| Сторінки (1/25): | « | 1 | » |
Коли про тебе думаю, усмішка з уст не сходить.
До тебе вже летіти хочеться мені.
Нарешті я щаслива та спокійна.
Я все таки знайшла тебе, ти мій.
І ми тепер сценарій розпочали.
Не п єсу, не поему, а життя.
Все наче в сні, та все ж таки в реалі.
Ми разом, ми щасливі ти і я.
Не віриться, що все ж таки існує.
І буде жити вічно наш едем.
Де ми з усмішкою створили нові мрії.
Крокуєм разом в світле майбуття.
Зашкалюють емоції, як разом.
Всі доторки твої, як током б ють.
І ніби вже нема нікого більше.
Одні лишаємось з тобою тут.
Кожен твій погляд, щирий та глибокий.
Кожна усмішка, поцілунок, все моє.
Я не присвоїла тебе, не смійся.
Ти просто мій, ти просто в мене є.
Так мало разом, та я точно знаю.
Що ми збудуєм на землі всі наші сни.
Я вдячна Богу, що мене почув він.
Тепер я не сама, в мене є ти.
Тобі все я віддам. Бери що хочеш.
Все що було моїм тепер твоє.
Ти тільки покохай мене ще дужче.
Тепер у тебе вічність є.
Це наша безкінечність, наші замки.
Скільки б не жили, але разом назавжди.
Ніхто не відбере у нас це світло.
Це все лиш наше, твоє і моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Розумна думка вмить покине розум, коли доходить до любовних сцен.
І в нього й в неї є ще гордість, яка руйнує щастя двох людей.
І враз крихким стає кохання, що будувалось майже вік.
І Купідон нічим вже не завадить, такі ми люди, в цьому ми усі.
Давайте скажем ні розлуці, будем любити просто щоб любить.
Нічого на взаєм ми не попросим, на компроміси будемо іти.
Тоді настане вічне щастя, без похоті, без сліз і каяття.
На всій Землі на вічно запанує, лиш мир, удача і щасливе майбуття.
Собі самі ми створимо дорогу, напишем у думках самі собі життя.
Я впевнена що всі ми хочем, лише щасливого, успішного життя.
В любові, в радості, без сварок і розлучень.
Без зрад, принижень, без болючих слів.
А просто будем жити і радіти тому що дано з неба нам усім.
Воно одне і більше ми не зможем його побудувати так.
Побудувати так як хочем, помилки вічно виправлять.
Без них можливо, навчимося пробачати, усім і все навічно, назавжди.
Тоді впродовж дороги буде щастя і всі щасливі будем ми.
Відмовимось від обговорень за спиною, правда одна хоч і завжди важка.
Але ми разом все це переможем, адже добро завжди перемага.
Ну і все не важко, без зусилля. Ми станемо щасливі назавжди.
Я думаю ніхто з вас не відмовиться від Раю в нашому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Сон все не йде. Так хочеться обіймів.
Цілунків ніжних, не байдужих слів.
Щоб відчувати те, що я потрібна.
Що не одна, з єдиним у житті.
Так хочеться сміятись без зупину.
Дурачитись і вірити комусь.
Щоб просто знати що тебе вже не покинуть.
Самій любити і творити суть.
Я хочу наший світ, щоб там нікого.
Лиш ми у двох сценарій написали.
Як нам би захотілось так і зробили.
Всі мрії наші збудуться в реалі.
Тобі довірити все саме сокровенне.
І не боятися що потім розчаруєш.
А просто знати що лиш я потрібна.
І поки ми живем то разом будем.
Такі бажання, ніби й не безглузді.
Прості, і все напевно це здійснимо.
Та де ти є, мій милий та коханий.
Шукати, чи тебе знайду я.
Чекаю з нетерпінням я моменту
Коли скажу я що ти все ж існуєш.
Мене до себе ніжно ти пригорнеш.
В очі заглянеш і тоді зумію.
Тобі я вірити, тебе любити.
Стільки провалів, та все ж є надія.
Що будем ми у нашому едемі.
Закохані, спокійні та щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
Нет идей, не смыслов, нет надежды.
А вам не страшно дальше жить.?
Вот так, как зомби шаг за шагом все сокрушать, гнобить и не любить.
Без чуств, без всяких обезательств проходит жизнь. Проходит миг.
С дня в день мы больше ненавидим, самих себя , мы злы на жизнь.
Порой мы жалуемся Богу, мы умоляем нам помочь.
И в друг мы Бога проклинаем, не верим не во что. Ни что.
Да Да, все правильно, не что мы. Мы так ничтожны аж тошнит.
Мы убиваем, мы не можем добром все мирно розрешить.
Куда теперь, а мы не знаем, не знаем как на свете жить.
Сами себя мы убиваем. Грешим. И плачемся на жизнь.
Задумайтесь, ну хватит, правда. Мы столько можем но нам лень.
Себя никак нам не заставить попробовать хотя бы полюбить.
Для нас же чуства ето слабость. Смешно порой, а иногда.
Стою одна я за оградой, а вокруг гул и просто тьма.
Мне страшно ну опомнись Боже. Пошли нам веру и любовь.
Настолько больно, как же тошно. И страх окутал етот мир.
зачем так жить, скажи, не понимаю. Прости нас всех.
За все прости. Тебя прошу, тебя я умоляю. Ну научи нас просто жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379766
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.11.2012
Я так хочу тебе відчувати. Провести по щоці рукою.
Знати де ти, з ким, що з тобою. І безмежно тебе кохати.
Готувати сніданки та каву. Цілувати обличчя та губи.
І тобі віддавати все повністю. Як я хочу з тобою літати.
Щоб ділили не тільки радості. Їх багато, але не одні вони.
Щоб стирав сльози горя своєю рукою. Обіймав й не лишав помирати.
Ти ж поклявся завжди бути поряд, де ти є, відгукнися, благаю.
Ти покинув мене і лишив сліди болю, так нещадно залишив страждати.
Повернися до мене прошу тебе, я не прошу зі мною лишатись.
Хочу знати лише , ну чому, ти залишив мене потопати.
Сльози, сльози, не щирі вже посмішки, стільки фарсу, цинізму дісталось.
Не така я була а такою зробив, чи сама в цьому, я винувата.
Розкажи мені чом ти пішов, не поставив ніякої крапки.
з цього часу лиш безліч крапок, безкінечність незнаної вади.
Це напевне причина в мені, чи ти просто собі так погрався.
Так безглуздо, це все просто цирк. Я не вмію так довго чекати.
Я чекала, я вірила, ха. І кому, ну за що так жорстоко.
Ти розбив. Ти побив, Ти убив. Я тепер як понищена тряпка.
От і все, я прощаюсь навік. Рік за роком рядки ці писала.
Це останній рядок і наш рік. І тепер Я тебе відпускаю .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
Намалюй піском розгалини.
І спали світлини назавжди.
з памяті зітри всі спогади.
залиши в минулому думки.
я собі залишу карточку
з іменем твоїм, з твоїм життям.
Буду вечорами плакати.
Памятати буду тебе я.
Твої усмішки, веселі іскорки.
Твої очі, руки, голос твій.
Я закохана у твої дотики.
В те що ти живеш і ти живий.
Хочу я з тобою радості.
І сімейні тихі вечори.
Щоб дурачились, як діти ми.
Завжди разом, разом назавжди.
Все в нас буде сум й веселощі.
Кольрові й чорнобілі дні.
Будем називатись парою.
І сім єю,разом, я і ти.
Потім подарую тобі донечку.
Більше щастя вже прибавиться в житті.
Через років 3 ще і синочка.
Всеу нас получиться в житті.
Будем йти тримаючись за руки ми.
Обійматись і цілунками любить.
Горе й негаразди обминати.
Просто 4 - щасливі назажди.
Всі ці мрії з однієї карточки.
Спогади живуть в моїй душі.
Ну а ти напевне вже не знаєш.
Хто є ми, що разом ми.
В тебе все складеться по інакшому.
І кохана і кар єра і донька.
Але чогось буде не хватати.
Та мене для тебе вже нема.
Ти намалював тоді розгалини.
Ти спалив світлини назавжди.
З памяті ти стер всі спогади.
Залишив в минулому думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012
Тернопіль спить давно.
Мені одній не спиться.
Причина може в каві, голові.
Я не збагну де та причина.
Авто все рідше чути, за вікном...
а за вікном нещадний вітер.
Там є життя, бурлить,гаса.
І я живу. Я буду жити.
Ця жалість, знову зрадниця сльоза.
Душа тремтить від спогадів проклятих.
Тернопіль спить, не сплю лиш я.
А завтра новий сплеск емоцій.
Треба налаштувати вир думок.
Їх на полички положити.
Я спати хочу і у снах...
я все збагну, дізнаюся як жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
Ніч пахне полином, на смак - гіркота.
Годинник настукав вже другу.
Сльоза, то усмішка і знову сльоза.
Безсоння мене заморило.
Дурнота,вилазить вже навіть з очей.
Її заміняє нестримна надія.
Себе за гріхи сотий раз проклина.
Молюся та прошу за рідних.
Кому вона треба, проблемне дівча.
Собі фантазує картини.
Це саме воно : подумаю я.
Та сон десь далеко жевріє.
Словесний потік, рука вже болить.
Як з дуру пишу я, я сію.
Ну, хватить вже, стоп!
Та ні, не виходить, не вмію.
Спитала би в когось як це приструнить.
Та ніч не дає запитати.
Ну дай мені спокій, ти чуєш, агов.
Та сон є лише в моїх мріях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
Кто ты красавец на самом деле?
Такой как я думаю или вреш в лицо смело?
Ты любиш женщин и вериш в чуства.
Что тебе нужно семья иль роспуство?
То как ты любиш никак не пойму я.
Что на душе, спрятал от людства.
Прям как загадка, етим и маниш.
То очень мил, то жесткий, коварный.
Ты интресен как личность не спорю.
Что то скрываеш от всех ты безспорно.
То к себе тянеш то в миг отвергаеш.
Кто ты такой, я смогу, я узнаю.
Бывают моменты что нравишся очень.
Но вдруг все ламаеш и бьеш очень больно.
Пойми я не та с кем возможны гулянья.
Меня осуждать, не имееш ты права.
Не знаю зачем я вобще тебе надо.
Но если нужна, то возможно награда.
Что тебе нужно? Открой свою душу.
Ты так не хочеш, зачем пусть так будет.
Что то ты прячеш за маской роспусты.
Только вот что, что тебе нужно?
Хочетса ближе, в глаза хоть взглянуть.
Что бы понять откуда та грусть.
После прочтенья я знаю что скажеш.
Что все не правда, я всегда настоящий.
Ну зачем вреш, я опять не поверю.
Правда хочу что бы в себя всегда верил.
Так как ты хочеш, что бы сложилось.
Всего ты добьешся,чуть больше усилий.
Тебе только счастья поверь я желаю.
Да ты хороший, я верю, я знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360404
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 28.08.2012
Запам ятай мене, прошу, запам ятай.
Колись ще ми зустрінемось в житті.
І може вже тоді побачиш ти.
Кого ти втратив, втратив назавжди.
Запамятай, нехай приснюсь тобі.
Я хочу щоб ти марив і не знав.
Що робиться з тобою. І тоді...
Мене згадав, про мене нагадав.
Але в цей час..Мені не будеш треба ти.
Я буду вже без тебе, не одна.
Щаслива не з тобою, з ним.
Ти памятай, про мене памятай.
Я хочу, щоб себе ти проклинав.
За те що не зробив той крок.
І знав, що більше не відкрию я...
Себе, своїх бажань, тобі, свої думок.
Запамятай мене прошу запамятай.
Ятрити будуть душу спогади тобі.
Я це відчую і тоді, тебе покличу.
Я тебе прощу і знову полюблю.
Ми будем йти торкаючись небес.
Усмішками дразнити всіх людей.
Щасливі будем і тоді.
Прошу мене не забувай.
Я подарую тобі щирості думок.
Себе тобі віддам я назавжди.
І от тоді мене люби й бажай.
Інакше не получиться тобі.
А потім, коли впевнена буду.
Що ти вже мій навіки, назавжди.
Від тебе я втечу, тоді згадай.
Я боляче колись мені зробив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012
Вітер розвіює спеку.
Ти і його забираєш.
Все ти собі би присвоїв.
Та не мене, не бажаю.
Я з тебе тихо сміюся.
І наростає напруга.
Милий нічого не зробиш.
Ти це робити не вмієш.
Я мстити буду безжально.
Знаєш як солодко жити.
Знаючи, як ти страждаєш.
А ти продовжуй любити.
Думав, що все собі візьмеш.
Та не так просто забрати.
Мою жорстокість відчуєш.
Як я не вмію кохати.
Як же нікчемно ти виріс.
Ти так нічого й не маєш.
Гроші, запхай собі в горло.
Душу продавши вмираєш.
От я тобі й нагадала.
Помста моя, так солодка.
Як я любила не знаю.
Так незумієш, не зможеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
Ти люби мене, люби.
Я благаю.
І від ласк твоїх вже не треба раю.
Твої дотики такі вже блаженні.
Як наркотики я їх памятаю.
Проведи по моїм тілі рукою.
І назви мене своєю любов ю.
Пригортай мене до себе сильніше.
І цілуй ще і ще, ніжно-ніжно.
Піднеси мене до неба коханням.
Не давай мені муки, страждання.
Ти до смерті цілуй, я так хочу.
Будь зі мною що ночі, що ночі.
Ти заглянь в мої очі бажання.
В них побачих себе і кохання.
Як я хочу ще в рай.
І без смерті.
Хочу ніч і солодкі шаленства.
Ти люби мене милий, благаю.
Я з тобою усе забуваю.
Ти мені подаруєш всю землю.
А я хочу тебе нескінченно.
Вижимати всі каплі блаженства.
І радіти щасливим моментам.
Не обманеш? Скажи мені правду.
Будь зі мною завжди.Аж до смерті.
Покажи як ти вмієш любити.
Я навчилась без цього не жити.
Я тобі подарую що схочеш.
Тільки пристрасть пройшла, вже не хочеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358741
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.08.2012
Вона ще така молода -
держава, моя, не оспівана.
Крижина її ще тонка.
І воля зовсім не освідчена.
Та, яка ця країна міцна.
Скільки били, ганьбили та нищили.
Вона взяла й вижила.
І ми стали народом єдиним.
Скільки бравих молодих козаків.
Полягли за честь її і славу.
Кругом підлість, зло і небуття.
Та Україна заспівала.
Ми є народ - сказав, Тарас Шевченко.
І заспівали хором солов ї.
Ми сильні, мужні, не роздільні браття!
І ми живемо на святій землі.
На тій землі, яка вся кров ю зрошена.
Там усі близькі й рідні полягли.
За нашу честь, за гідність України.
Свої життя вони тоді дали.
Вам поклоняємось солдати невідоміїї.
Ви наша гордість, слава, незалежність.
І якби не ви, не жили б зараз ми в країні незалежній.
І звалися не українці, аа хохли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358379
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.08.2012
Ти просив написати про нас.
Я пишу та не знаю хто ми.
Всі бажання лишилися там.
В вечорах поцілунків, обійм.
Ми ще разом будем всеодно.
Та не знаю чи треба це нам.
Всі моменти, це слово момент.
Ти згадай про цей тост із вином.
Ти хороший, напевно, тому.
Я всю правду сказала тобі.
Як я щастя бажаю тобі.
Так ніхто не бажає, повір.
так, не хочу щоб ти памятав.
Та хто я? Я не вмію стирати думок.
Твої очі, не такі як у всіх.
Чисті, з правдою, щирість думок.
Де ти взявся у мому житті.
Та ти є і це в радість мені.
Ще я згадую як ми могли.
Помочати про все й ні про що.
Це для мене багато, повір.
Ти не той з ким буду все життя.
Я зневірилась в людях, та ти маєш право на вірність, життя.
Я тобі не скажу що люблю, ти зі мною лиш втратиш роки.
Як я рада що ти є в моїх, снах, думках, у моєму житті.
І назавжди ти чуєш, завжди.
Памятатиму наше маленьке життя.
Я б хотіла щоб ти покохав.
Щоб була та єдина, одна.
А я буду лише в твоїх снах.
І за тебе просити життя.
Проведи по обличчі моїм.
Ніжно- ніжно ти сльози зітри.
Я не плачу від горя, це щастя.
Нам дано відпускати, пусти.
Я зрадію за тебе, клянусь.
І у Бога здоровя прошу.
Ти для мене як подих відаг.
Ти підняв мене майже з землі.
Я не знаю чи все зрозумів.
Та тобі я скажу таку річ.
Все в нас буде і радість і біль.
Просто рада що є ти в мені.
Та прийде то й момент і тоді.
Я прошу ти мене відпусти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Не хочеться відчути знов любов.
Закрилась я від світу почуттів.
От тільки сон, проклятий знову сон.
нагадує, мені, шо ти живий.
Так хочеться втікти з Землі.
Замаскуватись від усіх людей.
Зробити список правил і піти.
Кудись, щоб бути там на самоті.
створити щось для себе і собі...
сказати що для себе я живу.
І йти туди куди я хочу йти.
А не робити те що скажете мені.
Я всіх виню, усіх живих людей.
Що не дають робити так як хочеться, собі.
Я егоїстка, так можливо я це я.
А хто скажіть із нас не егоїст?
У всьому винен ти, і тільки ти.
Треба знайти тебе в одному з снів.
Я все тобі скажу - усе, усе.
А ти безжально знову усміхнись.
Та не мовчи прошу ти щось мені скажи.
Вбиваєш ти своїм мовчанням знов мене.
Не снись мені, залиш мене, прошу.
І звідки ти узявся в моїй голові.
Благаю, пропади кудись, іди туде де був раніше ти.
У спокої нарешті залиши, це й безлад у думках.
В моїй душі, такого хаусу ще не було то рік.
О, як не хочеться щось відчувать.
А жити хочеться, не розумію я себе.
Що мені треба я не знаю, чорт.
Знов заблукала у бажаннях я своїх.
Як бути далі, як скіжіть же хтось.
Почуйте крик, з душі усе летить.
Так голосно ніхто ще не кричав.
Та ви оглухли всі, давно глухі.
Ця лінь проклята знов затягує мене.
У свої шати і манить, товче.
Я не жива, як привид, егоїст.
Хіба не вирвусь я з оцих химер?
І як відкритись знов комусь?
Як з себе вигнати цю пустоту.
У мене відчуття, що я з клеймом.
Відлюдок з маскою любов.
Такий маразм, пишу, творю.
Я тут скажу всю правду вам.
Ха, вам, а ви це хто?
Повірити і знов кривавий шрам.
Не треба я не хочу, я жива.
Так боляче мені, та всім вже всеодно.
Ну що зробити щоб позбутися цього.
Знак запитання, знову безліч запитань.
Хтось критикує, хтось ненавидить мене.
А я усіх люблю, і навіть не себе.
Це божевілля, так напевне це воно.
Тоді усі ми хворі, зламані, кригкі.
Сідала я писати про любов.
Та не виходить, мабуть не люблю.
Ці протирріччя, як збагнути все.
Простіть мене,за все мене простіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Нестримна спокуса окутала тіло.
Дихання стало гучнішим.
Серце, от-от вискочить з тіла.
А ти вже , його, вся,навічно.
Подумай, дурненька, чи це того варте.
Назавжди будеш ти жаліти.
Тобі лиш 16, така молода ти.
Все ж краще тобі потерпіти.
Куди ж ти спішиш? Все встигнеш іще ти ти.
Здається що краще не буде?
Що любиш його? Обман - це безжальний.
І він тебе швидко розлюбить.
Роби лиш для себе.
Подумай, що краще.
Чи вартий він цього, чи ні.
Люби лиш себе, бо нікого не варто.
Свій вибір зроби у житті.
Маленька голівка лежить на колінах.
Безжально дощ мочить її.
Не правильний вибір в 16 зробила.
А далі як, бути, скажіть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287510
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.10.2011
Поранена душа так гірко плаче..
Все тіло плаче, очі сльози ллють.
Для чого, так, тоді ти їм сказала?
Щоб зараз мучитись в агонії страшній?
Безліч питань ти задаєш прохожим.
А більшість тільки сміхом заливає рот.
Чого ж вони, подумаєш ти в голос.
Я ж просто дозу хочу,от.
А інші скажуть, подивись на себе в дзеркало.
На кого схожа ти, брудна й страшна.
Ти знизуєш плечима й думаєш...
Що в тебе дзеркала і так нема.
А треті, одиниці, глянуть з докором.
Але з безмежним співчуттям в очах.
Тоді тобі здається, що жива ти.
Та мало хто вже дасть тобі життя.
А хто батьки твої?
Ти вже й не пам'ятаєш.
Як звуть тебе, чого хотіла ти колись.
Ти хочеш одного, лиш це бажаєш.
А, що було нехай лишається у далині.
Похмурий ранок, в синім небі ворон чорний.
Приніс печальну звістку до твоїх батьків.
Тебе нема, мати ридає гірко, батько стискає щелепи міцні.
Що ти зробила, Боже ти дитятко?
Чого спинилась, а не йшла вперед?
Чого ти вчасно слово, Ні, тоді їм не сказала.
Чого пішла так рано до небес?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2011
Так міцно і тяжко.
Так страшно і смішно.
Так просто, бо слів вже не має писать.
Сказати щось хочу, та ні, вже не хочу.
Всередині пусто, одна пустота.
Цей дим сигарети, балкон цей відкритий.
І пісня нестримно звучить та й звучить.
Чого нема того, того, що не має.
Чого я не хочу признатись собі.
Та ж я і не знаю, себе вже не знаю.
Не хочу от так, не хочу так жить.
А просто якійсь не відомій людині.
Так хочу відкритись, хоча би на мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282208
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2011
Яку це треба мужність, щоб жити і не жити.
Боротися із тим чого уже нема.
І безпроломно мчати у жаркеє літо.
У весняний світанок без барв, а з небуттям.
Та вона йшла хоч важко.
Вона боролась з біллю.
Вона сміялась замість сльози проливать.
Вона у небутті знайшла життя.
Вона писала про яскраве літо.
Вона не існувала, а жила.
Вона раділа всьому і гіркій печалі.
Сльози котились по білих сторінках.
У ній все помирало, а вона ще писала:
Як жити хоче і як їй без життя.
Похмурий ранок, а для неї з соннцем.
Вона закрила очі, душа іще співала.
О, Боже! Жити хочу - подумала вона.
За що так покартав її жаркеє літо,
І весняний світанок, якого вже нема?
Душа більш не співає і очі не розплющить
Велика жінка, постать світова!
О люди, люди, як вона хотіла жити.
А ми так і не знаєм, що таке життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282207
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.09.2011
Я знов пишу, знов мрію, сподіваюсь.
Я так страждаю, як тебе нема.
Коли не чую голосу твого - всі мої мрії...
Всі до одної перетворюються в не живе.
І всі надії ти з собою забираєш.
Всі спогади - це ти одни, лиш ти.
Усі бажання, всі спокуси, мою вірність.
Мене усю собі присвоїв назавжди.
Тепер я вже твоя навічно.
Твоя рабиня, королева чи прислуга.
Уся твоя і тілом, і душею.
Я назавжди буду лише твоя надія.
Всі твої роздуми погані заберу я.
Навчу тебе коханню без тривоги.
Тобі віддамся я уся, от тільки...
Чи будеш ти моїм, моїм героєм?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
Осінь помітно нагнала печаль.
І принесла в мої будні розлуку.
Та нас з тобою мені щось не жаль.
Адже кохання знеболює муки.
Ти мій нектар, мій наркотик, дурман.
Ти мої сни, всі думки та цілунки.
Кожні прожиті хвилини і дні.
Ти моє серце, кохання, дарунки.
Все що я мала до тебе - ніщо.
Ти моє - все, і життя, і надія.
Вірю тобі і тобі віддаю.
Серце, думки, поцілунки та мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2011
Час суму і страждання наступає...
Час зради, горя знову наступив.
А дружби час усі коріння вириває
З тремтячих й не подібних поколінь.
Колись я мріяла не так реально.
Тоді весь час боліло у душі.
А ти зробив всі мої муки - раєм.
Подарувавши свою часточку душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2011
Тобі не говоритиму нічого.
Хіба заплачу в тебе на плечі.
Ти ж зрозумієш все, бо любиш.
І не почуєш знов гіркої брехні.
Мені з тобою добре-добре.
Хоч не любила й не люблю тебе.
Ти знаєш правду і не скивдиш
Так сильно любиш ти мене.
Ти будеш поряд хоч тобі і важко
Чути знов не правдиві слова
Але я знаюприйде вона, половинка твоя.
Нарешті ти будеш щасливий, а за мене не переживай.
Я закутаюсь в шерстяний сведр
І з насолодою питиму чай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281853
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.09.2011
Коли спитаєш в мене, що таке життя?
Я відповім, що я не знаю.
Чи знаю я, а що таке любов?
На це питання відповім - так, знаю!
І з цеї миті спогади летять.
Із уст моїх так сипляться безжально.
І сльози каплями скотились по щоках.
Я розповім всю правду про кохання.
Це радість і водночас безконечна біль.
Це сміх і сльози вилиті в подушку.
Це капля щастя і закінчення буття:
так страшно, боляче і важко.
Це білі лілії і не живі квітки.
Це різні барви й чорно-біле світло.
Це щебіт пташки й голосні плачі.
Розчарування, смерть та казка.
Це трепіт тіла і болючі синяки.
Ти вчишся довіряти й зневажанням.
Це чесність, вірність - праведні роки.
Болючі рани, поцілунки і страждання.
От так живуть у світі всі жінки.
Та я під словом біль напишу - щастя.
І буду знати більше почуттів окрім:
страждання, віри та кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
Каплі дощу стікають по склі.
Я вже втомилась чекати.
На що я чекаю, на що, ти скажи?
Бо я вже нічого не знаю.
Я ж буду щаслива, колись у житті?
Так, буду, не смійте брехати.
І сильною буду, кохати навчусь.
І мати сім'ю, буду мати.
Усі будуть поруч, всі рідні мої.
А ви залишайтесь у світі.
У світі брехні, лицемірства та бруду.
Мене вже не треба чекати.
Бо я вже не та і зробила сама...
Зробила сама собі щастя.
Я з вами - ніхто, без вас я - це Я.
Тепер я навчилась - кохати.́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011