Міла Савченко

Сторінки (1/62):  « 1»

ПРИКРАСА

Розпусна  ніч  на  ярмарку    торгує
Сережками  й  каблучками  із    зір.
Я  вибрала  прикрасу.  Ти  це  чуєш?
Я  діамант  придбала.  Ти  повір.
Його  притисну    до  самого    серця,
Ховаючи  від  заздрісних  очей.
Милуюсь  наодинці  і  тепер  це
Річ    найдорожча    із  моїх  речей.
В  час  радості  чи  стишеного    смутку
Вдивляюся,  як  грані  виграють  -
Блакитні,  мов  пелюстки  незабудки,
Душі  рамена    відблиском  січуть.
А  я  від  болю  плачу  і  сміюся  –
Радію    і    сумую    водночас.
Свій  діамант  я  втратити  боюся.
Бо  він  –  це  ти,  повторюю  не  раз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012


Я тебе побачила в тумані…

Я  тебе  побачила  в  тумані…
Я  тебе  зустріла    вдалині.
Не  чекала  я  ніяк  кохання
Та  щось  защеміло      у  мені.
Жадібно,  зворушено-глибоко
Я  дивилась  довго  тобі  вслід.
І  з  тобою  втратила    я    спокій,
А  життя    перетворилось    в  лід.
Крижані  бурульки  і  сніжинки,  
Мерзло-білі  всюди  холоди.
Лише  ти,  мов    райдужна  хмаринка,
Мов  ковток  джерельної  води.
Білим  інеєм  сховався  у  тумані
І  затих  десь  там  у  далині
На  снігу      кривавить  моя  рана  –
Це  любов,  що      плаче  у  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012


МІРАЖ

Осінні  міражі,  як  сонця  теплий  промінь,
Приваблять  спалахом  й  за  обрій  відійдуть.
Ти    -  осені  міраж,  її    багряний    гомін,
Мене  до    тебе        всі  думки    мої  ведуть.
Як  хочеться    ще  довго    споглядати  
Святий  міраж  у  грішності  своїй,
Знайомі  обриси    у  ньому    пізнавати,
Хоч  усвідомлюю,  що  ти    мені    чужий  .
Ти  так    далеко  ,  та  в  думках  ти  близько.
Я  відчуваю,    навіть,    дихання  твоє.
Перед    тобою      я  схиляюсь    низько
І  вірю,  що  кохання  в  світі  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012


Коханий мій, я дуже тобі вдячна

Коханий    мій,  я  дуже  тобі  вдячна
За  миті  щастя,  що  пізнала  я,
За  вчинки  наші,  в  чомусь  необачні,
За  те,  що  всюди  посмішка  твоя.
Легенька,  ніжна,  солодко  зрадлива,
Яка  нестримно  вабила  мене
До  почуттів  тендітно-полохливих.
Я  навіть  згодна,  як  за  це  хтось  прокляне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012


ТИ ТОРКАЄШСЯ МОГО ВОЛОССЯ

Ти  торкаєшся    мого    волосся    -
через    пальці    течуть    його    лінії,
але    раптом  мен    здалОся  :
то  не  ми,    то    лиш    наші  тіні.  
Тіні    наших    далеких    споминів.
що    присіли    спочить    у  осені.  
Лише    час  вигляда    з-за  комина  
Й    почуття    нам    латає    зношені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012


ИЗМЕНА

Она  хмельная,  ангельски    красива,
мила,  приятна,  вкусная    всегда.
Глазами  пылкими  искуссно    шаловлива.
У  ног    её    склоняются    года.
Приходит    тихо  или    с  громким    эхо,
то    греет  знойно,  а  то    льдом    знобит.
Она    то    сладкий    яд,    а    то    потеха,
как  ручеёк    звенит  иль    молнией    летит.
Отважная,    рисковая,  беспечна,
изобретательна,  загадочно    чудна.
Но    её    страсти    всё  же    быстротечны  -
тогда    ревнивая  и    зверски    холодна.
Работа,  офис,  юг  или    тусовка  -
повсюду      её      разные    следы.
Хоть    в  сущности    своей  -  она    воровка
любви    и  чувств.    Предвестница    беды.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012


цветы

Белый    лебедь    зимы    прилетел    в    теплый      город,
Упокоил    снегами    все    крыши    домов
И  душа,    испытавшая    скуку    и    голод,
Потянулась    к    витринам,    где    много    цветов.

В    них    искусно    припряталось        звонкое      лето,
Разноцветятся        краски    средь    бликов    зимы,
Рассыпая    улыбки        от    тёплых    рассветов,
Безмятежно    рвут    струны    печали    и    тьмы.  

Разливаются    вздохи    душистых    созданий,
От        парящей    волны      забываешься    ты
И  душа,    что    устала    от    долгих      скитаний,
Переполнится        чувством        красивой    мечты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012


Як легко бути ображеним.

Як    легко    бути    ображеним.
Як    важко    в  житті    прощати,
Якщо  не  всі    слова    сказано,
Коли      не    можна    мовчати.

Неважко      бути      коханими,
Важче  -    самому    любити,
Якщо        почуття    поранено,  
А    душа    сльозами    залита.
   
Як    легко    бути    твариною
З  інстинктами    і    бажаннями.
Непросто      лишатись    людиною
В  двобої      з    своїми      стражданнями.

Як    просто      в    житті  когось    зрадити,
Нелегко      відданим    бути,
В  нещасті    комусь      зарадити
І    горе    чуже    відчути.

Неважко  ,  хтось    каже,  вмирати..
Що  там,    за  межею?  –Не  знаєш.
Важче      себе    впізнавати,
Коли    в    житті    ціль    втрачаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012


ОТКРОЙ СЕБЯ…

Открой  себя,    как    новую    планету,
Открой  себя,    как    книгу    о    любви,
Открой    себя,    как    яркий    призрак  лета,
Откройся      и      меня    ты    позови.
Примчу    к    тебе,    как    безымянный    ветер
И    рассеку    печаль    твоей    души.
Иль    облаком    парящим    на    рассвете
Я    прилечу,  лишь    строчку    напиши
Из    ярких    звёзд    на    темном    небе    ночи,
Из    солнечных    лучей    в      моём      окне.
Мне    без    тебя    жить    силы    нет    и    мочи
С    тех    пор,    как    поселился    ты    во    мне.
Мерцают    дни    в    рассветах    и    закатах,
Стирают  память    мерзкие    года.
Ещё    я    вспомню    о    тебе    когда-то,
Ещё    придёт    моей    любви    страда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012


ПОДАРУЙ МЕНІ ТЕПЛУ РОЗМОВУ

Подаруй    мені    теплу    розмову,
Ніжне  слово    любові    вплети.
Щоб  відчула    кохання        я  знову,
Що    колись    дарував    мені    ти.

Шепіт  квітів  вздовж  нашого    ганку,
Що  пірнули    в  ранкову    росу.
Ти  мене    розбуди  на  світанку,
Щоб  поринути      в      ніжну    красу.
   
Спів    пташиний    в  духмяному    лісі,
Мох,      якого    торкає    нога.
Поцілунки    в  обіймах    узлісся
І    до    мрій      наша    спільна    жага.

Зорі  –  крапельки    на    небосхилі,
Мудрий  місяць,    що    мружив    свій    зір,
Берегли      почуття    білокрилі,
Щоб    не  знищив    їх    темний      вампір.

Золотилися      дні,    мов    колосся,
Розлягалася    пісня    буття.
Срібним    інеєм    бралось    волосся
І    роки    розсипало    життя.  

Моє      серце    ще    здатне    створити
Для    кохання      будиночок    мрій,
Щоб    сміятись,    страждати,    любити
Серед        своїх      яскравих    надій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012


НІЧ

Осіння  ніч  спустилася  на  груди.
Засни  коханий,    поруч  сяду  я
Як    ангел,    сон    тобі    плекати      буду
Й  здригнеться  від  жаги      вся  суть  моя.
Спи  ,  мій  солодкий.  Хай  тобі  насняться
Чудові  сни  в  яскравому  вбранні
Й  щасливі    миті  бджілками  рояться,
А  біль  хай  зникне  і  думки  сумні.
Тобі,  бажаний,  в  сні  розкажу  казку
Красиву    й    теплу,    схожу    на    весну.
Відчуй    душею    почуття,    будь-ласка,
І  сумом  не  тривож  ти    свого    сну.
Я  хочу  буть  твоїм  нічним  видінням,
Щоб  вберегти  тебе  від  суєти.
Не  хочу  піддаватися  прозрінню,
А  мару  світом,  де  лиш  я  і  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012


ПОТЯГ З ТАБЛИЧКОЮ «ЖИТТЯ»

Облізла    фарба    на    брудних    вагонах,
І    стук    коліс,    мов    гецання    гарби.
Тут      полісмен  з  обірваним    погоном
Попід  стіну,  де    цвілеві    гриби
В    губну  гармошку    дмухає  щосили.
В    екстазі    витанцьовує    «братва»,
А  за  вікном  -  незлічені    могили,
А  під    ногами    плющена    моква.
Ефір    «попса»  на    шмаття    розриває.
Дитячий    плач    розноситься  в    пітьмі/
В    куточку    жінка    квіти  вишиває  –
Альтернатива    холоду    й    зимі.
Олігофрен    регоче    без    причини,
І    голим    пупом  зблискує      дівча.
Студент  горлає  пісню  про  калину,
Дідусь      тримає    в    кошику    курча.
Хтось  грає    в  «дурня»    на  дірявій  бочці,
Хтось  задрімав    під    перестук  коліс,
А  чоловік    у    вишитій    сорочці  ,
Через  віконце    дивиться    на    ліс  
Зграї    фарбованих    білявок  і  рудавих
По    всіх  кутках,  мов  справжні    вартові.
Поїзд  женеться,  а    в    ньому    вистава  -
Від    неї  обертом    думки    у    голові.
Квиток  на  подорож    дорожчати    не  буде,
Бо    кожен    береже    останній    гріш.
В  нім    надурняк  без    молитов  і    суду  -
Вагон    з    людьми,  ніби    у    пеклі    кіш.  
Байдуже    більшості,  що    машиніст  там  п’яний
І    гальм  у  потязі    ніхто    вже    не  знайде.
І  з  ладу    вийшли    застарі    стоп-крани,
І  рейколінія      у    бік    не    той      веде.
Жовто-блакитні    торохтять    вагони.
Мчимо    до    прірви,  кажем:    «В    майбуття!»  
Невже    ця    подорож    триватиме      до    скону
У    потязі    з  табличкою    «життя»?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012


ЛЮБОВЬ, КАК РОЗОВАЯ ПТИЦА

Любовь  моя,  как  розовая  птица,
У  подоконника    несмело    приютилась.
Кто    её  видит    -  сразу    удивится.
А  может  это  только  всё  приснилось?

И    пусть  она  -  мой    нежный  сладкий  сон,
И  ты    в  том  сне    -    моё    воображенье.
Но  только  чувства  –колокольный  звон
И    вкус    любви,  как  яркое  свеченье,

Укравший  весь    покой    моей    души,
Вслепую  рвёт  струну    моей    печали.
Ты    мыслью      мне,    хоть    строчку  напиши  -  
Я    вспомню    мир,  в    котором      создавали.

Очаг    любви  своей    исконно  сладкой,
И    череду    упрёков    гнали    прочь.
Там    наши    чувства    были    всем    загадкой,
Нас    понимала,  только    дева-ночь.  
                                                                                                 
Вблизи      камина    теплый    плед    согреет
И    твой    звонок,    и    голос    мне    родной,
Что    так    любовь    мою  к    тебе    лелеет.
Ты    никогда    не    будешь    мне    чужой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2012


ПОЭТУ

Глоток    вина    -    глоток    судьбы
В      бокале    дымчатого    цвета…
Ты  –  странник,    баловень    судьбы
С    улыбкою    зимы    и    лета.
Ты      суетой    дерзаешь  будни,
Теряешь    истину    в    слезах.
И    каждый    день    считаешь    ссудным,
Где    с    солнцем    пополам    гроза,
Что    землю    сумраком    накрыла,
Забрала    твой    уют,  покой.
Собака    волком    вдруг    завыла  –
Пристанищем    ей  стал  дом    твой.
Мерцают    блики    ярких    красок
И    мишура    знобит    твой    взор.
Ты  –  арлекин    в  дюжине    масок,
Своей    судьбы    законный    вор.
Таишь    украденное    лето
И    ищешь  то,    что    не    терял.
Летаешь      облаком    по    свету,
Не    находя    вночи    причал.
Ты,  как  безумец!  Брось    обиды
На    мир,    что    хлеб    с    тобой    делил,
Не    преклоняйсь  стопам    Аида,
И    не    жалей    для  музы        сил.
Глоток  вина.  Бокал    зеркальный.
Глоток    любви,    как    снегопад.
Твой    путь    красивый    и    печальный,
Как      горько-сладкий    шоколад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2012


СОНЯЧНИЙ ГІСТЬ

Заплутавсь  промінь  у  віконній  рамі,
Загрався  з  візерунками  на  склі.
Приніс  до  шибки  він  морозний  ранок
З    далекої    холодної    землі.

Прогнавши  сон  десь  у  пітьму  далеку,
Малюнки  кучеряві  розглядав  -
Кущі  троянд  і  сонце,  і  лелеки,
Що  їх  мороз  вночі  начарував.

Та  поки  промінь  оглядав  картини,
І,    як    дитина,    вітражам  радів,
Згинаючи  свою  прозору  спину,
Сюжет  казковий    на  вікні  змарнів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012


МОЇ БАТЬКИ ПОРИНУЛИ У ВІЧНІСТЬ

Мої  батьки  поринули  у  вічність...
Раптово  й  тихо,    ніби    жартома.
Пішли  на  день,    що  було  нам  за      звичність,
Та  йдуть  роки,  а  їх  усе  нема.

Калина  цвіт  на  ягоди  міняє,
Із  винограду    вже  вино    терпке.
А  батько  все  додому  не  вертає,
Що    й    стежка    не    пригадує    таке.

Заглянь-но  мамо,  хоч  би  на  хвилину,
Зайди  до  хати,  сядь  біля  вікна.
Думками  я  завжди  до  тебе  лину,
Та  жаль  проймає  –  поруч    не    вона.

Не    та    вже    хата,  де  ми  проживали,
І  всохла  груша.  Похилився    пліт.
А  ми  так  довго,  рідні,    вас    чекали…
Та  ви  не  йдете  і  зникає  слід

Одвічний  гріх  дітей,    які    забули
Батьківську  мудрість,    що    добро    несе.
Як  часто  біль  від  наших  слів    відчули!
Як  рідко  дякували  ми    батькам  за  все!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012


МНЕ КАЗАЛОСЬ

Мне  казалось:  всё  уже  погасло
Или  гаснет.    И  остался  миг.
Но    теперь  я  вижу,  что  напрасно
Извергать        любви  последний  крик,
Вновь    она      огнем    во  мне    пылает,
От  тепла  и  нежности    горит.
По  тебе    я  сильно    так    скучаю,
Что      всё    вспять    из-за  тебя  летит.
Что  же  делать?  Где  поставить  точку,
Что  исчезла?  Стала  запятой.
За  тебя  я  зацепилась,  как    за  кочку,
Что  меня  определила  на    постой
Между  строчек    пустоты    и  рая.
Между  адом  и  всем  тем,  что  всласть.
Ни  о  чем    не  думая,  сгораю
От  того,  что    в  сердце  к  тебе  страсть.
Рвутся    в    клочья    жизненные    цели,
Мысли    -      измельчённое        стекло.
И  опять    ты    под  моим  прицелом,  
А    казалось:  всё  уже  прошло.  .  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012


Зима малює срібну пектораль…

Зима  малює  срібну    пектораль,
Куйовдить  і  забілює  пейзажі,
Прописує  морозяну    мораль
І  шаленіє  в  зимовім  колажі.
Свій  вернісаж  вчиняє  заметіль,
Запрошує,  лиш  сонце  впало  з  ганку,
На  запальний    січневий  водевіль,
Де  хрест  на  річці  вирубано  зранку.
Потріскують  від  холоду  вуста
Дерев,  і  трав,  що  ковдрою  накрились..
І  онімів  їх  погляд  від    вистав,
Які,    нарешті,    в  січні    зазимились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012


СІЛЬСЬКОМУ ГОЛОВІ

Шалені    дні  в  своїх  бурхливих  хвилях.
Тут    паруси  життя  здіймає  суєта,
Що    необачно  підрізає    тобі    крила
Й  листає  швидкоплинучі    літа.

Ти  –  голова,  твою  ходу  всі  бачать,
Всі  знають,  як  й  куди  тобі    іти.
Та  щось  не  так  й  тобі  вже  не  пробачать,
Тому  дорогу  обираєш  ти.

Дорогу  самозречення  і  праці
Для    України  і    людей  села.
Ніхто  ніщо  не  принесе  на  таці,
Та  й    зробленому    шана  замала.

Але,  як  кажуть,  Бог  сам  обирає
Людей  для  влади,  владу  для  людей
І  кожен  на  посаді  нашій  знає,
Що  він    іде,  мов  провідник  Мойсей.

Якому  люди  довіряють  долі,
Чекають  допомоги  і  порад.
Та    часто  ти  ,  як    один  воїн  в  полі
Шукаєш    істину,  немов  старий      Сократ.

Нехай  тобі  не  крає  душу  відчай,
Бо  все,  що  робиш  і    все  чим  живеш  –
То  твоя  істина,  твоя  життєва  притча,
З  якою  хрест  свій  по  Землі    несеш.

Поглянь  навколо  -  світ  такий  чудовий!
Ти  множиш  його  справами  й  добром
Довкола    себе      сієш  мудре  слово
У  повсякденній      боротьбі  зі  злом.

Нехай  тобі  додасться    сил  від  Бога,
Нехай  здоров’я  на  віку  не  підведе,
Нехай  гладенькою    буде  твоя    дорога,
Якою  доля    у  житті    тебе    веде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012


СНІГ…

Сніг…Небо  пише  ніжні    землі  листи  .  
Шле  їх  тихо    в  небесній  задумі.
Я  чекаю  листа  -  ним  для  мене  є    ти.
Я  чекаю,  занурена  в  сумі.
Від    самотності  келихи  туляться  вдвох
І    чекають  ковтка    «Мартіні».
Якби  добре  нам  зараз  було  б    для  обох!
Та    лиш  сніг  за  вікном.  І  тіні…
Чути  тиху    непізнану    радість  землі  -
Ті  листи  віднайшли  адресата.
Я  ж  чекаю  листа    сльозою  на  склі.
Я  чекаю,  бо  вмію    чекати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012


Я, КАЖЕТСЯ, СОШЛА С УМА

Я  кажется  сошла  с  ума
И  неуместно  здесь  прощенье.
Ты  –луч  луны,  а  я  –  лишь  тьма,
А  вместе  –  мутное  виденье.
Ты  странник  на  моем  пути,  
А  я  лишь  дальняя  дорога.
Тебе  по  ней  вперед  идти.
Увы!  Не  к  моему  порогу.
Ты  -  мой  ручей  прозрачно-звонкий,
А  я  -  всего  лишь  в  нем  вода.
Твою  улыбку,  как  в  ребенка,
Я  полюбила    навсегда.
Ты  -  розы  шип,  моя  былинка
В  сердце  вонзенная  во  мне.
Ты  –  чудо,  ты  –  моя  живинка,
Приятно-сладкая  извне.
Вот  только,  что  в  тебе  поглубже:
Солнечный  свет  или  гроза?
Скрывают  сомкнутые  губы
И  твои  грустные  глаза.
А  как  мне  хочется  порою
Взглянуть  на  рукопись  души,
Что  ты  писал  своей  судьбою.
И  жить  по-своему  спешил.
Тебя,  любимый,  изучая,
Твой  мир  внутри  я  проявила,
Свою  любовь  к  тебе  питая,
Я  для  себя  тебя  открыла.
Ты,  как  Нарцисс,  самовлюбленный,
Не  любишь  покоряться  сам.
Когда-то  в  чем-то  ущемленный,
Уставший,  но  всегда  упрям.
Ты  любишь,  чтоб  тебя  любили,
Ценили  все  твои  шаги,
Жалели  и  благоволили
Во  время  холода  й  пурги.
Ты  в  жизни  противоречивый,
Гуманный,  сдержанный  во  всем,
Ответственный  и  неленивый,
Прошедший  жизненный    излом.
Ты  скрытный,  добрый,  но  ранимый.
(Судьба,  ведь,  не  твоя  вина.)
Бываешь  непоколебимым,
Хоть  дорога  тому  цена.
Ты  устремлен,  мечтатель-путник,
Но  потерявший  свою  цель.
Ты  видишь  все  –  не  видишь  сути
И  на  тебе  беды  прицел.
Ты  против  чьих-то  указаний:
Куда  и  что,  и  почему.
Ты  скуп  в  словах,  ты  жаждешь  знаний
И  чувства  глушишь,  ко  всему.
Ты  для  себя  свой  мир  построил
И  бьешся    в  клетке  птицей  в  нем,
Мечты  с  реальностью  поссорил
И  жизнь  твоя  –  сплошной  фантом.
Очнись,  мой  милый,  жизнь  прекрасна.
Живи  в  ней  ,  радости  испей,
Не  трать  на  грусть  и  боль  напрасно
Своих  неповторимих  дней.
Пусть  солнца  зной,  ветер  ретивый.
Тебя  от  них  укрою  я.
Пусть  даже  муж  в  меня  ревнивый,
А  в  тебя  строгая  жена.
К  тебе  спешить  буду  забвенно,
Чтоб  растворить    в  любви    себя.
Прочь  пересуды    и  измены  -
Свой  путь  я  выбрала  любя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012


ПУТИ ГОСПОДНИ НЕИСПОВЕДИМЫ

Пути  Господни  неисповедимы,
А  наша  жизнь    -  бесцельная  игра,
Где  победитель    и  где  победимый
Теряют  все:  достоинства,  права…
Их  поглощают        вихри-  ураганы,
Пустынный  зной  или  водоворот,
И  наша  жизнь,  как  айсберг  в  океане,
Всегда  готовит  зыбкий    поворот.
Скрывая  сущность  истины  водою
И,  устрашая  всех  и  вся  всегда,
Мы  в  одиночество  бросаемся  порою
И  глупости  свершаем  иногда.
Очнись,  судьба!  Не  будь  ко  мне  слезливой!
Живой  воды    испила  я  глоток,
Почувствовав  себя  самой  счастливой,
Я  к  черту  посылаю  свой  порок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012


С ТОБОЮ ВСЯ

С  тобою  вся  везде  хожу  я.
Ты  –  моя  боль,  моя  тоска.
Тебя  я  мысленно  целую,
К  тебе  любви  течет  река.
Моя  неистовая  радость,
Моя  задумчивая  грусть,
Ты  –  моя  горечь,  моя  сладость.
Я  так  люблю  тебя  и  пусть
В  лицо  холодный  ветер  бьется,  
Покрыто  небо  серой  мглой,
К  тебе  ,  любимый,  душа  рвется.
Ты  стал  мне  близкий  и  родной.
В  тебе,  мой  сладкий,  растворяюсь,  
Тобой  питаюсь  я,  любя.
В  твоих  объятьях  забываюсь,
Не  мыслю  жизни  без  тебя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2012


ТЫ

Ты  –  лунный  свет,  мое  ты  вдохновенье.
Ты  -    музыка      красива  и  нежна.
Ты  в  жизнь  мою  ворвался  озареньем,
Любовь  твоя,  как  воздух  мне  нужна.
Жизнь  без  тебя  нелепа  в  этом  мире.
Ты  –  лучик  солнца  на  моем  пути,
Ты  –  мой  приемник  в  радиоэфире,
Ты  –  мой  компьютер  в  Интернет-сети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2012


ОСІННІЙ ВЕЧІР

Осінній  вечір  тихий  і  сумний.
Без  тебе  кава  стигне  у  горнятку,
А  шоколад  зі  Львова  запашний
Про  тебе  нагадає  все  спочатку.
Без  тебе  я  в  самотності  своїй
Про  тебе  мрію  і  тебе  жадаю.
Мій  золотий,  коханий,  дорогий
На  відстані  тебе  я  відчуваю.
Твій  легкий  подих  і  скупі  слова,
Твій  погляд  ніжний,  мов  казкове  диво,
І  посмішка      ця  згубна  і  жива,
Й  душа  твоя  грайлива  і  вразлива.
Тебе,  мій  любий,  в  сон  нестиме  ніч,
З  тобою  спати  я  в  думках  лягаю
І  залишаюся  з  тобою  віч-на-віч,
Бо  лиш  тебе  безтямно  я  кохаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2012


ЧОМУ?

Здається,  світ  влаштований  не  так.
Здається,  все  у  ньому  лиш  відносне.
Чому  ж    тоді  любові  ніжний  знак
Так  важко  ми  в  своєму  серці  носим?
Чому  згоряють  наші  почуття
У  полум’ї    самотності    тяжкої?
Чому    ми  власне  зводимо    життя
До    сліз  гірких    і  до  крові  липкої?
Чому  закритий  шлях    мені  до  тебе?
Чому  ти  чийсь,  але    ніяк  не  мій?
Чому  я  мушу    викидати    з  себе
Свою  любов  і  погляд  ніжний  твій?  
Чому  життя  таке  несправедливе?
Чому  все  те  ,  що    серцем  відчуваю,  
Ніби      красива  пташка,  полохлива,
В  моїх  сльозах  від  мене    утікає?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2012


ОСІННІЙ ВАЛЬС

Осінній  вальс.  Фантазія  думок.
Солодкий  жовтень  дивні  вірші  пише.
В  мені  здригнувся  почуттів  струмок
І  засміявся,  десь  прогнавши  тишу.
Засяяв  ніжний  передзвін  октав  –
Осіння  заколисує  соната.
Це  значить  –  хтось  когось  тут  покохав
І  в  жовтім  морі  знялася  регата
Надій,  захоплень,  поглядів  і  мрій,
Що  сипались  солодкими  словами
І  визначали    суть  усіх    подій,
Того  всього,  що  було  поміж  ними.
Нічне  адажіо  –  кохання  переспів.
Ця  музика  любові  нас  єднає.
Тут    забагато  не  потрібно  слів,
Якщо  є  поруч  той,  кого  кохаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011


ПРОБАЧ МЕНІ

Пробач  мені  за  те,  що  я  така,
Пробач  мені  за  те,  що  покохала,
За  те,  що  доторкнулася  рука
Моя  до  тебе  й  те,  що  відчувала.
Щомиті    б    тебе  бачити  і  чути,
І  погляд  твій  у  серці  берегти.
Й  хоч  інколи  з  тобою  разом  бути,
Щоб  довше  почуття  ці  пронести.
Жага  до  тебе  розриває  душу,
Шукаю  очі  твої  в  пам’яті  своїй.
Я  так  люблю  тебе,  та    все  ж  таки    я  мушу
Жити  життям  своїм.  Пробач,  мій  дорогий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011


Я ПОСТРОИЛА ЗАМОК ЛЮБВИ

Я  построила  замок  любви
На  опасном    и  скользском  уступе.
Ты  меня      вновь  к  себе  не  зови.  
Я  и  так  понимаю,  что  глупо
Строить  что-то  с  того,  чего  нет
Да  и  быть  между  нами  не  может
Чувствам  дали  мы  «белый  билет»
И  сердца  вразнобой  наши  тоже.
Ну  зачем?  –  упрекаю  себя,-
Строить  это  я  всё  начинала?
И,  рыдая,  всё  также  любя,
Разрушаю  всё  ,  что  создавала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011


НЕ ВЕДИСЬ

В  жизни  каждого  есть  перекрёстки,
Где      заманчиво    шутит  судьба,
Предлагая  сыграть  нам  в  напёрстки.
И  раскатится  наша  губа
На  дешёвые  краски  и  блики,
Звон  фанфар  посреди  тишины.
До  безумности    яркие  лики
Под  злорадным  свеченьем  луны.
Мы  порой    обо    всем  забываем  -
Миражи  забирают  покой.
Из-за    них    мы  смеемся,рыдаем,
И  впадаем  то  в  песню,  то    в  вой.
То  бежим  за  невидимым  чудом,
То  тихонечко    сходим  с  ума,
И  страдаем    постольку,    покуда
Закрывает  глаза  бахрома
Чьих-то      взглядов      случайно  красивых,
И  поступков    приятных  извне,
Слов    изменчиво-сладко-игривых,
Что  мы  слышали  только  во  сне.
А  бывает  -  подобное    видим
Там,  где  этого  просто  нет
И  боясь    себя    больно  обидеть
В  пустоту  покупаем  билет.
В  ней    мираж  исчезает  внезапно,
Облетают    цветки-мишура.
И  тогда    просто  хочется  залпом
Выпить  много  и  прямо  с  утра.
Время    лечит,  как  кто-то    заметил.
Время    тихо  стирает  следы,
Перед  каждым  время  в  ответе,
За    оскал    судьбоносной  беды.
Не  ведись  на    интриги  напёрстка,
Не  играй  на  нервах  судьбы.
Удовольствий  –  всего  лишь  горстка,
а  совесть  встаёт  на  дыбы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011


ПРОСТИ МЕНЯ.

Прости  меня,  ведь  я  из-за  любви  
Поступки  глупые,  бывает,  совершаю.
Но  ты  укором    душу      не  трави,
Что  обо  всем  на  свете      забываю.
Тебя  люблю,  в  ином  совсем    слепа,
Тобой  живу  и  только  тобой  дышу
Томящей  кажется  безликая  толпа
И      чувства,  словно  ангелы  на    крыше.
Меня  связали    ниточкой    с  тобой
И  подарили  мне    любовь  шальную
Которая  всегда  теперь  со    мной.
Из-за  которой  я  тебя  ревную,
Все  потому,  что  я  тебя  люблю,
Лишь  о    тебе,  любимый,  я    мечтаю
Прости  за  то,    что    я    тебя  томлю
Ошибками,  каких  не  замечаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011


Я СТРОЮ ДОМИК НА ПЕСКЕ

Я  строю  домик  на  песке,
В  нём    нашу  поселю  любовь.
От  всех  он    будет  вдалеке  -
Найдут  здесь  чувства  наши    кров.  
Украшу  я  его  цветами
И  райских  птиц    там    заведу.
Мы    будем  в  нем  своими  снами
Беречь      любви      своей  звезду.
И    пусть  вокруг        бушует    море
Незыблемых    душевних      грёз,
Но    непонятные    укоры
Впускают  в  домик  наш  мороз.
Цветам  там  холодно  и  зыбко,
И    умолкают  песни  птиц.
И  меркнет        тёплая    улыбка,
Что  исчезает    с    наших      лиц.
Наш    домик  рушится  от  ветра  
Банальних  слов  и  суеты
И  несколько,  лишь,    сантиметров
Осталось    нам  до      пустоты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011


КАК БОЛЬНО, МИЛЫЙ, И КАК ГРУСТНО

Как  больно,    милый  и  как  грустно
Любовь    свою    к  тебе    терять.
И    чувства    ,    прятая    искусно,
Тебя,  родной,      не  замечать.
Как  больно,  милый  и    жестоко
На  чувства    права  не  иметь,
Любовь  свою  считать  пороком
Наедине  себя      жалеть.
Как  больно,  милый    и  печально
Лишь  в  тайне  о  тебе  мечтать,
Храня  обет    беловенчальный,
В  плену    семьи  своей  страдать.  
Как  больно,  милый  и  тоскливо
Мне  без  тебя  среди  толпы.
Неужто    мне  не  быть    счастливой
В  том  мире,  где  лишь  я  и  ты?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011


ТЫ - АНГЕЛ МОЙ

Ты  –ангел  мой,  ты  –  лучик  на  рассвете,
Источник  жизни  на  моем  пути,
Ты  –  жаркий  зной  зевающего  лета,
Наркотик,  что  с  ума  может  свести.
Ты  –  мой  колибри  с  тропиков  летящий,
Ты  –  мой  фиорд    из  финской  стороны,
Ты  –  лебедь  мой,  под    облаком  парящий,
Виновник  грез  моих,  посланник  сатаны.
Ты  –  влажный    ветер,  дождь  в  душе  пустынной,
Цветочек  аленький,  мне    самый  дорогой.
С  тобой  так  хочется  любить  и  быть  любимой.
Но,  лишь,  увы!  Ты  мне  совсем  чужой!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011


МОЙ СЛАДКИЙ

Мой  сладкий  ангел,  дорогой,  любимый.
Как  хочется  с  тобою  вновь  побыть,
Чтоб  ощутить  все,  что  необъяснимо,
Любви  источник  радостно  испить.
Я    утоляю  жажду  сладострастно,
В  твоих  объятьях  нежно  и  тепло.
Хоть  чувства  наши  в  чем-то  несогласны,
Но  вместе  нам  уютно  и  светло.
Моя  любовь  к  тебе    пусть  непонятна,  
Пусть  в  чем-то  может  я  и  не  права,
Но  заявляю  я  неоднократно:
Ты  –  лучик  мой,  а  я  -  под  ним  трава.
Я  без  тебя  ни  дня  и  ни  минуты
Не  представляю  будущего  даль,
Любовью  упиваюсь  и  как-будто
На  мир  смотрю  сквозь  мутную  вуаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011


Я ШАЛЕНО ЗАКОХАЛАСЬ В ОЧІ

Я  шалено  закохалась  в  очі,
Ті,  що  я  вже  бачила  колись,
Як  здригались  почуття  дівочі
 І  до  погляду  благали    «Озовись».
Нині  мені  осінь  золотила
Очі  ті,  що  бачила  лиш  в  сні,
Моє  серце  почуттям  відкрила
І  весна  прийшла  в  осінні  дні.
Я  шалено  очі  ті  кохаю.
Вони  в  снах,  і  вдень,  і  в  час  зорі.
Очі  ті  в  життя  своє  впускаю,
Хоч  і  осінь  стала  на  порі.
Очі  жаром  пристрасті  зігріли,
Розбудили  сплячі  відчуття
І  піднесли  на  кохання  крилах
Й  кинули  в  бурхливе  забуття.
Насолода,  спалахи  любові.
Ні,  не  думай,  тільки  відчувай.
Не  тривож  ти  тишу    тихим  словом,
Лиш  кохай,  кохай,  кохай,  кохай…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011


Я ПОСТІЙНО ДУМАЮ ПРО ТЕБЕ

Я  постійно  думаю  про  тебе.
Може  це  вже  досить  і  не  треба
Серце  й  душу  на  шматочки  рвати?
Але  ні!  Я  хочу  зберігати
Вічно  почуття  в  собі  солодкі
Й  мріяти  про  зустрічі  короткі,
Про  твою  усмішку    й  твої  очі
Що  вгамують  почуття  жіночі.
Я  люблю!  Я  так  тебе  кохаю!
Лиш  тобою  я  живу  й  страждаю,
Лиш  тобою  дихаю  і  мару.
Ти  –  моя  ілюзія,  примара.
Ти  життя  моє  перевернув,
 Блискавкою  в  мені  промайнув.
Ти  –  мій  Бог,  мого  сузір’я  зірка!
Я  радію  та  водночас  гірко
Бачити,  що  тут  тебе  немає.
Так  шалено  лиш  тебе  кохаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2011


МОЯ ЛЮБОВ - МОЄ КОХАННЯ ПІЗНЄ

Моя  любов  –  моє  кохання  пізнє
Прийшло  нежданно  у  осінню  мить,
Мов  серед  літа  голубий  підсніжник
В  сухій  траві,  як  вогник  мерехтить.
Я  тінню  стану  –  вбережу  від  спеки.
П’янким  струмком  –  напою  я  тебе.
І  легким  вітром  із  країв  далеких.
Заради  тебе  я  віддам  себе.
Ти  –  спалах  ночі,  білоцвіт  розмаю,
А  мені  знову,  мов  сімнадцять    літ.
Мій  любий  хлопчику,  я  так  тебе  кохаю,
Що  почуття  загородили  мені  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2011


СКАЖИ: ЧОМУ?

Скажи:  чому  тебе  кохаю,
Якщо  це  просто  нереально?
Ми  зовсім  різні  –  я  це  знаю.
А  може  це  так  актуально
Шалені  пристрасті  ловити
В  обіймах  несвятої  ночі
І  почуття  наосліп  лити,
І  суть  бентежити  жіночу?
Здається,  я  вже  зрозуміла
Чому    тебе    я  покохала.
Це  ніч  нам  так  обом  веліла.
Якого  щастя  я  зазнала,
Відчувши  дотик  поцілунків
І  твої  теплі  ніжні  руки!
Любили  ми    без  розрахунків,
Не  думаючи  про  розлуку.
А  що  ж  тепер?  Лиш  тиша  всюди.
Я  спогадами  серце  краю-
Любили  ми  на  заздрість  людям.
Що  ж  далі?  Я  й  сама  не  знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011


ДО МЕНЕ ОСІНЬ В ГОСТІ ЗАВІТАЛА

До  мене  осінь  в  гості  завітала
Й  дарунок  залишила  на  вікні  –
Крихку  троянду,  що  вогнем  палала
Й  стирала  тишу  й  спокій  у  мені.
І  розгорялись  почуття  шалені,
Думки,  мов  поїзд  гнались  під  укіс.
Лише  троянда  у  вінку  зеленім  –
Моє  кохання  і  осінній  ліс.
Бентежить  погляд  усмішка  ласкава
І  ніжний  дотик  –  теплий  і  м’який.
Моя  душа,  немов  вогнів  заграва.
Я  так  люблю  тебе  за  те,  що  ти  такий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011


ЗДАЄТЬСЯ, Я П’ЯНІЮ ЩОХВИЛИНИ

Здається,  я  п’янію  щохвилини
Від  спогадів  про  тебе,  мій  єдиний.
Тебе  я  бачу  всюди  і  в  усьому.
Твій  погляд,  теплий,  близький  і  знайомий,
В  мені  мережить  візерунки  щастя.
Я  сподіваюсь,  що  мені  ще  вдасться
Тебе  побачити,  у  близькості  відчути,
Слова  твої  у  ніжності  почути,
Насолодитись  спалахом  любові
Й  кохатися  з  тобою  знову  й  знову.
Я  шаленію  від  думок  блаженних,
Про  миті  й  почуття  наші  взаємні.
Я  божеволію  від  мрій  лише  про  тебе.
Ти  –  моя  зірка,  що  упала  з  неба
І  втрапила  в  мої  слизькі  долоні.
Я  опинилась  в  терпкому  полоні,
Де  ти  солодкі  одягнув  кайдани
І  напоїв  мене  п’янким  дурманом.
Я  шаленію,  я  п’янію,  плачу…
Ніхто,    крім  тебе,  цього  не  побачить.
Ти  –  моя  сповідь,  моє  покаяння,  
Фантом  і  ідол  для  мого  кохання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011


АНГЕЛ

Серед  лісу  тривожного  –  сірого  й  дикого,
Де  страждаючі  мліють  в  дрімотному  сні,
Вздріла  ангела  я,  ніби  Бог  сонцеликого,
Який  так  необачно  всміхнувся  мені.
Закружляла  хурделиця  поглядів  стомлених,
Моє  тіло  й  душа  вимагали  жаги  
Та  зривали  вбрання    з  почуттів  переповнених
Й  залишали  від  того  мене  без  снаги.
О,  мій  ангеле  любий!  Від  тебе  в  безтямі
Гублю  все,  що  я  мала  в  своєму  житті.
Замість  мрій  і  думок  лиш  криві    піктограми,
Що  шипами  стають  на  моєму  путі.
Від  палких  почуттів  –  плач  і  радість  блаженна,
Ніби  хрест  на  собі  на  Голгофу  несу.
У  щасливі  хвилини  і  миті  приємні
Тебе,  ангеле,  п’ю,  як  жадану  росу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011


Львівська "Криївка"

Місто  Лева  в  гості  кличе,  
Дух  Європи  йому  личить:
Храми,  Ратуша,  каплиці
І  костели,  й  кам’яниці…
Ся  «Криївка»  добре  місце  –
Ексклюзив  для  гостей  міста.
Тут  «на  метри»  ковбасу
І  горілку,  як  росу,
Подають  хлопи  люб’язно.
Зустрічає  пан  поважний
У  військовому  вбранні  –
З  автоматом  день  при  дні.
Ресторація  ота  –
Схрон  для  воїнів  УПА,
Що  москальство  зневажали
Й  Україну  рятували  
Від  фашистів  й  комуняків  –
Їх  чіпляли  на  гілляки.
Тут  вкраїнським  духом  пахне,
А  москальський  вмить  зачахне.
Хоч  за  суттю    то  вистава  –
І  помпезна,  і  яскрава.
Жаль,  що  за  отим  всім  гроші  -
Бізнесмени  тут  хороші
Вміло  почуття  народу,  
Боротьбу  за  їх  свободу
Ковбасою  причавили,
Перцем,  сіллю  притрусили
І  кричать  «Ми  –  патріоти!».
А  то  все  лиш  їх  робота,
Щоб  яскраво  розважати  :
Їм  від  того  йде  зарплата.
Ну  а  хто  там  побуває  –
Нехай  власний  розум  має.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2011


ОСІННІЙ ЛЮБІНЬ

Осінній  Любінь.    Тихий  і  щемливий.
Поважні    клени  тулять  до  ялин.
Старезний  дуб  в  промінні  сонця  гливий
І  падолист,  що  призабув  про  спин.

Вузенька  стежка  зашепоче  листям.
Смарагди  трав  виблискують  в  тіні.
Червоний  глід  розсипаним  намистом  -
Кривава  Мері  плаче  уві  сні.

Тріпоче  стан  цнотливої  берези  –
Ще  роздягатись  їй  не  до  смаку.
Нахабний  промінь  крише  листя  лезом
І  розстеляє  килими  в  парку.

Здригнеться  туя  в  поцілунках  вітру,
Зелені  вії  ледь  замерехтять.
Осінній  фільм.  Тут  ні  до  чого  титри.
Тут  почуття  замріяно  мовчать.

Здається  світ  у  русі  зупинився,
Щоб  хоч  на  мить  скупатись  у  красі.
Це  тихий  Любінь    осені  вклонився
За  спокій,  тишу  і  принади  всі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2011


Я КОХАЮ

Я  кохаю  і  душа  сміється.
Вмить  затихли  болі  і  жалі.
Я  кохаю  і  мені  здається,
Що  зникають  в  світі  люди  злі.
Я  люблю.  І  світ    стає  рожевим,
Що  фарбує  душу  й  почуття.
Я  люблю.  Любов  ця  з  міста  Лева
І  назад  немає  вороття.
Я  страждаю  в  спогадах  солодких,
Як  приємно  з  ними,  ніби  в  сні.
Я  страждаю,  але  це  обгортка
Справжніх  почуттів,  що  у  мені.
А  в  душі  п’янкі  калейдоскопи:
Скельця  чарівні  дивлюсь  і  б’ю.
З  міста,  що  нагадує  Європу,
Я  страждаю,  я  кохаю,  я  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011


Я ПОЛЮБИЛА МІСТО ЛЬВІВ

Я  полюбила  місто  Львів
За    його  вулиці  і  площі,
За  те,  що  він  з  коханням  звів  
І  кинув  серце,  мов  на  прощу.
Скуйовдив  ніжні  почуття,
Додав  нестями  й  божевілля,
Завів  до  виру  сум’яття,
Мов  напоївши  диво-зіллям.
Як  у  шаленім  водограї
Моя  душа  сміється  й  плаче.
Здається  –  розум  я  втрачаю...
О,  Львів,  ти  так  мені  віддячив  !?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011


Я СЬОГОДНІ БАЧИЛА ОЧІ

Я  сьогодні  бачила  очі
Дитинства  сумного  й  змореного.
Вони  холодом  душу  лоскочуть.
Надії  розпорені.

Прохолодні  замурзані  пальчики.
Одежина  вже  кимсь  поношена.
Вони,  ніби  малі  самурайчики,
Радістю  не  запрошені.

Сірий  світ  із  мозаїки  бруду
Поглинає  барвисті  сердечка.
Не  знайти  рішень  жодного  суду  
Звеселити  їх  личка.

Я  вдивляюсь  в  маленькі  очі.
Хто  посмів  їх  у  сум  втоптати
І  насипав  тривоги  ночі?
Їм,  маленьким,  не  знати.

Суєтою  людською  придушені,
Без  любові,тепла  і  достатку...
Чому  ж  наші  душі  заглушені  
Байдужості  латкою?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011


ОСІНЬ

Плаче  осінь.
Жовті  сльози  з  листя
Падають  землі  на  теплі  груди.
Зім’яте  калинове  намисто.
Плаче  осінь  всюди.

Тужить  небо.
Сунуть  хмари  сірі,
Що  грайливий  відблиск  загубили.
Натягнулись  срібні    струни    ліри.
Небо  задощило.

Виє  вітер.
Котить  хвилі  жовті
В  океані  суму  і  тривоги.
Почуття  чиїсь  притихли  і  замовкли  -
Збилися  з  дороги.

Ліс  і  поле.
Темні  макіяжі.
Пензель  осені    сховався  за    ялину,
Що      сміється    серед  жовтих  антуражів
У  сумні  хвилини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011


ВИШНІ

Моя  мама  любила  вишні-
Соковиті  червоні  грона,
Що  вкривали  деревця  розкішні,
Де  любили  сидіти  ворони  

І  клювати  вогняне  диво.
А    ми  з  мамою  рвали  вишні.
Моя  мати  така  красива  
І  волосся  куйовдилось  пишне.

Ми  по  вишні  ходили  у  поле,
До  околиці  сивого  лісу,
Де  вишняк  захлинався  роздоллям
І  ховав  в  своїх    нетрях  мелісу.

Я  щоліта  збираю  вишні.
Полиск  їх  виграє  в  долонях,
Нагадає  роки  колишні
Й  терпко  робиться  моїм  скроням.

Стиглі  ягоди  пахнуть  смачно
Сонцем,  лісом,  блакиттю  неба.
Я  цим  ягодам  дуже  вдячна
За  дитинство.  А  сліз  –  не  треба!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2011


ДОБРОТА

Теплий  погляд  і  голос  ніжний  
В  хвилях  виру  шаленого  світу.
На  Землі  вона    -  камінь  наріжний
І  для  всіх  її  серце  відкрите.
Вона  здатна  схилитися  низько
І  на  собі  тягар  пронести,
Зупинитись  ,  бува,  як  слизько,
А  як  брудно  –  може  й  підмести.
Одежина  на  ній  простенька
І  блискуча  низка  намиста.
Комусь  близькою  є,  як  ненька,
Хтось  дорогу  їй  стелить  тернисту.
По  Землі  вона  ходить  тихо,
Заглядає  в  наші  оселі.
Де  вона  –  там  немає  лиха
І  зникають  від    зла  куделі.
Їй    затишно    в  простому  домі  –
Тут  гостинно  її  зустрічають.
Недоступні  для  неї  хороми  –
Там  про  неї  майже  не  знають.
Хтось  вважає  її  заслабкою
І  нездатною  світ  будувати,
Комусь  ношею  здасться  важкою,
Коли  треба  по    трупах  ступати.
Хоч  для  когось  цей  стан  непривітний  –
Обсіда  безнадія  ката:
Гільйотина  сумна    й  непомітна
Без  кривавої  ролі  чманіє.
І  сокира  береться  іржею,
Лише  небо  ще  більше  синіє,
Як  з  лакея  спадає  ліврея
Ми  її  з  діда-прадіда  маєм,
Лиш  не  кожен  її  хоче  знати.
Десь  багатство  її  затуляє,
Десь  утримують  ковані  грати.
Хтось  спровадив  її  у  гори,
Хтось  в  могилу  загнав  необачно.
І  тому  поруч  з  нами  горе,
І  тому  ми  так  часто  плачем.
Її  можна  з  глибин  дістати,  
Повернути  обличчям  до  себе,
Якщо  сонце  у  полі  стрічати,
Милуватись  веселкою  в  небі,
Дивуватися  барвами  в  росах
І  хмеліти  від  пахощів  степу,
Як  складати    трави  в  покоси,
Щоб  аж  скроням  ставало  тепло.
І  вона  неодмінно  знайдеться  ,
Щоб  зробити  наш  світ  щасливим.
І  життя  у  квітчасте  вбереться.
Доброта!  Це  звучить  красиво!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2011


Я РОЗФАРБУЮ ТВОЇ СНИ

Я  розфарбую  твої  сни.
Мені  палітру  кине  небо.
Тобі  здається,  що  не  треба?
Але  це  кольори  весни.
Лілові,  тепло-бірюзові
З  м’якого  пензлика  біжать
І  легким  подихом  летять  
Зливаючись    у  ніжне  слово,
Яке  ти  втопиш  в  мені  зранку.
Присяде  промінь  на  вікні  –
Розсипле  скельця  чарівні.
Як  пахне  кави  філіжанка!
Здійметься  човен  з  мілини,
Розчиниться  у  срібних  далях,
З  весел  стікатимуть    печалі,
А  я  фарбую  твої  сни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011


Ми - українці

Ми  –українці  і  звучить  це  гордо.
Тернистий  шлях  нам  випав  за  віки,
Та  чули  незалежності  акорди
Ще  наші  прадіди  у  молоді  роки.

Вони    терпіли    муки  відчайдушно,
І  смерть,  і  плаху  задля  майбуття.
Донині    вічністю  блукають  сиві  душі  
Синів,  що  волю  здобули  життям.

Трагічне  й  славне  –  сторінки    в  минуле:
В  них  Володимира  Великого  слова
І  Ярослава  Мудрого  ми  мудрість  не  забули
І  тих,  в  руках  чиїх  здіймалась    булава.

Данило  Галицький,  Хмельницький  і  Мазепа,
Грушевський,  Скоропадський  і  Кобзар,
І  Січ  Козацька    з    Хортицького    степу…
Їх  велич  для  народу  -  Божий  дар.

Сторінку  ери  ми    перегортаєм,
Задумливо  вглядаємось    вперед.
Що  ж  буде  далі?    Що  ще  нас  чекає?
Чи  не  затягнуть  Україну  у  корсет?

Ми  –  не  раби.  Рабами  буть  не  звикли.
Нам  є  що  світові  сказати  й  показать.
За  двадцять  літ    в  нас  рабські  звички  зникли-
Це  головне  і  в  цьому  благодать.

Як  вільний  птах,  так  Україна  вільна,
Росте,  цвіте,  спіткнеться,  але  йде.
У  світі  імідж  створює  свій  сильний.
І  вірить  –  щастя  ще  до  нас  прийде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011


Світ

Спить  звіздар  на  похилій  канапі.
Зореплавець  розкришує  світ.
Єретик    десь  регоче    пихатий,
Проганяючи  хижий  пристріт.
В’ється  ворон  в  слизькій  капанині,
Що  на  крилах  цидулку  приніс,
Адресата  шукає  щоднини
І  зітхає  розпатланий  ліс.
Бусол  сни  назбирає  в  верейку
І  закине  в  грузькі  куширі.
Почикрижить  коректор  статейку,
Що  в  конфуз  упадуть  димарі.
Сум  розвіє  боярин  потішний  -
У  гільце  орхідею  заплів,
І  затіє  веселощі  пишні  -
Їх  позичив  у  царських  балів.
Діадему  надіне  уява,
Заквітчається  сірий  туман,
І  звіздар,  що  присяде  на  лаві,
Прожене    підлабузний  оман.
В  шпульку  нитку  засилить  сріблясту,
Сукню  долі  пошиє  мені
І  оздобить    її  лише  щастям,
І  залишить  в  моєму    вікні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2011


Я КВІТКОЮ ХОЧУ СТАТИ

Я      квіткою  хочу  стати...
Ромашкою  чи  хризантемою.
Пелюстки  свої  фарбувати  
Уявою  незбагненною.
Гойдатись  в  долонях  вітру
І  дихати  його  пальцями,
Ловити    сонця  палітру  
Смарагдовими  окрайцями.
Хлюпати  хочу  дощами  –
Прозорими  –  не  кислотними
І  закружляти  в  нестямі  
Під  зоряними  полотнами.
Надвечора    трунок  леліяти,
Де  комарі  над  лампами,
Хочу  у  тобі    посіяти  
Слова,  не  скалічені  штампами.
Мрію  байдужості  збутися  –
Барвисті    дарую    їй  шалі,
Тільки  не  хочу,  щоб  втрутився    
Холодний  цілунок    кришталю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2011


Дві ромашки (2 путани)

Дві  ромашки  на  полі  згоренім
Під  нещадно  сліпучим  жаривом.
Світ  розірваний,  світ  розпорений...
Лиш  вони  –  два  яскравих  марева..

Жовті  очі  в  обіймах  білого
Закликають    шалені  пристрасті,
За  пелюстками  обімлілими
Захлюпоче  жага  до  близькості.

Поруч  з  ними  присяде  ненависть
Та,  що  цвіту  давно  позбулася
І  ,  прогнавши  лякливу  провесінь,
В  передзим’я  картате  взулася.

Ніжно-біле  на  дужці  жовтого
Зачіпає    уяву    схиблену,
Промайне  легким  порухом  повз  того,
Що    у  сивому  часі    згублено.

Світять  очі  в  кружальці  білому.
Зачерпну  з  них  я  радості  втомлено.
Не  знайти  мені  в  світі  цілому  
Більш  такого  крихкого  спомину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2011


НЕНАВИСТЬ

Ідея  В.Шимборської

Вона  справляється  повсюди  й  з  усіма  ,
Долає  легко  всякі  перешкоди,
Упевнено  тримається  сама  ,
Хапає  все    при  першій  же  нагоді.
Не  схожа  ні  на  які  почуття,
Років  її  і  мало  і  багато,
Нахабою  вдирається  в  життя,
Для  себе  храм  споруджує    завзято.
До  святості  в  довіру  увійде,
Вітчизні  смакоту  запропонує,
А  справедливість  дружбою  візьме,
Та  в  пристрасті  себе  лише  почує.
У  сон  впадає,    та      не  назавжди.
І    як  не  спить,  то  порух  в    силі  вічний.
У  теплі  води  прижене  льоди
Із  плином,  що  занадто  швидкотічний.
Про  млявість  знає  інших  почуттів:
Хирляві  милосердя  і  братерство,
А  сумнів  ,запозичений  у  снів,
Для  більшості  лишається  нестерпним.
Кмітлива,  здібна,  в  праці  замашна,
Гребе  до  цілі  жадібно  і  вперто,
Комусь  лунає  пісня  запашна,
За    підлістю  в  барвистому  конверті  .
Когось  пронумерує  на  спині,
Із  когось  килими  порозстеляє,
Когось  заякорить  на  мілині  –
У  своїй    хаті      свою  правду  знає.
Відверті    ж  будьмо,  щирі    над  усе:
Красу  вона  таки  творити  вміє-
Прекрасні  ночі  темної  есе
І  чорний  дим,  як  ранок    рожевіє.
Плете  контраст  майстерно,  мов  боги,
Між  гуркотом  і  тишею  хмільною,
Червона  кров    і  в  білизні  сніги,  
І  чистий  кат  над  жертвою  брудною.
Готова  до  роботи  кожну  мить,
Непосидюча    в  будь-яку  хвилину,
Чекати  вміє,  коли  хтось  ще  спить,
Пригне,    якщо  потрібно,  власну  спину.
Хтось  може  думає:    поганий  в  неї  зір?
Ні-ні!  Той  погляд    аж  в  майбутнє  бризка.
Вона  єдина  й  хижа  ,  ніби  звір,
Ця  ненависть  із  ненависним  блиском.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2011


Якщо ти у світі - людина…

Якщо  ти  у  світі  -  людина,
Спини  свій  шалений  біг.
Майбутнє  дочки  і  сина...
Яке  воно  буде  у  них?

У  хвилях  щоденної  фальші,
У  ритмах  ілюзій  і  жахів,
В  потворному  горе-марші
Ми  всі  прямуєм  до  плахи.

А  в  колисці  сонне  дитятко...
Йому  казка  бабусина  сниться
І  лагідний  голос  татка,
І  мамина  пісня  іскриться.

А  там,  за  вікном,    урагани
Під  себе  світи  зминають.
Вовки  зализують  рани,
Вовченят  нападати  навчають.

Задумайсь  на  мить,  людино,
озирнись  на  залишений  слід.
В  чім  провина  дочки  і  сина,
Що  таким  їм  дістанеться  світ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011


ЗУПИНКА (неформальне місце відпочинку молоді)

(ідея  Л.  Белея)
Скупа  будівля  в  диханні  автівок
Давно  дорогою  поселена  отут.
Охочих  відпочити  без  путівок  
Чекають    стіни    і  солодкий  блуд.
Обгортки  від  дешевих    карамельок
Облизують  замурзані  шнурки.
Пляшки  порожні  :  у  безодні  пельок
Портвейн  блювали  шийки  завузькі.
Поблискують  оранжеві  надрізи  
Цидулок  у  зажовтяних  зубах.
А  силуети  в  брудно-сизих  ризах
Десь    прогулятись  випустили  страх.
Скелети  шкірять:  з  ребер  арматурних  
Стікають  покалічені  кістки,
Що  вбралися  у  лахи  балагурні
І    стережуть    загиджені  тріски.
Кутки  щербаті  у  цементних  брижах
Кубельця  для  відправ  домашніх  в’ють,
А  вікна  без  оправ  їсть  вітер  хижий  –
Прозорі      плівки    язики  січуть.
Єлей  ікон    лигається      на      стінах
ЗаРЕПано  -  заРОКаних    святих,
Розбещеністю  грають  дикі  міни  –
Їм    графіті  позичили    той      штрих.
Потворні  тіні  скапують  руками,
Хлебечуть  з  пляшки  -    черга  колова,
Тут  мова  матів  схрещена  з  тілами  -
В  кліпанні  слів  зчахає  мирова.
А  зверху      чавлять  похітливі  зорі
І  кожен      доторкається  до  них,
Та  в    присмаку    буденних  алегорій  
Той  дотик    губить  по    дорозі  вниз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011


Роздуми

Загубилась  осінь  в  золотавих  далях,
Напівгола  ,  боса  вилізла  на  дах
І  сплітає    хмари  в  дощові  печалі,
А  зима  вже  трусить  кісьми  по  полях.
До  землі  пришиє  небо  теплий  промінь,  
Але  враз  ввірветься  ниточка  тонка.
Залягає  в  сплячку  кучерявий  гомін,
Засинає  в  листі  стежечка  в’юнка.
Огортає  душу  паморозь  осіння,
Схлипує  в  багнюці    невловимий  сніг.
Віз    життя    гойдається    тихо  і  повільно,
Лиш  думки  по  спині    б’ють,  немов  батіг.
Стану  кришнаїтом  з    низкою  намиста,
Затереблю  пальцями  я  разок  думок.  
І  до  них  всіляких  –  світлих  і  нечистих
Зроблю    вперше  перший  несміливий  крок.
Інколи  -  як  недруги,  інколи  -  як  браття.
З  ними  кожен  рідний    хоч-не-хоч  на  вік.
Їх  не    намагайся    вкинути  в    багаття,  
Скільки  не  пали  -  їм  не  скінчиться  лік.
І  думки  ,  і  мрії  -  все  це  від    Всевишнього,
Справи  і  таланти    -  кожному  дано.
Не  варто  шукати    оберегу    пишного,
Кожен  п’є  із  келиха,  лиш  своє  вино.
Хтось  тамує  спрагу  товстими  книжками,  
А  хтось    творить    диво  –  руки  золоті,
Комусь    -  в  радість  повна  миска  з  пиріжками,  
А  хтось  закопає  свій  талант    в  землі.
В  перецвіт  пускає  літо  невблаганне,
Зупинись  на  хвильку  стомлена  душа.
Вилікуй  незрячих,  панно  незрівнянна,  
І  сліпими  в  світі  ,  прошу,  не  лишай.
Чим  же  завинили  так  перед  тобою,
Що  життя  пускаєм  у  шалений  рух,
Де  щось  загубили  разом  із  собою  
І  тепер  шукаєм  серед  власних  мук?
Як  ми  намагалися  в  чомусь  бути  першими
І  бува  терзали  душу  молоду!
А  вона    підказує  –  щось  ми  не  завершуєм
І  поволі  стримує    впевнену  ходу.
Хто  ми  –  ці  розумники  усіма  захвалені,
Що  тільця  аморфні  втискуєм  в  кліше,
Щоб  прихильність  боса  в  посмішці  засаленій
На  обличчі  нашім  віднайшла  мішень?
Щось  в  собі  важливе    ми  щодня  втрачаємо
І  в  довічній  праці  заробляєм  гріх.
Існування  наше  ми  життям  вважаємо
І  калічим  душі  в  плетиві  доріг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011


Яке в літа життя коротке!

Яке  в  літа  життя  коротке!
Я  йому  установлю  погруддя  –
Чорно-біле  і  ледь    солодке.
І  ні  до  чого  тут  судді.

Піктограми  вкарбую  схиблені,
Щоб  уява    на  них  тренувалася,
Щоб    не  була  лінива  й  розгублена,
Бо    навіщо  така  мені  здалася.

Біле  в  чорному  ,  чорне  на  білому...
Непомітно    десь    осінь  крадеться
І  погруддям  осиротілим  
Тихо    літо  в  мені  озоветься.

Височить  чорно-біла  статуя
У  словах,  у  думках,  у  поглядах,
І    солодкими    бризками  скапують  
Веселково-барвисті    спогади.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011


СПРАГА

Чому  так  спекотно  навколо?
І  крапельки  радості  зрідка
Лиш  падають.  Спека.  І  голо.
Чорна  розмітка.
Голо  в  містах  і  на  пристанях,
Повсюди  блукають  тіні,
Лещатами    спраги    затиснені.
Інстинкти  тваринні.
В’януть  крислаті  дерева  -
Чиїсь    відчуття  барвисті.
У  когось    кімната  окрема  -
Зелене  листя.
Приміщення  цього  замало,
Щоб  світ  врятувати  зморений.
І  це  вже  мене  дістало.
Віват  нескореним!
Душа  відлучилась  від  Бога.
Джерела  розради  висохли.
Страждає  віра  убога.
За  непослухи.
Нам  би      в    теплі  долоні
Жменьку  живої  радості,
Таку,  щоб  до  болю  в  скронях.
І  аж  до  старості.
І  спрагу  вгамують    квіти  
П’янких  почуттів-аплікацій.
Сміється  гарячий    вітер.
Світ  овацій  .
Не  важко  з  сірим    справлятись  -
В  нагоді    палітра  зваблива,
Нема  тут  чого  боятись.
Я  -  здогадлива.
Фарбуються    мрії  і  спомини,
І  слова,  і  стосунки,  і  примхи,
І  подих  людського  гомону...
Пахнуть        черемхи.
Веселка  на  ранках    сірих.
Міста  в    кольори  вбираються.
Зникають      чорні  вампіри.
Розмітка  стирається.
До  життя  повертають  троянди
В  людських  озвірілих  поглядах.
Легкий  трунок  сіють  лаванди...
Їм  би    догляду!      
Біга  пензель.  Виходить  барвисто.  
І  краплини  мізерні  падають.
Хтось  радіє!  А  решта?  
Якби  ж  то!?    Я  нагадую
До  роботи  взятись  завзято,
Щоб  прогнати  гнітючу  спеку.
Фарбувати    життя  .  Багато.
Близьке  й  далеке.
І  не    лишиться      часу  нітрохи  
На  пекучі  слова  і  фрази,
На  вчинки,  думки  і  кроки.
І  на  маразми.
Я  знаю.  Світи  б  заливалися
Краплями  радості  чистої,
Якби    в    житті    не  ламалися
Душ  наших  пристрої.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2011


Ненавиджу я совати кріслами

Ненавиджу  я  совати    кріслами,
Бо  від  них  килими  стають  збрижені.
Не  люблю  я    маршрутки  і  тисняву
І    слова    в  них    юрбою  покривджені.
Ненавиджу  вокзали  і  станції,
Що  в  зачовгані  колії  взулися.
Не  люблю  анонімів  і  пальці  їх,  
Ті,  що      бруду    ніяк    не  позбулися.
Ненавиджу  горіхи  розчавлені,
Бо  нагадують      мізки  потрощені.
Почуття  ненавиджу  розбавлені,
Що    зухвало    були  кимось  спрощені.
Ненавиджу  троянди    я    зрізані,
Що  страждають  в  прозорому  глечику.
Не  терплю  я  стосунків  зализаних
Після  слів    вогненно-розпечених.
Ненавиджу    закони    з  поправками,
Що    нагадують  зім’яте  листя.
Не  люблю  я    собак,  що  не  гавкають
Та  зненацька  готові    загризти.
Ненавиджу  я  мушлі  зажурені,
Що  з  вітрин  виглядають  намистом.
Ненавиджу  я  підлість  зіщулену,
Що  сховалась  в    обгортці  барвистій.
Я  книжки  ненавиджу  надірвані,
Сторінки  в  них    недбало  заслинені.
Не  люблю  загравати    із  прірвою,  
Де  до    мрій  будуть    двері  зачинені.
Ненавиджу  байдужість  загиджену,
Що  в  красивих  очах  спалахує.
Я  так    хочу,  щоб  все  зненавиджене  
Відшукало  кінець  свій    під  плахою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2011