| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Смерть. Страх. Біль. І сльози.
Не хочеться про це писати.
Забути важко. Жити страшно
Чому так рано помирати?
Не долюбивши, не доживши,
Кудись іти, кудись втікати,
Не доказавши, не простивши,
Чомусь прощатись, чогось не знати.
Колись, напевне, всі там будем,
Але не рано ж так, не треба!
В дитинстві хочуть всі літати,
Ще за життя спішим на небо.
Спішим пожити, дотягнутись
До мрій, що так і не здійснились.
Хто вибирає за нас долю,
Коли говорять: «так судилось»?
Хто вибирає скільки ниті
Ще міряти життя, порватись?
Коли час сонцеві вже гаснуть,
Коли людині слід прощатись?
Хто зна коли і скільки
Нам справ дозволено ще встигнуть.
Чи молодість мине, чи рано…
Чому щасливі часто гинуть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
У сонця донечки-красуні
Земним життям удень живуть,
Кружляють в танці запальному
Й віночки золоті плетуть.
На дубі свій вінок забула
Найменша донька край ріки,
За ним швиденько повернула…
На небо більш їй не зійти.
Неначе мед, солодку мову
Землі син палко говорив,
Пообіцяв подарувати,
Що на землі і сам любив:
Пісні птахів, росяні ранки,
Черемхи цвіт, спів солов’я,
Солодку втому вечорами,
Тепло обіймів трударя.
- Не вічно Сонцеві світити,
Не вічно черемсі цвісти,
Не вічно солов’ям співати?..
І більш мене не любиш ти? –
Питалась Сонячна в Земного,
Зронивши сльози в тінь ріки,
- Ніщо не вічне в цьому світі,
Одна лиш праця на віки.
Благала донечка прощення,
Просила батька: «Забери!»
Та ноги їй, немов коріння
В чужу землицю поросли.
Тепер не дівчина, а квіти,
Голівки сонцю обертають.
І на землі за це давно вже
Їх СОНЯХАМИ називають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
- Біла, холодна, прозора,
- С хрупким и дивным узором.
- Ніжна, красива, тендітна,
- В ней, буд-то радугу видно.
- Мережана та дивовижна,
- В ней песни зимние слушно.
- Кружляти казково так буде
- Прекрасное снежное чудо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
збоченими фантазіями
закутуюсь у ковдру
зледенілими пальцями
торкаюся вогню
схололими п’ятами
біжу по склу
Із безвиході
В Безкрайнощі
скривдженою долею
пишаюсь повсякчас
стомленими віями
проганяю сон
черствими думками
пливу за горизонт
Із безвиході
В Безкрайнощі
сп’янілими звуками
кричу в небуття
тихими спалахами
мої думки зайняті
зірваними спогадами
мчуся з пам’яті
Із безвиході
В Безкрайнощі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
Сльози солоні
В твої долоні
Холодні.
Бачиш, палають,
Душі вмирають
Господні.
Квітами вкрито
Залишки літа
Останні.
Світяться зорі
Темні й прозорі
Печальні.
Краплею неба
Стікає до тебе
Тужіння.
Чутно розмову
Знову і знову –
Моління.
Хочеш забутись,
Назад повернутись?
Не треба!
Сумно стліваю,
Тихо вмираю
Без тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2012
Свеча
Горит, как лунный свет.
Луна
Забыта, ее нет.
Закат
Погас во мгле ночной.
Вночи
Один лишь волчий вой.
Звезда
Упала в бездну тьмы.
Тьма
Пожирает мои сны.
Восход
Разбудит снова боль.
Болит
Из сердца льется кровь.
Как сон
Сгорит лучами свет.
Земля –
Здесь жизни больше нет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2012
Сонце ще ледь виглядало з-за горизонту, та безтурботні промінці вже весело вигравали на обличчях прозорих краплин. Вітер підхопив радісну пісню пробудження і заплутав струни-промінці у гіллі поодиноких дерев. Дощ все бадьоріше відбивав ритм, розбиваючи краплини об грунт. Від надмірної вологи сира земля перетворилася на бридку масу, куди повільно занурювалися руки і обличчя.
Він прокинувся не так від теплого таночку промінчика на щоці, чи холодного поцілунку дощу, навіть не від того, що могила – місце ночівлі – розм’якла і повільно всмоктувала; як від нестримного бажання голосно кричати: з розпачу, від болю, від безвиході…Тут, саме на цьому місці, схоронена під тоннами землі, лежить вона.., його мрія і надія. Прибиті дощем живі квіти ще розповсюджували свій аромат, змішавшись із вранішньою свіжістю, між ними - строкаті стрічки зі словами співчуття. З фотокартки бездонні очі дивилися на цей світ, а щира, по-дитячому грайлива усмішка випромінювала тепло і любов. На свіжо пофарбованому і щойно встановленому хрестику, ніби вогнем випалене її ім’я. Резніченко Алевтина Миколаївна.
Його затуманений розум відмовлявся повірити, а, переповнені слізьми, очі не могли відвестися від посмішки на фото. Тому його погляд не відразу помітив, сховану за пеленою дощу, темну постать, що припадала до сусідньої так само свіжої могили. Дівчина, здавалося, потонула в своєму горі і не помічала нічого, що діється навкруги. Влад обережно підійшов, щоб не злякати й так досить сполошену постать. Обличчя дівчини підвелося і в смарагдових очах відбився сонячний промінчик, який перескочив на Влада, пронизавши серце невимовним щемом. Пульс пришвидшився, а, раптово відкрившись, рот не міг видати жодного звуку. На нього дивилася вона, його люба Тінка. Не стримуючи почуттів, вони кинулися один до одного в обійми. Немов мара, вона пройшла крізь нього, холодна, залишивши дріж і острах. Тінка знесилена впала знов коло могили, її тендітне тіло здригалося, ридала. «Значить, це правда! А я, певно, збожеволіла», - ледь промовила вона, вказуючи тоненьким пальчиком на хрест. «Садовський Владислав Олегович!? Я?..» - він повільно опустився на землю.
Дощ припинився. Ласкаве сонечко пестило щойно вмиту землю. По кладовищу розносився запах розм’яклої землі і пахощі квітів зі свіжих могил – Його і Її. А між могилами – стомлені життям і смертю, дві загублені душі – Він і Вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355754
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.08.2012
«У нас ребенок будет» - звон в ушах.
И радость в сердце, есть и страх.
Не ожидал событий резкий поворот,
Теперь добавится хлопот.
Тест – две полоски. Ты бледна,
Но, слава Богу, не одна.
И нас не двое. Будет дочь,
А может сын – сомненья прочь.
Я счастлив, точно! И готов.
Растет к тебе моя любовь.
Я от волненья чуть стою,
Кричать так хочется: «Люблю».
Люблю тебя и лишь с тобою
Навеки связаны судьбою.
Как божий дар: «У нас ребенок».
Я не боюсь уже пеленок.
Я не боюсь теперь проблем,
Мы вместе все переживем.
Теперь нас трое – будет чудо
И все у нас чудесно будет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
У феї зламане крило,
Вона не зможе більш літати
Й розкрите серце наголо,
Бо мала дурість покохати.
У феї у очах блищить,
Там лиш палає божевілля
Й бажання тіло спопелить,
Перетворити на вугілля.
У феї ніжки більш не йдуть,
Їх, мов розтрощено навіки.
Їй більше радість не відчуть,
Занадто важко для каліки.
У феї руки заніміли,
Їм важко втримати й нічого
І коси пишні посивіли
Від фатуму такого злого.
У феї вуста зблідлі, сині,
Не можуть мовити ні слова.
Німа навік вона віднині,
Застрягла в горлі її мова.
У феї серце вщент розбите.
В кохання вірила так щиро.
Й вмираючи не зможе розлюбити –
Це почуття її й згубило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
Чому ти сумуєш самотня зоря?
У небі таких як ти повно.
Чому споглядаючи на землю здаля
Ти плачеш щоночі безмовно?
Чого для розради тобі іще треба?
Ти світиш і сяєш так ясно.
Чому не радієш ти, донечко неба.
Тому, що навколо тебе прекрасно?
Чому ти тм’янієш у сяйві світання,
Втрачаючи блиск свій магічний?
Чому спонукаєш себе на страждання,
Занурюючись в питання одвічне?
Чому так дізнатись для тебе важливо,
Де щастя своє люди ховають?
Чому ти для них так сяєш красиво?
Для тих, що тебе не помічають?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Забути. Кинути у прірву.
Погас вогонь. Нема жалю.
Стоптати слів бездушний вирій,
Де так боліло «Я люблю».
Зшкребти усе. До крові дерти
Сліди цілунків із душі.
І роздягатися відверто,
Щоб, навіть, тіло полишить.
Зривати одяг, тіло, серце…
У божевільнім забутті
Топтати спогади замерзлі,
Що труять нерви й так слабкі.
Забути, викреслити, стерти
Всі образи, емоції і сни.
Взяла на себе образ жертви.
Тепер прощай.
Прощай, прости…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Думки, слова і вчинки ,
У серці лиш крижинки…
Ілюзіїї та почуття,
Впадаю в забуття.
Зітхання та розмови
І сльози – краплі крові.
Доторки й цілунки,
Мов порвані малюнки.
Зізнання й сподівання
Та знов розчарування.
У поглядах розпука,
Напевне, час розлуки.
Пояснення даремні.
Дві долі ми окремі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012
Твоя енергія й на відстані зі мною.
У мене в серці ти живеш й думки лише про тебе.
Шукаю погляд твій у натовпі зелено-карий.
Ніжність та солодкуватий присмак твоїх губ
Так хочеться відчути.
Відчути доторк мужніх рук в палких обіймах.
Голос твій хвилюючий почути, що
Шепотінням навіть збуджує кров...
Слова твої із вуст зірвати, а краще поцілунки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012
Зворотній зв’язок занедбаних душ
У колі безпечного світу.
Порушити вимір свого сприйняття
Холодного темного літа.
Зів’ялими квітами встелено землю,
Повільно що котиться в прірву.
Застиглими ріками течуть сподівання
В далеке майбутнє та світле.
Шматками недопалків нот забуття
Засіяно поле порожнє.
Моменти повільні сумного життя
Змінити ми все ще спроможні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Тримаю я твою долоньку
В своїй обвугленій руці,
Янтарні крапельки-сльозинки
Блищать на мертвому лиці.
Червоний сніг кружляє в танці,
Притрушує твоє чоло,
-під запліснявілого волосся
Вже кілька квітів зацвіло.
Корінням міцно я тримаюсь
За синю землю і за тебе,
Милуємось щербатим сонцем,
Що котиться в зеленім небі,
Милуємось ще кволим світом,
Який на ладан ледве дише.
Дивися, зараз знову буде вибух,
І віти знов мої сколише.
Давай нап`ємося урану
В цю романтичну літню ніч.
Вже рівно рік, як ми конаєм
Від радіацій пліч-о-пліч.
Ти - пліснява і мох в земній утробі,
Я – дерево, зсередини струхліле,
Та ми живем, кохаєм після смерті,
Черпаємо один із одного ще сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Якийсь абсурд від хмелю в голові.
Картини прокидаються чудні:
На діжках сплять фарбовані лисиці,
А клоуни ридають, об`ївшися кислиці.
Летять у вирій білобокі свині,
Народжують зміяток змії з дині.
Малюють на шпалерах срібні ночі,
А потім фарбу заливають в очі –
Митці веселі у моїм видінні.
Ще там живе сова у павутинні,
Павук рожевий в жаб`ячій норі,
Що їсть цукерки на втіху дітворі.
Це – хворі все метаморфози.
Із дінця пляшки ллются сльози.
Легенько б горличко відбити,
А завтра, точно, кину пити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Коли з грудей виймають серце,
То порожнеча не болить.
Холодний розум, присмак помсти
Бажають в вирі закружить.
Коли в душі крижина стигне,
То сльози мерзнуть на очах.
Слова болючі та разючі,
Заледенілий дише страх.
Коли вогонь вже плавить мізки,
То бісик в погляді живе
Від домислів та від вагань,
Ще й сумнів з розуму зведе.
Коли з душі життя виймають,
Коли лиш камінь у грудях,
Коли всі мрії спопеляють,
Падаєш, мов мертвий птах…
Коли з слізьми течуть надії
Й не сонце – темінь та печаль,
Табу на спогади, забути лихо,
Своєї долі ти коваль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2012
Пусті думки…
Хаотично переплетені у голові.
Нема зв`язку,
Безглуздя, наче все вві сні.
Сумний мій сон,
Тривалий, хворобливо нудьгуватий.
Пустий мій сон,
Хоча й замріяний та трохи кострубатий.
Пусті думки,
Але я мислю, значить – ще живу.
Я ще живу!
Дарма це все, бодай колись помру.
Та я живу
У світі цьому нереальному й німому.
Він не німий!
Є місце тут стоголосу дзвінкому…
Лунає дзвін,
Від нього стигне кров у жилах.
Схолола кров:
Думки, душа – усе летить на крилах.
Що за думки?
Чия душа полинула за обрій?
Пусті думки…
Безглуздий світ для спогадів і мрій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2012
- Кава і сигарети – сніданок поета,
А я п`ю зелений чай.
- Вино й мінералка, пиво із банки...
Те, що тече – усе наливай.
- Бутерброд з ковбасою, умитись росою,
Кілька зробити вправ.
- Чіпси погані і щастя в банані,
Мабуть, порядок дістав.
- Сміх на природі, всі речі в нагоді,
Ловлю радість щоднини.
- Спілкування у чаті та бруд у кімнаті,
Ще й поруч кретини.
- Вогонь і гітара, закохана пара -
На все це дивлюся.
- Попіл стосунків, огризки малюнків,
З собою борюся.
- Живеш у мені, підказки дурні.
Хто ти? А хто я?
- Нарізно б зломились, ми вдвох зародились.
Я темна твою сторона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
- В краплині трунку бачу сонце,
Те, що колись подарував…
Проміння сонця ллється трунком,
Тим, що колись подарував,
Коли своїм палким цілунком
Отруту в душу наливав.
- В чаші з вином частинка неба,
Яке мені пообіцяв…
Наповню небом чашу вина,
Бути моїм ти обіцяв.
Нап’юся сумом тепер одна,
Щоб розпач серце не розривав.
- В безмежжі сяє мільйон зірок,
Які для мене засвітив…
Зоря самотня в руках не згасне,
Бо милий серцю запалив.
Разом з тобою знала щастя.
Хоча й не довго, та все ж любив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012
Пиво из бочек льется рекою –
Сильные духом сегодня гуляют.
Скоро они не увидят покоя.
Знать не дано, что их ожидает.
Сегодня, кто дома с любимой женой,
Кто в кабаке с привольной девицей…
Воин обязан смириться с судьбой,
Но в ночь перед боем обычно не спится.
Город захвачено, в объятьях огня,
Душными улицами летит запах смерти,
Кровью полита под ногами земля –
Сражаться, бороться и хоть чуточку верить.
Мысли о бое внушают азарт,
Биение сердца страх заглушает.
Воин способен смотреть смерти в глаза.
Герой – это тот, кто в бою погибает…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Удам, що я маленька
Й сховаюся під ліжко –
Там монстри всі живуть.
Я буду як своя,
Хіба гарніша трішки,
Й мене там не зжеруть.
Під ліжком темно й страшно,
Волого і смердить.
Це все в моїй кімнаті?
Та якось місця більше,
Підлога аж дрижить…
Крокують монстри волохаті.
Провалююсь в безодню,
Хапаюся ні за що,
Жахливо серце калатається.
Розплющу очі – на траві
Почуваюсь краще,
А поруч ЩОСЬ вже посміхається .
Кричати, бігти. Я ж своя!
Я – монстр, як і Ви,
Однак готова захищатися.
Прокинься, будь собою,
Радій, живи,
Не треба більше прикидатися!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012
Давно те діялось, що й мохом
Дороги мали б порости,
Та в ніч травневу з кожним роком
Збиралось люду більш сюди.
Пройшли часи, коли в багатті
Жінок палили та в воді
Топилиза відьомство із завзяттям,
Лишень за здогади одні.
Будь-хто міг жінку осквернити,
Шепнувши слово до «святих»,
Карати, катувати, вбити –
Та й без розбору відьом всіх.
Хоч за красу: зелені очі,
Руде волосся, гарний спів –
Вже ворожея! Хтось десь серед ночі
За чаклуванням ще й узрів.
Давно те діялось та й досі
На Лису гору всі летять
Розпатлані, оголені і босі,
Щоб вкотре шабаш розпочать.
Бо ж в кожній є магічна сила,
Яку ми маєм берегти,
Якою нас нагородила
Природа. Відьми ж ми жінки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Твоє життя наповню я пітьмою,
Усім тривогам буде край.
Залишиш світ і підеш ти зі мною.
Будь-що твоє – лиш забажай:
Тобі до ніг все срібло й злато,
Ще безліч самоцвітів і прикрас,
Каміння різного та так багато,
Що не полічиш скоро й враз.
У келих кришталевий кращі вина
Тобі постійно будуть наливать.
Лише від погляду тектиме слина
На ті їства, що будеш ти вкушать.
Жінки прекрасні у твоїм гаремі
Розпусту й ласку будуть дарувать.
І тільки обрані, тобто окремі,
На тебе зможуть погляд свій піднять.
А славі твоїй меж не буде,
Огорне світ, неначе сном.
Вклонятимуться всюди тобі люди.
Вважаючи своїм богом…
За це лише одну дрібничку
Я в тебе попросити мушу.
За всі утіхи й насолоди
Віддати маєш мені душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
На небі повня. Ніч зимова.
Рипить сніг в лісі. Крок ще крок.
Чия ж це доленька сурова?
Йшов чоловік, тепер вже вовк.
Чи сніг мете, чи спека морить,
А він щоповні є такий.
В житті його спіткало горе,
Тому в очах і блиск сумний.
Чи вовком дивиться у небо,
А чи юнак – сльоза блищить,
Бо втратив, берегти що треба,
Без чого важко в світі жить.
Кохання... Серце ледь пізнало,
Душа купалась у квітках...
Життя було всього замало
Чи то насправді, а чи в снах.
Та мав тоді, що приховати,
І поділитись не хотів.
Коли змогла вона те взнати,
Просилась в зграю до вовків.
Їм перша ніч в звірячій шкурі
Мисливців зграю дарувала.
Свистіли всюди срібні кулі.
Вовчиця біла в сніг упала.
Вже рік минув, а він і досі
Шукає смерті, де й вона.
У серці біль, плач в стоголоссі.
І знає це лише зима....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Сховавши сльози у долоні,
Гіркі, холодні та солоні,
Ти йдеш у осінь. Захворіла
На лихо, що коханням зветься
Й не кожному отак дається.
А в тебе вже душа зболіла.
І відчуваєш тиск високий,
Серденька бешенії скоки.
Тебе хвороба ця здолала.
Запаморочилося в голові,
То вірус нишпорить в крові.
В осіннє листя ледь не впала.
Ти знаєш точно – не впадеш,
Зібравши сили, далі йдеш,
А на вустах дурна усмішка...
Свою хворобу відчуваєш,
Та і діагноз точно знаєш:
Закохана та божевільна трішки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012
В серці порожньо й самотньо,
У долонях – ніч густа.
Темним містом в час зимовий
Йде, мов знята із хреста.
Навкруги – звірячі очі
Проводжають у пітьму,
З міста геть, у вигнання
Її босу і німу.
Крик, стискаючи у серці,
Витікає лиш сльоза.
З темних закутків прокляття
Так і рветься на вуста.
Більш ні слова не промовить,
Оніміла на віки.
З темних слів погасло сонце
І осипались зірки.
А чомусь на ній провина
За діяння темні всіх.
За думки чужі і вчинки
Узяла на себе гріх.
В темнім місті темні люди
Із спотвореним життям,
За старання бути світлим
Заплатили вигнанням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Розсиплемось на порох – ми не вічні.
І кожен з нас тим радує себе,
Що в цьому світі ми актори всі комічні,
Бо кожен, мов у комедії живе.
І хаосі буденності й рутини,
Гортаючи сторінки ці життя,
Одноманітно ми існуєм щогодини
Й високу ціль жбурляєм на сміття.
І мозок наш прийдешніх знаків не сприймає,
Що просяться з середини назовні.
Бо ж бачите нас все незвідане лякає
І страхом тим усі думки в нас повні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2011