*ИРЕНА*

Сторінки (3/251):  « 1 2 3 »

ТАРАСОВІ

Березень  –  твій  місяць,  долі  острівець,
В  ньому  твій  початок,  в  ньому  твій  кінець.
Березень  –  надія,  первісток  весни,
Там  твої,  Тарасе,  поетичні  сни.

Сухарі  із  сіллю  в  торбі  зазвичай,
Плащ,  побитий  міллю,  з  панського  плеча.
Напівситий  шлунок,  верби  у  красі,
Злиднів  візерунок,  очі  у  росі.

Словом  і  малюнком  снідав  серед  трав,
Березневим  трунком  душу  частував.
Ліки  –  подорожник,  талану  букет:
Шліфувавсь  художник,  визрівав  поет.

Лабіринти  суму,  гіркота  в  житті.
Думи  твої,  думи  –  ноша  сироті.
Пензлик  і  ягнята  –  втіха  кріпака,
Спориші  і  м’ята  замість  лежака.


Думи  твої  сині  у  рядки  лились,
Зчитуємо  нині,  як  страждав  колись.
Думи  твої  сині  –  в  небі  журавлі,
Тіло  в  домовині,  пам'ять  на  землі.

Невмирущі  твори  –  пісня  кобзаря,
Настрою  узори,  вранішня  зоря.
Соловейко  в  вишнях,  стріхи  з  комишів,
Спогади  колишні  –  рани  для  душі.

Час  шліфує  спогад,  як  морський  пісок.
За  дверима  в  Бога  твій,  Тарасе,  сон.
В  шані  і  любові  лишаться  повік
Незітлінне  слово,  вічний  заповіт.  
́
©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032711723  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017


БЕРЕЗНЕВИМ ФЕЯМ

Тендітно  прокидається  природа,
Веснянки  додають  адреналіну.
Чіткішою  стає  жіноча  врода,
Вже  перші  оголяються  коліна.

Цвітуть  жінки.  Їх  посмішки  звабливі
Оздоблюють  і  так  розкішні  сукні.
У  березні  ти,  жінко,  особлива:
Слабка,  мінливо-ніжна,  всемогутня.

В  тобі  гріхи,  веселощі  і  сльози,
Розкаяння,  спокуса  і  спокута.
В  тобі  багаття,  холод  і  морози…
О  жінко,  в  тобі  ліки  і  отрута!

В  тобі  краплина  чар,  а,  може,  злива,
Артистки  хист,  лукавства  оберемок.
Будь  завдяки  цим  «бонусам»  щаслива,
А  прикрощі  маскуй  тональним  кремом.

Ти  ніжна  кішка,  а  часом  тигриця.
В  жінках  весни  миттєвостей  багато.
Їм  спокій,  як  говорять,  тільки  сниться.
Отож,  керуйте  березневим  святом!

Зніміть  веселку  власними  руками,
Кохайте,  зачаровуйте  щосили.
Крутіть  в  цей  день  всіма  чоловіками,
Зірками,  сонцем,  цілим  небосхилом!

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117031000457  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2017


С ТОБОЮ ПОД ЛУНОЮ

       Я  шепчу  тебе  на  ушко.  
       конечно...  я  же  приду...  и  мы  вместе...
       будем  писать  нашу  сонную  сказку...  наша  сказка...
       самая  нежная..  и  мы  с  тобой  её  авторы....
       моя  фантазия..  и  твоё  поощрение...
       и  есть  секрет..  нежности  и  тепла..........
                                                                                         Он

Ты  придумал  нам  сказку
В  полуночной  тиши.
Теплый  ветер  фантазий
Синеву  ворошил.

Изучающим  жестом
Взгляд  коснулся  души,
Умилением  женским
Себе  разум  кружил.

Слишком  смелые  мысли
Закрывали  глаза,  -
Утонченные  смыслом,
Понимали,  что  «за».

Ведь  несила  отвергнуть
Нежных  чувств  волшебство,
Траекторию  ласки,
Тайных  линий  родство.

Многоточия…  Строки…
Обольщающий  стих.
Мои  томные  вздохи
И  немое  «прости».

Ты  мой  пленник  сегодня,
Я  с  тобою  не  сплю.
Поощряю  невольно
Романтичность  твою.

Я  рисую  твой  профиль,
Ускользающий  в  ночь.
Получилось  неплохо,
Я  влюбилась  в  него.

Я  с  тобою  шалунья.
Ночь  мечту  принесла…
Как  сладка  в  полнолунье
Хуга  летнего  сна.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116081309627  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016


ТАЙНОМУ ОТПРАВИТЕЛЮ

Средь  ежедневной  суеты,
Средь  лихорадочных  волнений
Вновь  тихо  появился  ты,
Мой  ветер,  призрачно-весенний.

То  розы  тайные  принес,
То  замаскировал  приветик,
Жар-птицами  из  райских  гнезд
Ты  серенады  пел  мне,  ветер.

Ты  баловал  мои  глаза
Цветочно-милым  утешеньем.
Я  в  своей  грусти  только  «за»,  -
Ты  стал  бальзамом  задушевным.

Сомнений  не  было,  кто  ты  –
Такой  далекий  и  столь  близкий.
Взяв  старт  из  горной  высоты,
Ты  пролетел  …  ну  очень  низко.

Коснулся  нежностью  чела,
Желаниям  добавил  силы.
И  я,  как  майская  пчела,
Твоим  нектаром  вдохновилась.

Калейдоскоп  твоих  причуд
Нашел  в  душе  моей  обитель.
В  недоумении  шепчу:
«Спасибо,  тайный  отправитель…»

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116071009315

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677280
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2016


ЯКА ПРИЧИНА

Не  знаю  я,  яка  причина
Наші  шляхи  переплела:
Чи  Ваших  лестощів  корзина,
Чи  та  Ласуня,  що  ревла.

Чи  рими,  що  цвіли,  немовби
Волинських  пагорбів  жасмин;
Чи  хміль  чуттєвої  розмови,
Якою  захопились  ми.

Чи  ті  гриби,  що  Ви  збирали,
Ввімкнувши  творчий  диктофон,
Де  Ваші  музи  малювали
Натхнення  вишуканий  фон.

Чи,  може,  те,  що  наші  душі
Зріднились,  мов  сестра  і  брат,
Чи,  може,  голос  Ваш  цілющий,
Чи  щедрі  пригорщі  присвят.

Тут  однозначно  і  не  скажеш,
Бо  чинників  багато  є.
Ви  ловелас  з  великим  стажем.
Життя  ж  нашіптує  своє…

…Я  відганяю  сон  і  втому,
Смакую  творчості  шашлик.
Можливо,  вся  причина  в  тому,
Що  Ви  колись  мене  знайшли.  
                                                               03.03.2016  
 
©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116030300141  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016


Я ХОЧУ ВАМ ПОДАРУВАТИ ЗОРІ

Я  хочу  Вам  подарувати  зорі,
Принишклі,  таємниче-голубі.
А  ще  світанки  напівсонно-хворі
І  радість,  замасковану  в  журбі.

Я  хочу  Вам  подарувати  зорі,
Їх  дикий,  недосяжний  оксамит;
Веселку  в  ароматному  озоні
І  почуттів  нестримний  апетит.

Я  хочу  Вам  подарувати  зорі,
Замріяні,  великі  і  малі,
Що  час  від  часу,  загубивши  корінь,
З  бажанням  Вашим  линуть  до  землі.

Я  хочу  Вам  подарувати  зорі,
Їх  золотаво-місячний  вінок;
Хмаринки  зачудовано-прозорі
І  ночі  дозріваюче  вино.

Я  хочу  Вам  подарувати  зорі,
Великий  пломеніючий  букет,
Як  світло  нас  єднаючих  історій,
Як  поцілунку  дихання  палке.

Шукаю  шлях  в  смарагдовому  морі,
В  сузір’ях  розчиняючи  журбу.
Я  хочу  Вам  подарувати  зорі,
Щоб  подарунок  неповторним  був.


©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116020411960  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016


БЛАГОДАРЮ

*****
                                                             За  нежность  утренней  росы,
                                                             И  за  вечернюю  зарю,
                                                             За  все  прекрасные  часы
                                                             Благодарю!  Благодарю!  
                                                                                                                     Автор                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Благодарю  за    все  цветы,
За  понимание,  улыбки,
За  воплощенные  мечты,
За  непрощенные  ошибки.

Неповторимые  стихи
Пленили  душу  содержаньем,
И  волны  чувственных  стихий
Ласкали  сердце  нежной  дланью.

Плейкастов,  смайлов  чудеса  –
Разве  такое  позабудешь?
И  хитроватые  глаза,
И  выразительные  губы…

Умение  польщать  каприз,
Участие,  поддержка,  шутки,
Обворожительный  сюрприз,  -
Как  минимум,  два  раза  в  сутки.

Небезразличные  слова
И  просто  мудрые  советы.
-  Ты  здесь  права.  Здесь  неправа.
Ну,  не  молчи  же!  Как  ты?  Где  ты?

Нарочной  ревностью  дразнил,
Интригами  мозги  куражил.
Вставали  чувства  из  могил,  -
Тот  стимул  воскрешал  их  даже.

Не  час,  не  день  –  уж  пару  лет
Искрятся  радуги  двух  судеб.
За  счастья  свернутый  рулет
Я  благодарна  ему,  люди.
                                                                     25.10.2015г.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115102600716  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616084
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.10.2015


ТЕНЕТА ВІДЧАЮ


Ви  відчували,  як  болить  душа
Таким  терпким  несамовитим  болем,
Коли  страждань  перейдена  межа
Й  думки  кружляють  перекотиполем?

Коли  жалі  зібралися  в  кулак,
Коли  від  сліз  навколо  серця  повінь;
Коли  журба  стікає  мов  смола,
Коли  безвихідь  притискає  скроні.

Коли  страхи  –  володарі  думок
І  сни  –  уяви  хворої  кошмари.
Надії  пересушений  струмок
Пече  вогнем.  Бо  згущуються  хмари

Над  твоїм  рідним,  надто  дорогим.
Й  не  розвести  цей  посірілий  морок.
Життя  в  біді  не  додає  снаги
Навіть  тоді,  коли  тобі  за  сорок.

Безпомічна,  розгублена,  сліпа…
Не  знАйду  порятунку  від  печалі.
Думки  –  уривки  розпачу,  крупа.
Скорбота  натискає  на  педалі.

Зіслав  Господь  згорьованій  мені
Такий  тягар  стражденної  покути…
Ви  відчували  щось  подібне?  Ні?
То  дай  вам  Боже  цього  й  не  відчути.
                                                                       17.06.2015р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2015


ВЕЧІРНЯ ІДИЛІЯ

Гомонить  усміхнена  діброва,
Мерехтливі  зорі  світло  шлють.
Стеляться  тумани  вечорові,  -
Почуття  мереживо  снують.

Линуть  сни  до  зоряного  неба,  -
Хочуть  те  безмежжя  охопить.
Руки  й  серце  тягнуться  до  тебе,
Полум’я  в  душі  палахкотить.

Екзотичні  келихи  бажання  -
Вишукані  пестощі  твої.
В  ароматі  пристраснім  кохання
Розчиняюсь  з  голови  до  ніг.

Обнімає  ніжністю  за  плечі
Марево  цілунків  і  зірок.
І  здається,  в  цей  звабливий  вечір
В  цілім  світі  –  тільки  ми  удвох…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114080700596  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014


ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ

Припорошене  сріблом  волосся,
Мелодійність  блакитних  очей...
Вам  мене  зацікавить  вдалося
Колоритом  барвистих  речей.

Незнайомцю,  Ви  диво-людина,
Чарівний  співрозмовник  і  друг.
Ваші  фото  -  шедеври-картини!
Зміст  життя  -  небайдужість  і  рух.

Вам  живеться  цікаво  і  гарно.
Ви  улюбленець  долі  й  Творця.
Від  Вас  віє  насиченим  шармом,
До  Вас  тягне  магнітом  серця.

Ви  душевні  тамуєте  болі,  -
З  слів  іскриться  дивний  позитив.
Тож,  завдячую  випадку  й  долі,
Що  потрапила  в  Ваш  "об'єктив"!

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114070800215  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014


ЗАГУБЛЕНИЙ ЧАС

*****

                                                 Я  час  гублю  …
                                                                           Він

Ти  губиш  час.  Я  теж  його  гублю.
Твій  образ  щохвилини  уявляю.
Твої  слова  і  вирази  ловлю.
В  глибокій  ночі  день  свій  доганяю.

Щемить  душа  з  поламаним  крилом.
Втрачаєм  час.  Догнать  його  несила.
Торкнувсь  мене  ти  творчості  веслом.  –
З  тих  пір  в  тобі  поета  полюбила.

Мчить  до  підніжжя  колісниця  літ.
Ми  губим  час.  Панічно  не  встигаєм.
З-під  ніг  весь  день  кудись  тікає  світ,
Лиш  творча  ніч  здається  справжнім  раєм.

В  шаленій  круговерті  читачів
Ти  губиш  час.  Я  теж  його  не  маю.
Торкають  серце  леза  почуттів.
Сплітаю  сльози  з  римами.  Кохаю…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114062808567

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014


ВИЩИЙ ГАТУНОК

Подаруй  мені  зірку  щастя,
Одягни  на  весь  світ  весну,
А  в  рожевий  вінок  квітчастий
Одягни  лиш  мене  одну.

В  небеса  запусти  веселку,
Позбирай  промінці  в  букет,
Відкопай  джерельце-люстерко,
Відгадай  почуттів  секрет.

Зацілуй  мене  на  світанні,
Розплети  водоспади  кіс,
Щоб  іскрилась  душа  в  бажанні
Крізь  алмази  щасливих  сліз.

Я  в  намисті  із  поцілунків
Красуватимусь  день  і  ніч.
Щастям  вищого  є  ґатунку  –
Жити  з  мрією  пліч-о-пліч.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114062200412  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014


ЛЮБОВЬ - ЭТО…

(С  раннего)

Любовь  –  это  счастье  в  глазах,
Любовь  –  это  мир  понимания.
Любовь  –  это  мысли  в  стихах,
Любовь  –  это  страсть  и  желания.

Когда  ты  без  ума  от  него,
Когда  день  без  него  –  словно  вечность.
И  достаточно  лишь  одного  –
Утопать  в  тех  глазах  бесконечно.

Когда  рядом  желаешь  бывать
И  сомкнутым  ладоням  уютно,
Когда  хочется  след  целовать,
Когда  нежность  сердец  обоюдна.

Когда  вовсе  не  видишь  морщин,
И  зрелость  в  избраннике  нравится,
Когда  ТВОЙ  –  идеал  средь  мужчин
И  хочется  вместе  состариться…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114061108570  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504611
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2014


МОЇ РОКИ - ЖИТТЯ ВЕРШИНИ

Додався  ще  рік  до  життєвого  стажу,
Ще  трішечки  срібла  на  скроні  лягло,
Побільшало  друзів  в  тіснім  екіпажі,
А  кілька  бажань  в  небуття  відійшло…

Вже  втомлений  вітер  до  берега  кличе.
Черговий  листок  впав  із  древа  життя.
Мені  легковажність  вже  зовсім  не  личить,
Хоч  ще  бешкетують  часОм  почуття.

Вже  більше  цінуєш  коханих  і  друзів,
Дива  помічаєш  в  звичайних  речах,
Відверто  радієш  натхненниці-музі,
Ще  мрієш  про  принца  в  безсонних  ночах.

Про  того,  хто  хвилі  натхнення  дарує,
Хто  в  серці  надовго  коріння  пустив,
Чий  образ  уяву  і  душу  чарує,
Хто  шле  почуття  і  дивнИй  позитив.

Знаходжу  в  косметиці  втрачені  фарби.
Вже  від  об’єктивів  ховаю  лице.
І  лише  усмішка  розгладжує  карби,
Хоч  стежка  життя  поросла  чебрецем…

Прожита  вже  більша  його  половина.
З  засніжених  гір  дмуть  північні  вітри.
Щороку  я  сходжу  на  нову  вершину.
Сьогодні  їх  в  мене  –  уже  43!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014


ЕПІЛОГ

*****
                               Рветься  бажань  перевтомлена  нитка,
                               Б’ються  слова  –  як  об  стінку  горох.
                               Одностороннє  минається  швидко,
                               З  сумом  у  серці  –  одному  із  двох.
                                                                                                                         Автор
Щоранку  прокидалася  в  натхненні,
Щовечора  дивилась  на  уста
І  шепотіла  найдорожче  ймення…
Та  насувалась  темрява  густа.

Одне  лиш  серце  трепет  відчувало,
Одна  душа  закохана  була.
Та  цього  виявлялося  замало,
Щоб  розступилась  непроглядна  мла.

Завмерлий  подих  зупиняв  повітря,
В  зімліле  серце  линуло  тепло.
Кохання  ж  наставляло  гострі  вістря,  -
Його  тримати  боляче  було.

Ти  часом  сипав  іскорки  надії,  -
В  душі  вони  палали  лише  мить.
Вогонь  добути  з  темряви  не  вміла,  -
В  байдужості  багаття  не  горить.

Двом  душам  не  судилося  єднання,
Серця  не  вели  пристрасних  розмов.
Пробач  мені,  прошу,  гріхи  кохання,
А  я  тобі  пробачу  нелюбов…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114051708806  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2014


ТРОЯНДОВИЙ ДОЩ

Під  трояндовий  дощ  захотілось,
Під  вогонь  поцілунків  п’янких,
Щоб  в  серцях  почуття  зароїлось
Й  на  шляху  не  стояли  роки.

Пам’ятаю  відверті  зізнання,
Чарівні  голубі  вечори,
Де  в  трояндових  зливах  бажання
На  нас  сипалось  щастя  згори.

Пам’ятаю  розкішне  волосся,
В  яке  ти  зорепади  вплітав.
Жаль,  минулося.  Жаль,  не  збулося…
І  трояндовий  дощ  перестав.

Хоч  нам  знову  веселка  всміхнулась,
Почуття  розгубили  роки.
Тепла  згадка  в  душі  ворухнулась
І  пелюстка  торкнулась  щоки.

Я  взяла  це  сердечко  в  долоні,  -
Знов  відчула  п’янкий  аромат.
Спогад  щастя  медово-солоний
Завітав  в  мій  трояндовий  сад,

Де  купалась  з  тобою  в  коханні.
Ти  був  мій  і  я  –  лише  твоя.
Де  серця  тріпотіли  в  єднанні
Мов  метелики  ніжних  троянд.

…Під  трояндовий  дощ  захотілось,
В  романтичні  минулого  сни,
Де  кохання  колись  облетіло,
Як  трояндовий  дощ  восени…
                                     
©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114051508567  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014


НАСТРІЙ СЬОГОДЕННЯ

Залягла  душа  моя  в  чеканні
Спокою,  тепла  і  почуттів.
Та  події  щОраз  більше  ранять,
Птах  надії  в  вічність  полетів.

Муза  причаїлась  –  і  не  дише.
З’їж,  Пегасе,    творчого  вівса,
Щоб  зламати  цю  прогірклу  тишу,
Щоби  вірш  за  віршем  знов  писавсь.

Щоб  серця  магнітом  притягались,
Рими  викарбовували  крок.
І  нові  обранці  із  загалу
Піднесли  бажання  до  зірок.

Вірю:  все  ще  буде.  Неодмінно!
Дай  лиш,  Боже,  миру  на  землі.
Щоб  моя  голубка-Україна
Не  летіла  з  кров’ю  на  крилі.  
                                                           09.05.2014р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114051000482  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014


ПЕГАС ДО МЕНЕ В 40 ЗАВІТАВ


Пегас  до  мене  в  сорок  завітав.  –
Прийшло  натхнення  з  почуттями  разом.
І  без  вагомих  на  оте  підстав
З  тих  пір  не  розлучаюся  з  Пегасом.

З  тих  пір  гублюсь  в  романтиці  віршів,
За  кожен  з  них  складаю  дяку  Богу.
Шукаю  шлях  до  творчих  островів,  -
Вогненне  серце  вказує  дорогу.

Рядки  частенько  тануть  в  почуттях,  -
Душа  від  цього  відчуває  сором.
І    очі  десь  сховатися  хотять,  -
Мені  ж  не  20.  Так,  не  20  –  СОРОК!

Воно  ж,  шалене,  віку  не  пита.  –
Прилинуло,  ввійшло,  заполонило.
Я  геть  забула  про  свої  літа,  -
Кохаючи,  страждала  і  творила.

Додать  жаги  бажаю  я  словам,
Чуттєвою  вражаюсь  бірюзою.
Екстракт  душі  в  віршах  дарую  вам,
Гаптуючи  їх  щастям  і  сльозою.
                                                                           26.03.2012р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114043010315  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2014


ПОКОХАЙ МЕНЕ…

Запроси  мене
В  творчий  очерет,
Де  вплела  душа
В  вірші  осоку.
Подаруй  мені
Зоряний  куплет,
Покохай  мене,
Чарівну  таку.

Запроси  мене
В  загадковий  світ,
Позбирай  з  життя
Ніжних  слів  росу.
Запроси  мене  
В  зоряний  політ,
Покохай  мене
За  душі  красу.

Покажи  мені
Береги  надій,
Віднайди  між  них
Спільну  течію.
Огорни  мене
Маревом  подій,
Відшукай  весну  –  
І  твою,  й  мою.

Утопи  мій  біль
В  весняній  ріці,
Залиши  печаль
На  порозі  снів.
Дотик  моїх  вуст
На  твоїй  щоці
Зорепадом  ласк
Щедро  заряснів.

…Запроси  мене
В  творчий  очерет,
Подаруй  мені
Почуттів  ріку.
Незрівнянний  мій
Ідеал-поет,
Покохай  мене,
Чарівну  таку…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114040700692  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014


КОБЗАРЕВІ У ВІЧНІСТЬ

Сиджу  в  місячній  зажурі,
«Кобзаря»  гортаю.
Пливуть  постаті  похмурі
Кріпацького  «раю».

Бачу  латану  свитину
І  тебе,  малого,
З  олівцями  біля  тину
Під  чужим  порогом.

Бачу  книжечку  в  кишені,  -
Молитвеник,  мабуть.
І  сухарик  в  малій  жмені  –
Сирітськая  радість.

Були  злидні  блідошкірі
І  живіт  неситий,
Та  сильніша  була  віра
І  бажання  вчитись.

Зерно  хисту  дозрівало
В  серденьку  малому,
Яке  біль  намалювало
І  пензлем,  і  словом.

В  бур’янах,  у  праці,  в  наймах
Талант  колосився.
Україну-неньку  славив,
За  неї  молився.

Твій  «Кобзар»  -  душевні  рани,
Поетична  сповідь,
Гніт  минулого,  кайдани
В  вистражданім  слові.

Ти  хотів,  щоб  жили  вільно
Українські  діти.
Хай  сповняються  дослівно
Твої  заповіти.

Пам'ять  вдячного  народу
Сповита  любов’ю.  
Реве  Дніпро,  хвилі  котить,
Стогне  за  тобою.

…Стоїть  правда  на  колінах
Два  століття  часу.
Плаче  ненька-Україна
Ще  й  досі,  Тарасе…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114031600777  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2014


ВОГОНЬ БЕЗУМСТВА

Твої    долоні  на  моїх  плечах  –
Як  два  крила  одвічного  кохання.
Від  затишку  чарується  душа,
Від  дотику  бажається  єднання.

Я  в  погляді  твоїм  шукаю  дно,
Та  він  такий  невимовно  глибокий,
Що  дна  я  не  дістанусь  все  одно,
Хоч  втрачені  і  рівновага,  й  спокій.

Я  не  належу  вже  сама  собі,
Бо  почуттями  розум  оповитий.
А  ті  озера  ніжно-голубі
Спроможні  в  безрозсудності  втопити.

Блукають  руки  в  пошуках  вогню.
Твій  торс  –  моя  улюблена  подушка.
Тіла  сплелись  у  вишуканім  «ню»,
А  ти  шепочеш  щось  мені  на  вушко.

Виконуєш  вже  будь-який  каприз.
Свідомість  відмовляється  коритись.
Твій  шепіт  від  грудей  сповзає  вниз…
І  ми  уже  не  в  змозі  зупинитись.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114021400828  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014


ЛЮБВИ ПОДСНЕЖНИК

Какой  волшебный  снегопад,
Цветы  из  снега.
Смотри,  в  подснежниках  тропа  –
Глазам  потеха.

Сугроб  сияет  белизной,
Такой  лучистый.
За  каруселью  кружевной
Поют  артисты.

Звучит  мелодия  зимы
Хрустальным  эхом,
Под  белый  звук  кружимся  мы
С  веселым  смехом.

Устроим  праздник  для  души
С  метелью  вместе.
Уж  ветер  голову  вскружил
Зиме-невесте.

Букет  подснежников-снежин
В  ладонях  тает.
Один  остался  невредим  –
Благоухает.

Прильнул  доверчиво  к  груди,
Холодно-хрупкий.
Я  его  сердцем  изо  льдин
Согрела  руки.

Какой  волшебный  снегопад,
Стихи  из  снега.
Роняет  рифмы  невпопад
Январь-коллега.

Но  так  ритмично,  все  равно,
Ложатся  мысли.
Вокруг  цветенье-серебро
В  ажурном  смысле.

Покрыла  душу  белизной
Метели  нежность.
Какое  счастье:  ты  со  мной,
Любви  подснежник.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114012501209  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474795
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2014


НОВОРІЧНИЙ НАСТРІЙ

Запалали  святкові  вогні,
Поспішають  ялинки  вдягтися.
Вже  гарцює  на  білім  коні
Чотирнадцятий,  після  двох  тисяч.

З-під  копит  -  золотий  фейерверк,
Серпантином  мережена  грива.
Оповита  гірляндами  верб,  
Його  постать  велично-красива.  

Поспішає  грайливий  мустанг:
Біг  розвітрений,  жодних  зупинок.
Оксамитова  розкіш  хвоста  
Припорошує  сукні  ялинок.

Кінь  торкається  райдужних  вій,
Граціозно  тримаючи  спину.
Гріють  душу  сніжинки  надій,
Добрих  мрій  і  бажань  хуртовина.

Він  несе  зорепади  Різдва,
Щиру  впевненість  в  доленьку  кращу,
В  кожен  дім  –  новорічні  дива,
В  кожні  руки  –  підкову  на  щастя.  
 
©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114010100201  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013


ОТТЕПЕЛЬ

Твое  сердце  –  зыбкое  как  льдина,
Твои  руки  –  нежно-холодны.
На  душе  –  печали  паутина,
Без  надежд  и  признаков  весны.

Я  шагну  сама  тебе  навстречу,
Попытаюсь  радостью  зажечь,
Очерчу  любовью  тихий  вечер,
Расплескаю  мириады  свеч.

Ты  протянешь  мне  свою  ладошку.  –
Я  ее  к  сердечку  приложу.  –
Чувствами  наполнится  лукошко,  -
Без  тебя  его  не  удержу.

Вместе  будем  лакомиться  счастьем,
Собирая  звездный  серпантин,
Уповаться  подкатившей  страстью,
Растопив  сугроб  душевных  льдин.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113122408565  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468176
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2013


ГРУСТНОЕ НЕСООТВЕТСТВИЕ

В  шаловливой  судьбе  иногда  парадоксы  бывают:
Равнодушен  к  тебе  тот,  кто  нравится  и  вдохновляет.
От  других  же  течет  изобилие  чувств  и  вниманья,
Хоть  тебе  нипочем  их  улыбки,  стихи  и  признанья.

Отвергаешь  цветы,  комплименты,  объятья,  интимы,  -
И  на  крыльях  мечты  вновь  летишь  к  идеалам  любимым.
Но  объект  вдохновенья  к  тебе  не  горит  восхищеньем,  -
У  него,  к  сожаленью,  вокруг  сердца  свое  окруженье.

Истязаешь  себя.  Леденеют  возникшие  чувства.
Угасаешь,  любя,  в  одиночестве  с  болью  и  грустью.
Меркнут  свечи  души,  равнодушием  чьим-то  гасимы.
Почему,  мне  скажи,  мы  не  теми,  не  теми  любимы?..

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113121700830  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466535
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2013


БЕЗЫСХОДНОСТЬ

Я  не  сплю  по  ночам,  я  не  сплю  от  безжалостной  муки.
Угасает  свеча,  опускаются  плечи  и  руки.
Безысходности  мрак  покрывает  и  мысли  и  душу.
Не  согреться  никак.  Вся  душа  окольцована  стужей.

Почему  же  судьба  так  жестока  порою  к  страдальцам?
Среди  зла  и  добра  избран  жребий  Божественным  Пальцем.
За  какие  грехи  ждет  расплата  печалью  и  болью?
Жизнь  диктует  стихи,  пропитав  их  горчицей  и  солью.

Не  видать  огонька  в  конце  длинного  горе-тоннеля.
Сколько  длится  тоска:  годы,  кварталы,  месяц,  неделю?..
Угнетает  печаль.  Жизнь  становится  тягостней  гири.
Безысходности  шаль  заслонила  окно  в  этом  мире.

Нет  желанья  творить.  Вдохновенье  томится  в  подвале.
Разрывается  нить,  рассыпается  мысль  на  детали.
Умолкает  романс.  Затихают  последние  звуки.
Подари,  судьба,  шанс.  Протяни  нам  спасения  руки…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113112700908  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462660
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.11.2013


НА ТВОРЧИХ КРИЛАХ


Виливається  думка  рікою,
Кришталевим  відлунням  душі,
Дрібно  сіється  вранці  росою,
Почуттями  бентежить  вночі.

Срібним  дзвоном  лунає  у  серці,
Вишиває  рядки  муліне.
Почуття  таємниче-відверті
Знов  творити  штовхають  мене.

Я  не  змушую  їх  появлятись,
Не  шукаю  вразливих  крапок.  –
Лиш  від  ризику  знов  закохатись
Пломеніє  суцвіття  думок.

Вони  стеляться  мохом  безладним,
Або  в  пошуці  пристрасних  рим
Поцілунком  медово-помадним
Творять  мрій  поетичний  екстрим.

Я  не  знаю,  що  з  ними  робити.  –
Прояв  музи  –  це  добре  чи  зле…
Та  не  можу  уже  не  творити,
Поки  тло  почуттів  не  гниле.

Я  живу,  я  творю  і  літаю
Над  безоднею  прОжитих  літ…
Все  минається,  все  відцвітає.  –
Тож  припиниться  й  творчий  політ.

Всі  захоплення,  знаю,  не  вічні  –
Позмовкають  в  душі  солов’ї,
Щезнуть  серцем  написані  вірші
В  попелищі  життєвих  руїн...  


©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113111301231  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013


ГЛАВНОГО ГЛАЗАМИ НЕ УВИДИШЬ

Главного  глазами  не  увидишь,  -
Зорче  сердца  ничего  ведь  нет.  
Из  него  души  текут  флюиды,
Из  него  струится  жизни  свет.

Чувствуя  беду  на  расстояньи,
Сердце  с  сердцем  молча  говорит.
Через  сердце  на  втором  дыханьи
Ток  любви  ускоренно  бежит.

В  сердце  есть  чувствительные  нити.
В  нем  –  предчувствий  жизни  полюса.
Главного  глазами  не  увидеть,  -
Сердце  видит  зорче,  чем  глаза.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113110501316  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458582
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.11.2013


СИВИЙ УЧИТЕЛЬ

Сивий  учитель  досі  не  спить  вечорами,
Пам'ять  з'являється  маревом  в  синіх  думках.
Згадує  мандри  стежкою  знань  з  дітлахами,
Падає  вниз,  як  тужливо  поранений  птах.

Світом  забутий,  тліє  самотньо  в  квартирі,
Дарма  чекає  візиту  чи  хоч  би  дзвінка.
Лінії  долі  стали  давно  вже  пунктиром,
Та  досі  щось  пише  дрібно  тремтяча  рука.

Скільки  їх  було  –  тих  доленосних  уроків.
Скільки  допитливих  він  зустрічав  оченят.
З  щирим  завзяттям  (в  снах  лише  бачили  спокій)
Гризли  з  ним  разом  гранітну  скалу  навчання.

Мальви  цвіли.  І  літо  за  літом  летіло.
Вчитель  знаходив  до  кожного  серця  підхід.
З  класу  до  класу  вслід  крокували  несміло.
Сивів  учитель.  А  ми  вирушали  в  політ.

Білим  серпанком  мудрість  на  скроні  лягала.
Пам'ять  про  кожного  в  серці  знаходила  кут.
Роки  минали,  випусків  було  чимало.
А  сивий  туман  все  пестив  дитячу  ріку.

Лагідний  погляд  душу  торкає  грайливо.
Слушні  поради  –  для  нас  дорогий  оберіг.
Сивий  учитель  –  як  доленосне  світило  –
На  перехресті  всіх  наших  життєвих  доріг.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113100700277  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013


НОСТАЛЬГІЯ

           
Романтичні  хвилини  блаженства,
Ви  так  рідко  хвилюєте  кров,
Та  звабливим  чаруючим  жестом
Думку  в  спогади  кличете  знов.

Знов  в  чуттєвому  морі  купаюсь,
Знов  в  руках  невблаганних  тремчу,
Знов  люблю,  знов  грішу  і  не  каюсь,
Твоє  ім’я  мрійливо  шепчу.

Знов  минуле  обійми  відкрило,
Знов  дивлюсь  почуттів  серіал,
Знов  бажанням  вдягаю  вітрила
І  затримую  ніжності  шквал.

Лиш  на  мить.  –  Й  знову  смуток  торкає,
Розкриває  тенета  печаль.
Ностальгія  ятрить.  Не  минає…
Знов  розкручує  згадок  спіраль.

Відійшло.  Відцвіло.  Відлюбилось…
Лише  спогад  жагою  щемить.
Щастя  в  вирі  життя  загубилось,
Пролетіло,  як  блискавка-мить.

Весно,  трепетом  струн  озовися,
Позаквітчуй  любистком  літа.
Незабутніх  захоплень  жар-птице,
До  моєї  душі  завітай!

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113100400428  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2013


ЙОГО ЖИТТЯ ПОКИНУЛА НАВШПИНЬКИ…

Його  життя  покинула  навшпиньки,
Вразивши  несподіваним  кінцем.
Душа  закрила  спілкування  скриньку,
Захоплення  шпурнуло  камінцем.

Вуаль  образ  на  душу  опустилась.
Збентежився  обірваний  дзвінок.
Згорнула  муза  романтичні  крила,
На  серці  причаївся  холодок.

Хорошого,  між  тим,  було  багато,  -
Воно  горить  червоним  ліхтарем.
Ти  вмів  зробити  з  повсякдення  свято,
Та  намагався  пестити  гарем.

Без  тебе  терміново  вчуся  жити,
Гамую  спрагу  в  іншім  джерелі.
Нарешті  ми  з  тобою  повні  квити,
Два  спалахи  в  засмученій  імлі.

Я  довго  прикидалася  сліпою,
Та  всякому  терпінню  є  межа.
Хай  кожен  залишається  собою
Й  більш  до  душі  не  тягнеться  душа.

Вже  відчепила  почуттєву  шпильку.
Пішла,  не  відчуваючи  вини.
Його  життя  покинула  навшпиньки,
Щоб  він  мене,  бува,  не  зупинив…
                                                                             20.09.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113092000595  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013


ЗАПІЗНО…

О,  Як  би  знадобилися  тоді
У  відповідь  простягнуті  долоні,
Коли  ти  серце  слухать  не  хотів
І  відчай  пульсував  в  зімлілих  скронях.

Коли  на  нашу  зустріч  не  чекав,
А  я  прийшла  і  принесла  надію.
Коли  ти  крила  почуттєві  склав
І  розтоптав  байдужо  нашу  мрію.

О,  Як  би  знадобилися  мені  –
Твоє  плече,  порада  і  підтримка,  
Коли  я  бігла  боса  по  стерні
І  плакала  над  обрієм  хмаринка.

Гойдались  хвилею  нестримною  роки,
Пройшли  повз  мене  тіні,  як  примари.
Хотілось  дотику  бажаної  руки…
Тоді  цього  хотілось.  А  не  зараз...

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113090509991

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013


СЧАСТЛИВЫЙ МИГ

Я  не  знаю,  сколько  длится  вечность.  –
Человек  ведь  время  не  постиг.
Не  ловлю  мгновений  быстротечность,
Знаю  лишь:  ты  мой  счастливый  миг!

Собирает  дни  в  охапку  месяц.
Месяцы  в  года  перерастут.
Три,  четыре,  …  восемь,  девять,  десять,
…  Двадцать…  сто…  Столетья  побегут.

Вот  они  и  составляют  вечность.
Из  веков  тебе  слагаю  стих.
Жизнь  моя  –  мгновение,  конечно.
Ты  же  в  ней  –  самый  счастливый  миг!

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113082900418

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445961
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.08.2013


В ЛАБІРИНТАХ ПОЧУТТІВ

Чарівний  і  такий  дотепний,
Він  з’явився  в  моїм  житті.
Почуттєвостей  цілий  спектр
Розчинився  у  сум’ятті.

Я  не  знала,  що  так  розквітне
Дотик  двох  поетичних  душ.
Та  тепер  почуття  елітне
Бешкетує  в  моїм  саду.

Я  в  віршованих  лабіринтах
Вже  не  в  змозі  знайти  стежок.
В  серці  ніжність  друкує  принтер,
Мрії  просяться  до  зірок.

Я  розплутаю  хміль  чуттєвий,
Перестрибну  ріку  бажань.
І  в  прозорім  парео  Єви
Буду  схожа  на  дику  лань.

Я  втечу  від  твоїх  обіймів,
Заспокою  бентежність  снів.
Будуть  там  під  замком  надійним  
Не  страшні  почуття  мені.
                                                         14.08.13р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113081809306

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013


ВЗАЙМЫ У НОЧИ

Силуэт  в  полуночном  сиянье…
Лики  страсти  мерцают  во  мгле.
Вновь  мечтаю  о  страстном  слиянье
Наших  жаждущих  тел  при  луне.

Утопая  в  хмельных  наслажденьях,
Замираю  от  трепетных  мук.
Сладострастное  ласк  наважденье
Ощущаю  под  нежностью  рук.

Звезды  нам  разжигают  желанья,
Сердце  к  сердцу  прижалось  впритык.
Ты  своею  колдующей  дланью
Отрываешь  запретный  ярлык.

Все  доступно,  открыто,  возможно.  –
Во  всем  мире  –  лишь  звезды  и  мы.
Но  в  той  ночи  немыслимо  сложно
Взять  звезду  наслаждений  взаймы.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113080908805

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442378
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.08.2013


ДУШЕВНІ ЕТЮДИ

Я  читала  етюди  кохання
З  чарівної  аптечки  душі.
І  якесь  невагоме  єднання
Розтеклось  килимком  споришів.

Воно  стигло  рум’янцем    солодким,
Кучерявилось  творчим  листом.
І  тоді  дев’яносто  відсотків
Доторкались  до  поділки  «сто».

Лиш  на  мить.  Потім  знову  відлига
І  якийсь  неземний  холодок.
А  той  жар,  що  до  зближення  кликав,
Вже  чомусь  не  ділився  на  двох.

Звинувачувать  долю  не  буду,
Бо  причина,  напевне,  в  мені.
На  межі  поетичного  блуду
Я  свідомо  кажу  собі:  «Ні».

Не  потрібно  хвилюючих  кадрів
І  нектару  чаруючих  слів.
Ми  погріли  серця  біля  ватри,
Та  пожежі  чинити  не  слід.

Позад  нас  –  окільцьовані  долі.
Та  хоч  в  ніжних  стосунках  –  табу,
Зустрічаю  у  снах  мимоволі
Нашу  ніч  –  почуттєву  рабу.

Таємничі  сліди  сьогодення…
Знов  етюду  картина  палка...
Ще  не  раз  Вас  розбудить  натхнення,
Мов  осінньої  жінки  рука.  
                                                                   02.  08.  2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113080300539

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2013


ЖИТТЄВІ ВРОЖАЇ

Нависають  думки  важкуватим  колоссям  на  плечі.
Пролітають  роки.  У  життя  насувається  вечір.

Фільтри  –  на  почуттях.  Перевірка  сумління  сурова:
Що  в  колоссі  життя  –  чи  добірне  зерно,  чи  полова?

Невблаганні  роки.  Час  примусив  назад  оглянутись,
Зняти  перстень  з  руки  і  в  невинності  шлейф  зодягнутись.

Не  шкодую  про  вік.  Нема  в  серці  образ  і  тривоги,
Лиш  за  кожен  свій  гріх  прошу  ласки  Всевишнього  Бога.

Вслід  пливе  каяття.  Його  хвиля  спокус  здоганяє.
На  терезах  життя  човен  долю  вверх-вниз  колихає.

Справді,  було  всього  у  зважнілім  життєвім  колоссі.
Дух  злітав  до  зірок.  Все,  що  мріялось,  майже  збулося.

І  Всевишній  любив.  Дав  на  долю  моменти  квітчасті,
Щедрі  пригорщі  див,  зорепади  кохання  і  щастя.


©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113073010088

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013


ВРАНІШНІ ЦІЛУНКИ

Блакитнооке  небо  зашарілось,
Заливсь  рум’янцем  сонний  горизонт.
Зірки  в  своїх  сузір’ях  причаїлись,
З  світанком  ніч  злилася  в  унісон.

Божественне  проміння  вже  золотить
Верхівки  верб  і  росяні  стежки.
Проснувся  сад  зненацька  стоголосий,  –
Прийдешній  день  розспівують  пташки.

Лукава  хмарка  сонечко  обняла,
Привласнивши  його  лише  собі.  -
Воно  ж  втекло  і  знову  засіяло,
Цілуючи  щоку  мені  й  тобі.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113072507658

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013


ЗАСМАГЛІ ПРИСТРАСТІ

Хвилі  ніжно  торкаються  тіл.
Долі  дві  заколисані  морем.
Почуття  розділились  навпіл,  -
Нині  ми  щасливіші,  ніж  вчора.

Насолода  не  має  межі.
Море  в  хвилях  маскує  обійми.
Твої  руки,  недавно  чужі,
Найріднішими  стати  зуміли.

Невагомість  спокус  додає.
Рухи  повні  бажання  і  сили.
Бриз  морський  –  це  натхнення  моє.
І  ти  поряд…  Яка  я  щаслива!

Завмираю  в  обіймах  палких.
На  піску  –  два  сердечка  із  мушлів.
Шовковистим  торканням  руки
Крем  наносиш  на  тіло  і  душу.

Ти  коханням  мене  отруїв,
Вплів  в  душевне  мереживо  зорі.
Всі  вагання  жіночі  мої
Розчинив  в  почуттєвому  морі…
                                                                 10.07.13р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113071700949

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013


ВЕЧІРНЯ ПРИСТРАСТЬ

Вечір  насів  на  кімнату,
Тінями  нас  огортав.
Час  поспішав  з  циферблату
До  своїх  нічок-путан.

Очі  теплились  чаями,
Пестощів  лився  струмок.
Плаття  стекло  ручаями,
Губи  торкнулись  бруньок.

Ніжних  зізнань  позолота
Заполонила  думки.
Душ  розхвильованих  цнота
Повідкривала  замки.

Крізь  поцілункове  листя
Зринув  бажань  острівець.
В  ніжному  танці  злилися
Переплетіння  сердець.

У  почуттєве  багаття
Сипались  з  неба  зірки.
Свідки  солодкого  щастя:
Губи,  зітхання,  бруньки…
                                                   01.07.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113070300249

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2013


ЗАЧЕПИЛО

*
                                                     Не  пройшла  повз  Вас  душа  -  зачепило!
                                                     І  тепер  у  нас  обох  ростуть  крила...
                                                                                                                                       Автор

Натхненне  творчості  весло
Вас  зачепило  й  понесло
В  бурхливий  вир  римованих  фантазій.
Вже  стільки  літ  гойдає  Вас
На  хвилях  райдужних  Пегас,
Тримаючи  у  творчому  екстазі.

Вчепились  тонкої  душі
Тривоги  власні  і  чужі,
Свої  й  чужі  життєві  хвилювання.
Чіпляли  серденько  жінки,
Вились  римовані  вінки
Про  ніжні  почуття  й  розчарування.

Вас  зачепив  традицій  цвіт,
Наш,  український,  родовід.  -
Зуміли  Ви  й  про  це  наголосити.
Чіпляло    Вас  і  се,  і  те,  -
Земне,  ліричне  і  святе.  -
Й  мене  це  не  змогло  не  зачепити.

Тепер  я  помисли  про  Вас
Ношу  з  собою  повсякчас.
Радію:  "Як  же  долі  пощастило!"
Адже  в  римованім  злитті
На  поетичному  листі
Мене  і  Вас  колись  це  зачепило...

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113070101182

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2013


СЛЕЗЫ ЗНАЧАТ БОЛЬШЕ

Слезы  значат  больше,  чем  улыбка.
Всем  мы  улыбаемся  подряд.
Даже  незнакомым  по  ошибке
Дарим  свой  улыбчивый  заряд.

Всем  прохожим  в  суетливом  море
Волнами  улыбки  шлем  привет.
Улыбаясь,  замечаем  вскоре:
Нам  улыбки  дарятся  в  ответ.

Плачем  же  чуть  реже,  чем  смеемся,  -
И  слеза  подчас  для  нас  горька.
Лишь  от  счастья  (если  улыбнется)
Хочется  поплакаться  слегка.

Плачем  только  из-за  тех,  что  любим,
Дорогие  разводя  мосты.
Слезной  тучкой  отношенья  губим,
Возводя  прощальные  кресты.

Плачем  из-за  тех,  кто  сердцу  дорог.  –
Их  обиды  слишком  глубоки,
Ведь  не  смыть  их  след  с  душевных  взоров
Так,  как  соль  слезинок  со  щеки.

…Вновь  горчит  в  душе  печали  скрипка,
Сердце  обнимают  холода.
Слезы  значат  больше,  чем  улыбка.  -
Их  не  вызывайте  никогда!    

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113062507476

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433561
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2013


ТВОРЧА СПОКУСА

В  моїм  житті  Ви  -  мрія  чи  химера,
Міраж  пустельний,  недосяжний  пік.
Шедевр  на  моніторному  "папері"
Й  до  мене  НАДбайдужий  чоловік.

Все  розумію.  Але  підсвідомо
Душевні  руки  тягнуться  навстріч.
Пишу  Вам  знов.  Відверто,  як  нікому.
В  віршах  спілкуюсь  з  Вами  віч-на-віч.

Талант  плюс  врода  -  це  велика  сила,
Що  вводить  душу  в  романтичний  транс.
Вже  в  ній  -  жаги  овогнені  вітрила
І  почуттів  порушений  баланс...

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113061808827

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013


ЗЕРКАЛА

Зеркала  порою  лгут  в  глаза  нам,
Отраженьем  искажая  суть.
Глубиной  морщинок  сердце  ранят,
Грустной  дымкой  ложатся  на  грудь.

Искривляют  ракурсы  и  тени,
Углубляют  отпечатки  лет.
Зеркала  –  врунишки,  без  сомнений.
Вижу  в  них  не  свой  –  чужой  портрет.

Зеркала  коварны  и  кривые.
В  них  на  лица  столь  ревнивый  взгляд.
И  пусть  те  -  свежи  и  молодые,
Скрыть  от  нас  тот  факт  всегда  хотят.

Им  не  стоит  верить,  шалунишкам,
Всматриваться  пристально  в  стекло.
Мы  ведь  молоды,  красивы…  (Даже  слишком!)
И  глаза  искрятся  волшебством.

Ну  и  что,  что  волосы  седые?
Блекнут  красоты  карандаши...
Не  смотрите  в  зеркала  кривые,  -
Загляните  в  зеркало  души!

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113061700429

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2013


ЗАГАДКА

Душа  заблукала  в  натхненні,
І  справа  і  зліва  –  краса.
Мережить  думки  сьогодення,
Метафори  тчуть  чудеса.

У  кожнім  рядочку  барвінок
Сплітає  душевну  блакить.
Буденності  творчий  відтінок
Веселкою  слів  мерехтить.

Навкруг  почуттєві  тенета,
Обплутані  хмелем  серця,
Епітетів  дивні  букети,
Таланту  посріблений  цвях.

Романтики  ніжні  картини,
Звабливих  спокус  водограй,
Сувій  Інтернет-павутини,
Акторська  захоплена  гра.

Шліфованих  рим  самоцвіти,
Чуттєвості  вищий  оргазм,
Душевності  сильні  магніти…
Чия  це  поезія?  Га?
                                                 05.06.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113060600455

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013


НЕСПОКІЙ ДУШІ

НЕСПОКІЙ    ДУШІ

                                         Я  в  віртуальних  сітях  почуттів,
                                         А  Ви  –  в  підступних  проявах  реалій,
                                         В  тенетах  життєспечених  баталій.
                                         Нелегко  Вам.  Мені  –  і  поготів…
                                                                                                                   Автор
Розхвилювали  сплячі  почуття,
На  дні  душі  розсипали  корали.
Моє  буденне  збурили  життя,
Та  жити  в  ньому  ще  солодше  стало…

Втрачаю  часом  сон  я  через  Вас
І  спокій  часто  в  пристрастях  ховаю.
Між  нами  гріх,  обставини  і  час,
А  я  про  це  навмисне  забуваю.

Мені  від  Вас    багато  не  потрібно.
Бажаю  знати  лиш,  що  Ви  десь  є.
Що  з  Вами  все  гаразд.  Що  ллється  дрібно
Зерно  натхнення  в  почуття  моє.

Ви  вмієте  дистанцію  тримати.
То  раптом  приголубите  крилом,  -
Тоді  в  словеснім  ароматі  м’яти
Вся  млію,  розтривожена  теплом.

Коли  ж  в  мовчанні  дні  проходять  сіро,
Мені  бракує  сонця  і  тепла.
«Облиш  його,  -  собі  шепочу,  -  Іро!»
Попробувала  якось.  Не  змогла!
                                         *****
На  Вас  проблеми  гнітом  налягли.
(Життя  часом  на  рани  сипле  перцю).
Байдужості  Ви  маску  одягли.
А  я  чекаю  іскорки  із  серця!..  

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113053100856

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013


ДУШЕВНИЙ МОРОК

Ти  душу  не  зміг  запалити,
Відвогли,  мабуть,  сірники.
А  може,  це  доля  сердита…
А  може,  тяжіють  роки…

Я  впевнена:  зовсім  даремно
Слова  почуттями  іскрять,  -
В  душі  моїй  холодно  й  темно,
Кохання  не  світить  зоря.

Ти  вибач  мене  за  байдужість,  -
Вважай,  що  це  маска  жінок:
Вони  на  закохані  душі
Часом  одягають  замок.

Боюсь  раптом  стати  слабкою,
Не  смію  втрачати  контроль.
Кодую  бажання  рукою,
Увівши  секретний  пароль.

Від  слів  твоїх  ніжно-гарячих
Душі  непорушна  скала.
А  може,  це  я,  мій  козаче,
Не  здатна  уже  запалать…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113052500775

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013


МОЛИТВА

О  Господи,  піклуйсь  про  мою  маму,
О  Боже  мій,  зійшли  їй  благодать.
Торкнись  чола  священними  Руками,
Постав  благословенную  печать.

Хай  наша  ненька  радістю  іскриться,
Лиш  в  посмішці  приховує  сльозу.
Щодня  шепочу  Богові  молитву,
В  простих  словах  дари  душі  несу.

В  Марії  теж  не  втомлюся  благати
Для  неньки  довгих-довгих  літ  життя,
Щоб  силует  тендітний  біля  хати
Благословляв  нам  шлях  у  майбуття.

Щоб  ми  під  ніжним  поглядом  матусі
Ще  довго  почувалися  дітьми.
За  вас,  рідненька,  Господу  молюся  –
Хай  не  відчує  серденько  зими.

Щоб  кожний  день,  голубко  наша  сива,
Ви  воркували  нам  біля  гнізда,  -
Усміхнена,  здорова  і  щаслива,
В  душі  і  зовні  вічно  молода.

Ви  Ангел  наш,  творець  земного  раю,
До  вас  приводить  кожна  із  стежин.
Я  знову  й  знов  із  вірою  благаю:
«Матусю  нам,  Всевишній,  бережи!»
                                                                 16.05.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113052300766

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013


ПРОБАЧТЕ, МАМО…

Пробачте,  Мамо,  легковажні  кроки.
Пробачте  в  слові  гіркоту  і  сіль.
Минає  час.  Вже  й  наші  зрілі  роки
Вкриває  тополина  заметіль.

І  лиш  тепер  свідомість  повертає
До  несерйозних  вчинків  у  житті.  –
І  біль  в  очах  матусиних  зринає,
І  совість  потопає  в  каятті.

Матусю  мудра,  стомлена,  привітна,
Пробачте  неслухняних  розбишак.
Ви  наше  світло,  затишок,  повітря,
Родинний  корінь,  зболена  душа.

Пробачте,  Мамо,  непокірні  речі,
Розчулену  непослухом  сльозу,
Турботи,  що  звалилися  на  плечі
І  прикрістю  посріблену  косу.

Пробачте  неувагу  і  зухвалість,
Що  часом  наставляли  колючки.
І  Вашу,  Мамо,  хворобливу  старість,
І  неміч  добродійної  руки.

Хай  хоч  тепер  зігріються  долоні
У  наших  (вже  досвідчених)  серцях.
Хай  смуток  більше  не  порошить  скроні
Й  життя  не  поспішає  до  кінця.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113051607270

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013


В ЦВІТІ ЯБЛУНЕВІМ

Я  тебе  зустріла  у  саду  травневім,
Віддалась  бажанню  в  цвіті  яблуневім.
Пелюстки-сніжинки  лоскотали  груди.
Я  пила  кохання  –  засіб  від  застуди.

Квіточки  рожеві  цілували  бджоли,
А  мене  твій  шепіт  жартома  неволив.
Молодий  рум’янець  лихоманив  щічки,
Вечір-перелесник  перейшов  у  нічку.

Ніч  заслала  ложе  яблуневим  цвітом,
Розцвіло  у  серці  почуттєве  літо.
Аромат  духмяний  приголубив  розум,
Місяць  полум’яний  лив  сріблясті  роси.

Ніжні  поцілунки  травами  стелились,
Досхочу  солодких  чар  твоїх  напилась.
В  цвіті  яблуневім  розімліло  тіло…
Ой,  скажи,  навіщо  я  тебе  зустріла?..

Розтривожив  душу,  сад  занепокоїв.
Пелюстковий  вітер  –  наслідок  любові.
Вже  й  світанок-блазень  в  золоті  скупався…
Дивно:  такий  красень  в  мене  закохався.  
                                                                                     02.05.2013р.    

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113051310678

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013


ПЕЧАЛЬНОЕ ЭХО ВОЙНЫ

Войну  собирая  по  малым  крупицам,
По  красному  следу  идет  следопыт.
В  историю  вписаны  храбрые  лица,  -
Ничто  не  забыто,  никто  не  забыт.

Шлифуя  в  огне  свои  лучшие  годы,
Блистали  отвагой  отцы  и  сыны.
В  смертельних  боях  гибли  целые  взводы,
Закрывшие    жизнью  горнило  войны.

Столь  многих  жестокая  пуля  сразила.
Разнес  похоронки  родным  почтальон.
Широкое  поле  им  стало  могилой.
Там  у  изголовья  шумит  дикий  клен.

На  братских  могилах  отсутствуют  даты,  
Там  красные  маки  огнями  цветут.
Простите,  герои!  Простите,  солдаты,  
Что  был  вашей  жизни  короче  маршрут.

Пропитаны  кровью  слои  поколений,
Воспеты  бои  летописцем  времен.
Фашист  не  поставил  страну  на  колени,  -
Зарделись  полотна  победных  знамен.

Война  до  сих  пор  –  незажившая  рана.
Я  тех,  кто  пал  смертью  в  кровавом  бою,
Минутой  молчанья  сегодня  помяну
И  реквием  славы  погибшим  спою.
                                                                                 09.  05.  2013г.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113051000913

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013


ДУШЕВНИЙ СПАЛАХ

Ти  став  об’єктом  моїх  зізнань,
В  жіноче  серце  орлом  влетів.
Ти  ніжну  пристрасть  в  душі  зіткав
Зі  слів  бентежних  і  почуттів.

Я  насолоду  знайшла  в  тобі,
Згубила  спокій  від  вуст  палких.
Твій  погляд  сонячно-голубий
Повис  над  серцем,  мов  сталактит.

Загадка  долі  торкнулась  пліч,
Знайшовши  жертву  серед  Ірин.
Ми  не  зустрінемось  віч-на-віч  –
Одної  річки  –  два  береги.

Я  заблукала  в  твоїх  очах,
Та  ти  від  трепету  не  згорів.
Промінчик  щастя  в  душі  зачах,
Як  блиск  найдальшої  фальш-зорі.

Не  підібрала,  на  жаль,  ключів.
З  сердець  не  вийшов  єдиний  сплав.
Все  ж,  Богу  вдячна  за  злет  душі
І  почуття,  що  мені  послав.

                                                         27.04.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113042710849

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2013


ОСІННІЙ НОКТЮРН

Розтанула  місячна  ніч.
Ліниво  проснулась  природа.
Розгойдує  день  врізнобіч
Осінню  фарбовану  вроду.

Огорнуті  сумом  гілки.
Тремтять  одинокі  листочки.
А  вітер  розносить  плітки,
Багрянцем  гаптує  сорочку.

Шепоче  світанок-казкар
На  вухо  вербі  свої  мрії.
Та  вітер,  ревнивий  пліткар,
Зриває  останню  надію…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113040707789

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013


ІСКРИ ВРАЖЕНЬ

Читаю.  Вчитуюсь.  Вражаюсь.
Ціную  Вас.  Боготворю.
В  емоцій  шквалі  розчиняюсь.
В  чуттєвім  полум’ї  горю.

Палка  любов  у  творчім  «ліжку»
Звела  тенета  на  віки.
Зі  слів  закоханих  доріжка
Полихоманила  рядки.

Нікому  так  ще  не  вдавалось
Заглибитись  до  дна  душі.
Щаслива  ж  та,  кого  торкались
Такі  зворушливі  вірші!

Тамую  щем  в  душі  і  тілі,
П’яниться  хмелем  голова.
Подумать  страшно,  що  ж  на  ділі,
Коли  вражають  так  слова?!  

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113040212623

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013


НЕЗАБЫВАЕМОЕ

Родники  твоих  глаз  изумляют  теплом,
Льется  песня  души  голубым  серебром.
Я  под  тенью  ресниц  успокоила  страсть.  
Ты  имеешь  над  ней  безграничную  власть.

Неземная  любовь  с  облаков  снизошла,
Легкой  дымкой-мечтой  мне  на  сердце  легла.
Незабудки  в  душе  разнесли  синеву,
Расплескалась  мечта  бахромой  на  траву.

От  изысканных  чувств  холодеет  душа,
Манят  ягоды  уст,  мне  в  ладони  дыша.
Этот  трепетный  миг  не  уйдет  без  следа,  -
Наш  романтики  стих  пронесу  сквозь  года.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113033100955

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414205
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.03.2013


ЛЮБОВЬ МОЯ, ПЕЧАЛЬ МОЯ…

Заблудилась  в  переплетах  счастья,
Окунулась  в  творческий  родник.
И  теперь  воспет  стихами  страсти
Каждый  вместе  проведенный  миг.

Каждое  касанье  сердца  к  сердцу,
Каждое  желание  души.
В  грешный  рай  уж  приоткрыта  дверца.  –
Влечь  меня  туда  ты  не  спеши.

Рано  пить  взахлеб  нектар  слияний,
Вызывать  душевные  шторма.
Слишком  хрупок  лед  воспоминаний,
Слишком  зла  недавняя  зима.

Прежних  чувств  пылающее  пламя
Вдруг  внезапно  снизило  накал.
И  любви  ликующее  знамя
Пало  лоскутом  на  пьедестал.

После  зноя  трепетного  лета
Снег  покрыл  забвением  цветы.
Раньше  их  печаль  была  воспета,
Нынче  в  грустных  строчках  –  только  ты.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113032401542

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411871
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2013


ВІРА - ЗАПОРУКА СПАСІННЯ

В  безвір’ї  серця  станеш  на  тернину.  –
Господь  відступить  з  жалем  у  журбі
За  тебе,  недовірливу  дитину,
Все  ж,  шанс  навернення  залишивши  тобі.

О  так,  Господнє  всюдисуще  око
Чекатиме  молитви  й  каяття.
Лиш  твоя  віра,  чиста  і  глибока
Перемінити  здатна  все  життя.

Навіть  в  страшнім  вогні  випробування
З  надією  і  гідністю  тримайсь,
Перед  Всевишнім  на  коліна  стань-но
І  в  вірі  непохитній  не  здавайсь.

Навіть,  коли  чигає  поряд  смерть  вже,
Не  все  ще  втрачено  навіть  тоді,  повір.
Можливо,  ти  ще  зцілення  одержиш,
Як  будеш  вірити.  Тож,  неодмінно  вір!

Говорить  істина  словами  вуст  Господніх,
Зигзаг  невдач  змінивши  на  пряму.
Він  дасть  тобі  спасіння  вже  сьогодні,
Бо  ти  був  з  Ним.  Бо  вірив  ти  Йому.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113031601351

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013


КАК ВАЖНО

Я  прикасаюсь  вновь  к  тебе,
Пусть  телефонной  щечкой.
Ты  счастья  луч  в  моей  судьбе,
Мечта  бессонной  ночкой.

Как  важно  знать,  что  новый  день
Наполнится  тобою,
Роняя  утреннюю  тень
Счастливою  слезою.

Как  важно  знать  мне,  что  ты  есть
И  жить  лишь  для  тебя.
Как  важно  верить,  что  ты  здесь!
Как  сладко  жить,  любя!

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113031101356

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407922
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.03.2013


ТВОРЧІ ЗАЛИЦЯННЯ

Пишу,  а  думка  горнеться,
Звиває  лаваші...
Лечу  в  віршах,  як  горлиця,
До  Вашої  душі.

Тримаюсь  часом  осторонь,
А  часом  зазирну
Через  товщини  простору
В  душевну  глибину.

Нектаром  слова  поюся
В  мереживі  бажань.
Душевні  рани  гояться
Від  теплих  сподівань.

Зачитуюсь  шедеврами,
Гортаю  сторінки.  -
Ой,  мліють  недаремно  же
Від  Вас  усі  жінки!

Бажання  пахнуть  рутою  -
Душевні  врожаї.  -
Вже  часом  переплутую,
Де  Ваші,  де  мої...

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113030412695

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013


НЕСУМІСНІСТЬ

Поетичні  слова  нагідками
Віртуальність  мою  уквітчали,
Стали  в  творчій  колоді  тузами
І  подіяли  так,  ніби  чари.

Все  було  б  романтично  й  чудово,
Та  в  реальності  –  власна  колода.
А  її,  вже  більш  значуще,  слово
Мені  чулося  надто  холодним.

Я  чекала  чуттєвих  емоцій,
А  вони  були  стримано-сині.
Та  байдужість  на  кожному  кроці
Мала  цвіт  і  коріння  Волині.

У  розмовах  ти    лід-незнайомець,
Хоч  в  поезії  -  щирий  коханець.
Я  порівнюю  «сіно-солому»  -
Й  почуттів  зупиняється  танець.

Дві  особи  -  в  одній  оболонці,
Де  поверхня  -  гладенька  й  колюча.
В  однім  серці  –  морози  і  сонце,
В  однім  тілі  –  рівнина  і  круча.

Дві  душі  –  полум’Яна  й  байдужа.
Поряд    серце,  спроможне  кохати…
Я  не  можу  з’єднати    ці  душі,
Та  повір:  я  їх  хочу  з’єднати.
                                                                     03.03.  2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113030401672

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013


ДОЛЯ ЗАКОХАНОГО БУТОНА

*****
                                                                   Ось  тільки  хотів  би  той  бутон
                                                                   в  руках  відчути...
                                                                                                                                                                                             М.В.  
                                                                                                                                               
Бутон  надії,  пристрасті,  кохання  -
В  твоїх,  покритих  славою,  руках.
Ти  перед  ним  в  двоякому  бажанні:
Шукать  чи  ні  спокусу  в  пелюстках?

Шукати?  -  А  якщо  безрезультатно?  -
Вже  стільки  було  вражень  у  житті.
Невже  ще  здивувати  чимось  здатна?
Невже  мене  запалить  в  почутті?..

Мабуть,  не  варто...  Де  логічна  мудрість?  -
Абстрактна  жінка  з  альманахом  од!  -
Кому  це  треба?  -  А  її  відсутність
Я  навіть  не  помічу  серед  врод.

...Бутон  тремтів  в  солодкому  полоні.
(Вслід  за  початком  наближавсь  кінець)
Ти  лише  мить  погрів  його  в  долонях  -
І  викинув,  як  в'ялий  бур'янець.

Чарівна  казка  вабила  словами.
Наївна  свіжість  віддалась  рукам.
Роса  з  бутона  потекла  сльозами.
Не  довіряйте  душу  казкарям!..

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113022500907

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2013


МАТУСІ

Моя  матусю  Катерино,
Вітаю  Вас  з  святковим  днем!
Спішу  до  Вас  на  іменини
Лише  з  одним  оцим  віршем.

Все  необхідне  Ви  здобули,  -
Нема  замовлень  і  бажань.
Для  Вас  найкращий  подарунок  –
Любов  в  букеті  привітань.

Що  дарувать,  не  знаю,  дійсно,
Тому  вклоняюся  чолом.
Я  Вам  дарую  серця  пісню
І  душу,  сповнену  теплом.

Хай  Вас  залишать  всі  тривоги,
Хай  буде  спокій  і  любов,
Благословення  йде  від  Бога,
Й  від  Богородиці  –  покров!
 
Я  вдячна  Вам  за  серця  ласку
І  за  дбайливість  Ваших  рук,
За  те,  що  нас  ростили  важко,
Молитві  вчили  і  добру.

Обожнюю  я  Вашу  мудрість,
Спокійний  затишок  розмов,
Безмежну  щирість,  зла  відсутність,
Турботу,  працю  і  любов.

Ви  –  наш  оплот,  душа  родини.  –
Й  для  нас  сьогодні  головне,
Що  в  Вашім  погляді  щоднини
Ще  сходить  сонечко  ясне.
                                                           07.12.11р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113022101078

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013


ФЕВРАЛЬСКИЙ ЭКСПРОМТ

Летит  навстречу  февралю
Моя  душевная  открытка.
Сказать,  что  я  тебя  люблю
Вновь  робко  делаю  попытку.

Улыбка  тает  на  лице,
Как  мимолетные  снежинки.
А  в  моем  скромном  письмеце  –
Сердечка  обе  половинки.

Раскрой  объятья,  милый  друг,
Настрой  подруженьку-гитару.
И  пусть  среди  февральских  вьюг
Тебя  согреет  мой  подарок.
                                                           17.02.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402045
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2013


РАЗВЕ ПЛОХО?

Чувства  раскинули  нежные  волны,
Плещется  счастье  о  берег  душевный.
«Люблю  я  тебя.  Разве  ты  не  довольна?
Поет  тебе  сердце  романсов  напевы…»

Приятно,  конечно,  в  мелодиях  дивных
Купать  свои  сны,  наслаждаться  словами,
Хмелеть  от  эмоций  шальных  позитивных
И  путь  к  вдохновенью  украсить  цветами.

Счастливой  я  выгляжу  дома,  на  людях,
Но  в  сердце  ранимом  таится  тревога.
Мне,  правда,  неплохо,  когда  меня  любят,
Но  может  кому-то  от  этого  плохо?..
                                                                                             12.02.13г.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113021400955

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400902
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2013


БЕЗНАДІЙНІСТЬ

Занадто  швидко  Вами  захопилась.
Не  зчулася...  Не  відаю,  коли
Зерно  від  вражень  в  серці  вкорінилось
Й  дало  неждані  трепетні  плоди.

Росисто-ніжний  молодий  бутон
Зростав  зі  сподіванням,  що  розквітне,
Бо  романтичне,  схоже  на  любов,
Плекалось  в  ньому  почуття  тендітне.

Та  не  судилось  ніжності  розкритись,
Не  забуяла  в  пелюстках  краса.
Таких  троянд  не  принято  любити,
Тож  не  сприяли  цьому  небеса.

Все  скоро  заспокоїться  і  щезне,
Покриє  цвіт  байдужості  зола.
Бутон  той  не  зів'яне.  Він  замерзне
Від  дефіциту  Вашого  тепла...

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113020910374

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013


ДЗВІНОК З МИНУЛОГО

Любов  ота  здавалась  неземною,
Цвіла  лататтям  білим  у  душі.
Та  десять  років  ти  вже  не  зі  мною.
«Колишні»  -  один  одному,  чужі…

Ми  йшли  по  спільній  почуттєвій  стежці
І  були  нерозлийвода  колись.
Та  якось  на  одному  перехресті
Дороги  наші  стрімко  розійшлись.

Той  епізод  в  минулому  залИшивсь.
П’ятнадцять  спільних  років  –  наче  сон.
Була  на  серці  вже  відносна  тиша,
Та  тишу  розтривожив  телефон.

«Привіт!  Я  захотів  тебе  почути…»  -
І  щось  кольнуло  в  серці,  мов  мечем.
Згадалось  перекреслене,  забуте,
Оплакане  сльозами  і  дощем.

Байдужими  ми  бути  намагались,
Та  тиск  емоцій  зраджував  обох.
Пригадували,  плакали,  сміялись.
Розплутувавсь  минулого  клубок…

Було  багато  плям,  сучків  і  вУзлів,
Та  більше  щастя,  все  ж  таки,  було.
І  ніби  вже  й  думки  –  в  одному  руслі,
Як  тополиний  пух  сріблить  чоло.

Між  нами  -  син  і  десять  літ  розлуки.
Забуті  вже  образи  з  двох  сторін.
З  минулого  ледь  чутно  линуть  звуки.
Невже  не  змовк  ще  почуттєвий  дзвін?..

Його  відлуння  колихнуло  пам'ять.
Чергова  покотилася  сльоза.
І  самолюбства  перейшовши  грані,
Мені  ти  раптом  пошепки  сказав:

«Не  все  зерно  просіялось  крізь  сито,  -
Лишилось  найдобірніше,  повір!
Кохав  тебе  колись  несамовито.
Так  само  ще  кохаю  до  цих  пір…»

В  цю  мить  була  щаслива  чи  нещасна?  –
Вагаюсь,  навіть,  щось  відповісти.
Бо  десять  літ  тому  кохання  згасло,
Розвіяв  вітер  спалені  мости.
 
З  тобою  поряд  інша.  В  мене  також
Були  захоплення  і  справжні  почуття.
Не  знала  я,  що  під  кохання  знаком
На  перехресті  досі  ти  стояв.

…  Ідуть  роки.  Нам  разом  вже  не  бути.
А  ти    кохаєш  рідну  і  чужу.
 Минулого  щасливим  атрибутом
Освідчення  це  в  серці  збережу.
                                                     04.02.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113020409855

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013


МЕТАМОРФОЗА

Він  був  твердим,  холодним,  мов  граніт.
Душа  здавалась  чЕрствою  й  сухою.
Торкатись  було  лячно  –  справжній  лід!
Хотілось  вже  на  все  махнуть  рукою.

Та  мучив  непідробний  інтерес:
І  що  ж  воно  за  дивная  істота?..
Я  обережно  рушила  вперед,
На  всі  бажання  одягнувши  цноту.

Шукала  стежку  в  душу  навмання,
Розгойдувала  творчі  каруселі.
Всі  протиріччя  знакового  дня
По-справжньому  зустрілись  на  дуелі.

Ми  розмовляли.  Місце  для  образ
Було  присутнє  чи  не  в  кожній  темі.
Але  над  нами  пролетів  Пегас,
З’єднавши  душі  в  творчому  тандемі.

З  тих  пір  вже  є  потреба  в  почуттях
І  не  проходить  дня  без  спілкування.
Давно  позаду  вивихи  життя,
А  ми  –  за  кілька  кроків  від  кохання.

Злились  серця  в  уявний  організм,  –
Не  відала,  що  їм  колись  це  вдасться.
«Об’єкт»  розтанув,  мов  гарячий  віск,  -
І  я  із  нього  виліпила  щастя.    
                                                   01.02.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113020201179

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013


УЯВА

Уява  розкинула  крила,
Бажання  торкнулись  межі.
Вже  їх  загнуздати  несила,  -
Хвилюють  видінь  міражі.

Обіймами  пестяться  плечі,
Цілунками  губи  горять.
Знов  кличеш  уяву  в  той  вечір,
Де  впала  в  долоні  зоря.

У  розкошах  ночі  –  нас  двоє.
П’янка  бірюза  ніжить  стан…
Щаслива  в  уяві  з  тобою,
Та  мрії  вкриває  туман.

Свідомість  розплющує  очі,
Бажання  вертають  назад.
Мої  почуття  неохоче
Згасають.  Стікає  сльоза…

Безладні  думки  крижаніють,
Щезає  романтики  шлейф.
Ховаю  останню  надію
В  сумний  біографії  сейф.

Бо  стовідсотково  я  знаю:
Закриті  сердець  рубежі.
Якщо  ти  коли  й  завітаєш,
То  тільки  –  в  уяву  душі…
                                                           30.01.13р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113013100701

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013


БЕЗНАДІЯ

Від  моїх  віршів  відреклись  Ви,
Зламали  музі  творчі  крила.
Слова  несказані  повисли,
Зів'яли  стомлені  вітрила.

Уже  не  мріється  в  натхненні,
Пегас  довкола  не  літає,
І  нас  із  Вами  в  сьогоденні
Ніщо  вже,  мабуть,  не  єднає...

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113012709512

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013


ЧЕРВОНЕ І СИНЄ

Про  Вас  я  мрію  вечорами,
Думки  ллю  піснею  сумною.
Я  вже  давно  хворію  Вами,
Та  Ви  хворієте  не  мною.

Намалювала  два  сердечка:
Одне  –  червоне,  друге  –  синє.
І  мов  закохана  овечка,
До  синього  душею  лину.

Так  хочеться  його  зігріти,
Червоним  жаром  огорнути,
Створити  почуттів  магніти
І  час  від  часу  поряд  бути.

Щодня  Вас  подумки  торкаюсь,
Малюю  пестощів  узори.
Ви  моя  нинішня  нірвана,
Блаженне  завтра  і  учора.

Ваша  душа  –  моя  аптечка,  -
З  неї  цілющі  п’ю  бальзами
І  мрію:  швидше  б  два  сердечка
Злились  своїми  кольорами.
                                           22.01.2013р.  

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113012501499

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013


ТІЛЬКИ Б НЕ ОСТАННІЙ…

П’ятий  раз  дзвінок  лунає  поспіль.
(Піднімати  трубочку  чи  ні?..)
Охолола  поетична  постіль,
Й  почуття  –  метелики  сумні.

Ще  образа  досі  серце  крає,
Рій  думок  бентежних  в  голові.
Клавішу  жадану  не  торкаю,  –
Стримаюсь  ще  раз.  Не  відповім...

Стрималась.  Серед  затихлих  звуків
Знов  тривога  залишає  слід.
Знову  у  душі  нестерпні  муки
Й  тіні  ностальгії  на  чолі.

Згадую  знайомі  атрибути:
Погляд,  риси,  солодощі  слів.
Як  же  хочу  голос  той  почути,
Від  якого  світ  навколо  млів!

Час  повзе.  Годинник  ледве  човга.
Підозріло  телефон  мовчить.
Пауза  чомусь  занадто  довга.
Задзвенів!  О,  довгождана  мить!

В  серці  знов  запалюється  сонце.
Слухаю  настирливий  мотив.
Тільки  б  не  останній  був  дзвінок  це…
Тільки  б  він  іще  раз  подзвонив!
                                                                     18.01.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113012001689

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013


РУКИ ТВОЇ…

Жаданих  рук  зваблива  прохолода
Примушує  знов  тіло  зімлівать.
В  нім  шаленіє  пристрасть-насолода,
Вже  й  почуття  поставили  печать…

Спокусливі  міцні  ласкаві  руки,
Торкались  ви  усіх  примхливих  місць,
Провокували  найсолодші  муки.
Ваш  дотик  –  мій  найбажаніший  гість.

Ви  впевнені,  часом  нетерпеливі,
Й  податливість  знайома  ваша  теж.
Як  часто  в  безрозсудному  пориві
Ми  досягали  почуттєвих  веж!

Я  так  люблю,  коли  ви,  прохолодні,
Живим  струмком  збігаєте  униз.
Купаюсь  в  вашій  аурі  сьогодні,
Бажаю  в  ній  тонути  і  колись.

Долоні  моїх  пристрастей  кохані,
Як  хитро  ви  заплутували  слід.
Про  вас  мої  думки  солодко-п’яні,
Вам  дяка  за  чуттєвості  політ.

О  руки,  ви  зуміли  приручити
Бажанням  засоромлену  цнотУ,
Ще  й,  грішні,  спромоглися  залишити
На  моїм  тілі  пестощів  тату.
                                                           12.01.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113011211956

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2013


Шановному І. М. К.

Пане  Лікарю,  знов  вечорами
Бачу  Вас  й  Ваші  творчі  дива.  -
Стали  вже  -  як  душевні  бальзами
Чудотворні  думки  і  слова.

Йдуть  до  Вас  пацієнти  недужі,
І  прихильниць  -  вже  цілий  кортеж!
Ви  віршами  лікуєте  душі.
А  жіночі  серця  -  мабуть,  теж?..

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113011101485

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013


ЗУСТРІЧ

Природа  взулась  в  валянки  зі  снігу,
Із  інею  зв’язала  білий  шарф.
Соромив  вітер  щічки  нам  з  розбігу.
Бажаннями  сріблилася  душа.

Ти  подихом  мережив  рукавички,
Орнамент  ніжних  зірочок  вивчав.
Я  щебетала  мов  весняна  птичка,
Щокою  притулившись  до  плеча.

Думки  губились  в  білім  карнавалі.
Ти  дотиком  розпалював  вогонь.
Гарячий  щем  в  засніженій  вуалі
Попрямував  до  серденька  мого.

Обійми  розтопили  всі  крижинки,
Слова  забрали  тіло  у  полон.
В  душі  кружляли  ніжності  сніжинки.
Вагалась  я:  це  дійсність,  а  чи  сон?..

Горіли  губи  від  п’янких  цілунків.
Свідомість  огорнуло  забуття.
Оздоблюючи  вії  візерунком,
Мороз  рум’янив  наші  почуття.
                                                               03.01.2013р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113010401458

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013


ЖЕЛАНИЕ

Под  Новый  год  загадано  желанье.  –
Его  декабрь  шепнул  на  ушко  мне.
Ты  пожелал,  чтоб  тень  былых  страданий
Умчалась  прочь  на  розовом  коне.

Чтоб  часть  души  моей  восстановилась,
Которую  сожгли  обид  слова.
Пусть  не  нарочно  это  получилось,
Но  ты  бросал  в  костер  души  дрова.

Сгорели  лепестки  цветов  надежды.
Разочарован  двух  сердец  интим.
Не  может  быть  идиллии,  как  прежде.
Уверена:  прожег  невосполним.

Озябшими  дрожащими  руками
Не  воскресить  из  пепла  алых  роз.
Душа  дымится  всеми  уголками…
Ну,  разве  что  всесилен  Дед  Мороз.
                                                     31.12.2012г.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113010200666

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389244
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.01.2013


ТРИ КВІТОЧКИ

*****
                                               Три  квіточки  ясніли  жовтим  цвітом,
                                               Три  квіточки  звели  мене  з  шляху,  -
                                               Примусили  страждати,  і  радіти,
                                               І  викупати  помисли  в  гріху.
                                                                                   Автор.
Три  квітки  –  несподіваний  початок,
Букетик  нерішучого  тепла,
Цнотливий  подарунок  для  дівчаток,
Цікавості  запущена  стріла.

Це  був  незвичний  привід  для  знайомства,
Загадка  парадоксів  і  інтриг.
Три  квіточки  –  це  творча  замальовка,
Душі  лірично-витончений  штрих.

Душа  бажала  трішечки  блаженства,
Але  три  квітки  були  мов  кліше.
Вони  здавались  надбайдужим  жестом.
(А  може,  так  здавалося  лише…)
.
Три  квіточки  –  всезнаючі  ромашки,
Візитна  картка,  талісман,  пароль.
Забути  їх  вже  надзвичайно  важко,
Бо  грають  в  серці  особливу  роль.

Три  квіточки  –  це  маятник  кохання,
Між  душами  дорога  навпростець.
Три  квіточки  –  причина  хвилювання
Для  наших  розчарованих  сердець.

Три  квітки  –  символ  творчої  уваги.
Три  квітки  –  місце  зустрічі  для  двох.
Три  квітки  –  втрата  в  серці  рівноваги.
Три  квітки  –  винуватці  всіх  тривог.  
                                                                             28.12.2012р.


©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112122901004

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012


ПРОСТИ МЕНЯ

*****
                                 Были  двое:  актер  и  актриса.
                                 Разорвалась  сюжетная  нить…
                                 Ты  так  быстро  ушел  за  кулисы,  -
                                 Не  успела  тебя  полюбить.
                                                                     Автор.

Ты  без  меня  живешь  совсем  не  хуже,
Чем  жили  в  параллелях  мы  с  тобой.
Жаль,  остывает  наш  душевный  ужин.
Наполнены  сердца  седой  тоской.

С  «Бальзамом  Рижским»  подняты  бокалы,
Но  звон  их  хрусталя  не  прозвучал.
Обиды  с  наших  чувств  снимали  балы.
Звал  каждого  огнями  свой  причал.

Возможно,  я  судила  слишком  строго.
Слетела  грусть  с  протянутой  руки…
Все  было  бы,  увы,  не  так  уж  плохо,
Когда  б  на  сердце  не  было  тоски.

А  в  нем  тревожно,  сумрачно  и  мерзко.
Осадок  опускается  на  дно…
И  вдохновенье  с  творчества  исчезло.
В  душе  зияет  черное  пятно.

Рассыпались  раздумья  на  квадраты,
Взбесилось  самолюбие  в  груди.
Остановило  время  циферблаты,
Не  видно  общих  точек  впереди.

Хромает  мысль,  подобно  инвалиду.
Окутан  тьмой  мой  выстраданный  стих.
Я  не  могу  простить  тебе  обиду.
Прошу,  за  это  ты  меня  прости…
                                                                       22.12.12р.


©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112122210384

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386920
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2012


З МИКОЛАЄМ!

Грудневий  ранок  інтригує,
Повітря  святістю  іскрить.
Співають  сурми:  «Алилуя!».
Морозна  стелиться  блакить…

Я  зазираю  під  подушку,
А  там  –  мішечок  почуттів,
Солодких  снів  яскрава  стружка,
Шалена  творча  заметіль.

Святковий  настрій  зашарівся
Там  на  веселих  ковзанах,
І  дивна  казка  новорічна
Стрибнула  в  ліжечко  з  вікна.

Це  Миколай  Святий  з  дитинства
В  цю  ніч  на  землю  завітав.
Небесні  ласки  і  гостинці
Під  подушки  нам  заховав.

Творцям,  поетам  –  по  натхненню,
Малятам  –  вигадку  смачну.
Його  міжзоряні  олені
Колишуть  темряву  нічну.

Щороку  душу  нам  торкає
Сповита  щедрістю  рука.
І  почуття  земного  раю
Нас  під  подушкою  чека.

Це  традиційне  святкування
Віддавна  полюбляю  я.
Шлю  найщиріші  побажання
Усім  земним  МиколаЯм!
                                                       19.12.12р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112122011262

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012


КЛЮЧІ

Нелегко  бУло  підбирАти
До  твОго  сЕрденька  ключі.
Душа  ж  сочилася  крізь  грати,
Закриті  денно  і  вночі.

Була  ж  вона  така  зваблива
І  загадкова  водночас,
Що  цікавинок  справжня  злива
Гламуром  пестила  дівча.

Ключ,  той  єдиний,  підібрати
Сама  б  я  точно  не  змогла,
Якби  не  дав  ти  потримати
В’язку  ключів,  букет  тепла.

Мені  булО  цього  лиш  треба.
Ключі  омріяні  несу!
Лечу  вже  подумки  до  тебе,
Спиваю  ніжності  росу.

Душа  лілеями  розквітла,
І  я  не  гайнувала  час.
А  поруч,  мовби  ангел  світла,
Літав  окрилений  Пегас…

Ключі,  звичайно,  повернула.
Та,  скуштувавши  шоколад,
Не  раз  ще  в  серце  зазирну  я,
Бо  залишився  дублікат.  
                                               16.12.12р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112121701424

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012


ДАРУНОК ДОЛІ

Щодня  до  Вас  душею  лину,
Вві  сні  барвистім  бачу  Вас.
Чекаю  знов  на  ту  хвилину,
Коли  прийде  ефірний  час.
Щоб  простягнути  Вам  долоню
Із  поетичним  колоском,
Щоб  знов  запульсувало  в  скронях,
Щоб  ніжність  збігла  знов  рядком.
Щоб    посміхатись  Вашим  жартам,
Щоб  спрагу  серця  гамувать,
Віддатись  полум'ю  азарту,
Талант  по  крапельці  вивчать.
Для  Вас  я  в  всесвіті  -  піщинка.-
Мені,  даруйте,  все  одно.
Ви  ж  -  книг  душі  диво-сторінка,
Натхнення  творче  джерело.
Ви  ідеал  поета  справжній!
(Це  не  самі  лише  слова).  -
Тож  я  шепочу,  повна  вражень:
"Спасибі  долі,  що  звела!..»

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112121301201

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012


ПИСЬМО НЕЗНАКОМЦУ

Меня  задело  Ваше  совершенство,
Интригой  умных  мыслей  увлекло.
Порывы  сердца  обрели  блаженство,  -
Душа  стиху  пророчила  тепло.

Мой  интерес  к  Вам  тайно  подстегнула
Та,  легкая,  насмешка  над  моим
Четверостишием.  Она  меня  спугнула
И,  вместе  с  тем,  сулила  нам  двоим

В  той  точке  пересечься.  В  знак  протеста
В  "осеннем  лесе"  я  искала  соль.
Следы  ироний  в  нем  имели  место.  -
И  я  внезапно  испытала  боль

За  свои  первые  шаги  в  стихоплетеньях
И  за  реакцию  читателя  на  них.
От  той  скептической  оценки,  без  сомненья,
Заметно  приуныл  мой  робкий  стих.

Но  вдруг  я  поняла:  Он  гениален!
Он,  явно,  в  этой  сфере  знает  толк.
В  своей  скептичности  он  даже  уникален.
И  не  беда,  что  стих  мой  приумолк.

Ваш  разум  -  кладезь  тайных  изумрудов,
Библиотека  знаний  и  цитат,
Непостижимое  умом  Восьмое  Чудо,
Оригинальности  сложнейший  аппарат!    

А  я?  Что  -  я?  Всего  лишь  -  тень  от  света:
Обычная,  банальна  и  проста.
И  мои  жалкие  тревожные  куплеты
Вам  не  прочесть  с  душевного  листа.

Они  Вам,  друг  мой,  вовсе  и  не  надо,  -
Вас  классика  в  поэзии  влечет.
В  иных  словах  находите  отраду,
Иным  друзьям  возносите  почет.

Я  не  владею  тонкою  душою,
Сокрытых  нет  изюминок-чудес.
Как  жаль,  что  нет  во  мне  таких  достоинств,
Чтоб  вызвать  Ваш  ответный  интерес...

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112120300726

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382009
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.12.2012


НІЧ СПОГАДІВ

Закосичена  юність  пролягла  білизною,
Розтривожила  вмить  тихим  спогадом  ніч.
Знов  співають  пташки,  знов  ти  поряд  зі  мною,
Знов  зустрілись  серця  в  почуттях  віч-на-віч.

Ти  шепочеш  мені  про  шалене  кохання.  –
Я  тремчу  від  тих  слів,  хоч  не  вірю  тобі.
Слухав  місяць  тоді  моє  тихе  зізнання,
Потім,  знітившись,  щез  у  зірковій  юрбі.

Рум’яніла  щока  від  примхливої  цноти,
Під  повіки  лягла  сором’язлива  тінь.
Острах  серця  зберіг  мої  скромні  чесноти,
Розімкнувши  на  мить  пік  душевних  сплетінь.

Ти  був  сильним  тоді  в  нетерпінні  своєму
І  бажання  свої  тільки  з  губ  випивав.
Ми  шукали  злиття  в  зорепадах  Едему,
Та  невчасний  світанок  пристрасть  тіл  роз’єднав.

Може  й  добре,  що  він  так  зненацька  з’явився,
І  не  дав  нам  зробить  необдуманий  крок.
Місяць-свідок  нічний  на  це  все  надивився
І  подавсь  в  почуттях  на  нічліг  до  зірок.

Закосичена  юність  пролягла  білизною…
Вже  не  тане  душа  в  чарівнім  почутті.
Ніч  уже  не  п’янка.  Та  і  ти  не  зі  мною.
Той  же  місяць  зійшов.  Але  ми  вже  не  ті…

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112112900627

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012


МОИ ОСЕННИЕ ПЕЧАЛИ

Ты  так  быстро  нашел  мне  замену.
Загрустили  души  уголки.
Столь  банальна  причина  измены:
Отказалась  писать  «в  две  руки».

Я  любого  боюсь  компромата.
Тяготят  за  спиною  грехи.
Избегаю  сетей  плагиата,  -
Не  ворую  чужие  стихи.

Мы  обидели  снова  друг  друга.
Не  понятен  мне  замысел  твой.
Желтых  листьев  осенняя  вьюга
Уложила  мечту  на  покой.

От  печали  поежились  строки,
Стали  серыми  ночи  и  дни.
Шрам  на  сердце  остался  глубокий.
Ты  один.  Я  одна.  Мы  одни…

Между  нами  и  так  была  пропасть,
Хоть  ты  строил  мосты  чрез  нее.
Видно,  чувств  –  невысокая    проба,
Коль  над  пеплом  любви  –  воронье…

Недовольства  соленая  россыпь
Омрачает  сегодняшний  день.
В  моих  чувствах  –  дождливая  осень,
А  в  тоски  –  белорусская  тень…
                                                                           23.11.2012г.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112112400761

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379862
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.11.2012


ПРИЄМНО БУТИ В ВАШОМУ ПОЛОНІ

Приємно  бути  в  Вашому  полоні  –
Солодкими  стають  думки  солоні.
Весна  у  моїй  осені  квітує.
До  серця  Вашого,  розніжена,  іду  я…

Простягнуті  назустріч  Ваші  руки,
Вже  серце  терпить  найсолодші  муки.
Вже  тіло  пестощі  вночі  до  себе  кличе,
Хоча  йому  подібне  вже  й  не  личить.

Спокуси  переслідують  щоденно,
Емоції  розгойдують  шалені.
І  сміх,  і  сльози  з  Вами  вже  пізнала,
Вже  зовсім  близько  й  почуттєве  жало.

Замислююсь,  чи  ватро  нам  грішити.
Дзвінка  ж  чекаю  так  несамовито,
Щоб  поєднались  знов  думки  і  душі,
Які  віднещодавна  не  байдужі.

Я  забуваю,  скільки  за  плечима,
Шукаю  Вас  жаданими  очима.
Жартуючи,  до  себе  приближаю,
А  трішки  подразнивши,  віддаляю…

Ці  переміни  нам  обом  на  руку,  -
Табу  боронить  нашу  творчу  злуку.
Хай  буде  цнота  в  поетичних  перах
І  сонячно  в  душевних  атмосферах.
                                                                       20.11.2012р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112112101183

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012


НЕЖДАНИЙ ГІСТЬ

Мою  душу  розчулив
Незнайомець  ВіктОр.
Щось  подібне  вже  бУло.  –
Мабуть,  дубль-повтор…

Голос  ніжний  розлився
По  судинах  душі.
Краще  б  він  зупинився,
Не  творив  міражів.

Я  стаю  вже  невільна,
Коли  поряд  ВіктОр,  -
Він  напрочуд  прицільно
Свій  направив  курсор.

Я  довірлива  жінка,
Все  сприймаю  всерйоз.
Та  стелився  барвінком
Чарівний  віртуоз.

В  душу  виламав  дверці
Самозванець  ВіктОр.
Вже  жевріє  у  серці
Почуттів  світлофор.

Насолодою  вуха
Він  мені  гаптував.
Ніжність  сплутала  рухи.
Ці  ласкаві  слова…

Розімліла,  щаслива,
Я  в  осіннім  саду.
І  з  тих  пір  своє  «диво»
За  нашийник  веду.

Чи  й  сама  полонянка?..
Чар  розплутую  сіть.
Співа  серце  щоранку
З  солов’ями:  «Віть-Віть…»
                                                   16.11.2012р.  

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112111610193

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012


ВІРА

Коли  безвихідь  чорних  днів
Нависне  над  тобою,
Вір,  що  зітреться  долі  гнів
Господньою  рукою.

Коли  вже  розпач  –  через  край
Й  ніхто  тебе  не  чує,
На  Господа  надію  май  –  
І  Він  тебе  врятує.

Дає  людині  Він  лиш  те,
Що  вона  може  знести.
Твоє  відродження  святе
Із  вірою  воскресне.

Коли  тобі  житейський  звір
Сувій  тривог  дарує,
Навіть  тоді  в  спасіння  вір,
Бо  вихід,  все  ж,  існує.

Хто  в  двері  стукає,  повір,
Тому  і  відчиняють.
Тому  ти  вір,  безмежно  вір,
Що  чудеса  бувають.

Коли  гнітить  нестерпний  біль
Й  душа  бажає  смерті,
Постав  собі  за  самоціль
Із  вірою  цю  жертву

Нести  свідомо  по  житті
І  вірити  безмежно,
Що  далі  буде  смуга  днів
Сучасній  протилежна.

Лиш  той,  хто  вірить,  віднайде
Таємну  нить  спасіння.
А  все  земне,  дрібне,  просте
Приречене  на  тління.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11211130971

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2012


ВЕЧЕРНИЙ ЭТЮД

*****
                                                     Вертится  суток  цветной  многогранник,
                                                     Томно  звучит  захмелевший  куплет.
                                                     Вечер  –  малиновой  ночи  избранник,
                                                     Долгого  дня  впечатляющий  след.
                                                                                                                                                                                               Автор

Обнимает  вечер  улицы,  деревья,
Интригует  тайной,  увлекая  в  тень.
Звук  ночной  прохлады  дребезжит  свирелью,
А  луна,  качаясь,  лезет  на  плетень.

Манит  ветер-странник  потемневшей  далью,
Тишина  ночная  свежестью  влечет.
Сумерки  покрыли  небеса  вуалью.
Зажигает  небо  вечер-звездочет.

Светлячки  дневные  разлетелись  в  клочья,
Удлиняя  теней  призрачный  берет.
Вечер  на  границе  между  днем  и  ночью
Оставляет  в  сутках  черно-белый  след.

Желтым  ароматом  ноготки  зевают,
В  голубой  истоме  нежится  сирень.
Клен  влюблено-нежный  листьями  качает.
Вечер  –  это  просто  задремавший  день.


©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11211091052

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376490
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2012


СЛЬОЗИ ОСЕНІ

Дощ.  Листопад.  Підмочені  дерева
Виблискують  сріблястим  янтарем.
Листи  читає  осінь-королева,
Доставлені  їй  вітром-поштарем.    

Сезон  дощів  легенький  смуток  сіє,
Розчарування  стелить  по  душі.
Озима  лиш  вологою  радіє:
Осінні  зливи  –  золоті  дощі.

В  їх  затяжному  мокрому  діянні  –
Гарантія  майбутніх  врожаїв.
Осінні  шати  жовто-полум’яні
Околицею  носять  ручаї.

Я  згадую,  як  теж  брела  у  осінь,
Як  сльози  рясно  лилися  вночі.
Солоний  присмак  відчуваю  й  досі,
Коли  дивлюсь  в  гущавину  дощів.

Кохання  відлетіло,  наче  птиця.
Подряпини  лишило  на  душі.
Тепер  у  ній  туманиться  й  дощиться,
І  сподівань  оголені  кущі.

Стоять  берези  золотисто-сиві.
Змерз  без  кохання  посірілий  сквер.
В  нім  я  і  осінь  –  дві  сестри  плаксиві  –
Чекаємо,  щоб  хтось  сльозинки  втер.
                                       02.11.2012р.    

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11211041191

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012


МОЇ ТРИВОГИ

*****
                                     Люба  моя  квітко,  як  тільки  торкнуся  Вашого  поетичного  шарму,
                                     чи  не  зміниться  аромат  мені  приємного  цвітіння?  Адже  так  
                                     не  хочеться  зрушити  те,  що  тішить....  
                                                                                                                                                                                             М.Ш.                                                                                                                      

Такий  нестримний  натиск  позитиву!  –
Я  навіть  його  трішечки  боюсь.
Тримаю  щастя  за  пухнасту  гриву
В  земному  поетичному  раю.

Звиває  ніжність  зоряні  сувої.
Ласкаві  руки  обнімають  ніч.
І  ми  з  тобою  там  були  лиш  двоє,
Де  райдужні  мости  торкались  пліч.

Слова-троянди  в  серце  зазирали,
Дзвіночками  звучав  веселий  сміх.
Вже  почуттів  іскрилися  корали…
Створили  ми  цей  рай  собі  самі.

Так  солодко  слова  квітчають  душу.
Над  раєм  місяць  ніжно-молодий…
Я  доглядаю  нашу  райську  грушу,  -
Тривожусь  за  майбутнього  плоди.

Збираю  з  шляху  колоте  каміння,
Стираю  титри  з  написом  «Кінець»,
Щоб,  не  дай  Боже,  непорозуміння
Не  зрушило  ідилію  сердець.  
                                                                   31.10.2012р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11211010908

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012


УТРЕННИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Приоткрыл  желтый  глаз  предрассветный  бутон,
Солнца  лучик-алмаз  ослепил  его  сон.

Россыпь  сонных  зарниц  приютилась  во  мгле,
Спрятав  контуры  лиц  на  ночном  корабле.

Небо  в  страсти  зажгло  фиолетовый  блик  –
И  пролился  на  мир  бирюзовый  родник.

Тихо  шепчет  листва  о  приснившихся  снах,
Распахнувши  слегка  свою  зелень  рубах.

День  росинки  собрал  с  лепестков  хризантем
И  разлил  на  весь  сад  теплый  солнечный  джем.

Уходя  во  вчера,  загрустила  луна.
День  присел  у  костра.  С  добрым  утром,  страна!

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112103010209

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374388
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2012


ПОСВЯЩЕНИЕ

В  моей  зрелости  нету  грустинок.
Нежно-рыжая  в  сердце  весна.
Не  горчит  серебро  паутинок
И  осенняя  песнь  не  грустна.

Я  в  плену  прибалтийских  сюжетов.
Я  в  его  ореоле  тепла.
Для  меня  даже  стал  он  поэтом.
В  нем  я  редкое  счастье  нашла.

Он  спустился  с  небесного  рая
И  осыпал  цветами  мой  путь.
Я  от  нежности  рук  замираю
И  касаний,  ласкающих  грудь.

Он  терпением  взял  мою  крепость,
Нежным  пламенем  спесь  укротил.
Стал  божественным  чудом  рассветов,
Самой  близкой  звездой  средь  светил.

Я  молюсь  за  него  ежечасно,
Я  ищу  к  его  сердцу  пути.
Восхищаюсь:  насколько  прекрасны
Белорусские  чувства    в  груди.
                                                                     27.10.2012г.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11210280172

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373800
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.10.2012


МЕЛОДІЯ ПРИСТРАСТІ

Цілунками  очі  іскряться.
Все  тіло  бажанням  горить.
Спокусливі  дотики  щастя
Чарують  закохану  мить.

Ти  ніжно  неволиш  протести  –
І  я  забуваю  про  гріх.
Мені  ж-бо  ти  зволив  принести
Букет  з  почуттями  до  ніг.

Троянди  розсипав  по  ліжку
З  сердечками  лагідних  слів.
Зімлілі  від  пестощів  ніжки
Ти  ласкою  серця  обплів.

Вже  груди  вдоволено-ситі
І  губи  чекають  злиття,
І  стегна  бажанням  налиті.
А  в  келихах  душ  –  почуття.

Вже  розум  підкорений  тілом
І  в  грудях  -  вулкани  тепла.
...У  серці  любистком  розцвіло
Все  те,  що  тобі  віддала...
                                             23.10.2012р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11210240187

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012


ПОВЕРНЕННЯ

*****
                                             Чом  озеро  щастя  мілке
                                             Й  могутні  байдужості  грати?
                                             Життя  ж-бо  коротке  таке.  -
                                             Хоча  б  не  спізнитись  кохати…
                                                                                   Автор  

Вже  компас  взяв  курс  на  добро,
Слова  занотовані  витер.
Наповнене  смутком  відро
Схвильовано  висушив  вітер.

Так  затишно  стало  навкруг.
Душа  шепотіла:  «Не  сердься…»
Ідилія  сплетених  рук
Торкнулася  ніжністю  серця.

Гіркий  каяття  еліксир
Знешкодив  отруту  бджолину.
Сльозами  окроплений  мир
Розкинув  густу  павутину.

Знов  очі  жадають  очей.
З’єдналося,  що  обірвалось.
Мовчання  серця  не  пече.
Бажання  в  слова  закохалось.

Не  гостре  вже  лезо  ножа.
Сховала  колючки  тернина.
Як  щиро  радіє  душа
Поверненню  блудного  сина…
                                     19.10.2012р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11210200787

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012


СОН В ОСЕННЮЮ НОЧЬ

Беларусские  страсти.
Прибалтийский  мотив.
Удивленное  счастье.
Неземной  позитив.

Шлейф  рассказов  о  Риге.
Тень  немого  греха.
Пик  душевного  крика.
Вдохновенье  стиха.

Неожиданность  ночи.
Дивный  презент  судьбы.
Рижских  вывесок  очи…
Их  уже  не  забыть.

Восхищенье  -  запоем.
Томных  чувств  перегиб.
Ночь  и  мы.  Только  двое.
Снова  осени  клип...

Полусонная  сказка.
Захмелевший  рассвет.
Красок  города  пляска.
Наш  влюбленный    дуэт.

Купол  ночи  высокий.
Украинский  акцент.
Беларусские  вздохи.
Поцелуя  фрагмент.

Впечатлений  прогулка.
Под  мотивы  дождя.
Комплиментов  шкатулка.
Сочиненных,  любя.

Нежных  писем  истоки.
Чувств  начало  начал.
Запоздалые  сроки.
Любашевский  причал.

Золоченая  Рига.
Слов  любовных  волна.
...Но  вдруг  стало  все  тихо.
Я  проснулась  от  сна.
                         11.10.2012г.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112101111225

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370288
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2012


ЗЕМНИЙ УКЛІН УЧИТЕЛЯМ

*****
                                                       Букети  вдячності  навколо.
                                                       В  осіннім  розквіті  земля.
                                                       Спасибі  за  навчання,  школо!
                                                       Земний  уклін  учителям!
                                                                                                           Автор
Сіяч  знання,  науки  світоч,
Психолог,    друг  і  педагог.
Твоя  стихія  –  діти,  діти…
Твоя  душа  –  сувій  тривог.

Завжди  розважливий,    надійний,
Долаєш  терни  навчання.
На  вигляд  впевнений,  спокійний,
А  думка  в  пошуку  щодня.

Бо  ж  треба  виховну  провести,
І  з  цікавинкою  урок,
Підготувати  плани,  тести,
Батьківські  збори,  чи  гурток.

І  дома  теж  нема  спочинку:
Купа  контрольних  на  столі,
Диктанти,  твори-лабіринти,
Й  роса  на  стомленім  чолі…

Яка  шалена  перевтома!
Який  стрімкий  життєвий  ритм!
Робочий  день  триває  й  дома…
Та  вже  –  ніяк  без  дітвори!

Покликання  заполонило,
Вросло  корінням  у  серця.
Часом  не  вистачає  сили,
Та  вже  довічна  ноша  ця.

Ти  розсіваєш  по  зернині
Знання  нев’янучі  плоди.
Твій  вибір  –  хрест  не  на  годину.
Учитель  –  це  вже  назавжди.

Хто  був  твоїм  теплом  зігрітий,
Шкільний  вчуває  досі  дзвін.
Учителю,  найкращий  в  світі,
За  все  тобі  земний  уклін!    

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11210060811

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012


ДУМКИ ВГОЛОС

Ви  торкнулись  мене  недавно,    -
Загадковий  і  ледь  дивний.
Почали  вже  дзвонити  вправно
І  приходити  часом  в  сни.

Я  цікавістю  загорілась,
Від  захоплень  відкрила  рот.
Підставляла  долоні  сміло
Під  невпинний  потік  щедрот.

Теж  хотіла  теплом  пролитись,
Змити  з  серденька  макіяж,
Потаємним  «майном»  ділитись…
Та  звучало  лиш  Ваше  «я».

Слухать  ще  когось  Ви  не  вміли.
Риса  скромності  –  не  для  Вас.
Ви  «зірковою»  захворіли,
А  її  не  лікує  час.

Я  багато  чого  хотіла,
Та  замкнула  душа  замки.
Закружляли  навколо  тіла
Інші  враження  і  думки.

Не  читала  Вам  своїх  творів,
Зате  Ваші  звучать  щодня.
І  я  в  стриманості  й  покорі
Перед  Вами  –  мов  те  ягня.

Та  не  звикла  я  буть  в  цій  ролі,
Свою  гордість  не  підкорю.
Не  бажаю  дружить  в  неволі
Й  з  егоїзмом  не  примирюсь.

Нетактовно  про  це  казати,  -
Самолюбство  ж  чомусь  шкребе.
Може,  будете  це  читати,
То  впізнаєте  тут  себе…
                                                       26.09.2012р.  

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112092610370

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012


ГОРЕЛА В ПЛАМЕНИ ДУША…

Он  стихи  читал,  восхищаясь…
Загорелась  душа  огнем.
И  от  страсти  шальной  вздыхая,
Сделал  к  барышне  ход  конем.  

Увлекал,  угождал,  лелеял,
Стал  писать  о  любви  рассказ.
На  взаимность  уж  не  надеясь,
Свои  чувства  привел  в  экстаз.

Тех  высот  она  не  ценила,
Обижалась  по  пустякам.
Равнодушьем  своим  казнила.
Слезы  капали  по  щекам…

Он  на  крайность  тогда  решился:
Свой  рассказ  о  любимой  сжег,
И  сквозь  слезы  шептал  чуть  слышно:
«Да  простит  мои  чувства  Бог!..»

Здесь  на  творческой  паутине
Раньше  в  строчках  любовь  цвела,
Но  от  сердца  и  рук  мужчины
На  том  месте  –  одна  зола.

Дама  сердца,  глазам  не  веря,
Растворялась  в  обидах  вновь.
Ощутив  глубину  потери,
Все  пыталась  вернуть  любовь.

Пристидила  его  и  совесть:
«Было  лестно  с  тобой  дружить.
Сжег  в  костре  ты  не  только  «повесть»,
А  частичку  моей  души».

Он  в  бреду  продолжал  молиться
И  ответил  сквозь  боль  и  шок:
«Я  души  твоей  сжег  частицу,
А  свою  -  целиком  я  сжег…»
                                                         24.09.2012р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112092410311

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366410
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.09.2012


НАЩО ТОБІ?

*****
                                 Ваші  ніжні  вуста  малинові
                                 Я  хотів  би  хоч  раз  обласкать...
                                     (з  послання  творчої  душі)

НащО  тобі  мої  вуста  примхливі?
Навіщо  їх  малиновий  нектар?
Мої  думки  занадто  полохливі.
Від  серця  відганяю  щем  і  жар.

Характер  твій  -  оазис  у  пустелі.
Поезія  -  із  гумором  на  "ти".
Мене  вражають  віршів  каруселі
І  почуттями  зведені  мости.

Ти  -  загадковий.  Я  -  чужа,  далека,
Люблю  романтику,  хоча  й  на  схилі  літ.
І  ти,  мов  білий  чарівний  лелека
На  берег  мрій  звершаєш  переліт.

Порив  ціную.  Зрозуміти  хочу.
Ніяковію  від  твоїх  зізнань.
Тамую  подив.  Закриваю  очі
І  подумки  шепочу:  "Перестань..."

Самотність  виливається  віршами.
Обоє  трішки  стомлені  життям.
Вінчає  доля  помилки  штормами.
Роки  ж,  як  буревісники,  летять.

Цвіт  полину  лежить  уже  на  скронях.
(Це  я  про  себе.  Ти  ще  молодий!)
Колись  птах  щастя  випурхнув  з  долоні,  -
Вже  більш  його  не  вабило  сюди...

Життя  не  передбачує  кохання,
Із  сьогодення  лабіринт  пряде.
Ти  ж  не  бажаєш  хвиль  розчарування?
Тож    я  -  за  дотик  душ,  а  не  сердець.
                                                           17.09.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012


С ДОБРЫМ УТРОМ!

Вещует  день  рассветный  блеск  сребристой  далью,
Уж  прячет  ночь  свое  лицо  под  звезд  вуалью.
Ложится  луч  на  небосвод  огнем-стрелою,
Небесный  купол  золотит  под  синевою.

Творят  лучи  в  огнях  свечи  дня  зазеркалье
И  ночь  уходит  в  прошлый  день  слегка  с  печалью.
Ликует  света  волшебство  в  природных  красках
И  чувства  рвутся  из  груди,  срывая  маски.

Вмиг  растворяет  тишину  трель  соловьина
И  ожерелье  дарит  дню  мечта-рябина.
Пугает  синей  глубиной  небес  раздолье
И  рдеет  спелой  простыней  полей  застолье.

Выводят  трели  соловьи  под  звук  мелодий,
Дают  маэстро  свой  концерт  во  всей  природе.
Лишь  филин  стелется  ко  сну.  Зевает  мудро.
Раскрыла  шторы  глаз  земля.  Всем  с  добрым  утром!

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11209130226

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363778
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.09.2012


ПРО ТАЛАНТ СПІЛКУВАННЯ

Цей  голос  заспокійливо  дурманить,  –
Я  забуваю  негаразди  всі.
Ваш  тон  хвилює,  зваблює  і  манить
І  душу  розкрива  в  усій  красі.

Чарує  слух  розважливість  і  мудрість,
І  гумору  зухвалі  блискавки.
Ваш  розум  з  жартами  -  предивная  сукупність,
Тож,  я  регочу  з  Вами  залюбки.

Я  з  Вами  вільна.  Так,  як  Ви  хотіли.
Приземлена.  Без  будь-яких  ролей.
Без  маскараду,  пристрасно  і  сміло
Ми  з  Вами  творчий  варимо  єлей.

Я  Вас  сприймаю  ніби  віртуально,
Кутки  душі  вивчаю  навмання.
Але  ж  Ви  є.  Існуєте  реально.  -
Вас  пізнавати  хочеться  щодня.

Ви  пробачаєте  уже  мої  капризи,
Настирливість,  наївність,  інтерес.
Знаходите  привабливіші  риси,
Тому  й  росте  в  відносинах  прогрес.

Я  забуваю,  що  Вас  мало  знаю  –
Всього-лиш-навсього  якихось  пів  життя.
Та  перед  Вами  душу  розкриваю
Без  сорому,  без  страху  й  каяття.

Давно  свою  цікавість  підключила,
Невдовзі  ще  й  натхнення  підключу.
Ця  дружба  вже  дарує  мені  крила.  –
Ще  мить  –  й  до  Ваших  творів  полечу.

Бажаю  Вас  обожнювать  і  далі,
Збирать  нектар  з  оранжерей  віршів.
Вам  щиро  вдячна  за  плоди  моралі,
За  серця  спів  і  затишок  душі.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11209090983

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2012