Alexis_N

Сторінки (1/2):  « 1»

Я піду…

Я  піду,  та,  напевно,  стає  неважливо  як  саме,
Щось  зупиниться  в  серці,  таке  все  ж  і  рідне,  й  кохане,
Осінь  слідом  піде,  забере  все  тепло,  всі  усмішки,
Ну  а  ти,  так  опустишся  долу,  тихенько,  по-трішки.

Щось  зупиниться  в  серці  і  битися  знову  не  стане,
Тільки  крапельки  болю  у  гіркості  кави  розтануть,
І  закриються  протягом  ті,  що  відчинені  двері,
Ти  залишишся  з  нею,  з  отою,  яка  замість  мене.

Ти  залишишся  з  тою,  яка  набагато  є  інша,
Непривична  така,  не  рум'яна,за  мене  світліша,
Яка  любить  тебе,  і  обожнює  цукор  у  чаї,
Незвичайна  ,  яку  ти,  напевно,  так  само  чекаєш.

Я  піду,  та,  напевно,  стає  неважливо  як  саме,
Щось  зупиниться  в  серці,  таке  все  ж  і  рідне,  й  кохане,
Осінь  слідом  піде,  забере  все  тепло,  всі  усмішки,
Ну  а  ти  відпусти,  відпусти  свою  біль  хоч  на  трішки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300431
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.12.2011


Навіть ти, навіть я….

В  цьому  світі  давно  щось  не  так,  
Все  прониклось  болючими  рухами  вітру,  
Помираючи  все  на  пройде  просто  так,  
Ти  малюєш  щось  пальцем  тихенько  по  вікнах.  

Щось  всередині  тихо  шепоче:  «Постій»,  
Розум  сходить  з  орбіт,серце  битись  не  хоче,  
Розуміє,  залишився  тільки  лиш  рік,  
Все  мине,  цього  хочеш  чи,  може,  не  хочеш?  

І  заламуєш  руки,  невзмозі  будь  -  що  тут  зробити,  
Нерви  косять  метал,  а  вода  все  тече  і  тече,  
Жаль,  що  мало  все  статись  ось  так,  
Ну  а  що  тут  робити?  
Все  мине,  все  погасне,  забудеться  і  пропливе...  

А  мене  ти  забудеш?  Скажи,  я  молю,  тільки  чесно..  
Через  рік,  через  два,  через  сотні,  а,  може,  віки...  
Як  це  зараз  казати,  добіса,  доболі  нестерпно,  
Та  невзмозі  змінити  будь  -  що,  навіть  я  ,  навіть  ти....  

Помираючи  я  невтрачатиму  віри  в  майбутнє,  
Віри  в  те,  що  змінити  щось  можна,  але  не  мені,  
Сльози  висохнуть,  роки  пройдуть,  ти  забудеш  минуле,  
А  в  минулому  все  так  пройде,  там  будем  і  ми...  

В  цьому  світі  давно  щось  не  так,  я  тепер  зрозуміла,  
І  проходячи  все  залишає  по  собі  сліди,  
Сподіваюсь,  в  твоєму  серденьку  краплинка  лишилась,  
Того  щастю,  кохання,  яке  назавжди...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300430
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.12.2011