Владислав Похилый

Сторінки (1/44):  « 1»

Девиз

Я  раз  и  навсегда  себе  сказал:
Собою  быть,  не  трусить,  не  сдаваться.
И  никогда  не  стать  как  тот  шакал,
Уж  лучше  раненым,  но  тигром  оставаться.

Все  немощи  и  боли  кинуть  прочь.
Откинуть  страхи,  слабости,  сомненья.
Лишь  только  жить,  идя  вперед  сквозь  ночь,
В  надежде  лучшего,  в  надежде  просветленья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389548
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.01.2013


Соловейко

«Чуєш  чи  не  чуєш»,-
Каже  мені  мати.
В  садочок  соловейко,
Прилетів  співати.

Прилетів  співати,
Всіх  людей  будити.
Щоб  вставали  люди.
Та  йшли  вже  робити.

Щоб  вставали  люди,  
Вмивались,  одягались,
Богу  всемогутньому,
Молились,  поклонялись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012


Золотой осенний листопад

Золотой  осенний  листопад,
Кружится  над  моею  головою.
Деревья,  сбросив  свой  наряд,
Пред  нами  голые  стоят.
Слегка  нагнувшись  над  рекою.

Прекрасная  осенняя  пора.
На  землю  листья  стелется  небрежно.
Вставая  с  самого  утра.
Поделав  все  свои  дела.
Я  на  природу,  смотрю  нежно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381665
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 01.12.2012


Гитара

Откинув,  прочь,  все  беды  и  заботы.
Я  бережно  гитару  в  руки  взял.
Хоть  и  не  знал,  клянусь,  ни  одной  ноты.
Я  лишь  душой,  душой  на  ней  играл.
Лишь  только  я  и  звонкая  гитара.
Мы  с  ней  слились,  казалось  мне,  в  одно.
И  песня  столь  прекрасная  звучала,
И  песнь  лилась  как  зрелое  вино.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380901
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 28.11.2012


Сердце печалиться

Сердце  печалиться,  сердце  грустит,
Сердце  как  птица  в  неволе.
Сердце  одно,  лишь  одно,  говорит:
«Сидеть  взаперти  нам  доколе!?»

Сердце,  печально  на  волю  глядишь?
Хочешь,  как  все,  быть  на  воле?
Что  же  ты,  сердце,  замолкло,  молчишь?
Я  знаю,  устало  до  боли…

Что  же,  сердечко,  давай  запоем,
Песню  про  счастье,  про  долю.
Сердце,  сегодня  на  все  наплюем,
И  даже  на  нашу  неволю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380713
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 27.11.2012


Які ж ми з вами християни

Які  ж  ми  з  вами  християни,
Скажіть,  скажіть  мені  брати.
Якщо  ідемо  ми  до  Бога,
Коли  нас  лихо  змусить  йти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380438
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2012


В поэзии ценю я простоту

В  поэзии  ценю  я  простоту.
Доступность  слов,  и  не  заумный  слог.
И  речи  филигранной  чистоту.
Что  б  каждый,  прочитав,  понять  все  смог.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378633
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.11.2012


Собака й пан

Колись  дивився  я  на  двір,
Там  лаяв  дико  лютий  звір.
Господаря  він  свого  кляв,
Як  ставляться  до  нього  знав.
Собака  скаржився  на  долю.
На  свою  вигадану  волю.
Господарю  він  вік  служив.
І  кращого  він  заслужив!
А  так  нічого  він  не  має,
І  долю  днями  проклинає!

Так  ось,  все  лає  він,  та  й  лає.
Господаря  він  підганяє
Щоб  той  його  нагодував,
М’ясця  хоча  б  шматочок  дав.
Або  хоча  б  у  світ  пустив,
Можливо  б  там  хтось  приютив.
До  хати  теплої  забрав.
Можливо  б  там  добра  пізнав!
А  так  стоїть  собака,  мерзне.
Вже  з  цього  світу  скоро  щезне!

Коли  я  бачу  вийшов  пан!
В  руці  тримає  він  стакан!
Таку  вже  пику  він  від’їв,
Неначе  за  п’ятьох  він  їв!
Він  кинув  кістку  тій  собаці,
За  всі  роки  тієї  праці!
Собака  кістку  ту  впіймав,
До  неї  з  жадністю  припав!
А  пан  сміючись  все  стояв,
І  бражку  тихо  попивав!

Коли  я  бачив  цю  картину,
Вбачав  у  ній  свою  країну!
Де  люди  роблять  у  весь  вік,
І  все  чекають  з  року  в  рік!
Що  ось  почнемо  краще  жити,
Почне  володар  нас  любити!
А  цей  володар  з  нас  сміється,
І  свого,  як  завжди,  доб’ється.
Він  грошики  із  нас  стягає,
І  все  що  хоче  в  світі  має!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376356
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 08.11.2012


Стою у берега морского

Стою  у  берега  морского,
Любуюсь  дивной  красотой.
Кружит  мне  голову  немного
Пейзаж  тот  вечный  и  простой.
Картина  чудна  и  прекрасна:
Летают  чайки  над  водой
И  море  плещется  так  страстно,
Ласкает  ноги  мне  волной.
Лучами  солнце  берег  греет
И  ветер  свежий  и  морской
У  скал  прибрежных  тихо  веет,
Влечет  он  волны  за  собой.
И  волны,  сильно  ударяясь
В  те  скалы  древние  порой,
Летят,  пенясь  и  кувыркаясь,
На  берег  светлый  и  пустой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376355
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 08.11.2012


Краски лета

Вот  уже  лето  окончилось,
Краски  свои  забрало.
Жаркое  солнце  опомнилось,
Тучи  закрыли  его.

День  уже  стал  мрачнее,
Дождь  -  «как  из  ведра».
Ночи  уже  холоднее.
В  школу  детишкам  пора.

Краски  забрало  лето.
Стало  грустнее  мне.
Солнце  светит  где-то.
В  далекой  от  нас  стране.

Осень  берет  эстафету.
Лето,  оставив  вдали.
Счастья  в  сердце  нету.
Хорошее  все  позади.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375636
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.11.2012


Доля

Доле  моя,  доле.
Квіточка  кохана.
Нащо  ти  такая,
Богом  мені  дана.

Щоб  не  спав  ночами,
Мучився  з  тобою.
Няньчився  щоб  днями,
З  хворою  такою.

Як  тяжку  дитину,
Бог  послав  на  руки.
Не  життя  у  мене,
А  тяжкії  муки.

Не  журися  доле,
Де  вже  тебе  діти.
Будемо  у  світі,
Разом  якось  жити.

Виростимо  доле!
Підемо  у  люди.
Виживемо  доле!
Якось  воно  буде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375371
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.11.2012


Стая журавлей

Я  вижу  в  небе  стаю  журавлей,
Они  от  нас  с  тобою  так  далеки.
Нет  ничего  прекрасней  и  милей.
Они  ведь  не  бывают  одиноки.

Они  летят,  курлыча  в  небесах.
И  взгляд  на  нас  с  небес  бросают.
Они  порхают  в  белых  облаках.
И  как  живется  тяжело  нам,  знают.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375370
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 04.11.2012


Собака та вовк

Нічка  на  дворі  стояла,
Вже  людина  кожна  спала.
Тільки  наш  Рябко  не  спав,
Хоча  сон  його  і  брав.
Але  він  не  спить,  все  ходить.
Всюди  він  очима  водить.
Стереже  овець  собака.
Хтось  до  двору  –  він  загавка!
Ходить  він,  все  сторожить.
Коли  бачить  хтось  біжить.
Придививсь,  то  вовк  крадеться.
В  вовка  слина  так  і  ллється.
Біля  двору  все  він  ходить.
Хитро  так  очима  водить.
До  собаки  підбігає.
І  розмову  починає.

                                                           Вовк

Як  ся  маєш  друже  мій?
Щось  поганий  вигляд  твій!
По  ночах  бо  треба  спати.
Ну,  а  в  день  вже  працювати.
Ех,  не  можна  так,  мій  брате!
Ти  ж  не  зможеш  працювати!
Виб’єшся  бо  швидко  з  сил,
Згасне  весь  хоробрий  пил!
Станеш  зовсім  ти  слабкий,
Нащо  людям  ти  такий?!
Підеш  десь  собі  блукати,
Долі  кращої  шукати.
Ну,  а  там  знайдеш  чи  ні!
Знаєш,  які  зараз  дні!
Те,  що  й  маєш  відберуть,
Там  підстрелять,  там  поб’ють!
Так,  що  ти  ціни,  що  маєш!
Скажу  так:  «З  вогнем  ти  граєш!»

                                                       Собака

Все  це  вірно  кажеш  ти,
Але  як  я  можу  йти?!
Бач  овець  я  стережу!
Не  заснути  щоб  –  ходжу!
Ну,  а  вдень  вже  буду  спати,
Їсти,  пити,  спочивати.
Адже  вдень  крадій  не  прийде,
Вдень  поцупити  не  вийде.
Бо  людей  багато  всюди.
Спати  вже  ж  ніхто  не  буде!
                                           
                                           Вовк

Ну  ти  брате  і  даєш!
Та  чи  дурника  ти  б’єш?!
Щоб  здоров’я  гарне  мати,
По  ночах  потрібно  спати!
А  здоров’я  –  головне!
В  кожного  воно  одне!
Ти  іди,  спочинь  до  ранку!
Встанеш  прямо  до  сніданку.
Хто  тебе  там  покарає?!
Хто  вночі  перевіряє?!
Йди  поспи,  молю,  прошу!
Я  овець  постережу!
Я  ж  для  тебе  так  стараюсь!
Я  ж  за  тебе  переймаюсь!
Чи  мені  не  довіряєш?!
Зле  про  мене  щось  гадаєш?!
Та  ми  ж  друже  як  брати!
Можеш  ти  спокійно  йти!

                                           Собака

Ні,  я  дурника  не  граю.
Просто  все  про  тебе  знаю!
Який,  вовк,  ти  мені  брат?!
І  не  кум  ти,  і  не  сват!
Ти  овець  дереш,  патраєш!
Зовсім  совісті  не  маєш!
Я  ж  все  чесно  заробляю!
Совість  чисту  з  того  маю!
Так,  що  йди  вовк  куди  йшов.
Поки  лиха  не  знайшов!

Втік  той  вовк,  як  не  було.
В  інший  край  його  несло.
А  Рябко  усе  стеріг.
Тих  овець  усе  беріг.
Хай  він  мав  не  так  багато!
Хай  не  жив,  як  вовк,  пихато!
Але  те,  усе,  що  мав.
Все  він  чесно  заробляв!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375204
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 03.11.2012


Ранок

Співає  пташка  на  калині,
Співає  дівчина  в  саду.
Хмарки  пливуть  у  небі  синім,
І  я  по  стежці  в  школу  йду.

Приємно  сонце  в  небі  світить,
Ласкає  нас  своїм  теплом.
І  вітер  свіжий  тихо  віє,
Зівають  квіти  під  вікном.

Чудовий  ранок,  тихий  ранок,
Тополі  в  полі  височать.
Милує  око  все  навколо,
І  так  і  хочеться  співать.

                                           2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375203
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.11.2012


Осенний лист

Осенний  лист  упал  на  землю.
И  стало  мне  так  хорошо.
Когда  увидел  я  с  рассветом,
Твое  прекрасное  лицо.

Ты  вся  парила,  вся  порхала,
Как  лебедь  в  чистом  ручейке.
Ты  сердце  все  мое  забрала.
И  я  отдал  его  тебе.

Осенний  лист  кружится  в  небе.
А  ты  кружишься  надо  мной.
И  стало  мне  так  хорошо.
Когда  услышал  голос  твой.

Твой  голос:  чистый,  легкий,  звонкий.
Как  соловьиный  перезвон.
Твой  голос  душу  покоряет,
Как  нежный  сон,  как  милый  сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374953
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 02.11.2012


Я так люблю цей свіжий подих вітру

Я  так  люблю  цей  свіжий  подих  вітру,
Що  крізь  вікно  в  обличчя  мені  б'є.
І  я  прикривши  шапкою  макітру
У  голові  гадаю  щось  своє.

Сиджу,  міркую  про  тяжке  життя
Про  рідну  неньку,  що  весь  вік  страждає.
Хоча  і  серце  повне  каяття.
Господь,  чомусь,  мені  не  пробачає.

Нехай  в  житті  я  маю  не  багато.
Нехай  страждаю  майже  все  життя.
Нехай  не  можу  я  сказати:  "тату,
Плече  підставте,  бо  втомився  я".

Я  щиро  вдячний  Богові  за  все,
За  те,  що  поряд  матір  і  бабуся.
Що  тільки  світло  серденько  несе.
А  жити  я  колись  таки  навчуся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374927
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2012


Місяць

Сонце  впало  в  синє  море,
Місяць  вийшов  на  простори.
Сипле  жменею  зірки,
Наче  срібні  мідяки.
Буйний  вітер  завиває.
Гне  до  долу  ті  осоки.
Вижимає  з  них  всі  соки.
Тільки  дуб  один  стоїть,
Йому  хоч  гроза  гримить,
Хоч  той  вітер  сильно  дує.
Чи  та  блискавка  блищить.
Віє  вітер  завиває!
По  лісам  гілки  ламає.
Все,  що  бачить,
                                 І  не  бачить,
Свіжий  вітер  овіває.
А  той  місяць  усе  плавав,
В  хмарах,  наче  пароплав.
Відбивався  він  у  річці,
Коли  щось  на  мить  він  став.
Розвернувся,
                         Подивився.
Зорі  щедро  так  сипнув.
Ну,  а  вітер  у  ту  пору,
Все  літав,  та  сильно  дув.
Над  горами,
                       Над  лісами.
Місяць  той,
                       Усе  ходив.
І  його  товариш  вітер,
Разом  з  ним  усе  бродив.
Ходить,  ходить,
                         Місяць  блідий.
Ходить,  зорі  розсипає.
Прикрашає  небо  всюди,
Посмішка  його  палає.
Коли  зірка  з  неба  впала,
Щезла  посмішка  –  не  стало!
Зажурився  блідий  місяць,
Гіркі  сльози  накотили.
Зірку  ту  не  повернути,
Він  не  мав  такої  сили.
Та  не  довго  він  журився,
Швидко  з  долею  змирився.
Став  він  далі  прикрашати,
Небо  в  зорі  уквітчати.
Уквітчав  все,  уквітчав.
Над  горами  над  лісами,
Над  глибокими  морями.
Зорі  щедро  розсипав.
А  під  ранок,
                         Як  видніло,
Він  тихенько  їх  збирав.
І  в  торбинку  ту  чарівну,
Зорі  любі  укладав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374743
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.11.2012


Осiнь

Лелеки  в  небі  кружляють,
Дають  свій  останній  концерт.
Вони  від  нас  відлітають.
Не  зможуть  прислати  конверт.
Вулиці  всі  золотисті.
Листя  опале  кружляє.
Дерева  наче  в  намисті.
Осінь  мене  надихає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374333
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2012


Предвыборное

"Брехню    брехали    брехуны"
                             Игорь    Губерман

                             1
Этот  хлам  политический  всюду:
На  бигбордах,  в  газетах,  ТВ.
Отовсюду  пытаются  люду
Всунуть  ложь,  пропаганду  в  мозги.
Вы  достали  меня  дерьмократы.
Сколько  можно  нам  брехни  брехать?!
Бюрократы  идут  в  депутаты,
Что  бы  в  Раде  нам  жизнь  улучшать?!

                             2
Шумно  выборы  вновь  пролетят.
После  них  вновь  затишье  настанет.
Разведут  нас  опять  как  котят.
Лучше  жить  нам  уж  точно  не  станет.
И  опять  я,  включив  ТК  Раду.
Буду  зреть  политический  треп.
Будут  так  же  брехать  там  народу,
Будет  так  же  молчать  здесь  народ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374302
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.10.2012


Осiнь прийшла золотава

Осінь  прийшла  золотава
Сіла  на  троні  –  сидить.
Як  та  розбещена  пава.
Слізки  пускає,  кричить.

Що  вона  хоче?  –  не  знає.
Вродою  тільки  п’янить.
Листя  пожовкле  зриває.
Вітром  холодним  шумить.

Осінь  багряно-злотиста,
Літечка  старша  сестра.
Все  одягнула  в  намиста.
Та  прохолодна  пора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373228
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2012


Я слышал

Я  слышал,  люди  говорят:
В  лесу  так  страшно  ночкой.
Гуляет  страшный,злобный  бес,
Там  с  дьявольскою  дочкой.
И  как-то  ночью  вышел  я,
В  бескрайний,  темный  лес.
И  доли  не  было  там  зла,
Не  царствовал  там  бес!
Была  там  сказка  тишины,
Бескрайние  просторы!
Пейзажи  дивной  красоты,
Туман  там  кутал  горы!
Там  веял  свежий  ветерок,
Так  нежно  и  прекрасно.
А  на  рассвете,  в  ранний  час    -
Горело  небо  красно!
И  под  прекрасным  куполом,
Горящих  тех  небес.
Я  понял,  что  здесь  царствует,
Не  дьявол  и  не  бес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372990
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 24.10.2012


Все реже я слышу культурную речь

Все  реже  я  слышу  культурную  речь,
Все  чаще  доносится  мат.
Исчезли  понятия  совесть  и  честь.
Скажите  мне,  кто  виноват?
И  я  виноват,  и  он,  и  она.
И  ты  дорогой  мой  друг.
Мы  все  виноваты,  на  всех  нас  вина.
Что  в  обществе  этот  недуг.
Ведь  общество  это:  он  и  она
И  мы  дорогой  мой  друг.
Мы  все  виноваты,  что  наша  страна,
Зашла  в  этот  замкнутый  круг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372765
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.10.2012


Моя печаль, моя печаль

Моя  печаль,  моя  печаль,
О  чем  печалюсь  я,  не  знаю.
Как  не  изведанную  даль,
Свою  печаль  не  понимаю.

Тоскую,  может  о  былом,
Где  солнце  яркое  светило,
Тоскую,  может  быть  о  том,
Что  детство  раннее  дарило.

Тоскую  темными  ночами,
Что  не  вернуться  мне  туда.
Бегу  за  сладкими  годами,
Но  не  догнать  мне  те  года.

Когда  не  знал  я  этой  жизни.
Прогнившей  жизни  я  не  знал.
Когда  не  предан  был  отчизне,
А  лишь  в  песочнице  играл.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372517
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.10.2012


Белый парус

Белый  парус  в  даль  уходит,
Скачет  рысью  по  волнам.
Из  страны  в  страну  он  ходит,
Приставая  к  берегам.
По  чужбинным  странам  дальним.
Белый  парус  колесит.
Не  бывает  он  печальным,
Вечно  гордый  бравый  вид.

Белый  парус,  белый  парус,
Мой  товарищ  дорогой!
Забери  же,  забери  же,
Забери  меня  с  собой.
Белый  парус,  белый  парус,
Унесемся  с  тобой  в  даль.
Разгони  же,  разгони  же,
Разгони  мою  печаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372516
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.10.2012


Две птицы-ангелы порхали в небесах

Две  птицы-ангелы,  порхали  в  небесах.
Летали  парою,  и  были  так  прекрасны.
Я  видел  птиц  тех,  в  дивных,  милых  снах.
И  мне  казалось  так  они  несчастны.

В  них  было  все:  любовь,  веселье,  радость,
Только  в  глазах  видна  была  тоска.
Видна  была  им  сверху  мерзость,  гадость:
Вся  жизнь  земная,  очень  не  легка.

И  зрели  ангелы  те:  войны,  беды,  смерти.
Что  люди  сами  создали  себе.
Как  верховодили  землею  тою  черти.
Как  шли  те  люди  по  неправедной  тропе.

Тоска  брала  тех  ангелов  прекрасных.
Один  другому  тихо  прошептал:
Мне  жалко  тех  людей  таких  несчастных.
«Мне  так  же  жалко»,-  тот  другой  сказал.

Две  птицы-ангелы,  порхали  в  небесах.
Летали  парою,  и  были  так  прекрасны.
Я  видел  птиц  тех,  в  дивных,  милых  снах.
И  мне  казалось  так  они  несчастны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372303
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.10.2012


Слово

Ти  кажи  мій  любий  друже,
Те,  що  серце  твоє  каже.
І  не  бійся,  не  лякайся,
Те  лиш  роблять  віршомази.
Пан  пихатий  не  поборе,
Слово  чесне  не  зламає.
Слово  щире  та  правдиве
Сам  Господь  оберігає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369744
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2012


Ми йшли тернистими шляхами

До  двадцятої  річниці  незалежності  України

Ми  йшли  тернистими  шляхами,
В  майбутнє  вірили  завжди.
Та  віра  в  краще  була  з  нами.
Вона  давала  нам  снаги.

Ми  так  хотіли  бути  вільні.
Щоб  жити  гарно  на  землі.
Але  прийшли  пихаті,  сильні.
Над  нами  стали  королі.

І  знову  стали  ми  рабами.
Чи  може  вільні  ми,  скажіть?
Вони  знущаються  над  нами.
І  кажуть  нам:  терпіть,  терпіть!

А  ми  і  терпимо  донині.
І  довго  будемо  терпіть.
І  в  скрутній,  болісній  годині,
Лиш  Бога  будемо  молить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369445
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2012


Реальность и сон

"Печально  я  гляжу  на  наше  поколенье!
                                     Его  грядущее  -  иль  пусто,  иль  темно"
                                                                               М.Ю.  Лермонтов
                               
                     1                                          

Иду  по  улице,  споткнусь.
Окликнет  кто-то  –  обернусь.
Нависло  надо  мною  бремя  -
Летит  в  пустую  наше  время.

Вижу:  там  кого-то  бьют.
За  столом  подростки  пьют.
Там  с  протянутой  рукой,
Стал  осмеянный  толпой.
Ветеран,  что  земли  наши,
Нет  на  свете  таких  краше,
От  фашистов  защищал.
Кровь  свою  здесь  проливал.

Шел  по  улице  тихонько,
Грусть  брала  меня  в  тиски.
Вот  дожились  наши  люди.
Вот  идут  сейчас  деньки…

Вот  и  дом  мой  уже  видно.
Вечер  на  дворе  стоит.
За  страну  свою  обидно.
Тяжко  сердцу  –  все  грустит.

Лег  я  спать,  овитый  грустью.
Долго  сон  меня  не  брал.
Все  лежал,  смотрел  куда-то.
Мысли  все  перебирал.

Было  с  час  наверно  ночи.
Как  заснул  я  крепким  сном.
Стиснул  крепко  свои  очи.
Ясно  стало  вдруг  кругом.

                                                 2

Снится  мне,  что  лето,  ясно.
Птицы  нежно  так  поют.
Так  вокруг  уж  все  прекрасно.
Все  приветные  идут.

Вижу  как  юнцы  младые.
Помогают  пожилым,
Помогают  всем  больным  -
Здесь  они  совсем  иные

Иду  дальше.
                                         День  прекрасный!
Вижу,  старец  вот  идет.
С  магазина,  да  в  машину,
Сумки  полные  несет.

Тот  же  самый  ветеран!
Тот  же  дед,
                                       что  видел  я.
Здесь  Он  в  почестях  уж  весь.
Здесь  все  дружная  семья!

Дед  здесь  этот  уж  богаче,
Чем  тот  мер  и  президент.
Ведь  он  это  заслужил!
Это  главный  здесь  момент!

                                             3

Вдруг  проснулся  я  внезапно.
Радость  хлещет  через  край.
Будто  в  сказке  побывал.
Будто  окунулся  в  рай.

Все  дела  свои  поделав,
Прогуляться  вышел  я.
Снова  туга  та  проснулась,
Снова  мучила  меня.

Ничего  не  изменилось,
Все  как  было,  так  и  есть...
Процветают  здесь  убогость,
Зависть,  ненависть  и  месть.

                             2010  зима

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369289
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 07.10.2012


Рясніють під вікном останні квіти

Рясніють  під  вікном  останні  квіти:
Ромашки,  чорнобривці,  паничі.
Вони  для  мене  стали  наче  діти,
Засіли  дуже  глибоко  в  душі.

Буває  по  обіді  у  віконця,
Подихати  повітрям  сяду  я.
На  них  дивлюсь,
             як  на  промінчик  сонця,
Що  серед  темряви.
             В  якій  душа  моя.

Та  кажуть,  що  вже  ось  похолодає.
І  грізні  хмари,  небо  заснують.
Водою  квіточки  позаливає.
                             Вони  помруть…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369245
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2012


Поэт

Однажды  ночью  за  столом
Младой  поэт  сидел  с  пером.
Хотел  писать,  но  не  писалось.
Тоска  брала  его  в  тиски.
Вся  жизнь  пуста,  ему  казалась.
Руками  сдавливал  виски.
Куда-то  делось  вдохновенье.
Пропали  милые  черты.
Все  мысли  были  так  пусты.
В  душе  буянило  смятенье.
Свечи  огарок  догорал.
Что  лик  поэта  освещал.
Перо  в  руке  его,  казалось,
Давно  безжизненно  было.
Творить  давно  уже  не  рвалось.
Лишь  только  грусть  оно  несло.
Поэт  все  тяжко,  причитал:
«О  вдохновенье,  вдохновенье!
Зачем  же  будешь  ты  волненье!»
Что  делать  дальше  он  не  знал.
Но  вдруг  он  Господа  узрел.
От  удивленья  обомлел.
И  на  колени,  тут  же  павши,
О  чем-то  страстно  говорил.
Свой  взгляд  на  Бога  устремлявши.
Лишь  об  одном  его  молил.
«Твори!»  -  Господь  ему  сказал.
И  за  перо  поэт  схватился.
И  в  дикий  пляс  он  с  ним  пустился.
Стихи  прекрасные  писал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367533
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.09.2012


Всiм загиблим шахтарям присвячується

1

Шахтарська  праця  –  дужа  праця,
Герої  -  люди  шахтарі!
Для  Вас  ці  скромнії  рядочки,
Для  Вас,  великі  трударі!

2

Вітер  віє  у  садочку,
Вишня  гарная  стоїть.
Поряд  неї,  у  куточку,
Мати  радісна  сидить.
Все  синочка  виглядає.
Вже  ось-ось  і  прийде  він.
«Зараз  прийде,  приласкає,
Поцілує  рідний  син».
Скатертина  вже  накрита,
У  хатинці  все  блищить.
Тільки  сина,  нема  сина!
Мати  змучена  сидить.
Очі  всі  вже  прогледіла,
А  його  нема  й  нема.
По  дорозі  походила,
Та  не  видно!  Все  дарма!
Сіла  мати,  тай  заснула,
Дуже  стомлена  була.
І  не  чула,  геть  не  чула,
Як  невісточка  прийшла.

На  руках  малу  дитину,
Дівчина  тримала,
Та  у  ту  лиху  годину,
Болісно  ридала.
Встала  мати,  тай  питає:
 -  Де  моя  дитина?
А  вона  відповідає:
-  Більш  немає  сина...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367532
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2012


Гражданин

Я  Украины  гражданин,
Я  патриот  страны  родной!
Земли  великой  этой  сын
Но  почему  я  здесь  изгой?
Еврей,  татарин  и  узбек,
При  власти  делят  край  родной.
А  я  в  сторонке  ото  всех.
В  своей  стране,  я  есть  чужой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367218
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.09.2012


До тебе тільки думка лине

До  тебе  тільки  думка  лине,
Знедолений  мій  рідний  краю.
Я  знаю  милий,  все  я  знаю,
Що  слава  гине,  воля  гине.

Твоя.

 Та  що  ж  зробити,  краю,  можу  я!?

Я  й  сам  знедолений,  розбитий.
Я  й  сам  життя  усе  страждаю.
І  сили  зовсім  вже  не  маю.
Йду  по  життю  з  бідою  злитий.

Пробач.

 Хоча  б  у  віршах  виллю  біль  і  плач.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367217
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2012


Мою націю топчуть ногами

Мою  націю  топчуть  ногами,
Та  чомусь  вона  все  ще  мовчить.
Кровоточать  у  нації  рани
Вона  терпить,  хоч  дуже  болить.
Ти  скажи  мені  люба,  кохана,
Скільки  будеш  знущання  терпіть?  
Скільки  років,  чи  може  століть?
Кровоточити  буде  та  рана
Піднімися  неначе  та  хвиля,
Піднімися  нарешті  з  колін.
Розірви  всі  кайдани  безсилля
Скинь  ярмо  з  цих  потомлених  спин.
Бо  не  личить  в  кайданах  ходити,
Ой  не  личить,  красуне,  тобі.
Краще  вмерти  в  святій  боротьбі,
Ніж  в  неволі  життя  усе  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012


Колись настане та година

Колись  настане  та  година,
Повстане  рідна  Україна.
Батьки  із  дітьми  повстають.
Сокири,  вила  всі  візьмуть.
І  на  пихатих  тих  панів,
На  тих  недолюдків,  чортів!
Із  свистом,  галасом  підуть!
Колись  настане  та  година,
Повстане  рідна  Україна!
Не  буде  більше  королів,
Тих  душогубів,  паничів.
А  ні  царьків,  не  під  царьків,
Ні  їхніх  грішників  синів.
Коли  настане  та  година  -
Тоді  розквітне  Україна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366065
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2012


Не хоче серце визнавати

Не  хоче  серце  визнавати,
Що  край  мій  рідний  занепав.
Що  той,  хто  мав  про  нього  дбати
Одним  із  перших  обікрав.

Тріпоче  серденько,  ридає.
За  рідний  край  воно  болить.
А  пан  пихатий  спочиває,
На  троні  царському  сидить.

Йому  не  треба  та  країна,
Не  треба  люди  бідняки.
Не  треба  пісня  солов’їна,
Кладе  він  долари  в  тюки.

Нехай  стягає  ті  мільйони.
Бере  останнє  хай  у  нас.
Нехай  вибехує  хороми.
Та  пам'ятає:  прийде  час.

Повстануть  люди,  заволають.
Впадуть  царі  і  королі.
І  "Ще  не  вмерла..."  заспівають.
На  рідній,  вільній  вже  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366064
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2012


Соловейко та калина

Стояла  калина
У  гарнім  садочку,
Між  яблуньок  білих,
У  тихім  куточку.

Такая  вже  мила,
Така  вже  красива,
Як  та  молодая
Дівчина  вродлива.

До  тої  калини,
Як  сонечко  встане,
Малий  соловейко
Щоранку  нагряне.

Присяде  на  гілці
Та  так  заспіває.
Та  пісня  усюди
Так  ніжно  лунає.

Послухаю  пісню
Малого  такого.
Немає  на  світі
Миліше  нічого!

Але  тої  ночі,
Проклятої  ночі!
Піднялася  буря,
Заплакали  очі.

Дівчини-калини
Заплакали  очі.
Покапали  сльози
На  землю  дівочі.

Зломила  та  буря
Калину  прекрасну.
Звалила  на  землю
Дівчину  нещасну.

Як  сонечко  встало,
Маленький  літає.
Калину  кохану
Повсюди  шукає.

Побачив  її  він  -
Та  як  заридає,
Присів  коло  неї,
Та  вже  не  співає.

Блага  допомоги,
Та  вже  не  поможеш.
Пропала  калина.
Нічого  не  зробиш.

Немає  калини,
А  він  все  літає
Та  долю  тяжкую
Свою  проклинає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011


Пам'ятай

Пам’ятай,  що  ти  людина,
Що  живеш  ти  на  землі.
Пам’ятай,  що  ти  єдина,
Не  втрачай  так  марно  дні.
Пам’ятай  про  батька  й  матір,
Що  дали  тобі  життя.
Пам’ятай  про  Україну,
У  якій  живеш  щодня.
Пам’ятай  про  честь  і  совість,
Без  яких  нам  не  прожити.
Пам’ятай,  що  своїм  словом,
Можеш  вбити  й  оживити.
Пам’ятай  що  твої  очі,
Твої  муки,  твої  дні.
Неповторні,  несказанні,
На  землі  лишень  одні.
Тож  яка  б  тяжка  година,
Не  була  б  в  твоїм  житті
Пам’ятай,  що  ти  людина,
Й  не  губись  у  забутті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011


Ой горе, тай годі!

Ой  горе,  тай  годі,
Стріляють  гармати.
Єдиного  сина
Збира  на  бій  мати.
.
Збирає,  збирає,
Та  все  примовляє.
За  милого  сина,
У  Бога  благає.
.
А  люба  дівчина,
Коханая  сина,
Не  знає,  як  жити,
Що  далі  робити.
.
Що  сили  ридає,
Та  все  дорікає:
"Ой  милий  мій  Боже,
Та  так  же  негоже!
.
Його  молодого
Та  вбити  нізащо.
Кому  це  потрібно?!
Вбиваєш  Ти  нащо?!"
.
Поблідла  дівчина,
Краса  вже  зникає.
В  далеку  дорогу,
Його  проводжає.
.
Поїхав  козак  той,
Та  там  і  загинув.
І  землю  цю  милу
Навіки  покинув.
.
Від  горя  такого
Померла  та  мати.
А  тая  дівчина
Пішла  десь  блукати.
.
Блукала,  блукала,
Та  гірко  ридала.
Та  десь  при  дорозі
Тополею  стала.
.
Така  її  доля,
Та,  що  вже  поробиш.
Така  Божа  воля,
Нічого  не  зробиш.
.
Ой  горе  тай  годі,
Стріляють  гармати.
Загинув  козак  той,
Померла  та  мати.
.
Колише  той  вітер
Дівчиноньку  в  полі.
Нажаль  ми  змінити
Не  можемо  долі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011


Балада про дуб и калину

1
Блукавши  по  світу,
Присів  я  втомившись.
Присів  біля  старця,
Присів  зажурившись.

Той  старець  питає:
«Чому  зажурився?
У  світі,  напевно,
На  лихо  дивився?.»

-  Дивився,  кобзарю,
Та  так  надивився.
За  правду  боровся
Та  Богу  молився.

Мене  молодого
Цуралися  люди.
Казали,  що  з  мене
Нічого  не  буде.

А  я  лиш  за  правду,
За  правду  боровся.
Та  тільки  на  лихо
Страшне  напоровся.

Тепер  ось  по  світу,
По  світу  блукаю.
Та  милої  правди
У  ньому  шукаю.
                         
                             2
Послухай  юначе.
Он  бачиш  калину.
Прекрасну  калину,
Червону  дівчину.

А  поряд  дубочок  –
Юнак  сизокрилий.
Такий  вже  розумний,
Такий  вже  сміливий.

Їх  двох  погубили
За  правду  святу.
Дівчину  та  хлопця  –
Сім’ю  молоду.

Повісили  разом,
За  правду  згубили.
За  те,  що  пихатим
Її  говорили.

Зібралися  люди,
Щоб  їх  вшанувати.
Так  навіть  не  дали,
Як  слід  поховати.

Людей  розігнали.
Їм  смертю  грозили.
Казали  пани  їм,
Щоб  мовчки  ті  жили!

Тоді  односельці,
Зібравшись  таємно,
У  пізню  годину,
Коли  стало  темно,

Пішли,  посадили
Дубок  та  калину.
Ось  так  вшанували
Ту  бідну  родину.

Як  зійде  те  сонце,
Літають  маленькі
Дві  пташечки  милі,
Такі  пригарненькі.

Та  там,  де  дерева,
Постійно  літають,
То  дзвінко,  то  сумно,
Бува,  заспівають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2011


Борись!

Всім  людям,  які  повстали  проти  теперішньої  влади,  яка  з  самого  початку  будує  країну  з  тоталітарним  режимом  правління,  всім  людям,  які  не  сидять  біля  телевізорів  і  не  кивають  головами,  які  не  чешуть  язиками  поміж  собою  в  тихому  куточку,  всім  хто  пішов  на  майдани,  по  під  ради,  відстоювати  свої  права,  не  злякавшись  погроз,  переслідувань,  загонів  беркута,  який  безсоромно  лупцює  всіх,  в  тому  числі  і  людей  похилого  віку,  всім  цим  людям  присвячується!  До  всіх  цих  людей  звертаюся!

Борись  ,народе,  йди  вперед!
Вставай  ,народе  мій,  до  бою!
Не  зупиняйся  посеред,
Не  зупиняйся  із  ганьбою!

Борись,  народе  мій,  борись!
Вставай  ,народе  мій,  до  бою!
Катам  свої  не  покорись!
Борись  за  щастя  і  за  долю!

Борись  за  правду  ти  святу,
Вставай,  народе  мій,  до  бою!
Гони  із  влади  «Блатату»,
Бо  все  завершиться  бідою!

Борись,  народе,  до  кінця,
Вставай,  народе  мій,  до  бою!
І  знай,  народе  мій,  що  я,
Завжди  і  всюди  із  тобою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011


Чи ми зустрінемось з тобою? (До правди)

Чи    ми    зустрінемось    з    тобою?
Чи    є    ти,    правдо,    на    землі?
Чи    не    приспали    люті,    злі?
Пани,    царі    і    королі.

До    тебе    серденько    лиш    хоче.
До    тебе    серденько    летить.
За    тебе    тільки    гомонить.
І    плаче,    стогне,    і    тріпоче.

Та    чи    знайду    тебе    –    не    знаю.
Тебе    розп’яли,    як    Хреста.
Позатикали    нам    уста.
І    вся    розмова    ця    пуста!..

А    я    ночами    тільки    мрію.
Як    поряд    мене    ти    живеш.
Як    людям    радість    ти    несеш.
І    я    від    тебе    просто    млію.

Та    в    серці    жевріє    надія,
Що  об'єднає  доля  нас.
Надії    вогник    ще    не    згас!
Що  прийде  той  блажений  час!
́́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011


Сон

Смотрю  на  небо  ночью  лунной,
Так  тихо  дует  ветерок.
Луна  мне  кажется  столь  умной,
Плывет  куда-то  на  восток.

То  пропадет  она  внезапно,
То  снова  образ  вижу  я.
Когда  вдруг  ветер  столь  могучий.
Пришел  в  родные  мне  края.

Поднялся  шум,  деревья  гнутся.
Закрыли  тучи  ту  луну.
Как  кони  темные  несутся,
Все,  предвещая  здесь  беду.

Поднялась  паника  такая.
Не  знаю  даже  как  сказать.
Я  стал  бежать,  куда  не  зная.
И  от  бессилия  кричать.

Но  вдруг  проснулся  я  внезапно.
Смотрю  в  окно  –  там  тишина!
И  только  в  небе  темно  сером.
Плывет  прекрасная  луна.́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286239
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.10.2011


Козак

1
Гармати  сильно  загриміли.
І  люди  гучно  загуділи.
Татари  знову  нападали.
Про  це  навколо  усі  знали.
Чоловіків  жінки  збирали,
На  ту  кривавую  війну.
Щоб    йшли  державу  захищали,
І  зупинили  ту  «чуму».
Ось  так  і  наша  Катерина,
На  все  село  така  єдина.
Збирає  свого  Василя,
Та  Боженьку  усе  вмоля.
Щоб  Василя  Господь  беріг,
Від  шаблі  й  кулі  захистив.
Йому  у  всьому  допоміг,
Щоб  наш  Василько  ще  пожив.
Усе  збирає,  та  благає,
І  гіркі  слізоньки  ковтає.
А  наш  Василь  коня  готує,
Та  муки  Каті  усі  чує.
Зайде  до  неї  у  кімнату,
Тай  почина  її  втішать:
-  Та  не  губи  красу  багату,
А  ну  давай  кінчай  ридать!
-  Та,  як  же  можу  не  ридати,
Коли  не  можу  певно  знати.
Побачу  більш  тебе,  чи  ні,
А  може  це  останні  дні!
Коли  я  можу  тебе  бачить
І  твої  руки  цілувати.
В  твоїм  житті  хоча  б  щось  значить,
І  серденьком  усім  кохати.
А  ти  вже  завтра  на  коня,
Залишиться  лише  зоря
На  неї  буду  я  дивитись,
І  Богу  милому  молитись.

                                   2
Ось  так  і  нічка  промайнула,
А  Катя  й  очі  не  зімкнула.
І  їде  ось  вже  наш  Василь,
Проїде  він  чи  мало  миль.
Ось  вийшла  Катерина  з  хати,
В  дорогу  Васю  проводжати.
Та  все  цілує  й  обнімає,
Та  свою  долю  проклинає.
Але  нічого  вже  не  зробиш,
Ні  як  йому  не  допоможеш.
Лишається  лише  чекати,
Та  Бога  милого  вмовляти.
Ось  вже  й  поїхав  наш  козак,
Ей  Богу,  славний  був  бурлак.
Вуси  були,  як  та  смола.
И  станом  був  як  та  гора.
Хоча  від  роду  був  малий.
Але  характером  міцний.
Тай  силу  добру  в  тілі  мав,
І  турок  й  лях  про  це  вже  знав.
Ось  так  поїхав    за  три  моря,
А  в  Каті  повна  душа  горя.
Стоїть  тай  дивиться  у  слід,
А  серденько  болить  від  бід.
Вже  Василя  і  слід  простив.
І  в  церкві  дзвін  уже  забив
Пішла  до  хати  Катерина,
Тяжка  для  неї  була  днина.
Прибрала  в  хаті  і  в  дворі,
Як  вчили  старі  матері.
Коли  зробила  все,  що  треба,
То  вийшла  в  поле,  простір  неба.
І  там  вже  справно  поробивши,
Свої  всі  справи  закінчивши.
Пішла  у  церкву  до  отця,
Щоб  прославляти  там  Творця.
           
                                         3
Вже  напевно  й  рік  пройшов,
Як  Василь  в  похід  пішов.
Неньку  рідну  захищати,
Турків  з  неї  проганяти.
Козаки  вже  повернулись,
Що  жили  з  ним  у  селі.
Рідні  всі  до  них  горнулись.
І  великі,  і  малі.
Тільки  наша  Катерина,
Плаче,  як  мала  дитина.
Василя  все  виглядає,
Що  вже  й  думати  не  знає.
Вже  й  приходили  бояри.
Щоб  засвататись  до  неї.
Тільки  й  чути  з  двору  чвари.
Вже  й  чутки  пішли  про  неї.
Дівка  мов  перебирає,
Василя  усе  чекає.
А  він  певно  і  загинув.
Землю  цю  навік  покинув.
Але  Катя  все  чекає,
Женихів  всіх  відганяє.
Каже:  Василя  кохаю,
Тільки  його  в  серці  маю!

                             
                               

                             4
Так  було  і  тої  ночі,
Виглядає  Василя.
Рученьки  лама  дівочі.
Тільки  в  небі  є  зоря.
Люди  всі  вже  полягали.
Певно  вже  позасипали.
Вся  худоба  вже  поснула.
Тільки  Катя  й  не  здрімнула.
Коли  бачить  Катерина,
Під’їжджає  хтось  до  двору.
Що  ж  це  їде  за  людина,
У  таку  геть  пізню  пору.
Коли  бачить  –  чоловік!
Молоденький  його  вік.
Придивилась,  то  ж  Василь!
Скільки  ж  він  проїхав  миль!
Катя  з  двору  вибігає,
Тай  біжить  усе  до  нього!
І  цілує  й  обнімає,
Не  збагнути  щастя  того!
Їй  Василь  все  розповів,
Як  був  ранений,  де  жив,
Як  козак  його  забрав,
Як  його  він  лікував.
Вже  й  до  хати  ось  зайшли,
Попоїли  й  попили.
Спати  потім  полягали.
З  ранку  рано  повставали!
Так  і  йшли  помалу  дні,
Хтось  сказав  колись  мені.
Що  до  старості  жили,
В  щасті  й  злагоді  були!  ́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281658
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 20.09.2011