Сахадж

Сторінки (1/12):  « 1»

ЯБЛУНЯ КАТЕРИНИ

Жили  у  Пекарях  сестриці  три,
Настуся,  Марфа,  наймолодша  –  Катерина.
Три  рідних  серця,  рідних  три  сестри,
Про  це  нам  каже  стародавняя  билина.

На  дворі  ніч  була,  зірками  небо  вкрите,
Село  занурилося  у  глибокий  сон,
І  лиш  Настуся,  старшая  сестриця
Потрапила  в  переживань  полон.

Вона  в  Дніпра  щоночі  доленьки  просила
У  вод  старих  молилася  вона,
За  чоловіка  доброго,  за  теплий  дім  молила,
Богиню-Берегиню  й  Дідуся  Дніпра.

 Але  вітри  повіяли  суворі,  
Із  ними  заходились  вовки  вить,
Облишила  просить  у  Бога  долі
Дівчина,  і  пішла  собі  тужить.

А  в  другу  ніч  пішла  на  берег  Марфа,
Сестриця  друга,  дівка  хоч  куди!
Просила  плаття  в  кольорових  барвах
Вина  побільше,  щоб  стікало  з  бороди.

Але  вітри  загули,  води  заревіли,
Дніпро  розлючений  та  ошалілий  знову!
Дерева  позгиналися,  земля  аж  затремтіла!
Побігла  Марфа  геть  печальна  й  оніміла…

А  третя,  та,  що  менша,  Катерина
Пішла  до  берегів  на  третю  ніч.
Ні  нареченого,  ані  благого  чину
Ані  сукон,  ані  про  теплу  піч
Вона  природні  сили  не  просила  –
Стихії  побажаннями  не  мучила  вона.
Вона  за  те  Богиню-Матір  помолила,
Вона  за  те  просила  у  Дніпра,
Щоби  душа  її  великі  мала  крила,
І  щоб  на  крилах  тих  вона  несла  
Усіх,  кому  до  неба  долетіть  було  не  сила!
А  ще  вона  старе  Дніпро  просила
Коло  її  невичурної  хати
Прекрасна  щоби  яблуня  вродила
І  щоб  її  плодами  годувати
Усіх  людей  в  селі,  і  в  городі,  в  країні,
Зустрічних  всіх,  і  добрих,  і  не  дуже,
       І  тих,  кого  вона  не  знає  нині,
Усіх  людей  –  вони  їй  не  байдужі.

І  яблука  щоб  ті  мов  райськії  були,
Солодші  меду,  соковитіші  від  вишні,
Щоб  світло  й  мир  у  душі  всім  несли,
І  в  смак  любов  свою  вкладав  Всевишній!

Дніпро  не  заходивсь  стогнать-ревіти,
Проте  не  забарився  дати  їй  отвіт:
Ласкаво  стопи  дівчини  він  зажадав  омити,
На  знак  того,  що  шле  він  їй  привіт.

Й  Богиня-Берегиня,  Матір  Божа
Всміхнулась  їй  півмісяця  теплом,
Й  предвічного  веселля  джерелом
Тепер  ділитися  дівчина  може  –
Вона  святою  стала  ж  бо  на  берегу  Дніпра,
 Лиш  щирістю  своєю  і  жагою  до  добра!
Подейкують,  що  яблуня  ота  
Ще  й  досі  у  селі  стоїть  самотня
Завжди  привітна,  завжди  молода,
Хоч  почали  про  неї  забувать  сьогодні…
І  яблука  чарівні  ті  й  донині
Серця  людей  і  душі  відкривають:
Народжуються  вдруге,  кажуть  у  билині,
Всі  ті,  хто  яблука  сії  вкусають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2012


ЗЕМЛЯ

Моя  люба  Плането  блакитна!
Чом  се  Твоє  скривилось  лице?
Ти  ж  привітна  завжди,  і  така  ж  бо  тендітна,
Нащо  скоїло  людство  все  це?
По-дикунськи  волосся  Тобі  видирає,
Із  Природою  чинить  бої.
Вирубає  щодня  і  щодня  вижигає
Легені  зелені  Твої.
І  виснажує  Тебе,  і  кров  з  Тебе  точе,
«Хочу  ще!  Хочу  ще!»  -  скільки  ще  ви  з’їсте?!
Показившийся  геть  споживач  знову  хоче!
Вище  й  вище  гора  із  пластмаси  росте!
Й  розливаються  ріками  нафти  потоки,
І  долини  відходів  все  ширше  ростуть,
Притерпаєш  все  більше  Ти  кожного  року  –  
Рідна  Земле,  чи  можна  Тебе  ще  вернуть?
Свято  вірю,  що  можна!  Бо  доки  над  нами
Серфінгують  дрібні  ластівки,
І  каштани  у  травні  своїми  квітками
Пестять  ніжністю  очі  мої,
Буду  вірити  свято,  що  Ти  –  нездоланна!
О,  Плането  моя  голуба,  Сад  Життя!
Хоч  якою  б  людина  була  безталанна  –  
Все  ж  твоє  це  дитя!  Ох,  дурнеє  ж  дитя!
Пожалій  же  його,  як  Всевишняя  Мати!
Пожалій  його,  тільки  не  плач!
Гру  жорстоку  дитя  заходилося  грати!
Мати-Земле,  будь  ласка,  пробач!
Свято  вірю  у  те,  що  прозріє  людина,
 І  криштальна  сльоза  співчуття
Проросте  на  Землі,  як  червона  калина,
Проросте  у  квітках  дзвін  життя!
І  босими  ногами  відчує  людина  
Животворнеє  твоє  тепло,
І  тебе  поцілує,  і  більше  не  вплине  
Рух  прогресу  на  Тебе  як  худшеє  зло…
Рідну  Матір  не  може  убити  дитина  –  
Вірю  в  те,  що  не  вб’ємо  ми  Землю,  людино!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012


THE SOLUTION

I  scream  to  people  on  the  street:
«Stop  doing  this,  just  come  off  it!
You  treat  yourself  as  peace  of  meat,
You’re  sinking  in  the  lake  of  greed  –
Just  come  off  it!»

This  world  of  beauty  is  for  you  –  
He  does  it  all,  She  does  it  all!
But  you  just  don’t  know  what  to  do
With  all  this  beauty  –  not  at  all!

You  think  that  you  are  something  grate…  
But  what,  indeed,  about  God?
He’s  certainly  the  highest  state,
He  is  the  highest  Lord!

All  presidents,  and  zhars  and  kings,
They’re  just  big  bubbles,  nothing  more!
They  fight,  and  scream,  and  do  all  stupid  things  –
For  what,  just  answer,  just  for  what?!

Humanity  has  lost  right  now  –
We  don’t  know  where  to  go.
We  don’t  know  what  to  do  and  how,
We  don’t  know  what  to  know!

The  real  truth  is  that  solution
Lies  not  in  war  or  revolution…
It  lies  within  the  fire  of  our  frozen  heart.
To  flux  it  –  what  we  need  to  do?  We  don’t  have  to  be  too  smart…

We  need  to  pray  the  winds  of  eternity  with  opened  minds  and  eyes
To  help  us  to  awake  the  spirit!  Which  is  colder  than  any  ice,
Which  is  warmer  than  any  fire,  and  higher,  than  any  top!
It’ll  never  stop  his  music  until  it  loves,  it  will  never  stop!
To  get  ourselves  in  the  kingdom  of  reality,
To  get  away  from  superficiality,
To  turn  ourselves  into  peaceful  angels
And  to  save  Mother-Earth  from  terrible  dangers!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329028
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2012


ЛЕЛЕКИ

У  вирій  відлітаємо  далекий,
Вітрам  назустріч,  разом  з  нами  –  воля,
Да  не  підріже  крила  нам  Життя,  бо  ми  –  лелеки,
Хай  не  розмелить  нас  мірошник  Доля.

Котру  пташину  випустиш  із  клітки  –
Вона  не  схоче  вже  назад  вертати;
Коли  людина  вирвалась  з  ілюзій  сіток  –
Їй  тілько  вже  літати  та  літати…

Та  ми  не  люди,  ми  тепер  птахи  –
Нас  з  пташеняток  виплекала  Мати,
Тепер  ми  вирушаємо  в  дорогу,  до  мети,
І  тілько  нам  літати  та  літати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012


ЛІНА КОСТЕНКО

Коли  читаєш  ти  Костенко  Ліну  –  
Одна  лиш  річ  тобі  насправді  невтямки:
Звідкіль  такі  краї  безкраї,  такі  крила,
Звідкіль  багато  так  у  Ліни  на  душі?
У  серці  в  неї  розцвітає  пишна  квітка,
І  пахощі  поширюються  скрізь,
А  ззовні  світ  –  антропогенна  клітка…
Вона  тендітна  жінка,  що  говорить,
І  не  боїться  правди  ні  на  мить,
Її  цей  світ  байдужістю  не  зломить  –  
Бо  небайдужа  Ліна,  значить  варто  жить!
Вона  кохає,  любить  і  не  спить  –  
Всю  геніальність  на  папері  виливає.
Але  душа  болить  і  серденько  тремтить  –
Антропогенна  клітка  крила  підрізає.
Тож  словом  невичерпно  вичерпним
Вона  себе  вписала  у  історію  –  
Шукачка  Істини,  предвічної  теорії,
Їй  байдуже  на  світу  меланхолію.
Для  неї  слово  правди  –  перш  за  все!
Вкарбоване  у  вірш  письменниці  лице.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012


ЖІНКА

Ти  народилась  жінкою,  тож  знай,  
Що  лише  жінкою  ти  і  повинна  бути.
І  щоб  не  трапилося  –  пам’ятай:  
З  шляху  свого  не  можеш  ти  схильнути.  
Твоя  природа  –  це  любов  і  чистота,  
Духовная  краса  і  ніжнеє  натхнення,
Безмежная  людськая  доброта,
Терпимість,  мудрість  і  прощення.  
Ти  народилась  жінкою,  тож  знай:  
У  тебе  друге  прізвище  –  цнотливість.
Твоя  душа,  як  чистий  водограй,  
Що  випромінює  живу  невинність.
Розбещеність  –  це  не  твоє  ім’я,  
Твій  дім  –  це  не  кабак  чи  модні  клуби;  
Твій  дім  –  це  є  твоя  сім’я,
Яка  завжди  твоєму  серцю  люба.  
Ти  народилась  жінкою,  тож  знай,  
Що  ти  цариця  в  будь-якій  домашній  справі.
Дітей  своїх  уму  та  розуму  навчай,  
А  чоловікові  своєму  серце  зігрівай.  
Багато  з  вищесказаного  властиво  і  чоловікам,  
І  ви,  либонь,  спитаєте  –  а  в  чому  же  різниця?  
А  в  тім,  що  ми,  мужі,  -  це  джерело  життя,  
А  ви  –  вода,  що  в  ньому  ллється  та  іскриться.  
Ти  народилась  жінкою,  тож  знай:  
Твій  головний  аксесуар  –  твоя  жіночність.
Найкраще  ж  він  виблискує  тоді,
Коли  в  тобі  живе  природи  непорочність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313238
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2012


ПИЛИНКОЮ Я ХОЧУ СТАТИ

Маленькою  я  хочу  стати,
Немов  пилинка,  і  кружляти,
Із  вітерцем  собі  літати,
Та  опинятися  будь-де:
Чи  на  макітрі  короля,
Чи  під  ногами  жебрака,
І  де  завгодно  опинятимуся  я.
Але  пилинкою  я  хочу  стати:
Яка  духовність  випромінювати  може,  
Пилинкою,  що  інших  просвітляє,
Пилинкою,  що  іншим  допоможе.


Цей  вірш  був  написаний  
Шрі  Матаджі  Нірмалою  Деві
1930  року,  коли  їй  було  сім  років.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312919
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2012


Вдохновенье

Приходит  ночью  вдохновенье…
А  почему?  Не  знаю  сам…
Когда  в  глубоком  сновиденье
Приходит  сказки  тени  к  вам  –
Не  спится  мне!  А  почему?
Не  знаю  сам…  Быть  может,  молод,
И  много  спать  мне  ни  к  чему…
А  может  быть,  духовный  голод
И  жажда  Истину  постичь
Быстрей  становится  сильнее…
А  может  быть  её  достичь
Смогу  как  можно  я  скорее
Как  мысли  все  из  головы
Я  повыбрасываю  прочь…
Наверное,  что  так…  Иначе
Никто  не  сможет  мне  помочь…
Казалось  бы,  что  всё  так  просто…
Но  как  же  это  сделать  мне?
С  утра  до  ночи  мои  думы
Бьют  колоколом  в  голове…
Терзают  душу,  словно  кошки,
И  мир  не  мир,  и  я  не  я…
Мне  тишины  бы…  Хоть  немножко,
От  них  устала  голова!
Ведь  я  познал  глаза  Вселенной,
Любви  наивысшей  пышный  сад,
И  голос  тишины  забвенный,
Божественного  ветра  хлад…
О,  распахнитеся  врата!
Горите  пламенем  все  мысли!
Вас  более  не  знаю  я!
Последние  из  вас  повисли
На  рваном  пропасти  краю…
И  вновь  приходит  вдохновенье!
О,  как  же  все-таки  люблю
Тот  голос  тишины  забвенный…
Мне  кажется,  что  я  в  раю!
Спасибо,  Господи!  Опять  творю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306031
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2012


ХІБА ТАК МОЖНА?

О,  люди  добрі!  Схаменіться!
Від  сну  лукавого  просніться!
Рожеві  окуляри  скиньте
Та  его  своє  геть  покиньте!
Хіба  так  можна  жити,  люди?
В  полоні  ницості  й  страхів,
Жорстокості,  дурних  гріхів,
В  полоні  глупства  неземного
І  его  нашого  страшного?!
Хіба  любить  так  можна,  люди?
Щоби  все  було  шкереберть!
Бо  «современную  любовь»
Лиш  курам  насміх  виставляти
Чи  просто  очі  затуляти.
Хіба  так  їсти  можна,  люди?
Щоб  на  шляху  своєму  зжерти
Все,  що  побачить  можуть  очі?!
То  через  жадібність  і  ненаситність
Недосипаєте  ви  ночі!
Хто  математику  вивчає,
Той  дуже  добре  пам’ятає,
Що  є  на  світі  аксіоми  –
Про  них  такеє  нам  відомо:
Доведенню  не  підлягають,
Про  них  усі  на  світі  знають,
Що  «тільки  так  і  більш  ніяк!»
Одна  з  найстарших  аксіом
То  є  полярності  закон:
Що  ти  посієш,  те  й  пожнеш!
Про  це  ми  дуже  добре  знаєм…
Тож,  людоньки,  наявність  меж
В  житті,  повірте,  лиш  допомагає.
Глядіть,  щоб  те,  на  що  плюєте  ви,
Не  обплювало  ненароком  вас,
Щоб  потім  не  було  біди,
Щоб  потім  не  було  образ…


(Вірш  був  написаний  під  враженням  від  трагічних  подій  в  Японії  (Фукусіма))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306029
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2012


ОСІННІЙ ВЕЧІР

Осіннє  сонечко  сідає.
Освітлює  пожовкле  листя,  
Що  на  деревах,  мов  намисто,  
Виблискує  та  виграває,  
Та  так  барвисто…

Осінній  вітер  нас  ласкає  
Паленим  листям  і  травою.  
З  любов’ю,  ніжною,  живою,  
Природи  запах  в  нас  вдихає,  
Та  так  поволі…

Осінню  пісеньку  співають  
Поля,  луги,  гаї,  степи,
Ліси,  діброви  та  яри  -  
Сумливо  літо  проводжають,  
А  з  ними  й  ми…

Осінній  вечір  настає,
Повільно  землю  огортає  
І  все  живеє  присипляє,
Любов  природи  віддає  
І  засинає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301030
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.12.2011


СПОНТАННІСТЬ

У  сучасному  суспільстві  люди  завжди  займаються  плануванням  та  будуванням  «великих  ідей»  -  пишу  з  себе  включно!  Для  багатьох  створити  собі  чергову  ментальну  концепцію  –  це,  так  би  мовити,  невід’ємний  пункт  плану  на  день.  Одначе,  життя  показує,  що  ця  схильність  нашого  розуму  є  абсолютно  хибною  і  цілком  некорисною.  
Людський  розум  має  схильність  до  перебування  в  стані  постійної  дії,  напруження,  думання  ,  часто  про  майбутнє.  Працюючи  таким  чином,  він  завжди  створює  безліч  сумнівних  ідей,  малює  нам  різні  картини…  Фактично,  змушує  нас  вірити  і  налаштовуватися  на  те,  що  він  нам  підносить,  що  створює  у  свідомості.  Часто  таке  планування  є  вкрай  неконтрольованим  і  люди,  починаючи  втілювати  свої  ідеї  у  життя,  впевнюються  у  їх  правильності  або  ж  у  їх  неправильності.  Коли  ж  це  планування  занадто  активне,  реалізація  цих  ідей  не  проходить  без  перешкод,  а  часто-густо  взагалі  завершується  невдало.  І  тут  починається:  ми  засмучуємося,  розчаровуємося,  переймаємося  через  те,  що  ми  не  змогли  реалізувати  концепції,  створені  нашим  мисленням.  Все  це  спричинюється  надмірною  мозковою  активністю  і  відсутністю  у  людей  принаймні  елементарної  спонтанності.  Звичайно,  причини  цього  неважко  зрозуміти,  перебуваючи  в  сучасному  суспільстві,  де  умови  для  духовного  зросту,  роботи  над  собою  та  самовдосконалення  не  такі  вже  й  сприятливі  -  і  це  м’яко  кажучи…    
У  своїх  книжці  «Метасучасна  ера»  одна  з  найвидатніших  постатей  останніх  деятиліть  у  світі  духовності,  відома  індійська  гуру,  доктор  філософії  та  медицини  пані  Нірмала  Шрівастава  (більш  відома  як  Шрі  Матаджі),  що  заснувала  надзвичайно  популярне  нині  духовне  вчення  Сахаджа  Йога  на  базі  унікального  методу  медитації  та  спонтанного  пробудження  енергії  Кундаліні  (процес  Самореалізації  або  «друге  народження»  в  Індії)    зазначила,  що  сухий  раціоналізм  є  шкідливим  як  для  окремої  людини,  так  і  для  всього  людства,  адже  він  не  тільки  змушує  нас  постійно  перебувати  в  полоні  ілюзій,  але  також  може  слугувати  виправданням  для  скоєння  будь-якої  нісенітниці,  а  часто  й  страшних  злочинів.
І  справді,  відкриємо  для  себе  панораму  ХХ  століття:  такі  особистості,  як  Гітлер,  Сталін,  Муссоліні,  Хусейн  і  багато  інших  наполегливо  та  вельми  мистецьки  обґрунтовували  свої  звірячі  вчинки  проти  людства  якимись  великими  ідеями,  які  прийшли  до  них  з  глибини  хворобливого  і  неконтрольованого  мислення.  Людство  також  намагалося  побудувати  комунізм,  однак  і  ця  ідея  зазнала  краху  через  її  утопічність  і  неможливість  здійснення  в  умовах  сучасності,  а  також  через  жорстокі,  бандитські  та  волюнтаристські  вчинки  керівників  комуністичних  режимів.  Україна,  як  молода  держава  перехідної  економіки,  більшість  громадян  якої  ще  пам’ятають  соціалістичне  минуле,  пересвідчується  на  своєму  власному  досвіді,  що  побудова  капіталізму  також  не  проходить  без  проблем.  І  це  не  питання  часу  або  коштів  –  нажаль.  Адже  навіть  у  розвинутих  капіталістичних  країнах  є  безліч  своїх  недоліків,  частіше  за  все  вони  прямо-таки  не  можуть  бути  непоміченими.  Можливо  через  те,  що  під  красивою  обгорткою  демократії  та  свободи  люди  отримали  новий,  дуже  тонкий  тип  рабства  –  ілюзорний  світ  індивідуалізму  та  потакання  своїм  недолікам?...
Прикладом  шкідливості  раціоналізму  може  слугувати  й  наш  власний  досвід.  Коли  ми  собі  щось  придумали  чи  уявили,  а  в  нас  це  не  вийшло,  одразу  починається  розчарування.  Багато  хто  з  нас  щодня  через  це  проходить  і  не  вилазить  із  «міні-дипресій».  Що  стосується  мене,  можу  сказати,  що  займаючись  певний  час  медитацією  за  методом  Сахаджа  Йоги,  я  намагаюся  свідомо  відмовлятися  від  надмірного  планування  і  думання,  випрацьовуючи  в  собі  стан  внутрішньої  тиші.  І,  ви  знаєте,  я  помітив,  що  чим  менше    плануєш,  тим  краще,  легше  і  якісніше  все  виходить.
Отже,  для  того,  щоб  піднятися  на  нову  щабель  еволюції  та  духовного  розвитку,  людям  слід  якнайшвидше  переходити  від  надмірного  планування  й  будування  «повітряних  замків»  до  надання  переваги  спонтанності,  займатися  думанням  помірно,  виключно  через  необхідність  чи  з  власного  бажання,  а  не  через  диктат  нашого  збудженого  розуму,  випрацьовувати  в  собі  інтуїтивність  і  здатність  перебувати  «тут  і  зараз».  Пам’ятайте:  спонтанність  –  це  запорука  вашого  успіху!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300015
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.12.2011


СВЯТАЯ УКРАЇНА

́́Карпатські  гори  і  донецький  степ,  
Квітучії  сади  і  полонина,
Пташиний  заспів  і  гаїв  вертеп  –  
Це  все  Святая  Україна  !

Твій  гордий  герб  –  златий  тризуб,  
Й  жовто-блакитним  сяйвом  на  тканині  
Зорить  твій  неповторний  стяг  –
Це  все  Святая  Україна!

За  красний  символ  має  пісню  
Народ  вкраїнський  наш,  соборний  і  єдиний,  
Що  простягнувся  від  Кубані  до  Карпат  –
Це  все  Святая  Україна!  

А  символом  краси  і  чистоти  
Ми  маємо  червоную  калину,  
Рослину  вічної  прекрасної  весни  –  
Це  все  Святая  Україна!

Твій  шлях  важкий  і  геть  тернистий,
Окутана  важкою  долею  твоя  стежина.  
Та  знаєм  –  шлях  наш  може  бути  світлий,  чистий,  
Бо  ти  –  Святая  Україна!  

Тобі  завжди  допомагає  Бог,  
І  навіть  в  чорную  годину  
Він  простягає  руку  помочі  тобі,  
Бо  ти  –  Святая  Україна!

Твоя  природа  –  дивовижний  рай,
Твій  люд  –  це  мудрості    твердиня,  
Твоя  душа  –  чарівна  пісня  солов’їв,  
 А  ти  –  святая,  Україно!  

Я  вірю,  що  Шевченко  і  Сковорода  
Ще  оживуть  в  серцях  мільйонів,  
І  славна  та  козацька  пісня
Іще  загомонить  по  полю…
Всміхнеться  нам  Хмельницький  із  небес,  старий  Дніпро  
Зрадіє,  і  ще  прийде  та  година,  
Коли  наш  край  засяє,  мов  перлина,  
І  скажуть  всі:  «Дивіться,  це  –  Святая  Україна!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2011