Irysh

Сторінки (2/113):  « 1 2 »

" неіснуюча романтика" part#29

Ми  лежали  на  траві  у  величезному  парку,  де  звичайно  ж  у  вихідний  день  було  купу  людей.  По  всюду  гомоніли  люди,  лився  сміх  або  суперечки,  і  лише  поряд  з  тобою  був  спокій...

Трава  лоскотала  нам  ноги,  усе  навколо  шуміло  розвагами  вихідного  міста,  а  я  чула  лише  шепіт  листя,  вітер  і  твій  подих.  В  один  момент  я  подивилася  на  тебе  і  зрозуміла,  що  так  спокійно,  так  мирно  і  тепло  мені  ніколи  ще  не  було,  ніколи  до  тебе.
Ти  дивився  з  посмікою  на  мене  у  відповідь  і  нічого  не  казав,  лише  ніжно  поцілував  у  носика.  З  тим  поцілунком  я  відчувла  справжнє  щастя  -  тебе  поряд,  твою  любов  і  спокій.
Ми  так  лежали  на  траві  кілька  годин  і  ніщо  нам  не  заважало,  ніщо  не  заважало  нашому  щастю.  

В  один  момент  я  пригорнулася  до  тебе  ще  сильніше  і  жадно  вдихнула  твій  запах  -  найпрекрасніший  запах,  який  я  коли  небуть  відчувала.  Тоді  я  підняла  голову  з  тоїх  обіймів  і  сказала,  що  ти  пахнеш    мрією.  Ти  спитав  мене  "Як  це?".  А  я  розповіла  тобі,  що  відчуваючи  твій  запах  в  голові  виикають  картинки  найпрекрасніших  моментів  життя,  які  були  та  які  точно  будуть  і  на  них  ти  завжди  поряд.  Ті,  що  були  -  це  мрія,  яка  вже  збулася,  ті,  що  будуть  -  це  мрії  які  скоро  збудуться.  
Після  моєї  відповіді  ти  зашарівся,  посміхнувся,  обійняв  мене  і  сказав  не  вганяти  тебе  в  фарбу,  а  я  тішилася,  бо  знала,  що  тобі  сподобалася  моя  відповідь.

Я  назад  лягла  до  твоїх  обіймів  і  знову  поринула  в  спокій,  який  оточував  тебе  в  шумному  парку.  Він  став  найпрекраснішим  парком,  в  якому  я  була...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846143
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.08.2019


…" неіснуюча романтика" part#28

Ти  запросив  мене  у  заклад  де  ми  вперше  поцілувалися.  Тоді  я  сиділа  застужена  обирала  якісь  гарячий  коктейль  і  тихенько  в  душі  тішилася,  що  ти  завів  мене  у  таке  атмосферне  місце.

А  тепер  ми  тут  вдруге  з  тобою,  вдруге  за  ці  4  місяці,  як  ми  знаємо  одне  одного.  Дерев'яні  стіни,  тепле  світло  і  знову  наші  посмішки.  
Тільки  тепер  ми  більш  відкриті,  ми  не  боїмося  торкатися  одне  одного,  ми  хочемо  цього,  ми  робимо  це  і  навіть  більше.  Тепер  ми  знаємо  трішки  більше  про  нас.  Тепер  ми  плануємо  спільну  подорож,  тепер  ми  -  це  "Ми".  

В  той  перший  раз,  коли  ми  відвідали  це  місце,    був  момент,  який  ніби  на  кіноплівку  закарбувався  в  моїй  голові.  Тоді  в  цьому  ж  закладі,  я  вперше  побачила  іншу  людину,  яких  раніше  не  зустрічала,  тут  я  вперше  побачила  ТЕБЕ...справжнього.  Це  була  секунда,  але  ти  відкрився  на  ту  секунду,  а  я  запам'ятала  її...вона  мені  сподобалася  більше  за  все  в  тій  зустрічі  -  та  секунда!

Сьогодні  ми  знову  тут,  знову  посмішки  і  знову  момент,  який  відбитком  залишиться  в  моїй  пам'яті.  
Сьогодні  грав  блюз!  Ти  любиш  більше  джаз,    я  -  блюз.  Ми  весь  вечір  сяяли  посмішками  та  іскорками  з  очей.  І  тут  почала  грати  композиція...  
Така,  яка  зупиняє  час  навколо,  така,  яка  підкреслює  і  окреслює  саме  цей  момент,  наш  момент.  Така  композиція,  що  в  мене  мурашки  шкірою  побігли,  така  композиція,  яка  конкретно  вказала,  що  ця  зустріч  як  по  нотам,  була  витвором  якогось  митця...і  зовсім  не  випадкова.  

До  цього  моменту  ,  я  не  задумувалася,  що  тепер  дійсно  є  "МИ",  що  тепер  існують  композиції  "  про  нас",  і  що  тепер  в  нас  є  свої  місця  ...  таке  як  цей  теплий  заклад,  де  ми  поцілувалися  вперше!
Тепер  ЦЕ  мій  улюблений  момент.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800238
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2018


…" неіснуюча романтика" part#27

Коли  мене  запитують  "  чим  тобі  запам'ятався  Париж?",    я  не  згадую  самого  Парижа.  Адже  з  найромантичнішого  міста  в  світі  я  пам'ятаю  лише  спальню,  в  якій  ми  провели  цей  тиждень...

З  паризького,  я  пам'ятаю  хіба  вид  з  вікна  нашої  кімнати  на  Ельфову  вежу,  який  легко  міг  би  бути  заставкою  на  моєму  ноутбуці.  
Пам'ятаю  пусті  упаковки  з  місцевих  закладів  від  замовленої  їжі.  
Пам'ятаю  різні  начинки  та  намазки  на  круасани  щоранку.  Це,  певно,  все,  що  я  пам'ятаю  з  паризького...  Хоча  ні,  ще  пам'ятаю  звук  Парижу  за  нашим  вікном!

Найбільше  я  пам'ятаю  з  Парижу...це  твій  запах,  твої  очі,  твої  вуста.  Ми  так  рідко  бачимося,  а  коли  це  трапляється  -  наша  зустріч  -  це  завжди  відбувається  на  нейтральній  території.  Цього  разу  це  виявився  Париж!

Я  була  лише  один  раз  в  найромантичнішому  місті  світу!  Я  не  пам'ятаю  Парижу,  я  не  була  біля  Ейфелевої  вежі,  я  не  бачила  Монмартр,  я  не  пам'ятаю  з  цієї  поїздки  Парижа  -  я  памятю  тебе!  Це  моя  улюблена  поїздка  до  Парижу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787528
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018


…" неіснуюча романтика" part#26

Я  читала  тобі  книги  Буковського  вголос  і  ми  насолоджувалися  тими  історіями.  Мало  хто  може  розуміти  та  любити  Буковського,  а  ти  розумів,  і  сміявся  з  тих  самих  моментів,  що  і  я.  

Мені  подобалося  перечитувати  тобі  кожну  книгу  куплену  разом.  Зазвичай  книжковий  шопінг  ми  влаштовували  в  одному  й  тому  ж  місці.  Я  полюбляла  загубитися  в  магазині,  щоб  ти  шукав  мене  серед  стелажів.  А  коли  знаходив,  то  знущався  з  моєї  звички  нюхати  книжки.  Так,  кожну  книгу  перед  тим,  як  прочитати  опис,  я  відкривала  посередині,  і  пірнала  носом  поміж  сторінок.  Я  дихала  друкованим  запахом,  а  ти  сміявся  з  мене.  Але  тобі  це  подобалося...
Потім  ми  обмивали  покупки  какао  та    мчали  читати  нові  книжки  вголос.

І  тоді  в  помаранчевому  світлі  лампи,  я  закидала  ноги  на  стіну  і  читала  тобі  романи,  оповідання  та  часом  вірші.  А  ти  мовчки  пив  ромашковий  чай,  занурював  праву  руку  в  мої  кучері  та  ніжно  чухав  мені  голову.
Це  були  найкращі  читання  вголос...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2017


…" неіснуюча романтика" part#25

Стоячи  в  душі  я  зрозуміла,  що  змиваю  з  себе  твій  запах.  Зрозуміла  лише  в  душі,  наскільки  я  пропахла  тобою.  І  коли  вода  почала  змивати  твої  сліди  з  себе,  і  коли  я  відчула,  що  запах  віддаляється...мені  стало  дуже  сумно  і  страшно.  Але  в  ванній  висіло  твоє  полотенце,  і  я  на  автоматі  почала  витиратися  ним,  щоб  знову  відчути  твій  запах.  Яке  божевілля...

Ці  моменти,  коли  ти  їхав  у  відрядження  були  одночасно  солодкими  і  сумними.  Приємно  було  скучати  за  тобою,  а  потім  зустрічаючи  в  аеропорту  найсильнішими  обіймами  та  годувати  домашніми  кексиками.  А  ти  привозиш  мені  завжди  шоколадку  з  того  місця  де  ти  був.  Втім  ці  від'їзди  і  дуже  сумні,  адже  вже  через  день,  як  ти  поїхав,  я  стояла  в  душі  і  вода  змивала  твій  запах  з  мене.  

Я  як  божевільна  обіймала  твоє  полотенце  хвилин  15  та  вдихала  твій  запах.  Я  дуже  боялася  тобі  це  розповісти,  та  все  ж  таки  сказала.  І  тоді  ти  мені  зізнався,  що  коли  у  відрядженні  я,  ти  теж  користуєшся  моїм  полотенцем...бо  не  вистачає  мого  запаху.  Я  дуже  раділа  цій  новині,  адже  зрозуміла,  що  ми  божевільні  обидвоє.  І  кожен  раз,  коли  хтось  з  нас  повертався  з  відрядження,  ми  по-божевільному  жадно  намагалися  увібрати  в  себе  якнайбільше  запаху  одне  одного...  Ми  створювали  наш  спільний  запах.  
Це  є  найпрекрасніше  наше  божевілля...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733461
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017


Блюз

Коли  дощ,  я  слухала  б  лише  тебе,  
Валялася  б  на  ліжку,  і  ловила  б  лиш  твоє!  
По  калюжам  з  тобою  б  я  гуляла,  
І  слухала  б  тебе,  і  може  й  навіть  би  співала.  
Коли  дощі,  я  б  тільки  твої  тональності  ловила,  
Твої  лиш  звуки  під  краплинками  б  таїла.  
Коли  дощить,  я  згадую  лише  тебе,  
Мій  блюз,  звучи  частіше,  тоді  душі  не  буде  зле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2017


прибирання…

Третя  цигарка  підряд...найсолодше  і  гірке,
Кусаючи  губи  хтось  згадує  тебе.
Сутінки  й  терпкий  чай,
Без  думок  навіть  і  думать  не  лягай.
Дурні  сподівання  і  гості  нічні,
Все  аби  не  думати  хто,як  і  кому  ми.
Не  зважаючи  на  свята  прибирати  в  голові,
Терти  і  драяти,  все  аби  не  спали  разом  думки.
Очистити  все  від  минулого  і  себе,
Почати  спочатку  -  ось  головне.
Куди  б  подумки  не  втікала  душа,
Треба  забути,  заснути  сама,  прокинутись  вдома...але  нова!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2017


…" неіснуюча романтика" part#24

Я  прокидаюся  раніше  тебе...завжди!  Дивилюся  на  те,  як  тобі  сняться  сни.  Я  точно  знаю,  що  тобі  щось  сниться,  адже  видно  як  твої  очі  дрижать  під  повіками.  Я  уявляю,  що  ти  бачиш  сни  про  нас,  наші  майбутні  подорожі  та  посмішки,  посмішки  одне  одному!
Я  намагаюся  майже  не  дихати,  не  рухатися,  тільки  б  тебе  не  збудити.  Тишком  нишком  дихаю  твоїм  запахом,  твоїм  подихом.  Волосся  на  твоїй  руці,  яка  обіймає  мене,  лоскоче  мені  носа.  І  я  ледь-ледь  стримувала  вже  такий  близький  пчих!  Але  я  перемагала  його,  адже  не  можна  тебе  будити!  Не  можна  переривати  сни  про  нас...і  можливо  про  море,  можливо  про  подорожі  та  ліси!  Не  можна!
Так  я  лежала  десь  годинку.  Потім  ти  відкрив  очі  та  повернувся  до  мене,  з  тою  посмішкою,  яка  можливо  снилася  тобі.  А  я  посміхнулася  у  відповідь,  як  у  сні.  Ці  спостереження  за  тобою  -  моя  маленька  таємниця.  Це  моя  найкраща  таємниця...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723515
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017


Забылись…

Все  сильные  давно  забылись,
Чего  желали  их  корабли,
Когда  впервые  вплавь  они  ходили,
И  о  чем  мечтали  простые  моряки.
Все  гордые  уже  не  помнят,
С  чего  же  гордость  их  пронзила  навсегда,
К  чему  же  в  детстве  они  стремились,
И  почему  так  ненавидели  большие  города….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595163
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 21.07.2015


…марсохід

Мій  марсохід  зламався,
Тепер  я  неможу  тебе  дослідити...
Неможу  по  тобі  їздити,  моя  плането,
Не  можу  вивчати,  любити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015


Помолчать

Ах  важно  просто  помолчать,  молчать  глядя  на  моря,  заливы.
Глядеть  на  горизонта  грань,  что  красными  лучами  залилась  стыдливо.
Как  важно  просто  на  закат  смотреть,  держать  в  руке  мечты  и  радость,
Босые  ноги  в  песке  греть,  и  не  думать  -  сколько  же  нам  осталось.
Так  важно  просто  в  тишине  за  этим  наблюдать,  реветь  от  счастья,  что  такое  вижу,
Важно  морской  волны  брызги  ощущать,  и  не  думать  –  что  я  ненавижу.
Лучи  танцуют  на  волне,  а  чайки  дразнят  ветер  сильный,
Солнце  почти  во  сне,  сменить  его  зовет  Луну  игриво.
И  я  с  тобою  в  тишине,  смотрю  на  моря,  заливы,
Нам  важно  вместе  помолчать  в  этой  красоте,  за  руки  держась  стыдливо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553543
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2015


буденність - небайдужість

Чому  люди  так  помічають  мало  людей?  Ви  ніколи  не  звертали  на  це  увагу?  В  будь-якому  громадському  транспорті  люди,  навіть  не  те  щоб  абстрагувалися,  вони  просто  замкнуті  в  собі,  чи  зафіксовані  на  одній  точці.  Ніхто  не  помічає,  і  не  звертає  увагу  на  інших.  Ти  можеш  хоч  померти  в  транспорті,  або  на  вулиці  –  ніхто  того  не  помітить!  Ти  станеш  просто  черговим  пейзажем  буденності  якогось  міста,  фоном  поспішаючої  людської  метушні,  ти  розтанеш  перед  їхнім  поглядом  урбаністично  сірим,  як  асфальт,  буднім  днем.
Байдужість  людей  найжорсткіше,  що  може  існувати  у  світі!
Іноді  я  себе  ненавиджу  за  те,  що  кожного  ранку  йдучи  на  роботу  від  метро,  я  з  великою  надією  проходжу  повз  лікарню.  Проходжу  повз  міську  лікарню,  і  буквально  молюся,  щоб  більше  не  побачити  там  ритуальної  процесії!  Але  з  п’яти  робочих  днів  на  тиждень,  приблизно  три  з  них,  я  проходжу  повз,  як  через  катування.
 Я  йду  повз,  і  бачу  черговий  автобус,  чи  бус,  з  написом  «ритуальні  послуги»…  Я  не  розумію  звідки  в  мене  з’являється  той  біль  в  грудях,  чому  мене  так  це  переймає,  і  чому  я  це  помічаю?  Але  найсумніше  –  це  те,  що  інші  йдуть  повз  і  навіть  не  зауважать,  що  життя  їхнє,  настільки  близько  межує  зі  смертю…  може  ця  смерть  їх  прямо  і  не  стосується,  але  так  поряд  вона!
Кожного  разу,  задумуєшся  -  яке  ж  це  життя  є  іронічне  та  символічне.  Ти  йдеш  на  роботу,  щоб  заробити  на  життя,  збоку  студенти  вчаться  щоб  вміти  заробляти  на  життя,  а  зовсім  поряд  проводжають  чиєсь  життя…проте  живучим  на  це,  скоріш  всього,  й  наплювати!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541244
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.12.2014


…робота

Кава  вже  холодна,  не  допита,
Я  закриваю  офіс,  і  виглядаю  як  підбита.
Фейсбук  вже  увімкнула  в  телефоні,
Транслюються  тепер  новини  на  долоні.
В  голові  мільярд  думок  і  планів,
У  вухах  джаз,  а  в  сумці  пачка  круасанів.
Біжу  я  на  трамвай,  оминаючи  туристів,
В  житті  все  добре,  в  душі  –  якось  кисло.
Тривожить  серце  новин  стрічка,
Робочі  справи  стали  більш  ніж  звичка.
Приходячи  додому  пірнаю  знов  в  новини,
Я  закохана  в  роботу,  професії  своєї  я  дитина.
І  знову  кава,  на  закуску  круасани,
Тиск  високий,  це  вже  кофеїну  справи.
Так  під  лампою  до  глибокої  ночі,
Я  зроблю  ще  какао  і  садитиму  далі  очі.
Напишу  і  пропрацюю  одну-дві  ідеї,
Люблю  свою  роботу,  і  солодко  спати  після  неї....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2014


…" неіснуюча романтика" part#23

Тиша  заповняла  кімнату.  Кава  вже  давно  холодна,  а  ми  далі  мовчки  читали  одне  одного,  як  улюблений  роман  Антуана  де  Сент-Екзюпері.  Нас  видавали  лише  руки,  що  не  могли  відпустити  долоні  сидячого  напроти.  
Ми  прогулювалися  теплим  липневим  вечором,  і  коли  ти  провів  мене  до  самого  під'їзду,  я  зрозуміла,  що  не  готова  прощатися.  Так  я  запросила  тебе  на  каву,  і  саме  так,  я  вперше  в  житті  надала  пріоритет  не  чашці  свіжозвареної  кави.
Твої  шоколадні  очі  зігрівали  мене,а  руки  оберігали,  щоб  не  дай  Боже,  щось  відволікло  мене  від  нашої  розмови  поглядами.  Ми  просиділи  мовчки  більше  двох  годин,  але  в  тій  тиші  було  сказано  більше,  ніж  могло  б  поміститися  в  романі  "Війна  і  Мир".  Це  було  найкрасномовніше  мовчання  в  світі.  Шоколадні  очі  та  холодна  кава,  стали  для  мене  найулюбленішою  вечерею...
Добре,  коли  є  з  ким  помовчати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512571
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.07.2014


…противоречивость*

   
С  тобой  мне  спорить  невозможно,
Тебя  я  видеть  не  хочу,
Но  лишь  коснешься  осторожно,
И  в  твоих  объятьях  утону.
Твои  я  письма  ненавижу,
Но  без  них  мне  не  прожить,
Как  только  почтальона  вижу,
Предвкушение  разрывает  печали  нить..
Ты  не  сон,  и  совсем  не  сказка,
Ты  за  километрами  любых  желаний,
С  тобою  рядом  сладко,
Хоть  ты  не  предел    моих  мечтаний.
Мы    два  берега  реки,
Мы  напротив,  вроде  рядом,
Мы  скучаем,  мы  видны,
Но  друг-другу  мы  не  очень  надо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503576
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.06.2014


… моя професія (до свята)

Я  смакую  свою  професію,  як  гарячий  домашній  пиріг  з  вершками  зверху.  Кожен  шматочок  вимащую  вершками,  смакую  його  повільно  та  намагаюся  розкошувати  начинку.  Запиваю  духмяним  чаєм  та  ділюся  з  друзями.  Обожнюю  свою  професію,  найсмачнішу  в  світі.
П.С.
Вітаю  усіх  Журналістів  з  професійним  святом,  та  усім  смачного*

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503558
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.06.2014


my…*

I  smoke  your  breath,
I  smoke  your  heart,
You  my  vital  finish,  
You  my  vital  start.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014


Виносити мрію*

Мрія  –  це  так  тепло  звучить.  Слово  це,  звучить  блискавками,  яскравими  барвами  та  солодко-кислим  після  смаком.  Це  не  просто  слово,  це  дим,  що  закружляв  в  спіраль,  це  сонце,  що  своїми  промінцями  будить  через  вікно,  це  запах  весняних  заквітчаних  дерев,  це  повітря  на  вершині  гори.  Воно  таке  багатогранне  та  виразне,  що  іншого  такого  я  не  можу  назвати.  Коли  розумієш,  що  в  тобі  живе  мрія,  ти  ніби  виношуєш  ембріон.  Ти  мусиш  дивитися  за  усім,  що  ти  робиш,  правильно  себе  поводити  щоб  не  зашкодити  йому,  це  велика  відповідальність  ростити  мрію,  адже  вона  має  стати  великою,  та  втілитися  в  життя  щастям.
В  мене  є  мрія,  і  я  старанно  її  оберігаю.  Вона  мене  тішить  і  дарує  піднесення,  адже  потрошки  вона  вимальовується  в  реальність.  Проте,  за  усім  цим  багаторічним  виношуванням  та  вирощенням  мрії  я  зрозуміла  багато  речей.  Наприклад,  не  потрібно  вірити,  що  головніше  мета,  а  не  мрія.  Ваша  мрія  повинна  бути  метою.  А  ще  важко,  коли  тобі  в  очі  говорять,  що  ти  не  зможеш,  в  тебе  нічого  не  вийде.  Іноді  такі  слова  можуть  вбити  Ваш  ембріон,  мрія  перестане  дихати.  Це  дуже  небезпечно.  Таке  говорять  ті,  хто  не  зміг,  не  виносив  свою  довгоочікувану  та  бажану  мрію.  На  таких  не  потрібно  зважати.    Їм  співчуваю.
Та  тут  інша  проблемка  виникла  при  усій  цій  прекрасній  ситуації.  Мрія  –  це  не  лише  розуміння  того,  що  ти  хочеш,  чи  бажаєш,  це  не  лише  натхнення.  Я  зрозуміла,  що  це  також  тягар.  Це  тягар  з  позитивними  наслідками,  якщо  ж  Ви  донесете  свою  мрію.  Але  за  скільки  часу  Ви  це  зробите  і  як,  це  вже  інше  питання,  тому  і  з’являється  цей  тягар.  Щоб  виносити  свій  ембріон,  треба  багато  чим  жертвувати.  Ці  жертви  на  благо,  бо  ти  хочеш,  щоб  вона  народилася,  твоя  мрія.  Але  так  важко  буває  на  душі  від  того,  що  тобі  чи  заважають,  чи  не  вірять,  що  ти  зможеш,  або  ж  перекривають  кисень  до  мрії.  З  цими  перешкодами  треба  боротися!  Хоч  іноді  це  буває  надзвичайно  важко,  хоч  іноді  ти  втомлюєшся  мов  старий,  що  лізе  на  Говерлу,  але  потрібно  боротися!  Потрібно!
Найскладніше  в  усьому  цьому  втіленні  своєї  мрії  –  це  її  зберегти,  врятувати.  Виходить,найскладніше  це  не  опустити  руки,  і  не  дати  померти  ембріону,  навіть  не  побачившого  життя.  Треба  дуже  добре  себе  підготувати,  щоб  витримати  тягар  і  не  здатися.  Бо,  як  же  так  можна  обірвати  життя  своїй  мрії,  та,  що  росте  в  тобі  і  надихає.  Як  можна  ?  Триматися  потрібно  до  кінця,  і  тоді  всі  хто  не  вірив  разом  з  Вами  стануть  свідком  народження  мрії,  вже  повністю  дорослої,  втіленої,  реальної  мрії.  Вашої  мрії….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492762
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.04.2014


моей Цели…

Цель,  где  ты?  
Подари  мне  рассветы,  цветы  ,  только  появись.
Ну  где  ты?
Цель,  ты  как  никогда  нужна,
Моя,живая,
Цель,ты  сейчас  нужна!
Слышишь?  Это  моя  Душа,
Слегка  пьяна,  уставшая,    ноет  одна.
Слышишь?  Это  душа  моя!
Цель,  ты  видишь  я  не  сплю,
Ночи  все  в  затяжку  я  курю.
Видишь?  Я  не  сплю!
Я  соскучилась,  кароче!
Ни  писать,  ни  читать  я  не  могу!
Цель,  Тебя  мне  не  хватает.
Я  соскучилась  и  жду!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489346
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2014


Акварель…

Привіт  моя  Акварель,  така  пастельна  і  ніжна,
Лягла  ти  сьогодні  на  палітру,  трішки  поспішно.
Вималювала,  я  бачу,  сьогоднішній  день,
Небо  і  місяць,  і  наша  кімната  в  колір  очей.
А  вчора  ти  море  малювала,  блакитне  як  думки  твої,
Емоції  пензликом  керували,  і  розповідала  про  сни.
Намалюй  мені  мрії  мої    на  папері,  прошу  тебе,  Акварель,
Такі  яскраві,  щасливі,  щоб  збувались  день-у-день.
І  хоч,  то  буде  лише  картина,  але  то  будуть  мрії  мої,
Її  повішу  у  квартирі,  і  віритиму,  що  ті  мрії  живі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014


Важливо*

Важливим!
Як  хочеться  стати  для  тебе  чимось  надто  важливим!
Таким,  заради  чого  по  ночах  можеш  не  спати,
Таким,  заради  чого  ти  можеш  на  роботу,  не  встати...
Важливою,  важливою  частиною  хочу  бути,
У  виборі  твоєї  зимової  куртки.
Хочеться  бути  важливою  складовою,  
Коли  вечеря  сімейна  у  тебе  вдома.
Невід'ємним,  невід'ємним  механізмом  хочеться  стати,
Механізмом  твоїх  днів,  і  по  ночах  канапки  важливо  готувати.
Так  хочеться  стати,  чимось  важливим,
Таким,  що  навіть  у  снах  залишатись  важливим.  
Таким,  коли  напитися  важливо  разом,
Коли  важливо  радіти  не  тільки  двом.
Хочеться  вірити  у  те,  що  важливо  я  твоє,
Бо  ти  вже  давно  Важливе  моє*

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014


Момент #1

В  его  глазах,  как  в  небе,  синем  летают  птицы...
А  меня  там  нет...Завидую  я  им,  счастливые  тупицы!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472797
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2014


…Господар

Ти  прокурюєш  мої  думки,    шепочеш  щось  мені  по  ночах,
Хотіла  я  кудись  втекти,  та  ти  в  обіймах  залоскочеш.  
Таким  як  ти  не  треба  мрії,  бо  ти  береш  їх  зразу  в  оборот,
Ти  не  плануєш,  а  зразу  дієш,  ти  впевнений  в  собі,  неначе  грецький  Бог!
Кілометри  тебе  геть  зовсім  не  хвилюють,  навіюєш  мені  ти  почуття,
Не  знаю  чи  від  мене  млієш,  але  від  тебе  сама  я  не  своя.
Як  алкоголь  у  тіло  проникаєш,  п'яниш  та  каламутиш    розум  мій,
В  мені  горить  кохання  люте,  а  ти  спокушаєш  як  той  змій.
Тебе  боюся,  й  від  тебе  я  далеко,  але  тримаєш  все  одно  на  повідку,
Не  розумію  як  таке  можливо,  на  відстані,  але  тобою  дихаю  й  живу.
В  полон  потрапила  я  випадково,  і  хоч  Господар  на  відстані  живе,  
Він  все  продумав,  він  -  Господар,  він  знав  як  треба  закувать  Мене...    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013


…луна*

Я  за  руку  взял  Луну....
И  повел  ее  ко  сну.
Нежно  облачком  укрыл,
Да  и  звезд  ей  подарил.
Засыпай,  моя  Луна,
Будешь  ярче  ото  сна.
Крепко-крепко  обниму,
И  с  тобою  я  усну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459461
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2013


такая "КУЛЬТУРА"

Бездонные  глаза,  очень  мила,  аккуратна  и  красива,  
Шатаясь  в  автобусе  девчонка  вот  стоит,  
Она  продуктов  накупила,  и  очень  уж  рука  болит.
А  возле  нее  сидят  мужчины,  все  ахают  восхищаясь  ее  же  красотой,
А  место  даже  не  уступили,
Сама  виновата,что  хозяйка,  и  продукты  везет  домой....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458512
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2013


такая "РОМАНТИКА"

Когда  я  захочу  тебя  обнять,  
я  разбегусь,  в  объятья  кинусь...
А  ты  мне  скажешь  -  "Твою  мать!  Пивко  разбил...
Купи  другое,  сделай  милость!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458357
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.11.2013


…дякую за музику*

Знаєте  ті  дні,  коли  прокидаєшся,  п'єш,  чай  і  одразу  прибирати.  Сьогоднішній  ранок,  був  саме  такий...проте  зовсім  цікавіший.
Не  дуже  втішні  події  минулих  днів,  змушували  мене  приводити  до  ладу  свої  нерви.  І  ось  кілька  днів  в  цьому  мені    допомагали  симфонії  Амадея  Моцарта.
Струнні  пронизували  душу,  а  я  витирала  пил,  проте  з  посмішкою  на  обличчі.  І  тут  в  один  момент  я  зрозуміла,  що  прокидається  місто,  ну  вже  по  справжньому  .  Сусіди  зверху  почали  гасати  збираючись  на  роботу,  зліва  поступово  наростала  сварка,    з  правої  стіни  було  чути,  що  сусід  поставив  прати  речі,  а  з-за  вікна  будівництво  заводило  свою  мелодію.  Ці  всі  звуки  урбану  в  одну  мить  поєдналися  з  симфонією,  час  ніби  зупинився,  а  все  навколо  жило.  Стукіт  відбійного  молотка  підігравав  голосистій  сусідці,  що  кричала  на  чоловіка,  а  пралка,  що  гарчала  мов  лев  у  сусіда,  чудово  підсилювала  стукіт  підошви  сусідів  зверху.  В  одну  мить    велична  музика  Моцарта  поєдналася  в  неймовірно  живу  композицію  із  звуками  нашого  будинку.  Весь  цей  прекрасний  музичний  танок,  не  дратував,  не  давив  на  вуха,  а  лише  ще  раз  показав  життя.  Ось  воно,  поряд,  таке  шумне  та  галасливе,  таке  поспішне,  та  будуючи  щось  на  майбутні,  водночас  завбачене.
Ця  музика,  ці  люди,  та  все  навколо  разом  створили  неймовірно  чуттєвий  момент.  І  через  такі  моменти  хочеться  і  посміхатися,  і  танцювати,  і  працювати....і  взагалі  обіймати  життя!  Дякую,  Амадей,  за  музику*  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457295
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.10.2013


Коли. .

Коли  осіннє  листя  падає  до  сну,  
Коли  в  промінні  сонця  я  тону.
Коли  вночі  летять  зірки,
коли  у  небі  журавлі.
Коли  для  рук  твоїх  треба  тепла
Коли  на  носі  вже  зима.
Коли  в  хатинці  лише  ми,
Коли  в  каміні  танці  запальні.
Коли  під  ковдрою  заплуталися  ми,
Коли  душа  і  тіло  у  теплі.
Коли  радість  в  очах  кричить,
Була  то  найщасливіша  мить.
Такі  були    чудові  дні,
Спасибі,  друже,  за  найкращі  сни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013


…" неіснуюча романтика" part#22

Золотилась  осінь.  Часу  знову  не  вистачало,  навіть  на  обід.  Погода  змушувала  посміхатися,  сонечко  ніби  закликало  гуляти  парками  та  сидіти  попивати  ароматний  чай  на  літніх  майданчиках.  Осінь  пахла  романтикою.  проте  часу  не  вистачало.
Але  в  робочі  години,  коли  я  насправді  не  встигала  хоча  б  телефон  зарядити,  секунди  наших  зустрічей  були  безцінні    .  Ми  постійно  зіштовхувалися  поглядами  десь  в  коридорі,  ти  ніжно  посміхався,  робив  підбадьорюючий  жест,  та  тихо  казав  -  усе  буде  добре.  
Таких  зустрічей  буває  кілька  на  день,  і  вони  дають  мені  більше  сили  ніж  обідня  перерва.
Потім,  вже  коли  осіннє  сонце  наостанок  обіймало  наше  місто,  ти  зустрічав  мене  десь  на  вулиці,  та  дарував  цукерки.  І  тоді,  коли  ми  поверталися  додому,  нюхаючи  запах  сухого  листя  та  жартуючи,    вже  точно  знала,  що  все  буде  добре.  Це  були  найкращі  повернення  додому...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456375
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.10.2013


зайнятість…. *

Я  хочу  їздити  містами,  шукати  сотні  різних  душ,  
майбутнє  тішити  думками,  і  пити  в  горах  міцний  пунш.
Хотіла  б  чашку  з  грогом  обіймати,  писати  про  це  в  листах,  
під  фортепіано  засинати,  з  тобою  розмовляти  в  снах.
Я  хочу  шалика  тобі  в’язати,  і  річку  слухати  гірську,
А  потім  дим  із  люльки  витягати,  й  тримати  попіл    в  кулаку.
Втекти  хотілося  б  вже  зараз,  сьогодні  й  навіть  в  дану  мить,
та    завжди    є  нагальні  справи,  аж  час  увесь  кипить.
Тепер  лишилось  милуватись,  як  щось  друкуєш  ти  мені,
А  з  того,  що  хотіла  б  мати,то  будуть  лиш  розмови  у  вісні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013


…не излечен

Он  курил  марихуану  три  раза  в  день,
Пьяному  к  нему  приходила  ее  тень.
Он  внушил  себе,  что  она  умерла,
Хоть  точно  знал,  что  к  другому  ушла.
Она  приходила  даже  во  сне,
И  он  предпочел  виски  воде.
Прием  препаратов  зрачки  его  расширяли,
А  бесцветные  томные  дни,  жизнь  сужали.
С  ней  он  бросил  это  все,
Но  как-то  видно  не  суждено.
И  хоть  возмужал  и  перспективный  стал,
Она  почему  то,  не  поняла  его  дар.  
От  драга  и  алкоголя  его  излечила,
Но  вдруг,  в  койку  к  другому  вскочила.
И  сердце  больше  вытерпеть  не  смогло,
Теперь  колеса  и  порошки  тянут  его  на  дно.
В  той  единственной  девушке  он  увидел  свет,
Но  через  год    жизнь  переубедила  -  света  НЕТ.
И  вот  в  облезлой,  старой,  серой  квартире,
Усталый  взгляд  грустит  о  прошлом  мире.
По  всюду  бутылки,  алкоголь  и  таблеток  гора,
А  он  на  диване  лежит,  с  сигаретой  и  бутылкой  вина.
И  где-то  размышляя,  на  седьмом  окурке,
Погрузился  в  сон  он,  подобный  дурке.
Ему  во  сне  пришла  она,  
Извинилась,  мол  неправа.
Они  во  сне  снова  вместе,
У  них  семья,  хорошая  жизнь,  песни.
А  в  то  время  как  снятся  ему  разноцветные  сны,
Седьмой  окурок  пустил  искру,  на  серые  полы.
И  тихо  дымясь  зажегся  весь  алкоголь,
И  пламя  потихоньку  пожирало  его  боль.
Сейчас  во  сне  ему  тепло,
А  в  квартире,  огненное  одеяло  его  обняло.
И  так  он  уснул  теперь  навсегда,
И  где-то  через  неделю  узнает  она.
И  может  заплачет,  раскается  до  конца,  
Но  все  же,  как  жестока  была  с  ним  судьба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441149
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.08.2013


…мрії*

Я  з  сонцем  люстерком  гралася  тоді,
Мені  воно  світило  як  з  дитинства  сни.
Тоді  були  якось    добріші  люди,  і  фільми  і  книжки,
Тоді  мені  здавалось,  що  мрії  керують  усім  в  житті.
Не  знаючи  ні  зради,  не  злоби,  ні  образ,
Мені  про  світ  цей  хотілось  писати  сотні  фраз.
Я  думала,  що  посмішка  дає  життя,
А  люди  не  полюбляють  зовсім  зла.
І  так  хотілося  б  наївною  лишатись,
І  далі  без  турбот  із  сонцем  гратись...
Але,  чомусь  так  повернулося  усе,
Що  навіть  пишуть,  здається,  не  про  те....
Не  знаю,  але  я  б  хотіла  щоб  і  сьогодні  мрії,
Усіх  на  світі  надихали  на  чарівні  дії!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2013


…тайком

Приятный  ветер,  шум  травы,
И  до  сих  пор  общаемся  на  "Вы".
Сейчас  сидим  вдвоем  мы  на  лугу,
И  только  мысли  нагоняют  нам  тоску.
Никто  не  знает  куда  пропали  мы,
А  нам  приятны  звуки  тишины.
Взгляды  мельком  косаються  друг-друга,
И  одуванчики  летают  всюду.
Мы  так  в  спокойствии  сидели,
А  в  это  время  сердца  пели.
Сидели  тихо  не  прикасаясь,
А  души  наши  обнимались.
Я,  лишь  ,ВАМ    Так  улыбалась,
Но  лишь  наедине  я  не  боялась.  
Мы  слышали  как  шагает  к  нам  судьба,
Она  кралась  так  тихо,  как  слепа.
И  может  так  и  есть,  слепа  она,
Но  счастлива  и  от  радости  пьяна.
И  пусть  мы  редко  бываем  наедине,
Но  где-то  поддались  слепой  судьбе.
Теперь  тайком  вот  так  встречаясь,
Мы  вроде  как  и  не  расставались.  
Нам  так  бесценны  минуты  те,
Спасибо  скажем  и  за  это  судьбе.
А  сейчас  я  ВАМ  подняться  помогу,
И  попрощаемся  на  этом  же  лугу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434164
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.06.2013


Знать хотелось…

Мне  бы  знать  хоть  на  пол  шага  вперед,
Что  будет  завтра,  что  нас  ждет.
Как  нам  быть,  если  что-то  не  успеем,
И  оправдано  ли  мы  всю  жизнь  потеем?
Знаю,  что  так  по  правилам  нельзя,
Но  согласитесь,  такого  хочу  не  только  я...
Хорошо  же  быть  к  всему  готовым,
Быть  смелым  и  морально  здоровым.
Но  понятно...  так  не  будет  никогда,
Остается  быть  готовым  нам  всегда!
Готовым  к  счастью,  провалам  и  успеху,
К  неудачам  и  спонтанным  радостям,  потехам.
Как  бы  все  знать    наперед  нам  не  хотелось,
Неожиданности  нам  большую  дарят  смелость!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428824
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2013


…" неіснуюча романтика" part#21

Якось  в  один  момент  ми  обоє  зрозуміли,  що  потрібно  обернутися.  Ми  навіть  в  час-пік,  серед  мільярду  людей  відчули,  що  ми  один  біля  одного...і  обернулися.  Крізь  натовп,  приємні  промені  сонця,  та  крізь  ніжний  білий  пух  тополь,  ми  зустрілися  поглядами.  В  ті  дні  я  була  знервована,  розлючена,  нічого  майже  не  їла,  адже  сесія  в  університеті  забирала  всі  сили  і  бажання,  а  ще  робота  не  давала  вільної  хвилинки,  все  дратувало  і  хотілося  вбити  весь  світ...
 Але  саме  в  той  момент  все  завмерло.  В  секунду  мене  вже  нічого  не  хвилювало,  я  обернулася  і  побачила  тебе.  Час  зупинився,  і  важливим  стало  лише  те,  що  ті  карі  теплі  очі  дивилися  та  наближалися  до  мене.
Ти  підійшов,  обійняв,  сказав,  що  знав  коли  треба  обернутися.  Потім  ми  пішли  до  парку,  валялися  там  на  траві  і  серед  пуху  тополь  ніби  у  сніжку,  сонце  гріло,  а  ми  попивали  холодну  каву  та  вирішували  мої  завдання  до  сесії.  Ти  моє  найліпше  заспокійливе...то  була  моя  найкраща  сесія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428368
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.05.2013


…" неіснуюча романтика" part#20

Весна  щось  цього  року  загуляла  з  зимою,  і  напевно  на  початку  весни  випало  снігу  більше  ніж  за  всю  зиму.  А  потім,  ясне  діло,  то  все  розтавало,  перетворюючи  наші  міста  у  Венецію.
Спершу  три  дні  завірюхи,  коли  все  місто  стояло  та  навіть  на  роботу  нам  не  потрібно  було  йти,  ми  валялися  під  ковдрою  попиваючи  какао  із  зефірками  зварене  мною,  поїдаючи  пиріг  запечений  тобою  та  переглядаючи  усі  серії  "Зоряних  Війн".  Ці  три  дні  ми  дивилися  усі  легендарні  фільми,  грали  у  Фіфашку  та  тішилися  одне  одним.  Ми  робили  сныговикыв  на  баконы,  та  залишали  печиво  пташкам.  Ми  розмальовували  пляшки  з  під  вина  ....і  пили  вино.  Ми  готували  найсмачніші  ласощі,  та  обїдалися  ними.  Були  у  солодкому  засніженому  полоні....
А  потім  завірюха  відступала,  виглядало  сонечко,  і  увесь  сніг  танув.  Як  і  усі  ми  спішили  на  роботу,  по  справам,  цілісінький  день  на  ногах.
І  звичайно  ж  я  промочувала  ноги  наскрізь,  ходила  так  до  вечора  і  приходила  зла  й  трохи  вже  соплива  до  хати.  А      там  був  ти,  і  ніби  супермен  спішив  мене  роззувати,  ставити  гарячий  малиновий  чай,  гріти  воду,  садити  мене  на  диван  та  парити  мені  ноги,  водночас  приносити  мені  рафаелки  та  розповідати  щось  смішне.  Я  безмежно  раділа  в  такі  моменти,  і  хоч  добре  знала,  що  ти  такий  самий  промоклий,  що  твої  черевики  теж  наскрізь  мокрі  десь  під  батареєю  заховані,  що  ти  сам  не  парив  ноги,  а  одразу  ж  почав  готувати  вечерю,  я  була  щаслива,  сварила  за  то  пізніше,  але  була  щаслива.  Потім  Ми  з  тобою  вечеряли,  дивилися  серіали  в  купі  подушок  та  морального  готувалися  до  наступного  дня  з  походами  по  воді.  Це  були  найтепліші  холодні  дні  весни!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410861
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.03.2013


Ужин с убегающей …*

Отличный  ужин  и  очень  вкусное  вино,
Тихий  вечер,  и  все  теперь  в  тебе  мое.
Так  взгляды  неловко  по  всей  комнате  скользят,
Но  лишь  встречаются  они,  так  сразу  глаза  у  нас  горят.
Я  знаю,  молчать  ты  будешь  допоздна,
Но  и  в  твоем  молчании  есть  нежность  и  тоска...
Тоскуешь  часто  ты  за  мною,  и  я  тобою  совсем  не  сыт,
И  так  сидим  вдвоем  с  мечтою,  пытаясь  голод  утаить.
Но  никто  через  минуту  не  сдержится  из  нас,
И  чувства,  музыка  в  секунду,  поцелуем  застынут  на  губах.  
Наверно  Ты  совсем  не  удивишься,  но  так  же  радостью  пьяна,
Со  мною  в  танце  закрутишься    и  снова  не  поедешь  никуда.  
Потом  мы  разговаривать  с  тобою  будем  до  самого  утра,
А  с  рассветом  уснем  так  сладко  сладко,  как  никогда.
Но  тут  через  минуту,  ты  встанешь,  поцелуешь  как  всегда,
И  не  затанцуешь,  и  не  останешься  болтать  о  жизни  до  утра.
Ты  снова  улыбаясь  и  одновременно  плача  сумку  заберешь,
Уйдешь,  сказав  что  не  скучаешь,  снова  мне  соврешь.
Тебя  ведь  снова  ждут  дела,  ждут  победы,  города,
Я  может  быть  жалею,  но  это  сущность  вся  твоя.
Тебя  мне  может  не  догнать,  и  даже  не  понять,
Но  ужинать  тебе  не  перестану  приглашать...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409433
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.03.2013


…Письмо любимой*

Моя  милая  леди,  помните  ли    Вы  когда,
Мы  с  Вами  танцевали,  и  не  замечали  дождя?
Моя  милая  подруга,  помните  ли  Вы,
Как  мы  разбирали  на  ноты,  все  мечты?
Или  как  я  вам  конфеты  покупал,
А  бывало  и  на  кухне  воровал.
Не  знаю  даже,  Дорогая,  как  там  Вы,
Но  лично  я  скучаю  за  всем  тем,  что  вытворяли  мы!
Я  помню  красное  вино,  что  после  заката  пили  ,
Я  помню  Ваше  нежное  лицо,  что  Вы  улыбкой  одарили.
Я  даже  помню  те  стихи,  что  Вы  читали  на  рассвете,
Вы  выхваляли  все  цветы,  и  музыку  неизвестных  мне  поэтов.
Нас  все  наедине  вокруг  одухотворяло,
Нас  каждое  движение  мира  вдохновляло...
О,  Милая,  лишь  только  Вы  настолько  жизнью  меня  поили,
А  сейчас  Вы  далеко,  но  и  там  десятком  писем  одарили.
Я  ужасно  по  Вам  скучаю,  беру  бумагу  и  Вам  пишу,
Не  обращайте  внимание  что  так  криво,  я  просто  весь  дрожу.
Я  Вашей  нежностью  совсем  не  сыт,
Но  я  счастлив  с  Вами  хоть  как-то  быть.
Я  очень  жду  когда  же  Вас  увижу,
О  Боже,  Как  я  эти  километры  ненавижу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407542
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2013


пьяная девушка*

Пьяная  девушка  по  улице  тихо  шла,
Пьяная  девушка  виски  из  бутылки  пила.
Пьяная  девушка  на  самом  деле  не  пьяна,
Она  сумасшедшая  и  немного  грустна.
По  виду  как  будто,  девушка  очень  пьяна  ,
Но  давно  не  берет  алкоголь  ее,  устала  она.
И  такси  ей  не  надо,  не  надо  девченке  тепла,
Только  плиточку  шоколада,  и  спокойствия  грамма  два.
И  дома  спокойствия  ей  не  найти,  в  кафе  не  зайти,
Остается  вот  так  темной  улицей  с  виски  под  руку    идти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405593
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2013


про цікаву історію. . )

Розказати,  насправді,  про  це  дуже  легко,
А  потім  із  пам'яті  то  навіть  не  стерти.
Не  зможеш  забути  й  від  цього  втікти,
Це  просто  цікаво,  що  й  не  кажи!
Мені  розказала  про  це  знайома,
А  вона  то  почула  у  себе  вдома.
Рідним  її  розказала  сусідка,
Сусідці  повідали  з  двору  дітки.
Дітки  взнали  то  в  сусідньому  домі,
Їм  нащебетала  історію  тітонька  Зоя.
Зої  ж,  звичайно,  наспівав  її  брат,
Брату  повідав  то  його  зять.
Зятю  усе  нашептав  його  кум,
А  той  до  сьогодні  про  це  не  забув.
Історія  насправді  ця  дуже  смішна,
Цікава,  повчальна,  і  трохи  лиха.
Зараз  я  Вам  її  розкажу...
А  ні!  Не  встигаю,  вибачайте!  Цьом,  я  біжу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2013


А люди с утра…)

А  люди  с  утра  просыпаются,
Умываются,  солнцу  улыбаются!
Рисуют  радость  из  завтрака,
Заваривают  настроение  из  чайника.
Они  весело  одеваются,
Смотрят  в  зеркало,  кривляются.
А  люди  на  роботу  вприпрыжку  бегут,
По  дороге  покупают  кофе,  поют.
И  в  транспорте  люди  всегда  добры,
Какие  же  прекрасные  рабочие  дни...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400442
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2013


…теплый момент*

я  целовала  тебя  нежно,  страстно  и  любя,
я  обнимала,  и  все  не  верила    в  тебя...
ни  звуку  кроме  джаза  не  слыхала  в  минуты  те,
теперь  всюду,  мелодии  эти  напоминают  о  тебе...
я  вкусом  виски  осталась  на  твоих  губах,
ты  теплым  пледом  на  моих  плечах...
было  уютно  под  винил  отдаваться  судьбе,
пить  карамельный  виски  и  быть  не  во  сне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399762
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2013


…болван*

ломая  креативность  в  руках  напополам,
бежал  по  лестнице  болван.
Он  так  сильно  бежал  чтобы  выбросить  ее,  
что  споткнулся  и  сломал  ребро.
вот  так  не  покладая  даже  силы,
креативность  болвану  отомстила...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396859
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2013


…" неіснуюча романтика" part#19

Я  добре  пам'ятаю  усі  мої  нервові  зриви.  Життя  солодке,  але  ж  куди  там  без  гірчиці,  а  ще  коли  ти  любиш  нею  приправляти.  В  такі  дні  я  лаялася  та  кричала  навіть  на  предмети.  Я  в  черговий  раз  розчаровувалася  в  людях,  і  крізь  сльози  продовжувала  працювати.
А  ти....а  ти  так  спокійно  і  тихо  підходив,  обіймав,  цілував  у  скроню  і  лише  питав,  що  мені  приготувати.  Ти  купував  льодяники  у  вигляді  різних  звіряток  та  дарував  мені  їх...ти  варив  мені  глінтвейн  та  купував  рафаелки...ти  вмикав  солодкий  джаз,  ти  малював  на  мені  смайли....Ти  був  зі  мною.
Кожного  періоду  страшного  невезіння  мого,  ти  був  поруч  і  потрібен  як  ніхто.  Коли  тобі  вдавалося  мене  вкрасти  з  часу  робочих  тижнів,  ти  вів  мене  в  тир  і  ми  розстрілювали  там  телевізори  та  холодильники,  розстрілювали  проблеми  і  невдачі.  Або  ж  ми  йшли  кататися  на  машинках,  або  ж  грали  в  пейнтбол.  Після  цього  всього  ми  засідали  в  кав'ярні,  ти  замовляв  моє  улюблене  мокко,  та  дарував  пачку  шоколадних  цигарок.  Спокійно  та  теплесенько  дивися  на  мене  й  посміхався.  Я  дивуюся  як  ти  витримував  мої  психи.
В  ті  хвилини,  я  навіть  тішилася,  що  в  мене  смуга  невдач.  Це  були  найкращі  нервові  зриви...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013


Между прочем я скучаю… (было время) *

Между  прочем,  я  скучаю,
И  вспоминаю  я  всегда,
Все  дурацкие  поступки,
Что  творили  иногда.
Да  я  помню  про  бокалы,
Что  разбила  у  тебя,
И  я  помню  мемуары,
Что  читал  ты  для  меня!
Было  время  напивались,
И  ползли  мы  так  домой,
И  я  помню  как  смеялись,
Люди,  провожая  нас  с  тобой.
Мы  любили  парки  и  моря,
Даже  помню  все  шедевры,
Все  шедевры  кулинарии,
Что  ты  делал  для  меня.
Я  любила  посмеяться,
Посмеяться  во  всю  грудь,
И  с  тобою  оставаться,
Чтоб  с  тобою  и  уснуть!
Между  прочем  я  скучаю  за  тобою,
И  за  осенью  вон  той,
Мы  дурачились  с  тобою,
Ныряли  в  счастье  с  головой.
А  теперь  держу  листочки,
Что  я  в  парке  подняла,
Их  держу  я  в  толстой  книжке,
Что  читал  ты  для  меня...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396044
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2013


…кіно*

Ніжне  та  прекрасне  в  той  вечір  було,
Місто  затишне...м'якістю  усе  обплело.

Соняшникові  ліхтарі,  заглядали  у  вікно,
Сніг  танцював,  все  на  світі  тішило.

В  кімнаті  лише  пластинки  та  вино,
Спокій,  сигарети,  ми,  та  німе  кіно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013


…" неіснуюча романтика" part#18

Цієї  зими  я  щось  розхворілася...  ну  я  люблю  хворіти  коли  не  потрібно,  але  цього  разу  я  перевершила  себе.  Ти  на  мене  дуже  сварився,  що  себе  не  бережу,  що  тебе  не  слухала,  що  не  вдягалася  (адже  усі  новорічні  свята  я  провела  лікуючись).  

Так  я  вредна,  і  дійсно  не  слухала  тебе,  і  можливо  ти  ображався,  проте  ти  кожного  дня  цілував  мене,  приносив  теплий  малиновий  чайчик,  купував  солодощі,  та  годував  супчиком.  Кожного  ранку  я  прокидалася  і  ти  допомагав  мені  зробити  уколи,  робив  сніданок  та  веселив.  Доглядав  за  мною  як  за  дитиною,  як  за  своєю  донькою,  чарівно.

А  потім  і  ти  захворів,  я  тебе  заразила,  і  через  це  мене  дуже  совість  гризла.  Ти  знову  сварився  на  мене,  казав,  що  я  не  винна,  мав  би  теж  пити  ліки  для  профілактики.  І  ось  так  ми  двоє  на  карантині  провели  різдвяні  свята.
Мені  шалено  подобалася  твоя  турбота,  навіть,  коли,  сам  хворів  ти  піклувався  про  мене  сильніше.  Тоді  і  я  на  тебе  сварилася,  адже  теж  турбувалася.

І  тепер  зранку  ми  вже  двоє  пили  ліки,  рахували  лапаті  сніжинки  за  вікном,  читали  один-одному  книжки  в  голос,  та  зовсім  не  зважали  на  хворобу.  Ми  дивилися  мультфільми  Тіма  Бартона,  слухали  записи  Френка  Сенатри  на  платівках,  а  по  вечорах  упивалися  глінтвейном  з  цукерками.  Потім  приймали  ще  кілька  пігулок  на  вечерю,  та  крепко  й  солодко  засинали  в  обіймах  .  
Це  був  мій  найкращий  карантин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395523
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.01.2013


чистилище

Лиш  тиша  і  спокій  в  тамтешніх  краях,
Лиш  душі  бігають  там  по  гаях.
Живого  і  слабого  там  не  знайдеш,
Жодної  рослини  на    полях  тих  не  зірвеш.
Нікого  живого  і  жодних  прикрас,
Надії  вогонь  давно  там  погас.
Примари  сім'ями  бродять  усюди,
Просто  не  дітися  їм  нікуди.
Тут  горять  усі,що  грішили,
Та  давляться  залізом,  що  світ  брехнею  крили.
У  потойбічності  інші  картини,
Урівноважений  навіть,  витримати  не  знайде  сили.
Всі  падші  та  кинуті    ходять  кругами,
Вони  тут  на  вічно,  і  спостерігають  за  нами.
Коли,  що  не  ясно,  то  пекло  пусте,
Крізь  сухість  вітрів  палає  усе.
В  умерших  тут  менше  можливості  щось  та  й  змінить,
Воліють  вони  вибратися,  та  ще  трохи  пожить.
Нам  краще  до  них  не  йти,
Нащо  до  чистилища  відкривати  шляхи.
І  спостерігати  це  краще  здалека,
Інакше  затягне  й  тебе  туди  чорний  лелека.
Цей  хмурий  світ  такий  неосяжний,
Царство  душ  потривожить  лиш  відважний.
Могили  туманом  вкриті  смолистим,
Майже  кожна  труна  крики  в  собі  ховає  не  чисті.
Сюди  кажуть,  кожен  після  життя  попаде,
Слідами  смерті  через  ці  місця  пройде...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2013


…кто кого*

Жутко  и  прекрасно,  не  шутя,
За  мной  ходит  тень  твоя!
Шаг  за  шагом  проследил,
И  все  мысли  уловил.
Так  бесшумно,  словно  мышь,
Ты  подкрался  и  сидишь.
Смотришь,  учишь  ты  меня,
Словно  книгу,  будто  букваря.
Не  понять  же  почему,
Ты  идешь  по  следу  моему.
Мне  не  страшно,  но  не  сплю,
Я  планирую  и  жду,  размышляю  и  сужу.
Времени  у  тебя  осталось  мало,
Я  тебя  почти  достала.
Ты  сейчас  следишь  за  мной,
Думаешь,  я  следующий  трофейчик  твой!
Но  вот  я  себе  давно,
Знаю  кто  в  конце  кого!
Разбросала  я  тебе,
Мышеловки  на  себе.
Ты  уж  точно  не  заметишь,
Вдруг  оступишься  и  треснешь!
Ты  расколешься  как  лед,
Ты  сломаешься,  внутри  умрешь!
Я  ведь  тоже  не  слаба,
Первою  поймаю  я  тебя!
И  пока  за  мной  следил,
Ты  не  понял  кто  кого  учил!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391426
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.01.2013


…ветер

как  жаль  что  мечтал  он,  молил  и  желал,
но  в  объятья  ее,  он  так  и  не  попал...
пьяным  угаром,  качая  подвесные  мосты,
ветер  рвется,  гуляет,  и  орет  о  любви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383973
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.12.2012


письмо маме*

Напишу  письмо  я  Маме,  расспрошу  про  все  ее  дела,
Напишу  ей  -  Как  твое  здоровье?  Как  робота?  Как  сама?

Расскажу  тебе,  Родная,  как  достали  поезда,
Как  отлично  выступала,  и  о  роботе  до  допоздна.

Похвалюсь  я  новою  победой,  опишу  другие  города,
Расскажу  я  также,  что  во  Львове  тоже  началась  зима.

Я  спрошу  тебя  -  А  как  робота?  Как  собака  и  друзья?
Ты  ответишь  -  Все  нормально,  Доченька,  ты  не  голодна?

Я  тихонько  посмеюсь,  отпишу  тебе  что  я  сыта,
А  ты  скажешь  -  Я  переживаю,  ты  же  у  меня  одна!

А  еще  я  напишу,  что  репетируем  весь  день,
Все  нормально,  только  ночью  ехать  лень.

Ты  похвалишь,  улыбнешься,  скажешь-  Молодцы!
Спросишь,  нужны  ли  деньги,  и  удачи  пожелаешь  от  души!

Я  с  тобою  попрощаюсь,  закрою  и  отложу  ноутбук,
А  ты  ведь  дальше  переживаешь  не  опуская  рук.

А  я  там  дальше  побегу  по  делам,
И  вдруг  вспомню,  что  тебе  не  сказала,  Мам!

Не  сказала,  что  скучаю,  не  сказала  что  люблю,
Не  сказала  Тебе  спасибо,  что  Тобой  я  дорожу!

Но  ведь  сразу  после  выступления,  я  Тебя  наберу,
Ты  меня  похвалишь,  скажешь  -  Я  Тебе  люблю!

И  в  улыбке  я  скажу-  Я  тоже!  И  спасибо  Мам,Тебе!
Ты  же  самая  Родная  и  Близкая  Мне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383212
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 07.12.2012


…карманы*

Засунула  руку  в  карман,
Оттуда  достала  мелочь,  воспоминаний  пару  грам.
Черновики  с  признаниями  там  нашла,
Конфета  и  список,  надпись-"купить,  еда!".
Еще  там  нашла  от  квартиры  ключи,
Билеты  с  трамвая,  свои  стихи.
...В  кармане  часто  руки  вместе  грели,
А  потом  на  найденные  там  же  деньги  в  кафехе  ели.
Там  отрыла  твою  еще  жвачку,
Фотки  и  зажигалку.
Так  странно  куртка  моя,
Но  в  карманах  там  больше  твоего  барахла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379628
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.11.2012


…вино

терпкое  на  вкус,
разбавляя  мысль  мусс.
растекалось  как  горячий  воск,
пропиталось  прямо  в  мозг.
все  что  нужно,  и  дано,
рассказало  то  вино.
я  считала  прям  до  ста,
но  я  сбилась,  и  не  зря.
если  б  не  купил  его,
я  б  не  пила  то  вино.
не  отрава  и  не  яд,
просто  это  как  бы  шах  и  мат.
проиграла  не  играя,
заигралась  слов  не  зная.
все  что  было  то  прошло,
допиваю  я  вино....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379095
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.11.2012


…как-то на тротуаре*

Блестит  тротуар,
И  над  городом  белый  туман...
Желтые  что-то  шепчут  фонари,
Что-то  приятное,  и  может  о  любви.
Люди  пешком,
Мысли  дымком...
Так  слепо  гуляют  мечты,
Песни  бродяг  звучат  от  души.
Птицы  съедают  хлеба  куски,
Им  их  оставили  туристы  из  Москвы.
А  мы  шагаем,  кофе  пьем,
А  мы  молчим  и  что-то  ждем....
Лужи  отзеркаливают  мир,
У  каждой  кафешке  свой  пир.
Запах  кофе  сводит  с  ума,
Держу  тебя  за  руку,  и  не  хочу  сна...
Звезды  запутались  в  тумане,  и  молчат,  
Люди  прятались  в  ресторанах,  и  кричат.
А  мы  с  тобой  на  тротуаре  остались,
Глазами  касались...
Сыпались  чувства,
Но  мы  расстались....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378939
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.11.2012


…про те, що сниться*

Я  бачу  сни,  що  є  за  рогом,
Вони  збуваються  завжди.
Вони  неначе  внутрішня  тривога,
Шкребе  і  ходить  по  душі.  
Я  б  мріяла  лише  про  добрі  сни,
Якщо  ж  збуваються  вони!
Та  знаю  я  і  знають  всі,
Не  бувають  лише  хороші  сни...
Лягаєш  спати,  немов  ідеш  в  кіно,
І  ти  ж  не  знаєш,  яке  буде  там  воно.
Але  найстрашніше  бачити,напевно,  сни...
З  картинами  подібними  як  у  Далі.
Такі,  що  ніби  шепочуть  щось  тобі,
Але  ніколи  не  розберешся  у  них  ти!
А  ще  страшненько,  коли  в  житті,
Люди  говорять  те  ж,  що  й  у  тебе  в  сні.
А  ще  бувають  сняться  мені  казки,
Тоді  шкодую,  що  не  збуваються  вони.
Також  бувають  сняться  мрії,
І  теж  хочеться  щоб  були  вони  правдиві...
Та  й  взагалі,  я  бачу  щоночі  кольорові  сни,
І  дуже  дивно  коли  збуваються  вони...
Але  я  б  хотіла,  
Щоб  збувалися  лише  ті  де  сняться  мрії.
Тоді  б  я  висипалась  як    дитя,
Й  ще  більш  любила  це  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012


…мечта*

Его  я  съела  бы  губы,
Расцеловала  бы  лицо...
Я  бы  нежно  обнимала  руки,
И  боготворила  бы  Его...
Я  бы  в  ласке  Его  купала,
И  мастерила  бы  Ему  мечты....
Я  бы  все  Ему  отдала,
Но  только  в  жизни  не  видались  мы...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376708
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2012


…Загадка*

Сжимая  в  ладошке  мечту  твою,
Эта  чертовка  улыбается  миру  всему.
И  как  бы  не  плакал  ее  раб,
Он  служить  ей  только  рад.
Барышня  эта,  совсем  не  проста.
Она  приятна,умна,
Но  вершит  миром,  до  самого  темна.
И  все  называют  ее  Богиней  морей,
И  каждая  минута  ее  жизни-  это  апогей.
И  может  боятся  ее  все...
Но  это  нежнейшие  создание  на  Земле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375491
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2012


…. встреча*

Где-то  под  очками  томился  тот  взгляд,
Что  же  мы  молчали?  Разве  ты  не  рад?
И  музыка  играла,  и  пили  мы  вино,
Но  дальше  мы  молчали,  не  надо  ничего.
И  вдруг  явились  звезды,  и  развелись  мосты,
И  мы  заговорили,  языком  любви...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373147
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.10.2012


Моя девочка слушает джаз…

Моя  девочка  слушает  джаз,
Каждый  вечер,  вспоминая  нас.
Моя  девочка  пьет  вино,
Вспоминая,  как  покупал  я  его.
Моя  девочка  любит  всех  обнимать,
И  всех  на  свете  друзьями  звать.
Моя  девочка  пишет  стихи,
Когда  все  вокруг  скучны.
Мою  девочку  знают  все,
Как  самую  добрую  на  Земле.
Моя  девочка  обожает  котов,
У  них  мягкие  лапы,  как  сотни  сладких  снов.
Моя  девчушка  улыбается  всем,
Ей  неудачи  не  знакомы  совсем.
У  моей  девочки,  голубые  глаза,
Когда  смотришь  в  них,  летает  душа.
Моя  девочка  слушает  джаз,
И  эти  мелодии  обвивали  нас.
Под  Армстронга  моя  девочка  засыпала,
И  под  кофе  приготовлено  мной  вставала....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372033
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.10.2012


Сон…

Во  мраке  лесном  девушка  рыдала,
Белая  кожа  под  лунным  светом  сияла.
А  волосы  ее,  обвивало  зло.
Из  дали  маленькая  она,
Плакала  в  лесу  одна.
Так  страшно  стало  за  нее,
И  даже  не  сделаешь  ничего.
И  вот  подняла  свои  голубые  глаза  она,
И,  О  Боже!  Такого  не  видел  Я!
Ведь,  в  тот  же  момент  как  взглядом  коснулись  луны,
В  миг  почернели  они.
И  волки  вдруг  выбегали  из  кустов,
За  ними  разбрасывался  жуткий  вой.
И  начали  на  клочья  рвать  платье  ее,
Оставили  голой,  и  окружили  вокруг  все.
Она  же  поднялась  сама,
И  только  блестели  черные  ее  глаза.
Как  призрак  по  лесу  пошла,
А  за  нею  волчья  стая  вся.
И  ветер  сорвался,  и  крушилось  все,
А  когда  я  проснулся,  то  не  смог  забыть  ее.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370875
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.10.2012


…испил из Вас я все нектары*

Испил  из  Вас  я  все  нектары,
Что  есть  си  на  Земле...
Под  звуки  не  моей  гитары,
Я  песни  допивал  Себе.
О  сколько  можно  Вами,  милая,  давится?!
И  Даже  за  руку  не  держась,  и  громко  надо  Мной  глумится,
Вы  болью  наполняли  Нас!
Я  больше  Вас  не  встречу...Вы  подливали  яд  в  вино!
И  почему  мне  так  не  Все  равно?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370691
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.10.2012


…сьогоднішня осінь*

Сьогоднішню  осінь  ні  з  чим  не  зрівняти,
Ось  бігають  люди,
Всіх  пре  погуляти.
Асфальтом  біжать  рештки  дощу,
А  я  десь  містом  тихо  ходжу.
От  знаєте  як,  сяду  в  кафе,
Замовлю,  як  завжди,  солодке  лате.
А  може  візьму  ще  круасан,
Й,  напевно  забрудню  ним  сарафан.
Ну  діло  не  в  тому,
Я  сяду  собі,
Й  дивитимуся  тихо,  як  люди,  Хто  куди.
Ось  маленькі  школярі,
Жуючи  булки,  тягнуть  свої  рюкзаки.
Кумедні  такі,
Краватки  в  хлопчиків,
В  дівчаток  білі  банти.
І  знову  до  мене  прибіжить  собака  цікава,
Її  пожалкую,  й  віддам  пів  круасана.
Загляну  навпроти,  Там  теж  є  кафе,
Ось  жіночка  читає,  на  книжці  пише  -  Бодлер.
Цікаво,  що  то  за  одна,
Коли  під  обід  читає  "Квіти  зла".
Ну  ось.  вже  знов  задощило,
Якраз  в  такий  час  для  ресторанів  стається  диво.
З  першою  краплею  Усі,
Забігають  в  найближче  кафе.  Диваки!
Мрійливо  дивлюся,  спокійно  сиджу,
Я  сама,  звичайно  когось  підсісти  впущу.
І  тут,  може  зав'яжеться  якась  розмова,
Ну  знаєте,  про  моду  чи  про  Бодлера.
А  далі,  доп'ю  я  своє  лате,
Ось  так  вже  сидіти,  то  Не  Те!
Піду  під  дощем,  кудись  ще  зайду,
Поспостерігаю  ще  осінь,  і  кави  поп'ю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012


…" неіснуюча романтика" part#17

Було  досить  дивно,  що  я  прийшла  до  тебе  в  такому  стані.    Вже  боса.  з  пляшкою  вина  в  одній  руці  та  з  босоніжками  в  іншій,  рожева  суконька,  хаотичні  кучері  та  мій  п'янкий  настрій.  Постійно  в  такому  незрозумілому  стані  я  дзвонила  тобі,  ти  забирав  мене  чи  просто  запрошував  до  себе,  де  б  ти  не  був,  але  ти  ніколи  не  кидав  мене  такою.  І  навіть  коли  ти,  можливо  десь  ображався  на  мене,  все  одно  ти  з  посмішкою,  такою  ніжною  посмішкою  зустрічав  мене,  та  дуже  тішився  моїм  дурним  витівкам.  В  той  вечір  ти  так  само  ніжно  зустрів  мене,  посміявся  та  лагідно  обійняв.  Коли  ми  обидвоє  тримали  такий  стан  це  було  не  так  смішно,  проте  також  було  потішно.
Ти  провів  мене  на  кухню,  заварив  мені  чаю  з  корицею,  і  з  широченною  посмішкою  почав  розпитувати  де  я  так  встигла  розвеселитися.  Довго  сміявся  над  моєю  розповіддю,  відкрив  вино  і  розлив  по  чашкам  та  провів  в  кімнату.  Там  вмикав  якусь  акустичну  музику  і  молив  мене  вгамуватися,  адже  я  танцювала  співала  та  бігала  усюди,  надзвичайний  стан.  Потім  ти  заспокоював  мене  обіймами,  нарешті  всаджував  і  ми  довго  розмовляли  попиваючи  вино.  Ти  так  ніжно  з  мене  знущався,  адже  я  не  ображалася  і  теж  сміялася  з  тобою  до  самісінької  ночі.
Я  обожнювала  приходити  до  тебе  п'яною....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012


Кошка*

На  мягких  лапах,  неважно  куда,
Бродила  по  свету  кошка  одна.
На  солнце  сидела,  смотрела  в  глаза,
При  холоде  мурчала,  хотела  тепла.
Ей  тысячу  дорог  суждено  поведать,
Она  умела  плавать,  а  в  мечтах-летать.
Все  больше  и  больше  удивлялась  она,
Как  люди  жестоки,  и  всем  желали  зла.
Но  никогда  не  прекращая  мечтать,
Она  улыбаясь,  тепло  старалась  всем  отдать.
Ведь  кошки  не  все  сами  по  себе,
Им  тоже  нравится  тепло  на  душе.
Усики  её  ощущали  за  километры  добро,
А  нежные  глаза  уничтожали  все  зло.
Ей  нравиться  по  миру  бродить,
И  счастье  и  радость  людям  дарить.
Волшебная  кошка  ходит  везде,
О  милая  кошечка,  зайди  и  ко  мне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362574
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.09.2012


…Дні*

Ну  так  буває,  коли  працюєш  весь  час,  читаєш  чи  пишеш.  Спілкуєшся  з  друзями  лише  коли  йдеш  з  ними  в  кіно,  чи  коли  вже  після  роботи  прибігаєш  до  них  в  паб,  де  вже  не  першу  годину  вони  пиячать  і  розважаються.  Чи  інакше,  ти  спілкуєшся  з  друзями  лише  на  роботі.
Мій  стандартний  сценарій  вечорів  простий.  Захопивши  щось  на  вечерю  в  супермаркеті,  разом  із  черговою  пляшкою  вина  крокую  додому.  Так  от  і  сьогодні...
Правда  вечері  почався  дощ,  мене  з  магазину  трохи  провів  під  своєю  парасолю  якийсь  молодий  чоловік,  але  він  нічого  навіть  не  говорив  зі  мною  цих  сім  хвилин.  Боявся,  чи  що?  Він  був,  певно,  єдиним  відхиленням  від  стандартної  програми  сьогодні.  Ну  я  забігла  до  під'їзду  вже  трохи  намоклою.    Десь  за  паперами  та  книжками  відрила  ключі.  В  моїй  квартирі  досить  затишно  і  тихо,  лише  мій  папуга  вітається  коли  я  вмикаю  світло.  Дві  кімнати,  балкон,  кухня  невеличка  і  вбиральня.  Все  досить  стандартно  та  гарно,  на  мій  погляд.  
Прийшовши  я  одразу  ж  увімкнула  музику  та  дістала  шоколадку.  Потім  відкрила  вино  і  цигарки,  та  почала  вивалювати  усе  з  сумки.  Декілька  книжок,  якісь  анотації,  роздруковані  статті,  флешки  і  звичайно  ж  якесь  їдло  на  сніданок,  а  може  й  на  вечерю.  Я  щось  забігалася  і  зовсім  забула  про  порожній  холодильник,  тож  вийшовши  з  автобусу,  одразу  ж  пішла  в  супермаркет.
В  мене  є  колекція  винних  келихів,  мене  батько  привчив,  що  кожен  алкоголь  повинен  мати  свій  особистий  притулок,  тож  крім  п'яти  видів  келихів  для  вина,  в  мене  також  чекали  свого  наповнення  на  поличці,  чарки  для  віскі,  лікеру,  мартіні  та  звичайні  чарочки  для  горілки  (вони  були  видовжені,  тож  слугували  також  ємкістю  для  залпових  коктейлів).
Моє  улюблене  червоне  було  як  бальзам  на  душу.  Сьогодні  як  ніколи  втомилася,  навіть  не  фізично,  морально  більше,  тож  напівсолодке  зараз  якраз  в  тему.  З  шоколадкою  та  бокалом  пошкандибала  до  робочого  столу,  на  фоні  грає  джаз,  вмикається  ноут,  я  в  цей  час  переглядаю  роздруківки  та  сьорбаю  свій  багряний  нектар.  Робота  також  дає  домашнє  завдання,  не  в  кожного  таке  буває,  проте  виходить,  що  в  мене  школа  не  закінчиться  ніколи,  бо  постійно  є  ДЗ.
Чарлі  знову,  щось  мені  розказує  і  викрикує  моє  ім'я,  в  мене  дуже  багатослівний  папуга,  колись  навіть  вірш  якийсь  розказував,  батько  навчив.
 Якось  дощ  за  вікном  не  стухав,  і  я  знову  згадала  чоловіка,  що  трохи  мене  провів  під  парасолькою.  Рутина,  мене  пожирає  рутина!  Все  ж  здається  є,  але  не  вистачає  часу  на  це  все.  Просто  пірнула  кудись,  і  виходить  втонула  від  усього  сущого  в  житті.  Нічого,  зараз  долю  собі  червоненького,  попрацюю,  а  завтра  після  роботи  піду  до  своїх  в  паб....можливо.  Можливо  завтра  піду....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2012


…" неіснуюча романтика" part#16

Ти  привіз  мені  яблук  на  велосипеді,  постійно,  щось  мені  привозив  на  своєму  двоколісному  коні.,  чи  то  морозиво,  чи  просто  квіти.  До  моєї  квартири,  що  в  старій  частині  міста,  ти  просто  обожнював  приїздити,  і  не  лише,  щоб  мене  потішити,  але  й  для  того,  щоб  посидіти  зі  мною  у  кав'ярні,  що  була  в  сусідньому  домі.  Я  зустрічала  тебе  поглядом,  коли  ти  під'їжджав  до  будинку,  бігла  до  низу,  цілувала  ніби  не  бачила  місяць,  забирала  посилку  привезену  тобою  до  квартири,  та  бігом  спускалася  щоб  насолодитися  кавуньою  на  свіжому  повітрі.
Ми  сідали  на  літньому  майданчику,  ти  жив  не  далеко,  хоч  і  не  в  такому  старому  будинку  як  я.  Якось  так  попивали  свій  кофеїн,  а  ти  розказував  новесенькі  історії  з  роботи.  Сміялися,  жартували,  іноді  брали  собі  смачненьку  наливку,  якусь  ягідну,  чи  кавову.  Я  жартувала,  що  тебе  оштрафують,  адже  ти  за  кермом.  Ти  мило  посміхався  і  витягав  з  кишені  ще  один  дарунок  мені.  Я  вже  знала,  що  це,  мій  найсолодший  подарунок,  найулюбленіші  цукерки.  Ти  завжди  привозив  мені  трюфелі,  я  обожнювала  ці  смаки  вечору.  Так  ми  сиділи  ще  довго,  іноді  я  виходила  зі  своїм  нетбуком  (нашим  ремеслом),  та  ми  писали  щось  на  роботу.  Це  були  найсмачніші  дні  з  найсмачнішими  подарунками!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361035
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#15

Останні  трошки  холодні  дні  літа,  сонечко  гріє,  але  вже  навіює  осінь.  Дітки  збираються  до  школи,  а  ми....  
Було  добре  там  з  тобою,  було  добре  нам  всі  ці  дні.  Моря,  походи,  гори,  ліси,  ти  і  я.  І  ось  нам  вже  скоро  потрібно  їхати,  їхати  разом.  Ми  ж  усюди  поруч,  навіть  не  вдома  ми  поруч.  В  дорозі  в  нас  особливі  хвилини,  певно  найпростіші  та  найцікавіші.  Наші  сумки  розклеєні  різними  веселими  наліпками,  твій  рюкзак  залатаний  мною,  а  моя  сумка  подарована  тобою.  Звуки  потяга  чи  шум  вітру  в  автобусах,  були  для  нас  ніби  музикою  життя,  рух  -  це  життя.  І  ми  жили,  не  спокійно,  разом  та  весело.  Я  пам'ятаю  усе,    густий  дим  солодких  цигарок  в  тамбурі,  запахи  черешні,  шоколаду  та  ванілі  постійно  перепливалися  і  лишалися  за  нами.  Потім  солодке  вино,  і  канапки  з  сиром,  фільми  на  ноутбуці  та  музика  в  плеєрі,  ігри  в  слова,  та  читання  книжок.  Ти  постійно  вкривав  та  обіймав  мене,  щоб  не  замерзла,    а  я  тобі  нагадувала  одягнути  шкарпетки.  
Ми  постійно  зустрічали  світанки  в  дорозі,  фотографували  випадкових  попутників  з  якими  розговорилися,  і  обов'язково  чай.  Чай  то  незамінне,  або  ж  в  термосі  заварений  тобою  чорний,  і  мною  ромашковий,  або  ж  в  дзвінких  склянках  на  металевій  підставці,  що  розносить  добрий  провідник,  або  трохи  рознервована  стюардеса  вагону.
 Наша  дорога  була  найцікавішою,  після  таких  маленьких  пригод,  ми  все  обов'язково  записували  у  щоденник  подорожей,  цікаві  люди,  приємні  провідниці,  веселі  водії,  усе  ми  записували  та  зберігали.  Я  обожнювала  їздити  з  тобою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360884
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.08.2012


…повернення*

Повертаючись  в  місто  щораз,
Я  в  повітрі  чую  джаз.
Йду  в  кав'ярню,  що  за  рогом,
З  чашкою  лате  забуваю  про  дорогу.
Відійшла  з  ковтком  тривога,
Я  щаслива,  я  вже  вдома.
Фоном  чується  Вона,
Ніжна  музика  Оця.
Інструменти  мов  живі,
Імпровізацією  танцюють  по  душі.
Зводить  з  розуму  в  цей  час,
Кава,  мрії  та  солодкий  джаз.
Так  щоразу  у  кафе,
Зустрічаю  місто  це!
Та  мелодії  усі,  не  затихнуть  у  кінці.
Каву  знов  я  допиваю,
Й  з  ними  в  новий  путь  рушаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#14

Чого  ти  чекав  тоді,  я  досі  не  знаю.  Пам'ятаю  той  день.  Це  був  четвертий  сумісний  ранок.  Ми  четвертий  день  прокидалися  разом.  Нічого  не  обговорюючи,  ти  знову  готував  сніданок.  Ми  були  ледь  знайомі,  та  увесь  тиждень  в  Києві  ми  проходили,  прокидалися  та  снідали  разом.  І  ось  на  четвертий  ранок  ти  готуючи  їсти,  спитав  чи  я  не  проти,  щоб  так  було  завжди.  В  той  момент  я  попирхнулася  кавою  і  величезними  очима  дивилася  на  тебе.  Мабуть,  в  той  ранок  я  вперше  відчула  щось  справжнє  в  тобі.  Я  довго  не  могла  нічого  сказати  у  відповідь,  а  ти  просто  поставив  біля  мене  тарілку  з  сніданком  і  додав,  що  хочеш  снідати  зі  мною  щодня.  Чомусь  на  четверте  спільне  пробудження  ти  вже  був  готовий  на    все  зарази  Нас.
Та  поїздка  до  столиці  взагалі  перевернула  наші  життя.  їхали  на  конференцію,  а  потрапили  в  обійми  одне-одного.  Ти  мені  сподобався  своєю  невимушеністю,  а  я  тобі  своєю  агресією  та  гумором.  Той  тиждень  змінив  усе,  ми  ходили  разом  по  усіх  зустрічах  за  руку,  називали  один-одного  поважно  так  колегами,  вечорами  слухали  рок  і  джаз,  випивали  по  пляшці  вина  і  вже  точно  знали,  що  по  іншому  не  зможемо.  Коли  ми  ставали  вже  хмільними,  ти  брав  свого  фотоапарата  і  фотографував  мої  дурощі,  я  ж  коли  вип'ю  ще  більш  шалена,  і  ти  це  полюбив,  сильно  і  одразу  ж.  І  тепер  ми  завжди  передивляємося  альбоми  з  наших  перших  спільних  днів.
Назад  ми  вже  верталися  разом,  і  таке  теж  буває.  живемо  в  одному  місті,  рідне  місто  теж  спільне,  а  зустрілися  в  столиці.  Люблю  нашу  професію,  якби  не  вона.  не  було  б  і  Нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360553
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.08.2012


…безсоння і коньяк*

Живуть  десь  у  моїй  голові,
Спутані  алкоголем  міцні  вузли.
Коньяк  і  кава  на  столі,
Це  я  так  плету  вузли  собі.
Ну  я  ж  не  звір,  і  не  стіна,
Трохи  маю  почуття.
І  коли  я  вже  не  сплю,
Алкоголем  час  я  цей  заллю.
Може  скажеш,  що  дарма,
Та  й  іншого  виходу  нема.
Так,  я  знаю,  то  шкідливо,
Просто  десь  загубилось  моє  диво.
Знаєш,  кажуть  тут  усі,
Кожен  має  диво  у  житті.
Щось  моє,  я  відчуваю,
Десь  у  лісі  заблукало.
Так,  можливо  я  дурна,
Але  ж  вип'ю  то  до  дна.
Ти  б  так  зараз  не  кричав,
Краще  взяв  би  і  собі  бокал.
Ти  не  бійся,  я  посплю,
Години  вистачить  сну.
Якось,  знаєш  я  зламалась,
Трохи  випила,  зірвалась.
Ну  не  вічно  ж  посміхатись,
І  в  позитив  вдаватись?
Так,  ти  правий,  то  фігня,
Але  ніч  сьогодні  для  пиття.
Зараз,  зараз,  зачекай,
Ще  ковточок,  а  тоді  вже  й  чай.
Я  тебе  тут  трішки  нагрузила,
Вибач,  друже,  не  хотіла.
Ось  цигарку  докурю,
І  обов'язково  спати  піду.
Якось  ці  вузли  тобі  я  показала,
Ні  не  треба!  Майже  розв'язала.
Перед  сном  буває  так,
То  безсоння,  то  коньяк!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#13

Ти  і  я,  ми  щось  неймовірно  божевільне.  Коли  ми  шли  з  вечірок,  ми  обов'язково  йшли  на  каву,  в  якому  стані  не  були  б  ,  і  як  би  не  поспішали  на  роботу.  Ну,  по-перше,  ми  постійно  личили  одне-одному,  по-друге,  на  вечірках  ми  довго  не  затримувалися,  тож  кожне  закінчення  масових  веселощів,  ми  заливали  солодким  кофеїном  сидячи  у  вбранні  однакових  тонів  та  стилів.  
Взагалі  ти  і  я  були  патологічними  кавоманами.  Тут  ми  теж  підходили  одне-одному.  Ти  постійно,  як  чарівник  країни  Озз,  показував  мені  нові  кав'ярні,  де  б  то  вони  не  відкривалися,  чи  в  нашому  рідному  місті,  чи  в  тому  де  ми  вперше  випили  каву  разом.  Наші  смаки  були  схожими,  і  добре,  що  не  однаковими,  але  ми  постійно  знали,  що  точно  хоче  інший.  І  ось  з  кожною  нашою  улюбленою  кав'ярнею  мене  знайомив  ти.  Як  завжди  знав,  що  мені  сподобається,  і  замовляв  нам  те,  що  кожен  полюбляв  найбільше,  твоє  американо  і  моє  мокко.  Ці  солодкі  митті,  відчуття  нового  нашого  місця  та  аромат  свіжої  кави.  
Ось  раз  ти  так  познайомив  мене  з  нашою  кав'ярнею,  ну  не  те  щоб  наша  як  власників,  а  саме  наша,  як  місце  куди  ми  завжди  після  вечірок  втікали  в  тишу,  де  ми  які  незаперечно  личили  один-одному,  занурювалися  в  свої  смаки  та  в  свої  думки,  спільні  думки.  Як  завжди  я  мокко  а  ти  свою  бразильську  кавуню,  у  вигляді  американо.  Ти  тримав  мене  за  руку,  і  вже  знявши  метелика,  щось  жартував,  потім  тішив  мене  цукеркою  і  цілував  у  шию.  Далі  ми  повільно    розпивали  наш  солодкий  кофеїн,  і  довго  поглядами  говорили,  що  ми  ідеально  підходимо  одне-одному,  і  не  лише  в  смаках,  і  не  лише  в  той  вечір,  а  взагалі,  ми  половинки  одного  суцільного  та  божевільного  механізму.  Це  було  найкраще  мокко  в  житті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359860
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.08.2012


Дорога

Як  завжди  дорога  це  думки.  Дорога  додому  в  маршрутці,  чи  просто  коли  їду  до  якось  міста,  потяги,  маршрутки.  Все  це  завжди  є  невід'ємною  частиною  в  моєму  житті.  Сьогодні  так,як  завжди,  жовта  залізяка  з  кріслами,  потрібний  номер,  сіла.  Ніколи  не  чую  жодного  непотрібного  звуку,  лише  музика  із  моїх  синеньких  навушників,  та  думки,  думки,  дим,  дорога,  думки.  Колись  в  одній  книзі  Антона  Кушніра,  він  описував,  як  можна  споглядати  особисті  кліпи  в  житті.  Засовуючи  навушники  у  вуха,  ми  поринаємо  у  свою  музику,  спостерігаємо  за  людьми  та  подіями  під  неї,  так  і  виходить  кліп,  який  потім  ти  можливо  згадаєш  і  осмислиш.  Так  і  я,  а  може  і  багато  хто.  Рятуючись  від  постійного  шуму  урбану  та  людей,  ми  поринаємо  з  головою  у  свою  музику  не  оминаючи  думки.  
Я  завжди  пересуваючись  кудись  по  місто  чи  за  його  межі,  будучи  самою,  пірнаю  в  мелодії  свого  ледь  живого  плеєру.  Тоді  звуки  найрізноманітніших  стилів  та  виконавців  з  легкістю  змушують  задуматися,  і,  що  найцікавіше,  ти  думаєш  про  все.  Ти  думаєш  про  те,  що  щойно  побачив,  про  людей,  ну  і  звичайно  про  себе.  Ти  знаходишся  на  самоті  в  такі  моменти,  на  самоті  посеред  натовпу.  Спостерігаючи  з  а  людьми,  що  навколо,  можна  прочитати  їхні  настрої,  їхні  плани.  
От  і  сьогодні  їду,  на  район  дитинства,  зайшла  пара.  він  з  нею  явно  не  говорить,  вона  його  намагається  заспокоїти.  Тітонька  зла  на  весь  світ  і  на  все,  що  рухається.  Дівчина  спішить  до  центру  гуляти.  Чоловік  їде  з  роботи.  Чомусь  саме  в  транспорті  видно  всіх  наскрізь.  А  під  звуки  музики,  що  подає  до  навушників  твій  вірний  друг,  ці  всі  спостереження  іноді  нагадують  короткометражки.  Коли  виходиш  з  транспорту  бачиш,  хто  насправді  чемний.  Йдеш  далі,  згадуєш  все  побачене,  і  відчуваєш  себе  якимсь  поза  кадровим  спостерігачем,  ніби  ти  і  не  їхав  там  з  тими  усіма,  ніби  не  сидів  в  кінці  біля  вікна.  
Дивно,  їдеш  в  транспорті  у  натовпі,  а  насправді  ніби  наодинці,  і  лише  спостерігаєш  якусь  картину  з  фільму  на  якомусь  телевізорі  з  реальним  зображенням,  але  цей  фільм  йде  під  Твою  музику.Під  твою  музику  і  твої  думки.  Дорога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359271
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#12

Я  шалено  тішилася  коли  йшла  на  роботу.  Першу  половину  робочого  дня  я  бігала,  по  офісу,  по  справам,  адже  дуже  чекала  обідньої  перерви,  нашого  обіду,  лиш  нашого.  Ми  працювали  по  різних  кінцях  центру,  та  постійно  зустрічалися  десь  в  парку.  По  дорозі  ми  купували  один-одному  щось  смачненьке,  та  летіли  все  дужче  на  зустріч.  

В  парку  ми  сиділи  на  траві,  довго  обмінювалися  обіймами,  і  куштували  страви  ті,  що  принесли.  Ти  приносив  з  собою  рафаелкі,  а  я  тобі  купувала  гарячі  круасани  з  джемом.  Також  ти  приносив  з  собою  хліб,  і  ми  годували  голубів.  Вони  їли  прямісінько  з  наших  рук  так  ніби  вони  вже  нас  знали.  Ми  попивали  кавуню  з  термосу,  та  валяючись  на  траві,  роздивлялися  хмаринки.  Ти  розказував  історії  своїх  клієнтів,  та  про  їхні  замовлення.  Я  захоплено  слухала,  і  насолоджувалася  твоїм  солодким  запахом.    Як  завжди  ти  лоскотав  мене  за  вушком,  а  я  була  готова  з’їсти  і  тебе  також.  Часто  ми  дурники  забували,  що  лежимо  на  траві,  та  повертатися  доводилося  із  зеленим  одягом,  що  дуже  веселило  наших  колег.

   Далі  ти  давав  мені  ще  одну  рафаелку,  купував  нам  по  смачнючій  каві,  і  ми  розбігалися  по  своїм  робочим  місцям,  закріпивши  наше  прощання  поцілунком.  
Я  не  могла  забути  тої  весни.  Це  були  найкращі  обідні  перерви!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359062
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#11

Звичайно  ж  ми  сварилися,  як  і  всі  нормальні,  чи  не  зовсім  нормальні  люди,  як  ми.  Не  часто,  правда,  проте  суперечки  були.  Ми  з  тобою  взагалі  лояльні  люди,  що  лише  ми  могли  придумати  систему  сварки.  Щомісяця  ми  ходили  закуповуватися  дешевим  посудом,  який  же  і  розбивали  при  суперечках.  Так  ми  два  ідіоти!  В  процесі  ми  кричали,  били  тарілки,  далі  сміх  та  прибирання.  Я  замітала  підлогу,  а  ти  вже  ставив  чайник.  І  вже  на  балконі,  з  величезними  чашками  чорного  чаю  з  корицею,ми  вирішували  все  спокійніше.  Потім  милий  поцілунок  в  шию,  який  просто  вбивав  мене  насолодою,  і  звичайно  малюнки.  Кожного  разу  після  суперечки  ти  малював  маркером  комікси  в  мене  на  руках.  Від  плеча  та  до  пальців  рук  я  була  в  малюнках.  Ти  мило  сміявся  при  цьому  та  сьорбав  чай.
А  я  розглядала  небо,  та  випускала  смачний  шоколадний  дим  від  цигарок,  що  теж  ми  купували  для  сварок.  
Я  просто  обожнювала  наші  суперечки!  І  кожного  разу  коли  я  питала-"  а  як  же  посуд?",  ти  посміхався  обіймав,  та  казав-"  На  щастя!".  Це  були  найщасливіші    сварки  в  моєму  житті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358640
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.08.2012


…історія одного ранку*

...Приїхала.  На  дворі  ранок,  немає  людей.
-  Ні  таксі  не  потрібно,    дякую.  –  звична  фраза  лунає  з  моїх  уст.

 Чомусь  я  переживаю,  проте  о  шостій  ранку  прогулянка  по  самотнім  вологим  вулицям  міста  допоможе  заспокоїтися.  Ти  дивися,  я  навіть  до  підборів  звикла…  ненавиджу  їх.

Темно,  гарно…ні  все  таки  варто  було  виїхати  з  дому.  Мобільний  мовчить,  приємно.  Запах  вранішніх  вулиць  надихає.  Місто  прокидається  потрохи,  певно  відкрило  одне  око  та  з  милою  посмішкою  потягується.

Зліва  володарка  вулиць  працює.  Це  прибиральниця,  я  думаю,  що  вони  володарі  вулиць.  Вони  так  само  як  володарі  великих  держав,  наводять  порядок  і  лад  на  своїх  вуличках.  Золоті  люди  прибиральники.

О,  песик!

-  Привіт,  Малюк.  Як  в  тебе  справи?  –  завжди  розмовляю  з  тваринками.

Вітерець,  теж  прокинувся.  Стільки  приємних  деталей  одного  ранку,  не  загубити  б  цей  настрій  до  вечора.  На  душі  погано  але  так  якось  спокійно.  Треба  закурити.

Напроти  лавки  фотограф  ловить  чарівні  моменти  світанку.  Він  встав  з  ранку  щоб  зробити  портрет  сонного  міста.

Дим  від  цигарки  малює  морські  хвилі,  сонце  пронизує  через  хвилі  проміння.  Місто  оживає  потрохи.  Ехо  від  кроків  рідких  перехожих  розкидається  по  усій  вулиці.  Треба  йти  далі…бувай  лавка.

Зупинки  почав  заповнювати  люд.  Четвер  ще  робочий  день  але  такий  бажаний.  Четвер  то  така  формальна  межа  тижня,  після  нього  останній  робочий  день,  легка  улюблена  п’ятниця.

Я  вже  забула  про  валізу.  Вона  як  вірна  подруга  завжди  поряд.  Їде  на  малесеньких  колесиках  за  мною,  певно  теж  рада  прогулянці.  Запах  свіжого  асфальту,  латають  місту  рани  зраночку…тримайся,  залатають  тобі  ті  ями,  і  будеш  як  новеньке.

Ну  ось!  Месендж  на  телефоні  нагадав  про  переживання.  Текст  мене  тішить  і  смішить  -  «  Ти  приїхала?!  Де  ти?!  Я  ще  сплю,  передзвоню  пізніше.»

Мило  і  не  доречно,  я  все  одно  не  задля  цих  смсів  та  дзвінків  приїхала.

Мммм.  Кав’ярня,  зайду.  Кофеїн,  шоколад  і  джаз  фончиком  під  картину  як  я  буду  пити  каву  в  цьому  закладі  –  те,  що  треба.

-  Доброго  ранку!  Ірландську  каву  та  плитку  шоколаду  будь  ласка.

 Знову  цигарка,  знову  думки  і  якийсь  легенький  екстаз  по  судинам,  я  просто  так  відчуваю  спокій.

На  стіні  кав’ярні  висить  фото  двох  дівчат  в  формі  за  часів  першої  світової  війни.  Вони  так  щиро  посміхаються…гарне  фото,  гарний  зміст,  приносить  радість.

Вийшла  з  кав’ярні  і  побачила  вранішню  метушню  великого  міста.  Так!  Вдягнула  окуляри,  валізка  далі  їде  за  мною,  підбори  бісять,  думки  пруть.

-                    Так!  Таксі  потрібно.  –  промовила  я  тихо,  ламаючи  стереотипність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358630
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#10

Напевно  в  той  вечір  нас  взагалі  нічого  не  цікавило.  Два  сміливих  гламурних  тіла  і  купа  радощів,  так  могли  лише  ти  і  я!  На  тій  вечірці  ми  добряче  нализалися  текіли  та  віскаря,  і  вже  дуже  веселими  бродили  залами  тої  будівлі.  Нас  запросили  на  мистецьку  вечірку,  і  навіть,  щось  там  вручили  обом.  Ну  куди  ж  без  нас,  продуктивної  творчої  молоді?  Ти  був  в  шикарному  смокінгу,  а  я  в  елегантній  та  дуже  звабливій  сукні,  ми  виглядали  наче  герої  з  якогось  шпигунського  фільму,  п’яні  герої  шпигунського  фільму.  Вже  десь  на  половині  того  всього  дійства,  ми  втікали  з  гламурного  так  званого  світського  рауту.  Ми  реготали  на  всю  залу,  і  нам  явно  вже  було  не  цікаво  там.  Вибігали  з  будівлі  ми  ну  дуже  ефектно,  букет  полетів  наліво,  а  бокал  з  шампанським,  яким  ми  "доганялисчя",  я  розбила  на  стоянці.  Далі  ти  довго  шукав  ключі  від  машини.  та  Валєрка  їх  в  тебе  забрав,  ще  після  першої  порції  алкогольного  спасіння  від  нудьги.  Ну  ми  ж  не  розгубилися,  і  сміливо  почимчикували  до  парку.  
Це  треба  було  бачити,  усі  оглядалися  нам  вслід.  Йде  галантний  чолов’яга  в  смокінгу,  з  шикарним  капелюхом,  ніби  щойно  зійшов  з  екрану,  під  руку  тримає  таку  ж  веселу  леді  як  і  сам,    в  вечірній  звабливій  сукні  та  з  перлинами  на  шиї.  І  тож  треба  бути  такими  дурними,  мало  того,  що  в  житті  такі,  а  на  під  "шафе"  то  взагалі.  Йти  в  такому  вигляді  вечері  по  місту,  не  боятися,  що  пограбують,  а  більше  того,  тримаючи  в  руках  кожен  по  диплому  за  щось  надзвичайно  важливе.  Обожнювала,  коли  ми  були  такими  ідіотами.
Потім  довго  сиділи  в  якомусь  генделику,  та  шліфувалися  вином.  В  той  вечір  я  мало  пам’ятаю,  як  саме  ми  добрели  додому,  неадекватний  агент  007  і  його  вірна  помічниця,  проте  я  впевнена,  що  це  був  шалено  веселий  шлях.  Зранку  ми  прокинулися  вдома,  і  хоч  нам  було  не  так  добре  як  вчора,  ми  були  раді.  З  головним  болем  ми  сміялися,  над  знайденими  пустими  пляшками,  ще  якогось  алкоголю.  Не  могли  не  думати  не  їсти,  але  ми  були  щасливі,  щасливі,  що  цей  будун  переживаємо  разом!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358398
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#9

Так  бувало,  можливо  не  часто  але  ж  бувало.  Ми  залишалися  майже  без  грошей,        ми  ніколи  ні  в  кого  не  позичали,  і  ніколи  ніколи  не  сумували  через  те.  
В  нас  могло  не  вистачати  на  проїзд,  та  нам  і  не  потрібно  було  на  проїзд,  адже  майже  завжди  ходили  пішки.  Але  ми  завжди  робили  собі  свято.  В  такі  дні,  коли  ти  не  думаєш  про  те  скільки  тратиш,  ми  мали  відкласти  гривню  або  дві  в  банку  з  написом  "свято".  
А  тоді  коли  вмикався  режим  економії,  нашкрібали  з  святкової  склянки  на  якийсь  дешевий  шмурдяк,  розливали  його  в  подаровані  келихи,  і  вдавали,  що  це  дороге  та  надзвичайно  довго  витримане  вино.  А  ще  були  цукерки,  ми  завжди  купували  шоколадні  цукерки.Так  ми  сиділи  годинами  за  комп'ютерами  працюючи  вдома,  робили  паузи,  щоб  наповнити  келихи  "дорогим"  вином,  я  тебе  цілувала,  хвалила  твою  працю  і  поверталася  за  свою.
Я  була  щаслива,  що  з  тобою  можна  було  не  перейматися  ні  за  що.  Будь-які  проблеми  і  фінансові  негаразди  з  тобою  одразу  ж  знаходили  свій  кінець,  з  тобою  не  було  жодних  проблем.  Ти  працював,  та  зрідка  підглядав  за  мною.  і  я  це  відчувала,  ніби  оберігав,  перевіряв  чи  все  зі  мною  добре.    З  тобою  була  як  за  стіною.  Тоді  я  ніколи  не  думала  про  негаразди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358096
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#8

Там  було  прекрасно,  і  хоч  ми  двічі  потрапили  під  зливу,  нам  було  тепло.  Ми  бігли  довгими  не  знайомими  вулицями,  голосно  сміялися,  і  навіть  не  задумувалися  про  те,  що  в  нас  нема  парасолі.  Ми  заблукали  в  незнайомому  місті,  проте  ми  тримали  одне-одного  за  руку  і  тішилися  мокрим  пальцям.
Ти  питав  у  якоїсь  жіночки  як  нам  вибратися  до  центру,  а  я  в  цей  час  годувала  собачку,  що  був  мокрий  не  менше  нас.  Далі  ми  співали  улюблений  "  Creep"  та  доїдали  щойно  куплений  батон,  такій,  що  навіть  був  теплий.  Я  напевно  в  перше  в  житті  не  переймалася  за  зачіску,  адже  ти  любив  мої  локони  будь-якими.  А  я  обожнювала,  як  ти  дивишся  на  мене,  і  полюбляла  тебе  кусати  за  вухо,  або  ж  щипати  за  пузо.
Десь  ми  вишкребли  на  якусь  вуличку  і  відчували,  що  дощ  не  хотів  нас  покидати.  Тоді  ми  знов  побігли  куди  вели  нас  очі,  та  й  натрапили  на  якесь  затишне  кафе.  Воно  було  теплим  на  вигляд  та  на  відчуття.  Ми  бахнулися  в  м'які  дивани,  і  вже  просиділи  там  до  кінця  дня,  споглядаючи  танці  дощу.  Це  була  найкраща  поїздка  в  то  місто!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357986
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#7

Вигляд  був  неперевершений.  Будинок  в  лісі  і  це  блакитне  озеро,  що  видно  з  самої  ж  спальні.  Ти  привіз  старий  програвач  на  пластинках,  і  ми  вечорами  слухали  нашого  улюбленця,  це  був  Louis  Armstrong.  Під  його  музику  я  готувала  вечерю,  а  ти  відкорковував  білий  або  ж  червоний  нектар.  Далі  ти  розпалював  вогнище,  а  я  розливала  напої.  Ми  вечеряли  на  вулиці  під  блаженні  звуки  музики,  в  які  ідеально  вписувалися  усі  мелодії  лісу.  
Ми  дуже  рідко  винаймали  цей  будиночок,  проте  для  нас  він  був  раєм  на  землі.  Тут  нікого  зайвого  не  було,  тут  взагалі  нікого  не  було.  Лиш  зрідка  проходили  мимо  лісники,  перевіряли  чи  все  в  нас  добре.  а  ми,  а,  що  ми?
Ми  кожну  секунду  нашого  перебування  там  записували  в  своїх  головах.  Щодня  на  човні  запливали  на  середину  озера,  та  пірнали  голяка,  змагалися,  хто,  що  витягне  з  дна.
А  потім  кожен  вечір  був  таким.  Вогнище,  Амстронг,  вино  і  Ми.  Нікого  більше  лише  Ми.  Це  були  найкращі  мелодії  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357719
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#6

Коли  ми  шли  за  руку,  то  шум  і  слова  навколо  перетворювалися  в  тишу.  Ми  могли  мовчати  годинами,  не  говорити  взагалі,  або  ж  шептати  щось  одне-одному.  Закохані  взагалі  спілкуються  поглядами.  
В  осінні  вечори  ми  піднімалися  на  дах  старого  будинку  в  центрі,  і  довго  сиділи  на  червоній  черепиці  споглядаючи  захід  сонця.  Промені  обіймали  місто  багряним,  а  ми  сьорбали  чай  з  термоса.  Я  приносила  тобі  канапки  з  сиром  та  ковбасою,  а  ти  тішив  мене  шоколадними  цукерками.
Далі  ми  слухали  музику  з  мого  плеєру,  ти  обожнював  мої  сині  навушники,  і  під  деякі  пісні,  ти  читав  вірші.  Ти  читав,  а  я  після  них  писала  свої,  і  ніколи  не  давала  тобі  їх  читати.  За  це  ти  мене  лоскотав,  і  після  того,  як  ставали  занадто  шумними  для  ночі,  ми  спускалися  в  затишну  кнайпу,  та  попивали  глінтвейн  за  столиками  під  відкритим  небом.  
Я  любила  відблиск  бруківки,  а  ти  музику  нічних  бардів.  Добре,  що  ти  був  такий,  а  я  така  як  зараз.  Так  пройшла  моя  осінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357505
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.08.2012


Ночь*

Ночью  страшно  спать,  страшно  думать.  Страшно  представить,  что  ты  скажешь  хоть  слово,  даже  шепотом.

 Вот  как-то    получается,  что  в  этой  темно-синей  мгле  боишься  потерять  те  минуты  спокойствия,  долгожданного  спокойствия.  Мысли  будут  слишком  громкие  для  звёзд,  сны    слишком  глупые  для  луны.  И  тогда  хочется,  чтобы  всё  было  ясно  без  слов.  Абсурдно,  но  в  ночной  тьме  всё  становится  яснее.

 Наверное,  это  самое  заветное  время.  Ты,  тогда  как  облако  можешь  летать  по  ночным  широтах  тишины,  в  это  время  всё  идеально  и  спокойно,  всё  плавно  и  вольно  ,  в  это  время  ты  принадлежишь  только  себе  и  звездам  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357241
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 14.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#5

Коли  дощило,  то  було  завжди  тепло.  Не  знаю  чому  так,  але  в  дощ  мені  завжди  з  тобою  тепло,  і  не  лише  на  душі.
Наші  ноги  плуталися  під  ковдрою,  руки  обіймали  величезну  чашку  чаю,  а  погляди  бігали  від  екрану  з  фільмом  до  один-одного.  Твої  очі  сяяли,  а  моя  посмішка  не  дозволяла  тобі  заснути.  Ми  їли  фісташкове  морозиво  великими  ложками,  і  потім  знову  відігрівалися  чаєм.
Тоді  ми  передивлялися  найкращі  фільми.  Плакали  від  них,  і  сміялися  до  сліз.  Я  обожнювала  такі  дні.  І  після  "  Достучатся  до  небес"  ми  заснули  щасливими,  з  посмішками  на  обличчях.  Це  були  найтепліші  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357237
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.08.2012


…згадуючи тебе*

Сьогодні  сіла  на  балконі,
Чай  і  шоколад  я  смакувала,
І  дуже  дивно,  що  тебе  з  самого  ранку  я  згадала.
Подумала  спокійно,  щоб  де  ми  не  були,
Для  мене  аж  ніяк  не  зміняться  часи.
Постійно  буду  тебе  я  відпускати,  
Тихенько  піклуватися,  дружити,
Проте  ні  секунди  не  тримати.
Я  чула  шум  машин  як  музику  буття,
І  розглядала  далі  свої  всі  почуття.
Так  я  може  мазохіст,  
Але  ж  який  у  мене  до  цього  хист!
Така  уся  на  вигляд  збоку  вільна,
Незалежна  жінка  всім  привітна.
Насправді  ж  десь  я  сяду  у  кафе,
Обід  і  кава,  все  таке,
Та  знову  мимоволі  згадаю  я  тебе.
Цікаво  стане  чи  живий,  здоровий,
Цікаво,  як  складеться  твоя  доля.
І  знову  в  інтернет  зайду,
Прочитаю  так  звану  всю  твою  "інфу".
Задумаюсь  напевно  ще  хвилинки  так  на  три,
В  умі  скажу,  що  не  моє,  і  відпусти.
Доп'ю  я  залпом  кофеїн,  
Та  побіжу  туди  де  справи  наче  героїн.
Але  ж  я  ввечері  прийду,
Так  втомлено  до  кухні  я  зайду.
В  велику  кружку  заварю  я  чаю,
Та  знову  в  голові  зловлю,  що  я  скучаю.
Мене  напевно  збісить  це,
Та  знов  сваритиму  себе.
Проте,  у  ці  ж  самі  хвилини,
Писатиму  вже  я  тобі,  
питатиму  "ти  як,  живий?".
Можливо  я  тобі  це  повідомлення  зовсім  не  пошлю,
Та  знаю  точно,  що  хоч  наберу.
Я  втомлено  закрию  знову  очі,
Всі  події  спільні  пригадаю,
Закрию  ноут,  та  доброї  ночі  побажаю.
А  зранку  знов  скажу  сама  собі,
Які  б  то  не  були  часи,
Нічого  не  зміниться  в  мені.
Я  далі  буду  турбуватись,  
Думати  про  тебе  й  хвилюватись.
Проте  як  завжди  відпущу,
Такій  якісь  кращій  аніж  я,
І  просто  буду  рада,  бо  напевно  не  твоя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#4

Вчора  ти  зв'язав  мені  шкарпетки  та  подарував  разом  із  пляшкою  пів-солодкого.  Сьогодні  стоячи  в  цих  шкарпетках  на  твоєму  паркеті  в  кухні,  я  смажила  величезну  яєчню  з  помідорами  та  сиром.  Не  встигаючи  на  роботу  ми  жадно  доїдали  яєчню  та  допили  вчорашню  пляшку.  Зібрана  стоячи  в  коридорі  я  голосно  сміялася,  як  ти    не  міг  знайти  другу  чорну  шкарпетку.  Вже  чекаючи  ліфта  я  просто  плакала  зо  сміху,  сірий  на  лівій,  а  чорний  на  правій  -  шикарно.  Ти  почав  мене  лоскотати  і  вже  нас  чув  весь  під'їзд.  
Так  ми  бавлячись  зайшли  в  ліфт,  і  вже  на  третьому  поверсі  застрягли.  Твій  будинок  це  ЩОСЬ.  Ми  вже  як  годину  повинні  володарювати  на  робочих  місцях,  і  той  факт,  що  ми  застрягли  на  довго  нас  зовсім  не  лякав.  Два  дзвінка,  трохи  пояснень,  сміху  і  ми  лише  двоє  в  ліфті.  Ми  просиділи  там  в  обіймах  маже  три  години.  Але  ми  були  раді,  йти  пішки  назад  на  сьомий  і  досипати  щастя.  Так  почався  наш  тиждень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357007
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#3

Ти  постійно  мене  лікував,  ну  взагалі  піклувався.  Я  робила  вигляд,  що  то  мені  не  потрібно,  що  я  і  без  тої  турботи  справлюся,  але  це  мені  дуже  подобалося,  коли  ти  навіть  просто  питав,  чи  нічого  в  мене  не  болить,  і  чи  я  сходила  до  лікаря.  Ти  постійно  радив  якісь  ліки  та  процедури,  молодий  лікар-це  так  мило.
Довго  я  пручалася  твоїм  турботам,  але  я  танула  коли  ти  навіть  просто  намагався  мене  зігріти  у  обіймах  та  дражнив  мене  мерзляком.  ,Пручалася,  пручалася,  і  одного  вечора  здалася,  сама  злилася  на  себе  за  це,  проте  здалася.
Пам'ятаю,  як  на  морі  довго  сиділи  на  березі,  жували  кукурудзу  та  пили  світле.  Потім  під  захід  сонця  купалися,  ловили  хвильки,  і  вже  сидячи  на  березі  закутаними  в  рушник,  я  куштувала  язиком  твоє  плече.  Воно  було    на  смак  солоне,  морське.  Тоді  я  жартувала,  що  можна  купувати  текілу  та  закушувати  один  одним.  А  ти  спокійно  посміхався,  цілував  у  скроню,  та  казав,  що  мої  кучері  ідеальні.  Так  пройшло  ціле  літо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356791
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.08.2012


…старий, що бачив сльози*

Я  бачив  сльози  сотні  душ,
Старанно  по  щоках  лилася  туш.
Чорнило  всіх  гріхів,  страждань  та  марень,
Усі  ті  душі  через  очі  вимивали.
Я  бачив  як  ридали  брехуни,
Вони  мили  брудні  життя  слізьми.
Жорстокістю  покірні  люди  скромніші,
Вони  ж  не  плакали  усюди.
А  горді  робили  всім  скандал,
Вмивалися  перед  масами  сльозами,  як  на  карнавал.
Всі  зрадники  ридали  кров’ю,
Такою  чорною  як  може  і  від  гною.
Коли  ж  ти  проживеш  моє,
Згадаєш  письмо  оце.
Я  не  просто  згадую  всі  сльози,
Що  люди  пускали  перед  Богом.
Вони  робили  собі  долю,
А  потім  у  плачу,  задихалися  від  болю.
Не  треба,  друзі,  я  не  лютую,
Я  тут  застерігаю,  якби  інформую.
У  кожного  життя  своє,
Та  краще  знати  що  і  де.
Тому  як  сивий  стариган,
Скажу  таке  я,  молодь,  Вам!
Дивіться  Ви  уважно  за  словами,
За  вчинками  і  за  думками.
Якщо  ж  невірним  буде  Ваш  життєвий  путь,
То  очі  ваші  щастя  слізьми  заллють!
Не  варто  гнатися  за  владою  та  гордістю  віків,
Я  сам  проплакав  сотню  днів.
Я  знаю  що  таке  прогнити,
І  всі  багатства  людські  загубити.
Вам  краще  вірити  в  добро,
І  заздрощі  втоптувати  в  багно!
Тож  будьте  Ви  уважні,
На  ЩАСТЯ  СПРАГЛІ  Й  за  мене  кращі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356601
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2012


…прощання*

Правильно  буде  якщо  ми  зіб'ємося
І  на  наступному  ж  повороті  розіб'ємося.
Померти  не  помрем,  
Але  все  забудем  і  спокійно  ми  заснем.
Нам  треба  з  памяті  то  стерти,
А  може  варто  думкам  померти?
Такого  якось  не  бувало,
Щоб  так  думки  в  мені  співали.
Всі  ночі  я  не  сплю,
Ходжу,  брожу  і  сотні  сортів  чаю  п'ю.
А  ти  постійно  щось  там  граєш,
Та  кожен  вечір  не  просихаєш.
Тож  пропоную  я  на  різних  станціях  зійти,
З  потягу  нашої  невірної  душі.
Що  кажеш?  Можна  все  змінить?
Та  може,  але  ж,  що  вже  тут  робить?
Ти  підеш  знову  на  свій  бал,
А  я  поїду  в  свій,  особистий  Амстердам.
Так  знов  пройдуть  роки,
І  лиш  порвуться  всі  зв'язки.
Тож  ліпше  зараз  не  гальмуй,
Швидше  вже  розганяйся  й  не  кепкуй!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#2

Колись  мене  твій  друг  запитав  "чи  довго  ви  разом?".  Я  сказала  йому,  що  з  того  дня  як  я  тобі  розбила  носа.  Була  довга  пауза  перед  сміхом,  і  це  було  ще  одним  епічним  моментом.  Тоді  ти  взяв  мене  за  руку  і  сказав  усім,  що  ми  стригтися.  Відтоді  ми  їмо,  срижемося  і  готуємо  разом.  І  хто  сказав,  що  розбивши  комусь  носа  не  знайдеш  щастя.  Добре,  що  я  тоді  така  зла  була,  а  ти  пьяний.  Ідеально,  інакше  не  буває....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356149
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.08.2012


…" неіснуюча романтика" part#1

...Я  пам'ятаю,  коли  ми  з  тобою  вночі  голоднючі,  наче  три  дні  не  їли,  трощили  смажену  картоплю  дерев'яними  ложками  прямо  з  пательні.  Тихесенько  сміючись  і  попиваючи  молоко  твого  сусіда  ми  були  тоді  найщасливішими.  
 Знаю,  що  ледь  не    розбудили  пів  гуртожитку,  коли  дряпалися  на  другий  поверх  через  балкони.  Твій  гуртожиток  завжди  мене  веселив,  і  ця  картопля  видавалася  найсмачнішим,  що  могло  б  тільки  існувати  в  світі  з  делікатесів,  і  то  нічого,  що  вона  була  холодна,  це  ще  більш    робило  її  смачнішою.
 Любов  буває  така  дурна,  така  як  я  іноді...чи  не  іноді.  Ну  це  ж  треба  таке,  третя  година  ночі,  а  я  сміючись  повзу  вверх  по  плитці,  лише  щоб  поїсти  та  попити  молока  твого  сусіда.  Хахаха,  мені  шкода  Валєрку,  постійно  його  обїдали,  але  я  йому  дарувала  рафаелки  за  то  всьо.  
Тоді  ми  добре  напилися  і  наїлися,  і  сповзаючи  з  твого  другого  поверху  ситі,  вже  точно  розбудили  поверхи  три.  Я  ж  сміюся  ну  дуже  голосно!  А  далі  ніч  на  велосипедах,  світанок  на  мості,  і  фото  у  полі.  Дякую  цілодобовим  заправкам,  у  них  смачнюча  кава,  а  ми  їхні  дурні  клієнти,  такі  дурні,  як  і  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356146
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.08.2012


Автопортрет…*

Стремительным  шагом,  не  зная  куда,
Топает  за  руку  с  судьбою  Она.
Белые  кеды,  кола  в  руках,
Очки  капельки,  и  сумочка  клатч.
Кудри  скачут  при  каждом  прыжке,
Голубоглазой  весело  везде.
Улыбка  постоянно    на  лице,
И  фигурка  кошки  всегда  при  себе.
Ей  чужды  обиды  и  злые  планы,
Она  любит  ромашки  и  шоколадные  фонтаны.
Книжка  и  кофе  ее  лучшие  подруги,
Гигиеничной  помадой  накрашены  губы.
С  ней  весело  на  сцене  стоять,
Гулять,  улыбаться  и  в  покер  играть.  
Мелкие  радости  для  нее  ценны,
Она  любит  людей  и  немного  зимы!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356007
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 08.08.2012


…поздняя Весна*

В  меру  жизни,  в  меру  сна,
Вдруг  рождается  весна.
В  ванной  слышаться  ручьи,
Ты  мене  здесь  приручи.
Все  как  будто  ожило,
Одеяло  сразу  зацвело.
Книги  вдруг  позеленели,
Письма  наши  прилетели.
Тайны  все  повыползали,
Лучи  лампы  теплее  стали.
Табуретки  млеют  от  любви,
 Распустился  стол  в  дали.
Все  в  квартире  засияло,
И  теплом  всё  обмотало.
Пробуждение  вот    у    Всех,
Только  на  одном  сердце  снег.
Пусть  не  плачут  шторы  и  пружины,
Просто  поздняя  Весна  у  Ирины.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332366
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2012


живи. . ) *

А  ты  попробуй  не  поспи,
Давай,  твори  не  ежь,  не  ври!
А  ты  попробуй  полюби,
Давай,  летай,  с  ума  сходи!
А  ты  попробуй  ночь  мечтай,
Давай,  все  звёзды  посчитай!
А  ты  попробуй  мир  вкуси,
Давай,  разжуй,  перевари!
А  ты  попробуй  удачу  приюти,
Давай,  догоняй  ёё,  лови!
Ты  главное  не  стой,    иди,
И  точно  всё  попробуй,  но  не  спеши!
Все,  ты  распробуй,  запиши,
Запомни  всё  ,  и  главное  Живи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327558
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.04.2012


…божевільні*

В  моїй  легенді  є  життя,
Воно  цікаве,  як  ти  і  я.
В  моїх  літописах  є  сонце,
В  книжках  моїх,  твоє  віконце.
Я  в  літерах  виводжу  цілий  світ,
В  Піснях  твоїх  лунає  псих.
Ми  є  обоє  не  такі,
Зате  ми  чуєм  все,  ми  не  сліпі.
Ти  і  я,  ми  помічаєм,
Всі  дні  в  обійми  забераєм.
Так  дивно  дихати  тобою,
А  тобі  ридати  лише  мною.
Нічого  в  світі  не  боїмося,
Лише  тремтить  наше  волосся.
Сьогодні  ти  переш,  а  я  прасую,
Завтра  ти  заснеш,  а  я  почую.
Ми  не  пара  і  не  друзі,
Ми  ідеальні  всім  і  всюди.
Куди  б  ми  з  тобою  не  пішли,
Ми  генії  спільної  душі.
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012


ошибки*

Привет  мои  ошибки,
Я  так  люблю  вас  вспоминать,
Вы  как  крепкие  напитки,
Главное  с  вами  не  перебрать.
Зачем  меня  вы  обожаете  вот  так,
Зачем  встречаете  всегда,
Почему  же  вы  постоянно  ищите  меня.
Я  вас  уж  точно  не  боюсь,
Но  я  устала,
Я  так  сильно  против  вас  борюсь,
Но  все-таки  судьба  мне  вас  прислала.
Так  глупо  с  вами  говорить,
Но  нужно  что-то  же  решить.
Я  вас  прошу,  молю  и  умоляю,
За  мною  же  вы  не  ходите,
За  все  я  вас  прощаю.
Бросайте  наконец  меня,
Прошу,  я  вам  не  подруга  не  сестра.
Простите  и  прощайте,  Навсегда!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318646
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.03.2012


друг…*

Є  дві  крайності  мої,
І  чомусь  ти  дістався  до  одної.
Ти  вариш  каву  у  вісні,
А  я  сиджу  закутана  тобою.
Ти  з  собою  кличеш  спати,
А  потім  починаєш  обнімати.
Ти  є  підступна  приманка,
А  я  всеодно  вдягаю  твої  тапки.
Іду  я  в  них  до  вікна,
Та  зкурюю    половину  життя.
Я  ж  знаю,  що  ти  лише    палітурка  книги,
І  я  ж  не  знаю,  що  ти  є  там  в  середині!
Я  все  на  світі  прочитаю,
Лише  тебе  чомусь  не  можу,  і  не  знаю.
Постійно  робиш  дивні  дії,
А  потім  вертаєш  їх,  та  стаєш  ще  далі  навіть  чим  середина.
Мене  розриває  від  того  незнання,
Але  ж  все  рівно  йду  до  тебе  мов  сліпа.
І  ось  доварюєш  ти  кофеїн,  
Несеш  мені  і  обіймаєш.
А  завтра  вже  обходитимеш  мене,  мов  і  не  знаєш.
І  кожен  раз  з  тобою  проживаю  це,
Проте  вертаюся  до  тебе  й  цілую  в  лице.
Ти  певно  як  прокляття,
Такий  же  теплий  і  болючий  як  багаття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012


кульмінація…*

Привіт,  Кульмінація  моя.
Що  ж  ти  сьогодні  сумна?
Розгорися  ти  в  моїй  прострації,
Розквітни  як  білі  акації.
Розвивайся  та  пишися,  
Посміхайся  не  стидися.
Що  ж  ти  слухаєш  той  Вступ?
Він  в  минулому,  Забудь!
Зараз  пишеш  ти,
І  Розв’язка  теж  вся  на  тобі.
Ти  ж  танцюй,  співай,  лети,
Кульмінація  моя,  Живи!
Ти  не  слухай  всіх  навколо,
Ти  забудь  ті  діалоги,
Головне  твої  й  мої  всі  монологи.
Літерами  викарбуємо  ми,
Те,  що  пам’ятатимуть  віки.
Ти  розкидай  із  гори,
Всі  написані  вірші.
Ти  роздай  по  слову  кожному  з  народу,
Подаруй  собі  й  мені  ту  насолоду.
Кульмінація  моя,  я  прошу,
Ти  не  стій,  пий  вино  і  серце  грій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012


…написаное*

Любовные  романы  никому  не  нужны,
Реальны  лиш  письма  души.
Все  сломаны  карандаши,
Писать  уже  нечем,  прости!
Пусть  критики  плачут,  а  люди  лишь  новости  понимают,
Угрюмые  лица  хорошего  не  читают.
И  вот  одиноких  поетов  осталось  так  мало,
И  как  узнать  почему  жизнь  в  "Красную  книгу"  попала!?
Но  все  же  плавные  изгибы  страниц  поманят,
И  снова  совесть  писать  заставят.
Почерк  так  мягко  ляжет,
И  строки  весь  мир  затянут.
Не  успеешь  оглянутся,  все  написаное  прочитали,
И  ты  надеешся,  что  они  что-то  новое  познали.
Все  что  ты  душою  создаешь,
Щедро  всем  людям  отдаешь.
А  те  кто  написаные  стороки  не  понимает,
Тот  с  немой  душой  и  умирает...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301741
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2011


магазин*

ты  мой  барбарис  и  сладкая  вата...
ты  мой  шоколад  и  виски  жгучий...
ты  моя  доза  кофеина  с  утра...
ты  мой  ирис  и  мята...
ты  моя  сахарная  зависимость...
ты  весь  есть  в  кондитерском  магазине...
откройся  же  мой  магазинчик...!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287509
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 20.10.2011


…почалося*

Починається  трагедія  душі,
Пошуки  дурні!
Я  знала,  відчувала,
Десь  у  сні  це  споглядала.
Вже  знов  так  хочеться  вина,
Шоколадом  заїдати....
І  знову  кава,
Світанки  споглядати.
Я  знов  романтикою  хвора,
Обійняла  знов  сліпа  тривога.
Від  чого  так  страждала,
Я  знову  забажала.
Ну  ось  почався  життя  вальс,
Такий  веселий  наче  фальш.
Криві  думки,  дзвінкі  ноти,
Я  до  азарту  в  повороті.
Лишилося  тепер  чекати,  
Я  в  авантюрі  буду  танцювати!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011


…смогла*

Я  не  верю  в  ваши  планы,  
создаю  я  дельтапланы.  
Вот  летаю  высоко,  
здесь  уж  даже  не  легко.
Не  хочу  я  верить  в  чудо,
наблюдаю  его  повсюду.
Вот    улыбка  стала  шире,  
мысли  стали  все  большие.
Я  нырнула  в  чистоту  полета,  
я  ушла  от  плохого  поворота.
Нету  радостнее  дней,    
я  в  потоке  эпопей.
Все  вокруг  уже  ожило,
стало  громко  и  красиво.
Ярче  стали  краски  и  цвета,  
лучше  стали  вкусы  и  любимые  места.
Вот  уж  радость  и  потеха,
 желанное  становится  темою  века.
Проще  стало,  веселее  ,
 я  смогла,  я  уцелела!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284170
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.10.2011