| Сторінки (1/49): | « | 1 | » |
у мене обм’якли пальці
метафори згнили
їх рештки у мене під нігтями
їх рештки у мене під ребрами
як залишки рим між зубами
рабами морями ярами я – рани
все, виплюнула
– не вмію писати
надто складно було розібрати
абетку свавільних фонемних рядів
що прядуть і прядуть
із мого хронічного горлоклубка
невимовно двозначні інаколуфи
послухай
послухай
ти тільки послухай
цей вірш не знайде свого кінця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2016
скільки вас було
знівечено-покривджених
таких що простягали руки
і наче статуї античного
немайстра
мовчали дико
в мій невинний бік
невинний
так невинний
я умиваю руки
вином й провиною
вигадую сюжети
як все могло би далі бути
і залишаю квіти
на ваших могилах
я все ж приношу
ці бісові квіти
бо пам'ять
інколи не пам’ятає
пам’ятного болю
який я висікла
десь за вухами
за очима
аби не чути
не бачити
і змиритись
я змирилась
люде
але скільки невдалих проектів
може витримати людина
перед тим
як
перед тим
як
я залишу цей вірш недописаним
бо це зовсім не вірш
а ви
зовсім
не ті
хто в темряві
на дотик поруч
ви не ті
хто осів у мені
ліворуч
отаке-то на сім світі роблять люде людям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
у ці важкі п'ятниці
коли люди ненавидять одне одного
за вкрадене повітря
і недописані Богом історії
у ці п'ятниці
коли закупляються
наркодилери й домогосподарки
у п'ятниці
коли напиваються підлітки
й народжуються титани
я торкаюся твоєї шкіри, Маріє
а сонце золотить нам вікно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014
Сьогодні місто стало остаточно осіннім. Прохолодним, як литки тридцятирічної жінки, що сама лягає у ліжко. Вітряним, як безлюдні береги скандинавських рік, що спішно повертаються з Муспельхейма. Похмурим, як зрілі чоловіки на похороні легковажного друга дитинства.
У місто прийшла двадцять друга осінь. А я так і залишився нещасливим.
***
Люди снували туди-сюди, нервово поправляючи парасолі. Вітер бісився, як чорний боксер. Я ж вихоплював очима моменти, бо грошей на каву в кишенях не було. Запам’ятав лише дівчину, яка мала надто серйозний вигляд як на колір її очей. Вона бережно, якось так зовсім по-домашньому підпихала свій шалик, який вивалювався з середини куртки з частотою запитів на субсидії у тутешньому жеку. І коли оголялася її шия, її білосніжно-безкінечна шия, я хотів бігти світ за очі, бо мені здавалося, що це й же світ просто не витримає й вибухне від перенапруги чи то пак жалю. Та вона зовсім незгодом зникла з виду, забравши свою шию, свої біди і запах свого волосся, який я так і не відчув.
Не можу визначитися, чи то важко, чи то варто згадати, з чого ж усе почалося. Мабуть, з дерев. Тільки-но я закрив свою парасолю (дощ якраз полишив невдалі спроби затекти мені за комір), як вони накинулися на мене. Не подумайте, що я боязкий, але коли тобі на очі трапляє стільки пожовклого листя, мимоволі стає лячно. Це нормальна людська реакція, хоч тепер у нас вдома електричні котли й теплі ковдри, які виправдовують безбожний осінній холод. Та не про те мова, зрештою. Зрештою, і те, і те неважливе. Бо дерева були лише початком. Не вони ж змусили мене обернутися. Я сам це зробив.
І застиг.
Мабуть, люди були дещо роздратовані. Їм доводилося обходити мене з усіх сторін і бурмотіти прокльони, які тут же підхоплював вітер, ховаючи у волоссі смішливих дівчат. Я ніколи не був альтруїстом, але зумів навіть пожаліти їх. Не більше. Бо мене не пускали.
Не пускали ці збурені листя й будинок святих.
Потім була ратуша, птахи й грозові хмари, які надуто пливли під сонячним небом, застилаючи очі середньому класу. Ще дивні жінки у светрах з орнаментами, якими обов’язково зацікавиться есхатологія. Свист вітру і стерті підошви чорнокнижників. Або, як ви би сказали, чоловіків у чорних плащах.
Я міг би описувати місто довго, бо я смакував кожен шматок прохолодної осінньої краси, якій навіть давні елліни не зуміли би поклонятись. Але я не бачу сенсу.
Бо бруківка була мокра, вітер далі свистів, а я так і залишався нещасливим.
***
Сьогодні місто стало остаточно осіннім. Прохолодним, як литки тридцятирічної жінки, що сама лягає у ліжко. Вітряним, як безлюдні береги скандинавських рік, що спішно повертаються з Муспельхейма. Похмурим, як зрілі чоловіки на похороні легковажного друга дитинства.
У місто прийшла двадцять друга осінь. Сьогодні осіннім став я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525398
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.09.2014
я хотіла би заміж за когось з поетів
уявіть собі: я він і сотні листів
ще десь музи розхристані чорні памфлети
уламки із тропів та сірників
ну й цигаркú
куди ж без цигáрок
нервові закінчення деяких рим
реагують на дим і підшивки ремарок
протоколи скандалів й манхетенських зим
ми зіп'ємося разом
зіп'ємося чаєм
бо на каву не стане двох збірок віршíв
ми здуріємо разом
здурієм відчáєм
бо щасливі сюжети він відхилив
і навіть це "ми" моделює поетику
із безфабульно довгих метагодин
я хотіла би заміж за когось з поетів -
мені забагато нервових клітин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014
я розводив її на любов.
я розводив її вже півроку:
навесні купував їй нарциси,
інколи два кілограми ірисок,
а зазвичай я просто писав
непотрібні їй вірші
і дякував Богу,
що не стало ще гірше.
ну і все. одним словом,
я сподівався.
хотілося, звісно, і щось розказати
чи то трійці кумпелів, чи то у хаті
але все закінчувалось маминим криком:
«ото харцизяка, ірод дволикий!
ти бідолаху хочеш кохати?
казала я завжди твоєму тату,
що це все його виховання!
облиш тут негайно свої зазіхання
і дай дівчинці спокій: вона має право
бути щаслива! а ти забиваєш їй баки
дешевими віршами псевдописаки!
ух!»
ну мама – це мама: вона для дитини своєї
кращого хоче як завжди,
та й пора вже
мені припинити оці бездумні забави
з коханням: занадто
багато
дівчат я розвів.
козел – що тут казати.
кумпелі теж, замовляючи пиво,
завжди всміхалися і жалісливо
намагалися переконати:
«брате,
ну годі дурниць, вона ж така юна,
ти хочеш їй все зіпсувати?
розвести аж на ціле життя,
цілувати їй руки і під звуки
з твін піксу зачати дітей?
ну окей, ми розумієм – гормони,
плід заборони і так далі по тексту,
але все вертається, сам же подумай:
ти ж не хочеш one day закохатись
без тями?»
я кивав, я був згоден з братами,
і тільки одного не міг зрозуміти:
чому дружин вони
від мене ховають, мов діти
улюблену іграшку, яку хочуть забрати?
невже я такий небезпечний?
до речі,
я отримав зарплату і йду в магазин
купувати іриски.
так, я негідник –
я куплю ще їй диски
з твін піксом
й два поп-корни з беконом.
щоб співати вночі
під шостим балконом.
її балконом.
ви чекали моралі? ну ось вам мораль:
я егоїст, а вони всі страшні,
бо і в найгіршій вашій біді
вони користуються вами.
як нею ось я:
хочу використати її всього лиш
на
все
своє
життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
я вийшла із дому
вдихнула це чисте повітря
повітря весни
я відчула
що воскресаю мов фенікс
і загораюсь священним вогнем
але ж Господи
ті 77 стали зовсім іншими птицями
і полетіли у ирій
зросивши цю землю дощем
зростивши на ній незборимість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481170
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 22.02.2014
я напиш́у найнещиріший вірш на світі
ви всі будете плакати
його вчитимуть діти
у школі напам’ять
і розказуватимуть своїй престарілій училці
з дикими інтонаціями
щоб потім овації
в класі
молодець п’ять сідай вася
і вася щасливий
біжить галасливо додому
показати щоденник
я його напишу обіцяю
але трохи згодом
ну вибачайте – не та тут погода
а може і я
не та
пустотасамотасамотапустота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
у нас на двох одна біда
і я не той і ти не та
і хочеться писати вірші
але боюсь що зроблю гірше
ти прочитаєш
і розплачешся думками
я викину в вікно твої цигарки
нам буде гаряче словами
тектиме піт стиратиме ремарки
не буде вже але
але вже буде
еріх марія у валізі
ти забереш свої ескізи
наших дітей і дому з садом
і забереш усі тиради
що готувала звечора
роками
тут молитвами не зарадиш
але молись за мене прошу
бо в кожного своя є ноша
але у мене все ж найгірша
я і люблю, і не люблю
і голос мій все тихший
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013
хотіла б я писати про любов
або про літаки що вже не повернуться
хотіла би писати про людей
що живучи щодня сміються
і тут я пишу про ніщо
бо ви ніщо
мої кохані люди
ви на руїнах почуттів
зчорнили мої сірі будні
я вже без сил
мої кохані
і рими не сплітаються в душі
я би пробачила усе вам
та пробачати можу лиш собі
прощати вкотре біль і сльози
прощати свою ницу міць
мені здається я холодна
а за вікном вже квітень
без дощів
я зараз не пишу
я зараз брешу
я всоте брешу лиш собі
бо вам байдуже
чи прогнеться
остання планка моя
де дощі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2013
ну скажи, кохана
де поділось почуття
я шукав його в пустих упаковках з-під фрі
в твоїй курячій підливці
шукав навіть між броколі на останній полиці
і не знайшов
я не розумів
я так важко не розумів
так довго
чи почуття залило кетчупом
чи ми додали надто гострої гірчиці
чи може мій соєвий соус тобі не до смаку
а може воно все ж проясниться
що і ти сховала його в туалетному бачку
я купував нам копчену рибу
і можливо залишив його там
а ти знову давила цю чортову либу
я не повірив своїм рукам
що хотіли тебе задусити
і тут риючись в купі непраних шкарпеток
я перевертав весь наш побут
і весь холодильник
а потім я просто наївся таблеток
і вийшов на сонце
погрітись
бавились діти
і я зрозумів
почуття вбиває не побут
почуття вбиваємо ми
кохана, прости
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
можно скучать по любимым,
можно скучать по котам,
можно скучать и на троне,
можно скучать по углам.
можно скучать и под солнцем,
можно скучать под дождем,
можно скучать в одиночестве,
можно скучать и вдвоем.
можно скучать по моментам,
можно скучать по годам,
можно скучать по знакомым
но нужно – по старым друзьям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381596
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.12.2012
знаешь
я люблю тебя больше
чем море любит своих рыб
и яркие рифы
что каждый раз застревают
комами в моем горле
когда ты прикасаешься
веришь
я грущу тобой дольше
чем все реки нептуньи
льют свежую кровь
в мои вены
по которым растекается
твоя утренняя улыбка
видишь
я бегу к тебе быстрее
чем все нервные волны
налетают на безразличие скал
и твоего лица
когда я незаметно провожу рукой
по твоих волосах
чувствуешь
я обнимаю тебе сильнее
чем все бури и штормы
затискают в оковы любови
своей
потерянный корабль
в котором я прятала
все мои письма
к тебе
понимаешь
это же так хорошо – быть морем
или хотя бы рекой
вливаясь в твою неестественную гладь
но так уж и быть
я человек
и во мне только две пятых воды
а ты
ты соль
и даже когда попадаешь на рану
океану
моих чувств без разницы
он смоет любую кровь
это любовь
поедем на море, любимый?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379212
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.11.2012
чуєш
у слові «примирливий»
багато так муркоту?
без зайвого гуркоту
підійди
і закутайся
у тепле волосся
і ще безголосо
долонями
під шкіру
без міри
обіймай
можна навіть без звуку
лиш руки
стискай
сильніше й сильніше
щоб я муркотіла
і тілом
здригалась
дорвалась
до тебе
мур-мур?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2012
я хочу написати про тебе
поезію
я хочу накреслити про тебе
графік
я хочу намалювати про тебе
карту
але
я настільки добре тебе не знаю,
що можу лише вистукувати
на клавіатурі
ритм моїх думок
про тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
мои дорогие друзья
можно
я вычеркну вас из списка?
можно
я зарисую ваши имена
предательскими чернилами?
мне уже давно кажется
что пора сделать вход в мою душу
не таким уже бесплатным
нет, вы поймите
я не такая уж меркантильная скотина
просто
уборщицы отказываются
размазывать по полу ваши плевки
просто
мои танцплощадки
истерты под тягостью
ваших забот
просто диджеи уже за*бались
крутит один и тот же трек
саундтрек моих обид
и боли
довольно
я закрываю клуб
танцуйте дальше
мои дорогие предатели
я ведь все еще люблю
вас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370292
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2012
звідки у тебе нещирості, друже,
повні, набиті кишені?
що за хвороба така – ця байдужість –
обіймає тебе вже щоденно?
коли ти почав продавати свій сміх
для потіхи багатих й щасливих?
як смієш ступати за дружби поріг,
яку будували роками щосили?
чом плазуєш в ногах у «найкращих»?
ти ж казав, що найкращі – це ті, що близькі.
а тепер віддаєшся по волі пропащій,
щоб збирати хвалу звідусіль?
та не там ти шукаєш, мій друже.
пам’ятай, що згубити найлегше – не те, що знайти;
то ж хто ти сьогодні: людина, що дуже
відрікалась, а потім захоче прийти?
і не зможе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012
знаєш, коли щоранку
я прокидаюсь
і намацую поруч
чиєсь грішне тіло,
то щосили
заплющую очі
і голосно молюсь
усім богам, що існують навіки.
а потім піднімаю повіки
і мовчки ридаю:
молитви мої не почуті -
це знову не ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012
пам'ятаєш
ти завжди казала
що можна купувати людей?
розповідала
як часто своїми
ненаситними пальцями
шукала їх ярлики
пристукуючи так дивно зубами
ти мерзнеш, я знаю
а потім згадую про твоїх
манекенів
ти крала їх просто з вітрини
і несла з собою
на край світу а може край міста
обіймала їх там і ридала
а потім вночі
покидала на звалищі
своїх мрій-цигарок
і слухала мовчки
як співають коти
восени ж
ти писала трагедії
щоб чужі
віднайшли в тобі
цінники
вимикала мобільний
і вони так довго
так глибоко
шукали в тобі твою вартість
що потім сповзали безсило додолу:
ти безцінна поки на нашій землі
але знижки в твоїй голові
крихітко
так і не зуміли
перекреслити націнки у людях
тобі
залишається лиш підкоритись
і нарешті озирнутись
на стоки
допоки
я стікаю
любов'ю
і знаєш
навіть якщо б ти не була
головним брендом у моєму житті
все одно б я вибрав тебе
бо цілуватиму я лиш твоє оголене тіло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012
приветприветпривет
твои глаза еще все так же синеваты?
а может, ты уже меняешь цвет,
на тот иссиня горьковатый?
какденьтвойкакделатвои
ты так же хмурая и дерзка?
я от избыточной любви
купил тебе три литры пепси.
чтоделаешьтыкакигде
а помнишь, как однажды
ты поселила в голове
моей адскую жажду
тебя?
любимая
зачемзачемзачем
я больше не пишу,
с тебя довольно.
ты лишь прости,
если с утра, по вечерам, а иногда и днем,
я буду по тебе скучать.
совсем
не про из воль но.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364821
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.09.2012
знаешь, мой милый,
я так долго ждала,
помнишь,
как однажды,
стоя на вымученной дороге,
я сгорела?
дотла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364818
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.09.2012
ти вже доросла. коти назад сльози.
пізно молитися -
ніч в голові.
дівчинко, мила,
зроби мені послугу:
більше не кидай сміття до душі.
можеш хіба що зрідка труїтися
димом заводів, авто і трави.
можеш частіше читати й дивитися,
як пролітають найкращі роки.
вірші пиши.
продовжуй курити.
навчись готувати й писати листи.
тільки не думай
знову вертати
те, що давно загубила.
ти не дитина.
спалюй мости.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012
я витиснутий лимон
здирайте мою шкурку
натріть мою цедру
випийте мої соки
ви суки
ви ж умієте
а я тільки кислотою
заплачу
почекаю, поки змажете
мене цукром
своїм брехливим цукром
і закусите мною сивуху
і я у вашому шлунку переварюся
розчинюсь у власній кислоті
кінець
а ні, почекайте
я ж людина, а не лимон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012
У сорок він прокинувся абсолютно сліпим. Уявляєте? Ви навпомацки уявіть. І він теж намагався. Торкався жовтих стін і нюхав мертві квіти – у нього залишилось небагато живого після її смерті. Лише ті мертві квіти і донька, що любила зелень. Але не ту, що ми кришимо у салат. Донька любила ту, яку скручують у трубочку і потім вдихають її запах разом з кокаїном. А кажуть, що гроші не пахнуть. Брехня: вони смердять. Смердять людським потом і білим снігом. Щастя є.
Він прокинувся абсолютно сліпим. Кликав доньку і журавлів. Трохи поту почув біля себе – простяг руку. Білий сніг.
Він прокинувся абсолютно сліпим. Вийшов на вулицю і пішов в аптеку. Повз навколішки і дратував черв’яків. Він зустрів там жінку, що раніше нагадувала йому собаку. Її голос знайомий і теплий, незлий. Він уперше не зморщив обличчя: не бачив лахміття і гною. Він уперше заплакав: вона помирала, бо їй не вистачило на ліки. Але оберталась і йому обіцяла: він залишиться живий.
Він прокинувся абсолютно сліпим. Щупав обличчя незнайомих людей. Серед них – мале циганча, що прокляло весь світ. Але світ і без того був щедрий: просто купюри – це не забавки для дітей. Тепер він не плакав. Він слухав слова, що лилися з малої душі і сідали на землю, неначе пилюка. Та дитина була вже зіпсута: її голос розсипався у вухах. Але їй не дали шансу. А у доньки він був.
Він прокинувся абсолютно сліпим. Чув церковні дзвони. І подумав уперше, що там десь є Бог. Він рачкував до храму, аби помолитись, і наткнувся на пса. Собака вмирав. А все через те, що зайвий шматок хліба опинився не тут. І він віддавав Богові душу. У собак є душа?
Він прокинувся абсолютно сліпим. І торкався тих стін і тих жовтих шпалерів. Він шукав таксиста і поїхав з донькою на цвинтар. Про неї варто згадати, мабуть. Вони принесли квітів на сіру могилу. Ті мертві квіти були її. І він обернувся: почув запах поту. Без снігу. Донька розказала про бідних людей: сусідня могила заросла бур’янами, та що вже – там навіть не було хреста. Напевно, здали на металолом. І поруч стояв чоловік. І він плакав. Пояснив, що немає грошей. А були би – посадив чорнобривці: їх все життя леліяла дружина. Тепер її леліють на небі. А він тут. Без грошей.
Він прокинувся абсолютно сліпим. Проповз повз сейф. Повернувся і вводив по пам’яті код. Узяв трохи грошей і купив три хрести. Потім подумав і купив четвертий. Тепер у неї стоятиме хрест. Такий, як у них. Бо ми там всі рівні.
У могилі прокинувся.
Прозрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358419
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.08.2012
коли ти раптом сідаєш
заломлюєш зболені руки
я закохуюсь в тебе знову
коли ти раптом цілуєш
і злизуєш мої рани
я здригаюсь у тобі знову
коли ти раптом кохаєш
а я вже закінчив спокійно
то ти позіхаєш
ввімкни мені щось мелодійне
і так ми живемо
я часто
намагаюсь поритись в твоїй голові
та всі ті думки немов чайки над морем
говорять ізнову тільки одне
моя ти раптова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012
сегодня я ехал в маршрутке
и видел там белоснежку
которая совсем без белой кожи
и наверное без густых волос
она не красивая настолько
чтобы в нее влюбился принц
и ее обожали все гномики
нашего города
но ее улыбка чем-то ангельская
и в ее глазах я увидел душу
она разговаривала с бабушкой сидящей рядом
как с маленьким олененком
который уже не надеется на лучшее
правда
но
она хотела оградить его от охотников
а потом все же подпустила
старого медведя
старости надо уступать места
сегодня я ехал в маршрутке
и видел там принца
он правда совсем без короны
и на голове уже видна плешь
но ему это не помешало
выставить свое богатство наружу
он был первым мужчиной
который уступил место женщине
младше его
потом он вышел а я долго смотрел ему вслед
мне эта плешь показалась
лучшей короной в моей жизни
вы продолжали говорить что их не существует
а я молча встал и
пошел курить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351425
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.07.2012
крихітко, іди сюди.
поклади руки мені на плечі.
так легше.
цілуватиму твої вуста завтра.
хоча знаю, що вартий
лише плазування в ногах.
боюсь, ти колись це зрозумієш.
але до того
я розповім тобі казку,
будь ласка.
розповім про одну принцесу,
яка була найпрекрасніша в світі:
квіти
в волоссі,
ниточка губ, контури носа –
за те все можна продати душу,
і не тільки дияволу.
а ще її очі.
окремий космос.
там зірки, сонця, метеорити –
я завжди загадував бажання,
коли вони падали
мені в душу.
їхні кратери
залишились там назавжди.
принцеса любила волошки
і завжди рожевіла від щастя,
коли маленький букетик
опинявся у її руках.
а інколи
ми вилазили на дах,
вдаючи божевільних.
і принцеса викидала чергову корону
у темряву ночі.
тоді заглядала в очі,
тремтіла віями
і питалась,
чи я ще люблю.
і я обіцяв тоді,
що назавжди.
те слово тримаю досі.
і байдуже, що її волосся,
волошки, заплутані в ньому,
подоли
сукні літньої
і метеорити в очах
згасли сотні літ тому.
і я почав пити
віскі з колою.
але це погана казка, крихітко.
виходить, нема щасливого кінця.
а тобі варто вже
обійматись з морфеєм.
тому ми зупинимо
тисячний міф шехерезади.
позаду
важкий день.
а поруч
лише важке дихання мого важкого єства…
досить.
засинай, крихітко.
нехай тільки в моїх снах.
засинай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012
маленький парень
из маленького города
большой страны
смотрит на меня огромными глазами:
он увидел во мне мечту.
а я даже близко не гожусь:
сгорбленная, тусклая,
немного убитая;
курю всегда сильвер,
а нужно бы вообще бросить;
я живу в этом мире,
а нужно бы вообще сдохнуть.
вот видите, мы совершенно разные.
и все же.
он во мне ищет истину.
он во мне прячет любовь.
и я иногда разрываюсь:
такие несоответствия привносят
неощутимый вкус
неощутимого счастья
в мою жизнь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346813
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.06.2012
ви боялись раз не прокинутись? не розплющити вранці очей, які до третьої ночі знову страждали від яскравого світла монітору у темній кухні? не вдихнути повітря, трохи сухого й болючого, яке після чергової гулянки б’є в голову гірше, ніж шампанське? не відчути тепла ковдри, яку і так спихаєте набік у спекотні червневу ніч?
я ніколи нічого не боявся. свята віра у те, що все можна пережити, окрім самої смерті, допомагала не впадати у депресію і не колотись у самотній квартирі. надія на краще також дивним чином не згасала, хоч люди любили плювати мені в душу. я, звичайно, інколи вимивав нутрощі алкоголем, але отруйна слина їхньої печалі, заздрості і гордості виїдала там такі дірки, що залишалось лише збирати гроші на штучні водойми. але на це вже я знаходив сили не зважати, мабуть, через свою байдужість, яка належала до тих рідкісних почуттів, що, будучи абсолютно негативними, рятують наші душі. а може, через те, що так написано людині на лініях рук: переживати все, що не вбиває. і тут амінь.
але однієї ночі я не зміг зімкнути очей. спочатку хороша книга десь лоскотала мозок, а потім я, як донедавна модні ванільні дівчатка, дивився у засклене небо, ловлячи поглядом зірки. і вони не падали, і бажання не загадувалось. і вперше тоді мене охопило страшне відчуття: а що, як завтра я не прокинусь? може, світ і не помітить, може, на похорон прийдуть ті, що не побояться поганої погоди, може, моя дівчина за місяць знайде собі принца на білому мерседесі, про якого так мріяла в дитинстві, а може, і звичайного коня, що буде вже більш схожим на реальність. та суть не в тому. що буде зі мною? що буде, коли я… нема? коли я нема? чому нема – не дієслово? хоча так, не буде ж дії, жодної. не буде ж «я», не буде ж нічого. а нічого – це темрява? чому, коли закриваю очі, і пробую на смак це відчуття небуття, я бачу темряву? я ж не знаю, чи чорний колір туди пасуватиме. можливо, нема я буду в червоному. а може, синій? я не люблю його, але чи ж від щось залежить? що залежить від тебе, коли ти вже нема?
я вірю в Бога. і тому неправильно робити із прислівника дієслово. але я все одно відкриваю електронний словник і пересвідчуюсь. шукаю значення. він видає мудрості: «бути відсутнім, бракувати, не вистачати, виходити з ужитку; проходити, минатися; не властивий, не притаманний кому-, чому-небудь, позбавлений чогось». і рій слів дзижчить в голові: я – відсутній; мене бракує близьким, не вистачає на роботі; я вийшов з ужитку – як смішно звучить. я пройшов, я минувся. уже не властивий цьому світові, не притаманний цій землі. і правильно таки казати, що мене нема. бо весь ряд вище перелічених слів переконує, що дія відсутня.
мене нема. моїх очей, носа, губ. вії не тремтять. руки не хапаються, ногами не рухаю. навіть хвоста, якого ніколи не було – і того нема. воно все гниє в землі, я перетворююсь на поживу черв’яків, потім – на часточку їхніх клітин. я – енергія. але ж мене нема. то, може, я тепер просто змінився? перейшов на інший рівень життя? а може, я вічний? закон збереження енергії стверджує саме це. але моє внутрішнє чуття стверджу страх. може, це страх перед невідомим, а може, це страх саме перед тим, що не можна пережити. страх перед «нема». і це вже не дія, це вже – кінець.
але поки ніч, я вмикаю на неповну гучність «forever young» і знову спостерігаю за зірками. одна падає, але як завжди здається, що мені здається. я чую людські голоси. я бачу комара на стіні. я відчуваю тепло ковдри і сухість повітря. я проникаю в самотність кімнати. я вірю в Бога і в сім кіл пекла. я вірю в те, що моя дівчина знайшла вже омріяного принца – в мені. і я знаю, чим відрізняється прислівник від дієслова. я живу. тож…
ви боїтеся раз не прокинутись? я не боюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345890
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.06.2012
напитки покрепче
несвязные речи
ми – дети ночи
дотронуться хочешь?
меня купить на несколько часов
готов?
положи тогда сотню на стул
или мне в душу
ну же
дотронься
вдохни запах жажды
однажды
ты вспомнишь
и не уймешь
эту дрожь
ведь глубже и глубже
я в твое сердце
пробиваюсь сквозь стенки
полового органа
я растрогана
честно
так и быть: больно уж лестно
то, как ты смотришь
но у меня робота, милый
игрива
вся моя жизнь
и все, на что я могу надеяться
в моменты твоего райского наслаждения
так это на то
что кроме дней свадьбы, рожденья детей, повышений
ты, помимо прочих искушений,
будешь вспоминать
опять
эту ночь.
и однажды
дикая жажда
заставит тебя
встать с теплой постели
выйти на балкон и закурить:
«я люблю тебя, моя маленькая мод»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342638
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2012
у тебе на губах ще трохи смаку.
зачекай.
прохай
у долі трохи фарту,
аби разом долати нестандарти
тв́ої-м́́ої.
дай затягнутися.
рукою
відкидай волосся,
як ти вмієш.
ти ж знаєш, я дурію.
хоча ти зовсім не наркотик.
відчути б лиш на дотик
твою шкіру
і тіла
тремтіння.
це божевілля.
воно на двох розділене,
сховаймо ще не втілене
у нашу пачку сигарет.
я намалюю твій портрет.
а ти напишеш мені пісню.
ми різні.
але ж ти любиш мої губи,
коли одна за одною
цигарка
марки «harvest»
лишає свою душу їм – свій смак.
і ніяк,
ніяк - ти чуєш? –
тобі вже не втекти.
адже сліди свої
я полишала в голові
твоїй. і в серці.
та й ти мені у душу втерся
і там сидиш.
дай тягу.
розвага – сигарети.
а ти – всього лиш неповторний,
мною віднайдений, мінорний трохи
смак на вустах.
і страх
вже не існує.
причина лиш одна:
люблю я
те-
бе.
і не пройде!
дай сигарету, милий.́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2012
любов і голуби.
а в мене нікотин.
«ти не один», - обіцяє канал.
провал
його політики,
наука аналітика
дає нам зрозуміти,
що ми давно уже не діти:
щастя просто так не буде.
усюди
люди займають черги;
і навіть з сайту цукенберга
скачали щастя все.
про те
не написали б
у глянцевих журналах,
хоча… марк одружився.
дурниця.
бо ж ми обоє знаємо,
що щастя – це:
ловити устами
усмі́шку кохану;
цілувати у вічі,
що на віки вічні
тебе полонили;
щосили
лічити години
до ранку,
аби на світанку
шепотіти на вушко:
«ми разом…»
і навіть недалекі фрази
на сайтах цукенберга
приноситимуть щастя.
можна вмерти.
але не зараз.
зараз тільки ми.
і ще любов. і голуби́́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2012
візьми мене в руки
ковтай мій окріп
кислуватість розлуки
випльовуй убік
бери мої грами
пожирай мої риси
малюй олівцями
мойого тіла миси
віддай свої атоми
прийми мої нейтрони
збережи душу латану
для моєї любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2012
суїцидальна аморальність
реальності
фантазії
оказії
очей
руйнуєш цей
тонкий незримий
зв'язок моєї рими
з тобою
гою
рани/рами
визначені нами
і першого падолиста
я мабуть буду чиста
від розчинів любові
доволі
мені пора
жура
мине
а ти мене
люби
…
доки листя не опаде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
нерівня душ – це гірше, ніж майна,
нерівня душ – найглибша із безодень.
це наче птаха не літа
з орла чи сокола породи.
нерівня душ – це гірше, ніж синиця в небі,
що покида тебе із журавлем.
це мов відкинутий молебень
до Бога, що йому створив тотем
ти.
нерівня душ – це наче жура світанкова:
ти і з людиною, і без,
і епосу біди важкі окови
тебе стискають в серці десь.
нерівня душ – це ти і твої очі,
я в них не бачу простору небес;
у них лиш сльози мої, недівочі,
у них лиш фенікс той, що так і не воскрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
дивись мені в очі
я люблю тебе, брате
тато
мати
всесвіт
ти для мене
в наших венах
одна кров -
любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
сипле сипле сипле сніг
я не я
і ми не ми
свою гордість на поріг
перед мною поклади
я із томиком франка
я читаю твою душу
біля сьомого вікна
тиші словом не порушу
я читатиму про сніг
білий килим одубіння
погляд кину на поріг…
не чекаю потепління
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
крізь терни
смертельно
простяг свої руки
розпука
в очах-ночах
зачах
коханий
зализуй рани
я прийду
вийте
місячні ночі
хочу-не хочу
буду-не буду
а там місяць лютий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
гімн життю
лечу
антагонізм у вухах
не слухай
їх
чужих
дивись у себе
там ціле небо
там ціле море
тобі говорю
доля
писати оди
я не проти
а ти?
лети
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
під абажуром світлячки
блакиті повна шафа
коханий очі опусти
віддайсь рабом у мою кафу
на дереві життя волосся розпущу
аби заплести в нього сни
і папороті цвіт на кр̀есаню твою
додам. терпи
і я сховаю свої кігті
і медом я полию душу
мене коханий переміг ти
буду твоїм великим кушем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316888
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.02.2012
ями
я ми
застрягли
впрягли
себе у рами
дама
з камеліями
аврелій
марк
ти мій
імперія
збудована на почуттях
страх
що упаде
пройде
зійде
ще сонце
понад нами
я ми
собі самі
вирили ями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012
втома вдома
гематоми
тіла і текіли
тут не треба
спокою не дасть
зась мені
у вогні
мозок дози
завеликі лики
незнайомих
ближчі
вище
не злечу
замовкнути?
мовчу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012
крапки коми
влий мені рому
влий мені душу
св̀ою
алое
прикладу до ран
мій океан
тебе любити мушу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011
паралітично-політична ситуація
нам ще з шевченком асигнацій
подавай
стрибай
у вир інфляції, ротації
на радіо нових кампаній
етер, новини ранні
за кубометри брехень
готуй урізану зарплату
і не забудь проклясти ката
тато
дай двадцять гривень
на вулиці ливень
парасолі
долі
чорні чорних
пенсіонерів мультимільйонери
на нових бентлі
джентрі
з рахунками у банках
європу в танках
завоюють емігранти
і ще учення канта
пропаганда
монархій олігархій
законів для анархій
єпархії
і молебень за гроші
ложі
масонів-моралістів
атеїсти
мам, нема що їсти
терпи
хліби
в лапландію
а нам гарантії
ми ними ситі
завжди
влиті
інвестиції китаю
раю
не буде
люди
любіть україну у сні й на яву
вишневу свою україну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301717
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.12.2011
Своїми пересохлими губами
Латаєш мою рвану душу.
Оту, що під солоними вітрами
Я від людей ховати мушу.
Ховаю.
Ховаюся
Під твоїм сонцем багрянистим
Кривавим заходом твоїм в мені…
В мені мене – молю! – очисти,
Мене в мені убий…
Перероди.
І я воскресну, скресну,
Неначе крига на озерах
Тих, що у душі глибоко.
Нехай це буде і жорстоко –
Я заслужила.
Але…
Я все ж твоя жар-птиця, меснику.
Тож відімсти мені.
Любов́ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011
тебе любити – бити
на сполох
ридати навзрид
по горах
невір'я лазити
фразами
чужими говорити
нити
серцем нидіти
боліти
болиш
тремтиш
тремчу
збиваю раю
мінорні ноти
хто ти
хто ти
хто ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301482
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.12.2011
Причинна
Лірична сповідь у листі Варвари Рєпніної
Рука тремтить. Але пишу.
Невихована…
Здрастуйте, мій любий друже!
Хотіла Вам давно вже начеркать…
І от пишу: сумую дуже.
Та Вам, мабуть, тільки й чекать
Таке від мене…
Гаразд, це все дурниці.
Марева днів журби.
Таких, як я, напевно, одиниці,
Що пишуть у подібний час доби.
Ніч-матінка на розум не штовхає…
Але відваги додає нараз.
Тож я пишу, хвилин не гаю:
Як там життя у Вас?..
Що, де, коли – звичайні запитання.
Не буду турбувати Вас таким.
Ви краще на моє прохання
Розповідайте, де болить.
Що Вас турбує, ночами
Пожираючи спокійний сон?
Коли віч-на-віч із собою
Понижуєте мимоволі тон
І зізнаєтесь.
Розповідайте, будьте добрі,
Я ж не спитаю головного
У Вашого холодного портрета,
Прикритого запоною. Німого.
А він таки красивий. Як і Ви.
Там риси рідні, відчуття живі.
От тільки погляд… Він чужий.
Чужий, колючий… З днів журби.
Там думка та, що Вас навічно
Полонила, мов мана.
Там та палка ідея українська,
Що Вами верховодить до рання
Із вечора, коли вже третя чарка
Змушує братись за перо…
Я пам'ятаю, наче автора ремарку,
Той вечір, там все точнісінько було.
Жаль, Ви забули…
Любий друже. Не раз казала,
Що захоплююсь давно
Я Вашим розумом, переконанням,
Запальністю, само
Собою…
Прозірливістю думки,
Образом, натхненням,
Вірою в народ,
Вірою в буття…
Надією на Бога, животворящого
Живе життя…
Захоплююсь. Але й дивуюсь.
Ви все ж сліпий!..
А я глуха, німа, незрячая давно!..
Причинна я.
Іду на дно.
Така моя доля? О Боже мій милий!
За що ж ти караєш мене, молоду?
За те, що так щиро я… Вас полюбила?
Мужицькії очі?.. Прости сироту!
Бува, не за те, що ночами читаю
Рядки незабутніх, чудових віршів,
І плачу? Сміюся на кутні?
Бо ж не виходить із тисяч життів
Одне хоч, щоб з Вами побути.
Поєднатись, полюбитись…
Вуста цілувати…
Обіймати, поріднитись…
Кохати, кохати, кохати!..
Кохаю!
Причинна. Мабуть, ви писали
Тоді ті рядки про мене, передрікаючи…
Самі не знали.
Пророк! Отець!
Ви дух народу!
Титан, борець
За волю роду
Козацького!..
Ви – сила. Я ж слабка.
Мені не дорівнятися до Вас. Ну що ж.
Готова випить чашу сю до дна…
Самотність вип'ю, нею захлинусь.
Хвилинами проріжу душу.
Ви знаєте… Нічого не боюсь
Я так, як цього… Але мушу,
Мушу бути сильною, щоб заслужити
Хоча би право на кохання…
Я ж бо не з тих однакових голубок,
Що тільки й видають зітхання
Від почуттів страшних…
Ні, я не така. Я сизокрила.
Чорнобрива.
Тополя у діброві.
А Ви – мій вітер…
Гнете мене, нещасну,
До самого долу…
Та не спитаєте тихесенько,
Хто се, хто се по тім боці
Рве на собі коси?..
Вам же ж однаково. Чи ні?..
Ні! Ні, не буду, не хочу я
Непевную надію давать собі…
А може, Ви захочете?..
Мій любий друже!
Я ж море, я для Вас клекочу
Чуттями буйними, немов в огні!
Свою підпаленую душу
Я виставляю в цім листі
На осуд.
На осуд Ваш і тільки. Бо не рівня мені
Всі ті, хто за роки своїх байдужих
Сердець не розпалили. Моє ж в огні
Топилося. Злилось.
У Дніпр широкий витікає…
Я, мов Ваш козак, свою долю
Шукаю, а долі немає…
Вас немає.
І мені на чужині не ті люде…
Тяжко з ними жити.
Ні з ким поплакати,
Ні поговорити.
Ні з ким, бо все чужина
Без Вас, мій любий друже…
Перечитала…
Ні, ніколи більше писать Вам
Я себе не змушу…
Тризна.
Пом'янемо чуття мої;
На похоронах зачитаю
Поезію, присвячену мені…
Прошу пробачити. І зрозуміти…
Я невеликого прошу.
Ви ж муж великодушний,
Добрий. Ви зрозумієте…
А я взамін ніколи вже не позову,
Ніколи Вас не потурбую прокляттям,
Що тріпоче в грудях дико, нездоланно…
Так й не допишемо удвох ми
Цюю драму…
Я знаю. І тому поставлю крапку.
Сама поставлю. Розвернусь і піду,
Хоч боляче… Але
Вам байдуже. Я знаю.
Не смію Вас винити, друже.
То так в житті буває…
Я знаю, але далі тужу.
Причинна…
Гаразд, нащо слова,
Як ділу не допомагають?..
Ви все так вчили. Пам'ятаю…
І не забуду.
Як у Бога не проси…
Перечитала знову. Плачу.
Я впала низько, це все пишучи.
Більш не опущусь, обіцяю.
Прощайте.
Але Ви…
Прошу, пишіть мені листи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301480
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2011
что ты ходишь вокруг да около
словно противный мартовский кот
не достать меня с мощного кокона
ежедневных проблем и забот
не унять моего малодушья
не смягчить ощущений, как не крути
не понять тех приступов удушья
у твоей незакрытой двери
не спасти моих чувств
обожженных другими, прости
и я знаю – ты пуст
но все равно продолжай
люби
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301239
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.12.2011
Виблюй із сéбе себé;
Алюзії-ілюзії,
Безкінечні втечі в море
Сліз і брехень
Медових.
Час мине-знайдеш мене,
Поки ж - прощення-прощання;
Не треба зітхань -
Твоя віра слабка,
Не хочу прохань.
З кленка клинок
Не виточиш,
Ти ж знаєш. Не шукай
Численних змістів книг,
Що вже прочитані давно.
Стривай!
Нікуди спішити зшити
Життя докупи; воно давно
Поламане руками
Того, що роками
Творив тебе –
ТОБОЮ, будь готовий до бою
Останнього з власною совістю.
Молишся?
Молись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301237
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2011