Яна Бім

Сторінки (4/378):  « 1 2 3 4 »

Долі

У  тебе  ще  тиждень  травневих  ночей...
Рости,  мила,    крила  межи  плечей,
Молись,  мила,  в  небо,  напийсь  роси..
Не  плач,  не  бійся,  і  в  Бога  миру  проси.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022


Такі рідні

Пахло  ладаном  в  її  кімнаті,
Він  зайшов  –  прикурив  від  свічки
Подивився  невинно  по  хаті,  
Мовляв,  не  зі  зла,  що  поробиш  –  звичка.
Пахло  ладаном  й  дим  сигаретний
у  відкрите  вікно  летів,
Він  пацанчиком  був  конкретним,
Вона  знала  гласи  і  церковний  спів.
Попіл  струшував  у  вазон  нервово,
Дочитала  спокійно  псалми...
Подивилась  на  нього  суворо,
І  недопалок  полетів  до  пітьми.
Пригорнула,  сказала    в  груди:
-  Це  ж  вбиває  тебе...  не  пали.
Він  збрехав,  що  більше  не  буде,
Якщо  кине  вона  молитви.
І  обоє  собі  розсміялися...
Догоріла  свіча  між  ікон.
Позавчора  вони  вінчалися...
Такі  різні...  дим  і  вогонь.04.12.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022


Збитий пілот

Буває  не  пізно.  Буває  не  треба.
Не  рухай  мій  спокій,  не  клич  мене  в  небо.
Загоїла  в  попіл  обрубані  крила.
для  чого  тепер  тебе  я  зустріла?
Буває  не  пізно.  Бува  помилково
запаленням  в  серці  звичайна  розмова...
Та  я  тобі  душу,  пробач,  не  зігрію.  
Бо  ледве  жива  і  літати  не  вмію.
Хоч  важко  втікати  від  мрій  твоїх  світлих,
та  в  мене  все  складно  і  геть  непривітно...
Щось  згасло,  зломилось...  задовго  до  тебе...
Буває  не  пізно.  Буває  не  треба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021


Виховують

Виховують:  [b]«мовчи-мовчи  і  будь  байдужа,
це  діло  точно  не  твоє,  розслабся,  друже,  
хай  світ  летить  у  шкереберть  –  терпи  тихенько,
не  смій  нікого  захищати!  В  камінь  серденько!»[/b]

Така  слухняна  –  промовчу,  вдам,  що  не  бачу,
І  на  весь  світ  не  закричу!  Та  не  пробачу  
собі  отой  чемненький  страх  –  "не  моє  діло".
Так  прагнула  великих  змін....  Й  собі  змінила...
"Як  ти  могла  тоді  мовчать"  –  душа  питає,
совість  голосить  по  ночах,  не  відпускає.

Так,  я  вдала  не  раз  байдужість,  коли  боліло,
А  ви  -  стинали  крила,  але  пак  –  яке  вам  діло...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020


Коли дійшла до точки

У  кожного  свої  замочки,  
Свої  заточки  й  маячки.
І  вже  коли  дійшла  до  точки
То  точку  просто  перейти.
І  не  важливо,  що  за  нею:
Світ,  світло,  темрява  чи  ніч,
Все  відпустити  –  не  проблема...
Зневіра  –  це  жахлива  річ.
Ніхто  тебе  не  налякає,  
Ніхто  твій  дух  не  здожене.  
Коли  себе  я    відпускаю,
Господь  рятує  й  береже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020


прокидалочка

Ну  прокидайся,  серце,  
                               вже  співає  день!
Тебе  чекає  теж  одна  з  його  пісень.
Хай  радість  усміхнеться  в  змученій  душі!  
Нехай  воскреснуть  в  ній  поховані  вірші...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020


Сніг (вчудила) )

Лапатий  і  трішки  кудлатий
падав,  летів,  насипом  йшов
на  землю  із  неба  затято
недовго,  але  хоч  щось!
і  вітром  притиснений  в  шибку  
ти  перетворився  в  кап-кап...
Дива  всі  схожі  на  помилку,
сніг  взимку  -  у  диво  не  квап...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2020


Пояснення собі (без імен і причини)

                                                                                 О,
Так  просто  усе,  так  просто  -
людина  не  хоче  миру.
Лиш  ти  вигризала  рани  -
Щоби  вибачатися  щиро.

Ти  йшла  тоді,  як  на  плаху,
та  вкотре  не  вбили  -  гнали...
Хрестилася  -  дала  маху
і  вкотре  Бога  розп'яли...

...Любов,  як  завжди,  воскресла,
от  та  -  без  імен  і  причини.
Як  вижила  ти  в  ту  весну?  -
Дива  бувають,  людино...

Чи  вперше  тебе  не  розчули,
слова  виривавши    з  контексту?  
Мовчання  ліпили  мури,
не  золотом,  та...  менше  тексту.

Бо  просто  усе,  так  просто  -
Людина  не  хоче  миру:
і  поглядом  зневажає,
і  холодом  цілить  в  спину...
і  не  живе...  а  воює...
на  правду  -  лише  з  собою.
Хто  голос  Любові  не  чує  -
того  не  розбудять  трубою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020


Одного разу, рятуючись…

Одного  разу,  обставини  заженуть  тебе  в  глухий  кут,  де  ти  подивишся  в  очі  своєму  найбільшому  страху...  Ти  зійдешся  з  ним  в  битві  сам  на  сам.  В  битві  за  реальне  життя  чи  повільну  смерть  в  ілюзії.  В  битві,  де  ти  вперше  переможеш  всі  страхи  зара́з,  почавши  боятися  лише  Бога...  з  надією  лише  на  Бога.  
Тебе  не  лякатимуть  складнощі  і  дарунки  життя.  Ти  звичайно  ще  будеш  помилятися  і  вагатись,  і  хвилюватись,  і  плакати...  але  страхи  вже  не  зможуть  отруювати  твоє  життя.  
Одного  разу,  ти  вперше  переможеш  себе!
Світ  не  зміниться,  люди  навколо  теж,  й  ти  залишишся  самим  собою  ...  Але  
почнеш  набагато  більше  вірити  в  себе  і  розуміти  інших...
Одного  разу,  рятуючись,  ти  схопишся  за  Любов...
Люди,  любіть,  прощайте,  не  мовчіть,  намагайтеся  зрозуміти  хоч  тих,  хто  поруч,  не  бійтеся  жити,  не  бійтеся  бути  людьми...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862373
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.01.2020


Міцно-міцно

Обняти  тебе  міцно-міцно,  
сміятися  глухо  в  плече,
Розплакатися  -  то  вже  мрія,
а  серце  твоє  рве  й  реве...

І  чим  його  полікувати  -
(я  думаю  вже,  як  мама).
Умію  лиш  щиро  прощати,
але  чомусь  залишаю  шрами

з  тобою  ділити  тишу,
хоч  поглядом,  хоч  сльозою...
Ніколи  тебе  не  залишу,
ніколи  не  буду  з  тобою.

Тобі  завжди  усміхаюсь,
і  навіть  на  смертнім  ложі,
що  знаю  тебе  -  не  розкаюсь.
Дай  радості  йому,  Боже!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020


Байдужість чи ні

Пил  на  душі,  спокій  важкий  -
чи  не  байдужість  дрімає?.
Вколюся  в  погляд  відверто  чужий,
й  краю  досаді  немає.
Скільки  питала  тебе  -  в  чім  вина  -
стільки  ж  у  відповідь  -  тиша.
Сил  побиватися  в  мене  нема,
Досада  осадом  у  душі  крише.

Сиплеться  біль,  а  не  зронить  сльози,
Спокій...  лише  важко  зітхає...
Щоденно  колотись  у  погляд  чужий...
байдужість  пилом  рани  латає...?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020


Чи, чи, чи… (над прірвою)

Над  прірвою  зробила  крок  -
Чи  я  лечу  чи  падаю?
Не  маю  крил  –  не  до  зірок,  
Та  щось  тримає  правдою.
Зробила  крок  –  відкрила  душу,
Та  чи  злетіти  щирою?
А  як  впаду,  чи  я  примушу,
від  дна  себе  чи  вирию?  
Над  прірвою  зробила  крок
Чи  з  прірви  вибираюся?
Чи  йде  в  житті  новий  урок,
Чи  з  грабельками  маюся?...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2019


Дощу

Плаче  серпень,  краплі  по  склі...
Пообіцяй  мені  ще  тепле  літо?
                                                                             Ні.

Падає  листя,  губиться  в  траві...
Чи  зможу  я  з  тобою  разом  бути?
                                                                             Уві  сні.
 серпень  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2019


Вітальне присвячення

Я  не  знаю,  як  спитати  -
Щоб  тобі  подарувати...
Просто  так  цікаво  знати,  
Хоч  дарунок  не  віддати...
Все  ж  попрошу  я  у  Неба,
А  Бог  знає,  що  у  тебе
У  потребі  перш  за  все  -
тож  хай  янгол  принесе:
Віри,  радості,  надії,
Бачить,  мов  дитина,  мрії,
Миру,  злагоди  в  родині,
Сил  й  здоров’ячка  дитині.
Хай  дарує  Небо  диво,  
не  болюче  та  правдиве,
заповітних  мрій  збування,
море  щастя,  безмір  кохання!  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2019


Сіє листя теплий-теплий жовтень…

Сіє  листя  теплий-теплий  жовтень,
Осінь  щедро  гріє  світ,  ніби  обіймає.
Листя  падає:  руде,  багряне,  жовте,
І  по  вітру,  якусь  мить,  іще  кружляє.  

Це  банально...  затерті  ці  осінні  рими,  
Але  золотою  душа  її,  вкотре,  називає.
Сіє  листя  теплий-теплий  жовтень,
Літо  бабине  красивіше  звичного  буває...
#замальовка  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019


тим, хто збоку

А  знаєш,
сльози  нічні  запікаються  морем  
в  куточках  очей.
Отаке  у  мене  море  -  
не  найгірша  річ  з  моїх  гірших  речей  
А  знаєш,  
думала,  витерплю  те  стояння  з  боку,
тільки  краще  було  піти.
Тим,  хто  збоку  -  влітають  в  око  
найсолоніші  моря  самоти.  
А  знаєш,
Мені  насправді  байдуже
а  часом  раптово  пече
у  серці  море  солоне  дуже...
Та  однаково  -  вночі  очима  втече.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2019


Спати б

Солодко  сон  спати  вкладе
Думку  останню  на  сьогодні  
Як  ти  і  де?

Все  буде  добре  -  надія  на  ранок...
 Перша  тривога  розтрубить  світанок  -
Чи  був  у  тебе  сніданок?

Клопоти  будня,  святкова  днина,
серцем  блукає  думка  причинна  -
Жива  та  людина?

Солодко  спати.  Швидше  б  лягти,
Щоби  забутись,  не  волокти  -
Де  і  як  ти..?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2019


Добро і світло незримо сіються в душі

Добро  і  світло  незримо  сіються  в  душі.
Це  так  важливо,  коли  молитви  як  легкі  вірші.
Ніщо  так  не  хвилює  благодаттю  як  любов.
І  вже  з    надією  в  мені  не  просто  сльози  й  кров.

Господи,    милість  і  мудрість  Твої  джерельні!
Господи,  п'ю  не  відкривши  і  грішні  вуста!
Господи,  слався  во  вік!    Сльози  благословенні...  
Крізь  всю  інакшість  -    не  одна,  не  одна...

Чорна  дорога  смутку  і  крику  поза  плечима,
Її  пройти  було  не  легко,  дивно...  а  проте:
Дивлюсь  на  світ  уже  інакшими  очима.
Любов,  яка  паросток  від  болю,  та  лиш  так  й  живе!  

Господи,  дай  розквітнути    їй  не  зламавшись...  
Милість  для  серця  дай  і  душу  мою  стережи...
Ти  Єдин  з  мого  серця  читав  усе,  все  бачив.
Слався  во  вік  Господь!  ...    грішну    мене  бережи.
квітень  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019


Пробач мені, Господь…

Надміру  лінь  і  туга  за  неважним.
Нема  бажання  слухати  уважно,
Як  наш  Господь  в  нас  совістю  волає...
Іду  на  край...  і  вже  тоді  сама  благаю

Пробач  мені,  Господь  –
Від  Тебе  здалечіла,
І  мучилась,  і  каялась...  хотіла
Облегшить  душу...
Та  молитва  все  не  йшла..
Чи  сил  в  собі  для  Тебе  не  знайшла.
Пробач  мені,  Господь.
Так  обважніли  плечі
Через  учинки  зовсім  недоречні,
Ті  вчинки  відбулися  не  зі  зла...
Та  неуважною  завжди  я  була.
Так  легковажно  межі  переходила,
І  щастя  крала,  і  образами  жила...
Сором’язливо  очі  від  ікон  відводила.
І  на  любов    капризами  ішла.
Прости  мені,  Господь,
Бо  як  трапилась  біда  
Просила  допомоги  серцем  мовчки  я,
Ридала  відчуваючи  –  Ти  поруч  є  завжди...
І  гоїв  навіть  від  біди  сліди...  
березень  2019  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845228
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.08.2019


Summertime (sms) )

Небо  -  як  море,  море  -  як  небо...
Ще  одне  літо  для  всіх,  і  для  Тебе  
звично  так  хвиля  цілується  з  пляжем...
Хай  на  душі  тривога  не  ляже...  16.07.2019

*********************************
Як  п'янко  пахне  берег  річки  в  липні...
Ці  луки  мов  зріла  настоянка  із  трав...
Цілунки  неба,  сонця  і  землі  привітні
Найароматніші  із  запашних  літніх  приправ.  27.07.19

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019


Люлі для малої воркотулі)

Буду  люляти,  казати:
Давно  мала  написати
Тобі  віршик  чи  присвяту.  
Та  слова  щось  не  дібрати...
Щоб  тобі  вони  світили,  
І  давали  завжди  силу.
А  в  ночі  щоб  зігрівали,  
Добром  вкрили,  заспівали:
Лю,  маленька,  люлі-люлі.
Хай  насняться  тобі  ґулі...
Котрих  хлібом  готувала,  
Ти  ж  їм  мрії  розказала.
Вони  ж  казку  воркували,
Чудеса  пообіцяли.
Все  відбудеться,  здійсниться!
Зараз  ніч.  Люлі...  хай  спиться...))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019


Вітер

Вітер  кружляв  торішнім  листям:
Зимовий  
                 осіннім  
                                 грався  навесні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2019


Як тобі, весно?)

Як  тобі,  весно,  не  соромно?
Знову  крутиш  нам  голови...
Знову  нам  сонце  всміхається.
Впало  ж...  та  от  піднімається.
Як  тобі,  весно,  не  холодно?
Вітром  розбурхані  спогади.
Юність  в  душі  сколихнулася.
Це  не  надовго...  минулося.
Як  тобі,  весно,  не  байдуже!
Квітка  розквітла  у  заростях...
Ліс  голий  в  зелень  вбирається...
Знову  на  сонце  всміхаюсь  я).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2019


Гоїться-гоїться

Завтра  весна.  Дай,  Боже,  дожити!
І  припинити  душу  травити.
І  все  забути  тобі...  ой,  моє  серце!
Гоїться-гоїться.  А  нащо  б'ється?
Чому  не  вмерла  я  тої  днини,
Як  я  посміла  жити  в  провинні?  
З  моря    погоди  душа  чекає.
 Гоїться.  Гоїться,  та  не  літає.
Завтра  весна.  Забудь  мене,  прошу.
Не  розрадь  сум  мій,  не  поруш  спокій.
Розум  засне  там,    де  серце  палає.  
Гоїться.  Гоїться...правду  шукає.
Правда  болюча.  Правда  печальна:
Весна  настане  неідеальна.
І  що  зів'яло  -  не  все  зацвіте.  
Гоїться,  гоїться...  Чому  не  вмре?..  28.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2019


Тане сніг на батареї

Тане  сніг  на  батареї,
(зачерпнула  пригорщ  відкривши  вікно),
Не  донесла  до  кімнати  оселі  -
На  півдорозі  згубила  його.
Тане  сніг  і  стікає  до  долу,
І  здається,  то  сльози  зими.
Він  був  казкою,  а  став  журбою..?
Все  простіше:  сніг  з  морозу  й  води.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2019


То вже не втома, не біда…

Чого  ж  ти,  що  ж  ти...
Веселися,  радуйся!
Хотіла  болю  цього...майже  
просила  вдарити  щобИ
відчути  знову,  як  болить
затерпле  місце  у  душі...  
щоб  знову  туга  і  вірші,  
лиш  не  морози  пустоти...
терпи  й  радій.  
Зрости  й  впусти.
Чого  ж  завила  вовком  ти?

То  вже  не  втома,  не  біда...
і  все,  що  вибрала  сама
лиш  доля...  сулить  чи  судить,
робити  рани  -  не  студить,
та  їх  нема...  
нові  рубці.
Що  ж  слід  солоний  на  щоці?

Все  ж  посміхнешся  
в  глиб  долонь:
Палав  та...  не  спалив  вогонь
затерпле  місце  у  душі
що  живить  тугою  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2019


Искрится, в след Шампанском…

Искрится,  в  след  Шампанскому,  
бенгальская  свеча...
загадывать  желания  
мы  будем  не  спеша...
И  снова  сердце  замерло  
в  предчувствии  чудес,
И  снова  в  доме  елка,  
а  с  ней  -  волшебный  лес.
И  в  нем  12  месяцев  -  
то  наш  прошедший  год,
мы  многое  узнали:  грусть,  
радость  без  хлопот,
и  открывали  души...  
и  закрывали  дни,
И,  кто-то  равнодушно,  
с  них  уходил...  увы.

В  глазах  лучиться  радость  
и  вновь  искрится  смех!
Ведь  мы  в  плену  у  дружбы,  
и  в  этом  наш  успех,
Мы  очень-очень  близко,  
хоть  это  далеко...
Спасибо  за  поддержку!  
Со  мною  нелегко...:)
Пусть  будут  все  здоровы,  
и  чуда,  и  побед!
И  личного  всем  счастья!
Храни  Господь  от  бед!
Желаю  много  снега,  
приятнейших  забот,
И  доброты,  и  смеха  
в  прекрасный  НОВЫЙ  ГОД!  
31.12.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819846
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.01.2019


аби не лють…

Не  має  слів  спустошена  душа,
і  сліз  нема...  і  в  риму  тиші  -  тиша...
Не  вийде  з  пустоти  достойного  вірша,
хоч  критика,  насправді,  до  старання  лише.

Так  пусто,  терпко,  неначе  до  біди...
Ось-ось  якась  з  емоцій  з  ланцюга  зірветься!

Аби  не  лють  душу  вела  до  боротьби,
Аби  не  злість  заполонила  жовчю  серце...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2018


…торочу…

Торочу́  все,  торочу́...
і  нема  рядочка.
Старе  плетиво  моє:
нерви  у  клубочки.

Тихо-мирно  вкотре  стало.  
На  душі  -  гамівна  сорочка,
я  й  згадала  всю  себе,  та  цього  замало...
Не  почну  життя  з  чистого  рядочка.

Не  зірву  зірок,  не  впіймаю  журавля,
Втративши  синицю...  
все  в  клубочки  і  в  нитки,  
а  нитки  на  спицю...
Переплачу  і  сплету  
з  ниточок  намисто.
Із  нового  не  почну...
зате  совість  чиста.

...торочу  все,  торочу
полоси  в  клубочки...
тихо-мирно  перейду
крізь  гарячі  точки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816655
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2018


Ін

                                               сестрі...

Десь  зійдуться  зорі,  віднайдеться  сила
І  диво  тобі  подарує  Господь.
І  ти  не  чекала,  хоч  вічно  просила  
від  цього  краплиночку  хоть.
А  сталось  велике  –  бо  мрія  здійснилась
І  ти  повернула  роки.
І  та,  що  тобі  уже  навіть  не  снилась,
Читає  правдиві  байки.
Розводила  доля  та  нитка  трималась,
Бувало  й  в’язали  вузли...
Мала,  пам’ятаєш  ти  отак  сповідалась
У  своїх  16  мені.
І  вабили  сльози,  й  сміялися  зливи…
Десь  ми  загубили  пароль
до  наших  розмов,  до  нашої  ниви,
Відвертості  алкоголь
п’янив,  і  ми  були  так  схожі
у  дурості  мудрості  дум...

Минули  роки.  Ми  довірою  гожі.
Підтримка  для  серця  -  мов  дотик  до  струн.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815455
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.11.2018


І в чашечці зовсім не чай


Стомилась  бути  сильною...
Оте  розумій  і  прощай  –
Запечено  і  обсмоктано...
Я  хочу  з  ромашки  чай.

Я  хочу  подушку  і  ковдрочку
І  цьом  у  дурну  башку*.
Я  вмію  вдавати  дурочку,
І  грішну,  святу  і  смішну.

Стомилася  бути  сильною,
Та  знов:  розумій  і  прощай.
Тому  буду  агресивною...
І  в  чашечці  зовсім  не  чай  :)  

*вибачте  за  русизми

[img]https://photoprint.in.ua/public/products/a51/e87/item/glass-1406_left.p.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815451
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.11.2018


Дівчаче

Ти  теж  здалась,  коли  я  програвала  злу,
ти  теж  здалась  і  як  усі...  не  чула.
Тепер  без  тебе,  мабуть,  пропаду...
Бо  ти  була  найближча  й...  все  забула.

Ні,  не  виню,  то  я  зірвала  дах
собі,  тобі  і  всесвіту  довкола...
та  це  лиш  прикрий  випадок  -  не  план...
Прости...  а  ні  -  твори  і  будь  здорова!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814987
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.11.2018


Єті кімнатне.

Лежу  я  заметом  у  білій  постелі,  
Зринаю-тону  в  її  білих  пастелях.  
Прозорим  
по-білому  
карими  пишу  по  стелі.  
Почуваюся  кучугурою  сніжною  серед  оселі.

Не  зійду  з  ліжка  сніговою  лавиною,
розтану  тут  снігом,  
                                   вмру  чудно́ю  дитиною.  
Я  дозволила  собі  щастя  
                                   почуватися  не  винною...  
та  у  спину  знову  гате    слівце
                           "так  і  не  стала  людиною".  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813977
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.11.2018


Тим невинним карим очам


Ти  вчив  мене  дивитися  у  очі,
Та  погляд  відпустив  ти  першим:  здався
мені  у  дивоглядках...    вперше  
мене  отак  хлопчина  завстидався...

І  хоч  із  того  радість  лиш  була...    
тобі  заради  гідності  на  мрію  не  подала...
Але  все  збудиться,  повір...    
дорожче  грошей  було  в  погляді  моїм.  


*Дивоглядки  -  гра  очима,  програє  той,  хто  першим  моргне)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2018


Коментар до відео "Вони обіцяли"

Вони  не  просто  обіцяли,  
вони  клялися  на  крові.
І-ідеали  будували.  
Лиш..  не  ходили  по  воді.
Вони  не  просто  збереглися,  
вони  -  нажилися  на  тих...
По  чиїх  тілах  ішли  до  трону...  
тіла  ж  поклали  не  за  цих...

Вони  не  просто  обманули,  
хоча  й  «не  зрадили,  ой  вей,
А  шо  такоє  –  підманули,  
та  ж  не  для  себе  -  для  людей...»

Авжеж...  от  тільки...  для  своїх  грошей.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812345
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2018


Перлина

Юрію  Васюті

Думала  –  носиш  каміння,  
думала  –  з  цим  пропадеш,
з  часом  прийшло  прозріння,  
що  то...  перлина.  Авжеж,

мучило  і  душило,  
плакало  й  вниз  тягло...

Все  ж  таки  відродило,  
все  ж  таки  відлягло...
зерно

Не  зацвіте,  не  зів’яне
те,  що  зійшло  плодом

Цінність  та  унікальність  –
нести  в  душі  джерело

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2018


Джерело всього


Дочитуй  книгу,
Дописуй  слово,
На  сто  питань  –
Одна  розмова.

З  мільйона  речень
Б’є    глиб  думок.
З  сотень  доріг  
Важливий  перший  крок.

З  морів-океанів,
Торнадо  прибуло.
З-поміж  мільярда  кранів  
Рятує  джерело.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809819
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2018


Жовтнева квітка

[color="#e69317"]Остання  квітка  доцвітає  в  квітнику
і  плаче  -
ронить  пелюстки,  мов  сльози.
А  осінь  проходжає  гордо  у  вінку
із  листя  клена,  грон  калини,  
і  може
зірвати  квітку,  не  почути  крик,  
й  краси  немає,
Прекрасна  осінь  –  то  жорстокий  садівник  –  
краще  зриває.
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808645
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2018


Стихне крик непочутий….

Стихне  крик  непочутий,  зникнуть  сльози  небачені,
Гуркотітиме  сміх,  через  звук,  непробачений.
Пустотратою  слів  все  ж  душа  не  отруїться  –
Схопиться  за  любов  і  у  котре  почується.
У  мовчанні  тривалім  грозовіє  істерика,
Де  дощі,  громи  й  блискавки  –  випали  з  календарика...
Мов  усміхнений  сум  на  вустах  у  Джоконди
майоріє  любов:  плачуть  віршами  ноти.  16.09.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2018


Як люди гризлися…


[b]Як  люди  гризлися  за  Бога
(й  вбивали  -  бракувало  слів)  –
В  пекло  стелилася  дорога,
диявол  мовчки  руки  грів.  
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2018


Уходит лето…

Уходит  лето.  Догорает  день...
И  листья,  выгорев  на  солнце,  засыпают...
Похолодало.  Стала  меньше  тень.
Следы  у  моря,  на  песке,  беззвучно  тают.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806649
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 15.09.2018


31шо серпневне

Іще  лише  іде  
                 останній  
                                     літній  вечір..
Та  осінь,  віднедавна,  
вже  проводить  дні  в  саду...  

Фото  моє)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806002
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.09.2018


Все не так, все не там…

Все  не  так,  все  не  там...  капризи,  жалощі
Трощать  в  фарш  всю  мою  броню.
То  зневіра,  рутина    чи  часу  капості  
Кличуть  впасти  щоб  злетіти,  все  ж    тону
Як  той  нулик  що  ніц  без  палочки
Навіть  спертися  немає  на  що,
Від  життя  ні  сліду,  ні  галочки.
Скроні  рве  «Ти  просто  ніхто,
І  нічого  ніде  не  добилася,
І  удачі  –  як  сліз  в  кота,
Непотрібна,  самотня  лишилася,
Ні  ворогів,  ні  друзів  не  нажила.    
Все  в  чотирьох  стінах  тиняєшся,
Біг  колом  по  мріях,  які  розтовкла.
Щось  нове  створити  й  не  намагаєшся.
Ти  приречена,  ледача  й  пуста».
Важко  через  думи  такі  прориватися,
Кожна  помилка  в  спину  ножем.
І  невдача  надихає  здатися...
Душа  рвана  протиріччям  дилем.

[b][color="#c21111"]І  просила  очима  помочі
Та  й  вбирала  ними  блакить
І  небесної  ночі    зоряність,
Зелень  трав,  теплоту  молитв.
У  розмови  з  дитинством  бавилась,
Юність  подруг  на  сміх  привела...
Я  сміялась?  О,  так  –  я  сміялася
Найдзвінкіше,  коли  вити  пора.
Небайдужістю  друзів  цілована,
Хай  зі  мною  вони  лиш  день,
Дивним  чином  надія  врятована,
Скроні  рве  склад  бадьорих  пісень.[/color]  [/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2018


Фантому щастя

До  тебе  за  порятунком  –
Обдаровуй  міцним  трунком
І  нові  рожеві  окуляри
Дай  до  трунку  щоб  до  пари.
Так  гнітить  дум  яскравість,
І  пропала  вже  цікавість
Все  оцінювати  реально  -
Правда  життя  -  надбрутальна.
Тож  рятуй,  сховай  від  неї,
Тривіальна  епопея
Затягнулась  одноманітно,
Дозволь  вийти  непомітно
Ні,  не  з  розуму,    не  з  шляху
Не  з  життя  –  (не  дам  я  маху.)
На  годину,  десь  за  вікно...
Не  у  книжку,  а  в  кіно.
Загорни  мене  в  обійми,
Забери  тривоги  в  прийми.
Хай  тобі  я  не  до  пари...
Як  до  трунку  окуляри

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803144
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2018


Зустріч очей

               [i]  Пророчим  снам  присвячується[/i]

Чи  буває  диво  дивніше  –
Ти  читаєш  мої  думки  
Й  так  відверто  дивишся  в  вічі,
Я  ж  ховаю  свої  навпаки.

Радий  бачити,  справді  радий.
Усміхаєшся  щиро  без  меж.
Знаєш,  ти  мені  зранку  снився...
Ні,  не  знаєш  і  з  цим  підеш.

Проводжав  –  обіймав  квапливо,
Пахнув  димом  –  за  кухаря  був.
Чи  буває  дивніше  диво  –
Не  впізнав...  розглядав...  не  забув.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2018


Не до смеха

Мне  сегодня  не  до  смеха  -
Всё  схожу  на  плачь,
не  ищи  мои  помехи  
просто  –  день  палач.
Все  сегодня  навалилось,
Сил  нет  боль  глотать...
Равнодушность  обессилив  -
вышла  погулять.

Если  б  я  могла  напиться  -
Напилась  бы  всласть.
Главное  не  торопиться,
чтобы    не  пропасть.
Мне  сегодня  не  до  смеха,
Все  сошло  на  нет:
Нет  отрады,  нет  потехи,
Но  остался  смех.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796688
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.06.2018


Літо благаю, скинь…

Там  угорі  -  синь,  
темна  блакить  небес.
Літо  благаю,  скинь,
жменю  добірних  чудес...

Там  у  травах  є  скарб  –
Радість  очей  –  смарагдова.
Літо  прийшло  й  не  квап,
І  над  землею  –  райдуга.

Стрілись...  в  зіницях  живу,  
Скільки  б  нам  снів  лишилося...
Літо...  Не  питай:  «наяву»?!
А  шепочи:  «й  не  снилося»...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2018


О, без крил лети

Це  ж  не  вперше.  
Не  змогла.  Не  полетіла.  
Злякалась  втратити.  Що?  Розум?  Спокій?  Зону  комфорту  –  рідне  болітце?  
Не  довірилась.  Бо  ж  це  страх  який  –  здійснення  мрії.  А  болить  як!
І  все  знову  колом  назад:  метелик  в  гусінь,  равлик  в  мушлю,  черепаха  в  панцир,    плід  в  насіння,  сніг  в  хмару.
Душу  обезкрилити.  Як?  А  крила:  Зняти.  Стяти.  Вирвати.  
Зріжеш,  скинеш,  випереш,  перефарбуєш,  перекроїш,  перешиєш,  провітриш?  
Просто  зникнуть  ще  нерозправившись.
Це  ж  не  вперше.
Жодного  польоту.  Зречись    дива  крил  щастя.  
Ти  ж  це  вмієш.  Вигадай  собі  небесне  покарання  навзамін,  чергове,  наче  рейс...  в  порожнечу.  

А    мо’...  злетімо!  Хоч  над  безоднею  –    там  теж  зірки!  Тільки  б  не  колом  назад....  не  колом  назад....    колом  назад  обезкрилити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796211
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2018


Так, значить всім можна

Так,  значить  всім  можна
тільки  мені  не  варто:
буде  душити  втома,
рани  солитиме  зрада.

Тож,  не  тривож  серце
і  не  впускай  в  душу.
Води,  холодної,  відерце  -
на  голову  -  рятівним  душем.

Правда  кровить,  знаєш,
От  тільки  ріж  -  не  спиняйся.
Ти  ж  мене  не  вбиваєш,
Сильнішою  стану...  здамся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794621
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2018


Такеньке-маленьке для тебе, гарненька

Ти  все  зможеш.  Сонце  встане
І  на  тебе  ніжно  гляне.
Може  й  дощик  засміється,
У  вікно  твоє  приб’ється.

Зможеш  –  янгол  пролетить  –
і  від  злого  захистить.
Лиш  надії  не  втрачай,
Гони  відчай!  Чайник  став!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792273
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.05.2018


Вина бы. И тебя бы… хоть к чаю…

Вина  бы.  И  тебя  бы...  хоть  к  чаю...
Пустить  разговор  по  кругу.
Ты  знаешь,  как  я  скучаю
о  тех  пестрых  днях,  подруга?
Ты  мне  сестру  заменяла
Хоть  много  родных  по  крови…
И  все  непустые  печали  
делили  мы  в  разговоре.

Я  никогда  не  забуду
Как  ты  меня  увозила,
Когда  мне  ставало  худо,
С  вином  ты  не  тормозила))
Как  четко  мечты  сбывались.
И  бабушки  нам  "кости  мыли",
Когда  с  тобой  срывались  –
На  пиццу  по  барам  ходили.))

Вина  бы…  Да  всё  изменилось,
И  жизнь,  и  чайник,  и  вина...
А  дружба,  без  встреч,  крепчает,
как  то  же  вино,  моя  Лина.  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792270
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.05.2018


Дозволь собі боротися

Не  лий  сліз  про  майбутнє...  Бо  наперед  не  виплакатись.
І  болю  іще  немає,  нуртує  і  нервує  –  діймає  незнаття.
Рану  наперед  не  бинтують,  сьогодні    за  потім  не  виспатись.
Збиває  страх  зі  шляху,  але  втримайся  вперше  без  вороття.
Не  зійди.  Не  відмовляйся.  уперта  будь  і  не    здайся.  Йди.
Збери  сміливість,  рішучість.  Знайди  впевненість  -  це  заслужила.
Скільки  шансів  бути  щасливою  залишИли  пусті  сліди.
Не  втрачай  цього.  Й  так  в  житті  замало  мрій  доля  здійснила.  
Дозволь  собі  бути  сильною,
Дозволь  собі  боротися.
Не  дай  собі  виплакатися,
Забути  і  заспокоїтися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791851
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018


Ув'язнене

Такі  зорі  світили,  такі  мрії  збувались,
Та  за  крок  зупинили...  таки  зорі  зірвались  –
Падали  не  для  мене...  сміливішим  світили.
Я  нікуди  не  їду  –  бо  мене  не  впустили.
Вже  й  не  треба  боротись,  скільки  б  я  не  здавалась.
Там  де  нерозуміння  –  лиш  тюрма  збудувалась.
Там  де  душу  не  чують  і  кричати  не  варто...
Конвоїри  байдужі...  Така  випала  карта.
Такі  зорі  світили...  Тихо  місяць  світав...
Жити  серце  хотіло  –  це  ніхто  не  вітав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791850
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018


Дощ йде

(нічний  експромт)

Дощ  йде...  то  сльози  неба?
Небо  благаю  -  не  треба!
Ти  на  розводь  жалю,
І  так  розмито  люблю...
Падає  краплями  час,
Все,  що  не  вбило  нас,
Кажуть,  сильнішими  зробить...
Але  ж  воно  так  зкоробить.

Небо,  чому  це  не  сон?
Краплі  торкнуться  долонь...
зійде  ранкова  зоря...
Небо,  поспи,  плачу  я.

:)  вибачте,  за  безрозмірність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2018


Не горить мікросхема (дурненьке) )

Я  тебе  не  цікавлю,
Я  тебе  не  хвилюю,
Не  полегшую  болю,
І  не  в'язко  дивую.

Ти  ж...  живеш  в  моїм  серці,
Ходиш  пішки  по  венах,
У  молекули  крові
невідтята  гангрена.
Бо  хоч  серце  і  ріжуть,
Та  куди  ж  половину?!
Серце  –  що  без  любові  –
лиш  людська  запчастина...
Тож  уже  я  не  граю
у  смішного  хірурга...
Хоч  тебе  не  цікавлю,
Підкоряється  туга.

Підкоряється  туга,
Не  горить  мікросхема.
І  лікує  лиш  радість
Невідтяту  дилему.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018


Деревцю у вікні)

Ти  назавтра  вибухнеш  блідо-рожевим,
І  снуватимуть  за  віконечком  джмелі.
Я  з  вікна  гукатиму:  Королево!
Яблуневим  цвітом,  хоч,  в  дім  зайди!  21.04.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788610
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2018


Вибач мене. Сірість днів….

Вибач  мене.  Сірість  днів
звабила  душу  в  полон.
Ти  не  чекав  дурних  слів...
Та  загасився  вогонь.
Вибач  мене  за  пінг-понг,
Хоч  я  не  граю  в  слова.
Тяжко.  Біжу  марафон,
От  лише  прірва  –  без  дна.  
Вибач  мене  за  сум’яття,
Вношу  в  твоє  життя  
Не  щось  схоже  на  свято,
Схожості  цьому  нема.
Перемовчи,  мене  переслухай,
Благаю  тебе,  перевчи!
Тільки  не  кидай  мовчки!
Йдеш,  то  усе  забери...
Вигорни  з  серця  в  торбу,
З  душі  до  крихти  теж,
Любов  мою  невтомну,  
і  хвилювання  без  меж.
Вибач  мене,  і  давай
Вкотре  прощатись  між  слів...
Благословлю  тебе,  знай.
Зможеш  то  –    вибач  мені.
Мудрість  згоріла...  була
лиш  легковажність  пуста...
Радість  вона  розп’яла...
Та...  я  не  грала  в  слова.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2018


Хворобливе)

Одномісна  палата  в  дурдомі.
Ні  з  ким  навіть  й  поговорити.
І  стіною  не  вибити  скроні  –
Не  забули  ж  м’якеньким  обшити.
Лікарів  тут  немає,  тільки  свище
вітер  спогаду  й  запитання:
Ну  навіщо,  навіщо,  
навіщо,
навіщо?!
Ти  дозволив  зізнання  й  мовчання.

Я  ж  тепер,  як  пропаща,  бідую,
Я  ж  тепер,  мов  причина,  тиняюсь...
Бо,  як  пазлики,  не  відбудую
світ  зруйнований...  от  і  маюся.

Я  хотіла  собі  вибрати  очі,
Щоб  не  бачити  твої  ...  –    
три  крапки.
Душа  спалена  спокоєм  ночі,
І  тепер  у  мене  лиш...  
...ранки.

й  одномісна  палата  в  дурдомі:
(Ти  мовчиш...  і  мені  вже  не  говорити)
Тут  лікують  ридання  судомні.
І  я  вперше  не  знаю...  як  жити.

Та  я  зможу  себе  знов  обжити.  
Як  не  з  розумом...  то  хоч  з  Богом  дружити.
_________________________________
*дурдом  -  тут,  як  стан  душі)
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2018


То йди

Як  дивно  я  тебе  любила.
Як  вірно  рвалася  душа...
Туди,  де  мрії  мали  крила
в  часи,  що  вже  на  небесах.
Пора  та  мертва,  мрії  скошені,
крила  змарновано  від  сліз...
(Ах,  сльози,  сльози...  діти  осені...
їх  повен  той  небесний  віз...)
То  плакав  дощ.  А  я  щасливою
була,  й  тоді  на  самоті,
Коли  пішов  весною-зливою.
Так  довго  дивувалася  собі...
бо  як  же  вижила,  коли  втратила?
чого,  по  суті,  не  було...

Є  таємниця  нерозказана,
душі  моєї  німе  кіно,
гучна  промова  в  порожній  залі,
пишний  бенкет  на  тілі  чуми...

У  почуттів  свої  вокзали...
Любов,  зібралася?  То  йди.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2018


Запитально-просте

Морозцем  по  спині...  чого  б  то?
не  вперше  ж,  не  нові  граблі.
Не  боляче?  от...  аж  смієшся,
плечима  знизала,  лиш  диву  даєшся...
Весна  же  у  розпалі,  квітень,  тобто...
Морозцем  по  спині...  чого  б  то?...

Не  боляче...  Ні.  Все  минеться!  
Забудешся,  посміхнешся,  
Відкинеш  лукаве  з  думок...
Морозцем  по  спині...  Чого  б?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786090
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018


Нащо?

провокаційній))

Тобі  себе  ні  крапельки  не  жаль?  
Це  ж  ніби  кинути  себе  на  розтерзання...  
Складуть  ціну  і  не  впаде  вуаль...  
Не  до  любові  їм  і  не  до  у  собі  копання.  

Не  зрозуміють.  Нащо  думки  глибина  –
Як  на  поверхні  усе  просто  й  "смачно"?  
А  іншим,  ця  відвертість  –  привід  взяти  камінця  
і  кинути,  бо  це  хоч  однозначно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783275
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2018


Внезапно (экспромт)

дРУгу

Не  грусти.  Обещай  мне
вспоминать  лишь  с  улыбкой.
Не  грусти...  не  так  много...
Осторожней  где  зыбко.
Не  грусти.  В  путь  с  молитвой,
и  слеза  благодатна.
Радость,  знаешь,  так  близко...
Счастье  будет...  Внезапно...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783271
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2018


С 1 марта!

                           Аси
Сегодня  –  весна!  знаешь?
Весна  наступила,  слышишь?!
И  пусть  минус  20  давят,
и  в  крышу  сугробы  дышут.
Весна  наступила  всё  же,
теперь  на  своей  дороге!
И  пусть  улыбнуться  звезды
Тебе  и…  медведю  в  берлоге!

Пусть  он  уже  сеет  подснежник,  
да,  пусть  –  соберут  другие!
Но  нам...  будет  запах  Весны...  
нам  хватить.  Ведь  мы  -  такие!
...о  ней  напишем  песни,
Весна  потеплеет,  слышишь...
И  жить  станет  интересней.
Пока...  тает  снег  на  крыше…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780516
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.03.2018


Посвята добрій людині

 Коли  мені  було  геть  зле,  він  написав  в  соцмережі,  я  розумію,  як  він  дізнався...  але  як  же  посмів  написати?
Тоді  багато  хто  знав:  що  болить,  що  лежу...  Менше  провідувало:  давали  гроші,  розмову,  молитву,  надію,  віру  в  себе  і  просто  ВІРУ.  Ще  привозили  дорогу  мені  Віру...  А  ще:  подруги,  одна  повернула  з  межі  божевілля,  прочитавши  по  очах;  інша  окрилила  розмовою  на  одужання,  вербальною  розмовою.  Вдячна  кожному.  Та  сьогодні  не  про  них.
Бо  я  не  чекала,  що  напише  він.  
То  ж  треба  мати  сміливість  -  потурбувати  людину,  якій  важче,  ніж  тобі,    сказали  б  -  не  варто  зачіпати.  Варто.  Не  слід  чекати  відвертості,  розуміння  і  терпіння,  але  турбувати  варто.
Він  насмілився,  випив  трошки  десь,  це  відчувалося.  Не  чекала  абсолютно,  що  напише  той  тихоня.  Мало  хто  там  в  мене  в  друзях  є...півсела...  
Старалася  тримати  себе  в  руках...  хоча,  коли  шок  й  так  спокійна,  як  удав.  
Пам’ятаю,  усміхалась.  Заспокоювала,  його  що  вже  легше  і  аби  не  гірше.  Коротко  про  нього,  про  себе,  про  дітей,  про  життя.
Розмова  була  коротка,  пізня  пора...  Все  було  б  нормально,  і  особливо  б  не  згадувалось,  але  раптом.  він  почав  говорити...ні!  обіцяти,  що  провідає  при  перші  можливості,  коли  приїде  з-за  кордону  з  роботи.  І  так,  ніби  просив  дозволу  завуальовано...  А  я,  щось  там    доброго  забажавши,  плавно  злиняла.  А  він  зрозумівши,  що  я  проти  категорично.  Пропав.  По-англійській.
Якби  ж  пояснила,  що  не  хочу  щоб  бачив  такою.  Лежачою.  Що  краще  почекати  трохи,  коли  сяду....  от  тоді...  можливо,  я  би  змогла  пережити  то  щастя.  Якби  без  попередження  –  ще  півбіди,  а  так  чекай,  хвилюйся...  А  якщо  зайде,  а  в  мене  приступ?  Ні,  я  однозначно  не  хотіла  Щоб  він  бачив  мене  такою.  Тільки  не  він.  А  пояснити  було  сором...  
Тепер  не  можу  собі  цього  забути.  Через  три  роки  його  не  стало.    Три  роки  тому.  Він  більше  не  писав.  Так,  я  знаю,  йому  то  не  мало  значення  і  на  половину  мого...  
Та  мені  має  значення  й  досі.  Бо  турбували  тоді  мене  не  часто)  А  він  усміхнув...  запалив  щось  погасле...  радість,  ніжність...  звичайне  диво.
Мені  сказали  зранку...  мама,  хтось  подзвонив,  разів  5  перепитала.  
Про  те,  як  він  помер,  селом  ходило  багато  пліток.  Відчувала,  що  правда  там  не  вся  і  не  для  всіх...  
І  най  буде.  що  у  мене  вона  своя!  Бо  одному  Богу  відома  вся  правда.
Він  був  дуже  добрим.  Не  лише  в  погляді  до  мене...  ні.  Просто  він  був...  Людяним,  взагалі.  Хоч  про  подвиги  не  розкажу.
Серце.  В  35  літ,  серед  ночі,  не  витримало  серце.  Не  в  барі!  Вдома,  біля  доньок  і  дружини.  Медичка  не  могла  врятувати...  отруївся...  ненавмисно...  Палена  горілка...  плюс  кава  вдома  на  ніч.  Приступ  в  ночі.  Серце  не  витримало...  може,  життя  взагалі...  добрі,  вони  ж  слабкі  такі  -  все  крізь  серце.  Може  тому  і  пив  часом.  

Він  був  єдиним.  хто  так  дививсь...  іншими  очима.  Без  жалості...  і,  не  любовно,  ні.  
Добре,  щиро,  привітно.  Усміхався  з  радістю.  Завжди  при  рідкісній  зустрічі.  Особливо  при  останній,  ще  у  2011.
Легка  здивованість  і  відповідні  усмішки  в  обох.  Очі  в  очі,  (хоч  я  з  малою  за  спиною,  а  він  в  юрбі  своїх  дівчат).    Наче  одночасно  згадуємо  щось  своє...  дитяче.  Ну,  майже  дитяче...  але  дуже  смішне.  Росли  разом.  Майже  не  спілкувалися...  майже...
Завжди  таке  обличчя  в  нього  було...  розгублене  і.....  приємно-привітне.  Кілька  слів  про  «як  ти?»  і  «радий  тебе  бачити»  на  ходу.  І  вперед  –  у  різні  напрямки.  Життя.
Тільки  не  на  цвинтарі.  Наші  батьки  –  тезки,  колеги  колишні...  й  могили  поруч.  Його  тато  теж  біля  50ти  помер,  на  кілька  років,  раніше  мого,  та  чомусь  в  тім  ряду  нікого  не  ховали,  наче  чекав  колегу  по  заводській  роботі.  Його  мама  не  раз  ставила  на  могилу  мого  батька  нову  лампадку,  на  проводи.  
Ніколи  не  говорили  там,  ніколи  навіть  не  віталися.  Кивок  голови  і  все,  якби  я  могла  сама  підійти  і  щось  висловити...  та  біля  мене  завжди  натовп  родичів  і  всім  пояснювати,  чому  мене  туди  так  тягне,  (коли  їх  не  тягне  навіть  з  вдячності  за  лампадку),  марно.   Тому...  і  в  нього  на  могилі  я  не  була.  Лише  очима.  Бо  ж  поруч  –  біля  наших  татів.
Я  не  могла  дивитися  в  очі  його  матері,  на  ті  перші  Проводи...  Хотілося  втекти  і  розридатися  біля  найближчої  ялинки...  а  мусиш  все  ковтати  вдаючи  іншу.
В  такі  хвилини  дуже  жалієш,  що  не  серед  здорових  чи  не  серед  мертвих.  В  такі  хвилини  докір  відчуваєш  спиною.  На  жаль,  такі  хвилини  бували  не  раз.  Не  раз  помирали  здорові  ровесники.
До  певного  часу,  я  сама  не  розуміла  наскільки  особливим  він  був  у  моєму  житті.  Забула,  коли  переїхала.  Геть  чисто  витерла  з  пам'яті,  щоб  не  думати  дурного.  Тому,  не  дуже  цікавилась,  як  живе  той  чоловік.  Загальні  факти  приходили  самі.  І  не  дуже  дивували.  Окрім  одного:  донька  його  -  моя  тезка)
Одного  разу,  (коли  ще  жив,  а  я  вже  сиділа)  мене  осінило.  Згадала  юність,  написала  вірш.  Веселіший  посвяти.
А  тепер  от  –  повело  на  прозу.  Ні,  не  тепер.  Давно  просилося...  чи  не  щодня.
Посвят  варті  не  лише  «зірки».  
Добрі  люді  варт  молитви,  хорошої  згадки,  щирого  слова...  хай  і  посмертно.
Думаю...  він  у  доброму  місці.
А  в  цім  світі  хай  буде  йому
Вічна  пам’ять.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779575
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2018


Монолог неоднозначності гумору

                     Є.  К.

Як  я  впізнала  того,  хто  живе  в  ілюзії,
Хто,  так  і  не  сприйняв  себе  самим,  як  є...
Хто  відсилав  назад  усі  дарунки  долі,
І,  нехтуючи  випадком,  чекав  «своє-своє».

Утратив  не  контроль,  а  відчуття  реальності.
Й  байдужість  взяв  за  щит  виховуючи  ту,
Хто  не  збігалася  ніяк  із  спокоєм  банальності,
В  закриті  двері  стукала  –  створивши  суєту.

Соромив  простоту  за  те,  що  не  злякалася,
Хоч  то  не  перший  крок,  лиш  сміху  доброта...
Але.  Ти  ж  звик  усе  життя  боротися  за  жалощі...
А  тут  я:    
без  борні  в  кота  і  мишку,  
із  жартами  прийшла!  Сама!!

І  ти  смішив...  Сказав,  що  я  легкодоступна.
Сказав,  що  я  мов  танк,  і  це  тебе  лякає.
...вагалася  півроку  на  дзвінок...  бо  я  ж  –  підступна!
Та  відступаю  помилившись  –  ілюзій  не  тримаю.

Сховався  в  хатку  з  своїх  правил,  тож  -  живи  щасливо!
Нехай  насправді  збудуться  бажання:  мрія  в  мрію.
Чи  зрозумієш  згодом  дійсність  –  (кажуть,  все  можливо),
Хотіла  лиш  поговорить,  та  ти  мав  іншу  віру...
(міру,  шкіру  чи  офіру)...

Лиш  я  у  твою  справжність  ніколи  не  повірю.
Та  й  ти  мене  навряд  з  поваги  пригадаєш.
Привіт  ілюзіям!  Шануй  дарунки  долі.
Розвидниться,  впаде  полуда  з  часом...  знаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779060
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.02.2018


Сон був…

...  я  зі  сну  виринала  зболено:
душу,  ніби  кита  на  сушу,
викидало,  таку  поштормовану.
Та  всміхалася:  "жити  мушу".  

Сон  був  розкішшю,  в  парі  з  спокоєм,
молитовно  рятуючи    душу,
Сон  приходив  наче  відповідь:
ще  не  все,  переплачу  і...    жити  мушу.

Жити  хочу...  За  життя!  за  життя  так  трималася!!!
"Не  допитуй  мене...  нічого  зовсім  не  сталося",  -
я  тобі...  лиш  тобі,  не  крізь  сльози,  всміхалася...
Вміло,  щиро,  відважно...  правдою  відбрехалася.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777226
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2018


Силует прощання у вікні

[i]Тобі  соромно?    Мені  смішно,
Хоч  емоції  ген  в  вікно  –
Розплавляє  втеча  повільно
Мого  серденька  ескімо.
Так  вже  склалось,  не  дивуюсь,
Лише  усмішка,  і  в  слід  сльоза...
Я  б  тебе  перехрестила  у  спину,
Та  емоції  женуть  від  вікна.
Ти  єдиний  міг    розсмішити.
Не  заплутатись  в  твої  сліди...
Щоб  не  скрикнути,  не  зупинити,
тримаю  себе  в  руках.  Геть.  Іди.  ...[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2018


Немислиме

А-а-а-а-а  –  взято  на  високій  ноті,
Голосних  літер  більше  нема...
І...  знову...  піке  на  зльоті  –  
сторчма  головою  до  дна.
Стрімко  спиною  по  стінці,
Руки  угору  і  вниз  –
щоб  затулити  обличчя,
І...  «зупинись...  зупинись...
чути  не  можу»!  хоч  дивно,
Це  ж  вона  радість  ясна!?
Правду  ховала  заживо  –
Усеї  ж    не  вип'єш.  
                                           Сповна
випито  трунку  солодкого,
з  криком  німоти  на  дні...
Самообман  найсамотніший  –
Все,  що  судилось  тобі.

Любові  до  скону  -  3  дні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773916
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2018


оман-дурман-океан) )

Твоїх  очей  (нетихий  і  несиній)  океан  –
Живе  давно  на  дні  мого  малого  серця.
Наркотик,  часом,  він  оман-дурман...
Частіше  ж...  радісною  ніжністю  озветься.

..давнє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2018


Сльози змивають грим…

Більше  не  буде  так.
Такі  зорепади  –  рідкість.
Якийсь  випадковий  знак
чи  долі  закономірність.
Більше  не  стане  сил
повірити  у  неможливе.
Ти  мене  не  так  любив,
Так  її  любиш  –  важливо.
Більше  не  буде  зим  –
Скресли  навік  образи.
Ти  лише  не  мовчи...
Підтримуй,  навчай,  підказуй.
Більше  не  буде  чекань,
й  кроків  вперед  за  тебе.
Лише  живи  без  вагань
І  не  вмирай  без  Неба!
Більше  не  буде  страху.
Та...  не  здолаю  сум’яття.
Я  себе  не  спопелю  –
Дружби  горить  багаття...
Не  приховаю  рим,
Не  приглушу  тривогу...
Сльози  змивають  грим...
Щасливої  дороги!  09.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772118
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2018


…Феє, знаєш… (Диво-Відочці)

Не  принцеса  я,  і  не  дівчинка...
Не  з  моїм  життям,  Феє,  знаєш.
Хоча  тішусь,  мов  дурна  кізочка,
Коли  хтось  в  мені  малу  вбачає.
Не  свята  я,  хоч  і  не  шльондраю,
та  не  в  цноті  тілесній  святість...

З  вірша  першого  твого  –  тебе  люблю.
Наша  дружба  для  мене  -  радість.
Хоча,  з  часом,  тобі  я  відкрилася,
Бо  обпікшись  й  на  воду  дують...
Та  твоя  щирість  щедро  лилася,
А  у  дружбі  таке  шанують.

Що  тобі  набажати,  мрійнице?
Хай  молитви  почутими  будуть!
Хай  усе  заповітне  –  здійсниться.
В  душу  кращі  із  віршів  
                               натхненно  прибудуть.  ;)

Ку!  ЛЮ!  ;)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2018


Я не знаю що сказати…

Я  не  знаю  що  сказати...
Я  пливу  крізь  морок  ночі...
І  душі  не  показати  -
Правда  все  не  те  белькоче.
Я  втрачаю  час  і  відстань,
Я  вражаюсь  вкотре  долі:
Від  дверей  знайшовся  ключ
Від  довіри  є  паролі.
Я  хвилююсь...  неважливо
відпускати  пташку  в  небо,
Але  зовсім  неможлива
втрата  тих,  кому  ще  треба:
твої  очі,  думи,  сила,
спокій  твій  і  хвилювання,
усмішка  дотепна  й  мила,
неймовірність    геніальна.
Я  втрачаю  час  і  простір,
І  страшну,  буденну  сірість...
Я  стомилась  жити  просто  –  
Дозволяю  неможливість!
Мріяти.  Пливти  крізь  морок,
Вперше  в  долі  -  не  тонути,
І  нехай  вже  скоро...  сорок...
Та  любові...  не  забути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771221
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018


Душа тремтить, мов полум’я над свічкою

Я  не  молилась...  Господи,  прости.
Душа  тремтить,  мов  полум'я  над  свічкою.
І  відкриваються  в  мені  нові  світи,
Бо  він  бреде  незнаною  для  себе  річкою.  

Я  не  дурю  його...  лиш  правди  не  кажу,
До  тої  правди  дуже  важко  звикнути...
Хай  бачить  в  мені  іншу,  а  він  бачить  ту,
Яку  іще  настирливо  в  бій  можна  кликати.

Він,  Боженько,  ще  хоче  врятувать  мене,  
від  мого  ж  розпачу,  такого  рідного...
Поразку  вперто  негоден  визнавати...
А  я...  боюсь  його  розчарування  підлого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018


До долу, лелітками п’яними

До  долу,  лелітками  п’яними,
Нараз  осиплеться  печаль...
Я  лікувалася  оманами...
Але  мені  себе  не  жаль.
До  долу  –  сльози  ледве  всміхнені,
І  я  –  розтану  -  мокрий  сніг...
Що  відбувається  з  привітними?
Хто  їхні  туги  розуміти  міг?

Моя  печаль  зійде,  осиплеться,
І  на  весь  світ  не  закричить.
Що  не  спинити  –  те  відбудеться,
А  непочуте  –  не  навчить.
Минає  час...  хвилини  губляться...
В  лелітках  небо  голубе  –
Душа  пришиє  –  не  загубишся.
Моя  печаль,  люблю  тебе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771047
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2018


У селі

У  селі  зимові  свята  –
Як  відпустка  від  роботи,
Коляда  звучить  так  радо,
Хоч  щоденні  є  турботи.
Після  храму  ходять  в  гості,
До  стареньких  й  до  малечі.
Кажуть  найпростіші  тости,
Й  полум’яні  чути  речі.
Все  безпафосно,  всі  свої  –
Бо  знайомі  від  пелюшки.
Хоча...  є  свої  герої,
бізнесмени  й  Попелюшки.

Тут  Вертеп  за  вечір  ставлять
від  народу  режисери,
І  придумують  спектаклі  
У  живій  чудній  манері.
На  Меланку  карнавалять  –
Що  ховаються  театри!
У  селі  –  як  свято  славлять  –
Відкриваються  таланти!
Після  всього  –  "фестивалять"  
за  лаштунками,  десь  в  клубі,  -
та  це  молодь  так  гуляє,
по  хатах  йдуть  старші  люди.

Того  гарного  запалу  
вистачає,  щоб  трудитись,
Щоб  жили  селяни  в  мирі  –
Треба  вміти  веселитись.
В  гурті  створиться  громада,
Одне  одному  розрада.
Як  село  одна  команда  –
Буде  і  держава  рада!

Віршик  новий  зі  старих  спогадів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770666
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.01.2018


Ілюзію скасовано…

Ілюзію  скасовано.  Хай...  лиш  душать  сльози...
Та  я  собі  забороняю  перед  Вами  плакати.
От:  першими  секундами,  рік  новий  зіпсовано...
Не  вити!  В  рік  собаки  -  дозволяю  собі  гавкати:
На  смуток,  біль,  любов,  проблеми,  відчаї  
кричатиму  -  травіть!  -  ілюзію  ж  скасовано!
Я  не  боюся  їх...  А  Вас...  не  заслуговую?
Ви  ж...  поглядом  мене  клеймили  -  "забраковано"!

Сміюсь  у  вічі  гостю  спантеличеному:  
                                                                   ілюзію,  -  кажу,  скасовано.
Розслабтесь.  Зніяковіння  -  
                                                                   не  одна  з  Ваших  прикрас...
Попереду  десь  каса,  
                                                                 де  Вам  буде  компенсовано
мій  "брак".    Хоча...  суддя  -  лиш  Бог,  
                                                     й  незримий  виконавиць  -  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769658
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.01.2018


ще лиш мить і - НОВИЙ РІК!

Скоро,  скоро  вже  спішить,
Він  до  вас  зайде  на  мить,
І  вперед  по  світу  -
Скрізь  чекають  діти!
І  дорослі  теж  чекають  -
Вже  ялинки  прикрашають,
На  годиннику  йде  лік  -
ще  лиш  мить  і  -  НОВИЙ  РІК!  
Щастя  і  здоров'я  всім  –  
І  великим,  і  малим!  
Всіх  вас  обіймаю,  
Радості  бажаю!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769060
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2017


Це ж добре. (чи побажання, чи гадання)

                         собі,  тобі  і  тому  хлопцю))

[i]Це  ж  добре.  Мабуть  і  мені  відляже...
Як  далі  буде  –  вже  життя  покаже.
А  зараз  добре.    Мовчки  Богу  дякуй,
Не  плач,  не  бійся,  заздрощі  відлякуй.
Тренуєш  душу,  трошки  дбай  про  тіло,
Згадай  про  вправи,  пам’ятай  про  діло:
Із  голови  –  на  клавіші  –  на  волю...
Лиш  не  лінуйся,    випускай  ті  твори.
Буде  боліти,  знаєш,  і  не  раз  латати,
і  знову,  об  слова  колючі,  серце  розривати.
Та  буде  радість...  Де  болить  –  настане  тиша...
Напише  Небо:  Я  з  тобою,  й  не  залишу...
Все  буде  добре.  Мовчки  дякуй  Богу,
Хай  сил  дає  перенести  тривогу,
Любов  спасти,  як  мікропазлик  Світу...
Душі  цвісти  ще  приблагая  літа.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2017


З новин

Там  новорічне  свято  йде,  
а  тут  от  вражень  маса...
А  десь:  стріляють  в  лебедів...  
                                                       заради  м’яса...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768283
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2017


Лягали на душу тумани

Лягали  на  душу  тумани.
Відходили  старі  рани  
в  вологості  самообану,
збувались  немічені  плани.

Лягали  на  душу  тривоги,
Звертало  не  в  тії  дороги.
Відмучило  серце  ваганням,
І  знов  –  безнадійне  чекання
того,  чому  не  відбутись,
та  з  легкістю  обманутись
удруге  так  важко,  бо  ж  –  рани
Застережуть  від  обману.

Лягали  на  душу  розлуки
Без  виходу,  та  й  без  муки...
Втрачалися  найрідніші
Словами  «не  треба  більше»,
Зривалось  на  «ви»  недовірою
на  те,  в  що,  з  любов’ю,  вірили...
І  гинули  несказанними
слова,    оповиті  мовчаннями...

Лягали  на  душу  тумани,
Душею  ж  на  руки  –  до  мами
хотілось  летіть...    не  збулося:
Не  треба  тривожить...  доросла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2017


Ось і зима (конкурсне)

Ось  і  зима...
І  сніг,  і  вітер!
Щастя  нема  –
Хто  ж  сльози  витер?
Ось  і  зима,
І  вже  не  осінь...
Правди  нема,
Немає  зовсім,
Лиш  самота,
така  щаслива!
Бреше  мені,
Що  я  вродлива...
Біло  навколо,
Білосніжно!
Біла  печаль
Обійме  ніжно.
Ось  і  зима
Із  білим  снігом...
А  я  собі  –
Зайдуся  сміхом!

*Вдруге  на  сайті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2017


Випадковим пострілам)

                               Є.  К.
Пройшов  би  наскрізь  –    жилось  би  легше,
А  так...  застряг  -  десь  за  ребром...
І  хто  ж  ми,  тепер,  по  вірі?  –  звірі...
Лиш  ти  з  простреленим  чолом.
У  мене  ж  скрита  рана  в  грудях
приховано  не  заживе.
Ліпи  із  гордощів  погруддя:
«Я  більше  не  люблю  тебе!»  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767352
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.12.2017


Де ж ти, зимонько, забарилася?

(дитяча  пісенька  несніжної  зими))

Вітер  нині  лютував:  
листя  з  дуба  рвав,  метав,  –  
Для  зими  стелив  дороги,
Щоб  вона  не  змерзла  в  ноги.
А  зими  не  видно  і  сніжок  не  йде,
Як  її  докликатись,  де  це  вона,  де?

Де  ж  ти,  зимонько,  забарилася?
Чи  на  вересень  задивилася?
Де  ж  ти,  зимонько?  Де  сніжиночки?!
Принеси  їх  нам  до  ялиночки!

Я  сьогодні  на  базарі  
чобіток  купив  дві  пари
щоб  рипіти  по  сніжку,
Й  зранку  вийшов  в  кожушку...
А  зими  не  видно  і  сніжок  не  йде,
Як  її  докликатись,  де  це  вона,  де?

Де  ж  ти  зимонько,  де  гарнесенька?
Одягай  вже  шубку  білесеньку!
Де  ж  ти,  зимонько?  Де  сніжиночки?!
Принеси  їх  нам  до  ялиночки!


*Публікується  вдруге

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767217
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.12.2017


Лист до св. Миколая (експромт для малої) )

Миколай        хай        завітає,
Віда        чемною        буває,
Хоч        вона        недоїдає,
Пізно        спатоньки        лягає,
Часто        плаче,        в        носик        мерзне...
Щастя        хай        її        воскресне        -
Хай        найде        його        в        собі.

Миколай,        кажу        тобі:
Віда        чемною        буває,
Віда        все        усім        прощає...
Хворих    усміхом    лікує...
Хтось        заплаче        -        серцем        чує.
Тож      прошу,    Ти      не        минай
Мою        Відку,        Миколай!

Щоб        була        здорова,        творча,
І        закохана,        й        робоча!
І        відома,        і        привітна,
Най        душа        в        коханні        квітне!
І        в        достатку...        та        серденько        -
хай        буде        таке        ж        саменьке!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766835
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.12.2017


Покаяння (шлях до сповіді)

Складаю  список  із  сумних  поразок,
А  він  відвертий...  і  тому  росте.
Хоча  осмислений  він  не  одразу  ж,
Та  він  зачитаний,  –  це  головне.
Складаю  список  і  беззвучно  плачу,
Бо  оступалася  не  раз,  не  два...
Бо  в  списку  те,  чого  собі  я  не  пробачу,
Хоча  усім  простити  я  змогла.
Складаю  список,  бо  іду  на  Свято,
На  свято,  де  Дари  прийму  Святі,
Де  таємниць  незвіданих  багато,
І  Таїнства  є  зовсім  неземні.

Складаю  список  і  молю  у  Бога  –
Щоб  відійти  від  зачерствіння  знов,
Бо  маю  страх  і  є  в  душі  тривога,
Тривога  та  –  до  Господа  любов.
Складаю  список  із  сумних  поразок,
Тремтячу  душу  на  сповідь  поведу,
Душа  вспокоїться  й  відновиться  одразу  ж,
Як  список  той  по  каятті  спалю... 22.12.09.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765410
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2017


Скоро свято, знаєш? (побажання)

Скоро  свято,  знаєш?  Знаєш!
Все  купити  поспішаєш:
Мандаринки  (ніяк  невлежать,      
цілий  грудень  нас  бентежать).
Недоторкане  шампанське,          
І  вогні.  купи,  бенгальскі...              
Про  салюти  ми  забудем...
Замість  них  -  хлопавки  будуть...
............................................

Та  найдорожче  новорічної  ночі  –
То  твої,  коханий,  рідні  мені  очі.
Хай  вони  лиш  щастям  сяють,
Хай  тривоги  їх  обминають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764867
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.12.2017


Сніг

Я  накликала  сніг
нечеканням  дібров
викликала  у  зиму  привітно.
Він  послухав,  пішов,  
обіймав  світ  немов
теж  закучився  знов
за  таким,  ще  до  вчора,  нерідним.

Падав  сніг...  затуляв  
порожнечу  слідів,
вдатністю  звеселяв  горизонти...  
Гоїв  рани  в  душі,  
стишив  холодом  біль...
У  долоні  ставав  
опадом  неістотним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764052
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 05.12.2017


Прийшла

Місячно.  ТАК  місячно,  що  не  заснеш!
Небесний  ліхтар  світить  на  дорогу.  Для  зими...  А  вона  що?  
Прийшла:)  календарна,  та  все  ж...  Зима.  
Грудень.  Місяць.  Світить  немов  ліхтарем.  Наче  щось  шукає...  
Де  ж  сніг?  Хто  бачив?:)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763258
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017


Обманута (переклад)

(малесенька  спроба  перекладу  улюбленого  автора)

Равнодушно  он  пожал  ее  руку
И  не  слышал  ее  милых  упреков,
И  так  долго  стонал  по  мостовой
Перестук  ее  каблуков.
И  стоял  он,  тупой,  плечистый,
И  равнодушен,  хуже  бревна.
И  казалось  -  на  целый  город  
На  ступеньках  зарыдала  она.


Оригінал  http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=15641

ОДУРЕНА
 Він    байдуже    потис    її    руку
І    не    чув    її    милих    докорів,
І    так    довго    стогнали    по    бруку
Перестуки    її    підборів.
І    стояв    він,    тупий,    плечистий,
І    байдужий,    немов    колода.
І    здалося    -    на    ціле    місто
Заридала    вона    на    сходах.  
Василь  Симоненко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762872
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 29.11.2017


Що я розкажу тобі, осінь…

Що  я  розкажу  тобі,  осінь,    -  не  прощайся...
Маю  надію  –  стрінемось  за  рік  іще,
А  там  побачимо  чи  буде  листопадом  щастя,
Чи  попелом  на  вії    туга    знов  впаде.

Що  я  розкажу  тобі,  осінь,    -  задощило,
А  я  би  вже  раділа  снігу  в  шибці...
А  я  би  вже  йому  вікно  відкрила...
Не  йде...  заплутався  десь  в  небі  на  драбинці.

Що  я  тобі  розкажу  –  вже  не  ворогую
з  тобою,  тож  і  проводжаю  неохоче...
Та  все  ж  я  радісніше  зустрічаю  зиму,
Одначе  сніг  до  нас  іти  не  хоче...

Тож  ти  затримайся,  хоч  листя  розгубила,
Вберу  тебе  в  свою  найкращу  сукню.
А  ти  скажи  –  чом  серце  задощило?
Чому  для  мене  радість  недоступна?
І  ти  мене  сваритимеш  за  віру  в  диво,
Яку  згубила  на  початку  травня...
Та  я  шукатиму  її  правдиво
В  закладках  грудня,  в  каяттях  мовчання.

Що  розкажу  тобі,  багряна,  -  не  прощайся,
За  сум  не  дякуй,  подаруй  усмішку...
Чекаю  я  на  зиму,  тож...  вшивайся!
А  я  тобі  у  спину  дружньо  кину  сніжку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2017


Тиша

"Що  у  Вас  нового?"  -  тиша...  
така  нова  -  не  колише,
не  вбиває,  не  лякає,
опівночі  засинає.
І  нічого  не  бракує...
І  байдуже,  що  не  чує
серце  серця...  примирилось
те,  що  довго  так  сварилось...

У  душі...  пустеля,  суша...
Сліз  не  має,  і  не  мушу
я  травити  свої  ночі...
тиша  все  сказала  в  очі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2017


Випадку

Так  завжди  було,  є  і  буде,
Є  ті,  хто  тебе  пам’ятає,  і  ті,  хто  забули.
Є  ті,  хто  й  не  заговорить....  
ніхто  тобі  ніц  не  винний...
Погляд  до  неба  злітає:  
Ти  чуєш,  Боже,  помилуй!
 
Так  завжди  було,  є  і  буде,
Хтось  гляне  скоса,  хтось  не  осудить.
Людям  найважче  без  грошей...  
та  виють  у    безнадії.
Не  доводь  нікому,  що  хороший  –  
по  вірі,  знаєш,  все  по  вірі!

Не  зрости  у  мені  відчай,  
не  відроди  тривогу.
Хай  буде,  хай  завжди  буде  
за  молитвами  нашими,  з    волі  Бога...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2017


Ох, ці мої … усмішки!

Ох,  ці  мої  таємно-сховані  усмішки!
І  очі,  що  ясним  теплом  і  бешкетом  горять.
Так,  я  розслаблюсь,  я  повірю  трішки
подругам  радості  й  надії...  Хай  п'янять!  

[img]http://mail.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00233556.jpg[/img]

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00533777.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2017


Осінь дихає садами….

Осінь  дихає  садами,
В  лісі  губить  тіні,
І  пастельними  тонами
Дозрівають  квіти.

Осінь  світиться  слізьми
В  павутині  ранку,
І  з  маленькими  дітьми
Снідає  на  ганку.

Осінь  йде  поволі  в  дім
З  ручканням  холодним...
Плед,  що  влітку  посивів,
Зараз  став  надгодним.    28.09.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760637
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2017


Її обіймав лиш туман

Туман  молочний,  осінній,
Із  запахом  прілого  листя,
Її  огортав  непорочно,
Її  обіймав  лиш  туман.  Не  збулися
Ні  мрії,  ні  надії  приємні,
Ні  боязко  складені  плани...
І  сльози  відлилися  даремні,
А  рани  лікували  осінні  тумани.  

Та,  поки,  є  сила  в  природі,
Що  гонить  тумани  і  тіні,
Їй  усмішка  стане  в  пригоді,
Любов  оживає  без  ліні...  30.10.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760411
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2017


Нема поезій, ні рядка, ні слова…

Нема  поезій,  ні  рядка,  ні  слова...
2  місяці  мовчання...  серце  не  болить?  
Мої  вірші  то  є  –  така  собі  розмова
Самої  із  собою,  коли  світ  мовчить.
А  світ  кричить,  щодня  нові  руїни:
Десь  гине  острів,  а  десь  в  матері  дитя,
Там  затихають,  тут  вибухають  війни...
Десь  радість...  оплески...  святкова  метушня.
Так  треба  тиші,  то  моя  поезія  замовкла,
Хай  інший  словом  вміло  верещить.
Перечекаю...  не  на  часі  та  розмова...
2  місяці  мовчання  –  світ  в  мені  кричить.    25.12.2016
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760408
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2017


Внутрішнє бурмотіння (думки 3)

Таке  собі  внутрішнє  бурмотіння  з  приводу  чогось,  або  і  без  нього,  дещо  з  часів  модераторства  в  неактивній  групі))

Людині  можна  багато-що  заборонити,  але  заборонити  мріяти  собі  не  в  силі    й  сама  людина.
**********************
Якщо  сумніваєтесь  подзвонити  чи  ні  –  краще  видаліть  номер.
************************
Переконання,  що    кохання  врятує  світ  –  не  врятує  одну  людину  від  самотності.
*****************************
Те  що  холодно  надворі  –  то  не  біда.  Холод  у  душах  –  ось  лихо.  І  на  відігріти  чаєм  з  медом.  Часом,  навіть  іншим  душевним  теплом  не  розморозити.  Як  же  важко  тій  людині  жити  з  тією  вічною  мерзлотою  у  грудях...  А  з  мерзотою  жити  ще  важче.
*****************************
Хто  ж  спить,  коли  натхнення  пише...
****************************
Хамелеони  для  захисту  змінюють  колір  шкіри.  Політичні  хамелеони  змінюють  саму  "шкіру".  Не  легко,  мабуть,  старатись  при  будь-якій  владі  бути  при  владі.  
***************************
Не  залишив  сліду  ні  в  моєму  житті,  ні  в  серці,  ні  в  долі...  проте  в  пам'яті  і  у  душі  наслідив,  що  й  не  прибереш...
****************************
Кожна  історія  кохання  має  своє  щастя  і  свою  журбу,  це  нормально...  Зле,  коли  ви  обоє  називаєте  вашу  історію  кохання  бідою...  
*****************************
Не  варто  псувати  собі  настрій,  а  тим  більше  життя,  через  те,  що  на  вас  не  так  глянули,  не  вірно  подумали  про  вас,  чи  зле  сказали...  не  варто  нервувати  через  випадкових  людей  -  за  мить  вас  забудуть,  тож  і  ви  -  не  звертайте  уваги...  не  варті  вони  того.
*****************************
Завжди  дивувало,  як  люди  заповняють  анкету  на  знайомство,  чи  пишуть  про  пошук  жінки  чи  чоловіка,  а  далі  список  вимог:  вік,  вага,  ріст,  колір  очей  та  інші  параметри...  Смішно  трохи:)  Наче  у  кохання,  щастя  і  випадку  є  параметри…
****************************
Людина  без  віри  –  свічка  без  вогню.  (можливо  це  не  лише  моє))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759810
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017


…затихне мить…

Завиє  лихо...  затихне  мить  -
Істерика  на  серці.
Крапель  не  крапать,  сліз  не  лить!
Додайте,  краще,  –  перцю...

Щоб  назавжди,  щоби  дотла
Синім  вогнем  горіло!
Опустиш  очі  -  де  зола
І  скажеш:  Відболіло...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2017


Зніми мені каміння з шиї…

                                                     
Зніми  мені  каміння  з  шиї,
або  штовхни...піду  під  воду.
Нема  уже  іншої  мрії  
І  правильнішого  підходу.
 
Зніми  той  камінь  стане  легше...  
Чи  зіштовхни  своїм  –  пробач.  
Я  відкривала  тобі  серце...  
А  ти...  туди  -  солоний  квач.
А  що  не  плакала  терпіла,  
Не  викидала,  берегла,  
то  те  солоне  антитіло  –
камінням  стало...  Сил  нема
носити  непотрібне  більше  
ані  тобі,  ані  мені...
зніми  каміння  –  стане  ліпше...
втопи  ілюзії  на  дні.  серпень.  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2017


Крила дай…

Ангеле,  побудь  зі  мною...  
важко.
Крила  дай...  
питаєш,  де  мої?
А  мої  ж  
відмовились  від  мене  
відлітаючи  
до  кращої  душі.  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758337
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.11.2017