| Сторінки (13/1288): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Чорне сонце спалює до тла
те, що багне світла і нескори.
Сіється над вічністю зола,
з неї постають німі потвори.
З неї проростають чорні шви
і стинають істинам голівки.
Ширшають і глибшають рови!
І міліють, і міліють ріки...
Там, де розкошує чорнота,
там, де розростається огуда,
не рятує сонце й висота,
віра не латає більше груди...
9.04.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
...бо від нас потребують мовчання,
аби гулко не били слова,
аби світ не сходив на ячання,
де росте найсмачніша трава...
...бо від нас потребують покори,
аби слалися просто стежки,
аби й сліду не видно від змори,
де нездари ідуть навпрошки...
...бо від нас вимагають лжеправди,
аби власне було над усе,
аби рясно родили паради,
де юрба тільки послух несе...
...бо і нас тут, напевно, не треба,
аби користь зусюди лилась,
аби моцно трималися греблі,
де чужому написано "зась!"...
...бо від нас потребують немного -
аби мовчки туди, де ведуть,
аби скрійно молитися Богу
і не шкрябати іншого суть...
9.04.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
***
Хоч викинься з вікна,
хоч трутою залийся -
спинити одурілих
нема ні в кого сил.
Летить, летить трава
пожмакана з обійстя
і падають орли
знесилені без крил.
А дика шакальва́
збігається на учту!
Стерв'ятники пищать,
бо розкошує смерть.
І де не глянь - довкруж
там тучі, тучі, тучі...
І де не руш - там дерть,
суха колюча дерть!
"І се переживем..." -
хтось мудрістю озветься.
А спалені човни -
то геть недобрий знак!
Хоч викинься з вікна -
ніхто не стрепенеться...
Спинити одурілих -
ніяк, ніяк, ніяк!..
4.04.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024
***
Я не вмію носити біле -
я до білого надто гостра!
В мене надто гаряче тіло,
хоч палає і надто просто.
Аби біле не почорнити
аби вуглем не скостиніти...
Я не вмію білінь носити
і не вмію, однак, біліти.
Тому кутаю в помаранчу
свою душу і ветхі крила,
і за білим ніде не клянчу,
хоч здаюся без меж примхлива.
Бо для візій причин багато...
Та й вогню не буває доста.
Хто ще вміє, як сонце йграти?
Що складніше, як те, що прОсте?
Тож на біле лишень любуюсь -
не торкаюсь, не зазіхаю.
Мені біле носити - всує,
я для нього зафист палаю...
3.04.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Говори до мене опівнічним вітром,
говори до мене подихом згори...
Хай лишає слово те глибокі міти,
говори до мене, тільки говори!
Говори зорею, тою - понад гори!
Хай у венах світлом дивним загорюсь!
Хай думки розквітнуть, як чудні узори,
визрівши високо слів твоїх зорю!
Говори до мене місячним туманом,
заповиюсь в нього, мов у дивошаль.
Хай не буде в слові жадної омани,
тільки преманлива невідома даль.
Хай твого не знаю виду, ні імення.
Хай твій шепіт часто, наче торк мари...
Не вмовкай, благаю!
Говори натхненням
у мені, Евтерпо, тільки говори!
21.03.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
***
Свою печаль поріж на ручаї -
довкруж весна, то будуть напувати
життям стражденні пагони її,
котрих іще не визріли пилати.
Котрих іще не віддано на суд -
ані небесний, ні людський, тим паче.
Хай вороння злітається зусюд,
найменший котик гордо не заплаче!
Бо в нім - жага, бо в нім - нескори дух
перед війною й ликом озвіріння.
На тлі оцих зневірених розрух -
лишень у цій жазі живе спасіння.
Тож хай усі незлічені жалі
проб'ють на світ іще одне джерельце,
що буде підживляти змаг землі,
весні стражденній напувати серце!
19.03.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
***
Вони не вернуть вже до цих заплав,
на їх хрестах усохли пуповини.
І що би ключник світу не казав -
ніхто з душі не витеше провини.
Ніхто святим не зго́стить ешафот
у біло-білих ризах непричетних,
де розгойдався тріснутий кивот
понад розлогі, вижухлі верети.
Оті верети, що несуть на схід,
не скільки цвіту, скільки невмирання,
допоки слово, як жаский болід
стинає день весняний до стенання.
Але сліпці, народжені до плах,
не потаврують "істини" прокляттям!
Ще долетить до Воскресіння птах,
та чи воскресне істинне розп'яття?
Вони ж не вернуть більш до цих угідь,
де всі хрести укопані по плечі!
Допоки ключник ворохобить світ,
стають міцнішими мої предтечі...
10.03.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
***
Затихають недільні дзвони,
обсипається крайня з лун,
і зголілі душі амвони
зодягають послушно сум.
Небо зводить останній триптих,
обтинає Молочний Шлях,
і спотворені манускрипти
сходять сажею на полях.
Певно, звершуються пророцтва,
аж німіє Святе Письмо!
Покалічене злом отроцтво
розливає довкруж вино.
Під тинами сумні каліки
затуляють плечима світ.
Але стоптано честь і ліки,
де вершився Новий Завіт!
Втіху матимуть лиш ворони -
позбирають оштипки звірств,
де стихають недільні дзвони
і заходить останній піст.
17.02.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
***
Відступаю за темні схили.
Нині дощ, а чекали сніг.
Знов жалі перевесла звили,
обмотали душі поріг.
Хто зрятує ці голі крони?
Хто розчеше їх чорний біль?!
Сповідають журбу ворони,
що злітається звідусіль.
І з-за хмар не повидиш нині
ані просвітку, ні зорі.
Всюди ходять безвинно винні,
пишуть відчаї на корі
Цим деревам, покірно голим,
цим святим, що забули світ.
І пливуть за межу гондоли,
залишаючи прикрий міт.
Поза вікнами неба - тиша.
День мовчить, промовчу і я,
поки серце журбу сколише,
поки виплачеться земля.
25.01.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
Напевно, день доходить до межі.
Напевно, межі звисли понад прірву.
Стрижуть надії стомлені стрижі,
а попри неї - обтинають віру.
На тілі вервиць - свіжа мука стигм.
Кровавлять пальці, аж молитва стогне.
А ми ж усі зібрались не за тим,
бо йшли кувати зовсім інші догми!
Горять ліси, волочаться дими.
О ні, то люлька з рук не Божих зовсім!
І наче й повертаєм з блудів ми,
та потім розуміємо, здалося.
І вже немає змісту бити в грім
і попід вікна сіяти набати.
Ще день тримається межі, а втім
оту межу нема кому тримати.
6.02.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
***
Зрікаєшся когось, а серце мре,
бо наче відрікаєшся від себе...
І кожен раз не впевнений чи тре-
ба цього, й розумієш - треба!
Бо все, що бачиш - завжди до межі.
Бо все, що чуєш - завжди не над міру.
І враз гранітно сходять рубежі,
із сумнівів усіх зідравши шкіру.
І ти стоїш, немов якесь маля,
посеред поля спаленого жита
і знову бачиш істинне здаля,
і вчишся вперто наново любити
Любов'ю зречень, відчаїв, жалів...
Любов'ю муки, розпачу і страти...
Тамуючи в собі безраду й гнів,
зрікаєшся і важишся приймати...
3.02.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Вдови садять сади
і поливають слізно.
Янгол цілує сліди.
Пізно...
Діти урозсип там,
де не злікують душі.
Небо віддали вітрам.
Суші...
Хоч би приймився сад,
хоч би не всохла віра!
Йти й так нема де назад.
Прірва...
23.01.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Зи́ми мої студені,
бІлені молоком,
двигані на рамені,
мучені до оском!
Де розгубили стужі,
де почорнили сніг,
що лежите недужі
на бистрині доріг?!
Нині - не до спочИну!
Нині - не до зрікань!
Онде повзе без спину
нам до обійстя твань!
Чвакає під ногами,
бризкає на плоти,
множачи цвинтарями
стерплі від сліз хрести.
Зими мої жорстокі,
вам чи не жаль тих сліз?
Чом зодягнули спокій
і запряглись у віз
Затишків несусвітніх?!
Зморено лежите,
де вже й новозавітні
кривляться на святе...
Змилуйтесь білосніжно,
зсуньте оцю нехіть,
благословенно ніжно
зболених пригорніть.
Розпеленайте світло -
те, що з-під Божих длань.
Перепиніть над світом
цю смертоносну твань!
18.01.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Поля, поля, а над полями - дзвін
у небо дзвонить, як у чорні крони.
І йдуть безвольні тихо на поклони
перед отими, що й самі з колін
Не можуть встати, двигають покору,
як найдорожчу, найсвятішу дать.
А дзвони аж заходяться, янчать
у пориві нестриманім угору
Покласти на порозі у Богів
свій розпач і невитлумлений гнів:
що так ніхто нікого не змаліє,
Як той, що сам зростати не воліє,
а тільки в тому знає щонайвищу суть -
перед сильнішим спину скрійно гнуть.
7.11.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Ти приходиш, як тиха лань, до моїх привечірніх вікон.
Зазираєш у му́тне скло, що здригиється від сирен.
Призвичаїлись ми до них, і тривожить, що, може, й звикнем
тамувати не тільки страх, а й наскрізного болю трем.
Твої очі, як голки правд, протинають моє сум'яття.
Я не вмію втекти від них, та й чи втеча зійде на схов,
коли ворог, а тут і свій, хоче виспрагло розпинати,
все, що є у житті святе, все, що є при житті любов?!
На долонях небес - дари, привечірні буяють бризки.
Сонце тулиться до дерев, сонце тулиться до вікна.
Розтинає сирени стен тих, що високо, й тих, що низько...
І мою синьооку лань, і мою синьооку лань...
22.12.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Комусь - вогнів, тобі - аби ріка,
щоб доплисти до берега розради,
де ані цятки прикрого стібка,
де ані кУлка тихої неправди.
Тобі б - човна без жИлавих боків,
без темних плям незлІчених вибоїн,
аби твої жалі вогнетривкі
не заходились від розпуки воєм.
І хай собі жадає хтось жарин -
отих, що вглиб, як блискавка, наскрІзно,
тобі ж - лишень оцей спасенний плин
рікою віри, поки ще не пізно
Зносити руки відчаїв густих
понад смереки, виструнчені вітром,
зрікаючись, зрікаючись отих,
котрі себе зреклися перед світом.
І хай не зрадить це тонке весло
в твоїх руках, чи то в правиці Бога...
Допоки виром знову не знесло,
пливи, пливи, небого...
10.12.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Відпускаю усі слова
поза вітер оцей кусючий,
що деревами колива
і небесну безмеж бундючить.
Відпускаю, нехай летять
хоч за хмари, а хоч до Бога -
може там віднайдуть печать,
що минає гіркі залоги.
Може, там десь, де білий шум,
розлетяться зневіри згуки
і сопрано янтарних струн
у тепло заповиє руки.
Змерзлу душу вбере у цвіт
і одним віціґорним рухом
подарує геть инший світ,
нашептавши його на вухо.
Ну а поки довкруг - тужва
і все нижче спадають тучі,
відпускаю усі слова
поза вітер оцей кусючий...
26.11.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
Місце нічийних доль.
Місце самотніх ліній.
Світ загубив пароль,
чк не зчинати вІйни.
Тішиться сатана.
Виє довкруг сиренно.
Знову гряде зима.
Знов у душі - натЕмно.
Стримують ліхтарі.
Змолюють перші зорі.
Чубляться нагорі.
Топляться ті, що в морі.
Ті, що в сльозах на вік.
Злущуються перони.
Згублено болю лік.
Небо клюють ворони.
Відчай нічийних доль.
Фами зайшлися воєм.
Світ загубив пароль,
як берегтись від воєн.
24.11.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
***
Тим, хто молиться і хто танцює джаз,
хто каміння розкидає й топче трави
щось важливе сповідає час
і підносить угору октави.
Навіть найдрібніша з бадилин
щось важливе має розтулити
в цій ріці, що котить часоплин,
зводячи нові дереворити.
Там, де струни вітру, наче зойк,
там, де крони неба, наче храми,
Хтось пантрує наш кождіський крок
і уперто ходить поза нами.
Тож нема нетребності ніде:
там, де туга й там, де легкість лету,
кожен з нас свої шляхи пряде -
тим, хто за готує естафету.
18.11.23 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
Мої окрилення зайшли у листопад
і впали з листям у глибоку прірву.
Корчую вперто цей останній сад,
де серце посадило в лети віру.
Втираю піт з гарячого чола.
Стираю кров з роздертих болем пальців.
Там, де душа моя з весни цвіла,
з дощем холодним ладжуся до танцю.
В очах твоїх - сирітство неземне.
В моїх очах - якась фантомна згуба.
Корчую сад, корчує сад мене
і роздирає криком стужі груди.
Аби до цего снігу, що за ніч
сховати має всі розверзлі рани,
лишилась лиш покірна туга свіч
за стахлими, знекриленими нами.
16.11.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
***
Перебрести цей сизий падолист
і не втопитись у безраднім листі.
Відправити комусь останній лист
і заблукати в не своєму місті.
Тут серце багне здатися своїм.
Тут небо хоче затопити зорі
й віддати на поталу перший грім,
котрий насіяв тисячі повторень.
Десь там, де гілка зламана напів,
десь там, де вітер ще шліфує ноту,
згасити еха схованих гріхів,
що з листом гублять неторканну цноту.
Перебрести їх жаль, аби ні-ні -
не зачепити цю останню втрату,
де догорають аркуші вогнів,
де листопад веде усіх на страту...
10.11.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
***
Цей світ бездоганної фальші
й оголених збочень душі
прощає себе в "Отче наші"
й непрощенням гине в глушІ.
Спинає себе розпинанням!
Які ж то раменні хрести...
Без суду і крихти зізнання,
що треба рости ще й рости.
Без погляду в дзеркало неба -
а там же буває без хмар!
Зрікається світло від себе
на користь одвічних примар.
На користь життя, аби жити -
лиш дихати раз попри раз,
допоки провалля розрите
висмоктує сили і час.
Допоки в надщербленій чаші
вивітрює праведний жаль,
цей світ бездоганної фальші
блазнює на лезі ножа.
8.06.23 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Обсипаються білі ябка
з голо-голих старезних віть,
вже по вінця дубова ятка,
аж навшпиньки зіпнувся світ.
Вже по стелю душні комори -
ані дихати, ні пройти.
У покуті гіркої змори
підпирають її світи.
Бо розсиплеться на всі боки,
як не стримати тучі ці.
Впаде місяць на хижі вроки,
зблідне відчаєм на лиці.
І чиясь темнокрила зграя
розіпне цей старезний сад -
що Боги називали Раєм;
той, що люд обернув на Ад...
Гулко гупають білі ябка,
перетнули давно зеніт.
Ледь тримається світу ятка.
Ледь тримається ятки світ.
27.10.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
***
Обпікаю зелені струни
помаранчею сивини.
І тамує холодний трунок
в серці спалахи дивини.
Вже не треба оцих неістин...
Вже не хочу оцих не всіх...
Бо не має душа де сісти,
щоб не висидіти на гріх.
На останні бордові трави,
на горіхи зголілі знов
відпускаю усі заплави
всіх мовчань і усіх розмов.
Зачіпаю зелені струни -
так легенько, легенько, ледь...
Поки серце холодний трунок
потамовує, а не смерть...
21.10 23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Аби мовчали вітрові вуста,
аби дощі доріг його не знали,
де білий терен вперше вироста
з полатаних розпукою проталин.
Аби зірниці падали щораз,
як пес чужий візьметься бігти слідом,
де перелесник править парастас
і демонів годує чорним хлібом.
Аби ніхто не чув його мовчань,
аби ніхто не знаджував на води,
коли під сурми світових ячань
в останню прощу вирушать підводи.
Аби на тлі розчурханих ялин
видніла тільки місяця окрайка
і тільки Бог ступав услід за ним,
та ще летіла янголяток зграйка.
5.09.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
***
Мої вуста - розжарені псалми,
що затікають янголам під крила
і сходять дивним квітом восени,
де б'є поклони надостання сила.
Де доживають віку бджолярі
і всі човни приречені до страти,
де ми усі - гравці в нечесній грі,
своїх богів саджаємо за ґрати.
І ці думки, як жала вмерлих ос, -
не воскресиш, але й не взмеш на струту.
Пережорнує світ не вперше льос
й не вперше нарече тобі покуту.
Але нехай, допоки шепіт хвиль
ще пророкує істинам пришестя,
ховаю віщо в слові хоругви
і вкотре оминаю перехрестя...
16.09.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Дивишся проз мене,
як проз тонку жовту марлю,
на котрій лишились окрушини сиру.
Не торкнешся до них,
бо то лишень Бог зна для кого.
Казав колись тато: "Не зірване яблуко -
дар для зимової пташини".
А для кого дар - ці окрушини сиру?
Для кого покута - цей жовтий,
вицвілий колір марлі?
Марлі, через котру процідили
не одну літру молока,
у котру вповили не одну грудку сиру...
Ловлю твій погляд, отой, що проз,
і стаю дрібною подобою
бажань великих богів
уповитися у широкі білі тоги.
Тільки дрібним натяком на
розшиту золотом скатертину,
на якій збуваються найкращі
у сему світі трапези.
Що мої дрібні окрушини сиру
проти великих таць вельможних об'їдків?!
Вітер ворушить жовті тороки,
що кланяються твоїм скривленим вустам...
Вітер розтирає по моєму обличчі смуток...
Адже марля жовтіє не тільки від часу,
не тільки від кількості процідженого
молока і вповитого сиру...
Марля найбільше жовтіє від чиєїсь жовчі...
31.08.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
Пернаті обтрушують листя із райських дерев.
Пернаті гаптують узорами темні перини.
На ложе правительське знову вміщається лев
натомість людини.
Пернаті німують, пернаті розчісують ліс.
Мохи притулились до неба свого неминання.
І золото зблискує у олениці між кіс,
що йде на заклання.
Пернаті не вірять содомам, не вірять хрестам.
Пернаті наївні, наївність їм дійсно пасує.
А зорі спадають під ноги голодним катам,
бо їм не світитися всує.
Пернаті голосять, втрачаючи пера і лет.
Пернаті спадають на трави зеленим туманом.
Лишаючись вперше із правдою тут тет-а-тет,
не корячись їй окаянно!
Пернаті ж із раю зростили немало плодів!
Пернаті ж згори видивлялися чудо!
У світі, де правити мають царі молоді,
з'являються леви, не люди...
24.06.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
Жінка місить тісто, наче світ,
із котрого має бути паска.
У муці їй руки і запаска,
на щоці мука як добрий міт -
що не згине, буде жити світ.
Тісто, наче дивна благодать,
набуває із любові жінки
й з легкістю пташиної пір'їнки,
розбиває нездоланну гать -
пишними хлібами йде на рать.
На столи, у душі, до Богів...
Золотисті і пахкі висоти.
Дзвонять гулко найчистіші ноти,
ріки розбухають з берегів
рятівними здобами хлібів.
Світ живе і буде доти жити,
поки жінка тісто ме місити...
6.08.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Побудь ще зі мною тут,
моя зоречола Ноче,
на тлі цих одвічних скрут,
де сум одійти не хоче.
Яви свій таємний світ,
захований вдень від ока,
у нім хай знайду одвіт
твого звіздаря-пророка.
Одвіт на печалі ці,
на війни і хвилі муки,
що знаджують ялівці
на світло-пресвітлі луки.
Що топчуться по ярах,
корчуючи буйні клени,
лишаючи стен і страх,
де жито зійшло зелене.
Побудь тут зі мною ще,
насип зорепадів долі,
аби поза їх дощем
здужіли надії кволі,
Що є десь межа біди
і цього гіркого болю.
О, Ніченько, ще не йди,
побудь десь отут зі мною...
13.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
Головне - не зійти з розуму,
коли у вуха врізається
какофонія фальшивих голосів,
які повірили у чистоту власного звучання.
Головне - не розучитися відрізняти
фальш від чистої ноти,
глибину бездонних очей від
глибинної порожнечі невігластва.
А вони ж деколи так схожі між собою!
Вони ж, буває, такі невідмінні
і взаємопідмінні за окуляром сучасности,
що приходиться розбивати не одне скельце,
аби видобути правду.
А ще - знайти беззаперечні арґументи
обману наївних чи то просто слабких душ,
які відреклися бажання пізнавати істину.
Бо пізнання істини, як правило, болить.
Бо пізнання істини змінює і зобов'язує.
Натомість, світ пристосуванства -
такий теплий і так гарно гойдається
над прірвою.
А на його руках так багато м'яких перин
і начебто білих простирадл,
що багато простіше і легше
повірити на слово і перший погляд цій білині,
аніж намагатися зазирнути в очі
справжньої дійсності.
І кожен собі обирає...
І кожен собі обирає своє -
головне:
не зійти з розуму
і не розучилися відрізняти
справжні світло і темряву...
Або зійти -
і в затишку повиснути над прірвою...
10.08.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
***
...Бо я не знаю вітрових імен...
Бо не клялася вірністю туману...
І, може, каменем відтак не стану
на білій шкірі лагідних рамен
Мого святого, що живе у хащах,
що п'є нектар з березових листків,
де я зійшла вже пів мільйона кіл
і серце уподобила на пращу,
З котрої б'є то град, то чорна рінь,
тече смола і обпікає руки.
А там десь, де вітри - голосить тінь
І замість мене на одвічні муки
туманові сліпому присягає...
А мій святий, а я того не знаю!..
10.08.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Перебудь це літо дощове
під крислатим спокоєм смородин.
Час пливе, й негода ця спливе -
зупинити плав ніхто не годен.
Хмари знають угорі своє.
Дощ віддасть і вже за мить забуде,
поки гнізда бузьок не дов'є
і не пустить клекіт межи люди.
Але вже за місяць буде Спас.
Бузьки молоді - немов жовніри!
Молитвами залатай цей час,
донамолюй на одвірки віри.
На оці смородини смутні,
на оце крислате мокре листя.
І на тих, що нині на війні...
І на того, хто лишень присниться...
Бо над кождим - лиш його гроза.
Навіть літо - арештант негоди.
Перебудь його нестримний жаль
під крислатим спокоєм смородин.
30.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
***
Переходжу проз темні плеса,
як фарбований білим лис,
а за мною - незламний Тесля,
а за мною - правічний ліс.
Полонянка чи подорожня -
вже не знає ні він, ні я.
А зусебіч - багатобожжя
розпинає чиєсь ім'я.
Обпікаюсь об чорні игли
ще чорніших від смути ос!
Дикі яблучка не достигли -
обтрусив навіжений хтось.
Обціловую їхні рани
і стікаю в торішній лист
не осіннім іще туманом,
а за мною ступає лис.
А за мною ступає Тесля.
Розколисує кроки ліс.
Переходжу проз темні плеса
несподівано так - навскіс.
2.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
***
Перебрести липневий карнавал.
Спустити маски в каламутну воду.
І позбирати з овиду дзеркал
не те, що зверху, а оте - зі споду.
Й віддати півням виспраглі страхи -
нехай розпіють на зелені трави.
О, хто й коли збирав усі гріхи?
О, хто і де гасив усі заграви?
Яскраве пір'я знадиться вітрам.
Та й Бог згори забагне, може, зґарду.
Бо мусимо і ми, не тільки нам -
і за брехню, і за колючу правду.
Але нехай, липневі джиґуни
уже хапнули скільки, що й не лізе.
Мені ж коби - за темні валуни.
Вже зібрані валізи.
19.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
***
Болото колихає пишних жаб,
а ті на чисте небо лементують.
В тартарари летять надії всує,
не віднайшовши рад ані розрад.
Пройшлися босі по густім багні,
по щиколотки вгрузли у бридоту.
А жаби вперто тнуть високу ноту
при сонцезахідному змореному дні.
Бо жабам що - коби не бузько лиш!
Коби не чапля, хтось іще з пернатих
узявся їх безжалісно лапати.
Їм - аби гидь і муховидний книш.
І се гойдання-булькання багна,
де просвітку не було і нема.
20.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
***
Верни мені білий щит -
я змій розітну очима
на темній розлозі свит
із ввігнутими плечима.
Пройду по вугіллю знов -
не взута, о, ні, а боса!
В окові гірких обнов
невільно гіркоголоса.
Чи вперше цей біль і жаль?
Чи вперше ножі і леза?
Шукає душа грааль,
смішна й наче нетвереза.
Бо де ті - святі святих?!
Бо де ті - безгрішно-божі?!
Розсіює вітер жмих
між тих, що на вітер схожі.
Збирай, не збирай - дарма!
Наскрізно - латки і сурми.
Розгладжує далина
чоло і причільні думи.
З розбитих життям корит
хлептати яка причина?
Віддай мені білий щит -
я змій розітну очима!
18.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
***
Опінії на безум і розгул.
Егіда на розпуття і огульність.
Допоки під прицілом тисяч дул
воюємо за отчу першосутність.
Допоки крові вже й не до колін -
по груди, по тремтливе підборіддя!
Та де не глянеш - не узріти змін,
а тільки - збріддя, пустомельне збріддя!..
І відчай розтинає змаг навпіл,
і вени захлина нерозуміння -
чому ми й зараз ділимо на пів
своє, таке простріляне сумління?!
Чому ми й зараз над проваллям цим
пантруємо за чимось несусвітнім
й наносимо на душі вкотре грим
відступництвом позановозавітнім?!
Допоки день тримають міцно ті,
хто вищі за розкарані потоки,
ми тут вдаємо за дари святі
свої безликі відступи й пороки.
Уволюючи безуми і чад,
опінії прийнявши на підлоту,
калічимо і так зіслаблий сад,
що не дає збуйніти живоплоту.
14.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Завтра небо закриє порти.
Завтра хвилі вберуться у силу.
І уперше, де ти був не ти,
світ невинних підійме на вила.
Чи хтось виживе з них в суєті?
Чи хтось буде просити пощади?
Занімують невдячні святі -
ради почестей, але не правди.
І не буде громів - за межу
відкотилися сумніви й болі.
Викриваючи світу олжу,
самотиннієш в дикому полі.
Бо мовчанка - коріння нагих.
Бо покора - молитва безликих.
І десь там, де одні облоги
розсипаються попелом крики.
Але нині ще змаг не клясти.
Але нині ще міць не гоїти.
Завтра небо закриє порти
і зачне межисвіття горіти.
12.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
***
Відбери ці густі сіножаті,
бо це літо - не літо, дощі.
Я б навчилась усе відпускати,
та вросли в мої плечі ножі.
Я б навчилась, мій Боже, навчилась!
Та безтямство породжує дерть.
І волочить покручені крила
по землі не життя, радше смерть.
Поросло бур'янами обійстя.
Ти ж забрав багатьох косарів!
Ну і що, що говориш: "Не бійся!",
ну і що, коли світ цей здурів?!
Навіть літо - не літо, дощів'я.
Замакає нерівний валок.
Я б відмовила навіть зневір'я,
але спасу нема від думок.
5.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
Перша тиша вгризається в скроні
чорнооким безликим вужем.
О, які ж бо ми всі безборонні
за розпуки хитким вітражем!
О, які ж бо ті дні безкінечні,
коли кола намотує жаль!
А слова геть усі недоречні,
аж осколками стогне скрижаль.
Перейти, перейти й обтрусити
від огуди і душу, й поділ!
Ти ж воюєш, напевно, би жити?
І гаруєш для того, як віл?
Прикладаєш до серця правицю
й, певно, чуєш у мент цей богів?
Та, натомість, жаскі блискавиці
тобі вслід, наче рев батогів.
А відтак - ця розтулена тиша.
Перша тиша і очі вужа.
Пам'ять спише, та суті не втишить:
ти тут, дівчинко, вкотре чужа...
4.07.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
***
Розхитається море трав -
серед червня буяють грози.
Напишу тобі знов листа:
засмість слова - нестримні сльози.
Прочитаєш його на смак.
Розцілуєш мої печалі.
Серед червня - усе навспак,
і не знати, як буде далі.
І не знати, які громи
закладатимуть вуха й душі.
І якими насправді ми
новоявимось в цім насущі.
Серед цих невгамовних гроз,
серед трав, що згубили стрими...
Головне - не пробігти повз
щось важливе, але незриме.
24.06.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
Мовчи, синьоока дівчинко,
і не вигадуй собі синьоокого неба!
Не шукай волошкових полів
і голубих озер.
Не обціловуй ніжних пелюсточок незабудок
і яскравих кучериків найвідважніших блаватів.
Бо морська хвиля не підвладна
твоїм наївним оченятам,
бо волошкове поле лише на мить
кориться вітру і заплітає у коси
грайливий сонячний промінь.
А ти - наївне дитя, що шукає дива,
того дива, що світ ще не придумав.
Того дива, яке ще не вродилось
на долоньці синьоокого янгола.
Тому просто мовчи,
не розхлюпуй намарне свої океани...
16.06.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Перші вишні тамують спрагу...
Сік бордовий стирає грань
межи тим, де боюсь і багну
доторкнути правдешніх знань.
Де війна обпікає скроні,
де тривога міняє світ,
на вишневій терпкій долоні
час лишає глибокий міт.
Багровіють від торку пальці...
Багровіє тремка душа...
І, неначе сліпий Горацій,
вперше бачиш, де йде межа
Між тобою і світом тиші,
між ілюзією і ні.
Потамовують перші вишні
спрагу знати щось у мені.
15.06.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
Час народження кошенят.
Час весни розцвітання в літо,
де з'являються инші міти -
ті, що змінюють все стократ.
І приховане вже ніяк
не жадає коритись тиші.
І даються урозтіч миші,
бо угледіли перший знак:
Що сліпці - лиш на мить сліпці,
поки сонце торкнеться лат
й на долоні гірких утрат
Зашкарубнуть густі рубці.
Об'являє нових жерців
Час народження кошенят.
24.05.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
***
І знову лоскоче чебрець
мою розтривожену пам'ять.
І знову вривається день
травневий у вени мої.
Скидають старезні дуби
свої споночілі сутани
і з вуликів ветхих летять
у світ золотаві рої.
І сонце в пекарні своїй
пече предухм'яні хлібини.
Чи чуєш, душе, як цей день
рахманно твій подих п'янить?
Ануж бо зачісуй в пучок
свої неутішні сивини,
бо вкотре нескорений час
лишає на втіху лиш мить!
Хоч як нині не сумувать,
вдивляючись в темне захмар'я?
З-під ніг утікає трава,
спиваючи біль і росу...
Знов пам'ять лоскоче чебрець
і дихає лагідним чаром,
де травень зове ще на мить
зайти у весняну красу.
31.05.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023
Майже літа жасминовий промінь
доторкає розтулених вуст.
І складає зелені долоні
до молитви розквітлий храбуст.
І стинає грізні колотнечі
соловейка розкрилений спів,
де лягає ліщинам на плечі
біла шаль тополиних снігів.
Майже літо ще нині, а завтра
зчервоніють бочки полуниць,
розгойдавши осонцену ватру
високосних, червневих дзвіниць!
Звідти серцю у спраглі долоні
розтечуться справжніські меди!..
Невгамовний жасминовий промінь
за весною стирає сліди...
29.05.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023
Розполошена вітром злива,
обтинає важкі громи.
І ховає суцвіття слива
за молитвою, як грудьми.
Би вродило, би не опало
пустотою журбі до ніг,
бо негоді завжди так мало
сліз чужих і чужих доріг.
І дається з-під неба знати
чи то голос, чи просто дзвін,
розсипаючи скрізь лапате
білопіння благих пір'їн.
Чи зарадиш безволлю словом?
Чи зрятуєш себе від ґрат?
Розпинає негода соло
і громами кричить: "Віват!".
І у вигуці тому – сила
і безсилля розпачний слід.
Молитвами ридає слива,
затуляючи мокрий цвіт...
21.05.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Щастя пахне бузковим цвітом –
тим особливим, коли роса
ще не пошлюблена з теплим вітром,
Небу возносить невинний сан.
Щастя пахне бджолиним співом –
тим по Олексі, п'янким-п'янким,
ще не таврованим жалом гніву
і не приборканим ще ніким.
Щастя пахне пташиним раєм –
тим, що під хмарами тим, що над,
ще про обскубане пір'я не знає,
спрагло п'ючи свій променад.
Щастя правдешнє пахне любов'ю –
тою, мов Божий невидимий торк...
Щастя моє пахне тобою,
поки цвіте бузок...
2.05.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
***
У мами очі сині, як волошки,
а на пелю́стках – лагідна роса,
коли вона отак сумує трошки,
молитвою злетівши в небеса.
У мами руки, наче птиці крила, –
широкі й дужі, досягають хмар,
коли вона благає в Бога сили
охоронити від зловісних чвар.
У мами серце, наче полонина,
застелена розпахченим зелом,
коли вона, ховаючи сивини,
дарує світу молоде тепло.
Коли вона, не дивлячись на грози,
уперто вірить у своє дитя
і вишиває сонячні прогнози
на кожну мить його, на все життя!
І хай, буває, засумує трошки,
коли молитвою злетить у небеса,
не в'януть у її очах волошки,
лиш на пелю́стках інколи – роса...
14.05.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Приречена шукати істин там,
де поросло байдужості бадилля,
і сповідати істинне вітрам –
лишень безсилля.
Де тлум і гам, де сміх і вічна гра,
єдине, що дивує – дивна справжність.
І в мить оцю виходить нагора
смішна відважність.
Бо де ти? Хто ти? І оці усі,
що нищать і будують тимчасове?
Листок шукає щастя у росі.
А я?.. А я – хіба у слові.
Отут, де весни розсипають цвіт,
де істинне занурене в бадилля...
Несу на сповідь свій незграбний світ –
крихке безсилля...
4.05.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Затерпають у квітня руки...
Розлітається білий цвіт,
наче білі, незвично, круки,
що востаннє зійшли в політ.
Під ногами – іржаві догми.
Потолочимо, як завжди.
А квітнева розпука стогне,
заціловуючи сліди
Не так то́го, що вже відбу́ло –
більше то́го, що не прийшло.
Стоголосим, здурілим гулом
думка ліпиться на чоло.
Ще гадає, що їй під силу
обійняти стражденну суть,
де на стогін міняють крила
і на страту своїх ведуть.
Кровця крапає темна-темна.
На бруківці – іржавий цвіт.
"Лиш би, Господи, не даремно!" –
чи то серце, чи цілий світ...
Поки квітень затерплі руки
відтирає об срібний дзвін,
розбиваються білі круки
до небілених, темних стін...
29.04.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
***
Затепли мені серце торком
золотавих гірських трембіт.
Хай розрадить нарешті кроком
цей, притлумлений жалем, світ.
Хай це листя, таке ще юне,
не злякається вітру й гроз.
Й поростуть ще густіші руни
там, де вже заступав некроз.
Не ховайся в долоні тиші,
хоч, можливо, там справжній рай.
Розквітають зусебіч вишні –
їхнім цвітом мене торкай...
27.04.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Виходять з берегів зелені роси,
затоплює дерева білина́,
захоплено розгойдується просинь –
нарешті обживається весна!
У соловейка – знову іменини.
Щебе́тне новосілля – в ластівок.
І бузьок, підбиваючи перини,
побідним клекотом торкається зірок...
А, може, й Бога, мо', й самого Бога,
що зачесав у хмари сивину...
А нам потрібна, Боже, перемога,
аби сповна відчути цю весну!
І поки з берегів – зелені роси,
і поки на дерева – білина,
у кожнім з нас криваво плаче просинь,
криваво обживається війна...
23.04.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Моє несправжнє небо знов дощить...
Несправжні краплі падають на плечі...
Життя - як мить, ілюзія - як мить
такої дорогої серцю втечі.
Весна довкруж, весна - як не весна.
О, Господи, несправжньості над міру!
У пошуках того, чого нема,
безрадно розпорошуємо віру.
Та, може, дощ надуманий оцей,
що так тендітно скрапує в долоні, -
насправді міт чиїхось панацей
від розпачу й одчайної безодні?
І, може, варто змокнути нараз,
аби згубити і знайти розраду,
і хоч на хвильку зупинити час,
якщо - не правду...
19.04.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
Із повноліттям, мій коханий сину!
Хай день оцей, що повниться новим,
до Тебе світлим видноколом лине
і щастям золотить життєвий плин.
Хай ці пташки, що із самого рання,
благословляють сонячні плаї,
твоїм стежкам пророчать розцвітання
і надихають всі думки твої.
Хай Ангел Твій недремне має око
і хоронить від злого повсякчас,
і хай тобі щастить із кожним кроком,
і підступ відвертається нараз.
Бо в серці в Тебе, любий, скільки світла!
Бо у душі - безмежжя доброти!
Хай множиться добро й Тобі від світа,
хай множиться і те, що зробиш Ти!
Люблю Тебе всім серцем, рідний сину,
такий прекрасний в новолітті цім!
Хай Бог благословить у цю годину
й малює тільки усміх на лиці!
12.04.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
Цей горіх, що йому відпиляли розлогі крила
і судьба непривітна лишила десятки рубців,
ще жадає життя і шукає останні сили
на благенькі нехай, та усе ж молоді пагінці.
А обіруч від нього розкинули шати каштани,
їм у цьому дворі хтось окремий надав привілей,
вони байдуже зирять згори на горіхові рани
і брехливо підносять йому співчутливий єлей.
А горіх, хоч і битий вітрами і підступом світу,
не втрачає своєї палкої натури й снаги –
навсебіч розгортає поранені, вичахлі віти
і весні усміхається так, що аж заздрять боги!
Й знехотя навіть серце моє прикипіло до нього,
бо в житті щось подібне буває частенько й з людьми:
хтось напищений збоку, а поруч, здається, убогий –
та з якою душею, з якими насправді крильми!
10.04.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
***
І де Ти, Боже, чуєш? Де Ти, де?
А сніг собі сподобився до цвіту,
і нитку аріаднину пряде –
таку цупку, неначе спрага ґніту.
А Ти згори все паклю подаєш...
Невже смієшся з нас великий Боже?
А квітень ради снігу не дає,
але мовчить сарака, що він може?
І там, в окопах, де межу снаги
так гостро протинає біль і стужа,
Ти теж спустив із ланцюгів сніги,
о, наш високий Вороже чи Друже?
Усе навспак - весняна заметіль
врізається, неначе веретено,
у змерзлі душі цих нещасних піль,
що моляться і проклинають ревно
І ці сніги, і цвіт, і навіть... і
Тебе, Святий, десь там у хуртовинах.
Ґудзи з усіх країв, з усіх країв...
Чия провина?
7.04.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
Заспані джмелі летять у світ,
падають під ноги непритомно.
Їх цілує сонце з-межи віт
і дивується ще не розквітлий квіт –
чи не рано видалися з дому?
Ще би спати, може, тиждень-два,
сни дивитись про кохані квіти...
Та збудили доторки тепла
й березень заврунив на слова,
звабивши джмелів у світ летіти.
Хай ще зовсім заспане єство,
хай на літ не зовсім є ще сила.
Йде весна, неначе торжество,
ну і джміль - маленьке божество -
теж проснувся, розминає крила.
23.03.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Віднині він лишень з одним крилом -
цей батько, у котрого син загинув,
на полі бою із московським злом
поклав своє життя за Україну.
Тепер цей батько, звісно, не летить -
у нього вже нема ні сил, ні духу,
бо син його не вмерти мав, а жить
нестримно і до краю відчайдухо!
Бо син його могутній, наче дуб,
вростати в отчу землю мав корінням,
а не спізнати цю страшну судьбу
за кілька тижнів лиш до Воскресіння.
Героєм став! Герої не вмира...
Та батькова душа вже бездиханна.
Крило відпало, рветься нагора
лишень гірка розпука окаянна...
30.03.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Не згадуй болю на чужім плечі,
не рви струни, що відпустила морок,
частіше усміхайся проз плачі,
прекрасна жінко, хай тобі й за сорок!
Аж тут не край на цім краю політь!
Аж тут далеко не дощі під сволок!
Бо зовсім інший розквітає світ
довкруг і в тобі, жінко, вже за сорок.
Насправді небо вабне кожну мить –
чи то неділя, чи уже вівторок.
Вплітай щодень в думки яскраву нить,
о, жінко у своїх чудних за сорок!
Бо аж тепер ти знаєш толк і смак,
і не боїшся ні ножів, ні голок.
Тебе не проведеш за просто так
у мудрості твоїй оцій – за сорок.
Де повно всього – сміху і журби.
Хай поміж тим – ще не один осколок.
Не облітай, розкрилюйся, люби
о, неймовірна жінко, тут за сорок!
Не сточуй істин у чужих очах
й на крок не підпускай до себе морок,
бо ти в душі – все те ж юрке дівча,
нехай тобі сьогодні вже й за сорок...
28.01.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
***
Сповий мене не снігом березневим,
сповий мене розлогами весни,
хай зацвітуть життям прив'ялі вени
і врешті потепліють зимні дни.
Зжени із неба тучі непривітні
зжени кудись далеко за краї,
хай врешті защебечуть у дровітні
душі моєї спраглі солов'ї!
29.03.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Подаруй мені, Березню, доторк
сонцерадісний і осяйний!
Хай оцей спохмурнілий вівторок
захмеліє в обіймах весни.
Хай оці розтривожені бузьки,
що лишень повернулись домів,
розіб'ють всі печалі на друзки -
ті, що вперто засіли в мені.
Хай наївні, яркі первоцвіти
надиха́ються сонцем сповна.
І хай серце навчиться радіти,
попри те, що розпука й війна.
Бо не стримати час, проминаєм –
мить за миттю, і день попри день.
Десь при дверях (чи нашого?) Раю
срібну ниточку Янгол пряде.
Розлітаються легко пушинки
і вростають у перші бруньки.
Миготять у вітринах зупинки,
не торкаючи ще до руки...
Тож мій, Березню, вигаптуй доторк
не печальний, а сонцеясний,
хай оцей спохмурнілий вівторок
захмеліє в обіймах весни!
21.03.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
Можливо, труни ці, що у могилах,
нескорою назавтра проростуть,
брунькам додавши несміливим сили
в собі зростити соковиту лють.
Можливо, ці хрести, такі ошатні,
насправді, наче міти голосні,
нам не дадуть відречено мовчати,
коли часи наступлять по війні.
Можливо, ці безмежні некрологи
уже ніколи пам'ять не з'їдять,
і з відчуттям гірким перестороги
ретельно кожна звіриться печать.
Можливо, ці, такі прекрасні очі,
що дивляться світлинами на світ,
вже не дадуть проснутись поторочі,
котра ніяк не вмре за скільки літ.
Можливо все, що родиться правдиво
сьогодні з болем на межі пів правд,
навіки опритомнить нас, можливо,
і вже не дасть вернутися назад...
22.03.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Привіт, мій перший білоперий бузьку!
Я нашій стрічі рада, як завжди!
І, хоч на серці нині темно й грузько,
насіюєш відрадні тут сліди.
Бо-с, прилетів, хоч і тобі нелегко
далась дорога дальня з чужини.
Отак і нам сьогодні ще далеко
до неридань, нетризн і невійни.
Ми – ще в польоті, десь посеред неба,
де сонце повертається назад,
і нам летіти дуже вперто треба
межи розпуки гул і болю град.
Й втрачати, бузьку, знов і знов, до крику
об темні хмари ранячи крило.
І зупиняти цю навалу дику,
щоб чорнотою світ не замело.
Та ти вернув, і це дає надію!
Ти подолав свій путь важкий, ти зміг!
Я нашій першій зустрічі радію,
тулю до серця, наче оберіг!
19.03.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
В схлипі хмільної наївності,
наче тендітний листок,
вчуся у проліска ніжності
і просвітління думок.
Дихаю свіжою хвоєю,
пнуся проз віти у світ
і проживаю історію
ту, що живе первоцвіт.
І зариваюсь у промені,
що розсипає весна.
Думи, зневірою стомлені,
згойдує хвиля ясна.
Згойдуть леготу доторки,
серце під небо несуть.
І розплітаються тороки
істин, що вгледіли суть
В цій неприборканій ніжності,
в цій невимовній красі...
Вчуся у проліска вільності -
першої тої, над всі!
16.03.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Якби можна було війну зупинити завтра...
Якби можна було вернути додому усіх,
хто сьогодні стоїть на жаских смертельних чатах
там, де нечисть вгризається вглиб не своїх доріг.
Якби можна спинити ці горезвісні сурми,
що від ранку й до ночі таврують смертями дні,
вертаючи в рідні домівки дітей у трунах -
щонайкращих в усьому світі коханих синів!
Якби можна втерти сльозу цій Землі нещасній,
запальпованій болем уздовж і безмеж навхрест...
Але ж ні! Бо зірки над нею гаснуть і гаснуть,
й Бог уперто ховає за пазуху кари перст.
Але ж ні, бо в небі райзують безжальні круки
і збирають подушне, стинають колосся знов!
Україна в молитві зносить криваві руки -
на кожненькому пальчику нині у неї кров...
7.03.23 р.
Ілюстрація: картина О. Курської
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
***
О, скільки болю у її очах!
О, скільки сонць у темінь заповито!
Її кровинку-сина люто вбито,
віднесено у засвіт на мечах...
У неї нині вкрадено святе!
Й насправді у житті нема заплати,
аби за гибель сина покарати -
за це погасле сонце золоте...
А поки йде війна, гуде війна..
Сини летять у засвіти орлами...
І рветься серце в неодної мами,
Бо ніч у неї люто відійма
найбільше щастя й наймиліше свято -
живого сина обійняти...
13.02.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
В темних чатах не наших слів
наші душі шукають сенс.
А довкруж - ворожба дощів,
а довкруж - лиш суцільний стрес.
Не знайти ані суть, ні смак.
Тільки змокнути кожен раз.
Повертають часи навспак.
Хтось навспак повертає нас.
Де шукати, і що урешт?
Темні чати стинають звук.
Не зчитаєш, не підбереш,
не дотягнеш на світло рук.
А довкола - дощі, дощі.
А довкола - зима, зима.
Темні чати - не в мережі,
серед нас, де вже й нас нема...
2.02.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Червоні лінії відречень...
Минає день чи, може, ніч?
На тлі суцільних заперечень -
самотній погляд Божих віч.
На темнім тлі Армагедону -
хіба що танці неземні!
І не відкриєшся нікому
ані при ночі, ні при дні...
Червоні лінії списали
тобі всі плечі і вуста.
Столочать істини вокзали,
як дорахуємо до ста.
Як дорахуємо до тисяч,
то, певно, й Бог, то, певно, й Бог
нарешті зможе відректися
від наших і своїх знемог.
2.02.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
Ти не віддаш свої старі жалі
ані вітрам, ні сивим поторочам,
котрі волочать волю по землі
супроти тіней і супроти ночі.
Ти переступиш кожен із ровів,
що їх копають нелюди і люди,
і, поки світ провадить до світів,
в твоєму серці відчаю не буде!
Хай розірветься сота із гранат,
нехай снаряди облетять пів долі,
ти позбираєш всіх дрібних курчат
і заховаєш у своїй стодолі.
Ти покладеш останнє на престіл
і Богові віддаш усе, що Боже,
та не розгубиш істини прості,
котрі тобі здиктовують, що гоже.
І на оцій палаючій межі,
де всі такі налякані й самотні,
тримати будеш власні рубежі
незборно й гордо на своєму фронті!
28.01.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Дай мені, Боже, мудрости
там, де ростуть мохи.
Там, де в одвічній хмурости
відчай стає глухим.
Де із роси вечірньої
скрапує самота,
дай мені, Боже, вірної
стежки через літа.
Би не схилити ревности
перед сухим зелом
і не втрачати певности
в тому, що є й було.
І не губити істини
поміж густих прозрінь,
де нездоланні відстані
хилять відради тінь.
Дай мені, Боже, кріпости
серед оцих негод
підступу й злої підлости,
що доросли висот.
Дай не згасити вуглика
глибоко у душі
серед земного вулика,
що докотив межі.
24.01.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
Відгомонить колись оця біда,
що звила гнізда на високих банях.
Іде Різдво, і пресвята звізда
засяє, наче благовість прадавня.
І у вертеп зберуться молитви,
та по снігах підуть шукати мита.
І зійде колос в Бога з голови -
з отої, що поранена й розбита.
А дзвони будуть бити усю ніч.
І буде дим кадити із кадильниць.
На темних мапах пізніх протиріч
не буде більше зрадників і схимниць.
Усі зітруться вітром сніговиць
за темноликим божеством прокляття.
І буде сонце нам світити з лиць,
і розгориться в нас нове багаття!
Коли мине оця страшна біда,
що звила гнізда високо під хмари.
Іде Різдво, являється звізда,
і Той, Кого зрікаються примари.
21.12.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
***
Хто знає нас і хто про нас не відав:
поза снігами теж буя зима...
І ходить янгол сизоокий слідом,
важенні крила вгору підійма.
Допоки вирви, мов рубці на серці...
Допоки свист у хмарах, ніби ад...
Цілує кров землі огненні берці
помежи дощ і цей незорепад.
А круг - Різдво, і Коляда, і віра...
Аж сонце сліпне, аж дрижить яса!
Аж ця така несніжна ява сіра
у синьо-жовті сходить небеса.
І возвишає, і дає наснаги.
Торкає, наче, праглибинних сфер.
В обіймах цих різдвяної звитяги
хто нас не відав, відає тепер!
8.01.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
***
Сходить сонце нового року.
Сходить сонце нового дня.
А за ним - попелище торку,
і зажурена вся рідня.
А за ним у шерензі довгій -
вдови, сироти, і плачі...
Розвіваються темні тоги...
Біль розкришує колачі...
Прилітають синиці їсти,
і випурхують горобці...
І село, й велелюдне місто
має сум нині на лиці
У промінні нового року,
у займанні нових світань...
Біль і віра у кожнім торку.
Йде війна...
2.01.23 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2023
***
Повертають часи на північ.
Бумеранги летять у тьму.
Відспівали покуту півні.
Відспівають ще не одну.
Аж завиють усохлі трави,
що віддали давно своє,
поки шкіриться десь лукавий
і на сполох у дзвони б'є.
Хтось учує, а хтось оглухне
серед цих негустих снігів.
Зійде Слово Його пожухле
і покірно зайде у хлів,
Де вмирають від болю півні.
Відспівати усіх не мож...
Обтирає бідою північ
спини стесаних огорож...
12.12.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
Душе моя, чи ти іще жива?
Чи падолист не вбив тебе ще болем?
Бо он краплинка крові із крила,
бо он сліди скривавлені над полем.
Бо там війна, і тут також війна...
Бо там розруха й тут безмежжя муки.
Бо ця Земля свята - на всіх одна -
тримає небо за холодні руки
В тобі, Душе, сьогодні скільки свіч -
не зрахувати і не загасити!
Та буде день, коли відступить ніч,
просіявши усе крізь болю сито.
А ти живи, не дайся, ані-ні!
Ти - добрий воїн під знаменом Бога...
На цій війні, на цій страшніій війні
воюй і вір - за нами Перемога!
9.11.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
Коли відвойовуєш крихту себе
у вітру, у світу, у йолопа, в ночі,
вкривається стигмами небо рябе
і винно-превинно вдивляється в очі.
А вітер, а світ цей, а йолоп, а ніч
нездатні чомусь обійтись розумінням,
що ґрати - розруха, що скорення - спітч
найперший до страти й людинопадіння!
І небо кривавить, і небо кричить.
І Бог за лукавством шукає проскуру.
Минеться, затахне чи переболить,
якщо проковтнути покути мікстуру.
Коли ж роздробити сагу протиріч
і все ж розростися нескорою волі,
то вітер і світ цей, і йолопи, й ніч,
можливо, нарешті відступлять поволі?
4.11.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
***
Часу обмаль, жовкне листя,
день останній до тепла.
Із янтарного обійстя
розлітаються слова.
Уплітає сонце промінь
у густу косу лісів,
мов до Бога на долоню,
голуб жовтобокий сів.
Щось туркоче і туркоче,
поки леготовий торк,
як незрима потороча,
заступає кожен крок
Жовтню, вбраному у радість
і у смуток водночас.
На останній променаді
проводжає осінь нас.
Розціловує погіддям,
розтанцьовує слова.
Жовкне листя пообіддям
вже останнього тепла.
24.10.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022
***
Гублю присмак опалого жовтого листя.
А чорнобривцеві завірюхи
ще тримають за руки ранки
і просіюють через скоцюрблене пелюстя
густі тумани.
Десь там, у їхніх нагрудних кишенях, -
сепії твого образу.
Не можу відшукати погляду
за опущеними повіками.
Не можу віднайти посмішки
за віялом дикого винограду.
Чорні галки на старих каштанах,
що вдруге за осінь зацвіли,
щось про все це знають.
Але їхні дзьоби навчені
тільки молитися вітру.
Не питаю нічого, бо вітер - не друг туманам.
Вдивляюсь у нечіткі сепії
і востаннє згадую присмак опалого листя.
Падолист завжди чомусь
передчасно обпікає рукави жовтня...
19.10.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Нинішній день обростає попелом.
Сиві тумани - неначе полон.
Знову, як фенікси, вірою сходимо
там, де розпуки гіркої огром.
Поки дахи заслонилися мжичкою,
поки у жовтень пірнають сади,
кожна душа виростає капличкою
понад болючі, криваві сліди.
Нас не здолати ні смерчем, ні грозами!
Нам не страшні найстрашніші з покут,
бо за черговими горе-погрозами
Ангели дужі на відсіч ідуть.
Ангелів наших - ряди невпокорені!
В небі - безмежжя, і тут - на землі...
Ширшають крони, вгризаються корені
у розпальповане лоно ріллі.
Болю - над край, і гарячого попелу.
Сивих туманів холодне ярмо.
Ми - нездоланні! Ми - фенікси! Зопалу
навіть окрайця катам не дамо!
14.10.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Відбудемо осінь, і листя усохлих каштанів
не стане нам вироком у переддвер'ї зими.
Молитися будуть вишневі сніги понад нами
і, поки війна, не опустимось вірою ми.
І поки парчу на осколки роздроблює вітер,
а відчай сирен заштриховує темні сліди,
ми будемо, наче востаннє, це небо леліти,
спиваючи сонця прогіркло-солодкі меди.
І в кожній кишені нагрудній носити надію
(у Бога, напевно, новий уже є Заповіт),
допоки ця осінь, як оси кусючі, жовтіє,
сухими каштанами нам заступаючи світ...
10.10.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
***
Нема таких осінніх партитур,
які б зіграли ноту завершальну
оцих жаских, небогових тортур,
оцього пекла скруху прощавальну.
Нема таких ні струн, ані смичків,
немає рук умілих музикантів,
аби вогонь з маленьких сірничків
перетворивсь у вогняних атлантів.
Допоки виполікують дощі
не скільки ці сади, як наші душі,
життя усе ще ціниться ні в чім
і молитви - як відгомін із пущі.
Де ні оркестрів, ні всесильних пращ,
лишень листки надії обгорілі.
Не плач, моя Нескорена, не плач,
хоч ран огром Тобі пече у тілі.
Хіба їх ладен злікувати звук?
Хіба під силу відчай музикантам?
Серед незмірства здичавілих мук
Тендітна Ти впокорюєш гіганта!
23.09.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
На відстані опіків серця
народжуються світи,
що їх мимоволі вичорнював
темною барвою світанок...
На відстані розуміння
нездатності просто іти
раптом з'являються джерела
для інших глибоких видінь...
І осінь стає не вироком,
а просто небесною кармою,
що її мусиш прийняти як благодать,
скорившись жовтінню листків.
А потім, десь на попелищах
пізнього листопаду
розвіяти докір і відчай,
щоб навіть найвищі комини
не мали претензій до вітру.
Бо ти - лиш малесенька стрілочка
в долоньці безжального світу,
котрий обдаровує справжністю,
коли обпікається серце...
16.08.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
На ранах твого безголосся
з'являються згубні вогні.
Їх біль виціловує осінь,
лишаючи пустку мені.
Їх тиху, крихку таємницю
вигойдує листя жовтінь,
неначе горішню дзвінницю,
що враз обернулась на тінь.
Мені залишається тільки
розгойданий тишею дзвін.
Безмовні стікаються ріки
у виспраглім серці моїм.
Аби загасити нестрими,
що рвуться собі навсебіч.
О, хто цю розраду нестиме?
О, хто спеленає цю ніч?
Допоки гарує безмов'я,
допоки рамена в огні,
втамовує осінь любов'ю
цю пустку безмежну в мені...
10.09.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Що там далі за цею дниною,
де вже осінь зійшла на плай
ще незжовклою бадилиною,
ще незвітреною травиною -
так легесенько понад край?
Понад витахлою прірвою,
із якої вгору - дими
ані вірою, ні зневірою,
лишень тою дрібною мірою,
у котрій ми - ще дійсно ми.
Хоч уже й загубились думкою
в суєті і у цих листках,
що здригають повітря мукою,
невідбутою ще розлукою
десь у вересня на руках.
Там, де осінь іще притишено
обступає всі ранки нам
і ще трішки тепла залишено,
поки ми так наївно пишемо
щось таємне своїм богам...
6.08.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
Не обіцяй ні вітру, ні дощів,
ні сонця, ані зраненої стужі,
бо осінь завтра вийде з берегів,
розплюскавши усіх надій калюжі.
Бо завтра хтось із іменем твоїм
з дерев почне зривати серпантини,
а я іще гойдаю в серці грім
палкої синьоокої ожини.
А я іще в обіймах блискавиць
пантрую поза хмарами за Богом
і падаю вогнями долілиць
перед оцим уквітчаним порогом.
Перед оцими айстрами, котрі
ховаються за вересня плечима,
допоки десь не тут, аж ген горі
з'являється іще одна причина,
Аби ця осінь вийшла з берегів,
розплюскавши усі свої калюжі,
і раптом з необіцяних дощів
постало сонце навіть серед стужі.
28.08.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
***
Мовчання розтривожених смерек
впивається у хмари відчайдушно,
й востаннє по-серпневому так душно,
аж репає від спраги неба глек.
Аж сиплеться у трави білий пил
доріг широких, де гарцюють вишні.
І стугонять колеса, ліци*, дишлі,
і коні вибиваються із сил.
І серце одуріле на дощі
складає мантри, безсловесні мантри,
де знову порозслілись окруж ватри
нахмурені задумою мужі.
А понад ними - жовта смеречина
і тиші несусвітньої тяжба,
чиїсь прокльони і чиясь клятьба́.
Розірвана на клапті пуповина -
до звершення іще одна причина,
де не вгаває вічна боротьба!
30.08.22 р.
*віжки (діал.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Просто, коли з берегів облітає жовтінь,
небо вростає все більше і більше в задуму,
я розумію, що літа розгублену тінь
вже вберегти не зумію від сивого суму.
Вже не зумію його медоності вуста
змусити мати причину до усміху ранку,
поки злітають слова із тремкого листа
й німо чорнило стікає в дощу філіжанку.
Хтось розколише, можливо, ще осінь колись,
хтось розмалює в яскраве траву прибережну...
Тільки ж то буде вже инша розхмарена вись,
з поглядом жалю і вже не така незалежна.
Я розумію це й тихо відходжу убік,
гладячи серцем оці береги жовторунні,
й щось обіцяю уперто й затято собі,
поки ще літо відчайно натягує струни ..
26.08.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Коли вмирають бабусі,
серця закутуються
в чорнобриві торокаті хустки
і йдуть бродити під лісом
над гірськими потоками,
котрі знають усю правду
про те, як народжується життя
і як з неба падають досвітні зорі.
Десь там на хистких кладках
через гірські потічки
залишилися сліди бабусиних ніг,
а поручні пам'ятають запахи їхніх рук -
зроблених, змозолених, зашкарублих,
але таких рідних і таких
пахучих
м'яткою, звіробоєм,
свіжим хлібом, коров'ячим вим'ям,
сушеними грибами і найсмачнішим у світі
повидлом з ружі...
Кожного року, як згадую бабусю,
у день її смерти,
закутую своє серце в торокату
чорнобриву хустку
і йду бродити під лісом
над гірськими потоками.
Бо лиш вони знають, як не забути тих,
без кого не народжується життя...
25.07.22 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Цей цвях такий міцний і небувало довгий...
Ці зуби такі білі, аж не віриться, що земля не вичорнює...
Ці кістки такі легкі, що аж віддих боїться їх зачепити...
Скільки маленьких ґудзиків на долівці відчаю!
Скільки пробитих іконок на грудях істини!
Скільки вижовклих листів, що не спізнали адресатів!
А ті, хто катував, де вони?
Їм спиться спокійно?
Їхні могильні плити не падають ниць перед небом?
І серце завивається вкотре у чорну хустку...
І душа складає руки до молитви на цих могилах...
І сльози собі котять свою правду
в обійми цего знімілого лісу...
Він усе знає...
Він усе чув...
Усе бачив...
Але його німота не зліковна...
Спіть спокійно, прекрасні незборені Душі...
Хай Вам сниться Ваша мрія,
за котру
нищили,
знущалися,
катували...
О, Боже, чому ж цей цвях
такий небувало довгий?!
18.08.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
Я буду тебе любити
навіть, якщо трава перестане рости
коло тих стежок,
якими ходять янголи.
Я буду тебе любити
навіть тоді, коли осінні дощі
відведуть усі мрії у монастир відречень
і залишать світові догму сірості.
Я буду тебе любити
навіть тоді, коли
всі обпалені крони столітніх дерев
будуть спиляні байдужістю надії
і розвіяні над перехрестями відчаю.
Бо любов до тебе
запалює у мені тисячі свіч,
котрі освітлюють дорогу у щоденну безвість.
Бо любов до тебе
дає мені силу не боятись жодного броду
і не шукати хистких
підвісних мостів несправжньості.
Бо любов до тебе
робить мій зір гострішим,
а серце виповненим бажання
уподібнюватись нестримній ластівці,
що протинає мовчазне літнє надвечір'я
дзвінким щебетом.
Я буду тебе любити
навіть, якщо ти вирішиш
забути про моє існування...
17.08.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
***
Коли у церкві нагло плаче дзвін,
коли над цвинтарями сходять фами,
іде молитва Богу на поклін
розритими снарядами полями.
Іде просити милості згори,
щоб заглушити рокоти підхмарні,
аби росли й мужніли явори
й сокири ці лишились не безкарні.
Аби гроби не пахли полином...
Іде, іде, стежок не зрахувати.
Ковтає час безмовний метроном,
ростуть навсебіч почорнілі дати.
І лиш надія дивиться углиб
душі сумної і благає жити
на тлі цієї темної доби,
де кожне серце мукою розрите.
Де цвинтарів - незношене число.
Де голосіння фам - безмежне море.
Та буде завтра, мусимо це зло
змогти здолати і звернути гори.
Бо мусимо, плекаючи святе,
вдихнути віру в груди пташенятам,
і поки сніг дороги замете -
іти вперед, іти й перемагати!
21.07.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
***
Сьогодні знову оберу мовчання,
хай серпень осам віддає серпи,
коли десь на межі самозгоряння
руйнуються нерушені стовпи.
Коли десь поза вихором сумління
на землю сливи гупають собі,
а день в оковах дивного стремління
клепсидрить час у впертій боротьбі.
Гамселить словом і гамселить суттю
того, що каже, і про що ще ні...
А серпень, оси просто хочуть бути
попри війну і ці палкі вогні.
На тлі отав і схимного вагання,
в оковах спеки й віддиху громів.
Я нині знову оберу мовчання,
дзижчання ос і хлипання серпів.
12.08.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
***
Хмари з'їдають місяць.
Зорі пішли на меси.
Серце моє на місці,
як і північні стреси.
Зметені персеїди.
Втомлені сновидіння.
А поза ними слідом
докори і сумління.
Ніч розкурила люльку.
Бузьки мовчать на гніздах.
Аж попід стелю мулько -
Ява чи ні... запізно...
Місяць у хмар пащеці.
Зорі вже монахи́ні.
Серце - в глибокій теці
скапує по хвилині...
11.08.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
***
Наскільки ми близько? Наскільки далеко?
Над вікнами тіні сумні шерхотять.
Ще трохи, й полинуть за обрій лелеки.
Ще трохи, і осінь ударить печать...
Печать новоз'явлень? Прощення? Розлуки?
Ще нинішня днина про сутнє мовчить.
Лиш душі невгамні тримає за руки,
аби залишити у пам'яті мить...
Торкання? Задивлення? Задивування?
А, може, на диво, усе і зараз...
Коли прудконогою, дикою ланню
втікають відчайно спокуси від нас...
Десь в гори? А, може, в поля неозорі?
Десь там пастухи, і трембіти богів...
І хай не говорять, і хай не говорять,
нам тіні про те, що цей день догорів...
Наскільки близький і настільки ж далекий...
За вікнами - дивне мереживо хмар...
Ще трохи, й полинуть за обрій лелеки...
Ще трохи, і нас покладуть на вівтар...
26.07.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
На моїй долоні
голка страху вирубцьовує
ще одну лінію...
Пальці німіють від болю,
але кричати не можна,
бо нині болить усім.
Бо нині на долоні моєї Країни
чорний льос наносить
пекельні лінії відчаю,
на котрих вороги спалюють хліб
і знищують найкращих,
застелюючи родючі землі
хрестами,
темними довготелесими хрестами,
які розіпнуто дивляться Богови в очі
і питають - за що?!
Голка страху дре по живому,
з'являються краплі крові...
Але нині ще не можна плакати...
Нині можна тільки молитися,
вірити і тримати у руках зброю,
ховаючи свої лінії страху
глибоко у серці
за сімома замками!
Може, їм не судилося збутися правдою?..
То знає лишень сивий мольфар,
але не скаже...
Бо Бог звелів мовчати,
поки на долонях моєї Країни
матері вкладають спати
у дерев'яні труни-колиски
своїх найдорожчих синів...
4.08.22 р.
Авторка картини -
черкаська художниця Ольга Курська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
Ми рідко збираємось разом,
аби пом'янути Тебе...
Кожен згадує Тебе молитвою
осібно -
у закапелку своєї душі,
на виболеному дні серця
чи у церковці перед образом Христа,
запалюючи тоненьку воскову свічку.
Може, така пам'ять Тобі цінніша
за будь-яку іншу,
бо Ти й сам не любив бучності забав,
обираючи самітність спілкування
з лісом, худібкою, домашньою працею,
не густою родиною...
Я не пам'ятаю Тебе весільним гостем,
не пам'ятаю завсідником бучних забав,
але добре пам'ятаю Тебе
самітним косарем на розгонах соковитих трав,
зірким грибарем на незнаних ніким грибовищах,
вправним муляром на підйомі нових будівель,
читачем стареньких книг
у потріпаних палітурках -
отакого собі мудреця з окулярами на носі...
Але, попри оце відносне самітництво,
Тебе завжди любили люди.
Ти вмів з ними ладнати -
з тим, з ким ладнав,
і розминутися з тими,
з ким ладнати не годен би і сам Біг.
Не знаю, що з Твоєї натури
проросло у мені,
бо все таки там собі оселилося
забагато експресійности,
але, певно, що є в ній доброго -
то посіяне Твоєю наукою,
Твоєю батьківською любов'ю,
Твоєю гострою зіркістю,
що вміла виокремити зерно від полови.
Мені завжди не вистачатиме
тої науки у стрімині життя.
Мені завжди болітиме
така швидка розлука,
недоговорені слова,
недоспівані співанки,
непосаджені дерева і...
недіждані Тобою внуки від мене...
Бог схотів інакше, і Ти, певно,
нині з замахом вдосвіта вийшов
на Божі поля,
аби рівненько покласти пахучі ручки.
Мені здалось, що крізь сон
я чула свист Твоєї коси
і насвистування гуцульської співанки:
Білявино, я вродисі,
Білявино, вдайсі,
Аби з тебе й, білявино,
Ніхто не сміявсі...
Запалюю свічку перед образом Христа,
проказую молитву,
і навіть не втираю сльози,
хай собі течуть,
хай присолонюють біль пам'яти...
Хоча з роками
та пам'ять втрачає смак солоности,
лишаючи місце
тільки світлим моментам,
за які дякую Богови з цілого серця
за те, що вони були...
3.08.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Моїх мовчань розхитані тини
впираються у землю що є сили,
а Той, вгорі, собі рахує дни,
розчісуючи янголятам крила.
І ані-ні на цю нестерпну гать,
що рве здуріло неприступні межі!
О, як мені той біль перекричать,
що йго замкнула у високій вежі?
О, як зійти з поранених хрестів
і на кивот принести слова жертву?
Хитаються тини моїх світів,
не вмію сперти...
29.07.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
***
Проз вітер вчуваються дзвони -
то кличе неділя на час
відкинути всі перепони,
з'єднавши молитвою нас.
Поринути ввись піснеспівом,
звеличивши Бога ім'я,
скріпитися духом і тілом
у рамці святочного дня.
Набратися щирої віри,
що все перебудемо ми
і вийдемо з чорної прірви
вже иншими зовсім людьми
Що зовсім по-иншому буде
звучати у серці струна,
коли побіжить межи люди
новина "Скінчилась війна!".
Косичитись буде дорога,
вбиратися радістю день,
коли вже урешт перемога
додому дітей приведе.
А поки в молитву прещиру
єднаймо зболілі серця,
аби ці утрати і вирви
не стерли надію з лиця.
Відкинувши всі перепони,
єднаймося нині усі
під ці боголюблені дзвони
в недільній молитві-ясі...
24.07.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022