Злість  настільки  ним  опанувала  що  замість  слів  з  рота  пішла  піна.

БОГДАН
(піднімаючись)
Що  пінишся,  ні  лють  ні  безпорадність
Тобі  не  допоможуть  тут  ніколи
Підняв  ти  руку  на  святиню  нашу,
Тому  підеш  в  Печеру  Непокори.

Лоч  тим  часом  помалу  підійшла  до  столика  з  обідом.  Махнула  рукою  і  ніж  уже  летить  в  сторону  Богдана.

Богдан  не  бачить  цього  руху.

Меч,  що  мирно  до  цього  часу  висів  на  поясі  у  Богдана.  Без  допомоги  господаря  різко  махнув  світловим  лезом,  змінивши  напрям  руху  ножа.  Ніж  застряв  у  Сво  поміж  очей.

Лоч  вибігла  з  кабінету.


47.  НАТ.  КРАЇНА  ЗАВТРАШНЬОГО  ДНЯ.  БІЛЯ  КОМУТАТОРА  -  ДЕНЬ

Не  далеко  від  дверей  офісу  стоїть  кінь  Богдана.  З  дверей  вибігає  Лоч.  За  нею  вилітає  душа  Сво.
Кінь  випльовує  з  рота  пучок  енергії,  який  перетворюється  на  часовий  перехід.  Сво  і  Лоч  зникають  в  часовому  переході.  Перехід  зникає.


48.  НАТ.  ПЕЧЕРА  НЕПОКОРИ.  ВХІД  -  ДЕНЬ

Перед  самим  входом  в  печеру  відкривається  часовий  перехід  з  якого  прямо  в  печеру  вивалюються  Лоч  і  Сво.  Дух  Сво  поєднується  з  Лоч,  на  спині  якої  появляється  великими  літерами  напис  "Сволоч"  Зникають  в  сіро-зеленому  тумані.


49.  НАТ.  КРАЇНА  ЗАВТРАШНЬОГО  ДНЯ.  БІЛЯ  КОМУТАТОРА  -  ДЕНЬ

Богдан  виходить  з  дверей  офісу.  Іде  до  Коня.  

В  голові  Богдана  промайнула  згадка  недавнього  вчинку  його  меча.  

Він  ніжно  погладив  рукоять  меча.

БОГДАН
(думає  в  голос)
Тепер  навік  потрібно  запобігти
Втручанню  в  комутатор  злих  думок,
Всі  доступи  до  Променя  відкрити,
на  керування  виставить  замок.
Діждатись  батька,  брата  із  мандрівки,
Чи  де  не  заблудились  у  пітьмі,
Допомогти  матусі  по  домівці
І  лиш  тоді  до  Паракуль  іти.


50.  ІНТ.  КОМУТАТОР  -  ДЕНЬ

Богдан  підходить  до  пульту  управління.  Проводить  операції  програмування  променя  часу.  Включає  сканування  часопростору  На  великому  екрані  появляється  голова  штучного  інтелекту  і  ніжним  жіночим  голосом

Ш.І.
В  часопросторі  735  машин  втратили  курс  і  зависли  в  тому  часі  де  осліпли.

БОГДАН
Що  заважає  визначитись  зараз?

Ш.І.
Коли  в  пітьмі  ти  вмикав  комутатор,
Помилково  Променю  часу  дав  зворотний  відлік  .
Тому  й  стоять  у  Всесвіті  машини,
Їм  Промінь  Часу  більше  не  взірець.


БОГДАН
І  що  тепер?  Як  виправить  помилку?

Ш.І.
Полярність  струму  досить  лиш  змінити,
І  я,  щоб  повернути  Промінь  в  нуль,
Повинна  дещо  в  схемі  замінити.

Богдан  провів  на  клавіатурі  декілька  команд.  Зникла  і  знову  появилась  напруга.

Ш.І.
Промінь  часу  поновлено.
Встановлено  автоматичний  режим.

БОГДАН
Заблокуй  доступ  до  управління.

Повертається  і  виходить.  


51.  НАТ.  КРАЇНА  ЗАВТРАШНЬОГО  ДНЯ.  БІЛЯ  КОМУТАТОРА  -  ДЕНЬ

Богдан  виходить  з  дверей  комутатора.  

Сідає  на  Коня.  Не  спішно  їде  в  сторону  дому.  

То  тут  то  там  відкриваються  часові  переходи,  з  них  появляються  різноманітних  форм  машини  часу.  Мандрівники  повертаються  додому.


52.  ІНТ.  КРАЇНА  ЗАВТРАШНЬОГО  ДНЯ.  ДІМ  БОГДАНА.  -  ДЕНЬ

В  світлиці  на  дивані  сидять  брат  і  батько  Богдана.

Мама  з  невісткою  метушаться  накриваючи  стіл.

В  двері  заходить  Богдан.  Батько  і  брат  по  черзі  підходять  до  нього.  Тиснуть  руку  і  обнімаються.

БОГДАН
Який  я  радий  що  всі  ви  нарешті  дома.

МАМА
Ні  це  я  рада,  що  за  стільки  років  ми  нарешті  зібралися  однією  родиною.

БАТЬКО
Я  думав  що  вже  не  вирвуся  із  того  небуття.  Нам  промінь  часу  згас  в  самому  часопереході.  

БРАТ
Дякувати  богу  ледве  вирвалися.
МАМА
Ну  скажемо  заслуги  бога  тут  мало.  Але  як-би  наш  Богдан  не  закохався,  то  невідомо  чим  би  все  це  скінчилося.

БОГДАН
Зустрів  я  дівчину,  для  нас  вона  минуле,
Для  неї  ми  майбутнє  навпаки,
Але  кохання  -  то  могутня  сила,
І  їй  не  перешкода  ті  віки.
Та  щоб  уникнути  біди  і  парадоксу,
Пройшовши  добровільно  Непокору,
Створити  власну  мріяв  паралель,
Та  в  Паракуль  завис  на  півдороги.
Спасибі  їй,  вона  мене  чекала,
Її  кохання  освітило  шлях…
Та  мусив  Промінь  Часу  повернути…
І  от  тепер  на  ваших  я  очах.

Батько  з  мамою  підходять  до  Богдана.  Мама  цілує  його  в  чоло

БАТЬКО
Вчинив  ти  вірно,  дорогий  наш  сину,
Ти  не  своє  кохання  нині  спас,
Коханням  цим  ти  захистив  весь  Всесвіт
Від  Сво  і  Лочі,  що  зайшли  в  наш  час.
Навіки  будьте  в  радості  і  горі,
Єдиним,  цілим  променем  кохання,
Щасливі  будьте  і  взірцем  для  тих,
Кому  воно  приносить  лиш  страждання.

Богдан  низько  вклонився  батькам.  Поцілував  маму,  обняв  батька,  потиснув  руку  брату.  

БОГДАН
Бувайте!  Зачекалася  кохана,
А  ще  чека  на  мене  Пракуль…
Зустрінемось!  Весілля  незабаром…

Вийшов  з  дому.


53.  ІНТ.  ОСЕЛЯ  АВТОРА  -  ВЕЧІР

ПЕГАС
І  полетів  пронизуючи  час,
В  обійми  милої  що  у  Країні  Мрій.
Щоб  запросити  вірну  королеву
В  країну  Найщасливіших  подій.
Наталочка  давно  цього  чекала
І  не  вагаючись  дала  Богдану  згоду
У  Паракуль  летіли  уже  разом.
Де  їх  чекав  дарунок  від  народу.
За  силу  й  мужність  їхнього  кохання,
За  Промінь  Часу,  радість  майбуття,
Зіткали  люди  з  радості  і  щастя,
Для  долі  їхньої  надійне  укриття.

Пегас  знову  потягнувся,  розправив  крила  і  охайно  склав

ПЕГАС
(продовжує)
Тим  часом  звідусіль  летіли  друзі,
Несли  дарунки  різних  поколінь.
У  побудованій  із  щастя  паралелі
Для  всіх  бажаючих  вже  накривали  стіл.
Всесвітній  Розум  привітав  Богдана,
Наталі  ніжно  руку  цілував…


54.  НАТ.  КРАЇНА  НАЙЩАСЛИВІШИХ  ПОДІЙ  -  ДЕНЬ

Стоять  у  весільному  вбранні  Богдан  і  Наталка.  Всесвітній  розум  цілує  Наталці  руку.

ВСЕСВІТНІЙ  РОЗУМ
Живіть  у  злагоді!  Ви  тут  найперша  пара,
Що  я  навіки  в  ціле  поєднав.

Замислився.  Уважно  подивився  на  пару  закоханих  і  з  тугою  в  голосі

ВСЕСВІТНІЙ  РОЗУМ
(продовжив)
Колись  давно,  в  Наталиному  світі
Я  так  Адама  й  Єву  в  ціле  звів.
Не  повторіть  минулого  помилки,
Щоб  світ  ваш  щастям  назавжди  розцвів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857126
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.12.2019

Гори в аду….

 

"Горите,  русские!"  -  в  Одессе  слышен  крик.
 "Горите,  гады!  Мы  вас  подогреем!"
 Рука  убийцы  дрогнула  на  миг
 И  распрямилась  с  огненным  коктейлем.
 А  тех,  кто  попытался  убежать,
 По  почкам  били  ржавыми  прутами...
 За  Украину  надо  убивать
 И  хвастаться  кровавыми  руками.

 Гори  в  аду,  проклятая  страна,
 Тебя  от  злобы  вылечит  лишь  пламя.
 Ты  вспомнишь  одесситов  имена,
 Когда  огонь  твоё  охватит  знамя.
 Гори  в  аду  за  подлость  и  фашизм,
 За  то,  что  русских  сделала  врагами.
 За  неприкрытый  яростный  садизм
 Ты  будешь  дохнуть,  дрыгая  ногами.

 Гори  в  аду,  пощады  нет  тебе.
 Тюрьмой  народов  стала  унитарность.
 Они  в  дыму  спускались  по  трубе,
 А  ты  к  ним  не  испытывала  жалость.
 Гори  в  аду,  пылай,  страна-бандит.
 Гори  в  аду,  -  и  нечего  добавить...
 Подонкам  не  известно  слово  "стыд",
 А  ты  впустила  их  и  разрешила  править.
 Гори  в  аду.  Одесса  не  простит...
 "Гори  в  аду",  -  в  Славянске  скажут  грустно.
 На  сердце  рана  жгучая  болит,
 А  на  душе  безветренно  и  пусто.
                                                                                                           Автор  -  Вероника  Велькова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496576
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.05.2014

Роздуми патріота

                           Роздуми  патріота
Як  важко  знов  дивитись  на  Вкраїну
яка  за  мить  потоне  у  вогні
де  СХІД  і  ЗАХІД  тягнуть  наче  ковдру...
де  волі  нам  не  бачить  і  в  ві  сні...

чи  СХІД,  чи  ЗАХІД  -  всеодно  ярмо...
в  Євросоюз  -  з  обличчям  жебрака.
В  Росію  також  майже  на  колінах
нас  тягне  владна  Путіна  рука.

А  все  тому,  що  нашу  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
публічно  виставляють  на  торги
оті  бандити  з  владних  кабінетів
і  ДО,  і  ПІСЛЯ  в  Києві  війни.

та  варто  лише  \"натиснуть  на  гальма\"
щоб  зняти  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  із  торгів,
відмовитись  від  різного  втручання,
вернути  спокій  украінськоі  землі.

і  вже  тоді  звернутись  до  народу,
без  крові  і  розірваних  сімей,
дізнавшись,  ВИКОНАТИ  його  власну  волю
і  будувати  Україну  для  ЛЮДЕЙ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014

ВІЙНА

Війна  –  політична  забава…
Владою  скалічених  мужів…
Великих  народів  травля
у  пошуку  смертельних  ворогів.

Всі  цінності  одвічної  культури
Зникають    за  розмовою  гармат…
Зникають  поняття  -  народ  і  люди…
З*являється  -  лиш  ворог  і  солдат.

І  ненависть  зростає    неймовірно,
І  лють  вже  переповнює  серця…
Крізь  неї  не  побачити    ЛЮДИНУ…
Лиш  ворог…  бій…  до  повного  кінця.

Життя  тоді  втрачає  свою  цінність…
Людей  нема…  лиш  роти  і  полки…
Дивізії  та  армії  воюють,
Мужами  тими  зібрані  в  фронти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336194
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2012

ПРИПЯТИ (повторюсь к дате 26. 04)

Мертвый    город…
 Я    знал    тебя    раньше,
 Я    бродил    по    кварталам    твоим
 И    красивеньких    припятьчанок,
 На    свой    теплоход        водил.

 Ты    такой    же,
 И    трудно    поверить,
 Что    умолкли    твои    голоса.
 Ты    рожден    был    во    имя    жизни,
 Но        коварной    была    беда.

 Я    не    верю,    что    вечною    будет
 Окон    твоих    темнота,
 Я    не    верю,    что    стала    царицей,
 Улиц    твоих,    тишина.

 Я    не    верю,    но    это    правда,    
 Страшного    безумия    пример,
 На    свободу,    вырвавшийся    атом,
 Искалечил    тысячи    людей.

 Я    не    верю,    но    это    правда...
 И    видно    тебе    суждено,
 Быть    третьим    городом    в    мире,
 Как    третьей    буквой    
 в    слове    «НЕТ»    перед    войной.

 Люди!    Не        ругайте    мирный    атом,
 Его    энергия    ещё    послужит    нам.
 Пусть    будет    МИР.        
 И    жизнь    вернется    в    Припять,
 Что    б    он    два    раза    смерти    не    видал.

 1986    год

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333404
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.04.2012

Размышления…

Все  в  жизни  познаем  в  сравненьях…
Из  вида  пройденных  дорог,
На  вещи  смотрим  с  изумленьем
В    объятьях  радости  й  тревог…

И  видя  истину  не  сразу,
Лаская  лишь  свои  мечты,
Одно  и  то  же    видим  разным
Из-за  превратности  судьбы.

Ведь  даже  самое  простое  –
«Полунаполненый  стакан».
Одни  считают  полу  полным,
Другим  –  полу  пустым  он  стал…

Или  кому-то  в  ресторане
Коньяк  безбожно  прет  клопом…
А  оптимистам  даже  клоп
Надежно  пахнет  коньяком.

Все  в  мире  тленно…  бесконечно…
Ведь  жизнь  спираль…  круговорот.
Конец  чего-то  -  есть  начало,
Других,  божественных  забот.

И  жизнь  как  миг…  как  бесконечность…
Полунаполненый  стакан…
Одним  -  там  жизнь,  там  счастье,  вечность
Другим  –  пустым  давно  он  стал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332394
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.04.2012

ЛЮБИМОЙ

В  ее  глазах  -    такой  же  блеск  и  прелесть,
Что  никакой  морщинкой  не  прикрыть,
В  ее  душе  -  все  тот  же  нежный  трепет,
Который,  невозможно  разлюбить…

Ее  любовь  –  все  так  же  греет  душу…
Хотя    давным-давно  все  позади…
В  ее  словах  -  звучит  все  та  же  нежность…
И  радость  встречи  в  жизненном    пути.

По  жизни  пробежали  перемены…
Слетели  ввысь  ушедшие  года…
Забылись  расставанья  и  измены…
Остались    только  -  чувства  навсегда…

Моя  любовь  угаснуть  не  сумела…
Переросла  все  страсти,  ревность,  боль…
Мы    счастье  в  жизни    не  искали  вместе,
Но  потушить  не  удалось  костер…

Таков  судьбы  расклад  –  пусть  и  жестокий…
Но  вряд  ли  что-то,  стоило  менять…
Мой  друг  всегда,  в  душе  со  мною  рядом!!!
И  надо  ли  мне  большего  желать???

07.04.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328474
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.04.2012

"Гости из прошлого"

Прошли  года,  промчалось  время…
Каких-то  три  десятка  лет.
И  вот  мы  снова  …,  снова    вместе…
Слетелись  в  Киев  с  разных    мест.

И  город,  так  знаком  …  до  боли…
Не  узнавали  каждый  раз…
И  лишь  по  старым,  древним  точкам
Искали  юных  дней  пейзаж.

Когда-то  знали  каждый  двор,  
Проулок  и  проход  в  заборе…
Сегодня  -  словно  древний  гость  
Бродили  по  родном  Подоле…

Как  «гости  с  прошлого»  искали
Знакомых  улиц  прежний  вид…
С  любовью  в  сердце  признавали,
Что  нужен  нам    здесь  местный  гид.

За    тридцать  лет  унес  водицы
Наверно  несколько  морей…
Славутич-Днепр,    души  частица
Осталась  в  нем  с  тех  давних  дней.

Курсантами,  шпаной,  юнцами
Мы  покоряли  мир  тогда…
И  через  30  лет  мужами
Вернулись  в  прошлые  года.

Спасибо  вам,  друзья  за  встречу…
Спасибо  тем,  кто  не  сумел…
В  душе  всегда  мы  будем  вместе
Курсантами  тех  давних  дней…

07.04.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328454
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 07.04.2012

Письмо….

Кто  ты?  И  как  ты  попала  сюда?
Мне  надо  тебя  разыскать…
Не  знаю,  что  сталось  со  мною  тогда…
Себя  я  не  мог  удержать…

Твой  взгляд  поразил  меня…
Имя  я  знаю…
Любить…  нет…  наивность…  
Пока    не  люблю…
Но  что-то  случилось  –  я  понимаю…
Что  же  случилось?    Понять  не  могу….

Любовь?  …    Нет,  не  стоит….
Сейчас  -  это  ложь.
Любви  ты    достойна,
Но    она    как  листок…
Свернется,  взлетит
Иль  вернется  опять…
А  если  любить  –
То  потом  не  терять!!!

Поверь  ты  словам
Они  так  же  чисты,
Как  чувства  мои
И  так  же  как  ты.
Не  знаю,  что  встречу
С  тобой  на  пути…
Но  рядом  хотелось  бы
Где-то  идти…

Ты  можешь  подумать…
Какой-то  чудак…
Но  жаль  расставаться
С  тобой  просто  так.
Не  знаю,  что  думаешь  
Ты    обо    мне…
Что  словами  не  смог,
Говорю  на  листе…

Я  чувства  свои  
Переделал  в  стихи…
Читая,  прошу
Меня  верно  пойми…
Захочешь  ответить,
Прошу  напиши,
Или  в  глаза
Ты  мне  прямо  скажи….

На  этом  закончу
Бумагу  марать…
Захочешь!  Приди
Завтра,  в  часиков  пять…
Куда?  Может,  спросишь…
Пройдись  возле  дома…
Я  встречу  тебя…
Мы  вроде…  знакомы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326991
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2012

Лесі Геник ( з ювілеєм)

З    її  душі  чарують  кожним  словом
Духмяні  ніжністю,    чарівністю  вірші…
Із    серця  кожен  подих  рветься  ритмом
Велично-мудрої  і  чуйної  душі.

Так  витончено  відшукати  слово,
А  іноді  придумати  своє  –
Але  усім  до  болі  зрозуміле,
Вдається  тим  ,  хто  з  музою  живе…

Хто  ні  на  мить  її  не  залишає,
Хто  в  лірику  закоханий  давно…
Хто  біль  людську  -  як  власну  завжди  має…
Життя  для  кого  –  то  не  радісне  кіно…

І  цій  душі,  палкому  серцю  нині,
Цій  жінці,  поетесі    наших  днів
Я  шлю  всі  найщиріші  привітання,
З  нагоди  ювілею  -  МОРЕ  КВІТІВ…

Хай  сонечко  завжди  сміється  в  небі,
І  квіти  всі  вклоняються  до  ніг…
Хай  здоровиться,  а  в  палкому  серці
Народиться    найяскравіший  вірш…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012

Памяти Оксаны Макар

Увял  цветок,  жестокостью  подорван…
Душа  устала  с  этой  болью  жить…
Остановилось  сердце….    Может  лучше…
Ведь  дальше,  то  была  б  уже  не  жизнь…

Жестокой  правде  ужаса  событий,
Что  в  19  -  жизни  ставит  крест…
Поверить  трудно.  Но  еще  труднее,
От  этой  боли  сердце  уберечь.

Обычная  девчонка  с  пацанами,
Расслабиться  решила,  покутить…
Но  похоть  овладела  мужиками…
А  изнасиловав,  решили  задушить…

Затем  подонки  выбросили  тело,
На  стройку  где-то,  в  тлеющий  костер…
Душе  прощаться  с  телом  не  хотелось…
Чтоб    бог  возмездия  тех  извергов      нашел.

Она  ушла….  Но  будет  часто  сниться,
В  кошмарных  снах    на  «зону»  приходить,
Оценят  «подвиги»  тех  извергов,  конечно,
И  так  для  всех,    вдруг  прекратилась    жизнь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326142
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2012

ВАТЕРЛИНИЯ

Не  будет  тьмы  –  мы  не  оценим  света,
Не  будет  зла  –  не  полюбить  добро,
Не  будет  смерти  –  не  узнаем  жизнь…
В  противоречиях    скитаться  суждено.

Чем  больше  набирается  балласта,
Ненужных,  опрометчивых  грехов…
Тем  тяжелей  сопротивляться  власти
Пучин  соблазна,  грешности  оков.

Чем  больше  груза  мудрости  и  знаний,
Что  людям  могут  дать  блаженства  свет,
Тем  легче  избавляться  от  балласта…
И  тем  счастливей  будет  человек.

И  потому,  чем  раньше  понимаешь,
Что  в  жизни  груз  –  важнее,  чем  балласт…
Тем  с  каждым  днем  становится  светлее…
Тогда  и  жизни  радуется  глаз.

И  точно  как  в  любого  корабля,  
Под  килем  глубина,  над  мачтой  свет…
У  жизни  -  ватерлиния  своя,
Которую,  проводит  человек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325655
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.03.2012

Дві мови…

Дві  мови  рідні  і  чудові…
Співочі  як  сама  весна…
І  солов*їна  рідна  мова,
Й  російська  душу  обійма…

Ніколи  в  серці  не  поб*ються
Дві  різні  і  такі  близькі
Дві  доньки  однієї  неньки
Старої  матінки  Русі.

Співає  піснею  лункою
І  українська  на  весь  світ,
Російська  також  серце  крає
І  віршем  у  душі  болить.

Не  бачу  в  мові  я  різниці…
Тому  й  живу  я  обома,
Лиш  суржик  не  терплю  я,  друзі,
І  це,  напевно,  не  дарма…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012

Весняна колискова бабусі Катрусі. (міф-казка)

-  Бабусю,  а  чому  Весна  так  довго
Не  повертається  у  наш  веселий  край?
Чому  ставки,  ще  досі  вкриті  льодом?
І  сніг  ніяк  не  залишає  гай?
Чому  вночі  ще  тріскотять  морози?
А  вранці  сумно  сонечко  блищить?
Напевно  спить  Весна  в  домівці  досі…
Її    негайно  треба  розбудить…
-  Так  щебетало  на  руках  стареньких
 Вже  не  маленьке…  літ  п*яти  дівча,
Якому  не  хотілось  просто  спати…
І  от  воно  бабусі  й  докуча.  

Старенька  посміхнулася  ласкаво,
Онуку  пригорнула  до  грудей.
Промовила  –  «Це  дуже  давня  казка,  
А  може  й  міф  про  богів  і  людей.»
-  Ой!  Розкажи,  ну  розкажи,  будь  ласка,
Я  все  одно  тепер  вже  не  засну…
Мені  так  хочеться    почути  і  дізнатись,
Як  розбудити  все  таки  Весну.
-  Гаразд.  Вкладайся  по  зручніше
І  слухай,  що  розказував  мій  дід,
Він  теж  почув  цю  розповідь  від  баби…
Бо  йде  вона  із  глибини  століть…
                               ***
Коли  ще  вміли  розмовляти  звірі,
Землею  інколи    гуляли  ще  боги…
Тоді    земля  завжди  була  квітуча,
А  люди  ще  не  бачили  зими.
Усе  завжди  буяло  пишним  цвітом,
Родила    щедро    матінка-земля.
Все  завдяки  ласкавої  Деметри,
Родючості  богині  і  добра.
Богиня  землеробства  і  достатку
Була  весела  як  сама  Весна,
Від  Громовержця  доньку  свою  мала
І  Персефона,  дівчинки  ім.*я.

Дівча  росло  веселе  і  кмітливе,
На  радість  матінці  сміялося  завжди,
Любило  квіти,  пісню  солов*їну,
Олімпу  різнобарвного  сади…
А  підростала  –  ніби  розцвітала…
Деметра  нарадітись  не  могла,
Для  доньки  милої  надіялась  на  долю,
Найкращого  у  світі  божества…
Та  не  завжди  краса  і  добра  вдача
Приносить  щастя  навіть  і  богам…
Так  і  тепер…    Зевс-Громовержець,  батько
Її  в  дружини  братові  віддав…

В  той  час    божественна  та  юна  Персефона
З  подругами  гуляла  по  саду…
Метеликом  між  квітами  літала,
Зриваючи  троянди  на  льоту.
Аід,  володар  мороку  і  тіней,
Князь  темноти,  підземного  жаху,
Побачивши  щасливу  Персефону,
Украсти  вирішив  дівчину  молоду.
Щоб  заманити  Персефону  в  пастку,
Подруга  Гея  виростила  цвіт,
Якого  ще  не  бачили  ніколи  
Ні  на  Олімпі,  ні  весь  білий  світ…

Дівчина  як  угледіла  ту  квітку,
Зачарувалась  ароматом    тим…
Як    тільки  доторкнулась  до  троянди…
Так  небо  стало  темним  і  сумним.
А  з-під  землі  злетіла  колісниця,
І  дужа,  сили  темної  рука
За  мить  забрала  дівчину  з  собою…
І  тільки  крик  над  садом  пролунав.
Ніхто  не  бачив  де  вона  пропала…
Та  крик  той  до  Деметри  долетів…
І  мати,  бідна,  донечку  шукала…
Та  в  горі  їй  ніхто  не  допоміг.

Вона  шукала  доньку    скрізь  і  всюди,
Вже  дев*ять  днів  блукала  по  землі,
Лилися  гіркотою  її  сльози,
І  світ  від  сліз  тих,  ніби  занімів.
А    на  десятий  день  прийшла  до  Сонця…
Та    запитала    з  відчаєм  в  душі,
-  Ти  бачиш  все  ,  о    Геліосе-Сонце!
Де  Персефона-  донечка?  Скажи…
-  Велика  богине,  ти  ж  знаєш
Як  я  шаную  тебе,
Та    бачиш  як  я  переймаюсь,
Бачачи  горе  твоє.

Красуню  твою  Персефону,
Донечку,  радість,    надію…
Зевс-Громовержець  могутній
Віддав    у  дружини    Аїду.
У  темному  царстві  вона,
Я  там  не  буваю  ніколи…
Там  морок,  жахи  і  журба…
І  звідти  немає  дороги…
Могутній  її  чоловік,
Багатий  і  щедрий  буває…
Тому  що  ніхто    з  царства  тіней
На  землю  назад  не  вертає…

Почувши    жахливу  новину
Ще  більш  засмутилась  Деметра…
Розгнівалась…  Зевса  провина,
Для  неї  ставала  нестерпна.
Залишивши  божі  палати,
На  землю  спустилась  з  Олімпу,
І  ставши  одною  зі  смертних
Гірко  слізьми  вмивала  надію…
На  землі  все  померкло  від  горя…
Припинило  зухвалий  свій  ріст…
Пожовтіли  всі  раптом  дерева…
Життя  втратило  правильний  зміст.

Не  було  і  плодів  на  деревах,
Виноградники  всохли  на  раз,
Не  родили  поля  і  городи…
Повз  землею  вже  голоду  жах…
Життя  на  землі  завмирало…
Скрізь  чувся  і  стогін  і  плач…
Не  бачила  все  це  Деметра,
Бо  туга  була  на  очах.
Потухли  багаття  жертовні,
Боги  зажурились  й  самі…
Могло  так  все  вимерти  просто
На  всій  неосяжній  землі…

Та  Зевс  не  хотів  для  народу,
Такого  сумного  кінця…
Бо  тоді  і  Олімпу  з  богами
Участь  загрожує  ця…
Задумався…  Як  же  Деметру
Знов  на  Олімп  повернути?
…Та  всі,  хто  не  був  у  богині,
Тільки  розводили  руки.
-  Лише  за  одної  умови,
Порадую  землю  і  світ,
Як  доньку  мою  Персефону
Відпустить    похмурий    Аід…

І  нічого  Зевсу  робити…
Послав  до  Аіда  гінця,
Швидкому  як  думка  Гермесу
Місія  випала  ця.
І  щоб  завершити  страждання,
Людей  на  прадавній  землі…
У  повне  страхіть  царство  мертвих
Миттю  Гермес  полетів.
Володар    підземного  царства,
Похмурий  та  щедрий  Аід,
Не  відмовив  братові  Зевсу,
Та    без  хитрощів,  правда,  не  міг.

Дружину  він  умовив  проковтнути,
Гранату  зернятко  і  миттю  відпустив,
Та  символ  шлюбу  в  серці  Персефони,
По  чоловіку  тугу  залишив.
Зійшла  дружина  знов  на  колісницю
І  залишивши  непривітне  царство,
На    ясні    очі  рідної  матусі
Летіло,  вже  доросле,  та  дитятко.
І  радість  матері  тоді  була  безмежна…
Лилося  щастя  з  неї  на  весь  світ…
Удвох  із  Персефоною  Деметра.
Зуміла  повернутись  на  Олімп.

-  Щоб  ти    була  щаслива  в  шлюбі,
 І    мати  в  горі  не  страждала…
Три  чверті  року  будеш  дома,
А  чверть  Аіду  вірна  дама…
-  Так  вирішив  великий  Зевс  и  нині
Деметра  Персефону  взимку  жде,
Весною,  влітку  всім  радіє    мати,
А  восени  у  смуток  знову  йде…
З  Деметрою  радіє  і  земля,
Привітне  Сонце  всім  дарує  радість,
А  восени,  як  Персефоні  вже  пора…
Вкриває  землю  наче  смутком  старість.
                                       ***
Тому  й  тепер  сумує  ще  Деметра,
Бо  забарилась    донька  на  біду…
Але  вона  обов*язково  прийде.
Ну  спи,  серденько,    я  піду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324718
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.03.2012

Микола і Кась*ян

Дорогою  далекою  до  раю,
несли  до  Бога,  свій  низький  уклін
Двоє  святих  –  Микола  і  Кась*ян  
І  кожен  Богу,  долю  свою  ніс…
Кась*ян  хотів  поскаржитись  на    тугу,
Що  всі  його  немилостивим    звуть.  
І    мріяв  -  про    благословення    боже..
Скупий  ,    недоброзичливий    він  був…
Миколу,  навпаки,  весела  вдача
Вела  тим  шляхом,  людям  на  добро…
І  звідусіль  неслась  одна  подяка…
Не  шкодував    нікому  і  нічого.

От  бачать  чоловік  коня  замучив…
Не  може  із  багна  дістати  воза.
-  Допоможіть  –  прохав    він  перехожих…
Кась*ян  відмовився  –  ну  як  такому  можна?
Я  йду  до  бога  –  вимажусь  я    возом…
І  як  тоді  ходити  по  раю?
Микола  ж    засукавши  рукава…
За  мить    дістав  з  багна  підводу  ту.
Що,      правда,    вимазався  брудом  неймовірно
Та    не  зважаючи  на  незначний  цей  клопіт,
Пішов  він  далі    і  попутник  чистий…
-  Так  в  рай  зайшли  і  у  палати  бога.    

Бог  вислухав  святих,  а  потім  каже:
-  Здається,  разом  ви  ішли  до  мене
Чому  ж,  Кась*ян,    ти  ніби  щойно  з  голки,
А  ти,  Миколо,  весь  брудний?    Що  в  тебе?
-  Вся  суть  у  тім,  що    по  дорозі  в  рай,
Зустріли  ми  одного  чоловіка,
Який    в  болоті  намертво  застряв…
Я  допоміг…  та  забруднились      лікті…
-  Я  йшов  до    тебе,  та  хіба    можливо
В  такому  вигляді  гуляти  по  раю?
Тому  й  до  воза  того  був  байдужий,
І  нині  ось  чистенький  тут  стою…

Господь  уважно  вислухав  Миколу,
Кась*яна    зміряв  з  ніг  до  голови…
Промовив  так:  -  За  людям  допомогу,
До  них  ти  зможеш  двічі  в  рік  прийти.
А  ти,  Кась*ян    за  чисту  свою  ризу,
Недоброзичливість  і  свій  недобрий  нрав,
Прийдеш  на  землю  раз  в  чотири  роки
Ідіть,  уже…    Я  вам  усе  сказав.
Ото  ж  тому  Миколу-Чудотворця
Шанують  люди  два  рази  на  рік…
З  Кась*яном  зустріч  не  віщує  добре…
Тому  його  лиш  високосний  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322491
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2012

Два старца спорили…

Два  старца  спорили,  о  вечном  и  о  Боге…
И  соглашались    -  Все  же  Бог  один!
Кому  ж  молиться?    Что  на  смертном    ложе
Читать?  Коран?    А  может  быть  Псалтырь?

А  может  почитать  святого  Будду?
Иль  к  Перуну  вернуться  сквозь  века?
Какая  сила  управляет  миром?
Карать  и  миловать,  способна,  чья  рука?

Их  спор  мудрец  услышал  седовласый,
Постигший,  истину  заветную  времен…
-  В  одном  вы  правы,  Бог  один  на  свете,
Ко  всем,  по-разному  приходит,  правда,  он…

Живет  он  в  сердце  каждого  из  нас,
В  душе  всегда  находит  он  приют…
И  многим  абсолютно  безразлично,
Как  нашего  Спасителя  зовут.

А  значит  -    Абсолютно  все  равно…
Кому  молиться,  где,  когда    и  как…
Заходишь  в  церковь  –  поклонись  святому…
В  мечети  на  колени  просто  стань…

В  Буддистском  храме  почитай  законы,
Той  веры,  в  дом  которой  ты  пришел…
И  ты  везде  увидеть  сможешь  Бога…
Тебя  везде,  всегда  услышит  Он…

Задумались  два  старца,  но    поверить…
Словам  мудрейшего,  конечно,  не  смогли…
Навечно  -  многое  людей  разъединяет…
И  это  горе    -      матушки      Земли…

14.03.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321967
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.03.2012

По Есенину…

«Не  жалею,  не  зову,  не  плачу»
По  Есенину,  я  вдруг  заговорил…
«Не  жалею,  не  зову,  не  плачу»
Ведь,  по-настоящему  любил…

Да.…  Любил…  и  сердце  рвется  в  боли…
Не  любил,  а  до  сих  пор  люблю…
Но  любить  я  не  имею  права,
Ту,  которой  жизнь  свою  дарю.

Потому  приходиться  в  разлуке…
Говорить,  былое  вспоминать…
И  другую,…  что  ни  чем  не  хуже.
Нежною  рукою  обнимать.

Я  прошу  прощения  у  милой…
У  другой,  что  на  ночь  мне  нужна…
Вы  меня  простите,  ради  бога,
Мне  любовь  дана  всего  одна…

Не  видать  мне  в  жизни  этой  счастья,
Не  ласкать  ни  дочь,  ни  сыновей…
Потому,  что  я  сражен  любовью,
Что  жизни  и  судьбы  моей  сильней…

1987год

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321603
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.03.2012

ПРИПЯТИ

Мертвый  город…
Я  знал  тебя  раньше,
Я  бродил  по  кварталам  твоим
И  красивеньких  припятьчанок,
На  свой  теплоход    водил.

Ты  такой  же,
И  трудно  поверить,
Что  умолкли  твои  голоса.
Ты  рожден  был  во  имя  жизни,
Но    коварной  была  беда.

Я  не  верю,  что  вечною  будет
Окон  твоих  темнота,
Я  не  верю,  что  стала  царицей,
Улиц  твоих,  тишина.

Я  не  верю,  но  это  правда,  
Страшного  безумия  пример,
На  свободу,  вырвавшийся  атом,
Искалечил  тысячи  людей.

Я  не  верю,  но  это  правда...
И  видно  тебе  суждено,
Быть  третьим  городом  в  мире,
Как  третьей  буквой  
в  слове  «НЕТ»  перед  войной.

Люди!  Не    ругайте  мирный  атом,
Его  энергия  ещё  послужит  нам.
Пусть  будет  МИР.    
И  жизнь  вернется  в  Припять,
Что  б  он  два  раза  смерти  не  видал.

1986  год

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321039
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.03.2012

«Столица юности моей»

А  Днепр  в  тот  день    веселым      легким  бризом
Ласкал  волною  каменную  гладь
Причалов,  пирсов,    Набережной    дали…
По  ней  всегда  им  нравилось  гулять.
Неторопливо  солнышко  садилось…
На  мост  присело  ножки  опустив,
Затем  решило,  видимо,  купаться…
И  так  тихонько  вечер  наступил.

Они  гуляли  после  репетиций,
В  театре  «Современник»  драмкружка,
С  «Почтовой  площади»  и  до  моста  «Метро»
Неторопливо  юность  их  вела.
Веселый  бриз  сменился  полным  штилем,
Луна,  скучая,    в  небо  взобралась…
Ее  глаза  полны  любви  и  счастья…
И  вдохновение  находит  там  Пегас.

На  Днепр  спустилась  Киевская  ночь,
А  им  все  не  хотелось  торопиться,
И    поцелуев  сладостный  нектар,
Никто  никак  не  мог  тогда  напиться.
А    гул  метро  пронесся  над  рекою
И  не  хотелось  уходить    отсюда…
Но    завтра  в  школу,    а  ему  на  пары…
В  любви  признанье    -  радостное  чудо…

Тот  день  был  главным  в  юности  мальчишки
Он  был  тогда  счастливей  из  людей…
Ведь  сквозь  года,  он  называет  Киев
«Столица  юности  моей»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012

Сьогодні день народження Тараса…

Сьогодні  день  народження  Тараса.
І  знову  подумки  я  по  Чернечій  йду  горі,
Щоб  до  землі  вклонитись  Кобзареві,
Розповісти  про  наші  дні  сумні…

Поглянь,    Тарасе,  ми  вже  самостійні…
І  незалежність  двох  десятиліть
На  серці  вирізає  нові  рани,  
Гартуючи  як  крицю  нашу  міць.

Ти  при  цареві  вірив  в  Україну,
В  її  могутню  велич  і  красу…
Заповідав  порвати  ті  кайдани,
Якими  закували  землю  цю.

Не  все  вдалося,    попри  намагання
Великого  та  щедрого  народу.
Царі  пощезли.  Тільки  нова  влада
Не  надала  бажАнну    нагороду.  

Були  не  вільні,  та  в  сім*ї    великій,
Напевно  найвільнішими  були…
Пройшли  роки…  Суверенітет    держави,
Нарешті  ми  назавжди  здобули.

Здавалось  би  радіти  наче  волі,
Так  ні  –  кати  знайшлися  власні,
З*явилися    такі  ж  зажерливі  пани,
І    технології  знущання  надсучасні.

Народ  не  хоче  вірити  вождям,
Що  кожні  вибори,  надіючись  на  владу,
Безбожно  брешуть,  людям  просто  в  очі
Забувши  совість,  честь  і  правду…

Та  лють  народу,    вірю,  проростає
В  серцях,  що  вірно  служать  Україні…
Пробач,  Тарасе  за  гірку  цю  правду,
Що  не  дає  покою  і  в  могилі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320310
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2012

В Країні Мрій (казка)

В    країні,  де  Веселка  зберігає
Свої  тендітно-ніжні  кольори,
Де  уночі  відпочиває  Сонце,
Де  у  річок  кисільні  береги.
Там  де  Весна  живе  в  своїй  хатинці,
Її  сусіди  -  Літо  і  Зима.
Де  Місяць  в  гості  інколи  заходить,
Коли  на  небі  ще  його  нема.
Там  де  живуть  всі  музи  і  натхнення,
Волхви,  русалки,  ельфи,  чаклуни  ,
Де  із  казок  збудовані  палаци,
Частенько  зустрічаються  вони.

Вона  –  веселе,  лагідне  дівчисько,
Замріяне  й  закохане  у  світ,
Любила  квіти,  пісню  солов”їну
І  думки  зачарований  політ.
Руде  волосся  і  зелені  очі,
та  ніжний  стан  в  її  17  літ,
співали  пісню    юності  дівочій,
спинивши  часу  невмолимий  хід.
Щоб  з  ним  не  розминутися  у  часі,
Щоб  завжди  вчасно  мати  перехід,
Свій  ноутбук  тримала  у  мережі
Для  переправи  справжній  чудо-пліт.

Він  із  майбутнього,    давно  мандрує  в  часі,
По  паралельних    бігає  світах.
Вже  багатьох  він  обіймав  за  плечі,
Та  голова  лишалась  на  плечах.
Шляхетний  лицар  з  нової  епохи,
Не    знавши  відчаю  і  загубивши  страх,
Він  мріяв  розшукати  королеву,
Що  загубилася  в,  не  зна,    яких  світах.
Мужнє  обличчя,  ясні  карі  очі,
Весела  усмішка  на  розових  щоках,
Та  чудо-кінь,  що,  як  захоче,    може
По  паралельних    вимірах  літати.
                                     2
Вони  зустрілись  вперше  випадково,
Коли  вже  Сонечко  пішло  відпочивать.
 З  весняних  хмар  зробило  собі  ковдру,
В  Країні  Мрій    вмостилося  вже  спать.
Богдан  в  той  час  летів  з  планети  Дельта,
Шукаючи  притулку  для  душі,
Країна  Мрій  була  десь  не  далеко…
(Що  для  коня    ті  два  мільйона  миль?)
Наталочка,  блукаючи  в  мережі,
Замріялась  над  віршем  про  любов…
І…  не  отямилась,  як  полетіла  в  небо,
В  Країну    Мрій,  що  звала  її  знов.

Втомившись  від  далекої  дороги,
На  Луки  Радості    відправивши  коня,
Богдан  гуляв  алеєю  Кохання,
На  перехресті  Щастя  й  Майбуття.
Думки  рвалИся  знову  у  безмежність,
Та  відпускати  не  хотілось  їх…
Наталка  приземлилася  тихенько,
Та  не  побачити    Богдан    її    не  міг.
Такою  ніжністю  засяяли  очиці,
Так  лагідно  всміхнулися  уста,
А  ніжній  голос    щебетав  –  Добридень,
Яка  тут  неповторна  красота…

А  він  вдивлявся  у  зелені  очі,
Руде  волосся  і  дівочий  стан…
Не  вірив,  що  нарешті  відбулося…
І  що  його  бажання  час  настав.
Що  обшукавши  все  своє  майбутнє,
Минулого  перевернув  віки…
В  Країні  Мрій    зустрівся  випадково,
З  тією,  що  шукав  її  завжди.
Що  раптом  в  серці  затрубили  сурми,
І  втома  вмить  злетіла  в  паралель,
Промовив:  -  «Будь  здорова,  королево,
Твій  вірний  раб  навіки  я  тепер.»
                                         3
-  Ви  помиляєтесь.    Яка  я  королева?
Я  інколи  відпочиваю  тут,
У  неті  тісно  вже  мені  буває,
Мої  думки  лиш  тільки  тут  живуть.
Я  дуже  рада  нашому  знайомству,
Та  королевою  мене  тут  не  зовуть,
Наталкою,    Веснянкою,  Чудною
Руденькою  -  частіше  кличуть  тут.
-  Повір,  я  мандрував  по  паралелях,
В  майбутніх,  незавершених  світах,
Шукав  тебе,  твої  зелені  очі,
Та  зустрічав,    лише  в  щасливих  снах.

В  далекім  часі,  де  я  народився,
Де  залишилась  матінка  моя,
Де  люди  всі  в  один  народ  злилися,
Де  квітне  в  злагоді  твоя  планета  вся,
Де    вже  забуті  війни  і  конфлікти,
Де  цінувати  ми  навчилися  життя,
Я  не  знайшов  тієї  королеви,
Що    зустрічав  у  найсолодших  снах.
І  раптом  тут,  в  Країні  Мрій  щасливих,
Як  від  богів  Всесвітніх,  щедрий  дар…  
Я  бачу  облік  твій,  волосся,  погляд  милий
І  серце  охопив  тремтливий  жар.

Наталка  слухала,  затамувавши  подих,
Тепло  тих  слів  опанувало  слух,
В  душі  творилось  дещо  незбагненне
І  серце  калатало  тук,  тук,  тук.
А  він  хотів  нести  її  на  крилах…
Забути  всі  світи,  віки  і  час
Та  нездоланною  в  ту  мить  була  реальність,
Що  поряд  не  дозволила  їм  стать.                                                            
Вона  у  сні,  а  він  в  далекім  часі,
Та    бути  разом,    найяскрАвіше  бажання.
Країна  Мрій    -  лиш  тут  вони  щасливі…
Так  народилось  зоряне  кохання.
                                                   4                      
Міняючи  на  карті  паралелі,
Зібравши  технології  віків,
Створив  Богдан    програми  дві  алеї
Без,  нам  привичних,  одиничок  і  нулів.
Змінивши  простір,  викрививши  час,  
Програму  щастя  завантажити  зумів,
У  ноутбук  коханого  створіння,
Яке  забути  більше  він  не  міг.
Вона  тепер,  як  тільки  він  покличе,
В  Країну  Мрій  летіла  наче  птах,
Та  все  одно  –  кохання  те  горіло
В  її  щасливих,  але  тільки  снах.

Тому  завжди  в  хвилини  розставання,
В  її  очах  з”являлася  сльоза,
А  він  рівняв  можливості  й  бажання
І  вхід  у  щастя  наполегливо  шукав.
Він  знав,  що  віртуально  не  реально  
Створити  дім  в  Наталчиному  світі,
У  свій  -  її  забрати  неможливо  ,
Бо  парадокс  тоді  не  зупинити.
Важке  завдання  випало  на  плечі
Закоханому  в  вічність  юнаку…
 Спитав  поради  у  прадавньої  Атланти,
Отримавши  там  відповідь  таку…

-  Ти  закохався…  Це  похвально,  друже,
Допомогти  ми  можемо  тобі.
Та  не  надійся,  що  це  буде  легко,
Всі  перепони    з  честю  перейти.
Їх  буде  безліч,  всі  назвати  важко,
Та  крок  за  кроком  мусиш  ти  пройти
Без  зустрічі  з  коханою  дорогу,
Що  наші  пращури  на  жаль  і  не  знайшли.
Там  помилятись  ти  не  маєш  права,
Твоє  кохання  –  твій  надійний  щит,
Її  кохання  –  то  надійна  зброя,
Що  переможе  крицю,  сталь,  граніт.
                                     5
Твій  вірний  кінь  залишиться  у  часі,
Де  ступиш  на  Дорогу  Правоти,
Вона  коротка,  якщо  віриш  в  Правду,
І  нескінченна,  як  з    Брехнею  дружиш  ти.
На  ній,    лише  вперед  хода  можлива,
Бо  там  назад  немає  вороття,
Кінець  -    в  Країні  Мрій,  там  де  чекає  мила,
Там  де  кохання,  щастя  і  життя.
Помилка  –  стане  вічністю  в  дорозі,
Яку  можливо  тільки  раз  пройти.
Вирішуй  –  найважливіше  завдання:
Ти  маєш  вирішити  йти,  або  не  йти.

-  Піду.  Не  буду  і  вагатись.
 –  Не  поспішай.    Кладеш  на  долю  все,
Тебе  спокуси  будуть  там  чекати,
Там  зрада,  кривда,  ненависть  живе.
Дорога  Правоти  не  всім  під  силу,
Слабкого  духом  викине  вона
Десь  на  узбіччя  вічної  провини,
За  долю  згублену,  кохання  і  життя.
Ти  маєш  знати,  що  пройшовши  шляхом,
Який  собі  ти  вибираєш  сам,
Ти  викривиш  свій  простір  й    час  у  кулю,
Яка  покориться    навіки    лише  вам.

Але  помилок  не  повинно  бути,
Щоб  ви  не  розминулись  у  віках,
Її  ти  голос  в  серці  маєш  чути,
Не  допускаючи  у  нього  тільки  страх.
Будь  певен  в  правоті  своїх  бажань,
Своїх  думок  і  вчинків  до  кінця
Кохання  там  у  всьому  допоможе
А  би  не  втратив  ти  свого  лиця.
Ти  вирішиш  –  чи  жити  віртуально,
Чи  будувати  нову  паралель,
 Там  буде  все  для  вас  матеріально,
Як  у  щасливих  в  вічності  людей.
                                 6
-  Піду!  В  якому  вимірі  початок,
Де  починається  Дорога  Правоти?
Не  буду  гаяти  я  і  хвилини  часу,
Її  повинен  неодмінно  я  знайти.
-  Тримайся  курсу  на  долину  Долі,
А  в  часі  сто  віків  тому  назад,
Там  буде  вхід  в  печеру  Непокори.
З  неї  Спокуси,  лине  аромат.
В  останнє  ти  там  матимеш  ще  вибір,  
І  втретє  вирішиш  іти,  або  не  йти
Коня  відпустиш.  Як  в  печеру  ступиш  –
Ти  станеш  на  Дорогу  Правоти.

Наталочка,  тим  часом  і  не  знала,
Чому  так  довго  не  зове  Богдан,
Лиш  звісточка  остання  гріла  серце
«Кохаю,  Вір,  Надійся  і  Чекай.»
У  серці  дівчини  буяло  неймовірне
Бажання  жити  і  не  тільки  в  снах,
Кохання  неповторного  трембіти
Співали    пісню  в  серці  і  очах.
Країна  Мрій,  без  нього  вже  порожня,
Не  хочеться  ні  жити,  ні  цвісти
Одне  бажання  –  щоб  портал  відкрився
І  до  коханого  по  ньому  перейти.

Могутній  кінь  долав  безмежність  часу,
І  ніс  Богдана  в  глибину  віків,
Він  простір  перетнув  в    діагоналі,
А  час  по  вектору  спіралі  і  кутів.
Почувши  аромат  спокуси  згодом,
Богдан  пришпорив  вірного  коня,
Що  зупинивсь  біля  печери  Непокори,
Де  з  вірним  другом  розлучатися  пора.
-  Мій  вірний  друже,  вибач  за  розлуку,  
І  дякую  тобі  за  все,  за  все…
Та  ради  неї  ,  не  для  себе  мушу,
Пройти  в  житті  випробування  це.
                                           7
Можливо  не  зустрінемось  ніколи…
А  ти  в  Країну  Мрій  лети  мерщій,
Зустрінь  її,  і  розкажи  коханій.
Чому  не  можу,  зараз  я  прийти.
Не  варто  знати  і  про  те  Наталці,
Що  звідси  вихід  можу  не  знайти,
Скажи  лиш:  -  Дочекайся  і  ніколи
Розлуці  більше  нас  не  розвести.
Скажи  коханій,  що  настане  свято,
Збудуємо    ми  власну  паралель,
В  коханні  вічність  маємо  здолати…
Бувай.    Я  мушу  йти  тепер.

В  сизо-зеленому  тумані  переходу,
Де  можна  час  спинити  на  віки,
Був  вхід  у  ту  печеру  Непокори
Яка  чекала  вже  його  ходи…
За  входом    -    час  миттєво  зупинився,
Повітря    стало  терпке  в*язке,
І  простір  в  чомусь  ніби  розчинився
Та  він,  все  ж  наполегливо  іде…
Тримаючи  перед  собою  щит,
(хода  без  нього  просто  не  можлива)
Дійшов  до  урвища.  Там  через  нього  міст
І  охорона  –  дівчина  вродлива.

Чарівний  погляд,  ясні  карі  очі,
Розкішного  волосся  темнота,
Стрункий,  як  у  моделі,  стан  дівочий
Відкриті  груди,    впевнена  хода.
-  Іди  до  мене,  я  давно  чекаю,
Так    важко  тут  цвісти  у  самоті,
-  Ні,  пропусти,  всім  серцем  я  благаю.
Дозволь  мостом  це  урвище  пройти.
-  Пройдеш  мостом  лише  за  поцілунок,
Палкий,  і  ніжний,  з  полум*ям  в  душі.
-  Е  ні,  дівчино,  ти  не  того  хочеш,
Мої  цілунки  не  належать  вже  мені.  
                                     8
-  Тоді  назавжди  залишайсь  на  тому  боці,
Або  цілунок,  або  вірна  смерть!
-  Я  бачу,  ти  по  доброму  не  хочеш.
-  сказав    Богдан,  узявши  в  руку  меч.
В  ту  мить  дівчина  перекинулась  на  монстра,
Великі  ікла,  чорна  голова,  
Жахливим    жаром  загорілись  очі,
В  руках  сокира,  біля  ніг  коса.
Сміється,  по  мосту  товче  копитом.
-  Ну  що,  красунчику,  цілунок,  а  чи  смерть?  
-  Ти  що,  потворо,  білини  об*їлась?
 Зійди    з  дороги.  Не  боюся.    Геть!!!

А  чудо-меч    в  його  руці  умілій
Злетів  як  промінь,  блиснувши  в  очах,
Дівчина-монстр  відразу  відступила
І  наче  вже  відкрито  було  шлях.
Та  лиш  ступивши,  на  хиткий  місточок,  
Що    був  тонкий    як  лезо  у  ножа,
Богдан  відчув  жахливий  погляд  ночі
І  тільки  меч  промінчиком  сіяв.
В  ту  мить  злетіла  над  мостом  сокира,
Зустрівши  промінь  в  себе  на  шляху…
Упала  навпіл  перерізана  дівчина,
Що  монстром  не  здавалась  вже  йому.

Пощезло  все,  і  урвище,    й  місточок…
Змінився  не  покорений    ще  світ.
Не    зрозумівши,    як    це    відбулося,
Юнак    позаду    залишив    той    міст…
Тепер    лежала    перед    ним    дорога,
Здавалось,    без    початку    і    кінця,
І    вперто    він    ішов    на    зустріч    долі,
Як    чує    раптом    –    плаче    десь    дитя.
З    дороги    повертати    не    хотілось,
Тай    помилитись    права    не    було…
Але    в    біді    залишити    дитину,
Раниме    серце,    просто    не    змогло…

                                         9
Той    плач    рвав    душу,    розпачем    дитячим
І    сумніву,    звичайно,    не    було    –
Людська    кровиночка    десь    вскочила    в    халепу…
І    вийти    з    неї,    певно    не    могло.
Він        поспішив    на        поміч    без    вагання    -
Дитя    заплакане    десь    рядом    вже    було,
Як    раптом    бачить    не    галявині    хлоп*ятко,
Що    літ    шести,    мабуть    ще    не    було.
Дитя,    напевне,    просто    заблудилось,
Та    загубило    матінку    свою,
Але    в    кущах        он    причаїлася        вовчиця,
На        жертву        вже,    ковтаючи    слину.

-    Облиш    його,        ти    ж    також    вовча    мати…
-    Сказав    Богдан,    без    люті    у    очах,
Не    міг    він    скривдить    звіра    і    ніколи,
Дитину        він    вовчиці    не    віддасть.
-    Розумний?    Їх    аж    четверо    у    мене,
І    всі    чекають    –    їсти    принесу,
Та    вже    не    здожену    прудкого    зайця,
Мисливець    ранив    лапу    ось    оцю.
-    І    що    робити?    Вихід    має    бути…
Не    знав    Богдан    як    вірно    тут    вчинить.
Дитя    притихло…    хлопченя    вродливе…,
А    десь    у    лігві        вовчий    виводок    ще    спить…

-    Я    хлопченя    це    віднесу    до    мами,
Своїх    же    ти    накормиш    м*ясом    тим,
Що    я    припас    собі    ще    на    дорогу,
Тут    вистачить    надовго    їсти    їм.
Пішли    вже,    розкажи    де    твоя    мама,
Не    бійся,    не    чіпатиме    вона.
-    Вовчиця        подивилася    їм    в    слід,
Взяла    мішок    і    в    лігво    потягла.
З    душі    скотився    болісний    тягар,
Хлопчина    матінку    побачив        і    побіг,
І    знову    все    змінилося    довкола
-    Не    прохідний    перед    очима        ліс…
                                     10
Богдан  збагнув  –  чому  не  повернутись,
Чому  дорога  тільки  лиш  вперед…
Тому,  що  час  і  відстань  тут    безмежні…
Лиш  мить,    лиш  крок,    або  у  вічність,    в  смерть.
Забрівши  в  давнину  цивілізацій,
Що  процвітали  в    сивій  давнині  
Він  намагався  Думкою  прорватись  
 В  обійми  милої  …  нехай  хоть  у  вісні.
Та  нинішня  реальність  невблаганна,
Де  час  стоїть,  там  не  летять  думки,
Де  відстані  рахують  добрі  справи,
Там  без  страху  потрібно  далі  йти…

Наталочка,  тим  часом  сумувала,
В  очах  світився  діамант  сльози,
Спів  соловейка  не  ятрив  вже  душу,
Сумні  думки  снували  навкруги.
Відкрився  перехід  в  Країну  Мрій,
Та  без  коханого,  там  щастя  не  було
Не    по  бажанню,    більш  інтуїтивно
Ввійшла  вона  в  відчинене  вікно.
Але  почувши  стук  копит  знайомих,
В  Країну  Мрій  летіла  наче  птах,
Але  Богдана  не  могло  там  бути,
Лиш  кінь  його  на  зоряних  ногах.

Углядівши  без  вершника  коня,
Дівчина  з  жаху,  мало  не  зомліла:
-  А  де    Богдан?  Що  сталося?  Кажи.
Як  ти  посмів  в  біді  його  лишити?
-  Я  робот,  я  творіння  поколінь,
Там  де  Богдан,  мені  немає  місця
Та  він  прислав  низький  тобі  уклін,
І  зараз  вже  нічого  не  боїться.
Пішов  тудою,  де  немає  часу,
Де  відстані  складаються  в  віки,
Щоб  збудувати  простір  в  тому  часі,
Де  ви  щасливі  будете  завжди.
                                     11
Вона  зітхнула  глибоко  з  журбою,
По  гриві  лагідно  погладивши  коня  ,
Спитала:  -  Ти  зі  мною  тепер  будеш,
Чи  полетиш  до  Завтрашнього  Дня?
-  Залишусь.  Тут  велів  чекати,
На  Луках  Радості  найсочніша  трава,
Тримай  сопілку,  як  заграєш  в  неї  –
Прибуду  миттю,  власнице  моя.
Богдан  просив  тебе  не  залишати,
Бути  підтримкою  у  щасті  і  біді,
А  зараз    вибач,  зарядитись  треба
Акумулятори  розряджені  мої.

-  Біжи.  Велике  дякую  за  звістку,
Не  знаю  як  сприймать  її  мені…
Щемить  моє,  заплакане  серденько  
І  не  радіє  сонячній  весні.
Боюсь  і  припустити  випадковість,
Найменшого  вагання  у  пітьмі
Якби  могла  –  летіла  б  вже  на  зустріч,
Та  Непокора  не  покориться  мені.
Тому  Кохання,  Віру  і  Надію,
Я  берегтиму  у  своїй  душі,
Пала  кохання  вогнищем  свідомо,
Як  маячок  в  безмежній  далечі.

Кохання  найміцніша  в  світі  сила
І  найяскравіший    коханому    взірець.
Богдан  відчув  через  віки  і  відстань,
Як  пролетів  цей  ніжний  вітерець.
І  далі  через  хащі  непролазні,
Мечем  кохання  розчищаючи  стежину,
На  зустріч  заповітному  бажанню,
Пройшов  Богдан,  вже  більшу  половину.
Як  чує  щось  кричить  ,  чи  то  волає,
Або  на  поміч  кличе  на  весь  ліс.
І  не  вагаючись  на  крики  поспішає,
У  цьому  світі  неймовірний  гість.
                                           12
Але  дарма  спішив  Богдан  на  поміч,
Там    розважалась  пташка  лісова,
То  закричить,  то  просто  зарегоче,
Або  волає  в  лісі  жартома…
Щось  діється  не  по  закону  суті,
Десь  є  помилка,  але  в  чому?  Де?..
І  смуток    вже  змією  лізе  в  душу,
Долає  втома  тіло  молоде.
Та  відпочити  вже  не  доведеться…
Наручний  прилад  тонно  запищав,
На  вигляд,    звичайнісінький  годинник,
Знак  небезпеки  вперто  подавав.

Що  сталося?  Не  важко  здогадатись,
Достатньо  подивитись  на  дисплей…
(Відображаючи  всі  відстані  у  часі
Знайти  він  міг  любого  із  людей)
Та  загубивши  відліку  початок,
Без  напрямку  і  точної  мети,
Весь  простір  в  часі,  взявся    сканувати,
Даючи    безперервний  знак  біди.
Початок  –  часовий  могутній  промінь,
(Що,  як  маяк,  для  всіх  мандрівників,)
Проходить  Всесвітом  єдиною  струною…
І  зараз  доступ    -  новий  код    хотів.

Богдан  задумався,  чи  варто  перейматись,
І  де  подівся  вічний  часу  нуль?
Кому  потрібно  код  йому  міняти?
Як  вийти  з  Непокори  в  Паракуль?
Питань  багато,  всіх  не  розв*язати,
Але  у  відчай    падати  не  слід,
 Із  Непокори  вийду    і  без  мапи,
В  Країну  Мрій  чийсь  відшукаю  слід.
І  знову  все  змінилося  навколо,
Здалася  Непокора.  Один    -  нуль.
Тепер  щоб  збудувати  власний  вимір
Ідемо  в  царство  Паралельних  Куль.
                               13
Пройшовши  досить  швидко  Непокору,
Богдан  надіявся,  що  скоро  вже  кінець,
Цієї  таємничої  дороги,
Що  приведе  їх  разом  під  вінець.
Та  з  кожним  кроком,  бажана  мета
Неначе  віддалялася  від  нього
І  Паракуль  здавалося  б  близька,
У  нескінченну  вилилась  дорогу.
Скривився  простір.  Час  пішов  по  колу
І  часосканер    вже  дзижчанням  тим  набрид.
Він  зрозумів,  що  попри  всі  зусилля,
Він    наполегливо  і  впевнено  стоїть.

Ото  халепа…  Що  ж  робити  далі?
Так  зупинитись  в  кроці  від  мети…
Та  в  розпачі    купатися  не  варто,
Потрібно,  якось,  часу  нуль  знайти.
Відкривши  часосканера  панель,
Нулю  він  вирішив  шукати  новий  вимір,
Та    треба  знати  точне  місце  й  час
На    кого  свій  покласти  можна  вибір.
Але  ніхто  із    Завтрашнього  Дня
Не  міг    допомогти  Богдану  в  цьому,
Бо  там  на  місці  люди  не  сидять
І  лише  інколи  вертаються  додому.

Кохана!…  Знаю  час  і  місце…
Але  вона  без  таймера  душі,
А  коник  мій  -  напевно  рядом  з  нею…
Або  гуляє  по  Країні  Мрій.
Змінивши  відлік  і  координати,
Умовно,  так  важливого  нуля,
Богдан  зумів,  сам  визначитись  в  часі,
І  вирвався  з  замкнутого  кільця.
Але  тепер  потрібно  Промінь  Часу
Відкрити  для  всіх  відліків  Буття…
Без  нього  просто  розпочнеться  хаос,
Світи  проваляться  у    чорне  небуття…
                                   14
В  той  час  коли,  Богдан  змінив  свій  відлік,
Його  кохана  гладила  коня…
Почувся  писк…  кінь  раптом  стрепенувся,
В  очах    з*явилась  іскорка  жива.
Він  прислухАвся  до  якогось  шуму,
Який  лунав  десь  просто  в  голові,
Тихенько  заіржав  кудись  у  простір
Ніби  зовсім  не  помічаючи  її.
Наталочка  відчула  –  щось  важливе,
Машині  цій  прийшлося  пережить…
Коли  він  сам  сказав:  -  Ну  що,  красуне!
Прийшла  і  наша  вирішальна  мить.

Коханий  твій,  мій  вірний  друг  і  власник
Завис  у  часі,  не  пройшовши  шлях.
Якась  потвора  з  нашої  епохи,
Руйнує  Всесвіт    в  людства  на  очах.
Нам    завдання,  залишивши  тут  відлік,
Летіти  на  його  слабкий  сигнал,
Хоть    в  часі  легко  можна  заблудитись,
Та    в  Паракуль    я  інколи  літав.
Тому  тримай  оцей  нехитрий  прилад,
Знеси  на  вежу  Вірності  мерщій
І  повертайся  бо  вже  час  летіти,
Тепер  наш  відлік  –  це  Країна  Мрій.

Наталка  все  зробила  як  годиться,
І  повернулась  до  свого  коня…
Вони  злетіли  у  безмежній  тиші,
Країну  Мрій  залишивши  за  дня.
Богдан  чекав  уже  на  свого  друга,
З  коханою  зустрітися  хотів,
Але  чомусь  навколо  тільки  тиша.
Що  сталося,  Богдан  не  розумів.
А  коник  все  літав  над  Паракуллю,
До  Непокори  декілька  разів,
Не  в  змозі  визначити,  в  чому  помилився?
А  може  прилад  в  чомусь  їх  підвів.
                                             15
Невже  ніколи  з  ним  я  не  зустрінусь?
Кохання  в  серці  викликало  біль,
Сльоза  сама  котилась  по  обличчю…
Десь  випадок  у  часі  їх  розвів…
Богдан  замислився,    йому  все  зрозуміло.
Їх  час  стоїть  у  вимірі    світів…
Зустрітись  можна  тільки  випадково…
Як  раптом  меч  кохання  запітнів.
Кохана  рядом!  Чомусь  плаче  мила…
І  він  щодуху  просто  закричав:  
-  Я  ту-у-ут!  Вона  його  почула
І  коник  миттю  пару  поєднав.

Радіти  щастю  може  й  ранувато,
Та  почуття  сильніш  понад  усе.
В  обіймах,  поцілунках  їх  кохання
Трояндою  яскравою  цвіте.
Богдан  радів  коханому  створінню,
Бо  лише  їй  вдалося  подолати,
Той  незначний  відрізок  цього  часу,
Що  назавжди  їх  міг  і  роз*єднати.
Наталка  ще  не  вірила  у  щастя,
Але  кохання  радістю  лилось,
Їй  вже  здавалось,  що  вони  в  безпеці…
Але  найважче  тільки  почалось…

Богдан  один  лишився  в  цьому  світі,
Хто  має  відлік,  певний  шлях,  мету,
Хто  вирвався  з  полону  Безмайбуття,
Щоб  зупинити  Хаосу  біду.
Він  мав  усе:  машину  часу,    відлік
Всю    мудрість  паралелей  і  віків.
Він  мусить  відшукати  Промінь  Часу
Щоб  повернути    світло  його  всім.
Коротка  зустріч…  і  розлука  знову
В  серцях  закоханих  зворушує  струну,
Богдан  летить  до  батьківського  дому,
Щоб  об*явити    декому  війну…
                                 16
В  далекім  часі,  на  Земля  планеті,
Де  народився  і  змужнів  Богдан,
Навчились  люди  цінувати  Вічність
І  Промінь  Часу  відліком  їм  став.
Збудовано  потужний  комутатор,
Щоб  всі  бажаючі  зв*язатися  могли
З  великою  всесвітньою  стрілою,
Яка  прошила  всі  світи  й  віки.
Доступний  всім  і  кожному  окремо,
Безмежної  потужності  сигнал,  
Хтось    вирішив  привласнити  зухвало…
Його  й  летів  шукати  наш  Богдан.

Укравши  десь  свою  машину  часу,
Сво  прилетів  до  Завтрашнього  Дня
Із  часу,  де  вся  сила  й  влада  в  грОшах,
Де  честь  і    совість  –  то  лише  слова.
Ради  наживи,  ради  влади  в  світі,
Зламавши  захист  комутатора  часУ,
Змінив  всі  коди  і  за  Промінь  Часу
Усі  повинні  сплачувать  йому.
І  не  зважаючи  на  наслідки    зухвальства,
Або  з  метою    підкорити    Світ
Сво  не  бажав  відкрити  Промінь  Часу
Баз  передплати  і  покори    міст…

Богдан,  забігши  на    годинку  в  хату,
Де  пролетіло  радісне  дитинство,
Дізнавсь  від  матері  про  Сво  і  ті  страждання,
Які  йому  вдалося  натворити.
Багато  друзів,    рідний  брат  і    батько
Зависли    раптом    в  просторі  віків
І  Сво  повинен  хтось  переконати,
Відкрити  відлік  для  мандрівників.
Але  усі,  хто  йшов  на  комутатор,
Вертались  звідти  з  тугою  в  очах…
Відкриє  Промінь  Часу  після  того,
Як  всі  світи  платитимуть  за  час.
                                   17
Богдан  вже  поспішав  до  Сво  на  зустріч,
Коли  тихенько  коник  заіржав,
Його  машина  з  чудо-інтелектом,
На  комутатор  оком  показав.
-  На  комутатор  вимкнемо  напругу,  
Система    Промінь  Часу  відімкне,
А  пере  завантаження,  можливо,
Програму  Сво    у  карантин  вжене.
Тоді  з  ним  буде  легше  розмовляти,
І  Промінь  Часу  дещо  погорить,
Багато  хто  змінити  зможе  відлік
На  допомогу  швидко  прилетить.

Так  вирішивши  починати  справу,
Богдан  на  комутатор  полетів,
напругу  зняв  і  знову    завантажив
програму  комутатора  шляхів.
Йому  вдалося!  Знову  Промінь  Часу
На  Всесвіт  весь  спасінням  майорів
Його  побачили  усі  кому  потрібен,
Маяк  для  мандрування  між  віків.
А  Сво  в  той  час    вирішував  задачку
Як  грошенят    загарбати    побільше,
Коханка  Лоч  лежала  на  колінах
І  мріяла  про  владування  вічне.

Богдан  ввійшов  до  них  без  стуку  в  двері
І  без  запрошення    усівся  в  крісло  боса…
Сво  аж    запінився…  Такого  ще  зухвальства
У  цьому  часі  не  стрічав  він  досі.
-  Що  пінишся,    ні  лють  ні  безпорадність
Тобі  не  допоможуть    тут  ніколи
Підняв  ти  руку  на  святиню  нашу,
Тому  підеш  в    Печеру  Непокори.
А  Лоч  тим  часом    тихо  відступала  
До  столика,  де  парував  сніданок…
Рука  махнула  -  в  сторону  Богдана
Летіло  лезо  по  смертельну  рану…
                             18
Ще  мить  і  все  могло  скінчиться…
Як  несподівано  ожив  кохання-меч,
Майнуло    сяйво  через  всю  світлицю,
І  ніж  уп*явся    Сво    поміж  очей.
Тим  часом  Лочь    вже  бігла  коридором,
Ратуючи  нікчемнеє  життя…
 -  Відкрився  вхід  в  Печеру  Непокори…
І    Сво  і  Лоч    пішли  у  небуття.
Богдан  з  подякою  і    ніжністю  погладив
По  рукояті  свій  спаситель-меч,
В  думках  вклонився  до  землі  Наталці,
Яку  пора  вже  запросити  під  вінець.

Та  поки  що  потрібно  запобігти
Втручанню  в  комутатор  злих  думок,
Всі    доступи    до  Променя  відкрити,
на      керування  виставить  замок.
Діждатись  батька,  брата  із  мандрівки,
Чи  де  не    заблудились  у  пітьмі,
Допомогти  матусі  по  домівці
И  лиш  тоді  до  Паракуль  іти.
Наталочка  вже,  правда,  заждалася,
З  мандрівок  тих  коханого  свого…
Чому  ж    не  чути    довго  Ярослава,
І  як  далеко  батька  занесло?..

Матусі  показавши  голограму,
Свого  єдиного  і  вічного  кохання,
Він  розповів  як  оживав  той  меч,
Що  мила  дарувала  на  прощання.
Як  брів  по  Непокорі  лиш  в  надії,
Зелені  очі  цілувати  знову,
І  як  одноразово  світ  осліп,
І  як  він  сам  прозріти  зумів  знову.
Як  Сво  і  Лоч  взялися  хитрувати,
Як  мила  небезпеку  відвела…
Та  матінка  все  плакала  й  молилась
Щоб  повернулись  всі  кого  чекала…
                       19
І      тяжко  бачити,  як  плачуть  мами  очі,
та  як  по  зморшках  котиться  сльоза  .
-  Матусю,  мила,  я  їж  відшукаю,
Куди  б  не  завела    дорога  ця.
-  І  знову  біг  Богдан  на  комутатор,
В  надії  з  рідними  десь  вийти  на  зв*язок
І  перевіривши  контактів  всіх  програми,
Знав  місце  й  час  де  Промінь  їм  замовк.
Провівши  деякі  не  хитрі  розрахунки,
Направив  він    енергії  пучок,
На  допомогу  їх  машини  часу,
Щоб  там  двигун  раптово  не  замовк.

Просканувавши    від  нуля  весь  простір,
У  радіусі  близько  ста  віків,
Богдан  побачив,  що  зависло  в  часі
Десь  півмільйона    всіх  мандрівників.
Та  лише  сім  машин  було  у  русі,
Летіли  –  як,  без  певної  мети…
Він  здивувався.  Так  не  може  бути.
По  напрямку  -  не  важко  ціль  знайти.
Тоді  ввімкнувши  інтелект-машину,
Що  володіла  мудрістю  віків,
Задав  питання    мудрому  творінню:
-  Що  заважає  визначитись  їм?

Та  відповідь  давно    була  готова,
Жіночий  голос  ніжно  пролунав:
-  Коли  в  пітьмі  ввімкнувши  комутатор,
Ти    Променю    зворотний  відлік  дав.
Тому  й  стоять  у  Всесвіті  машини,
Їм  Промінь  Часу  більше  не  взірець,
Ті  сім  летять,  бо  час  для  них  існує,
Та  перед  ними  тільки  вірна  смерть…
-  І  що  тепер?  Як  виправить  помилку?
-  Полярність  струму  досить  лиш  змінити,
І  я,    щоб  повернути  Промінь  в  нуль,
Повинна    дещо  в      схемі  замінити.
                                 20
Картаючи  себе  за  необачність,
Богдан  змінив  полярність  струму,
А  інтелект-машина  підрівняла,
Нуль  Променя  із  точністю  в  секунду.
На  часосканері  всі  кораблі  відразу,
Заметушились  і  лягли  на  курс,
Ті  сім,  що  збились,  також  зупинились…
Вже  капітани  розвертають  корпус.
Безмежна  радість  пройняла  Богдана,
Коли  почув    він  рідні  голоси.
Всіх    трьох,    заплакана,  розцілувала  мама…
А  він  благословення  попросив.

-  Зустрів  я  дівчину,  для  нас  вона  минуле,
Для  неї  ми  майбутнє  навпаки,
Але  кохання    -  то  могутня  сила,
І  їй  не  перешкода  ті  віки.
Та  щоб  уникнути  біди  і  парадоксу,
Пройшовши  добровільно  Непокору,
Створити  власну  мріяв  паралель,
Та  в  Паракуль  завис  на  півдороги.
Спасибі  їй,  вона  мене  чекала,
Її  кохання  освітило  шлях…
Та  мусив  Промінь  Часу  повернути…
І  от  тепер  на  ваших  я  очах.

-  Вчинив  ти  вірно,  дорогий  наш  сину,
Ти    не  своє  кохання  нині  спас,
Коханням  цим  ти  захистив  весь  Всесвіт
Від  Сво  і  Лочі,  що  зайшли  в  наш  час.
Навіки  будьте  в  радості  і  горі,
Єдиним  цілим,  променем  кохання,
Щасливі  будьте  і  взірцем  для  тих  
Кому  воно  приносить  лиш  страждання.
-  Бувайте!  Зачекалася  кохана,
А  ще  чека  на  мене  Пракуль…
Зустрінемось!  Весілля  незабаром…
-  Лунало  ехо    Завтрашньому  Дню…
                                       21
А  він  уже  пронизуючи  час,
Летів  стрілою  у  Країну  Мрій.
Щоб  запросити  вірну  королеву
В  країну  Найщасливіших  подій.
Наталочка  давно  цього  чекала
І  не  вагаючись  дала  Богдану  згоду
У    Паракуль  летіли  уже  разом.
Де  їх  чекав  дарунок  від  народу.
За  силу  й  мужність  їхнього  кохання,
За  Промінь  Часу,  радість  майбуття,
Зіткали  люди  з  радості  і  щастя,
Для  долі  їхньої  надійне  укриття.

Тим  часом  звідусіль  летіли  друзі,
Несли  дарунки  різних  поколінь.
У  побудованій  із  щастя  паралелі
Для  всіх  бажаючих    вже  накривали  стіл.
Всесвітній  Розум  привітав    Богдана,
Наталі  ніжно  руку  цілував…
-  Живіть  у  злагоді!  Ви  тут  найперша  пара,
Що  я  навіки  в  ціле  поєднав.
Колись  давно,  в  Наталиному  світі
Я  так  Адама  й  Єву    в  ціле  звів,
Не  повторіть  минулого  помилки,
Щоб  світ  цей  щастям    назавжди    розцвів.

Заграли  сурми,  відбулося  диво…
Мед  щастя  й  радості    на  долю  молодим…
Про    вічне,  ніжне  зоряне  кохання,
Лунала  пісня  Всесвітом  усім.
                       *  *  *
Ту  пісню  і  почула  моя  муза,
Коли  летіла  в  гості  у  мій  дім
Мені  сподобалась  та    розповідь  чудова
Її  тепер  і    вам  я  розповів.

(дякую    за    надхнення    і    підтримку    моїм    чарівним    подругам    і    друзям    з    poetryclub
Чорний    лев,    Мішель    де    Лакруа,    Леся    Геник,    Олена    Іськова,    KS,Тетяна    Луківська,    LMCH,*ИРЕНА*,    глек    галина    і    багатьом    іншим
А    особлива    подяка        автору    цього    чудового    сайту    Євгену    за    подаровану    можливість    спілкування.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320090
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.03.2012

В Країні Мрій (21) закінчення

закінчення  початок  в(1-20)      
                                 21
А  він  уже  пронизуючи  час,
Летів  стрілою  у  Країну  Мрій.
Щоб  запросити  вірну  королеву
В  країну  Найщасливіших  подій.
Наталочка  давно  цього  чекала
І  не  вагаючись  дала  Богдану  згоду
У    Паракуль  летіли  уже  разом.
Де  їх  чекав  дарунок  від  народу.
За  силу  й  мужність  їхнього  кохання,
За  Промінь  Часу,  радість  майбуття,
Зіткали  люди  з  радості  і  щастя,
Для  долі  їхньої  надійне  укриття.

Тим  часом  звідусіль  летіли  друзі,
Несли  дарунки  різних  поколінь.
У  побудованій  із  щастя  паралелі
Для  всіх  бажаючих    вже  накривали  стіл.
Всесвітній  Розум  привітав    Богдана,
Наталі  ніжно  руку  цілував…
-  Живіть  у  злагоді!  Ви  тут  найперша  пара,
Що  я  навіки  в  ціле  поєднав.
Колись  давно,  в  Наталиному  світі
Я  так  Адама  й  Єву    в  ціле  звів,
Не  повторіть  минулого  помилки,
Щоб  світ  цей  щастям    назавжди    розцвів.

Заграли  сурми,  відбулося  диво…
Мед  щастя  й  радості    на  долю  молодим…
Про    вічне,  ніжне  зоряне  кохання,
Лунала  пісня  Всесвітом  усім.
                       *  *  *
Ту  пісню  і  почула  моя  муза,
Коли  летіла  в  гості  у  мій  дім
Мені  сподобалась  та    розповідь  чудова
Її  тепер  і    вам  я  розповів.

(дякую  за  надхнення  і  підтримку  моїм  чарівним  подругам  і  друзям  з  poetryclub
Чорний  лев,  Мішель  де  Лакруа,  Леся  Геник,  Олена  Іськова,  KS,Тетяна  Луківська,  LMCH,*ИРЕНА*,  глек  галина  і  багатьом  іншим
А  особлива  подяка    автору  цього  чудового  сайту  Євгену  за  подаровану  можливість  спілкування.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320086
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.03.2012

Весна

Весна  проснулась  и  опять,
Зим́у  настырно  вытесняя,
Приходит  радость  нам  дарить,
И  на  любовь  благословляет.

Весенний  день  искрится  светом,
А  солнцу  радуется  глаз.
Ручьи  шумя,  бегут  асфальтом,
И  сердце  хочет  петь  сейчас.

Зима,  конечно,  не  сдается,
И  ночью  злится  каждый  раз.
Но  ей  с  Весною  не  сравниться,  
а  Дед  Мороз,  совсем  угас.

Весна  несет  заботы  людям,
Чтоб  на  столе  всегда  был  хлеб.
Проснулась  жизнь  от  зимней  стужи
И  в  поле  вышел  человек.

Весна!  Земля  благоухает.
Подснежник  с  рястом  зацвели.
и  хочется,  расправив  крылья,
петь  о  прекраснейшей  любви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315073
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2012

Только ты…

Только  ты
Только  ты,  дорогая,
Теплом  своих  девичьих  глаз
Можешь  в  сердце  моем  
Безутешном…
Развеять  тоску  сейчас.

Только  ты
Только  ты,  дорогая,
Сердцу  поэта  нужна,
Любовь  человека  
Всесильна…
Если  милая  в  сердце  одна.

Только  ты
Только  ты,  дорогая,
Улыбкою  нежной  своей
Можешь  Пегаса  заставить,
Петь  всегда  о  любимой  моей.

Только  ты
Только  ты,  дорогая,
В  моем  сердце  имеешь  приют,
Лишь  тебе,
Лишь  тебе  посвящаю
Песнь,  что  Лира  с  Пегасом  поют.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315024
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2012

Думы мои думы

Думы  мои  думы,
Жители  стихов,
Вы  моя  отрада  -
Странники  миров

Мысли  и  печали,  
горести  утрат  -
вы  со  мною  рядом,
вами  я  богат.

Радость  и  улыбки,
Вера  и  любовь  -
Наполняют  душу
Согревают  кровь.

Люди  –  человеки,
Жители  земли
С  вами  только  живы
Все  мои  стихи.

Жизнь,  судьба,  удача  -
Вам  ли  изменять?
Нет  -    полет  Пегаса,  
Вам  не  удержать

Женщины  подружки,
Наша  жизнь  бежит  -
Поищите  лучше,
Кто  ею  дорожит  

Жизнь  моя  собачья,  
Пропадает  зря  -
Ручка  и  бумага,  
Вся  моя  семья,

Молодость  бродяжья,
Смелость  грешных  уст,
Помоги  сгореть,
Не  ищи  уют.

Я  хочу  исчезнуть,
Я  хочу  сгореть,
Что  б  смеялось  солнце,
Пламени,  во  след,

Думы  мои  думы
Жители  стихов
Шепчут  тихо  губы…
Странники  миров.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314838
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.02.2012

Виденье…

Меня  тревожат  краткие  минутки,
Когда  ты  вновь  являешься  ко  мне…
И  почему-то  хочется,  родная,
С  тобой  поговорить  наедине…

Но  ты  ко  мне  являешься  виденьем,
не  знающим    любви  прекрасных  слов,
Ведь  не  вернуть  того,  что  прогорело,
Не  воскресить  угасшую  любовь.

Мне  хочется,  сказать  тебе:  -  Родная…
-  Я  говорю….  Но  вдруг    уходишь    ты.
Как  жаль,  что  ты  являешься  в  тумане,
надежды,  веры  и  несбыточной  мечты…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314822
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.02.2012

Не рубите с плеча!!!

Не  рубите  с  плеча!!!      Не  стоит!
Не    решайте  поспешно,  зря
Это  может  дорого  стоить,
Для  того,  о  ком  речь  пошла…

Позабыв  народную  мудрость:
«Семь  раз  подумай  и  раз  реши»
Совершаем  мы  тьму  ошибок,
Распоряжаясь  чувствами  души.

Не  стоит  рвать,  свою  проблему  в  клочья,
Метая  бисер  с  разъяренных  глаз…
Нельзя  метаться  изнуренной  птицей,
Без  веры  оказаться  в  небесах.

Когда  споткнулся  вдруг  об  безысходность,
И  кажется,  что  дальше    -  Все.  Тупик.
Сквозь  не  могу  –  пройди  еще  хоть  шаг…
Увидишь,  там  Спасительный  Родник.

Подумай  перед  тем,  как  сделать  выбор.
Того  ли  ждет,  изранена  душа???
Из  каждой  ситуации  есть  выход!!!
А  чаще,  между  прочим,  даже  два.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314513
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 16.02.2012

По вовчому закону…

Як  важко  розшукати  справедливість,
Як  легко  знов  відчуть  розчарування…
Усе  частіш  перемагає  біль
У  світі,  де  немає  покаяння.

Життя  летить  по  вовчому  закону  –
У  кого  сила  –  в  того  більше  прав…
І  багатіючи,  отой  сильніший,  вчора
У  жебрака  останнє  відібрав.

Там  де  нажива  –  завмирає  правда…
І  там,  де  розкіш  –  совість  не  живе…
Закони  вовчі  –  пожирають  душі,
Недавно  чесних,  совісних  людей.

Як  часто  у  погоні  за  прибутком,
В  надії  обікрасти  цілий  світ,
За  кожною  копійкою  трясуться…
«не  дай  бог,  хто  чуть  більше  норми  з”їсть»

Закони  вовчі?  Може  і  не  так.
Бо  в  зграї  кожен  знає  своє  місце…
В  суспільстві  ні.  Очерствіла  душа
Демократично-вільного  суспільства.

Але  не  скрізь  панують  ці  закони.
-  Не  розумію  тільки  в  чому  річ.
Де  менше  демократії,  там  совість,
Там    правда  найцінніший  в  домі  гість.

Чомусь  в  селі,    де  в  кожного  свій  дім,
Де  в  кожної  родини  свій  достаток…
Боронь  господь  там  пожаліть  води,
Або  сусіду,  хліба  шмат  не  дати.

Там  люди  друзі,  може  й  вороги…
Але  там  чемність,  ввічливість  панує.
Душа  там  квітне,  лічить  свої  рани
І  майбуття    без  відчаю  малює.

Та  тільки  появляється  «господар»
 -  ці  цінності  зникають  назавжди.
І  дуже  рідко  совість  допоможе,
Йому  з  людьми,  консенсуси  знайти.

І  в  котре  повертаються  закони,
Людей  перевертати  на  вовків…
І  цей  процес  назад  не  повернути,
Як  не  вернути  прожиті  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314065
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 14.02.2012

Памяти М, ВЕРЕЩАКИ

Поет    не    помирає,    а  злітає
У  височінь  і  глибину  віків,
Він  тіло  лиш  навіки  залишає,
Щоб  з  висоти  нас  бачити  усіх.

Поет  не  може,  просто  так  померти.
Він  оживає  у  своїх  рядках,
Тому  завжди  у  пам”яті    народу
Літає  серед  нас  неначе  птах.

Він  не  помер  –  Відкрийте  його  вірші,
Там  радість,  біль  і  вся  його  душа,
Він  залишив  назавжди  тільки  тіло…
...Та  не  напише  більше  і  рядка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313991
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.02.2012

* * *

Когда  бывает  очень  трудно…
И,  кажется,  что  жизнь  пуста,
Зову  к  себе  свою  подругу,
В  виде  бумаги  и  пера…

Ей  изливаю  свою  душу,
Смеюсь  и  плачу  вместе  с  ней…
И  эти  искренние  строки,  
мне  помогают  быть  сильней...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313748
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2012

Картина (но не маслом)

А  жизнь,  как  плохая  картина,
Неумелого  художника  рукой,
Нарисована    на  грубом  ватине…
и  не  высохшая,  сложена  потом.

Все  в  памяти  давно  перемешалось.
Остался  лишь  один  неясный  цвет…
Какая  глупость….  Ведь  ты  сам  художник,
И  это  всей  судьбы  твоей  портрет.

Над  кем  смеюсь  я?      Только  над  собою…
-  но  кто  же,  право  тебе  это  дал?
Запомни!  -    Жизнь  рисована  тобою
И  краски  сам  ты  выбирал.

Цвета  были  разные  в  радуги  …
Темнее  ночи,  светлее  дня…
И  любовью  картина  увенчана,
Как  цветами  в  маю,  земля.

Бесконечной  дорогой  пронизана,
Год  за  годом  рисуется  жизнь.
Кто  сумел  рисовать  ее  бережно
-  Тем  картинам  вовеки  жить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313371
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2012

Вам (пользователи poetryclub)

Когда  Пегас  тихонько  подойдет,
Серебряным  копытом  постучит,
Прошу  тогда,  всего  лишь  тишины,
Иначе  испугается,  сбежит.

Но  если  повезет  договориться,
Меня  на  крылья  он  сумеет  взять,
Блаженства  –  снова  в  сказке  оказаться
Нельзя  ни  описать,  ни  передать.

Тогда  все  тайны,  двери  приоткрыты,
Мы  сказку  с  ним  рисуем  наяву.
Летает  мысль,  тогда  быстрее  света
И  кажется,  что  только  в  ней  живу.

И  вот  однажды,  заглянув  случайно,
В  страну  друзей  Пегасовых,  подруг,
(забыл  прочесть  название  на  входе),
Мне  подсказали:  -  Здесь    ПОЭТОВ  КЛУБ.

Мой  конь  расслабился,  ему  здесь  очень  рады,
Он  здесь  поет,  копытами  стучит,
На  весь  размах  здесь  крылья  расправляет
И  каждый  стих  мелодией  звучит.

Как  хорошо  здесь  встретиться  с  друзьями.
Порадоваться,  душу  им  излить,
С  кем  поделиться  добрыми  словами,
И  боль,  и  радость  с  ними  пережить.

Спасибо,  друг,  Пегас  мой  ненаглядный,
Что  залетел  сюда  на  огонек…
Спасибо  ВАМ,  друзья  крылатой  музы,
За  то,  что  с  вами  я  не  одинок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313125
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2012

Я не верю любви…

Я  не  верю  любви,
Я  ее  ненавижу,
Берегу  лишь  тепло  огня…
Но  я  верю  в  мечту,
Верю  в  то,  что  я  вижу,
Верю  в  то,
Что  тревожит  меня.

Есть  один  огонек,
Среди  тысячей  звезд,
В  этом  жизни  бескрайнем  небе,
Без  которого    я    
Средь  людей  одинок,
Без  которого,  
Словно  бесцветен.

Иногда  мне  его  
Зажигает  судьба,
В  этих  мило-прекрасных  глазах,
И  тогда  лишь  они,
Могут  видеть  меня
Во  всех  моих
Радужных  красках.

Еще  верю  в  судьбу,
Еще  верю  в  мечту
И  немножечко  верю  надежде,
Но  поверить  любви
Я  уже  не  смогу.
Для  меня  ее  просто  нету…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313061
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2012

Фото

Когда  появится  свободная  минутка,
На  фото  я  украдкой  посмотрю…
На  фото  девушки  с  прекрасными  глазами,
Которую  так  нежно  я  люблю.

Смотрю  я  в  нарисованные  глазки…
И  появляется  ко  мне  она  сама…
В  каком-то  дымчато-расплывчатом  тумане,
В  воображении,  стоит  она,  жива.

Я  вспоминаю  все,  что  было  между  нами…
О  всем  что  будет,  фото  говорит…
Но  эта  девушка,  с  прекрасными  глазами,
Меня  уже  старается  забыть.

Об  этом  я  не,  плачу  не    терзаюсь…
На  фотографию  с  улыбкою  смотрю…
И  от  того  помалу  забываю,
Что  я  ее  как  никого  люблю.

Смотрю  на  фотографию  девчонки,
Смотрю  и  вижу  прелесть  юных  дней…
Я  далеко,  но  все  же,  она  рядом.
Рассвет  любви  и  юности  моей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312920
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2012

Собрание (тех, кто живет в душе человека) поэма

«Посвящено  любимой»

 «И  ничто  души  не  потревожит,
   И  ничто  не  бросит  ее  в  дрожь.
   Кто  любил  –  тот  полюбить  не  сможет…
   Кто  сгорел  –  того  не  подожжешь»
                                                       (С.  Есенин)

                                       Собрание
       (тех,  кто  живет  в  душе  человека)
                                               1
Тебя,  родная,  не  встревожит
Пегаса  легкий  стук  копыт,
Ему  ты  просто  не  поверишь…
И  от  тебя  он  убежит.

Ну  что  ж,  такая  наша  участь.
Но,  друг  мой,  ведь  его  понять,
Увы,  совсем,  совсем  не  трудно,
Пегас  мой  ведь,  Амура  брат.

Он  был  всегда  со  мною  рядом,
Моя  душа  светлела  с  ним.
Амурчик  наградил  любовью
И  смехом  радостным  твоим.

Весна  несла  всем  людям  радость,
Дарила  мне  твою  любовь.
Но  нас  учили  огорчаться…
Удары  молний  с  «облаков»

Все  это  было.…  Пролетело,
Но  был  Амуров  брат  Пегас.
И  не  хотел  он  огорчаться,
Он  и  любовь  наверно  спас.

Он  пел,  смеялся,  удивлялся,
Он  рвал  на  клочья  тьму  разлук.
Бывало,  я  хотел  угаснуть,
Но  приходил  на  помощь  друг.

Они  вдвоем  Амур  с  Пегасом,
Хранили  жизнь  того  огня,
Который  подожгла  когда-то
Подруга  милая  моя.

Бывало  все.    Смеялось  пламя    
Твоими  искорками  глаз.
Тогда  был  счастлив  вместе  с  нами
И  пел  мой  радостный  Пегас.



Бывало  все.    Но  снег  утраты,
Ветры  разлук,  дожди  измен,
Не  в  силах  били  потушить,
Огонь,  в  котором  я  горел.

Мои  друзья,  Амур  с  Пегасом,
Мне  приносили  каждый  раз,
Охапку  солнечных  лучей,
Чтобы  огонь  тот  не  угас.

Они  искали  с  милой  встречи,
Чтобы  похитить  искру  с  глаз,
Раздуть  ее  твоей  улыбкой
И  полететь  ко  мне  тот  час.

Все  это  было.…    Пролетело.
Смеялись  ветры  надо  мной…
И  вот  в  один  морозный  вечер
Собрал  я  всех  своих  жильцов…


                                       11

Вокруг  пурга  и  страшный  холод,
Свирепствует  печали  ночь.
Горит  костер,  ни  снег,  ни  холод
Его  не  в  силах  превозмочь.

Вокруг  костра  собрались  сестры,
Подруги,  верные  друзья.
Вот  Разум  –  здесь  он  повелитель,
Вот  Совесть,  Вера  и  Мечта.

Вот  Гордость,  к  Разуму  поближе,
Амурчик  у  костра  лежит.
-  А  где  Пегас?  –  Он  на  работе.
-  Ну  ладно,  скоро  прибежит.

Надежда  у  костра  ютится,
Эго  теплом  согреты  все.
-  И  что  же  делать?  –  Разум  слышно,
-  Вопрос  я  этот  ставлю  всем.

Вот  мы  вокруг  Любви  собрались…
Ее  же  нужно  нам  судить.
Сумеем  ли  пургу  и  холод,
С  огнем  расставшись,  победить?

Друзья,  я  не  знаю,  не  вижу
К  удаче  другого  пути


И  нашу  Любовь  не  обижу,
Но  надо,  же  дальше  идти.

Амурчик,  скажи  свое  слово.
Сумеешь  обогреть  нас  впереди?
-  Господин,  извините,  нет!
Мне  с  вами  не  по  пути.

Я  разжег  это  пламя  страсти
И  оставить  его  не  смогу.
Ведь  Вы,  только  Вы  своей  правдой
Разбудили  вот  эту  пургу.

Может  быть,  нас  затопчет  вовсе,
Спрячет  от  глаз  метель.
Но  другого  костра  не  будет,  
Нечему  больше  гореть.

-  Что  скажет  Мечта?  Неужели  и  ты
Хочешь  погибнуть  здесь?
Знаю  я,  ты  не  хочешь  пурги,
Но  в  дороге  лишь  сможешь  взлететь.

-  Я  с  вами  и  всегда  одна.
Боюсь  остаться  лишь  мечтой,
Любовью  я  была  согрета,
Но  дикий  холод  за  спиной.

Не  знаю,  можно  ли  взлететь,
Но  я  хотела  бы  идти,
Быть  может,  отыщу  удачу
И  скажет  мне    она    –  лети.

А  если  нет    -  Не  будет  больно.
Я  буду  знать,  что  я  жива,
Что  я  жила,  лететь  хотела,
Но  не  позволила  пурга.

Хочу  лететь,  но  вдруг  погибну,
Я  обвинять  Любовь  не  стану.
Я  с  Вами.  Вы  мой  господин.
Что  скажете  –  того  желаю.

Спасибо.  Не  одна  ты.  Помни,
Когда-то  к  нам  придет  весна
И  ты  еще  расправишь  крылья…
-  Хотела  бы  я  знать,  когда?

О,  властелин!  –  сказала  Совесть
-  Я  тоже  только  Вам  верна.


Я  знаю,  будет  очень  трудно,
Но  правдой  вызвана  пурга.

Я  виновата  в  том,  что  нынче
Нас  всех  бросает  холод  в  дрожь.
Но  кто  жалеет  среди  вас,
Что  я  не  допустила  ложь?

Что  я  смогла  остановить
Младую  силу  буйных  чувств.
И  не  моя  вина,  что  все  же,
Напрасным  оказался  труд.

Любовь  не  стану  осуждать,
Хотела  бы  ее  спасти…
Но  скажет  Разум    -    «Братья,  в  путь»
Я  буду  рядом  с  ним  идти.

-  Позвольте  мне.  Зачем  так  строго
Судить  несчастную  Любовь?
Надежда  я  –  хочу  напомнить,
Что  не  известно  ничего.

Пускай  горит,  теплее  будет.
Смотрите,  все  же  тает  снег,
Взойдет  же  солнце  и  весною,
Зеленым  станет  этот  лес.

Мечта  взлетит,  Пегас  запляшет,
Надежда  с  Верой  запоют.
Мы  здесь  должны  искать  удачу.
Взаимность,  ласку  и  уют.

Найдем!  И  улыбнемся  вместе.
Сестрица  Вера,  где  же  ты?
-  Я  здесь,  сестрица,  это  правда
Не  надо  никуда  идти.

-  Конечно,  думаю,  не  стоит
Бежать  бог  весть  куда,  зачем…
Нельзя  хранить  огонь,  который
Горит,  чтоб  только  жить  себе…

Я  Гордость!  Да,  я  вечный  враг
Надежды,  Веры  и  Любви.
И  я  права!  Ведь  это  глупо:
Гореть,  не  видя  смерти  впереди.

Любовь  сильна.  Но  братья  стойте.
За  кем  горите?  Ведь  ОНА


Пренебрегает  просто  вами
И  ты  Любовь  ей  не  нужна.

ОНА  не  верила,  что  Совесть,
Во  имя  Веры  и  Любви,
Остановила  страсть  желаний…
Ну,  где  же,  правда?  Черт  возьми…

Может  быть  в  том,  что  в  женском  мире
Желание  и  страсть  сильней,
Которые,    сгубили  честь
Любимой  девушки  твоей.

Может  быть  в  том,  что  все  же  будут
В  ЕЕ  душе  минуты  пик,
Что  станет  холодно  и  вспомнит,
Что  здесь  ее  костер  горит?

Любовь  согреет,  снег  растает,
Пурга  исчезнет  с  этих  мест.
Но  нет,  друзья,  пока  жива  я
Со  мною  будет  ЧЕЛОВЕК.

Мой  голос  очень  мало  значит.
Огонь  любви  теплом  богат,
Но  в  чудеса  давно  не  верю
И  Разум  вправе  сам  решать.

-  Любовь,  тебе  дается  слово,
Ты  выслушала  все  и  всех.
Я  знаю,  тебе  очень  больно,
Но  погибает  ЧЕЛОВЕК.

И  ты  должна  понять  всю  тяжесть,
Того,  что  сделано  тобой.
Ты  проиграла  поединок.
Зачем  ты  спорила  с  Судьбой?

-  зачем  взяла  в  подруги  Совесть,
Зачем  с  Надеждою  жила?
Нет,  Повелитель,  Вы  не  правы,
Для  ЧЕЛОВЕКА  я  жила.

Вы  судите  меня…  Смешно.
Ведь  я  сильнее  вас  была.
Убить  меня  лишь  Разум  может…
Но  я  еще  пока  жива.

Вы  все  вокруг  меня  собрались…
И  дым  глаза  кому-то  ест,


Кому-то  ветер  дует  в  спину…
Но  разве  холод  вечный?  Нет.

Я  ЕЙ  прощаю  все  обиды
И  ЧЕЛОВЕКА  к  ней  веду.
Я  видела  глаза  ЛЮБИМОЙ
Встречала  Радость  и  Беду.

Я  открывала  ЧЕЛОВЕКУ
Все  тайны  девичьей  души…
А  мир  тот  светлый  и  прекрасный,
И  в  нем  хотела  бы  я  жить.

Мне  Подлость  предлагала  выход
Избавиться  от  этой  тьмы,
Мне  Ложь  удачу  предлагала…
Но  можно  ли  такою  быть?

Я  живу  для  нее.    Может  вам  не  понять,
Чем  нежны  голубые  глаза…
Но,  друзья,  вы  ведь  все  ее  любите,
Зачем  же  меня  осуждать?

-  Послушай,  Любовь,  говори  о  себе,
Что  думаю  я,    ты  знаешь.
-  Гордость,  молчи,  успокойся  пока,
Говорить  так,  имею  право.

-  Нет,  помилуй,    молчать  не  желаю
И  на  голос  имею  я  право…
-  Гордость,  молчи!  Ведь  я  же  не  раз
Свою  правоту  доказала.

ЛЮБИМАЯ  как  самородок,
Как  не  шлифованный  алмаз,
И  потому  увидеть  трудно,
То,  что  упрятано  от  глаз.

ОНА  –  подобие  пушинки,
Светла,  приятна  и  нежна.
От  ласки  тает  как  снежинка,
Попавшая,  в  страну  тепла.

И  потому  судить  не  стоит
Ошибок  юности  былой,
Их  просто  не  было,  ведь  жизнь
Нам,  продиктована  Судьбой.

-  Ты.  Любовь  не  права.  Ведь  эти  ошибки
Для  нас  вечным  холодом  стали.


Разум,  скажи,  ты  позволишь,
Чтоб  ЛЮБИМАЯ  к  нам  возвращалась?

Ведь  знаешь,  как  она  придет,  какою  и  когда,
ЕЕ  не  приведет  любовь,
А  девичья  беда.

-  Позволю,  и  тебя  заставлю,
Свой  язычок  попридержать.
ЛЮБИМОЙ  дверь  сюда  открыта,
Любовь  ЕЕ  сумеет  оправдать.

Спасибо,  братья,  всех  послушал…
Но  вправе  только  сам  решать.
Ведь  все  мы  с  вами  виноваты,  
И  всех  нас  можно  оправдать.

Жива  Любовь,  Надежда,  Вера
Мечта  и  Совесть  их  друзья.
Прекрасный  мир.  Но  где  же.  Счастье???
Коварна  все-таки  Судьба.

                             111

Сидит  в  задуме  их  Владыка.
Он  может  каждого  понять,
Любого  может  успокоить,
Помиловать  и  наказать.

Он  Властелин,  он  сила,  воля.
Встречал  и  Радость  и  Беду…
Бывало,  вел  на  поле  боя
Измену,  Подлость,  Клевету…

Сейчас  в  задуме….  То  ли  дело
Купаться  в  нежности  Судьбы…
Нет  не  она  владыка  мира…
И  нужно  с  нею  быть,  на  ты.

-  Хотел  решить  и  приказать…
Но  видно  время  не  пришло…
Так  пусть  живут,  живут  всегда
Надежда,  Вера  и  Любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312661
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 09.02.2012

Мечта…

Не  пройдет  и  двух  лет,
Когда  скажешь  ты    мне:
-  Вот  семь  лет  мы  с  тобою  знакомы,
Не  пора  ли  теперь  
нам  подумать  вдвоем,
о  том  чтобы  нас  было  трое.

Я  отвечу  тебе,  дорогая  моя:
-  Что  любовь  –  это  радость  до  боли,
Что  тебя  я  люблю,
Что  тобой  дорожу
И  прошу,  
Будь  моею  женою.

Не  пройдет  и  трех  лет,
Станет  жизнью  мечта.
(не  хочу  я  сейчас  ошибаться)
Я  хочу,  чтобы  жизнь
Мне  взглянула  в  глаза
И  сказала  тихонечко:  -  ПАПА

Чтобы  ты  подойдя,
Своей  нежной    рукой
Приласкала  тот    жизни  комочек,
Накормила  своим  
грудным  молоком,
Колыбельную  спела  к  ночи.

Знаю  я,  будет  так
Как  нам  всем  суждено…
Но  я  верю,  
мечта  станет  былью.
Улыбнемся  тогда,
Мы  всем  этим  стихам…
И  конечно,  покажем  их  сыну…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312338
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2012

Баллада о любви…

Баллада  о  любви…

На  руках  у  мальчишки  повестка…
Мерещатся  пагоны  на  плечах.
И  перед  ним  стоит  его  невеста,
Девчонка  сероглазая  в  слезах…

-  Любимая,  нам  слезы  не  помогут,
Прошу  тебя,  меня  ты  подожди,
Отдать  я  должен  Родине  2  года
И  я  вернусь  к  тебе,  ты  только  меня  жди.

-  Любимый,  будь  спокоен  и  уверен,
Тебя  я  буду,  буду  тебя  ждать…
И  плачет  сероглазая  девчонка,
Ей  молодость  не  хочется  терять.

И  он  ушел,  чтоб  солнце  не  угасло,
Чтобы  она,  спокойненько  жила,
И  время  для  нее  летело  быстро,
Но  молодость  пока  еще  одна.

Все  реже,  реже  письма  приходили,
Вот  хлынули  осенние  дожди…
И.  …  Получает  он  письмо  такое:
-  Я  вышла  замуж!  Милый,  ты  прости.

Любовь  кипит,  а  сердце  рвется  горем…
За  что,  зачем  тебя  я  полюбил?
Чтоб  ты  меня  изменой  наградила,
За  то,  что  все  мы  твой  покой  храним.

Развод.…    И  в  караул  уходит  мальчик,
Подсумок  АКМ  наперевес.
И  в  тишине  ночной  раздался  ВЫСТРЕЛ
Салют  любви,  угаснувшей  теперь.

Он  зря  ушел  из  жизни  этой  ночью,
Решив,  что  никому  не  нужен  он…
А  сероглазая,…  увы,  не  виновата,
Что  растоптала  сердце  и    любовь.

1984г  Венгрия

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312153
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.02.2012

Никто кроме нас

Никто  кроме  нас

Никто  кроме  нас…
До  боли  знакомо.
И  там  на  войне…
И  здесь  даже  дома

Никто  кроме  нас
Не  пройдет  на  рассвете.
По  кромке  обрыва,
Глядя  в  глаза  смерти

Никто  кроме  нас,
Обжигаясь  морозом,
Не  выйдет  на  помощь,
Мы  все  же  поможем.

Никто  кроме  нас,
Не  смотря  на  запреты,
Не  выйдет  под  пули  
Чужих  пистолетов.

Никто  кроме  нас
Не  сможет  подняться,
Грешный  наш  мир,
Заставить  сражаться

Никто  кроме  нас
Не  поможет  на  свете.
Мы  же  поможем,
Себе  и  планете.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311939
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.02.2012

Тоска…

Бесполезно  любить  –
В  сердце  ноет  тоска…
Бесполезно  щекой,
Прокатилась  слеза…

Тихо  льется  в  ночи
Свет  зеркальной  луны…
Ты  тоска  помолчи.  
Не  тревожь  мои  сны.

Бесполезно  любить…
-  В  сердце  ноет  тоска…
Ты,  печаль,  помолчи,
Бесполезны  слова.

Разве  только  что,  жизнь  
Заставляет  мечтать…
Свято  верить  в  любовь
И  взаимности  ждать.

Я  любовь  берегу,
Мне  она  дорогА
И  смеюсь  я  затем,
Чтоб  не  взвыла  тоска.

Бесполезно  любить,
Бесполезно  страдать.
Но  должна  и  тоска
Бесполезною  стать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311899
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.02.2012

ВОСПОМИНАНИЯ…

Вспоминаю  как  совсем  еще  недавно,
Я  гулял  с  тобою  над  Днепром…
Я  любил…  Ты  мне,  была  желанной,
Самой  близкой,  самой  дорогой.

Мы  с  тобой  гуляли  над  рекою,
Говорили  много  о  любви.
Была  моей  ты,  первою  любовью,
Я  для  тебя  читал  свои  стихи.

А  Днепр  нам  пел  свои  былые  песни…
Ласкали  волны  каменный  причал.
И  сердце  мое  тоже  нежно  пело,
И  голос  мой  легонечко  дрожал.

Забыв  о  времени,  мы  мерили  шагами
Причалы  над  шумящею  волной,
О  чем-то  думали  и  что-то  вспоминали.
И  крепла  наша  юная  любовь.

Садилось  солнце,  месяц  появлялся,
Вода,  чернея  не  пугала  нас
С  Днепром  нам  не  хотелось  расставаться,
Прохладой  он  окутывал  в  тот  час.

Я  согревал  тебя  своим  объятьем,
Через  уста  делились  мы  теплом.
И  очень  хорошо  всегда  нам  было
Вдвоем  гулять  над  ласковым  Днепром.

Мы  разошлись,  остались  лишь  друзьями
Имеем  семьи  и  растим  детей,
Но  Днепр  и  эти  встречи  вспоминаем,
Как  сладкий  сон  из  юности  своей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311649
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2012

Небо зовет…

Небо  влечет  за  птицей,
Небо  зовет  в  полет.
Небо  судьбы  стихия…
Небо  к  себе  зовет.

И  только  судьбы  избранник,
Только  смелый  его  поймет,
Когда,  глаза  закрывая,
В  первый  идет  полет.

С  небом  на  ТЫ  общаться,
Может  лишь  только  тот,
Кто  однажды  его  боялся,
В  первый,  идя  полет.

Уверен  в  своей    укладке,
Стропы  не  подведут,
А  на  худшее  есть  запаска…
К  небу  бойцы  идут.

С  небом  свидание  долго…
Но  хочется  вновь  и  вновь
Встретиться  с  птицей  взглядом,
И  вздохнуть  на  земле  легко.

С  небом  шутить  не  стоит!
Молодые  достойны  жить…
И  десантнику  просто  нужно,
С  небом  своим  дружить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311631
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2012

Мрія

Що  ти  робиш  зі  мною,  дівчино,
Я  не  вірю  чуттям  своїм…
Не  пройшло  і  двох  днів,  а  я  знову
Мрію  бачити  облік  твій.

Мрію  вести  ласкаву  розмову,
Мрію  в  очі  дивитись  твої,
Мрію,  так  я  завжди  з  журбою,
Сказати;  -  Додому  йди.

Не  лякає  мене  моя  доля,
Не  лякає  й  самотність,  повір,
Бо  вже  звик  я  до  кари  коханням,
Та  за  що  не  збагну  до  сих  пір.

Може  це  і  не  кара,  а  долі
Серцю  палкому  дар,
Може  це  і  не  біль,  а  радість
Сонечка  промінь  з-за  хмар.

Я  не  знаю  що  буде  далі…
І  від  долі  посмішок  не  жду,
Тільки  з  радістю  в  серці  бажаю,
Зустріти  кохану  свою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2012

К ЛЮДЯМ…

К  людям…

Я  хочу  обратиться  к  людям,
Я  взываю  к  людским  сердцам,
Я    не  жду  никакого  чуда,
А  хочу  только  верить  вам.

Мы  живем,  под  прекрасным  солнцем,
На  Земле,  голубой  своей,
Мы  живем,  и  мы  верим  в  счастье,
Всех  на  Земле  людей.

Люди  всегда  бежали...
На  пожар  не  смотреть  –  тушить,
Колокольный  набат  пожара,
Всех  до  сих  пор  страшит.

Вспомнить  сейчас  не  сила,
Пожаров  былых  не  счесть…
С  ними  боролись  –  тушили…
Героям  признанье,  честь.

Но  планета  -    могучей  силы,
Те  огни  все  подвластны  ей.
и  бояться,      наверно  стоит,
нам  ужасных,  других  «огней»

 Я  хочу  обратиться  к  людям,
Я  несу  эти  строки  вам,
Посмотрите  вокруг  –  найдите,
Что  угрожает    нам???

Мы  живем  на  земле  чудесной,
На  планете  родной  Земля.
Жизни  родник,  Вселенной
Можем  назвать  тебя.

Здесь  родились  на    свет  мы,
Здесь  песни  нам  пела  мать
Здесь  мы  росли,  дружили,
Здесь  счастье  свое  искать.

Здесь    нам  искать  и  воду,
Здесь  нам  растить  и  хлеб…
И  планету  беречь  должны  мы,
От  разной  чумы  и  бед.

Мы  видели  много  горя,
Мы  видели  вдоволь  бед…
Но  этой  бояться  надо
Пока  еще  время  есть.

Должны  прекратить  немедля
Планету  свою  терзать…
Земля,  как  большая  свалка…
Чего  еще  дальше  ждать?

Должны    перед  сыном,  внуком…
Им  жизнь,  как  и  нам  нужна…
Но  что  вы  творите,  ЛЮДИ!
Планета  у  нас  одна.

Не  верим  мы  в  чудо,  в  бога…
Не    ищем  от  них  пощад.
Ведь  только  РАЗУМОМ,  волей,
Мы  не  допустим  ад.

Я  сейчас  обращаюсь  к  людям,
Я  взываю  к  людским  сердцам.
--  БЕРЕГИТЕ    свою  планету,
Она  счастье  подарит  вам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311380
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 04.02.2012

Гадание

Быстро  тасуются  карты…
Что  же  расскажут  они?
Чем  успокоится  сердце?
Как  проплывут  эти  дни?

Рядом  ложатся  картинки,
Дамы,  вальты,  короли…
Смотришь  на  них  и  гадаешь…
Что  объясняют  они?

Думаешь  –  это  разлука,
Это  родительский  дом,
Это  печаль  или  скука…
Все  говорит  об  одном.

Ищешь  дорогу,  дорогу…
Только  закрыта  она…
Ищешь,  где  ляжет  бумага…
Только  не  будет  письма.

Смотришь,  на  сердце  ложится
Карта  любимой  твоей…
Улыбка  уста  озарила…
Все  собираешь  скорей.

Снова  тасуются  карты…
Как  же  положишь  ты  их?
Что  они  скажут?  Любит?  Не  любит?
И  стоит  ли  верить  им?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311167
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2012

В шторме…

Тучи  над  «морем»  несутся  неслышно,
Ветру  раздолье  над  синей  водой,
Гребнем  сверкая,  громадные  волны,
Куда-то  несутся  одна  за  другой.

Суда  с  аванпорта  уйти  не  решатся…
Не  так  уж  и  мало  их  там  собралось…
Вот  «Припять»  из  камеры  шлюза  выходит,
Груженый,  с  приставкою  –  мой  теплоход.

И  что  ему  волны,  а  ветер  тем  боле…
Уперся  он  носом  навстречу  ему,
И  корпусом  только,    небрежно  вздрогнется
В  пыль  превращая,  любую  волну.

Свирепствует  ветер,    волну  поднимая,
Как  будто  кричит:  –  «Не  пущу,  не  пущу»,
А  вахтенный,  глядя  где  буй  затерялся,
Спокойно  сказал:  -  «Все  равно  я    пройду».

И  свищет,  и  воет  со  злости  ветрюга…
Но  уже  далеко  по  корме  аванпорт.
И  тем,  кто  остался  –  «Счастливой  стоянки»,
А  мы  будем  двигаться  только  вперед.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311162
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2012

Солнце проснуться весну заставляет…

Солнце  проснуться  весну  заставляет
Землю,  поля  и  сады
Тают  снега,  возвращаются  птицы…
И  могучая  сила  весны.

И  желание  жизни  проснется  опять
Все  живое,  что  есть  на  земле
Будет  новую  жизнь  начинать…
Под  солнцем  на  радость  весне.

И  растают  снега,  поплывут  ручейки
И  вздохнут  облегченно    поля
Люди,  встретив  весну,  о  любви  запоют
Улыбнется  от  счастья  земля.

Только  жить,  только  жить  предлагает  весна  –
Просыпайся,  Земля,  не  робей  –
И  пусть  солнышко    светлого  дня,
Растопит  безразличие  людей…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310936
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2012

Себе…

От  себя  не  отрекаюсь,
Выбрал  сам  себе  удел
 Перед  вами,  люди,  каюсь...
 (  Е.  Евтушенко  «Братская  ГЭС»  )



Остановись!!!
Оглянись  назад!
На  бесплодные  дни  посмотри!
Их  ухе  не  вернуть  и  нельзя
Куда-то  вслепую  идти.

К  чему  приведет  
 бесполезности  горечь?
Чего  добиваешься  ты?
Молчи.  Ты  не  прав…
Кем  дано  тебе  право,
Бесцельно,  бесплодно  жить???

Ты  многое  видел,  знаешь
И  мысли  твои  чисты
Но  сам  то,  увы,  бесполезен,
Как  корабль,  что  на  дне  лежит.

Но  ты  человек  и  можешь
Судьбу  свою  сам  решать…
Хотя  в  этом  никто  не  поможет…
Могут  только  мешать.

Думай!!!  Пока  ты  НОЛЬ
Дурак,  идиот,  сынок…
Решай!!!  И  пока  не  поздно
Не  смотри,  -  а  иди  вперед!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310681
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2012

Почему все не так?. .

Почему  все  не  так?..

Почему  все  не  так?
Почему  жизнь  глупа?
Почему  я  ругаюсь  с  судьбою?
Почему,  ту  люблю,
что  другому  дана?..
и  счастлив  вот  этой  болью?..

Почему  все  не  так,  
Как  хотелось  бы  мне?
Почему  моя  боль  безутешна?
Почему  я  люблю?
Почему  я  молчу?
Ведь  знаю  –
Любовь  моя  вечна.

Потому  все  не  так,
Что  люблю  я  ее.
Потому  я  ругаюсь  с  судьбою,
Что  счастливым  хочу
Видеть  я  не  себя,
А  любимую  девушку  Олю.

Потому  и  молчу,
Потому  и  грущу…
Глупой  жизнь  потому  называю,
Что  не  видеть  ее
Мне  своею  вовек  –
А  другой  -    никого  не  желаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310675
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2012

Следы…

Следы…

Каждый  миг  не  проходит  бесследно,
Каждый  день  угасает  не  зря.
Ни  минуты,  ни  век,  я  уверен,
Не  уйдут  никуда  без  следа.

Улыбнись,    протяни  к  солнцу  руки…
Оставляя  свой  след  на  земле…
Чтоб  следы  твои  помнили  люди…
А  ты  улыбался  судьбе.

Чтоб  когда-то  ты  смог  оглянуться,
Посмотреть  на  свой  пройденный  путь,
На  следы,  что  оставил    людям…
И  спокойно  навеки  уснуть.

Чтоб  твоими  следами  дальше,
Другие  могли  пройти…
Не  той  же  дорогой,  а  так  же
С  чистой  мыслью  и  сердцем  в  груди.

Чтоб  следы  добрых  чувств  и  слова…
Зажигали  в  сердцах  мечту…
Со  следами  любви  дороги,
Пусть  укроют  планету  всю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310483
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2012

Я - лирик

Я    -    лирик


Я  не  романтик,  не  фантаст…
Мечтать  о  лучшем  не  хочу…
Я  –  лирик,  я  пишу  о  том,
Что  вижу,  чем  живу.


Я  часто  думаю  о  том,
Что  было  и  что  есть.
Вперед  бывало,  загляну…
Но  и  не  в  этом  моя  честь.

Я  каждым,  словом  и  стихом…
О  чем  бы  я  ни  говорил,
Стараюсь  рассказать  все  то,
Что  видел,  знаю,  пережил…

И  пусть  строка,  порой  упряма…
Я  все  равно  заставлю  петь,
Ее  о  том,  что    нужно  людям
Иначе,    лжец  я  –  не  поэт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310461
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2012

Имею ли право?. .

Имею  ли  право?..

Имею  ли  право
Любить  и  страдать?
Имею  ли  право
Взаимности  ждать?
Могу  ли  я  в  этой
Ночной  тишине,
Писать  и  смеяться,
На  радость  весне?  

Могу  ли  влюбляться?
Могу  ли  я  петь?
Могу  ли  душою
И  сердцем  гореть?
Имею  ли  право,
Жизни  внимая,
Счастье  искать
На  межи  ада  й  рая?

Могу  ли  просить
У  судьбы  –  Помоги?
Могу  ли  на  помощь  
Позвать  и  прийти?
Могу  ли  удачу  
Я  взять  под  уздцы  
Могу  ли  с  судьбой  
Изъясняться  на  ТЫ

Могу  ли  я  жизнь,
Не  жалея  свою
Миру  большому
Крикнуть  –  Люблю
Имею  ли  право
Я  жить  и  любить?
Могу  ли  счастливою  
Сделать  я  жизнь?

Имею  ли  право  
Об  этом  писать?
ИМЕЮ!!!
И  нет  только  права
Молчать!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310262
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2012

Пегасу…

Пегасу…

Пегас  мой!
 Смелый,  резвый  конь,
Тебе  ли  жить  со  мною  рядом?..
Судьба  моя  полна  тобой,
Ты  мне  и  радость,  и  отрада.

Мой  верный  друг!
Ты  не  изменишь!
Я  жизнь  свою  связал  с  тобой,
Я  мысль  свою  тебе  поведал…
И  ты...  понесся  над  землей.

Крылатый  Конь!
Ты  знаешь  дружбу!  
Ее  стараюсь  я  беречь  …
Надеюсь  –  Мне  сослужишь  службу,
Чтоб  иногда  о  жизни  петь…

Ты  друг  Амурчика,  я  знаю,
Меня  давно  он  покорил,
Одной  стрелой,  счастливим,  сделал…
В  душе  огонь  воспламенил.  

И  возле  этого  костра
Местечко  вам  всегда  найдется,  
Летай,  мой  друг,  тепло  даря…
Не  забывай  -    ко  мне  вернуться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310242
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2012

Т О Ч К А

Т  О  Ч  К  А
Вот  она  точка,  где  время
Назад  не  возможно  вернуть,
Где  нету  пути,  а  совесть,
К  горю  изменчивый  друг.

Когда  солнышко  радует  в  небе
И  смех  у  других  на  устах,
А  ты  как  подбитая  птица,
Забывшая  о  небесах.
         
Где  не  ждешь  ни  любви,  ни  расплаты,
Где  теряется  вера  в  мечту,
Где  дорога  закрыта  в  счастье,
Где  все  пути  в  небытие  ведут.

Где  просто  нужно  стать,  остановиться,
Ведь  от  себя,  увы,  не  убежать,
Где  не  должно  быть  сумасшедшей  мысли,
Где  нужно  жизнь  с    начала  начинать.

Где  нужно  приласкать  святую  веру,
Где  нужно  отстоять  свою  любовь,
И  где  сквозь  слезы  нужно  улыбнуться,
И  быть  мужчиной,  человеком  вновь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309817
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2012

Не грусти…

Не  грусти,  не  печалься,  не  надо…
Впереди  много  радостных  дней.
Миг  печали  судьбою  назначен,
А  слезы  не  твой  удел.

Ведь  не  стоит  ошибок  бояться
И  судьбу  бесполезно  бранить.
Улыбнись!  Ты  имеешь  право,
Ты  достойна,  счастливой  быть.

Он  был  слеп  –  не  беда,  
я  был  прав  –  ну  и  пусть,
мне  печально  виденье  другое…
что  в  прекрасных  глазах  появляется  грусть
и  мечты  улетели  в  былое.

Не  грусти,  дорогая,  не  надо,
Пусть  угаснет  утраты  боль.
Он  не  стоит  твоих  страданий.
И    вернется  к  тебе  любовь.

Ведь  я  верю  –  утихнут  штормы,
Притупится    сердечная  боль,  
растворится  тоска    утраты.
И  любовь  загорится  вновь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309812
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2012

Не состоявшийся разговор

Я  жду  тебя...
-  Зачем?
-Не  знаю...
-  А  я  не  выйду...
-Знаю...
   И  даже  не  надеюсь.
-  И  это  все  что  ты  хотел  сказать?
-  Наверно...
   Но  здесь  тепло,
   Прекрасный  вечер...
-  А  я  ответила  уже...
-  Верно...
   Спокойной  ночи,  
   Завтра  ждать
   Приду  наверняка.
-  А  зачем?
   Не  стоит...
   Пока.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309586
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2012

Кумиру (било-бы 75)

Невозможно  ему  не  поверить
Не  понять,  не  дослушать,  уйти
Ведь  на  каждую  в  жизни  боль,
Можно  строчку  из  песни  найти.

В  мире  нашем,  таких  больше  нету
По  чужой  колее  все  бредут…
И  не  пробуют  через  запреты…
Их  забудут  и  врядли    ждут.

Сам  не  мог  он  свернуть  на  проторенный  путь…
А  нам    давно  доказал  –
Что  лучше  вершин  –  будут    только  вершины,
Которых  еще  не  познал.

Когда  просто  жил,  строил  рай  в  шалаше
Любил  и  страдал  по  земному,
Он  всею  душою  и  сердцем  пел
«МИР  ВАШЕМУ  ДОМУ»

Когда  уходил,…  Может  просто  весь  мир
Землю,  взвалив  на  плечи  –  
Сказал  как  его  капитан  корабля…
Спокойно!!!      ЕЩЕ  НЕ  ВЕЧЕР.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309371
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2012

Губы …

Губы  …

При  встрече  часто,
Не  случайно…
 Из  глаз  я  взгляд  перевожу
На  губы…
Сердцем  подневольным
От  них  всегда
Чего-то  жду.

Жду  радости,
Любви,  улыбки,
Жду  смеха,  а  порою  слов,
 Жду  поцелуя…
Эти  губы  не  выпить  мне.
Моя  любовь
Уйдет  с  закатом  лишь  моею…
Тех  губ  коснувшись  как-то  раз,
Узнал  я  радость  Прометея…
Огонь  души  мой
Не  угас.

Огонь  любви,
Огонь  страданий
Огонь  души,
Тепло  земли
Перемешал  я  со  стихами
И      МИРУ,
Радуйтесь  земляне,
С  улыбкою,  сказал  
-  Бери.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309302
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2012

НАЕДИНЕ…

НАЕДИНЕ…

Наедине  с  тобою,
 млеет  сердце.
Смотрю  в  глаза  –
И  первая  весна
Звучит  свирелью
Сладостных  страданий…
Два  человека,
А  любовь  одна.

Наедине  с  собою,
Удивляюсь  –
Откуда  эта  сила  
вся  во  мне?
Откуда  страсть,
Откуда  эта  жажда
Любовь  свою
Дарить  одной  тебе?

Во  сне  –
Я  говорю  с  надеждой.
Смотрю  в  глаза  
Виденья  твоего
И  нежностью,  любовью
(жаль  во  сне  лишь),
Как  сладким  поцелуем  
опьянен.

В  дороге
Я  ищу  отраду…
Иду  к  тебе
И  ускоряю  шаг.
И  ветру,  солнцу,
Птицам  и  деревьям
Стихи  читаю  
О  твоих  глазах.

А  в  жизни
Я  ни  чем  не  лучше…
Одной  любовью  я  богат…
Но  лишь  с  тобою  
Счастлив  буду
И  в  этом  я  не  виноват.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309107
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.01.2012

Юности

Юности  

Живу…    Люблю  весну  и  солнце,
Люблю  садов  весенний  цвет,
А  также  бархатные      губы…
И  глаз,  любимых,    страстный  свет.

Я  встречи  жду,  часы  считая,
Минуты  часто  тороплю,
Чтобы  сказать  –  Привет,  родная,
Чтоб  руку  взять  ее  в  свою.

Чтоб  ощущать  любимой  ласку,
Тепло  ее  прелестных  рук
И  в  самом  жарком  поцелуе,  
Услышать  сердца  ее  стук.

Чтобы  прижаться  к  ней  всем  телом,
До  боли  в  сердце  целовать,
И  очень  долго  расставаться,
Домой  до  зорьки  не  пускать.

Чтоб  слышать  –  Милый  мой,  любимый,
Без  этих  встреч  не  проживу…
Поверь  –  Ты  у  меня  единый,
Лишь  одного  тебя  люблю.

Чтобы  домой  я  возвращался
Весенней  ночью  вновь  пешком
Писать  конспекты  до  подъема
И  воспевать  в  стихах  любовь.

И  чтобы  вновь  часы  считая,
Секунды  даже  торопя,
До  встречи  жить  воспоминаньем…
На  фото  девушки  глядя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309102
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.01.2012

Время…

Уходят  минуты  в  былое,
Уходят,  как  вдаль  поезда…
Последние  то  возвратятся  -
Минуты  уже  никогда.

Уходят  деньки  за  часами,
Птицею  годы  летят…
Но  многие  все-таки  могут
Время  свое  подгонять.

Спешат  молодые,  мечтают…
Жизнь  подгоняют  свою,
Хотя    знают  они  конечно,
Время    уже  не  вернуть.

И  все  же    торопят,  торопят…
Быстрее  бы  время  прошло…
Не  терпится  каждому  знать,
Что  же  дальше  ему  суждено?

Но  когда-то  придут  те  минуты
Которым  не  будешь  ты  рад…
Когда  в  свои  старые  годы-
Юность  начнешь  вспоминать.

И  скажешь  –  ну  как  же  я  мог  так,
Время  губить  ни  за  что…
Ушли  мои  юные  годы,
Их  с  жизни,  как  ветром  снесло.

Прошу  сегодня,  молодые  души,
-  Не  надо  время      попросту    губить,
Отдайте  его,  все  что  можно,  людям  -
Своим  трудом,  умом,  пером  же  может  быть...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308862
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2012

Поетесі

Яскравою  веселкою  сміється
дівоче  серце.
В  заметілі  буден-
воно  співає  і  бентежно  рветься,
і  б"ється  на  весь  світ
неначе  бубен.

Те  серце  повне
 радощів  і  смутку,
тепла,  жіночості?
 безмежного  добра
і  тільки  одного  в  нім  не  помітно,
там  місця
для  байдужості  нема.

Приємно  
доторкнутись  до  душі,
відчувши  ніжний
людяності  дотик,
співае  серце  
з  Лірою  на  пару-
Для  багатьох,  
та  пісня  як  наркотик.

І  коли  в  душах,  
до  всього  байдужих,
проснеться  раптом  
зернечко  любові...
вважай,  дівчино,  
що  тобі  вдалося...
і  не  одна  ти  воїн  
в  цьому  полі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012

Стеляться сніжинки

Стеляться  сніжинки
Долі  по  землі,
А  мороз  малює  
Квіти  на  вікні.

Застеляє  поле,
Замітає  ліс.
На  ставку  із  криги
Вже  будує  міст.

Це  до  нас  у  гості
З  святом  йде  зима,
У  яскраво-біле
Землю  одяга.

Кожен  дім  прикрасить
Гостя  лісова,
І  в  серця  добавить
Радості  й  добра.

Хай  вас  щастя,  люди,
Не  обходить  боком,
Хай  вам  здоровиться-
З  Новим!  Новим  роком!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012

Жизнь диктует свои законы

Жизнь  диктует  свои  законы
И  я  покоряюсь  им.
Но  где  мне  искать,  искать  дорогу
К  дням  счастливым  моим

Судьба  изменила,  подруга  тем  боле
Но  что  мне  жалеться  на  них,
Они  выбирают  свою  дорогу…
Иначе  не  может  быть.

Но  времени  нету  преграды,  конечно
Оно  ведь  идет  вперед
С  судьбою  приходиться  мне  соглашаться,
Меня  ведь  никто  не  ждет.

Я  знаю,  я  верю,  что  будут  минуты
Ее  я  увижу  вновь
Но  майское  солнце  не  сможет  разжечь,
Угасшую  в  сердце,  любовь.

Я  верю,  судьбе  и  знаю  что  все  же
Вернется  ко  мне  любовь…
А  если  опять  ее  потеряю-
Спою  эту  песню  вновь.

Судьба  изменила,  подруга  тем  боле
Но  что  мне  жалеться  на  них,
Они  выбирают  свою  дорогу…
Иначе  не  может  быть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308607
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.01.2012

О любви…

Мне  трудно,  порою  сладить  
С  моею  родной  строкой.
Бывает  она  упряма
Когда,  я  как  сам  не  свой.

Хочу  рассказать  о  жизни  -  
Пишу  же  одну  любовь
Хочу  рассказать  о  людях  –  
И  повторяюсь  вновь.

Я  этому  мало  верю,
Что  в  строчке  тому  вина…
Но  я,  же  сказать  не  смею,
Что  вина  здесь  моя  одна

Но  вряд  ли  пытаться  стоит
О  любви    не  писать  совсем…
Ведь  жить  то  с  любовью  легче
И  нужно  это  чувство  всем.

Так  пусть  -  сточка  играет  мыслью
Пусть  проливает  вновь
На  людские  сердца  как  лаву
Вулкана  судьбы,  любовь.

Пусть  тот,  кто  не  знал  –  узнает
 Кто  знал  –  заиграет  кровь.
Слова  иногда  печальны  ,
Но  горяча  любовь.

Я  мысли  свои  не  скрою.
Они  перед  вами  все.
Читайте  добрые  люди,
Что  у  меня  в  душе.

Читайте  себе  на  радость,
На  радость  своей  мечте.
Любовь  пусть  приносит  счастье,
Всем    ВАМ  и  конечно  мне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308255
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2012

Вдали от Родины

Я  мог  бы  сказать  –  Все  здесь  так  же  как  дома
Дороги  поля  и  сады,
Такое  же  небо  здесь  голубое,
Земля  такой  же  нежной    красоты.

Здесь  солнце  так  же  всходит  и  заходит,
Такие  же  богатые  дожди,
Такая  же  прекрасная  природа,
Как  у  моей  Украинской  земли.

Но  нет.  Увы!    Спроси  любого,  милый,
Но  не  сравниться  здешней  красоте
С  моей  родной  Украинской    землею…
Ведь  больше  не  найти  такой  нигде.

Там  все  не  так!!!  Там  все  родное…
Поля,  деревья  и  дожди…
А  здесь  все  братское  и  все  же
Чужой  мы  даже  хлеб  едим.

Не  обижайтесь  россияне…
Но  твердо  знаю  я  одно!
Что  нет  земли  на  свете  краше
Своей,  любимой  и  родной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308250
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2012

Соловью

Тишина  за  окном,
Тихо  стонет  земля,
Уходя  на  покой,
После  жаркого  дня.

В  тишине  слышу  я  -
Прогнав  мысли  мои,
Льется  трель  соловья
О  безумной  любви.

Ты,  дружок,  не  молчи  -
Пой  мне  песню  свою
Ты,  тоска,  помолчи
Ведь  ее  я  люблю.

А  ты  пой,  соловей,
Пой  всю  ночь  до  утра,
Чтобы  песня  любви
Бесконечной  была.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308091
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012

Мне судьба отдала…

Мне  судьба  отдала
И  назвала  счастливой,
Эту  жизнь    неизбежных  дорог,
Мне  она  отдала
И  любовь  и  печали…
Но  сберечь  ничего  я  не  смог.

Я  бродил  по  земле,
Не  искал  я  уют
Не  терзался  в  печали  от  боли…
Я  любил  и  мечтал,
Я  искал  с  милой  встреч,
Освещало  мне  солнце  дороги.

Я  не  верил  деньгам,
Но  я  верил  в  мечту,
Не  искал  ни  тепла,  ни  пощады
И  любил  я  всегда,  
И  любил  я  одну,
И  другого  мне  счастья  не  надо.

Я  не  знаю  каким,  
будет  завтрашний  день,
я  не  жду  от  удачи  улыбок,
но  у  жизни  прошу,
чтоб  прошла  стороной
дорогу  чужих  ошибок.

А  свои  повторять
 я  уже  не  вернусь,
а  пойду  напрямик  к  своей  цели
улыбнусь  я  судьбе
приласкаю  мечту
и  буду  счастлив
на  самом  деле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308088
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012

Жадная жена

Переклад  гуморески
                                                                                                 Валентина  Лагоди  
                                                                                                 «Скупа  дружина»


Жадная  жена

Когда  заболел  не  на  шутку  Антон,
Родную  жену  он  просил  об  одном
-  если  умру,  тело  бросит  душа
Как  следует  хоть,  приодень  же  меня.

Одень  костюм  на  тело  синий,
Который  раз  я  одевал,
Белье,  что  в  сундуке  лежит,
И  туфли,  те  что  я  достал.

 
Рубашку  бе…  -  Закрыл  ресницы.
С  лица  скатилася  слеза…
Жена  накрыла  спешно  мужа
И  в  размышления  ушла.

-    Новой  костюм,  белье  новое…
А  мертвому  зачем  оно?
Ведь  все  иль  рано  или  поздно
Сгниет  в  могиле  все  равно.

И  приодеть  его  решила…
В  лахмотье  старое,  в  тряпье
А  то,  что  он  успел  назвать,
она  и  вовсе  не  берет.

Как  не  ожиданно,  не  жданно
(смотрела  в  сторону  она)
Открыл  глаза  муж,  осмотрелся
И  вновь  похож  на  мертвеца.

-  Ну  и  Жлобина!  Ну  й  одела
Трусы  такие,  просто  жах
Племяшки  старая  футболка
И  белы  кеды  на  ногах.

И  на  прискорбный  стон  жены
-  куда  уходишь  ты,    Антон
Он  закричал,    дрожали  стены
-  На  стадион,    на  стадион.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307918
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 20.01.2012

Люблю

Люблю…  Что  значит  это  слово?
Хотя  так  часто  произносишь  ты
Люблю  тебя,  желанная,  родная  .
Лишь  о  тебе  прекрасные  мечты.

Люблю  -    ты  прошептал  ей  на  рассвете
И  сердце  жаром  мягко  облилось…
Ты  говоришь  ей  это  слово  нежно
И  действует  оно  как  волшебство.

Люблю  тебя…  и  с  этими  словами
Твои  уста  идут  в  тревожный  путь  –
Ресниц  коснутся  с  ясными  глазами
И  по  щекам…  вот  бантик  ее  губ.

Люблю…  колотит  сердце  неустанно
И  вот  рождается  взаимная  любовь.
Ты  слышишь  долгожданное  признанье  –
И  я  тебя  люблю,  как  никого.

Люблю…  одно  лишь  это  слово,
Способно  жизнь  твою  перевернуть.
Оно  всесильно!  Просто  это  слово
Души  твоей    пылающий  цветок.

Но  знай,  мой  друг!  Что  в  слове  этом  сила
И  счастье  твое  спрятано  тогда  –
Когда  его,  ты  подарил  лишь  раз  –
Единственной    любимой  навсегда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307900
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.01.2012

Серебрится в окне луна

Серебрится  в  окне  луна,
День  сгорел  и  у  власти  ночь,
Покориться  бы  ей  пора,
Но  тоска  сны  прогонит  прочь.

Если    ночью  не  видишь  снов,
вино-водку  не  стоит  пить.
Улыбайся  слезам  на  зависть,
чтобы  волком  тоске  не  взвыть.

Серебриться  опять  луна…
И  зоря,  уронив  слезу,
Улыбается  с  неба  нам,
Превращая  тоску  в  мечту.

Мысли  бродят  тогда  по  свету
И  смеется  над  ними  жизнь.
Боль  терзает  былые  раны-
Улыбаюсь,  чтоб  слез  не  лить.

Такой  ночью,  порой  пытаюсь
Разобраться  в  своей  беде,
улыбаюсь  всегда  Пегасу  
И  смеемся    в  глаза  Судьбе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307668
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.01.2012

Одиночество

Одиночество


Одиночество,
Откуда  ты?
Почему  я  с  тобою  дружу?
Почему,
Лишь  с  тобою  мечты
Душу  тревожат  мою?

Одиночество,
Можно  ли  так  –
С  тобою  дружить
 и  о  счастье
лишь  на  бумаге  мечтать?

Одиночество,
Врешь!
Иногда  может  быть,
С  тобою  вдвоем
 мне  легко…
Но  я  научился  любить
И  с  тобою  теперь  -
Тяжело.

Исчезни,
Весна  впереди…
Солнце,  удача,  любовь…
И  лишь  иногда  приходи
Лирой,  Пегасом,  стихом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307657
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.01.2012

тебе

Без  тебя  я  словно  болен
Ведь  не  сплю,  не  пью,  не  ем
Ноет  сердце  тайной  болью
-  Полюбил  тебя  зачем

Улыбнись  весенним  солнцем
Брызни    искорками  глаз  
И  свою  девичью  нежность
Подари  еще  хоть  раз

Я  тебя  без  слов  страданий  
Поцелуем  одарю
И  взаимность  ожидая  
Повторю  сто  раз  –  люблю

Всем  своим  бродяжьим  сердцем
Всем  огнем  своей  любви
Жду  я  каждой  нашей  встречи
Словно  пищи  для  души.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307459
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2012

Супруге

КАК  в  хорошем  романе  –  в  жизни
Главный  -    один  герой
И  ты  для  меня  им  стала,
Мой  верный  друг,  опора  и  любовь

Полжизни  рядом,    в  радости  и  горе…
Мы  очень  редко  говорим  –  люблю
Мы  с  полувзгляда  это  понимаем
Как  часть  неотделимую  свою.


Когда  в  разлуке…  иногда  бывает.
Друг  друга  ощущаем  каждый  вздох…
Я  не  терплю,  когда  супруга  плачет
Мне  нравится,  когда  она  поет.


Так  и  живем  не  бедно,  не  богато…
Но  счастлив  я  с  тобою,  мой  герой
И  неземного  рая  мне  не  надо
Лишь  только  б  ты  всегда  была  со  мной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307424
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2012

МАТЕРИ

МАТЕРИ

 Когда  ты  смеешься  –  на  сердце  легко,
 Когда  тебе  больно  –  душе  тяжело.
 Когда  ты  ласкаешь  с  любовью  меня,
 Мне  кажется,  будто  вся  жизнь  такова.

 Когда  я  в  пеленках,
 лет  20  назад  
 Кричал  –  
появлялась  слеза  на  глазах,
 Когда  первым  словом
 тебя  наградил  
 --  я  нежное
*  мама  *тогда  говорил.

 Когда  я,  шатаясь,
 опору  оставил,
 Свой  первый  шажок,
 к  тебе  я  направил.

 Когда  было  7,
 Я  с  тобою  пришел,
 Туда  где  клад  знаний
 Потом  я  нашел.

 В  пятнадцать,
 Оставив  родительский  дом,
 Подался  я  в  люди…
 А  что  же  потом?  

 Потом  и  любовь,
 И  разлуку  узнал,
 Потом  сапоги,
 И  к  дому  причал.

С  тобою  делил  я
 И  радость  и  боль,
 Все  юные  годы
 была  ты  со  мной.

 Ты  мне  говорила  
-  я  жить  не  умею.
 Ты  мне  говорила
-  вернись  же  домой


-  Нет,  милая,  
     нет,  моя  милая  мама.      
     Я  научился  
     спорить  с  судьбой.

   Домой  приезжаю,
   как  будто  бы  в  гости
   и  нет  у  меня  
   ни  кола,  ни  двора…

   Прости.  Может  сын  твой,
   Просто  бродяга.
   Но  жизнь  то,  ведь  ты,
 Ты  мне  дала.

     Ты  научила  
     Любить  и  смеяться,
     Ты  научила
     правду  искать.
     Решительность,  смелость
     Ты  подарила,
     Ты  научила    меня  не  молчать.

   Когда  ты  смеешься  –  на  сердце  легко,
   Когда  тебе  больно  –  душе  тяжело,
   Когда  ты  с  любовью  ласкаешь  меня,
   Мне  кажется  будто  вся  жизнь  такова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307211
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2012

ВЕДЬ Я НЕ СЛЫШАЛ ВЫСТРЕЛОВ…

ВЕДЬ  Я  НЕ  СЛЫШАЛ  ВЫСТРЕЛОВ…

В  далеком  детстве,  слушая    рассказы,
Читая  книги  о  большой  войне,
Казалось  мне,  что  выдумано  это,
Что  не  было  у  нас  ее  совсем.

Не  видел  я  войны.  Разрыв  снарядов
Пугал  тогда  лишь  моего  отца.
Он  был  в  те  дни  совсем  еще  ребенком,
Но  не  забудет  дней  тех  до  конца.

Не  видел  я  войны.  И  мне,  ребенку,
Казалось,  не  было  такого  никогда,
А  автоматы,  гильзы  и  патроны
Нарочно  закопали  для  меня.

Но  время  шло.  Я  вырос,  стал  умнее,
Узнал  о  подвигах  народа  своего,
И  с  некой  завистью  смотрел  на  фото  деда.
Домой  с  войны,  увы,  он  не  пришел.

Хотелось  мне,  быть  рядом  с  ним  в  атаке
 И  драться  с  гадами  за  Родину  свою…
Я  думал,  что  родиться  опоздал  я,
И  потому  завидовал  ему.


 Я  счастлив  был,  не  видел  я  былого,
Не  знал  войны,  не  видел  горя,  бед,
Так  пусть  Земля  всегда  такою  будет,
Какой  ее,  я  видел  столько  лет.

Война  должна  уйти  из  нашей  жизни  
И  в  словаре,  такому  слову  места  нет.
Давайте  вычеркнем  его,  друзья,  давайте,
Чтобы,  не  знали  наши  дети  бед.
   
Чтоб  автоматы,  пушки,  пистолеты
Встречались  на  витринах    ¬_»  ДЕТСКИЙ  МИР  «
Чтобы  никто  не  знал,  что  на  планете
Был  властелином  черный,  едкий  дым.

Прошу  я  всех,  забыть  и  все  же  помнить,
Забыть  и  помнить  войны  навсегда!
ЗАБЫТЬ!    Чтоб  никогда  не  повторились!
И  ПОМНИТЬ!  Чтоб  не  повторились  никогда!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307196
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2012

Трудно поверить….

Трудно  поверить,  что  жизнь  пролетает,
Трудно  понять,  что  уже  не  вернуть,
То,  чем  горел,  и  чем  сердце  болело
Мимо  прошло,  выбирая  свой  путь.

Но  мне  ли  бродяге,  ошибок  бояться?
Я  вижу  как  в  зеркале  эту  судьбу.
И  можно  ли  мне  на  нее  обижаться?
Нельзя.  Я  судьбе  улыбаться  хочу.


Хочу  я  в  минуты  страданий  и  боли,
Увидеть  мерцание  звезд  впереди,
Не  увидеть  конца  предстоящей  дороги,
Чтобы  только  идти,  вечно  идти.

Хочу  улыбаться  весеннему  солнцу,
А  ночью  с  улыбкой  смотреть  на  луну,
Чтоб  звезды  мне  верный  мой  путь  озаряли,
Где  встретить  придется  удачу  свою.

Нельзя  без  причины  страдать  и  бояться,
Дороги  упрятанной  за  горизонт.
На  ошибках  учись.  И  учись  огорчаться
Так,  чтобы  люди  не  видели  слез.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306959
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2012

Басня: Кошки – мышки

Кошки  –  мышки

Поймал  кот  мышь,…    хотя  бы  съел,  зараза
Так  нет,…  устроил  ей  Армагеддон
До  вечера  с  беднягой  кувыркался
Что  только  не  выдумывал,  пижон.

То  вдруг  отпустит  и  поймает  снова
То  зафутболит,  словно  серый  мяч
То  ляжет  на  спину  и  словно  на  арене
Жонглирует  он  ею  как  циркач

Затем  придавит  своей  белой  лапой
Да  так  что  даже  косточки  трещат…
Что  мышь?  …  она  уже  устала
Последние  минуты  доживать…

Коту  простительно,…  но  очень  часто  люди
Желают  в  кошки  –  мышки  поиграть
В  себе  конечно  возомнив  КОТА
Не  зная,  что  и  МЫШКОЙ  можно  стать…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306948
рубрика: Поезія, Басня
дата поступления 16.01.2012

М А М Е

М  А  М  Е

У  каждого,  не  только    у  меня  
Есть  человек,  дороже  всех  на  свете,
Ему  всегда  обязан  буду  я,
Рождением  и  жизнью  на  планете.

Мой  человек,  и  роста  не  большого,
 И  с  сединою  белой  на  висках,
И  с  нежными  шершавыми  руками,
И  добротою  спрятанной  в  глазах.

Он  вел  меня  по  жизни  из  пеленок,
Его  я  имя  первым  произнес,
Я  с  ним  делился  болью  и  тревогой,
И  радости  свои  ему  в  подарок  нес.

Он  для  меня  всегда  был  лучшим  другом,
Я  знал,    что  он  желает  мне  добра.
Он  верит  мне,  любовью  окрыляя,
Союзник  мой,  во  всех  моих  делах.

Я  всем  яством  своим  ему  обязан
И  я  его  как  никого  люблю.
Вопросов  нет.    Конечно  это  мама.
И  эти  строки  я  тебе  дарю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306657
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2012

ПО МОТИВАМ ОДНОГО ПИСЬМА

*  *  *                                                                  \ПО  МОТИВАМ  ОДНОГО  ПИСЬМА\

 Снег!    Падает  первый  снег.
 Город  окутан  бельем.
 Стал  он  еще  красивей,
 Этим  осенним  днем.

И  кажется  мне,  в  каждом  доме  уюта
 прибавилось  больше,  спокойствие,  сны…
Хорошие  сны  снятся  людям  сегодня,
и  видеть  плохого  они  не  должны.    


А  я!?  Мне  не  спится!  Я  в  ночь  влюблена.
Пускай  она  будет  холодною  самой.
Мне  все  равно.  И  ни  дождь,  ни  гроза
Мысли  мои  не  разгонит.  Я  знаю,

Что  если  все  мысли  мои  записать,
Крик  сердца  поведать  бумаге,
Я  многое  очень  смогла  бы  сказать,
Прекрасного  людям,  друзьям  и  землянам.

Листа  одного  мне,  конечно  не  хватит,
А  в  принципе  это  не  важно.
Ведь  писать  я  не  буду,  не  могу  изменить,
Я  работу  люблю,  я  люблю  свои  камни.

И  на  вещи,  которые  делаю  я,  
я  смотрю  как  на  что-то  красивое…
Это  деньги  –  я  знаю.  Но  ведь  здесь  красота!
И  делаю,  я  их  красивыми.

Бриллиант  –  это  просто  прекрасно,
В  нем  есть  радость,  весна  и  любовь.
Бриллиант  –  в  своем  роде  искусство.
И  оно  сотворенное  мной.

Я  порой  устаю  на  работе,
Но  это  не  важно,  ведь  я
Людям  дарю  красивое.
И  красота  пройдет  через  века.

Это  все  здорово,  правда?
Но  боюсь  я  порой  одного.
Что  б  творенье  мое,  красота,
Не  вызвало  жадный  огонь.

…  А  пока  только  ночь.  Тихо  падает  снег.
Может  быть,  по  утру,  он  растает.
Не  беда.  Впереди  ведь  зима,  впереди  Новый  год.
Но  каким  будет  он,  я  не  знаю.

Что  он  нам  принесет,  все  с  улыбкой  приму,
Все  приму,  что  мне  жизнь  уделила.
Не  хочу  одного.  Я  войны  не  хочу
Я  Прошу  у  людей  только  Мира!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306617
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2012

ДНЕПРУ

ДНЕПРУ
И  только  Днепр,  прекрасная  река,
Моей  души  печальную  прохладу,
Своею  ласкою  и  теплотой  волны
Прогонит  прочь  печальную  досаду.

Лазурь    волны    её    живое    тело
Ласкают    в    сердце    нежную    мечту
Я    слушать    рад    всегда    твои    напевы,
Ведь    ты    поёшь    о    той,    что    я    люблю.

И  легкий  бриз,  тревожа  твою  гладь,
Поет  мне  о  любви,  тоску  развеяв,
По  волнам  пляшет  радостный  Пегас
И  просит  улыбнуться  поскорее.

Я  улыбаюсь,  может  я  не  прав,
Но  ты  везде  красив,  Славутич  милый,
Спасибо  Днепр,  прекрасная  река
Еще  не  раз  приду  к  тебе  с  любимой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306483
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2012

Бродяга

Бродяжий  дух  моих  скитаний,
Во  мне  прижился  с  первых  дней,
Как  только  дом  родной  оставил,
Я  в  ранней  юности  своей.

И  очень  часто,  проклиная  
Желание  бежать,  идти,
Я  шел,  и  наша  ширь  земная
Мне  открывала  все  пути.

Проснувшись  часто  на  вокзале,  
На  жесткой  лавке  поездов,                                                        
Я  улыбался:-  Жизнь  моя,            
 Прости  меня,  не  надо  слов.

Бродягой,  не  пришлось  родиться,    
Но  лишь  теперь  понятно  мне,
Что  я  родился  вольной  птицей,
Полет  отдавшей  свой  земле.

Что  дух  бродяжий  по  неволе
Подхлестывает  пламень  чувств,
Что  мысль,  рожденная  в  дороге
Сильнее  трепетанья  уст.

Себя  бродягой  называя,
Я  говорю  –  Дурак,  уймись.
Но  ведь  и  эти  строки  также,
Увы,  в  дороге  родились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306424
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2012

Жизнь, почему так бывает???

Жизнь,  почему  так  бывает???
Почему  не  могу  уснуть?
Почему  тебя  сам  терзаю,
Стараясь  вперед  заглянуть?

Почему  говорю  себе  вечно  –
Все  что  сделано  –  лучшему  быть?
Почему  не  могу  возвратиться  
Или  просто  забыть,  забыть?!!

Не  могу.  Человек  так  устроен,
Наша  жизнь  –  вереница  побед…
Цель  достигнута,  вот  она,  рядом  –  
Впереди  уже  новая  цель!

Это    жизнь.  Никуда  не  деться
Неудачи?  Без  них  нельзя.
Неудачи  нас  учат  жизни…
Что  бы  сладкой  не  слишком  была.

Улыбнемся,  как  часто  бывало,
Неудаче  проклятой  в  глаза
И  по  новой  …  без  зла  и  обмана
Что  бы  НАШЕЙ  победа  была!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306203
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.01.2012

СОН

Я    видел  сон…
 одни  глаза…
Смеялись,  ласково  светились.
Твои  глаза,
 твои  глаза!!!
Без  их  не  представляю  жизни.

Глаза  –  искринки,
 радость,  счастье
Глаза  –  бесинки,
 солнца  свет,
Глаза,  как  серенькие  тучки.
Божественней,
 красивей  нет.

Глаза  смеялись,
 улыбались,
Велели  радоваться,
 жить…
Я  пред  рассветом  просыпался
Ну,  как  же  их  мне  не  любить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306201
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.01.2012

КОЛЛЕКТИВУ ЛИТ. ТЕАТРА

КОЛЛЕКТИВУ    ЛИТ.  ТЕАТРА

Мы  искали  свой  стиль,
Свой  сюжет,  свою  боль,
Не  работали  –  жили  на  сцене.
Как  высотки  в  боях
Покоряли  мы  роль.
И  премьера,  была  нашей  целью.

Нас  дружили  и  радость,  и  боль  неудач,
Мы  учились  смеяться  и  плакать.
Мы  любили  друзей,  а  порою  и  так,
Что  чаще  хотелось  встречаться.          

Пусть  бывало  не  так,  как  хотелось  бы  нам,
Пусть  не  знали  мы,  как  будет  лучше,
Но  желание  знать  помогало  друзьям
И  сильны  мы  в  единстве  и  дружбе.

Мы  учились  здесь  жить!
Мы  смотрели  на  мир,  широко  открывая  глаза,
И  мы  видели  то,  что  не  видно  другим,
И  смеялась  над  подлостью  правда.

Мы  искали  свой  путь,  свой  сюжет,  свою  боль,
Не    работали  –  жили  на  сцене.
Как  высотки  в  боях,  покоряли  мы  роль.
И  премьера  была  нашей  целью.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305975
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.01.2012

Я ПРОГНАЛ ИЗ ДУШИ

Я  ПРОГНАЛ    ИЗ  ДУШИ

Я    прогнал  из  души
И  Любовь,  и  Мечту,
А  за  ними    Надежду  и    Веру.  
И  оставшись  один,
Разум  чуть  не  ушел,
Но  пока  остается  при  теле.

А  Любовь  на  меня
Не  таила  обид
И  пошла  по  дороге  как  прежде,
И  дарила  тепло,  и  ласкала  Мечту,
Улыбалась  и  пела  Надежде.

А  Мечта  говорит,  собираясь  уйти
-  Ухожу,  не  грусти  только,  друг  мой,
позовешь,  я  вернусь,
а  умру  -    ты  прости,
ведь  не  легок,  не  сладок    ведь  путь  твой,

А  Надежда,  слезу  вытирая  с  лица,
Мне  сказала
-  Прости.  не  права  я.
Я  хранила  любовь,  я  ласкала    мечту,
Но  напрасною  жизнь  моя  стала.

Вера  молча  ушла,  не  сказав  ничего,
Не  простившись  ни  словом,  ни  взглядом…
Я  хотел  их  вернуть,  я  хотел  их  простить,
Но  во  мне  ничего  не  осталось.

Разве  только  что  Жизнь
Молча  смотрит  в  глаза,
Неужели  и  я  погибаю…
Но  уйти  не  смогла
Ни  Любовь,  ни  Мечта,
И  Надежда,  и  Вера  остались.

Я  такой  же,  как  все
И  мечтать,  и  любить,
И  надеяться  право  имею,
А  прогнать  должен  я
Лишь  Тоску  и  Печаль,
Ведь  плакать,  увы,  не  умею.

1987  год

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305974
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.01.2012

K. S.

НЕ  видя  внешности,  увидел  ее  душу...
Какой-то  не  земной  искристый  свет...
какая-то  манящая  загадка...
без  фальши  чистый  щекотящий  трепет.

Ты  словно  свет  мерцающей  звезды
Ты  словно  луч  негаснущей  надежды
Поверь  мне.  Это  правда  ты!!!
Твой  мир  широк,  могуч  и  бесконечный.

Таким  быть  трудно,  многим  не  понятно
как  можно  видеть  в    темноте  добро...
как  можно,  даже  видя  безисходность
дарить  прохожему  душевное  тепло.

Такие  часто  делают  ошибки
во  всем  стараясь  высмотреть  добро...
летят  как  мотылек  огню  на  встречу
и  обжигаясь  падают  на  дно.

Но  ты  поверь,  не  стоит  огорчаться...
не  так  уж  плох  наш  суетливый  мир...
Ты  выстоиш!!!  Ты  не  одна  такая!!!!
ДОБРА  И  СОЛНЦА  ВЕЧНЫЙ  ЭЛИКСИР.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305814
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.01.2012

О вечном…

Благодаря  вселенскому  хаосу
а  может  вопреки  законам  зла
Всевышней  силой  создана  планета  
голубоглазая  красавица  Земля

и  не  найти  ответы  на  вопросы
прадавних  всех  народов  и  времен
Зачем  Земля,  себя  нам  подарила?
И  наконец  ну  кто-же,  кто-же  ОН  ???

Одни  клянутся  -  Волею  Аллаха
другие  говорят  -  Родителем  Христа...
А  мне  не  важно:  Буддой  или  Шивой  
когда-то  создана  вся  эта  красота.

Ведь  может  быть,  что  в  бесконечном  прошлом
наш  предок  прилетел  с  далеких  звезд...
Или  когда-то  Высший  Разум  мира
на  Землю  вирус  человечества  занес

Не  важно  где,  когда  и  почему
схватила  палку  в  руку  обезьяна
и  через  пару  миллионов  лет  
себя  хозяйкой  вдруг  она  назвала

Важно  одно!!!    Что  здесь  мы  только  гости...
вдруг  возомнившие  хозяина  в  себе
нельзя  к  планете  быть  таким  жестоким...
Она  не  выдержит  надменности  к  себе

И  кто-б  ты  ни  был,  ВЫСШИЙ  РАЗУМ  МИРА
я  на  коленях  об  одном  молю
Прости  землян,  убереги  планету
И  каждый  тебе  скажет  I  LOVE  YOI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305808
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.01.2012

ПУТЬ МОЙ

ПУТЬ  МОЙ

 Путь  мой!  Каким  будешь  дальше?
 Какою  дорогой  идти?
 Верен  ли  ты?  Стоит  ли  жить?
 Или  может  быть  лучше  уйти?

 Нет!  По  широкой  дороге,
 по  проторенном  кем-то  пути,  
 и  слепой,  безошибочно  сможет
 Путь  свой  на  ощупь  найти.
 
 Путь  мой!  Каким  будешь  дальше?
 Мороз  или  зной  впереди?
 По  плечу  мне  и  то,  и  другое    
 Только  цель  впереди  не  гаси.

 Разожги  ее  ранней  зарею,
 Как  любовь  разгорелась  в  душе,
 Напои  меня  болью  людскою,
 Разбудить  хочу  совесть  людей.

 Путь  мой!  А  верно  ли  это?  
 Может  быть  лучше  молчать?
 Может  с  судьбой  согласиться
 И  любить,  улыбаться,  страдать?

 Нет!  Через  терны  и  холод,
 Сквозь  пургу,  где  не  видно  ни  зги,
 Лабиринтами  судеб,  обмана,
 Пока  жив,  мне  придется  идти.

 Путь  мой!  Каким  будешь  дальше?
--  Улыбнулся.  Ответа  не  жди,
 сам  увидишь  удача  и  счастье
 еще  у  тебя  впереди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305569
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.01.2012

ЗАВТРА

ЗАВТРА

Иногда  бывает  так,  что  просто  нету  силы,
И  бросаешь  взгляд  за  горизонт.
Но,  увы!  Ведь  нам  его  увидеть,
Не  везло  и  вряд  ли  повезет.

.Наши  годы  летят  чередою
И  вернуться,  конечно,  нельзя,
 Но  я  жду  того  дня,  когда  снова
На  землю  вернется  весна.

А  еще…  я  хочу  встретить  Завтра,
Вижу  завтрашний  день  я  во  сне,
А  когда  просыпаюсь,  Сегодня,
А  Завтра,  ушло  уже.

Еще  хочу  я  встретиться  с  мечтою,
Но  горизонт  опять  уходит  вдаль
И  я  бегу,  хотя  прекрасно  знаю,
Что  Завтра,  мне  сегодня  не  видать.

Хотя  вся  жизнь  дорогами  овита,
Но  все  пути  свою  имеют  цель.
И  я  иду  –  нельзя  остановиться.
Остановиться  –  значит  умереть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305567
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.01.2012

МЕТЕЛЬ

МЕТЕЛЬ

Метет  метель.  О  как  прекрасен
Зимы  веселый  хоровод
Как  будто,      ветер  оседлав,
Летит  к  нам  в  гости  Новый  год.

Мороз,  метель,  колючий  ветер,
Декабрьской  стужей  погоняя,
Зима  на  тройке  мчится,  скачет
Глаза  всем  снегом  засыпая.

Летят  снежинки,  смех,  улыбки!
Что  за  праздник  без  зимы?
А  это  значит  –  нет  ошибки
Новый  год  встречаем  мы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2012

НЕЗНАКОМКА

НЕЗНАКОМКА
Незнакомка…
Но  как  ты  красива…
Чьею  будешь,  иль  стала  судьбой?
Взгляд  твой      нежный,  печально-красивый
По  сердцу  идёт  холодком.
             Удивляюсь  я  майскому  солнцу,
               Радуюсь    пению  птиц,
               Но  приятную  женскую  внешность
               С  ними,  увы,  не  сравнить.
Эти  волосы—волны,  бескрайних
Бурей  объятых  морей,
Эти  брови,  как  струны  гитары,
Как  тропинки  удачи  моей.
                 Эти  очи  –  озёра  прохлады,
                 Эти  губы  –  теплее    огня,
                 Это  нежное,  белое  тело…
                 Извини,  незнакомка,  меня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2012

ПРИНЦИП ЛЮБВИ

ПРИНЦИП  ЛЮБВИ

Смейся,  улыбайся,
Радуйся,  живи.
Не  ищи  ты  пользы
От  своей  любви.

Улыбнись  любимой,
Подари  цветы,
Вызови  улыбку,
Обнадежь  мечты.

Радуйся  при  встрече.
Обижать  не  смей,
Если  встретил  счастье
Юности  своей.

Поцелуем  сладким
Одари  уста,
Нежною  загадкой
Посмотри  в  глаза.



Не  жалей  любимой
Ни  любви,  ни  сна,
Ведь  она  на  свете,
Для  тебя  одна.

Не  ревнуй,  не  надо,
Если  любит  —  верь.
Если  нет  –  любовью  
Сердце  обогрей.

Пожелай  ей  счастья,
Не  держи  обид,
И  люби,  не  бойся,
Жизнь  то  не  стоит.

Смейся,  улыбайся,
Радуйся,  живи.
Не  ищи,  ты  пользы
От  своей  любви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305172
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.01.2012