| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Що ми за люди українці?!
Бог все нам дав,
налив життя по самі вінця.
І щастя,радість і любов
ми п'єм до дна
і наливаєм знов і знов
свої граненії стакани,
в бажанні душу віднайти,
і рід і край свій зберегти.
Але не те ми п'єм вино,
що Бог велів нам так давно.
Бо ми не ті уже,не спрвжні
батьків своїх не поважавших
ми йдем дорогою гріха,
не ту сповідуєм ми правду
не ту ми істину ведем.
Ми хочем грошей,їсти,пити
і гарно хороше ходити
в бранні розкішнім, дорогім
і кожен день лиш веселитись,
життя марнуючи у цьом.
Та все це гріх- усе не правда,
усе це мертве без душі
пройдем цим шляхом й озернемся,
нема нічого - пустота,
а в сердці камінь не скриснеться,
бо вже ми мертві- лиш душа.
Душа озветься із забуття,
побита,зранена,скалічена,але жива
пройшовши пекло не життя.
Озветься тим,що розум людський
не може істини збагнути
одвічной істини забутой,
що лиш з душою треба бути,
й любов'ю щедрою,палкою
один нам одного любити.
Як наші предки крізь віка
несли повагу до життя,
любов і думку боронили
від злої брані і гріха,
і край свій рідний так любили
з душею брались до життя.
Бо з Богом прадіди жили,
святеє слово берегли.
І як би важко не було
в душі соїй жило тепло,
і край свій,рід свій і село
все оживляло і було
найпершой істиной в житті
як Віра,Надія і Любов
приходять знов до нас і знов.
Невже ми все це розгубили
і душу так занепастили
не вже ми випили усе?
А як же віра у майбуття
надія кращого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2017
Небесна синь весняного розмаю
пливе над нами-землю озоряє.
Наповнена теплом весняної краси,
цвітінням запашним і голосом дзвінким.
Несе за небокрай і світло і добро,
і льється на усі усюди
зігріта сонячним теплом,
блакитна повінь весняного дощу.
І світеться земля красою незбагненной,
наповнюючи душі і серця теплом і радістю
й одвічним прагненням-іти крізь забудтя-
крізь забудтя зимової негоди
до теплої прикрасної весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724379
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2017
Коли у тиші на світанні
пройдешся степом золотим,
життям наповненим й бажанням
під небом світлим , голубим.
Коли цвіттіння запашні
теплом землі напоіні,
торкнуться ниточок душі
твоеї змореної,
побачиш сам тоді- як всні,
що світ добром наповнений.
Відчуеш гучно, що співа, бо
він живий й для тебе створений.
Тобі для щастя на землі Господом дарований.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327150
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2012
Біля хати у садочку,
в затишному куточку,
В запашному сіннику
їжачок колючка жив.
Жив собі і не тужив
Кожен ранок на світанні
в білосніжному тумані,
коли сплять усі домашні:
і коток,і баба Настя,
і Шарко собака спить
вилізав він поживитись
і на світ цей подивитись.
В тиші ранішнього часу
бачив він як квітка айстра
пелюсточки розкриває
і голівку підіймає,
ранок сонечко встрічає.
Як вітрисько молоденький
піднімаючись легенько
свіжим подихом колише
листячко зеленой вишні.
Бачив також їжачок,
як маленький хробачок
червячок-дощовичок
із землі вилазив в гору,
і ховався швидко в нору
ледь надихавшись на волі,
щоб ніхто його не втрапив
і на снідання не зцапав.
От і сонечко вже сходить
світло лагідне приводить,
наповняє ним садок,
де живе наш їжачок.
Гарно скрізь,яка краса
засвітилася земля,
заіскрилася в росі
їжачок уже на пні
там дивується красі.
Задивляється у даль
у далеку срібну даль,
що там далі-далечінь,
чийсь також там рідний дім.
Так і жив собі колючка
їжачок-маленькі ушка.
А наступлять холода
то запас його спаса:
яблуневий і грушевий,
і грибний і овочний
гріє в зимку їжачка,
до висняного денька.
Коли зможе він лапко
оком глянувши в вікно
з духом новим після сну
вийти з хатки у весну.
́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317148
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 26.02.2012
Чарівниця осінь казки зажадала,
зажадала казки теплої пори
принесла з собою фарби веселкові,
щоб дмухнути ними у поля й ліси.
І ступа тихенько ніжною ходою,
щоб не сполошити вранішньой краси,
забринить на листі срібною росою,
чи зачипуриться в листя золоте.
Мальовничим пензлем обрії наводить,
змішуе уміло різнії тона:
'чарівнице осінь- я піду з тобою
зажадавши казки, подруго моя"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291720
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2011
А літа жаль - минає тепла днина,
прозорий ранок світиться в росі.
Довбає дятел крону горобини,
а грони наливаються в красі.
Пора осіння прийшла до літа на гостини,
багрянцем загоряються ліси
переливаються на сонці фарби -нині
відтінками осінньої пори.
Прийшла вона до літа ,
тай залишилась до зими.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2011
Ясна думка у людини
лине швидко,мов стокрила,
мов той птах у висоті
стрімко пада до землі
-у бажанні ціль знайти.
Так у кожного із нас
світ буяє -світ прикрас.
Світ надії,щастя й миру
-думкой лине, як на хвилі
Думка наша,швидкоплинь.
Ми без неі нікуди.
Ні у світ безмежний наш,
ні в майбутнії часи,
на яву,чи у вісні
їдучи ,чи ідучи
-ми не зможемо ніяк
без думок знайти свій шлях.
Швидко думка лине в світ
і в життя вона несе свіжу пам\\\'ять-слід людей,
що мандрують разом з ней.
Бо думка у людини-це шлях
в житті,одвік й понині.́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011