Віталія Абрам'юк (Івасюк)

Сторінки (1/78):  « 1»

Ти знаєш, як виглядає щастя?

Ти  знаєш,  як  виглядає  щастя?
А  у  нього  оченята  ніжно-карі.
Ти  знаєш,  як  виглядає  мрія?
А  у  неї  обійми  міцно-ласкаві.

Усмішка-веселка  сяє  на  личку,
довге  волосся  всюди  летить.
І  має  таку  гарну  звичку:
назустріч  тобі,  мов  вітер,  біжить.

Поцілує,  обніме  і  світ  стає  кращим!
Вмить  ніжним  і  теплим  стає.
Ти  знаєш,  як  виглядає  щастя,
коли  і  в  тебе  своє  щастя  є!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798989
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2018


Притча про свічки.

На  підвіконні  стояли  свічки,  
даруючи  світло  свого  життя.
Наче  самотні  вночі  світлячки,
іскри  ритм  стукав,  як  серця  биття.

Чотири  свічі  тихо  стікали,
скрапував  віск  на  холодний  метал.
І,  здалось,  ніби  щось  прошептали,
крізь  призму  німих,  холодних  дзеркал.

Свіча  перша,  моргнувши,  сказала:
"Я  -  спокій,  але  всі  люди,  на  жаль
мене  не  бережуть,  я  не  знала,
що  я  давно  вже  забута  деталь.

Моя  доля  навіки  заснути!"
І  свічки  вогонь  одразу  же  зник...
І  назад  її  вже  не  вернути,
беззвучним  той  залишився  крик.

"Я  -  віра,  -  сказала  друга  свіча,  -  
люди  не  мають  в  мені  потреби.
Краще  згинути  від  леза  меча,
горіти  мені  дальше  не  треба!"

Ледь  промовивши  останні  слова,
гніт  полум'я  одразу  погас.
І  так  самотньо  сльозами  сплива
свіча  третя  в  останній  свій  час

промовила  тихо:  "А  я  ж  -  любов!
Та  сил  горіти  я  більш  не  маю,
мене  вже  більш  не  подарують  знов
і  як  долі  дар  вже  не  приймають."

І  ця  свіча  застила  в  німоті...
Та  тут  раптово  забіга  дитина.
Побачивши  свічки  ті  в  темноті,
заплакала  тихенько  сиротина.

"Чому?  Як?  Ви  ж  маєте  горіти!
Я  ж  так  боюся  злої  темноти!"
Поспішила  сломов  обігріти
свіча  четверта:  "Від  суму  і  біди

тебе  я  заховаю,  милий  мій!
Поки  мій  вогонь  іще  жевріє
запали  свічки  своїх  ти  мрій,
бо  я  жива,  бо  я  -  твоя  надія!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798988
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2018


Така любов, насправді, не існує.

Зупини  мені  і  стань  на  мить.
Такі  моменти  рідко  так  бувають.
За  небокраєм,  як  тільки  зазорить,
усі  слова  ущент  нам  розбивають,

порвуть  всі  рими  пострілом  струни,
поспалюють  вустами  спокій  ночі.
Зупинись.  І  так  ніжно  пригорни...
І  схамени  божевілля  всі  дівочі.

Така  любов,  насправді,  не  існує,
такі  серця,  насправді  не  горять.
Тільки  зоря  знов  відстані  малює
та  мрії  десь,  під  сонцем,  майорять.

Ще  поки  я  пишу  і  можу  повторять,
ще  поки  рима  над  свідомістю  панує,
такі  серця,  насправді,  не  згорять,
така  любов  нам  вічність  подарує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2018


ВІН!

Він  живе  у  твоїх  мріях,
він  живе  в  твоїх  думках.
Він  уособлення  надії,
Він  істина    в  твоїх  руках.

Він  знає  твої  таємниці
і  знає  твою  темноту,
і  блиск  у  глибині  зіниці,
і  страх,  байдужість,  сліпоту.

Він  знає  навіть  найтемніше
та  бачить  всесвіти  душі,
щось  тепле,  миле  і  рідніше,
міріади  зоряних  дощів.

Бачить  емоції,  мрії  і  сни,
він  знає  твої  сподівання.
Він  -  герой  лиш  твоєї  весни,
він  твоя  віра,  надія,  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2018


Ви знаєте, що люди можуть не вернутись?

Ви  знаєте,  що  люди  можуть  не  вернутись?
Тримаючи  в  руках  всю  міць  землі.
І  востаннє  вже  навіть  не  всміхнутись,
Лиш  зморшки  здригнуться  на  чолі.
Ви  знаєте,  що  люди  можуть  все  забути?
Але  в  душі  пронести  крізь  життя
Минулі  спогади  із  присмаком  цикути,
Минулі  сни,  куди  немає  вороття.
Ви  знаєте,  що  люди  можуть  не  вернутись?
Не  пробачити,  не  повірити  і  не  змогти!
Ви  знаєте,  люди  всього  лиш  просто  люди,
Чию  любов  не  змогли  ви  вберегти!...........

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2017


Слова, слова

"Слова,  як  сонце,  сходили  в  мені"
й  лягали  в  рими  неймовірним  квітом.
На  білому  папері,  новим  світом
проростали  мрії.  І,  наче  вітер,  по  струні
брали  ті  слова  чарівні  ноти.
І  несли  ген  у  небеса  живі  думки,
огортали  душу,  наче  дві  руки,
неначе  очі  люблячі  навпроти...






P.S.  Натхненна  неймовірною  музою-поетом  -  Ліною  Костенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2017


Ніч…

Місяць,  зорі.  Цей  неймовірний  вечір...
І  ти  прийшов,  накинув  шарф  на  плечі,
і  так  спокійно,  радісно,  тремтливо,
і  міріади  мрій  очікують  на  диво.

Ця  неймовірна,  ця  бурхлива  ніч...
щебет  сердець,  кохання  віч-на  -віч.
І  навкруги  уже  нічого  не  існує,
коли  ти  обнімаєш,  коли  мене  цілуєш.

І  зранку  чашка  кави  запашної,
затишний  світ,  де  ми  тільки  двоє,
де  дотик  рук  твоїх,  бажання,  почуття.
Казка  наяву,  без  виходу,  без  вороття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016


Пташка…

Не  ламайте  пташці  крила,
вона  ж  просто  мріє  про  небо.
Вона  вам  серце  своє  оголила,
та  вам  схоже  того  не  треба.

Та  птаха  мріяла  про  зорі,
відчути  вітер  між  сизих  пір'їн.
В  душі  незміряні  простори,
а  на  яву  -  безодня  із  руїн.

Не  тримайте  пташку  у  руках,
дозвольте  розгорнути  крила.
Десь  глибоко,  у  серці,  у  руках,
мелодія  озветься,  що  була  безсила.

І  нарешті  прийде  розуміння,
і  з'явиться  той  блиск  в  очах.
Бо  так  хотіло  провидіння,
бо  я  і  є  той  сизий  птах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2016


Моє диво!

Ти  думаєш,  а  чи  дива  існують?
Ось  так  от  просто,  диво-чудеса?
Не  ті  казки,  що  нам  усі  малюють,
і  не  зоря,  що  в  небі  синім  не  згаса.

Такі  дива,  щоб  просто  зрозуміти,
я  є,  живу,  злітаю  вище  хмар!
І  трепетно-бурхливо  пахнуть  квіти,
задумано  тремтить  нічний  ліхтар.

І  небо  в  високості  синє-синє,
а  вітер  пестить  подих  на  льоту,
туляться  хмари  закохано-єдині,
співає  серце  пісню  золоту.

А  донечка  заквітчана  барвінком,
хова  в  долоньці  зоряну  росу.
Душа  замріяним  серпанком,
огортає  ніжно  квіточку  красу.

Ти  знов  спитаєш,  чи  є  воно  те  диво?
А  я  скажу  тобі  прості  слова:
незалежно  від  нашого  мотиву,
ми  самі  народжуєм  дива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699902
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.11.2016


Людина - фантом

         Він  є!  Живе!  В  його  душі  незаймані  світи,  повні  невідомих  досі  почуттів...  В  очах  блука  ілюзія  людської  свідомості...  Він  знає,  про  що  ти  думаєш,  коли  злишся,  коли  плачеш  і  смієшся,  він  знає,  чому  ти  не  віриш  в  любов,  чому  ти  боїшся  темряви  і  тієї  моторошної  кімнати...
         Він  знає  таємниці  темних  заковулків  твоєї  душі...  і  здатен  керувати  ними...  Думаєш,  він  -  зло?..  Ні,  він  таємниця...  Ти  його  боїшся?  Його  чи  невідомості,  яка  гризе  твою  душу?..  Чи  тишини,  яку  ти  не  чуєш?..
         А  він  зупиняється  послухати  дощ...  В  ньому  стільки  незбагненної  теплоти  і  спокою...  Він  слухав,  як  плаче  небо...  і  знає  чому...  
         Людина  -  загадка...  проникає  в  підсвідомість  жертв  так  званого  "реального"  життя  і  зчитує  найпотаємніші,  найтемніші  бажання...  Ні,  не  в  кожній  душі  є  темрява,  є  і  світло,  яскраве,  небесне  світло,  яке  люди  навчились  глибоко  ховати  від  світу,  щоб  не  втратити  його  у  сірості  буднів...
         Він  знає,  чому  ти  зараз  боїшся  і  стомлено  озираєшся...  Невже  ти  не  віриш,  що  хтось  розуміє  твій  біль  так  же,  як  і  ти?..  Чи  не  хочеш  вірити?..
         А  віриш,  що  в  одній  людині  існує  мільйони  світів?..  А  в  ньому  вони  є...  Його  історії  живуть  в  ньому,  його  оповідання  -  цілі  планети,  і  на  кожній  з  них  такі  ж  скептики  невірні,  як  і  ти...
       Ти  ховаєш  від  себе  всесвіти  його  душі,  не  бажаючи  заглянути  в  невідоме...  Тому  що  тобі  страшно  відчути  щось  нове,  незвичне!  Але  ж  інколи  так  хочеться  хоча  б  на  мить  стати  кимось  іншим,  уявити  себе  не  тут,  не  зараз,  не  так...
         Людина  -  фантом  подарує  тобі  пригоди,  хоча  б  на  кілька  хвилин,  де  ти  станеш  новим,  станеш  героєм  своєї  свідомості,  варто  тільки  захотіти...  І  світ  зміниться,  ти  змінишся,  появляться  нові  емоції,  нові  мрії  і  бажання...  Хіба  ти  не  цього  прагнеш?..
         Хіба  не  хочеться  взяти  і  просто  скинути  з  себе  окови  соціуму?..  Взяти  і  зробити  те,  чого  ти  хочеш,  а  не  хтось?!  Зробити  щось  значуще  просто  так,  тому  що  захотілось?..  Так  візьми  і  зроби!  Він  знає,  як  це  -  бути  не  таким,  як  усі.  Він  просто  не  такий,  як  усі!  І  це  добре!  Чому  ти  маєш  ховатися  від  себе,  потураючи  бажанням  навколишніх?  Вони  не  знають  чого  ти  хочеш!  Це  знаєш  тільки  ти,  ти  і  він...  А  знаєш  чим  ти  від  нього  відрізняєшся?..  Він  навчився  чути,  а  не  просто  слухати.  Він  фантом,  загадка,  сон...  Але  він  чує  стукіт  серця,  шум  прибою,  клекіт  лелеки  в  синьому  небі...  Він  чує  плач  дитини,  чує  її  біль,  її  любов,  її  страх...  Він  чує  тебе!  А  ти  себе  чуєш?  Ти  чуєш  свій  страх?  А  свою  біль?  Чи  ти  чуєш  тільки  чужі  очікування?..
         Людина  -  фантом  може  заглянути  тобі  в  очі  і  побачити  все!..  Все,  чого  не  бачиш  ти!  Тебе  паралізує  страх  -  перед  минулим,  перед  майбутнім,  перед  незвіданим  і  знаним...  Страх  -  це  єдине,  що  тебе  зупиняє!..
         Ти  думаєш  він  не  боїться?..  Ні!  Йому  теж  страшно  і  саме  страх  штовхає  його  вперед.  Для  нього  страх  -  рушійна  сила,  що  примушує  боротися...
       А  що  примусить  боротися  тебе?..........

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539394
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.11.2014


А біля дому наш посаджений клен…

Я  знала  усе,  коли  вперше  ти  глянув  на  мене.
Я  знала,  що  з  тобою    хочу  стрічати  світанки,
з  тобою  летіти,  сміятись,  шукати  проблеми,
боятись,  ридати,  виконувати  забаганки.
У  твоїх  очах  я  побачила  наше  майбутнє:
костюм,  біле  плаття  і  пара  бірюзових  знамен;
на  пальцях  обручки,  а  в  очах  кохання  могутнє
і  біля  дому  маленький,  наш  посаджений  клен...
У  твоїх  очах  я  побачила  три  зорі  ясні  -  
наших  милих  дітей,  невгамовних  малих  бісенят,
наші  "як"  і  "чому",  янголята  наші  прекрасні,
зеленоока  красуня  і  двоє  веселих  хлоп'ят.
І  наші  свята,  у  дружньому  сімейному  колі,
і  наші  печалі,  без  них  все  ж  життя  -  феномен.
Побачила  твої  солодкі  уста  мимоволі...
А  також  біля  дому  змужнілий  зелений  наш  клен...
І  наших  дорослих  дітей,  що  злетіли  із  дому,
шукаючи  свою  дорогу,  пару  рідних  очей.
А  зорі  мерехтять  у  темному  небі  нічному,
і  печаль  у  очах,  в  очікування  рідних  гостей.
Побачила  я  сивину  на  твоїх,  рідний,  скронях
і  нашу  любов,  що  живе  в  серцях  з  давніх-давен...
Наших  онуків,  які  тримають  щастя  в  долонях,
а  біля  дому  шумить-височіє  красень  наш  клен...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478038
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.02.2014


Обійми мене!

Обійми  мене  і  не  відпускай,
наче  вперше,  останнє,  навічно...
Обійми  мене.  З  тобою  мій  рай
хай  буде  холодним  та  грішним.

Обійми  мене,  наче  я  вітер,
руки  твої  -  світло-соколині...
Обійми  мене,  наче  єдині  у  світі,
єдині  в  коханні,  у  щасті  єдині...

Обійми  мене,  наче  сльозинку
поглядом  ніжним,  холодом  сталі,
обійми  мене,  наче  росинку
шовком  туманним  чудо-вуалі...

Обійми  мене,  як  музу  поети,
як  рими  мої  обіймють  вірші...
Обійми  мої  падіння  і  злети,
обійми  лабіринти  моєї  душі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476890
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.02.2014


*** (Пізно обіцяти зорі з небес…)

Пізно  обіцяти  зорі  з  небес,
не  треба  дарувати  квіти,
давно  не  чекаю  чудес,
не  треба  кричати  по  світу.

Не  хочу  серцю  знову  казати,
нерозумному,  що  б'ється.
Пізно  казки  мені  обіцяти,
царство,  що  мрією  зветься.

Пізно  пояснювати  знову  і  знов  -
знаю  думки,  знаю  душу  твою.
Не  треба  обіцяти  твою  любов,
якщо  давно  тебе  вже  люблю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2014


За що люблю тебе?

За  що  люблю  тебе?  За  що  кохаю?
За  темні  очі,  посмішку  твою,
за  те,  що  я  не  я,  тебе  бажаю,
за  те,  що  я  погляд  твій  лювлю.

За  що  люблю  тебе?  За  цілий  світ,
який  даруєш  ти  мені  щоденно,
за  мільйони  тих  чудесних  літ,
які  проживемо  ми  натхненно.

За  що  люблю  тебе?  За  тихий  рай,
який  цвіте  в  серцях  любов'ю,
за  все  прекрасне,  пригадай,
як  жив  ти  мною,  я  -  тобою.

За  що  люблю  тебе?  Тому  що  Ти!
Ти  є,  ти  мій  і  ти  навіки!
За  те,  що  можу  я  цвісти,
коли  тримаєш  ти  мене  за  руки.

За  сонце,  небо,  за  мрії  в  душі,
за  твою  довіру,  за  все,  що  не  знаю,
за  те,  що  для  тебе  пишу  я  вірші.
За  все  я  люблю!  За  все  я  кохаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2014


Серце, не спи!

Серце,  не  спи!  Ще  багато  роботи:
кулю  спіймати,  засвітити  зорі,
відігнати  всі  печалі  й  турботи,
знайти  скарби  незлічені  в  морі...
Серце,  не  спи!  Справ  ще  доволі:
душу  кохану  зігрти  теплом,
мрії  здійснити;  до  віри  і  волі
дійти,  чаруючи  своїм  добром.
Серце,  не  спи!  Ти  ще  маєш  горіти,
у  тебе  є  час  на  кохання  і  мрії,
наче  зірка  Полярна  у  небі  мигтіти.
Серце,  не  спи!  Ти  даруєш  надії!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014


Украду.

У  тихому  Едемському  саду
я  план  захоплення  складу.
На  столі  карти  розкладу,
армію  любові  приведу.
Складу  думки  всі  до  ладу,
на  тебе,  милий,  нападу.
Дощем  небесним  опаду,
залишу  минуле  позаду.
В  твоє  життя  я  забреду,
до  уст  я  ніжних  припаду
і  твоє  серце  украду,
навік  без  тебе  пропаду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439437
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.07.2013


Мрії таки збуваються!!!

А  знаєш  -  мрії  таки  збувються,
просто  ти  не  помічаєш  цього.
Діти  додому  колись  повертаються
до  рідного  батьківського  порога.
І  знайде  врешті  зорю  на  небосхилі
самотній  астроном,  повінчаний  із  небом.
Принесуть  тепло  журавлі  сизокрилі,
принесуть  спокій.  Чого  тобі  треба?
І  заплакані  очі  в  вікні  сиротинця
нарешті  знайдуть  омріяну  маму.
Скромний  поет  із  пером  наодинці
допише  коханій  свою  мрію-поему.
Кошенятко  бездомне  приголубить  бабуся
і  розквітнуть  лілеї  в  ботанічнім  саду.
В  твоє  життя  я  ураганом  ввірвуся
і  почую  омріяне  "Я  у  долі  тебе  украду!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013


Мрії.

Мрії  повинні  колись  збуватись!
І  хтось  отримає  омріяний  дім,
зможе  дитині  хтось  посміхатись,
хтось  зможе  вірші  дарувати  усім.
А  дехто  мріє  просто  так  любити,
просто  кохати  всім  серцем  її!
Маля  ненароджене  так  мріє  жити,
сонце  бачити  мріють  так  солов'ї.
Мрії  повинні  здійснитись!  Заграє  струна!
І  кошеня  отримають  заплакані  очі,
і  плакати  навіки  перестане  вона,
чекаючи  на  щастя  від  ночі  й  до  ночі.
Хтось  злетить  до  небес,  хтось  пірне  в  океани,
а  двоє  закоханих  проводять  разом  зорю.
Вона  нарешті  почує  "Моя  кохана!"
Він  почує  у  відповідь  "Тебе  я  люблю!"
І  складеться  нарешті  його  теорема
та  діти  їхні  більш  не  будуть  голодні,
розквітне  в  саду  золота  хризантема...
Мрії  повинні  збуватись  сьогодні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2013


Люди-звезды.

А  в  этом  мире  все  так  просто:
хочешь  -  живи,  не  хочешь  -  умирай.
Но  как  прежде  засияют  звезды,
ты  иной  судьбы  не  выбирай.

Не  надо  плакать,  все  проходит,
все  так  же  вдаль  несутся  корабли.
Почему  так  с  нами  происходит?
Жизнь  такова.  И  судьба  у  всей  земли.

И  солнце  завтра  вновь  взойдет,
и  завтра  снова  подует  ветер.
И  как  должно  быть  -  так  произойдет,
и  засияют  люди-звезды  в  этом  свете.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430277
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2013


Пам'ятаєш?. .

Пам'ятаєш?  Ми  мріяли  про  зорі,
що  манять  нас  у  невідому  висоту.
Пам'ятаєш?  Сиділи  ми  удвох  надворі
і  вірили,  що  долю  маєм  непросту.
Незважали  ми  на  всю  буденність,
на  заздрість,  злість  і...  Що  там  іще  є?
Незважали  на  божевільну  плинність
життя  навколишнього...  Серденько  моє!
Пам'ятаєш?  Бачили  в  очах  надію!
Ми  бачили  в  одній  людині  цілий  світ!
Ми  плекали  в  душах  невгамовну  мрію.
Пам'ятаєш?  У  серцях  наших  буйний  цвіт...
Ти  пам'ятаєш!  Просто  ти  не  міг  забути
обіцянки  вічного  щастя  разом  в  раю!..
Чи  я  пам'ятаю?..  Я  просто  хочу  почути,
що  душа  моя  вплетена  в  душу  твою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013


За що люблю тебе?

За  що  люблю  тебе?  За  що  кохаю?
За  темні  очі,  посмішку  твою,
за  те,  що  я  не  я,  тебе  бажаю,
за  те,  що  я  погляд  твій  лювлю.

За  що  люблю  тебе?  За  цілий  світ,
який  даруєш  ти  мені  щоденно,
за  мільйони  тих  чудесних  літ,
які  проживемо  ми  натхненно.

За  що  люблю  тебе?  За  тихий  рай,
який  цвіте  в  серцях  любов'ю,
за  все  прекрасне,  пригадай,
як  жив  ти  мною,  я  -  тобою.

За  що  люблю  тебе?  Тому  що  ТИ'!
Ти  є,  ти  мій  і  ти  навіки!
За  те,  що  можу  я  цвісти,
коли  тримаєш  ти  мене  за  руки.

За  сонце,  небо,  за  мрії  в  душі,
за  твою  довіру,  за  все,  що  не  знаю,
за  те,  що  для  тебе  пишу  я  вірші.
За  все  я  люблю!  За  все  я  кохаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2013


Що таке любов?

Ви  спитаєте,  що  таке  любов?..  Знаєте,  це  так  просто!..  Це  просто  тримаєш  за  руку  особливу  людину  і  світ,  немовби,  завмирає...  Зорі  опускаються  нижче  і  світять  тільки  для  двох  сердець...  І  ти  відчуваєш  шалене  серцебиття  і  не  треба  слів,  вони  просто  зайві,  все  зрозуміло  з  погляду,  з  блиску  рідних  очей,  з  ніжного  дотику  коханих  губ...  І  всі  пісні,  вірші,  всі  слова  тільки  для  однієї  людини!..  Ти  засинаєш  і  прокидаєшся  з  його  іменем  на  вустах,  про  нього  всі  думки,  всі  мрії,  всі  сни...  І  ти  летиш,  не  відриваючись  від  землі,  не  відпускаючи  рідних  рук...  Не  треба  питати,  що  ж  таке  "любов".  Це  -  пристрасть,  радість  та  біль  розлук,  це  гнів  за  втрачений  час  на  сварки,  це  безмежне  щастя...  Не  треба  питати  -  це  треба  відчути!  І  зрозуміти  для  чого  справді  варто  жити,  жити,  а  не  існувати...  Хіба  існує  хоча  б  хтось,  хто  не  прагнув  би  відчути  такої  казки,  без  принців  і  принцес,  без  драконів  та  фей,  а  просто  казки-кохання?..  Коли  в  одній  людині  цілий  світ  і  весь  світ  для  одного-єдиного...  Коли  дощ  -  це  романтично,  а  сніг  -  то  радість,  коли  небо  йому,  а  мені  сонце,  коли  йому  вітер,  а  мені  шелест  трав...  І  все  життя  -  тільки  для  двох!..  Це  ж  так  просто...  Так  просто  -  кохати!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398670
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.02.2013


Зацілую.

Я  на  твоїх  вустах  зацілую  гіркий  мед,
я  на  твоїх  долонях  осушу  теплі  роси,
я  розвію  міфи  про  сотні  всіх  прикмет,
повстану  я  в  твоїх  очах  самотня  й  боса.

Я  на  твоєму  серці  вишию  золотом  мрію
і  зацілую  на  твоїй  душі  надії  злет,
я  у  темних  бездонних  очах  обмілію
і  писатиму  вірші,  писатиму,  як  справжній  поет.

Я  за  посмішку  твою  здолаю  невіру  та  біль,
за  блиск  твоїх  очей  подолаю  безсмертя  душі,
за  дотик  твій  піду  на  програний  мною  же  бій.
Я  на  твоїх  вустах  зацілую  свої  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2012


Вибухнуло серце…

-Вибухнуло  серце...  Чуєш,  мій  коханий?
Розірвалося  на  міріади  почуттів...
Бо  поселилось  в  серці  щось  незнане,
здалеку,  із  неба,  із  незвіданих  світів.

Коханий,  чуєш?  Зовсім  не  розумію,
так  тепло,  радісно,  та  чомусь  і  не  болить...
Розірвалось  серце,  а  я  від  щастя  млію...
Коханий,  чуєш?  Серденько  щемить...

-  Вибухнуло  серце?  Не  плач,  моя  кохана,
це  не  страшно,  просто  -  це  любов,
розцвіла  у  серці  квіточка  весняна.
Не  плач,  кохана.  Я  вже  це  пройшов.

Вибухнуло  серце?  Я  так  цього  чекав,
осипав  тебе  мільйонами  ніжних  фраз.
Про  це  надію  я  в  думках  плекав
відколи  зустрів  тебе  я  перший  раз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387619
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.12.2012


Ти - сонце моє!

Ти  -  сонце  моє  і  ти  маєш  багато
віддати  мені,  взамін  за  любов,
за  недоспані  ночі,  за  будні  і  свята,
за  сварки,  за  біль  і  прощення  знов.

Ти  -  сонце  моє  і  ти  мусиш  сказати
скільки  зірок  бачиш  в  моїх  очах.
Натомість  я  буду  вірно  кохати,
наперекір  недолі,  лишаючи  позаду  страх.

Ти  -  сонце  моє,  прошу,  посміхнися
і  у  відповідь  отримаєш  душу  мою.
Сонце  моє,  долі  цій  підкорися
і  я  вічно  казатиму:  "Тебе  я  люблю!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2012


Тому що люблю!

Без  тебе  я  -  зовсім  не  я,
з  тобою  -  просто  розквітаю.
Ти  -  мрія,  доля  ти  моя,
тебе  люблю,  тебе  кохаю.
І  сяють  очі  яскравіше,
і  погляд  щось  увесь  тремтить...
Я  боюсь,  та  сміливіше
душа  співає  і  летить.
Коли  ти  поруч  -  я  літаю,
без  тебе  -  просто  не  живу,
тебе  люблю,  тебе  кохаю,
і  уві  сні,  і  на  яву...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2012


Зимова казка

Ненароком  я  подивилась  у  вікно,  
 Таким  загадковим  здається  воно.  
 Крізь  нього  видно  земну  казку,  
 Тільки  герої  не  ходять  в  масках.  
 Ні,  не  люди  героїв  тих  грають,  
 Не  розуміють  вони,  не  знають,  
 Щоб  зіграти  справжнє  життя  
 Не  сценарій  потрібний,  а  почуття.  
 Але  героїв  я  все  таки  бачу:  
 Горобці,  що  на  підвіконні  скачуть,  
 Сховають  під  крильця  голівку  свою  
 І  думають,  що  вони  вже  в  раю.  
 Неважливо  хто  навколо  них,  
 Що  говорять  і  де  лунає  сміх,  
 Головне  –  навчитися  жити,  
 А  це  не  так  просто  робити.  
 От  сніжинки  –  це  теж  герої  мої,  
 Показують  танці  веселі  свої.  
 З  неба  високого  вони  злітають,  
 Тихо  й  повільно  в  повітрі  кружляють,  
 Вони  співають  про  зиму  пісні,  
 Про  неї  слова  усі  голосні.  
 Ну  а  про  кого  ж  іще  їм  співати,  
 Якщо  зима  їх  рідна  мати?!  
 Вони  створюють  для  неї  килим  білий,  
 Такий  блискучий,  серцю  милий,  
 А  Зима  прийде,  усміхнеться  тихо  
 І  забудеться  усе  земне  лихо.  
 Головний  герой  у  мене  вітер,  
 Свище,  літає,  дерев  колише  віти.  
 Тихо  на  вушко  шепоче  мені  
 Про  дні  веселі  там,  у  вишині,  
 В  гості  запрошує  до  себе  у  небо,  
 Висоти  я  боюсь,  мені  цього  не  треба.  
 Я  краще  у  гості  до  лісу  піду,  
 Можливо,  мрію  свою  там  знайду,  
 Можливо,  знайду  щастя  квітку,  
 Яка  цвіте  зимою  і  влітку,  
 Навесні,  восени,  вдень  і  вночі,  
 Охороняє  вона  від  щастя  ключі.  
 А  віддасть  їх  справжній  людині,  
 Яка  була  у  вітрів  на  гостині,  
 З  сніжинками  тихо  кружляла  
 І  замерзлих  горобців  годувала.  
 Тій,  що  сонцю  в  небо  усміхнулась,  
 Про  образи  всі  уже  давно  забула,  
 Тій,  що  друзів  має  багато,  
 А  день  новий  для  неї  вже  свято,  
 Тій,  що  вже  давно  зрозуміла,  
 Де  б  не  була  вона,  що  б  не  хотіла,  
 Вона  живе  і  жити  ще  буде,  
 Про  турботи  й  печалі  забуде,  
 Одне  тільки  буде  пам’ятати:  
 Життя  –  це  казка,  це  наше  свято!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374086
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 29.10.2012


Вірш про любов.

Був  тихий  осінній  вечір,  
 На  небі  ясно  світили  зорі.  
 Біля  калини  сиділа  пара.  
 Ох,  вечори  ці  такі  чудові.  

 Все  було  так  ідеально:  
 Ніжні  слова,  сяйво  очей,  
 Тихий  трепіт  у  серці,  
 Поцілунки  серед  білих  ночей.  

 Та  наступного  ранку,  о  Боже,  
 Погана  звістка  чекала  її.  
 Милий,  коханий  до  болю  
 У  чужій  опинився  сім’ї.  

 Подруга-зрадниця  обманула  
 Та  на  собі  його  одружила.  
 Плакали  очі,  серце  ридало,  
 За  коханим  дівчина  тужила.
 
 Але  іншу  він  не  любив,  
 Йому  зовсім  немила  була.  
 Вирішили  за  нього  батьки,  
 Навесні,  коли  рута  цвіла.  

 Сім’я  існувала  недовго,  
 Через  рік  розійшлися  вони.  
 Це  не  було  їхнє  кохання,  
 Їхньої  в  цьому  не  було  вини.  

 А  дівчина  перша  ридала  
 І  днями  й  ночами  сама.  
 Але  любові  забуть  не  зуміла,  
 Життя  забути  хотіла  вона.  

 На  березі  річки  вона  зупинилася,  
 Подивилася  на  квітучі  віти.  
 З  життям  вона  попрощалася,  
 Попрощалася  вона  зі  світом.  

 Подивилася  вниз,  і  подих  
 Затремтів,  сльоза  покотилась.  
 Свідомість  погасла…  і  раптом  
 В  руках  милого  вона  опинилась.  

 І  знову  забилося  серце,  
 Співало  хвалу  небесам.  
 Вже  не  самотня  дівчина  
 І  хлопець  більше  не  сам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374085
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 29.10.2012


Будь сильнішим!

Прошу  тебе,  ти  тільки  сильним  будь,
сильнішим  від  печалі  і  розлуки.
Прошу  тебе,  мене  ти  не  забудь,  
не  відпускай,  прошу,  ти  мої  руки.

Прошу  тебе,  сильнішим  будь  від  болі,
сильнішим  будь  від  віри  і  жалю,
від  пам'яті,  минулого,  сердець  в  неволі,
сильнішим  будь  від  мене,  я  молю...

Ти  тільки  будь  сильнішим  від  образ,
від  слів  порожніх,  що  почуєш  ехом,
сильнішим  від  незрозумілих  фраз,
від  злих  думок,  що  майнули  птахом.

Прошу  тебе,  ти  тільки  сильним  будь,
прошу,  сильнішим  будь  від  мрії.
І  я,  повір  мені,    коли  -  небудь
сильніше  сонця  душу  обігрію...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012


Рвалась любов…

У  грішний  світ,  безумний  і  невтішний,
рвалась  на  волю  неземна  любов.
Прагла  жити,  вирости,  цвісти,  мов  вишня,
дарувати  щастя,  полонити  душу  знов.

Та  падала  любов,  кричала  на  колінах,
просила  милості,  мов  спрагле  те  дитя...
Та  бачила  лиш  біль,  серця  в  руїнах.
У  чім  її  провина?  За  що  таке  життя?

Вона  рвалась  на  волю,  щоб  ясно  горіти,
щоб  запалювати  іскри  у  їхніх  очах,
дітей  ростити,  разом  щоб  старіти,
тримати  теплий  шарф  на  її  плечах...

На  світ  рвалась  любов  й  зовсім  не  знала,
що  слова  кохання  всі  спалені  вогнем,
що  всі  серця,  які  колись  палко  кохали
дотла  згоріли,  одним  самотнім  днем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2012


Ти!. .

Ти  ввірвався  в  моє  життя  ураганом,
не  залишивши  ні  шансу  на  думки.
Ти  залікував  усі  забуті  рани
лиш  поглядом,  тільки  дотиком  руки.

Ти  полонив  моє  серце  гаряче
і  навіки  поселився  в  ньому.
Ти  не  зі  мною  і,  здається,  наче,
живу  не  на  яву,  йду  не  додому.

Ти  зустрівся  мені  не  раптово,
залізним  вузлом  зв'язані  долі.
Ти  приходиш  вві  сні,  знову  і  знову.
І  радість,  й  любов,  і  щастя  доволі.

Ти  ввірвався  в  моє  життя  як  цунамі,
не  забувши  сонцем  світити...
Ти  -  небо  зоряне  над  головами,
ти  -  мрія  моя.  І  без  тебе  не  жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2012


Я не скажу…

Я  не  скажу  тобі  ні  слова,
навіщо  тратити  на  це  печаль...
Я  не  вірю,  що  ще  не  готова
сказати  -  це  любов,  і  це  не  жаль.

Я  не  скажу  тобі  навіщо
слова  на  вдиху  зупиняти,
і  не  повірю,  що  на  краще
не  бачити,  не  чути,  не  казати.

Я  не  скажу  тобі  наскільки
змінився  світ  з  кінцем  епох.
Не  поставлю  ні  п'ятірки,  ані  двійки.
Це  просто  світ.  Це  світ  для  двох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012


Жінка.

Жінка  має  бути  загадкою:
невідомою,  милою  згадкою..
Посміхатись,  очима  стріляти,
бити,  кричати,  сильно  кохати.
Жінка  має  вірити  в  диво,
бути  як  сонце,  грози  і  зливи,
має  бути  ангелом  ніжним,
диким  орлом,  подихом  сніжним,
має  біситись,  мале  чортеня
і  має  любити,  щогодини,  щодня...
Має  бути  красивою,  злом  і  добром,
має  світ  зігрівати  своїм  теплом.
Жінка  королевою  бути  повинна,
як  біла  ромашка,  сльоза,  мов,  невинна.
Повинна  бути  мамою,  дитиною...
Жінка  повинна  бути  єдиною!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2012


Ти…

Ти  ввірвався  в  моє  життя  ураганом,
не  залишивши  ні  шансу  на  думки.
Ти  залікував  усі  забуті  рани
лиш  поглядом,  тільки  дотиком  руки.

Ти  полонив  моє  серце  гаряче
і  навіки  поселився  в  ньому.
Ти  зі  мною  і,  здається,  наче
живу  не  на  яву,  йду  не  додому.

Ти  зустрівся  мені  не  раптово,
залізним  вузлом  зв'язані  долі.
Ти  приходиш  вві  сні,  знову  і  знову.
І  радість,  й  любов,  і  щастя  доволі.

Ти  ввірвався  в  моє  життя  як  цунамі,
не  забувши  сонцем  світити.
Ти  небо  синє  над  головами,
ти  мрія  моя.  Як  без  тебе  прожити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349103
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.07.2012


Твій страж душі.

Мені  так  хочеться  постукать  тихо
в  печальне  ніжне  серце  твоє...
І  залишитись  там,  прогнати  лихо,
теплом  зігріти...  Де  нас  тільки  двоє...
І  хочеться  достукатися  в  душу,
і  до  кінця  дійти...  Горю  не  спинить!..
Впустити  в  серце?..  Ні,  я  тебе  не  прошу.
Сяду  на  порозі,  чекаючи  удачну  мить...
Ти  виганяти  мене  не  поспішай  -  
спокій  твій  порушувать  не  стану.
І  сни  зоряні,  прошу,  не  проганяй,
де  мрія  твоя  у  всій  красі  повстане.
Сидітиму...  Незримий  страж  душі,
в  тишині  шукаючи  блаженства  сон...
Втікати,  я  прошу,  ти  не  спіши...
Від  світу,  де  серця  б'ються  в  унісон.
Прошу  не  бійся!  Не  тривож  ці  очі,
не  зупиняйся,  лови  погляд  свій...
Я  лише  бережу  твої  темні  ночі,
я  просто  Ангел-Хоронитель  твій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012


Я не боюсь. Я вже більше не боюсь…

Я  не  боюсь.  Я  вже  більше  не  боюсь
сказати  все,  про  що  серце  шепоче,
мовчать  вуста  і  плачуть  очі,
не  знаю  як,  але  я  навчусь.

Я  не  боюсь.  Я  вже  більше  не  боюсь
без  крил  злетіти  в  небеса,
підтихий  подих  вітру...  зоряна  краса...
Так  манять  зорі  і  сняться  все  чомусь.

Я  не  боюсь.  Я  вже  більше  не  боюсь
сказати  долі,  що  її  нема.
Я  житиму,  усе  творитиму  сама.
Боятись  нічого"  -  скажу  і  посміхнусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012


Таємниці Єгипту.

Повернутися  б  до  Древнього  Єгипту,
де  Сфінкс  охороняє  сон  небес,
де  жерці  ховають  вхід  у  крипту,
де  кожен  день  сповнений  чудес.

Ра  плаває  між  берегами  Нілу,
розсіка  човном  безсмертні  води.
Підганя  вперед  він  сонце  сміло,
не  чекаючи  людської  згоди.

Під  сонцем  тихо  гріється  Маат,
муркоче  і  чека  темної  ночі.
Кожен  сміливець  був  би  рад
побачить  спогади  її  пророчі.

Там  Гор  змахне  крилами  своїми,
що  люди  соколиними  назвали.
Погляне  з  неба  сонцем  на  країну,
царем  повстане,  якого  ще  не  знали.

"Червоний"  бог  і  бог  пустелі  -  
Сет  Великий  у  образі  осла.
Бог  на  сонячному  кораблеві
убив  Апоп.  І  слава  враз  зросла.

Там  бог  охороняє  мертві  душі,
провідник-шакал  ночами  не  дріма.
Анубіс-бог,  як  смерть,  усюди  сущий,
захисник  душ  і  хаосу  нема.

І  Птах,  мистецтва  покровитель,
стоїть  на  ієрогіфі  -  на  правді.
Апіс  священним  б'є  копитом,
бога  Птаха  втілення  насправді.

Нехбет  -  богиня  влади  фараона,
повелителька  східних  пісків.
Змієголовий  коршун  у  білій  короні
переміг  фараона  ворогів.

Клеопатра  на  золотому  троні,
Рамзес  Великий,  фараон  віків,
революційні  думи  Ехнатона,
колісниці  серед  золотих  пісків.

Якби  ж  побачити  раптово
всю  велич  цього  царства  Хора,
де  неймовірна  фауна  і  флора,
де  день  -  спекотний,  а  ніч  -  загадкова...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332509
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.04.2012


Загадковий і казковий.

Закінчився  час  зимовий,
загадковий  і  казковий.
Пройшов  момент  раптовий,
новорічний  час,  святковий,
загадковий  і  казковий.
І  прийшов  новий  -  зірковий,
теплий,  ніжний,  веселковий.
І  новий  роман  службовий,
новий  ступінь  науковий,
ну  і  стіл  новий  письмовий,
магазин  новий  книжковий...
Новий  час  обов'язковий,
руки  дотик  випадковий,
загадковий  і  казковий.
І  до  мрії  ти  готовий,
ти  щасливий,  ти  здоровий,
навкруг  запах  черемховий,
неба  колір  бірюзовий.
І  політ  душі  чудовий,
тихий  шелест  пелюстковий,
погляд  сонця  сутінковий,
загадковий  і  казковий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012


Он говорил, она молчала…

Он  говорил.  Она  молчала.
Она  пытилась  убежать.
Она  боялась  такой  жизни.
Боялась  жить  любя  и  ждать.

Он  читал  стихи.  Пел  песни.
Цветы  дарил,  конфеты,  шоколад.
Она  боялась  и  ламала  розы.
Она  боялась,  а  он  был  рад.

Он  счастлив.  Дышал  ее  мечтой.
Тонул  в  синеве  ее  глаз.
Он  просил:  "Моя  любовь,  постой!"
"Извини,  я  спешу,  не  сейчас."

Он  шел  за  ней.  Она  бежала.
Она  не  вверила  в  мечту.
Она  боялась  быть  любимой,
боялась  говорить  "Люблю..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331770
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.04.2012


Пишу тобі!

Пишу  тобі,  а  сльози  ллються,
від  радості  тієї,  не  журби...
Крапельки  солоні  ті  сміються,
співають,  бо  є  у  мене  ти.

Пишу  тобі,..  про  що  ж  писати?
Про  віру,  надію  і  любов,
те,  що  не  можу  так  сказати,
хоча  стараюсь  знов  і  знов.

Пишу  тобі:  "До  смерті  разом..."
Ні!  Це  страшно.  "Разом  на  віки."
Знаю  я,  просто  красиві  фрази...
Пишу  під  тремтіннями  руки.

Пишу  тобі,  щоб  не  забути
того  тепла  і  ніжності  тієї...
Під  стукіт  серденька  заснути,
під  мелодію  душі  твоєї.

Пишу  тобі  вві  сні  і  на  яву,
і  завмираю  в  очікуванні  дива.
Писатиму,  допоки  я  живу,
поки  сяє  сонце,  поки  ллється  злива...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2012


*** (Життя - це гра…) ***

Життя  -  це  гра,  а  ми  гравці,
ми  істину  тримаємо  в  руці.
Ми,  граючись,  забули  жить...
Ми  -  блискавка,  змигне  і  пролетить.

До  щастя  залишився  крок,
довжиною  у  життя  стрибок.
Ми  просто  люди,  ти  і  я.
Ми  -  герої,  життя  -  історія...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327401
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2012


Художник, чуєш?

Художник,  чуєш?  Намалюй  нам  щастя
серед  незвіданих  у  океані  берегів,
за  горами  смутку,  бід  ненастя,
серед  кохання  вічного  незлічених  скарбів.

Намалюй  його  на  голубому  небі,
серед  снігів  людського  божевілля.
Намалюй  любов,  її  ж  так  треба,
серед  пригод  суспільного  свавілля.

Намалюй  лазурні  береги  і  мрію,
що  народжується  тихо,  на  світанні.
Намалюй  нам  рай,  тиху  надію,
що  потопає  в  нашому  коханні.

Намалюй  безсмертні  сновидіння,
в  яких  віра,  як  щоденна  гостя.
Намалюй  нам  райські  володіння...
Художник,  чуєш?  Намалюй  нам  щастя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012


Оракул напророчив…

Оракул  напророчив  нам  надію,
віру,  мрію  і  блаженства  мить.
Я  думкою  цією  молодію,
душі  моєї  фенікс  знов  горить.

Він  нам  пообіцяв  кращої  долі,
а  все,  що  є  -  це  просто  мить.
Головне  бажання  до  життя  і  волі.
Сльоза  радості  в  очах  бринить.

І  думка  порхає  під  небесами,
де  мрії  злет,  натхнення  глибина.
Летить  душа  століттями-віками,
де  п'яні  від  кохання,  не  вина.

І  вірю  я  у  долю,  жду  світанку,
і  посмішкам  життя  радію,
виглядаю  сонце  спозаранку...
Оракул  напророчив  нам  надію!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012


Чому пташка упала?. .

Дівчатко  маленьке  матуся  із  школи  забрала.
Та  посміхалась,  раділа,  мов  пташка,  літала.
Бачила  все  так  як  є  і  зовсім  не  знала,
що  все  не  так  просто...  Раптом  закричала...
-  Матусю,  рідненька,  чому  пташка  впала?
Чому  вона  не  злітає  до  синіх  небес?
Вона  ж  ще  маленька,  життя  не  пізнала,
ще  не  побачила  земних  всіх  чудес.
-  Не  плач,  моя  доню,  усе  не  так  просто.
Життя  нам  дається  і  від  нас  просто  йде.
Ми  в  цьому  світі  лиш  тимчасові  гості,
але  душа  вічно  житиме  у  світі,  що  гряде.
-  Але  ж  матусю,  так  зовсім  несправедливо,
вона  ж  просто  хотіла  радіти  весні,
наче  маленька  радість,  як  чудо,  як  диво,
вона  ж  для  нас  з  тобою  щоранку  співала  пісні.
-  Так,  моя  доню.  Вона  жити  хотіла,
хотіла  співати  для  нас  літати  у  небі.
Та  суперечити  долі  пташка  не  сміла,
вона  свою  душу  віддала  за  спокій  для  тебе...
   Дівчатко  маленьке  з  землі  пташку  підняло.
Ридала  дитина,  тримаючи  душу  в  руках.
-  Матусю,  рідненька,  вона  спокій  мені  дарувала,
а  я  вічно  її  берегтиму  у  своїх  думках..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323576
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.03.2012


Тільки вітер…

Тільки  вітер  і  мармурові  плити...
Тільки  думка  про  те,  чого  не  буде...
І  разом  більше  вже  не  жити
з  тією,  про  яку  забули  люди...
Тільки  вітер  і  дідусь  одинокий,
щодня  о  третій  на  цвинтарі  він.
Навкруг  гробу  повільні  кроки...
Тільки  вітер  і  церковний  дзвін...
Вже  ось  більше  двох  десятків  літ
пройшло  відтоді,  як  втратив  він  Її.
На  холодному  камені  білий  цвіт,
не  співають  більше  усі  солов'ї...
Лікарі  казали:  "Нічим  не  помогти,..
вже  надто  пізно,  ніщо  не  допоможе..."
Рак  крові...  Їй  треба  вже  піти...
"Чому  Ти  забрав  Її  у  мене,  Боже?!
Я  ж  без  неї  жити  не  умію,
не  можу  зранку  я  відкрити  очі.
Я  ж  без  неї,  як  море,  мілію..."
Тільки  вітер  і  холодні  ночі...
І  не  треба  сонця,  моря  і  зірок,
грошей  не  треба,  будинків  і  машин...
Важким  був  останній  цей  урок,
важко,  коли  лишився  ти  один...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323573
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.03.2012


Відпусти.

Відпусти  сльозу,
сполохану  прощанням.
Відпусти  слова,
що  назвеш  коханням.
Не  спіши  у  сон,
де  мрію  знов  побачиш.
Не  забудь  про  те,
що  ти  для  нього  значиш.
Спіймай  подих,
щасливий  до  нестями.
Відчуй  дотик
зимовими  ночами.
Відпусти  минуле,
забудь  усі  образи,
і  скажи  нарешті:
"Люблю...  Назавжди  разом!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012


*** (Живи!)

Живи!  Поки  тобі  ще  живеться!
Поки  зорі  світять  для  тебе,
живи,  поки  сонце  сміється...
Живи,  моя  любове  і  потребо!
Стомився?  Просто  зачекай.
Подихай  і  вперед!  До  бою!
Із  закликом  "Просто  кохай".
У  війну,  що  називається  любов'ю...
Упав?..  Друга  за  руку  тримай
і  у  відповідь  лиш  посміхнися.
І  дружбу  вірну  впізнай...
А  друга  немає?..  Молися!
Попросять?..  Ти  просто  віддай,
може  їм  це  важливіше!
І  подяки  краще  не  чекай  -  
просто  добро  й  нічого  більше.
Добра  не  оцінили?..  І  нехай.
Сердитись,  повір,  не  треба.
У  відповідь  просто  кохай;
живи,  моя  любове  і  потребо!
Закрили  двері?..  Ну  то  йди.
Не  треба?..  То  не  повертайся.
І  не  чекатимеш  біди.
Не  хочуть  -  то  не  зупиняйся!
Хочуть  учити?..  Так  учись!
Знання  ніколи  не  завадять.
Не  хочеш?..  Ну  а  ти  змирись,
вони  ж  тебе  не  зрадять.
А  якщо  людина  раптово
тебе  просто  зрадить  колись,  
не  злися,  моя  любове,
ти  просто  прощенням  помстись...
Душу  відкрили?..  Дивися,
істину  серця  пізнай!
У  відповідь  ти  посміхнися,
тільки  до  краплі  все  не  давай!
Коли  небудь  тобі  доведеться
повірити  всім  цим  словам.
Живи!  Поки  жити  вдається.
Бог  бачить  усе,  тут  і  там...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2012


*** (Ще так багато слів…)

Ще  так  багато  слів  не  сказаних  тобою,
ще  так  багато  слів  не  сказаних  тобі.
Ще  тисячі  ночей  огорнених  росою,
мільйони  почуттів  -  ми  ще  живі.
Ще  наша  зірка  в  небі  не  погасла,
на  небосхилі  сизий  обрів  занімів...
І  хочеться,  щоб  було  тільки  щастя...
Скільки  несказаних  залишилось  слів.
І  є  заради  чого  залишатися  живою,
і  люди  є,  щоб  їм  присвячувать  пісні.
Ще  так  багато  слів  не  сказаних  тобою...
І  тисячі  сердець,  розбитих  уві  сні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012


Поклич мене у свої сни…

Поклич  мене  у  свої  сни,
де  сонце  котиться  за  край.
Поклич  мене  в  сни  до  весни,
а  доти  -  ти  просто  кохай.

Поклич  мене  у  свої  мрії
і  заблукай  в  лабіринтах  ночі.
Серед  віри,  любові  й  надії
сяють  очі,  спогади  пророчі.

Поклич  мене  до  свого  раю
на  краю  світу,  сонце  і  зірки.
Скажеш  "Люблю",  скажу  "Кохаю".
Поклич  ніжним  дотиком  руки.

Поклич  мене  в  своє  життя,
до  радості  душі,  до  серця  щему.
Поклич  любов...  Назви  ім'я...
Поклич  мене  до  вічного  Едему...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2012


*** (Я стільки бачила падінь)

Я  стільки  бачила  падінь,
різних  людей  і  поколінь.
Відчула  сотні  потрясінь,
відлітаючи  у  далечінь.
І  серед  сердець  горінь,
моїх  мільйонів  сновидінь,
очей  зелених  шепотінь,-
любов  свою  усе  ж  зустрінь.
Виходячи  за  межі  володінь,
у  синю  невідомість,  у  глибінь,
де  немає  поклонінь,
без  молінь,  без  голосінь.
Тільки  небо,  лісів  склепінь
і  сонце  відкидає  тінь.
Відчуй  спокій  розумінь
і  живи  завжди.  Амінь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011


Її назвали іменем "Життя"

Проста  дівчина,  яка  бажала  щастя,  посміхалася  сонцю  і  рахувала  зорі.  Вона  не  знала,  що  чекає  за  поворотом,  але  з  іскрою  в  очах  виглядала  за  ріг.  Вона  була  задоволена  всім  і  всіма.  Вона  вважала,  що  світ  прекрасний.  Вона  щиро  вірила  в  людську  доброту...
         ...  Але  їй  довелось  побачити,  як  помирає  світ...
         Одного  ранку  сонце  просто  не  зійшло  і  вітер  перестав  шуміти...  Крик...  Паніка...  Хаос...  На  її  очах  руйнувалося  все,  що  вона  любила...  Не  було  співу  птахів.  Не  було  посмішок.  Не  було  нічого...
         Вона  не  хотіла  нічого  бачити,  але  сховатися  було  нікуди...  Висохли  дерева.  Розсипалися  гори.  Обміліли  моря...
         Вона  плакала...  Сльози  капали  на  холодну,  мертву  землю...  Вона  просила,  щоб  це  був  сон...  Але  вона  не  прокидалася...  А  навкруг  паніка  і  розпач...  І  страх...
         І  раптом  вона  побачила  двох  янголів:  білого  і  чорного,  які  зверху  дивилися  на  спустошений  світ...  Вона  кликала  їх,  просила  допомогти,  але  вони  не  чули  її...  В  потоці  страху  і  страждання,  вони  не  помічали  пари  заплаканих  очей...
         ...  Вона  довго  кричала  і  плакала,  поки  білий  янгол  не  помітив  її.  Обидва  янголи  підлетіли  до  неї  і  здивовано  подивилися.  Вони  не  розуміли  її...
         -  Чому?..  Чому  ви  це  робите?..  Навіщо  ви  все  знищуєте?  Світ  не  такий  поганий...
         -  Ні,  дівчинко.  -  Відповів  чорний  янгол.  -  Він  гірший,  ніж  здається.  Ми  не  розуміємо,  чому  ти  плачеш  через  цих  людей...  Впродовж  століть  ви  самі  знищували  себе,  прирікаючи  своїх  нащадків  на  повільну  смерть...  Ви  вирубуєте  ліси,  які  дають  вам  кисень.  Забруднюєте  води,  які  є  основою  життя.  Ви  знищуєте  свою  планету  навіть  не  усвідомлюючи  цього.  Якщо  цей  світ  непотрібний  вам,  то  ми  заберемо  його...  А  ви  доказали,  що  він  для  вас  неважливий...
         -  НІ,  це  ви  помиляєтеся.  Все  не  так  погано.  Людство  заслуговує  на  другий  шанс...  Так,  ми  не  ідеальні,  але  нам  немає  на  кого  рівнятися...  Скажіть,  що  нам  робити  і  ми  зуміємо  змінитися...  Хоча  б  спробуємо...  Просто  дайте  нам  останній  шанс...
         -  Вже  занадто  пізно.  -  Похмуро  відказав  янгол  в  білих  обладунках.  -  Ми  довго  чекали  і  надіялися,  що  ви  змінитеся.  Але  все  марно.  Люди  настільки  зіпсовані,  що  навіть  на  порозі  загибелі  залишаються  злими,  жадібними,  заздрісними...  подивися  на  них...  Вони  не  варті  твоїх  сліз...
         -  Тоді  заберіть  моє  життя...  В  цьому  світі  є  заради  чого  боротися.  Є  люди,  заради  яких  варто  плакати  і  сміятися  водночас.  Є  моменти,  заради  яких  варто  жити  і  помирати.  Є  події,  яких  чекаєш  все  життя.  Є  зорі,  під  якими  варто  освідчуватися  в  коханні...  Є  ви,  і  у  вас  варто  вірити.  Є  Бог,  на  якого  треба  надіятися.  Є  вуста,  які  варто  цілувати  і  очі,  в  яких  варто  тонути  щоразу...  Кінець-кінцем  є  тварини,  які  не  вчинили  нічого  поганого.  Є  квіти,  які  бажають  цвісти.  Є  зорі,  які  хочуть  світити...    ...  Цей  світ  вартий,  щоб  його  зберегти...  Останній  шанс...  І  все...  Я  більшого  не  прошу...
         -  І  ти  готова  пожертвувати  собою  за  цей  черствий,  байдужий  і  нікчемний  народ?..  Я  тебе  не  розумію!
         -  Кожен  заслуговує  на  останній  шанс.  У  кожного  має  бути  змога  виправитися...
         -  Останній  шанс,  кажеш...  Гм...  Ну  нехай.  Останній  шанс...  для  них...  вартістю  твого  життя...
         ...  Вони  змахнули  крильми  і  зникли  в  напівтемряві...  Вона  відчула,  що  її  нічого  більше  не  болить...  А  на  душі  так  тихо,  спокійно...
         Вона  побачила  яскраве  світло  і  пішла  на  нього...  "Може  це  і  є  те  світло,  до  якого  мені  треба  йти?.."  І  вона  пішла...  Щоб  більше  не  повернутися...  Ніколи...
         -  Доню,  пора  вставати!
         Зірвавшись  з  ліжка  вона  нічого  не  розуміла...  "Як?  Я  ж  померла...  За  останній  шанс!..  Я  нічого  не  розумію.  Що  сталося?..  Боже,  що  це  за  злий  жарт?..  Чи  це  був  сон?..  Просто  жахливий  сон..."
         Вона  встала  і  роздивилася  навкруг...  Все  знайоме:  її  ліжко,  шафа,  стіл...  Її  улюблені  книги  і  фотографії  на  стінах...  Вона  вдома!..  От  тільки...  "Що  це?"  Велика  коробка  на  столі...  "Цікаво,  що  тут?"
         Вона  відкрила  коробку  і  побачила  там...  Янголів:  чорного  і  білого...  Два  великих  порцелянових  янгола  з  великими  крильми  і  добрими  очима...  І  записка:  "Ти  заслуговуєш  на  те,  щоб  світ  отримав  другий  шанс.  Хоча  ніхто  не  дізнається,  кому  завдячує  своїм  життям,  але  ти  вічно  житимеш  у  наших  серцях..."  І  чотири  слова  на  звороті:
         "Її  назвали  іменем  "ЖИТТЯ"!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293664
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.11.2011


*** (Я вірю в те, що нездійсненне)

Я  вірю  в  те,  що  нездійсненне,
я  маю  все,  немаючи  водночас.
Люблю  я  ніч  і  світло  денне,
люблю  й  ненавиджу  ці  очі.

Співаючи  пісні  я  замовкаю,
дивлячись  на  світ  цей,  сплю.
Знаю  я  тебе,  а  чи  не  знаю,
люблю  тебе  чи  не  люблю?!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011


Вечерний диалог.

Привет,  как  дела?
Что  ж  ты  не  спиш?
Чего  приуныл?
Почему  ты  грустишь?

Да  так,  ничего...
Сон  мне  приснился,
как  будто  бы  я
в  девчёнку  влюбился.

Влюбился  и  пусть.
Что  здесь  плохого?

Просто  я  никогда
не  видел  такого.
Никогда  не  любил,
по  ночом  не  вздыхал...
Ну,  что  же  такое!?
Любви  я  не  знал!
Не  знал  почему
солнце  сверкает,
птицы  поют,
ветер  гуляет.
И  вдруг  я  во  сне
влюбился,  зараза!
Я  ж  о  любви  
не  слышал  ни  разу!..

Друг,  не  грусти,
все  впервые  бывает.
И  даже  во  сне
кровь  закипает.
Выйди  на  улицу,
вокруг  посмотри  -  
там  родные  глаза
твоей  ждут  любви!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292146
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.11.2011


Промахнувсь при пострілі Амур…

Ти  думав,  буду  я  з  тобою
завжди  і  увесь  час...
Але  усе  змило  водою
і  не  існує  більше  "нас".
Хоча  "нас"  й  не  існувало;
ось  я,  а  десь  там  ти...
Розбилося,  коли  упало;
коли  згоріли  всі  мости;
коли  Амур,  стрілявши,
мені  у  серце  не  попав;
коли  ранок  цей,  проспавши,
дороги  уперед  не  знав.
А  нам  назад  вже  не  вернути,
сплило  багато  вже  води.
Я  хочу  просто  все  забути...
А  ти  іди...  Просто  так  іди...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2011


Не було мене…

Не  було  мене.
Не  було  кохання...
Не  було  тебе.
Не  було  страждання...
Не  було  тих  сліз.
Небо  плаче  синє...
Не  було  образ.
Ми  вже  не  єдині...
Не  було  цих  слів.
Потонули  в  морі...
Не  було  ночей.
Не  світили  зорі...
Не  було  сердець.
Любов  них  не  горіла...
Не  було  душі.
Мов  ангел,  пролетіла...
Не  було  Землі.
Не  існувало  Небо...
Не  було  мене.
І  не  буде  без  тебе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2011


Я… Ти… Ми…

Я  -  це  радість,  біль  і  страх.
Ти  -  це  відчай  на  вустах.
Я  -  це  усмішка  й  печаль.
Ти  -  надія,  віра  й  жаль.

Ми  -  це  злива  й  снігопад.
Ми  -  лавина,  дощ  і  град.
Ми  -  минуле  і  майбутнє.
Ми  -  це  вічне  й  незабутнє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2011


Тебе ніколи не забуду!

А  за  вікном  так  зорі  сяють
на  синьому  нічному  небі.
Вони,  напевно,  точно  знають,
що  хочу  я  піти  до  тебе.
Але  не  можу,  ти  пробач  мені,
ображатися  не  треба,  прошу.
Чому  очі  твої  такі  сумні?
Ти  ж  знаєш:  і  в  снігову  порошу,
і  в  дощ,  і  в  град,  і  крізь  вогонь,
Я  знаду  тебе,  повір,  знайду.
Лише  торкнутися  твоїх  долонь,
твою  любов  навіки  украду.
Тобі  ж  віддам  свій  сон  і  спокій,
свою  усмішку  і  душу  свою,
хай  вони  живуть  100  тисяч  років
у  нашому  з  тобою  раю.
Знай,  я  з  тобою  завжди  буду,
закрий  очі  і  мене  ти  відчуй.
"Тебе  ніколи  не  забуду!"-
на  цілий  світ  я  закричу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2011


Демон в мені.

Осінньої  ночі
так  інколи  хочу
злетіти  у  небо,
ну  так  мені  треба.
У  небо  піднятись
і  там  розсміятись
над  цілим  світом,
над  ясним  літом.
Хочу  кричати,
усіх  налякати.
Бо  я  всесильна,
бо  я  вже  вільна.
Місяць  налякаю,
його  я  сховаю,
з  ним  зорі  ясні,
бо  демон  в  мені.
Я  буду  літати,
свій  гнів  проявляти,  
весело  сміятись
і  розважатись.
Прижену  я  хмари,
нічнії  примари,
привиди  ночі,
бо  інколи  хочу.
Ніхто  не  зупинить
ні  на  хвилину,
ніколи  не  взнає,
хто  там  літає.
Та  під  кінець  ночі
спати  захочу
і  на  світанні
мій  демон  розтане.
Вітер  повіє,
хмари  чорні  розвіє,
сонечко  встане
і  весело  гляне.
Птахи  заспівають,
бо  нічого  не  знають.
Прокинуться  люди
і  знову  весело  буде.
Весела  я  буду,
про  ніч  я  забуду,
буду  сміятись
і  розважатись.
І  з  настанням  ночі
лякати  не  схочу.
Засяють  зорі  ясні,
помре  демон  в  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290349
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.11.2011


Просто…

Просто  мовчи,
яка  тепер  різниця,
нащо  зустрілись  ми  колись.
Просто  мовчи,
не  треба  злиться.
Дороги  наші  розійшлись.

Просто  забудь
життя  наше  минуле,
вогонь  у  серці,  блиск  в  очах.
Просто  забудь,
як  я  уже  забула...
Забула  біль,  забула  страх.

Просто  пробач,
це  була  не  любов,
а  ми  повірить  не  хотіли.
Просто  пробач,
прошу  тебе  я  знов.
Просто  пробач...  Ми  не  зуміли...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2011


Спасибі, тату.

Спасибі,  тату,  що  ви  у  мене  є,
що  ви  завжди  посміхаєтесь  весні,
що  ви  даруєте  серденько  своє
і  допомагаєте  завжди  мені.

Спасибі,  тату,  за  радість  світлих  днів,
за  небо  зоряне  над  головою,
за  море  тихих  і  ласкавих  слів,
за  те,  що  стала  я  такою.

Спасибі,  тату,  за  люблячі  долоні
і  погляд,  що  загляда  у  душу.
І  не  біда,  що  сивіють  скроні.
"Спасибі,  тату"-  я  сказати  мушу.

Спасибі,  тату,  за  спокійний  сон,
який  охороняє  ваша  мудрість.
Серця  щасливі  б'ються  в  унісон,
в  яких  пала  любов  й  хоробрість.

Спасибі,  тату,  за  поради  ваші
і  що  слухаєте  серце  моє.
За  те,  що  життя  стає  кращим.
Спасибі,  тату,  що  ви  в  мене  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290148
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.11.2011


Ангели.

Ангели  не  сплять,
ангели  ще  мріють.
Ангели  не  сплять,
несуть  нам  надію.

Ангели  живуть
твоїми  думками.
Ангели  творять  
твоїми  руками.

Ангели  не  сплять,
світу  вся  надія.
Ангели  не  сплять,
благородна  мрія.

Ангели  в  раю
тільки  їм  не  взнати  -  
посмішку  твою
як  треба  кохати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2011


Ще є час!

Ще  є  час  мовчати  і  вірити  у  казку,
ще  є  час  дарувати  людям  ласку,
і  вірити  в  надію,  і  світанку  ждати,
ще  є  час  забути  все,  є  час  кохати.

Ще  є  час  відкинути  усі  кайдани,
ще  є  час  залікувать  болючі  рани,
ще  є  час  руку  допомоги  дати,
"Все  буде  добре",  -  ще  є  час  сказати.

Ще  є  час  бачить  рай  у  своїх  снах
і  зустріти  посмішку  в  твоїх  очах.
Ще  є  час  сказати:  "Я  живу,
я  вірю  в  чудо,  я  тебе  люблю!.."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2011


… (Я загубилася в твоїх очах)

Я  загубилася  в  твоїх  очах,
що  світять  зорями  нічними,
що  спопеляють  думами  палкими,
які  я  бачу  завше  в  своїх  снах.

Я  заблукала  в  лабіринтах  ночі,
де  зло  й  добро  сплелися  навіки...
Ніжним  теплим  дотиком  руки
ти  розбудив  мене...  І  знову  твої  очі!

Я  потонула  в  їхній  глибині,
до  сліпоти,  до  зойку,  серця  щему,
потрапила  до  вічного  Едему,
де  завжди  посміхатимусь  весні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289876
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.10.2011


… (Надіють ти уже не плачеш)

Надіюсь,  ти  уже  не  плачеш...
Висохли  вже  сльози  з  кришталю.
Все  буде  прекрасно,  от  побачиш,
тільки  радість;  без  болю,  без  жалю.

Надіюсь,  сонце  ще  не  сіло
і  твою  душу  не  покрив  ще  сніг.
Все  буде  так,  як  ти  давно  хотіла,
без  печалі,  тільки  блиск  очей  і  сміх.

Надіюсь,  ти  ще  не  забула
любові  слова  під  зоряним  небом.
Світ  чекає,  де  зараз  ти  б  не  була...
Світ  чекатиме!  Таке  життя!  Так  треба!

Надіюсь,  ти  уже  не  плачеш...
Сльози    не  врятують  від  дощу.
Після  грози  веселку  ти  побачиш,
усміхнешся  і  скажеш:  "Все  прощу..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289147
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.10.2011


Існує тільки мить…

Зупинився  час  на  моїх  очах
і  вітер  перестав  літати.
Зупинився  біль.  Зупинився  страх.
Зупинилася  думка,  вічністю  обнята.

Завмерли  очі,  погляд  зупинився
і  сльоза  радості  вже  не  бринить.
Погляд  не  тремтіти  вже  навчився...
Затих  світ...  Існує  тільки  мить...

Один  момент  надії  і  кохання,
і  дотик  ніжності,  і  тихе  слово,
і  твоя  сповідь,  і  моє  покаяння,
заради  яких  на  все  готова...

Існує  тільки  мить...
і  хай  світ  мене  простить,
але,  повірте,  варто  жить
за  одну  неповторну  мить!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2011


Чому ви перестали посміхатися?. .

Чому  ви  перестали  посміхатися?..  Це  ж  зовсім  не  боляче...
Чому  ви  постійно  жалієте  себе?..  Від  цього  не  стане  легше...
Чому  ви  поставили  залізний  замок  на  серце?..  Він  же  не  захистить  від  болю...
Чому  ви  перестали  вірити  в  кохання?..  Воно  ж  дарує  надію...
Чому  ви  знервовано  оглядаєтесь  навкруги?..  Там  такі  ж  люди,  як  і  ви...
Чому  ви  не  довіряєте  людям?..  Вони  ж  хочуть  вірити  вам...
Чому  ви  так  боїтеся  дощу?..  Після  нього  можна  побачити  райдугу...
Чому  ви  тікаєте  від  мрій?..  Вони  за  вами  не  встигають...
Чому  ви  забуваєте  жити?..  Саме  для  цього  ви  все  ще  тут...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289014
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.10.2011


Я стану твоїм ангелом.

Я  стану  твоїм  ангелом,
завжди  буду  захищати
твою  душу,  сон  і  спокій,
серце,  щоб  могло  кохати.

Крилами  своїми  огорну
від  нещастя,  бід  і  зла.
Хай  сяє  сонце  у  очах,
душу  не  покрива  імла.

Я  стану  твоїм  ангелом
і  вічно  берегтиму
усмішку,  яку  я  бачу,
що  перетворює  у  літо  зиму.

Я  стану  твоїм  ангелом,
щоб  інше  все  забути.
Я  стану  твоїм  ангелом,
щоб  просто  поруч  бути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2011


… (А де ж загубилися митці…)

А  де  ж  загубилися  митці,
спокою  душевного  творці?
В  історію  життя  гравці,
що  істину  тримають  у  руці?
Сльоза  скотилась  по  щоці,
а  в  очі  світять  промінці.
І  запізнюються  всі  гінці,
що  не  бачать  зла,  немов  сліпці.
Кудись  поспішають  незнайомці,
захоплені  в  полоні  бранці.
І  у  цім  людськім  потоці
думка  загубилася  у  шоці,
і  на  останній  вже  сторінці,
на  блискучому  рожевім  глянці,
слова  заховані  в  мовчанці,
душа  почує  рано-вранці.
І  запропонують  серце  жінці,
любов  у  зоряній  краплинці,
і  небо  у  своїй  долонці,
і  погляд  ніжний  наодинці.
Ви  волю  подаруйте  думці
і  на  останній  вже  зупинці
забудьте,  що  навкруг  чужинці,
поєднайтесь  у  надії  танці.
Не  ховайтесь  у  своїй  хатинці,
немов  хвороба  у  Пандори  в  скринці,
не  зупиняйтесь  на  першій  сторінці,
на  вдиху,  мрії  серединці.
І  на  тоненькій  павутинці,
на  землі,  у  прозорій  димці,
живуть  горої  і  повстанці,
що  гордо  звуться  українці!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288748
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2011


Ангел-демон…

Ангел  я  чи,  може,  демон,
створена  з  любові  і  вогню.
Бачу  рай  я,  але  ж  де  ми?
Злітаю,  над  пропастю  стою.

Зло  й  добро,  я  день  і  ніч,
я  не  та,  яку  всі  знають,
я  не  слово  віч-на-віч,
погляд,  який  не  забувають.

Скажу  "можливо",  хоча  знаю
я  точно  все.  Поставлю  крапку.
Скажу  "забула",  хоча  пам'ятаю.
Я  кінець  вам  розкажу  спочатку.

Я  не  та,  про  яку  скажуть:
"Колись  тут  дівчина  була..."
Сказати  з  посмішкою  зможуть:
"Вона  тут  бУла  і  вона  ЖИЛА!"

Нехай  я  демон  у  когось  в  очах,
комусь  -  упавший  ангел,  ну  і  що.
Я  знаю,  що  таке  любов  і  страх,
а  спогади  ...  хай  линуть  у  "ніщо"!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011


Знайди мене.

Знайди  мене  у  вічності  бажань,
серед  снігів  у  безвісті  емоцій.
У  світі  радості  нема  страждань.
Знайди  мене  на  тому  боці.
За  горами,  на  краю  океану,
там  де  небо  у  море  впада.
Знайди  мене  і  я  повстану
із  самотності.  Вогонь  і  вода
чекатимуть  тебе  на  дорозі
і  зорі  ясні  осяють  твій  путь.
Знайди,  якщо  будеш  ти  в  змозі,
знайди  мене,  лиш  не  забудь.
Там  де  віттер  пестить  волосся,
сонце  співає  хвалу  небесам.
Там  справджується  все,  що  здалося,
там  панує  любов  і  краса.
Знайдии  мене  на  краю  мрій,
де  на  яву  народжується  сон,
де  кожен  день  лиш  твій  і  мій,
де  серця  б'ються  в  унісон.
Знайди  мене,  якщо  бажаєш
засинати,  посміхаючись  весні.
Знайди  мене,  якщо  кохаєш.
Знайди  і  на  яву,  і  уві  сні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011


Скажи мені…

Скажи  мені,
чому  твої  сміються  очі
і  зорі  стиглі  падають  щоночі,
коли  замріяні  серця  дівочі
й  згасають  спогади  пророчі.

Скажи  мені,
чому  бездумно  віє  вітер
і  губиться  у  цім  безумнім  світі,
чому  до  сонця  линуть  квіти,
танцюють  на  деревах  віти.

Скажи  мені
про  що  шепочуть  зорі,
що  відбиваються  в  глибокім  морі,
чому  пливуть  ріки  прозорі
у  невідомість,  в  далі  неозорі.

Скажи  мені
усе,  що  мені  треба  знати,
в  що  вірити,  кого  кохати,
кому  посмішки  дарувати,  
над  ким  небо  зоряне  тримати.

Скажи  мені,
коли  почуєш  серця  стук
і  зазнаєш  ти  кохання  мук,
коли  почуєш  пісню,  тихий  звук
і  відчуєш  дотик  ніжних  рук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011


Ніхто із вас…

Я  народилася  в  цей  світ
і  тут  мене  життя  тримає.
Лиш  обпалює  душу  той  цвіт,
сонце  світло  в  вікна  заливає,
ночі  намагалися  закрити  очі,
грім  намагався  розказати
про  призначення  дівоче,  
те,  що  не  хотіла  б  знати.
Як  пташка,  вилетіла  з  дому,
доріг  собі  не  вибирала.
Не  знала  Пекла,  ні  Едему,
і  що  живу  я  -  теж  не  знала.
І  як  їм  всім  не  помагай
все  одно  обмануть  душу.
Якщо  хочеш,  то  прощай.
А  я  не  хочу.  Я  ж  не  мушу.
Над  горами  стеляться  тумани
в  рядки  недописаних  віршів.
Розкриваються  забуті  рани,
заліковані  в  моїй  душі.
Живу  під  Небом  над  Землею,
голос  свій  забула  в  тишині.
І  римою  зів'ялою  тією
кажеш  "Зупинись!"  мені.
Навіщо?  У  кожного  свій  путь
і  кожен  вибір  зробити  може...
Хором  проспівати  не  забудь...
Вибір  зробити  не  поможеш.
Я  все  чула  знову  й  знову
той  тихий  шелест  фраз,
замість  дії  -  тільки  відмову...
Бачила  останній  раз.
Кожен  хоче  добре  жити,
але  ніколи  ніхто  з  вас
не  вийде  завтра  помирати
за  життя,  за  усіх  нас...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2011


Це ти зробив мене такою!. .

Я  не  знаю  слова  "пробач",
я  не  знаю,  як  це  "прощати",
я  не  вмію  казати  "люблю",
я  не  знаю,  як  це  "кохати".

Загубилася  поміж  бажань
забутих  серцем  й  думками.
Я  не  знаю,  навіщо  живу,
хоча  міцно  тримаюсь  руками.

Я  не  можу  з  тобою  прощатись,
але  й  не  вмію  сказати  "привіт".
Це  ти  зробив  мене  такою,
закрив  для  мене  цілий  світ.

Я  не  сказала  це  вчора  тобі
і  не  скажу  повір  це  сьогодні.
Тільки  для  себе  це  збережу
і  впаду  у  снів  я  безодню...

...  Я  не  вмію  це  просто  сказати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011


Я буду жити…

Я  буду  жити,
я  буду  любити...
Я  в  проханні  коліна  не  складу.
Я  буду  вчитись,
я  буду  вчити.
Я  житиму,  в  безодню  не  впаду.
Я  не  забуду  і  не  пробачу
тих  слів,  що  сказав    ти  на  яву.
Я  не  впаду,
у  небо  полечу.
Побачиш,  я  тебе  переживу.
Я  буду  жити  
і  це  щось  значить,
і  зовсім  не  повість  це  "минулих  літ".
Я  буду  любити,
щоб  зміг  побачить
недописану  історію  "Наш  світ"!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2011


Якщо град дощем зашумить…

Якщо  град  дощем  зашумить,
гряне  грім  несподівано,  вмить,
все  одно  я  прийду,  моє  серце,
злій  погоді  не  зупинить.

Якщо  мороз  затріскоче  злісно,
хурделиця  почне  свою  пісню,
все  одно  я  прийду,  моє  серце,
крізь  непогоди,  печалі  грізні.

Якщо  дорогу  не  буду  я  знати
і  забуду  тебе  запитати,
все  одно  я  прийду,  моє  серце,
що  б  не  сталося  -  можеш  чекати.

І  якщо  я  попаду  в  біду,
і  не  знаю  куди  забреду,
все  одно  я  прийду,  ти  чуєш?
Добреду,  доповзу  ...  дійду!

Та  якщо  мого  і  сліду  немає,
і  світанок  без  мене  стрічаєш,
прошу:  не  сердись,  не  треба,-
просто  в  небо  я  відлітаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2011


Я промовчу…

Я  промовчу.  Немає  слів.
Нехай.  Умію  я  прощати.
Кожен  з  вас  давно  хотів
забути  все  і  не  сказати.

Я  не  заплачу.  Сльози  обміліли
і  світ  не  вартий  цей  дощу.
Погляд  в  натовп  онімілий
не  забуду.  Але  все  прощу.

Я  почекаю  і  нехай  немало,
краще  пізно,  ніж  ніколи  взагалі.
Забули  все,  чого  не  знали,
розминулись  в  морі  кораблі.

Я  віритиму  у  життя  до  болю
і  сонце  не  обпалить  крила.
Усі  цінують  тільки  волю,
а  ламають  ті,  у  кого  сила.

Я  промовчу.  Слова  забуті.
Заховані  під  вирієм  подій.
Усі  вільні,  але  всі  закуті
ланцюгами  невипрааданих  мрій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286366
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2011


Для батьків…

Я  подарую  про  життя  кіно
і  казку,  що  бачили  вві  сні.
Подарую  сонце  за  вікном
і  спів  пташиний  навесні.
Я  подарую  вам  зимову  ніч,
коли  зорі  яскравіше  сяють.
Подарую  перед  боєм  клич
і  посмішки,  що  не  згасають.
Подарую  вам  я  подих  вітру
і  свіжість  ранкової  роси.
Всі  печалі  і  незгоди  витру,
залишу  щирість  весняної  краси.
Подарую  вам  золото  осені
і  неймовірний  листопад.
Подарую  вам  небо  навесні
і  той  далекий  зорепад.
Подарую  вам  свою  надію
і  віру,  що  в  серці  бережу.
Подарую  загадкову  мрію,
яку  для  вас  я  стережу.
Подарую  нерозгадані  світи,
де  житимемо  ви  і  я,
дорогу,  якою  треба  йти...
Бо  ви  подарували  це  життя!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286052
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.10.2011


За що варто віддати життя…

За  перший  подих  вітру,          
за  світло  зоряних  ночей,          
за  недосяжність  світу,      
за  блиск  твоїх  очей.          

За  мирне  небо  в  вишині,                  
за  доброту  землі  цієї,            
за  світлий  сон  у  вишині,            
за  посмішку  душі  твоєї.

За  неуловимий  нами  час,            
за  те,  чого  ми  не  забули,            
за  те,  щоб  пам'ятали  нас,            
за  те,  щоб  нас  колись  почули.

За  перший  подих  дитини,        
за  дотик  люблячих  рук,            
за  мрію  тієї  людини            
серця  якої  почуєш  ти  стук.

За  веселку  яскраву  у  небі,            
за  мрії  дітей  навесні,          
за  те,  що  для  щастя  треба,          
за  казку,  що  бачиш  вві  сні.

За  те,  щоб  любити  хотіли,          
за  радість  земного  буття,            
за  те,  щоб  усі  зрозуміли,
за  що  варто  віддати  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2011